КРИМІНАЛЬНА РЕЄСТРАЦІЯ : ЗАГАЛЬНОПРАВОВІ, ПРОЦЕСУАЛЬНІ, ОРГАНІЗАЦІЙНІ ТА ТАКТИКО-КРИМІНАЛІСТИЧНІ ПИТАННЯ

Короткий опис

АКАДЕМІЯ АДВОКАТУРИ УКРАЇНИ

На правах рукопису

СВОБОДА ЄВГЕНІЯ ЮРІЇВНА
УДК 343.98

КРИМІНАЛЬНА РЕЄСТРАЦІЯ : ЗАГАЛЬНОПРАВОВІ, ПРОЦЕСУАЛЬНІ, ОРГАНІЗАЦІЙНІ ТА
ТАКТИКО-КРИМІНАЛІСТИЧНІ ПИТАННЯ

12.00.09 — кримінальний процес і криміналістика; судова експертиза;
оперативно-розшукова діяльність

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

НАУКОВИЙ КЕРІВНИК
Бояров Віктор Іванович
кандидат юридичних наук, доцент

Київ — 2010

З М І С Т

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. КРИМІНАЛЬНА РЕЄСТРАЦІЯ В СИСТЕМІ ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗКРИТТЯ І РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ 10
1.1. Історія виникнення і розвиток кримінальної реєстрації 10
1.2. Сучасний стан кримінальної реєстрації 26
Висновки до розділу 1 81

РОЗДІЛ 2. НАУКОВІ ОСНОВИ КРИМІНАЛЬНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ 86
2.1. Розвиток наукових основ кримінальної реєстрації 86
2.2. Правові питання ведення кримінальної реєстрації 101
Висновки до розділу 2 117

РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ КРИМІНАЛЬНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ І ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ЇЇ ВИКОРИСТАННЯ 125
3.1. Використання обліків при розкритті та розслідуванні злочинів 125
3.2. Автоматизація обліків як перспективний напрям їх розвитку 141
3.3. Шляхи підвищення ефективності використання системи кримінальної реєстрації 172
Висновки до розділу 3 189

ВИСНОВКИ 194
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 203
ДОДАТКИ 264

В С Т У П

Актуальність теми. Зростання кількості злочинів, зміна якісних показників злочинності, активна міграція злочинців, міжрегіональний характер і організованість їх дій, змушують слідчих та оперативних працівників, все частіше звертатися до можливостей кримінальної реєстрації.
Однією із причин недостатнього рівня розкриття злочинів є комплекс проблем у сфері кримінальної реєстрації. Оскільки розкриття й розслідування злочинів є пошуково-пізнавальною діяльністю, важливу роль повинне відігравати інформаційне забезпечення цієї діяльності, раціональна організація й уміле використання відомостей, зосереджених у криміналістичних обліках.
За даними офіційної статистики у 2008 році в Україні за допомогою криміналістичних обліків розкрито 113753 злочини загальнокримінальної спря-мованості, а у 2009 році 98552 таких злочини, все це висуває вказану багатопланову проблему в коло актуальних напрямів криміналістичних досліджень.
Значний внесок у дослідження проблем кримінальної реєстрації зробили вчені України та зарубіжних країн : Ф.Г. Амінєв, Р.С. Бєлкін, А.І. Він-берг, О.Ф. Волинський, Р.Є. Дьоміна, Л.Г. Еджубов, Є.І. Зуєв, Є.П. Іщенко, М.О. Корнієнко, Ю.О. Мазниченко, М.О. Міловідова, О.В. Пахомов, О.П. Пацкевич, В.І. Пашко, Я.В. Рибалко, Ю.О. Пілюков, П.С. Семе¬новський, Д.П. Рассейкін, М.В. Терзієв, В.Ю. Федорович, Б.І. Шевченко, С.О. Ялишев та інші. Однак їх роботи торкалися в основному комплексного використання криміналістичних обліків, особливостей використання окремих з них у розслідуванні злочинів, проблем удосконалення окремих криміналістичних обліків, можливостей їх автоматизації, або були виконані десятиліття назад.
В останні роки, в Україні монографічне дослідження загальноправових, процесуальних, організаційних та тактико-криміналістичних питань кримінальної реєстрації не проводилося, і дисертаційні дослідження з даної проблеми не виконувалися.
У зв’язку з цим, вирішення вищезгаданих проблем потребує спеціального дослідження практики та теоретичного обґрунтування кримінальної реєстрації. Це і дозволило обрати дану проблему темою дисертаційного дослідження.
У зв’язку з вищевикладеним, актуальність обраної теми дисертаційного дослідження обумовлена, з одного боку, невідкладними завданнями посилення боротьби зі злочинами, а з іншого — потребами практики у науково обґрунтованих методичних рекомендаціях з проблем кримінальної реєстрації в цілому, та окремих криміналістичних обліків зокрема.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з планом наукової теми кафедри кримінального процесу та криміналістики Академії адвокатури України. Обраний напрям дисертаційного дослідження базується на основних положеннях Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007 – 2009 рр., затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 20 листопада 2006 р. № 1767, Міждержавної програми спільних заходів боротьби зі злочинністю на 2005 – 2007 рр. від 16 вересня 2004 року. Тема дисертації зареєстрована в управлінні координації та планування наукових досліджень Національної академії правових наук України.
Мета і завдання дослідження. Головна мета полягає в тому, щоб на основі сучасних теоретичних концепцій науки криміналістики розкрити загальноправові, процесуальні, організаційні та тактико-криміналістичні питання кримінальної реєстрації, розробити криміналістичні рекомендації, які дозволять підвищити ефективність практики використання криміналістичних обліків при розкритті та розслідуванні злочинів.
Мета дисертації конкретизується такими завданнями:
— визначити стан наукової розробки теорії кримінальної реєстрації;
— вивчити генезис і розвиток криміналістичних обліків;
— визначити місце системи обліків в інформаційному криміналістичному забезпеченні діяльності з виявлення, розкриття та
розслідування злочинів;
— розробити правові питання ведення кримінальної реєстрації;
— узагальнити напрями використання криміналістичних обліків при розслідуванні злочинів та показати їх сучасні можливості;
— вирішити окремі актуальні питання автоматизації обліків як перспективного шляху їх розвитку;
— узагальнити та виокремити шляхи підвищення ефективності використання системи кримінальної реєстрації;
— розглянути і узагальнити позитивний вітчизняний та закордонний досвід організації та функціонування криміналістичних обліків, показати його можливості поширення в Україні.
Об’єктом дослідження є кримінальна реєстрація, можливості та напрями її використання в розслідуванні злочинів.
Предметом дослідження є окремі загальноправові, процесуальні, організаційні та тактичні питання кримінальної реєстрації.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертації становлять філософські, загальнонаукові і спеціальні методи. Діалектичний метод дозволив пізнати наукові основи кримінальної реєстрації; системно-структур¬ний метод сприяв осмисленню й аналізу теоретичних положень кримінальної реєстрації, організації і систематизації криміналістичних обліків; формально-логічні методи (синтез, аналіз, індукція, дедукція, аналогія) використано для аналізу таких понять як кримінальна реєстрація, криміналістичний облік, автоматизований банк даних, об’єкт криміналістичного обліку та інших, узагальнення позитивного закордонного досвіду, формулювання дефініцій і висновків; історичний метод сприяв дослідженню стану наукової розробки теорії кримінальної реєстрації та становлення системи криміналістичних обліків; порівняльно-правовий метод використано для порівняння думок вчених, категорій і дефініцій, норм права; конкретно-соціологічний дозволив зібрати емпіричний матеріал про практику організації використання окремих видів криміналістичних обліків при розкритті та розслідуванні злочинів; статистичний метод використано для вивчення стану кримінальної реєстрації та ефективності використання окремих криміналістичних обліків.
Сформульовані в дисертації теоретичні висновки ґрунтуються на працях вітчизняних і зарубіжних вчених та практиків : Ю.П. Аленіна, В.П. Бахіна, П.Д. Біленчука, В.В. Бірюкова, Р.С. Бєлкіна, В.І. Боярова, Т.В. Вар-фоломеєвої, А.Ф. Волобуєва, В.І. Галагана, В.Г. Гончаренка, І.В. Гори, В.А. Журавля, І.О. Ієрусалімова, А.В. Іщенка, Н.С. Карпова, А.В. Кофанова, Н.І. Клименко, І.І. Когутича, В.А. Колесника, В.О. Коновалової, І.І. Котюка, В.С. Кузьмічова, В.В. Лисенка, Є.Д. Лук’янчикова, С.І. Мендуса, М.П. Моли-боги, В.Т. Нора, Я.В. Рибалка, О.О. Садченка, М.Я. Сегая, В.В. Тіщенка, Л.Д. Удалової, В.Ю. Шепітька.
Емпіричну базу дослідження склали дані статистичної звітності правоохоронних органів України за період з 1999 по 2010 рік та вивчення й узагальнення матеріалів судової і слідчої практики. З цією метою проводилося вивчення понад 400 кримінальних справ у слідчих підрозділах та архівах судів різних регіонів України про злочини розкриті за результатами використання криміналістичних обліків експертної служби органів внутрішніх справ, а також опитування за розробленими анкетами слідчих, оперативних працівників, експертів-криміналістів органів внутрішніх справ (всього понад 500 респондентів).
При підготовці дисертаційного дослідження використовувався особистий досвід роботи автора в експертній службі МВС України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що за характером і змістом розглянутих питань дисертація є першим в Україні монографічним комплексним дослідженням загальноправових, процесуальних, організаційних та тактико-криміналістичних питань кримінальної реєстрації. В дисертації обґрунтовується ряд нових теоретичних положень і висновків, які розширюють наукове уявлення про кримінальну реєстрацію.
Зокрема, вперше : 1) по новому запропоновано поняття кримінальної реєстрації та криміналістичного обліку; 2) обґрунтовується поняття

інформаційного криміналістичного забезпечення діяльності з розслідування злочинів; 3) виокремлені недоліки використання криміналістичних обліків і запропоновано шляхи подолання таких проблем; 4) запропоновано доповнити КПК України статтею щодо отримання окремої ідентифікуючої інформації про затриманого та арештованого і направлення її на перевірку за криміналістичними обліками органів внутрішніх справ; 5) показано можливості зарубіжних автоматизованих інформаційно-пошукових систем криміналістичного призначення і вказано на позитивні напрями використання таких систем вітчизняними правоохоронними органами; 6) з метою більшої поінформованості оперативних працівників і слідчих про сучасні можливості криміналістичних обліків, запропоновано створення автоматизованого робочого місця слідчого й оперативного працівника;
удосконалено : 1) пропозиції щодо надання доказового значення реєстраційній інформації; 2) періодизацію історичного розвитку кримінальної реєстрації; 3) диференціацію криміналістичних обліків; 4) шляхи автоматизації криміналістичних обліків;
дістали подальший розвиток : 1) пропозиції щодо комплексного підходу у формуванні криміналістичних обліків; 2) пропозиції щодо вирішення проблем взаємодії слідчих підрозділів, оперативних апаратів і експертної служби; 3) пропозиції щодо запровадження в практику, при встановленні декількох груп серійних або багатоепізодних злочинів, інформаційно-експертних вісників з фотознімками передбачуваних об’єктів, які залишили сліди, вилучені з місць подій; 4) пропозиції щодо перспективності створення медико-біологічного обліку осіб; 5) пропозиції щодо доцільності прийняття закону „Про державну дактилоскопічну реєстрацію в Україні” та „Про кримінальну реєстрацію в Україні”.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що на основі викладених розробок розширені криміналістичні знання про кримінальну реєстрацію. Сформульовані в дисертації положення, висновки, рекомендації і пропозиції використовуються : у науково-дослідній роботі — для подальшого вдосконалення кримінальної реєстрації; у навчальному процесі — при викладанні курсу криміналістики та споріднених спецкурсів, підвищення кваліфікації викладачів юридичних навчальних закладів; у практично-методичному плані — для розробки навчально-методичних посібників, курсів лекцій, довідників тощо.
Це підтверджується тим, що ряд теоретичних положень, висновків і конкретних пропозицій впроваджені в навчальний процес Навчально-наукового інституту підготовки слідчих і криміналістів Національної академії внутрішніх справ, Київського університету ринкових відносин (відповідні акти впровадження результатів наукових досліджень знаходяться в додатках дисертації). Результати дослідження використовуються в практичній діяльності НДЕКЦ при ГУМВС України в Київській області (відповідний акт впровадження результатів наукових досліджень знаходиться в додатках дисертації).
Особистий внесок здобувача. Теоретичні висновки і результати дисертаційного дослідження отримані на підставі особистих досліджень автора. Дисертація є самостійною науковою працею. Деякі питання у вітчизняній криміналістиці висвітлені вперше, інші викладено по-новому з урахуванням сучасного стану і розвитку криміналістичних знань, особливостей використання окремих криміналістичних обліків. Наукові ідеї та розробки, що належать співавторам опублікованих праць в дисертації не використовувалися (внесок дисертанта у спільних публікаціях зазначений у списку опублікованих автором праць за темою дисертації).
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження, теоретичні та практичні висновки і рекомендації оприлюднено в доповідях і повідомленнях на міжнародних, всеукраїнських та міжвузівських науково-практичних конференціях з питань удосконалення діяльності по протидії злочинності в : Києві (2008-2010 р.р.), Харкові (2003 р.), Львові (2004 р.), Сумах (2008, 2009 р.р.), а також в обговореннях на засі¬даннях кафедри кримінального процесу та криміналістики Академії адвокатури України. Крім того, положення і рекомендації, висвітлені в дисертації, використовуються в практичній діяльності підрозділів МВС України, у навчальному процесі вищих навчальних закладів юридичного спрямування, зокрема програми „Криміналістичні обліки”, „Ідентифікація особи за ознаками зовнішності”, „Криміналістична реєстрація”, підготовлені за участю дисертанта, рекомендовані курсантам відомчих вищих закладів юридичної освіти, рекомендовано для вивчення навчальні посібники підготовлені за участю дисертанта „Криміналістичні обліки ОВС”, „Судово-почеркознавча експертиза”, „Альбом схем із судово-почеркознавчої експертизи”.
Публікації. Основні положення і висновки дисертації відображено в двадцяти семи наукових та навчально-наукових публікаціях, серед яких — сім статей опубліковано у виданнях, включених ВАК України до переліку фахових з юридичних наук, чотирнадцять статей — у інших періодичних наукових виданнях, збірниках тез конференцій, за участю дисертанта підготовлено три навчальні посібники та три навчальні програми.

РОЗДІЛ 1
КРИМІНАЛЬНА РЕЄСТРАЦІЯ В СИСТЕМІ ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗКРИТТЯ І РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ

1.1. Історія виникнення і розвиток кримінальної реєстрації

Інформація — явище незрівнянно більш давнє, ніж сама людина. Уже природа у процесі своєї еволюції передавала закодовану інформацію в рослинах і живих організмах. З перших своїх кроків люди шукають і знаходять нові засоби передачі, збереження та обробки інформації. Однак ніколи раніше, у порівнянні з сьогоденням, людство не накопичувало інформацію й знання такими стрімкими темпами.
У науці поняття „інформація” є одним із фундаментальних, поряд із матерією та енергією. Український науковець Є.Д. Лук’янчиков зазначає, що „зміст його не є однозначним, а залежить від галузі застосування” [285, c. 85].
Збір і аналіз інформації як безпосередній об’єкт інформаційно-правового дослідження — це творчий процес. Ні в науці, ні в практичній діяльності немає поняття більш поширеного, ніж поняття „інформація”. Радянський науковець А.І. Берг справедливо писав, що „життя неможливе у інформаційному вакуумі” [55, c. 259-260].
Інформація завжди відігравала важливу роль в діяльності людини, яка в спілкуванні користується мовою і в більшій мірі керується знаннями. Тому наша держава сприяє розвитку української мови як основного інструменту перетворення накопичених людством знань в інформаційний ресурс. Інформація виробляється, зберігається і передається за допомогою символічних знакових систем, у формі абстракцій, норм, правил тощо.
У науці і літературі немає єдиного і однозначного визначення поняття „інформація”. Спеціалісти різних наук використовують своє власне визначення „інформації”, незважаючи на те, що це поняття є основною категорією кібернетики. З інформацією ми зустрічаємося щоденно, однак суть поняття використовується в межах тієї науки, в якій застосовується.
В енциклопедичному словнику поняття „інформації” визначене таким чином: „по-перше, це — відомості, які передаються людьми усним, письмовим або іншим способом; по-друге, це — загальне наукове поняття, яке включає обмін відомостями між людьми, людиною і автоматом, автоматом і автоматом; по-третє, це — обмін сигналами в тваринному й рослинному світі; по-четверте, це — передавання ознак від клітини до клітини, від організму до організму” [448, c. 304].
Інформація забезпечує життєво та історично важливі напрями діяльності людини, перетворюється в найбільш цінний продукт, основний товар, який став найбільшим об’єктом купівлі-продажу.
До середини ХХ століття термін „інформація” використовувався на загальновживаному рівні, який не потребував певних наукових, логічних пояснень. Тому в широкому розумінні слово „інформація” (з лат. informatio — роз’яснення, викладення) — це повідомлення, які передаються людьми усно, письмово чи іншим способом (за допомогою умовних сигналів і т.ін.), а також „сам процес передачі чи одержання цих повідомлень ... „ [438, c. 353].
Одним із перших, хто дав визначення інформації, враховуючи проблеми, які виникли у світі, був американський математик Н. Вінер, на його думку „... Інформація, — це визначення змісту, одержаного із зовнішнього світу в процесі нашого пристосування до нього і пристосування до нього наших почуттів. Процес одержання, використання інформації є процесом нашого пристосування до випадковостей зовнішнього середовища і нашої життєдіяльності в зовнішньому середовищі” [83, с. 31]. Вважаємо, що за змістом таке визначення відображає лише одну сторону інформації і не розкриває повністю її сутності.
Науковець В.Г. Афанасьєв вважає, що існує міцний зв’язок інформації з практикою, оскільки інформація — діюча частина відображення [21, c. 28]. Кількість інформації можна розглядати як рівень впорядкованості відображення, а ентропію — як характеристику невпорядкованості різноманітних процесів та явищ.
Видний криміналіст М.С. Полєвой зазначав, що інформація — це дані, які характеризують об’єкт пізнання і можуть бути виділені суб’єктом, який пізнає, у відображенні пізнаваємого об’єкта [352, c. 37].
У посібниках з інформатики, під інформацією розуміють відомості, які є об’єктом зберігання, передачі й перетворення, одним із ресурсів, без якого неможливе функціонування систем різного призначення [171, c. 6].
Вичерпного тлумачення терміну „інформація” немає. Відмінність у поглядах на поняття „інформація”, на нашу думку, пояснюється різницею методологічних підходів до змісту цього поняття.
Відсутній і єдиний погляд на сутності поняття „інформації”, її правових основ.
Поняття „інформація” отримало законодавче визначення одночасно з набранням чинності Закону України „Про інформацію”, в статті 1 якого визначено, що це документовані або привселюдно оголошені відомості про події або явища, що відбуваються в суспільстві, державі і навколишньому природному середовищі.
Можна було б запропонувати перелік різних визначень інформації, але ретельний аналіз цього поняття не входить в завдання нашого дослідження.
Поняття „інформація” в правовій сфері останнім часом використовується поряд із терміном „докази”, але має свій зміст і характерні ознаки. Його розповсюдження у дослідженні правових явищ пов’язане з розвитком окремого загальнонаукового інформаційного підходу [286], внаслідок якого сформувався новий напрям, що поєднує предмет науки криміналістики з інформаційними процесами [116, c. 54; 401].
„Інформація” є об’єктом постійного дослідження у правовій науці, де існує значна кількість теорій щодо сутності цього поняття. Як правило, цей термін тлумачиться виходячи з потреб конкретної соціальної галузі, при цьому, концентрація уваги акцентується на окремих аспектах його змісту. „Інформацію” ототожнюють з поняттям „дані”, „відомості”, „повідомлення”, „знання” тощо. Завдяки цьому підходу з’явилися такі поняття, як „правова” [450, c. 145-156], „юридична” [410, c. 34-56], „судова” [408, c. 159-170], „доказова” [35, c. 173], „орієнтуюча” [35, c. 182], „криміналістична” [337, c. 143-146], „слідча” [509, c. 22] інформація тощо.
Український науковець М.В. Салтевський інформацію, яка обертається у сфері розслідування злочинів, називав криміналістичною і звертав увагу на її специфічні ознаки: вона використовується сукупно з іншими видами інформації, утворюючи систему, яка дозволяє встановлювати обставини події злочину; в інформаційній системі вона має домінуюче значення; слідчий отримує її завдяки проведенню слідчих дій, а орган дізнання — при проведенні оперативно-розшукових заходів [401, c. 142-143]. Із наведеного видно, що для віднесення тих чи інших відомостей до криміналістичної інформації автор виходить з їх цільового призначення та способів отримання.
Під інформацією в криміналістиці розуміються фактичні дані або відомості, які перебувають у причинно-наслідковому зв’язку з подією злочину й характеризують спосіб його вчинення, осіб, які його вчинили, предмети злочинного замаху, знаряддя злочину й тому подібні обставини. Таку інформацію прийнято називати актуально криміналістично значимою. Її джерелами при цьому є найрізноманітніші (матеріальні й ідеальні) сліди злочинів, а відповідно і всі слідоотворуючі об’єкти.
Важливе значення, у процесі розкриття й розслідування злочинів має й суто довідкова інформація. Сама по собі, вона не має причинно-наслідкового зв’язку з яким-небудь конкретним злочином. Разом з тим, її використання може сприяти виконанню завдань пізнання і встановлення тих фактів і обставин, які входять до предмету доказування.
Така довідкова інформація є потенційно криміналістично значимою.
Дещо інакше види криміналістично значимої інформації визначав Р.С. Бєлкін. На його думку „… у тих випадках, коли її носіями є об’єкти, причинно пов’язані зі злочином (наприклад, сліди пальців рук, вилучені з місця події, стріляні гільзи, опис викраденої речі й т.ін.), ця інформація потенційно є доказовою. У всіх інших випадках реєстраційна інформація носить потенційно орієнтуючий характер.
Взаємодія людини з оточуючими її предметами супроводжується утворенням слідів, які є носіями інформації про те, що відбулося в минулому. Елементами взаємодії при вчиненні злочинів є: слідоутворюючий об’єкт, слідосприймаючий об’єкт, слідовий контакт. Слідовий контакт обумовлюється системою взаємодіючих сил і завдає значного впливу на обсяг і якість інформації, яка міститься в сліді.
Під слідами злочину криміналісти розуміють будь-які матеріально фіксовані зміни середовища. Видний радянський криміналіст І.Ф. Крилов писав про них, як про зміни, що утворюються на місці події злочинів, на жертві та на самому злочинці внаслідок впливу останнього [256, c. 7].
У криміналістичній літературі існують різні підходи до класифікації слідів злочину. Так, В.О. Лєдащев називає їх „матеріальними” та „ідеальними” [277, c. 11], А.Н. Басалаєв та В.А. Гуняєв — „матеріальними та інтелектуальними” [27, c. 14]. Матеріальні сліди, зазначає О.Р. Росинська, є змінами матеріальних об’єктів: сліди злому на одвірках, пальцеві відбитки, трупи, перекинуті стільці тощо. Ідеальні сліди — це відбитки події у пам’яті людей, уявні образи про зовнішність злочинця, його дії та їх наслідки [392, c. 23].
Харківський науковець В.О. Коновалова виділяє сліди в буквальному розумінні — сліди рук, ніг, знарядь злому, транспорту та сліди, виражені в інших формах: показання свідків, обвинувачених тощо [252, c. 29]. При цьому допускається змішування понять „сліди злочину” як результат відображення події в навколишньому середовищі з правовими джерелами доказів, передбаченими ст. 64 КПК України.
Отже, ми поділяємо думку авторів, які стверджують, що джерело криміналістичної інформації (слід) завжди матеріальне.
Подія злочину, як вольовий акт діяння людини, вивчається різними юридичними науками, кожна з яких виділяє коло своїх специфічних питань. Криміналістика вивчає злочин як результат суспільно-небезпечної діяльності людини [191, c. 5-20]. Така діяльність відбувається за відповідними закономірностями, які обумовлюються об’єктивними і суб’єктивними чинниками.
На основі вивчення слідів як результату злочинної діяльності, з урахуванням закономірностей їх утворення здійснюється інформаційно-пізнавальна діяльність із розкриття злочину. Дослідження слідів для вилучення з них інформації потребує від експерта використання загальнонаукових та спеціальних методів пізнання, міждисциплінарних підходів, застосування науково-технічних засобів і прийомів, які розширюють і поглиблюють його пізнавальні можливості [284, c. 14-15]. Для експерта, який здійснює судово-експертну діяльність, подія злочину завжди є подією минулого. У процесі дослідження експерти, які його проводять, набувають певних знань про обставини злочину та особу, яка його вчинила. Вірно зазначає З.З. Зінатулін, що шляхи відтворення реальних картин подій, які мали місце під час вчинення злочину, становить собою складний процес переходу від незнання до знання, від імовірного до вірогідного, до встановлення у справі об’єктивної істини [168, c. 10].
Пізнання злочину інколи розглядається як процес виявлення, оцінювання і використання інформації, за допомогою якої і формується знання про вчинений злочин, винну особу, робляться відповідні висновки і приймаються рішення. Таким чином, інформація виступає і як об’єкт пошуку, і як засіб пізнання. Процес отримання криміналістичної інформації експертом здійснюється відповідно до стадій.
Судово-експертна діяльність має дослідницький, пошуковий характер, пов’язаний з великими труднощами, оскільки пізнання злочинів, їх обставин здійснюється ретроспективно, часом при значній протидії зацікавлених осіб з досить різноманітними інтересами, які інколи свідомо викривляють істину. Така діяльність здійснюється за загальними методами пізнання соціальних явищ. У криміналістиці її розглядають як складний інформаційно-пізнавальний процес, що складається з етапів пошуку інформації, вироблення й реалізації рішень та методів, прийомів, які чергуються між собою до того часу, поки злочин не буде розкрито і з’ясовано всі обставини його вчинення, тобто до встановлення об’єктивної істини у справі [32, c. 108]. З цього приводу В.М. Глушков справедливо зазначав, що „...по суті не має жодної ділянки людської діяльності, де б ми не мали справу з перетворенням інформації” [110, с. 104].
Діяльність судового експерта спрямована на дослідження матеріальних слідів злочину з метою одержання доказової інформації, спрямованої на розкриття і розслідування злочинів. Матеріальні сліди вилучені при огляді місця злочину у вигляді предметів чи безпосередньо у вигляді самих слідів, що стосуються місця злочину (лом, гільза, сліди рук, взуття і т.ін.), речові докази, вилучені при обшуку (зброя, боєприпаси, різного роду тексти і т.ін.). Інколи спеціалісту доводиться мати справу і з ідеальними відображеннями (наприклад, відображення образу злочинця у свідомості потерпілого при створенні суб’єктивного портрету). Матеріальні та ідеальні сліди в процесі дослідження стають в майбутньому доказовою інформацією у кримінальних справах. Тому доказова інформація стане результатом зміни, що виникла в процесі відображення подій злочину на об’єктах, які відображають (в слідах, предметах і т.ін.). Отже, інформація у сфері судово-експертної діяльності взаємопов’язана з правовою інформацією, але не ідентична їй. Виходячи з цього, інформація в судово-експертній діяльності — це комплекс багатосторонніх даних про факти, події і явища, які є відображенням злочинної діяльності, що містяться в матеріальних або ідеальних слідах, які одержані спеціалістом і використовуються для розкриття та розслідування вчиненого правопорушення.
Повертаючи до зазначеної вище думки, як і будь-який вид інформації, криміналістично значима існує в просторі й у часі.
Криміналістично значима інформація може бути зафіксована, оброблена, передана на відстань і поміщена на зберігання. У такий спосіб створюються „сховища”, або бази даних, криміналістично значимої інформації. Вони визначають принципи побудови інформаційно-пошукових систем і інформаційних центрів, що покликані реалізувати функцію інформаційного забезпечення діяльності з виявлення, розкриття і розслідування злочинів.
Такого роду інформаційно-пошукових систем прийнято називати обліками, а науково розроблену систему одержання, обліку й зберігання даних про осіб, предмети й інші об’єкти, які мають криміналістичне значення, — кримінальною реєстрацією.
Нагальну потребу у кримінальній реєстрації з метою протидії злочинності, встановлення злочинців, можна прослідити з моменту виникнення держави і становлення державності. На всіх етапах розвитку держави основною метою реєстрації був ефективний захист суспільства від осіб, які порушують закон. Потреба суспільства в інформації про злочинців була причиною створення багатьох засобів і способів кримінальної реєстрації ще на до криміналістичному (донауковому) етапі її розвитку. Вивчення різноманітних джерел показує, що реєстрація, яка виникла в примітивних формах, збагатилася в подальшому низкою різноманітних науково обґрунтованих способів.
Спеціальна реєстрація злочинців і їх протиправних дій відома здавна. Для цього застосовувалися зазвичай два способи: калічення і таврування, які одночасно здійснювали функції покарання і впізнання (ІІ століття до н.е. стародавні індійські „закони Ману”; закони Хамурапі стародавнього Вавилону, закони Римської імперії, законодавство древньої Греції). Фізичні каліцтва вказували не тільки на характер вчиненого злочину, але і на те, скільки злочинів було вчинено даною особою.
Така практика використовувалася в середньовічній Англії, Франції, Німеччині, інших державах.
Перші відомості про каліцтво і таврування злочинців у Росії відносяться до XIII століття. Спочатку з метою реєстрації відрубували пальці, руки, відрізали вуха, носи, рвали ніздрі.
Необхідно помітити, що будь-які дії, які калічать, як засіб реєстрації злочинців з наступним їх впізнанням, були дуже ненадійні. На той час був високий рівень виробничого і побутового травматизму, міжусобні війни практично зводили нанівець ймовірність впізнання злочинця за фізичними травмами (каліцтвам).
Поряд із членокаліцтвом з аналогічною реєстраційною метою застосовувалися більш гуманні (з погляду збереження працездатності) і більш надійні (з точки зору правильності впізнання) дії — таврування, тобто випалювання на тілі людини конкретних знаків, зміст яких був заздалегідь обумовлений. Мета таврування — виділити злочинців [102, с. 244].
Застосовування методів нанесення стійких ушкоджень видимих частин тіла, таврування або нанесення клейм мало на меті декілька цілей: 1) фізичне покарання осіб, які вчинили злочини; 2) віднесення злочинців до певного кола осіб, які є загрозою для суспільства; 3) ідентифікації злочинців з метою ефективної боротьби з рецидивною, професійною злочинністю; 4) профілактика злочинів шляхом попередження громадян про зустріч з особою, яка була покарана за вчинення злочину.
Такі методи мали низку труднощів морально-етичного та технічного характеру. По-перше, кількість осіб, які підлягали кримінальній реєстрації, швидко зростала і потрібно було калічити і спотворювати шляхом таврування значну кількість людей. У той же час такий спосіб реєстрації був вкрай примітивний. Він вказував тільки на те, що особа в минулому вчинила злочин; по-друге, не залишав можливостей для виправлення злочинців і, як свідчить історичний досвід, роблячи затаврованого вигнанцем суспільства, влада, тільки збільшували і без того чисельну армію порушників закону; по-третє, існуючі способи реєстрації неминуче супроводжувалися дикою екзекуцією, що явно суперечило деклараціям про недоторканість особи.
Однак, варварські способи кримінальної реєстрації проіснували досить довго, офіційно їх скасували у Франції в 1732 році, в Росії у 1863 році, Китаї — 1905 році, Таїланді тільки у 1940 році.
Крім таврування, практикувався опис злочинців за ознаками зовнішності. Самим давнім документом такого роду є опис зовнішності раба-утікача, що відноситься до 14 р. н.е. Першим з описів зовнішності злочинця, який дійшов до нас, можна вважати шкіряну грамоту XIV ст., знайдену на території Російської Федерації [255, с. 101, 124].
В обох випадках, увага приділялась індивідуальним особливостям зовнішності розшукуваної людини.
В XIX ст. в Англії були здійснені спроби вирішити проблему встановлення особи злочинців шляхом проведення ідентифікаційних (упізнавальних) або як їх ще називали поліцейських парадів [387, с. 14].
Поряд з тавруванням виникла і письмова реєстрація. Після скасування таврування в багатьох країнах світу ще значний час воно залишалося основним способом реєстрації злочинців.
Вперше питання про систематичну реєстрацію засуджених осіб було поставлене у XVIIІ ст. у Франції. Паризька поліція в 1720 році створила реєстр, у який вносила всіх злочинців, засуджених і розшукуваних поліцією Парижа, причому він поділявся на облік засуджених і оперативно-розшуковий облік злочинного елементу. У 1790 році для ведення цих реєстрацій при паризькій поліції було створене спеціальне бюро довідок. Наприкінці XVIIІ і початку XIX століть незалежно від бюро довідок створюється централізована систематична реєстрація судимості по лінії судової системи. Це була вже децентралізована система реєстрації, тому що в центрі такий облік більше не вівся.
На території Російській Імперії письмова реєстрація судимості вперше була введена в 1870 році. Вона велася при міністерстві юстиції, куди загальні судові місця і мирові установи, а пізніше і міські суди і земські начальники направляли листки на кожного засудженого до тюремного ув’язнення.
Письмова реєстрація виявилася недостатньо ефективною в боротьбі зі злочинністю та поступила місце іншим методам реєстрації.
Остання третина XIX — початок XX століть для США, Російської Імперії, розвинутих країн Європи, були ознаменовані небувалим зростанням злочинності. Бурхливий технічний прогрес, з однієї сторони, і загострення соціально-економічних протиріч, з іншої, сприяли розширенню соціальної бази злочинності, що породило професійну та організовану злочинність, яка була озброєна новітніми, на той час, технічними досягненнями, засобами зв’язку і комунікації.
Різко збільшилася кількість рецидивістів — осіб, які мають дві і більш судимості. Від злочину до злочину вони удосконалювали свою „кваліфікацію”, стаючи, усе більш небезпечними для суспільства. У боротьбі з цієї злочинністю виявлялися безпомічними здоровий глузд і життєвий досвід поліцейських та судових чиновників.
Розкриттю злочинів, вчинених в умовах неочевидності, значною мірою міг би сприяти „систематичний нагляд за злочинним середовищем”. Організація такого спостереження неможлива без чітко функціонуючої системи кримінальної реєстрації. Перед вченими-криміналістами і практиками поліцейського та судового відомств постало актуальне завдання введення якісно нової системи реєстрації злочинців.
Слід зазначити, що кримінальна реєстрація в докриміналістичний період своєї історії ідентифікаційних функцій не виконувала. Вона була спрямована на те, щоб надати засудженим таких ознак, які б відрізняли їх від інших людей, і одночасно виконувала функцію покарання, була відсутня наукова обґрунтованість вище згаданих засобів, вони не утворю

Список літератури

В И С Н О В К И

1. Визначено, що кримінальна реєстрація в докриміналістичний період своєї історії ідентифікаційних функцій не виконувала, була спрямована на те, щоб надати засудженим таких ознак, які б відрізняли їх від інших людей, і одночасно виконувала функцію покарання. Була відсутня наукова обґрунтованість вище згаданих засобів, вони не утворювали єдиної системи. Реєстрація взагалі носила пасивний характер і була спрямована тільки на фіксацію даних.
Поява і використання дактилоскопічної системи реєстрації злочинців, а потім реєстрації по способу вчинення злочину, довідково-допоміжних масивів і натурних колекцій, означало перехід реєстрації на новий якісний рівень — від простої кримінальної реєстрації, яка інформувала про осіб, що підлягали кримінальному покаранню і вчинених ними злочинів, до забезпечення правоохоронних органів інформацією для активного і цілеспрямованого розшуку злочинців, розкриття і розслідування злочинів.
2. Етапами розвитку кримінальної реєстрації визначено : перший — донаукова форма реєстрації або докриміналістичний період; другий — криміналістичний період реєстрації (появу інформації про злочинця, в якості облікових ознак, а не самого об’єкту злочину, зокрема, створення колекцій реєстраційних фотознімків та антропометричної реєстрації, запровадження дактилоскопічної системи реєстрації, розробка та запровадженням опису зовнішності за правилами „словесного” портрету, ведення допоміжних колекцій; третій — період накопичення теоретичних знань та створення основної та допоміжної системи реєстрації.
3. Характеризуючи сучасний стан кримінальної реєстрації зазначається, що питання її становлення на практиці є з одного боку науковими, з іншого — організаційними. Для того щоб створити ефективну діючу систему кримінальної реєстрації обліків потрібно, по-перше, зайнятися науковою розробкою такої системи, по-друге, організувати для її реалізації спеціальний апарат, по-третє підготувати необхідну кількість фахівців відповідного профілю, які здатні забезпечити діяльність системи, в-четвертих, надати органам внутрішніх справ, які здійснюють ведення обліків необхідні технічні засоби, обладнання та апаратуру.
4. Диференціація обліків доцільна за їх цільовим призначенням й особливостями об’єктів, які облікуються, способами виявлення і фіксації ознак, які характеризують об’єкти обліку, особливостями організації обліків. Класифікація обліків здійснюється виходячи з мети та завдань кримінальної реєстрації, за ступенем централізації, за рівнем механізації, за видами, за специфікою реєстраційної інформації, за формою обліку, за засобом фіксації інформації.
5. За останні роки в МВС України та інших правоохоронних відомствах поки що не здійснено суттєвого реформування застарілої системи реєстрації. Сьогодення визначає необхідність розробки програми і конкретних заходів по вдосконаленню організації системи реєстрації в цілому, визначення напрямів оновлення існуючих і створення нових видів обліків, доцільності й технічних можливостей їх автоматизації, а також впровадження нових методів збирання необхідних даних про об’єкти, що реєструються, більш раціональних форм облікових документів.
Визначено необхідність розробки : програми і конкретних заходів по вдосконаленню організації системи реєстрації в цілому; напрямів оновлення існуючих і створення нових видів обліків; технічних можливостей їх автоматизації; нових методів збирання необхідних даних про об’єкти, що реєструються, та раціональних форм облікових документів.
6. Поняття кримінальної реєстрації як підрозділу криміналістичної техніки, є ширшим ніж поняття криміналістичного обліку чи навіть їх системи. Облік — це діяльність по збору, обробці, накопиченню й видачі користувачам криміналістично значимої інформації про об’єкт обліку, а кримінальна реєстрація є системою наукових положень, заснованих на них висновків, узагальнень, розроблених на цій базі технічних засобів і методик їх застосування, інформаційні масиви, а також практична діяльність по інформаційному криміналістичному забезпеченню.
7. Кримінальна реєстрація є підрозділом криміналістичної техніки, і являє собою засновану на застосуванні закономірностей існування, функціонування й практичного використання криміналістично значимої інформації про механізм злочину і його складових елементах систему наукових положень і висновків, а також відповідних їм технічних засобів, методів і практичної діяльності оперування інформацією, застосовуваних з метою повного, своєчасного й достатнього криміналістичного інформаційного забезпечення діяльності по виявленню, розкриттю та розслідуванню злочинів.
8. Обґрунтовуючи доцільність залишення в науковому обігу терміну „кримінальна реєстрація” та піддаючи критичному аналізу термін „криміналістична реєстрація”, автор уважає, що по-перше назва „кримінальна реєстрація” є історично традиційною назвою; по-друге, крім системи криміналістичних обліків до кримінальної реєстрації входять ще окремі підструктури, такі, як правова регламентація функціонування криміналістичних обліків, проблеми практичного використання криміналістичних обліків та ін.; по-третє, з розвитком автоматизації та створенням баз даних, до власне автоматизованих систем криміналістичного призначення будуть інтегруватися інші системи, які не мають призначення протидії злочинності, однак можуть використовуватися в цьому напрямі (наприклад, митних органів та ін.), що безумовно створить систему кримінальної реєстрації, яка буде об’єднувати як криміналістичні так і інші обліки. Тому термін „кримінальна реєстрація” є більш точним для визначення даної галузі криміналістичної техніки.
9. Криміналістичні обліки — підсистема кримінальної реєстрації, об’єд¬нана певними цілями й завданнями, єдиною процедурою обліку, способами й формами їх зосередження, систематизації й обробки інформації про об’єкти реєстрації, які ведуться з метою інформаційного криміналістичного забезпечення діяльності по виявленню, розкриттю та розслідуванню злочинів.
10. Складовою частиною криміналістичної реєстраційної діяльності крім колекцій є науково-допоміжні матеріали, які містять у собі : а) копії (зображення) певних об’єктів (фотознімків), відбитків, зліпків і т.ін.; б) атласи, альбоми, що випускають для виробничих або рекламних цілей підприємствами (наприклад, зразки паперу, тканин); в) картотеки описів властивостей об’єктів, які містяться в нормативно-технічній документації (стандартах, технічних умовах, паспортах до виробів), у довідкових виданнях, публікуємих виробниками іншими підприємствами, які характеризують продукцію, що випускається ними, у систематизованих довідниках з тих або інших об’єктів, підготовлених працівниками судово-експертних установ; г) довідкові дані про зміни властивостей об’єктів під дією зовнішніх умов (строків і місця зберігання), отримані в результаті досліджень, які проводилися в судово-експертних установах; д) каталоги якісного й кількісного складу речовин і матеріалів залежно від різних параметрів, отриманих при дослідженні, наприклад каталогу міжплоскісних відстаней й інтегральних інтенсивностей рентгенівських променів — для встановлення фазового стану речовин.
11. Натурна колекція — це одна з форм ведення довідково-допоміжних обліків; систематизовані збори однорідних чи об’єднаних спільністю експертних завдань предметів (речовин, матеріалів) — об’єктів судових експертиз, формована в правоохоронних органах у якості довідково-допоміжного матеріалу з метою використання в діяльності з виявлення, розкриття і розслідування злочинів, а також у науково-дослідній і навчально-методичній роботі.
12. Розвиток вчення про кримінальну реєстрацію нерозривно пов’язане з удосконалюванням функціонування криміналістичних обліків. Стан цього вчення й аналіз діючої системи криміналістичних обліків дозволили визначити основні напрями їх розвитку на найближчі роки, а саме: розробка й удосконалення наукових основ окремих видів криміналістичних обліків з використанням новітніх досягнень суміжних галузей криміналістики, інших наук і техніки; удосконалення правових основ функціонування криміналістичних обліків; уніфікація системи криміналістичних обліків на всіх рівнях, тенденція до централізації місцевих обліків; удосконалення технічної бази системи криміналістичних обліків; актуалізація реєстраційної інформації, яка міститься в криміналістичних обліках; підвищення ефективності використання облікових даних, особливо з пошуковою метою.
13. Формування наукових основ криміналістичної реєстрації тісно пов’язане з розвитком нормативно-правової бази, яка регламентує цей вид діяльності органів внутрішніх справ. Право відіграє важливу організуючу й регулятивну роль на всіх етапах реєстраційної діяльності органів внутрішніх справ.
Правове забезпечення криміналістичної реєстрації, зокрема з питань ведення обліків, включає відповідні правові норми, які містяться в нормативно-правових актах усіх видів і рівнів : Конституції України, законах України, указах Президента, постановах Верховної ради та Кабінету Міністрів України, наказах й інструкціях МВС України, міжнародних договорах й угодах про правову допомогу між державами.
Зазначається, що законодавство не забороняє використовувати результати перевірок за експертно-криміналістичними обліками. У КПК України немає статей, які б забороняли використовувати довідки про результати перевірок за масивами криміналістичних обліків або криміналістичних досліджень у процесі доказування. А у ч. 2 ст. 66 КПК України вказано, що докази можуть бути надані підозрюваним, обвинуваченим, його захисником, … а також будь-якими громадянами, підприємствами, установами та організаціями. І все ж в перспективі доцільно було б внести зміни та доповнення до діючого законодавства з метою визначення шляхів процесуального використання результатів перевірок за криміналістичними обліками.
З метою законодавчого закріплення збору доказів, у тому числі шляхом проведення попереднього дослідження об’єктів пропонується доповнити ст. 66 КПК України частиною четвертою : „Джерелом доказів, використовуваних після порушення кримінальної справи й відповідної перевірки процесуальним шляхом, може бути довідка спеціаліста про попереднє дослідження сліду або об’єкта, вилученого в ході проведення перевірочних дій, а також довідка про результати перевірок за масивами криміналістичних обліків”.
Слушною є пропозиція про те, що довідки про результати перевірки за обліками, які містять доказову інформацію, повинні бути віднесені до категорії „інших документів”, які долучаються до справи. Однак, така пропозиція, на даний час законодавчо не закріплена. У зв’язку із цим пропонується внести доповнення до ст. 196 КПК України частину другу якої викласти так : після слів „питання з яких експерт повинен дати висновок” йде „… у тому числі питання про перевірку об’єктів, що надаються на дослідження, за криміналістичними обліками…” і далі за текстом.
Доцільним є визнання матеріалів і результатів застосування науково-технічних засобів (фотознімків, копій слідів і об’єктів), уведених після експертного дослідження в систему кримінальної реєстрації, самостійними джерелами доказів. Тому ст. 69 (Докази) КПК України пропонується доповнити частиною 3 : „Джерелами доказів можуть бути відповідним чином оформлені копії слідів і об’єктів, уведені після експертного дослідження до масивів криміналістичних обліків”.
Пропонуємо доповнити ст. 79 (Зберігання речових доказів) КПК України четвертою частиною : „Натурні об’єкти з наявними на них матеріальними слідами, що несуть інформацію про механізм злочину й злочинця, які вилучені при проведенні слідчих дій, після проведення відповідної експертизи направляються для зберігання в криміналістичні картотеки й колекції (обліки) експертної служби з метою сприяння розкриттю та розслідуванню інших злочинів”.
Доцільним є з метою повноцінного використання інформації в слідах, наявних в криміналістичних обліках, а звідси й більш якісного розкриття й розслідування злочинів доповнити ст. 199 КПК України „Одержання зразків для експертного дослідження” ще однієї частиною : „У випадку затримання й арешту особи за вчинення конкретного злочину слідчий вживає усіх заходів для вилучення відбитків пальців і долонь рук, відбитків взуття, інших зразків для експертного дослідження, вилучення вогнепальної зброї, знарядь злому, а також заходи щодо виготовлення фотопортрета даної особи, і направляє отримані об’єкти на перевірку за криміналістичними обліками”.
Сьогодні кількість відомчих нормативних документів, які регламентують реєстраційну діяльність органів внутрішніх справ, не така велика. Однак їх ще достатньо багато, щоб чинити певні перешкоди для практиків. У даний час відсутні єдині правові основи в підході до проблеми організації й ведення криміналістичних обліків. Спостерігається непогодженість діючих нормативних актів. Прийняття єдиного нормативного акту про кримінальну реєстрацію дозволило б усунути недоліки в сфері правового регулювання цієї діяльності, що у свою чергу здійснило б позитивний вплив не тільки на саму реєстраційну діяльність, але й на весь процес розкриття й розслідування злочинів. Таким документом може стати закон „Про кримінальну реєстрацію” та „Про державну дактилоскопічну реєстрацію в Україні”. Однак детальна регламентація реєстраційної діяльності правоохоронних органів повинна здійснюватися міжвідомчим нормативним актом. Крім цього, необхідність у законодавчому регулюванні викликана також наявністю особливого роду правовідносин, які виникають у ході здійснення органами внутрішніх справ реєстраційної діяльності.
14. Пропонуємо створити автоматизоване робоче місце слідчого й оперативного співробітника, яке за допомогою алгоритмізації діяльності, пов’язаної зі звертанням до криміналістичних обліків, дозволить компенсувати недолік знань працівників органів внутрішніх справ про кримінальну реєстрацію. Це сприяло б надалі підвищенню ефективності використання відомостей, зосереджених у криміналістичних обліках
15. В підрозділах органів внутрішніх справ, які здійснюють кримінальну реєстрацію, функціонує значна кількість різних видів обліку, загальний обсяг збереженої інформації в яких обчислюється мільйонами документів. Однак ефективне використання цих відомостей утруднене у зв’язку з наявністю окремих недоліків, що мають місце в організації обліків. Найбільш істотними з яких є такі : а) відсутність єдиної методики ведення обліків і невизначеність схеми інформаційного забезпечення діяльності органів внутрішніх справ; б) значна кількість нормативних актів по веденню обліків, які до того ж неоднозначно визначають їх функціонування; у ряді випадків працівники не мають чіткого уявлення про те, куди потрібно звернутися за відомостями, які їх цікавлять; в) недостатній ступінь централізації окремих видів обліків, що не дозволяє одночасно одержувати узагальнену інформацію про об’єкти, які цікавлять; г) дублювання обліків за рівнях управляння (описані випадки, коли ті самі картотеки ведуться декількома підрозділами одного органа внутрішніх справ); д) низький рівень автоматизації процедур збору, обробки й видачі інформації.
16. Успішне вирішення завдань повноцінного використання облікової інформації в розслідуванні злочинів, встановленні злочинця потребує вирішення низки проблем щодо недостатньої взаємодії слідчих підрозділів, оперативних апаратів і експертної служби. Така взаємодія підвищує ефективність та якість досудового слідства, скорочує строки розслідування.
17. Для органів внутрішніх справ України особливий інтерес представляє методологічний підхід ФБР США, і практична реалізація системи в частині створення відгалужених робочих місць автоматизованих дактилоскопічних інформаційних систем на поліцейських патрульних автомобілях з використанням пристроїв типу „live-scanner”. Склад системи, проектованої під потреби замовника, визначається потребами за обсягом автоматизованих картотек, часом відповіді системи на запит і кількістю запитів у добу на пошуки у всіх режимах роботи.
Аналізуючи позитивний досвід впровадження автоматизованих дактилоскопічних інформаційних систем за кордоном, а також досвід експлуатації таких систем в Україні, необхідно відзначити зростаючу потребу інтеграції автоматизованих дактилоскопічних обліків з іншими видами автоматизованих інформаційно-пошукових систем. Такий підхід дозволить значно підвищити ефективність інформаційного й криміналістичного забезпечення розкриття й розслідування злочинів.
18. Закордонний досвід показує перспективність створення обліку осіб на основі відомостей про дезоксирибонуклеїнову кислоту (ДНК) — речовині в хромосомах, яка зберігає індивідуальний генетичний код людини. Даний вид обліку дозволить зосереджувати інформацію, яка сприяє встановленню конкретної особи на основі використання об’єктів біологічного походження (волосся, слина, кров і т.ін.). Призначенням бази даних у цьому випадку буде накопичення й використання інформації про генетичні ознаки, виявлені при дослідженні об’єктів, вилучених з місць нерозкритих злочинів, а також про генотипи певних категорій осіб, які підлягають криміналістичному обліку. В подальшому можна перейти до створення інтегрованих медико-біологічних обліків, де б містилася інформація про (характеристики крові, запаху, біометричні характеристики людини та ін.).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамова В. М. Альбом схем із судово-почеркознавчої експертизи : навч.посіб. / В. М. Абрамова, О. О. Садченко, Є. Ю. Свобода. — К. : вид-ць Паливода А. В., 2003. — 120 с.
2. Аверьянова Т. В. Интеграция и дифференциация научных знаний как источники и основы научных методов судебной экспертизы / Т. В. Аверьянова. — М. : изд-во Академии МВД РФ, 1994. — 123 с.
3. Аверьянова Т. В. Криминалистика : учебн. [для вузов] / Т. В. Аверьянова, Р. С. Белкин, Ю. Г. Корухов, Е. Р. Россинская; под ред. Р. С. Белкина.  М : издат.груп. НОРМА-ИНФРА-М, 1999.  990 с.
4. Аверьянова Т. В. Криминалистика : учебн. [для вузов] / Т. В. Аверьянова, Р. С. Белкин, Ю. Г. Корухов, Е. Р. Россинская; под ред. Р. С. Белкина.  М : издат.груп. НОРМА-ИНФРА-М, 2002.  990 с.
5. Аверьянова Т. В. Субъекты экспертной деятельности / Т. В. Аверьянова // Вестник криминалистики. — М. : Спарк, 2001. — С. 29-37.
6. Аверьянова Т. В. Функции общей теории судебной экспертизы / Т. В. Аверьянова // Теорія і практика судової експертизи і криміналістики : зб.матер.конф. — Харків : Право, 2002. — С. 20-24.
7. Аверьянова Т.В. Криминалистика : учебн. [для вузов] / Т.В. Аверьянова, Р.С. Белкин, Ю.Г. Корухов, Е.Р. Россинская; под ред. Р.С. Белкина.  М. : издат.груп. НОРМА-ИНФРА-М, 2001.  971 с.
8. Автоматизированный учет и выдача данных о преступлениях и лицах, их совершивших. — Вып. 1. : пособ. по внедрению. — К. : МВД УССР, Респуб. науч.-исслед. информ. центр., 1974. — 120 с.
9. Автоматизированный учет и выдача данных о преступлениях и лицах, их совершивших. — Вып. 2. : пособ. по внедрению / МВД УССР. Респуб. науч.-исслед. информ. центр. — К. : ред.-изд. отдел МВД УССР, 1976. — 118 с.
10. Александров И. В. Предмет и система криминалистической регистрации / И. В. Александров // Актуальные вопросы правоведения. Информационные материалы. — Екатеринбург : изд-во УрО РАН, 1992. — С. 90-97.
11. Алексеев С. С. Общая теория права. Курс в 2-х томах. Т. 2 / С. С. Алексеев. — М. : Юрид. лит., 1982. — 360 c.
12. Аленин А. П. Криминалистические учёты органов внутренних дел : учеб. пособ. / Аленин А. П., Романенко М. А.; Федеральное агентство по образованию, Гос. образовательное учреждение высш. проф. образования Омский гос. ун-т им. Ф. М. Достоевского. — Омск : изд-во Омского гос. ун-та им. Ф. М. Достоевского, 2008. — 159 с.
13. Аминев Ф. Г. Комплексное использование экспертно-криминалистических учетов в информационном обеспечении расследования и раскрытия преступлений : дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Аминев Ф. Г. — Уфа, 2001. — 254 c.
14. Аминев Ф. Г. Криминалистическая регистрация в системе защиты прав и свобод человека и гражданина / Ф. Г. Аминев // Вестник Уфимского юридического института МВД России. Специальный выпуск. — Уфа : изд-во Уфим. юрид. ин-та МВД России, 2009. — С. 63-67.
15. Аминев Ф. Г. Криминалистическая регистрация : учеб. пособ. / Ф. Г. Аминев. — Уфа : РИО БашГУ, 2003. — 147 c.
16. Аминев Ф. Г. Научно-технический прогресс в криминалистической регистрации / Ф. Г. Аминев // Южно-уральские криминалистические чтения : сборник научных статей. — Уфа : РИО БашГУ, 2002, Вып. 10. — С. 11-17.
17. Аминев Ф. Г. О комплексном использовании криминалистических учетов в расследовании и раскрытии преступлений в Республике Башкортостан / Аминев Ф. Г., Каневский Л. Л. // Технико-криминалистическое обеспечение раскрытия и расследования преступлений. — М. : Былина, 2000. — С. 80-85.
18. Анюров Ф. Ф. Организация руководителями регистрационно-учетной работы в органах внутренних дел и пути ее совершенствования : монограф. / Федор Федорович Анюров. — М. : Акад.управления МВД России, 2008. — 100 с.
19. Асташов М. А. Проблемы и перспективы повышения эффективности использования криминалистических учетов в деятельности органов внутренних дел / М. А. Асташов // Всероссийская научно-практическая конференция „Современные проблемы борьбы с преступностью” : сборник материалов (юридические науки). — Воронеж : изд-во Воронеж. ин-та МВД России, 2004. — С. 11-17.
20. Афанасенко С. Б. Використання відеотек для розслідування та розкриття злочинів (досвід НДЕКЦ при УМВС України в Черкаській області) / С. Б. Афанасенко, С. Л. Чигирин // Криміналістичний вісник. — 2004. — № 2 (2). — С. 131-133.
21. Афанасьев В. Г. Социальная информация и управление обществом / В. Г. Афанасьев. — М. : Политиздат, 1975. — 408 с.
22. Балик М. Вопросы дальнейшего развития криминалистического учета (по материалам ЧССР): автореф.дис.на соискание науч.степени канд.юрид.наук. : спец. 12.00.09 „Уголовный процесс и криминалистика; оперативно-розыскная деятельность” / Мирослав Балик . — М., 1971. — 15 с.
23. Барковская Е. Г. Концепция создания криминалистических учетов на основе баз данных биометрии человека / Е. Г. Барковская // Общество и право. — Краснодар : изд-во Краснодар. ун-та МВД России, 2009, № 1 (23). — С. 277-285.
24. Бартошек М. Римское право. Понятия, термины, определения : [Пер. с чеш.] / Милан Бартошек; [Спец. науч. ред., авт. предисл. и коммент. З. М. Черниловский]. — М. : Юрид. лит., 1989. — 447,[1] с.
25. Басай В. Д. Криміналістична одорологія (теоретичні, правові і методичні основи) : монограф. / В. Д. Басай. — Івано-Франківськ : видавничо-поліграфічне товариство „Вік”, 2003. — 502 с.
26. Басай В. Д. Основи криміналістичної одорології : автореф.дис.на здобуття наук.ступеня доктор.юрид.наук : 12.00.09 „Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза” / В. Д. Басай . — К., 2003. — 32 с.
27. Басалаев А. Н. Следы ног человека : учеб. пособ. / А. Н. Басалаев, В. А. Гуняев; Прокуратура СССР, Ин-т усоверш. следств. работников. — Л. : Ин-т усоверш. следств. работников, 1985. — 56 с.
28. Бастрикин А. И. Знаки руки. Дактилоскопия / А. И. Бастрикин. — СПб., 2004. — 368 с.
29. Бахин В. П. Вопросы оценки криминалистических рекомендаций в процессе их оценки и внедрения / Бахин В. П., Ищенко А. В. // Криминалистика и судебная експертиза. — 1982. — Вып. 25. — С. 8-13.
30. Бахин В. П. Преступная деятельность как объект криминалистического обучения : лекц. / Бахин В. П., Карпов Н. С.  К. : б/и, 1999.  21 с.
31. Бахин В. П. Преступная деятельность : понятие, характеристика, принципы, изучение : [монограф.] / В. П. Бахин, Н. С. Карпов, П. В. Цымбал; под ред. П. В. Мельника.  К. : АГНС Украины, 2001.  275 с.
32. Бедняков Д. И. Непроцессуальная информация и расследование преступлений : [монограф.] / Дмитрий Иванович Бедняков. — М. : Юрид.лит., 1991. — 208 с.
33. Белкин Р. Модное увлечение или новое слово в науке? (Еще раз о криминалистической характеристике преступления) / Рафаил Белкин, Игорь Быховский, Атеист Дулов // Социалистическая законность. — 1987. — № 9. — С. 56-58.
34. Белкин Р. Тенденции и перспективы развития криминалистики / Рафаил Белкин // Социалистическая законность. — 1983. — № 1. — С. 24-26.
35. Белкин Р. С. Криминалистика и доказывание. Методологические проблемы / Белкин Р. С., Винберг А. И. — М. : Юрид. лит., 1969. — 216 c.
36. Белкин Р. С. Криминалистика и научно-технический прогресс / Рафаил Самуилович Белкин // Труды Высшей школы МВД СССР. — М. : НИиРИО МВД СССР, 1972. — Вып. 34. — С. 3-10.
37. Белкин Р. С. Криминалистика : проблемы сегодняшнего дня. Злободневные вопросы российской криминалистики : [моногаф.] / Рафаил Самуилович Белкин.  М. : издат. НОРМА (издат.груп. НОРМА-ИНФРА М), 2001.  240 с.
38. Белкин Р. С. Криминалистика : проблемы, тенденции, перспективы. Общая и частная теории / Р. С. Белкин. — М. : Юрид.лит., 1987. — 272 c.
39. Белкин Р. С. Криминалистика. Общетеоретические проблемы / Белкин Р. С., Винберг А. И. — М. : Юрид.лит., 1973. — 263 с.
40. Белкин Р. С. Криминалистическая энциклопедия. Справочное пособие / Р. С. Белкин. — М. : БЕК, 1997. — 342 c.
41. Белкин Р. С. Курс криминалистики : в 3 т.  Т. 1 : Общая теория криминалистики / Рафаил Самуилович Белкин.  М. : Юристъ, 1997.  408 с.
42. Белкин Р. С. Курс криминалистики : в 3 т.  Т. 2 : Частные криминалистические теории / Рафаил Самуилович Белкин.  М. : Юристъ, 1997.  464 с.
43. Белкин Р. С. Избранные труды / Рафаил Самуилович Белкин. — М. : Норма, 2009. — 768 c.
44. Белкин Р. С. Курс криминалистики : в 3 т.  Т. 3 : Криминалистические средства, приемы и рекомендации / Рафаил Самуилович Белкин.  М. : Юристъ, 1997.  480 с.
45. Белкин Р. С. Курс криминалистики : учеб.пособ. / Рафаил Самуилович Белкин.  М. : Юнити, Закон и право, 2001.  836 с.
46. Белкин Р. С. Очерки криминалистической тактики : учеб.пособ. / Рафаил Самуилович Белкин. — Волгоград : ВСШ МВД РФ, 1993. — 200 с.
47. Белкин Р. С. Перспективы развития криминалистической науки в свете современных задач борьбы с преступностью / Рафаил Самуилович Белкин // Совершенствование деятельности органов внутренних дел по укреплению социалистической законности и правопорядка в стране на современном этапе (криминалистическая секция) : матер. науч. конф. — М. : НИиРИО ВШ МВД СССР, 1971. — Т. 3. — С. 3-9.
48. Белкин Р. С. Перспективы развития советской криминалистики / Рафаил Самуилович Белкин // Труды Высшей школы МООП СССР. — М. : НИиРИО ВШ МООП СССР, 1967. — Вып. 15. — С. 3-11.
49. Белкин Р. С. Полувековой путь советской криминалистики / Рафаил Самуилович Белкин // Труды Высшей школы МООП СССР. — М. : НИиРИО ВШ МООП СССР, 1968. — Вып. 19. — С. 179-184.
50. Белкин Р. С. История советской криминалистики : Этап возникновения и становления науки (1917-1930-е годы) : учеб. пособ. / Белкин Р. С., Винберг А. И. — М. : НИ и РИО Акад. МВД СССР, 1982. — 70 с.
51. Белов О. А. Взаимодействие органов и учреждений ФСИН России и информационных подразделений МВД России по формированию и ведению криминалистических учетов / О. А.Белов // Особенности уголовно-процессуальной деятельности в органах и учреждениях ФСИН России : сборник материалов международного научно-практического семинара (Вологда, 1 июня 2007 г.). — Вологда : ВИПЭ ФСИН России, 2008. — С. 218-223.
52. Беляков А. А. Использование криминалистических учетов при расследовании преступлений, совершенных с применением взрывных устройств / Беляков А. А., Усманов Р. А. // Актуальные проблемы совершенствования деятельности органов внутренних дел в условиях чрезвычайных ситуаций : материалы Всероссийской научно-практической конференции (18 декабря 2002 года). — Челябинск : изд-во Челяб. юрид. ин-та МВД России, 2004. — С. 10-13.
53. Беляков А. А. Криминалистическая регистрация. Научно-практическое руководство / Беляков А. А., Усманов Р. А. — Ростов-на-Дону : Феникс, 2006. — 192 c.
54. Беляков А. А. Состояние, проблемы и перспективы развития криминалистической регистрации в России : учебное пособие / А. А. Беляков, Р. А. Усманов. — Красноярск : Красноярский гос. ун-т, 2001. — 149 c.
55. Берг А. И. Кибернетика и общественные науки / Аксель Иванович Берг // Методологические проблемы науки. — М., 1964. — С. 259-260.
56. Бесаев И. Ю. Некоторые особенности становления и развития криминалистической регистрации на международном уровне / И. Ю. Бесаев // Всероссийская научно-практическая конференция курсантов, слушателей, студентов и адъюнктов „Преступность в России : состояние и проблемы борьбы с ней” : сборник материалов. — Воронеж : изд-во Воронеж. ин-та МВД России, 2008. — С. 30-31.
57. Бирюков В. В. Криминалистические учеты документов подразделений НИЭКЦ МВД Украины / В. В. Бирюков // Современные проблемы теории и практики криминалистического исследования документов : тезисы докладов и сообщений международной научно-практической конференции (12 – 13 декабря 2007 г.). — Волгоград : ВА МВД России, 2007. — С. 35-38.
58. Бирюков В. В. Цифровая фотография : перспективы использования в криминалистике : монограф. / В. В. Бирюков. — Луганск : Луганский институт внутренних дел МВД Украины, 2000. — 137 с.
59. Бишманов Б. М. Эксперт и специалист в уголовном судопроизводстве : монограф. / Б. М. Бишманов. — М. : Московский психолого-социальный институт, 2003. — 224 с.
60. Бірюков В. В. Використання комп’ютерних технологій для фіксації криміналістично значимої інформації у процесі розслідування: автореф.дис.на здобуття наук.ступеня канд.юрид.наук : 12.00.09 „Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза” / В. В. Бірюков. — К., 2001. — 20 с.
61. Блауберг И. В. Системный подход : предпосылки, проблемы, трудности / И. В. Блауберг, В. Н. Садовский, Э. Г. Юдин. — М. : Знание, 1969. — 48 с.
62. Блауберг И. В. Становление и сущность системного подхода / Блауберг И. В., Юдин Э. Г. — М. : Наука, 1973. — 270 с.
63. Боднар В. І. Напрямки удосконалення криміналістичних обліків / В. І. Боднар // Актуальні проблеми держави і права. — О., 2007. — Вип. 32. — С. 103–105.
64. Боднар В. І. Становлення і розвиток методів криміналістичної реєстрації особистості / В. І. Боднар // Актуальні проблеми держави і права. — Одеса, 2006. — Вип. 27. — С. 182–185.
65. Большой российский энциклопедический словарь. — М. : Большая Рос. энцикл., 2003 (АООТ Твер. полигр. комб.). — 1887 с. — (Золотой фонд. Энциклопедический словарь).
66. Брылевский А. В. Научные, правовые и организационные основы криминалистического учения о регистрации (по материалам Республики Казахстан) : автореф.дис.на соискание науч.степени докт.юрид.наук. : спец. 12.00.09 „Уголовный процесс и криминалистика; оперативно-розыскная деятельность” / А. В. Брылевский. — Челябинск, 2005. — 21 c.
67. Брылевский А. В. Научные, правовые и организационные основы криминалистического учения о регистрации (по материалам Республики Казахстан) : дис. … кандидата юрид.наук : 12.00.09. / А. В. Брылевский. — Кустанай, 2005. — 243 c.
68. Бубела М. І. Використання спеціальних знань та криміналістичних обліків для розкриття крадіжок із квартир / М. І. Бубела // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. — Донецьк, 1998. — № 1 (1998). — С. 75–78.
69. Бубела Н. И. Формирование у курсантов навыков использования специальных знаний и криминалистических учетов для раскрытия краж из квартир / Н. И. Бубела // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. — Донецьк, 1998. — № 1 (1998). — С. 36–39.
70. Вайнштейн А. А. Участие специалистов в следственном осмотре : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : автореф.дис.на соискание науч.степени канд.юрид.наук. : спец. 12.00.09 „Уголовный процесс и криминалистика; оперативно-розыскная деятельность” / А. А. Вайнштейн.  М., 1966.  18, [1] с.
71. Варфоломеева Т. В. К понятию производных вещественных доказательств / Т. В. Варфоломеева // Криминалистика и судебная экспертиза. — 1970. — Вып. 7. — С. 135-140.
72. Варфоломеева Т. В. Производные вещественные доказательства / Т. В. Варфоломеева. — М. : Юрид. лит., 1980. — 48 c.
73. Варфоломеева Т. В. Производные вещественные доказательства как источники сведений о фактах / Варфоломеева Т. В., Гончаренко В. И. // Проблемы правоведения. — 1976. — Вып. 33. — С. 122-128.
74. Васильев А. Н. Следственная тактика / А. Н. Васильев. — М. : Юрид. лит., 1976. — 200 c.
75. Вейнгардт А. Уголовная тактика. Руководство к расследованию преступлений / А. Вейнгардт / под ред. и с примечаниями В. И. Лебедева. — СПб. : издание „Вестника полиции”, 1912. — 270 с.
76. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. і голов.ред. Бусел В.Т.]. — К. : Ірпінь, 2005. — 1728 с.
77. Великородный П. Г. К вопросу об унификации криминалистического учета по способу совершения преступлений / П. Г. Великородный // Проблемы программирования, организации и информационного обеспечения предварительного следствия : межвузовский межведомственный сборник научных трудов. — Уфа : изд-во Башк. ун-та, 1989. — С. 89-92.
78. Величкин С. А. Участие специалиста в производстве следственных действий / Величкин С. А., Турчин Д. А. // Проблемы борьбы с преступностью : труды Омской ВШМ.  Омск : изд-во Ом. ВШМ МВД СССР, 1976.  С. 93-100.
79. Весельський В. К. Криміналістичний облік в системі заходів підвищення ефективності розкриття злочинів / В. К. Весельський // Науковий вісник НАВСУ. — 2000. — Вип. 2. — С. 152-153.
80. Весельський В. К. Сучасні можливості використання даних про спосіб вчинення злочину в боротьбі зі злочинністю : навч. посіб. / МОН України / В. К. Весельський, С. М. Зав’ялов, В. В. Пясковський. — К. : КНТ, 2009. — 157 с.
81. Винберг А. И. Насущные вопросы теории и практики судебной экспертизы / А. И. Винберг // Советское государство и право. — М. : Наука, 1961. — № 6. — С. 74-82.
82. Винберг А. И. Судебная экспертология. Общетеоретические и методологические проблемы судебных экспертиз : учеб. пособ. / Винберг А. И., Малаховская Н. Т. — Волгоград : НИиРИО ВСШ МВД СССР, 1979.  183 с.
83. Винер Н. Кибернетика и общество / Н. Винер; под ред. В. А. Малинина. — М. : изд-во иностранной литературы, 1958. — 200 с.
84. Владимиров В. Ю. Теория и практика криминалистического оружиеведения : монограф. / В. Ю. Владимиров. — СПб. : Санкт-Петербургский университет МВД России; Академия права, экономики и безопасности жизнедеятельности, Фонд поддержки науки и образования в области правоохранительной деятельности „Университет”, 2003. — 400 с.
85. Возгрин И. А. Введение в криминалистику : История, основы теории, библиография / И. А. Возгрин.  СПб. : изд-во Юридический центр Пресс, 2003.  475 с.
86. Волкова А. Э. О научных основах использования информационно-справочных криминалистических учетов / А. Э. Волкова // Держава і право : проблеми становлення і стратегія розвитку. — Суми, 2008. — Ч. 1. — С. 225–228.
87. Волченко И. П. Участие специалиста при производстве следственных действий / И. П. Волченко // Криминалистика и судебная экспертиза.  1972.  Вып. 9.  С. 46-49.
88. Волчецкая Т. С. Криминалистическая ситуалогия : [монограф.] / Татьяна Сергеевна Волчецкая. — Калининград : Калинингр.гос.ун-т, 1997. — 248 с.
89. Волынский А. Ф. Криминалистическая регистрация / Волынский А. Ф., Россинская Е. Р. — М. : ВЮЗШ МВД РФ, 1992. — 35 с.
90. Волынский А. Ф. Криминалистическая регистрация / Волынский А. Ф., Россинская Е. Р. // Курс лекций по криминалистике; под ред. Е. Р. Россинской. — М. : Юрид.ин-т МВД России, 1999. — С. 210-225.
91. Волынский В. А. Криминалистическая техника : наука — техника — общество — человек : [монограф.] / Владислав Александрович Волынский. — М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2000. — 311 c.
92. Волынский В. А. Криминалистическое обеспечение предварительного расследования преступлений : право и права, традиции и современность / Владислав Александрович Волынский // Информационный бюлетень № 13 по материалам криминалистических чтений „Криминалистическое обеспечение борьбы с преступностью”. — М. : Акад.управ. МВД России, 2001. — С. 28-38.
93. Волынский В. А. Технико-криминалистическое обеспечение раскрытия преступлений. (Методологические, организационные, правовые проблемы): дис. … кандидата юрид.наук : 12.00.09 / Волынский Владислав Александрович. — М., 1991. — 164 с.
94. Воробей О. В. Криміналістичне дослідження паперових грошей України : дис. ... кандидата юридичних наук : 12.00.09 / Воробей Олена В’ячеславівна. — К., 2003. — 257 с.
95. Воробей О. В. Криміналістичне дослідження паперових грошей : посіб. / О. В. Воробей. — К. : НАВСУ, 2003. — 179 с.
96. Воскресенский Г. М. Теория и практика информационного обеспечения управления в органах внутренних дел : учеб. пособ. / Герман Михайлович Воскресенский. — М. : Акад. МВД СССР, 1985. — 72 с.
97. Всемирная энциклопедия : Философия. [ред и сост. А. А. Грицанов].  М. : АСТ, Минск : Харвест, Современ.литерат., 2001.  1312 с.
98. Гаджиев Гурбан Гамид Оглы. Концептуальные основы создания информационного обеспечения судебных экспертиз: автореф.дис.на соискание науч.степени канд.юрид.наук. : спец. 12.00.09 „Уголовный процесс и криминалистика; оперативно-розыскная деятельность” / Гаджиев Гурбан Гамид Оглы. — Баку, 1997. — 25 с.
99. Галаган В. І. Проблеми вдосконалення кримінально-процесуальної діяльності органів внутрішніх справ : [монограф.] / Володими