КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ДОВЕДЕННЯ ДО БАНКРУТСТВА (АНАЛІЗ СКЛАДУ ЗЛОЧИНУ)

Короткий опис

ЗМІСТ:

ВСТУП 3
Розділ 1 12
ВВЕДЕННЯ У ПРОБЛЕМУ ДОВЕДЕННЯ ДО БАНКРУТСТВА 12
1.1 Соціальна обумовленість та історичний розвиток кримінально-правового захисту інституту банкрутства 12
1.2 Визначення понять у сфері кримінальних банкрутств 40
Розділ 2 60
ОБ’ЄКТИВНІ ОЗНАКИ ДОВЕДЕННЯ ДО БАНКРУТСТВА 60
2.1 Об’єкт доведення до банкрутства 60
2.2 Об’єктивна сторона доведення до банкрутства 106
Розділ 3 129
СУБ’ЄКТИВНІ ОЗНАКИ ДОВЕДЕННЯ ДО БАНКРУТСТВА 129
3.1 Суб’єктивна сторона доведення до банкрутства 129
3.2 Суб’єкти доведення до банкрутства 149
ВИСНОВКИ 170
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 175
Додаток А 194

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. В умовах переходу до ринкових форм регулювання економічних відносин поряд з процесом створення нових інститутів, у тому ж числі й інституту банкрутства, закономірно виникає потреба у створенні ефективних механізмів їх охорони від протиправних посягань.
Банкрутства суб’єктів господарської діяльності стали досить поширеним явищем. Завдяки їм з’явилася можливість ліквідації неприбуткових і нерентабельних підприємств, а також можливість задоволення законних вимог кредиторів. Все це підвищує якість фінансового ринку. Однак, інколи банкрутство стає знаряддям для реалізації протиправних інтересів. Одним з дієвих методів охорони банкрутства від злочинних посягань є кримінально-правова охорона.
Умисне доведення до банкрутства суб’єкта підприємницької діяльності вперше було криміналізовано 30 червня 1999 року - ст. 156-4 Кримінального кодексу України (далі КК України) 1960 року. Новий КК України 2001 року запозичив редакцію даної кримінально-правової норми, хоча і з деякими змінами (ст. 219).
Проблеми кримінальної відповідальності за злочини у сфері банкрутства, зокрема, доведення до банкрутства, досліджували такі вітчизняні та зарубіжні науковці: П.П. Андрушко, І.Н. Бенедисюк, Н.О. Гуторова, О.О. Дудоров, В.М. Кирилко, І.А. Клепицький, Б.Н. Колб, М.Й. Коржанський, Н.А. Лопашенко, В.Н. Лук’янов, Н.М. Ляпунова, І.Ю. Михалєв, М.І. Мельник, О.І. Перепелиця, А.М. Ришелюк, В.В. Сташис, Є.Л. Стрельцов, В.Я. Тацій, А.М. Тимербулатов, М.І. Хавронюк та інші.
Разом з тим, проблеми кримінальної відповідальності за доведення до банкрутства не вирішені.
Необхідність цієї роботи зумовлена існуванням достатньої кількості складних питань, що виникають при кримінально-правовому аналізові норми, що розглядається. Уже сьогодні практика доводить її майже цілковиту недієвість та складність застосування, стає очевидною необхідність усунення в ній певних недоліків. Відносно недовгий час існування цієї норми у вітчизняному законодавстві можливо став причиною неналежного рівня її розробки, відсутності стабільної, доведеної досвідом форми. Ситуація, що склалася, сприяє зростанню злочинності у сфері банкрутства.
При кримінально-правовому аналізові норми, передбаченої ст. 219 КК України, виникає значна кількість складних питань: коли настає момент закінчення злочину, як нараховується розмір матеріальної шкоди, чому бездіяльність, що призводить до вказаних у диспозиції статті наслідків, не визнається злочином тощо.
Існує необхідність у роз’ясненні суб’єктивних та об’єктивних ознак цього злочину, розробці рекомендацій для практичних працівників правоохоронних органів по виявленню і розслідуванню цього злочину тощо. Тому і виникає потреба монографічного дослідження проблеми кримінальної відповідальності за доведення до банкрутства.
Науково-теоретичну базу дисертаційного дослідження складають праці вказаних вітчизняних та зарубіжних вчених у галузі кримінального права, цивільного права, господарського процесуального та цивільного процесуального права.
В процесі кримінально-правового аналізу норми, що передбачає відповідальність за доведення до банкрутства, також використовувалися праці таких вітчизняних вчених: Л.В. Багрій-Шахматова, Ю.В. Бауліна, В.І. Борисова, П.А. Вороб’я, В.О. Глушкова, В.К. Грищука, В.М. Дрьоміна, В.П. Ємельянова, О.М. Костенка, О.М. Литвака, В.О. Меркулової, П.П. Михайленка, А.А. Музики, В.О. Навроцького, П.І. Орлова, В.О. Останіна, М.І. Панова, В.М. Поповича, О.О. Савченка, В.О. Тулякова, І.К. Туркевича, В.І. Шакуна, Н.М. Ярмиш, С.С. Яценка та інших.
Усе вищезазначене, вважаємо, свідчить про актуальність обраної теми.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане згідно з основними напрямками наукових досліджень Запорізького юридичного інституту МВС України на 2001-2003 рр. (п. 2.2.2), положеннями Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 25.12.2000 р. № 1376 та пріоритетними напрямками діяльності правоохоронних органів, які затверджені п.1 Указу Президента України “Про заходи щодо подальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян” від 18.02.2002 р. № 143/2002.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у визначенні юридичної сутності протиправних посягань на суб’єкта господарської діяльності, права кредиторів та держави внаслідок умисного доведення суб’єкта господарювання до банкрутства, розробці пропозицій щодо вдосконалення чинної кримінально-правової норми, що передбачена ст. 219 КК України, і встановлює відповідальність за цей злочин.
Відповідно до поставленої мети, завданнями дисертаційного дослідження є:
- виявлення соціально-економічних та правових передумов виникнення й розвитку норм, що передбачають відповідальність за доведення до банкрутства;
- встановлення змісту термінів, використовуваних у диспозиції норми, що передбачена у ст. 219 КК України, та з’ясування доцільності паралельного використання в ній двох термінів - “банкрутство” та “стійка фінансова неспроможність”;
- розроблення визначень родового й безпосереднього об’єктів злочину, передбаченого ст. 219 КК України;
- визначення стадій господарської діяльності, на яких може бути вчинений злочин, передбачений ст. 219 КК України;
- класифікація дій, у результаті яких суб’єкт господарської діяльності може бути доведений до банкрутства, та встановлення можливостей вчинення цього злочину шляхом пасивної форми поведінки - бездіяльності;
- з’ясування порядку визначення розміру матеріальної шкоди при доведені до банкрутства суб’єкта господарської діяльності;
- вирішення питання про вичерпність переліку суб’єктів злочину, наведеного в диспозиції ст. 219 КК України;
- дослідження питання щодо доцільності визнання мотиву як обов’язкової ознаки суб’єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 219 КК України;
- формулювання пропозицій щодо подальшого вдосконалення аналізованої норми КК України.
Об’єктом дослідження виступають суспільні відносини, що виникають у зв’язку з доведенням суб’єкта господарської діяльності до банкрутства.
Предметом дослідження є норма кримінального законодавства, що передбачає відповідальність за доведення суб’єкта господарювання до банкрутства, практика її застосування, наукові погляди на вирішення дискусійних питань, шляхи вдосконалення боротьби з зазначеним злочином.
Методи дослідження. У процесі теоретичних досліджень, згідно з темою дисертаційного дослідження, застосовувалися такі наукові методи: діалектичний, на підставі якого усі явища розглядалися у взаємозв’язку, єдності їх соціального змісту і юридичної форми, всебічності та об’єктивності (розділи 1, 2, 3); історико-правовий, який використовувався при дослідженні історичних передумов виникнення і розвитку норм, що передбачають відповідальність за умисне банкрутство (розділ 1); порівняльно-правовий, що використовувався при проведенні аналізу норм, які містяться у КК України, що передбачають відповідальність за злочини, пов’язані з банкрутством, та вирішенні питання про їх зв’язок і відмінність, а також при аналізі відповідних кримінальних норм у законодавстві іноземних держав (розділи 1, 2, 3); догматичний (юридичний), який використовувався при аналізі побудови юридичних конструкцій складів злочинів, передбачених ст.ст. 218-221 КК України, визначенні змісту юридичних термінів, уживаних у ст. 219 КК України, встановленні недоліків цієї норми та формуванні рекомендацій для її вдосконалення (підрозділ 1.1., розділи 2, 3); метод системного аналізу, який використовувався для характеристики ознак складу злочину, передбаченого ст. 219 КК України (розділи 2, 3); соціологічний, що використовувався при проведенні соціологічних досліджень, вивченні думок практичних працівників правоохоронних органів тощо (розділи 2, 3); семантичний, який використовувався при дослідженні термінологічної бази інституту банкрутства (підрозділ 1.2.).
Емпіричну базу дослідження складають:
- результати аналізу статистичних даних про кількість зареєстрованих злочинів, кількість злочинів, розслідування по яких закінчено та кількість осіб, притягнутих до відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ст. 219 КК, в Україні за період з січня 2000 р. по березень 2004 р.;
- результати вивчення 50 справ про банкрутство порушених Господарським судом Запорізької області в аспекті теми дослідження;
- результати анкетування 120 респондентів (працівників правоохоронних і судових органів, більшість яких займалися розслідуванням злочинів у сфері господарської діяльності, у тому ж числі й злочинів у сфері банкрутства, та здійснювали провадження по справам про банкрутство).
Наукова новизна одержаних результатів. Пропонована дисертація – це перше у вітчизняній юридичній науці дослідження, присвячене кримінально-правовому аналізові норми, що передбачає відповідальність за умисне доведення до банкрутства суб’єкта господарської діяльності, виявленню її недоліків та вирішенню проблем кваліфікації розгляданого злочину.
У результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових наукових положень, окремі теоретичні позиції уточнені, доповнені. До здобутків автора дисертації можна віднести те, що вперше:
- запропоновано новий термін, який узагальнює злочини передбачені ст. ст. 218-221 КК України - "кримінальні банкрутства”, що дозволило визначитися з видовим об’єктом цих злочинів та сприяло глибшому дослідженню ознак злочину, передбаченого ст. 219 КК України;
- проведено правовий аналіз термінів “банкрутство” та “стійка фінансова неспроможність” на предмет доцільності й правомірності їх паралельного вживання в диспозиції ст. 219 КК України;
- визначено стадії фінансової діяльності суб’єкта господарювання, на яких можливе вчинення злочину – доведення до банкрутства, що дає можливість встановити моменти початку та закінчення даного злочину;
- по-новому визначаються видовий та безпосередній об’єкти цього злочину;
- класифіковані злочинні діяння, що можуть бути вчиненні при скоєні злочину – доведення до банкрутства;
- запропоновано визначати розмір великої матеріальної шкоди, що завдається внаслідок доведення суб’єкта господарювання до банкрутства, з урахуванням сумарної шкоди, що завдається злочином, а не з урахуванням шкоди що завдається одному кредитору чи державі;
- запропоновано виключити з тексту диспозиції ст. 219 КК України термін “держава”, на підставі мотивованого включення його до терміну “кредитори”;
- обґрунтовано необхідність доповнити суб’єктний склад злочину, передбаченого ст. 219 КК України, за рахунок громадянина – суб’єкта підприємницької діяльності;
- встановлено необхідність виключення з переліку обов’язкових ознак злочину – доведення до банкрутства - мотиву злочину;
- виходячи з проведеного дослідження, запропоновано нову редакцію ст. 219 КК України та примітки до ст. 218 КК України.
Дістали подальший розвиток:
- теоретичні напрацювання вчених щодо аналізу історичного досвіду з питань відповідальності осіб за умисне доведення до банкрутства господарюючих суб’єктів, а також сучасного кримінального законодавства іноземних держав з того ж питання;
- теоретичне обґрунтування незалежності кримінальної відповідальності за доведення до банкрутства від цивільно-правової процедури визнання суб’єкта господарської діяльності банкрутом;
- наукові погляди щодо встановлення можливості вчинення злочину, який розглядається, шляхом пасивної поведінки й запропоновано закріпити таку форму поведінки в диспозиції ст. 219 КК України.
Проведене теоретичне дослідження дозволило розробити пропозиції щодо вдосконалення кримінально-правової норми, передбаченої у ст. 219 КК України, та рекомендації стосовно питань кваліфікації розгляданого злочину.
Робота, що пропонується, має певне значення, оскільки на сьогодні відсутні роз’яснення вищих судових органів, стосовно розв’язання проблем кваліфікації злочину, передбаченого ст. 219 КК України, а зокрема, відмежування його від суміжних складів злочинів.
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що викладені в дисертації положення можуть бути використані:
1) у науково-дослідній роботі – в ході подальших досліджень проблем відповідальності за кримінальне банкрутство. Розглянуті в дисертації ряд спірних питань щодо інтерпретації кримінально-правової норми, передбаченої у ст. 219 КК України, привернуть увагу вчених до проблеми тлумачення положень цієї норми та сприятимуть розвиткові наукової дискусії з питань правильної кваліфікації кримінальних банкрутств;
2) у навчальному процесі юридичних закладів освіти при вивчені курсу “Кримінальне право України”, „Застосування норм кримінального права”, „Правові основи підприємницької діяльності”, „Господарське право”, що підтверджується актом впровадження результатів дисертаційного дослідження у навчальний процес ЗЮІ МВС України;
3) у нормотворчості – в процесі підготовки змін та доповнень до нормативних актів України. Комітетом Верховної Ради України з питань правової політики були враховані подані дисертантом пропозиції стосовно вдосконалення ст. 219 КК України;
4) у правоохоронній діяльності - практичні рекомендації, наведені в дисертації, спрямовані на оптимізацію діяльності працівників правоохоронних органів і суду при вирішенні проблем, пов’язаних з кримінально-правовим аналізом і кваліфікацією злочину, передбаченого ст. 219 КК України, з його відмежуванням від суміжних складів злочинів, а також з розслідуванням і профілактикою, що підтверджується актом впровадження результатів дисертаційного дослідження у діяльність працівників слідчих підрозділів та органів дізнання УМВС України в Запорізькій області.
Апробація результатів дисертації. Основні висновки та положення дисертаційного дослідження були викладені в тезах і доповідях на п’яти науково-практичних конференціях, що проходили на базі Донецького інституту внутрішніх справ МВС України (26 жовтня 2001 р.), Луганської академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України (25 квітня 2002 р.), Запорізького юридичного інституту МВС України (14-15 травня 2002 р.), Запорізького державного університету (3-5 липня 2002 р.) та Юридичної Академії МВС України (25-26 жовтня 2002 р.).
Результати дисертаційного дослідження в цілому, окремі його аспекти та висновки обговорювалися на засіданнях кафедри теорії кримінального права Національної академії внутрішніх справ України та кафедри кримінального права та кримінології Запорізького юридичного інституту МВС України.
Публікації. Основні положення дисертації викладаються у п’яти наукових статтях, три з яких опубліковані у фахових виданнях України.
Структура дисертації зумовлена її метою та поставленими завданнями і складається зі вступу, трьох розділів, які охоплюють шість підрозділів, висновків, списку використаних джерел (203 найменування) та додатків (2 сторінки). Повний обсяг дисертації - 195 сторінок.

Список літератури

Проведене дисертаційне дослідження щодо питання про кримінальну відповідальність за доведення суб’єкта господарської діяльності до фінансової неспроможності дозволяє зробити такі висновки, пропозиції та рекомендації.
1. Сучасний стан розробки кримінально-правової норми, що передбачає відповідальність за доведення до банкрутства, не може задовольнити потреб сьогодення з принципових позицій. Це стоїть на заваді ефективного використання вказаної кримінальної норми і створює перешкоди для здійснення необхідної кримінальної охорони суб’єктів господарської діяльності від злочинних посягань визначеного виду.
2. Існування норми, що передбачає відповідальність за умисне доведення суб’єкта господарювання до фінансової неспроможності, було притаманне ще стародавнім країнам. Це діяння криміналізоване й за кордоном. Досвід цих країн підтверджує необхідність такої норми у кримінальному законодавстві України.
3. Характером злочинів, передбачених ст. ст. 218-221 КК України, їх єдиним видовим об’єктом посягання та сприянням глибшому дослідженню ознак злочину – доведення до банкрутства обумовлюється необхідність введення терміну „кримінальні банкрутства”. Кримінальні банкрутства – це злочинні діяння, внаслідок яких суб’єкт господарської діяльності потрапляє у стан фінансової неспроможності, спотворюється інформація щодо наявності в суб’єкта господарської діяльності такого стану, а також унаслідок яких порушується законна процедура провадження у справі про банкрутство, якщо такі дії призводять до завдання шкоди у великих розмірах.
Пропонується також закріпити в законодавстві термін “фінансова неспроможність” – це фінансовий стан суб’єкта господарської діяльності, при якому він нездатен самостійно відновити свою платоспроможність і задовольнити законні вимоги кредиторів. Викликано це відсутністю законодавчого закріплення значення цього терміну.
З’ясована неможливість ототожнювати терміни „стійка фінансова неспроможність” та „банкрутство”.
4. Автор констатує необхідність виключення з диспозиції розгляданої норми терміну „банкрутство”. Закінченим злочин, передбачений ст. 219 КК України, повинен визнаватися тоді, коли вчинені діяння призвели до фінансової неспроможності суб’єкта господарської діяльності та завдали цим великої матеріальної шкоди кредиторам. Відповідно, зазначається, що й стаття повинна мати назву “Доведення до фінансової неспроможності”.
Кримінальна відповідальність за вчинення злочину, передбаченого ст. 219 КК України, не повинна залежати від господарської процедури визнання боржника банкрутом.
Назву розділу VII Особливої частини КК України запропоновано змінити таким чином: “Злочини проти порядку здійснення господарської діяльності”. Саме така назва буде відповідати принципам побудови Особливої частини КК України залежно від того, проти яких суспільних відносин спрямовані певна сукупність злочинних посягань.
5. Родовим об’єктом доведення до фінансової неспроможності є суспільні відносини, що скадаються у сфері здійснення господарської діяльності.
Видовим об’єктом доведення до фінансової неспроможності необхідно визнавати суспільні відносини, що складаються у сфері фінансової неспроможності та пов’язані з виконанням суб’єктами господарської діяльності своїх грошових зобов’язань перед кредиторами.
Безпосереднім об’єктом доведення до фінансової неспроможності треба визнавати суспільні відносини, що забезпечують здійснення ефективної, правомірної господарської діяльності, яка надає можливість суб’єктові господарської діяльності виконувати свої грошові зобов’язання перед кредиторами.
6. Злочин - доведення до фінансової неспроможності вчинюється на двох стадіях фінансової діяльності суб’єкта господарювання:
1) стадія нормальної (незбиткової) фінансової діяльності суб’єкта господарської діяльності. Злочинні дії в цьому випадку спрямовані на доведення суб’єкта господарської діяльності до фінансової неспроможності;
2) стадія погіршення фінансового стану суб’єкта господарської діяльності, що саме по собі ще не могло призвести до фінансової неспроможності. Злочинні дії, які підпадають під ознаки ст. 219 КК України, ще більше ускладнюють фінансове становище суб’єкта господарювання і стають головною причиною фінансової неспроможності суб’єкта господарювання.
7. Встановлена можливість доведення до фінансової неспроможності суб’єкта господарської діяльності шляхом бездіяльності, тобто в результаті невиконання суб’єктом злочину своїх обов’язків. Тому запропоновано у ст. 219 КК України формулювання “вчинення дій” змінити на “вчинення діянь”.
Автором класифіковані злочинні діяння, внаслідок яких суб’єкт господарської діяльності може зазнати фінансової неспроможності і тим самим завдати великої матеріальної шкоди кредиторам: 1) діяння, спрямовані на фактичне зменшення майна суб’єкта господарювання; 2) діяння, спрямовані на порушення порядку ведення, обліку та зберігання документів фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарської діяльності; 3) діяння, спрямовані на порушення управлінської сфери суб’єкта господарської діяльності.
8. В дисертації мотивується необхідність при кваліфікації розгляданого злочину визначати розмір матеріальної шкоди з урахуванням матеріальних збитків всіх встановлених кредиторів суб’єкта господарської діяльності. Тому, по-перше, в диспозиції ст. 219 КК України пропонується слово “кредитору” замінити на “кредиторам”, по-друге, змінити текст примітки до ст. 218 КК і викласти її в такому вигляді, щоб було зрозумілим, що розмір матеріальної шкоди – це не шкода одній особі, а шкода, котра завдається злочином взагалі.
9. Пропонуються такі зміни до ст. 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”:
- термін „боржник” замінити на термін „неплатоспроможній боржник”;
- з переліку учасників провадження у справі про банкрутство виключити представника працівників боржника, адже ця особа фактично є представником кредитора (сторони);
- в коло кредиторів включити державу, яку представляють органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов’язкових платежів);
- з визначення поняття „грошове зобов’язання” виключити слово „цивільним” і викласти його у такому вигляді: „грошове зобов’язання – це зобов’язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених законодавством України”.
10. Запропоновані зміни в суб’єктивних ознаках злочину, передбаченого ст. 219 КК України: 1) розширення кола суб’єктів злочину за рахунок громадянина – суб’єкта підприємницької діяльності; 2) виключення з диспозиції кримінально-правової норми вказівки на мотив злочину, оскільки він не конкретизує й не обмежує коло можливих мотивів досліджуваного злочину.
11. Запропоновані наступні зміни до КК України:
11-1. змінити назву ст. 219 КК України й викласти її диспозицію в такій редакції:
Стаття 219. Доведення до фінансової неспроможності
Доведення до фінансової неспроможності, тобто умисне вчинення власником майна або службовою особою суб’єкта господарської діяльності, а також громадянином - суб’єктом підприємницької діяльності діянь, що призвели до фінансової неспроможності суб’єкта господарської діяльності, якщо це завдало великої матеріальної шкоди кредиторам, -
карається ...
11-2. нову редакцію примітки до ст. 218 КК України:
П р и м і т к а . У ст. ст. 218-223 цього Кодексу злочин вважається вчиненим у великих розмірах, якщо ним завдається матеріальна шкода, котра у п’ятсот і більше разів перевищує неоподаткований мінімум прибутків громадян.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бірюков О.М. Інститут неспроможності: порівняльно-правовий аналіз: Монографія. – К.: Видавничий центр “Київський університет”, 2000. – 163 с.
2. Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14.05.1992 р. № 2343-XII // Юридичний вісник України. - № 41 (381). – 12-18 жовтня 2002 р.
3. Лукьянов В. Злостное банкротство – криминальный характер // Законность. – 1995. – № 12. – С. 24-29.
4. Андрєєв Д. Сучасне банкрутство: українська інтерпретація // Іменем закону. – 19.06.1998. - № 25.
5. Андрєєв Д. Як стати банкрутом і розбагатіти // Іменем закону. – 19.06.1998. - № 25.
6. Верин В. Иногда банкротство – выгода, но наказуемая // Человек и закон. – 2000. - № 1. – С. 79-83.
7. Дроздова Г. Горе-должники. Закон о банкротстве оказался золотым дном для тех, кто не чист на руку // Человек и закон. – 2000. - № 10. – С. 10-16.
8. Тітов М., Бондаренко В. Новий закон про банкрутство: проблеми застосування // Право України. – 2000. - № 8. – С.95-98.
9. Мироненко Н. Банкротство: правовое регулирование и практика применения // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1996. - № 6. – С. 6-14.
10. Витрянский В. Новое законодательство о несостоятельности (банкротстве) // Хозяйство и право. – 1998. - № 3. – С. 38-48.
11. Федотова Г. Концепция законодательства о несостоятельности (банкротстве) предприятий // Хозяйство и право. – 1993. - № 6. – С. 3-11.
12. Зинченко С., Лапач В., Газарьян Б. Банкротство: законодательство и правоприменительная практика // Хозяйство и право. – 1996. - № 5. – С. 55-67.
13. Збірник законодавчих і нормативних актів: банкрутство, ліквідація та реорганізація підприємств. – Запоріжжя: Поліграф, 1999. – С. 125-131.
14. Семенюк С. Правове регулювання банкрутства в Україні // Юридичний вісник України. - № 6 (190) – 11-17 лютого 1999 р.
15. Власов В. В петле банкротства // Человек и закон. – 1995. - № 1. – С. 60-68.
16. Волченко А. Банкротство: «Я иду искать» // Бизнес. - № 22. – 1 июня 1998.
17. Зайцева В. Банкротство кредитных организаций // Законность. – 1999. – № 2. – С. 17-20.
18. Бирюков А. Проблемы банкротств транснациональных корпораций и унификация законодательства о несостоятельности // Бизнес. - № 18 (277) - 11 мая 1998 г.
19. Ніколаєва Т. “Тіньовий” банк // Юридичний вісник України. – 14-20 липня 2001 р.
20. Ершов А. Дело о первом банкротстве в России // Закон. - № 2. – февраль 1994 г . – С. 87-90.
21. Никитина О.А. Несостоятельность (банкротство) должников // Дело и право. – 1996. - № 10. – С.34-35.
22. Бірюков О. Інститут неспроможності в системі приватного права // Юридический весник. – 2002. - № 1. – С.97-103.
23. Джунь В. Соціальна детермінація формування і застосування законодавства про банкрутство // Право України. – 2001. - № 12. – С. 55-57.
24. Правові основи підприємницької діяльності / Під ред. Шакуна В.І., Мельника П.В., Поповича В.М. – К.: Правові джерела, 1997. – 780 с.
25. Тинний І.В. Становлення інституту банкрутств підприємств в Україні // Фінанси України. – 1999. - № 8. – С.40-49.
26. Тітов М.І. Банкрутство: матеріально-правові та процесуальні аспекти / За наук. ред. В.М. Гайворонського. – Х.: Фірма «Консум», 1997. – 192 с.
27. Тітов М.І. Кримінально-правові аспекти банкрутства // Вісник Академії правових наук України. – 1997. - № 4. – С. 148-150.
28. Дудоров О.О., Мельник М.І., Хавронюк М.І. Злочини у сфері підприємництва. Навчальний посібник / За ред. Хавронюка М.І. – Київ: Атака, 2001.- 608 с.
29. Стрельцов Є.Л. Економічні злочини: внутрідержавні та міжнародні аспекти: Навчальний посібник. – Одеса: “АстроПринт”, 2000. – 476 с.
30. Шершеневич Г.Ф. Конкурсный процесс. – М.: «Статут», 2000. – 477 с.
31. Черниловский З.М. Всеобщая история государства и права. – М., Юристъ, 1996. – 576 с.
32. Хрестоматия по истории древнего Рима / Под ред. С.Л. Утченко. – М., 1962. – 408 с.
33. Прокопенко А.В. Історичні аспекти виникнення та розвитку інституту банкрутства // Науковий вісник Дніпропетровського юридичного інституту МВС України. - № 3 (4). – 2000. – С. 135-142.
34. Хрестоматия памятников феодального государства и права / Под ред. В.М.Корецкого. – М., 1961. – 345 с.
35. Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран / Под ред. З.М.Черниловского. – М., 1984. – 376 с.
36. Брукс С. Введение в коммерческое право и законодательство о реорганизации и банкротстве. – Нижний Новгород, 1990. – 180 с.
37. Российское законодательство X – XX веков. Т.1./ В 9 т. Законодательство Древней Руси. – М.: Юр. Литература,1984.
38. Решетников Ф., Игнатова М. Банкротство в дореволюционной России и на западе // Закон. – 1993. - № 7. – С. 53-56.
39. Ландкоф С.Н. Основы гражданского права. К., 1941.
40. Гражданское и торговое право капиталистических государств: Учебник / Отв. ред. Е.А. Васильев. – М.: Международные отношения, 1993. – 350 с.
41. Дедов Д. Признаки несостоятельности как критерий эффективности нового закона о банкротстве // Хазяйство и право. – 1999. - № 8. – С. 30-36.
42. Тимербулатов А.Х. Защита прав кредиторов в уголовном законодательстве Австрии, ФРГ и Швейцарии // Государство и право. – 1994. - № 3. – С. 95-100.
43. Основные институты гражданского права зарубежных стран. Сравнительно-правовое исследование / Руководитель авторского коллектива – д.ю.н. В. В. Залесский. – М.: Изд-во НОРМА, 2000. – 648 с.
44. Степанов В.В. Несостоятельность (банкротство) в России, Франции, Англии, Германии. – М.: Статут, 1999. – 204 с.
45. Уголовный кодекс Японии (по состоянию на 1 января 2002 р.) / Научн. ред. А.И. Коробеев. – СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2002. – 226 с.
46. Клепицкий И.А. Банкротство как преступление в современном уголовном праве // Государство и право. – 1997. - № 11. – С. 52-60.
47. Уголовный кодекс ФРГ (по состоянию на 17 августа 1999 г.) / Пер. с нем. А.В. Серебренниковой. – М.: Зарцало, 2000. – 208 с.
48. Уголовный кодекс Голландии (по состоянию на 7 октября 1996 г.) / Научн. ред. Б. В. Воясенкин, пер. с англ. И.В. Мироновой. – СПБ.: Юридический центр – Пресс, 2000. – 253 с.
49. Уголовный кодекс Швейцарии (по состоянию на 1 июня 1999 г.) / Пер. с нем. А.В. Серебрениковой. – М.: Зерцало, 2000. – 138 с.
50. Уголовный кодекс Швеции (по состоянию на 1 мая 1999 г.) / Научн. ред. Н.Ф. Кузнецова, С.С. Беляев. – СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2001. – 320 с.
51. Уголовный кодекс Дании (по состоянию на 1 августа 2001 г.) / Науч. ред. С.С. Беляев. – СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2001. – 230 с.
52. Лабунська М.П. Співвідношення законодавства України з питань банкрутства з правом Ради Європи // Законодавство України та міжнародне право (проблеми гармонізації). Збірник наукових праць. Вип.. 4 – К., 1998. – С. 189-201.
53. Дудоров О. Злочини, пов’язані з банкрутством: проблеми кваліфікації та вдосконалення законодавства // Вісник Академії правових наук України – 2000. - № 1. – С.154-166.
54. Перепелица А.И. Уголовная ответственность за хозяйственные преступления в сфере предпринимательской деятельности и связанные с проявлением недобросовестной конкуренции и монополизма. Комментарий к действующему законодательству. – Х.: РИТ «Оригинал», 1997. – 136 с.
55. Дудоров О., Богушко О. Злочини, пов’язані з банкрутством: кримінально-правова характеристика, вдосконалення законодавства // Юридичний вісник України. – 20-26 липня 2000 року - № 29 (265).
56. Уголовное право. Особенная часть. Учебник для вузов / Отв. ред.: д.ю.н., проф. И.Я. Козаченко, д.ю.н., проф. З.А. Незнамова, к.ю.н., доцент Г.П. Новоселов. – М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА*М,1998. – 768 с.
57. Гаухман Л.Д., Максимов С.В. Преступления в сфере экономической деятельности. – М.: Учебно-консультационный центр «ЮрИнфор», 1998. – 296 с.
58. Верин В.П. Преступления в сфере экономики. Серия «Российское право: теория и практика». Учебно-практическое пособие. – М.: Дело, 1999. – 200 с.
59. Тимербулатов А. Преднамеренное банкротство // Законность. – 2000. - № 2. – С. 13-16.
60. Шишко И. Субъекты преступлений, связанных с банкротством // Российская юстиция. – 2000. - № 8. – С.41-42.
61. Колб Б. Что мешает борьбе с криминальными банкротствами // Законность. – 1999. - № 11. – С. 39.
62. Лопашенко Н. Неправомерные действия при банкротстве // Законность. – 1999. - № 4. – С.14-19.
63. Гуторова Н.О. Кримінально-правова охорона державних фінансів. – Х.: Національний університет внутрішніх справ України, 2001. – 384 с.
64. Колб Б.И. Субъекты уголовно наказуемых банкротств // Вестник Московского Университета. – Сер.11. – Право. – 2000. - № 2. – С. 83-87.
65. Баренбойм П. Правовые основы банкротства: Учеб. пособие. – М.: Белые Альвы, 1995. – 194 с.
66. Михалев И.Ю. Криминальное банкротство / Научн. ред. д.ю.н., проф. И.Э. Звечаровский. – СПб.: Изд-во „Юридический центр Пресс”, 2001. – 217 с.
67. Современный словарь иностранных слов: Ок. 20 000 слов. – 3-е изд., стер. – М.: Рус. яз., 2000. – 742 с.
68. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. – К.: “Укр. енцикл.”, 1998. – Т.1: А-Г. – 672 с.
69. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року. – К.: Атака, 2001. – 160 с.
70. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации: в 2 т. Т 2 / Под ред. О.Ф. Шишова. – М.: ООО «Издательство Новая Волна», 1998. – 576 с.
71. Ляпунова Н. Стійка фінансова неспроможність як ознака приховування банкрутства // Вісник Академії правових наук України. – 2000. - № 3. –С. 176-181.
72. Радзивилюк В. Некоторые вопросы ключевой терминологии Закона Украины «О банкротстве» // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1997. - № 5. – С.30-34.
73. Поляков Б. Понятие неплатежеспособности и банкротства // Підприємництво, господарство і право. – 2002. - № 4. – С. 48-51.
74. Наказ Міністерства економіки № 10 від 17.01.2001 року “Про методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства” // Українська інвестиційна газета. – 2001.02. - № 7.
75. Афанасьєв Р. Визначення банкрутства та його різновидів за новим законодавством України // Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України / За заг. ред. В.І. Лугового, В.М. Князєва. – К.: Вид-во УАДУ, 2000. – Вип. 1. – С. 258-262.
76. Колб Б. Банкротство и преступление // Законность. – 1996. - № 9. – С. 18-21.
77. Уголовный кодекс Испании. Под редакцией и с предисловием доктора юридических наук, профессора Н. Ф. Кузнецовой и доктора юридических наук, профессора Ф. М. Решетникова. — М.: Издательство ЗЕРЦАЛО, 1998. — 218 с.
78. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Каннон, А.С.К., 2001. – 1104 с.
79. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / Під заг. ред. Потебенька М.О., Гончаренка В.Г. – К.: “ФОРУМ”, 2001. – 942 с.
80. Уголовный кодекс Украины. Комментарий: Под редакцией Ю.А. Карамзина и Е.Л. Стрельцова. – Х.:ООО «Одиссей», 2001. – 960 с.
81. Уголовный кодекс Республики Казахстан. – Алматы: Юрист, 2000. – 141 с.
82. Уголовное право. Общая часть. Учебник для вузов / Отв. ред. д.ю.н., проф. И.Я. Козаченко и д.ю.н., проф. З.А.Незнамова. – М.: Издательская группа «НОРМА_ИНФРА*М», 1999. – 516 с.
83. Курс уголовного права. Общая часть. Том 1 / Под ред. Н.Ф. Кузнецовой, И.М. Тяжковой. – М.: «Зерцало», 1999. – 592 с.
84. Гельфер М.А. Объект преступления. – М., 1960. – 20 с.
85. Каиржанов Е.К. Интересы трудящихся и уголовный закон. – Алма-Ата: «Казахстан», 1973. – 160 с.
86. Никифоров Б.С. Объект преступления по советскому уголовному праву. – М.: Государственное издательство юридической литературы, 1960. – 229 с.
87. Таций В.Я. Объект и предмет преступления в советском уголовном праве. – Х.: «Вища школа». Изд-во при ХГУ, 1988. – 198 с.
88. Кримінальне право України. Заг. частина: Підручник / Александров Ю.В., Антипов В.І., Володько М.В. та ін.; Відп. ред. Кондратьєв Я.Ю.; Наук. ред. Клименко В.А. та Мельник М.І. – К.: Правові джерела, 2002. – 432 с.
89. Советское уголовное право. Общая часть. Учебник / Под ред. Г.А. Кригера, Н.Ф.Кузнецовой, Ю.М. Ткачевского. 2-е изд. доп. и перераб. – М.: Изд-во МГУ, 1988. – 368 с.
90. Советское уголовное право. Общая и Особенная части. Учебник / Под ред. Ю.В. Солопанова – М.: Юридическая литература, 1981. – 464 с.
91. Кримінальне право в питаннях і відповідях. Посібник для підготовки іспитів / Відповідний редактор Кондратьєв Я.Ю. – К.: Вид-во “Правові джерела”, 1999. – 196 с.
92. Уголовное право Украины. Общая часть. Учебник для студентов юрид. вузов и фак. / М.И. Бажанов, Ю.В. Баулин, В.И. Борисов и др.; Под ред. проф. М.И. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тация. – 2-е изд. перераб. и доп. Х.: Право, 1999. – 400 с.
93. Пионтковский А.А. Курс советского уголовного права. Т.2. – М.: Наука, 1970. – 516 с.
94. Семаков Г.С. Криминология: Курс лекций. – К.: МАУП, 1999. – 128 с.
95. Бандурка А.М., Давыденко Л.М. Преступность в Украине: причины и противодействие. – Х.: Основа, 2003. – 368 с.
96. Терещенко О.О. Фінансова санація та банкрутство підприємств: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2000. – 412 с.
97. Джунь В. Напрямки вдосконалення інституту неспроможності (банкрутства) в законодавстві України // Право України. – 1995. - № 9-10. – С.12-14.
98. Джунь В.В. Концептуальні завдання реформи інституту неспроможності // Вісник Вищого арбітражного суду України. – 1999. - № 2. – С. 182-184.
99. Петрова С. Пути совершенствования законодательства о банкротстве // Хозяйство и право. – 1996. - № 10. – С.112-116.
100. Власов В. Если предприятие – банкрот // Законность. – 1999. - № 11. – С.47-48.
101. Лебедев В. Закон о банкротстве нуждается в доработке // Законность. – 1999. - № 11. – С. 49-50.
102. Лочман Я. Процедура банкрутства банків: нинішній стан та перспективи // Право України. – 2001. - № 3. – С. 61-63.
103. Витрянский В. Несостоятельность (банкротство) предприятий // Законность. – 1993. - № 6. – С. 9-13.
104. Витрянский В. Несостоятельность (банкротство) предприятий // Законность. – 1993. - № 7. – С. 18-23.
105. Мельник А. Відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом: окремі проблеми // Право України. – 2001. - № 10. – С.60-63.
106. Куц М.М. Практичне застосування Закону України “Про банкрутство” // Юридичні проблеми діяльності комерційних банків. Практичне застосування Закону України “Про банкрутство”: Семінар юристів комерційних банків. 20.03.1996 р. К.: Національний банк України; Асоціація українських банків, 1996. – С 29-41.
107. Володина Ю. Действующая «реликвия» о банкротстве // Юридическая практика. - № 5 (267). – 4 февраля 2003 г.
108. Дубинчин А. Мировое соглашение в деле о банкротстве: проблемы теории и практики // Хозяйство и право. – 2000. - № 7. - С. 15-24.
109. Терещенко О.А. Анализ законодательства о санации и банкротстве предприятий // Экономика предприятия. – 2000. - № 8. – С.56-64.
110. Терещенко О. Санація підприємств у світлі нового законодавства про фінансову неспроможність // Економіка України. – 2000. - № 11. – С.31-36.
111. Афанасьєв Р.Г. Банкрутство: напрямки удосконалення ліквідаційної процедури // Вісник Вищого арбітражного суду України. – 2000. - № 1. – С.165-169.
112. Попова Г.В. Проблемні питання, пов’язані з роботою ліквідаційної комісії // Юридичні проблеми діяльності комерційних банків. Практичне застосування Закону України “Про банкрутство”: Семінар юристів комерційних банків. 20.03.1996 р. К.: Національний банк України; Асоціація українських банків, 1996. – С 42-46.
113. Витрянский В. Исполнение денежных обязательств при банкротстве должника // Закон. – 2000. - № 3. – С. 120-128.
114. Телюкина М. Наблюдение как процедура банкротства // Хозяйство и право. – 1998. - № 9. – С.53-56.
115. Телюкина М. Наблюдение как процедура банкротства // Хозяйство и право. – 1998. - № 10. – С.46-52.
116. Мертенс О. Підготовка компетентних арбітражних керуючих // Урядовий кур’єр. – 14 вересня 2000 р. - № 167.
117. Малига В.А. Правове забезпечення санації та мінімізації негативних наслідків банкрутства: Автореф. дис. ... канд.. юр. наук. – Донецьк, 1999. – 21 с.
118. Гречишкин А., Плотников В. Лжебанкротство // Хазяйство и право. – 1999. - № 12. – С. 40-46.
119. Навроцький В.О. Наступність кримінального законодавства України (порівняльний аналіз КК України 1960 р. та 2001 р.). – К.: Атака, 2001. – 272 с.
120. Модельный Уголовный кодекс для государств – участников СНГ // Известие вузов. Правоведение. – 1996. - № 1. – С. 92-150.
121. Кримінальне право і законодавство України. Частина Загальна. Курс лекцій / За ред. М.Й. Коржанського. – К.: Атіка, 2001. – 332 с.
122. Уголовное право. Особенная часть. Учебник / Под ред. А.И. Рарога. – М.: Инст-т междунар. права и экономики. «Триада ЛТД», 1996. – 480 с.
123. Горелик А.С., Шишко И.В., Хлупина Г.Н. Преступления в сфере экономической деятельности и против интересов службы в коммерческих и иных организациях. – Красноярск: Изд-во Красноярского ун-та, 1998. – 259 с.
124. Волженкин Б.В. Преступления в сфере экономической деятельности по Уголовному кодексу Российской Федерации (общая характеристика) // Юрид. мир. - 1997. - № 6-7. – С. 34-50.
125. Кузнецов А.П. Преступления в сфере экономической деятельности: понятие, место, классификация // Следователь. – 1999. - № 4. – С. 7-12.
126. Клепицкий И.А. Объект и система имущественных преступлений в связи с реформой уголовного законодательства России.: Дис. … канд. юрид. наук. – М., 1995. – 200 с.
127. Светачев П.А. Уголовно-правовая ответственность за банкротство.: – Дис. … канд. юрид. наук. – М., 1997. – 157 с.
128. Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник. / За ред. професорів М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – Київ – Харків: Юрінком-Інтер – Право, 2001. – 496 с.
129. Закон України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” від 01.06.2000 року N 1775-III // Відомості Верховної Ради, 2000, № 36, ст. 299.
130. Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16 квітня 1991 р. № 959 – XII // Відомості Верховної Ради, 1991, № 29, ст. 377.
131. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV // Відомості Верховної Ради, 2003, № 18, № 19-20, № 21-22, ст. 144.
132. Лист Державного комітету України з питань регуляторної політики і підприємництва до Верховної Ради України № 2-211/4568 від 23.07.2001 року “Про тлумачення поняття “господарська діяльність” в Законі України “Про внесення змін в Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97 р. № 283/97-ВР // Бухгалтерская газета, 2001, № 32.
133. Законі України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97 р. N 283/97-ВР // Відомості Верховної Ради, 1997, № 27, ст. 181.
134. Саніахметова Н. Поняття суб’єктів підприємницької діяльності // Право України. – 2001. - № 9. – С. 28-33.
135. Хозяйственное право: Учебник / В.К. Мамутов, Г.Л. Знаменский, К.С. Хахулин и др.; Под ред. Мамутова В.К. – К.: Юринком Интер, 2002. – 912 с.
136. Беляневич Е. Физическое лицо как субъект хозяйственных отношений // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1997. - № 1. – С. 13-15.
137. Кузьмін Р., Кузьмін Р. Співвідношення понять «підприємництво» та « господарська діяльність» // Право України.-1999.-№ 5.- С.89-93.
138. Лопашенко Н.А. Преступления в сфере экономической деятельности: понятия, система, проблемы квалификации и наказания. – Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1997. – 183 с.
139. Предпринимательское право. Учебное пособие. – М.: Изд-во «ПРИОР», 2000. – 400 с.
140. Расследование преступлений в сфере экономики: Руководство для следователей. – М.: Изд-во «Спарк», 1999. – 415 с.
141. Ляпунова Н.М. Кримінальна відповідальність за приховування банкрутства та фіктивне банкрутство: Дис. ... к.ю.н. – Х., 2001. – 165 с.
142. Гражданский кодекс Украины (научно-практический комментарий). – Х.: ООО «Одиссей», 2000. – 848 с.
143. Цивільний кодекс України. – К.: Атака, 2003. – 416 с.
144. Словник іншомовних слів / За заг. ред. О.С.Мельничука. – Київ: Головна редакція української радянської енциклопедії Академії наук Української РСР, 1974. – 645 с.
145. Глистин В. Проблема уголовно-правовой охраны общественных отношений. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1979. – 127 с.
146. Афанасьєв Р.Г. Проблеми правового регулювання банкрутства за законодавством України: Дис. ... к.ю.н. – К., 2001. – 184 с.
147. Злобин Г.А., Никифоров Б.С. Умысел и его формы. – М.: Юрид. лит-ра, 1972. – 262 с.
148. Ахметшин Х.М., Ахметшин Н.Х., Петухов А.А. Современное уголовное законодательство КНР: Уголовный кодекс КНР (по состоянию на 29 апреля 2000 г.) – М.: Муравей, 2000. – 432 с.
149. Уголовный кодекс Франции (по состоянию на 1 января 2002 г.) / Науч. ред. Л.В. Головко, Н.Е. Крилова. – СПб.: Юридический центр-Пресс, 2002. – 650 с.
150. Уголовный кодекс Эстонской республики по состоянию на 3 октября 2000 года. - Таллінн: Юридическое бюро AS “Bi-Info” Библиотека юриста. – 67 с.
151. Матусовский Г.А. Экономические преступления: криминалистический анализ. – Х.: Консум, 1999. – 480 с.
152. Юридична енциклопедія: В 6 т. Т. 3. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. – К.: “Укр. енцикл.”, 2001.- 792 с.
153. Юридична енциклопедія: В 6 т. Т. 2. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. – К.: “Укр.. енцикл.”, 1999. – 744 с.
154. Уголовный кодекс республики Беларусь. Принят У 2 Палатой представителей 2 июня 1999 года. Одобрен Советом Республики 24 июня 1999 года / Обзорная статья А.В. Баркова. – Мн.: Амалфея, 2000. – 320 с.
155. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации / Под ред. Ю.И. Скуратова, В.М. Лебедева. – М.: Норма - Инфра-М, 1998. – 832 с.
156. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України: За станом законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду .України на 1 грудня 2001р. / За ред. С.С. Яценка. - К.: А.С.К., 2002. - 936 с.
157. Курбатов А. Неправомерные действия // Закон. - № 7. – июль 1993 г. – С. 25-26.
158. Врублевський В. Банкрутство і санація з точки зору законодавства // Юридичний вісник України. – 16-22 вересня 1999 р.
159. Антикризисное управление: от банкротства к финансовому оздоровлению / Под ред. Г.П. Иванова. – М.: Закон и право, КОНИТИ, 1995. – 320 с.
160. Басистий В. Як визнати банкрутом – вирішили, а про відновлення платоспроможності забули // Закон & бізнес. - № 18. – 5-11 травня 2001 р.
161. Комаров Ю. Главное – финансовое оздоровление // Журнал для акционеров. – 1998. - № 11. – С.10-11.
162. Джунь В. Технико-юридический механизм санации в производстве по делам о банкротстве // Рынок капитала. – 1998. - № 22. – С.11-13.
163. Козляковская О. Банкротство как форма реструктуризации // Рынок капитала. – 1998. - № 22. – С. 14-16.
164. Москвін С. Реорганізація підприємств у контексті нового законопроекту “Про банкрутство” // Рынок капитала. – 1998. - № 22. – С. 17-19.
165. Хорольский О. Дочерние предприятия как элемент реорганизации бизнеса // Рынок капитала. – 1998. - № 22. – С. 20-22.
166. Капуш В. Поиск компромисса с кредиторами // Рынок капитала. – 1998. - № 22. – С. 23-25.
167. Саниахметова Н.А. Юридический справочник предпринимателя. Издание третье, переработанное и дополненное. – Х.: ООО «Одиссей», 2001. – 832 с.
168. Наказ Міністерства економіки України від 27.07.2001 р. № 156 “Про затвердження Порядку виконання Агентством з питань банкрутства окремих повноважень державного органу з питань банкрутства” // Офіційний вісник України. – 2001. - № 34 (07.09.2001.) ст. 1606.
169. Наказ Міністерства економіки України від 17.03.2001 р. № 57 “Про затвердження Положення про порядок навчання та підвищення кваліфікації арбітражних керуючих (розпорядник майна, керуючий санацією та ліквідатор)” // Офіційний вісник України. – 2001. - № 14. (20.04.2001.) – ст. 638.
170. Указ Президента України від 23.10.2000 р. № 1159/2000 “Про затвердження Положення про Міністерство економіки України” // Офіційний вісник України, 2000. - № 43 (10.11.2000.), ст. 1826.
171. Постанова Кабінету Міністрів України від 12.09.2001 р. №1181 “Про затвердження Положення про Комісію з питань неплатоспроможності“ // Офіційний вісник України, 2001, № 38 (05.10.2001.), ст. 1728.
172. Наказ Міністерства економіки від 21.12.2000 р. №274 “Про затвердження Положення про регіональні та обласні управління з питань банкрутства Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції” // Офіційний вісник України, 2001, № 7 (15.02.2001.), ст. 576.
173. Постанова Кабінету Міністрів України від 25.11.1996 р. № 1403 “Про положення про реєстр неплатоспроможних підприємств та організацій” // Зібрання постанов Уряду України, 1996, № 20, ст. 559.
174. Ким Е.А. Проблемы профилактики преступлений в законодательстве о банкротстве // Проблемы применения уголовного законодательства и предупреждения преступлений в деятельности органов внутренних дел. Сборник научных статей. – М.: Академия управления МВД России, 2000. – С.62-69.
175. Ковалев А.П. Как избежать банкротства? – М.: Финстатинформ, 1996. – 96 с.
176. Пыжинский Я.И. Прогнозирование финансового состояния предприятия на перспективу и учет возможности банкротства. – Донецк: ИЭП НАН Украины, 1997. – 21 с.
177. Афанасьєв Р. Державне регулювання процедури антикризового управління // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1999. - № 7. – С. 56-57.
178. Афанасьєв Р. Розвиток державного регулювання запобігання банкрутству в Україні // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1998. - № 10. – С. 10-15.
179. Слюсаренко О.О. Діагностика банкрутства. – Одеса: Друк. УГАС ім.. О.С. Попова, 1996. – 349 с.
180. Примак В. Контрольовані юридичні особи (до питання про посилення захисту майнових інтересів кредиторів) // Юридичний вісник України. – 17-23 листопада 2001 р.
181. Примак В. Контрольовані юридичні особи (до питання про посилення захисту майнових інтересів кредиторів) // Юридичний вісник України. – 15-21 грудня 2001 р.
182. Антонов К.В. Теорія і практика боротьби з економічною злочинністю в умовах розвитку відносин власності // Науковий вісник Дніпропетровського юридичного інституту МВС України. – 2000. - №3 (4). – С. 245-254.
183. Бахін В.П., Чернявський С.С. Економічні злочини: актуальні проблеми криміналістичного дослідження // Науковий вісник Дніпропетровського юридичного інституту МВС України. – 2001. - № 1 (4). – С.253-261.
184. Яблоков Н.П. Криминалистическая характеристика финансовых преступлений // Вестник Московского университета. – Сер.11. Право. – 1999. - № 1. – С. 31-43.
185. Яблоков Н.П. Основные методики расследования финансовых преступлений // Вестник Московского университета. – Сер.11. Право. – 1999. - № 2. – С. 3-17.
186. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін.; За ред. проф. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – Київ-Харків: Юрінком-Інтер-Право, 2001. – 416 с.
187. Конституція України. – Х.: Консул, 1996. – 48 с.
188. Матишевський П.С. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 272 с.
189. Тимербулатов А.М. Уголовно-правовые проблемы банкротства: Автореф. дис. … канд. юр. наук. – Москва, 1999. – 23 с.
190. Тимербулатов А. Неосторожное банкротство как противоправное деяние // Законность. – 2000. - № 11. – С. 2-4.
191. Бенедисюк И. Уголовная ответственность за доведение до банкротства // Вестник налоговой службы Украины. – 2000. - № 19. – С. 55-59.
192. Попов А. А. Лекции по правовым основам предпринимательской деятельности в Украине. – Х.: Фирма «Консум», 1997. – 104 с.
193. Бондик В. Трансформація власності в процедурі банкрутства // Право України. – 2001. - № 7. – С. 34-36.
194. Закону України “Про державну статистику” від 13.07.2000 р. N 1922-III // Відомості Верховної Ради, 2000, № 43, ст. 362.
195. Джунь В. Спорные вопросы практики применения законодательства о банкротстве // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1996. - № 1. – С.36-37.
196. Закону України “Про власність” від 07.02.1991 року № 697-XII // Відомості Верховної Ради, 1991, № 20, ст. 249.
197. Пушко И. Ответственность за сокрытие банкротства в уголовном праве Украины // Бизнес. - 28 января 1997. - № 3.
198. Колб Б.И. Субъекты криминальных банкротств // Законность. – 2000. - № 3. – С. 13-15.
199. Кондрашков Н. Проблемы ответственности за хозяйственные преступления. // Законность. – 1994. - № 8. – С.30.
200. Светлов А.Я. Ответственность за должностные преступления. – К.: Наук. думка, 1978. – 303 с.
201. Шеломенцев А. Г. Применение законодательства о несостоятельности (банкротстве) // ЭКО. – 1999. - № 12. – С.12.
202. Закон України „Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003 р. № 889-IV // Відомості Верховної Ради, 2003, № 37, ст. 308.
203. Закон України „Про державний бюджет України на 2004 рік” від 27.11.2003 р. № 1344-IV // Відомості Верховної Ради, 2004, № 17-18, ст. 250.