КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЗАЛИШЕННЯ В НЕБЕЗПЕЦІ

Короткий опис

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

БАБАНІНА ВІКТОРІЯ ВІКТОРІВНА
УДК 343.624

КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА
ЗАЛИШЕННЯ В НЕБЕЗПЕЦІ

12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Микитчик Олександр Васильович
Начальник кафедри кримінального права КНУВС, кандидат юридичних наук, доцент

Київ – 2010

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ…………….………………….....
ВСТУП………………………………………………………………………
РОЗДІЛ 1. ІСТОРИЧНИЙ ТА ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ КРИМІНАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА ЩОДО ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ЗАЛИШЕННЯ В НЕБЕЗПЕЦІ……..…….
1.1. Генезис законодавства України про відповідальність за залишення в небезпеці……………………………………………………………..….…
1.2. Кримінальне законодавство зарубіжних країн про відповідальність за залишення в небезпеці…..………………………………………………
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1.....................................................................
РОЗДІЛ 2. ОБ’ЄКТИВНІ ТА СУБ’ЄКТИВНІ ОЗНАКИ ЗАЛИШЕННЯ В НЕБЕЗПЕЦІ…………………………..………..…….
2.1. Об’єктивні ознаки залишення в небезпеці….…………………………
2.2. Суб’єктивні ознаки залишення в небезпеці ……………………..........
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ2..................................................................
РОЗДІЛ 3. ВІДМЕЖУВАННЯ ЗАЛИШЕННЯ В НЕБЕЗПЕЦІ ВІД СУМІЖНИХ ЗЛОЧИНІВ ТА ПОКАРАННЯ ЗА ЙОГО ВЧИНЕННЯ……………………………….……………………..………...
3.1. Відмежування залишення в небезпеці від суміжних злочинів.............
3.2. Покарання за залишення в небезпеці…………………………………
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3......................................................................
ВИСНОВКИ………………………………………………………...……….
ДОДАТКИ……………………………………………………………...……
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………..……

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВІЛ – вірус імунодефіциту людини
ВР України – Верховна Рада України
ЗУНР – Західноукраїнська Народна Республіка
ДТП – дорожньо-транспортна пригода
КК – Кримінальний кодекс
КК України – Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року
КПК України – Кримінально-процесуальний кодекс України
КУпАП – Кодекс України про адміністративні правопорушення
МВС – Міністерство внутрішніх справ
МОЗ – Міністерство охорони здоров’я України
ППВС України – Постанови Пленуму Верховного Суду України
РРФСР – Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка
РСФСР – Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка
РФ – Російська Федерація
СНД – Співдружність Незалежних Держав
СНІД – синдром набутого імунодефіциту людини
СРСР – Союз Радянських Соціалістичних Республік
УНР – Українська Народна Республіка
УРСР – Українська Радянська Соціалістична Республік
ФРН – Федеративна Республіка Німеччина
ЦК України – Цивільний кодекс України
р. – рік
ст. – стаття
ч. – частина

ВСТУП

Актуальність теми. Демократична правова держава ставить перед правовою наукою завдання щодо необхідності вирішення нових завдань, що виникають у зв’язку з розвитком суспільства. Саме точне і неухильне виконання нормативно-правових актів є гарантією реалізації інтересів особи та суспільства. На сьогоднішній день надзвичайно актуально постала проблема щодо захисту основних прав і свобод людини й громадянина. Так, ст. 3 Конституції України проголошує, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Одним із засобів забезпечення охорони цих цінностей є встановлення державою кримінальної відповідальності за вчинення діянь, які на них посягають.
В останні роки в Україні відбувається різке зростання кількості злочинів проти життя та здоров’я особи. Це пояснюється не лише психологічною схильністю особи до насильства, але й зменшенням уваги членів суспільства до моральності. Зокрема, останній фактор суттєво впливає на вчинення злочину, передбаченого ст. 135 КК України – “Залишення в небезпеці”, адже люди стають все більш байдужими та безсердечними щодо до інших людей, особливо коли це стосується малолітніх дітей, літніх батьків, інвалідів та інших осіб, залишених без допомоги та підтримки. Одна з християнських заповідей – “допоможи ближньому” знайшла своє відображення у вказаній статті КК України. У зв’язку з цим особливої уваги потребує розробка пропозицій щодо удосконалення ст. 135 КК України, теоретичне та практичне їх обґрунтування.
Залишення в небезпеці характеризується тим, що винний не виконує обов’язків щодо надання допомоги особі, яка знаходиться в небезпечному для життя стані і потребує допомоги, та не може прийняти заходів щодо врятування свого життя самостійно. При цьому у винного є можливість надати таку допомогу потерпілому. За кримінальним законодавством норми, що передбачають надання допомоги людині, яка цього потребує, для врятування її життя та здоров’я, закріплені не лише в ст. 135 КК України, але й в ст.ст. 136, 139, 166, 284 КК України.
Проблема охорони і захисту життя, здоров’я людини і громадянина була й залишається у центрі науки кримінального права. Питання кримінальної відповідальності за залишення в небезпеці в науковій літературі розглядали такі вітчизняні вчені як І.І. Горелик, О.С. Горелік, Т.В. Кірпіченко, В.Б. Малінін, В.А. Мисливий, П.І. Орлов, О.Л. Тимчук, Є.В. Топильський, М.І. Хавронюк, Н.М. Ярмиш. Вони зробили вагомий внесок у дослідження різних аспектів проблеми залишення в небезпеці, однак не вичерпали всіх питань теми і не виключають її подальшого дослідження.
Проте, віддаючи належне науковому рівню і ступеню розробленості кримінально-правової заборони залишення в небезпеці, слід визнати, що дослідження проводилися в інших соціально-політичних умовах і не вичерпують усього кола питань, які постають перед слідчими, прокурорами та суддями у період реформування соціально-економічного устрою, динамічного розвитку науки кримінального права, науково-технічного прогресу. Не знайшли достатнього відображення у наукових працях питання генезису кримінально-правової заборони залишення в небезпеці, визначення форми вини при залишенні в небезпеці, справедливості та відповідності покарання за вказане діяння, відмежування злочину, передбаченого ст. 135 КК України, від суміжних злочинів. Не здійснено компаративного дослідження кримінальної відповідальності за залишення в небезпеці за кримінальним законодавством України та законодавством зарубіжних країн, не дана в повному обсязі характеристика проблемних питань складу злочину.
Останнім ґрунтовним дослідженням кримінально-правової заборони залишення в небезпеці стало дисертаційне дослідження радянського вченого Т.В. Кірпіченка, який у 1983 році захистив кандидатську дисертацію за темою: “Кримінальна відповідальність за залишення в небезпеці”. Однак зміна соціально-економічних й соціально-політичних реалій та прийняття КК України 2001 року, зумовило зміни і в самій нормі, яка передбачає відповідальність за залишення в небезпеці, що вимагає проведення якісно нового дослідження цієї норми. Також серед науковців немає єдиної точки зору щодо визначення об’єкта цього злочину та інших елементів складу злочину, понять “завідомість”, “безпорадний стан”, “тяжкі наслідки” тощо.
Теоретичним підґрунтям дисертаційної роботи стали праці Ю.В. Александрова, П.П. Андрушка, М.І. Бажанова, Ю.В. Бауліна, І.Г. Богатирьова, В.І. Борисова, Я.М. Брайніна, П.А. Вороб’я, В.О. Глушкова, Н.О. Гуторової, І.А. Вартилецької, О.М. Джужи, О.О. Дудорова, Т.В. Кірпіченка, М.Й. Коржанського, О.Г. Колба, О.М. Костенка, В.М. Кудрявцева, В.В. Кузнєцова, Н.Ф. Кузнєцової, В.М. Куца, Є.В. Лащука, О.В. Микитчика, В.А. Мисливого, П.С. Матишевського П.П. Михайленка, М.І. Мельника, А.А. Музики, В.О. Навроцького, В.І. Осадчого, М.І. Панова, А.А. Піонтковського, О.В. Процюка, А.В. Савченка, В.В. Сташиса, М.С. Таганцева, С.А. Тарарухіна, В.Я. Тація, А.Н. Трайніна, Г.О. Усатого, Є.В. Фесенка, П.Л. Фріса, М.І. Хавронюка, В.І. Шакуна, С.С. Яценка та ін.
Однак заборона залишення в небезпеці ще недостатньо досліджена в кримінально-правовій науці. Тому комплексне глибоке спеціальне дослідження вказаної проблеми є новим і потрібним кроком у кримінально-правовій характеристиці залишення в небезпеці.
Також необхідно зазначити, що судова практика застосування ст. 135 КК України є суперечливою, оскільки існують помилки при кваліфікації даного діяння. Крім того, при призначенні покарання в деяких випадках не дотримано принципу справедливості та відповідності призначеного покарання до вчиненого злочину.
З огляду на викладене, обрана для дослідження тема є важливою та актуальною.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане на кафедрі кримінального права Київського національного університету внутрішніх справ (КНУВС) відповідно до тематики Пріоритетних напрямків фундаментальних і прикладних досліджень, вищих навчальних закладів та наукових установ МВС України на період 2004–2009 роки, (затвердженої наказом МВС України від 5 липня 2004 року № 755); Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007–2009 роки (затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1767); Концепції реформування кримінальної юстиції України (затверджена Указом Президента України від 8 квітня 2008 року) та Планом заходів щодо реалізації цієї Концепції (затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2008 pоку).
Тема дисертації затверджена рішенням вченої ради Київського національного університету внутрішніх справ (протокол від 25 грудня 2007 року № 20), передбачена щорічними планами проведення науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт КНУВС на 2006–2009 роки та включена до переліку тем дисертаційних досліджень з проблем держави і права (АПрН 2007, п. 571).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексна наукова розробка питань кримінальної відповідальності за залишення в небезпеці та формування на цій основі науково обґрунтованих пропозицій та рекомендацій щодо її вдосконалення.
Виходячи з мети необхідним є вирішення таких завдань:
 дослідити генезис законодавства про кримінальну відповідальність за залишення в небезпеці;
 розглянути кримінальне законодавство зарубіжних країн про відповідальність за залишення в небезпеці та порівняти з українським;
 проаналізувати елементи та ознаки складу злочину, передбаченого ст. 135 КК України;
 здійснити відмежування залишення в небезпеці від суміжних злочинів та висвітлити питання кваліфікації;
 визначити види та межі покарань за залишення в небезпеці;
 провести власні емпіричні дослідження й розкрити стан практики застосування ст. 135 КК України у судовій та слідчій діяльності, узагальнити та проаналізувати її результати, а також виявити наявні в цій сфері проблеми;
 розробити пропозиції щодо внесення змін до національного законодавства з метою вдосконалення норми, що передбачає кримінальну відповідальність за залишення в небезпеці.
Об’єкт дослідження – суспільні відносини у сфері забезпечення кримінально-правовою забороною обов’язку надання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані.
Предмет дослідження – кримінальна відповідальність за залишення в небезпеці.
Методи дослідження репрезентовані системою загальнонаукових і спеціально-наукових методів, що забезпечили об’єктивний аналіз досліджуваного предмета. З урахуванням специфіки теми, мети і завдань дослідження застосовувались такі методи, зокрема: історико-правовий використаний при вивченні історичних витоків та генезису кримінально-правової заборони залишення в небезпеці (з часів Київської Русі й донині) (підрозділ 1.1.); компаративістський – використовувався при виявленні загального, схожого, відмінного та унікального у кримінальному законодавстві України та іноземних держав в положеннях їх доктрини щодо кримінально-правової заборони залишення в небезпеці (підрозділ 1.2.); догматичний – сприяв виявленню недоліків у нормі КК України, що передбачає відповідальність за залишення в небезпеці, завдяки її аналізу (підрозділи 1.2., 2.1., 2.2., 3.2.); соціологічний – використовувався при анкетуванні 396 практичних працівників органів внутрішніх справ (ОВС) України з питань ефективності застосування кримінально-правової норми про відповідальність за залишення в небезпеці, а також стосовно питань кваліфікації під час розслідування кримінальних справ, передбачених ст. 135 КК України (у всіх розділах дисертації); логіко-юридичний – для аналізу кримінально-правових норм, що передбачають відповідальність за залишення в небезпеці (у всіх розділах дисертації); системно-структурний – для дослідження конкретних елементів кримінально-правової норми, про відповідальність за залишення в небезпеці (підрозділи 1.2., 2.1., 2.2., 3.1., 3.2.); логіко-граматичний – використовувався при встановленні деяких понять, зокрема “завідомість”, “безпорадний стан” тощо (підрозділи 2.1., 2.2.); діалектичний – забезпечив дослідження кримінально-правових положень про відповідальність за залишення в небезпеці в їх взаємозв’язку, вплинув на формування висновків і пропозицій за темою дослідження (у всіх розділах дисертації); системного аналізу – використовувався для комплексного розгляду складових предмета дослідження як елементів єдиного цілого (у всіх розділах дисертації); структурно-функціональний – посприяв комплексному дослідженню питань уніфікації норми про кримінальну відповідальність за залишення в небезпеці з урахуванням існуючих умов та потреб практики (у всіх розділах дисертації). Ці та інші методи наукового дослідження використовувались у взаємозв’язку, що сприяло проведенню всебічного аналізу, обґрунтуванню теоретичних висновків та практичних рекомендацій.
Емпіричну базу дослідження становлять: 1) результати анкетування 396 практичних працівників ОВС України з 21 області України, міст Києва та Севастополя, стосовно питань ефективності застосування кримінально-правової норми про відповідальність за залишення в небезпеці, а також щодо питань кваліфікації під час розслідування кримінальних справ, передбачених ст. 135 КК України; 2) дані, одержані при вивченні 98 кримінальних справ, порушених за ст. 135 КК України, розслідуваних органами досудового слідства та розглянутих судами України у період з 2007 до 2009 року.
Науково-теоретичну основу дослідження склали наукові розробки з загальної теорії кримінального права, кримінального права, кримінології, кримінального процесу, компаративного права, адміністративного права, філософії, медицини тощо.
Нормативною базою дослідження є Конституція України, чинне кримінальне, сімейне, адміністративне законодавство України, постанови Пленуму Верховного Суду України, що мають відношення до досліджуваної проблеми. При аналізі історичного розвитку кримінально-правової заборони залишення в небезпеці були використані окремі нормативно-правові акти, починаючи з 1016 року. У процесі порівняльно-правового аналізу використовувалися положення кримінального законодавства окремих зарубіжних держав та країн СНД.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що за характером і змістом розглянутих питань, дисертація є першим в Україні комплексним монографічним науковим дослідженням, де проведено комплексний аналіз кримінальної відповідальності за залишення в небезпеці. Конкретний внесок дисертанта в наукову розробку щодо питань кримінальної відповідальності за залишення в небезпеці полягає в обґрунтуванні пропозицій та рекомендацій, що містять елементи наукової новизни й мають теоретичне та практичне значення для застосування ст. 135 КК України, зокрема:
вперше:
 проведено історичний аналіз законодавчих норм стосовно залишення в небезпеці в різні історичні періоди (починаючи з часів Київської Русі) та обґрунтовано його теоретичне значення для подальшого вдосконалення ст. 135 КК України;
 здійснено компаративне дослідження кримінально-правової заборони залишення в небезпеці за законодавством України та деякими країнами СНД та Західної Європи;
 науково обґрунтовано розширення у відповідності до змісту кримінально-правової заборони залишення в небезпеці об’єкту злочину шляхом зазначення в диспозиції ч. 1 цієї норми не тільки про “небезпечний для життя”, а й “небезпечний для здоров’я стан”;
 аргументовано замінити словосполучення “новонародженої дитини” словосполученням “малолітньої дитини”;
 науково обґрунтовано необхідність у диспозиції ч. 2 ст. 135 КК України слова “Ті самі дії” замінити словами “Те саме діяння”;
 з метою забезпечення повноти кримінально-правової охорони життя та здоров’я потерпілого, передбаченого ч. 2 ст. 135 КК України, доведено необхідність передбачити в диспозиції даної норми вказівку окрім “матері новонародженої дитини” ще на одного суб’єкта злочину – “батька цієї дитини”;
 запропоновано виключити термін “завідоме” з початку диспозиції ч. 1 ст. 135 КК України, натомість доповнити вказану норму після слів “яка перебуває” словами “завідомо для винного”;
 на основі аналізу практики застосування судами ст. 135 КК України доведено необхідність передбачення спеціальної норми про звільнення від кримінальної відповідальності за залишення в небезпеці при наявності чітко визначених у КК України підстав та умов, що вирішується шляхом внесення пропозицій про доцільність доповнення цієї статті частиною четвертою відповідного змісту;
 аргументовано необхідність розширити межі покарання у ч.ч. 1 і 2 ст. 135 КК України та встановити їх верхню межу відповідно у вигляді позбавлення волі на строк до трьох років у ч. 1 та до п’яти років – у ч. 2, визнавши тим самим залишення в небезпеці, вчинене без обтяжуючих обставин, злочином середньої тяжкості;
удосконалено:
 конкретизація основного безпосереднього об’єкта залишення в небезпеці, зокрема обґрунтовано, що ним є такі охоронювані кримінальним законом суспільні відносини, як життя та здоров’я особи;
 визначення тяжких наслідків, передбачених у ч. 3. ст. 135 КК України, через наведення їх в авторській редакції;
 теоретичні положення щодо кримінально-правової характеристики небезпечного для життя стану, а також безпорадного стану особи;
 доктринальні положення щодо змісту та значення терміну “завідомо” для конструкції даного складу злочину.
дістало подальшого розвитку:
 положення, про те, що для злочину, передбаченого ст. 135 КК України, характерна змішана форма вини, тобто – умисел (прямий і непрямий) щодо діяння та необережність (злочинна самовпевненість чи злочинна недбалість) щодо наслідків;
 обґрунтування, що для настання кримінальної відповідальності у відповідності до об’єктивної сторони складу залишення в небезпеці, обов’язковою є наявність небезпечного для життя стану та неможливість вжити заходів до самозбереження особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані;
 наукові погляди про те, що об’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 135 КК України, проявляється у бездіяльності двох видів: бездіяльності-невтручанні та бездіяльності, що спричинена попередніми діями винної особи;
 твердження, що виявлення причинно-наслідкового зв’язку між вчиненим діянням та суспільно-небезпечним наслідком полягає у визначенні можливості запобігання їм при наданні суб’єктом злочину допомоги потерпілому, а також при встановленні того, що надання такої допомоги все одно не врятувало б потерпілого;
 наукові позиції про те, що потерпілим від злочину є особа, яка перебуває в небезпечному для життя стані, ознаками якого є безпорадний стан (старість, хвороба, малолітство тощо), наявність небезпеки для життя (дія небезпечних факторів зовнішнього середовища: стихійного лиха, пожежі тощо або ж внаслідок звичайного перебігу хвороби потерпілого чи розвитку хворобливого стану).
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у тому, що сформовані й аргументовані у дисертаційному дослідженні теоретичні положення, висновки, пропозиції та рекомендації мають прикладний характер і використовуються за різними напрямками діяльності у:
 законотворчій сфері – при вдосконаленні положень ст. 135 КК України “Залишення в небезпеці” (довідка Інституту законодавства Верховної Ради України від 11 березня 2010 року № 22/94-1-4);
 практичній діяльності – при правильній кваліфікації злочину, відповідальність за який передбачена ст. 135 КК України (акт впровадження Слідчого управління УМВС України в Кіровоградській області від 7 червня 2009 року);
 навчальному процесі – при викладанні курсів “Особлива частина кримінального права України”, “Теорія кваліфікації злочинів”, а також при підготовці підручників і навчальних посібників з кримінально-правових дисциплін (акт КНУВС від 2 жовтня 2009 року).
Особистий внесок здобувача. Усі сформульовані положення та висновки є результатом особистих досліджень автора. У фахових наукових статтях “Особливості суб’єкту злочину, передбаченого ст. 135 КК України “Залишення в небезпеці”, “Суб’єктивна сторона залишення в небезпеці” підготовлені у співавторстві, автору належить 50,0 % змісту.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження оприлюднені на міжнародних, наукових та науково-практичних конференціях, зокрема: 1) Міжнародній науковій конференції Національної академії наук України, Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, Інституту держави і права імені В.М. Корецького, Київського університету права “Четверті юридичні читання” (м. Київ, 3-4 квітня 2008 року); 2) Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого “Осінні юридичні читання” (м. Харків, 12-13 листопада 2008 року); 3) засіданні круглого столу Київського національного університету внутрішніх справ Центру післядипломної освіти на тему: “Розслідування дорожньо-транспортних злочинів: сучасний стан, проблеми, перспективи” (м. Київ, 6 березня 2008 року); 4) І Міжвузівській студентській науково-практичній конференції Міжнародного науково-технічного університету імені Юрія Бугая “Актуальні проблеми сучасної науки: теорія і практика” (м. Київ, 25 березня 2009 року); 5) Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених Київського національного університету імені Тараса Шевченка “ Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих вчених” (м. Київ, 23-24 квітня 2009 року); 6) науково-практичній конференції Сумської філії Харківського національного університету внутрішніх справ “Право і наука в умовах сучасного державотворення” (м. Суми, 25 квітня 2009 року); 7) науково-практичній конференції Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ “Правова держава: історія, сучасність та перспектива формування в Україні” (м. Запоріжжя, 23 квітня 2009 року); 8) загальноуніверситетській науково-теоретичній конференції Київського національного університету внутрішніх справ “Проблеми кримінально-правових наук: історія, сучасність, міжнародний досвід (пам’яті професора П.П. Михайленка)” (м. Київ, 10 грудня 2009 року); 9) науково-практичній конференції Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ “Актуальні проблеми розкриття та розслідування злочинів в сучасних умовах” (м. Запоріжжя, 30 жовтня 2009 року); 10) Всеукраїнській науково-практичній конференції Інституту повітряного і космічного права та масових комунікацій Національного авіаційного університету “Особливості розвитку правової держави в умовах активізації євроінтеграційних процесів: проблеми теорії і практики” (м. Київ, 18 лютого 2010 року).
Публікації. Основні положення та матеріали дисертаційного дослідження висвітлені в чотирнадцяти наукових роботах (шість статей у фахових виданнях, внесених до переліку ВАК України, та восьми матеріалах і тезах конференцій).
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що включають шість підрозділів, висновків, 6 додатків (на 29 сторінках), списку використаних джерел (225 найменувань). Повний обсяг дисертації становить 237 сторінки, з них загального тексту – 186 сторінки.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У результаті дослідження було наведене теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, яке полягало у комплексному дослідженні питань кримінальної відповідальності за залишення в небезпеці та формуванні теоретичних положень та рекомендацій, що відповідають вимогам наукової новизни, мають значення для науки та практики, зокрема:
Генезис кримінально-правової заборони залишення в небезпеці бере свій початок ще з Статутів князя Володимира Святославовича про десятини, суди і про людей церковних 1016 року та дістає свого подальшого розвитку за часів Галицько-Волинського князівства, Запорізької Січі, Російської та Австро-Угорської імперій, УНР, ЗУНР, УРСР та звичайно, в період незалежної України. Наукове дослідження історичного розвитку заборони залишення в небезпеці дозволило логічно підійти до сучасного тлумачення змісту ст. 135 КК України.
Здійснено порівняльне дослідження кримінально-правової заборони залишення в небезпеці за кримінальним законодавством України та деяких країн СНД та Західної Європи.
Висловлені та аргументовані автором пропозиції щодо необхідності розширити у відповідності до змісту кримінально-правової заборони залишення в небезпеці об’єкт злочину. Тому в диспозиції даної норми, на думку дисертанта, має бути вказано на небезпечний не лише для життя особи, а й для її здоров’я стан. Потерпілим від злочину є безпорадна особа, яка перебуває в небезпечному для життя стані. Ознаками такої особи є безпорадний стан (старість, хвороба, малолітство тощо), наявність небезпеки для життя (дія небезпечних факторів зовнішнього середовища: стихійного лиха, пожежі тощо або ж внаслідок звичайного перебігу хвороби потерпілого чи розвитку хворобливого стану). Доведено необхідність заміни словосполучення “новонародженої дитини” словосполученням “малолітньої дитини”.
Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 135 КК України, проявляється у бездіяльності двох видів: бездіяльності-невтручанні та бездіяльності, що спричинена попередніми діями винної особи. Дисертантом наведені додаткові аргументи, стосовно того, що для настання кримінальної відповідальності, що стосується об’єктивної сторони, обов’язковою є наявність небезпечного для життя стану та неможливості вжити заходів до самозбереження. Підтверджено, що виявлення причинно-наслідкового зв’язку між вчиненим діянням та суспільно-небезпечним наслідком полягає у визначенні можливості запобігання наслідкам при наданні суб’єктом злочину допомоги потерпілому, а також при встановленні того, що надання такої допомоги все одно не врятувало б потерпілого.
Аргументовано необхідність в диспозиції ч. 2 ст. 135 КК України слова “Ті самі дії” замінити словами “Те саме діяння”. Обґрунтовано, що під іншими тяжкими наслідками в ч. 3 ст. 135 КК України слід розуміти спричинення потерпілому тяжких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень або зникнення його безвісти. Пропонується виокремити в ст. 135 КК України ч. 4, де встановити один із спеціальних видів звільнення від кримінальної відповідальності.
Суб’єктом кримінально-правової заборони залишення в небезпеці є фізична осудна особа, яка на момент вчинення злочину досягла 16-річного віку та, на яку покладений обов’язок піклуватися про безпорадну особу, яка знаходиться в небезпечному для життя стані, або, яка сама поставила потерпілого в небезпечний для життя стан. Науково обґрунтовано пропозицію щодо вдосконалення ч. 2 ст. 135 КК України шляхом розширення меж суб’єкта, до якого слід окрім матері новонародженої дитини віднести батька дитини.
Суб’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 135 КК України має подвійну форму вини тобто – умисел (прямий і непрямий) щодо діяння та непрямий умисел або необережність (злочинна самовпевненість або злочинна недбалість) щодо наслідків. Автор науково обґрунтовує виключити термін “завідоме” з початку диспозиції ч. 1 ст. 135 КК України, натомість доповнити вказану норму після слів “яка перебуває” словами “завідомо для винного”. В ході дослідження встановлено, що злочин, передбачений ст. 135 КК України, слід відмежовувати від суміжних злочинів та правопорушень, а саме від ч. 1 ст. 115, п. 2. ч. 2 ст. 115, ст.ст. 117, 136, 139, 166, 284, КК України та ст. 122-2 КУпАП.
Проведено власні емпіричні дослідження і розкрито стан практики застосування ст. 135 КК України у судовій та слідчій діяльності, узагальнено та проаналізовано її результати, а також виявлено наявні в цій сфері проблеми.
Запропоновано внести зміни до санкцій ст. 135 КК України, зокрема в ч. 1 ст. 135 КК України змінити верхню межу покарання з двох років обмеження або позбавлення волі до трьох років та в ч. 2 ст. 135 КК України збільшити до п’яти років позбавлення волі.
На основі проведеного дослідження розроблено пропозиції, що дозволять вдосконалити кримінально-правову заборону залишення в небезпеці, та запропоновано нову редакцію ст. 135 КК України, яку пропонується викласти у такій редакції:
“Стаття 135. Залишення в небезпеці
1. Залишення без допомоги особи, яка завідомо для винного перебуває в небезпечному для життя або здоров’я стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, зобов’язаний був піклуватися про цю особу і мав змогу надати їй допомогу, а також у разі, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя або здоров’я стан, –
караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.
2. Те саме діяння, вчинене матір’ю, яка не перебувала в обумовленому пологами стані, або батьком стосовно малолітньої дитини, –
караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.
3. Діяння, передбачені частиною першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили смерть особи або інші тяжкі наслідки, –
караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.
4. Звільняється від кримінальної відповідальності особа, яка залишила потерпілого в небезпечному для життя або здоров’я стані, якщо вона мала можливість надати йому допомогу, але цього не зробила, оскільки в результаті надання такої допомоги могла поставити себе в небезпечний для життя стан.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Актуальні проблеми кримінального права: навч. посіб. / [Попович В. М., Трачук П. А., Андрушко А. В., Логін С. В.. – К. : Юрінком Інтер, 2009. – 256 с.
2. Андрушко П. П. Законодавча техніка Кримінального кодексу України 2001 року та її вплив на тлумачення його норм / П. П. Андрушко // Новий Кримінальний кодекс України: Питання застосування і вивчення: збірн. матер. міжнар. наук.-практ. конф. [Харків] 25–26 жовт. 2001 р. – К. – Х., 2002. – С. 25–27.
3. Аниянц М. К. Ответственность за преступление против жизни по действующему законодательству союзных республик / Аниянц М. К. – М. : Юридическая литература, 1964. – 212 с.
4. Ансель М. Методологические проблемы сравнительного права / Ансель М. / [Очерки сравнительного права. – М., 1991. – 241 с.
5. Антипов В.І. Щодо основних принципів визначення видів покарань за Кримінальним кодексом України / В .І. Антипов // Новий Кримінальний кодекс України: Питання застосування і вивчення: збірн. матер. міжнр. наук.-практ. конф. [Харків] 25 – 26 жовт. 2001 р. – К. – Х. : 2002. – С. 84–86.
6. Архів Бериславського районного суду Херсонської області за 2006 р.
7. Архів Борзнянського району суду Чернігівської області за 2007 р
8. Архів Хмільникого районного суду Вінницької області за 2005 р.
9. Архів Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області за 25 липня 2008 р.
10. Архів Червоноармійського міського суду Донецької області.
11. Бабаніна В. В. Відмежування залишення в небезпеці від злісного невиконання обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлено опіка чи піклування / В. В. Бабаніна // Актуальні проблеми розкриття та розслідування злочинів в сучасних умовах : зб. матер. наук-практ. конф. 30 жовтня 2009 року. У 2-х ч. – Запоріжжя : Юридичний інститут ДДУВС, 2009 – Ч. 2. – С. 268–270.
12. Бабаніна В. В. Відмежування залишення в небезпеці від ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані // Право і наука в умовах сучасного державотворення: зб. матер. наук-практ. конф. (Суми, 25 квітня 2009 року) / Сумська філія ХНУВС / Ред. кол. : С. С. Лукаш, В. А. Василенко, Т. Г. Герещенко, В. П. Гробова та ін.. – Суми : Університетська книга, 2009. – С. 185–188.
13. Бабаніна В. В. Відмежування залишення в небезпеці від умисного вбивства матір’ю своєї новонародженої дитини / В. В. Бабаніна // Осінні юридичні читання : зб. матер. Всеукр. наук-практ. конф. молодих учених та здобувачів (Харків, 12-13 листопада 2008 року) / За заг. ред. А.П. Гетьмана. – Х. : Нац. юрид акад. України, 2008. – С. 420–423.
14. Бабаніна В. В. Відмежування залишення в небезпеці від умисного вбивства / В. В. Бабаніна // Актуальні проблеми сучасної науки: теорія і практика : зб. матер. І Міжвуз. студент. наук-практ. конф. (Київ, 25 березня 2009 року) / Упорядник Л. Т. Коломієць. – К. : МНТУ. – С. 532–533.
15. Бабаніна В. В. Залишення в небезпеці: характеристика об’єкта злочину / В. В. Бабаніна // Вісник Київського національного університету внутрішніх справ. – 2009. – № 3 (64). – С. 132–137.
16. Бабаніна В. В. Історія розвитку законодавства про кримінальну відповідальність за залишення в небезпеці / В. В. Бабаніна // Адвокат. – 2008. – № 12. – С. 26–30.
17. Бабаніна В. В. Кримінально-правова заборона залишення в небезпеці за законодавством Західної Європи / В. В. Бабаніна // Четверті юридичні читання : зб. матер. міжнар. наук. конф., 3-4 квіт. 2008 р. – К. : Вид-во НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2008. – С. 339–341.
18. Бабаніна В. В. Малолітня дитина як потерпілий при залишенні в небезпеці та посяганні на життя / В. В. Бабаніна // Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих вчених : зб. наук. праць міжнар. наук-практ. конф. студент., аспірант. та молод. вчених Секція 14 : Кримінальне право та кримінологія (Київ, 23-24 квітня 2009 року) / Ред. кол. : І. С. Грищенко, І. А. Безклубний, В. О. Глушков та ін.. – К. : КНУ ім. Т. Шевченка, 2009. – Ч. ІV. – С. 5–7.
19. Бабаніна В. В. Об’єктивна сторона залишення в небезпеці / В. В. Бабаніна // Підприємство, господарство і право. – 2009.– № 7. – С. 123–126.
20. Бабаніна В. В. Особливості встановлення причинного зв’язку при залишенні в небезпеці / В. В. Бабаніна // Митна справа. – 2008. – № 4. – С. 36–40.
21. Бабаніна В. В. Порівняльний аналіз кримінальної відповідальності за залишення в небезпеці (на прикладі України та Нідерландів) / В. В. Бабаніна // Проблеми кримінально-правових наук: історія, сучасність, міжнародний досвід (пам’яті професора П. П. Михайленка) : зб. матер. заг. ун-т. наук-теорет. конф. (Київ, 10 грудня 2009 року) / Ред. кол. : Є. М. Моісеєв, О. М. Джужа, А. В. Савченко та ін.. – К. : Київський нац. ун-т внутр. справ, 2009. – С. 177–180.
22. Бабаніна В. В. Суб’єктивна сторона залишення в небезпеці / В. В. Бабаніна, О. В. Микитчик // Адвокат. – 2009. – № 5. – С. 26–30.
23. Бабаніна В. В. Особливості суб’єкту злочину, передбаченого ст. 135 КК України “Залишення в небезпеці” / В. В. Бабаніна, О. В. Микитчик // Підприємство, господарство і право. – 2010. – № 1. – С. 134–137.
24. Бабаніна В. В. Кримінальна відповідальність за залишення в небезпеці за законодавством України та Франції (порівняльне дослідження) / В. В. Бабаніна // Особливості розвитку правової держави в умовах активізації євроінтеграційних процесів: проблеми теорії і практики : зб. матер. Всеукр. наук-практ. конф. (Київ, 18 лютого 2010 року) / Ред. кол. : М. С. Кулик, В. П. Харченко, В. Д. Шинкарук та ін.. – К. : Університет “Україна”, 2010. – С. 228–233.
25. Баймурзин Г. И. Некоторые вопросы ответственности за преступления, ставящие в опасность жизнь и здоровье / Баймурзин Г. И. – [юридические науки, вып. 6; - Алма-Ата, : 1976. – 365 с.
26. Бердичевский Ф. Ю. Уголовная ответственность медицинского персонала за нарушение профессиональных обязанностей / Бердичевский Ф. Ю. – М. : Юрид. лит, 1970. – 128 с.
27. Борисов В.И. Уголовная ответственность за нарушение правил, норм и стандартов, обеспечивающих безопасность дорожного движения / Борисов В.И., Гизимчук С.В. – Харьков : Консум, 2001. – 160 с.
28. Бородин С. В. Квалификация преступлений против жизни. / Бородин С. В.– М. : Юридиеская литеатура, 1977. – 239 с.
29. Борьба с преступностью в Украинской ССР: в 2-х т. – Т.1. 1917-1925гг./ МООП УССР. Высш. школа; сост. П. П. Михайленко. – Киев, 1966. – 831с
30. Брайнин Я. М. Основание уголовной ответственности и важнейшие вопросы учения о составе преступления в советском уголовном праве: Автореф. дис.… д-ра юрид. наук / Я. М. Брайнин. – Харьков: Харьковск. юрид. ин-т, 1963. – 32 с.
31. Бунге М. Причинность. Место принципа причинности в современной науке / Бунге М / [пер. с англ. Шерн-Борисовой И. С. и Шушурина С.Ф. / Отв. ред. и послесловие Г. С. Васецкого. – М. : Иностр. лит., 1962. – 511с.
32. Бурдін В. Особливості кримінальної відповідальності лікарів за ненадання допомоги хворому / В. Бурдін // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні. – Львів, 2004.- С.382–383.
33. Бурко О.В. Кримінальна відповідальність за вчинення умисного вбивства в стані сильного душевного хвилювання: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.08. – Київ, 1997. – 18 с.
34. Бышевский Ю. В. Наказание и его назначение : [учебное пособие / Ю. В. Бышевский, А. И. Марцев. – Омская ВШ милиции МВД СССР: Научно-исследовательский и редакционно-издательский отдел, 1975. – 82 с.
35. Велиев С. А. Принцыпы назначения наказания / Велиев С. А. –Спб. : Изд-во Р. Асланова „Юридический центр Пресс", 2004. – 388 с.
36. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. І допов.) / [украд. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К. : Ірпінь : ВТФ “Перун”, 2005. – 1645 с.
37. Вишенский А. Я. Судебные речи / Вишенский А. Я. М. : Союзиздат, 1948. – 476 с.
38. Владимирский-Буданов М. Обзор истории русского права / Владимирский-Буданов М., Флегонтович М. – Ростов на Дону : Феникс, 1995. – 639 с.
39. Волков Б. С. Мотив и квалификация преступления / Борис Степанович Волков. – Казань : Изд-во Казан. ун-та, 1968. – 166 с.
40. Волков Б. С. Мотивы преступлений : Уголовно-правовые и социал.-психол. исследование / Волков Б. С. – Казань : Изд-во Казан, ун-та, 1982. – 152 с.
41. Волков Б. С. Проблема воли и уголовная ответственность / Волков Б. С. – Казань Изд-во Казанск. ун-та, 1965. – 136 с.
42. Вышинская З. А. Советское уголовное право / В. Д. Меньшагин, З. А. Вышинская. – М. : Союзиздат, 1950. – 319 с.
43. Гардецький О. Застосування статті 166 Кримінального кодексу України / О. Гардецький // Вісник прокуратури. – 2003.- №1.–С.25–27.
44. Гаухман Л. Д. Насилие как средство совершения преступления / Гаухман Л. Д.. – М. : Юрид. лит., 1974. – 167 с.
45. Гель А. Новий кримінальний кодекс - нові проблеми? / Гель А., Мацько А. // Інформаційний бюлетень “Аспект” – Донецьк : Донецький Меморіал, 2001. -№4(5). – С.4–6.
46. Гельфер М. А. Некоторые вопросы общего учения об объекте преступления в советском уголовном праве / Гельфер М. А. // Ученые записки ВЮЗИ. – 1959. – Вып.VII. – С. 39–59.
47. Глистин В. К. Общественные отношения как объект преступления по советскому уголовному праву / В. К. Глистин // Правоведение. – 1966. – № 2. – С. 87–94.
48. Глистин В. К. Проблема уголовно-правовой охраны общественных отношений (объект и квалификация преступлений) / Глистин В. К. – Ленинград : Изд-во Ленингр. ун-та, 1979. – 127 с.
49. Горелик А. С. Уголовная ответственность за оставление в опасности: Автореф. дис… канд. юрид. наук / А. С. Горелик. Л., 1964. – 43 с.
50. Горелик И. И. Квалификация преступлений, опасных для жизни и здоровья / Горелик И. И. – Минск, : “Вышэйш. школа”, 1973. – 320 с.
51. Горелик И. И. Ответственность за оставление в опасности по советскому уголовному праву / Горелик И. И. –Государственное издательство юридической литературы. – М. 1960. – 72 с.
52. Гуторова Н. А. Уголовное право Украины. Особенная часть. [конспект лекций / Гуторова Н. А. – Харьков, 1999. –207 с.
53. Дагель П. С. Неосторожность. Уголовно-правовые и криминологические проблемы / Пленах Сергеевич Дагель. – М. : Юридическая литература, 1977. – 144 с.
54. Дагель П. С. Проблемы вины в советском уголовном праве / Дагель П. С. – Владивосток, : Б.и., 1968. – 187 с.
55. Дагель П. С. Теоретические основы установления вины : [учеб. пособие / П. С.Дагель, Р. И.Михеев. – Дальневост. гос. ун-т. – Владивосток : Б.и., 1975. – 167с.
56. Даньшин И. Н. За преступление - наказание. / Иван Николаевич Даньшин – Харьков : Вища школа; Ихд-во при Харьк. ун-те, 1975. – 105 с.
57. Демченко Г. Наказаніе по Литовскому Статуту въ его трехъ редакціяхъ. Спб.: Въ Типографіи ІІ Отдѣленія Собственной Е.И.В. Канцеляріи. 1846. – 345с.
58. Жукова В. Г. Умышленные телесные повреждения и борьба с ними по советскому уголовному праву: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.08 / В. Г. Жуков. – М., 1966. – 15 с.
59. Загородников Н. И. Советское уголовное право. Общая и Особенная части / Загородников Н. И. – М.: Юридическая литература, 1975. – 568 с.
60. Злобин Г. А. Умысел и его формы / Г. А. Злобин, Б. С. Никифоров. – Всесоюз. ин-т по изучению причин и разраб. мер предупреждения преступности. – М. : Юрид. лит., 1972. – 262 с.
61. Исаев М. М. Основные начала уголовного законодательств СССР и Союзных республик [с приложен текста “Основных начал” и материалов / Исаев М. М. – М.-Л. : Гос. Изд-во, 1927. – 140 с.
62. Исмаилов И. А. Ответственность за причинение тяжких телесных повреждений по уголовному законодательству Азербайджанской ССР: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.08 / И. А. Исламов. – Ленинград, 1966. – 23 с.
63. Івченко А. О. Тлумачний словник української мови / Івченко А. О. – [10-те вид. випр. – Харків : Фоліо, 2006. – 536 с.
64. Інструкція щодо констатації смерті людини на підставі смерті мозку // Затв.наказом МОЗ України від 25 вересня 2000 р. № 226 // Офіційний вісник України. - 2000. - № 42. - Ст. 1804; 2001. -№ 30. - Ст. 1371
65. Каиржанов Е. К. Интересы трудящихся и уголовный закон. Проблемы объекта преступления / Каиржанов Е. К. – Алма-Ата : Казахстан, 1973. – 160 с.
66. Карпец И. И. Индивидуализация наказания в советском уголовном праве / Карпец И. И. – М. : Госюриздат, 1961. – 152 с.
67. Квашис В. Е. Ответственность за неосторожность / В. Е. Квашис, Ш.Д. Махмудов. – Душанбе: Ирфон, 1975. – 107 с.
68. Келина С. Г. Принципы советского уголовного права / Келина С. Г., Кудрявцев В. Н.. – М. : Наука, 1988. – 173 с.
69. Кирпичеко Т. В. Уголовная ответственность за оставление в опасности: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – 12.00.08 / Т. В. Кирпиченко. – М., 1983. – 21 с.
70. Кисенижский М. М. Некоторые вопросы формулировки составов против личности в уголовном законодательстве / М. М. Кисенижский: Уч. зап. Томск. ун-та, 1957, вып. 33, С. 117–118.
71. Ковалев М. И. Причинная связь в советском уголовном праве / Ковалев М. И., Васьков Т. П. – М. : Госюриздат, 1958. – 71 с.
72. Кодекс України про адміністративні правопорушення (із змінами та доповненнями за станом на 2002 рік) : Науково-практичний коментар. – Х.: ООО “Одисей”, 2002. – 1040 с.
73. Кодекс України про адміністративні правопорушення. Кримінальний кодекс України. Кримінально-процесуальний кодекс України : за станом на 1 квіт. 2004/ МВС України. НУВС. – Харків: Вид-во НУВС, 2004. – 526 с.
74. Колб О. Г.Загальні засади призначення кримінальних покарань в Україні : [навч. посібник / Л. С.Горбач, В. С.Наливайко, О. Г.Колб та ін.- Луцьк, 2006. – 240с.
75. Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 р. : [Сер. “Міжнародні документи ООН з прав людини”. – К. : Укр. Правнича Фундація. Вид-во Право, 1995. – 32 с.
76. Коржанский Н. И. Объект и предмет уголовно-правовой охраны / Коржанский Н. И. – М. : Академия МВД СССР, 1980. – 248 с.
77. Коржанський М. Й. Кваліфікація злочинів проти особи і власності / Коржанський М. Й. – К. : Юрінком, 1996. – 144 с.
78. Коржанський М. Й. Кримінальне право і законодавство України. Частина особлива : [курс лекцій. – К., 2001. – 152 с.
79. Коржанський М. Й. Про принципи уголовного права України / М. Й. Коржанський // Право України – 1995. - № 11. – С. 69 – 72.
80. Короленко М. П. Кваліфікація умисних вбивств при обтяжуючих обставинах: дис. … кандидата юридичних наук : 12.00.08 / Короленко Микола Павлович. – Одеса, 2002. – 216 с.
81. Короткий тлумачний словник української мови / [за ред. Д. Г. Гринчишина. – 2-ге вид., перероб. і допов. – К., 1988. – 731 с.
82. Коршик М. Г., Спепичев С. С. Изучение личности обвиняемого на предварительном следствии / [под ред. А. И. Винберга. – М. : Госюриздат, 1961. – 45 с.
83. Кригер Г. Л. Построение санкций в новом уголовном законодательстве / Г. Л. Кригер // Актуальные проблемы уголовного права. – М. : Госюриздат, 1975. – 168 с.
84. Кригер Г. Л. Причинная связь в советском уголовном праве / Г. Л. Кригер // Сов. юстиция, 1979. – №1. – с. 7–9.
85. Кримінальне право України. Загальна та Особлива частини: навчальний посібник. / [В.О. Кузнєцов, М.П. Стрельбицький, В.К. Гіжевський.]; під ред. І.В. Оленченко. – К.: Істина, 2005. – 380 с.
86. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник / За ред. В. А. Клименка, М. І. Мельника. – К. : правові джерела, 2002. – 841 с.
87. Кримінальне право України. Особлива частина : [підручник для студенів юрид. вузів і фак. / Г. В. Андрусів, П. П. Андрушко, С. Я. Лихова та інші; [за ред. П. С. Матишевського та ін. – К. : Юрінком Інтер, 1999. – 896 с.
88. Кримінальне право України. Особлива частина: підручник. / [М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін.]; під ред. проф. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – [2-ге вид., перероб. та доп.] – К.: Хрінком Інтер, 2005. – 544 с.
89. Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник : [О. Ю. Александров, О. О. Дудов, В. А. Клименко та ін.. – Вид. 2-ге, переробл. та допов. / [за ред. М. І. Мельника, В. А Клименка. – К. : Атіка, 2008. – 712 с.
90. Кримінальний кодекс України: за станом на 1 січня 2005 р. / Верховна Рада України. – Відпов. офіц. вид. – К.: Видавець “Паливода”, 2005. – 174 с. – (Бібліотека офіційних видань).
91. Кримінальний кодекс України: науково-практичний коментар / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, С.Б. Гавриш та ін.; [за заг. ред. В.В. Сташиса, В.Я.Тація. – [вид. третє, переробл. та доповн. – Х. : ТОВ “Одісей”, 2007. – 1184 с.
92. Кримінальний кодекс Української РСР: Офіц. текст із змін. та допов. за станом на 1 квітня 1985 р. – К. : Політвидав України, 1985. – 210 с.
93. Кругликов Л. Л. Смягчающие и отягчающие обстоятельства в советском уголовном праве : Вопросы теории / Л. Л. Кругликов. – Воронеж, 1985. – С. 164–168.
94. Кудрявцев В. Н. К вопросу о соотношении объекта и предмета преступления / В. Н. Кудрявцев // Советское государство и право. – 1951. – № 8. – С. 51–60.
95. Кудрявцев В. Н. Причинность в криминологии / В. Н. Кудрявцев. – М. : Юрид. лит., 1968. – 175 с.
96. Кудрявцев В. Н. Социологический аспект преступления / В. Н. Кудрявцев //Вопросы борьбы с преступностью. - М., 1973. – Вып. 18. – С. 4–11.
97. Кузнецов А. В. Уголовное право и личность / Кузнецов А. В. – М. : Юрид. лит., 1977. – 168 с.
98. Кузнецова Н. Ф. Значение преступных последствий / Кузнецова Н. Ф.. – М. : Госюриздат, 1958. – 176 с.
99. Курс советского уголовного права. Часть Общая. Т. 1 / М. Д. Шаргородский, И. И. Солодкин, С. А. Домахин и др. / отв. ред. Н. А. Беляев, М. Д. Шаргородский. – Л. : Изд-во Ленинград. ун-та, 1968. – 646 с.
100. Курс советского уголовного права. Часть особенная: В 6 т. / [под ред. А. А. Пионтковского. – Т. 5. – М., 1971. – 689 с.
101. Курс уголовного права: Общая часть. Т.1: Учение о преступлении: учебник для вузов / под ред. Н. Ф.Кузнецовой, И. М Тяжковой – М. : Изд-во “ЗЕРЦАЛО”, 1999. – 376 с.
102. Куц В. Н. Преступления против жизни и здоровья: вопросы квалификации / Борисов В. И., Куц В. Н. — Харьков : НПКФ “КОНСУМ”, 1995. — 104 с.
103. Лейкина Н. С. Личность преступника и уголовная ответственность / Лейкина Н. С. – Ленинград: Изд-во Ленинград. ун-та, 1968. – 129 с.
104. Лейленд П. Кримінальне право: злочин, покарання. Англійський підхід / [з англ. перекл. П. Терещук. – К.: Основи, 1996. – 206 с.
105. Лекшас Ион. Вина как субъективная сторона преступного деяния / [пер. с нем; под ред. и с предисл. А. А. Пионтковского. – М.: Госюриздат, 1958. – 86 с.
106. Линовский В. Исследование начал уголовного права, изложенных в Уложении царя Алексея Михайловича / Линовский В. – Одесса: Гор. тип, 1847. – 128 с.
107. Лисецький О. У. Забезпечення ефективності кримінальних покарань за злочини проти правосуддя у процесі їх застосування / О. У. Лисецький // Митна справа. Ч. 2 – Львів, 2008. – № 2. – С. 23–27.
108. Лист Ф. Наказание и его цели / Лист Ф. – СПб., 1895. -72 с.
109. Литвин О. П. Злочини проти життя : [навч. посібник / Литвин О. П. – К: Вид-во Європ. ун-ту, 2002. – 232 с.
110. Лохвицкий А. Курс руського уголовного права / Лохвицкий А. – СПб., 1867. – 354 с.
111. Малинин В. Б. Проблемы установления причинной связи в судебно-следственной практике : [монография / Малинин В. Б. – СПб: Санкт-Петербургский университет МВД России, 1999. – 146 с.
112. Маляренко В. Т. Про покарання за новим Кримінальним кодексом України / В. Т. Маляренко– К., 2003. – 351 с.
113. Маляренко В. Т. Про соціальну зумовленість злочину і справедливість покарання / В. Т. Маляренко // Вісник Верховного Суду України. – 2002. – № 3. – С. 32–45.
114. Матишевський П. С. Кримінальне право України Загальна частина : [підручник / П. С. Матишевський – К. : А.С.К., 2001 – 363 с.
115. Матышевский П. С. Преступления против собственности и смежные с ними преступления / П. С. Матишевський. – К. : Юринком, 1996. – 240 с.
116. Махінчук В. Проблеми формування системи законодавчих гарантій адекватності покарання / В. Махінчук // Право України. – 2002. – № 3. – С. 124–126.
117. Музиченко П. П. Історія держави і права України : [навчальний посібник / П. П. Музиченко. – К., 1999. – 435 с.
118. Набоков В. Д. Элементарный учебник Особенной части русского уголовного права. Вып.1. / Набоков В. Д. – СПб: 1903. – 151 с.
119. Науково-практичний коментар до Закону України “Про дорожній рух” / [за ред. С. М. Тараненка, А. О. Собакаря. – Донецьк : ДЮІ МВС, 2004. – 300 с.
120. Науково-практичний коментар до кримінального кодексу України : У 2 т. – Т. 1 / За заг. ред.. П. П. Андрушка, В. Г. Гончаренка, Є. В. Фесенка. – 3-тє вид., перероб. та доп. – К. : Алерта : КНТ : Центр учбової літератури. – 2009. – 964 с.
121. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. [2-ге вид., перероб. та доп. / [відп. ред. С. С. Яценко. – К. : А.С.К., 2003. – 976 с.
122. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. – [3-тє вид., перероб. та доп. / [за ред. М. І. Хавронюка. – К. : А.С.К., 2003. – 1031 с.
123. Нерсесян В. А. Ответственность за неосторожные преступления / В. А. Нерсесян – СПб., 2002. – 142 с.
124. Никифоров Б. С. Объект преступления по советскому уголовному праву / Б. С. Никифоров – М.: Госюриздат, 1960. – 229 с.
125. Никифоров Б. С. Субъективная сторона в “формальных” преступлениях / Б. С. Никифоров // Сов. гос-во и право. – 1971. - №3. – С. 115–120.
126. Новоселов Г. П. Учение об объекте преступления: Методологические аспекты / Г. П. Новоселов – М. : Изд-во НОРМА, 2001. – 208 с.
127. Ной И. С. Вопросы теории наказания в советском уголовном процессе / И. С. Ной. – Саратов : Изд-во Саратовского ун-та, 1962. – 156 с.
128. Орлов П. И. Уголовная ответственность за оставление в опасности потерпевшего при автопроисшествии. / [учебное пособие / П. И. Орлов. – Х. : Юридический институт, 1982. – 91 с.
129. Панов Н. И. Оценочные понятия и их применение в уголовном праве / Н. И. Панов // Проблемы социалистической законности : Респ. межведом. научн.сборник / [отв. ред.В.Я. Таций. – Харьков : Вища школа. Изд-во при Харьков. ун-те, 1981. – Вып. 7. - С. 99–106.
130. Перша Конституція України гетьмана Пилипа Орлика. 1710 рік. / [Пер. з латин. та приміт. М. С.Трофимука; Пережм. та загальна наукова редакція О. Пріцака; Післяслово О. П. Трофимук та М. С. Трофимука]; Малюнки О. В. Штанка. – К.: Веселююка, 1994. – 77 с.
131. Петер-Алексин А. Забытая свобода; принципы уголовного права в европейской дискуссии о безопасности [пер. с нем. Г. Г. Мошака / Петер-Алексин Альбрехт. – Одесса, 2006. – 1159 с.
132. Пионтковский А. А. Курс советского уголовного права : [В 6 томах. – Т.1. – М – “Наука”, 1970. – 311 с.
133. Пионтковский А. А. Учение о преступлении по советскому уголовному праву / А. А. Пионтковский. – М. : Госюриздат, 1961. – 655 с.
134. Полное собраніе законовъ Россійской Империи./ Собраніе второе. Том 20. Отделеніе первое. 1845. – Спб.: Въ Типографіи ІІ Отдѣленія Собственной Е.И.В. Канцеляріи. 1846. – 1045с.
135. Полное собраніе законовъ Россійской Империи./ Собраніе третіе. Том 23. Отделеніе первое и дополненія. 1903. – Спб.: 1905. – 1167с. и дополненія - 136 с.
136. Портнов И. П. Совершение преступлений в состоянии сильного душевного волнения: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.08 И. П. Портнов. – М., 1972. – 17 с.
137. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 р. “Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи” // Збірник Постанов Пленуму Верховного Суду України (1972 - 2009). – Харків: Видавець ФО – П Вапнярчук Н.М., 2009. – С. 413–424.
138. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 5 від 30.05.2008 р. “Про судову практику у справах про злочини проти статевої недоторканості особи” // Збірник Постанов Пленуму Верховного Суду України (1972 - 2009). – Харків: Видавець ФО – П Вапнярчук Н.М., 2009. – С. 697–709.
139. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 р. “Про практику призначення судами кримінального покарання” // Збірник Постанов Пленуму Верховного Суду України (1972 - 2009). – Харків: Видавець ФО – П Вапнярчук Н.М., 2009. – С. 444–456.
140. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30.05.1997р. №7 “Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина” // Практика розгляду судами кримінальних справ: Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України. — К., 2004. — С.284–289.
141. Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах. / Верховний Суд України; [заг. ред. В.Т. Маляренка. – К: Юрінком Інтер, 2005. – 368 с.
142. Права, за якими судиться малоросійський народ 1743 року. – К. : 1997, 547 с.
143. Правила дорожнього руху України.- Х. : Світлофор, 2001. – 88 с.
144. Преступная неосторожность (уголовно-правовые и криминологические исследование) / [отв. ред. И. П. Лановенко, Ф. А. Лопушанский. – К., 1992. – 142 с.
145. Про аварійно-рятувальні служби // Закон України / Офіційний вісник 21 січня 2000 № 1
146. Про визначення критеріїв перинатального періоду, живонародженості та мертвонародженості [Електронний ресурс] / Інструкція затверджена Наказом Міністерства охорони здоров’я України 29 березня 2006 року, № 179, зареєстрованої Міністерством юстиції України 12 квітня 2006 року, № 427/12301. – Режим доступу: http:// www.zakon.rada.gov.ua.
147. Про пожежну безпеку // Закон України // Вісник ВРУ № 5. – 1994 р.
148. Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людини // Закон України від 16 липня 1999 р. // ВВР.- 1999.- № 41. - Ст. 377.
149. Рарог А. Дифференциация назначения наказания за неосторожные преступления / А. Рарог, В. Нерсесян // Российская юстиция. – 1999. – № 7. – С. 37–41.
150. Рарог А. И. Субъективная сторона и квалификация пре ступлений / А. И. Рарог. – М. : Профобразование, 2001. – 134 с.
151. Рашковская Ш. С. Преступления против жизни, здоров’я, свободы и достоинства личности / Ш. С. Рашковская. – М. : ВЮЗИ, 1959. – 146 с.
152. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 // Вісник Верховного Суду України. -2004.-№ 11. – С. 34–38.
153. Российское законодательство Х – ХХ векав. В девяти томах. Т. І. Законодательство Древней Руси. – М.: Юрид. лит., 1984. – 598 с.
154. Российское законодательство Х – ХХ веков. В девяти томах. Т. 3. Акты Земских соборов. – М.: Юрид. лит., 1985. – 512 с.
155. Савченко А. В. Кримінальне законодавство України та федеральне кримінальне законодавство Сполучених Штатів Америки: комплексне порівняльно-правове дослідження : [монографія / А. В. Савченко. – КНУВС.- К. : КНТ, 2007. – 594 с.
156. Савченко А. В. Мотив і мотивація злочину : [монографія / А. В. Савченко. – НАВСУ. – Київ : Атіка, 2002. – 143 с.
157. Сафроненко К. А. Соборное Уложение 1649 г. – кодекс русского феодального права / К. А. Сафроненко. – М.: Моск. гос. ун-т, 1958. – 58 с.
158. Сборник документов по истории уголовного законодательства СССР и РСФСР 1917-1952 гг. / [под. ред. проф. И. Т. Голякова. – Государственное издательство юридической литературы. – Москва, 1953 г. – 246 с.
159. Светлов А. Я. Ответственность за должностные преступления / А. Я Светлов. – К., 1978. – 129 с.
160. Сімейний кодекс України: станом на 6 листопада 2007 р. / Верховна Рада України. – Відпов. офіц. вид. – К.: Велес, 2007. – 64 с. – (Бібліотека офіційних видань).
161. Скакун О. Є. Роль і значення принципу справедливості в досягненні мети покарання / О. Є. Скакун //Актуальні проблеми протидії злочинності в Україні: зб. матеріалів науково-практичного семінару [„Актуальні проблеми протидії злочинності в Україні”], (Дніпропетровськ, 21 берез. 2008 р) / Дніпропетровський держ. ун-т внутрішніх справ. – Дніпропетровськ: Дніпропетровський держ. ун-т внутрішніх справ, 2008. – 207 с.
162. Соболь О. І. Класифікація злочинів на підставі кримінально-правової санкції та категорія справедливості кримінального покарання / О. І. Соболь // Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ. – Науковий вісник Дніпропетровського державний університет внутрішніх справ. - № 2 (33). – Дніпропетровськ, 2007. – С. 193–204.
163. Советское уголовное право. Особенная часть / под ред. Г. А. Кригера и др. – М., 1982. – 465 с.
164. Советское уголовное право. Учебник. Часть Особенная / [под ред. В. А. Владимирова и др. – М., 1979. – 425 с.
165. Советское уголовное право: Особенная часть. Учебник. / [под ред. П. И. Гришаева, Б. В. Здравомыслова. – М. : Юрид. лит., 1988. – 608 с.
166. Срезневский И. И. Материалы для словаря древнерусского языка. - СПб. : Типография Императорской академии наук, 1893. - Т.1. – 1419 с.
167. Статути Великого князівства Литовського: У 3-х томах. — Том І. Статут Великого князівства Литовського 1529 року / [за ред. С. Ківалова, П. Музиченка, А. Панькова. — Одеса : Юридична література, 2002. — 464 с, 2 арк. кольор. іл. Давньоруськ., укр. та лат. мовами.
168. Сташис В. В. Особа — під охороною кримінального закону / В. В. Сташис, М. І. Бажанов. – Х. : Право, 1996. – 225 с.
169. Сташис В. В. Личность – под охранной уголовного закона / В. В. Сташис, М. І. Бажанов. – Симферополь, 1996. – 225 с.
170. Стручков Н. Установление судом субъективной стороны состава преступления / Н. Стручков // Советская юстиция. – 1963. – № 20. – С. 10–13.
171. Сучасне кримінальне право України: Курс лекцій / А. В. Савченко, В. В. Кузнєцов, О. Ф. Штанько. – [2-е вид., виправ. та доповн. – К. : Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2006. – 636 с.
172. Таганцев Н. С. О преступлениях против жизни по русскому праву / Таганцев Н. С., т. ІІ, СПб., 1870, – 464 с.
173. Таганцев Н. С. Русское уголовное право / Таганцев Н. С. – Т. 1. – Тула, 2001. – 742 с.
174. Тараненко С. М. Відповідальність за порушення законодавства про дорожній рух (нормативна база, коментарі, зразки процесуальних документів): [навч. посібник / МВС України. Донецьк. юрид. ін-т МВС при Донецьк. нац. ун-ті. – Донецьк, 2005. – 131с.
175. Таций В. Я. Объект и предмет преступления в советском уголовном праве / В. Я Таций. – Харьков : Вища школа, 1988. – 198 с.
176. Тер-Акопов А. А. Бездействие как форма преступного поведения / А. А. Тер-Акопов– М. : Юридическая литература, 1980. – 152 с.
177. Тимейко Г. В. Общее учение об объективной стороне преступления / Г. В. Тимейко. – Ростов-на-Дону : Изд-во Ростовского университета, 1977. – 216 с.
178. Тимчук О. Л. Об’єктивні ознаки залишення в небезпеці / О. Л Тимчук // Вісник / Запорізький юрид. ін.-т. – Запоріжжя, 2003. – №3 (24). – С. 203–208.
179. Тимчук О. Л. Суб’єктивна сторона залишення в небезпеці / О. Л. Тимчук Підприємство, господарство і право. – №1. – 2004. – С. 80–84.
180. Тихомиров М. Н., Епифанов П. П. Соборное уложение 1649г. учебное пособие / М. Н. Тихомиров, П. П. Епифанов – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1961. – 444 с.
181. Трайнин А. Н. Общее учение о составе преступления / А. Н Трайнин. – М., 1957. – 137 с.
182. Трайнин А. Н. Состав преступления по советскому уголовному праву / А. Н Трайнин. – М.: Госюриздат, 1951. – 385 с.
183. Тяжкова И. М. Неосторожное преступление с использованием источников повышенной опасности / под ред. В.С. Комисарова. – СПб., 2002. – 132 с.
184. Уголовное законодательство Норвегии / [науч. ред. и вступ, статья докт. юрид. наук, профессора Ю. В. Голика; перевод с норвежского А. В. Жмени. – СПб. : Изд-во “Юридический центр Пресс”, 2003. – 375с.
185. Уголовное наказание: [учеб. пособие / [под ред. Ю. С. Шемшученка. – К. – Донецк : Институт государства и права им. В. М. Корецкого НАН Украины, 1997 – 312 с.
186. Уголовное право России. Особенная часть / [отв. ред. док. юрид наук, проф. Б. В. Здравомыслов. – М. : Юристъ, 1996. – 560 с.
187. Уголовное право России. Особенная часть: Ученик / [под ред. В. Н. Кудрявцева, А. В. Наумова. – М., 1999. – 538 с.
188. Уголовное право Российской Федерации. Общая часть / отв. ред. Б. В. Здравомыслов. – М., 1996. – 498 с.
189. Уголовное право Украинской ССР на современном этапе. Часть Особенная. – Киев : Наукова думка, 1985. – 455 с.
190. Уголовное право. Особ. Часть : Ученик для вузов / отв. ред. И. Я. Козаченко, З. А. Незнакова, Г. П. Новоселов. – М., 1998. – 472 с.
191. Уголовное право. Особ. часть: [ученик для вузов / отв. ред. И. Я. Козаченко, З. А. Незнакова, Г. П. Новоселов. – М., 1998. – 426 c.
192. Уголовное право. Особенная часть. учебник / под ред. Б. В. Здравомыслова. – М. : Юрид. лит., 1995. – 544 с.
193. Уголовное право: Часть Общая. Часть Особенная. Вопросы и ответы / под ред. проф. А.С. Михлина. – М. : Юриспруденция, 2000. – 400 с.
194. Уголовный кодекс Австрии / пер. с нем. – М. : ИКД “Зе