КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА НЕЗАКОННЕ ЗБИРАННЯ, ВИКОРИСТАННЯ ТА РОЗГОЛОШЕННЯ ВІДОМОСТЕЙ, ЩО СТАНОВЛЯТЬ КОМЕРЦІЙНУ ТАЄМНИЦЮ (аналіз складів злочинів)

Короткий опис

ЗМІСТ
Вступ
Розділ 1
Обумовленість кримінально-правової охорони комерційної таємниці.
1.1. Ввідні положення.
1.2. Соціально-економічні фактори.
1.3. Нормативні фактори.
1.4. Кримінологічні фактори.
1.5. Соціально-прогнозні фактори.
Розділ 2
Об'єкт і предмет злочинів, передбачених статтями 231, 232 КК України.
2.1. Об'єкт злочинів, передбачених статтями 231, 232 КК України.
2.2. Предмет злочинів, передбачених статтями 231, 232 КК України.
Розділ 3
Об'єктивна сторона злочинів, передбачених статтями 231, 232 КК України.
3.1. Загальна характеристика об'єктивної сторони злочи-нів, передбачених статтями 231, 232 КК України.
3.2. Особливості об'єктивної сторони злочину, передбаченого статтею 231 КК України.
3.3. Особливості об'єктивної сторони злочину, передбаченого статтею 232 КК України.
Розділ 4
Суб'єктивна сторона злочинів, передбачених статтями 231, 232 КК України.
4.1. Загальна характеристика суб'єктивної сторони злочинів, передбачених статтями 231, 232 КК України.
4.2. Особливості суб'єктивної сторони злочинів, передба-чених статтями 231, 232 КК України.
Розділ 5
Суб'єкт злочинів, передбачених статтями 231, 232 КК України.
5.1. Загальна характеристика суб'єкта злочинів, передба-чених статтями 231, 232 КК України.
5.2. Особливості суб'єкта злочину, передбаченого статтею 232 КК України.
Висновки
Список використаних джерел
Додаток
с. 3 - 10

с. 11 - 16
с. 16 - 19
с. 19 - 23
с. 23 - 29
с. 29 - 33

с. 34 - 76

с. 77 - 102

с. 103 - 118

с. 119 - 137

с. 138 - 145

с. 146 - 156

с. 157 - 160

с. 161 - 168

с. 169 - 177

с. 178 - 182
с. 183 - 199
с. 200 - 204

ВСТУП

Проблема боротьби зі злочинами у сфері господарської діяльності завжди привертала належну увагу як вітчизняних фахівців, так і науковців колишнього СРСР та СНД, зокрема П.П. Андрушка, М.О.Бєляєва, Л.П.Брич, Т.А.Бушуєвої, Г.І.Вольфмана, П.О.Воробея, Л.Д.Гаухмана, Ю.В. Головльова, Є.Є.Дементьєва, В.М.Киричка, О.І. Коваленка, В.В.Колесникова, Я.М.Кураш, І.І.Кучерова, Б.М.Леонтьєва, Ф.О.Лопушанського, Ю.М.Ляпунова, Н.М.Ляпу-нової, С.В. Максимова, Л.К.Малахова, В.О.Матусевича, Ю.В. Опалинського, В.О.Навроцького, П.Т.Некипєлова, О.І.Перепелиці, І.І.Рогова, А.М.Ришелюка, О.Я.Свєтлова, В.В. Сташиса, Є.Л.Стрельцова, В.Я.Тація, В.Ю. Шестакова, І.В. Шишка, В.П. Філонова, О.М. Яковлева та багатьох інших.
Між тим, ця проблема не знайшла свого остаточного розв’язання, в тому числі, у зв’язку з появою нових форм злочинної поведінки.
Актуальність теми дослідження. Розвиток ринкових економічних відносин в Україні поряд із позитивними здобутками супроводжується і певними негативними явищами. Особливу занепокоєність викликає збільшення кількості злочинів у сфері господарської діяльності, оскільки вони не лише гальмують позитивні тенденції, а й завдають істотної шкоди державі, суб’єктам відносин у сфері господарювання та окремим громадя-нам.
З ними поки що досить складно вести ефективну боротьбу як з точки зору кримінального переслідування, так і застосування організаційно-управлінських і кримінологічних заходів з метою їх попередження. До таких злочинних посягань слід віднести незаконне збирання, використання та розголошення відомостей, що складають комерційну таємницю. Кримінальна відповідальність за них уперше була встановлена Законом України від 28 січня 1994 р. у статтях 1486, 1487 КК України 1960 р. Чинний Кримінальний кодекс теж криміналізував ці суспільно небезпечні діяння і передбачив відповідальність за них у ст. 231 КК “Незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну таємницю”, диспозиція якої сформульована як “умисні дії, спрямовані на отримання відомостей, що становлять комерційну таємницю, з метою розголошення чи іншого використання цих відомостей (комерційне шпигунство), а також незаконне використання таких відомостей, якщо це спричинило істотну шкоду суб’єкту господарської діяльності”, та ст. 232 КК “Розголошення комерційної таємниці”, яка передбачає відповідальність за “умисне розголошення комерційної таємниці без згоди її власника особою, якій ця таємниця відома у зв’язку з професійною або службовою діяльністю, якщо воно вчинене з корисливих чи інших особистих мотивів і завдало істотної шкоди суб’єкту господарської діяльності”.
Попри зростаючу кількість наукових досліджень злочинів у сфері господарської діяльності, вказані кримінально-правові делікти залишилися зовсім не вивченими на рівні взаємопов’язаного й поглибленого аналізу всіх ознак та елементів складу злочину. До цього часу питання відповідальності за названі злочини розглядалися лише на рівні окремих статей, розділів підручників з Особливої частини кримінального права та коментарів КК України. Інші кримінально-правові дослідження, які б мали комплексний характер, не провадилися. До того ж неможливо не враховувати й повну відсутність відповідних статистичних даних щодо порушення та розгляду кримінальних справ за ознаками злочинів, передбачених статтями 231, 232 КК (статтями 1486, 1487 КК 1960 р). Це свідчить про їх підвищену латентність і позаконтрольність. Проте факт латентності злочинів ні в якому випадку не може служити підставою для неуважного ставлення до них, у тому числі на рівні наукових досліджень.
Актуальність боротьби з указаними злочинами та недостатність науко-вих досліджень із цієї проблеми й обумовили вибір теми цього дисертаційного дослідження.
Зв’язок дослідження з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри кримінального права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого в межах державної комплексної цільової програми “Актуальні проблеми кримінального і кримінально-виконавчого законодавства та системи попередження злочинності” (номер державної реєстрації 0186.0.070883), розрахованої на 1996 – 2001 роки і спрямованої на виконання Міждержавної програми спільних заходів боротьби зі злочинністю на період з 2000 до 2003 року.
Мета та задачі дослідження. Основна мета роботи полягає у ком-плексному теоретичному аналізі об'єктивних і суб'єктивних ознак складів злочинів, передбачених статтями 231, 232 КК, сформулюванні рекомендацій, які мають важливе значення як для вдосконалення кримінального законодавства, так і для правильної кваліфікації злочинів, передбачених статтями 231, 232 КК, та відмежуванні їх від суміжних злочинів. Для досягнення цієї мети були поставлені такі задачі:
- виявити й узагальнити чинники, що обумовлюють кримінальну відповідальність за незаконне збирання, використання та розголошення відомостей, що становлять комерційну таємницю;
- дослідити родовий, видовий і безпосередній об’єкти розглядуваних злочинів та взаємозв’язок між зазначеними об’єктами;
- провести аналіз предмета цих злочинів та аргументувати визнання ко-мерційної, а також банківської таємниці предметом злочинів, передбачених статтями 231, 232 КК, шляхом удосконалення поняття предмета злочину в загальному вченні про склад злочину;
- шляхом розгляду об’єктивної сторони вказаних злочинів, її зв’язку з їх об’єктом та предметом, проаналізувати механізм завдання суспільно небезпечної шкоди об’єкту кримінально-правової охорони;
- дослідити суб’єктивну сторону злочинів, передбачених статтями 231, 232 КК, зокрема вину, встановити зміст інтелектуального й вольового моментів умислу, розглянути інші обов’язкові ознаки – мотив під час розголошення та мету при збиранні відомостей, що становлять комерційну таємницю;
- проаналізувати загальні та спеціальні ознаки, що характеризують суб’єкта цих злочинів;
- на підставі проведеного аналізу запропонувати пропозиції щодо пра-вильної кваліфікації злочинів, передбачених статтями 231, 232 КК, та вдосконалення чинного законодавства.
Об'єктом дослідження є сукупність знань що стосується кримінальної відповідальності за злочини у сфері господарської діяльності, зокрема за незаконне збирання, використання або розголошення відомостей, що становлять комерційну таємницю, а також наукові погляди з цієї проблеми та її розробки у світлі вчення про склад злочину та його кваліфікацію, предметом – норми кримінального законодавства, які передбачають кримінальну відповідальність за незаконне збирання, використання або розголошення відомостей, що становлять комерційну таємницю.
Методи дослідження. У процесі теоретичних досліджень у роботі бу-ло застосовано наступні наукові методи:
- діалектичний метод – при дослідженні правових механізмів захисту суспільних відносин у сфері господарської діяльності та суспільних відносин, які забезпечують обмеження монополізму та(або) охорону від проявів недобросовісної конкуренції, що знаходяться одночасно у взаємозв’язку й суперечливості, а також як у статичному стані, так і в динамічних змінах;
- системно-структурний і функціональний методи – при дослідженні багатопланових явищ родового, видового й безпосереднього об’єктів злочинів, передбачених статтями 231, 232 КК, а також ознак об’єктивної та суб’єктивної сторони, суб’єкта злочину під кутом зору з’ясування змісту й удосконалення норм чинного законодавства
- історико-правовий – при аналізі факторів, що зумовлюють криміналь-но-правову заборону, та дослідженні розвитку законодавства в галузі кримінально-правової охорони від протиправних посягань на суспільні відносини у сфері господарської діяльності;
- порівняльно-правовий і догматичний – при опрацюванні законодавчих і підзаконних нормативно-правових актів, що забезпечують кримінально-правову охорону суспільних відносин у сфері господарської діяльності, порівнянні колишнього і чинного законодавства, а також окремих норм діючого законодавства зарубіжних країн з положеннями КК України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є самостійною завершеною роботою, першим в Україні монографічним комплексним дослідженням складів злочинів, передбачених статтями 231, 232 КК. Елементи новизни полягають у наступному:
1. У роботі вперше досліджено соціально-економічні, нормативні, кримінологічні й соціально-прогнозні фактори обумовленості кримінально-правової заборони посягань на відносини, що забезпечують обмеження монополізму у сфері господарської діяльності та(або) охорону суб’єктів цих відносин від проявів недобросовісної конкуренції.
2. Дістало подальшого розвитку визначення родового об’єкта розглядуваних злочинів як суспільних відносин, що складаються у сфері господарської діяльності на підставі справедливих ринкових умов і охороняються державою в інтересах всього суспільства й окремих його су-б'єктів.
3. Наведено додаткові аргументи щодо необхідності виділення поряд з родовим і безпосереднім об’єктами видового об’єкта злочинів у сфері госпо-дарської діяльності та вперше запропоновано визнати видовим об’єктом злочинів, передбачених статтями 228, 229, 230, 231, 232 КК, суспільні відносини, які забезпечують обмеження монополізму у сфері господарської діяльності та(або) охорону суб'єктів цих відносин від проявів недобросовісної конкуренції. На підставі виділення видових об’єктів запропоновано типологію злочинів у сфері господарської діяльності, передбачених розділом VII Особливої частини КК р.
4. Дістало подальшого розвитку визначення безпосереднього об'єкта зло-чинів, передбачених статтями 231, 232 КК, тобто суспільних відносин по збереженню комерційної та(або) банківської таємниці, які забезпечують охо-рону від недобросовісної конкуренції у сфері господарської діяльності.
5. Уперше на рівні загального вчення про склад злочину запропоновано визнати предметом злочину поряд з предметами матеріального світу (реча-ми), інші явища об'єктивного світу (інформацію, енергію тощо), з певними властивостями яких кримінальний закон пов’язує наявність у діянні особи ознак складу конкретного злочину.
6. По-новому викладено поняття комерційної таємниці як предмета зло-чинів, передбачених статтями 231, 232 КК, та розглянуто його ознаки – соціальну, юридичну, об’єктивність існування і таємність, вказано на їх зна-чення для правильної кваліфікації досліджуваних злочинів.
7. У дисертації поряд з комерційною таємницею на підставі розмежування за режимами правового регулювання розглянуто банківську таємницю, яка за своїм обсягом лише частково співпадає з комерційною. Уперше обґрунтовано можливість спричинення шкоди суспільним відносинам у сфері господарської діяльності шляхом вчинення протиправних дій щодо банківської таємниці. На цій підставі запропоновано визнати предметом злочинів, передбачених статтями 231, 232 КК, поряд з комерційною таємницею також і банківську, яка не в меншій мірі потребує кримінально-правової охорони.
8. Наведено додаткові аргументи стосовно визнання збирання та розголошення відомостей, що становлять комерційну таємницю, закінченими з моменту створення реальної загрози спричинення істотної шкоди суб’єкту підприємницької діяльності.
9. Уперше проведено детальний аналіз спеціальних суб'єктів розголошен-ня комерційної таємниці й запропоновано їх типологію. Це, зокрема, особи: 1) які знаходяться в трудових відносинах із власником комерційної таємниці, професійна або службова діяльність яких безпосередньо пов'язана з функціонуванням певного підприємства; 2) професійна або службова діяль-ність яких або інші обставини зумовлюють виникнення певних правовідносин цивільно-правового характеру з власником комерційної таємниці; 3) наділені владними повноваженнями щодо витребування й використання відомостей, що складають комерційну таємницю. Підкреслено значення такого поділу спеціальних суб’єктів для правильної кваліфікації.
10. Зроблено пропозиції щодо вдосконалення чинної редакції статей 231, 232 КК, які викладені у висновку.
Зазначені положення дисертаційної роботи виносяться на захист.
Практичне значення результатів дослідження полягає в тому, що викладені в ньому положення, узагальнення й висновки можна використати:
- у науково-дослідницькій роботі при відтворенні цілісної картини застосування кримінально-правових заходів охорони, попередженні й запобіганні злочинам у сфері господарської діяльності;
- у правотворчості з метою використання результатів дослідження при опрацюванні пропозицій щодо змін та доповнень до чинного кримінального законодавства України, з метою його вдосконалення та під час підготовки проектів постанов Конституційного та Верховного Судів України з проблем кваліфікації злочинів у сфері господарської діяльності;
- у практичній діяльності слідчих, прокурорів, суддів;
- у навчальному процесі при викладанні курсів Загальної та Особливої частин кримінального права та при підготовці науково-практичних посібників і методичних рекомендацій.
Апробація результатів дослідження. Основні положення й висновки дисертації розглядалися на засіданнях кафедри кримінального права Націо-нальної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (м. Харків). Окремі питання наукового дослідження були оприлюднені на міжнародних науково-практичних конференціях, що проходили в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого (“Злочини у сфері кредитно-фінансової та банківської діяльності”, “Злочини проти особистої волі людини”, “Конституція – основа державно-правового будівництва і соціального розвитку України”) та на IX Всеукраїнській науково-практичній конференції “Корупція, економічні злочини: шляхи подолання й удосконалення правових чинників розвитку суспільства” (м. Донецьк, 2001).
Публікації. За темою дисертації автором опубліковано у фахових виданнях три наукових статті й тези трьох наукових доповідей, зокрема:
1. Радутный А.Э. Информация как предмет преступления (на примере анализа отдельных составов) // Пробл. законності. – Вип. 37: Респ. міжвідом. наук. зб./Відп. ред. В.Я.Тацій. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 1999. – с. 181- 189.
2. Радутний О.Е. Кримінологічний фактор соціальної обумовленості кримінально-правової охорони комерційної таємниці // Пробл. законності. – Вип. 50: Респ.міжвідом.наук.зб./ Відп. ред. В.Я.Тацій. - Харків: Нац.юрид.акад. України, 2001. – с. 195 – 201
3. Радутний О.Е. Кримінальна відповідальність за незаконне збирання, використання та розголошення відомостей, що становлять комерційну таємницю // Право України. – 2002. - № 3.–с.110–114.
4. Радутный А.Э. О субъекте преступления, предусмотренного ст. 148-7 УК Украины. / Актуал. пробл. юрид. науки: Тези доп. та наук. повід. наук. конф. молодих учених та аспірантів / За ред. М.І. Панова. – Харків: Нац.юрид.акад. України, 2000. – с. 82 – 85
5. Радутний О.Е. Розмежування злочинів, що посягають на комерційну таємницю, від суміжних злочинів // Проблеми боротьби з корупцією, організованою злочинністю та контрабандою. Президенту України, Верховній Раді України, Уряду України, органам центральної та місцевої виконавчої влади: Аналітичні розробки, пропозиції наукових і практичних працівників: Міжвідом. наук. зб. // За ред. А.І. Комарової, М.О. Потебенька, В.П. Пустовойтенка та ін. – К., 2001. – Т. 22. – с. 290 – 292
6. Радутний О.Е. Характеристика діяння як обов’язкової ознаки об’єктивної сторони злочину, що передбачений ст. 1486 КК України // Конституція – основа державно-правового будівництва і соціального розвитку України: Тези доп. та наук. повід. учасників наук. конф. молодих учених (м. Хар-ків, 30 червня 2001 р.) / За ред. М.І. Панова. – Харків: Нац.юрид.акад. України, 2001. – с. 179 – 180

Список літератури

ВИСНОВКИ

У сучасних умовах в Україні склалися необхідні і достатні соціально-економічні, нормативні, кримінологічні і соціально-прогнозні фактори обгрунтованості заборони посягання на відносини, пов'язані з охороною комерційної таємниці.
Незаконне збирання, використання і розголошення відомостей, що становлять комерційну таємницю, посягають на суспільні відносини з охорони комерційної таємниці, що забезпечують захист від недобросовісної конкуренції у сфері господарської діяльності, які виступають безпосереднім об'єктом розглядуваних злочинів. Шляхом протиправного впливу на ці відносини заподіюється шкода суспільним відносинам, що забезпечують обмеження монополізму у сфері господарської діяльності і(або) охорону суб'єктів цих відносин від проявів недобросовісної конкуренції (видовий об'єкт злочинів, що розглядаються). Останні виступають частиною родового об'єкта злочинів, передбачених статтями 231, 232 КК України, тобто суспільних відносин, які складаються та існують в сфері господарської діяльності на підставі справедливих ринкових відносин і охороняються державою в інтересах всього суспільства і окремих його суб'єктів. Таким чином, злочини, передбачені статтями 231, 232 КК України, є злочинами в сфері господарської діяльності - суспільно небезпечними діяннями, які посягають на відносини господарювання як важливий елемент економічної системи суспільства.
Предметом злочинів, передбачених статтями 231, 232 КК України, виступає комерційна таємниця, тобто певний обсяг належно відокремленої інформації, що належить окремим фізичним або юридичним особам - суб'єктам господарської діяльності, що має економічну цінність і знаходиться в рамках особливого режиму доступу і використання. Законодавче обмеження обсягу відомостей, які можуть бути віднесені до комерційної таємниці, необгрунтовано обмежує права суб'єктів господарської діяльності і відкриває шлях до можливих зловживань. Тим часом, на нашу думку, зняття заборони на віднесення окремої інформації до комерційної таємниці не приведе до обмеження прав тих осіб, які відповідно до чинного законодавства наділені повноваженнями витребувати ті або інші дані про діяльність суб'єкта господарської діяльності. Таким чином, вважаємо можливим скасувати постанову Кабінету Міністрів України № 611 від 9 серпня 1993 року “Про перелік відомостей, які не становлять комерційної таємниці".
Визнання комерційної таємниці предметом злочинів, що розглядаються, викликає необхідність уточнення загального поняття предмета злочину в науці кримінального права. Предметом злочину пропонуєтся у подальшому розуміти речі або інші явища об'єктивного світу (інформація, енергія тощо), з певними властивостями яких кримінальний закон пов'язує наявність в діянні особи ознак складу конкретного злочину. Як предмет злочину комерційна таємниця характеризується наступними ознаками: 1) об'єктивність існування; 2) таємність (секретність); 3) соціальна ознака; 4) юридична ознака.
Злочини, передбачені статтями 231, 232 КК України, сформульовані як злочини з матеріальним складом. Обов'язковими ознаками їх об'єктивної сторони виступають діяння, наслідок і причинний зв'язок. Спосіб, засоби, знаряддя, час, місце і обстановка не є обов'язковими ознаками їх об'єктивної сторони і на кваліфікацію не впливають, крім деяких випадків ідеальної сукупності злочинів. Загальними для обох складів ознаками об'єктивної сторони виступають наслідок, причинний зв'язок і потерпілий від злочину. У зміст оцінного поняття «істотна шкода» (суспільно небезпечний наслідок злочинів, передбачених статтями 231, 232 КК України) входять реальна позитивна шкода і упущена вигода (неотримані доходи).
Збирання і використання відомостей, що становлять комерційну таємницю, характеризуються незаконним характером дій. Вживання поняття «отримання» замість поняття «збирання» в диспозиції ст. 231 КК України не в повній мірі узгоджується з термінологією, що устоялася, тому перевагу потрібно віддати останньому. Формулювання «дії, спрямовані на отримання, …» являє собою опис злочину з усіченим складом, що вступає в протиріччя з диспозицією ст. 231 КК України. Крім того, важко уявити собі гіпотетичний приклад спричинення істотної шкоди суб'єкту господарської діяльності шляхом дій, ще тільки спрямованих на отримання певної інформації. З урахуванням вищевикладеного, беручи до уваги наявність адміністративної відповідальності за збирання комерційної таємниці, пропонуємо криміналізувати лише таке збирання (а не дії, спрямовані на отримання), яке створює реальну можливість спричинення істотної шкоди суб'єкту господарської діяльності.
Розголошення комерційної таємниці - це доведення її будь-яким способом до відома сторонньої особи при відсутності на це законних підстав, що може виразитися в суспільно небезпечній дії або бездіяльності. При цьому сторонньою є особа, відносно якої відсутня згода власника (або уповноваженої особи, органу) комерційної таємниці на ознайомлення з нею. Незаконний характер діяння під час розголошення полягає у відсутності належних підстав на доведення певної інформації до відома сторонньої особи.
Збирання, використання або розголошення відомостей, що становлять комерційну таємницю, можуть виражатися в елементарних або складних діях, а по характеру впливу на об'єкт бути фізичними або інформаційними. У випадку застосування суспільно небезпечного способу здійснення розглядуваного злочину може мати місце сукупність злочинів.
Злочини, передбачені статтями 231, 232 КК України, можуть бути вчинені як з прямим, так і з непрямим (евентуальним) умислом. Причому, винна особа 1) усвідомлює фактичну сторону і суспільну небезпеку розголошення, незаконного збирання або використання відомостей, що становлять комерційну таємницю, а рівно предмет злочину і його ознаки; 2) передбачає суспільно небезпечні наслідки своїх дій у вигляді істотної шкоди суб'єкту господарської діяльності; 3) бажає настання таких наслідків або свідомо допускає їх настання.
Мета як обов'язкова ознака суб'єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 231 КК України, вказує на прагнення винної особи досягти бажаного для неї результату у вигляді розголошення або іншого використання відомостей, що становлять комерційну таємницю. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 232 КК України, виступає корисливий або інший особистий мотив суб'єкта злочину - низький або суспільно небезпечний, суспільно нейтральний або суспільно позитивний. Останній може бути на підставі ст. 66 КК України визнаний судом як обставина, що пом'якшує покарання.
Суб'єктом злочину, передбаченого ст. 231 КК України, виступає фізична осудна особа, що досягла до моменту вчинення злочину 16-льотного віку. Це характеризує її як загального суб'єкта злочину. Особа, яка вчинює злочин, передбачений ст. 232 КК України, може бути: 1) особою, яка знаходиться в трудових відносинах з власником комерційної таємниці, професійна або службова діяльність якої безпосередньо пов'язана з функціонуванням певного підприємства; 2) особою, професійна або службова діяльність якої, або інші обставини, обумовлюють виникнення певних правовідносин цивільно-правового характеру з власником комерційної таємниці; 3) особою, яка наділена владними повноваженнями по витребуванню і використанню відомостей, що становлять комерційну таємницю. Наявність додаткової ознаки у особи, винної в здійсненні злочину, передбаченого ст. 232 КК України, характеризує її як спеціального суб'єкта злочину.
З урахуванням вищевикладеного, пропонується наступна редакція диспозиції статтей 231, 232 КК України:
Стаття 231. Незаконне збирання або використання відомостей, що становлять комерційну чи банківську таємницю
Незаконне умисне збирання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю, якщо це створило реальну можливість спричинення істотної шкоди суб'єкту підприємницької діяльності, -
карається штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.
Незаконне умисне використання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю, якщо це завдало істотної шкоди суб'єкту господарської діяльності, -
карається штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.
Стаття 232. Розголошення комерційної або банківської таємниці
Умисне розголошення відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю особою, якій ця таємниця відома в зв'язку з професійною або службовою діяльністю, або з інших законних підстав, якщо воно вчинено з корисливих або інших особистих мотивів і що заподіяло істотну шкоду суб'єкту господарської діяльності, -
карається штрафом від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той же строк.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1) Айламазян А.К., Стась Е.В. Информатика. М.: Наука, 1987. – 126 с.;
2) Айламазян А.К., Стась Е.В. Информатика и теория развития. М.: Наука, 1989. – 206 с.
3) Алексеев А.М., Роща А.Н. Латентная преступность и эффективность деятельности правоохранительных органов.- В кн.: Вопросы борьбы с преступностью, вып.19.-М.: Юридическая литература, 1973, с.30-45
4) Алексеев С.С. Социальная ценность права в советском обществе. - М., 1971. – 257 с.
5) Алиев Н.Б. Теоретические основы уголовного правотворчества. Ростов-на-Дону, 1986. – 180 с.
6) Андрощук Г.А., Крайнев П.П. Экономическая безопасность предприятия: защита коммерческой тайны. – Монография. – К.: Издательский Дом «Ин Юре», 2000. – 400 с.
7) Ахметшин Х.М., Ахметшин Н.Х., Петухов А.А. Современное уголовное законодательство КНР. – М.: ИД «Муравей», 2000. - 432 с.
8) Бажанов М.И. О различных трактовках некоторых признаков объективной стороны преступлений в науке уголовного права. / Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Харків: Нац.юрид.акад. Украины, 1999. – Вип. 40. 217с.
9) Бажанов М.И. Уголовное право Украины. Общая часть. Конспект лек-ций. Днепропетровск. “Пороги”. 1992. – 168 с.
10) Беккариа Чезаре. О преступлениях и наказаниях. М., 1939. – 464 с.
11) Беляев Н.А. В преступлениях против социалистической системы хозяй-ства по советскому уголовному праву. Автореф. дис. на соискание уче-ной степени канд. юрид. наук. Л., 1954. – 12 с.
12) Беляев Н.А. Уголовно-правовая политика и пути ее реализации. Ленин-град, 1986. - 176 с.
13) Богатиков Д.И., Бушуев И.А., Игнатов А.Н., Курляндский В.И., Михайлов М.П., Смирнов Е.А. Особо опасные государственные преступления. М., 1963. - 216 с.
14) Борисов В.И. Основные проблемы охраны безопасности производства в уголовном законодательстве Украины. Диссертация на соискание ученой степени доктора юридических наук. Харьков, 1992. – 16 с.
15) Борисов В.И., Гизимчук С.В. Уголовная ответственность за нарушение правил, норм и стандартов, обеспечивающих безопасность дорожного движения. – Харьков: Консум, 2001. - 160 с.
16) Борисов В.И., Куц В.Н. Преступления против жизни и здоровья: вопросы квалификации. – Харьков: НПКФ «Консум», 1995. - 104 с.
17) Борисов В.І. Кримінальна відповідальність за порушення правил охорони праці: Учбовий посібник.-К.: НМК ПО, 1991. - 56 с.
18) Борьба с преступностью за рубежом (по материалам зарубежной печати). М.: ВИНИТЬ, 1995. № 11. с. 3-8
19) Брайнин Я.М. Некоторые вопросы учения в составе преступления в со-ветском уголовном праве. Юрид. сборник Киевского университета. 1960. № 4. с.58-59;
20) Брайнин Я.М. Основные вопросы общего учения о составе преступления. К., 1964. – 360 с.
21) Брайнин Я.М. Уголовный закон и его применение. М., 1967. – 240 с.
22) Брич Л.П. Кваліфікація ухилення від сплати обов’язкових внесків державі. - Львів: юридичний факультет Львівського державного університета ім. Івана Франка. - 1998. – 76 с.
23) Брич Л.П., Навроцький В.О. Кримінально-правова кваліфікація ухилення від оподаткування в Україні: Монографія./Автор.вступ.стат.М.Я.Азаров.-К.: Атіка, 2000. – 288 с.
24) Булатов С.Я. Ответственность за хозяйственные преступления по уго-ловному кодексу Казахской ССР. Алма-Ата, 1965. – 182 с.
25) Бушуева Т.А. Развитие уголовного законодательства об ответственности за преступления против социалистического хозяйства. Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата юридических наук. Ленинград, 1967. – 16 с.
26) Вехов В.Б. Компьютерные преступления: Способы совершения и раск-рытия / Под ред. акад. Б.П. Смагоринского - М.: Право и Закон, 1996. - 182 с.
27) Вирус - орудие конкурентной борьбы. / Деловой Петербург.-№ 23 (282).- 04.04.97.-с.22;
28) Владимиров В.А., Левицкий Г.А. Субъект преступления по советскому уголовному праву. Лекция. М., 1964. – 58 с.
29) Волженкин В.В. Экономические преступления – СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 1999. - 312 с.
30) Вольфман Г.И. Борьба со спекуляцией по советскому законодательству. Саратов, 1964. – 156 с.
31) Воробей П.А. Кримінальна відповідальність за незаконну торгівельну діяльність. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеню кандидата юридичних наук. Київ, 1993. – 22 с.
32) Воронович Б.А. Объективное и субъективное в социальных процессах. // Философские науки. 1984. № 4. - с. 39-47
33) Гаверов Г.С. Общие начала назначения наказания по советскому уголовному праву.-Иркутск, 1976. – 245 с.
34) Гавриш С.Б., Грузкова В.Г., Дудников А.Л., Коновалова В.Е., Моисеенко Л.Е., Матусовский Г.А., Салтевский М.В. Экологические преступления: квалификация и методика расследования. Харьков, 1994. - 225 с.
35) Гавяз А.М. Кримінальна відповідальність за безгосподарність (по ма-теріалах Укр. РСР). Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеню кандидата юридичних наук. Київ, 1991. - 19 с.
36) Гальперин И.М. Уголовная политика и уголовное законодательство // Основные направления борьбы с преступностью. - М., 1975. с. 11-34
37) Гаухман Л.Д., Максимов С.В. Уголовная ответственность за преступле-ния в сфере экономики. М., Учеб. «ЮрИнфор», 1996. - 290 с.
38) Гельфер М. О квалификации незаконного пользования электрической и другой энергией. // Соц. законность. - 1983. - № 8. с. 48, 49
39) Герцензон А.А. Уголовное право: Часть общая. М., 1948. – 406 с.
40) Глистин В.К. Проблемы уголовно-правовой охраны общественных от-ношений. М.: 1986. – 230 с.
41) Головлев Ю.В. Ответственность за хозяйственные преступления в сфере торговли в условиях рыночной экономики. Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата юридических наук. Нижний Новгород, 1993. - 23 с.
42) Гражданское право. В 2-х томах. Том 1. Учебник / Под ред. Е.А. Суханова. – М.: Изд-во БЕК, 1994. - 384 с.
43) Гринберг М.С. Технические преступления. Новосибирск, 1992. – 185 с.
44) Гришанин П.Ф. Задачи повышения эффективности борьбы с рецидивной преступностью // Советское государство и право.-1983. - № 6. – с. 5-7
45) Гурджи Ю.А. К вопросу в криминалистической характеристике незаконного сбора сведений, составляющих коммерческую тайну. / Актуальные проблемы государства и права. Сборник научных трудов. Вып. 3. Юридический ин-т Одесского гос.ун-и им. И.И. Мечникова. Одесса, 1996. - 300 с.
46) Гюнтер А. Хозяйственные преступления. – Х.:Юрид.изд-во Наркомюста УССР, 1928. –31 с.
47) Дагель П.С. Проблемы вины в советском уголовном правое. “Ученые записки ДВГУ”. Владивосток, 1968, вып. 21, ч. 1. – 187 с.
48) Дагель П.С. Условия установления уголовной наказуемости // Правоведение.-1975.-№ 4.-71
49) Дагель П.С., Котов Д.П. Субъективная сторона преступления и ее уста-новление. Воронеж, 1974. – 243 с.
50) Даль Владимир. Толковый словарь живого Великорусского языка. М., Рус. яз., 1980. т. IV. – 300 с.
51) Даніл’ян О.Г. Деякі проблеми державного регулювання ринкових відносин у перехідних суспільствах. Матеріали наукової конференції “Конституція України – основа модернізації держави та суспільства”. 21-22 червня 2001 р., Харків. Упорядники Ю.М. Грошевий, М.І. Панов. – Харків: Право, 2001. – 592 с.
52) Даньшин И.М. К вопросу в латентной преступности. - В кн.: Проблемы социалистической законности на современном этапе коммунистического строительства. Харьков: Юрвуз, 1978, с.206-209
53) Даньшин И.М. Преступность в сфере экономики: некоторые уголовно-правовые и криминологические вопросы // Актуальные проблемы фор-мирования правового государства. Харьков, 1990. с.236-238
54) Даньшин И.М. Уголовно-правовая охрана общественного порядка. М., 1973. – 199 с.
55) Дементьева Е.Е. Проблемы борьбы с экономической преступностью в зарубежных странах: Дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук. М., 1996. – 30 с.
56) Дроздов А.В. Человек и общественные отношения. Л., 1966. – 102 с.
57) Дурманов Н.Д. Понятие преступления. М.-Л.: изд-во АН СССР. 1948. –312 с.
58) Дьяков С.В., Игнатьев А.А., Карпушин М.П. Ответственность за государственные преступления. М.: Юрид. литература, 1988. – 171 с.
59) Економічний словник-довідник: За ред. док. екон. наук, проф. С.В. Мо-черного. Femina, Київ. 1995. - 368 с.
60) Емельянов В.П. Защита права собственности уголовным законодательством. Харьков: «Рубикон», 1996. - 127 с.
61) Емельянов В.П. К вопросу об объекте преступлений против собственности // Теневая экономика, проблемы борьбы с организованной преступностью и коррупцией в сфере экономики: Сборник материалов «круглого стола». Луганск, 1997. с.145-147
62) Еременко В.И. Пресечение недобросовестной конкуренции в Российской Федерации // Государство и право, 1998, № 1.с.25-31
63) Ермакова Л.Д. Особо опасные государственные преступления. Учебное пособие. // М.: ВЮЗИ, 1982. – 96 с.
64) Жуков А.В. и др. Все о защите коммерческой информации. – М., 1992. – 198 с.
65) Загородников Н.И. Понятие объекта преступления в советском уголов-ном правое. Тр. ВЮА. 1945. Вып. 13. с. 44
66) Злобин Г.А. Основания и принципы уголовно-правового запрета. - Со-ветское государство и право, 1980, № 1, с.70-76;
67) Злобин Г.А., Келина С.Г. Некоторые теоретические вопросы криминализации общественно опасных деяний. - В кн.: Проблемы правосудия и уголовного права.- М.: Институт государства и правая АН СССР, 1978. - с. 102-119
68) Злобин Г.А., Никифоров Б.С. Умысел и его формы. М., 1972. – 262 с.
69) Ионин Л.Г. Критика социальной психологии Дж. М. и ее современных интерпретаций. “Социологические исследования”, 1975. №1 – с. 15-21
70) Каминский В. Как сохранить коммерческую тайну. / Человек и экономика. - № 10–1997. – с. 14-16
71) Карась И.З. Вопросы правового обеспечения информатики // Микропроцессорные средства и системы, 1986.№1.с.3-17;
72) Карась И.З. Экономический и правовой режим информационных ресурсов // В кн.: Право и информатика. М.: МГУ, 1990.с.40-59
73) Карпушин М.П., Курляндский В.И. Уголовная ответственность и состав преступления.-М., 1974. – 231 с.
74) Касынюк В.И. Уголовная ответственность за незаконное пользование газом и электроэнегрией // Актуальные проблемы юридической науки на этапе развитого социализма. - Харьков.- 1985. с. 162, 163
75) Киричко В.Н. Уголовная ответственность за получение незаконного вознаграждения вот граждан за выполнение работ, связанных с обслуживанием населения. Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. Харьков, 1986. - 21 с.
76) Клягин В.С. Некоторые вопросы теории и практики борьбы с особо опасными государственными преступлениями. // Минск, 1976.- 208 с.
77) Ковалев М.И., Васьков П.Т. Причинная связь в уголовном праве. М., 1958. – 47 с.
78) Коган В.М. Социальный механизм уголовно-правового воздействия. - М., 1983. – 178 с.
79) Коган В.М. Уровни анализа эффективности уголовно норм. - В кн.: Во-просы борьбы с преступностью, вып.30.-М.: Юридическая литература, 1979. с.50-51
80) Колесников В.В. Экономическая преступность и рыночные реформы: Политические аспекты/ Санкт-Петербург. ун-т экономики и финансов.- Спб: Изд-во Санкт-Петербург. ун-та экономики и финансов, 1994. - 172 с.
81) Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации. Под общей редакцией Генерального прокурора Российской Федерации Ю.И. Скуратова и Председателя Верховного Суда Российской Федерации В.М. Лебедева. М., 1996. - 815 с.
82) Кон И.С. Открытие “Я”. М., 1978. – 97 с.
83) Кондаков Н.И. Логический словарь-справочник. М., 1975. - 720 с.
84) Конституція України // Відомості Верховної Ради. 1996. - № 30. - ст. 141
85) Концепция (основы государственной политики) национальной безопас-ности Украины: постановление Верховной Рады Украины № 3/97-ВР от 16 января 1997 года // Відомості Верховної Ради. 1997. - № 10. - ст. 85
86) Коржанский М.И. Объект и предмет уголовно-правовой охраны. М., 1980. – 248 с.
87) Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. – К.: Юрінком Інтер, 1998. - 416 с.
88) Коржанський М.Й. Популярний Коментар Кримінального Кодексу України. Київ: Наукова думка. 1997. - 695 с.
89) Коржанський М.Й. Уголовне право України. Частина загальна. Курс лекцій для студентів вищих учбових закладів. Київ: Наукова думка та Українська видавнича група. 1996. - 336 с.
90) Коробеев А.И. Советская уголовно-правовая политика. - Владивосток, 1987. – 167 с.
91) Кравцов С.Ф. Предмет преступления: Автореферат дис. на соискание научной степени кандидата юридических наук. Л., 1976. – 17 с.
92) Криволапов Г.Г. Критерии разграничения преступления и проступка // Тр. Моск. ВШМ МВД СССР.-1978. с. 3 - 130
93) Кривоченко Л.Н. Классификация преступлений. Учебное пособие. Харьков, Юрид. ин-т, 1979. - 70 с.
94) Кригер Г.А. К вопросу в понятии объекта преступления в советском уголовном праве. М., 1978. – 159 с.
95) Кригер Г.А., Кузнецова Н.Ф. Проблемы социальной обусловленности уголовного закона. М., 1977. – 181 с.
96) Криминологические и правовые проблемы защиты экономической си-стемы: тезисы выступлений на расширенном заседании координационного бюро по криминологии. Горький, 1989. – 300 с.
97) Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник для юрид.вузів і фак./ М.І. Бажанов, В.І. Борисов та ін.; За ред. професорів М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – Х.: Право, 1997. - 386 с.
98) Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студентів юрид. спец. вищ. Закладів освіти/ М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін.; За ред. професорів М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – Київ-Харків: Юрінком Інтер-Право, 2001. – 496 с.
99) Кримінальне право України: Особлива частина: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. освіти / М.І. Бажанов, В.Я. Тацій, В.В. Сташис, І.О. Зінченко та ін.; За ред. професорів М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – К.: Юрінком Інтер; Х.: Право, 2001. – 496 с.
100) Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник для студентів юрид. вузів і фак./ Г.В. Андрусів, П.П. Андрушко, С.Я. Лихова та інші; За редакцією П.С. Матишевського та інших. – К.: Юрінком Інтер, 1999. - 896 с.
101) Кудрявцев В.Н. К вопросу в соотношении объекта и предмета пре-ступления. Тр. ВЮА. 1951. Вып.13. – 79 с.
102) Кудрявцев В.Н. О соотношении предмета и объекта преступления по советскому уголовному праву // Тр. ВЮА. 1951. Вып. 13. с. 13-15
103) Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений. М., 1972. – 352 с.
104) Кудрявцев В.Н. Объективная сторона преступления. М., 1960. – 230 с.
105) Кудрявцев В.Н. Причинность в криминологии. М.: Юрид. лит., 1968. - 175 с.
106) Кудрявцев В.Н. Что такое преступление. М., 1959. – 49 с.
107) Кузнецов В. Компьютерная информация как предмет кражи./Право Украины. 1999.№ 7.с.85-88;
108) Кузнецов В. Компьютерная кража: что понимать под предметом преступления./Право Украины. 1999. № 10. с.74-76
109) Кузнецова Н.Ф. Значение преступных последствий для уголовной ответственности. М., 1978. – 36 с.
110) Кузнецова Н.Ф., Злобин Г.А. Социальная обусловленность уголовного законодательства и научное обеспечение нормотворчества // Сов. гос-во и право.-1976, №8.-83;
111) Куратов И., Батушенко А. Пираньи в компьютерных сетях. / Эксперт.-№ 25 (41)-01.07.96.-с.10
112) Кураш Я.М. Кримінальна відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів (аналіз складів злочинів). Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеню кандидата юридичних наук. Харків, 1998. – 18 с.
113) Куринов Б.А. Научные основы квалификации преступлений. – М.: Изд-во МГУ, 1984. – 184 с.
114) Курс советского уголовного права / Под ред. А.А. Пионтковского. В 6 т. М., Т.2. 1970. – 437 с.
115) Курс советского уголовного права / Под ред. М.Д. Шаргородского, Н.А. Беляева. В 5 т. Л., 1968 – 1981. Часть Общая. Т. 1. Л.: изд-во ЛГУ. 1968. - 648 с.
116) Курс советского уголовного права. В 6-ти томах. М.: Наука, 1970, т.5. - с.
117) Курс советского уголовного права. М., 1971. Т. 5. – 560 с.
118) Курс советского уголовного права. Часть общая. – М.: Наука, 1970. – т. 2. – 474 с.
119) Курс советского уголовного права. Часть Особенная. Л., 1973. Т. 3. – 836 с.
120) Курс советского уголовного права. Часть Особенная. Л., 1978. Т. 4. – 690 с.
121) Курс уголовного права. Общая часть. Том I./ Под ред. Н.Ф. Кузнецовой, И.М. Тяжковой. – М.: Зерцало, 1999. – 679 с.
122) Курский Д.И. Избранные речи и статьи. М., 1948. – 97 с.
123) Кучеров И.И. Налоговые преступления. Учебное пособие. М.: Учеб-ный центр "ЮрИнфоР".1997. - 224 с.
124) Кучерявый Н.П. Ответственность за взяточничество. М., 1957. – 79 с.
125) Ларьков А.Н. Проблемы предупреждения и расследования должностных преступлений в сфере экономики. Дис. на соискание ученой степени д.ю.н. М., 1990. – 22 с.
126) Леонтьев Б.М. Ответственность за хозяйственные преступления по советскому уголовному праву. Автореферат дис. на соискание науч.степени д-ра юрид. наук. М., 1969. – 187 с.
127) Ломако В.А. Зміст умислу та його види: Текст лекції.-Харків: Юрид. ін-т, 1991. - 16 с.
128) Лопатин В.В., Лопатина Л.Е. Малый толковый словарь русского языка. М., 1990. – 400 с.
129) Лопушанский Ф.А., Филонов В.П., Титаренко Ю.Л., Свєтлов О.Я., Ришелюк А.М. и Коваленко О.И. Борьба с хозяйственными преступлениями. Донецк, 1997. - 159 с.
130) Лукашов А.И., Мухин Г.Н. Конфиденциальная информация и коммерческая тайна: правовое регулирование и организация защиты / Под общ. ред. А. И. Лукашова. - Мн.: Тесей, 1998. - 128 с.
131) Лунеев В.В. Преступность XX века. Мировые, региональные и российские тенденции. М.: изд-во НОРМА, 1997. - 525 с.
132) Ляпунов Ю.И. Общественная опасность деяния как универсальная категория советского уголовного права. М., 1989. – 205 с.
133) Ляпунов Ю.М. Хозяйственные преступления. М., 1964. – 104 с.
134) Ляпунова Н.М. Кримінальна відповідальність за приховування банкрутства і фіктивне банкрутство. Автореферат дис. на здобуття наук. ступ. канд. юрид. наук. Х., 2001. – 16 с.
135) Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс: Принципы, проблемы и политика. В 2 т.: Пер. с англ. Т.2. – 400 с.
136) Макс Фасмер. Этимологический словарь русского языка. М.: издв-во Прогресс, 1973. Том IV. – 310 с.
137) Малахов Л.К. Ответственность за хозяйственные преступления по уголовному правую социалистических стран Европы. Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата юридических наук. М., 1982. – 16 с.
138) Малинин В.Б. Причинная связь в уголовном праве. – СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2000. - 316 с.
139) Маркс К. и Энгельс Ф. Соч. Изд. II. Т. 1. М., 1955. – 207 с.
140) Марузо Ж. Словарь лингвистических терминов. Пров. с франзуцского Н.Д. Андреева. М., 1960. - 436 с.
141) Матусевич В.А. Ответственность за выпуск недоброкачественной продукции в советском уголовном правое. Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. Харьков, 1955. - 17 с.
142) Матусовский Г.А. Экономические преступления: криминалистический анализ. Харьков: Консум, 1999. - 480 с.
143) Матышевский П.С. Преступления против собственности и смежные с ними преступления. – Юринком.- Киев, 1996. - 240 с.
144) Матышевский П.С. Уголовно-правовая охрана социалистической собственности в Украинской ССР. - К., 1972. – 78 с.
145) Медведев А.М. Экономические преступления: понятие и система.// Сов.государство и право.- 1992.- № 1. – с. 78 - 79
146) Меньшагин В.Д., Вышинская З.А. Советское уголовное право. М., 1950. – 600 с.
147) Меньшагин В.Д., Куринов Б.А. Научно-практический комментарий к закона об уголовной ответственности за государственные преступления (2-е издание переработанное). - М.: Госюриздат, 1961. - 112 с.
148) Мирошниченко Н.А., Музыка А.А. Уголовно-правовая борьба с наркоманией.-К., Одесса: Высшая шк. Головное изд-во, 1988. - 298 с.
149) Михлин А.С. Понятие и виды последствий преступления. М., 1958. – 201 с.
150) Міщук М.С. Кримінальна відповідальність за ухилення від подання декларації про доходи. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеню кандидата юридичних наук. Харьків, 1993. - 21 с.
151) Мосесов М.М. Уголовная ответственность за нарушение правил тор-говли (по материалам Грузинской ССР). Автореф. дис. на соиск. науч. степ. канд. юрид. наук. Х., 1989. - 23 с.
152) Мочерний С.В., Плотников О.В. Економічна безпека України: шлях до цивілізації або деградації? Львів, 1997. – 80 с.
153) Навроцкий В. Уголовная ответственность за незаконное пользование электрической и вторыми видами энергии. - 1984. - № 2 с. 49, 50
154) Навроцький В. Вступ до Особливої частини кримінального права України. Лекції. -Львів: Юридичний факультет ЛДУ ім. І. Франка.-1997. – 85 с.
155) Навроцький В.О. Господарскі злочини. Лекції для студентів юридичного факультету. - Львів: юридичний факультет Львівського університету ім. Івана Франка, 1997. – 60 с.
156) Науково-практичний комента Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Каннон, А.С.К., 2001. -1104 с.
157) Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України: за станом законодавства та постанов Пленуму Верховного Суду України на 1 січня 1997 року.\ За редакцією В.Ф. Бойка, Я.Ю. Кондратьева, С.С. Яценка. - Київ: Юрінком, 1997. - 960 с.
158) Наумов А.В. Российское уголовное право: Общая часть: Курс лекций. – М.: БЕК, 1996. – 340 с.
159) Некипелов П.Т. Хозяйственные преступления по советскому уголов-ному праву. Автореф. дис. на соиск. науч. степ. д-ра юрид. наук. Киев, 1967. – 18 с.
160) Нерсесян В.А. В концепции вины в уголовном правое. Криминологические и уголовно-правовые идеи борьбы с преступностью. М., 1996. – 86 с.
161) Никифоров Б.С. Об умысле по действующему законодательству. // Советское государство и право. 1965, № 6. – с. 30-35
162) Никифоров Б.С. Объект преступления для определения меры наказа-ния по советскому уголовному праву // Тр. ВЮА. 1949. Вып. 10. – с. 39-46
163) Никифоров Б.С. Объект преступления по советскому уголовному праву. М., 1960. – 232 с.
164) Новое уголовное право России / Под ред. Н.Ф. Кузнецовой. Особенная часть. Учеб. пособ. -М., 1996. – 405 с.
165) О банках и банковской деятельности: Закон Украины № 2121-III от 7 декабря 2000 года // Ведомости Верховной Рады Украины. 2001. - № 5-6. – ст. 30
166) О внесении изменений и дополнений к Уголовному, Уголовно-процессуальному кодексам Украины и Кодекса Украины об административных правонарушениях: Закон Украины № 3888-XII от 28 января 1994 года // Ведомости Верховной Рады Украины. 1994. - № 19. - ст. 111
167) О внешнеэкономической деятельности: Закон Украины № 959-XII от 16 апреля 1991 года // Ведомости Верховной Рады Украины. 1991 - № 46. - ст. 617
168) О естественных монополиях: Закон Украины № 1682-III от 20 апреля 2000 года // Відомості Верховної Ради України. 2000. - № 30. - ст.238
169) О защите конкуренции: Закон Болгарии // Дыржавен вестник. № 39 от 17 мая 1991 года
170) О защите от недобросовестной конкуренции: Закон Украины № 237/96-ВР от 27 июля 1996 года // Ведомости Верховной Рады Украины. 1996. - № 36. - ст. 164
171) О защите экономической конкуренции: Закон Украины № 2210-III от 11 января 2001 года // Відомості Верховної Ради України. 2001. - № 12. - ст.64
172) О лицензировании отдельных видов хозяйственной деятельности: Закон Украины № 1775-III от 1 июня 2000 года // Відомості Верховної Ради України. 2000. - № 36. - ст.299
173) О правопреемстве Украины: Закона Украины № 1543-XII от 12 сен-тября 1991 года // Ведомости Верховной Рады Украины. 1992. - № 41. - ст. 601
174) О присоединении Украины к Венский конвенции о правопреемстве государств относительно договоров: постановление Верховной Рады Украины № 2608-XII от 17 сентября 1992 года // Ведомости Верховной Рады Украины. 1992. - № 41. - ст. 601
175) Об ограничении монополизма и недопущении недобросовестной конкуренции в предпринимательской деятельности: Закон Украины № 2132-ХII от 18 февраля 1992 года // Відомості Верховної Ради України. 1992 - № 21. - ст. 296
176) Общая психология. М.: Просвещение, 1976. - 480 с.
177) Ограничители рынка. / Бизнес, № 10, 16 марта 2000 года. с. 9
178) Ожегов С.И. Словарь русского языка // Под ред. Н.Ю. Шведовой. 23-е изд., исправ. - М.: Русский язык, 1991. - 917 с.
179) Опалінський Ю.В. Кримінальна відповідальність за фіктивне підприємництво. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеню кандидата юридичних наук. Київ, 1998. - 17 с.
180) Орехов В.В. Социология в науке уголовного права. Ленинград, 1985. – 67 с.
181) Орлов В.С. Субъект преступления по советскому уголовному праву. – М.: Госюриздат, 1958. – 178 с.
182) Основания уголовно-правового запрета. М., 1982. – 81 с.
183) Павлов И.В. Двадцатилетний опыт объективного изучения высшей нервной деятельности (поведения животных). М., 1951. – 560 с.
184) Панов Н.И. Об изучении способа совершения преступления/Проблемы социалистической законности: Респ. межвед. науч. сб./ХарЮИ. – 1982. – Вып. 9. – с.111-118;
185) Панов Н.И. Понятие предмета преступления по советскому уголовному праву. // Проблемы правоведения. Республиканский междуведомственный научный сборник. Вып. 45. Киев, 1984. с. 68 – 72
186) Панов Н.И. Способ совершения преступления и уголовная ответственность. – Харьков: Высшая школа, 1982. – 161 с.
187) Панов Н.И. Уголовно-правовое значение способа совершения преступления. – Харьков: ХарЮИ, 1984. – 111 с.
188) Панько К.К. Фикции в уголовном праве и правоприменении. Воронеж: Истоки, 1998. – 135 с.
189) Перепелица А.И. Уголовная ответственность за хозяйственные пре-ступления в сфере предпринимательской деятельности и связанные с проявлением недобросовестной конкуренции и монополизма. Комментарий к действующему законодательству. - Харьков: РИП "Оригинал", 1997. - 136 с.
190) Пинаев А.А. Уголовно-правовая борьба с хищениями. Х.: из-дат.объединение «Высшая школа», изд-во при Харьковском гос.ун-те, 1975. - 199 с.
191) Пионтковский А.А. Курс советского уголовного права. М., 1970. Т.2. – 470 с.
192) Пионтковский А.А. Учение в преступлении по советскому уголовному праву. М.: Госюриздат, 1961. – 667 с.
193) Пионтковский А.А., Меньшагин В.Д., Чхиквадзе В.М. Курс советского уголовного права. Особенная часть. М., 1959. Т. 2. – 381 с.
194) Познышев С.В. Очерк основных начал науки уголовного права. Особенная часть. М., 1923. – 295 с.
195) Політологичний енциклопедичний словник: Навч. посібник для сту-дентів вищ. навч. закладів. - К.: Генеза, 1997. - 400 с.
196) Положения о рабочем контроле: Декрет Совета народных комиссаров от 14/27 ноября 1917 года // СУ. № 3. - с.35
197) Практика защиты коммерческой тайны в США. Руководство по защите вашей деловой информации. М., 1992. – 58 с.
198) Програма навчальної дисципліни “Кримінальне право України” (для вищих учбових закладів за спеціальністю 7.060101'Правознавство") / За ред. В.Я. Тація. - Харків: Національна юридична академія України, 1997. - 61с.
199) Психология. Словарь. Под общ. ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. М., 1990. - 494 с.
200) Путь к свободе // Бизнес - № 34 (449) – 20 августа 2001 года - с.10-11
201) Рарог А.И. Вина и квалификация преступлений. М., 1982. - 63 с.
202) Рарог А.И. Общая теория вины в уголовном правое. Учебное пособие. М.: ВЮЗИ, 1980. - 91с.
203) Реджепов А. Социальная обусловленность уголовно-правовых норм как фактор повышения их эффективности. - В кн.: Тезисы докладов на теоретической конференции аспирантов Института государства и правая Академии Наук СССР и юридического факультета Московского государственного университета им М.В. Ломоносова. - М.: Институт государства и правая АН СССР, 1981, с.101-102
204) Рогов И.И. Проблемы борьбы с экономической преступностью (уго-ловно и криминологическое исследование). Автореферат диссертации на соискание ученой степени доктора юридических наук. Алма-Ата, 1991. – 22 с.
205) Розенберг Д.Н. О понятии имущественных преступлений в советском уголовном праве (объект и предмет посягательства). Учен. записки Хар. юрид. ин-та. 1948. Вып. 3. С. 70-75;
206) Романенко Н.Г. Проблема истинности норм советского права: Авто-реф. диссертаци на соискание научной степени кандидита юридических наук. М., 1982. – 16 с.
207) Ронин Р. Своя разведка: способы вербовки агентуры, методы проникновения в психику, форсированное воздействие на личность, технические средства скрытого наблюдения и съема информации: Практическое пособие. – Мн.: «Харвест», 1999. – 386 с.
208) Российское уголовное право. Курс лекций. Т. 1. Преступление/ Под ред. проф. А.И. Коробеева. – Владивосток: Изд-во Дальневосточного ун-та, 1999. – 604 с.
209) Российское уголовное право: Курс лекций. Т.4. Преступления в сфере экономики / Под ред. проф. А.И. Коробеева. – Владивосток: Изд-во Дальневост. ун-та, 2000. - 452 с.
210) Рубинштейн С.Л. Бытие и сознание. М., 1957. – 300 с.
211) Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. М., 1946. – 659 с.
212) Руссо Ж.-Ж. Трактаты. М., 1969. – 205 с.
213) Савельева И.В. Правовая охрана программного обеспечения ЭВМ // В кн.: Право и информатика. М.: МГУ, 1990. - 24 с.
214) Салтєвський М.В., Лукашевич В.Г., Глибко В.М. Учбово-довідковий посібник з криміналістики. К., 1994. – 170 с.
215) Самуельсон П. Економика. Львов, 1993. – 189 с.
216) Светлов А.Я. Ответственность за должностные преступления. Киев, 1978. – 304 с.
217) Сергеева Т.Л. К вопросу об объекте преступления против советского социалистического хозяйства. - Сов. гос-во и право, 1961. № 2, с. 72
218) Сеченов И.М. Избранные философские и психологические произведения. М., 1947. – 645 с.
219) Словарь терминов по теории государства и права. Учебное пособие