КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ОХОРОНА ОСОБИ ВІД НЕЗАКОННОГО ПРИМУСУ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ІМ. В.М. КОРЕЦЬКОГО

На правах рукопису

РУНОВ Володимир Юрійович
УДК 343.226

КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ОХОРОНА ОСОБИ ВІД НЕЗАКОННОГО ПРИМУСУ

Спеціальність 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Кваша Оксана Олександрівна
кандидат юридичних наук, доцент,
старший науковий співробітник

Київ–2013

ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………..….3
РОЗДІЛ 1. ЗНАЧЕННЯ ПРИМУСУ В ЗАГАЛЬНІЙ ЧАСТИНІ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА
1.1 Місце фізичного та психічного примусу в системі обставин, що виключають злочинність діяння…………………………………………..12
1.2 Аналіз вольового аспекту діяння, яке вчиняється примушеним………………………………………………………….…….45
1.3 Ознаки фізичного та психічного примусу як обставини, що виключає злочинність діяння…………….…………………..……………………….60
1.4 Категорія примусу в інститутах співучасті у злочині та призначення покарання………………………………………………………..………….89
Висновки до розділу 1……………………………..……………………..102
РОЗДІЛ 2. НЕЗАКОННИЙ ПРИМУС ЯК КРИМІНАЛЬНО-КАРАНЕ ДІЯННЯ
2.1 Вільне волевиявлення особи як об’єкт кримінально-правової охорони…………………………………………………………………….108
2.2 Об’єктивні та суб’єктивні ознаки злочинних дій, які полягають у примушуванні……………………………………………………………..124
2.3 Особливості закріплення способів кримінально-караного примушування в КК України…………………………….…………….…156
Висновки до розділу 2…………………………………………………….183
ВИСНОВКИ……………………………………………………………...189
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………194
ДОДАТКИ…………………………………………………………………217

ВСТУП

Актуальність теми. Актуальність теми. У чинному Кримінальному кодексі України інститут обставин, що виключають злочинність діяння, доповнено цілим рядом обставин, однією із яких є фізичний або психічний примус. Встановлення сутності примусу та діяння, яке полягає у заподіянні шкоди правоохороню¬ваним інтересам внаслідок фізичного чи психічного впливу, має важливе значення для кримінального права.
Фактор відсутності власної волі обумовлює особливу реакцію держави на діяння примушуваної особи, яка повинна бути відмінною від тієї реакції та наслідків для особи, суспільно-небезпечне діяння якої є проявом її вільної волі та свідомості. Розуміння сутності примусу та кримінально-правового значення діяння, вчиненого внаслідок такого впливу, не є однозначним. Питання щодо визначення місця фізичного та психічного примусу в системі кримінального права та кримінально-правової оцінки вимушених дій особи в науці кримінального права є дискусійними. Кожен із дослідників аналізованої обставини висловлює та обґрунтовує власну позицію не лише стосовно сутності, поняття, способів, умов правомірності фізичного та психічного примусу, але й щодо місця такої обставини в межах того чи іншого інституту кримінального права.
Кримінально-правове значення фізичного та психічного примусу не обмежується визначенням його як обставини, що виключає злочинність діяння (ст. 40 КК України). Примус як один із способів впливу на волю особу може бути ефективно використаний як спосіб підбурювання до вчинення злочину (ч. 4 ст. 27 КК України), водночас вчинення злочину внаслідок примусу є обставиною, що пом’якшує покарання (п. 6 ч. 1 ст. 66 КК України). Перелічене ілюструє значення примусу в межах Загальної частини кримінального права, однак системний підхід до вивчення примусу обумовлює потребу його аналізу не лише в межах Загальної, але й Особливої частини кримінального права, в якій примушування виступає окремим складом злочину або способом вчинення злочину.
Очевидним є те, що примус як категорія, яка має наскрізне кримінально-правове значення, повинен бути закріплений у Законі про кримінальну відповідальність системно, уніфіковано, а положення Особливої частини в аналізованих питаннях повинні змістовно відповідати положенням Загальної частини, оскільки сутність примусу як ефективного способу впливу на волю особи є єдиною. Законодавець в межах КК України обрав різні способи встановлення відповідальності за примушування із використанням відмін¬них понять та ознак, що обумовлює необхідність проведення комплексного наукового дослідження, яке б забезпечило формування вчення про примус та, відповідно, розроблення пропозицій щодо вдосконалення законодавства.
Зазначені проблемні наукові питання не розглядались в межах окремого наукового дослідження, а вивчались фрагментарно в наукових працях, присвячених фізичному або психічному примусу як обставині, що виключає злочинність діяння, та окремим питанням кримінальної відповідальності за злочини, які полягають у примушуванні.
Значний внесок у дослідження цієї проблеми внесли Ю.В. Александров, І.Є. Алєксєєв, П.П. Андрушко, Р.Ш. Бабанли, М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, Н.П. Берестовий, В.М. Бурдін, Ю.А. Вапсва, Р.В. Вереша, М.Д. Дурманов, С.І. Дячук, В.Г. Заріпов, В.Ф. Кириченко, О.Ф. Кістяківський, Т.Ю. Кобозєва, М.Й. Коржанський, С.Г. Келіна, В.Н. Козак, І.В. Красницький, Н.В. Лісова, О.М. Лупіносова, Ю.І. Ляпунов, О.В. Мізіна, А.А. Музика, Л.А. Остапенко, М.М. Паше-Озерський, А.А. Піонтковський, Е.Ф. Побігайло, Л.М. Підкоритова, А.М. Ришелюк, Є.О. Рускевич, І.І. Слуцький, І.С. Тишкевич, В.І. Ткаченко, О.М. Храмцов, Т.Г. Шавгулідзе, М.Д. Шаргородський, Т.І. Якімець, В.А. Якушин, М.І. Якубович та інші. У роботах цих вчених містяться положення, що стали основою реформування кримінального закону в частині регулювання обставин, що виключають злочинність діяння. Тому важко переоцінити значимість внеску цих вчених у розробку досліджуваної проблеми. Дослідження ґрунтується також на працях П.А. Вороб’я, Ю.В. Голіка, В.К. Грищука, А.Ф. Зелінського, О.М. Костенка, В.М. Кудрявцева, О.М. Литвака, П.С. Матишевського, М.І. Мельника, В.А. Мисливого, П.П. Михайленка, В.О. Навроцького, М.І. Панова, О.І. Рарога, О.Я. Свєтлова, В.В. Скибицького, В.В. Сташиса, С.А. Тарарухіна, В.Я. Тація, В.П. Тихого, А.Н. Трайніна, Є.В. Фесенка, П.Л. Фріса, С.Д. Шапченка, С.С. Яценка та інших.
Все вищенаведене свідчить про необхідність проведення окремого спеціального дослідження особливостей відповідальності та кваліфікації діяння, вчиненого внаслідок незаконного фізичного чи психічного впливу.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисерта¬ційне дослідження виконане в рамках теми науково-дослідної роботи відділу проблем кримінального права, кримінології та судоустрою Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України «Кримінальна юстиція України: актуальні проблеми розвитку» (номер державної реєстрації РК 0106U004753).
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є встановлення сутності незаконного примусу, визначення його місця в системі обставин, що виключають злочинність діяння, а також сутності примушування як складу злочину та як способу вчинення злочину.
Відповідно до поставленої мети були сформульовані такі задачі:
– встановити особливості нормативно-правового регулювання примусу в кримінальному праві України;
– визначити співвідношення кримінально-правового значення понять: «примус» та «примушування», «примус» та «насильство», «психічний при¬мус» та «погроза», «примушування» та «втягнення», «схиляння»;
– з’ясувати ознаки фізичного та психічного примусу, переборного та непереборного примусу;
– узагальнити наукові підходи щодо визначення місця примусу в системі обставин, що виключають злочинність діяння;
– встановити кримінально-правове значення примусу в Загальній частині КК України;
– визначити особливості стану законодавчого регулювання відпові¬дальності за примушування;
– здійснити теоретичне обґрунтування способів примушування в Особли¬вій частині КК України;
– на підставі проведеного дослідження підготувати теоретичні висновки та практичні рекомендації щодо вдосконалення норм Кримінального кодексу України, визначити найбільш ефективні шляхи подолання недоліків і прогалин законодавства в аналізованій сфері.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, порядок яких порушується внаслідок застосування до особи незаконного примусу.
Предмет дослідження – кримінально-правова охорона особи від неза¬конного примусу.
Методи дослідження. В процесі проведення наукового дослідження використано ряд загальнонаукових та спеціальних наукових методів пізнання, за допомогою яких здійснено всебічний та об’єктивний аналіз його предмету. Серед них: історико-правовий застосовувався при проведенні дослідження сучасного стану та історичного аспекту розвитку законодавства, що встановлювало відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок незаконного фізичного та психічного впливу на особу; догматичний метод використовувався для встановлення змісту кримінально-правових понять, які застосовуються при регламентації фізичного та психічного примусу як обставини, що виключає злочинність діяння, а також для з’ясування закономірностей дії права за допомогою правил юридичної логіки; метод системно-структурного аналізу дозволив провести аналіз статей, що регламентують фізичний та психічний примус та інші суміжні обставини, що виключають злочинність діяння – ст. ст. 36, 39, 40, а також статей Особливої частини КК України, які встановлюють відповідальність за примушування – ст.ст. 154, 174, 180, 280, 303, 355, 373, 386; порівняльно-правовий метод застосовано для порівняння вказаних норм КК України із аналогічними нормами зарубіжного кримінального законодавства; семантичний – при розмежуванні понять і термінів, аналізі змістовного значення сутності кримінально-правових понять – примус, погроза, примушування, насильство. У дисертаційному дослідженні було вивчено та проаналізовано вибірково – практику судів України за Єдиним державним реєстром судових рішень України (200 справ), а також практику Зарічного та Ковпаківського районних судів м. Суми та Апеляційного суду Сумської області.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що робота є першим в юридичній науці України комплексним науковим дослідженням сутності незаконного примусу в системі кримінального права України. До положень, що становлять наукову новизну, належать, зокрема, такі:
Уперше:
1) на підставі наукового аналізу співвідношення понять «примушування» та «погроза» сформульовано визначення погрози як способу примушування – це різновид психічного насильства, який полягає у залякуванні особи вчиненням щодо неї неправомірних дій з метою впливу на свободу волевиявлення для виконання певної вимоги;
2) доведено недоцільність визначення способів злочинного примушування із використанням поняття «психічне насильство», оскільки його зміст щодо відповідних складів злочинів становлять виключно погрози – заподіянням матеріальної, фізичної шкоди, вбивством, знищенням, пошкодженням майна. Для уникнення проблем у правозастосуванні та уніфікації норм КК України обґрунтовано необхідність виключення психічного насильства як способу примушування із включенням у відповідні склади злочинів різновидів погроз, за допомогою яких примушувач прагне досягти бажаного результату;
3) на підставі концепції розуміння вини як вияву волі і свідомості сформульовано поняття «вина примушеного до злочину» – свідомий вияв особою нав’язаної волі у виді дії чи бездіяльності, що спричиняє шкідливі наслідки;
4) здійснено класифікацію статей КК України, які встановлюють відповідальність за примушування як двооб’єктний злочин, за критерієм конкретизації способів вчинення цього злочину;
5) з метою уніфікації норм, які встановлюють відповідальність за різного виду примушування, запропоновано формулювати відповідні норми таким чином: «примушування, поєднане з насильством або з погрозою вбивством, іншим фізичним насильством, погрозою розголошення відомостей, які особа бажає зберегти в таємниці, погрозою знищення чи пошкодження майна». При цьому можливими є винятки із даного правила, які полягатимуть у доповненні відповідних норм (наприклад, «Примушування давати показання») таким способом примушування як «іншими незаконними діями»;
6) запропоновано усунення законодавчої прогалини, яка полягає у відсутності норми, яка б встановлювала кримінальну відповідальність за посягання, що виявляється у протиправному впливі на особу, з метою примусити її укласти договір або відмовитись від його укладення;
7) виявлено концептуальні недоліки законодавчого визначення фізичного або психічного примусу як обставини, що виключає злочинність діяння, та запропоновано авторську редакцію статті 40 КК України;
Удосконалено:
8) положення про помилковість одночасного використання законодавцем понять «погроза» та «примус» при формулюванні п. 6 ч. 1 ст. 66 КК України, а саме: вчинення злочину під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність, оскільки вчинення злочину під впливом погрози охоплюється поняттям примусу та не потребує подвійної кримінально-правової оцінки з використанням понять «погроза» та «примус»;
9) положення про необхідність доповнення розділу ІІІ Особливої частини КК України «Злочини проти волі, честі та гідності особи» загальною нормою, яка б встановила відповідальність за примушування до вчинення певної дії або відмови від її вчинення.
Набули подальшого розвитку:
10) положення щодо нерівнозначності обставин, які пом’якшують пока¬рання, за правовими наслідками в контексті їх впливу на розмір покарання. Підтримано та додатково аргументовано, що за своєю юридичною природою вчинення злочину під впливом примусу є обставиною, яка з-поміж інших обставин, повинна призводити до найбільш суттєвого впливу на розмір покарання для особи у бік його зменшення, у зв’язку з чим акцентовано увагу на необхідності правозастосовчих роз’яснень щодо ієрархічності аналізованих обставин;
11) положення про те, що способом кримінально-караного примушування можуть бути і «некримінальні погрози», до яких віднесено погрозу самогубством або погрозу заподіяння шкоди власному здоров’ю. Вказівка на такі різновиди погроз у диспозиціях статей є зайвою, оскільки вони можуть бути охоплені одним із запропонованих способів примушування «погроза іншим фізичним насильством», що потребує відповідних роз’яснень вищих судових інстанцій України;
12) дослідження співвідношення понять «примус», «примушування», «насильство», «погроза». Примус і примушування пропонується визначати як тотожні за змістом. Обґрунтовано, що примус без насильства не є примусом у кримінально-правовому розумінні, в свою чергу, насильницький вплив не завжди вчиняється з метою визначення поведінки потерпілого, оскільки мета насильства може полягати лише у заподіянні тілесних ушкоджень.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в роботі висновки, пропозиції та рекомендації використані в законотворчій діяль¬ності (лист Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України від 02 квітня 2013 року № 04-20/12-701 про впровадження результатів дисертаційного дослідження); у практичній діяльності суддів, органів прокуратури та внутрішніх справ як рекомендації щодо кваліфікації випадків заподіяння шкоди особою під впливом незакон¬ного примусу; у науково-дослідницькій діяльності з метою подальшого здійснення теоретичних розробок і досліджень проблем кримінально-правової охорони особи від незаконного примусу; у навчальному процесі під час викладання курсу «Кримінальне право України»; під час підготовки відповідних розділів науково-практичних коментарів законодавства про кримінальну відповідальність, підручників, навчальних і методичних посібників.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідалися та обговорювалися на трьох науково-практичних конференціях: міжнародній науково-практичній конференції «Правонару¬шение и юридическая ответственность» (Россия, г. Тольятти, 27 квітня 2012 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Теоретичні та прикладні проблеми кримінального права України» (Луганськ, 19–20 квітня 2012 р.) всеукраїнській науково-теоретичній конференції «Правові реформи в Україні: реалії сьогодення» (Київ, 11 жовтня 2012 р.).
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження опубліковано в п’яти статтях у виданнях, які входять до переліку наукових фахових видань, та тезах трьох доповідей на науково-практичних конференціях.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми, яке виявилось у встановленні особливостей кримі¬нально-правової охорони особи від незаконного примусу. Основні висновки дисертаційного дослідження полягають у такому:
1. Виокремлено три підходи щодо визначення місця фізичного та психічного примусу в системі кримінального права. Перший підхід – розуміння фізичного та психічного примусу як обставини, що виключає злочинність діяння. Цей підхід заснований на нормативно-правовому закріпленні примусу в розділі, який регулює правові наслідки для особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам за обставин, що виключають злочинність діяння. На погляд прибічників цього підходу, фізичний або психічний примус наділені усіма ознаками, які є характерними для аналізованого інституту та мають багато спільних ознак з іншими обставинами, що виключають злочинність діяння. Другий підхід є найбільш поширеним, його прихильники вказують, що віднесення непереборного фізичного примусу до обставин, що виключають злочинність діяння є помилковим, оскільки нездатність особи керувати своїми діями внаслідок фізичного примусу означає, що вона є неосудною, а тому кримінально-правова оцінка має бути як при діянні, вчиненому в стані неосудності. Третій підхід полягає у розумінні переборного фізичного та психічного примусу як одного із різновидів стану крайньої необхідності. Згідно із цим підходом фізичний та психічний примус є джерелом небезпеки, що утворює цей стан, а діяння, вчинюване під його впливом, – як таке, що скоюється у стані крайньої необхідності.
2. Доведено недоцільність визначення способів злочинного примушу¬вання із використанням поняття «психічне насильство», оскільки його зміст щодо відповідних складів злочинів становлять виключно погрози – заподіяння матеріальної, фізичної шкоди, вбивством, знищенням, пошкодженням майна. Для унеможливлення ймовірних проблем у правозастосуванні та уніфікації особливостей встановлення кримінальної відповідальності за примушування у різних сферах, обґрунтовано необхідність виключення психічного насильства як способу примушування із включенням у відповідні склади злочинів різновидів погроз, з допомогою яких примушувач може досягти бажаного результату.
3. Доведено, що обман помилково розцінювати як спосіб примушування, він є окремим способом вчинення злочину. По-перше, даний висновок випливає із комплексного аналізу норм КК України, в якому обман, поряд із примушуванням, не будучи його способом, виступає окремим способом вчинення злочину. Сполучник «або» між словами примушування та обман у таких складах злочинів означає, що аналізовані кримінально-правові поняття є рівнозначними способами вчинення одного злочину та не можуть бути співвіднесені як частина і ціле. На нашу думку, таке законодавче регулювання є обґрунтованим. По-друге, у теорії примушування означає протиправний та насильницький вплив на особу з метою підкорення її волі та досягнення від неї необхідної поведінки. Тобто, якщо певна вимога не є поєднана із насильством, відсутні підстави стверджувати наявність злочин¬ного примушування.
4. На підставі дослідження особливостей законодавчого регулювання кримінально-правового значення «примусу» та «примушування» виокремлено їх відмінні риси. По-перше, примус у статтях КК України означає як процес, так і результат, водночас кримінально-правове значення примушування обмежується його констатацією як процесу, кінцевий результат – виконання чи невиконання вимоги не має юридичного значення для вирішення питання кримінальної відповідальності. По-друге, примус, згідно із законодавчим регулюванням передбачає вимогу щодо заподіяння шкоди об’єктам кримінально правової охорони. Примушування передбачає вимогу поведінки, яка в своїй більшості не заподіює шкоду об'єктам кримінально-правової охорони. Виключення становить лише примушування до відмови від давання показань, оскільки така відмова є окремим складом злочину, а особа, яка внаслідок примушування відмовиться давати показання, заподіює шкоду об’єкту кримінально-правової охорони.
5. В межах дослідження встановлено сутність погрози як способу примушування та запропоновано визначення останньої як різновиду психічного насильства, який полягає у залякуванні особи вчиненням неправомірних дій з метою впливу на свободу волевиявлення та виконання вимоги, яку така погроза підкріплює.
6. Доведено помилковість розуміння випадків вчинення злочину під впливом погрози та під впливом примусу окремими обставинами, що пом’якшують покарання, оскільки такі випадки повинні бути об’єднані одним поняттям «примус», який повністю охоплює як фізичний вплив на особу, так і психічний вплив, одним із способів якого може бути визнана погроза.
7. Аналіз статей Загальної частини КК України дозволив визначити примус як міжінституційне поняття, оскільки воно використовується у регулюванні інституту обставин, що виключають злочинність діяння, інституту співучасті та інституту призначення покарання.
8. Встановлення наукових критеріїв класифікації обставин, що пом’якшують покарання, дозволило дійти висновку про те, що існує поділ обставин на такі, що характеризують: а) злочин як явище об’єктивної дійсності; б) особу винного; в) злочин та особу винного одночасно не охоплюють такої обставини як вчинення злочину під впливом погрози, примусу. Внаслідок цього запропоновано доповнити теоретичну класифікацію обставин, що пом’якшують покарання таким критерієм як «обставини, що характеризують суб’єктивну сторону злочину» та віднести до даного критерію таку обставину як вчинення злочину під впливом погрози та примусу.
9. Встановлено наукові підходи щодо визначення співвідношення понять «примус» та «примушування». Підтримано до додатково обґрунтовано позицію щодо розуміння даних понять як тотожних, а також встановлено відмінності цих понять у зв’язку з особливостями їх законодавчого закріплення. З метою уніфікації норм КК України підтримано пропозицію щодо заміни поняття «примушування», використаного в Особливій частині КК України, на поняття «примус».
10. Доведено, що способом примушування може бути як фізичний, так і психічний вплив на особу. Водночас, психічний вплив може полягати і у так званих «некримінальних погрозах», до яких віднесено погрозу само¬губством або погрозу заподіяння шкоди власному здоров’ю. Враховуючи викладене та з метою уніфікації норм, які встановлюють відповідальність за різного виду примушування, запропоновано формулювати відповідні норми наступним чином: «примушування, поєднане з насильством або з погрозою вбивством, іншим фізичним насильством, погрозою розголошення відомостей, які особа бажає зберегти в таємниці, погрозою знищення чи пошкодження майна». Із даного правила, з огляду на особливості кримінально-правової охорони, можливі винятки, а саме доповнення відповідних норм (наприклад, «Примушування давати показання») таким способом примушування як «іншими незаконними діями».
11. Враховуючи визначення спрямованості примушування як кримі¬нально-караного діяння, а також з урахуванням концепції охоронюваного законом порядку відносин між людьми як об’єкта злочину, запропоновано визначення додаткового безпосереднього об’єкта примушування як охоро¬нюваного законом порядку відносин між людьми, який забезпечує реалізацію права вільного волевиявлення особи.
12. Обґрунтовано необхідність зміни редакції ст. 40 КК України та запропоновано викласти її у такій редакції:
«Стаття 40. Незаконний примус
Правомірною є дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам під безпосереднім впливом примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками.
Кримінально-караним перевищенням меж дії або бездіяльності, вчиненої під безпосереднім впливом примусу, внаслідок якого особа могла керувати своїми вчинками є умисне заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо така шкода є більш значною, ніж відвернена шкода.
Особа не підлягає кримінальній відповідальності за перевищення меж дії або бездіяльності, вчиненої під безпосереднім впливом примусу, якщо внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного небезпекою, що загрожувала, вона не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди цій небезпеці».
13. Доведено необхідність доповнення Розділу ІІІ Особливої частини КК України «Злочини проти волі, честі та гідності особи»
статтею 146-1 «Примушування»
«Примушування до вчинення дій або відмови від їх вчинення, поєднане із насильством, погрозою вбивством, іншим фізичним насильством, погрозою розголошення відомостей, які особа бажає зберегти в таємниці, погрозою знищення чи пошкодження майна,
карається…»

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абакумова Ю. В. Кримінально-правова оцінка способів підбурювання до злочину / Ю. В. Абакумова // Вісник Запорізького національного університету. – 2010. – № 1. – С. 139–144.
2. Абакаров З. А. Ответственность за подстрекательство к совершению преступления по российскому уголовному праву : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / З. А. Абакаров. – Саратов, 2006. – 26 с.
3. Абсатаров Х. Х. Угроза убийством или причинением тяжкого вреда здоровью как преступление против личности: уголовно-правовой и криминологический аспекты : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / Х. Х. Абсатаров. – Челябинск, 2005. – 24 с.
4. Алексеев И. Н. Понуждение, принуждение и насилие в уголовном праве [Електронний ресурс] / И. Н. Алексеев. – Режим доступу :
Нttp://www.ugpr.ru/arhiv/13_yanv_2006/topic129_ponujdenie_prinujdenie_i_nasilie_v_ugolovnom_prave.html.
5. Андрушко П. П. Об’єкт кримінально-правової охорони, об’єкт злочину, об’єкт злочинного посягання та об’єкт злочинного впливу: основний зміст понять та їх співвідношення / П. П. Андрушко // Адвокат. – 2011. – № 12. – С. 3–10.
6. Аніщук В. В. Уявна оборона: кваліфікація та відповідальність : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / В. В. Аніщук. – К., 2011. – 18 с.
7. Аніщук В. В. Уявна оборона: кваліфікація та відповідальність : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Аніщук В. В. – К., 2011. – 211 с.
8. Антіпов В. В. Обставини, які виключають застосування кримінального покарання / В. В. Антіпов, В. І. Антипов. – К. : Атіка, 2004. – 208 с.
9. Антологія української юридичної думки : в 10 т. / [редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова) та ін.]. – К. : Видавничий Дім «Юридична книга», – Т. 7
Т. 7: Кримінальне право. Кримінальний процес / [упорядники: О. М. Костенко, О. О. Кваша ; відп. ред. О. М. Костенко]. – 2004. – 616 с.
10. Арманов М. Г. Деякі аспекти вдосконалення законодавчої регламентації кримінальної відповідальності за «самоправні» злочини / М. Г. Арманов // Серія «Право» : зб. наук. праць. – Харків : Харківський нац. педагогічний ун-т ім. Г. С. Сковороди, 2007. – Вип. 9. – С. 119–126.
11. Арсланбекова Р. А. Вовлечение в занятие проституцией и организация занятия проституцией: Уголовно-правовые и криминологические проблемы : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук. : спец. 12.00.08 «уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право » / Р. А. Арсланбекова. – Махачкала, 2004. – 16 с.
12. Арутюнов А. А. Соучастие в преступлении / Арутюнов А. А. – М. : Статут, 2013. – 408 с.
13. Бабанли Р. Ш. Кримінально-правове значення погрози / Р. Ш. Бабанли // Південноукраїнський правничий часопис. – 2009. – № 2. – С. 61–64.
14. Бабанли Р. Ш. Погроза вбивством: значення та місце в системі кримінального права України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Р. Ш. Бабанли. – К., 2010. – 18 с.
15. Бабанли Р. Ш. Погроза вбивством: значення та місце в системі кримінального права України : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Бабанли Р. Ш. – К., 2010. – 193 с.
16. Баулин Ю. В. Обстоятельства, исключающие преступность деяния / Баулин Ю. В. – Харьков : Основа, 1991. – 17 с.
17. Баулин Ю. В. Основания, исключающие преступность деяния / Баулин Ю. В. – К. : УМК ВО, 1989. – 48 с.
18. Баулин Ю. В. Понятие оснований, исключающих общественную опасность и противоправность деяния / Ю. В. Баулин // Проблемы социалистической законности. – 1987. – № 20. – С. 138–142.
19. Бевзенко С. Г. Особливості вчинення злочинів, пов’язаних із протидією законній господарській діяльності / С. Г. Бевзенко // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. – 2011. – № 5. – С. 137–146.
20. Белогриц-Котляревский Л. С. Учебник русского уголовного права. Общая и особенная части / Белогриц-Котляревский Л. С. – Киев, СПб., Харьков, 1903.
21. Берзін П. С. Злочинні наслідки: поняття, основні різновиди, кримінально-правове значення : [монографія] / Берзін П. С. – К. : Дакор, 2009. – 736 с.
22. Благодир А. А. Застосування примусу під час провадження слідчих дій : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / А. А. Благодир. – К., 2009. – 18 с.
23. Блажівський Є. М. Розмежування поняття «втручання у діяльність» та суміжних понять / Є. М. Блажівський // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. – 2010. – № 1. – С. 244–257.
24. Блинська С. Обставини, що виключають злочинність діяння в зарубіжному та українському законодавствах / С. Блинська // Міліція України. – 2003. – № 8. – С. 20–22.
25. Борисов В. І. Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи (коментар до законодавства) [Електронний ресурс] / В. І. Борисов, Л. В. Дорош // Форум права. – 2006. – № 1. – С. 4–15. – Режим доступу :
http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2006-1/06bvicno.pdf.
26. Брич Л. П. Деякі зауваження щодо роз’яснень Верховним Судом України положень КК про кримінальну відповідальність за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи / Л. П. Брич // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2008. – Вип. 47. – С. 164–173.
27. Брич Л. П. Розмежування складів злочинів, спільною ознакою яких є суспільно небезпечні наслідки у вигляді шкоди здоров’ю людини: зміст спільних ознак / Л. П. Брич // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2009. – Вип. 48. – С. 225–240.
28. Брич Л. П. Роль складу злочину у розмежуванні в кримінальному праві / Л. П. Брич // Склад злочину: проблемні питання : тези наук. конф., / Вісник Академії адвокатури України. – 2009. – № 1 (14). – С. 267–269.
29. Бунева И. Ю. Уголовная ответственность за принуждение к даче показаний : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / И. Ю. Бунева. – Красноярск, 2000. – 18 с.
30. Бурдін В. М. Кримінально-правове значення фізичного примусу [Електронний ресурс] / В. М. Бурдін // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. – Режим доступу :
http://www.nbuv.gov.ua/portal/ Soc_Gum/Nvlduvs/2008_2/08bvmzfp.pdf.
31. Бурдін В. М. Осудність та неосудність (кримінально-правове дослідження) : [монографія] / Бурдін В. М. – Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2010. – 780 с.
32. Вакулик О. О. Кримінальна відповідальність за примушування давати показання: історія розвитку норм / О. О. Вакулик // Адвокат. – 2009. – № 12. – С. 19 – 22.
33. Васильєв А. А. Формула та критерії осудності в кримінальному праві [Електронний ресурс] / А. А. Васильєв // Форум права. – 2010. – № 4. – С. 127–136. – Режим доступу :
http://www.nbuv.gov.ua/ejournals/FP/2010-4/10vaavkp.pdf.
34. Вереша Р. В. Кримінальне право України. Загальна частина : [навч. посібник] / Вереша Р. В. – К. : Центр учбової літератури, 2008. – 960 с.
35. Вереша Р. В. Проблеми вини в теорії кримінального права / Вереша Р. В. – К. : Атіка, 2005. – 464 с.
36. Веселов Е. Г. Физическое или психическое принуждение как обстоятельство, исключающее преступность деяния : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 [Електронний ресурс] / Веселов Е. Г. – Режим доступу :
http://www.dissers.info/disser_66629.html.
37. Веселов Е. Г. Физическое или психическое принуждение как обстоятельство, исключающее преступность деяния : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / Е. Г. Веселов. – Краснодар, 2002. – 16 с.
38. Вирок Недригайлівського районного суду Сумської області від 20 березня 2007 р. у справі № 1-26/07 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/1003565.
39. Вирок Галицького районного суду м. Львова від 30 червня 2010 р. у справі № 1-242 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10579846.
40. Вирок Гадяцького районного суду Полтавської області від 16 червня 2011 р. у справі № 1-42/11р [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/17723869.
41. Вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 16 січня 2013 р. у справі № 1806/10546/12 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/28635385.
42. Воронцов А. В. Актуальні питання щодо визначення родового об’єкта злочинів проти правосуддя / А. В. Воронцов // Правова система: теорія і практика. – 2008. – № 1. – С. 28–31.
43. Гаухман Л. Д. Насилие как средство совершения преступления / Гаухман Л. Д. – М. : Юрид. лит., 1974. – 144 с.
44. Гребёнкин Ф. Б. Уголовно-правовое значение психического насилия в преступлениях против собственности : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» [Електронний ресурс] / Ф. Б. Гребёнкин. – М., 2004. – 26 с. – Режим доступу :
http://law.edu.ru/book/book.asp?bookID=1151662.
45. Гримак Л. П. Гипноз и преступность / Гримак Л. П. – М. : Республика, 1997. – 340 с.
46. Грищук В. К. Кримінальне право України. Загальна частина : [навч. посібник] / Грищук В. К. – К. : Видавничий дім «Ін Юре», 2006. – 568 с.
47. Гуртовенко О. Л. Психічне насильство у кримінальному праві України : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / Гуртовенко О. Л. – Одеса, 2007. – 251 с.
48. Дегай О. В. «Крайняя необходимость» и «физическое или психическое принуждение» как обстоятельства, исключающие преступность деяния: вопросы соотношения / О. В. Дегай // Современные актуальные вопросы государства, права и юридического образования : материалы Всерос. науч.-практ. Интернет-конференции, 2008 г. / отв. ред. В. М. Пучнин. – Тамбов : Першина, 2008. – С. 135–140.
49. Донченко О. П. Свобода як категорія права : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.12 «Філософія права» / О. П. Донченко. – Одеса, 2010. – 20 с.
50. Джужа А. О. Особливості кваліфікації злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, не пов’язаних із застосуванням насильства / А. О. Джужа // Право та управління. – 2011. – № 1. – С. 133–140.
51. Дітріх О. Поняття та зміст психічного насильства в кримінальному праві України: проблеми визначення [Електронний ресурс] / О. Дітріх. – Режим доступу :
ttp://papers.univ.kiev.ua/article/Concept_and_content_of_psychical_violence_in_Ukrai_17760.
52. Довгань Н. Фізичне і психічне насильство: співвідношення понять / Н. Довгань // Вісник Львівського університету. – 2010. – Вип. 51. – С. 339–344.
53. Довгань-Бочкова Н. Гіпноз як насильницький спосіб вчинення злочину / Н. Довгань-Бочкова // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2011. – Вип. 52. – С. 319–325.
54. Дорош Л. В. Статева недоторканість та її кримінально-правова охорона / Л. В. Дорош // Питання боротьби зі злочинністю : зб. наук. праць. –2007. – Вип. 14. – С. 67–75.
55. Дудоров О. О. Обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання: поняття, правова природа, значення / О. О. Дудоров // Вісник Запорізького національного університету. – 2011. – № 1. – С. 204–211.
56. Дьяченко А. П. Уголовно-правовая охрана граждан от преступлений в сфере сексуальных отношений : дис. ... доктора юрид. наук : 12.00.08 / Дьяченко А. П. – М., 1993. – 343 с.
57. Емельянов В. П. Терроризм и преступления с признаками терроризирования: уголовно-правовое исследование / Емельянов В. П. – СПб. : Юрид. Центр Пресс, 2002. – 291 с.
58. Ємельянов В. П. Визначення об’єкта злочину у кримінально-правовій науці: дискусійні питання / В. П. Ємельянов // Вісник Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. – 2009. – № 2. – С. 125–135.
59. Жаровська Г. П. Співучасть у злочині за кримінальним правом України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Г. П. Жаровська. – К., 2004. – 19 с.
60. Жданова І. Є. Правова оцінка шкоди, заподіяної під впливом фізичного або психічного примусу в кримінальних кодексах держав пострадянського простору / І. Є. Жданова // Правничий часопис Донецького університету. – 2008. – № 2. – С. 81 – 87.
61. Жданова І. Є. Фізичний або психічний примус як обставина, що виключає злочинність діяння : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / І. Є. Жданова. – К., 2011. – 19 с.
62. Жданова І. Є. Фізичний та психічний примус у кримінальному законодавстві деяких держав континентального та загального права [Електронний ресурс] / І. Є. Жданова. – Режим доступу :
http://radnuk.info/statti/229-kruminal-pravo/14641-2011-01-18-22-05-07.html.
63. Загородников Н. И. Преступления против здоровья / Загородников Н. И. – М. : Юрид. лит., 1969. – 168 с.
64. Зарипов В. Г. Физическое и психическое принуждение в уголовном праве: понятие, види, ответственность : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / В. Г. Зарипов. – М., 2007. – 18 с.
65. Зелинский А. Ф. Осознаваемое и неосознаваемое в преступном поведении / Зелинский А. Ф. – Харьков : Вища школа, 1986. – 168 с.
66. Имидж лидера / [отв. ред. Е. В. Егорова-Гантман]. – М. : Знание, 1994. – 256 с.
67. Іванов Ю. Ф. Кримінальне право України. Загальна частина : [навч.-метод. посібник для самостійного вивчення дисципліни] / Іванов Ю. Ф. – К. : КНЕУ, 2003. – 354 с.
68. Іванюк Т. І. Обставини, що пом’якшують покарання: характерні ознаки / Т. І. Іванюк // Вісник хмельницького інституту регіонального управління та права. – 2003. – № 2 (6). – С. 115–120.
69. Іванюк Т. І. Обставини, які пом’якшують покарання, за кримінальним правом України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Т. І. Іванюк. – К., 2006. – 18 с.
70. Йосипів А. О. Кримінологічний і кримінально-правовий зміст поняття насильства [Електронний ресурс] / А. О. Йосипів. – Режим доступу :
http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Nvknuvs/2011_6/isipiv.htm.
71. Каган М. С. Мир общения: Проблема межсубъектных отношений / Каган М. С. – М. : Политиздат, 1988. – 319 с.
72. Казмиренко В. Кримінальний кодекс України: деякі психологічні аспекти / В. Казмиренко, Л. Казмиренко, О. Клименко // Право України. – 1995. – № 8. – С. 30–31.
73. Калашникова А. А. Принуждение к даче показаний (уголовно-правовой аспект) : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / А. А. Калашникова. – М., 2004. – 16 с.
74. Калугин В. В. Физическое и психологическое принуждение как обстоятельство, исключающее преступность деяния : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / В. В. Калугин. – М., 2001. – 29 с.
75. Карпушева І. Ю. Кримінально-правовий аналіз суспільно небезпечної дії та визначення її властивостей / І. Ю. Карпушева // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – 2011. – № 2 – С. 160–165.
76. Карп’юк М. В. Поняття насильства як способу вчинення злочинів проти власності за кримінальним правом України та Республіки Польща / М. В. Карп’юк // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. 2010. – № 1. – С. 305–315.
77. Кваша О. О. Кримінальна відповідальність за погрозу або насильство щодо судді, народного засідателя, присяжного / О. О. Кваша // Судоустрій і судочинство в Україні. – 2007. – № 2. – С. 71–78.
78. Кваша О. О. Примус психічний / О. О. Кваша, Р. Ш. Бабанли // Мала енциклопедія кримінального права / [за заг. ред. Ю. Л. Бошицького, З. А. Тростюк]. – К. : Кондор-Видавництво, 2012. – 284 с. – (Київський університет права НАН України).
79. Кваша О. О. Свобода волі та інші філософські категорії в обґрунтуванні злочинної поведінки та відповідальності за неї / О. О. Кваша // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка. – 2012. – Вип. 2 (59). – С. 3–11.
80. Келина С. Обстоятельства, исключающие преступность деяния: понятие и виды / С. Келина// Уголовное право. – 1999. – № 3. – С. 3−8.
81. Керенко С. Г. Кримінально-правова характеристика психічного насильства [Електронний ресурс] / С. Г. Керенко. – Режим доступу :
http://www.fursa.org/view_article.php?article_id=216&prefix=magazine.
82. Кобозева Т. Ю. Категория «принуждение» в уголовном праве России / Т. Ю. Кобозева // Вестник Воронежского государственного университета. Серия Право. – 2008. – № 1 (4). – С. 279 – 289.
83. Кобозева Т. Ю. Преступное принуждение как уголовно-правовая категория : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / Т. Ю. Кобозева. – М., 2011. – 18 с.
84. Кобозева Т. Ю. Принуждение как способ совершения преступления / Т. Ю. Кобозева // Вестник Владимирского юридического института. – 2008. – № 4 (9). – С. 142–147.
85. Кони А. Ф. О праве необходимой обороны : Разсуждение Студента Анатолiя Кони, написанное для получения степени кандидата по юридическому факультету / Кони А. Ф. – М., 1866. – 140 с.
86. Кондратенко М. А. Проблема квалификации признаков составов в насильственных преступлениях / М. А. Кондратенко, Н. В. Тыдыкова // Российская юстиция. – 2008. – № 1. – С. 41–42.
87. Коржанський М. Й. Кваліфікація злочинів : [навч. посібник] / Коржанський М. Й. – [3-є вид., доп. та перероб.]. – К. : Атіка, 2007. – 592 с.
88. Коровин Е. П. Ответственность за подстрекательство в уголовном законодательстве зарубежных стран / [Електронний ресурс] / К. П. Коровин // Сборник научных трудов юридического факультета Северо-Кавказского государственного технического университета. – 2004. – Вып. 6. – Режим доступу :
http://www.ncstu.ru.
89. Коростылёв О. И. Уголовно-правовая характеристика угрозы : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Коростылёв О. И. – Ставрополь, 2004. – 185 с.
90. Косович В. Формально невизначені терміни як засіб правового впливу / В. Косович // Вісник Львівського Університету. Серія юридична. – 2010. – Вип. 50. – С. 25–31.
91. Костенко О. Поняття об’єкта злочину : дискусію варто продовжити / О. Костенко, А. Ландіна-Виговська // Право України. – 2008. – № 4. – С. 50–55.
92. Костенко О. М. Культура і закон – у протидії злу / Костенко О. М. – К. : Атіка, 2008. – 352 с.
93. Костров Г. К. Психическое насилие при разбое и грабеже / Г. К. Костров // Советская юстиция. – 1970. – № 11. – С. 9–11.
94. Костров Г. К. Уголовноправовое значение угрозы : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / Г. К. Костров. – М., 1970. – 16 с.
95. Крашенинников А. А. Угроза в уголовном праве России : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Крашенинников А. А. – Ульяновск, 2002. – 204 с.
96. Кримінальне право України. Загальна частина / [за ред. П. С. Матишевського, П. П. Андрушка, С. Д. Шапченка]. – К. : Юрінком Інтер, 1997. – 502 с.
97. Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / [відп. ред. Є. Л. Стрельцов]. – Харків : Одіссей, 2009. – 328 с.
98. Кримінальне право України: Загальна частина : підручник / [Александров Ю. В., Антипов В. І., Володько М. В. та ін.] ; відп. ред. Я. Ю. Кондратьєв ; наук. ред. В. А. Клименко та М. І. Мельник. – К. : Правові джерела, 2002. – 432 с.
99. Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / [Александров Ю. В., Антипов В. І., Володько М. В. та ін.] ; за ред. М. І. Мельника, В. А. Клименка. – [3-є вид., перероб. та доп.]. – К. : Юрид. думка, 2004. – 352 с.
100. Кругликов Л. Л. Смягчающие и отягочающие ответственность обстоятельства в уголовном праве (Вопросы теории) / Кругликов Л. Л. – Воронеж : Изд-во Воронежского ун-та, 1985. – 164 с.
101. Крюков А. А. Принуждение к совершению сделки либо к отказу от ее совершения / А. А. Крюков, Д. В. Носков // Сибирский Юридический Вестник. – 2001. – № 1. – Режим доступу :
http://www.law.edu.ru/doc/document.asp?docID=1117155
102. Кузнецов В. М. Уголовная ответственность за отказ свидетеля или потерпевшего от дачи показаний : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / В. М. Кузнецов. – М., 2004. – 18 с.
103. Кульчій І. М. Щодо проблеми кваліфікації гіпнозу як способу вчинення злочину / І. М. Кульчій// Часопис Київського університету права. – 2010. – № 4. – С. 303–307.
104. Куманяева Е. А. Принуждение в уголовном праве : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / Е. А. Куманяева. – М., 2012. – 18 с.
105. Куц В. Зміст вини у злочинах з формальним складом / В. Куц, О. Бондаренко // Вісник національної академії прокуратури України. – 2009. – № 3. – С. 36–39.
106. Куций Р. В. Генезис розвитку поняття погрози в кримінальному праві України / Р. В. Куций // Митна справа. – 2011. – № 1 (73), Ч. 2. – С. 455–461.
107. Куций Р. В. Особливості кваліфікації злочинів, вчинених із застосуванням погрози / Р. В. Куций // Часопис Академії адвокатури України. – 2012. – № 1 (14). – Режим доступу :
http://archive.nbuv.gov.ua/e-journals/Chaau/2012-1/12krvizp.pdf
108. Левертова Р. А. Ответственность за психическое насилие по советскому уголовному праву : [учеб. пособие] / Левертова Р. А. – Омск : МВД СССР, Омская высшая школа милиции, 1978. – 104 с.
109. Лиськов М. Кримінальна відповідальність за примушування до участі у страйку або перешкоджання участі у страйку / М. Лиськов // Вісник прокуратури. – 2011. – № 4. – С. 70-74.
110. Лісова Н. В. Крайня необхідність як обставина, що виключає злочинність діяння : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Лісова Н. В. – К., 2006. – 198 с.
111. Лосич С. В. Кримінально-правове визначення поняття «схиляння» / С. В. Лосич // Європейські перспективи. – 2011. – № 1, Ч. 2. – С. 151–154.
112. Малеина М. Н. Правовой взгляд на проявления нетрадиционных способов (качеств) человека / М. Н. Малеина // Государство и право. – 1994. – № 2. – С. 122–129.
113. Маркін В. І. Стаття 180 «Перешкоджання здійсненню релігійного обряду» Кримінального кодексу України: недоліки та шляхи їх усунення [Електронний ресурс] / В. І. Маркін // Форум права. – 2011. – № 2. – С. 585–589. – Режим доступу :
http://www.nbuv.gov.ua/ejournals/FP/2011-2/11mviciu.pdf.
114. Мизина О. В. Отграничение института принуждения от иных обстоятельств, исключающих преступность деяния / О. В. Мизина // Пробелы в российском законодательстве : юрид. журнал. – М., 2009. – № 1. – С. 202–204.
115. Мизина О. В. Уголовно-правовая оценка принуждения в системе обстоятельств, исключающих преступность деяния / Мизина О. В. – Владивосток : Дальневосточный гос. ун-т, Юрид. ин-т, 2009. – 18 с.
116. Михайлов В. И. О социально-юридическом аспекте содержания обстоятельств, исключающих преступность деяния / В. И. Михайлов // Государство и право. – 1995. – № 12. – С. 59–69.
117. Міщенко С. М. Індивідуалізація покарання з урахуванням обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання / С. М. Міщенко // Митна справа. – 2012. – № 3 (81), Ч. 2. – Кн. 2. – С. 77–84.
118. Мокрицька І. Я. Обставини, які виключають злочинність діяння за новим КК України / І. Я. Мокрицька // Наукові записки. Юридичні науки. –2002. – Т. 20: Спец. випуск. – С. 344–346.
119. Музика А. А. Примусові заходи медичного і виховного характеру. – К.: Національна академія внутрішніх справ України. – 1997. – 125 с.
120. Навроцький В. О. Наступність кримінального законодавства України (порівняльний аналіз КК України 1960 року та 2001 року) / Навроцький В. О. – К. : Атіка, 2001. – 272 с.
121. Навроцький В. О. Склад злочину: юридична фікція чи правова реальність? / В. О. Навроцький // Вісник Академії адвокатури України. – 2009. – № 1 (14). – С. 237–239.
122. Наконечна Л. А. Відповідальність за насильницькі злочини в історії вітчизняного кримінального законодавства [Електронний ресурс] / Л. А. Наконечна // Форум права. – 2012. – № 1. – С. 672–679. – Режим доступу :
http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2012-1/12nlavkz.pdf.
123. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / [за ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація]. – [3-є вид.]. – Харків : Одіссей, 2006. – 1183 с.
124. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / [відп. ред. С. С. Яценко]. – [2-е вид., перероб. та доп.]. – К. : А.С.К., 2002. – 968 с. – (Нормативні документи та коментарі).
125. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України : у 2 ч. / [за заг. ред. М. О. Потебенька, В. Г. Гончаренка]. – К. : ФОРУМ, 2001– 942 . –
Ч. 1. – 2001. – 393 с.
126. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу / [за ред. М. І. Мельника, М. І Хавронюка]. – [6-е вид., перероб. та доп.]. – К. : Юрид. думка, 2009. – 1236 с.
127. Никифоров Б. С. Об умысле по действующему законодательству / Б. С. Никифоров // Советское государство и право. – 1965. – № 6. – С. 27–28.
128. Нікіфорова Т. І. Розвиток вчення про обставини, які пом’якшують покарання в кримінальному праві України / Т. І. Нікіфорова // Університетські наукові записки. – 2007. – № 4 (24). – С. 355–360.
129. Новий тлумачний словник української мови : в 3 т. / [уклад.: В. Яременко, О. Сліпушко]. – [2-е вид., виправ.]. – К. : Вид-во «АКОНІТ» –
Т. 2: К–П. – 2008. – 928 с.
130. Овезов Н. А. К вопросу об обстоятельствах, устраняющих общественную опасность и противоправность деяния в советском уголовном праве / Овезов Н. А. – Ашхабад : Ылым, 1972. – 103 с.
131. Омар Мухаммед Мусса Исмаил. Обстоятельства, исключающие преступность деяния, в уголовном праве Украины и Иордани : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Омар Мухаммед Мусса Исмаил. – К., 2003. – 198 с.
132. Орешкина Т. Уголовно-правовое значение непреодолимой силы / Т. Орешкина // Уголовное право. – 2003. – № 2. – С. 57 – 59.
133. Орешкина Т. Физическое или психическое принуждение как обстоятельства, исключающие преступность деяния / Т. Орешкина // Уголовное право. – 2000. – № 1. – С. 33–38.
134. Пархоменко С. В. Деяния, преступность которых исключается в силу социальной полезности и необходимости : [монография] / Пархоменко С. В. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2004. – 267 с.
135. Петрунев В. Борьба с уголовно-наказуемыми угрозами / В. Петрунев // Советская юстиция. – 1975. – № 17. – С. 14–15.
136. Пионтковский А. А. Учение о преступлении по советскому уголовному праву. Общая часть / Пионтковский А. А. – М. : Юрид. лит., 1961. – 667 с.
137. Плотнікова А. В. Проблеми визначення об’єкта злочинів у сфері заняття проституцією / А. В. Плотнікова // Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. – 2009. – Вип. 1 (5). – C. 123–126. – (Серія: Право).
138. Плутицька К. Структура особистості злочинця, який вчинив примушування до вступу в статевий зв’язок / К. Плутицька // Юридична Україна. – 2012. – № 4. – С. 70 - 74.
139. Плутицька К. М. Аналіз рівня, структури та динаміки злочину, передбаченого ст. 154 КК України «Примушування до вступу в статевий зв’язок» / К. М. Плутицька // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – 2011. – № 4. – С. 119–125.
140. Плутицька К. М. Примушування до вступу в статевий зв’язок як насильницький злочин / К. М. Плутицька // Вісник Запорізького національного університету. – 2011. – № 1. – С. 228–232.
141. Попов А. Н. Принуждение к даче показаний :Квалификация и предупреждение : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / А. Н7 Попов. – Омск, 2001. – 18 с.
142. Примаченко В. Ф. Проблеми визначення обставин, що виключають злочинність діяння / В. Ф. Примаченко // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ. – 2005. – № 1 (20). – С. 285–290.
143. Протидія порушенням прав людини засобами кримінальної юстиції / [кер. авт. кол. і відп. ред. О. М. Костенко]. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2008. – 172 с.
144. Райгородский В. В. Уголовно-правовая характеристика подкупа или принуждения к даче показаний или уклонению от дачи показаний либо к неправильному переводу : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / В. В. Райгородский. – Ростов-на-Дону, 2009. – 18 с.
145. Российское уголовное право / [под ред. В. С. Комиссарова]. – СПб., 2005. – 329 с.
146. Рузевич О. Р. Способы посягательства на психическую неприкосновенность личности / О. Р. Рузевич // Вестник Владимирского государственного университета. – 2008. – № 1 (6). – С. 204–207.
147. Самощенко И. В. Ответственность за угрозу по уголовному праву Украины (понятие, виды, спорные проблемы) : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Самощенко И. В. – Харьков, 1997. – 222 с.
148. Сахаров А. Б. Обстоятельства, исключающие уголовную ответсвенность / А. Б. Сахаров // Советское государство и право. – 1987. – № 11. – С. 111–128.
149. Седых Л. В. Преступления, совершаемые с применением гипноза: особенности квалификации и предупреждения : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / Л. В. Седых. – Саратов, 2012. – 32 с.
150. Сергиевский Н. Д. Русское уголовное право: Часть Общая : [пособие к лекциям] / Сергиевский Н. Д. – [9-е изд.].