КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА УМИСНЕ ВБИВСТВО, ВЧИНЕНЕ З ОСОБЛИВОЮ ЖОРСТОКІСТЮ

Короткий опис

Міністерство внутрішніх справ України
Харківський національний університет внутрішніх справ

На правах рукопису

КЕРІМОВ АЛІК ЗАМІРОВИЧ

УДК 343.7

КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА УМИСНЕ ВБИВСТВО, ВЧИНЕНЕ З ОСОБЛИВОЮ ЖОРСТОКІСТЮ

12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Литвинов Олексій Миколайович
доктор юридичних наук, професор

Харків-2013

ЗМІСТ

ВСТУП.....................................................................................................................4

РОЗДІЛ 1 СОЦІАЛЬНА ОБУМОВЛЕНІСТЬ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА УМИСНЕ ВБИВСТВО, ВЧИНЕНЕ З ОСОБЛИВОЮ ЖОРСТОКІСТЮ...................................................................13

1.1 Історико-правовий аспект становлення кримінальної відповідальності за умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю...........................................................................................................14
1.2 Категорія «вбивство» у вітчизняному та зарубіжному законодавстві.........................................................................................................23
Висновки до розділу 1................................................................................39

РОЗДІЛ 2 УМИСНЕ ВБИВСТВО, ВЧИНЕНЕ З ОСОБЛИВОЮ ЖОРСТОКІСТЮ: КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА СКЛАДУ ЗЛОЧИНУ..........................................................................................44

2.1 Об’єкт умисного вбивства, вчиненого з особливою жорстокістю...........................................................................................................44
2.2 Об’єктивна сторона умисного вбивства, вчиненого з особливою жорстокістю...........................................................................................................59
2.3 Суб’єкт умисного вбивства, вчиненого з особливою жорстокістю.........................................................................................................102
2.4 Суб’єктивна сторона умисного вбивства, вчиненого з особливою жорстокістю.........................................................................................................111
Висновки до розділу 2..............................................................................120

РОЗДІЛ 3 ОСОБЛИВОСТІ КВАЛІФІКАЦІЇ ТА КРИТЕРІЇ ВІДМЕЖУВАННЯ УМИСНОГО ВБИВСТВА, ВЧИНЕНОГО З ОСОБЛИВОЮ ЖОРСТОКІСТЮ, ВІД СУМІЖНИХ СКЛАДІВ ЗЛОЧИНІВ..........................................................................................................127

3.1 Критерії відмежування умисного вбивства, вчиненого з особливою жорстокістю, від суміжних складів злочинів...................................................127
3.2 Особливості кваліфікації умисного вбивства, вчиненого з особливою жорстокістю.....................................................................................135
3.3 Покарання за умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю.........................................................................................................153
Висновки до розділу 3..............................................................................159

ВИСНОВКИ........................................................................................................164
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.......................................................170
ДОДАТКИ...........................................................................................................194

ВСТУП

Актуальність теми. Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Ст. 27 Конституції України закріплює право на життя як головне природне право кожної людини, визначаючи, що кожна людина має невід’ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов’язок держави – захищати життя людини. Зазначені положення Конституції України відповідають загальновизнаним принципам, сформульованим у Загальній Декларації прав людини, Європейській Конвенції з прав людини, Міжнародному Пакті про громадянські та політичні права та ін. Правова охорона життя людини від злочинних посягань забезпечується нормами Кримінального кодексу України, який передбачає найбільш сувору відповідальність за їх найтяжчий різновид – вбивство та, особливо, за умисне вбивство при обтяжуючих обставинах (ч. 2 ст. 115 КК).
Однак, не зважаючи на наявність кримінально-правової заборони та постійне вдосконалення законодавства у сфері гарантування та забезпечення прав людини, у результаті розвитку України як демократичної соціальної держави, рівень протиправних посягань на основне право людини – її життя – в нашій країні залишається на дуже високому рівні.
Інтенсивна, прогресуюча ескалація насильства в усіх без виключення сферах життя нашого суспільства, зростаючий рівень соціального напруження, яке обумовлене негативними кризовими соціально-економічними та політичними процесами, що відбуваються в Україні наразі, обумовлюють актуальність та необхідність дослідження злочинних проявів насильства з метою розробки ефективних кримінально-правових заходів протидії цьому негативному явищу та, перш за все, такому найтяжчому за соціальними та правовими ознаками злочину проти особи, як умисне вбивство.
Зміни у динаміці тяжких насильницьких злочинів, що спостерігаються останні роки, свідчать про незначні позитивні тенденції. Зокрема, поступово зменшується питома вага умисних вбивств (замахів на них) з-поміж всієї маси зареєстрованих у країні злочинів. Так, якщо частка умисних вбивств (та замахів) від загальної кількості зареєстрованих злочинів у 1996 році складала 0,8 % (4896 злочинів), у 2000 році – 0,9 % (4806 злочинів), у 2005 році – 0,7 % (3315 злочинів), у 2009 році – 0,6 % (2478 злочинів), то у 2011 році – вже 0,5 % (2506 злочинів).
Однак, при цьому дедалі більше відбуваються негативні зміни якісних характеристик тяжкої насильницької злочинності: злочини вчиняються все з більшою жорстокістю і зухвалістю. Яскравим індикатором вказаної ситуації є негативні зміни у рівні та динаміці умисних вбивств, вчинених з особливою жорстокістю. Так, протягом усього зазначеного періоду при залишенні їх абсолютних показників на практично незмінному рівні (56 злочинів у 1996 році та 51 злочин у 2011 році) можна спостерігати й залишення практично незмінною (незважаючи на коливання цього показника у бік зменшення (до 0,007 %) практично кожні п’ять років: у 2000, 2006 та 2010 роках) частки умисних вбивств, вчинених з особливою жорстокістю від загальної кількості зареєстрованих у країні злочинів (0,009-0,01 %). Водночас, частка умисних вбивств з особливою жорстокістю від загальної кількості зареєстрованих умисних вбивств та замахів (яка протягом 1996-2005 років складала в середньому 1,1 %) останні роки стабільно зростає, збільшившись у 2006 році до 1,4 %, у 2007 – до 1,6 %, у 2008 – до 1,8 %, у 2009 – до 2,1 %, у 2010 році цей показник склав 1,7 %, а у 2011 знов зріс до 2 %. Тобто частка умисних вбивств з особливою жорстокістю у структурі умисних вбивств та замахів збільшилася практично у двічі.
У свою чергу складний механізм умисного вбивства, вчиненого з особливою жорстокістю, обумовлює труднощі кваліфікації даного злочинного діяння, що нерідко призводить до його хибної юридичної оцінки, негативно впливаючи на призначення справедливого покарання та поширення соціальної несправедливості у нашому суспільстві. Зокрема, це обумовлюється тим, що у вітчизняній науці практично відсутні теоретичні розробки та методичні напрацювання щодо визначення та встановлення ознак (критеріїв) особливої жорстокості як кваліфікуючої ознаки умисного вбивства.
Вищезазначене зумовлює необхідність проведення комплексного дослідження питань кримінальної відповідальності за умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю, з метою удосконалення кримінального законодавства України та правозастосовної практики.
Проблеми кримінальної відповідальності за умисне вбивство та окремі його види у своїх в працях досліджували багато вітчизняних науковців, зокрема, Ю. В. Александров, П. П. Андрушко, М. І. Бажанов, Ю. В. Баулін, В. О. Бурко, В. І. Борисов, В. О. Глушков, Б. М. Головкін, О. В. Гороховська, В. К. Грищук, В. Т. Дзюба, Н. А. Дідківська, В. П. Ємельянов, О. М. Ігнатов, М. Й. Коржанський, М. П. Короленко, В. М. Куц, О. М. Литвинов, В. М. Мамчур, П. С. Матишевський, М. І. Мельник, В. О. Навроцький, В. Т. Нор, Л. А. Остапенко, В. М. Смітієнко, В. В. Сташис, С. А. Тарарухін, В. М. Трубников, Є. В. Фесенко, С. Д. Шапченко, О. Б. Шигонін, С. С. Яценко та ін.
Однак, незважаючи на значну увагу, що приділяється зазначеній темі, комплексне монографічне дослідження проблем кримінальної відповідальності за умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю, в Україні ще не проводилося.
Вищевикладене повною мірою обґрунтовує актуальність та необхідність проведення комплексного наукового дослідження в цій сфері.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження ґрунтується на основних положеннях постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1767 «Про затвердження Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 роки», «Концепції Державної програми профілактики правопорушень на період до 2015 року», затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1911-р від 29.09.2010 р., а також наказу МВС України від 29.07.2010 р. № 347 «Про затвердження Переліку пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності ОВС України на період 2010-2014 років» та Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2011-2014 рр., схвалених Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ 27 грудня 2010 р. (протокол № 10).
Тему дисертації затверджено Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ 25 березня 2011 року (протокол № 3).
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є визначення і розкриття на основі аналізу норм вітчизняного та зарубіжного кримінального законодавства, слідчої та судової практики особливостей кримінальної відповідальності за умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю, а також формулювання пропозицій щодо вдосконалення законодавства та правозастосовної практики України по даній категорії справ.
Реалізація поставленої мети зумовила необхідність вирішення таких основних задач:
– конкретизувати визначення терміну «вбивство»;
– з’ясувати зміст терміну «особлива жорстокість» та її кримінально-правове значення як кваліфікуючої ознаки вчинення умисного вбивства;
– визначити об'єктивні та суб'єктивні ознаки умисного вбивства, вчиненого з особливою жорстокістю, встановити і деталізувати їх особливості;
– дослідити проблеми відмежування умисного вбивства, вчиненого з особливою жорстокістю від суміжних складів злочинів;
– дослідити особливості кваліфікації умисного вбивства, вчиненого з особливою жорстокістю, при: співучасті; незакінченому злочині, добровільній відмові від доведення злочину до кінця;
– дослідити покарання, яке може бути призначене за умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері захисту життя людини від злочинних посягань.
Предметом дослідження є кримінальна відповідальність за умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю.
Методи дослідження обрано з урахуванням поставленої мети, завдань, змісту його об’єкта та предмета. Для досягнення об’єктивності результатів дослідження застосовувались як загальнонаукові, так і спеціально-наукові методи пізнання.
Діалектичний метод забезпечив дослідження кримінально-правових положень про відповідальність за умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю, вплинув на формування висновків і пропозицій за напрямом дослідження (у всіх розділах дисертації). Історико-правовий та порівняльно-історичний методи використано при вивченні історичних витоків та генезису кримінальної відповідальності за умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю (підрозділ 1.1). Порівняльно-правовий метод використовувався при виявленні подібного та відмінного у чинному законодавстві України та у кримінальному законодавстві зарубіжних країн (підрозділ 1.2). За допомогою формально-догматичного методу визначається зміст юридичних термінів та конструкцій, які використовуються при регламентації кримінальної відповідальності за умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3, 2.4). Системно-структурний метод використовувався для дослідження конкретних елементів кримінально-правової норми про відповідальність за умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3, 2.4). Метод системного аналізу використовувався для комплексного розгляду складових предмета дослідження як елементів єдиного цілого (у всіх розділах дисертації). Статистичний метод використовувався для отримання у результаті вивчення кримінальних справ про умисні вбивства, вчинені з особливою жорстокістю даних, на підставі яких вивчалися кількісно-якісні характеристики вчинення цих злочинів та проблеми практики призначення покарання за них (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3, 2.4, 3.3).
Теоретичною основою дослідження є праці з філософії, теорії держави та права, кримінального права, кримінології, соціології, психіатрії, теорії управління, статистики, судової медицини та деяких інших наук.
Нормативну базу склали Конституція України, міжнародно-правові акти, нормативно-правові акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств і відомств України, інші чинні нормативно-правові акти щодо питань кримінально-правової охорони життя людини, а також законодавство зарубіжних країн.
Емпіричну базу дисертаційного дослідження склали узагальнені дані, отримані в ході вивчення та аналізу: статистичних даних МВС України за 1996-2011 рр.; 205 архівних кримінальних справ, які були розглянуті судами України у 1997-2011 рр. за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України (п. «е» ст. 93 КК України 1960 року).
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що вперше у кримінальному праві України предметом спеціального комплексного монографічного дослідження на дисертаційному рівні стали проблеми кримінальної відповідальності за умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю.
На основі дослідження історичних, нормативних та доктринальних аспектів проблеми кримінальної відповідальності за умисне вбивство, що вчинено з особливою жорстокістю, обґрунтовано нові теоретичні положення, уточнено зміст окремих понять та термінів, що мають значення для науки, практики та вдосконалення законодавства. Зокрема:

вперше:
– з’ясовано на основі порівняльно-правового аналізу вітчизняного та іноземного законодавства місце цих посягань з-поміж інших видів кваліфікованих вбивств, дана оцінка ступеню їх суспільної небезпеки;
– систематизовано форми прояву особливої жорстокості як способу вчинення умисного вбивства, якими слід вважати: фізичне та психічне насильство; вчинення злочину у присутності близьких потерпілому осіб; вчинення його щодо потерпілого, який знаходиться у безпорадному стані; вбивство декількох осіб одного за одним; багаточисельною групою осіб; ґлумління над трупом потерпілого;
– запропоновано визначення поняття умисного вбивства, що вчинено з особливою жорстокістю, під яким слід розуміти позбавлення життя людини, що супроводжується застосуванням психічного та/або фізичного насильства з метою завдання потерпілому або його близьким особливих фізичних та/або психічних страждань, а також з метою ґлумління над трупом;
удосконалено:
– визначення поняття «вбивство», яке з урахуванням положень теорії кримінального права, а також вітчизняної та зарубіжної законодавчої практики слід визначити як «умисне позбавлення життя іншої людини»;
– тлумачення поняття «ґлумління над трупом» в контексті норми, що передбачає відповідальність за вбивство, що вчинено з особливою жорстокістю, під яким слід розуміти спотворювання трупа, його розчленування та інші подібні дії, у випадках якщо позбавлення життя було вчинене з метою знущання над трупом або як продовження реалізації винним умислу, яким охоплювався саме особливо жорстокий спосіб позбавлення життя потерпілого.
дістали подальшого розвитку:
– розуміння сутності та співвідношення понять «мучення», «мордування», «тортури» та ін.;
– положення щодо зміни назви Розділу ІІ Особливої частини КК України, яку запропоновано викласти у такій редакції: «Злочини проти життя та здоров’я людини»;
– обґрунтування положення про те, що позбавлення життя як кримінально каране діяння може бути вчинено тільки умисно, а заподіяння смерті – з необережності або внаслідок певних обставин, що виключають злочинність діяння (необхідна оборона, крайня необхідність або наявність інших обставин, що виключать злочинність діяння).
Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні положення, висновки і пропозиції, викладені в дослідженні, можуть бути використані:
– у науково-дослідній роботі – для подальших наукових досліджень актуальних проблем кримінальної відповідальності за умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю (Акт про впровадження результатів дисертаційного дослідження у науково-дослідну діяльність Кримінологічної асоціації України від 21.01.2013 р.);
– у правотворчості – при наданні пропозицій щодо вдосконалення законодавства про кримінальну відповідальність в частині кримінальної відповідальності за умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю;
– у правозастосовчій діяльності – при вирішенні конкретних питань кваліфікації умисного вбивства, вчиненого з особливою жорстокістю (Акт впровадження результатів дисертаційного дослідження в практичну діяльність працівників ГУМВС України в Харківській області від 10.06.2013 р.);
– у навчальному процесі – при викладанні курсантам і студентам юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів дисциплін «Кримінальне право», «Кримінологія» та спецкурсів, при підготовці монографій, наукових статей, підручників, навчальних і методичних посібників (Акт впровадження результатів дисертаційного дослідження у навчальний процес Харківського національного університету внутрішніх справ від 15.01.2013 р.).
Апробація результатів дисертації. Основні положення й висновки дисертації обговорювались на засіданнях кафедри кримінального права та кримінології факультету з підготовки слідчих та кафедри кримінального, кримінально-виконавчого права та кримінології навчально-наукового інституту права та масових комунікацій Харківського національного університету внутрішніх справ. Результати дисертаційного дослідження були оприлюднені на науково-практичних конференціях: «Держава і право: проблеми становлення і стратегія розвитку» (м. Суми, 21-22 травня 2011 р.); «Актуальні сучасні проблеми кримінального права та кримінології у світлі реформування кримінальної юстиції» (м. Харків, 12 травня 2012 р.).
Публікації. Основні положення дисертації викладено у семи наукових працях, п’ять з яких опубліковано у наукових виданнях, визнаних фаховими з юридичних наук, та двох збірках тез доповідей на науково-практичних конференціях.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Підсумовуючи результати проведеного дослідження, вважаємо за доцільне навести найважливіші наукові та практичні висновки, одержані в ході його проведення, а також висловити пропозиції щодо вдосконалення кримінального законодавства України в частині відповідальності за умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю.
1. Історичний аналіз доводить історичну обумовленість предмета дослідження, його відносну сталість у вітчизняному кримінальному праві (з часів Петра І) та, як наслідок, цілком обґрунтоване існування в чинному кримінальному законодавстві.
На відміну від попередніх законів про кримінальну відповідальність Кримінальний кодекс 1960 р. вказував на особливу жорстокість як на обтяжуючу обставину, а не на спосіб, особливо болісний для потерпілого, що явно не охоплює усіх випадків вбивств, що свідчать про особливу жорстокість винної особи. Таким чином, нове трактування зазначеної кваліфікуючої ознаки ліквідувало законодавчо закріплений відрив способу вчинення цього злочину від особистості винного, який застосовує саме такий спосіб.
2. Проведений аналіз спеціальних складів вбивств дозволяє зробити висновок, що хоча вони і не містять вказівки на конкретну форму вини, зміст та форма інших обов’язкових ознак складу злочину визначають можливість їх вчинення лише умисно (наприклад, визначення моментів закінчення злочину – замах на позбавлення життя). Крім цього, у цих злочинах мова йде про посягання на життя, а не про заподіяння смерті.
Системний розгляд складів злочинів, якими передбачено відповідальність за посягання на життя та здоров’я особи, дозволив визначити, що у деяких кваліфікованих складах злочинів «заподіяння смерті» є обтяжуючою обставиною (кваліфікуючою ознакою), але відношення особи до такого наслідку є лише необережним, оскільки винна особа або взагалі не усвідомлювала можливості його настання, або легковажно розраховувала на його відвернення.
Вищевикладене дозволило зробити висновок, що позбавлення життя як кримінально каране діяння може бути вчинено тільки умисним, а заподіяння смерті – з необережності або внаслідок певних обставин, що виключають суспільну небезпеку діяння (необхідна оборона, крайня необхідність або наявність інших обставин, що виключать злочинність діяння). Крім того, на наш погляд, терміном «позбавлення життя» охоплюється як діяння, так і наслідок злочину.
З метою удосконалення чинного законодавства та практики його застосування, визначаючи такий злочин, як вбивство, доцільно у ст. 115 КК України використовувати словосполучення «позбавлення життя», а не «заподіяння смерті», а у інших складах злочину, що не пов’язуються зі вбивством, – залишити вказівку на «заподіяння смерті».
3. Пропонуємо назву статті 119 КК України викласти у такій редакції: «Заподіяння смерті через необережність». Крім того, з метою уникнення тавтологічності, що виникає при розкритті назв статей, що передбачають відповідальність за вбивства, необхідно з назв відповідних норм виключити термін «умисне».
4. Факт наявності норми Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вбивство, прямо вказує на протиправність даного діяння, тому слід виключити з диспозиції ст. 115 КК України вказівку на протиправність діяння.
5. Виходячи з аналізу сутності та змісту ознак вбивства, з урахуванням розвитку теорії кримінального права, вітчизняної законодавчої практики та законодавчої практики зарубіжних країн, вбивство, на наш погляд, слід визначити як «умисне позбавлення життя іншої людині».
6. Родовим та безпосереднім об’єктами умисного вбивства, вчиненого з особливою жорстокістю, є суспільні відносини, що виникають з приводу недоторканості життя людини. Учасниками таких відносин є, з одного боку, людина – «носій» життя, з іншого, – будь-яка інша людина. Предметом цих відносин виступає життя іншої людини, а їх змістом – право «носія» на недоторканість життя та обов’язок будь-якої іншої особи не заподіювати смерть іншій людині.
7. Поняття «людина» й «особа» не рівнозначні, перше з них є ширшим за обсягом. На відміну від поняття «людина», що охоплює її характеристику як біологічної, живої істоти в цілому, поняття «особа» охоплює лише характеристику соціальних властивостей людини. У зв’язку з цим пропонуємо назву Розділу ІІ Особливої частини Кримінального кодексу України викласти у такій редакції: «Злочини проти життя та здоров’я людини».
8. При умисному вбивстві, вчиненому з особливою жорстокістю, діяння може виражатися у формі дії або бездіяльності. Суспільно небезпечним наслідком умисного вбивства, вчиненого з особливою жорстокістю, є настання біологічної смерті іншої людини. Однак сам факт біологічної смерті людини не є підставою для кваліфікації вчиненого як умисного вбивства, вчиненого з особливою жорстокістю. Обов’язковим є встановлення суб’єктивного зв’язку між позбавленням життя потерпілого та особливими мученнями та стражданнями потерпілого (іншої особи), тобто усвідомлення винним можливості їх спричинення.
9. Найбільш розповсюдженими способами заподіяння потерпілому особливих фізичних страждань є заподіяння великої кількості тілесних ушкоджень, тортур, мордування, мучення. Проаналізувавши поняття «мучення», «мордування» та «тортури», вважаємо, що різницею між ними є вид діяння та тривалість діяння у часі. Так, заподіяння мук – це бездіяльність винної особи, а мордування – це завжди активна дія. Тортури охоплюють поняття мордування та мучення, але характеризуються більшою тривалістю у часі. Загальною ознакою цих діянь є їх наслідок – заподіяння особливого фізичного болю.
У Правилах судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень використовується термін «заподіяння мук». Тому слід погодити термінологію та замінити слова «мучення» на «заподіяння мук».
9. Через приниження честі і гідності людини у більшості випадків при умисному вбивстві реалізується умисел винного, що спрямований на заподіяння потерпілому особливих психічних страждань. Специфіка змісту особливих психічних страждань близьких потерпілого при його вбивстві полягає в тому, що ці особи, поряд із тяжкими переживаннями факту смерті потерпілого, додатково переживають ще і процес її заподіяння.
Моральні страждання є певним видом психічних страждань, які за своєю природою є значно ширшими та охоплюють усі рівні функціонування психіки людини. Тому визнання моральних стражданнь як окремої ознаки, що характеризує особливу жорстокість, є невиправданою.
10. Спотворювання трупа, його розчленування й інші подібні дії (глумління над трупом) можуть бути основою для кваліфікації вчиненого як вбивства з особливою жорстокістю тоді, коли позбавлення життя було вчинене з метою знущання над трупом або як продовження реалізації винним жорстокого способу позбавлення життя потерпілого.
11. Про вчинення умисного вбивства з особливою жорстокістю може свідчити вчинення його щодо потерпілого, який знаходиться у безпорадному стані (через малолітній чи престарілий вік, хворобу, стан сп’яніння тощо); вбивство декількох осіб – одного за одним, якщо винний, усвідомлював, що завдає потерпілим особливі психічні страждання, пов’язані з спостеріганням процесу позбавлення життя іншої людини (людей) та фактом її смерті та з неспроможністю захистити своє життя та життя інших людей, жахом неминучості свої смерті та безсиллям щось змінити; багаточисельною групою осіб.
12. Суб’єктом вбивства з особливою жорстокістю, як і усіх умисних вбивств, може бути фізична осудна особа, яка досягла 14 років.
Умисне вбивство з особливою жорстокістю часто вчиняють особи, що мають певні психічні розлади, найбільш розповсюдженими з них є: психопатії, патохарактеріологічний розвиток, залишкове явище після органічного ураження центральної нервової системи травматичної етіології, психози, алкоголізм, наркоманія та ін.
13. Умисне вбивство з особливою жорстокістю може вчинятися з прямим умислом, коли винний бажає позбавити життя потерпілого і усвідомлює те, що смерть особи наступила саме в результаті особливих фізичних мучень і/або психічних страждань або, позбавляючи життя потерпілого, винний мав на меті задовольнити свої потреби шляхом глумління над трупом.
Умисне вбивство з особливою жорстокістю може вчинятися з непрямим умислом, коли винний усвідомлює, що своїм діянням заподіює потерпілому особливих фізичних мучень і/або психічних страждань, передбачає, що цими діяннями може позбавити життя потерпілого та хоча не бажає настання такого наслідку, але припускає його настання.
14. Ознаками, що дозволяють відмежувати умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю, від суміжних складів є: спосіб вчинення злочинів, суспільно небезпечні наслідки, спрямованість умислу, форма вини, мета вчинення злочину.
15. Незакінченим умисне вбивство з особливою жорстокістю може бути у разі: наявності помилки в діянні винної особи; припинення злочинного діяння винної особи іншими особами; якщо наслідки у вигляді смерті потерпілого не настали з причин, що не залежали від його волі; непереборної сили.
16. Добровільна відмова при вчиненні досліджуваного злочину може виражатися у припиненні будь-яких дій, спрямованих на позбавлення потерпілого життя, та у припиненні дій, що являють собою особливу жорстокість, без припинення дій, спрямованих на позбавлення потерпілого життя. У цьому випадку діяння слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 115 КК України.
17. Умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю, слід вважати вчиненим у співучасті, якщо його вчинили два або більше суб’єкта злочину, умислом яких охоплювалось заподіяння потерпілому особливих фізичних та/або психічних страждань.
19. Види та розмір покарання за злочин, передбачений п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України, відповідають положенням Загальної та Особливої частини КК України. Встановлені вид та розмір покарання є доцільними та обґрунтованими.
Аналіз судової практики показав, що судді при призначенні покарання за вчинення умисного вбивства з особливою жорстокістю повною мірою використовують передбачений у санкції статті весь діапазон можливого розміру покарання у виді позбавлення волі, а також альтернативне покарання у виді довічного позбавлення волі.
Відсоток випадків призначення максимального розміру (та наближеного до нього) покарання у виді позбавлення волі, передбаченого санкцією статті, та довічного позбавлення волі цілком кореспондує з відсотком умисних вбивств з особливою жорстокістю, вчинених при обтяжуючих обставинах та при наявності інших кваліфікуючих ознак.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Андреева Л.А. Влияние жестокости преступного поведения на уголовную ответственность / Л.А. Андреева, П.Ю. Константинов. – СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2002. – 210 с.
2. Аниянц М.К. Ответственность за преступления против жизни по действующему законодательству союзных республик / Аниянц М.К. – М.: «Юридическая литература», 1964. – 212 с.
3. Аниянц М.К. Ответственность за преступления против жизни / Аниянц М.К. – М., 1964. – 212 с.
4. Антонян Ю.М. Жестокость в нашей жизни / Антонян Ю.М. – М.: Инфра-М, 1995. – 320 c.
5. Антонян Ю.М. Общий очерк о преступном насилии // Человек против человека. Преступное насилие. Сб. статей. [Под общ. ред. Ю.М. Антоняна, С.Ф. Милюкова]. – СПб., 1994. – С. 8-29.
6. Антонян Ю.М. Преступная жестокость. Монография / Антонян Ю.М. – М.: Изд-во ВНИИ МВД России, 1994. – 216 c.
7. Антонян Ю.М. Криминальная патопсихология / Ю.М. Антонян, В.В. Гульдан. – М.: Главная редакция восточной литературы издательства «Наука», 1991. – 248 с.
8. Архів Апеляційного суду Волинської області. Справа № 1-5/2009.
9. Архів Апеляційного суду Житомирської області. Справа № 1-1 / 2006.
10. Архів Апеляційного суду Житомирської області. Справа № 1- 25.
11. Архів Апеляційного суду Житомирської області. Справа № 1-36/2007.
12. Архів Апеляційного суду Житомирської області. Справа № 1-24/2006.
13. Архів Апеляційного суду Житомирської області. Справа № 1-29/2008.
14. Архів Апеляційного суду Житомирської області. Справа № 1-32/2006.
15. Архів Апеляційного суду Житомирської області. Справа №1-32/2007.
16. Архів Апеляційного суду Житомирської області. Справа №1-33/2008.
17. Архів Апеляційного суду Закарпатської області. Справа № 1- 10/2008.
18. Архів Апеляційного суду Миколаївської області. Справа № 1- 30/2006.
19. Архів Апеляційного суду міста Києва. Справа № 1-17/2008.
20. Архів Апеляційного суду Хмельницької області. Справа №1-4/ 2006.
21. Архів Апеляційного суду Чернівецької області. Справа №1-18/2006.
22. Архів Апеляційного суду Чернігівської області. Справа № 1-11/2007.
23. Архів Апеляційного суду Чернігівської області. Справа № 1-21/2006.
24. Бажанов М.И. Личность – под охраной уголовного закона / М.И. Бажанов, В.В. Сташис. – Cимферополь: Таврия, 1996. – 236 с.
25. Бажанов М.И. Преступления против личности в УК УССР и судебной практике / М.И. Бажанов, В.В. Сташис – Харьков: Вища шк. Изд-во при Харьк. ун-те, 1981. – 214 c.
26. Бажанов М.И. Уголовное право Украины. Общая часть. Конспект лекций / Бажанов М.И. – Днепропетровск: «Пороги», 1992. – 167 с.
27. Базаров Р.А. Уголовно-правовая характеристика преступлений против жизни: Учеб. пособие / Р. А. Базаров. – Челябинск, 1998. – 98 с.
28. Бандурка А.М. Вандализм / A.M. Бандурка, А.Ф. Зелинский. – Харьков: Ун-т внутр. дел, 1996. – 198 с.
29. Баулін Ю.В. Протиправність як ознака вбивств // Кримінально-правова охорона життя та здоров’я особи: Матер. наук.-практ. конф. [Харків] 22-23 квітня 2004 р. / Редкол.: Сташис В.В. (голов. ред.) та ін. – К.– Х.: Юрінком Інтер, 2004. – С. 18-19.
30. Беляев В.Г. Вопросы квалификации убийств. Учебное пособие / В.Г. Беляев, М.Н. Свидлов. – Волгоград: ВСШ, 1984. – 60 с.
31. Берковиц Л. Агрессия: причины, последствия и контроль / Берковиц Л. – СПб.: Прайм – ЕВРОЗНАК, 2001. – 512 с.
32. Білоконєв В.М. Суспільні відносини як об’єкт захисту кримінального законодавства / Білоконєв В.М. // Закон і бізнес. – 14 серпня 1999 р. – № 33. – С. 11.
33. Благов Е.В. Применение уголовного права (теория и практика) / Благов Е.В. – СПб: Издательство «Юридический центр Пресс», 2004. – 505 с.
34. Большой психологический словарь / Сост. и общ. ред. Б. Мещеряков, В.Зинченко. – СПб.: ЕВРОЗНАК, 2003. – 672 с.
35. Борисов В.И. Преступления против жизни и здоровья: вопросы квалификации / В.И. Борисов, В.Н. Куц. – Харьков: НПКФ «Консум», 1995. – 104 с.
36. Бородин С.В. Преступления против жизни / Бородин С.В. – СПб: Издательство «Юридический центр Пресс», 2003. – 496 с.
37. Бородин С.В. Квалификация преступлений против жизни / Бородин С.В. – М.: Юридическая литература, 1977. – 240 с.
38. Брайнин Я.М. Уголовная ответственность и ее основание в советском уголовном праве / Брайнин Я.М. – М.: Юридическая литература, 1963. – 275 с.
39. Бурчак Ф.Г. Дальнейшее укрепление правовой защиты государственной и общественной жизни / Бурчак Ф.Г. – К.: Общество «Знание» УССР, 1987. – 48 с.
40. Бэрон Р. Агрессия / Р. Бэрон, Д. Ричардсон . – СПб., 2001. – 352 с.
41. Великий тлумачний словник сучасної української мови [уклад. і голов. редактор В.Т.Бусел.] – К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2002. – 1440 с.
42. Гавриш С.Б. Проблема застосування кримінальної відповідальності за співучасть у воєнізованих або збройних формуваннях, терористичних групах та інших злочинних організаціях // Новий кримінальний кодекс України: Питання застосування і вивчення: Матер. міжнар. наук.-практ. конф. [Харків] 25 – 26 жовт. 2001 р. / Редкол.: Сташис В. В. (голов. ред.) та ін. – К.-Х.: Юрінком Інтер, 2002. – С. 38-42.
43. Гаухман Л.Д. Квалификация преступлений: закон, теория, практика / Гаухман Л.Д.  М.: Учебно-консультационный центр «ЮрИнфоР», 2001.  316 с.
44. Герасименко В.П. Поняття покарання та його ознаки за КК України 2001 р. / Герасименко В.П. // Проблеми законності. – 2006. – Вип. 80. – С. 113-115.
45. Герцензон А.А. Уголовное право. [Учебник для юрид. ин-тов и юрид. факультетов] / Герцензон А.А. – М.: Красный пролетарий, 1948. – 576 с.
46. Гладун 3.С. Соціально-філософські засади права людини на життя і право на смерть / Гладун 3.С. // Права людини в Україні. – К.-X.,1994. – Вип. 9. – С. 21-35.
47. Глистин В.К. Проблема уголовно-правовой охраны общественных отношений (объект и квалификация преступлений) / Глистин В.К. – Ленинград, 1979. – 84 с.
48. Глушков В.А. Ответственность за преступления в области здравоохранения / Глушков В.А. – К.: Вища школа, 1987. – 200 с.
49. Глушков В.А. Уголовно-правовые аспекты пересадки органов / Глушков В.А. // Советское государство и право. – 1983. – № 11. – С. 68-73.
50. Головкін Б.М. Корислива насильницька злочинність в Україні: феномен, детермінація, запобігання: монографія / Б.М. Головкін. –Х.: Право, 2011. – 432 с.
51. Головкін Б.М. Кримінологічна оцінка насильства при характеристиці тяжкої корисливо-насильницької злочинності / Б.М. Головкін // Часопис Київського університету права. – 2006. – № 4. – С. 123-128.
52. Горелик И.И. Правовые аспекты трансплантации органов и тканей / Горелик И.И. // Советское государство и право. – 1968. – № 9. – С. 88-93.
53. Гороховська О.В. Безпосередній об’єкт вбивства, вчиненого через необережність / Гороховська О.В. // Актуальні проблеми боротьби зі злочинністю на етапі реформування кримінального судочинства: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції: У 2 ч.  Запоріжжя: Юридичний інститут МВС України.  2002.  Ч. 1.  С. 137141.
54. Гороховська О.В. Кримінальна відповідальність за вбивство через необережність: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / Гороховська Олена Володимирівна. – Київ, 2002. – 228 с.
55. Гринько С.Д. Борьба с терроризмом и захватом заложников (уголовно-правовые и криминологические проблемы): Автореф. дис. … докт. юрид. наук: 12.00.08 / Гринько С.Д. – Ростов н/Д, 1998. – 20 с.
56. Гришаев П. Различие между получением взятки и незаконным вознаграждением за выполнение работ, связанных с обслуживанием населения / П. Гришаев // Советская юстиция. – 1984. – № 14. – С. 10-11.
57. Грищук В.К. Питання системності кримінально-правового захисту людини за новим Кримінальним кодексом України // Новий Кримінальний кодекс України: Питання застосування і вивчення: Матер. міжнар. наук.-практ. конф. [Харків] 25-26 жовт. 2001 р. / Редкол.: Сташис В.В. (голов. ред.) та ін. – К.– Х.: «Юрінком Інтер». 2002. – С. 110-113.
58. Грищук В.К. Юридичний аналіз основного складу умисного вбивства за Кримінальним кодексом України 2001 р. / Грищук В.К. // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2002. – Випуск 37. – С. 407-415.
59. Гуторова Н.О. Кара, як мета кримінального покарання / Н.О. Гуторова // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2002. – № 20. – С. 42-46.
60. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка: И - О. Т. 2 / Даль В.И. – М.: Гос. изд-во иностр. и нац. слов., 1955. – 779 c.
61. Даньшин И.Н. Уголовно-правовая охрана общественного порядка / Даньшин И.Н. – М.: Юрид. лит., 1973. – 132 с.
62. Демидов Ю.А. Человек — объект уголовно-правовой охраны // Советское государство и право / Демидов Ю.А. – 1972. – № 2. – С. 106-110.
63. Дзюба В.Т. Деякі питання кримінальної відповідальності за вбивство за кримінальним законодавством України // Кримінально-правова охорона життя та здоров’я особи: Матер. наук.-практ. конф. [Харків] 22-23 квітня 2004 р. / Редкол.: Сташис В.В. (голов. ред.) та ін. – К.– Х.: «Юрінком Інтер», 2004. – С. 72-78.
64. Дідківська Н.А. Кримінальна відповідальність за умисне вбивство з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення: дис. … канд. юрид. наук.: 12.00.08 / Дідківська Наталія Анатоліївна. – Київ, 2005. – 288 с.
65. Домбровська О.В. Конституційне право на життя людини і громадянина та забезпечення його реалізації органами внутрішніх справ: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.02 / Домбровська Оксана Валентинівна. – Київ, 2002. – 236 с.
66. Дружков С.Н. Уголовно-правовые функции особой жестокости в составе убийства: вопросы теории и практики: дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / Дружков С.Н. – Екатеринбург, 2002. – 168 с.
67. Дурманов Н.Д. Понятие преступления / Дурманов Н.Д.; Отв. ред.: Шаргородский М.Д. – М., Л.: Изд-во АН СССР, 1948. – 315 c.
68. Емельянов В.П. Понятие объекта преступления в уголовно-правовой науке / Емельянов В.П. // Право і безпека. – 2002. – № 4. – С. 7-11.
69. Есипов В.В. Уголовное право. Часть особенная. Преступления против личности и имущества / Есипов В.В. – М.: Изд. Книжного маг. «Правоведение», 1910. – 216 c.
70. Ємельянов В.П. Кваліфікація злочинів проти власності / Ємельянов В. П. – Х., 1996. – 112 с.
71. Жалинский А.Э. Насильственная преступность и уголовная политика / Жалинский А.Э. // Советское государство и право. – 1991. – № 3. – С. 101-112.
72. Жижиленко А.А. Преступления против личности / Жижиленко А.А. – М., Л.: Госиздат., 1927. – 140 с.
73. Загородников Н.И. Преступления против жизни по советскому уголовному праву / Загородников Н.И. – М.: Гос. изд. юрид. лит., 1961. – 278 с.
74. Загородников Н.И. Советское уголовное право. Общая и Особенная части / Загородников Н.И. – М.: Юридическая литература, 1975. – 568 с.
75. Закалюк А.П. Преступление, совершенное с особой жестокостью. Научный обзор результатов исследования / Закалюк А.П., Жарый В.Д., Ковальский В.С. . – Киев, 1989.
76. Законодательные памятники России до 1917 года. Соборное Уложение 1649 года. Часть 1 / Сост. Т.А. Чернявская. – Н.Новгород, 1991. – 90 с.
77. Законодательство Петра I. – М.: Юридическая литература, 1997. – 880 с.
78. Законы уголовные. Уложеніе о наказаніяхъ уголовныхъ и исправительныхъ, Уставъ о наказаніяхъ, налагаемыхъ Мировыми Судьями, по продолженію 1906 года, съ позднъйшими узаконеніями, и Уголовное уложеніе 22 марта 1903 года, съ алфавитнымъ предметнымъ указателемъ / Составилъ Н.А. Громов. – С.-Петербургъ: Изданіе Юридического Книжнаго Магазина Н.К. Мартынова, 1909.
79. Зателепин О. К вопросу о понятии объекта преступления в уголовном праве / Зателепин О. // Уголовное право. – 2003. – № 1. – С. 29-31.
80. Зыков В. Особая жестокость, как обстоятельство, квалифицирующее убийство / Зыков В. // Советская юстиция. – 1969. – № 6. – С. 15-17.
81. Иванова В.В. Преступное насилие. Учебное пособие для ВУЗов / Иванова В.В. – М.: ЮИ МВД РФ, Книжный мир, 2002. – 83 с.
82. Ивановский Н.П. Разделение несмертных повреждений по ныне действующему Уложению о наказаниях / Н.П. Ивановский. – СПб., 1905. – 349 с.
83. Истомин А. Ф. Понятие и цели наказания / А. Ф. Истомин // “Черные дыры” в Российском законодательстве. – 2005. – № 4. – С. 176-185.
84. Ігнатов О. Кримінальне насильство: окремі питання / Ігнатов О. // Право України. – 2005. – № 3. – С. 67-71.
85. Ігнатов О.М. Насильство як спосіб вчинення злочину: поняття та сутність / О.М. Ігнатов // Форум права. – 2010. – № 3. – С.149 (С. 144–151) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2010-3/10iomptc.pdf
86. Ілієнко Д.В. Інститут покарання: деякі актуальні проблеми / Д.В. Ілієнко // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2001. – № 4. – С. 240-244.
87. Інструкція про визначення критеріїв живонародженості, мертвонародженості та перинатального періоду, затверджена Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 29.03.2006 р. // Офіційний вісник України. – 2006. – № 15. – Ст. 1150.
88. Інструкція щодо констатації смерті людини на підставі смерті мозку, затверджена Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 25.09.2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000. – № 42. – Ст. 1804.
89. Керімов А.З. Особлива жорстокість як кваліфікуюча ознака умисного вбивства за чинним кримінальним законодавством України та за законодавством минулих років / А.З. Керімов // Форум права. – 2012. – № 3. – С. 270–275 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2012-3/12kazzmr.pdf
90. Керімов А.З. Відмежування вбивства з особливою жорстокістю від суміжних складів злочинів / А.З. Керімов // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ: Збірник наукових праць. – 2012. – № 4 (64). – С. 345-352.
91. Керімов А.З. Кримінально-правове значення визначення початкового й кінцевого моментів життя людини / А.З. Керімов // Публічне право. – № 4. – 2011. – С. 337-341.
92. Керімов А.З. Місце вбивства у структурі закону про кримінальну відповідальність // Вісник Кримінологічної асоціації України: матеріали Всеукраїнської наук.-практ. конференції, присвяченої 20-річчю заснування кафедри кримінального права та кримінології Харківського національного університету внутрішніх справ 12 травня 2012 року «Актуальні сучасні проблеми кримінального права та кримінології у світлі реформування кримінальної юстиції» / МВС України ; Харківський нац. ун-т внутр. справ; Кримінологічна асоціація України. – Том 1. – X.: Золота миля, 2012. – С. 237-240.
93. Керімов А.З. Щодо об’єкту умисного вбивства, вчиненого з особливою жорстокістю // Держава і право: проблеми становлення і стратегія розвитку: зб. матеріалів IV Міжнародної науково-практичної конференції,присвяченої 20-річці незалежності України та 20-й річниці заснування інституту президентства України (м. Суми, 21-22 травня 2011р.) / Сумська філія Харківського національного університету внутрішніх справ. – Суми: Университетська книга, 2011. – С. 197-199.
94. Ковалев М.И. Понятие и признаки преступления и их значение для квалификации. Учебное пособие / Ковалев М.И. – Свердловск: Изд-во Свердл. юрид. ин-та, 1977. – 80 c.
95. Козлов А.П. Понятие преступления. – СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2004. – 819 с.
96. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации / Под ред. В.И. Радченко, А.С. Михлина. – М.: Спарк, 2000. – 862 с.
97. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации / Под ред. Ю.И. Скуратова, В.М. Лебедева. – М.: Юрайт-М, 1999. – 630 с.
98. Комментарий у Уголовному кодексу Российской Федерации (постатейный) / Под. ред. Кадникова Н. Г. – М.: Книжный мир, 2005. – 888 с.
99. Кондрашова Т.В. Проблемы уголовной ответственности за преступления против жизни, здоровья, половой свободы и половой неприкосновенности / Кондрашова Т.В. – Екатеринбург, 2000. – 248 с.
100. Константинов П.Ю. Влияние жестокости преступного поведения на квалификацию убийства: дисс. … канд. юрид наук: 12.00.08 / Константинов Павел Юрьевич. – М., 2003. – 185 с.
101. Конституція України від 28.06.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
102. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів проти особи та власності / Коржанський М.Й. – К.: Юрінком Інтер, 1996. – 111 с.
103. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів: навчальний посібник / Коржанський М.Й. – [2-ге вид.]. – К.: Атіка, 2002. – 640 с.
104. Коржанський М.Й. Кримінальне право України. Загальна частина / Коржанський М.Й. – К.: Наукова думка, 1996 р. – 334 с.
105. Коржанський М.Й. Предмет і об’єкт злочину: Монографія / Коржанський М.Й. – Д.: Юрид. акад. Мін-ва внутр. справ: Ліра ЛТД, 2005. – 252 с.
106. Коржанський М.Й. Ще раз про об’єкт злочину / Коржанський М.Й. // Юридичний вісник України. – 1996. – № 29. – С. 23-25.
107. Короленко М.П. Кваліфікація і класифікація умисних вбивств при обтяжуючих обставинах: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / Короленко Микола Павлович. – Одеса, 2002. – 189 с.
108. Короткевич М.Є. Кваліфікація зайняття забороненими видами господарської діяльності: автореф. дис.на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / М. Є. Короткевич. – Львів, 2006. – 16 с.
109. Кочерова Н.О. Об’єкт посягання зловживання впливом (ст. 369-2 КК України) // Часопис Академії адвокатури України – № 15 (2’2012) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/e-journals/Chaau/2012-2/12knokku.pdf
110. Красиков А.Н. Ответственность за убийство по российскому уголовному праву / Красиков А.Н. – Саратов: Изд. Саратовского ун-та, 1999. – 135 с.
111. Красиков А.Н. Уголовно-правовая охрана прав и свобод человека в России / Красиков А.Н. – Саратов: Полиграфист, 1996. – 209 с.
112. Криминология: учеб. для студентов вузов, обучающихся по специальности «Юриспруденция» / [Гуров А.И. и др.]; науч. редакторы – Н.Ф. Кузнецова, В.В. Лунеев. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Волтерс Клувер, 2004. – 629 с.
113. Криминология: Учебник/ под ред Н.Ф.Кузнецовой, Г.М.Миньковского – М.: Изд -во МГУ, 1994 – 415 с.
114. Кримінальне право України. Загальна частина: Підруч. для студентів юрид. вузів і фак. / Г.В. Андрусів, П.П. Андрушко, В.В. Беньківський та ін.; За ред. П.С. Матишевського та ін. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – 512 с.
115. Кримінальне право України. Загальна частина / Під ред. Бажанова М.І., Сташиса В.В., Тація В.Я. – Київ – Харків: Юрінком Інтер – Право, 2002. – 414 с.
116. Кримінальне право України. Загальна частина: навч. посіб. / [Агєєв М.М., Бахуринська О.О., Альошин Д.П. та ін.]; за ред. О.О. Кашкарова, В.А. Робака. – Сімферополь: КРП «Видавництво Кримнавчпеддержвидав», 2010. – 364 с.
117. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник / За ред. Мельника М.І., Клименка В.А. – К.: Юридична думка, 2004. – 352 с.
118. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник / За ред. Бажанова М.І., Сташиса В.В., Тація В.Я. 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 424 с.
119. Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник для студенів юрид. вузів і фак./ Г.В. Андрусів, П.П. Андрушко, С.Я. Лихова та інші; За редакцією П.С. Матишевського та інших. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 896 с.
120. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25-26. – Ст. 131.
121. Кримінальний кодекс України. Науково-практичний коментар / Під ред. Стрельцова Є.Л. – Х.: ООО «Одиссей», 2005. – 864 с.
122. Кудрявцев В.Н. К вопросу о соотношении объекта и предмета преступления / Кудрявцев В.Н. // Советское государство и право. – 1951. – № 8. – С. 51-60.
123. Кузнецова Н.Ф. Вопросы квалификации умышленного убийства / Кузнецова Н.Ф. // Вестник Московского университета. Серия: Право. – 1961. – № 2. – С. 139-145.
124. Курс советского уголовного права / Отв. ред.: Н.А. Беляев, М.Д. Шаргородский. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1973. – Т. 3. Часть особенная. – 836 с.
125. Курс уголовного права в 5-ти томах. Т. 1. Общая часть / Под ред. Борзенкова Г. Н. и Комиссарова В. С. – М.: ИКД «Зерцало-М», 2002. – 556 с.
126. Малахов И.П. Основы уголовного права. Общая часть / Малахов И.П. – К.: МАУП, 2000. – 188 с.
127. Малеин Н.С. Правонарушение: понятие, причины, ответственность / Малеин Н.С. – М.: Юрид. лит., 1985. – 190 с.
128. Малеина М.Н. Защита личных неимущественных прав советских граждан / Малеина М.Н. – М.: Знание, 1991. – 126 с.
129. Мальцев В. Понятие наказания / В. Мальцев // Уголовное право. – 2006. – № 4. – С. 42-46.
130. Мамчур В.М. Кримінальна відповідальність за умисне вбивство особи чи її близького родича у зв’язку з виконанням цією особою службового або громадського обов’язку: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / Мамчур Віталій Миколайович. – Київ, 2002. – 207 с.
131. Мамчур В.М. Проблема визначення поняття вбивства в кримінальному праві України / Мамчур В.М. // Право України. – 1999. – № 3. – С. 71-73.
132. Маргуліесъ М.С. Уголовное Уложеніе 22 марта 1903 г. Съ подстатейными выдержками изъ объяснительной записки и журналов Государственнаго Совъта и подробнымъ предметнымъ и сравнительнымъ указателями. – С.-Петербургъ: Тип. СПб. Т-ва Печ. и изд. дела «Труд», 1904. – 488 с.
133. Марітчак Т.М. Помилки у кваліфікації злочинів: монографія / Марітчак Т.М. – К.: Атіка, 2004. – 188 с.
134. Матишевський П.С. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студ. юрид. вузів і фак. / Матишевський П.С. – К.: А.С.К., 2001. – 352 с.
135. Матышевский П.С. Преступления против собственности и смежные с ними преступления / Матышевский П.С. – Киев: «Юрінком Інтер», 1996. – 240 с.
136. Мендельсон Г.А. Уголовная ответственность за убийство и телесные повреждения / Мендельсон Г.А. – М.: Государственное издательство юридической литературы, 1962. – 40 с.
137. Меркулова В.О. Проблеми законодавчого визначення співвідношеня кримінальної відповідальності та покарання / В.О. Меркулова // Кримінальний кодекс України 2001 р.: проблеми застосування і перспективи удосконалення. Прогалини у кримінальному законодавстві. – 2008. – С. 125-131.
138. Мисливий В.А. Злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту: Монографія / Мисливий В.А. – Дніпропетровськ: Юрид. акад. мін-ва внутр. справ, 2004. – 380 с.
139. Могачев М.И. Серийные изнасилования / Могачев М.И. – М.: Логос, 2003. – 288 с.
140. Музика А.А. Покарання за незаконний обіг наркотичних засобів: монографія / А.А. Музика, О.П. Горох. – Хмельницький: Вид-во Хмельницького університету управління та права, 2010. – 256 с.
141. Навроцький В.О. Злочини проти особи. Лекції для студентів юридичного факультету / Навроцький В.О. – Львів: юрид. фак. Львівського держ. ун-ту ім. Івана Франка. – 1997. – 48 с.
142. Навроцький В.О. Склад злочину і його роль у процесі кримінально-правової кваліфікації / Навроцький В.О. // Правничий часопис Донецького університету. – 2000. – № 1. – С. 47-51.
143. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / Під заг. ред. Потебенька М.О., Гончаренка В.Г. – К.: Форум, 2001, у 2-х ч. – Особлива частина. – 942 с.
144. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / Під ред. П.П. Андрушка, В.Г. Гончаренка, Є.В. Фесенка. – 2-е вид., перероб. та доп. – К.: Дакор, 2008. – 1428 с.
145. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / За ред. М.І. Мельника і М.І. Хавронюка. – К.: Каннон, А.С.К., 2001. – 1104 с.
146. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України: за станом законодавства та постанов Пленуму Верховного Суду України на 1 січня 1997 р. / За редакцією В.Ф. Бойка, Я.Ю. Кондратьєва, С.С. Яценка. – К.: Юрінком, 1997. – 960 с.
147. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2 т. – 2-е вид., перероб. і доп. / За ред.. О. В. Дзери (кер. авт. кол.), Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – Т.І. – 832 с.
148. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2 т. – 2-е вид., перероб. і доп. / За ред.. О. В. Дзери (кер. авт. кол.), Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – Т.ІІ. – 1088 с.
149. Наумов А.В. Мотивы убийства / Наумов А.В. – Волгоград: Изд-во ВСШ МВД СССР, 1969. – 134 с.
150. Никифоров А.С. Квалифицированное убийство в современном европейском континентальном и англо-американском уголовном праве / Никифоров А.С. // Журнал российского права. – 2001. – № 5. – С. 125-131.
151. Никифоров Б.С. Объект преступления по советскому уголовному праву / Никифоров Б.С. – М.: Госюриздат, 1960. – 274 с.
152. Новицький Г.В. Поняття і форми співучасті за кримінальним правом України: наук.-практ. посіб. / Новицький Г.В. – К.: Вища школа, 2001. – 96 с.
153. Новоселов Г.П. Учение об объекте преступления / Новоселов Г.П. – М., 2001. – 208 с.
154. Ноцюс И. О понятии убийства в советском уголовном праве // Совершенствование уголовного и уголовно-процесуального законодательства. Сборник научных трудов / Латв. ун-т, Рига, 1982. – С. 38-44.
155. Об изменении и дополнении Уголовного кодекса УССР: Постановление Всеукраинского центрального исполнительного комитета и Совета народных комиссаров УССР от 15.03.1930 г. // Збірник законів та розпоряджень робітничо-селянського уряду України. – 1930. – № 8. – Ст. 91.
156. Ожегов С.И. Толковый словарь русского языка / Российская академия наук. Институт русского языка им. В.В. Виноградова. – 4-е изд., доп. – М.: Азбуковник, 1999. – 944 с.
157. Останін В.О. Кваліфікація ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів: автореф. дис.на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право»/ В.О. Останін. – К., 2004. – 20 с.
158. Остапенко Л.А. Кримінально-правова характеристика умисних вбивств при пом’якшуючих обставинах (статті 116, 117, 118 КК України): дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / Остапенко Людмила Анатоліївна. – Київ, 2003. – 214 с.
159. О судебной практике по делам об убийстве (п. 8): Постановление Пленума Верховного Суда РФ от 27.01.1999 г. // Бюллетень Верховного Суда РФ. – 1999. – № 3.
160. Павловська Н. В. Теорія та практика захисту моральних благ цивільним законодавством України: дис. … канд. юрид наук: 12.00.03 / Павловська Наталія Володимирівна. – К., 2002. – 212 с.
161. Перепелица А.И. Некоторые изменения в ответственности за посягательства на жизнь и здоровье личности по новому УК Украины // Кримінально-правова охорона життя та здоров’я особи: Матер. наук.-практ. конф. [Харків] 22-23 квітня 2004 р. / Редкол.: Сташис В.В. (голов. ред.) та ін. – К.– Х.: Юрінком Інтер, 2004. – С. 9-13.
162. Петин И.А. Механизм преступного насилия / Петин И.А. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2004. – 343 с.
163. Пинаев А.А. Курс лекций по Общей части уголовного права: Книга первая «О преступлении» / Пинаев А.А. – Харьков: Харьков юридический, 2001. – 289 с.
164. Пионтковский А.А. Курс советского уголовного права. Т. 2. / Пионтковский А.А. – М.: Юридическая литература, 1970. – 567 с.
165. Пионтковский А.А. Преступления против личности / Пионтковский А.А. – М.: Юр. изд-во НКЮ СССР, 1938. – 136 с.
166. Пионтковский А.А. Уголовное право РСФСР. Общая часть / Пионтковский А.А. – М.: Госюриздат, 1924. – 194 с.
167. Питерцев С.К. Уголовно-правовое значение присутствия близких потерпевшего при убийстве // Правоведение (Известия высших учебных заведений). – Л., 1975. – С. 116-118.
168. Полянский Н.Н. Уголовное право и уголовный суд Англии / Полянский Н.Н. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Юрид. лит., 1969. – 399 c.
169. Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров’я особи: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 07.02.2003 р. // Вісник Верховного суду України. – 2003 р. – № 1.
170. Права, за якими судиться малоросійський народ. 1743 р. / HAH України; Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького; Ін-т української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського; Ю.С. Шемшученко (відп. ред. та авт. передмови), К.A. Віслобоков (у