КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ОРГАНІЗАЦІЮ ЗАНЯТТЯ ПРОСТИТУЦІЄЮ

Короткий опис

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. Г.С. СКОВОРОДИ
КАФЕДРА КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН

На правах рукопису

Плотнікова Аліна Володимирівна

УДК 343.545

КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ОРГАНІЗАЦІЮ ЗАНЯТТЯ ПРОСТИТУЦІЄЮ

Спеціальність: 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія,
кримінально-виконавче право

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Куц Віталій Миколайович
кандидат юридичних наук, професор

Харків – 2010

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 4
ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1. Проституція як соціальне явище 13
1.1. Поняття і соціально-правова характеристика проституції 13
1.2. Історія правового регулювання протидії проституції 34
1.3. Міжнародний досвід кримінально-правового забезпечення протидії проституції 46
Висновки до РОЗДІЛУ 1. 55
РОЗДІЛ 2. Соціально-правова обумовленість декриміналізації заняття проституцією та встановлення кримінальної відповідальності за організацію заняття проституцією в Україні 56
2.1. Причинно-умовний комплекс криміналізації та декриміналізації суспільно небезпечних діянь 56
2.2. Підстави декриміналізації заняття проституцією та встановлення кримінальної відповідальності за організацію заняття проституцією 66
Висновки до РОЗДІЛУ 2. 80
РОЗДІЛ 3. Кримінально-правова характеристика організації заняття проституцією 81
3.1. Поняття організації заняття проституцією 81
3.2. Об’єктивні ознаки організації заняття проституцією 86
3.3. Суб’єктивні ознаки організації заняття проституцією 131
3.4. Кваліфікуючі ознаки організації заняття проституцією 154
Висновки до РОЗДІЛУ 3. 176
РОЗДІЛ 4. Форми кримінальної відповідальності за організацію заняття проституцією 178
4.1. Покарання за організацію заняття проституцією 178
4.2. Звільнення від покарання та його відбування, а також інші засоби кримінально-правового впливу у справах про організацію заняття проституцією 203
Висновки до РОЗДІЛУ 4. 213
ВИСНОВКИ 215
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 220
ДОДАТКИ 249

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

Держкомстат України Державний комітет статистики України
КВК Кримінально-виконавчий кодекс
КК Кримінальний кодекс
КПК Кримінально-процесуальний кодекс
КпАП Кодекс про адміністративні правопорушення
ППВС Постанова Пленуму Верховного Суду
РФ Російська Федерація

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Сучасна ситуація в Україні характеризується докорінними змінами в економічній, соціальній, політичній, культурній та інших сферах суспільного життя. Це зумовило необхідність внесення відповідних коректив, зокрема, до вітчизняного законодавства про кримінальну відповідальність. Перетворення, що відбулися, торкнулися й правового регулювання кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти моральності, які вперше в історії вітчизняного кримінального законодавства виділені в самостійний вид у розділі ХІІ Особливої частини Кримінального кодексу України (далі – КК України) «Злочини проти громадського порядку та моральності».
Різновидом цих злочинів є діяння, передбачені статтями 302 та 303 КК України, які, будучи формами організації заняття проституцією, в сукупності утворюють групу злочинів проти моральності у сфері статевих відносин.
Вітчизняний досвід розвитку кримінального законодавства засвідчує, що держава і суспільство ще не повною мірою визначилися у ставленні до проституції як соціального явища. Підтвердженням цього є різка зміна кримінально-правової політики щодо протидії проституції. Йдеться, насамперед, про криміналізацію заняття проституцією в Україні у 2001 році та декриміналізацію цієї діяльності у 2006 році.
Оцінюючи зміни, що відбулися в законодавстві, з точки зору техніки побудови закону, можна стверджувати, що вони носили переважно формальний характер і зводилися до виправлення помилок, допущених у процесі криміналізації. Встановлення відповідальності за злочини проти моральності в сфері статевих відносин відбулося без урахування здобутків теорії криміналізації суспільно небезпечних діянь, що призвело до невідповідності між об’єктивно існуючими соціальними потребами і законодавчими рішеннями в цій сфері.
На прикладному рівні це ускладнює розмежування злочинних проявів організації надання послуг сексуального характеру. За наявного широкого розповсюдження різних форм експлуатації проституції кількість справ цієї категорії мізерна, що також є наслідком недосконалості кримінально-правового забезпечення протидії цьому явищу. Практика застосування відповідних кримінально-правових норм, навіть з урахуванням внесених змін, свідчить про незрозумілість їх змісту для правозастосовника, що не сприяє забезпеченню належної протидії проституції та її експлуатації.
Ефективність такої протидії залежить від низки чинників, у тому числі від зміни уявлень щодо суспільної небезпечності різних проявів проституції. Дедалі очевиднішим постає висновок, що не безпосереднє надання сексуальних послуг з метою одержання вигоди є злочинним діянням, а різні форми організації їх надання, тобто експлуатація проституції.
Різним аспектам кримінологічного та кримінально-правового забезпечення протидії організації заняття проституцією присвячено дослідження таких учених, як Ю.М. Антонян, В.М. Броннер, Ф.Г. Бурчак, А.В. Виговська, Б.В. Волженкін, А.О. Габіані, М.М. Гернет, Я.І. Гілінський, В.О. Глушков, І.М. Даньшин, А.І. Долгова, А.І. Єлістратов, О.М. Ігнатов, М.О. Ісаєв, І.І. Карпєц, М.Й. Коржанський, Н.Ф. Кузнєцова, Н.О. Лопашенко, О.Г. Манич, М.І. Мельник, П.П. Сердюк, А.А. Станська, А.Х. Степанюк, В.В. Сучкова, Н.В. Уханова, Є.В. Фесенко, В.Д. Філімонов, П.Л. Фріс, В.І. Шакун, С.В. Шлик, А.Є. Шпаков, Н.М. Ярмиш та інших.
Однак, незважаючи на значну кількість наукових публікацій з питань протидії проституції, в Україні не здійснено дисертаційного дослідження проблем кримінальної відповідальності за злочинні прояви організації заняття проституцією. Поза увагою дослідників обраної тематики залишилася й потреба розмежування складів злочинів проти статевої моральності.
Зазначене викликало необхідність поглибленого, концептуально нового дослідження кримінально-правових засобів протидії цим злочинним проявам, що сприятиме підвищенню її ефективності та укріпленню відповідної сфери суспільної моральності. Наведені вище обставини й зумовили вибір теми дослідження, її актуальність та науково-практичне значення.
Зв’язок роботи з науковими програмами, темами. Дослідження проводилось у контексті реалізації Комплексної програми профілактики злочинності на 2001–2005 роки, затвердженої Указом Президента України № 1376/2000 від 25. 12. 2000 року, та Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007–2009 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 1767 від 20. 12. 2006 року. Обрана тема відповідає напрямам наукової діяльності кафедри кримінально-правових дисциплін Інституту економіки та права Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди на період до 2011 року, а також пріоритетним напрямам розвитку кримінально-правової науки, рекомендованим відповідним відділенням Академії правових наук України.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є формулювання обґрунтованих пропозицій, спрямованих на уточнення доктринальних висновків, модернізацію національного кримінального законодавства та підвищення ефективності правозастосовчої діяльності щодо протидії організації заняття проституцією.
Для досягнення поставленої мети під час дослідження вирішувалися наступні завдання:
- окреслити специфічні ознаки проституції, встановити сутність та зміст цього явища;
- здійснити історичний огляд законодавчої регламентації протидії заняттю проституцією та організації заняття нею, висвітлити особливості правового забезпечення охорони статевої моральності в зарубіжних країнах;
- визначити соціальну зумовленість декриміналізації заняття проституцією в Україні;
- визначити соціальну зумовленість криміналізації окремих форм організації заняття проституцією;
- з’ясувати об’єктивні, суб’єктивні та кваліфікуючі ознаки складів злочинів, передбачених статтями 302, 303 КК України;
- розкрити зміст визначених законом форм такої відповідальності та інших засобів кримінально-правового впливу за вчинення цих злочинів;
- сформулювати пропозиції щодо вдосконалення законодавчої регламентації кримінальної відповідальності у сфері протидії організації заняття проституцією.
Об’єктом дослідження є кримінально-правове забезпечення охорони статевої моральності.
Предмет дослідження – кримінальна відповідальність за організацію заняття проституцією як складова кримінально-правового забезпечення охорони статевої моральності.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є сукупність загальнонаукових та спеціальних методів пізнання об’єктивного світу у їх системному застосуванні. Основу дисертаційного дослідження становить загальнонауковий діалектичний метод пізнання дійсності, який дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту та юридичної форми, здійснювати системний аналіз кримінально-правових норм.
Також у дисертації застосовуються окремі наукові методи пізнання: історичний, системно-структурний, компаративістський, логіко-юридичний, семантичний, соціологічний та ін.
Історичний (генетичний) метод дав можливість висвітлити генезис проблематики кримінально-правової протидії заняттю проституцією та організації цього заняття.
Системно-структурний метод застосовувався для вивчення об’єкта організації заняття проституцією та його видів. Також цей метод забезпечив встановлення співвідношення складів досліджуваних злочинів між собою. Компаративістський метод (метод порівняльного правознавства) використовувався для вивчення досвіду кримінально-правової протидії організації заняття проституцією у зарубіжних країнах з метою використання його позитивних аспектів у вітчизняній практиці протидії злочинності. Соціологічний метод застосовувався при дослідженні питань, пов’язаних із соціально-правовими чинниками, що впливають на криміналізацію (декриміналізацію) суспільно небезпечних діянь, з метою виявлення соціальних підстав декриміналізації заняття проституцією та криміналізації організації заняття проституцією. Семантичний метод використовувався для встановлення точного значення понять «проституція», «організація заняття проституцією», «сутенерство», «звідництво» та інших, а також для критичного аналізу положень кримінального законодавства за допомогою вироблених наукою прийомів тлумачення. Використання логіко-юридичного методу дало змогу довести необхідність удосконалення положень кримінального законодавства щодо протидії організації заняття проституцією. Статистичний метод використовувався для аналізу даних Державного комітету статистики України та Державної судової адміністрації щодо кількості злочинів цього виду, зареєстрованих, розслідуваних та розглянутих судами. Метод експертного опитування застосовувався під час анкетування 147 працівників прокуратури з питань правового забезпечення протидії організації заняття проституцією. Метод документального аналізу було застосовано при вивченні відповідних процесуальних документів, які містилися в 87 кримінальних справах, за фактами створення або утримання місць розпусти, звідництва, втягнення особи в заняття проституцією, сутенерства та заняття проституцією в період її визнання злочином.
Нормативною базою дослідження є: Конституція України, КК України, роз’яснення постанов Пленуму Верховного Суду України та інші нормативно-правові акти.
Емпіричною базою дослідження є матеріали 87 кримінальних справ, які були вивчені дисертантом у місцевих судах м. Харкова; окремі узагальнення судової практики, які проводились Верховним Судом України; дані Міністерства внутрішніх справ України, а також дані Державної судової адміністрації України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим в Україні монографічним дослідженням комплексу проблемних аспектів кримінальної відповідальності за організацію заняття проституцією.
Найбільш важливими положеннями, які визначають наукову новизну дисертації та виносяться на захист, є наступні:
вперше:
- доведено доцільність використання в національному законодавстві про кримінальну відповідальність поняття «організація заняття проституцією»; з’ясовано сутність та обсяг цього поняття; запропоновано його закріплення на законодавчому рівні як такого, що уніфікує всі форми організаційної діяльності у сфері надання сексуальних послуг;
- з огляду на виключну цінність моральності в житті суспільства доведено необхідність включення її до складу загального об’єкта кримінально-правової охорони (ст. 1 КК України);
- доведено, що втягнення в заняття проституцією полягає у схиленні до надання сексуальних послуг іншим особам, яке вчиняється без застосування насильства; натомість характерною ознакою примушування до заняття проституцією є застосування психічного насильства, тому останнє не слід включати до складу втягнення у заняття проституцією, а доцільно визнати окремою формою злочинного порушення статевої свободи особи;
- у зв’язку з визнанням примушування до заняття проституцією формою злочинного порушення статевої свободи особи доведено необхідність виокремлення його як особливо кваліфікуючої ознаки організації заняття проституцією;
- запропоновано уніфікувати склади злочинів, передбачених статтями 302 та 303 КК України, для спрощення процедури кваліфікації у зв’язку зі спорідненістю їх змісту та єдністю об’єкта злочинного посягання; по-новому визначено зміст об’єктивних, суб’єктивних та кваліфікуючих ознак організації заняття проституцією;
- аргументовано необхідність перегляду встановлених видів та меж покарання за вчинення злочинів, передбачених статтями 302, 303 КК України, з огляду на пріоритетність застосування покарань, не пов’язаних із позбавленням волі;
- доведено необхідність відмови від використання у тексті закону про кримінальну відповідальність складних для розуміння понять «сутенерство» та «звідництво».
удосконалено:
- змістовне наповнення поняття «проституція», яке втілилося в пропозицію закріпити цей термін на законодавчому рівні в авторській редакції;
- аргументацію доцільності декриміналізації заняття проституцією в Україні;
- характеристику об’єкта організації заняття проституцією, яким визнано моральність у сфері статевих відносин;
- розуміння змісту об’єктивної сторони складів злочинів, передбачених статтями 302, 303 КК України, що зумовило висновок про доцільність уніфікації цих статей;
- аргументацію доцільності впровадження триступеневої диференціації кримінальної відповідальності за організацію заняття проституцією за допомогою кваліфікуючих ознак.
набули подальшого розвитку:
- характеристика суб’єктивної сторони організації заняття проституцією, до структури якої пропонується включити вину у виді прямого умислу та мету – отримання вигоди;
- розуміння суб’єкта злочину, передбаченого статтями 302, 303 КК України;
- надбання теорії встановлення кваліфікуючих ознак;
- теоретичні розробки щодо формування кримінально-правової санкції.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані: у науково-дослідницькій роботі – для подальших теоретичних досліджень кримінальної відповідальності за організацію заняття проституцією; у правотворчості – при вдосконаленні законодавства про кримінальну відповідальність за організацію заняття проституцією; у правозастосовчій діяльності – при кваліфікації злочинів проти моральності; у навчальному процесі – при викладанні курсу Особливої частини кримінального права, підготовці підручників та навчальних посібників.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні теоретичні положення, висновки та пропозиції, що містяться у дисертації, були оприлюднені на десяти науково-практичних конференціях: «Методологія наукового дослідження у галузі права: проблеми та перспективи розвитку» (18–19 грудня 2003 року, Харків); «Співробітництво держави та громадськості з питань протидії торгівлі людьми» (20 травня 2004 року, Євпаторія); «Всеукраїнська наукова конференція «Другі юридичні читання» (18 травня 2005 року, Київ); «Кримінально-правова політика держави: теоретичні та практичні аспекти проблеми» (17–18 листопада 2006 року, Донецьк); «Кримінальний кодекс України 2001 р.: проблеми застосування і перспективи удосконалення» (13–15 квітня 2007 року, Львів); «Всеукраїнська наукова конференція «Четверті юридичні читання» (3–4 квітня 2008 року, Київ); «Від громадянського суспільства до правової держави» (24 квітня 2008 року, Харків); «Боротьба з торгівлею людьми» (26 червня 2008 року, Донецьк); «Права людини: зміст, стан та перспективи розвитку» (03 грудня 2008 року, Харків); «Від громадянського суспільства – до правової держави» (24 квітня 2009 року, Харків).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження висвітлені у п’яти наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, перелік яких затверджений ВАК України, а також у десяти тезах виступів на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації обумовлена темою, завданнями та метою дослідження. Дисертація містить перелік умовних позначень та скорочень, вступ, чотири розділи, висновки, список використаних джерел і додатки.
Загальний обсяг дисертації становить 260 сторінок, з яких основний текст – 219 сторінок, список використаних джерел – 29 сторінок (311 найменувань) та додатки на 12 сторінках.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації проведено комплексне теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукової проблеми протидії організації заняття проституцією. Викладені у роботі положення дозволяють констатувати відсутність ефективного кримінально-правового забезпечення протидії злочинності в частині забезпечення охорони статевої моральності. У результаті дослідження сформульовано висновки, пропозиції та рекомендації, які, на думку автора, спроможні забезпечити належну охорону моральності у сфері статевих відносин, основні з яких наступні:
1. Поняття «проституція» використовується в сучасній правовій дійсності принаймні в двох значеннях – в широкому та вузькому. У широкому сенсі проституція означає весь комплекс діянь, пов’язаних із наданням сексуальних послуг. У вузькому ж розумінні, проституцією є безпосереднє надання послуг сексуального характеру з метою отримання вигоди. Поняття проституції з огляду на його неоднозначність доцільно закріпити на законодавчому рівні у примітці до пропонованої редакції ст. 302 КК України.
2. Ретроспективний та порівняльний аналіз розвитку національного та міжнародного законодавства у сфері забезпечення охорони статевої моральності дає можливість зробити висновок, що для кримінального законодавства характерно прагнення до окремого нормативного закріплення заборони на вчинення різних форм експлуатації заняття проституцією інших осіб. Натомість врахування історичного та міжнародного досвіду обумовлює доцільність перегляду ставлення до суб’єктів, які надають послуги сексуального характеру та суб’єктів, що формують попит на подібного роду послуги. Зокрема, визнання правопорушником лише суб’єкта, який надає сексуальні послуги, і залишення поза сферою юридичної відповідальності суб’єкта, який їх одержує, порушує принцип соціальної справедливості і не сприяє скороченню обсягу злочинних проявів, пов’язаних з експлуатацією проституції.
3. У підсумку наукового аналізу підстав декриміналізації заняття проституцією та встановлення кримінальної відповідальності за організацію заняття проституцією зроблено висновок про відсутність науково обґрунтованої підстави для криміналізації заняття проституцією, здійсненної в Україні в 2001 році, оскільки ступінь суспільної небезпечності такого девіантного прояву не сягнув рівня, необхідного для криміналізації. Натомість рівень суспільної небезпечності організації заняття проституцією є достатнім для визнання цієї діяльності злочинною.
4. Родовим об’єктом організації заняття проституцією виступає громадська моральність, а безпосереднім – моральність у сфері статевих відносин як складова громадської моральності. Зважаючи на кризовий стан, в якому сьогодні перебуває громадська моральність, запропоновано підкреслити важливість її охорони шляхом внесення цього блага до структури загального об’єкта кримінально-правової охорони в ст. 1 КК України.
5. Законодавче визначення предмета злочину, передбаченого чинною редакцією ч. 1 ст. 302 КК України, з використанням множини, є неточним. Предмет організації заняття проституцією доцільно визначити як «місце для заняття проституцією», оскільки, як свідчить практика, під місцем розпусти правозастосовники розуміють місця для заняття саме проституцією. Крім того, поняття «розпуста» є оцінним, що унеможливлює його збереження в сучасному кримінальному праві.
6. Доведено доцільність використання в національному законодавстві про кримінальну відповідальність поняття «організація заняття проституцією» як такого, що об’єднує усе розмаїття злочинних зусиль у сфері надання сексуальних послуг, що потребують кримінально-правової заборони.
7. З’ясовано, що втягнення в заняття проституцією полягає у схиленні до надання сексуальних послуг іншим особам, яке вчиняється без застосування насильства; натомість характерною ознакою примушування до заняття проституцією є застосування психічного насильства, тому останнє не слід включати до складу втягнення у заняття проституцією, а доцільно визнати окремою формою злочинного порушення статевої свободи особи.
8. Примушування до заняття проституцією спрямоване на порушення статевої свободи та статевої недоторканості особи. Це зумовило пропозицію визнання такого примушування особливо кваліфікуючою ознакою організації заняття проституцією. При цьому в зазначеному складі організації заняття проституцією буде фігурувати додатковий об’єкт злочину – статева свобода або статева недоторканість.
9. Доведено відсутність підстави для збереження в чинному Законі про кримінальну відповідальність таких складних для розуміння понять, як «звідництво» і «сутенерство». Означені різновиди діяльності охоплюються поняттям «організація заняття проституцією».
10. Виявлено наявність технічної помилки в диспозиції ч. 1 ст. 303 КК України, для виправлення якої слід замінити поняття «зайняття» на «заняття», оскільки саме таке текстуальне оформлення вірно відображає зміст викладеного.
11. Поняття «втягнення», «схиляння», «залучення», «спонукання», які використовуються законодавцем на позначення формування у іншої особи рішучості на вчинення певних дій, знаходяться в одному семантичному вимірі. Для забезпечення однаковості в тексті закону запропоновано використовувати більш універсальну конструкцію, якою, на думку автора, є «схилення до заняття».
12. Перелічені в диспозиції ст. 303 КК України способи схилення до заняття проституцією не позбавляють особу добровільного вибору варіанту власної поведінки. Якщо ж у діях особи наявний примус – за традицією використовується поняття «примушування» до заняття проституцією. У зв’язку із цим встановлення окремої відповідальності за схилення дорослих осіб до заняття проституцією є недоцільним, оскільки такі дії включені до змісту діяльності зі сприяння та організації заняття проституцією.
13. Обґрунтовується доцільність збереження відповідальності лише за схилення до заняття проституцією неповнолітньої особи, за умови, що йтиметься про цей склад злочину у диспозиції ст. 304 КК України, яка передбачає відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність. Звертається увага на невідповідність назви вищенаведеної статті її змісту, а також використання в тексті закону поняття «діяльність». Більш прийнятним вбачається формулювання назви і диспозиції цієї статті в однині, а саме: «Схилення неповнолітньої особи до вчинення злочину». Запропонована авторська редакція зазначеної статті КК України.
14. Як узагальнення викладених положень щодо об’єктивних ознак злочинів, передбачених статтями 302, 303 КК України, внесено пропозицію об’єднати передбачені в цих статтях різновиди діяльності, що потребують кримінально-правової заборони, в новій редакції ст. 302 КК України під назвою «Організація заняття проституцією», виключивши з КК України ст. 303.
15. З’ясовано, що інтелектуальний момент умислу у складі організації заняття проституцією полягає в усвідомленні суб’єктом суспільної небезпечності свого діяння, а вольовий – у бажанні вчинити заборонені законом діяння. Запропоновано закріплення у цьому складі злочину мети, якою доцільно визнати отримання вигоди. На підтримку цієї пропозиції зазначається, що на позначення мети тих чи інших злочинів використовують різні поняття, зміст яких у кримінально-правовому розумінні не має істотних розбіжностей. Такими, зокрема, є «дохід», «винагорода», «користь», «вигода», «нажива». Для забезпечення термінологічної єдності пропонується використовувати поняття «вигода». Окрім іншого це дасть змогу розширити поле криміналізації за рахунок тих осіб, які прагнуть одержати не лише матеріальні блага, а й нематеріальні здобутки.
16. Аналіз кваліфікуючих ознак, передбачених ст.ст. 302, 303 КК України, дозволяє дійти висновку щодо відсутності соціальної обумовленості встановлення декотрих з них та доцільності встановлення інших. Запропоновано також більш точне редакційне викладення деяких ознак, що диференціюють відповідальність за організацію заняття проституцією. Аргументовано доцільність впровадження триступеневої диференціації кримінальної відповідальності за організацію заняття проституцією за допомогою кваліфікуючих ознак.
17. Доведено невідповідність чинних санкцій ст.ст. 302, 303 КК України сучасним напрямам розвитку антикримінальної політики. У зв’язку з цим запропоновано встановлення інших соціально зумовлених санкцій, які враховують сучасні здобутки доктрини кримінального права в означеній сфері. Аргументовано необхідність перегляду встановлених видів та меж покарання за вчинення злочинів, передбачених статтями 302, 303 КК України, з огляду на пріоритетність застосування покарань, не пов’язаних із позбавленням волі.
18. Пропонується вдосконалити кримінально-правове забезпечення охорони моральності у статевій сфері, а саме – вилучити з КК України статтю 303, а відповідальність за організацію заняття проституцією регламентувати статтею 302 КК України у наступній її редакції:
«Стаття 302. Організація заняття проституцією
1. Створення, утримання місця для заняття проституцією або інші форми організації заняття проституцією з метою отримання вигоди, –
караються штрафом до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами від ста двадцяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами строком до двох років, або обмеженням волі на той самий строк.
2. Ті самі дії, вчинені особою, раніше судимою за цей злочин або щодо завідомо неповнолітньої особи, особою, якій виповнилося вісімнадцять років, –
караються обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на строк до п’яти років, зі штрафом від ста до двохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або без такого.
3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою або щодо неповнолітньої особи батьком, матір’ю, вітчимом, мачухою, опікуном чи піклувальником, особою, на яку покладено обов’язки щодо виховання неповнолітньої особи, піклування чи нагляду за нею, а також пов’язані з примушуванням до заняття проституцією, –
караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років, зі штрафом від двохсот п’ятдесяти до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або без такого.
Примітка. Під проституцією у цій статті слід розуміти діяльність із безпосереднього надання сексуальних послуг з метою отримання вигоди».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамавичюс А. Основные положения Уголовного кодекса Литовской Республики / А. Абрамавичюс, А. Драхшене, В Павилонис // Новое уголовное законодательство стран СНГ и Балтии : [сборник научных статей под редакцией профессора, заслуженного деятеля науки РФ, академика МАН ВШ и РАЕН Л.Л. Кругликова и профессора, заслуженного деятеля науки РФ, лауреата Государственной премии СССР Н.Ф. Кузнецовой]. – М., 2002. – 464 с.
№1-134/2006.
2. Алихаджиева И. Об ответственности за содержание притонов / И. Алихаджиева // Уголовное право. – 2008. – № 3. – С. 4–8.
3. Антонов А.Д. Теоретические основы криминализации и декриминализации : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / Антонов Анатолий Дмитриевич. – М., 2001. – 182 с.
4. Арсланбекова Р.А. Вовлечение в занятие проституцией и организация занятия проституцией (уголовно-правовые и криминологические проблемы) : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / Арсланбекова Рукият Абдулбековна.– Махачкала, 2004. – 192 с.
5. Арутюнов А.А. Организованная группа : понятие, проблемы квалификации и ответственности / А.А. Арутюнов // Право и политика. – 2001. – № 8. – С. 71–77.
6. Архів місцевого суду Дзержинського району м. Харкова. – Кримінальна справа №1-213/2003.
7. Архів місцевого суду Дзержинського району м. Харкова. – Кримінальна справа №1-818/2004.
8. Архів місцевого суду Дзержинського району м. Харкова. – Кримінальна справа №1-1227/2004.
9. Архів місцевого суду Дзержинського району м. Харкова. – Кримінальна справа №П-128/2005.
10. Архів місцевого суду Дзержинського району м. Харкова. – Кримінальна справа №1-П-56/2006.
11. Архів місцевого суду Дзержинського району м. Харкова. – Кримінальна справа №1-134/2006.
12. Архів місцевого суду Дзержинського району м. Харкова. – Кримінальна справа №1-992/2007.
13. Архів місцевого суду Дзержинського району м. Харкова. – Кримінальна справа №1-1226/2007.
14. Архів місцевого суду Ленінського району м. Харкова. – Кримінальна справа
№1-134/2006.
15. Архів місцевого суду Московського району м. Харкова. – Кримінальна справа №1-80/2004.
16. Архів місцевого суду Московського району м. Харкова. – Кримінальна справа №1-901/2004.
17. Архів місцевого суду Московського району м. Харкова. – Кримінальна справа №1-453/2006.
18. Архів місцевого суду Московського району м. Харкова. – Кримінальна справа №1-680/2006.
19. Архів місцевого суду Московського району м. Харкова. – Кримінальна справа №1-809/2006 : у 2-х т. Т. 2.
20. Архів місцевого суду Московського району м. Харкова. – Кримінальна справа № 1-905/2006.
21. Архів місцевого суду Орджонікідзевського району м. Харкова. – Кримінальна справа №1-791/2003.
22. Архів місцевого суду Орджонікідзевського району м. Харкова. – Кримінальна справа №1-789/2004.
23. Аснис А. Использование служебного положения / А. Аснис // Законность. – 2004. – № 10. – С. 44–46.
24. Бажанов М.И. Множественность преступлений по уголовному праву Украины / Бажанов М.И. – Харьков : Право, 2000. – 128 с.
25. Бажанов М.И. Понятие организованной преступной группы и преступной организации / М.И. Бажанов // Збірник наукових праць Харківського Центру вивчення організованої злочинності. – Випуск перший. – Харків : Харківський Центр вивчення організованої злочинності при Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого. – 2000. – 364 с. – С. 7–25.
26. Барыхин А.Б. Большой юридический энциклопедический словар / Барыхин А.Б. – М. : Книжный мир, 2005. – 720 с.
27. Баулін Ю.В. Звільнення від кримінальної відповідальності : монографія / Баулін Ю.В. – К. : Атіка, 2004. – 296 с.
28. Бачинін В.А. Філософія права : словник / Бачинін В.А., Журавський В.С., Панов М.І. – К. : Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – 408 с.
29. Беляев Н.А. Цели наказания и средства их достижения в исправительно-трудовых учреждениях / Беляев Н.А. – Л. : Изд-во Ленинградского ун-та, 1963. – 152 с.
30. Бойцов А.И. Преступления против собственности / Бойцов А.И. – СПб. : Издательство «Юридический центр Пресс», 2002. – 775 с.
31. Большая советская энциклопедия. [Третье издание]. – М. : Изд-во «Советская энциклопедия», 1975. – 640 с.
32. Большой юридический словарь / [Под ред. А.Я. Сухарева, В.Д. Зорькина, В.Е. Крутских]. – М. : ИНФРА – М, 1998. – 790 с.
33. Борисов В. До питання про сутність кримінально-правової характеристики злочинів / В. Борисов, О. Пащенко // Вісник Академії правових наук України. – 2005. – № 3 (42). –С. 180–190.
34. Борисов В.І. Кримінально-правова політика та питання соціальної обумовленості закону про кримінальну відповідальність / В.І. Борисов // Кримінально-правова політика держави : теоретичні та практичні аспекти проблеми : [Міжнар. наук. конф. Донецьк, 17-18 листопада 2006 р.]. – Донецьк : Донецький юридичний інститут ЛДУВС, 2006. – 360 с. – С. 9–12.
35. Борисов В.І. Системний підхід при визначенні підстав кримінально-правової заборони / В.І. Борисов // Методологічні проблеми правової науки : [Матеріали міжнародної наукової конференції. Харків, 13-14 грудня 2002 р.]. – Х. : Право, 2003. – С. 287–289.
36. Борисов В.І. Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини : характеристика складу злочину / В.І. Борисов, В.А. Козак // Альманах кримінального права : збірник статей. – Вип. 1. – [відповід. ред. П.П. Андрушко, П.С. Берзін]. – К. : Правова єдність, 2009. – 424 с.
37. Бриллиантов А. Изменения законодательства о наказании / А. Бриллиантов // Российская юстиция. – 2004. – № 5. – С. 35–40.
38. Бугаєв В.А. Правове закріплення спеціальних кримінальних покарань у кримінальному законодавстві України / В.А. Бугаєв // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2004. – № 4 (30). – С. 64–70.
39. Бурчак Ф.Г. Соучастие : социальные, криминологические и правовые проблемы / Бурчак Ф.Г. – К. : Головное издательство издательского объединения «Вища школа», 1986. – 208 с.
40. Васильев А.И. О соотношении целей наказания в уголовном и исправительно-трудовом праве / А.И. Васильев // Цели уголовного наказания : учеб.-метод. материалы по итогам межкафедр. теорет. семинара, состоявшегося в дек. 1989 г. – [Под ред. В.А. Елеонского]. – Рязань : РВШ МВД СССР, 1990. – С. 45–50.
41. Васильєв А.А. Проблеми осудності в кримінальному праві : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 „Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право” / А.А. Васильєв. – Харків, 2005. – 20 с.
42. Великий енциклопедичний юридичний словник / [За ред. акад. НАН України Ю.С. Шемшученка]. – К. : ТОВ «Видавництво “Юридична думка”, 2007. – 992 с.
43. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод і допов.) / [Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел]. – К., : Ірпінь : ВТФ «Перун», 2005. – 1728 с.
44. Вереша Р.В. Поняття вини як елемент змісту кримінального права України / Вереша Р.В. – К. : Атіка, 2005. – 224 с.
45. Вереша Р.В. Проблеми вини в теорії кримінального права : навчальний посібник / Вереша Р.В. – К. : Атіка, 2005. – 464 с.
46. Волженкин Б.В. Загадки конфискации / Б.В. Волженкин // Известия вузов. Правоведение. – 2008. –№ 2 (277). – С. 4–20.
47. Волженкин Б.В. Уголовная ответственность юридических лиц / Волженкин Б.В. – СПб., 1998. – 40 с.
48. Волков Б.С. Мотивы преступлений (Уголовно-правовое и социально-психологическое исследование) / Волков Б.С. – Казань : Изд-во Казанского университета, 1982. – 151 с.
49. Воронин В. Ответственность за проституцию / В. Воронин // Уголовное право. – 2006. – № 3. – С. 14–17.
50. Гавриш С.Б. Кримінально-правова охорона довкілля в Україні. Проблеми теорії, застосування і розвитку кримінального законодавства / Гавриш С.Б. – К. : Верховна Рада України. Інститут Законодавства, 2002. – 635 с.
51. Галиакбаров Р. Квалификация преступлений по признаку их совершения организованной группой / Р. Галиакбаров // Российская юстиция. – 2000. – № 4. – С. 47–49.
52. Галиакбаров Р.Р. Квалификация групповых преступлений / Галиакбаров Р.Р. – М. : Юрид. лит. – 1980. – 80 с.
53. Гальперин И.М. Наказание : социальные функции, практика применения / Гальперин И.М. – М. : Юрид. лит., 1983. – 208 с.
54. Гилинский Я.И. Девиантология : социология преступности, наркотизма, проституции, самоубийств и других «отклонений» / Гилинский Я.И. – [2-е изд., испр. и доп.]. – СПб. : Издательство Р.Асланова «Юридический центр Пресс», 2007. – 528 с.
55. Гилинский Я.И. Проституция как она есть / Я.И. Гилинский // Проституция и преступность. – М. : Юрид. лит., 1991. – 304 с.
56. Головкін Б. Корисливі мотиви тяжких насильницьких посягань. Теоретичний аналіз та емпіричний досвід / Б. Головкін // Вісник прокуратури. – 2007. – № 11 (77). – С. 49–57.
57. Готін О. Підстави криміналізації діянь / О. Готін // Право України. – 2005. – № 2. – С. 95–98.
58. Гребеньков Г.В. Понятие «уголовно-правовая политика» как предмет лингво-семантического анализа (философский аспект проблемы) / Г.В. Гребеньков // Кримінально-правова політика держави : теоретичні та практичні аспекти проблеми : [Матеріали міжнар. наук. конф., Донецьк, 17-18 листопада 2006 р.]. – Донецьк : ДЮІ ЛДУВС, 2006. – 360 с.
59. Гришаев П.И. Соучастие по уголовному праву / П.И. Гришаев, Г.А. Кригер – М., 1959. – 255 с.
60. Гуторова Н. Конфіскація майна як вид кримінального покарання : проблеми захисту прав людини / Н. Гуторова // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні : [Матеріали ІХ регіональної науково-практичної конференції, 13-14 лютого 2003 р.]. – Львів, 2003. – С. 391–393.
61. Гуторова Н.А. Совершение преступления организованной группой лиц как форма соучастия по уголовному праву Украины / Н.А. Гуторова // Збірник наукових праць Харківського Центру по вивченню організованої злочинності спільно з Американським Університетом у Вашингтоні. – Випуск другий. – Харків : Харківський Центр по вивченню організованої злочинності спільно з Американським Університетом у Вашингтоні, 2001. – 168 с.
62. Гуторова Н.О. Злочини проти державних фінансів : механізм побудови кримінально-правових санкцій / Н.О. Гуторова // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – Випуск 23. – Х., 2003. – С. 11–14.
63. Гуторова Н.О. Кримінально-правова охорона державних фінансів України : монографія / Гуторова Н.О. – Х. : Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2001. – 384 с.
64. Гуторова Н.О. Проблеми вдосконалення кваліфікуючих ознак злочинів у сфері господарської діяльності / Н.О. Гуторова // Відповідальність за злочини у сфері господарської діяльності : матер. наук.-практ конференції. – [ред. кол.: В.В. Сташис (голов. ред.) та ін.]. – Х. : вид-во «Кроссроуд», 2006. – 260 с.
65. Гюльалиева Р.А. Общая характеристика Особенной части УК Азербайджанской Республики / Р.А. Гюльалиева // Новое уголовное законодательство стран СНГ и Балтии : сборник науч. статей (научное издание). – М. : ЛексЭст, 2002. – 464 с.
66. Дагель П.С. Субъективная сторона преступления и ее установление / П.С. Дагель, Д.П. Котов. – Воронеж, изд-во Воронежского университета, 1974. – 241 с.
67. Дементьев С.И. Конструирование уголовно-правовых санкций с учетом повторности преступлений / С.И. Дементьев // Советское государство и право. – 1985. – № 4. – С. 117–120.
68. Дементьев С.И. Построение уголовно-правовых санкций в виде лишения свободы / Дементьев С.И. – Ростов-на-Дону : Изд-во Ростовского ун-та, 1986. – 160 с.
69. Денисов С.Ф. Соціальна зумовленість кримінально-правової заборони торгівлі людьми / С.Ф. Денисов, П.П. Сердюк // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2000. – № 3. – 312 с.
70. Денисова О.В. Некоторые проблемные вопросы назначения накзания в виде лишения свободы и применение в Украине альтернативных санкцій / О.В. Денисова // Економіка, фінанси, право. – 2006. – № 10. – С. 22–26.
71. Егорова Н. Уголовная ответственность юридических лиц за коррупционные преступления / Н. Егорова // Уголовное право. – 2003. – № 2. – С. 25–26.
72. Елистратов] А.И. Борьба с] проституцією в] Европý. – Казань. : Типо-литографія ИМПЕРАТОРСКАГО Университета, 1909. – 495 с.
73. Емельянов В.П. Концептуальные аспекты исследования объекта преступлений / В.П. Емельянов // Право и политика. – 2003. – № 2. – С.67–73.
74. Єфремов С. Криміналізація організованої злочинності у чинному Кримінальному кодексі України / С. Єфремов // Право України. – 2003. – № 7. – С. 95–99.
75. Єфремов С. Функціональне розмежування як специфічна властивість організованої злочинної діяльності / С. Єфремов // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – № 6(48). – С. 36–42.
76. Жариков Н.М. Судебная психиатрия : учебник для вузов / Н.М. Жариков, Г.В. Морозов, Д.Ф. Хритинин. – [Под общ. ред. академика Российской академии медицинских наук Г.В. Морозова]. – 2-е изд., стер. – М. : Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА-ИНФРА• М), 2001. – 432 с.
77. Журавлев М. Понятие уголовной ответственности и форм ее реализации / М. Журавлев, Е. Журавлева // Уголовное право. – 2005. – № 3. – С. 28–31.
78. Закалюк А. Організована злочинна діяльність : сутність і потреби нормативного визначення / А. Закалюк // Вісник Академії правових наук України. – 2002.– № 1(28).– С. 130–141.
79. Закон України “Про внесення змін до кримінального кодексу України щодо вдосконалення відповідальності за торгівлю людьми та втягнення в заняття проституцією” № 3316-ІV від 12 січня 2006 року. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3316-15.
80. Закон України “Про внесення змін до статей 155 та 156 Кримінального кодексу України щодо відповідальності за розбещення неповнолітніх” № 600-VI від 25 вересня 2008 року. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=600-17.
81. Закон України „Про внесення змін до статей 304 та 323 Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за злочини проти сім’ї та дітей” № 616-VI від 1 жовтня 2008 року. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=616-17.
82. Закон України „Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” № 249-IV від 28 листопада 2002 року. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=2&nreg=249-15.
83. Закон України „Про захист суспільної моралі” № 1296-IV від 20 листопада 2003 року. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1296-15.
84. Закон України „Про податок з доходів фізичних осіб” № 889-IV від 22 травня 2003 року. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=5&nreg=889-15.
85. Закон] 25 декабря 1909 г. о мýрах к] прес]ченію торга женщинами в целях разврата // Законы уголовные. – [Сост. Н.А. Громов]. – СПб. : Издание Юридического Книжного магазина Н.К. Мартынова, 1911. – 1120 с.
86. Зателепин О. К вопросу о понятии объекта преступления в уголовном праве / О. Зателепин // Уголовное право. – 2003. – № 1. – С. 29–31.
87. Зеленецкий В.С. Антиуголовная политика Украины / В.С. Зеленецкий // Кримінально-правова політика держави : теоретичні та практичні аспекти проблеми : [Матеріали міжнародної наукової конференції, Донецьк, 17-18 листопада 2006 року]. – Донецьк : Донецький юридичний інститут ЛДУВС, 2006. – 360 с.
88. Зелинский А.Ф. Криминальная мотивация хищений и иной корыстной преступной деятельности : учеб. пособие / Зелинский А.Ф. – К. : УМК ВО, 1990. – 72 с.
89. Зелінський А. Об’єкт злочину і структура Особливої частини Кримінального кодексу / Анатолій Зелінський, Віталій Куц // Вісник університету внутрішніх справ. – 1997. – № 2. – С. 148–154.
90. Зелінський А.Ф. Корисливість як мета злочину / А.Ф. Зелінський // Радянське право. – 1988. – № 2. – С. 48–51.
91. Зелінський А.Ф. Кримінологія: навчальний посібник / Зелінський А.Ф. – Х. : Рубікон, 2000. – 240 с.
92. Зубкова В.И. Уголовное наказание и его социальная роль : теория и практика / Зубкова В.И. – М. : Издательство НОРМА, 2002. – 304 с.
93. Иванов Н.Г. К вопросу о понятии группы в российском уголовном праве / Н.Г. Иванов // Государство и право. – 2000. – № 11. – С. 44–51.
94. Иванов Н.Г. Понятие и формы соучастия в советском уголовном праве / Иванов Н.Г. – Саратов : Изд-во Сарат. ун-та, 1991. – 128 с.
95. Игнатов А.Н. Ответственность за проституцию и непосредственно с ней связанные правонарушения (Сравнительно-правовой анализ) / А.Н. Игнатов, А.П. Дьяченко // Советское государство и право. – 1990. – № 8. – С. 61–70.
96. Игнатов А.Н. Проблемы правовой борьбы с проституцией / А.Н. Игнатов // Проституция и преступность. – М. : Юрид. лит., 1991. – 304 с.
97. Ильюк Е.В. Система санкций в УК РФ несовершенна / Е.В. Ильюк // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка : Вплив покарань на злочинність. – Спеціальний випуск. – № 7. – Луганськ, 2008. – С. 45–51.
98. Исаев Н.А. Сексуальные преступления как объект криминологии / Исаев Н.А. – СПб. : Издательство Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2007. – 486 с.
99. Ільїна О.В. Ознака «вчинення злочину організованою групою» як кваліфікуюча для корисливих злочинів проти власності : питання тлумачення та застосування / О.В. Ільїна // Держава і право : Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – Випуск 33. – К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2006. – 690 с.
100. Карпец И.И. Индивидуализация наказания в советском уголовном праве : Научное издание / Карпец И.И. – М. : Гос. из-во Юрид. лит., 1961. – 152 с.
101. Карпец И.И. Наказание. Социальные, правовые и криминологические проблемы / Карпец И.И. – М. : «Юрид. лит.», 1973. – 288 с.
102. Кауфман М.А. Пробелы в уголовном праве : понятие, причины, способы преодоления / Кауфман М.А. – М. : Издательство «Юрлитинформ», 2007. – 304 с.
103. Ковалев М.И. Соучастие в преступлении / Ковалев М.И. – Ч. 2. –Свердловськ : Свердловский юридический институт им. А.Я. Вышинского, 1960. – 290 с.
104. Коваленко Є.Г. Кримінальний процес України : підручник / Є.Г. Коваленко, В.Т. Маляренко. – [2-ге вид., перероб. і допов.]. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 712 с.
105. Ковітіді О. Звільнення від кримінального покарання у зв’язку із закінченням строків давності / О. Ковітіді // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 2. – С. 31–34.
106. Кодекс України про адміністративні правопорушення № 8073-X вiд 7 грудня 1984 року. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=80731-10.
107. Козаченко И.Я. Преступления с квалифицированными составами и их уголовно-правовая оценка / И.Я. Козаченко, Т.А. Костарева, Л.Л. Кругликов. – Екатеринбург : Изд-во Уральской юридической академии, 1994. – 58 с.
108. Козлов А.П. Понятие преступления / Козлов А.П. – СПб. : Изд-во Юридический центр Пресс, 2004. – 819 с.
109. Козлов А.П. Соучастие : традиции и реальность / Козлов А.П. – СПб. : Издательство „Юридический центр Пресс”, 2001. – 362 с.
110. Козлов А.П. Уголовно-правовые санкции (проблемы построения, классификации и измерения) / Козлов А.П. – Красноярск : Изд-во Краснояр. ун-та, 1989. – 176 с.
111. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации / [Под общ. ред. доктора юридических наук, професора Ю.И. Скуратова и доктора юридических наук, Председателя Верховного Суда РФ В.М. Лебедева]. – 3-е изд., изм. и доп. – М. : Издательство НОРМА, 2000. – 896 с.
112. Конвенция о борьбе с торговлей людьми и эксплуатацией проституции третьими лицами от 21 марта 1949 года. (Вступила в силу 25 июля 1951 г. Для Украины вступление в силу состоялось 15 февраля 1955 г.) // Україна в міжнародно-правових відносинах. Боротьба із злочинністю та взаємна правова допомога (книга перша) : Збірник документів.– Київ : Юрінком, 1996. – 1184 с.
113. Конституція України : прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К. : Преса України, 1997. – 80 с.
114. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів : навчальний посібник / М.Й. Коржанський. – [видання 2-ге]. – К. : Атіка, 2002. – 640 с.
115. Коржанський М.Й. Санкції у кримінальному законі України / М.Й. Коржанський, Р.В. Щупаківський // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ : збірник наукових праць. – 2004. – № 1(14). – 412 с.
116. Коробеев А.И. Советская уголовно-правовая политика : проблемы криминализации и пенализации / Коробеев А.И. : монография. – Владивосток : Издательство Дальневосточного университета, 1987. – 269 с.
117. Кострова М.Б. Особенности реализации языковых правил законодательной техники в уголовном законе / М.Б. Кострова // Уголовное право. – 2002. – № 2. – С. 39–42.
118. Красуля С.Н. От жриц любви до обитательниц борделей / С.Н. Красуля // Проституция и преступность. – М. : Юрид. лит., 1991. – 304 с.
119. Кривоченко Л.Н. О понятии вовлечения несовершеннолетних в преступную деятельность / Л.Н. Кривоченко // Проблемы социалистической законности на современном этапе развития советского государства : [Межвуз. научн. конф. Харьков, октябрь 1968 г.] . – Харьковский юридический институт. – Харьков : Издательство Харьковского Ордена Трудового Красного Знамени Государственного Университета им. А.М. Горького, 1968. – С. 206–208.
120. Кривуля О.М. Чи можуть бути суспільні відносини об’єктом злочину? / О.М. Кривуля, В.М. Куц // Вісник університету внутрішніх справ. – 1997. – № 2. – С. 70–75.
121. Кригер Г. Еще раз о смешанной форме вины // Советская юстиция. – 1967. – № 3. – С. 5–7.
122. Кримінальне право України : Загальна частина : підручник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / [М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін.; за ред. професорів М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація]. – Київ – Харків : Юрінком Інтер – Право, 2002. – 416 с.
123. Кримінальне право України : Особлива частина : підруч. для студ. вищ. навч. закл. освіти / [М.І. Бажанов, В.Я. Тацій, В.В. Сташис, І.О. Зінченко та ін.; за ред. професорів М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація]. – К. : Юрінком Інтер; Х. : Право, 2002. – 496 с.
124. Кримінальний кодекс України : Науково-практичний коментар / [Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, С.Б. Гавриш та ін.; за заг. ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація]. – Вид. третє, переробл. та доповн. – Х. : ТОВ «Одіссей», 2007. – 1184 с.
125. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28 грудня 1960 року № 1001-05. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1001-05&key=4/UMfPEGznhheyB.ZitusiN3HI4aUs80msh8Ie6.
126. Кропачев Н.М. Механизм уголовно-правового регулирования : Уголовная ответственность : учебное пособие / Н.М. Кропачев, В.С. Прохоров. – СПб. : Санкт-Петербургский государственный университет, 2000. – 60 с.
127. Кругликов Л.Л. Дифференциация ответственности в уголовном праве / Л.Л. Кругликов, А.В. Васильевский. – СПб. : Издательство «Юридический центр Пресс», 2002. – 300 с.
128. Кругликов Л.Л. Квалифицирующие обстоятельства : понятие, виды, влияние на квалификацию пре ступлений : учебное пособие / Л.Л. Кругликов, В.Н. Савинов. – Ярославль : Яросл. ун-т, 1989. – 88 с.
129. Кругликов Л.Л. Унификация в уголовном праве / Л.Л. Кругликов, Л.Е. Смирнова – СПб. : Издательство Р. Асланова “Юридический центр Пресс”, 2008. – 312 с.
130. Кудрявцев В.Н. О криминологической классификации преступлений / В.Н. Кудрявцев, В.В. Лунеев // Государство и право. – 2005. – № 6. – С. 54–66.
131. Кузнецова Н.Ф. Проблемы квалификации преступлений : лекции по спецкурсу «Основы квалификации преступлений» / Кузнецова Н.Ф. – [Науч. ред. и предисл. академика В.Н. Кудрявцева]. – М. : Издательский Дом «Городец», 2007. – 336 с.
132. Куньч З.Й. Універсальний словник української мови / Куньч З.Й. – Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2007. – 848 с.
133. Курс российского уголовного права. Общая часть / [под ред. В.Н.Кудрявцева, А.В. Наумова]. – М. : Спарк, 2001. – 767 с.
134. Курс уголовного права : Общая часть : в 5 т. / [под ред. доктора юридических наук, профессора Н.Ф. Кузнецовой и кандидата юридических наук, доцента И.М. Тяжковой]. – М. : ИКД „Зерцало-М”, 2002. –
Т. 1: Учение о преступлении.– 2002. – 624 с.
135. Курс уголовного права : Особенная часть : в 5 т. / [под ред. доктора юридических наук, профессора Г.Н. Борзенкова и доктора юридических наук, профессора В.С. Комисарова]. – М.: ИКД „Зерцало-М”, 2002. – Т. 4: Учебник для вузов.– 2002. – 672 с.
136. Куц В.М. Деякі аспекти вдосконалення національної кримінально-правової політики / В.М. Куц // Кримінально-правова політика держави : теоретичні та практичні аспекти проблеми : [Матеріали міжнар. наук. конф., Донецьк, 17-18 листопада 2006 р.]. – Донецьк : ДЮІ ЛДУВС, 2006. – 360 с.
137. Куц В.М. Новий Кримінальний кодекс України : яким йому бути / Куц В.М. – Х., 1999. – 204 с.
138. Куц В.М. Прокурорські засоби протидії торгівлі людьми : науково-практичний посібник / В.М. Куц, А.М. Орлеан [За ред. Г.П. Середи]. – К. : Варта, 2007. – 168 с.
139. Куц В.М. Теоретико-прикладні аспекти проблеми суб’єкта злочину / В.М. Куц // Вісник університету внутрішніх справ. – 1996. – Вип. 1. – С. 17–23.
140. Ландіна А.В. Кримінально-правова охорона моральності в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 „Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право / А.В. Ландіна. – Київ, 2005. – 23 с.
141. Ландіна А.В. Кримінально-правові проблеми відповідальності за деякі злочини проти статевої моральності (ст. 302 Кримінального кодексу України) / А.В. Ландіна // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ : Науково-теоретичний журнал. – Випуск 2. – Луганськ, 2007. – С. 111–118.
142. Ландіна А.В. Моральність як об’єкт кримінально-правового захисту / А.В. Ландіна // Донецький ін.-т внутрішніх справ при Донецькому національному університеті. Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності : Збірник наукових праць. – №3. – 2003. – С. 194–204.
143. Лемешко О.М. До проблеми підвищення якості кримінального законодавства в частині регламентації можливих станів потерпілої особи (на прикладі уразливого і безпорадного станів та матеріальної чи іншої залежності) / О.М. Лемешко // Питання боротьби зі злочинністю : Збірник наук. праць. – Випуск 13. – [ред. кол.: Ю.В. Баулін (голов. ред.) та ін.]. – Х. : Вид-во «Кроссроуд», 2007. – 236 с.
144. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность / Леонтьев А.Н. – М.: Политиздат, 1975. – 304 с.
145. Лесниевски-Костарева Т.А. Дифференциация уголовной ответственности. Теория и законодательная практика / Лесниевски-Костарева Т.А. – [2-е изд., перераб. и доп.]. – М. : Издательство НОРМА, 2000. – 400 с.
146. Лопашенко Н.А. Основы уголовно-правового воздействия: уголовное право, уголовный закон, уголовно-правовая политика / Лопашенко Н.А. – СПб. : Издательство Р. Асланова „Юридический центр Пресс”, 2004. – 339 с.
147. Лунеев В.В. Конфискация имущества из УК РФ незаконно исключена : что дальше? / В.В. Лунеев // Государство и право. – 2006. – № 4. – С. 5–10.
148. Малинин В.Б. Объективная сторона преступления / В.Б. Малинин, А.Ф. Парфенов – СПб. : Издательство Юридического института (Санкт-Петербург), 2004. – 301 с.
149. Мальков В.П. Субъективные основания уголовной ответственности / В.П. Мальков // Государство и право. – 1995. – № 1. – С. 91–99.
150. Мантуляк Ю. Основні ознаки організованої групи / Ю. Мантуляк // Вісник прокуратури. – 2002. – № 6 (18). – С. 25–27.
151. Маныч Е.Г. Проституция : криминологические и уголовно-правовые аспекты противодействия : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / Маныч Елена Геннадиевна. – Москва, 2006. – 200 с.
152. Маркунцов С.А. Осознание уголовно-пр