КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЗАВІДОМО НЕПРАВДИВЕ ПОКАЗАННЯ

Короткий опис

Національна академія правових наук України
Інститут вивчення проблем злочинності

На правах рукопису

Шепітько Михайло Валерійович
УДК 343.364

КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЗАВІДОМО НЕПРАВДИВЕ ПОКАЗАННЯ

Спеціальність 12.00.08 – Кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Борисов Вячеслав Іванович
доктор юридичних наук, професор,
академік Національної академії
правових наук України,
заслужений юрист України

Харків 2011
ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ……………………….……….……...4
ВСТУП………………………………………………………………………......5
РОЗДІЛ 1. Об’єкт завідомо неправдивого показання…………...........…13
1.1. Вступні положення щодо об’єкта злочину …………………….…….…13
1.2. Родовий та видовий об’єкт злочину……………………………….…… 17
1.3. Безпосередній об’єкт злочину та механізм спричинення йому шкоди..37
1.4. Предмет злочину…………………………….…………………………….40
Висновки до розділу 1…………………………………………………………65
РОЗДІЛ 2. Об’єктивна сторона завідомо неправдивого показання….. 67
2.1. Загальні засади визначення об’єктивної сторони злочину……………. 67
2.2. Суспільно небезпечне діяння та спосіб вчинення злочину…..………...70
2.3. Обстановка вчинення злочину…………………………………………..115
2.4. Об’єктивні обставини, що обтяжують кримінальну відповідальність..130
Висновки до розділу 2………………………………………………………...134
РОЗДІЛ 3. Суб’єктивна сторона завідомо неправдивого показання.....136
3.1. Вина як ознака суб’єктивної сторони злочину……………………..…...136
3.2. Мотив та мета як ознаки суб’єктивної сторони злочину …………..…..140
3.3. Суб’єктивні обставини, що обтяжують кримінальну відповідальність.144
Висновки до розділу 3…………………………………………………………146
РОЗДІЛ 4. Суб’єкт завідомо неправдивого показання……………….…147
4.1. Загальні засади визначення суб’єкта злочину…………………………..147
4.2. Свідок як суб’єкт злочину………………………………………………..151
4.3. Потерпілий як суб’єкт злочину…………………………………………..160
4.4. Експерт, оцінювач та перекладач як суб’єкти злочину………………...163
Висновки до розділу 4…………………………………………………………174
РОЗДІЛ 5. Покарання за завідомо неправдиве показання………….…..175
5.1. Види покарання за ст. 384 КК та їх призначення …………………........175
5.2. Проблеми звільнення особи від покарання та призначення його з випробуванням ……………………………………………………….................181
Висновки до розділу 5…………………………………………………………..184
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….185
ДОДАТКИ………………………………………………………………………189
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………221

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

КК – Кримінальний кодекс України 2001 р.
ЦК – Цивільний кодекс України 2003 р.
КПК – Кримінально-процесуальний кодекс України 1960 р.
ЦПК – Цивільний процесуальний кодекс України 2004 р.
ГПК – Господарський процесуальний кодекс України 2003 р.
КАС – Кодекс про адміністративне судочинство України 2005 р.
КВК – Кримінально-виконавчий кодекс України 2003 р.
ПК – Податковий кодекс України 2010 р.

ВСТУП

Актуальність теми. Розбудова України як суверенної, незалежної, демократичної, соціальної та правової держави неможлива без захисту прав і свобод людини і громадянина. Такий захист здійснюється через усі форми судочинства. Злочини проти правосуддя є протидією органам правосуддя в пошуку істини та встановленні справедливості. Окрему групу з таких злочинів становлять ті, які впливають на формування доказів або іншу інформацію, що має оціночний характер під час здійснення правосуддя. Вплив на таку специфічну інформацію здатен зневілювати діяльність вказаних органів по здійсненню завдань судочинства. У зв’язку з цим важливим є розвиток кримінально-правових засобів впливу на негативну поведінку, яка виникає у вказаній сфері.
Особливе місце в системі злочинів проти правосуддя посідає “Завідомо неправдиве показання” (ст. 384 КК України). За даними Міністерства внутрішніх справ України злочинів за ст. 384 КК було зареєстровано у 2008 р. – 277; 2009 р. – 316; 2010 р. – 317. Не дивлячись на загальну тенденцію до зростання кількості злочинів, судово-слідча практика стикається із складнощами в застосуванні норми під час кваліфікації.
Теоретичним підґрунтям дисертаційного дослідження виступили роботи відомих фахівців у галузі кримінального права: І. Анденеса, П. П. Андрушка, Ю. В. Баулина, А. М. Бойка, В. К. Грищука, С. Б. Гавриша, П. С. Дагеля, М. І. Ковалева, О. М. Костенка, В. О. Навроцького, А. В. Наумова, А. А. Піонковського, А. О. Пінаєва, В. В. Сташиса, Є. Л. Стрельцова, В. Я. Тація, В. П. Тихого та ін. Проблемам кримінальної відповідальності за завідомо неправдиве показання приділяли увагу вітчизняні вчені-криміналісти: М. І. Бажанов, В. І. Борисов, І. С. Власов, М. О. Гараніна, Я. М. Кульберг, Л. В. Лобанова, М. І. Панов, Ш. С. Рашковська, В. І. Тютюгін, І. М. Тяжкова, В. С. Фельдблюм, М. Х. Хабібуллін та ін. В умовах незалежної України кримінальна відповідальність за завідомо неправдиве показання не була предметом дисертаційного або монографічного дослідження. Вказуючи на наукові напрацювання вчених-криміналістів, слід звернути увагу на те, що велика кількість питань залишилася невирішеною, зокрема: проблеми визначення об’єкта та предмета злочину, розширення кількості суб’єктів і діянь, які вони можуть вчинити, форм обману як способу вчинення злочину, встановлення нових видів покарання тощо. Прийняття нових та зміна існуючих процесуальних та інших законів зумовили певні зміни у застосуванні ст. 384 КК, яка є бланкетною. Вказані обставини й зумовили віднести обрану проблематику до актуальної.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до науково-дослідної роботи Інституту вивчення проблем злочинності НАПрН України “Фундаментальні та прикладні проблеми боротьби зі злочинністю” (державний реєстраційний номер: 0107U002499), у рамках планових завдань Національної академії правових наук України згідно з Пріорітетними напрями розвитку правової науки на 2005-2010 рр., рекомендованими відділеннями НАПрН України. Тема дисертації затверджена на засідані вченої ради Інституту вивчення проблем злочинності Національної академії правових наук України, постанова № 5/1 від 12 листопада 2008 року.
Мета і завдання дослідження. Мету дослідження складає характеристика кримінальної відповідальності через аналіз ознак складу завідомо неправдивого покарання (ст. 384 КК), та покарання за його вчинення.
Відповідно до поставленої мети були поставлені та вирішені наступні завдання:
1) надати кримінально-правовий аналіз родового, видового та безпосереднього об’єкта завідомо неправдивого показання, визначити обсяг суспільних відносин, на які посягає злочин;
2) навести загальні та спеціальні ознаки з тим, щоб сформулювати поняття предмета як ознаки складу злочину щодо діяння, яке вчинюється свідком, потерпілим, експертом, перекладачем або оцінювачем;
3) дослідити об’єктивну сторону завідомо неправдивого показання (ст. 384 КК) через висвітлення ознак та формулювання визначень суспільно небезпечних діянь – неправдивого показання свідка чи потерпілого, неправдивого висновку експерта, неправдивого перекладу, зробленого перекладачем, неправдивого звіту оцінювача про оцінку майна, а також встановлення таких ознак об’єктивної сторони як способу та обстановки вчинення злочину;
4) проаналізувати суб’єктивну сторону завідомо неправдивого показання (ст. 384 КК) через характеристику її ознак: вини, мотиву та мети;
5) надати кримінально-правові поняття суб’єктів вчинення завідомо неправдивого показання (ст. 384 КК): свідка, потерпілого, експерта, перекладача та оцінювача;
6) визначити, які види покарання визначені у санкції ст. 384 КК та які є тенденції щодо призначення покарання, звільнення від кримінальної відповідальності, від покарання та його відбування.
Об’єктом наукового дослідження є правовідносини щодо забезпечення формування доказів та іншої інформації, що має оціночний характер, які окреслюються показаннями свідка чи потерпілого, висновком експерта, перекладу, зробленого перекладачем, а також звітом про оцінку майна оцінювача, наданими під час здійснення правосуддя.
Предметом дослідження є кримінальна відповідальність за завідомо неправдиве показання.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертації становлять положення теорії пізнання і загальної теорії кримінального права. Під час дослідження були використані: методи логіки – аналіз і синтез, індукція і дедукція тощо (під час характеристики завідомо неправдивого показання через ознаки складу злочину та покарання за його вчинення); формально-юридичний (під час побудови диспозиції та санкції ст. 384 КК); порівняльно-правовий (під час аналізу діючого кримінального та процесуального законодавства України, а також при порівнянні кримінального законодавства України із законодавством інших країн у питанні кримінальної відповідальності за завідомо неправдиве показання); історично-правовий (під час розгляду розвитку кримінального законодавства в частині наукових дискусій про злочини проти правосуддя та кримінальної відповідальності за завідомо неправдиве показання при описанні елементів та ознак складу злочину та покарання за нього); системно-структурний (під час дослідження елементів та ознак складу злочину); статистичний та соціологічний (під час вивчення вироків, винесених за ст. 384 КК та опитуванні слідчих, суддів та судових експертів).
Теоретичну основу дослідження склали наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених, присвячених проблемам Загальної та Особливої частини кримінального права, злочинів проти правосуддя, а також роботи з кримінально-процесуального права, криміналістики, психології тощо. Досліджено кримінальне законодавство зарубіжних країн, вітчизняне законодавство, що втратило чинність.
Нормативну основу дослідження склали: Конституція України, кримінальне законодавство України та інших держав, процесуальне законодавство, нормативно-правові акти, які регламентують діяльність судових та правоохоронних органів, судових експертів, оцінювачів тощо.
Емпіричну основу дослідження склали: результати вивчення 230 вироків, винесених за ст. 384 КК в період 2008-2011 рр., результати анкетування 76 слідчих, 347 суддів та 374 судових експертів.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є першим в Україні дослідженням на такому рівні завідомо неправдивого показання (ст. 384 КК). Наукову новизну відображено через пропонування та обґрунтування низки положень, висновків та пропозицій.
Вперше:
- установлено зміст загальних (фізична, юридична та соціальна) та спеціальних (інформативність, документальність, відповідність дійсності) ознак предмета завідомо неправдивого показання (ст. 384 КК) та сформульовано поняття предмета злочину щодо кожного діяння (надання неправдивого показання свідком чи потерпілим, неправдивого висновку експерта, неправдивого перекладу, зробленого перекладачем, неправдивого звіту оцінювача про оцінку майна);
- запропоновано визначити надання неправдивого висновку спеціаліста як суспільно небезпечне діяння і додати його у диспозицію ст. 384 КК;
- через розгляд способу вчинення злочину – обман, визначено, що суспільно небезпечні діяння, передбачені ст. 384 КК, можуть бути вчинені у формі активної дії або змішаного діяння;
- визначено ознаки суспільно небезпечних діянь, що названі в ст. 384 КК, та надані поняття щодо кожного;
- описано обстановку вчинення злочину через терміносполучення “під час здійснення правосуддя” для всіх діянь, які названі в ст. 384 КК, та “під час допиту, очної ставки, пред’явлення для впізнання, відтворення обстановки і обставин події” для таких діянь як надання неправдивого показання свідком чи потерпілим;
- встановлено необхідність обов’язкового попередження про кримінальну відповідальність та відповідної вказівки в диспозиції ст. 384 КК, що в складі злочину відображує обстановку вчинення злочину;
- суб’єктивні обставини, що обтяжують кримінальну відповідальність запропоновано відобразити через встановлення мети “приховування злочину”;
- розглянуто свідка, потерпілого, експерта (судового експерта), перекладача та оцінювача як спеціальні суб’єкти з правами та обов’язками, що отримані ними у зв’язку з процесуальним або (та) професійним статусом, щодо кожного з них надано кримінально-правове поняття;
- запропоновано додати в диспозицію такого суб’єкта як спеціаліст на підставі того, що він впливає на формування доказів під час здійснення правосуддя;
- обґрунтовано необхідність внесення змін до санкції статті та введення таких видів покарань: штраф та позбавлення правом обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як основне та додаткове покарання відповідно.
Удосконалено:
- родовий об’єкт злочинів проти правосуддя;
- видовий об’єкт, до якого відноситься завідомо неправдивого показання;
- на підставі єдиного критерію класифікації розподіл родового об’єкта на чотири видових об’єкта;
- основний та додатковий безпосередній об’єкт завідомо неправдивого показання (ст. 384 КК);
- об’єктивні обставини, що обтяжують кримінальну відповідальність та запропоновано відобразити їх як “ті самі діяння, поєднані з обвинуваченням у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, або із фальсифікацією доказів”.
Набули подальшого розвитку:
- обґрунтування криміналізації фальсифікації доказів як злочину проти правосуддя;
- пропозиції щодо відмови від вказівки у ст. 384 КК на завідомість як ознаку, яка вказує на прямий умисел;
- положення щодо співвідношення завідомо неправдивого показання (ст. 384 КК) із іншими злочинами проти правосуддя;
- пропозиції щодо вдосконалення обставин, що обтяжують кримінальну відповідальність (обвинувачення у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, фальсифікація доказів, корисливі мотиви).
Практичне значення одержаних результатів. Викладені у дисертаційному дослідженні положення та висновки можуть бути використані:
- у науково-дослідницькій діяльності – для подальшого вивчення проблем кримінальної відповідальності за злочини проти правосуддя та завідомо неправдиве показання (ст. 384 КК);
- у правотворчій діяльності – під час внесення змін до кримінального та процесуального законодавства, інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність судових, правоохоронних органів, судового експерта, оцінювача тощо;
- у правозастосовній діяльності – під час кваліфікації завідомо неправдивого показання (ст. 384 КК);
- у навчальному процесі – у викладанні курсу кримінального права в юридичних вищих навчальних закладах, при підготовці підручників, навчальних та довідкових посібників, методичних рекомендацій.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження доповідалися на Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів та аспірантів “Закарпатські правові читання” (Ужгород, 28-30 квітня 2009 р.), науковій конференції “Теоретичні основи забезпечення якості кримінального законодавства та правозастосовної діяльності у сфері боротьби зі злочинністю в Україні” (Харків, 15 травня 2009 р.), науково-практичній конференції “Реформування судових і правоохоронних органів України: проблеми та перспективи” (Харків, 14 травня 2010 р.), на засіданні “круглого столу”, присвяченого 10-річчю створення Севастопольського відділення Харківського наукового-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса “Сучасні проблеми розвитку судової експертизи” (Севастополь, 10-11 червня 2010 р.), міжнародній науково-практичній конференції “Современные тенденции развития криминалистики и судебной экспертизы в России и Украине” (25-26 березня 2011 р.), 3-й міжнародній науково-практичній конференції “Теория и практика судебной экспертизы в современных условиях” (Москва, 25-26 січня 2011 р.), Всеросійській науково-практичній конференції “Правовое и криминалистическое обеспечение управления органами расследования преступлений” (Москва, 26 травня 2011 г.), а також на засіданнях сектору дослідження кримінально-правових проблем боротьби зі злочинністю та Вченої ради Інституту вивчення проблем боротьби зі злочинністю Національної академії правових наук України.
Окремі пропозиції автора знайшли своє застосування у законотворчій діяльності Верховної Ради України, що підтверджується актом впровадження.
Публікації. Результати дисертаційного дослідження викладені у п’яти наукових статтях (три опубліковані у фахових наукових збірниках) та шести тезах доповідей на наукових конференціях.
Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, п’яти розділів, сімнадцяти підрозділів, висновків до розділів, загального висновку і списку використаної літератури (269 використаних джерел). Загальний обсяг дисертації складає 246 сторінок, з них основного тексту – 188.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації запропоновано нове вирішення наукового завдання, що полягає в дослідженні та характеристиці підстав кримінальної відповідальності за завідомо неправдиве показання (ст. 384 КК). Основними теоретичними та прикладними результатами роботи є:
1. Сформульовано поняття родового об’єкта злочинів проти правосуддя (розділ XVIII КК) як суспільні відносини у сфері забезпечення здійснення правосуддя. На підставі єдиного критерію поділу родового об’єкта на видові (подібність безпосередніх об’єктів злочинів) вказано на такі видові об’єкти: 1) суспільні відносини по забезпеченню формування доказів або іншої інформації, що має оціночний характер під час здійснення правосуддя; 2) суспільні відносини, що забезпечують вирішення завдань суду під час здійснення правосуддя; 3) суспільні відносини, що забезпечують вирішення завдань, які стоять перед захисником (представником) особи під час здійснення правосуддя; 4) суспільні відносини, що забезпечують виконання судового рішення під час здійснення правосуддя.
2. Визначено основний безпосередній об’єкт завідомо неправдивого показання (ст. 384 КК) – суспільні відносини, що забезпечують формування доказів та іншої інформації, що має оціночний характер, які окреслюються показаннями свідка та потерпілого, висновком експерта, перекладом, зробленим перекладачем, а також звітом про оцінку майна оцінювача наданими під час здійснення правосуддя. Додатковий безпосередній об’єкт для даного злочину – суспільні відносини, що забезпечують інтереси захисту та обвинувачення (позивача та відповідача), а також інтереси підсудного, обвинуваченого (підозрюваного) та потерпілого від попереднього злочину (позивача) або інших осіб.
3. У залежності від діяння свідка, потерпілого, експерта, перекладача, оцінювача надано поняття предмета досліджуваного злочину на підставі розкриття змісту його ознак – загальні (фізична, юридична та соціальна) та спеціальні (інформативність, документальність, відповідність дійсності).
4. Встановлено, що склад завідомо неправдивого показання фактично містить в собі п’ять альтернативних суспільно небезпечних діянь: 1) надання неправдивих показань свідком; 2) надання неправдивих показань потерпілим; 3) надання неправдивого висновку експерта (судового експерта); 4) надання неправильного (неправдивого) перекладу; 5) надання неправдивого звіту про оцінку майна оцінювача. Запропоновано додати ще одне діяння – надання неправдивого висновку спеціаліста.
5. Проаналізовано спосіб вчинення злочину – обман, на підставі чого було вказано на форми суспільно небезпечного діяння: активна дія або змішане діяння.
6. Надано поняття суспільно небезпечного діяння відповідно до кожного суб’єкта (свідка, потерпілого, експерта, перекладача, оцінювача та спеціаліста) через розкриття змісту ознак для вказаних діянь: протидія органам правосуддя по формуванню доказів; пов’язаність із попереднім юридичним процесом (дізнання, досудове слідство, судовий розгляд, виконавче провадження); трансформування специфічної інформації, що відповідає дійсності, у неправдиву; відображеність такої інформації у документованих носіях, передбачених законом.
7. Обстановка як об’єктивна ознака складу завідомо неправдивого показання окреслено за допомогою обов’язкового попередження про кримінальну відповідальність, вказівки у диспозиції “під час здійснення правосуддя”, а також для діяння, пов’язаного з наданням неправдивих показань свідка чи потерпілим “під час допиту, очної ставки, пред’явлення для впізнання, відтворення обстановки та обставин події”.
8. Відповідно до характеристики суб’єктивної сторони завідомо неправдивого показання встановлено, що злочин може бути вчинено лише з прямим умислом. Мотив та мета мають значення для кваліфікації як обставини, що обтяжують кримінальну відповідальність.
9. Свідка, потерпілого, експерта (судовий експерта), перекладача та оцінювача розглянуто як спеціальні суб’єкти з правами та обов’язками, що отримані з їх процесуальним або (та) професійним статусом. Запропоновано додати в диспозицію такого суб’єкта як спеціаліст. Відповідно до кожного суб’єкта сформульовано кримінально-правове поняття.
10. Висвітлено об’єктивні та суб’єктивні обставини, що обтяжують кримінальну відповідальність – ті самі діяння, поєднані з обвинуваченням у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкому злочині, із фальсифікацією доказів, з корисливих мотивів, з метою приховування злочину.
11. Запропоновано ввести такі види покарань як штраф та позбавлення правом обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як основне та додаткове покарання відповідно. Розглянуто проблеми звільнення особи від кримінальної відповідальності, покарання та його відбування. Встановлено тенденції щодо таких звільнень, вказано на необхідність зміни механізму звільнення від відбування покарання з випробуванням.
12. Пропонується викласти ст. 384 КК в наступній редакції:

Стаття 384. Неправдиве показання, висновок, переклад, звіт про оцінку майна

1. Надання свідком чи потерпілим неправдивого показання під час допиту, очної ставки, пред’явлення для впізнання, відтворення обстановки та обставин події, судовим експертом чи спеціалістом – неправдивого висновку, оцінювачем – неправдивого звіту про оцінку майна, перекладачем – неправдивого перекладу, пов’язане з приховуванням правди або без такого, під час здійснення правосуддя, через ігнорування попередження про кримінальну відповідальність за цей злочин, –
караються штрафом від ста до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або обмеженням волі від одного до п’яти років, або позбавленням волі до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
2. Ті самі діяння, поєднані з обвинуваченням у тяжкому чи особливо тяжкому злочині, або із фальсифікацією доказів, а також вчинені з корисливих мотивів, або з метою приховування злочину, –
караються штрафом від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або позбавленням волі від двох до п’яти років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аверьянова Т. В. Судебная экспертиза : Курс общей теории [Текст] / Татьяна Витальевна Аверьянова. – М. : Норма, 2006. – 480 с.
2. Александренко О. В. Криміналістичні проблеми подолання протидії розслідуванню [Текст] : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 “Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза” / О. В. Александренко. – К., 2004. – 20 с.
3. Алексеев А. М. Психологические особенности показаний очевидцев [Текст] / Анатолий Михайлович Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1973. – 104 с.
4. Анденес И. Наказание и предупреждение преступности [Текст] / Иоганнес Анденес. – М. : Прогресс, 1979. – 264 с.
5. Арсеньев В. Д. Использование специальных знаний при установлении фактических обстоятельств уголовного дела [Текст] / В. Д. Арсеньев, В. Г. Заблоцкий. – Красноярск : Изд-во Краснояр. ун-та, 1986. – 152 с.
6. Бабаева Э. У. К вопросу о понятии противодействия [Текст] / Элеонора Умаровна Бабаева // Расследование и противодействие ему в состязательном уголовном судопроизводстве: процессуальные и криминалистические вопросы : сб. науч. тр. – М. : Академия управления МВД России, 2007. – С. 16-31.
7. Баев М. О. Противодействие адвоката уголовному преследованию подзащитного (процессуальная неизбежность и пределы допустимого) [Текст] / Максим Олегович Баев, Олег Яковлевич Баев // Расследование и противодействие ему в состязательном уголовном судопроизводстве: процессуальные и криминалистические вопросы : сб. науч. тр. – М. : Академия управления МВД России, 2007. – С. 31-55.
8. Баев М. О. Протоколы в досудебном производстве по уголовному делу (некоторые правовые и прикладные аспекты) [Текст] / Максим Олегович Баев, Олег Яковлевич Баев // Воронеж. крим. чтения : сб. науч. тр. : под. ред. О. Я. Баева. – Вып. 11 – Ворнеж : Изд-во ВГУ, 2009. – С. 26-46.
9. Баев О. Я. Посягательства на доказательственную информацию и доказательства в уголовном судопроизводстве (правовые и криминалистические средства предупреждения, пресечения и нейтрализации последствий: проблемы и возможные решения) [Текст] / Олег Яковлевич Баев. – М. : Юрлитинформ, 2010. – 432 с.
10. Бажанов М. И. О различных трактовках некоторых признаков объективной стороны преступления в науке уголовного права [Текст] / Марк Игоревич Бажанов // Проблеми законності. – Вип. 40. – Х., 1999. – С. 145-155.
11. Бажанов М. И. Свидетели, их права и обязанности по советскому уголовно-процессуальному законодательству [Текст] / Марк Игоревич Бажанов. – М. : Госюриздат, 1955. – 36 с.
12. Бажанов М. И. Уголовное право Украины. Общая часть [Текст] / Марк Игоревич Бажанов. – Днепропетровск : Пороги, 1992. – 168 с.
13. Бажанов М. И. Уголовно-правовая охрана советского правосудия [Текст] / Марк Игоревич Бажанов. – Х., 1986. – 43 с.
14. Барышева В. Ответственность за лжесвидетельство и принуждение к даче показаний [Текст] / В. Барышева // Законность. – 2003. – 5. – С. 49-50.
15. Баулін Ю. В. Звільнення від кримінальної відповідальності [Текст] / Юрій Васильович Баулін. – К. : Атіка, 2004. – 296 с.
16. Белкин А. Р. Проблемы участия эксперта и специалиста в процессе исследования доказательств [Текст] / Анатолий Рафаилович Белкин // Воронеж. крим. чтения : сб. науч. труд. – Ворнеж. : Изд-во ВГУ, 2004. – Вып. 5. – С. 40-48.
17. Белкин А. Р. УПК РФ: конструктивная критика и возможные улучшения. Ч. 1. Общие положения и принципы уголовного судопроизводства [Текст] / Анатолий Рафаилович Белкин. – [Изд. 2-е, доп.]. – М. : МГУПИ, 2010. – 59 с.
18. Белкин Р. С. Криминалистика и доказывание (методологические проблемы) [Текст] / Рафаил Самуилович Белкин, Абрам Ильич Винберг. – М. : Юрид. лит., 1969. – 216 с.
19. Белкин Р. С. Криминалистика. Краткая энциклопедия [Текст] / Рафаил Самуилович Белкин. – М. : Науч. изд-во “Большая Российская Энциклопедия”, 1993. – 111 с.
20. Белкин Р. С. Криминалистическая энциклопедия [Текст] / Рафаил Самуилович Белкин. – М. : Мегатрон XXI, 2000. – [2-е изд., доп.]. – 334 с.
21. Белкин Р. С. Противодействие расследованию и пути его преодоления криминалистическими и оперативно-розыскными средствами и методами [Текст] / Рафаил Самуилович Белкин // Криминалистическое обеспечение деятельности криминальной милиции и органов предварительного расследования : учеб. под ред. Т. В. Аверьяновой, Р. С. Белкина. – М. : Новый юрист, 1997. – 400 с.
22. Белкин Р. С. Собирание, исследование и оценка доказательств [Текст] / Рафаил Самуилович Белкин. – М. : Наука, 1966. – 296 с.
23. Белогриц-Котляревский Л. С. Очерки курса русского уголовного права [Текст] / Л. С. Белогриц-Котляревский. – К., 1896. – 679 c.
24. Белозерских А. Н. Вопросы квалификации фальсификации доказательств по уголовному делу [Текст] / А. Н. Белозерских // Российский следователь. – 2010. – № 8. – С. 20-22.
25. Бикмурзин М. П. Предмет преступления: теоретико-правовой анализ [Текст] / Максим Павлович Бикмурзин. – М. : Юрлитинформ, 2006. – 184 с.
26. Бойко А. М. Проблеми вдосконалення законодавства про боротьбу з корупцією [Текст] / А. М. Бойко, В. О. Навроцький // Державно-правова реформа в Україні: Матеріали науково-практичної конференції, листопад 1997. – К. : Ін-т законодавства Верховної Ради, 1997. – С. 264-267
27. Бойко А. М. Соціально-економічні причини та умови вчинення службових злочинів у сфері господарської діяльності в період переходу України до ринкової економіки [Текст] / Андрій Михайлович Бойко // Проблеми запобігання службовим злочинам у сфері господарської діяльності: Матер. наук.- практ. семінару, 9 листопада 2004 р. – К.; Х. : Юрінком Інтер, 2005. – С. 119-123
28. Большой энциклопедический словарь [Текст] / под ред. А. М. Прохорова. – 2-е изд, перераб. и доп. – М. : Науч. изд-во “Большая российская энциклопедия”; СПб. : “Норинт”, 1998. – 1456 с.
29. Борзенков Г. Н. Ответственность за мошенничество [Текст]. – М. : Юрид. лит., 1971. – С. 22-25.
30. Борисов В. І. Відповідність кримінального закону конституційним принципам здійснення правосуддя в Україні [Текст] / Вячеслав Іванович Борисов // Питання боротьби зі злочинністю : зб. наук. пр./ ред. кол. : В. І. Борисов та ін. – Х. : Право, 2009. – Вип. 18. – С. 3-14.
31. Борисов В. І. Необережність та її види [Текст] : текст лекції / Вячеслав Іванович Борисов. – Х. : Юридичний інститут, 1991. – 23 с.
32. Борисов В. І. Проблеми затримання та взяття під варту на досудовому провадженні по кримінальній справі [Текст] / Вячеслав Іванович Борисов, Наталія Валеріївна Глинська, Володимир Серафимович Зеленецький, Ольга Георгіївна Шило. – Х. : Східно-регіональний центр гуманітарно-освітніх ініціатив, 2005. – 352 с.
33. Борисов В. І. Склад злочину як правова модель [Текст] / Вячеслав Іванович Борисов // Вісник Академії адвокатури України. – № 1 (14). – 2009. – С. 254-256.
34. Брайнин Я. М. Уголовная ответственность и ее основание в советском уголовном праве [Текст] / Яков Маркович Брайнин. – М. : Юрид. лит., 1963. – 275 с.
35. Брич Л. П. Значення ознак суб`єкта для розмежування складів злочинів [Текст] / Л. П. Брич // Проблеми пенітенціарної теорії і практики: Щоріч. бюл. Вип. 10. – К. : КЮІ КНУВС / за заг. ред. А. А. Музика, 2005. – С. 214-220
36. Брич Л. Розмежування суміжних складів злочинів за об`єктом [Текст] / Л. Брич // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали ХІII регіон. наук.-практ. конф. (8-9 лют. 2007 р.). – Л. : ЛДУ, 2007. – С. 440-443
37. Бурданова В. С. Поиски истины в уголовном процессе [Текст] / Виринея Сергеевна Бурданова. – СПб. : Юрид. центр Пресс. – 2003. – 262 с.
38. Бурков И. В. Заключение и показания експерта в уголовном процессе [Текст] / Игорь Викторович Бурков. – М. : Юрлитинформ, 2010. – 144 с.
39. Васильев А. Н. Тактика допроса при расследовании преступлений [Текст] / Александр Николаевич Васильев, Лидия Михайловна Карнеева. – М. : Юрид. лит., 1970. – 208 с.
40. Велиев И. В.-оглы. Об объективной стороне преступления [Текст] : монография / Исахан Вейсал-оглы Велиев. – М. : ООО “ЮРКОМПАНИ”, 2009. – 272 с.
41. Великий тлумачний словник сучасної української мови [Текст] / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К. ; Ірпінь : ВТФ “Перун”, 2001. – 1440 с.
42. Винберг А. И. Судебная экспертология (общетеоретические и методологические проблемы судебных экспертиз) [Текст] / Абрам Ильич Винберг, Нина Терентьевна Малаховская – Волгоград, 1979. – 184 с.
43. Виноградов И. В. Экспертизы на предварительном следствии [Текст] / Виноградов Игорь Васильевич, Кочаров Георгий Иванович, Селиванов Николай Алексеевич, – М. : Юрид. лит., 1966. – 248 с.
44. Виноградов И. В. Экспертизы на предварительном следствии [Текст] / Виноградов Игорь Васильевич, Кочаров Георгий Иванович, Селиванов Николай Алексеевич. – М. : Госюриздат, 1959. – 216 с.
45. Винокуров В. Н. Общественные отношения как объект преступления: за и против [Текст] / Виктор Николаевич Винокуров // Государство и право. – 2010. – №1. – С. 116-119.
46. Власов И. С. Ответственность за преступления против правосудия [Текст] / Илья Семенович Власов, Ирина Михайловна Тяжкова. – М. : Юрид. лит., 1968. – 135 с.
47. Волков Б. С. Мотивы и квалификация преступлений [Текст] / Борис Степанович Волков. – Казань : Изд-во Казан. ун-та, 1968. – 168 с.
48. Волков Б. С. Мотивы преступлений [Текст] / Борис Степанович Волков. – Казань : Изд-во Казан. ун-та, 1982. – 152 с.
49. Волчецкая Т. С. Основы судебной экспертологии : учеб. пособие [Текст] / Татьяна Станиславовна Волчецкая. – Калининград : Изд-во КГУ, 2004. – 197 с.
50. Ворончук В. В. Заведомо ложный донос и заведомо ложные показания [Текст] // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України. – Луганськ : РВВ. – 2001, № 2. – С. 132-135.
51. Гааг И. А. Уголовно-правовое понятие фальсификации [Текст] / И. А. Гааг // Актуальные проблемы права и правоприменения : материалы Всероссийской научно-практической конференции / отв. ред. Н. И. Опилат. – Омск : Академия МВД России, 2007. – С. 69.
52. Гавриш С. Б. Теоретические предпосылки исследования объекта преступления [Текст] / С. Б. Гавриш // Право и политика. – 2000. – №11. – С. 4-15.
53. Гайдышева М. Г. Причины и механизм формирования ложных показаний как спооба сокрытия преступлений путем фальсификации [Текст] / М. Г. Гайдышева // Вестник Калининградского юридического института. – 2002. – №1. – С. 192-197.
54. Гальперин И. М. Наказание: социальные функции, практика применения [Текст] / И. М. Гальперин. – М. : Юрид лит., 1983. – 208 с.
55. Гаранина М. А. Системы преступлений против правосудия: формирование и развитие [Текст] : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 “Уголовное право и криминология; Исправительно-трудовое право” / Марина Алексеевна Гаранина. – М., 1995. – 27 с.
56. Гарбатович Д. А. Квалификация уголовно-правовых деяний по субъективной стороне [Текст] / Денис Александрович Гарбатович. – М. : Юрлитинформ, 2009. – 192 с.
57. Гармаев Ю. П. Незаконная деятельность адвокатов: основные тенденции и постановка научных проблем [Текст] / Юрий Петрович Гармаев // Расследование и противодействие ему в состязательном уголовном судопроизводстве: процессуальные и криминалистические вопросы : сб. науч. тр. – М. : Академия управления МВД России, 2007. – С. 142-149.
58. Глистин В. К. Проблема уголовно-правовой охраны общественных отношений (объект и квалификация преступлений) [Текст] / Владимир Кузьмич Глистин. – Ленинград : Изд-во ЛГУ, 1979. – 128 с.
59. Горелик А. С. Преступленя против правосудия [Текст] / Александр Соломонович Горелик, Любовь Валентиновна Лобанова. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2005. – 491 с.
60. Гродзинский М. М. Государственный обвинитель в советском суде [Текст] / Болдырев В. А., Гродзинский М. М., Васильев А. Н., Сапожников И. Г., Розенблит С. Я., Смирнов Л. Н. – М. : Юриздат, 1954. – 308 с.
61. Гросс Г. Руководство для судебных следователей как система криминалистики [Текст] / Ганс Гросс. (Перепечатка с издания 1908 г.). – М. : ЛексЭст, 2002. – 1088 с.
62. Гужин А. Некоторые вопросы борьбы с лжесвидетельством в советском уголовном праве [Текст] / А. Гужин // Ученые записки Ростовского университета. – Ростов Н/Д. – Вып. 4, ч. 1. – 1957. – С. 83-99.
63. Дагель П. С. Субъективная сторона преступления и ее установление [Текст] / Плехан Сергеевич Дагель, Дмитрий Петрович Котов. – Воронеж : Изд-во Воронеж. ун-та, 1974. – 244 с.
64. Дагель П. С. Учение о личности преступника в советском уголовном праве [Текст] / Плехан Сергеевич Дагель. – Владивосток, 1970. – 132 с.
65. Даль В. И. Толковый словарь живого великорусского языка [Текст] : в 4 т. – М. : Гос. изд-во иностранных и национальных словарей, 1956. – Т 2. – 780 с.; Т 3. – 555 с.
66. Данильян О. Г. Основи філософії [Текст] : навч. посіб. / Олег Геннадійович Данільян, Володимир Максимович Тараненко. – Х. : Право, 2003. – 352 с.
67. Дегтярева Н. И. О некоторых направлениях совершенствования законодательства об ответственности за преступления против правосудия, связанные с сокрытием и фальсификацией доказательств [Текст] // Российский следователь. – М. : Юрист, 2009, № 22. – С. 13-15.
68. Дзюба Ю. П. Кримінальна відповідальність за викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження (аналіз складу злочину) [Текст] : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 “Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право” / Юрій Павлович Дзюба. – Х., 2008. – 20 с.
69. Емельянов В. П. Понятие объекта преступлений в уголовно-правовой науке [Текст] / Вячеслав Павлович Емельянов // Право і безпека. – 2002. – № 4. – С. 7-11.
70. Енциклопедія цивільного права України [Текст] / Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України; відп. ред. Я. М. Шевченко. – К. : Ін Юре, 2009. – 950 с.
71. Есаков Г. А. Настольная книга судьи по уголовным делам [Текст] / Геннадий Александрович Есаков, Алексей Иванович Рарог, Александр Иванович Чучаев : отв. ред : А. И. Рарог. – М. : Проспект, 2010. – 569 с.
72. Зайцева Е. А. Правовой институт судебной экспертизы в современных условиях [Текст] / Елена Александровна Зайцева. – Волгоград : Изд-во ВГУ, 2003. – 188 с.
73. Закалюк А. П. Курс сучасної української кримінології : у 3-х кн. : кн. 1 : Теоретичні засади та історія української кримінологічної науки [Текст] / Анатолій Петрович Закалюк. – К. : Видавничий Дім “ІнЮре”, – 2007. – 424 с.
74. Закатов А. А. Ложь и борьба с нею [Текст] / Александр Александрович Закатов – Волгоград : Ниж.-Волж. кн. изд-во, 1984. – 192 с.
75. Закатов А. А. Установление мотивов ложных показаний свидетелей и потерпевших - важное средство повышения качества расследования [Текст] / А. А. Закатов // Труды. Вып. 16. XXV съезд КПСС и актуальные вопросы совершенствования деятельности органов внутренних дел. – 1977. – С. 86-90.
76. Зателепин О. К. К вопросу о понятии объекта преступления в уголовном праве [Текст] / Олег Кимович Зателепин // Уголовное право. – 2003. – №1. – С. 29-31.
77. Злочини проти правосуддя [Текст]: навч. посіб. / за заг. ред. В. І. Борисова, В. І. Тютюгіна. – Х. : Право, 2011. – 160 с.
78. Зубкова В. И. Уголовное наказание и его социальная роль: теория и практика [Текст] / В. И. Зубкова. – М. : Норма, 2002. – 304 с.
79. Зябкин С., Гришин А., Громов Н. Фальсификация экспертом заключения – основание к отмене судебных актов [Текст] // Российская юстиция. – М. : Юрид. лит., 1999, № 8. – С. 27.
80. Истомин А. Ф. Общая часть уголовного права : учеб. пособие [Текст] / Алексей Федорович Истомин. – М. : ИНФРА-М, 1997. – 272 с.
81. Каплунов В. Лжесвидетельство: проблемы ответственности [Текст] / В. Каплунов, В. Широков // Законность. – 2008. – 6. – С. 6-8.
82. Караван И. Поддержание государственного обвинения при изменении показаний учасниками процеса [Текст] / И. Караван // Законность. – 2005. – 5. – С. 18-19.
83. Карагодин В. Н. Преодоление противодействия предварительному расследованию [Текст] / В. Н. Карагодин. – Свердловск, 1992. – 176 с.
84. Кваша О. О. Поняття злочинів проти правосуддя [Текст] / О. О. Кваша // Правова держава : щорічник наук. пр. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2005. – Вип. 16. – С. 376-382.
85. Ковалев М. И. Понятие и признаки преступления и их значение для квалификации [Текст] / Митрофан Иванович Ковалев. – Свердловск, 1977. – 80 с.
86. Ковалев М. И. Проблемы учения об объективной стороне состава преступления [Текст] / Митрофан Иванович Ковалев. – Красноярск, 1991. – 176 с.
87. Колесник І. А. Тактика виявлення та нейтралізації добросовісних помилок у показаннях свідків [Текст] : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 “Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність” / Інна Анатоліївна Колесник. – Х., 2010. – 19 с.
88. Комментарий к Уголовному кодексу РСФСР [Текст] / Под ред. Ю. Д. Северина. – М. : Юрид. лит., 1980. – 416 с.
89. Комментарий к Уголовному кодексу Белорусской ССР [Текст] / Под общ. ред. C. Т. Шардыко. – Минск, 1971. – С. 170.
90. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации (постатейный) [Текст] / под ред. А. И. Чучаева. – М. : Юрид. фирма “КОНТРАКТ” : “ИНФРА-М”, 2009. – 1016 с.
91. Коновалова В. О. Юридична психологія [Текст] : академ. курс : Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. / Віолетта Омелянівна Коновалова, Валерій Юрійович Шепітько. – К. : Концерн “Видавничий Дім “ІнЮре”, 2004. – 424 с.
92. Коржанский Н. И. Объект и предмет уголовно-правовой охраны [Текст] / Николай Иосифович Коржанский. – М., 1980. – 248 с.
93. Коржанський М. Й. Кваліфікація злочинів [Текст] : навч. посіб. / Микола Йосипович Коржанський – Вид. 3-тє, доповн. та перероб. – К. : Атіка, 2007. – 592 с.
94. Косякова Н. С. Лжесвидетельство [Текст] // Государство и право. – 2001. – № 4. – С. 66–74.
95. Краткий словарь по философии [Текст] / под общ. ред. И. В. Блауберга, И. К. Пантина. – [4-е изд.]. – М. : Политиздат, 1982. – 432 с.
96. Криміналістика [Текст] : підруч. для студ. юрид. спец. вищ. закл. освіти / за ред. В. Ю. Шепітька. – 2-ге вид., переробл. і допов. – К. : Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”, 2004. – 728 с.
97. Кримінальне право України : Загальна частина [Текст] : підручник / [Баулін Ю. В., Борисов В. І., Тютюгін В. І. та ін.]; за ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – [4-те вид., перероб. і допов. ] – Х. : Право, 2010. – 456 с.
98. Кримінальне право України : Загальна частина [Текст] : Підручник / Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, Л. М. Кривоченко та ін.; за ред. В. В. Сташиса, В. Я Тація. – 3-е вид., перероб. і допов. – К. : Юрінком Інтер, 2007. – 496 с.
99. Кримінальне право України : Особлива частина [Текст] : підручник / [Баулін Ю. В., Борисов В. І., Тютюгін В. І. та ін.]; за ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – [4-те вид., перероб. і допов. ] – Х. : Право, 2010. – 608 с.
100. Кримінальне право України. Особлива частина. Тести [Текст] : учебное пособие / Л. П. Брич, О. К. Марін, В. О. Навроцький. – Л. : Львів. держ. ун-т внутр. справ, 2008. – 284 с.
101. Кримінальний кодекс України [Текст] : Наук.-практ. коментар / Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, С. Б. Гавриш та ін. : за ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – Вид. 4-те, доповн. – Х. : Одіссей, 2008. – 1208 с.
102. Кримінальний процес [Текст] : підручник / за ред. Ю. М. Грошевого та О. В. Капліної. – Х.. : Право, 2010. – 608 с.
103. Кримінальний процес України [Текст] : Підручник / Коваленко Є. Г., Маляренко В. Т. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – 688 с.
104. Кругликов Л. Л. Унификация в уголовном праве [Текст] / Лев Леонидович Кругликов, Людмила Евгеньевна Смирнова. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2008. – 312 с.
105. Кудрявцев В. Н. К вопросу о соотношении объекта и предмета преступления [Текст] / Владимир Николаевич Кудрявцев // Советское государство и право. – 1951. – № 8. – С. 51-60.
106. Кудрявцев В. Н. Объективная сторона преступления [Текст] / Владимир Николаевич Кудрявцев. – М. : Госюриздат, 1960. – 244 с.
107. Кузнецова Н. Ф. Значение преступных последствий для уголовной ответственности [Текст] / Нинель Федоровна Кузнецова. – М. : Госюриздат, 1958. – 220 с.
108. Кулешов Ю. И. Преступления против правосудия [Текст] / Юрий Иванович Кулешов // Полный курс уголовного права : в 5 т. / под ред. А. И. Коробеева. Т. V : Преступления против военной службы. Преступления против мира и безопасности человечества. Международное уголовное право. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2008. – 951 с.
109. Кулешов Ю. И. Преступления против правосудия: проблемы квалификации и законодательной регламентации [Текст] / Юрий Иванович Кулешов. – М. : РАП, 2007. – 276 с.
110. Кульберг Я. М. Преступления против правосудия [Текст] / Яков Моисеевич Кульберг. – М. : Госюриздат, 1962. – 63 с.
111. Курс уголовного права : в 5 т. Общая часть : Учение о преступлении [Текст] / под ред. Н. Ф. Кузнецовой, И. М. Тяжковой – М. : Зерцало-М, 2002. – 592 с.
112. Курс уголовного права [Текст] : в 5 т. / под ред. Г. Н. Борзенкова, В. С. Комиссарова. – М. : Зерцало, 2002. – Т. 5. – 512 с.
113. Курс уголовного права. Общая часть. Т. 1 : Учение о преступлении [Текст] : учеб. для вузов / под ред. Н. Ф. Кузнецовой, И. М. Тяжковой. – М. : ЗЕРЦАЛО, 1999. – 592 с.
114. Курс советского уголовного права. Часть Особенная [Текст] / под ред. Н. А. Беляева. – Л., 1978. – Т. 4. – 558 с.
115. Кустов А. М. Механизм деятельности по противодействию расследованию [Текст] / А. М. Кустов // Актуальные проблемы криминалистического обеспечения расследования преступлений : труды Акад. МВД РФ. – М., 1996. – С. 50-59.
116. Лазарева В. А. Проблемы использования свидетельских показаний в уголовном процессе [Текст] / Валентина Александровна Лазарева, Дмитрий Владимирович Попов. – М. : Юрлитинформ, 2009. – 160 с.
117. Ларин А. М. Доказывание на предварительном расследовании в советском уголовном процессе [Текст] : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 / Ларин Александр Михайлович. – М., 1962. – 16 с.
118. Ларин А. М. О принципах уголовного процесса и гарантиях прав личности и проекте УПК [Текст] / Александр Михайлович Ларин // Российская юстиция. – 1997. – № 9. – С. 9-11.
119. Лащук Є. В. Предмет злочину в кримінальному праві України [Текст] : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 “Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право” / Єфрем Вікторович Лащук. – К., 2005. – 20 с.
120. Лейкина Н. С. Личность преступника и уголовная ответственность [Текст] / Нина Семеновна Лейкина. – Л., 1968. – 128 с.
121. Лемешко О. М. Кримінально-правова оцінка потурання вчиненню злочину / Олександр Миколайович Лемешко. – Х. : ФІНН, 2003. – 160 с.
122. Леоненко В. В. Запобігання лжесвідченням в кримінальних справах [Текст] / В. В. Леоненко // Правова система України: теорія і практика: матеріали науково-практичної конф., 7-8 жовтня 1993 р. – К., 1993. – С. 401-403.
123. Леоненко М. І. Принцип національної мови у кримінальному судочинстві України [Текст] : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 ”Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза” / Максим Іванович Леоненко. – К., 2001. – 20 с.
124. Лобанова А. Об освобождении от уголовной ответственности за заведомо ложные показания, заключения эксперта или неправильный перевод [Текст] // Российская юстиция. – 1997, № 9. – С.25-26.
125. Лобанова Л. В. Преступления против правосудия : проблемы классификации посягательств, регламентации и дифференциации ответственности [Текст] : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук : спец. 12.00.08 “Уголовное право и криминология; Уголовно-испольнительное право” / Лобанова Любовь Валентиновна. – Казань, 2000 – 48 c.
126. Ломако В. А. Применение условного осуждения [Текст] / Владимир Андреевич Ломако. – Х. : Изд-во Харк. ун-та, 1976. – 126 с.
127. Лурия А. Р. Экспериментальная психология в судебно-следственном деле [Текст] / А. Р. Лурия // Советское право. – 1927. – №2. – C. 84-100.
128. Люблинский П. И. Памяти трех русских криминалистов И. Я. Фойницкого, Д. А. Дриля, Н. Д. Сергиевского [Текст] / Павел Исаевич Люблинский. – СПб. : Сенатская типогр., 1914. – 152 с.
129. Ляпунов Ю. И. Уголовно-правовая охрана природы органами внутренних дел [Текст] / Юрий Игнатьевич Ляпунов. – М., 1974. – 152 с.
130. Ляпунов Ю. Состав преступления: гносеологический и социально-правовой аспекты [Текст] / Юрий Ляпунов // Уголовное право. – 2005. – № 5. – С. 44-48.
131. Мазунин Я. Уголовная ответственность подозреваемых (обвиняемых, подсудимых) за заведомо ложные показания [Текст] / Я. Мазунин // Уголовное право. – 2004. – № 3. – С. 47-49.
132. Маляренко В. Окремі питання відповідальності свідків за дачу завідомо неправдивих показань [Текст] // Радянське право. – 1986. – № 9. – С. 30-32.
133. Мартыненко Р. Г. Ложь и группирующиеся вокруг нее явления в противодействии расследованию [Текст] // Прокурорская и следственная практика. Орган генеральных прокуроров стран СНГ. – М., 2000, № 3-4. – С. 69-72.
134. Марцев А. Состав преступления: структура и виды [Текст] / Альберт Марцев // Уголовное право. – 2005. – № 2. – С. 47 – 49.
135. Матишевський П. С. Кримінальне право України: Загальна частина [Текст] : підручник / Павло Семенович Матишевський. – К. : А.С.К., 2001. – 352 с.
136. Мельников В. О. Особистість лжесвідка (кримінологічний аспект) [Текст] / В. О. Мельников // Вісник Нац. ун-ту внутр. справ. – Вип. 31. – 2005. – С. 84-89.
137. Михеев Р. И. Проблемы вменяемости и невменяемости в советском уголовном праве [Текст] / Родион Иванович Михеев. – Владивосток : Изд-во Дальневосточного ун-та, 1983. – 300 с.
138. Михлин А. С. Последствия преступления [Текст] / Александр Соломонович Михлин. – М. : Юрид лит., 1969. – 104 с.
139. Москвин Е. О. Противодействие предварительному расследованию: понятие и классификация [Текст] / Е. О. Москвин // Воронеж. крим. чтения. – Воронеж : Изд-во ВГУ, 2002. – Вып. 3. – С. 137-145.
140. Музыка А. А. Причинная связь: уголовно-правовой очерк [Текст] / А. А. Музыка, С. Р. Багиров. – Хмельницкий : Изд-во Хмельниц. ун-та упр. и права, 2009. – 112 с.
141. Мульченко В. В. До об`єкта злочинів проти правосуддя [Текст] / В. В. Мульченко // Держава і право. Юридичні і політичні науки. Вип.11. – К. : Ін-т держави і права НАН України / голова редкол. Ю. С. Шемшученко, 2001. – С. 489-492.
142. Навроцький В. О. Основи кримінально-правової кваліфікації [Текст] : учебное пособие / В. О. Навроцький. – 2-ге вид. – К. : Юрінком Інтер, 2009. – 512 с.
143. Навроцький В. О. Склад злочину: юридична фікція чи правова реальність? [Текст] : (тези виступу на наук. конф. "Склад злочину: проблемні питання") [Текст] / В. О. Навроцький // Вісник Академії адвокатури України. – 2009. – 1 (14). – С. 237-239
144. Наумов А. В. Российское уголовное право. Курс лекций : в 3 т. Т. 1. Общая часть [Текст] / Анатолий Валентинович Наумов. – [4-е изд., перераб. и доп.]. – М. : Волтерс Клувер, 2008. – 736 с.
145. Наумов А. В. Российское уголовное право. Курс лекций : в 3 т. Т. 3. Особенная часть (главы XI-XXI) [Текст] / А. В. Наумов. – [4-е изд., перераб. и доп.]. – М. : Волтерс Клувер, 2008. – 656 с.
146. Научно-практический комментарий к Уголовно-процессуальному кодексу Российской Федерации [Текст] / под общ. ред. В. М. Лебедева; науч. ред. В. П. Божьев. – [4-е изд., перераб. и доп.]. – М. : Юрайт-Издат, 2008. – 1181 с.
147. Никифоров Б. С. Борьба с мошенническими посягательствами на социалистическую и личную собственность по советскому уголовному праву [Текст]. – М. : Изд-во АН СССР, 1952. – 180 c.
148. Никифоров Б. С. Объект преступления по советскому уголовному праву [Текст] / Борис Сергеевич Никифоров. – М. : Юрид. лит., 1960. – 230 с.
149. Новиков В. А. Некоторые вопросы уголовной ответственности за заведомо ложный донос о совершении преступления (ст. 306 УК РФ) [Текст] // Уголовное право. – 2003. – № 1. – С. 45-48.
150. Ожегов С. И. Словарь русского языка [Текст] / под. ред. Н. Ю. Шведовой. – [16-е изд., испр.]. – М. : Рус. яз., 1984. – 797 с.
151. Орлов В. С. Субъект преступления по советскому уголовному праву [Текст] / Виктор Семенович Орлов.– М. : Госюриздат, 1958. – 260 с.
152. Павлов В. Г. Субъект преступления и уголовная ответственность [Текст] / Владимир Григорьевич Павлов. – СПб., 2000. – 192 с.
153. Панов М. І. Понятие предмета преступления по советскому уголовному праву [Текст] / Микола Іванович Панов // Вибрані наукові праці з проблем правознавства. – К. : ІнЮре, 2010. – 812 с.
154. Панов М. Кримінально-правова характеристика обману як способу вчинення злочину [Текст] / Микола Панов // Радянське право. – 1984. – № 3.– С. 60-64.
155. Панов М. М. Предмет незаконних дій з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнанням та їх виготовлення [Текст] / Микола Миколайович Панов // Юридична Україна. – К., 2006. – Вип. 1. – С. 84-88.
156. Панов Н. И. Квалификация преступлений, совершаемых путем обмана [Текст] / Николай Иванович Панов. – Х., 1980. – 88 с.
157. Панов Н. И. Понятие предмета преступления по советскому уголовному праву [Текст] / Николай Иванович Панов // Проблемы правоведения. – К., 1984. – Вып. 45. – С. 67-73.
158. Панов Н. И. Способ совершения преступления и уголовная ответственность [Текст] / Николай Иванович Панов. – Х. : Вища школа, 1982. – 161 с.
159. Петрухин И. Л. Экспертиза как средство доказывания в советском уголовном процессе [Текст] / Игорь Леонидович Петрухин. – М. : Юрид. лит., 1964. – 266 с.
160. Печников Г. А. Диалектические проблемы истины в уголовном процессе [Текст] : монография / Геннадий Алексеевич Печников. – М. : Юрлитинформ, 2010. – 304 с.
161. Пинаев А. А. Курс лекций по общей части уголовного права [Текст] / Анатолий Алексеевич Пинаев. – Кн. 1: О преступлении. – Харьков : Харьков юридический, 2001. – 289 с.
162. Пинаев А. А. Особенности составов преступлений с двойной и смешанной формами вины [Текст] : учеб. пособие / Анатолий Алексеевич Пинаев. – Х. : Юрид. ин-т, 1984. – 52 с.
163. Пионтковский А. А. Учение о преступлении по советскому уголовному праву [Текст] / Андрей Андреевич Пионтковский. – М., 1961. – 666 с.
164. Полный курс уголовного права [Текст] : в 5 т. / под ред. А. И. Коробеева. Т. I : Преступление и наказание. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2008. – 1133 с.
165. Полный курс уголовного права [Текст] : в 5 т. / под ред А. И. Коробеева. Т. V: Преступления против военной службы. Преступления против мира и безопасности человечества. Международное уголовное право. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2008. – 951 с.
166. Полстовалов О. В. Криминалистическая конфликтология: современные нравственные и психологические проблемы [Текст] / Олег Владимирович Полстовалов. – Уфа : РИО БашГУ. – 152 с.
167. Полянский Н. Н. Правда и лож в уголовной защите [Текст] / Николай Николаевич Полянский. – Воронеж : Изд-во ВГУ, 2003. – 120 с.
168. Пономаренко Ю. А. Виды наказаний по уголовному праву Украины [Текст] : монография / Юрий Анатольевич Пономаренко. – Х. : ФИНН, 2009. – 344 с.
169. Пономаренко Ю. А. Чинність і дія кримінального закону в часі [Текст] : монографія. – К. : Атіка, 2005. – 288 с.
170. Потерпілий від злочину (міждисциплінарне правове дослідження) [Текст] / Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, В. В. Голіна, В. Ю. Шепітько та ін.; за заг. ред. Ю. В. Бауліна, В. І. Борисова. – Х. : Кроссроуд, 2008. – 364 с.
171. Притузова В. А. Заключение эксперта как доказательство в уголовном процессе [Текст] / Вера Андреевна Притузова. – М. : Госюриздат, 1959. – 164 с.
172. Притузова В. А. Оценка заключения криминалистической экспертизы вышестоящим судом [Текст] / Вера Андреевна Притузова. – М. : Изд-во МГУ, 1960. – 39 с.
173. Психология [Текст]. Словарь / под общ. ред. А. В. Петровского, М. Г. Ярошевского. – [2-е изд., испр. и доп.]. – М. : Политиздат, 1990. – 494 c.
174. Радутний О. Е. Кримінальна відповідальність за незаконне збирання, використання та розголошення відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю [Текст] / Олександр Едуардович Радутний. – Х. : Ксілон, 2008. – 202 с.
175. Рарог А. И. Субъективная сторона и квалификация преступлений [Текст] / Алексей Иванович Рарог. –