КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ОХОРОНА ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

Короткий опис

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

КАРЧЕВСЬКИЙ МИКОЛА ВІТАЛІЙОВИЧ

УДК343.3/.7

КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ОХОРОНА
ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора
юридичних наук

Науковий консультант:
Розовський Борис Григорович
доктор юридичних наук, професор

Київ – 2012

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 4
ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ 16
1.1. Інформаційна безпека як об’єкт кримінально-правової охорони 16
1.2. Соціальна зумовленість кримінально-правової охорони інформаційної безпеки України 43
Висновки до першого розділу 71
РОЗДІЛ 2. МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ 73
2.1. Специфіка методології дослідження кримінально-правової охорони інформаційної безпеки 73
2.1. Методологія дослідження криміналізації суспільно небезпечних посягань на інформаційну безпеку 87
2.2. Метод контекстної законодавчої оцінки суспільної небезпечності діяння 99
Висновки до другого розділу 111
РОЗДІЛ 3. ЗЛОЧИНИ У СФЕРІ ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ 114
3.1. Кримінально-правова характеристика складів злочинів, передбачених ст.ст. 361 – 3631 КК України 118
3.2. Відмежування злочинів у сфері використання інформаційних технологій від інших злочинних посягань, пов’язаних із використанням комп’ютерної
техніки 171
Висновки до третього розділу 192
РОЗДІЛ 4. УДОСКОНАЛЕННЯ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ ЗАСОБІВ ОХОРОНИ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ У СФЕРІ ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ 197
4.1. Юридичний аналіз норм розділу XVI Особливої частини КК України з позицій дотримання принципів визначеності та єдності термінології, а також повноти складу 197
4.2. Прогалини кримінально-правової охорони суспільних відносин у сфері використання інформаційних технологій та прояви її надлишковості 207
4.3. Суспільна небезпечність посягань у сфері використання інформаційних технологій як чинник їх криміналізації 222
4.4. Кримінально-правові засоби протидії злочинам у сфері використання інформаційних технологій у контексті дотримання принципу міжнародно-правової необхідності та допустимості криміналізації 264
Висновки до четвертого розділу 272
РОЗДІЛ 5. КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ОХОРОНА СУСПІЛЬНИХ ВІДНОСИН У СФЕРІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДОСТУПУ ДО ІНФОРМАЦІЇ 277
5.1. Юридичний аналіз законодавства про кримінальну відповідальність за незаконні дії з інформацією з обмеженим доступом 278
5.2. Кримінально-правова охорона суспільних відносин у сфері отримання доступу до інформації 333
Висновки до п’ятого розділу 343
РОЗДІЛ 6. КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ОХОРОНА СУСПІЛЬНИХ ВІДНОСИН У СФЕРІ ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО РЕСУРСУ 346
6.1. Кримінально-правова охорона у сфері формування інформаційного ресурсу в контексті соціальних тенденцій 347
6.2. Можливі напрями подальшого наукового пошуку з питань кримінально-правового забезпечення формування інформаційного ресурсу 364
Висновки до шостого розділу
ВИСНОВКИ 382
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 391
ДОДАТКИ 451

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АРК – Автономна Республіка Крим
АС – автоматизована система
грн. – гривня
ДПІ – Державна податкова інспекція
ЕОМ – електронно-обчислювальна машина
ЗМІ – засоби масової інформації
КпАП – Кодекс України про адміністративні правопорушення
КК – Кримінальний кодекс України
КМУ – Кабінет Міністрів України
МВ – міський відділ
МВС – Міністерство внутрішніх справ України
НБУ – Національний банк України
НМДГ – неоподатковуваний мінімум доходів громадян
ОБСЄ – Організація з Безпеки та Співробітництва в Європі
п. – пункт
р. – рік
РВ – районний відділ
РНБО – Рада національної безпеки і оборони України
РФ – Російська Федерація
с. – сторінка
СБУ – Служба безпеки України
СНД – Співдружність Незалежних Держав
ст. – стаття
США – Сполучені Штати Америки
ТРК – телерадіокомпанія
у т. ч. – у тому числі
ч. – частина

ВСТУП

Актуальність теми. Сучасне суспільство дедалі частіше називають інформаційним. Загальновизнано, що його головною ознакою є принципова зміна ролі інформації: на неї головним чином спирається економіка; вона є основним ресурсом, який за показником економічної ефективності відіграє домінуючу роль, відтіснивши на другий план сировину й енергію. Розвиток інформаційних технологій забезпечив модернізацію суспільства та його управління, істотно розширив можливості реалізації конституційних права та свобод. Природно, що такі зміни в суспільстві вимагають певного нормативно-правового відображення і кримінально-правова охорона інформаційної безпеки є однією з найважливіших складових механізму правового регулювання інформаційних відносин. Проте, аналіз наявних у законодавстві про кримінальну відповідальність норм з питань інформаційної безпеки дозволяє дійти висновку, що більшість з них не охоплюється єдиним розумінням проблеми, не має спільної ідеології. Фрагментарність означених законодавчих рішень порушує питання про недостатню ефективність кримінально-правової охорони у відповідній сфері. При цьому, аналіз офіційної статистики МВС свідчить про наявність чіткої тенденції зростання кількісних показників злочинності в сфері використання інформаційних технологій: кількість зареєстрованих злочинів даної категорії у 2011 році перевищує аналогічний показник 2001 року у більше ніж 25 разів (!) .
Означена проблема не залишилася поза увагою науковців. Окремі питання кримінально-правової охорони інформаційної безпеки стали предметами наукових досліджень. Проблеми кримінальної відповідальності за злочини в сфері використання інформаційних технологій досліджували: Д.С. Азаров, П.П. Андрушко, В.М. Бутузов, А.Г. Волєводз, В.Д. Гавловський, В.А. Голубєв,
М.В. Гуцалюк, С.В. Дрьомов, В.В. Крилов, Т.В. Міхайліна, А.А. Музика, Ю.Ю. Орлов, С.О. Орлов, М.І. Панов, М.В. Плугатир, М.В. Рудик, Н.А. Савінова. Специфіку кримінально-правової охорони обмеженого доступу до інформації розглядали у своїх роботах П.С. Берзін, О.П. Горпинюк, В.Д. Гулкевич, Ю.І. Дем’яненко, О.В. Красненкова, С.Я. Лихова, О.Е. Радутний, С.О. Харламова. Суміжні проблеми правового регулювання відносин інформаційної безпеки досліджували А.Б. Венгеров, О.А. Гаврилов, Р.А. Калюжний, Б.А. Кормич, В.А. Ліпкан, В.М. Лопатін, А.І. Марущак, Н.С. Полєвой, Б.С. Українцев, В.С. Цимбалюк, М.Я. Швець. Соціальні наслідки інформатизації та особливості формування інформаційного суспільства досліджували М. Альєтта, Д. Белл, Е. Гідденс, М.А. Дмитренко, Д.В. Дюжев, М. Кастельс, А.В. Колодюк, А. Ліпіц, К. Мей, В.М. Скалацький, А.О. Сіленко, Ф. Уебстер, Ю. Хабермас, Г. Шиллер та інші.
Водночас комплексного, системного дослідження питань кримінально-правового захисту інформаційної безпеки ще не було здійснено. Дотепер у науці кримінального права невирішеними є питання щодо визначення поняття «інформаційна безпека», формулювання критеріїв суспільної небезпечності посягань на неї, меж застосування та змісту кримінально-правових засобів її захисту. Дискусійними залишаються питання про ознаки й сутність інформації як предмета злочину, зміст інших ознак складів так званих «комп’ютерних» злочинів (ст.ст. 361 – 363-1 Кримінального кодексу України (КК)), напрями вдосконалення відповідних законів про кримінальну відповідальність. Виникають принципово нові проблеми, пов’язані з глобалізацією інформаційних процесів: захист прав осіб під час автоматизованої обробки персональних даних, інформаційний суверенітет держави, надмірна комерціалізація інформаційного простору, небезпека маніпулювання свідомістю та ін.
Необхідно зауважити, що розв’язання цих завдань, забезпечення належного кримінально-правового захисту інформаційної безпеки є необхідною умовою позитивного розвитку українського суспільства, його включення до світових процесів інформатизації. Означене підкреслює актуальність та зумовлює вибір теми дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано відповідно до Концепції Державної програми профілактики правопорушень на період до 2015 р. (розпорядження Кабінету Міністрів України від 29.09.2010 р. № 191 1-р), і Пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010 – 2014 років (наказ МВС України від 29.07.2010 р. № 347, додаток 6.11, пункти 94, 95). Тему дисертації затверджено на засіданні Вченої ради Луганського державного університету внутрішніх (протокол від 30.10.2006 р. № 8), і схвалено Академією правових наук України (Перелік тем дисертаційних досліджень з проблем держави і права, 2006 р., № 578).
Мета і задачі дослідження. Метою роботи є розроблення концепції кримінально-правової охорони інформаційної безпеки, створення в її межах оптимальної моделі системи норм КК України, що передбачають відповідальність за злочини в цій сфері, і вироблення на цій основі пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства про кримінальну відповідальність.
Для досягнення цієї мети було поставлено такі основні задачі:
- сформулювати визначення інформаційної безпеки як об’єкта кримінально-правової охорони, встановити її структуру, співвідношення з суміжними категоріями;
- визначити специфіку методології наукового аналізу кримінально-правової охорони інформаційної безпеки;
- установити зміст соціальної зумовленості кримінальної відповідальності за злочини у сфері інформаційної безпеки ;
- дослідити систему об’єктивних і суб’єктивних ознак юридичних складів злочинів у сфері використання інформаційних технологій, питання їх кваліфікації;
- вивчити систему засобів кримінально-правової охорони суспільних відносин у сфері обмеженого доступу до інформації;
- проаналізувати кримінально-правову охорону суспільних відносин у сфері отримання доступу до інформації;
- встановити особливості кримінально-правової охорони інформаційної безпеки у сфері формування інформаційного ресурсу;
- провести аналіз чинного законодавства про кримінальну відповідальність за злочини у сфері інформаційної безпеки з позицій дотримання принципів криміналізації;
- розробити пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства про кримінальну відповідальність за злочини у сфері інформаційної безпеки;
- виявити можливі напрями подальшого наукового пошуку у сфері кримінально-правової охорони інформаційної безпеки.
Об’єкт дослідження – інформаційна безпека України.
Предмет дослідження – кримінально-правова охорона інформаційної безпеки України.
Методи дослідження обрані з урахуванням поставленої в роботі мети та задач дослідження, його об’єкта й предмета. Наукові методи аналізу та синтезу, а також принципи класифікації використано для дослідження змісту поняття «інформаційна безпека», а також при розгляді теорій інформаційного суспільства (підрозділи 1.1, 1.2). Діалектичний метод забезпечив комплексний розгляд позитивних і негативних тенденцій інформатизації суспільства (підрозділи 1.1, 1.2). Методи алгоритмізації та формалізації використано для організації та систематизації роботи щодо отримання контекстних законодавчих оцінок суспільної небезпечності діяння (підрозділ 2.2). За допомогою системно-структурного аналізу вдалося показати внутрішню побудову системи кримінально-правових норм, які передбачають відповідальність за злочини проти інформаційної безпеки, обсяг і зміст відповідних понять, місце кримінальної відповідальності за розглядані злочини в системі норм та інститутів Особливої частини кримінального права (підрозділи 3.1, 3.2, 4.3, 5.1, 5.2, 6.1). Компаративістський метод застосовувався для порівняння кримінального законодавства України, що передбачає відповідальність за злочини проти інформаційної безпеки, із відповідними нормами законодавства інших держав (підрозділи 4.2, 4.3). Соціологічні та статистичні методи використовувалися при вивченні практики застосування норм КК, які передбачають відповідальність за злочинні посягання на інформаційну безпеку, а також для дослідження позицій працівників ОВС щодо вдосконалення кримінально-правового забезпечення інформаційної безпеки (підрозділи 1.1, 1.2, 4.1, 4.2, 4.3). Метод моделювання використаний для оцінки ефективності кримінально-правової охорони суспільних відносин у сфері забезпечення доступу до інформації та формування інформаційного ресурсу (підрозділи 5.1, 6.1). Метод контекстної законодавчої оцінки суспільної небезпечності діяння дозволив проаналізувати систему норм про кримінальну відповідальність за посягання у сфері інформаційної безпеки з позицій відповідності їх санкцій чинникам суспільної небезпечності передбачених ними посягань (підрозділи 5.1, 5.2, 6.1). Дотримання вимог законодавчої техніки та принципів конструювання кримінально-правових норм здійснювалося шляхом застосування догматичного методу (висновки).
Науково-теоретичне підґрунтя дисертації складають праці з кримінального права вітчизняних і зарубіжних криміналістів, присвячені як загальним проблемам кримінального права, так і питанням відповідальності за злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин, систем, комп’ютерних мереж, мереж електрозв’язку та інші злочини у сфері інформаційної безпеки, а також праці з загальної теорії держави й права, історії держави й права України та зарубіжних країн, інформаційного, адміністративного, господарського та цивільного права.
Емпіричну базу дослідження становлять дані, одержані в результаті: вивчення 270 кримінальних справ щодо обвинувачення осіб у злочинах, передбачених ст.ст. 176, 361 – 363-1 КК, розслідуваних органами досудового слідства та розглянутих судами України у період 2005 – 2011 років; анкетування 320 працівників підрозділів МВС України, які здійснюють протидію кіберзлочинності.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні системним, монографічним дослідженням кримінально-правової охорони інформаційної безпеки України. На основі результатів дослідження сформульовано ряд нових концептуальних у теоретичному плані та важливих для юридичної практики положень і висновків, які виносяться на захист, а саме:
вперше:
- доведено, що інформаційна безпека як самостійний об’єкт кримінально-правової охорони являє собою систему суспільних відносини щодо забезпечення реалізації інформаційних потреб громадян, суспільства, держави;
- обґрунтовано, що структуру інформаційної безпеки складають три групи суспільних відносин: 1) відносини щодо формування інформаційного ресурсу; 2) відносини щодо забезпечення доступу до інформаційних ресурсів; 3) відносини щодо забезпечення функціонування інформаційних технологій як засобів доступу до інформаційного ресурсу та його формування;
- визначено і систематизовано соціальні тенденції, що зумовлюють необхідність кримінально-правової охорони інформаційної безпеки;
- встановлено, що загальною рисою суспільних відносини інформаційної безпеки, які потребують кримінально-правової охорони, є те, що їх соціальне значення є похідним від значущості тих суспільних відносин, у межах яких виникає інформаційна потреба;
- аргументовано доцільність включення інформаційної безпеки до системи родових об’єктів злочинів, передбачених КК; на цій підставі пропонується заміна назви розділу XVI Особливої частини КК такою – «Злочини у сфері інформаційної безпеки» та об’єднання в ньому норм про відповідальність за злочини у сфері формування інформаційного ресурсу, забезпечення доступу до інформації та використання інформаційних технологій;
- для аналізу кримінально-правових засобів охорони інформаційної безпеки використано метод контекстної законодавчої оцінки суспільної небезпечності діяння, який дозволив ефективно розв’язувати завдання представлення, установлення та порівняння законодавчої оцінки суспільної небезпечності злочинних посягань на інформаційну безпеку;
- встановлено, що при криміналізації посягань у сфері використання електронно-обчислювальних машин, систем, комп’ютерних мереж та мереж електрозв’язку було порушено принцип суспільної небезпечності: через відсутність у законодавчих визначеннях злочинів у сфері використання електронно-обчислювальних машин, систем, комп’ютерних мереж та мереж електрозв’язку чітких критеріїв суспільної небезпечності під кримінально-правову заборону та, відповідно, до сфери впливу кримінальної юстиції потрапляють не тільки діяння, що дійсно є суспільно небезпечними, але й ті, які такими не є; останнє різко негативно відбивається на ефективності кримінально-правової охорони інформаційної безпеки;
- обґрунтовано, що при криміналізації діянь, передбачених ст.ст. 361 – 363-1 КК, порушено принцип визначеності та єдності термінології, означені норми: характеризуються термінологічними розбіжностями з відповідними положеннями законодавства про адміністративну відповідальність; містять терміни, які неоднаково визначаються як на рівні законодавства, так і на рівні наукового тлумачення;
- доведено, що ефективність кримінально-правової протидії масовому розповсюдженню повідомлень електрозв’язку (ст. 363-1 КК) є недостатньою, через те, що кримінальна відповідальність за означені дії залежить від настання наслідків, які є нетиповими для подібних посягань. Переважна більшість випадків розповсюдження спаму не підпадає під ознаки злочину, передбаченого відповідною нормою;
- встановлено порушення принципу повноти складу злочину, яке полягає у формулюванні занадто громіздких законодавчих визначень, що ускладнюють з’ясування змісту ознак конкретних складів злочинів (ст. 361 КК передбачає відповідальність за два абсолютно самостійні склади злочинів), і в недостатній визначеності складів конкретних комп’ютерних злочинів у диспозиціях відповідних кримінально-правових норм (відсутність чітких положень щодо змісту суб’єктивної сторони злочинів, передбачених ст.ст. 361 – 363-1 КК, недостатньо конкретне формулювання ознак спеціального суб’єкта злочину, передбаченого ст. 362 КК);
- аргументовано надлишковість зобов’язань, узятих на себе Україною при ратифікації Конвенції про кіберзлочинність, і сформульовано пропозиції щодо внесення нових застережень до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про кіберзлочинність»;
- з позицій de lege ferenda запропоновано заходи щодо вдосконалення кримінально-правового захисту інформаційної безпеки у сфері використання інформаційних технологій;
- обґрунтовано, що кримінально-правова охорона інформаційної безпеки у сфері забезпечення обмеженого доступу до інформації характеризується фрагментарністю та не повною мірою відповідає соціальним потребам кримінально-правової протидії;
- з використанням методу контекстної законодавчої оцінки суспільної небезпечності встановлено, що система кримінально-правових засобів забезпечення обмеженого доступу до інформації характеризується непослідовністю врахування чинників суспільної небезпечності при визначенні інтенсивності санкцій за окремі види незаконного надання та отримання доступу до інформації;
- сформульовано пропозиції щодо оптимізації системи норм про відповідальність за злочини у сфері обмеженого доступу до інформації; КК запропоновано доповнити загальними нормами про відповідальність за незаконне надання та отримання доступу до інформації, а ст.ст. 132, 145, 163, 168, 182, 231, 232, 232-1 (у частині відповідальності за незаконне надання доступу до інсайдерської інформації) – скасувати;
- обґрунтовано, що розширення переліку кримінально-правових засобів забезпечення інформаційної безпеки у сфері формування інформаційного ресурсу, доповнення КК новими нормами про відповідальність за поширення суспільно шкідливої інформації є недоцільним через прогнозовану неефективність і декларативність таких норм, їх невідповідність принципам кримінально-політичної адекватності, а також співрозмірності позитивних і негативних наслідків криміналізації;
удосконалено:
- визначення права власності на комп’ютерну інформацію, як безпосереднього об’єкту злочинів в сфері використання електронно-обчислювальних машин, систем, комп’ютерних мереж;
- визначення перспективних напрямів подальших наукових досліджень кримінально-правової охорони інформаційної безпеки, до яких пропонується відносити: а) підвищення ефективності кримінально-правової протидії посяганням на інтелектуальну власність шляхом удосконалення порядку обчислення матеріальної шкоди, а також диверсифікації правових засобів протидії означеним посяганням; б) розроблення та обґрунтування методу аналізу шкоди, заподіяної зловживанням або перевищенням влади чи службових повноважень у сфері інформатизації; в) можливості використання законів про кримінальну відповідальність за перевищення, зловживання владою чи службовими повноваженнями та недбалість для охорони прав громадян на доступ до інформації та протидії суспільно небезпечним видам незаконного збирання або зберігання персональних даних;
дістали подальшого розвитку положення про:
- зміст ознак складів злочинів, передбачених ст. ст. 361 – 363-1 КК;
- розмежування злочинів у сфері використання електронно-обчислювальних машин, систем, комп’ютерних мереж та мереж електрозв’язку, а також щодо їх відмежування від суміжних посягань;
- надлишковість кримінально-правової заборони, установленої ст. 361-2 КК та аргументація скасування цієї норми;
- недоцільність доповнення КК спеціальною нормою про відповідальність службової особи за ненадання доступу до інформації.
Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні та прикладні висновки та рекомендації дисертаційного дослідження використані та мають перспективу використання у наступних галузях:
– науково-дослідній діяльності – теоретичною основою вирішення проблем кримінально-правової охорони інформаційної безпеки України (акт впровадження Апарату Ради національної безпеки і оборони України від 15.12.2011 р. № 303);
– законотворчій діяльності – при подальшому вдосконаленні законодавства про кримінальну відповідальність (листи Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України від 16.01.2009 р. № 04-19/15-56, від 11.11.2011 р. № 04-19/14-2338, від 06.11.2012 р.№ 04-19/14-3270);
– правозастосовній діяльності – розроблені на основі результатів дослідження електронна довідкова система «Злочини у сфері використання інформаційних технологій» і база даних судових рішень «Кіберзлочинність. Судова практика» впроваджено в систему службової підготовки Управління боротьби з кіберзлочинністю МВС України (акт впровадження від
01.11.2012 р.);
– навчальному процесі – на основі дослідження розроблений та викладається курс для слухачів магістратури Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка «Злочини у сфері використання комп’ютерної техніки» (акти впровадження від 21.10.2010 р., 18.11.2010 р., 16.12.2010 р.)
Особистий внесок здобувача. Викладені в дисертації положення, що складають її наукову новизну, розроблено автором особисто. Наукові положення і результати кандидатської дисертації здобувача повторно не виносяться на захист докторської дисертації.
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження оприлюднено на 13 науково-практичних заходах, у т.ч.: на спільному засіданні Вченої ради Інституту вивчення проблем злочинності НАПрН України та координаційного бюро з проблем кримінального права відділення кримінально-правових наук НАПрН України (м. Харків, 2012 р.); на міжнародному симпозіумі «Кримінальний кодекс України 2001 року: проблеми застосування і перспективи удосконалення» (м. Львів, 2012 р.); на міжнародних науково-практичних конференціях «Злочини у сфері використання комп’ютерної техніки: проблеми кваліфікації, розслідування та попередження» (м. Луганськ, 2004 р.); «Обеспечение законности и правопорядка в странах СНГ» (м. Вороніж, 2009 р.); «Теоретичні та прикладні проблеми кримінального права України» (м. Луганськ, 2011 р., 2012 р.); «10 років чинності Кримінального кодексу України: проблеми застосування, удосконалення та подальшої гармонізації із законодавством європейських країн» (м. Харків, 2011 р.); «Основні напрями розвитку кримінального права та шляхи вдосконалення законодавства України про кримінальну відповідальність» (м. Харків, 2012 р.); міжнародному круглому столі «Інформаційне забезпечення розслідування злочинів у сучасних умовах» (м. Луганськ, 2010 р.); всеукраїнських науково-практичних конференціях «Організація і тактика документування підрозділами ДСБЕЗ злочинів у комп’ютерних мережах та мережах електрозв’язку» (м. Донецьк, 2009 р.); «Протидія злочинності у сфері інтелектуальної власності та комп’ютерних технологій органами внутрішніх справ: стан, проблеми та шляхи їх вирішення» (м. Донецьк, 2010 р., 2011 р.); міжвузівській науково-практичній конференції «Боротьба зі злочинами у сфері комп’ютерної інформації: проблеми та шляхи їх вирішення» (м. Донецьк, 2007 р.).
Публікації. Результати дисертаційного дослідження викладено в монографії, 22 статтях у наукових фахових виданнях, трьох підручниках, двох навчальних посібниках та 19 інших публікаціях.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Здійснене дослідження кримінально-правової охорони інформаційної безпеки дозволяє зробити такі висновки:
1. Як об’єкт кримінально-правової охорони інформаційна безпека являє собою систему суспільних відносин щодо забезпечення реалізації інформаційних потреб громадян, суспільства, держави, яка включає: 1) відносини щодо формування інформаційного ресурсу; 2) відносини щодо забезпечення доступу до інформаційних ресурсів; 3) відносини щодо забезпечення функціонування інформаційних технологій як засобів доступу до інформаційного ресурсу та його формування.
2. Кожній із зазначених складових інформаційної безпеки відповідають специфічні соціальні потреби, які зумовлюють необхідність кримінально-правової охорони. Так, необхідність захисту відносин у сфері використання інформаційних технологій зумовлена значенням, яке відіграє використання останніх в організації та здійсненні певних видів людської діяльності, кількість яких постійно збільшується через розширення сфери застосування комп’ютерної техніки. Відносини інформаційної безпеки у сфері забезпечення доступу до інформаційного ресурсу потребують кримінально-правової охорони з огляду на наявну актуальну суспільну потребу, що, з одного боку полягає в необхідності забезпечення вільного доступу до інформаційних ресурсів якомога більшій кількості членів суспільства, а з іншого – актуалізує проблему ґарантування встановлених обмежень доступу до певних видів інформації. Формування інформаційного ресурсу потребує кримінально-правових засобів охорони з огляду на потенційну можливість істотних порушень соціальної стабільності шляхом зловживань у цій сфері.
3. Загальною рисою суспільних відносин інформаційної безпеки, які потребують кримінально-правової охорони, є те, що їх значення походить від значимості тих суспільних відносин, у межах яких виникає інформаційна потреба. Саме значення цих суспільних відносин визначає значення певних відносин інформаційної безпеки, а також доцільність та інтенсивність відповідних заходів кримінально-правової охорони. Даний висновок обґрунтовано як теоретично так і в ході емпіричного дослідження. За результатами проведеного анкетування працівників правоохоронних органів (додаток Е) переважна більшість респондентів (84,38%) підтримала означений підхід до визначення специфіки суспільної небезпечності посягань на інформаційну безпеку.
4. У зв’язку з тим, що інформаційна безпека представляє собою систему суспільних відносин, які потребують кримінально-правового захисту, характеризуються специфічним, властивим саме цій групі відносин, змістом чинників суспільної небезпечності посягань на них, обґрунтовано доцільність включення інформаційної безпеки до системи родових об’єктів злочинів, передбачених КК України; на цій підставі пропонується заміна назви Розділу XVI Особливої частини КК України наступною – «Злочини в сфері інформаційної безпеки» та об’єднання у ньому норм про відповідальність за злочини в сфері використання інформаційних технологій, забезпечення доступу до інформації та формування інформаційного ресурсу.
5. Ураховуючи, що кримінально-правова охорона інформаційної безпеки забезпечується великою кількістю законів про кримінальну відповідальність, запропоновано метод контекстного дослідження законодавчої оцінки суспільної небезпечності злочинів, сутність якого полягає в тому, що кожен злочин розглядається в контексті інших з позицій порівняння та співставлення видів і розмірів покарань, що можуть бути за нього призначені. Контекстна законодавча оцінка суспільної небезпечності, на відміну від існуючих методів порівняння, забезпечує можливість аналізу кожної кримінально-правової санкції в порівнянні з ґенеральною сукупністю, що дозволяє з великою вірогідністю прогнозувати значну ефективність методу, наближення законодавчих оцінок суспільної небезпечності певних посягань до їх фактичної, об’єктивної небезпеки. Достатньо перспективним видається використання розглянутого методу в законотворчій роботі, певний розвиток якого можна забезпечити й компаративістським кримінально-правовим дослідженням.
6. Ключовою позицією в побудові механізму кримінально-правової охорони суспільних відносин у сфері використання комп’ютерної техніки та мереж електрозв’язку є сутність суспільної небезпечності відповідних посягань. Вона не є самостійною та визначається головним чином соціальною значущістю тієї діяльності, для інтенсифікації якої використовуються інформаційні технології. Знищення або перекручення інформації призводить до порушення певної діяльності, для здійснення якої вона необхідна. Саме це й визначає суспільну небезпечність конкретного посягання у сфері використання інформаційних технологій. У цьому питанні результати теоретичного дослідження підтверджуються й отриманими емпіричними даними: 70,63% опитаних працівників правоохоронних органів погодилися з тим, що необхідність кримінально-правового захисту відносин в сфері використання інформаційних технологій обумовлена значенням, яке відіграє використання останніх в організації та здійсненні певних видів людської діяльності
7. Стосовно кримінально-правової охорони відносин інформаційної безпеки у сфері використання інформаційних технологій установлено:
- чинне законодавство про кримінальну відповідальність передбачає певну систему кримінально-правових засобів охорони суспільних відносин у сфері використання електронно-обчислювальних машин, систем, комп’ютерних мереж та мереж електрозв’язку, однак аналіз відповідних норм КК свідчить про те, що зазначена специфіка суспільної небезпечності врахована не повною мірою, а також спостерігається порушення низки принципів криміналізації;
- при криміналізації злочинів у сфері використання електронно-обчислювальних машин, систем, комп’ютерних мереж та мереж електрозв’язку був порушений принцип суспільної небезпечності: через відсутність у законодавчих визначеннях злочинів у сфері використання електронно-обчислювальних машин, систем, комп’ютерних мереж та мереж електрозв’язку чітких критеріїв суспільної небезпечності під кримінально-правову заборону та, відповідно, до сфери впливу кримінальної юстиції потрапляють не тільки діяння, які дійсно є суспільно небезпечними, але й ті, які такими не є (проведене дослідження судової практики дозволяє стверджувати, що більше половини судових рішень відповідної категорії (56,29%) пов’язані з кваліфікацією таких діянь, віднесення яких до суспільно небезпечних є досить спірним); таке положення різко негативно відбивається на ефективності кримінально-правової охорони інформаційної безпеки у сфері використання інформаційних технологій;
- порушений принцип визначеності та єдності термінології. У ст.ст. 361 – 363-1 при формулюванні ознак злочинних діянь використовується термінологія, яка різниться з тією, що використана при формулюванні ознак суміжних адміністративних правопорушень, відсутність єдності термінології значно зменшує ефективність відповідних норм як кримінального законодавства, так і адміністративного;
- норми розділу XVI містять терміни, які неоднаково визначаються як на рівні законодавства, так і на рівні наукового тлумачення, що звужує можливості його використання для охорони відповідних суспільних відносин;
- використання в диспозиціях зазначених норм переліку технічних засобів обробки інформації створює небезпеку «технологічної залежності» законодавства;
- чинна редакція ст. 361-2 дозволяє говорити як про надлишковість заборони, що в ній сформульована, так і про формування цією нормою певних прогалин у законодавстві; надлишковість стосується криміналізації діянь, які не можна визнавати суспільно небезпечними в контексті інших норм щодо відповідальності за незаконні дії з інформацією з обмеженим доступом; прогалини пов’язані з невдалим формулюванням ознак предмета, які значно звужують можливості норми, роблять кримінально-правові засоби, передбачені нею, такими, що не відповідають сучасним потребам протидії злочинам у сфері використання інформаційних технологій;
- конструкція об’єктивної сторони ст. 361 КК України зумовлює про-галини, що полягають у неможливості притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які заподіюють зазначені в нормі суспільно небезпечні наслідки без вчинення передбаченого в нормі діяння;
- певні прогалини створює законодавче визначення суб’єкта злочину, передбаченого ст. 363 КК, яке не відповідає можливим формам об’єктивної сторони цього посягання; крім того, неефективність розгляданої норми зумовлена недоліками законодавчого реґулювання використання засобів захисту інформації;
- прогалини мають місце при формулюванні кримінально-правової заборони масового розповсюдження повідомлень електрозв’язку (ст. 363-1 КК). Вони полягають у тому, що відповідальність за розповсюдження спаму пов’язана з наслідками, які є абсолютно нетиповими для подібних дій, а отже, переважна більшість випадків розповсюдження спаму не підпадає під ознаки злочину, передбаченого цією нормою. 81,56% опитаних працівників правоохоронних органів погодилися з тим, що означена вада ст. 363-1 КК є головною причиною недостатньої ефективності протидії поширенню спаму в Україні. Недосконалим, таким, що зменшує ефективність кримінально-правової охорони, є також матеріально-правове реґулювання множинного розсилання телекомунікаційних повідомлень;
- установлено порушення принципу повноти складу;. воно полягає як у формулюванні занадто громіздких законодавчих визначень, які ускладнюють установлення змісту ознак конкретних складів злочинів (ст. 361 КК передбачає відповідальність за два абсолютно самостійні склади злочинів), так і в недостатній визначеності складів конкретних комп’ютерних злочинів у диспозиціях відповідних кримінально-правових норм (відсутність чітких положень щодо змісту суб’єктивної сторони злочинів, передбачених ст.ст. 361 – 363-1 КК, недостатньо конкретне формулювання ознак спеціального суб’єкта злочину, передбаченого ст. 362 КК);
- певне зменшення ефективності кримінально-правових засобів охорони інформаційних суспільних відносин зумовлене недоліками диференціації відповідальності залежно від заподіяної шкоди та відсутністю в нормах досліджуваного розділу спеціальної вказівки на можливість так званої змішаної повторності;
- дослідження відповідності національного кримінального законодавства про злочини у сфері використання інформаційних технологій принципу міжнародно-правової необхідності та допустимості криміналізації дозволяє казати про надлишковість зобов’язань, узятих на себе Україною при ратифікації Конвенції про кіберзлочинність та необхідність внесення нових застережень до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про кіберзлочинність».
8. Для розв’язання зазначених проблемних аспектів пропонується низка законотворчих пропозицій, що знайшли відображення в проекті нової редакції розділу XVI Особливої частини КК України (додаток Л). Для врахування динамічності досліджуваних злочинів необхідним видається нормативне закріплення вимоги періодичного аналізу тенденцій розвитку злочинів у сфері використання інформаційних технологій, чинників їх суспільної небезпечності, соціальних потреб у відповідних кримінально-правових заборонах та ефективності їх застосування в форматі засідань відповідних комітетів Верховної Ради України за участі представників правоохоронних і судових органів.
9. Дослідження кримінально-правової охорони суспільних відносин забезпечення доступу до інформації дозволило зробити такі висновки:
- сутність порушень інформаційної безпеки у сфері забезпечення доступу до інформаційного ресурсу полягає в тому, що ускладнення чи унеможливлення реалізації інформаційної потреби зумовлюється порушенням установленого режиму доступу до певного ресурсу або неправомірним обмеженням доступу до певної інформації;
- межі кримінально-правового реґулювання у сфері забезпечення доступу до інформаційного ресурсу визначаються інтенсивністю наслідків, які настають через обмеження можливості реалізації інформаційної потреби відповідних суб’єктів;
- дослідження чинної системи кримінально-правових засобів забезпечення обмеженого доступу до інформації з використанням методу контекстної законодавчої оцінки суспільної небезпечності дозволило встановити такі її вади: 1) очевидна невідповідність суспільної небезпечності низки діянь, передбачених КК, інтенсивності санкцій відповідних норм; 2) непослідовність законодавчих рішень у питанні встановлення кримінальної відповідальності за спеціальні види незаконного отримання або надання доступу до інформації, при цьому особливо слід відзначити необґрунтоване підвищення санкцій за несанкціонований доступ у разі його вчинення з використанням інформаційних технологій; 3) непослідовна законодавча оцінка схожих за змістом ознак, що характеризують суб’єкт посягання; 4) спірні законодавчі рішення в питанні формулювання ознак кваліфікованих посягань на відносини щодо забезпечення обмеженого доступу до інформації; 5) неузгодженість використовуваної термінології;
- аналіз кримінально-правових засобів забезпечення обмеженого доступу до інформації на предмет відповідності сучасним проявам суспільно небезпечної поведінки у сфері отримання та надання незаконного доступу до інформації дозволяє стверджувати про фраґментарність та несистемність законодавства в цій сфері, крім цього переважна більшість опитаних під час дослідження працівників правоохоронних органів (85,94%) не вважає норми чинного КК ефективною нормативною базою протидії зростанню тіньової цифрової економіки;
- сформульовано пріоритетні завдання вдосконалення системи кримінально-правових засобів забезпечення обмеженого доступу до інформації: 1) подолання фраґментарності кримінально-правової охорони; 2) пошук загальних підходів до законодавчої оцінки суспільної небезпечності окремих видів незаконного отримання або надання доступу; 3) розвиток системи як засобу протидії формуванню ринку незаконних інформаційних послуг;
- для наближення законодавчих оцінок суспільної небезпечності посягань у сфері обмеженого доступу до їх фактичних чинників, створення передумов для більш раціонального використання засобів кримінальної юстиції в зазначеній сфері та забезпечення стабільності законодавства про кримінальну відповідальність в умовах подальшої інформатизації суспільства запропоновано зміни до КК, які передбачають: доповнення КК загальними нормами про незаконне надання доступу та його отримання; скасування низки норм, що передбачають окремі види порушень обмеженого доступу до різноманітних видів інформації;
- обґрунтовано, що як просту форму кримінально караного надання доступу до інформації доцільно криміналізувати незаконне надання доступу до таємної, службової або конфіденційної інформації, якщо це спричинило істотне порушення реалізації прав, свобод, законних інтересів. До кваліфікуючих ознак незаконного надання доступу до інформації пропонується відносити: повторність; вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою; вчинення злочину особою, яка має правомірний доступ до інформації у зв’язку з займаною посадою або спеціальними повноваженнями; використання засобів масової інформації або інших інформаційних технологій, що забезпечують доступ до інформації значної кількості осіб; вчинення злочину з корисливою метою; спричинення тяжких наслідків;
- запропоновано визначення простої форми злочинного отримання доступу до інформації як отримання незаконного доступу до таємної, службової або конфіденційної інформації, вчинене шляхом подолання технічних, програмних або організаційних засобів захисту інформації; до кваліфікуючих ознак незаконного отримання доступу до інформації пропонується відносити: повторність; вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою; використання технічних або програмних засобів, призначених для незаконного отримання доступу до інформації; вчинення злочину з метою надання незаконного доступу до інформації;
- передбачена чинним законодавством система кримінально-правових засобів забезпечення надання доступу до інформації визнана обґрунтованою та достатньою, такою, що дозволяє забезпечити ефективний захист відносин у сфері надання доступу до інформації, однак її ефективність залежить від якості правового реґулювання інформаційної діяльності.
10. Дослідження кримінально-правової охорони формування інформаційного ресурсу дозволило встановити таке:
- якщо порушення у сфері використання інформаційних технологій або забезпечення доступу до інформації унеможливлюють реалізацію інформаційної потреби, то в разі порушення інформаційної безпеки у сфері формування ресурсу суб’єкт отримує можливість реалізувати інформаційну потребу, але внаслідок порушення така реалізація призводить до настання певних наслідків, через соціальну дезорієнтацію суб’єкта, неадекватне сприйняття ним дійсності;
- дослідження методом контекстної законодавчої оцінки суспільної небезпечності діяння дозволило встановити, що в цілому система чинних кримінально-правових засобів забезпечення формування інформаційного ресурсу є обґрунтованою, однак спостерігається певне завищення суворості санкцій за окремі дії з порнографічними предметами;
- кількісні та якісні показники формування національного інформаційного ресурсу свідчать про значний потенціал можливих суспільно небезпечних наслідків, однак розширення кримінально-правових засобів забезпечення інформаційної безпеки у сфері формування інформаційного ресурсу, доповнення КК новими нормами про відповідальність за поширення «суспільно небезпечної інформації», є недоцільними через прогнозовану неефективність і декларативність таких норм, їх невідповідність принципам кримінально-політичної адекватності, а також співрозмірності позитивних і неґативних наслідків криміналізації.
11. У ході дослідження виявилося можливим сформулювати перспективні напрями подальших наукових досліджень кримінально-правової охорони інформаційної безпеки:
- підвищення ефективності кримінально-правової протидії посяганням на інтелектуальну власність узагалі та «комп’ютерному піратству» зокрема, яке передбачає вдосконалення порядку обчислення матеріальної шкоди від таких посягань, який на сьогодні істотно знижує ефективність відповідних кримінально-правових засобів, проведення додаткових кримінологічних досліджень, метою яких є диверсифікація засобів протидії порушенням авторського права;
- наукове обґрунтування методу аналізу шкоди, заподіяної зловживанням або перевищенням повноважень у сфері інформатизації, який повинен ураховувати, наскільки відповідні витрати сприяли створенню загального інформаційного поля, забезпечили економію коштів, які витрачаються на утримання управлінського апарату, допомогли виконанню завдань, що стоять перед певною установою;
- дослідження можливостей використання законів про кримінальну відповідальність за перевищення, зловживання повноваженнями та недбалість для охорони прав громадян щодо доступу до інформації та протидії суспільно небезпечним видам незаконного зберігання персональних даних.
12. Викладені положення знайшли відображення у відповідному проекті Закону щодо змін та доповнень до Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення (додаток Л).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Автоматизовані системи. Терміни та визначення : ДСТУ 2226-93. – [Чинний від 1994-07-01]. – К. : Держспоживстандарт України, 1994. – 47 с.
2. Азаров Д. С. Злочини у сфері комп’ютерної інформації (кримінально-правове дослідження) / Д. С. Азаров. – К. : Атіка, 2007. – 304 с.
3. Азаров Д. С. Кваліфікуючі ознаки складів злочинів: вибрані риторичні питання / Д. С. Азаров, А. В. Калуп // Теоретичні та прикладні проблеми кримінального права України : матеріали міжнародної науково-практичної конференції, м. Луганськ, 20 – 21 травня 2011 р. [редкол. : Г. Є. Болдарь, А. О. Данілевський,
О. О. Дудоров та ін.] ; МВС України, Луганський державний університет внутрішніх справ ім. Е. О. Дідоренка. – Луганськ : РВВ ЛДУВС ім. Е. О. Дідоренка, 2011. – С. 6–11.
4. Азаров Д. С. Нові зміни до розділу XVI Особливої частини Кримінального кодексу України – нові проблеми / Д. С. Азаров // Юридичний вісник України. – 2005. – № 6. – С. 28–32.
5. Азаров Д. С. Порушення роботи автоматизованих систем – злочини у сфері комп’ютерної інформації / Д. С. Азаров // Право України. – 2000. –
№ 12. – C. 69–73.
6. Азаров Д. С. Про розмежування злочинів, передбачених статтями 361 і 362 Кримінального кодексу України / Д. С. Азаров // Кримінальне право України. – № 3. – 2006. – С. 32–39.
7. Актуальні проблеми інформаційної безпеки України (аналітична доповідь УЦЕПД) // Національна безпека і оборона. – 2001. – № 1. – С. 2–60.
8. Алексеев С. С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве / С. С. Алексеев. – М. : Юрид.лит., 1966. – 188 с.
9. Ализар А. Спам приносит только пользу [Электронный ресурс] / А. Ализар // Вебсайт интернет-издания «Вебпланета». – Режим доступа :
http://www.webplanet.ru/news/internet/2004/3/3/spamm.html.
10. Американские следователи не нашли улик против Ассанджа [Электронный ресурс] // ПРАВО.ru. – 10.02.2011. – Режим доступа : http://www.pravo.ru/interpravo/news/view/48103/.
11. Аналіз стану здійснення судочинства судами загальної юрисдикції в 2008 р. [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Верховного Суду України. – Режим доступу :
http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/0/9DDE825F47D1FAF3C225766A0041BF8D?OpenDocument&CollapseView&RestrictToCategory=9DDE825F47D1FAF3C225766A0041BF8D&Count=500&).
12. Аналіз стану здійснення судочинства судами загальної юрисдикції в 2009 р. [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Верховного Суду України. – Режим доступу : http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/0/09F805995C5F5CA6C2257752002A196D?OpenDocument&CollapseView&RestrictToCategory=09F805995C5F5CA6C2257752002A196D&Count=500&).
13. Аналітичний огляд стану комп’ютерної злочинності та інформаційної безпеки в Україні у 2000 році // Національне бюро Інтерполу в Україні. – К., 2001. – 26 c.
14. Андрушко П. П. Злочини проти виборчих прав громадян та їх права брати участь у референдумі: кримінально-правова характеристика : монографія /
П. П. Андрушко. – К. : КНТ, 2007. – 325 с.
15. Андрушко П. П. Коментар до розділу XVI «Злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем, комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку» Особливої частини Кримінального кодексу України / П. П. Андрушко // Законодавство України. – № 1. – 2006. – С. 32–54.
16. Антонов С. Компьютерные преступления в банковской сфере /
С. Антонов // Юридическая практика. – 1997. – № 8. – С. 7.
17. Арістова І. В. Розбудова правової держави в Україні: правовий механізм забезпечення права на доступ до інформації в суспільстві знань
/ І. В. Арістова // Правова інформатика. – 2010. – № 1. – С. 3–13.
18. Армянский хакер потряс всех масштабностью своей деятельности [Электронный ресурс] // Центр исследования компьютерной преступности. – 05.11.2010. – Режим доступа :
http://www.crime-research.ru/news/05.11.2010/7003/.
19. Ашманов И. Спам 2004: подробный аналитический отчет [Электронный ресурс] / Игорь Ашманов, Анна Власова, Алексей Тутубалин // Официальный сайт альянса разработчиков программного обеспечения SiliconTaiga. – Режим доступа :
http://www.silicontaiga.ru/home.asp?artId=3169.
20. Бабанін С. В. Об’єкт злочинів у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку: сучасні погляди / С. В. Бабанін // Основні напрями розвитку кримінального права та шляхи вдосконалення законодавства України про кримінальну відповідальність : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., 11 12 жовтня 2012 р. / редкол.: В. Я. Тацій (голов. ред.), В. І. Борисов (заст. голов. ред.) та ін. – Х. : Право, 2012. – С. 339–342.
21. Балдицын В. В. Охранительные правоотношения в сфере обеспечения информационной безопасности современной России (теоретико-правовой аспект) : дис. кандидата юрид.наук : 12.00.01 / Василий Вячеславович Балдицын. – СПб., 2000. – 178 с.
22. Балобанова Д. О. Теорія криміналізації : дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.08 / Дар’я Олександрівна Балобанова. – О., 2007. – 208 c.
23. Батурин Ю. М. Компьютерная преступность и компьютерная безопасность / Ю. М. Батурин, А. М. Жодзишский. – М. : Юридическая литература, 1991. – 157 с.
24. Баулін Ю. В. Вимоги принципу верховенства права при криміналізації та декриміналізації суспільно небезпечних діянь / Ю. В. Баулін // Кримінальний кодекс України 2001 р.: проблеми застосування і перспективи удосконалення: тези доповідей та повідомлень учасників Міжнародного симпозіуму, 21 22 вересня 2012 р. – Львів : Львівський державний університет внутрішніх справ, 2012. – С. 13–17.
25. Белл Д. Прихід постіндустріального суспільства / Д. Белл // Сучасна зарубіжна соціальна філософія. – К., 1996. – С. 194–251.
26. Бергер П. Социальное конструирование реальности : трактат по социологии знания / П. Бергер, Т. Лукман ; пер. Е. Руткевич. – М. : Медиум, 1995. – 333 с.
27. Березовська Н. Л. Встановлення терміна для так званих кримінальних проступків / Н. Л. Березовська // Основні напрями розвитку кримінального права та шляхи вдосконалення законодавства України про кримінальну відповідальність : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., 11 12 жовтня 2012 р. / редкол.: В. Я. Тацій (голов. ред.), В. І. Борисов (заст. голов. ред.) та ін. – Х. : Право, 2012. – С. 200–203.
28. Берзін П. С. Злочинні наслідки в механізмі кримінально-правового регулювання : автореф. дис. ... доктора юрид. наук : 12.00.08 / Павло Сергійович Берзін. – К., 2010. – 35 с.
29. Бєгун А. В. Інформаційна безпека : навчальний посібник / А. В. Бєгун. –
К. : КНЕУ, 2008. – 280 с.
30. Бидашко Е. А. Компьютерные преступления: миф или реальность?
/ Е. А. Бидашко, Н. Л. Волкова // Науковий вісник Дніпропетровського юридичного інституту МВС України. – 2001. – № 1 (14). – С. 160–168.
31. Біленчук П. Д. Комп’ютерна злочинність : навчальний посібник / Петро Дмитрович Біленчук, Володимир Васильович Бут, Владислав Данилович Гавловський, Михайло Васильович Гуцалюк, Руслан Леонідович Колпак. – К. : Атіка, 2002. – 240 с.
32. Богдановская И. Ю. Законодательство о спаме: зарубежный опыт и российские перспективы / И. Ю. Богдановская, Е. К. Волчинская // Информационное право. – 2005. – № 1. – С. 31–34.
33. Бойко А. И. Народ – власть – уголовно-правовая наука / А. И. Бойко // Основні напрями розвитку кримінального права та шляхи вдосконалення законодавства України про кримінальну відповідальність : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., 11 12 жовтня 2012 р. / редкол.: В. Я. Тацій (голов. ред.), В. І. Борисов (заст. голов. ред.) та ін. – Х. : Право, 2012. – С. 87–94.
34. Бойченко О. В. Інформаційна безпека в органах внутрішніх справ (організаційно-правові засади) : монографія / О. В. Бойченко. – Сімферополь : ВАТ «Сімферопольська міська друкарня», 2009. – 288 с.
35. Борзенко А. Украденное «я» / Андрей Борзенко [Электронный ресурс] // Итоги.ru. – 2011. – № 01(760). – Режим доступа : http://www.itogi.ru/pda/hitech-business/2011/1/160664.html.
36. Борисов В. І. Основні напрямки розвитку Особливої частини законодавства України про кримінальну відповідальність / В. І. Борисов // 10 років чинності Кримінального кодексу України: проблеми застосування, удосконалення та подальшої гармонізації із законодавством європейських країн : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., 13 - 14 жовтня 2011 р. / редкол. : В.Я. Тацій (голов. ред.), В.І. Борисов (заст. голов. ред.) та ін. – Х. : Право, 2011. – С. 280–283.
37. Борисов В. І. Проблеми запровадження у законодавство України інституту кримінального проступку / В. І. Борисов // Основні напрями розвитку кримінального права та шляхи вдосконалення законодавства України про кримінальну відповідальність : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., 11 12 жовтня 2012 р. / редкол.: В. Я. Тацій (голов. ред.), В. І. Борисов (заст. голов. ред.) та ін. – Х. : Право, 2012. – С. 178–182.
38. Ботвінкін О. В. Інформація з обмеженим доступом, що не є державною таємницею, в законодавстві України : аналітичний огляд / О. В. Ботвінкін, В. П. Ворожко. – К. : Видавництво Національної академії СБУ, 2006. –
96 с.
39. Ботвінкін О. Проблеми забезпечення національної безпеки в інформаційній сфері / О. Ботвінкін // Юридичний журнал. – 2007. – № 2. – С. 58–63.
40. Братель О. Поняття та зміст доктрини інформаційної безпеки
/ О. Братель // Право України. – 2006. – № 5. – С. 36–41.
41. Брусничкин Г. Информационная безопасность предпринимателя
/ Г. Брусничкин // Мир безопасности. – 2004. – № 4. – С. 8–10.
42. Бугера О. Засоби масової інформації: проблема вдосконалення діяльності щодо запобігання протиправної поведінки неповнолітніх / О. Бугера
// Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 7. – С. 70–73.
43. Бугера О. І. Проблеми використання засобів масової інформації для запобігання злочинів серед неповнолітніх: дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.08 / Бугера О. І. – К., 2006. – 224 с.
44. Бутузов В. М. Злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку. Науково-практичний коментар / В. М. Бутузов, С. Л. Остапец,
В. П. Шеломенцев. – К. : Друкарня МВС України, 2005. – 86 с.
45. Бутусов Ю. Держава 2.0 чи Держава.gov? [Електронний ресурс]
/ Ю. Бутусов // Дзеркало тижня. – 2010. – № 31. – Режим доступу : http://dt.ua/articles/60954.
46. Бутусов Ю. Електронна соціальна карточна гра. Посібник із розпилення мільярдів [Електронний ресурс] / Ю. Бутусов // Дзеркало тижня. – 2010. – № 43. – Режим доступу :
http://dt.ua/articles/61519.
47. Бутусов Ю. Михайло Бродський: «За державні документи бізнес платить приватним структурам вісім мільярдів на рік» [Електронний ресурс]
/ Ю. Бутусов // Дзеркало тижня. – 2010. – № 37. – Режим доступу : http://dt.ua/articles/61191.
48. В Белоруссии хищения путем использования компьютерных технологий составляет 93% всех преступлений в сфере высоких технологий [Электронный ресурс] // Центр исследования компьютерной преступности. – 23.09.2010. – Режим доступа :
http://www.crime-research.ru/news/23.09.2010/6957/.
49. В Египте Twitter оказался вне закона [Электронный ресурс] // Первый информационный портал «ОБОЗ.ua - Обозреватель». – 26.01.2011. – Режим доступа :
http://mobilnik.ua/news/30520.html.
50. В интернет попали СМС абонентов четырех сотовых операторов [Электронный ресурс] // Центр информационной безопасности beazpeka.com – 19.07.2011. – Режим доступа : http://www.bezpeka.com/ru/news/2011/07/19/sms-leak.html.
51. В Лондоне растет безграмотное поколение – исследование [Электронный ресурс] // Факты и комментарии. – 01.06.2011. – Режим доступа : http://fakty.ua/133847-v-londone-rastet-pokolenie-ne-sposobnoe-prochest-elementarnye-slova.
52. В Одессе поймали хакера, похитившего данные 190 тыс. пользователей [Электронный ресурс] // РИА «Новости» Украина. – 16.03.2011. – Режим доступа :
http://rian.com.ua/incedents/20110316/78680949.html.
53. В США «русский хакер» Федоров получил 10 месяцев тюрьмы [Электронный ресурс] // NEWSru.com. – 06.01.2011. – Режим доступа : http://www.newsru.com/world/06jan2011/feodorov.html.
54. В Турции хакеры атакуют сайты членов правительства [Электронный ресурс] // Центр исследования компьютерной преступности. – 01.09.2010. – Режим доступа :
http://www.crime-research.ru/news/01.09.2010/6937/.
55. В Украине готовят закон о борьбе с интернет-агрессией [Электронный ресурс] // Украинский Центр Информационной Безопасности. – 10.06.2011. – Режим доступа :
http://www.bezpeka.com/ru/news/2011/06/10/ukraine-internet-agression-law.html.
56. В Україні «квітне» програмне піратство – експерти [Електронний ресурс] // Українська правда. – 02.02.2011. – Режим доступу : http://life.pravda.com.ua/technology/2011/02/2/71380/.
57. Вам спам мешает? [Электронный ресурс] // Журнал «Деньги». – 2010. – № 43 (800). – Режим доступа : http://www.kommersant.ru/doc.aspx?fromsearch=600378e1-e0fb-42e3-b978-139ba8b5748e&docsid=1524322.
58. Вартанова Е. Л. Саморегулирование в информационном обществе /
Е. Л. Вартанова // Вестник МГУ. Серия 10. Журналистика. – 2006. –№ 3.–С. 8–19.
59. Вебер А. Б. Устойчивое развитие как социальная проблема: (Глобальный контекст и российская ситуация) / А. Б. Вебер / РАН. Ин-т социол. – М. : Изд-во Ин-та социол., 1999. – 122 с.
60. Великий енциклопедичний юридичний словник : [pа редакцією акад. НАН України Ю.С. Шемшученка]. – К. : ТОВ «Видавництво юридична думка», 2007.– 992 c.
61. Вехов В. Проблема определения понятия компьютерной информации в свете унификации уголовных законодательств стран СНГ / В. Вехов // Уголовное право. – 2004. – № 4.– С. 15–17.
62. Винер Н. Кибернетика или управление и связь в животном и машине / Норберт Винер. – М. : Советское радио, 1968. – 328 с.
63. Виртуальные источники информации. «Белый» и «черный» рынки информационных ресурсов сыска. [Электронный ресурс] // Частное охранное предприятие ЧОП «Чёрный Ворон». – 08.01.2011. – Режим доступа:
http://чоп-воронеж.рф/informations/166--lr-lr-4.html.
64. Вовчик-Блакитна Л. Мы не рабы, мы – куклы? [Электронный ресурс] /
Л. Вовчик-Блакитна // Зеркало недели. – 2006. – № 47. – Режим доступу: http://zn.ua/articles/48603.
65. Волеводз А. Г. Противодействие компьютерным преступлениям: правовые основы международного сотрудничества / Александр Григорьевич Волеводз. – М. : Юрлитинформ, 2002. – 496 с.
66. Волобуєв А. Ф. Особливості розслідування розкрадань грошових коштів, що здійснюються з використанням комп’ютерної техніки / А. Ф. Волобуєв //Вісник Луганського інституту внутрішніх справ. – 1998. – № 2. – С. 179–185.
67. Воройский Ф. С. Систематизированный толковый словарь по информатике [вводный курс по информатике и вычислительной технике в терминах] /
Ф. С. Воройский. – М. : Либерия, 1998. – 375 с.
68. Воронов К. Хакер заплатит по счетам RBS WorldPay / Константин Воронов [Электронный ресурс] // Коммерсантъ (Новосибирск). – 2011. – № 8 (4546). – Режим доступа :
http://kommersant.ru/doc-y.aspx?DocsID=1570217.
69. Гавловський В. Д. Щодо проблем боротьби із злочинами, що вчинюються з використанням комп’ютерних технологій / В. Д. Гавловський,
В.С. Цимбалюк //Уряду України. Президенту, законодавчій, виконавчій владі. «Боротьба з контрабандою: проблеми та шляхи їх вирішення»: Аналітичні розробки, пропозиції наукових і практичних працівників [керівн. авт. кол.
А. І. Комарова, О. О. Крикун]. – К., 1998. – С. 148–154.
70. Гавриленко І. Комп’ютерна злочинність / І. Гавриленко // Юридичний вісник України. – 1997. – № 28. – С. 4.
71. Гавриш С. Б. Криминализация экологических деликтов: оптимальная модель / С. Б. Гавриш // Проблеми держави і права: тематичний збірник наукових праць. – К. : УМКВО, 1992. – С. 96–103.
72. Галковська Т. Всі пішли в онлайн! «Дикий» ринок електронної комерції планують поставити в чіткі законодавчі рамки [Електронний ресурс]
/ Т. Галковська // Дзеркало тижня. – 2010. – № 16. – Режим доступу: http://dt.ua/articles/59943.
73. Гальперин И. М. Наказание: социальные функции, практика применения /
И. М. Гальперин. – М. : Юрид. лит., 1983. – 206 с.
74. Гилстер П. Новый Навигатор Internet / Пол Гилстер. – К. : Диалектика, 1996. – 496 с.
75. Гнатенко Е. А. Понятие общественной опасности: философский и правовой подходы / Е. А. Гнатенко // Практична філософія та правовий порядок: [збірка наукових статей]. – Х. : Центр Освітніх Ініціатив, 2000. – С. 195–196.
76. Голубєв В. О. Правові проблеми захисту інформаційних технологій
/ В. О. Голубєв // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 1997. – № 2. – С. 35–40.
77. Горбулін В. П. Проблеми захисту інформаційного простору України : монографія / В. П. Горбулін, М. М. Биченок; Інтситут проблем національної безпеки. – К. : Інтертехнологія. – 2009. – 136 с.
78. Горпинюк О. П. Кримінально-правова охорона інформаційного аспекту приватності в Україні : автореф. дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.08 /
О. П. Горпинюк. – Л., 2011. – 19 с.
79. Горпинюк О. П. Нова редакція статті 182 КК України: проблеми застосування та перспективи удосконалення / О. П. Горпинюк // Кримінальний кодекс України 2001 р.: проблеми застосування і перспективи удосконалення: тези доповідей та повідомлень учасників Міжнародного симпозіуму, 21 22 вересня 2012 р. – Львів : Львівський державний університет внутрішніх справ, 2012. – С. 283–287.
80. Гриців М. І. Узагальнення судової практики розгляду справ про злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку /
М. І. Гриців, В. В. Антощук [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Верховного Суду України. – Режим доступу :
http://www.scourt.gov.ua/.
81. Грищук В. К. До питання про соціальну зумовленість кримінальної відповідальності за суспільно небезпечні діяння у сфері господарської діяльності / В. К. Грищук // Відповідальність за злочини у сфері господарської діяльності : матер. наук.-практ. конференції / Ред. кол.:
В.В. Сташис (голов. ред.) та ін. – X. : Кроссроуд, 2006. – С. 15–18.
82. Грищук В. К. Проблеми кодифікації кримінального законодавства України / В. К. Грищук. – Львів : 1993. – 137 с.
83. Гулкевич В. Д. Кримінально-правова охорона авторського права і суміжних прав : дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.08 / Володимир Дмитрович Гулкевич. – Л., 2008. – 218 с.
84. Гуто