КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ОЦІНКА ВИКОРИСТАННЯ ЗАХИСНИХ ЗАСОБІВ, ЩО ВРАЖАЮТЬ АВТОНОМНО

Короткий опис

Міністерство внутрішніх справ України
Львівський державний університет внутрішніх справ

На правах рукопису

ЛАЩУК НАТАЛІЯ РОМАНІВНА

УДК 343.2/.7

КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ОЦІНКА ВИКОРИСТАННЯ ЗАХИСНИХ ЗАСОБІВ, ЩО ВРАЖАЮТЬ АВТОНОМНО

12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Навроцький Вячеслав Олександрович,
доктор юридичних наук, професор,
член-кореспондент НАПрН України

Львів – 2012

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ 4
ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1 ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ ВИКОРИСТАННЯ ЗАХИСНИХ ЗАСОБІВ, ЩО ВРАЖАЮТЬ АВТОНОМНО 13
1.1 Стан дослідження в юридичній літературі питання про кримінально-правову оцінку використання захисних засобів, що вражають автономно 13
1.2 Історичний та зарубіжний досвід кримінально-правової регламентації використання захисних засобів, що вражають автономно 22
1.3 Поняття захисних засобів, що вражають автономно 31
Висновки до першого розділу 53
РОЗДІЛ 2 ТЕОРЕТИЧНІ КОНЦЕПЦІЇ, НА ОСНОВІ ЯКИХ ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ОЦІНКА ВИКОРИСТАННЯ ЗАХИСНИХ ЗАСОБІВ, ЩО ВРАЖАЮТЬ АВТОНОМНО 56
2.1 Обґрунтування кримінальної протиправності використання захисних засобів, що вражають автономно, в теорії кримінального права 57
2.2 Обґрунтування правомірності використання захисних засобів, що вражають автономно, та заподіяння ними шкоди 67
Висновки до другого розділу 77
РОЗДІЛ 3 УМОВИ ПРАВОМІРНОСТІ НЕОБХІДНОЇ ОБОРОНИ, ЯКА ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ З ВИКОРИСТАННЯМ ЗАХИСНИХ ЗАСОБІВ, ЩО ВРАЖАЮТЬ АВТОНОМНО 79
3.1 Умови правомірності необхідної оборони, які характеризують суспільно небезпечне посягання при використанні захисних засобів, що вражають автономно 79
3.2 Умови правомірності необхідної оборони, які стосуються захисту при використанні захисних засобів, що вражають автономно 88
Висновки до третього розділу 103
РОЗДІЛ 4 ПРОБЛЕМИ ПРАВОЗАСТОСОВНОЇ ПРАКТИКИ ТА ВДОСКОНАЛЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ЩОДО ВИКОРИСТАННЯ ЗАХИСНИХ ЗАСОБІВ, ЩО ВРАЖАЮТЬ АВТОНОМНО 106
4.1 Кваліфікація заподіяння шкоди захисними засобами, що вражають автономно, при недотриманні умов правомірності необхідної оборони 106
4.2 Напрями вдосконалення законодавства щодо використання захисних засобів, що вражають автономно 147
Висновки до четвертого розділу 171
ВИСНОВКИ 174
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 180
ДОДАТКИ 208

ВСТУП

Актуальність теми. З історії, художніх творів, повідомлень засобів масової інформації, матеріалів правозастосовної практики простежується «потяг» громадян до використання для захисту своїх прав та інтересів різноманітних засобів, які вражають зловмисника автономно, – без безпосередньої участі того, хто встановив такі засоби (ловчих ям, пасток, самострілів, собак та інших хижих тварин тощо). Про поширення випадків установлення таких засобів можна робити висновок за опосередкованими даними. Адже, якщо захисні засоби, що вражають автономно, не спрацювали і, відповідно, не заподіяно шкоду, то факт їх використання залишається невідомим. Навіть у разі приведення їх у дію, ані особа, яка вчиняла посягання і якій заподіяна шкода, ані той, хто встановив такі засоби, не зацікавлені повідомляти про те, що трапилося, правоохоронним органам. Такі дії стають гласними лише у разі заподіяння смерті, іншої тяжкої шкоди, коли це стало загальновідомим у зв’язку з характером дії засобу, зокрема, вибухом, пострілом. Тому кримінальні справи, порушені у зв’язку з використанням вказаних засобів, як показало вивчення правозастосовної практики, порівняно малопоширені. З усієї нашої держави таких справ на вимогу Верховного Суду України було надіслано лише десяток [101] (звісно, потрібно робити поправку на рівень дисциплінованості виконавців такої вимоги, оскільки у цілому ряді випадків відповідні повідомлення засобів масової інформації не супроводжувалися будь-якими судовими рішеннями [68, С.5], та й не про всі справи апеляційні суди повідомили Верховний Суд України [71]).
Водночас населення позитивно ставиться до захисних засобів, що вражають автономно, намагання громадян захистити свої права та інтереси в такий спосіб. За результатами анкетування більшість (79,5%) з понад трьохсот опитаних готові використовувати захисні засоби, що вражають автономно (Додаток А). Є підстави вважати, що значною мірою це обумовлено низьким рівнем довіри до компетентних державних органів (менше 10% [234, с.55]), невірою у те, що держава забезпечить належний захист майна, недоторканності особи та її володіння. Тому не випадково значна частина українців у захисті своїх прав розраховують лише на себе, а це прямий шлях до самовиправдання використання захисних засобів, що вражають автономно. Отож, є підстави припустити, що тенденція до використання захисних засобів, що вражають автономно, збережеться, а з розвитком науково-технічного прогресу і розширенням арсеналу таких засобів зросте.
Така ситуація породжує низку проблем, адже використання захисних засобів, що вражають автономно, не врегульоване у законодавстві України. Стосовно цієї проблеми немає роз’яснень Пленуму Верховного Суду України та узагальнень судової практики. Це викликає непорозуміння серед громадян, правозастосовних органів, а також представників наукового світу. Громадяни часто використовують захисні засоби, що вражають автономно, для відвернення протиправного проникнення на охоронювану територію. При цьому вражаюча дія таких засобів та місце встановлення вибираються на власний розсуд. У багатьох випадках це призводить до заподіяння тяжкої шкоди особам, що вчиняють посягання, також до заподіяння шкоди особам, які не вчиняють посягання.
Кримінально-правова оцінка шкоди, завданої з використанням захисних засобів, що вражають автономно, викликає труднощі у працівників правозастосовних органів. Науковці у цьому питанні поки що не можуть допомогти, оскільки немає жодного питання, пов’язаного з використанням захисних засобів, що вражають автономно, щодо якого вчені-криміналісти досягли б консенсусу. У науці кримінального права питання використання захисних засобів, що вражають автономно, а також заподіяння ними шкоди, малодосліджене. Лише окремі питання розглянуті у роботах Т.Ш. Атабаєвої, О.О. Баранової, Ю.В. Бауліна, О.М. Боднарчука, С.В. Бородіна, В.Л. Володарського, Н.Г. Вольдемарової, Л.В. Гусар, В.П. Діденка, А.П. Дмитренка, О.О. Дудорова, В.Н. Козака, Т.В. Кондрашової, М.Й. Коржанського, М.І. Мельника, В.О. Навроцького, Є.Я. Немировського, В.В. Орєхова, С.В. Пархоменко, А.А. Піонтковського, Н.Н. Паше-Озерського, Е.П. Побєгайла, В.П. Ревіна, І.І. Слуцького, А.А. Тер-Акопова, М.А. Фоміна, Е.Р. Шафікова. Проте комплексне дослідження вказаної проблеми не проводилося.
Це зумовило вибір теми дослідження, її актуальність і науково-практичне значення.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з планом наукової діяльності кафедри кримінально-правових дисциплін Львівського державного університету внутрішніх справ у межах теми «Проблеми реформування правової системи України» (номер державної реєстрації 0109U007853).
Мета і задачі дослідження. Мета дисертації - розв’язати наукове завдання щодо кримінально-правової оцінки використання захисних засобів, що вражають автономно, з точки зору чинного законодавства та вироблення пропозиції щодо його вдосконалення.
Відповідно до поставленої мети висуваються такі задачі:
– з’ясувати, які питання щодо використання захисних засобів, що вражають автономно, у теорії кримінального права дискусійні, а які не порушувалися взагалі та запропонувати власні рішення щодо них;
– оцінити правозастосовну практику в цій частині та сформулювати рекомендації щодо правильного застосування норм чинного законодавства;
– виявити можливості чинного кримінального законодавства стосовно правової оцінки встановлення захисних засобів, що вражають автономно, та заподіяння ними шкоди. За потреби розробити пропозиції, спрямовані на вдосконалення правової регламентації використання вказаних засобів.
Об’єкт дослідження – суспільні відносини у сфері захисту особою прав та інтересів із використанням захисних засобів, що вражають автономно.
Предмет дослідження – кримінально-правова оцінка використання захисних засобів, що вражають автономно.
Науково-теоретичною базою дисертації є праці з кримінального права, загальної теорії права, інших галузей права, пам’ятки кримінального права України, довідково-енциклопедична література.
Емпіричну базу дисертації становлять результати соціологічного дослідження, у ході якого було проведено анкетування (усього опитано понад 300 осіб); матеріали судової практики про заподіяння шкоди під час використання захисних засобів, що вражають автономно, отримані на запит Голови Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 13.05.2009 р. № 9-78, а також опубліковані інші матеріали судової практики СРСР, УРСР, РРФСР, України. Всього проаналізовано чотирнадцять вироків судів.
Нормативну базу дослідження становлять Конституція України, чинний КК України, іншогалузеві джерела права України. Проаналізовано також чинне кримінальне законодавство окремих зарубіжних держав. У роботі використано постанови Пленуму Верховного Суду України.
Методи дослідження. У цій роботі методи наукового пошуку обрані з огляду на мету і задачі дисертації. В основу покладений діалектичний метод дослідження, зокрема для окреслення загальних засад пізнання кримінально-правової оцінки заподіяння шкоди з використанням захисних засобів, що вражають автономно. Крім того, застосовувалися: історично-правовий метод (під час дослідження правової регламентації використання таких засобів у пам’ятках кримінального права); індукції та дедукції (для встановлення змісту відповідних понять); аналізу та синтезу (для розмежування понять захисних засобів, що вражають автономно, а також засобів, що вражають автономно, та захисних засобів); спостереження; рахування; порівняння; абстрагування; моделювання; системний методи; а також метод висунення гіпотез (для вирішення проблем кримінально-правової кваліфікації заподіяння шкоди з використанням захисних засобів, що вражають автономно, а також для формулювання пропозицій щодо вдосконалення законодавства).
Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна дисертації полягає у тому, що в дисертації сформульовано концепцію кримінально-правової оцінки (de lege lato) та необхідності правової регламентації (de lege ferende) використання захисних засобів, що вражають автономно. Ця концепція ґрунтується на оцінці вказаних дій з позицій вчення про необхідну оборону, відповідних кримінально-правових норм і правозастосовної практики. Загальна ідея про необхідність кваліфікувати використання захисних засобів, що вражають автономно, на підставі норм про необхідну оборону (яка сама собою не є оригінальною) розвинута і конкретизована у низці часткових теоретичних положень, висновків, пропозицій, які становлять, на думку дисертантки, наукову новизну і виносяться на захист. А саме:
вперше:
– введено у науковий обіг термін «захисні засоби, що вражають автономно» та обґрунтовано неприйнятність використання інших назв таких засобів, які простежуються в публікаціях, трапляються на практиці, зокрема: «захисні пристрої», «механічні пристрої захисту», «оборонні пристосування», «захисні пристосування, які діють автоматично», «запобіжні попереджувальні заходи», «автоматичні влаштування» та ін.;
– розкрито обсяг цього поняття завдяки його поділу за такими критеріями: механізмом заподіяння шкоди (механічні; хімічні; біологічні; електричні; світлові; акустичні); кількістю осіб, яким може бути заподіяна шкода (засоби, що розраховані на заподіяння шкоди одній особі; засоби, здатні заподіяти шкоду багатьом особам); визначеністю розміру, виду та ступеня тяжкості шкоди, яка може бути заподіяна таким засобом (ті, що розраховані на заподіяння конкретної (обмеженої) шкоди; ті, що розраховані на заподіяння неконктеризованої (необмеженої) шкоди); чи передбачене запобігання можливим наслідкам (ті, що діють із попередженням; ті, що діють одразу на враження); активністю дії посягаючого або потерпілого, які потягли заподіяння йому шкоди (засоби, які спрацьовують ще до потрапляння потерпілого на охоронювану територію; засоби, які спрацьовують під час потрапляння потерпілого на охоронювану територію; засоби, які спрацьовують під час вчинення конкретних дій потерпілим); колом осіб, яким завдається шкода захисними засобами, що вражають автономно (засоби, які здатні заподіяти шкоду лише особі, яка посягає; засоби, які можуть заподіяти шкоду будь-якій особі); наявністю та ступенем таємності встановлення засобів (відкриті; частково відкриті; приховані); кількістю спрацювань (одноразові; багаторазові); часом заподіяння шкоди (засоби, які діють до початку посягання на охоронюваний об’єкт; засоби, які діють у момент вчинення посягання; засоби, які діють після завершення посягання). Показано значення проведеної класифікації для вирішення кримінально-правових питань;
– визначено умови, за наявності яких використання захисних засобів, що вражають автономно, повинно визнаватися правомірним (з урахуванням особи, якій заподіюється шкода, вражаючих властивостей аналізованих засобів, місця їх установлення, важливості суспільних відносин, які захищають, тощо);
– указано, за яких умов заподіяння шкоди захисних засобів, що вражають автономно, завжди становитиме злочин і сформульовано комплекс правил кримінально-правової кваліфікації відповідних діянь. Така кваліфікація залежить від особи, якій заподіяна шкода захисними засобами, що вражають автономно, місця, в якому встановлений відповідний засіб, та його виду;
удосконалено:
– теоретичне обґрунтування умов правомірності необхідної оборони в прив’язці до використання захисних засобів, що вражають автономно А;
– теоретичні обґрунтування правомірності встановлення та використання захисних засобів, що вражають автономно, на основі чого: а) розвинуто систему аргументів про оцінку відповідних діянь згідно з нормами про необхідну оборону; б) додатково доведено, що забезпечення недоторканності житла чи іншого володіння особи такими засобами становить форму реалізації права на необхідну оборону; в) удосконалено доводи про неприйнятність оцінки встановлення та використання аналізованих дій відповідно до інших обставин, які виключають злочинність діяння; г) розгорнуто заперечення ідеї, згідно з якою встановлення та використання таких засобів завжди протиправне;
дістали подальший розвиток:
– положення, які стосуються диференціації умов правомірності використання захисних засобів, що вражають автономно, з огляду на важливість охоронюваного об’єкта, зокрема характер і розмір шкоди, яка може бути заподіяна під час захисту об’єктів, що забезпечують життєдіяльність населення, особливо важливих оборонних об’єктів тощо;
– твердження про соціальну обумовленість та історичну тяглість унормування встановлення та використання захисних засобів, що вражають автономно;
– позиції про необхідність більш чіткої правової регламентації встановлення та використання захисних засобів, що вражають автономно, та необхідність унесення у зв’язку з цим доповнень до КК України, а також прийняття окремого закону, спрямованого на конкретизацію та розвиток відповідних кримінально-правових положень;
– засади кримінально-правової кваліфікації окремих ситуацій, які виникають у зв’язку з неправомірним, не пов’язаним із необхідною обороною заподіянням шкоди захисними засобами, що вражають автономно. Додатково визначено, за яких умов такі діяння становлять: а) умисний злочин; б) злочин, вчинений через необережність; в) випадок.
Практичне значення одержаних результатів. Викладені в дисертації висновки й рекомендації можуть бути використані: у науково-дослідній сфері – для подальшої розробки теоретичних і прикладних проблем правової оцінки використання захисних засобів, що вражають автономно; у правотворчості – для подальшого вдосконалення законодавства, яке регламентує використання захисних засобів, що вражають автономно (лист Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України від 31 липня 2012 року № 04-19/14-1682 (Додаток В)); у правозастосуванні – під час вирішення питань кваліфікації заподіяння шкоди з використанням захисних засобів, що вражають автономно; у навчальному процесі – для викладання курсів Загальної та Особливої частин кримінального права, при підготовці підручників і навчальних посібників, у науково-дослідній роботі студентів.
Особистий внесок здобувача. Наукові праці, в яких наведені ідеї та результати розробок, що використані в дисертації, опубліковані без співавторів.
Апробація результатів дисертації. Результати поданої до захисту дисертаційної роботи обговорювалися на засіданнях кафедри кримінально-правових дисциплін, міжкафедральному семінарі з розгляду дисертаційних досліджень за спеціальністю 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право Львівського державного університету внутрішніх справ, на чотирьох міжнародних науково-практичних конференціях: Міжнародній науково-практичній конференції «Кримінальний кодекс України 2001 р.: проблеми застосування і перспективи удосконалення» (м. Львів, 7–8 квітня 2006 р.); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання реформування правової системи України» (м. Луцьк, 2–3 червня 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Теоретичні та прикладні проблеми кримінального права України» (м. Луганськ, 20–21 травня 2011 р.); Міжнародному симпозіумі «Кримінальний кодекс України: 10 років очікувань» (м. Львів, 23–24 вересня 2011 р.).
Публікації. Основні результати дослідження опубліковані у п’яти наукових статтях, з них чотири у фахових наукових виданнях, та чотирьох тезах виступів на конференціях, симпозіумах.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження підтвердило актуальність проблеми, якій присвячена дисертація. Висвітлено низку проблемних аспектів, які не були очевидні на початковій стадії роботи. Аналіз питань, які виникають під час кваліфікації використання вказаних засобів, злободенний у соціально-політичному контексті, в аспекті подальшого вдосконалення чинного законодавства України, з точки зору оцінки правозастосовної практики
та розроблення рекомендацій щодо усунення виявлених помилок та
уніфікації правозастосовних рішень, з погляду критичного аналізу досягнень вітчизняної кримінально-правової теорії. Студіювання літературних джерел, вивчення матеріалів конкретних кримінальних справ, анкетування різноманітних категорій респондентів, власні обмірковування та роздуми дають підстави для характеристики існуючого у царині, що зацікавила дисертантку, стану речей.
Узагальнення теоретичних положень, викладених в опублікованих працях українських і зарубіжних учених, показує, що єдності позицій з приводу встановлення захисних засобів, що вражають автономно, їх використання та заподіяння ними шкоди немає. Простежується безапеляційність тверджень щодо недопустимості існування таких засобів. Ті ж дослідники, які допускають можливість установлення та використання захисних засобів, що вражають автономно, переважно не заглиблюються в нюанси проблеми. Відповідно, їх позиції часто відзначаються однобокістю. Водночас багато і загальних, і часткових аспектів кримінально-правової оцінки використання захисних засобів, що вражають автономно, є поза увагою дослідників. З уваги на викладене можна стверджувати, що наукова розвідка щодо теми, якій присвячена ця дисертація, важлива для заповнення прогалин у науці кримінального права, наведення додаткових аргументів на користь уже висловлених позицій, формулювання нових ідей, що стосуються обставин, які виключають злочинність діяння, а також сприяють виявленню ініціативи громадян у протидії злочинності.
Оцінюючи правозастосовну практику, яка існує з приводу заподіяння шкоди захисними засобами, що вражають автономно, найперше потрібно відзначити її обмеженість, фрагментарність, непослідовність. Саме встановлення вказаних засобів (навіть смертоносних), якщо це не пов’язано зі спричиненням реальної шкоди, латентне, і, відповідно, є поза увагою та реагуванням з боку правозастосовних органів. Кількість кримінальних справ, порушених унаслідок «спрацьовування» захисних засобів, мізерна, явно не відповідає іншим емпіричним даним. Існуючі ж справи відзначаються кардинальними розбіжностями щодо кваліфікації скоєного. Можна констатувати, що практика ігнорує можливість і необхідність звернення до норм про необхідну оборону чи про інші обставини, що виключають злочинність діяння. Певною мірою вказані обставини обумовлені відзначеною вище нечіткістю кримінального законодавства, відсутністю спеціальних роз’яснень із цього приводу з боку вищих судових органів держави та опублікованих узагальнень правозастосовної практики, суперечливістю теоретичних рекомендацій. Висловлене дає підстави вважати, що слідчо-прокурорська та судова практики гостро потребують чітких, конкретних, виважених, однозначних, авторитетних рекомендацій.
Дослідження кримінально-правових джерел держав, що існували на території сучасної України на тих чи інших етапах її розвитку, дає змогу констатувати нерегламентованість на законодавчому рівні використання захисних засобів, що вражають автономно. Пропозиції визначити у кримінальному законі умови використання вказаних засобів нереалізовані. Аналогічна ситуація щодо регламентації використання аналізованих засобів виникла, переважно, і в зарубіжному кримінальному законодавстві.
Констатовано, що кримінальне законодавство України не виключає використання захисних засобів, що вражають автономно. Іншими словами, ці засоби не перебувають поза межами правового поля. Водночас, відсутність будь-якої вказівки про захисні засоби, що вражають автономно, не мовлячи про спеціальну регламентацію їх використання, призводить до правової невизначеності, і, відповідно, є передумовою для прийняття різних рішень в юридично тотожних ситуаціях. Головно, оцінка використання аналізованих засобів відбувається на основі кримінально-правових норм про необхідну оборону. Проте, часто вони ігноруються і заподіяння шкоди захисними засобами, що вражають автономно, кваліфікується як умисний або необережний злочин. Отож, чинне законодавство в цій частині потребує розвитку і шляхом уточнення та доповнення кримінально-правової норми про необхідну оборону, і через прийняття спеціального нормативно-правового акта, спрямованого на розкриття змісту відповідних положень КК України, – Закону України «Про використання захисних засобів, що вражають автономно».
Завдяки вивченню теоретичних обґрунтувань кримінальної протиправності та правомірності використання захисних засобів, що вражають автономно, ми зробили висновок про доцільність кримінально-правової оцінки заподіяння шкоди з використанням указаних засобів із позицій вчення про необхідну оборону. Це підтверджує аналіз умов правомірності необхідної оборони з використання захисних засобів, що вражають автономно. Така концепція дала змогу висунути та обґрунтувати ряд положень щодо кримінально-правової оцінки використання захисних засобів, що вражають автономно, а також заподіяння ними шкоди. Зокрема заподіяння шкоди з використанням захисних засобів, що вражають автономно, пропонується визнавати необхідною обороною за таких умов:
– Їх використання для захисту як суспільних і державних інтересів, так і законних прав та інтересів окремих осіб. Коло прав та інтересів, що можуть захищатися такими засобами, не обмежене. Заподіяння шкоди з використанням засобів, що вражають автономно, для убезпечення незаконних інтересів не становить необхідну оборону.
– Їх установлення у місцях, недоступних для сторонніх осіб.
– Особа, яка приводить у готовність захисні засоби, що вражають автономно, повинна вжити всіх можливих заходів для недопущення шкоди тим, хто не здійснює суспільно небезпечне посягання, та запобігти перевищенню меж заподіяння шкоди особі, яка вчинює суспільно небезпечне посягання.
– Про наявність захисних засобів, що вражають автономно, у порівняно доступних для сторонніх місцях (двори, коридори тощо) слід попереджати за допомогою написів, піктограм чи в інший спосіб.
– Захисні засоби, що заподіюють тяжку шкоду, які використовуються для захисту особливо важливих інтересів, можуть установлюватися за умови, що попередньо приводяться в дію засоби захисту, призначені для заподіяння меншої шкоди.
– Такі засоби заподіюють шкоду лише особі, що здійснює суспільно небезпечне посягання.
– Шкідлива дія таких засобів не поширюється за межі охоронюваного об’єкта.
Заподіяння шкоди з використанням захисних засобів, що вражають автономно, стороннім особам пропонується оцінювати за такими правилами:
– Заподіяння шкоди стороннім особам захисними засобами, що вражають автономно, у загальнодоступному місці є умисним злочином.
– Заподіяння шкоди стороннім особам захисними засобами, що вражають автономно, у загальнодоступному місці, з належним попередженням про можливе заподіяння шкоди є злочином, вчиненим із необережності.
– Заподіяння шкоди захисними засобами, що вражають автономно, у недоступному для сторонніх осіб місці є правомірним. Якщо шкода заподіяна особі, що порушила недоторканність житла чи іншого володіння у зв’язку з виконанням службових чи професійних обов’язків, то скоєне становить злочин, вчинений з необережності.
– Заподіяння шкоди захисними засобами, що вражають автономно, з метою перешкоджання правомірному проникненню в житло або інше володіння є умисним злочином.
– Заподіяння шкоди захисними засобами, що вражають автономно, особі, яку протиправно використовує для убезпечення проникнення той, хто вчиняє посягання («живий щит»), є діянням, вчиненим без вини, і не тягне кримінальну відповідальність.
– Заподіяння шкоди захисними засобами, що вражають автономно, членам сім’ї та гостям особи, яка привела в дію такий засіб, за умов, що: а) постраждалий знав про встановлення засобу; б) засіб установлений в загальнодоступному місці; в) засіб приведений в готовність для захисту від суспільно небезпечного посягання – не тягне кримінальну відповідальність.
– Заподіяння шкоди захисними засобами, що вражають автономно, членам сім’ї та гостям особи, яка привела в дію такий засіб, за умов, що: а) постраждалий знав про встановлення засобу; б) засіб установлений в загальнодоступному місці; в) засіб приведений в готовність випадково (своєчасно не вимкнений або несвоєчасно увімкнений) – становить необережний злочин.
– Заподіяння шкоди захисними засобами, що вражають автономно, членам сім’ї та гостям особи, яка привела в дію такий засіб, за умов, що: а) постраждалий знав про встановлення засобу; б) засіб установлений в недоступному для таких осіб місці; в) незалежно від того чи засіб приведений в готовність для захисту від суспільно небезпечного посягання, чи випадково (своєчасно не вимкнений або несвоєчасно увімкнений) – не тягне кримінальну відповідальність.
– Заподіяння шкоди захисними засобами, що вражають автономно, членам сім’ї та гостям особи, яка привела в дію такий засіб, за умов, що: а) постраждалий не знав про встановлення засобу; б) засіб установлений в загальнодоступному місці; в) засіб приведений в готовність для захисту від суспільно небезпечного посягання – становить умисний злочин.
– Заподіяння шкоди захисними засобами, що вражають автономно, членам сім’ї та гостям особи, яка привела в дію такий засіб, за умов, що: а) постраждалий не знав про встановлення засобу; б) засіб установлений в загальнодоступному місці; в) засіб приведений в готовність випадково (своєчасно невимкнений або несвоєчасно увімкнений) – становить необережний злочин.
– Заподіяння шкоди захисними засобами, що вражають автономно, членам сім’ї та гостям особи, яка привела в дію такий засіб, за умов, що: а) постраждалий не знав про встановлення засобу; б) засіб установлений в недоступному для таких осіб місці; в) незалежно від того чи засіб приведений в готовність для захисту від суспільно небезпечного посягання, чи випадково (своєчасно невимкнений або несвоєчасно увімкнений) – не тягне кримінальну відповідальність.
Аналіз результатів проведеного анкетування, особливостей менталітету українського народу наштовхує на висновок про доцільність закріплення вищенаведених положень у статті КК України, яка регламентує необхідну оборону (зміст пропонованої нової частини ст. 36 наведений вище), а також у окремому Законі України «Про використання захисних засобів, що вражають автономно». Текст такого законопроекту наведений в додатку до дисертації.
Отож, є підстави констатувати досягнення мети та вирішення задач, поставлених у зв’язку з виконанням цього дослідження. Водночас, указана тема перспективна для подальших наукових розвідок, які можуть бути продовжені у таких, зокрема, напрямах:
– доцільність включення визначень, які стосуються використання захисних засобів, що вражають автономно, у пропонований багатьма авторами «термінологічний розділ» КК України;
– врахування положень, викладених у цій праці, під час створення розділу КК України, присвяченого загальним засадам і конкретним правилам кримінально-правової кваліфікації;
– розвиток вчення про обставини, що виключають злочинність діяння.
Окрім того, окремі положення дослідження можуть бути проаналізовані, вдосконалені, розвинені.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Boguslaw Sygit. Historia prawa kryminalnego. – Torun: Zapolex Media, 2007. – 520 s.
2. Азаров Д.С. До питання про доповнення Кримінального кодексу України «термінологічним розділом» та визначення у ньому кваліфікуючих ознак злочинів / Д.С. Азаров // Актуальні проблеми вдосконалення та уніфікації термінології Кримінального кодексу України. – Харків: Права людини, 2011. – 152 с.
3. Атабаева Т.Ш. Необходимая оборона: Теория, законодательство, практика применения: Дисс. на соиск. уч. степ. канд. юрид наук: 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / Т.Ш. Атабаева. – Томск, 2004. – 230 с.
4. Бандурка О.М. В. Курс логіки. підручник / О.М. Бандурка, О.В. Тягло. – К.: Літера ЛТД, 2002. – 160 с.
5. Баранова Е.А. Необходимая оборона в уголовном законодательстве России и ее отличие от смежных институтов: дисс. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / Елена Александровна Баранова. – М.: РГБ, 2006. – 228 с.
6. Баранова Е.А. Необходимая оборона / Е.А. Баранова. – М.: Юрлитинформ, 2007. – 152 с.
7. Баулин Ю.В. Право граждан на задержание преступника / Ю.В. Баулин. – Харьков: Выща школа, 1986. – 152 с.
8. Баулин Ю.В. Обстоятельства, исключающие преступность деяния / Ю.В. Баулин. – X.: Основа, 1991. – 360 с.
9. Безпритульні тварини міста: рішення проблем та підвищення рівня безпеки мешканців і гостей Львова: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.city-adm.lviv.ua/adm/images/stories/_gromadski-sluhannya/PrezentGS.pdf.
10. Беляев В.Г. Вопросы квалификации убийств: учеб. пособие / В.Г. Беляев, Н.М. Свидлов. – Вогоград: ВСШ МВД СССР, 1984. – 60 с.
11. Берестовой Н.П. Право граждан на необходимую оборону / Н.П. Берестовой. – Л.: Знание, 1986. – 16 с.
12. Боднарук О.П. Необхідна оборона при посяганні на власність: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / О.П. Боднарук. – К., 2012. – 20 с.
13. Бойміструк К. Електроміна / К. Бойміструк // Львівська газета. – 2006. – № 117 (924). – С. 7.
14. Бойня в кинотеатре // Я газета. – 2012. – № 30. – С.4
15. Борзенков Г.Н. Преступления против жизни и здоровья: закон и правоприменительная практика: учебно-практическое пособие / Г.Н. Борзенков. – М.: ИКД «Зерцало – М», 2008. – 256 с.
16. Бородин С.В. Ответственность за убийство: квалификация и наказание по российскому праву / С.В. Бородин. – М.: Юрист, 1994. – 216 с.
17. Бурчак Ф.Г. Квалификация преступлений / Ф.Г. Бурчак. – 2-е изд., доп. – К.: Политиздат Украины, 1985. – 120 с.
18. Бюллетень Верховного Суда РСФСР. – 1982. – №6. – С.6.
19. Бюллетень Верховного Суда РСФСР. 1965. – №5. – С.35.
20. Бюллетень Верховного Суда РСФСР. – 1969. – №1. – С.22.
21. Бюллетень Верховного Суда СССР. – 1962. – №4. –С.48.
22. Бюллетень Верховного Суда УССР. – 1981. – №38. – С.53.
23. Вапсва Ю.А. Помилка у змісті суб’єктивної сторони складу злочину: автореф. дис. ... канд. юрид. Наук 12.00.08 «Кримінальне право і кримінологія; кримінально-виконавче право» / Ю.А. Вапсва. – Харків, 2000. – 19 с.
24. Варава В.В. Проблеми правового і нормативного регулювання заходів з подолання кримінальної протидії у сфері оперативно-розшукової діяльності / В.В. Варава // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. – Луганська. – 2008. – Спеціальний випуск № 4. – Частина 1. – С.91–98.
25. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2005. – 1728 с.
26. Ветров Н.И. Уголовное право. Общая часть: учебник для вузов / Н.И. Ветров. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 1999. – 415 с.
27. Владимирский-Буданов М.Ф. Русская Правда (из «Обзора истории русского права») / М.Ф. Владимирский-Буданов // Антологія української юридичної думки. В 6 т., / редкол.: Ю.С. Шемчушенко (голова) та ін. Том 2: Історія держави і права України: Руська Правда / упорядники: І.Б. Усенко, Т.І. Бондарук, І.В. Музика, І.К. Омельченко; відп. редактор І.Б. Усенко. – К.: Видавничий Дім «Юридична книга», 2002. – 592 с.
28. Власників собак бійцівських порід у Львові не позбавлятимуть їхніх вихованців, але не дозволятимуть збільшення їх кількості // Galinfo. – 2007. – 16 листопада 2007 року: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://galinfo.com.ua/news/33597.html.
29. Волков Б.С. Мотивы преступлений (Уголовно-правовое и социально-психологическое исследование) / Б.С. Волков. – Казань: Издательство Казанского университета, 1982. – 152 с.
30. Володарський В. Необхідна оборона, перевищення її меж: деякі випадки кваліфікації / В. Володарський // Право України. – 2000. – № 6. – С. 93–94, 99.
31. Володарський В. Проблемні питання необхідної оборони / В. Володарський // Право України. – 1998.–№ 11. – С. 118–121.
32. Вольдимарова Н.Г. Уголовная ответственность за убийство при превышении пределов необходимой обороны: дисс. на соиск. уч. степ. канд. юрид. наук: 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / Надежда Георгиевна Вольдимарова. – М., 2003. – 220 с.
33. Вопросы уголовного права и процесса в практике Верховных Судов СССР и РСФСР (1938–1978гг.). – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Юрид. лит., 1980. – 472 с.
34. Гарбатович Д. Необходимая оборона при защите права собственности / Денис Гарбатович // Уголовное право. – 2007. – № 2. – С.37–39.
35. Гаршин В.Г. Необходимая оборона / В.Г. Гаршин, Н.Л. Высоцкая // Уголовное право. – 2006. – №3. – С.18–21.
36. Гладунський В.Н. Логіка: підручник для студентів вищих навчальних закладів / В.Н. Гладунський. – Львів: Афіша, 2005. – 320 с.
37. Грищук В.К. Вбивство через необережність за Кримінальним кодексом України 2001 року / В.К. Грищук // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2003. – Випуск 38. – 616 с.
38. Грищук В.К. Кримінально-правовий захист особи за короткою редакцією Руської правди / В.К. Грищук // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2001. – Випуск 36. – 629 с.
39. Гулевич Н.В. Смертельную ловушку, которую в назидание ворам оборудовал на своей пустующей даче киевский пенсионер, попали двое детей Н.В. Гулевич // Факты и комментарии. – 2006. – №11 (2048). – С. 2.
40. Гусар Л.В. Необхідна оборона: кримінологічні та кримінально-правові аспекти: автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. юрид. наук: 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Л.В. Гусар. – Одеса, 2009. – 17 с.
41. Диденко В.П. Необходимая оборона в практике органов внутренних дел: Методические рекомендации / В.П. Диденко. – К.: НИ и РИО КВШ МВД СССР, 1984. – 26 с.
42. Дмитренко А.П. Необходимая оборона (Пределы допустимого): Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / Андрей Петрович Дмитренко. – Москва, 1998. – 163 с.
43. Додаток № 1 до Постанови Верховної Ради України № 2471-XII від 17 червня 1992 року «Про право власності на окремі види майна».
44. Дудоров О.О. Автономні захисні засоби і кримінальний закон / О.О. Дудоров, М.І. Мельник // Влада. Людина. Закон. – Запоріжжя, 2009. – №1. – С.13–24.
45. Дудоров О.О. Використання автономних захисних засобів: проблеми кримінально-правової оцінки заподіяння шкоди / О.О. Дудоров, М.І. Мельник // Вісник Верховного суду України. – К., 2009. – №1(101). – С.38–44.
46. Жалинский А.Э. Современное немецкое уголовное право / А.Э. Жалинский. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2006. – 560 с.
47. Жеребкiн В.С. Логiка: пiдручник. – 8-ме вид., стер. / В.С. Жеребкін. – К.: Знания, КОО, 2005. – 255 с.
48. За справляння потреб на вулиці покарання струмом // Високий замок. – 2009. – 12 листопада. – С.6.
49. Замість сторожових собак австралійці обирають крокодилів // урядовий кур’єр. – 2012. – 22 травня 2012 [електронний ресурс]. – режим доступу: http://www.ukurier.gov.ua/uk/news/zamist-storozhovih-sobak-avstralijci-obirayut-krok/.
50. Каплин М.Н. Дифференциация уголовной ответственности за преступления против жизни и здоровья: дисс … канд. юрид. наук: 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / Михаил Николаевич Каплин. – М., 2003. – 190 с.
51. Каплунов А.И. Применение и использование боевого ручного и стрелкового, служебного и гражданского огнестрельного оружия / А.И. Каплунов, С.Ф. Милюков. – СПб.: Юридический центр Прес, 2003. – 363 с.
52. Караванський С. Практичний словник синонімів української мови. 3-тє вид., опрацьоване і доповн. / С. Караванський. – Львів: Бак, 2008. – 512 с.
53. Карамишева Н.В. Логіка. Пізнання. Евристика: Посібник для студентів та аспірантів / Н.В. Карамишева. – Львів: Астролябія, 2002. – 352 с.
54. Кваша О.О. Щодо необхідності створення «термінологічного» розділу КК України / О.О. Кваша // Актуальні проблеми вдосконалення та уніфікації термінології Кримінального кодексу України. – Харків: Права людини, 2011. – 152 с.
55. Кириченко І. Народний оптимізм: у кредит не відпускати! / Ірина Кириченко // Дзеркало тижня. Україна. – 2012. – №2(50). – 21 січня. – С.15.
56. Кіселичник В. Львівське міське право: поняття, джерела, періодизація та зміст / В. Кіселичник // Вісник Львів. ун-ту: Серія юридична. – 2004. – Вип. 39. – С. 102–110.
57. Кісілюк Е.М. Кримінальне законодавство в період українського державотворення (1917–1921 рр.): автореф. дис. … к.ю.н.: 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Е.М. Кісілюк. – К., 2003. – 20 с.
58. Кістяківський О.Ф. Елементарний підручник загального кримінального кримінального права з детальним викладом засад російського кримінального законодавства. Загальна частина / О.Ф. Кістяківського. – 3-є вид. передрук. без змін з другого. – Репр. вид. – К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2009. – 906 с.
59. Клименко В.А. Питання, які треба вирішувати при впровадженні понятійного (термінологічного) апарату у чинному законі про кримінальну відповідальність / В.А. Клименко // Актуальні проблеми вдосконалення та уніфікації термінології Кримінального кодексу України. – Харків: Права людини, 2011. – 152 с.
60. Козак В.Н. Вопросы теории и практики крайней необходимости / В.Н. Козак. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1981. – 153 с.
61. Козак В.Н. Право граждан на необходимую оборону; под ред. проф. И.С. Ноя / В.Н. Козак. – Саратов: Издательство Саратовского университета, 1972. – 162 с.
62. Козлов А.П. Учение о стадиях преступления / А.П. Козлов. – СПб.: Юридически центр Пресс, 2002. – 353 с.
63. Колос М.І. Кримінальне право в Україні (Х – початок ХХІ століття): монографія: [у 2 т.] / М.І. Колос. – К.; Острог, 2011. – Т.1: Освіта, наука, законодавство. – 448 с.
64. Кони А.Ф. О праве необходимой обороны: Рассуждение студента Анатолия Кони, написанное для получения степени кандидата по юридическому факультету / А.Ф. Кони // Московские Университетские Известия – М., 1866. – С. 193–294.
65. Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР (із змінами і доповненнями) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80
66. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. Навчальний посібник. –Видання 2-ге / М.Й. Коржанський. – К.: Атіка, 2002.– 640с.
67. Косарев А.В. Актуальные проблемы института необходимой обороны: дисс. на соиск. уч. степ. канд. юрид. наук. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / Александр Викторович Косарев. – Ростов-на-Дону, 2001. – 205 с.
68. Котенко М. А в гаражі – самостріли / М. Котенко // Голос України. – 26 січня 2006 р.
69. Красницький І.В. Окремі проблеми вчення про стадії злочину у кримінальному праві України / І.В. Красницький // Кримінальний кодекс України 2001 року: проблеми застосування і перспективи удосконалення: матеріали міжнародної науково-практичної конференції (13–15 квітня 2007 р.) Ч. 1. – Львів, 2007. – С. 202.
70. Кримінальна справа № 1-5 / 2007 // Архів Кобеляцького районного суду Полтавської області за 2007 рік.
71. Кримінальна справа № 1-793 / 2002 // Архів Бердянського міського суду Запорізької області за 2002 рік.
72. Кримінальна справа № І-215 / 2000 // Архів Мелітопольського районного суду Запорізької області за 2000 рік.
73. Кримінальна справа № І-234 / 2002 // Архів Слов’яносербського районного суду Луганської області за 2002 рік.
74. Кримінальна справа № І-81 / 2004 // Архів Шахтарського міськрайонного суду Донецької області за 2004 рік.
75. Кримінальна справа № ІІ-785 / 2000 // Архів Хорольського районного суду Полтавської області за 2000 рік.
76. Кримінальне право (Загальна частина): підручник / [А.М. Бабенко, Ю. А. Вапсва, В.К. Грищук та ін.]; за заг. ред. О.М. Бандурки; МВС України, Харків. націон. ун-т внутр. справ. – X.: Вид-во ХНУВС, 2011. – 378 с.
77. Кримінальне право України. Загальн. частина: Підручник для студентів юрид. вузів і фак. / Г.В. Андрусів, П.П. Андрушко, В.В. Бенювський та ін.; за ред. П.С. Матишевського та ін. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – 512 с.
78. Кримінальне право України. Загальна частина: підручник для студентів юридичних вузів і факультетів / за ред. П.С. Матишевського, П.П. Андрушка, С.Д. Шапченка. – К.: Юрінком Інтер. – 1997. – 512 с.
79. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник для юрид. вузів і фак. / М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін.; За ред. професорів М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – Х.: Право, 1997. – 368 с.
80. Кримінальне право України: тези лекцій і практичні завдання для курсантів Київського училища міліції МВС України. / за ред. В.М. Бовсуновського. – К.: Наукова думка, 1995. – 455 с.
81. Кримінальне право України: Заг. частина: Підручник / Ю.В. Александров, В.І. Антипов, М.В. Володько та ін.; відп. ред. Я.Ю. Кондратьєв; наук. ред. В.А.Клименко та М.І. Мельник. – К.: Правові джерела, 2002. – 432 с.
82. Кримінальне право України: Загальна частина: підручник / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, В.І. Тютюгін та ін.; за ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – 4-те вид., переробл. і допов. – Х.: Право, 2010. – 456 с.
83. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник / Ю.В. Александров, В.І. Антипов, М.В. Володько, О.О. Дудоров та ін.; за ред. М.І. Мельника, В.А. Клименка. – 5-те вид., переробл. та допов. – К.: Атіка, 2009. – 408 с.
84. Кримінальне судочинство в Україні: Судова практика. Злочини проти життя особи (вбивства): Офіц.вид. / Верх. Суд України; відп. ред. П.П. Пилипчук. – К.: Ін Юре, 2007. – 960 с.
85. Кримінальний кодекс України: Закон України від 5 квітня 2001 року № 2341-III (зі змінами і доповненнями) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14
86. Кримінальний кодекс України: Закон України від 28 грудня 1960 року (зі змінами і доповненнями) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2001-05
87. Кримінальний кодекс України. Проект. Вноситься комісією Верховної Ради України з питань правопорядку та боротьби із злочинністю. – К., 1993. – 181 с.
88. Кримінальний кодекс України. Проект. Вноситься народним депутатом України Матковським О.Б. Сектор реєстрації законопроектів. №0041/1. Дата 04.11.96. – К., 1996. – 187 с.
89. Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13 квітня 2012 року № 4651-VI (зі змінами і доповненнями) [Електронний ресурс] / офіційний веб-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2#n2
90. Кримінально-процесуальний кодекс України: Закон України від 28.12.1960 р. № 1001-05 (із змінами і доповненнями) [Електронний ресурс] / офіційний веб-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1001-05
91. Крылова Н.Е. Уголовное право зарубежных стран (Англии, США, Франции, Германии): учебное пособие. Изд. 2-е, перераб. и доп. / Н.Е. Крылова, А.В. Серебренникова. – М.: Зерцало, 1998. – 208 с.
92. Кузнецова Н.Ф. Проблемы квалификации преступлений: лекции по спецкурсу «Основы квалификации преступлений» / Науч. ред. и предисловие академика В.Н. Кудрявцева Н.Ф. Кузнецова. – М.: Городец, 2007. – 336 с.
93. Кульчицький В.С. Галицько-Волинська держава (1199 – 1349) / Монографія / В.С. Кульчицький, Б.Й. Тищик, І.Й. Бойко. – Львів: Бібльос, 2005. – 280 с.
94. Кульчицький В.С. Історія держави і права України / В.С. Кульчицький, М.І. Настюк, Б.Й. Тищик. – Львів: Світ, 1996. – 296 с.
95. Куц В.М. Витяг із стенограми Комітетських слухань / В.М. Куц // Актуальні проблеми вдосконалення та уніфікації термінології Кримінального кодексу України. – Харків: Права людини, 2011. – 152 с.
96. Лантінов Я.О. Щодо доцільності створення термінологічного розділу Кримінального кодексу України / Я.О. Лантінов // Актуальні проблеми вдосконалення та уніфікації термінології Кримінального кодексу України. – Харків: Права людини, 2011. – 152 с.
97. Лащук Н.Р. Про поняття «засоби необхідної оборони, які діють (спрацьовують) автономно» / Н.Р. Лащук // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична. – Львів, 2007. – Вип.3. – С.351–356
98. Леонтович Ф.І. Русская Правда и Литовский Статут / Ф.І. Леонтович // Антологія української юридичної думки. В 6 т.; редкол.: Ю.С. Шемчушенко (голова) та ін. Том 2: Історія держави і права України: Руська Правда / упорядники: І.Б. Усенко, Т.І. Бондарук, І.В. Музика, І.К. Омельченко; відп. редактор І.Б. Усенко. – К.: Юридична книга, 2002. – 592 с.
99. Лепісевич П.М. Державно-правовий устрій України в імперську добу: навчальний посібник з історії держави і права України / П.М. Лепісевич, І.Я. Терлюк. – Львів: Край, 2005. – 127 с.
100. Лепісевич П.М. Козацька держава і право: навчальний посібник з історії держави і права України / П.М. Лепісевич, І.Я. Терлюк. – Львів: Край, 2005. – 136 с.
101. Лист Верховного Суду України від 13.05.2009 р. № 9-78.
102. Лупіносова О.М. Умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони: автореф. дис. ... канд. юрид. наук. 12.00.08. «Кримінальне право і кримінологія; кримінально-виконавче право» / О.М. Лупіносова. – Одеса, 2007. – 20 с.
103. Максименко Л. Роботящий игрок / Л. Максименко // Жизнь как она есть. – 2007. – №117 (924). – С.13.
104. Малиновский А.А. Сравнительное правоведение в сфере уголовного права / А.А. Малиновский. – М.: Междунар. отношения, 2002. – 376 с.
105. Мартин В. Міністр із надзвичайних придбань / В. Мартин // Дзеркало тижня. – 2011. – 26.03. – № 11. – С. 2.
106. Марцев А.И. Необходимая оборона. Задержание преступника. Крайняя необходимость: учебное пособие / А.И. Марцев, А.М. Царегородцев. – Омск: Высшая школа милиции МВД СССР, 1987. – 32 с.
107. Материалы для пересмотра нашего уголовнаго законодательства. Том первый. Уголовныя уложенія Венгріи, Германіи, Бельгіи и Франціи и проектъ Общей части итальянскаго уголовнаго уложенія / Издание Министерства юстиции. – С.-Петербургъ: Типография правительствующаго сената, 1880. – 514 с.
108. Милюков С.Ф. О социально-правовом единстве некоторых институтов административного и уголовного права / С.Ф. Милюков // Кодекс об административных правонарушениях: вопросы охраны социалистической собственности и общественного порядка. – Горький: ВШ МВД, 1985. –
С.34–35
109. Милюков С.Ф. Российское уголовное законодательство (Опыт критического анализа) / С.Ф. Милюков. – СПб., 2000. – 279 с.
110. Митрофанов І.І. Кримінально-правові засоби впливу на осіб, які вчинили злочини: монографія / І.І. Митрофанов. – Кременчук: Вид. ПП Щербатих О.В., 2009. – 488 с.
111. Музыка А.А. Причинная связь: уголовно-правовой очерк / А.А. Музыка, С.Р. Багиров. – Хмельницкий: Изд-во Хмельницкого университета управления и права, 2009. – 112 с
112. Навроцький В.О. Наступність кримінального законодавства України (порівняльний аналіз КК України 1960 р. та 2001 р.) / В.О. Навроцький. – К.: Атіка, 2001. – 272 с.
113. Навроцький В.О. Основи кримінально-правової кваліфікації: навч. посіб. – 2-ге вид. / В.О. Навроцький. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 512 с.
114. Навроцький В.О. Основи кримінально-правової кваліфікації: навч. посібник / В.О. Навроцький. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 704 с.
115. Навроцький В.О. Теоретичні проблеми кримінально-правової кваліфікації / В.О. Навроцький. – К.: Атіка, 1999. – 464 с.
116. Навроцький В.О. Погляд криміналіста на львівські події 9 травня: «автохтони» / В.О. Навроцький // Українська правда. – 2011. – 31 травня 2011 [електронний ресурс]. – Режим доступу до газети: http://www.pravda.com.ua/columns/2011/05/31/6257015/
117. Навроцький В.О. Сага про Кримінальний кодекс / В.О. Навроцький // Кримінальний кодекс України 2001 р. (проблеми, перспективи та шляхи вдосконалення кримінального законодавства): матеріали науково-практичної конференції (4-5 квітня 2003 р.). – Львів; ЛІВС при НАВС України, 2003. – С.22–28.
118. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. – 4-е вид., переробл. та доповн. / відп. ред. С.С. Яценко. – К.: А.С.К., 2005. – 848 с.
119. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – 9-те вид., переробл. та доповн. – К.: Юридична думка, 2012. – 1316 с.
120. Не копай ями іншому // Інформатор. – 2010. – 18–14 лютого. – № 23.
121. Неврев А.В. Необходимая оборона: проблемы квалификации и правоприменения: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / Андрей Валерьевич Неврев. – М.: РГБ, 2003. – 166 с.
122. Немировский Е.Я. Советское уголовное право / Е.Я. Немировский // Антологія української юридичної думки. В 10 т.; редкол.: Ю.С. Шемчушенко (голова) та ін. Том 7: Кримінальне право. Кримінальний процес / упорядники: О.М. Костенко, О.О. Кваша; відп. редактор О.М. Костенко. – К.: Юридична книга, 2004. – 616 с.
123. Новий тлумачний словник української мови у трьох томах. – Т. 1 / уклали В.В. Яременко, О.М. Сліпушко. – 926 с.
124. Новий тлумачний словник української мови у трьох томах. – Т. 2 / уклали В.В. Яременко, О.М. Сліпушко.– 926 с.
125. Омар Мухаммед Мусса Ісмаіл. Обставини, що виключають злочинність діяння, у кримінальному праві України та Йорданії: автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право / Омар Мухаммед Мусса Ісмаіл. – К., 2003. – 19 с.
126. Ожегов С.И. Словарь русского языка: Ок. 57000 слов / Под ред. чл.-корр. АН СССР Н.Ю. Шведовой. – 17-е изд., стереотип / С.И. Ожегов. – М.: Рус. яз., 1985. – 797 с.
127. Орехов В.В. Необходимая оборона и иные обстоятельства, исключающие преступность деяния / В.В. Орехов. – Спб.: Юридический центр прес, 2003. – 217 с.
128. Остапеко Л.А. Кримінально-правова характеристика умисних вбивств при пом’якшуючих обставинах (статті 116, 117, 118 КК України): автореф. дис. ... канд. юрид. наук. 12.00.08. «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Л.А. Остапенко. – К., 2003. – 17 с.
129. Остапенко Л.А. Проблемні питання кваліфікації умисного вбивства при перевищенні меж необхідної оборони / Л.А. Остапенко // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – №6. – С. 67–70.
130. Орловський Б.М. Інститут необхідної оборони: порівняльно-правовий аналіз / Б.М. Орловський // Держава і право: збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 53. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2011. – 704 с.
131. Памятники русского права. Выпуск первый. Памятники права Киевского государства (Х – ХII вв.) / под ред. С.В. Юшкова, составитель А.А. Зимин. – М.: Госюриздат, 1952. – 748 с.
132. Пархоменко С.В. Деяния, преступность которых исключается в силу социальной полезности и необходимости / С.В. Пархоменко. – СПб.: Издательство Р. Асланова "Юридический центр Пресс", 2004. – 267 с.
133. Паше-Озерский Н.Н. Необходимая оборона и крайняя необходимость по советскому уголовному праву / Н.Н. Паше-Озерский. – М.: Госюриздат, 1962. – 181 с.
134. Перцев Д.В. Уголовно-правовые и криминологические проблемы необходимой обороны: автореф. дисс. ... канд. юрид. наук. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / Д.В. Перцев – Калининград, 2004. – 22 с.
135. Пионтковский А.А. Курс советского уголовного права (в шести томах). Часть общая. – Т. 2 / А.А. Пионтковский. – М.: Наука, 1970. – 516 с.
136. Підкоритова Л. Кваліфікація перевищення меж заподіяння шкоди злочинцю при його затриманні / Л. Підкоритова // Право України. – 1999. – № 8. – С.65–67
137. Плисюк Н. М. Умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця за кримінальним правом України: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Наталія Миколаївна Плисюк; Львів. держ. ун-т внутр. справ. – Львів, 2011. – 19 с.
138. Плотников А.И. Теоретические основы квалификации преступлений / А.И. Плотников. – Оренбург: Изд-во ОИ МГЮА, 2001. – 103 с.
139. Побегайло Э.Ф., Ревин В.П. Необходимая оборона и задержание преступника в деятельности органов внутренних дел: учебное пособие / Э.Ф. Побегайло, В.П. Ревин. – М.: Академия МВД СССР, 1987. – 53 с.
140. Полный курс уголовного права: В 5 т. / под ред. докт. юрид. наук, проф., заслуженного деятеля науки РФ А.И. Коробеева. Т. I: Преступление и наказание. – СПб.: Издательство Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2008. – 1133 с.
141. Положение о народном суде и руководящие начала по уголовному праву РСФСР. – Харьков: Издание Народного Комиссариата Юстиции, 1920. – 24 с.
142. Попов А.Н. Умышленные преступления против жизни (проблемы законодательной регламентации и квалификации): дисс. ... докт. юрид. наук: 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / Александр Николаевич Попов. СПб, 2003. – 512 с.
143. Порівняльна таблиця до проекту Закону України «Кримінальний кодекс України (Загальна частина)». Реєстраційний № 1029. (Друге читання). – 115 с.
144. Порівняльна таблиця до проекту Закону України «Кримінальний кодекс України (Особлива частина)». Реєстраційний № 1029. (Друге читання). – 313 с.
145. Порівняльна таблиця до проекту Закону України «Кримінальний кодекс України (Загальна частина)». Реєстраційний № 1029. (Третє читання). – 68 с.
146. Порівняльна таблиця до проекту Закону України «Кримінальний кодекс України (Особлива частина)». Реєстраційний № 1029. (Третє читання). – 231 с.
147. Постановления и определения по уголовным делам Верховного Суда РСФСР (1981–1988 гг.) / под. ред. Е.А. Смоленцева. – М.: Юрид. лит., 1989. – 44