КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ОБОВ’ЯЗКІВ ЩОДО ОХОРОНИ МАЙНА

Короткий опис

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО»

На правах рукопису

МИХАЙЛІЧЕНКО Тетяна Олександрівна

УДК 343.7 (477)

КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ОБОВ’ЯЗКІВ
ЩОДО ОХОРОНИ МАЙНА (АНАЛІЗ СКЛАДУ ЗЛОЧИНУ
ТА ПРОБЛЕМИ КВАЛІФІКАЦІЇ)

Спеціальність: 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
ТЮТЮГІН Володимир Ілліч
кандидат юридичних наук, професор

Харків – 2012

ЗМІСТ

Вступ ……………………………………………………………….………………....4
Розділ 1 Соціальна обумовленість кримінальної відповідальності за пору- шення обов’язків щодо зберігання чи охорони майна ……………..…………..13
1.1. Загальні питання соціальної обумовленості кримінальної відповідаль-ності за порушення обов’язків щодо зберігання чи охорони майна ………………13
1.2. Історичні фактори …………………………………………………..……15
1.3. Нормативно-правові фактори …………………………………………...19
1.4. Кримінологічні фактори …………………………………………….…..24
Висновки до розділу 1 ……………………………………………………….32
Розділ 2 Об’єкт та об’єктивна сторона порушення обов’язків щодо зберіга- ння чи охорони майна ……………………………………………………………..34
2.1. Об’єкт, предмет та особа потерпілого від порушення обов’язків щодо зберігання чи охорони майна ……………………………………………………….34
2.1.1. Об’єкт порушення обов’язків щодо зберігання чи охорони майна .....34
2.1.2. Предмет злочину, передбачений ст. 197 КК України ………………...51
2.1.3. Особа потерпілого від порушення обов’язків щодо зберігання чи охорони майна ………………………………..…………………….………………..69
2.2. Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 197 КК України ……..75
2.2.1. Суспільно небезпечне діяння порушення обов’язків щодо зберіган- ня чи охорони майна ……………………….………………………………………..76
2.2.2. Суспільно небезпечні наслідки порушення обов’язків щодо зберіга- ння чи охорони майна ……………………………………………………………….95
2.2.3. Причинний зв’язок між діянням та суспільно небезпечними наслід- ками злочину, передбаченого ст. 197 КК України ………………………………..114
Висновки до розділу 2 ……………………………………………………....123
Розділ 3 Суб’єктивна сторона і суб’єкт порушення обов’язків щодо зберіга- ння чи охорони майна …………………………………………………………....126
3.1. Суб’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 197 КК України …..126
3.2. Суб’єкт порушення обов’язків щодо зберігання чи охорони майна ...152
Висновки до розділу 3 ……………………………………………………...167
Розділ 4 Проблеми кваліфікації порушення обов’язків щодо зберігання чи охорони майна ………………………….………………………………………...169
4.1. Відмежування злочину, передбаченого ст. 197 КК України, від сумі- жних складів злочинів ………………………………………………….…………169
4.2. Відмежування порушення обов’язків щодо зберігання чи охорони май- на від співучасті та причетності до злочинів …………………………….……….178
Висновки до розділу 4 …………………………………………………………….188
Висновки ………………………………………………………………………….190
Список використаних джерел …………………………………………………..195
Додатки ……………………………………………………………..……………..224

ВСТУП

Актуальність теми дослідження визначається тим, що власність складає економічну основу життя суспільства, є показником його добробуту і благополуччя громадян. Виходячи з цього, у ст. 41 Конституції України проголошено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоря-джатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Однією з гарантій реалізації цих конституційних приписів є встановлення кримінальної відповідальності за протиправні посягання на права та інтереси власників. При цьому закон встановлює кримінальну відповідальність не тільки за такі посягання, які безпосередньо позбавляють власника права володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном внаслідок його розкрадання чи знищення, а й за такі діяння, які призводять до таких наслідків опосередковано, – в результаті неналежного виконання обов’язків з боку осіб, яким доручено зберігання чи охорона чужого майна.
Проблема кримінально-правового захисту прав власників та законних володільців від злочинних посягань, які полягають у порушенні обов’язків щодо зберігання чи охорони чужого майна, до теперішнього часу не знайшла своєї достатньої розробки в теорії кримінального права. Із певними труднощами стикається і слідчо-судова практика. Між тим, порушення відповідальними особами своїх обов’язків щодо зберігання чи охорони чужого майна належить до суспільно небезпечних діянь, які в багатьох випадках створюють сприятливі умови для вчинення таких злочинних посягань, як крадіжки, грабежі, розбої, знищення та пошкодження майна, й тим самим призводять до заподіяння істотної шкоди власникам і законним володільцям цього майна і, в кінцевому підсумку, формують передумови виникнення проблем економічного та соціального характеру. У зв’язку з цим держава в особі правоохоронних і судових органів повинна забезпечити належний захист прав і законних інтересів власників та законних володільців майна, а наука має виробити належні рекомендації щодо ефективного застосування кримінально-правових заходів впливу, спрямованих на захист відносин власності.
Проблеми кримінально-правової охорони власності неодноразово розглядалися вченими кримінально-правових наук, у роботах яких розкривається зміст і значення права власності й інших речових прав, як для окремо взятої людини, так і для суспільства в цілому, наголошується на важливості захисту цих соціальних цінностей, пропонуються заходи щодо запобігання суспільно небезпечних посягань, надається розгорнута характеристика окремих складів злочинів. Ці проблеми були предметом досліджень таких учених, як М.І. Бажанов, О.І. Бойцов, В.І. Борисов, С.В. Бородін, В.О. Владимиров, Л.Д. Гаухман, В.П. Ємельянов, М.А. Єфимов, М.Й. Коржанський, С.М. Кочої, Г.А. Кригер, Н.О. Лопашенко, Ю.І. Ляпунов, П.С. Матишевський, П.В. Олійник, М.І. Панов, А.О. Пінаєв, О.І. Рарог, І.С. Тишке-вич, А.В. Шульга та інших. Але питання кримінальної відповідальності за поруше-ння особою, якій доручено зберігання чи охорона майна, своїх обов’язків майже не досліджені донині. Частково склад злочину, пов’язаний з порушенням обов’язків щодо зберігання чи охорони чужого майна, висвітлювали у своїх працях М.А. Єфи-мов, Л. Макаричев, П.С. Матишевський, В.П. Степалін, О.І. Рарог, І.С. Тишкевич, Е.С. Тенчов, Є.А. Фролов та ін. Єдиним на сьогодні дисертаційним дослідженням стосовно цього складу злочину є праця І.Б. Газдайки-Василишин «Некорисливі злочини проти власності за кримінальним правом України», захищена у 2011 р., але ця робота присвячена всій групі некорисливих злочинів проти власності.
Слід також указати на праці таких вчених дореволюційного періоду, як Л.С. Білогриць-Котляревський, В.В. Єсипов, М.С. Таганцев, І.Я. Фойницький, роботи яких характеризуються постановкою проблеми щодо вирішення питань про відповідальність за порушення обов’язків щодо зберігання чи охорони майна та визначенням потреби в її розв’язанні.
Дослідження ознак складу злочину, передбаченого ст. 197 КК України, є науковою працею, результати якої дозволяють доповнити теоретичний аналіз проблем некорисливих злочинів проти власності і сформулювати відповідні законодавчі пропозиції та практичні рекомендації.
Актуальність роботи обумовлена перш за все тим, що склад злочину, передбачений ст. 197 КК України, комплексно, на монографічному рівні не досліджувався, а розглядався переважно на рівні підручників та науково-практичних коментарів. Крім того, значимість та важливість дослідження обумовлена наявністю проблем загальнотеоретичного характеру, відсутністю необхідної дискусійності в науці кримінального права щодо змісту окремих ознак даного складу злочину.
Значною мірою актуальність дослідження визначена прийняттям Кримінального кодексу України 2001 р., заснованого на нових підходах щодо розуміння прав та свобод людини і встановлення у зв’язку з цим відповідальності за окремі злочини, які відображають принципово новий зміст соціального інтересу в забезпеченні захисту прав власників та законних володільців майна. Поряд з якісними змінами в КК, теорія і практика його застосування дозволяють виявити недоліки, які виникають у зв’язку з не-достатньою вивченістю ознак злочину, передбаченого ст. 197 КК. Дослідження соціальної обумовленості та складу даного злочину дозволило запропонувати деякі уточнення і доповнення до ст. 197 КК з тим, щоб полегшити практичне застосування цієї статті. Це свідчить про вагомість дослідження.
Значимість дослідження пов’язана також і з необхідністю підвищення правової культури населення, формування активної позиції потерпілих. Принципової зміни вимагає й юридичне мислення працівників правоохоронних і судових органів при оцінці таких суспільно небезпечних діянь як фактів реальної дійсності та їх кримінально-правової кваліфікації.
Вищенаведене свідчить про актуальність і необхідність проведення дослідження з метою узагальнення теоретичного матеріалу, нормативної бази та матеріалів судової практики стосовно проблем кримінальної відповідальності за порушення обов’язків щодо зберігання чи охорони майна.
Зв’язок роботи з науковими програмами і планами. Робота виконана відповідно до плану наукових досліджень кафедри кримінального права Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» в межах цільових комплексних програм: «Проблеми ефективності кримінального, кримінально-виконавчого законодавства та системи запобігання злочинності» (номер державної реєстрації 0106U002292) і «Теоретичні проблеми ефективності кримінального законодавства України та практики його застосування» (номер державної реєстрації 0111U000959). Тема дослідження затверджена рішенням вченої ради Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (протокол № 5 від 19 грудня 2008 р.).
Метою і завданнями дослідження є комплексна науково-правова характеристика ознак складу злочину, що передбачає відповідальність за порушення обов’язків щодо зберігання чи охорони чужого майна (ст. 197 КК), факторів соціальної обумовленості кримінальної відповідальності за цей злочин, а також питань його відмежування від суміжних злочинів і визнання одним із різновидів потурання злочину. Для досягнення цієї мети були поставлені такі завдання:
1. Охарактеризувати фактори соціальної обумовленості збереження кримінальної відповідальності за порушення обов’язків щодо зберігання чи охорони чужого майна.
2. Здійснити кримінально-правовий аналіз об’єкту злочину, передбаченого ст. 197 КК, а саме:
а) визначити родовий, основний і додатковий безпосередні об’єкти складу злочину, що аналізується;
б) встановити предмет злочину;
в) окреслити коло потерпілих осіб.
3. Надати кримінально-правову характеристику об’єктивній стороні порушення обов’язків щодо зберігання чи охорони майна, зокрема:
а) визначити зміст і форми суспільно небезпечних діянь. Встановити зміст понять «зберігання» та «охорона»;
б) з’ясувати зміст та обсяг суспільно небезпечних наслідків порушення обов’язків щодо зберігання чи охорони майна та надати правову оцінку поняттю «тяжкі наслідки»;
в) виявити особливості причинного зв’язку між діянням і його наслід-ками.
4. Навести кримінально-правову характеристику суб’єктивної сторони злочину, відповідальність за вчинення якого передбачена ст. 197 КК:
а) визначити можливі форми поєднання свідомості і волі винного під час вчинення злочину, що аналізується; дослідити проблеми теорії змішаної форми вини в кримінальному праві та навести аргументи щодо можливості її наявності, а також прийнятності вчинення цього злочину із прямим та непрямим умислом.
5. Надати кримінально-правову характеристику суб’єкта порушення обов’язків щодо зберігання чи охорони майна, а саме:
а) визначити загальні та спеціальні ознаки, за якими особа, що вчинила цей злочин, визнається спеціальним суб’єктом.
6. Провести розмежування аналізованого злочину із суміжними та розглянути можливість визнання порушення обов’язків щодо зберігання чи охорони чужого майна одним із різновидів потурання злочину.
7. Узагальнити і проаналізувати матеріали судової практики, а також опублікованої практики Верховного Суду України, УРСР, РРФСР та СРСР щодо злочину, передбаченого ст. 197 КК України.
8. Сформулювати й обґрунтувати пропозиції щодо вдосконалення чинної редакції ст. 197 КК і рекомендації з її практичного застосування.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері кримінально-правової охорони власності від некорисливих злочинів.
Предметом дослідження є кримінальна відповідальність за порушення обов’язків щодо зберігання чи охорони чужого майна: аналіз складу злочину та проблеми кваліфікації.
Методи дослідження. Методологічною основою є комплексний підхід до аналізу порушення обов’язків щодо зберігання чи охорони майна. При проведенні дослідження застосовувалися такі наукові методи: історичний, що дозволило проаналізувати фактори соціальної обумовленості кримінально-правового захисту відносин щодо зберігання та охорони майна; діалектичний – при дослідженні елементів і ознак складу злочину; догматичний – при опрацюванні законодавчих і підзаконних нормативно-правових актів, що регулюють відносини щодо зберігання та охорони майна; порівняльно-правовий – при проведенні порівняльного аналізу норм чинного КК, а також окремих норм законодавства України й інших країн; системно-структурний і функціональний методи, завдяки використанню яких досліджувалися відносини щодо зберігання та охорони майна, а також ознаки об’єктивної та суб’єктивної сторін, суб’єкта злочину під кутом зору порівняння змісту норм чинного кримінального, цивільного та господарського законодавства.
Емпіричну основу дослідження становлять матеріали 55 вироків і 16 постанов про звільнення від кримінальної відповідальності за справами про вчинення злочину, передбаченого ст. 197 КК, що розглядалися судами України в період із 2003 по 2010 рр.; матеріали опублікованої судової практики Верховного Суду України, УРСР, РРФСР, СРСР, статистична інформація Державної судової адміністрації України та її територіальних управлінь.
Наукова новизна одержаних результатів полягає, насамперед, у тому, що пропонована робота є першим монографічним дослідженням порушення обов’язків щодо зберігання чи охорони чужого майна як окремого складу злочину, передбаченого ст. 197 КК. До найбільш важливих результатів, які відображають наукову новизну дисертаційної роботи та виносяться на захист, належать, на думку автора, такі положення.
Уперше:
- обґрунтовано доцільність подальшого збереження в кримінальному законодавстві відповідальності за порушення обов’язків щодо зберігання чи охорони майна із позицій історичних, нормативно-правових і кримінологічних груп факторів;
- аргументовано, що під юридичним вираженням економічних відносин власності, які є об’єктом відповідних злочинів, слід розуміти не лише право власності, а й інші речові права;
- установлено необхідність виокремлення додаткового факультативного безпосереднього об’єкта розглядуваного злочину, яким можуть виступати суспільні відносини в сфері охорони навколишнього середовища, громадської безпеки, обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, охорони здоров’я населення та ін.;
- доведено, що предметом цього злочину є майно в тому значенні, в якому його розуміє цивільне право (ст. 179 ЦК України), інформаційна продукція, яка є еквівалентом вартості, а також за певних умов ним можуть бути природні об’єкти у їх природному стані, вибухові пристрої, наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги та прекурсори;
- обґрунтовано пропозицію щодо необхідності розширення кола потерпілих осіб від розглядуваного злочину за рахунок законних володільців майна;
- окреслені підстави, за наявності яких у зобов’язаної особи виникає обов’язок діяти певним чином при зберіганні чи охороні майна;
- доведено доцільність виокремлення двох груп наслідків цього злочину і на цій підставі запропоновано диференціювати відповідальність за ст. 197 КК, залежно від спричинення злочином або істотної шкоди (ч. 1), або тяжких наслідків (ч. 2), ознаки яких запропоновано розкрити у примітці до ст. 197 КК;
- обґрунтовано можливість вчинення цього злочину не лише з необережності чи зі змішаною формою вини, а й з непрямим або, навіть, з прямим умислом;
- на підставі аналізу ознак порушення обов’язків щодо зберігання чи охорони майна сформульовані та викладені у висновках пропозиції щодо вдосконалення редакції ст. 197 КК та доповнення постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності».
Удосконалено:
- позицію, відповідно до якої формами суспільно небезпечного діяння при вчиненні досліджуваного злочину є так звана «чиста» та «змішана» бездіяльність;
- характеристику суб’єкта злочину. Зокрема, в числі спеціальних (факультативних) ознак виділені: наявність професійних, договірних чи інших правових обов’язків, а також сфера діяльності – зберігання чи охорона чужого майна.
Набули подальшого розвитку:
- пропозиції щодо змісту основного безпосереднього об’єкту злочину, передбаченого ст. 197 КК України, під яким слід розуміти суспільні відносини щодо зберігання чи охорони майна;
- положення про зміст понять «зберігання» й «охорона» та їх відмінності в кримінально-правовому смислі. На підставі використання цих понять обґрунтована необхідність внесення змін до ст. 197 КК;
- позиція, відповідно до якої причинний зв’язок, як ознака об’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 197 КК, має опосередкований характер;
- положення щодо розмежування аналізованого складу злочину із суміжними та позиція щодо можливості визнання порушення обов’язків щодо зберігання чи охорони чужого майна одним із різновидів потурання злочину.
Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні положення, узагальнення, висновки та рекомендації дисертації можуть бути використані:
- у правотворчості – при вдосконаленні КК України в частині протидії злочинам, пов’язаним з невиконанням або неналежним виконанням обов’язків щодо зберігання або охорони чужого майна;
- у правозастосуванні – при вдосконаленні практики застосування ст. 197 КК з метою належної кваліфікації відповідних діянь, а також як матеріал у роботі з підвищення рівня правової культури населення і професійної правосвідомості працівників правоохоронних та судових органів.
- у науково-дослідній діяльності – при подальшій розробці проблем кримінальної відповідальності за порушення обов’язків щодо зберігання чи охорони майна;
- у навчальному процесі – при викладанні курсу кримінального права (Особлива частина), підготовці відповідних розділів підручників, навчальних, навчально-методичних посібників, науково-практичних коментарів КК.
Апробація дослідження. Результати дисертаційного дослідження доповідалися на науковій конференції «Теоретичні основи забезпечення якості кримінального законодавства та правозастосовної діяльності у сфері боротьби зі злочинністю в Україні» (15 травня 2009 р., м. Харків), всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених та здобувачів «Юридична осінь 2010 р.» (23-24 листопада 2010 р., м. Харків), всеукраїнській науково-практичній конференції з адміністративного та кримінального права «Теоретичні та практичні проблеми застосування ад-міністративного та кримінального законодавства» (25-26 лютого 2011 р., м. Львів), міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених «10 років чинності Кримінального кодексу України: проблеми застосування, удосконалення та подальшої гармонізації із законодавством європейських країн» (13-14 жовтня 2011 р., м. Харків), а також обговорювалися на засіданнях кафедри кримінального права Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого».
Публікації. За темою дисертації опубліковано чотири наукові статті, які надруковані у спеціалізованих виданнях, що є фаховими для юридичних наук, а також тези чотирьох наукових доповідей.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації вирішено наукове завдання, що полягає, зокрема, в комплексній кримінально-правовій характеристиці ознак злочину за порушення обов’язків щодо зберігання чи охорони майна, а також у формуванні пропозицій з удосконалення ст. 197 КК та практики її застосування, що має істотне значення для науки кримінального права. Результатом дисертаційного дослідження є такі найважливіші висновки:
1. Подальше збереження кримінально-правової заборони порушення обов’язків щодо зберігання чи охорони майна обумовлена системою факторів, головними серед яких є історичні, нормативно-правові та кримінологічні.
2. Загальним об’єктом злочину, передбаченого ст. 197 КК є сукупність суспільних відносин, а родовим – відносини власності, економічним змістом яких є відносини з виробництва, розподілу, обміну і споживання обмежених ресурсів, а юридичним вираженням – право власності та інші речові права.
Безпосереднім об’єктом аналізованого злочину є суспільні відносини щодо зберігання й охорони майна. Вважаємо також, ураховуючи специфіку предмета даного злочину, виокремлювати в межах безпосереднього об’єкту даного злочину не лише основний безпосередній, а й додатковий факультативний об’єкт, яким можуть виступати суспільні відносини у сфері охорони навколишнього середовища, громадської безпеки, обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, охорони здоров’я населення та ін.
Предметом аналізованого складу злочину є не лише майно в тому значенні, в якому його розуміє цивільне право (ст. 179 ЦК України), а й інформаційна продукція, яка є еквівалентом вартості (при цьому остання відповідає всім ознакам предмета злочину проти власності). Крім того, предметом злочину, передбаченого ст. 197 КК України, також, на нашу думку, за певних умов можуть бути природні об’єкти в їх природному стані, вибухові пристрої, наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги та прекурсори.
Законодавець прямо вказав на потерпілу особу від аналізованого злочину – власник майна. Та на нашу думку, доцільно внести відповідні зміни до ст. 197 КК, розширивши коло потерпілих осіб за рахунок законного володільця майна.
3. Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 197 КК, характеризується суспільно небезпечним діянням, суспільно небезпечними наслідками і причинним зв’язком між ними, ознаками, які стосовно цього складу є обов’язковими.
Суспільно небезпечне діяння, як ознака об’єктивної сторони, являє собою порушення обов’язків і може виражатися в невиконанні або неналежному виконанні відповідних вимог. Своєрідним проявом неналежного виконання особою своїх обов’язків є зловживання довірою. Діяння, описане в ст. 197 КК України, вчиняється у формі бездіяльності, а саме у формі «чистої» (невиконання) та «змішаної» (неналежне виконання особою своїх обов’язків) бездіяльності.
Обов’язковими умовами кримінальної відповідальності за бездіяльність є наявність в особи обов’язку діяти певним чином і наявність у даних конкретних умовах реальної можливості діяти в такий спосіб (як об’єктивних, так і суб’єктивних). Обов’язки, які особа не виконує, можуть виникати із закону чи інших нормативно-правових актів, договору (як усного, так і письмового) та із професійних обов’язків. Незалежно від їх характеру (професійні, договірні чи інші правові), вони передбачають зберігання чи охорону чужого майна від впливу зовнішніх факторів, що містять потенційну (ймовірну) загрозу заподіяння шкоди цьому майну.
Диспозиція норми ст. 197 КК є бланкетною, тому з метою встановлення змісту відповідного обов’язку необхідно звертатися до нормативно-правових актів, що регулюють діяльність у сфері майнових прав та обов’язків особи. При цьому слід враховувати, що при вчиненні суспільно небезпечного діяння порушуються не лише писані норми (закони, правила, інструкції, положення, договори тощо), вирішальна роль серед яких відводиться локальним нормам, а й усні домовленості.
Об’єктивними підставами виключення кримінальної відповідальності за аналізований злочин є випадки: а) загибелі майна, яке зберігалося/охоронялося, в результаті непереборної дії стихійних сил природи або джерел підвищеної небезпеки чи б) викрадення, пошкодження чи знищення такого майна за умов застосування до зберігача або охоронця непереборного фізичного примусу чи психічного примусу, що створив стан крайньої необхідності (ст. 39 КК). Враховуються й суб’єктивні можливості щодо виконання необхідних дій.
Крім встановлення умов кримінальної відповідальності за бездіяльність, необхідно в кожному конкретному випадку враховувати різницю між такими поняттями як «зберігання» та «охорона», які й є змістом того обов’язку, виконання якого покладається на винного у ст. 197 КК. Перше поняття (зберігання) є більш ширшим, ніж друге (охорона) за обсягом обов’язків, водночас є певні предмети (лісові, водні ресурси і т. д.), які можуть лише охоронятися, а тому потрібно змінити назву ст. 197 КК на «Порушення обов’язків щодо зберігання чи охорони чужого майна».
Другою обов’язковою об’єктивною ознакою аналізованого складу злочину є суспільно небезпечні наслідки, які зазначені в ст. 197 КК як тяжкі. Та, на нашу думку, необхідно диференціювати відповідальність за ці наслідки, залежно від їх тяжкості. Аналізовану норму варто доповнити частиною другою, де наслідки були б тяжкими. У частині ж першій поняття «тяжкі наслідки» слід замінити на «істотну шкоду». Також необхідно доповнити ст. 197 КК України приміткою, де б розкривався зміст істотної шкоди та тяжких наслідків.
Причинний зв’язок між суспільно небезпечним діянням і суспільно небезпечними наслідками носить опосередкований характер.
4. У кримінально-правовій літературі загалом сформувалося два основних підходи щодо форм вини при порушенні особою своїх обов’язків із зберігання чи охорони чужого майна, яке їй було довірене. Найбільш поширеною є думка, що досліджуваний склад злочину є необережним. Другою, менш розповсюдженою є позиція, що у виняткових випадках можливе вчинення цього злочину не лише із необережності (злочинної самовпевненості, злочинної недбалості та при змішаній формі вини), а й із умислом (прямим чи непрямим). На нашу думку, із суб’єктивної сторони розглядуваний злочин може бути охарактеризований у рамках від умисної (прямий чи непрямий умисел) до необережної (злочинна самовпевненість чи недбалість) форми вини, в тому числі і в рамках змішаної форми вини: коли щодо бездіяльності можливий умисел, а щодо наслідків – необережність.
Мотиви і мета злочину, незалежно від форми вини, на кваліфікацію цього злочину не впливають, та повинні враховуватися при призначенні покарання (ст. 65 КК України).
5. Відповідно до диспозиції ст. 197 КК суб’єктом даного злочину є особа, якій доручено зберігання чи охорона чужого майна, і яка не виконує або неналежним чином виконує свої обов’язки (професійні, договірні чи інші правові). Така конструкція свідчить про те, що у ст. 197 КК закріплені ознаки спеціального суб’єкта.
Відносно суб’єкта цього злочину, вважаємо за доцільне змінити позитивну диспозицію ст. 197 КК на негативно-позитивну, доповнивши її словами: «яка не є службовою».
Суб’єкт є таким, якому доручено зберігання чи охорону чужого майна, коли майно: а) передане власником чи законним володільцем майна винній особі на законній підставі, тобто перебуває в її законному володінні; б) існує взаємна домовленість (усна чи письмова) сторін про передачу конкретного майна на зберігання чи під охорону; в) стосовно цього майна суб’єкт наділений певними повноваженнями необхідними для належного виконання зберігання чи охорони; г) зберігач майна наділяється обов’язком – повернути майно на вимогу поклажодавця. Крім цього, дорученим слід вважати майно, яке передане зберігачеві чи охоронцю неналежним володільцем, але особа не усвідомлює незаконність володіння і добросовісно помиляється щодо власника майна. Якщо ж особа усвідомлювала факт незаконного володіння майном, що їй передається, відповідальність за порушення ним обов’язків щодо зберігання чи охорони такого майна виключається.
6. Порушення обов’язків щодо зберігання чи охорони чужого майна, перш за все, слід відмежовувати від службових злочинів (статті 364, 364¹, 365², 367 КК), злочинів проти довкілля (статті 240, 242, 247 КК), громадської безпеки (статті 264, 265, 267 КК), незаконних дій щодо майна, на яке накладено арешт, заставленого майна або такого, яке описано чи підлягає конфіскації (ст. 388 КК), військових злочинів (статті 431, 418-421, 423, 425, 426 КК), а також співучасті в розкраданні, знищенні та пошкодженні майна (статті 185, 194 КК відповідно).
Окремого розгляду заслуговує і питання визнання аналізованого складу одним із видів потурання злочину. Розглядати порушення обов’язків щодо зберігання чи охорони чужого майна як потурання злочину можна лише за наявності умов, коли: а) злочин (розкрадання, умисне знищення чи пошкодження майна) вчинений третіми особами внаслідок (завдяки) порушенню обов’язків щодо зберігання чи охорони чужого майна з боку особи, на яку ці обов’язки були покладені; б) у поведінці зобов’язаної особи встановлено умисну форму вини (прямий чи непрямий умисел) не тільки до допущених нею порушень своїх обов’язків, а й до наслідків цих порушень у вигляді розкрадання, умисного знищення чи пошкодження охоронюваного нею майна; в) у діянні зберігача чи охоронця майна відсутні ознаки співучасті у вигляді пособництва в розкраданні, умисному знищенні чи пошкодженні майна.
7. У результаті проведеного дослідження запропоновано таку редакцію ст. 197 КК:

«Стаття 197. Порушення обов’язків щодо зберігання чи охорони чужого майна
1. Невиконання чи неналежне виконання особою, якій доручено зберігання чи охорона чужого майна, своїх обов’язків, яка не є службовою, якщо це завдало істотної шкоди для законного володільця чи власника майна, –
карається …
2. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, –
карається …
Примітка 1. У ст. 197 шкода визнається істотною із врахуванням матеріального становища потерпілого, якщо вона полягає у спричиненні матеріальних збитків, які в сто і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
2. Тяжкими є наслідки, якщо вони полягають у спричиненні матеріальних збитків, які у двісті п’ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Архів Авдіївського міського суду Донецької області 2004 р., кримінальна справа № 1-135/2004.
2. Архів Апеляційного суду Івано-Франківської області 2010 р., ухвала № 11-333/2010.
3. Архів Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпро-петровської області 2004 р., кримінальна справа № 1-371/2004.
4. Архів Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпро-петровської області 2009 р., кримінальна справа № 1-13/2009.
5. Архів Дзержинського міського суду Донецької області 2003 р., кримінальна справа проти гр. С.
6. Архів Заставнівського районного суду Чернівецької області 2008 р., кримінальна справа № 1-63/2008.
7. Архів Канівського міськрайонного суду Черкаської області 2010 р., кримінальна справа № 1-116/2010 [Електронний ресурс] // Украинский юридический портал : сайты юрид. компаний, адвокатов, фирм и объединений. – Режим доступу : http://jurportal.org/writ/9899040. – Заголовок з екрана.
8. Архів Косівського районного суду Івано-Франківської області 2010 р., кримінальна справа № 1-132/2010.
9. Архів Косівського районного суду Івано-Франківської області 2011 р., кримінальна справа № 1-24/11.
10. Архів Машівського районного суду Полтавської області 2010 р., кримінальна справа № 1-65/2010р.
11. Архів Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області 2009 р., кримінальна справа № 1-223/2009 року.
12. Архів Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області 2008 р., кримінальна справа № 1-46/2008.
13. Архів Нововоронцовського районного суду Херсонської області 2006 р., кримінальна справа № 1-34/2006.
14. Архів Приазовського районного суду Запорізької області 2007 р., кримінальна справа № 1-49/07.
15. Архів Путильського районного суду Чернівецької області 2009 р., кримінальна справа № 1-78/09.
16. Архів Путильського районного суду Чернівецької області 2009 р., кримінальна справа № 1-8/2009.
17. Архів Рахівського районного суду Закарпатської області 2009 р., кримінальна справа № 1-181/09.
18. Архів Саксаганського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області 2009 р., справа № 1-42/09.
19. Архів Середино-Будського районного суду Сумської області 2008 р., кримінальна справа № 1-81/2008.
20. Архів Чечельницького районного суду Вінницької області 2006 р., кримінальна справа № 1-10/2006.
21. Архів Чечельницького районного суду Вінницької області 2006 р., кримінальна справа № 1-89/06.
22. Архів Шевченківського районного суду м. Запоріжжя 2004 р., кримінальна справа № 1-555/04.
23. Бажанов, М. И. Множественость преступлений по уголовному праву Украины. / М. И. Бажанов. – Х. : Право, 2000. – 128 с.
24. Бажанов, М. И. О различных трактовках некоторых признаков объективной стороны преступления в науке уголовного права / М. И. Бажанов // Проблеми законності : республік. міжвідом. наук. зб. – Х., 1999. – Вип. 40. – С. 145–155.
25. Бажанов, М. И. Проблема приемственности в уголовном праве / М. И. Бажанов // Правова держава України: проблеми, перспективи розвитку : короткі тези доп. та наук. повідомл. республік. наук.-практ. конф., 9-11 листоп. 1995 р. – Х., 1995. – С. 245–247.
26. Байда, А. А. Уголовная ответственность за незаконную лечебную деятельность : монография / А. А. Байда, под науч. ред. В. И. Тютюгина. – Харьков : Одиссей, 2009. – 320 с.
27. Батычко, В. Т. Уголовное право. Общая и Особенная часть : курс лекций / В. Т. Батычко. – Таганрог : ТРТУ, 2006. – 326 с.
28. Безверхов, А. Г. Имущественные преступления / А. Г. Безверхов. – Самара : Изд-во «Самар. ун-т», 2002. – 359 с.
29. Белогриц-Котляревский, Л. С. Очерки курса русскаго уголовнаго права. Общая и Особенная часть : лекции / Л. С. Белогриц-Котляревский. – Киев ; Харьков : Южно-рус. книгоизд-во Ф. А. Югансона, 1896. – 683 с.
30. Белокуров, О. В. Проблемы квалификации хищения вверенного имущества [Электронный ресурс] / О. В. Белокуров. – М. : Юрист, 2003. – 117 с. // ЮрКлуб : виртуал. клуб юристов. – Режим доступа : http://www.yurclub.ru/docs/criminal/article64.html. – Загл. с экрана.
31. Берзін, П. С. Злочинні наслідки: поняття, основні різновиди, кримінально-правове значення : монографія / П. С. Берзін. – К. : Дакор, 2009. – 736 с.
32. Бикмурзин, М. П. Предмет преступления: теоретико-правовой анализ / М. П. Бикмурзин. – М. : Юрлитинформ, 2006. – 184 с.
33. Бойко, А. И. Бездействие – бездеятельность – ответственность / А. И. Бойко. – Ростов н/Д. : Изд-во РГУ, 2002. – 267 с.
34. Бойко, А. И. Преступное бездействие / А. И. Бойко. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2003. – 318 с.
35. Бойко, А. М. Детермінація злочинності як вид соціальної детермінації / А. М. Бойко // Право України, 2009. – № 7. – С. 39-44.
36. Бойцов, А. И. Преступления против собственности / А. И. Бойко. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2002. – 775 с.
37. Борисов, В. І. Злочини проти безпеки виробництва: поняття та види. Кримінальна відповідальність за порушення правил ядерної або радіаційної безпеки : монографія / В. І. Борисов, О. О. Пащенко. – Х. : Вид. СПД ФО Вапнярчук Н. М., 2006. – 224 с.
38. Борисов, В. И. Основные проблемы охраны безопасности производства в уголовном законодательстве Украины : дис. … д-ра юрид. наук : 12.00.08 / В. И. Борисов. – Харьков, 1992. – 399 с.
39. Борисов, В. И. Уголовная ответственность за нарушение правил, норм и стандартов, обеспечивающих безопасность дорожного движения / В. И. Борисов, С. В. Гизимчук. – Харьков : Консум, 2001. – 160 с.
40. Борисов, В. І. Необережність та її види : текст лекції / В. І. Борисов. – Х. : Юрид. ін-т, 1991. – 23 с.
41. Борисов, В. І. Родовий об’єкт злочинів проти безпеки виробництва / В. І. Борисов // Вістник Академії правових наук України. – Х., 1995. – № 3. – С. 148–149.
42. Бочкарев, С. А. Понятие собственности в уголовном праве / С. А. Бочкарев // Государство и право. – 2009. – № 7. – С. 106–112.
43. Брагинский, М. И. Договорное право / М. И. Брагинский, В. В. Витрянский. – М. : Статут, 2002. – Кн. 3 : Договоры о выполнении работ и оказании услуг. – 624 с.
44. Брагинский, М. И. Хранение : коммент. гл. 47 ГК РФ / М. И. Брагинский // Хоз-во и право. – 1969. – № 9. – С. 3–19.
45. Брайнин, Я. М. Уголовный закон и его применение / Я. М. Брайнин. – М. : Юрид. лит., 1967. – 240 с.
46. Букалерова, Л. А. Некоторые вопросы квалификации преступлений с использованием информации как предмета преступления и предмета совершения корыстных преступлений / Л. А. Букалерова, А. В. Остроушко // Научные труды / Рос. акад. юрид. наук. – М., 2002. – Вып. 2, т. 1. – С. 405–411.
47. Бурчак, Ф. Г. Соучастие в преступлении по советскому уголовному праву / Ф. Г. Бурчак. – Киев : Рад. шк., 1964. – 36 с.
48. Велиев, И. В.-оглы. Об объективной стороне преступления / Велиев И. В.-оглы. – М. : Моск. ун-т МВД России : Юркомпани, 2009. – 271 с.
49. Великий тлумачний словник сучасної української мови. 250000 слів / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К. ; Ірпінь : Перун, 2005. – 1728 с.
50. Вереша, Р. В. Поняття вини як елемент змісту кримінального права України / Р. В. Вереша. – К. : Атіка, 2005. – 224 с.
51. Винокуров, В. Н. Объект преступления: аспекты понимания, способы установления и применение уголовного закона : монография / В. Н. Винокуров. – М. : Юрлитинформ, 2012. – 288 с.
52. Владимиров, В. А. Ответственность за корыстные посягательства на социалистическую собственность / В. А. Владимиров, Ю. И. Ляпунов. – М. : Юрид. лит., 1986. – 224 с.
53. Владимиров, В. А. Социалистическая собственность под охраной закона / В. А. Владимиров, Ю. И. Ляпунов. – М. : Юрид. лит., 1979. – 191 с.
54. Владимиров, В. А. Субъект преступления по советскому уголовному праву : лекция : учеб. пособие / В. А. Владимиров, Г. А. Левицкий. – М. : НИиРИО ВШ МООП РСФСР, 1964. – 59 с.
55. Водний кодекс України ; Кодекс України про надра ; Лісовий кодекс України ; Повітряний кодекс України : станом на 1 верес. 2011 р. – Х. : Право, 2011. – 248 с.
56. Волков, Б. С. Проблема воли и уголовная ответственность / Б. С. Волков. – Казань : Изд-во Казан. ун-та, 1965. – 136 с.
57. Воробьев, Д. В. Современные проблемы уголовно-правовой охраны права собственности и иных вещных прав : монография / Д. В. Воробьев. – М. : Юрлитинформ, 2011. – 160 с.
58. Воробьев, С. М. Моральный вред как одно из последствий преступного деяния : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / С. М. Воробьев. – Рязань, 2003. – 199 с.
59. Гавриш, С. Б. Кримінально-правова охорона довкілля в Україні: проблеми теорії, застосування і розвитку кримінального законодавства / С. Б. Гавриш. – К. : Ін-т законодавства Верхов. Ради України, 2002. – 636 с.
60. Гаджиева, А. А. Понятие потерпевшего в уголовном праве: проблемы, дискуссии, обсуждения / А. А. Гаджиева // Государство и право. – 2006. – № 4. – С. 105–106.
61. Газдайка-Василишин, І. Б. До питання соціальної зумовленості кримінальної відповідальності за некорисливі злочини проти власності / І. Б. Газдайка-Василишин // Наук. вісн. Львів. держ. ун-ту внутр. справ. Сер. юрид. – 2006. – № 3. – С. 248–258.
62. Газдайка-Василишин, І. Б. Некорисливі злочини проти власності за кримінальним правом України : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / І. Б. Газдайка-Василишин ; Львів. держ. ун-т внутр. справ. – Л., 2011. – 16 с.
63. Газдайка-Василишин, І. Б. Ознаки суб’єкта злочину у складах некорисливих злочинів проти власності [Електронний ресурс] / І. Б. Газдайка-Василишин // Официальный интернет-портал правовой информации. – Режим доступу : www.pravo/15034-2011-01-25-04-49-39.html. – Заголовок з екрану.
64. Галахова, А. Уголовная ответственность за халатность / А. Галахова // Совет. юстиция. – 1988. – № 23. – С. 18–20.
65. Гаухман, Л. Д. Ответственность за преступления против собственности / Л. Д. Гаухман. – М. : ЮрИнфоР, 1997. – 218 с.
66. Гаухман, Л. Д. Ответственность за преступления против собственности / Л. Д. Гаухман, С. В. Максимов. – М. : ЮрИнфоР, 1997. – 320 с.
67. Гельфанд, И. А. Уголовно-правовая охрана социалистического сельского хозяйства / И. А. Гельфанд, П. П. Михайленко. – М. : Госюриздат, 1963. – 165 с.
68. Глистин, В. К. Проблема уголовно-правовой охраны общественных отношений (объект и квалификация преступлений) / В. К. Глистин. – Л. : Изд-во Ленингр. ун-та, 1979. – 127 с.
69. Головащук, С. І. Словник-довідник з українського літературного слововживання / С. І. Головащук. – К. : Наук. думка, 2004. – 448 с.
70. Гражданский кодекс Российской Федерации: текст, коммент., алф.-предм. указ. / под ред. О. М. Козырь, А. Л. Маковского, С. А. Хохлова. – М. : Изд-во Международ. центра финансово-экономич. развития, 1996. – Ч. 2. – 704 с.
71. Гражданское право : учебник / В. Ю. Борисов, Е. С. Гетман, О. В. Гутников [и др.] ; под ред. О. Н. Садикова. – М. : КОНТРАКТ : ИНФРА-М, 2007. – Т. 2. – 608 с.
72. Гражданское право : учебник : в 2 т. / отв. ред. Е. А. Суханов. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : БЕК, 2002. – Т. 2, полут. 2. – 544 с.
73. Гражданское право : учебник : в 3 т. / отв. ред. А. П. Сергеев, Ю. К. Толстой. – 4-е изд., перераб. и доп. – М. : ТК Велби : Проспект, 2004. – Т. 2. – 848 с.
74. Гринберг, М. С. Понятие преступной самонадеянности / М. С. Гринберг // Изв. вузов. Правоведение. – 1962. – № 2. – С. 97–105.
75. Гринберг, М. С. Технические преступления / М. С. Гринберг. – Новосибирск : Изд-во Новосиб. ун-та, 1992. – 141 с.
76. Гришаев, П. И. Соучастие по уголовному праву / П. И. Гришаев, Г. А. Кригер. – М. : Госюриздат, 1959. – 255 с.
77. Гуторова, Н. А. Соучастие в преступлении по уголовному праву Украины : учеб. пособие / Н. А. Гуторова. – Х. : Рубикон П, 1997. – 102 с.
78. Дагель, П. С. Понятие вины в советском уголовном праве / П. С. Дагель // Материалы XIII конференции Дальневосточного государственного университета. – Владивосток, 1968. – Ч. 4 : Филологические и юридические науки. – С. 123–125.
79. Дагель, П. С. Субъективная сторона преступления и ее установление : монография : науч. изд. / П. С. Дагель, Д. П. Котов. – Воронеж : Изд-во Воронеж. ун-та, 1974. – 243 с.
80. Действия лесника, который, злоупотребляя своими служебным положением, за взятки разрешал гражданам срубать сырорастущие деревья, квалифицируются по статьи 170 и 173 УК РСФСР [Извлечение] // Бюллетень Верховного Суда РСФСР. – 1972. – № 8. – С. 9-10.
81. Действия лесника, разрешавшего незаконную порубку леса за вознаграждения, обоснованно квалифицированы по совокупности статьи 169, 170 и 173 УК РСФСР [Извлечение] // Бюллетень Верховного Суда РСФСР. – 1979. – № 4. – С. 6-7.
82. Демидова, Л. М. Майнова шкода як різновид тяжких наслідків злочину / Л. М. Демидова // Проблеми злочинності : республік. міжвідом. наук. зб. – Х., 2007. – Вип. 87. – C. 97–105.
83. Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників : Лісове господарство і пов’язані з ним послуги. – К., 2003. – Вип. 3. – 213 с.
84. Договор хранения : [нормат. акты РФ и аналит. материалы] // Закон. – 2001. – № 3. – С. 13–115.
85. Донець, А. Г. До питання співвідношення договору зберігання та договору охорони у цивільному праві України / А. Г. Донець // Вісн. госп. судочинства. – 2007. – № 1. – С. 124–127.
86. Емельянов, А. М. К уточнению понятий умышленного и неосторожного преступного поведения / А. М. Емельянов // Уголовное право в борьбе с преступностью / редкол. : В. М. Коган, Н. С. Малеин, отв. ред. А. М. Яковлев. – М., 1981. – С. 107–118.
87. Есипов, В. В. Уголовное право. Часть Особенная : Преступления против личности и имущества / В. В. Есипов. – 4-е изд. – М. : Изд. юрид. книж. магазина «Правоведение» И. К. Голубева, комиссионера гос. тип., 1910. – 216 с.
88. Ефимов, М. А. Преступления против социалистической собственности : учеб. пособие / М. А. Ефимов. – Горький : Горьков. правда, 1975. – 100 с.
89. Жеребкин, В. Е. Логический анализ понятий права / В. Е. Жеребкин. – Киев : Выща шк., 1976. – 150 с.
90. Жижиленко, А. А. Преступления против имущества и исключительных прав / А. А. Жижиленко. – Л. : Рабочий Суд, 1928. – 208 с.
91. Загальна декларація прав людини. – К. : Правнича Фундація : Право, 1995. – 12 с.
92. Заславская, М. Г. Деяние, как признак объективной стороны преступления, предусмотренного ст. 137 УК Украины / М. Г. Заславская // Вісн. Луган. акад. внутр. справ МВС України. – 2004. – Вип. 4. – С. 103–111.
93. Заславська, М. Г. Кримінальна відповідальність за неналежне виконання обов’язків щодо охорони життя та здоров’я дітей: соціальна обумовленість і склад : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / М. Г. Заславська ; Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. – Х., 2005. – 224 с.
94. Зателепин, О. К вопросу о понятии объекта преступления в уголовном праве / О. Залепин // Уголов. право. – 2003. – № 1. – С. 29–31.
95. Здравомыслов, Б. В. Должностные преступления. Понятие и квалификация / Б. В. Здравомыслов. – М. : Юрид. лит., 1975. – 168 с.
96. Зелінський, А. Визначення форм вини у вчиненні деяких злочинів / А. Зелінський // Рад. право. – 1977. – № 8. – С. 74–78.
97. Зелінський, А. Ф. Кримінологія : навч. посіб. / А. Ф. Зелінський. – Х. : Рубікон, 2000. – 240 с.
98. Зінченко, І. О. Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання : монографія / І. О. Зінченко, В. І. Тютюгін. За заг. ред. проф. В. І. Тютюгіна. – Х. : Фінн, 2008. – 336 с.
99. Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини) : навч. посіб. / Г. М. Анісімов, Ю. П. Дзюба, В. І. Касинюк [та ін.] ; за ред. М. І. Панова. – Х. : Право, 2011. – 184 с.
100. Иванов, В. Д. Субъективная сторона преступления / В. Д. Иванов, С. Х. Мазуков. – Ростов н/Д. : Феникс, 1999. – 144 с.
101. Иванов, Н. Г. Понятие и формы соучастия в советском уголовном праве. Онтологический аспект / Н. Г. Иванов. – Саратов : Изд-во Сарат. ун-та, 1991. – 128 с.
102. Иоффе, О. С. Отдельные виды обязательств // Иоффе О. С. Избранные труды : в 4 т. : Советское гражданское право. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2004. – Т. 3 : Обязательственное право. – 837 с.
103. Квашис, В. Е. Основы виктимологии. Проблемы защиты прав потерпевших от преступлений / В. Е. Квашис. – М. : NOTA BENE, 1999. – 280 с.
104. Клепицкий, И. А. Вверенное имущество в уголовном праве / И. А. Клепицкий // Законность. – 1995. – № 12. – С. 9–11.
105. Кириченко, В. Должностная халатность / В. Кириченко // Советская юстиция. – 1973. – № 21. – С. 20-22.
106. Кобзева, Е. В. Теория оценочных признаков в уголовном законе / Е. В. Кобзева ; науч. ред. Н. А. Лопашенко. – М. : Юрлитинформ, 2009. – 264 с.
107. Ковалев, М. И. Общественно опасные последствия преступления и диспозиция уголовного закона / М. И. Ковалев // Совет. государство и право. – 1990. – № 10. – С. 38–43.
108. Ковалев, М. И. Оптимальное соотношение формального и оценочного в уголовном законе / М. И. Ковалев // Совет. государство и право. – 1973. – № 11. – С. 68–74.
109. Ковалев, М. И. Понятие преступления в советском уголовном праве : монография / М. И. Ковалев. – Свердловск : Изд-во Урал. ун-та, 1987. – 208 с.
110. Ковалев, М. И. Причинная связь в уголовном праве / М. И. Ковалев, П. Т. Васьков ; под ред. А. А. Пионтковского. – М. : Госюриздат, 1958. – 72 с.
111. Кодекс законів про працю України. Постанови Пленуму Верховного Суду України з питань трудового права : станом на 26 верес. 2011 р. / упоряд. С. М. Приліпко, О. М. Ярошенко. – Х. : Право, 2011. – 160 с.
112. Козак, В. Н. Вопросы теории и практики крайней необходимости / В. Н. Козак. – Саратов : Изд-во Сарат. ун-та, 1981. – 155 с.
113. Козлов, А. П. Понятие преступления / А. П. Козлов. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2004. – 819 с.
114. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации / отв. ред. А. В. Наумов. – М. : Юристъ, 1996. – 824 с.
115. Комментарий к Уголовному кодексу РСФСР / отв. ред. : Г. З. Анашкин, И. И. Карпец, Б. С. Никифоров. – М. : Юрид. лит., 1971. – 560 с.
116. Комментарий к УК РСФСР / под ред. Ю. Д. Северина. – М. : Юрид. лит., 1980. – 416 с.
117. Конституція України. – Х. : Право, 2011. – 56 с.
118. Коржанский, Н. И. Объект и предмет уголовно-правовой охраны / Н. И. Коржанский. – М. : Изд-во Акад. МВД СССР, 1980. – 248 с.
119. Коржанський, М. Й. Кваліфікація злочинів проти особи і власності / М. Й. Коржанський. – К. : Юрінком, 1996. – 144 с.
120. Коржанський, М. Й. Нариси уголовного права / М. Й. Коржанський. – К. : Генеза, 1999. – 207 с.
121. Коржанський, М. Й. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / М. Й. Коржанський. – К. : Атіка : Академія : Ельга-Н, 2001. – 656 с.
122. Коржанський, М. Й. Популярний коментар Кримінального кодексу України / М. Й. Коржанський. – К. : Наук. думка, 1998. – 695 с.
123. Коробеев, А. И. Советская уголовно-правовая политика. Проблемы криминализации и пенализации / А. И. Коробеев. – Владивосток : Изд-во Дальневост. ун-та, 1987. – 268 с.
124. Коробеев, А. И. Уголовная наказуемость общественно опасных деяний (основания установления, характер и реализация в деятельности органов внутренних дел) : учеб. пособие / А. И. Коробеев. – Хабаровск : Хабаров. высш. шк. МВД СССР, 1986. – 80 с.
125. Костенко, О. Поняття об’єкта злочину: дискусію варто продовжити / О. Костенко, А. Ландіна-Виговська // Право України. – 2008. – № 4. – С. 101–105.
126. Кочои, С. М. Ответственность за корыстные посягательства против собственности / С. М. Кочои. – М. : Юристъ, 1998. – 184 с.
127. Кочои, С. М. Ответственность за корыстные преступления против собственности : учеб.-практ. пособие / С. М. Кочои. – 2-е изд., доп. и перераб. – М. : Профобразование : АНТЕЯ, 2000. – 288 с.
128. Красиков, А. Н. Сущность и значение согласия потерпевшего в советском уголовном праве / А. Н. Красиков. – Саратов : Изд-во Сарат. ун-та, 1976. – 120 с.
129. Кривуля, О. М. Чи можуть бути суспільні відносини об’єктом злочину? / О. М. Кривуля, В. М. Куц // Вісник Університету внутрішніх справ. – Х., 1997. – № 2. – С. 70–75.
130. Кригер, Г. А. Проблемы социальной обусловленности уголовного закона / Г. А. Кригер, Н. Ф. Кузнецова // ХХV съезд КПСС и дальнейшее укрепление социалистической законности / отв. ред. А. Е. Лунев. – М., 1977. – 163 с.
131. Кригер, Г. Еще раз о смешанной форме вины / Г. Кригер // Совет. юстиция. – 1967. – № 3. – С. 3–6.
132. Кримінальне право і законодавство України. Частина Загальна : курс лекцій / за ред. М. Й. Коржанського. – К. : Атака, 2001. – 432 с.
133. Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / Ю. В. Александров, В. І. Антипов, О. О. Дудоров [та ін.] ; відп. ред. Я. Ю. Кондратьєв ; за ред. В. А. Клименка, М. І. Мельника. – 4-е вид., переробл. і допов. – К. : Атіка, 2008. – 376 с.
134. Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / за ред. П. П. Андрушка, П. С. Матишевського, С. Д. Шапченка. – К. : Юрінком Інтер, 1997. – 512 с.
135. Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, В. І. Тютюгін [та ін.] ; за ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – 4-е вид., переробл. і допов. – Х. : Право, 2010. – 456 с.
136. Кримінальне право України. Особлива частина : підручник / Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, В. І. Тютюгін [та ін.] ; за ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – 4-те вид., переробл. і допов. – Х. : Право, 2010. – 608 с.
137. Кримінальний кодекс України : наук.-практ. комент. / Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, С. Б. Гавриш [та ін.] ; за заг. ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – Вид. 4-е, допов. – Х. : Одіссей, 2008. – 1208 с.
138. Кримінальний кодекс Української РСР. – К. : Держполітвидав УРСР, 1961. – 134 с.
139. Кримінально-процесуальний кодекс України [Електронний ресурс] : Закон України від 13.04.2012 р. № 4651-VI // Законодавство України : [офіц. веб-сайт Верхов. Ради України]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17. – Заголовок з екрана.
140. Кропачев, Н. М. Уголовно-правовая защита имущественных прав несобственника / Н. М. Кропачев, И. И. Николаева // Вестн. Санкт-Петерб. ун-та. Сер. 6 : Право. – 1997. –– Вып. 3. – С. 131–137.
141. Кудрявцев, В. Н. Общая теория квалификации преступлений / В. Н. Кудрявцев. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Юристъ, 2004. – 304 с.
142. Кудрявцев, В. Н. Объективная сторона преступления / В. Н. Кудрявцев. – М. : Госюриздат, 1960. – 244 с.
143. Кудрявцев, В. Н. Право и поведение / В. Н. Кудрявцев. – М. : Юрид. лит., 1978. – 191 с.
144. Кузнецова, Н. Ф. Значение преступных последствий для уголовной ответственности / Н. Ф. Кузнецова. – М. : Гос. изд-во юрид. лит., 1958. – 219 с.
145. Кузнецова, Н. Ф. Проблемы криминологической детерминации / Н. Ф. Кузнецова ; под. ред. В. Н. Кудрявцева. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1984. – 208 с.
146. Куринов, Б. А. Квалификация транспортних преступлений (ст. ст. 85, 86 УК РСФСР) / Б. А. Куринов. – М. : Моск. гос. ун-т, 1965. – 234 с.
147. Курс российского уголовного права. Особенная часть / авт. кол. : С. В. Бородин, О. Л. Дубовик, С. Г. Келина [и др.] ; под ред. В. Н. Кудрявцева, А. В. Наумова. – М. : Спарк, 2002. – 1040 с.
148. Курс советского уголовного права : в 6 т. / под ред. А. А. Пионтковского, П. С. Ромашкина, В. М. Чхиквадзе. – М. : Наука, 1970. – Т. 4 : Государственные преступления и преступления против социалистической собственности. – 432 с.
149. Курс советского уголовного права : в 6 т. / под ред. А. А. Пионтковского, П. С. Ромашкина, В. М. Чхиквадзе. – М. : Наука, 1970. – Т. 2 : Преступление. – 517 с.
150. Курс советского уголовного права. Часть общая / М. Д. Шаргородский, И. И. Солодкин, С. А. Домахин [и др.] ; отв. ред. Н. А. Беляев, М. Д. Шарго-родский. – Л. : Изд-во Ленингр. ун-та, 1968. – Т. 1. – 648 с.
151. Курс уголовного права. Общая часть : в 5 т. / авт. кол. : Г. Н. Борзенков, В. С. Комиссаров, Н. Е. Крылова [и др.] ; под ред. Н. Ф. Кузнецовой, И. М. Тяжковой. – Т. 1. – М. : Зерцало, 2002. – 624 с.
152. Лазарев, А. М. Субъект преступления : учеб. пособие для студентов ВЮЗИ / А. М. Лазарев. – М. : ВЮЗИ, 1981. – 63 с.
153. Лащук, Є. В. Предмет злочину в кримінальному праві України : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / Лащук Єфрем Вікторович. – К., 2005. – 262 с.
154. Лемешко, О. М. Кримінально-правова оцінка потурання вчиненню злочину : монографія / О. М. Лемешко. – Х. : ФІНН, 2003. – 160 с.
155. Лист Державної судової адміністрації України № 14-1022/10 від 24.02.2010 р.
156. Лист Державної судової адміністрації України № 14-7025/09 від 12.10.2009 р.
157. Лист Державної судової адміністрації України № 8-2794/11 від 27.04.2011 р.
158. Лопашенко, Н. А. Преступления в сфере экономической деятельности: понятие, система, проблемы квалификации и наказания / Н. А. Лопашенко. – Саратов : Изд-во Сарат. гос. акад. права, 1997. – 256 с.
159. Лопашенко, Н. А. Преступления против собственности: теоретическо-прикладное исследование / Н. А. Лопашенко. – М. : ЛэксЭст, 2005. – 408 с.
160. Лукьянов, В. В. Двойная вина – свидетельство отставания юридической науки от требований технического процесса / В. В. Лукьянов // Государство и право. – 1994. – № 12. – С. 56–64.
161. Лунеев, В. В. Предпосылки объективного вменения и принцип виновной ответственности / В. В. Лунеев // Государство и право. – 1992. – № 2. – С. 57–61.
162. Лысов, М. Понятие и виды преступных последствий при злоупотреблении по службе и халатности / М. Лысов // Советская юстиция. – 1971. – № 13. – С. 8-9.
163. Мазуренко, Е. А. Объект и предмет уголовно-правовой охраны преступлений против собственности : Современные проблемы квалификации : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / Е. А. Мазуренко ; Академия управления МВД России. – М., 2003. – 25 с.
164. Макарычев, Л. Ответственность за недобросовестное отношение к охране государственного или общественного имущества / Л. Макарычев, Э. Тенчов // Совет. юстиция. – 1976. – № 21. – С. 21–22.
165. Макашвили, В. Г. О разграничении эвентуального умысла и преступной самонадеянности / В. Г. Макашвили // Изв. вузов. Правоведение. – 1965. – № 2. – С. 164–170.
166. Макашвили, В. Г. Уголовная ответственность за неосторожность : моногр. для студентов юрид. вузов и практ. работников : науч. изд. / В. Г. Макашвили. – М. : Госюриздат, 1957. – 211 с.
167. Малеин, Н. С. Правонарушение: понятие, причины, ответственность / Н. С. Малеин. – М. : Юрид. лит., 1985. – 190 с.
168. Малинин, В. Б. Причинная связь в уголовном праве / В. Б Малинин. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2000. – 315 с.
169. Малков, В. П. Множественость преступлений и ее формы по советскому уголовному праву. / В. П. Малков. – Казань : Изд-во Казан. ун-та, 1982. – 176 с.
170. Мальцев, В. В. Ответственность за преступления против собственности : учебное пособие / В. В. Мальцев. – Волгоград : Волгогр. юрид. ин-т МВД России, 1999. – 80 с.
171. Мальцев, В. В. Принципы уголовного законодательства и общественно опасное поведение / В. В. Мальцев // Государство и право. – 1997. – № 2. – С. 97–101.
172. Материалы для пересмотра нашего уголовного законодательства: Уголовные Уложения Венгрии, Германии, Бельгии и Франции и Проект Общей части Итальянского Уголовного Уложения / пер. Н. А. Неклюдова. – СПб. : Тип. Правит. Сената, 1880. – Т. 1. – 679 с.
173. Матышевский, П. С. Ответственность за преступления против социалистической собственности / П. С. Матишевский. – Киев : Выща шк., 1983. – 176 с.
174. Матышевский, П. С. Преступления против собственности и смежные с ними преступления / П. С. Матишевский. – Киев : Юринком, 1996. – 240 с.
175. Матышевский, П. С. Уголовно-правовая охрана социалистической собственности в Украинской ССР / П. С. Матишевский. – Киев : Изд-во КГУ, 1972. – 202 с.
176. Механизм преступного поведения / Ю. М. Антонян, П. С. Дагель, О. Л. Дубовик [и др.] ; отв. ред. В. Н. Кудрявцев. – М. : Наука, 1981. – 248 с.
177. Мильков, А. В. Разграничение договоров охраны и хранения / А. В. Мильков // Юрист. – 2007. – № 11. – С. 23–25.
178. Михайлов, В. И. Нормативное регулирование исполнения приказа и некоторые вопросы уголовного права / В. И. Михайлов // Государство и право. – 1996. – № 12. – С. 66–76.
179. Михеев, Р. И. Проблемы вменяемости и невменяемости в советском уголовном праве / Р. И. Михеев. – Владивосток : Изд-во Дальневост. ун-та, 1983. – 300 с.
180. Музика, А. А. Предмет злочину: теоретичні основи пізнання : монографія / А. А. Музика, Є. В. Лащук. – К. : ПАЛИВОДА А. В., 2011. – 192 с.
181. Навроцький, В. Поняття майнової (матеріальної) шкоди за кримінальним правом України / В. Навроцький // Зб. наук. пр. Львів. держ. ін-ту новіт. технологій та упр. ім. В. Чорновола. Сер. «Юрид. науки». – 2008. – Вип. 3. – С. 159–171.
182. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України : у 2 т. / за заг.