КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОКАРАННЯ У ВИДІ ГРОМАДСЬКИХ РОБІТ

Короткий опис

ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

ГУЦУЛЯК МИКОЛА ЯРОСЛАВОВИЧ

УДК 343.8 : 343.244

КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОКАРАННЯ У ВИДІ ГРОМАДСЬКИХ РОБІТ

12.00.08 – кримінальне право та кримінологія,
кримінально-виконавче право

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
доктор юридичних наук, професор,
Богатирьов Іван Григорович

Львів – 2010

ЗМІСТ

ВСТУП ………………………………………………….………………………….. 5
РОЗДІЛ 1. Загальна характеристика кримінально-виконавчого
інституту виконання та відбування покарання у виді
громадських робіт ……………………………………….........................................14
1.1. Стан наукової розробки і розвитку інституту виконання та відбування
покарання у виді громадських робіт ……………………………………..…....... 14
1.2. Поняття та зміст покарання у виді громадських робіт у контексті кримінально-правової та кримінально-виконавчої характеристики …...…....... 29
1.3. Сучасний стан виконання та відбування покарання
у виді громадських робіт ……………………………………………………...…. 54
Висновки до першого розділу ………………………………………………..….. 70
РОЗДІЛ 2. Характеристика виконання покарання
у виді громадських робіт ……………………………………………….…...…… 72
2.1. Кримінально-виконавча інспекція як суб’єкт виконання покарання
у виді громадських робіт ……………………………………………….…......…. 72
2.2. Взаємодія кримінально-виконавчої інспекції з державними органами та громадськістю у процесі виконання покарання у виді громадських робіт …... 85
2.3. Зарубіжний досвід організації виконання і відбування покарання у виді громадських робіт (порівняльний аналіз)………………………………..….. 93
Висновки до другого розділу ……………………………………..…………… 123
РОЗДІЛ 3. Характеристика відбування покарання у виді
громадських робіт ………………………………………………………......…. 125
3.1. Характеристика засуджених до покарання
у виді громадських робіт ……………………………………………….…...… 125
3.2. Права та обов’язки засуджених до покарання
у виді громадських робіт ……………………………………………….…...… 137
3.3. Засоби виправлення і ресоціалізації засуджених до покарання
у виді громадських робіт ……………………………………………..……….. 153
Висновки до третього розділу ………………………………………………… 172
ВИСНОВКИ ………………………………………………………….….….… 174
ДОДАТКИ ………………………………………………………………...…… 182
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………….….… 212

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

КВК України Кримінально-виконавчий кодекс України
КК України Кримінальний кодекс України
КВІ Кримінально-виконавча інспекція
ДДУПВП Державний департамент України
з питань виконання покарань
ОВС Органи внутрішніх справ
ВНЗ Вищі навчальні заклади
УКВІ ДДУПВП Управлінню кримінально-виконавчої інспекції Державного департаменту України з питань виконання покарань
ППОПП ЗПД Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Реформування кримінально-виконавчого законодавства України в частині регламентації порядку та умов виконання і відбування кримінальних покарань було здійснено 11 липня 2003 р. з прийняттям Кримінально-виконавчого кодексу України (далі – КВК України) на рівні самостійного розділу II Особливої частини КВК України, в якому вперше сформовано нову систему норм, що передбачають виконання покарань, не пов’язаних із позбавленням волі, і регулюють порядок виконання та відбування покарання у виді громадських робіт (статті 36-37 КВК України).
Громадські роботи є одним із новітніх «винаходів» у системі покарань, не пов’язаних із позбавленням волі. В Україні вони були введені лише у вересні 2001 р. Їх мета – запобігання злочинності і сприяння ресоціалізації правопорушника шляхом примусової безоплатної праці, виконання суспільно корисної діяльності для неприбуткових організацій на благо громади тощо.
Змістом покарання у виді громадських робіт є покладання на засудженого трудового зобов’язання, від якого він ухилятися не має права, а визначальною особливістю такого зобов’язання є безоплатність праці засудженого. Громадські роботи також не можуть бути джерелом поповнення бюджету органів місцевого самоврядування, і виконуються вони не на користь потерпілого від злочину, а на користь суспільства.
Кримінально-виконавча характеристика покарання у виді громадських робіт полягає в тому, що: суб’єктом їх виконання є кримінально-виконавча інспекція ДДУПВП; місця громадських робіт визначаються органами місцевого самоврядування; проведення індивідуально-профілактичної роботи за місцем проживання засудженого покладається на органи внутрішніх справ; виконуються вони засудженим на безоплатній основі, у вільний від основної роботи чи навчання час та не більше як чотири години на день; ці роботи є суспільно корисні і спрямовані на формування у засудженого поваги до суспільства та до громадських інтересів; призначення покарання у виді громадських робіт передбачено лише за злочини невеликої тяжкості і не скасовуються навіть у разі, коли винна особа тимчасово не працює або не навчається; громадські роботи є альтернативою до інших основних видів покарання; покарання у виді громадських робіт є специфічним видом покарання, який застосовується не до кожної винної особи; звільнення від відбування покарання у виді громадських робіт можливе лише на підставі ст. 84 КК (за хворобою), ст. 85 КК (на підставі закону про амністію або акта про помилування) та ч.3 ст. 37 КВК (стосовно особи, яка після постановлення вироку визнана інвалідом першої або другої групи чи досягла пенсійного віку, а також жінки, яка стала вагітною).
Універсальність покарання у виді громадських робіт, з одного боку, і не значна поширеність злочинів, за які доцільно було б його застосовувати, з іншого, здавалося б, не передбачають і значний обсяг кари. Однак дані судової практики свідчать про зворотнє.
За офіційними даними УКВІ ДДУПВП, за останні п’ять років простежується тенденція до зростання призначення покарання у виді громадських робіт (щодо інших видів покарань, які виконує кримінально-виконавча інспекція). Так, якщо у 2004 р. було засуджено 1103 особи, то у 2005 р. – 1 243 особи, відповідно у 2006 р. – 1 477 особи, у 2007 р. – 1 582 осіб, 2008 р – 2153 особи, а на 1 листопада 2009 – 2947 осіб . Аналіз цієї інформації дає підстави стверджувати, що у 2009 році ці показники можуть суттєво збільшитися, що є позитивною тенденцією призначення зазначеного виду покарання, а в майбутньому призведе до зменшення питомої ваги покарань у виді позбавленням волі на певний строк.
Важливого значення кримінально-виконавчій характеристиці громадським роботам як виду покарання надає наука кримінально-виконавчого права. Питання законодавчого визначення і практичного застосування даного виду покарання, а також загальні питання вчення про покарання, що мають безпосередній стосунок і до громадських робіт, досліджувалися в роботах відомих вітчизняних вчених, серед яких праці Л.В. Багрій-Шахматова, М.І. Бажанова, Ю.В. Бауліна, В.А. Бадири, І.Г. Богатирьова, І.В. Вартилецької, М.Г. Вербенського, В.К. Грищука, О.М. Джужи, Т.А. Денисової, О.Г. Колба, В.О. Корчинського, М.І. Мельника, В.О. Меркулової, В.О. Навроцького, В.Г. Павленка, В.І. Рудника, А.Х. Степанюка, В.М. Трубникова, О.В. Ткачової, П.Л. Фріса, С.Я. Фаренюка, С.В. Черкасова, Н.П. Черненок, С.І. Халимона, Д.С. Шияна, І.С. Яковець та інших.
У сучасній українській кримінально-правовій та кримінологічній науці деякі питання громадських робіт як виду покарання були предметом дисертаційних досліджень О.В. Ткачової «Виконання покарання у виді виправних і громадських робіт» (2006 р.), В.Г. Павленка «Кримінально-правова та кримінологічна характеристика громадських робіт як виду покарання» (2006 р.), С.В. Черкасова «Кримінологічна концепція альтернативних мір покарання» (2006 р.), С.І. Халимона «Запобігання злочинам серед осіб, які перебувають на обліку в кримінально-виконавчій інспекції» (2008 р.), О.І. Богатирьової «Кримінально-виконавча інспекція як суб’єкт виконання покарань» (2009 р.).
Дослідження цих науковців, без сумніву, збагатили кримінальну, кримінально-виконавчу та кримінологічну науку і мають значну прикладну цінність. Ми вважаємо, що аналіз вищеперерахованих праць дозволить показати, що вченими вже досліджено, а що ні, що потребує подальшого дослідження чи певного удосконалення.
Однак можемо стверджувати, що сьогодні залишилося велике коло питань щодо кримінально-виконавчої характеристики покарання у виді громадських робіт, які ще не були предметом наукового пошуку або недостатньо були вивченими, тому проблематика громадських робіт як виду покарання була і залишається актуальною для науки кримінального, кримінально-виконавчого права, оскільки саме від ступеня наукової розробленості відповідних проблем значною мірою залежить і адекватність законодавчого визначення цього виду покарання і ефективність його практичного виконання.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано у Львівському державному університеті внутрішніх справ у межах комплексної теми наукових досліджень «Проблеми реформування правової системи України» (державний реєстраційний номер 0109U007853).
Обрана тема дослідження відповідає положенням Концепції реформування Державної кримінально-виконавчої служби України, схваленої указом Президента України від 25 квітня 2008 р. №401/2008, тематиці пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення та впровадження в практичну діяльність органів і установ виконання покарань на період 2006-2010 рр., затверджених НМР ДДУПВП 17.02.2006 р. (протокол № 1), та планам науково-дослідної роботи Львівського державного університету внутрішніх справ.
Мета і завдання дослідження. Метою роботи є розв’язання комплексного наукового завдання щодо кримінально-виконавчої характеристики покарання у виді громадських робіт, формування на цій основі науково обґрунтованих положень і рекомендацій щодо удосконалення законодавства й практики його застосування, розроблення шляхів підвищення ефективності виправлення і ресоціалізації засуджених.
Відповідно до визначеної мети нами були поставлені такі завдання:
– визначити стан наукової розробки проблем виконання і відбування покарання у виді громадських робіт;
– запропонувати визначення покарання у виді громадських робіт;
– надати розгорнуту характеристику виконання покарання у виді громадських робіт;
– проаналізувати позитивний досвід виконання покарань у виді громадських робіт в окремих зарубіжних країнах та запропонувати шляхи його впровадження в Україні;
– встановити рівень взаємодії кримінально-виконавчої інспекції з державними органами і громадськістю щодо виконання покарання у виді громадських робіт;
– надати характеристику осіб, які відбувають покарання у виді громадських робіт;
– провести аналіз прав та обов’язків засуджених до покарання у виді громадських робіт;
– дослідити засоби виправлення і ресоціалізації засуджених у виді громадських робіт;
– розробити пропозиції щодо вдосконалення кримінально-виконавчого законодавства України, галузевих нормативно-правових актів та практики їх застосування.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у сфері виконання покарань, не пов’язаних із позбавленням волі.
Предметом дослідження є кримінально-виконавча характеристика покарання у виді громадських робіт.
Правову основу дослідження становлять Конституція України, Кримінальний кодекс України, Кримінально-виконавчий кодекс України, закони України, нормативно-правові акти Президента України, Кабінету Міністрів України, міжнародні правові акти, зокрема, які регламентують поводження із засудженими, галузеві нормативні акти, накази, інші документи Державної кримінально-виконавчої служби та Міністерства внутрішніх справ України.
Емпіричну базу дослідження склали показники статистичної звітності ДДУПВП за 2003-2009 рр., дані вибіркового вивчення 250 кримінальних справ, розглянутих судами, за якими ухвалено вироки про покарання у виді громадських робіт за період 2005-2009 рр., статистичні дані Управління КВІ ДДУПВП, судові огляди та інші документи за темою дослідження, результати вивчення особових справ засуджених (135 осіб), персоналу КВІ (120 осіб), з’ясовано їх позиції щодо необхідності удосконалення виконання покарання у виді громадських робіт.
Методи дослідження обрано з урахуванням поставленої мети, завдань дослідження, його об’єкта і предмета.
У роботі використовувалися загальнонаукові методи дослідження та методи, властиві для досліджень у правових науках, зокрема: історико-правовий дозволив розглянути стан наукової розробки теми дослідження (підрозділ 1.1); діалектичний метод – дослідити й обґрунтувати поняттєвий апарат та зміст кримінально-виконавчої характеристики покарання у виді громадських робіт (підрозділи 1.2., 2.1.); формально-логічний метод використовувався як універсальний спосіб аргументування (підрозділи 2.3., 3.2.); логіко-юридичний метод дозволив визначити прогалини і суперечності у діяльності кримінально-виконавчої інспекції щодо виконання покарання у виді громадських робіт (підрозділи 1.3., 2.1.); порівняльно-правовий метод дав змогу виявити властиві нормам чинного законодавства переваги і недоліки порівняно з відповідними положеннями кримінального законодавства зарубіжних країн та сформулювати пропозиції щодо удосконалення кримінально-виконавчого законодавства, галузевих нормативно-правових актів ДКВС України (підрозділи 2.2., 2.3.); за допомогою статистичного методу було опрацьовано офіційну державну і власноруч досліджену статистичну інформацію як одне із джерел надходження відомостей про предмет дослідження (підрозділ 3.1.).
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що вперше в Україні на монографічному рівні проведено дослідження кримінально-виконавчої характеристики покарання у виді громадських робіт. Найбільш важливими теоретичними висновками і практичними положеннями, які відображають новизну, є такі:
вперше:
– обґрунтовано зміст складових елементів кримінально-виконавчої характеристики покарання у виді громадських робіт та періодизацію розвитку вітчизняної наукової думки із зазначеної проблеми;
– визначено поняття кримінально-виконавчої характеристики покарання у виді громадських робіт як сукупності ознак, які характеризують зміст виконання та відбування покарання у виді громадських робіт і відображаються у відповідних елементах об’єктивного та суб’єктивного характеру;
– сформульовано поняття режиму виконання і відбування покарання у виді громадських робіт як встановленого законом та іншими нормативно-правовими актами порядку виконання і умов відбування покарання, що забезпечує неухильне виконання засудженими покладених на них обов’язків; їх сумлінне ставлення до праці, контроль за засудженими під час відбування покарання, реалізацію їх прав і законних інтересів, а також безпеку персоналу;
удосконалено:
– законодавче визначення покарання у виді громадських робіт, передбаченого ч.1 ст. 56 КК України, і запропоновано поняття громадських робіт як заходу державного примусу, що застосовується за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочинів невеликої та середньої тяжкості, і полягає у виконанні засудженим у вільний від основної роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування;
– форми взаємодії кримінально-виконавчої інспекції з органами місцевого самоврядування щодо виконання покарання у виді громадських робіт. (Запропоновано положення про взаємодію між кримінально-виконавчою інспекцією і органами місцевого самоврядування щодо контролю за засудженими до покарання у виді громадських робіт );
– зміст вимог кримінально-виконавчого законодавства з питань правового регулювання суспільних відносин у сфері виконання покарання у виді громадських робіт;
дістало подальший розвиток:
– аргументи на користь збільшення мінімального і максимального терміну покарання у виді громадських робіт та кількості їх призначення судами;
– зміст правового статусу засуджених до громадських робіт;
– форми і методи профілактично-виховної роботи суб’єктами кримінально-виконавчих правовідносин щодо осіб, які відбувають покарання у виді громадських робіт. (Запропонована програма індивідуальної виховної роботи із засудженим до громадських робіт);
– сучасні порівняльно-правові дослідження з питань особливостей виконання та відбування покарання у виді громадських робіт у правозастосовній практиці зарубіжних країн та України.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані висновки та пропозиції використовуються:
– у науковій діяльності – при проведенні досліджень у сфері кримінального та кримінально-виконавчого права;
– у правотворчості – при розробці концептуальних положень кримінально-виконавчого права України, а також при підготовці законодавчих та галузевих нормативно-правових актів Державного департаменту України з питань виконання покарань щодо загальнодержавних і регіональних програм. (акт впровадження від 9 лютого 2009 р.);
– у правозастосовній діяльності – як рекомендації щодо виконання покарань у виді громадських робіт підрозділами кримінально-виконавчої інспекції (акт впровадження від 17 вересня 2008 р.);
– у навчальному процесі – під час викладання дисциплін «Кримінально-виконавче право», «Кримінологія» у Прикарпатському юридичному інституті Львівського державного університету внутрішніх справ (акт впровадження від 05 березня 2009 р.).
Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення та їх аргументація, рекомендації практичного характеру з удосконалення кримінально-виконавчого законодавства, що містяться у дисертації, обговорені на засіданнях кафедри кримінального права та кримінології Львівського державного університету внутрішніх справ, були оприлюднені на міжнародних, республіканських, міжвузівських наукових конференціях, зокрема: Міжвузівській науково-практичній конференції «Гуманізація кримінальних покарань як складова процесу Євроінтеграції України» (Чернігів, 2007 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Досудове слідство: шляхи вдосконалення кримінального та кримінально-процесуального законодавства» (Івано-Франківськ, 2007 р.); науково-практичному семінарі «Державна політика у сфері кримінальної юстиції та забезпечення правопорядку в Україні» (Дніпропетровськ, 2008 р.); Всеукраїнському науково-теоретичному семінарі «Політика Української держави у сфері боротьби зі злочинністю» (Івано-Франківськ, 2009 р.).
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертації відображено у одинадцяти наукових працях, з яких сім опубліковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України, чотири – у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій, а також у науково-методичних рекомендаціях.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове розв’язання конкретного наукового завдання, що виявляється у науковому обґрунтуванні кримінально-виконавчої характеристики покарання у виді громадських робіт. У результаті дослідження сформульовано низку положень, що є новими для кримінально-виконавчого права. Серед них основними слід вважати:
1. Проведений комплексний системний аналіз стану наукової розробки проблем виконання і відбування покарання у виді громадських робіт підтвердив необхідність наукового пошуку їх вирішення як на теоретичному, так і практичному рівні. Доведено, що сьогодні цілком виправданим є законодавче збільшення санкцій КК України щодо покарання у виді громадських робіт та внесення змін і доповнень до Кримінально-виконавчого кодексу України.
2. У процесі дослідження дисертантом уточнено ч. 1 ст. 56 КК України і запропоновано розглядати громадські роботи як захід державного примусу, що застосовується за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочинів невеликої та середньої тяжкості, і полягає у виконанні засудженим у вільний від основної роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування. Таке визначення обґрунтовуємо, виходячи зі ступеня суспільної небезпеки досліджених складів злочинів, за які було призначено покарання у виді громадських робіт: невеликої тяжкості – 55,9 %; злочинів середньої тяжкості й тяжких злочинів, що становить, відповідно, 37,8 % та 6,3 %; засуджених за особливо тяжкі злочини виявлено не було.
3. На основі аналізу завдань та функцій кримінально-виконавчої інспекції щодо виконання покарання у виді громадських робіт зроблено висновок щодо необхідності надання кримінально-виконавчій інспекції додаткових завдань і функцій, зокрема: 1) проведення із засудженими до громадських робіт індивідуально-виховної роботи; 2) привід даних засуджених, які без поважних причин не з’явилися за викликом до інспекції або суду.
4. Доведено, що закріплення у чинному законодавстві покарання у виді громадських робіт є позитивних кроком держави в контексті прогресивної системи покарання. Таке положення підтверджено як у ретроспективному, так і в сучасному стані означеної правозастосовчої практики. Це логічно випливає зі змісту кримінально-виконавчих відносин, пріоритетними суб’єктами яких є засуджені та персонал кримінально-виконавчої інспекції. Усі інші учасники цих відносин (державні органи, громадські організації, близькі родичі засуджених тощо) мають право надавати допомогу інспекції у забезпеченні належного контролю за виконанням і відбуванням цього виду покарання.
5. У роботі обґрунтовується думка про необхідність активніше проводити працівниками кримінально-виконавчої інспекції цілеспрямовану роботу щодо формування громадської думки про значущість її діяльності під час виконання покарання у виді громадських робіт. Форми такої діяльності можуть бути найрізноманітнішими – залучення засобів масової інформації, систематичні виступи перед населенням, випуск популярних друкованих видань, розробка і реалізація просвітницьких програм тощо.
6. Доведено, що громадські роботи як вид кримінального покарання має достатньо високе профілактичне значення. Крім зниження рецидиву, цьому покаранню притаманна низка інших позитивних рис: засуджений набуває нових навичок роботи, безпосередньо спілкується з правослухняним населенням, приносить користь безкоштовною працею суспільству та громаді. Вважаємо, що стримулювальним фактором призначення такого виду покарання, є, передусім недостатня кількість статей в Особливій частині КК України, які передбачають цей вид покарання, а також відсутність налагодженого механізму взаємодії органів місцевого самоврядування і кримінально-виконавчих інспекцій із його виконання.
7. На підставі дослідження запропоновано активізувати процес ширшого впровадження в судову практику цього прогресивного альтернативного виду покарання. На цій основі дисертант пропонує, по-перше, розширити законодавчі можливості призначення громадських робіт і, по-друге, створити налагоджений механізм залучення відповідних служб органів місцевого самоврядування до процесу виконання цього виду покарання.
8. Дано визначення поняття кримінально-виконавчої характеристики покарання у виді громадських робіт як сукупності ознак, які характеризують зміст виконання та відбування покарання у виді громадських робіт і відображаються у відповідних елементах об’єктивного та суб’єктивного характеру.
9. Що стосується юридичних передумов призначення громадських робіт та розширення можливості їх призначення, то, на наш погляд, найбільш удалим варіантом є внесення змін до Кримінального кодексу України і включення цього покарання в санкції статей, які передбачають відповідальність за злочини невеликої та середньої тяжкості, а також, збільшивши у перспективі максимальний термін громадських робіт (наприклад до 480 годин). Вважаємо, що це дозволить правозастосувачу гнучкіше підходити до вирішення багатьох проблем, пов’язаних з обранням правопорушнику необхідної міри, і, зрештою, буде сприяти поліпшенню ситуації в сфері запобігання вчиненню нових злочинів.
10. Порівняльний аналіз вітчизняного кримінально-виконавчого законодавства, яке регулює виконання покарання у виді громадських робіт із аналогічним законодавством зарубіжних країн дозволяє стверджувати, що в законодавстві зарубіжних країн в організації і виконанні громадських робіт є немало цікавих рішень, перевірених практикою, які необхідно враховувати при доробці і розробці відповідних українських нормативно-правових актів. Це стосується розширення можливих способів призначення подібної міри (наприклад, як обов’язку при звільненні від відбування покарання з випробуванням, як додаткового покарання, а також як одного з примусових заходів виховного впливу, що призначаються неповнолітнім засудженим); збільшення максимального терміну робіт, що призначаються; можливості прогресивної системи відбування цього покарання; відповідальності осіб, що ухиляються від виконання робіт; процедури з’ясування судом можливості виконання призначеної санкції; ширшого залучення громадськості до виконання таких заходів тощо.
11. На основі дослідження зроблено висновок, що закордонний досвід виконання покарання у виді громадських робіт не може бути механічно перенесено у вітчизняну науку кримінального, кримінально-виконавчого права та кримінології, і доведено, що цей досвід є корисний не тільки для кримінально-виконавчої системи України, а й інших країн світу.
12. У роботі стверджується, що сьогодні, на жаль, ще не досягнуто постійної і системної взаємодії кримінально-виконавчої інспекції з органами місцевого самоврядування, громадськістю щодо контролю за засудженими до покарання у виді громадських робіт. Запропоновано «Положення» такої взаємодії, що дозволить покращити контроль за засудженими. Однією з форм залучення громадськості до сфери надання допомоги засудженим до покарання у виді громадських робіт може стати введення інституту громадських кураторів, що відповідає сучасним реаліям виконання цього виду покарання.
13. З метою забезпечення належного виконання вироку суду протягом усього строку відбування покарання у виді громадських робіт засудженою особою пропонується законодавчо закріпити за кримінально-виконавчою інспекцією функцію складання працівниками кримінально-виконавчої характеристики, що надасть змогу визначити ступінь виправлення засуджених осіб, які перебувають на обліку.
14. Дослідження характеристики засуджених до покарання у виді громадських робіт дозволило зробити висновок про те, що суспільна небезпека таких засуджених залишається стабільно складною. Доведено, що негативно характеризуються практично всі вивчені засуджені, 35,5 % – ведуть антисоціальний спосіб життя, 19,2 % – постійно контактують із особами антигромадської поведінки, 26,7 % – зловживали алкогольними напоями, 14,9 % – вживали наркотичні речовини. Наведені дані свідчать про необхідність складання кримінально-виконавчої характеристики, яка дозволить своєчасно реагувати на зміни поведінки під час відбування покарання, а також у процесі організації профілактично-виховного впливу.
15. Доводиться, що правовий статус засуджених до громадських робіт відповідає міжнародним нормативно-правовим актам. Встановлено, що громадські роботи дозволяють засудженим користуватися правами та обов’язками, закріпленими Конституцією та законами України. Поряд із цим виявлено низку прогалин у КВК України щодо регламентації порядку та умов виконання та відбування покарання у виді громадських робіт. З цього приводу внесені пропозиції щодо змін і доповнень до КВК України.
16. На основі аналізу законодавчих положень та науки кримінально-виконавчого права запропоновано доктринальне поняття режиму виконання і відбування громадських робіт. Вважаємо, що режим громадських робіт – це встановлений законом та іншими нормативно-правовими актами порядок виконання і умови відбування покарання, що забезпечує неухильне виконання засудженими покладених на них обов’язків; їх сумлінне ставлення до праці, контроль за засудженими під час відбування покарання, реалізацію їх прав і законних інтересів, а також безпеку персоналу.
17. З метою удосконалення законодавчого регулювання виконання та відбування покарання у виді громадських робіт пропонується внести наступні зміни та доповнення:
– ч.1 ст. 56 КК України викласти в такій редакції : «Громадські роботи – це захід державного примусу, що застосовується за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочинів невеликої та середньої тяжкості, і полягає у виконанні засудженим у вільний від основної роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування»;
– ч. 2 ст. 56 КК України викласти в такій редакції: «Громадські роботи встановлюються на строк від 120-ти до 480-ти годин і відбуваються не більш, як 4 години на день.
Як додаткове покарання громадські роботи можуть бути призначені лише у випадку, якщо вони спеціально передбачені в санкції статті Особливої частини цього Кодексу»;
– ч. 2 ст. 37 КВК України доповнити словами: «У разі направлення засудженого у відрядження з основного місця роботи, проходження за необхідності курсу лікування або надання засудженому в період відбування громадських робіт додаткових соціальних відпусток у зв’язку з навчанням без відриву від виробництва чи з інших поважних причин особистого та сімейного характеру виконання покарання призупиняється на зазначений період відрядження, лікування чи перебування у відпустці».
Правом призупинення та відновлення виконання покарання у виді громадських робіт наділена кримінально-виконавча інспекції за місцем проживання засудженого після винесення нею відповідного рішення.
Доповнити підрозділ 5 «Інструкції про порядок виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань» затвердженої наказом ДДУПВП № 270/1560 від 19.12.2003 пунктом такого змісту: «5.7. Працівник інспекції за наявності підстав, передбачених ч.2 ст.37 КВК України, виносить мотивовану постанову про призупинення чи відновлення виконання покарання у виді громадських робіт на період відрядження, лікування чи перебування засудженої особи в додатковій соціальній відпустці у зв’язку з навчанням без відриву від виробництва чи з інших поважних причин особистого та сімейного характеру. Одна копія постанови видається засудженій особі, друга долучається до особової справи засудженої особи».
– ч. 5 ст. 36 КВК України доповнити словами такого змісту: «Кримінально-виконавча інспекція веде облік засуджених, організовує виховну роботу із засудженими....», далі за текстом.
Доповнити підрозділ 2 «Інструкції про порядок виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань» затвердженої наказом ДДУПВП № 270/1560 від 19.12.2003 пунктом такого змісту: «2.2. Організовують виховну роботу із засудженими особами, проводять індивідуальні бесіди з ними, використовують методи психолого-педагогічного впливу, залучають до процесу виправлення засуджених їх родичів, колег, представників громадських, релігійних організацій, громадських інспекторів (волонтерів), осіб, які можуть позитивно впливати на засуджених, надають допомогу засудженим для психологічної переорієнтації і створення психологічно сприятливого мікроклімату у виробничій діяльності, сфері освіти тощо, використовують діагностику особистості, визначають цільові настанови в житті, прогнозують поведінку засуджених у період відбування покарання і після його відбуття, вивчають спосіб життя, дозвілля, оцінку вчиненого злочину, відвідують за місцем проживання, роботи, навчання».
Ввести до КВК України статтю 371 «Заходи заохочення, що застосовуються до осіб, засуджених до громадських робіт» і викласти її в наступній редакції:
«1. Якщо засуджений після фактичного відбуття не менше однієї третини встановленого вироком суду строку громадських робіт не порушує порядок та умови їх відбування, сумлінно ставиться до праці, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, кримінально-виконавча інспекція може застосувати до нього наступні заходи заохочення:
– подяку;
– дострокове зняття раніше накладеного стягнення у формі письмового попередження про притягнення до кримінальної відповідальності;
2. Заходи заохочення застосовуються до засуджених до громадських робіт у письмовій формі.
3. Правом застосування передбачених частиною першою цієї статті заходів заохочення користується в повному обсязі начальник кримінально-виконавчої інспекції або особа, яка його заміняє. Співробітник кримінально-виконавчої інспекції має право оголосити засудженому подяку.
4. Дострокове зняття раніше накладеного стягнення допускається не раніше фактичного відбуття не менше однієї другої встановленого судом строку громадських робіт з дня накладення стягнення і не пізніше фактичного відбуття більше двох третин установленого судом строку громадських робіт»;
– розроблено і запропоновано «Положення про взаємодію між кримінально-виконавчою інспекцією і органами місцевого самоврядування щодо контролю за засудженими до покарання у виді громадських робіт» та «Програму індивідуальної виховної роботи із засудженим до громадських робіт».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абдурашидов А. А. Обязательные работы и ограничения свободы как уголовные наказания не имеют перспективы (на основе законодательства Таджикистана) / А. А. Абдурашидов // Юридические науки. – 2007. – № 2 (24). – С. 145–148.
2. Аксенов А. А. Организация управления уголовно-исполнительными инспекциями [учeбное пособие] / Аксенов А. А., Казак Б. Б., Сысоев М. В. – Рязань : Академия права и управления Минюста России, 2003. – 84 c.
3. Алексеева Г. А. Проблемы совершенствования исправительных работ без лишения свободы: дисс. ... кандидата юрид. наук : 12.00.08 / Алексеева Галина Алексеевна. – Свердловск, 1977. – 167 c.
4. Альтернативы тюремному заключению в Российской Федерации : материалы междунар. конф. / Редкол. : О. В. Филимонов, В. А. Уткин, Л. М. Кащеева и др.; Penal Reform International. – М. : PRI, 2001. – 268 с.
5. Анденес И. Наказание и предупреждение преступлений / И. Анденес ; под ред. Б. С. Никифорова, перевод с английского В. М. Коган. – М. : Прогресс, 1979. – 264 с.
6. Багрий-Шахматов Л. В. Система уголовных наказаний и исправительно-трудовое право : [учеб. пособие] / Л. В. Багрий-Шахматов; под ред. : Стручков Н.А. – М. : МВШ МВД СССР, 1969. – 77 с.
7. Бадира В. А. Виправлення жінок, засуджених до позбавлення волі, як мета покарання: дис. … кандидата юрид. наук : 12.00.08 / Бадира Валентина Андріївна. – Запоріжжя, 2006. – 240 с.
8. Бадира В. А. Дострокове звільнення та основи діяльності спостережних комісій / В. А. Бадира // Аспект : Інформаційний бюлетень. – 2007. – № 1. – С. 37–40.
9. Баулін Ю. В. Виправні роботи у проекті КК України / Ю. В. Баулін // Проблеми пенітеціарної теорії і практики. – 2001. – № 6. – С. 199–203.
10. Белая Н. П. Организационные и правовые основы взаимодействия уголовно-исполнительных инспекций с органами внутренних дел и местного самоуправления: дис ... канд. юрид. наук : 12.00.11 / Белая Наталья Петровна. – Рязань, 2005. – 183 с.
11. Беца О. В. До питання про створення служби пробації в Україні / О. В. Беца // Проблеми пенітенціарної теорії і практики : Щорічний бюлетень Київського ін-ту внутр. справ. – К. : КІВС, МП Леся, 2002. – С. 34–42.
12. Беца О. В Лишение свободы: отрицательные социальные и психологические последствия / О.В. Беца // Материалы междун. симпоз. [“В поисках альтернатив тюремному наказанию”], (Киев, 15-16 янв. 1997 г.) − К., 1997. − С. 35–41.
13. Беца О. В. Громадські роботи: практика призначення та виконання [навч. посіб.] / О.В.Беца. – 2005. – 118 с.
14. Беца О. В. Нетюремные санкции и их применение в зарубежных уголовно-правовых системах / О. В. Беца // Материалы междун. симпозиума [“В поисках альтернатив тюремному наказанию”], (Киев, 15-16 янв. 1997 г.). − К., !997. – С. 125–152.
15. Богатирьов І. Г. Впровадження інституту громадських інспекторів (волонтерів) у діяльність кримінально-виконавчої інспекції / І. Г. Богатирьов, С. І. Халимон // Юридична Україна. – 2006. – № 7. – С. 77–81.
16. Богатирьов І. Г. Нові види покарань в Україні як альтернатива позбавленню волі (проблеми і перспективи) / І. Г. Богатирьов. – К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2004. – Держава і право : Збірник наукових праць. – С. 447–450. – (Юридичні і політичні науки. Випуск 23).
17. Богатирьов І. Г. Теорія і практика виконання кримінально-виконавчою інспекцією покарань, не пов’язаних із позбавленням волі : [монографія] / І. Г. Богатирьов. – К. : Атіка, 2005. – 312 с.
18. Богатирьов І. Г. Українська пенітенціарна наука : [монографія] / І. Г. Богатирьов. – Х. : Харків юридичний, 2008. – 294 с.
19. Богатирьов І. Г. Кримінальні покарання, не пов’язані з позбавленням волі (теорія і практика їх виконання кримінально-виконавчою інспекцією) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / І. Г. Богатирьов. – К., 2006. – 32 с.
20. Богатирьов І. Г. Виправні роботи як вид покарань: Кримінальні, кримінологічні та кримінально-виконавчі проблеми : [монографія] / І. Г. Богатирьов. – К. : МП Леся, 2002. – 139 с.
21. Богатирьов І. Г. Кримінальні покарання, не пов’язані з позбавленням волі (теорія і практика їх виконання кримінально-виконавчою інспекцією): дис. … доктора юрид. наук : 12.00.08 / Богатирьов Іван Григорович. – К., 2006. – 434 с.
22. Богатирьов І. Г. Кримінально-виконавче право України : [підручник] / І. Г. Богатирьов. – К. : «Правова єдність», 2008. – 352 с.
23. Богатирьов І. Г. Наука кримінально-виконавчого права України / І. Г. Богатирьов // Наук. вісник Дніпропетр. держ. ун-ту внутр. справ. – 2007. – №2. – С. 123–128.
24. Богатирьова О. І. Виконання кримінальною інспекцією покарань за новим Кримінально-виконавчим кодексом України (кримінально-виконавчий аспект) / О. І. Богатирьова // Юридична Україна. – № 8. – 2006. – С. 63–68.
25. Богатирьова О. І. Виконання покарань, не пов’язаних із позбавленням волі, кримінальною інспекцією (методичні рекомендації та практикум) / О. І. Богатирьова; за ред. О. М. Джужи. – Дніпропетровськ : Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ. – 2008. – 24 с.
26. Богданов В. Я. Исправительные работы как вид уголовного наказания: дисс... кандидата юрид. наук : 12.00.08 / Богданов Владимир Яковлевич. – М., 1974 – 181 с.
27. Большой юридический энциклопедический словарь / А. Б. Барихин. – М. : Книжный мир, 2004. – 720 c.
28. Бушуев И. А. Исправительные работы / И. А. Бушуев. – М. : Юрид. лит., 1968. – 200 c.
29. Вартилецька І. А. Примусові роботи в системі кримінальних покарань: Історія і сучасність / І. А. Вартилецька // Матеріали наук.-практ. конф., (Київ, 25–26 травня 1995 р.). – К.: РВВ КІВС при УАВС, 1996. – С. 124–130.
30. Вартилецька І. А. Громадські роботи як вид покарання / І. А. Вартилецька // Юридичний вісник України. – 1996. – № 42 (62). – С. 34–38.
31. Васильев А. И. Режим в исправительно-трудовых учреждениях / А. И. Васильев, Л. С. Саблина. – М. : ВНИИ МВД СССР, 1982. – 64 с.
32. Вербенський М. Г. Застосування покарань, не пов’язаних із позбавленням волі / М. Г. Вербенський // Аспект : Інформаційний бюлетень. – 2003. – № 1. – С. 3–5.
33. Виконання покарань, не пов’язаних із позбавленням волі, та основи пробації : [курс лекцій] / [Богатирьов І. Г., Богатирьова О. І., Іваньков І. В. та ін.]. – Львів – Івано-Франківськ. – 2007. – 336 с.
34. Воеводин Л. Д. Советское государственное право [учебник] / Л. Д. Воєводин; под ред. С. С. Кравчук. – [2-е изд., испр. и доп.]. – М. : Юрид. лит., 1985. – 464 c.
35. Впровадження альтернативних видів кримінальних покарань в Україні : [посібник / за ред. О. В. Беци]. – К. : «МП Леся», 2003. – 116 с.
36. Выводы из собранных на местах данных о волостных судах и соответствующие узаконения. – СПб. : Типография Правительствующего Сената, 1874. − 118 с.
37. Гета М. Р. Пробация в уголовном праве зарубежных стран : [учебн. пособие] / М. Р. Гета. – Усть-Каменогорск ВКГУ, 2004. – 103 с.
38. Гета Ю. Р. Исправительные работы и обязательные работы в системе уголовных наказаний / Ю. Р. Гета // Материалы межрегиональной научно-практической конференции [“Уголовно-исполнительная система сегодня: взаимодействие науки и практики”], (Новокузнецк, 29-30 ноября 2007 г.). – Новокузнецк : ФГОУ ВПО Кузбасс. ин-т ФСИН России, 2008, Ч. 2. – С. 46–50.
39. Горупай Н. М. Опыт исполнения наказания в виде обязательных работ / Н. М. Горупай // Человек: преступление и наказание : сборник материалов научно-теоретической конференции. – Рязань : Изд-во Акад. права и управления Минюста России, 2004. – С. 89–91.
40. Громадські роботи: практика призначення та виконання : [посібник / за ред. О. В. Беци]. − 2005. – 118 с.
41. Гура Р. М. Виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю: дис… кандидата юрид. наук : 12.00.08 / Гура Руслан Миколайович. – Х., 2003. – 190 с.
42. Гуцуляк М. Я. Деякі аспекти виникнення та розвитку покарання у виді громадських робіт / М. Я. Гуцуляк // Наук. вісник Дніпропетр. держ. ун-ту внутр. справ : зб. наук. праць. – 2008. – № 1 (37). – С. 225–232.
43. Гуцуляк М. Я. Кримінально-правові і кримінально-виконавчі аспекти інституту громадських робіт та проблеми його подальшого розвитку / М. Я. Гуцуляк // Наук. вісник Дніпропетр. держ. ун-ту внутр. справ : зб. наук. пр. – 2007. – С. 125–131. – (Спец. випуск №1 (36). «Актуальні питання протидії злочинності»).
44. Гуцуляк М. Я. Правовий аналіз виникнення та розвитку покарання у виді громадських робіт / М. Я. Гуцуляк // Право і суспільство. − 2008. − № 5. − С. 58−62.
45. Грищук В. К. Кримінальне право України : Загальна частина : [навч. посіб.] / В. К. Грищук. – К. : Видавн. Дім «Ін Юре», 2006. – 568 с.
46. Грищук В. К. Загальні засади відповідальності юридичних осіб за кримінальним законодавством Франції / В. К. Грищук, І. В. Красницький // Вісн. Львів. ін.-ту внутр. справ. – 2003. – №3.– С. 66–75.
47. Грищук В. К. Деякі сучасні проблеми удосконалення кримінального кодексу України / В. К. Грищук // Університетські наукові записки. – 2007. – № 2 (22) – С. 312–318.
48. Гель А. П. Новий кримінальний кодекс та проблеми застосування окремих видів покарань в Україні / А. П. Гель // Держава і право : Зб. наук. пр. – 2001. – С. 327–331. – (Вип. 14 : Юрид. і політ. науки).
49. Денисова Т. А. Кримінальне покарання та функції його призначення і виконання за законодавством України : [навч. посібник] / Т. А. Денисова. – Запоріжжя: ГУ «ЗІДМУ», 2004. – 152 с.
50. Джансараева Р. Е. Проблемы борьбы с преступностью в исправительных учреждениях (на материалах Республики Казахстан) : автореф. дисс. на соискание ученой степени д-ра. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / Р. Е. Джансараева. – М., 2006. – 51 с.
51. Дрьомін В. М. Соціальні та правові підстави застосування в Україні покарань, альтернативних позбавленню волі / В. М. Дрьомін // Право України. – 2000. – № 6. – С. 27–32.
52. Дуюнов В. К. Наказание в уголовном праве России – принуждение или кара? / В. К. Дуюнов // Государство и право. – 1997. – № 11. – С. 61–68.
53. Егоров С. Зарубежный опыт исполнения наказания в виде обязательных работ / С. Егоров, В. Тычинский // Ведомости уголовно-исполнительной системы. – М. : 2004, № 6. – С. 22–27.
54. Європейська конвенція про права людини // Права людини : Спец. вип. № 30: Інформ.-аналіт. бюл. – Х. : Фоліо, 1997. – 200 с.
55. Європейські правила щодо громадських санкцій та заходів : Рекомендація № R (92) 16. Прийн. Комітетом Міністрів Ради Європи 19 жов. 1992 р. // Європейські громадські санкції та заходи (матер. семінарських слухань 11-12 квіт. 2000 р.). – К. : 2000. – С. 5–25.
56. Закон України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо гуманізації кримінальної відповідальності» // Відомості Верховної Ради України, 2008. – № 24. – Ст. 236.
57. Закон України «Про загальний військовий обов’язок і військову службу» // Відомості Верховної Ради України, 1992. – № 27. – Ст. 385.
58. Звіт Кримінально-виконавчої інспекції ДДУПВП за 2009 р. – К., 2010. – 28 с.
59. Звіт Кримінально-виконавчої інспекції ДДУПВП за перше півріччя 2008 р. – К., 2008. – 24 с.
60. Ибрагимова А. М. О применении обязательных работ в отношении несовершеннолетних / А. М. Ибрагимова // Российский следователь. – 2003. – № 6. – С. 35–36.
61. История советского уголовного права / [А. А. Герцензон, Ш. С. Грингауз, Н. Д. Дурманов и др.]. – М. : Юрид. изд-во МЮ СССР, 1948. – 466 c.
62. Карпачова Н. І. Стан дотримання Україною міжнародних стандартів у галузі прав і свобод людини : Спеціальна доповідь Уповноваженої Верховної Ради України з прав людини з нагоди 60-річчя Загальної декларації прав людини / Н. І. Карпачова // Право України. – №1. – 2009. – С. 70–73.
63. Кирись Б.О. Громадські роботи як вид покарання за кримінальним правом України / Б.О. Кирись // Вісник Львівського університету. – 2004. – Вип. 39. – С. 399–406. – (Серія юридична).
64. Клепицкий И. А. Преступление, административное правонарушение и наказание в России в свете Европейской конвенции о правах человека / И. А. Клепицкий // Государство и право. – 2000. – № 3. – С. 65–74.
65. Князев А. В. Наказание в виде обязательных работ как альтернатива исправительным работам / А. В. Князев // Суд и правосудие. – Иваново, 2005. – № 2. – С. 89–91.
66. Коваленко А. П. Наказание в виде обязательных работ: уголовно-правовые и уголовно-исполнительные аспекты : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / А. П. Коваленко. – М., 2005. – 28 c.
67. Коваленко А. П. Обязательные работы как вид уголовного наказания: уголовно-правовые и уголовно-исполнительные аспекты : [монография] / А. П. Коваленко, В. Н. Орлов. – Ставрополь : Изд-во СевКавГТУ, 2005. – 200 c.
68. Коган В. М. Значение социально-демографических факторов для изучения причин преступности / В. М. Коган // Вопросы борьбы с преступностью. – М. : Юрид. лит., 1975. – № 22. – С. 38–51.
69. Козаров В. Г. Обязательные работы – на благо общества / В. Г. Козаров // Ведомости уголовно-исполнительной системы. – М. : 2006. – № 2. – С. 32–33.
70. Колб О. Г. Установа виконання покарань як суб’єкт запобігання злочинам : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / О. Г. Колб. – К., 2007. – 32 с.
71. Колпаков В. К. Взаимодействие участковых инспекторов милиции с формированиями общественности : [учеб. пособие] / В. К. Колпаков. – К. : НИИ РИО, КВШ МВД СССР, 1990. – 100 с.
72. Комаров С. А. Советское общенародное государство и личность: политико-правовые аспекты / С. А. Комаров. – Красноярск : Изд-во Красноярск. ун-та, 1986. – 136 c.
73. Комментарии к Уголовно-исполнительному кодексу Российской Федерации и Минимальным стандартным правилам обращения с заключенными [под общ. ред. П. Г. Мищенкова, науч. ред. М. П. Мелентьев, С. Н. Пономарев]. – М. : Эксперт. бюро-М, 1997. – 800 c.
74. Комментарий к Уголовно-исполнительному кодексу Российской Федерации / [В. М. Анисимков, В. П. Артамонов, В. В. Базунов и др.] ; под ред. А. И. Зубкова. – М. : Норма, Инфра-М, 1997. – 408 c.
75. Комментарий к Уголовно-исполнительному кодексу Российской Федерации [под общ. ред. О. О. Миронова, науч. ред. А. С. Михлин] / В. И. Селиверстов. – М. : Юриспруденция, 2003. – 496 с.
76. Конвенция об упразднении принудительного труда // Междунар. документы по правам человека. – Краснодар, 1996. – С. 15–32.
77. Кондаков Н. И. Логический словарь-справочник [2-е изд.] / Н. И. Кондаков. – М. : Наука, 1975. – 720 с.
78. Конституція України. – Х. :ТОВ «Одіссей», 2008. – 48 с.
79. Кочерган П. В. Громадські роботи як вид покарання / П. В. Кочерган // Аспект : Інформ. бюл. – 2003. – №1. – С. 5–7.
80. Криминология [учебник для юридических вузов] / [А. И. Алексеев, Ю. Н. Аргунова, С. В. Ванюшкин и др.] ; под общ. ред. А. И. Долговой. – М. : Инфра-М-НОРМА, 1997. – 784 c.
81. Криминология : [учебник ; под ред. акад. В. Н. Кудрявцева, проф. В. Е. Эминова]. – М. : Юристъ, 1997. – 512 с.
82. Кримінальне право України. Загальна частина : [підручник ] / [Ю.В. Александров, В.І. Антипов, О.О. Дудоров та ін.]. – вид. 4-те, переробл. та допов. / За ред. М.І. Мельника, В.А. Клименка. –К. : Атіка, 2008. – 376 с.
83. Кримінальний кодекс України. – Х. : ПП «ІГВІНІ», 2009. – 224 с.
84. Кримінально-виконавче право : [навч. посіб.] / [Т.А. Денисова, С.Ф. Денисов, В.А. Бадира та ін.]. – К. : Істина, 2008. – 400 с.
85. Кримінально-виконавче право України : [підр. для студ. юрид. спец. вищих навч. закладів] / [А. Х. Степанюк, О. Б. Лисодєд, М. В. Романов та ін.]. – Х. : Право, 2006. – 256 с.
86. Кримінально-виконавчий кодекс України : [науково-практичний коментар] / А. Х. Степанюк, І. С. Яковець ; за заг.ред.Степанюка А.Х. – Х. :ТОВ «Одіссей», 2005. – 560 с.
87. Лебедев И. В. Личность осужденного террориста: криминологический и уголовно-исполнительный аспект : дис. … кандидата юрид. наук : 12.00.08 / Лебедев Иван Вячеславович. – Рязань, 2006. – 173 с.
88. Льовочкін В. А. Концептуальні питання реформування кримінально-виконавчої системи України / В. А. Льовочкін // Бюл. Київськ. ін-ту внутр. справ. – Проблеми пенітенціарної теорії і практики. – 2002. – №7. – С. 3–12.
89. Льовочкін В. А. Проблемні питання діяльності кримінально-виконавчої системи України / В. А. Льовочкін // Аспект : Інформ. бюл. – Донецьк, 2002. – № 2 (3). – С. 3–8.
90. Маляренко В. Т. Про соціальну зумовленість і справедливість покарання / В. Т. Маляренко // Вісник ВСУ. – 2002. – №3. – С. 32–44.
91. Материалы Народного Комиссариата Юстиции: Первый Всероссийский Съезд Областных и Губернских Комиссаров Юстиции. Вып. 1 – М. : Изд-во Наркомюста, 1918. – 60 c.
92. Матузов Н. И. Право и личность : [курс лекций] / Н. И. Матузов // Общая теория права.– Нижний Новгород : Изд-во Нижегор. ВШ МВД РФ, 1993. – С. 222–246.
93. Мелентьев М. П. Функции советского исправительно-трудового права и механизм их осуществления / М. П. Мелентев. – М. : Изд-во ВНИИ МВД СССР, 1980. – 132 c.
94. Меркулова В. О. Міжнародні стандарти щодо поводження з в’язнями та проблеми їх застосування в Україні до деяких категорій засуджених / В. О. Меркулова // Вісник Одеського ін-ту внутр. справ. – 2001. – № 2. – С. 17–21.
95. Мостепанюк Л.О. Довічне позбавлення волі як вид кримінального покарання : дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.08 / Мостепанюк Людмила Олександрівна. – К., 2005. – 194 с.
96. Міжнародний пакт про громадські та політичні права // Права людини і професійні стандарти працівників пенітенціарної системи в документах міжнародних організацій. – К. : Сфера, 2002. – С. 13–24.
97. Мінімальні стандартні правила поводження з в’язнями : [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_212. – Заголовок з екрану.
98. Мокринский С. П. Наказание, его цели и предположения : Ч. 1: Общее и специальное предупреждение преступлений; Ч. 2: Значение результата; Ч. 3: Казуальный и потенциальный моменты действия. Ч. 1-3 / С. П. Мокринский – М. : Томск: Т-во Печатня С. П. Яковлева, Унив. тип., Паровая типо-лит. П. И. Макушина, 1902. – 569 c.
99. Мокринский С. П. Принудительные работы без содержания под стражей в советском праве / С. П. Мокринский // Проблемы преступности. Сборник. – М., Л. : Госиздат, 1927, Вып. 2. – С. 212–230.
100. Наказ ДДУПВП та МВС України «Про затвердження інструкції про порядок виконання покарань, не пов’язаних з позбавленням волі та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань» № 270/1560 від 19.12.2003 // Офіційний вісник України. – 2004. – №2. – Ч. 1-2. – Ст. 90.
101. Наказание и исправление преступников : [пособие / под ред. Ю. М. Антоняна]. – М. : Изд-во ВНИИ МВД России, 1992. – 392 с.
102. Навроцький В. О. Основи кримінально-правової кваліфікації : [навч. посіб.] / В. О. Навроцький. – К. : Юрінком Інтер, 2006. – 704 с.
103. Навроцький В. О. Принцип заборони аналогії та його дія при застосуванні Кримінального кодексу України / В. О. Навроцький // Матер. міжнар. наук.- практ. конф. [«Новий Кримінальний кодекс України : питання застосування і вивчення»], (Харків, 25-26 жовтня 2001 р.) – К.- Х. : Юрінком Інтер, 2002. – 272 с.
104. Наташев А. Е. Основы теории исправительно-трудового права / А. Е. Наташев, Н. А. Стручков. – М. : Юрид. лит., 1967. – 191 c.
105. Наташев А. Е. Неприемлемость «прогрессивной системы» отбывания лишения свободы / А. Е. Наташев // Проблемы развития советского исправительно-трудового законодательства. − Саратов, 1961. − С. 246–252.
106. Наташев А. Е. Содержание наказания и режим его отбывания / А. Е. Наташев // Труды Всесоюзного НИИ МВД СССР. – М. : 1974, № 30. – С. 11–19.
107. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України [6-те вид., переробл. та доповн.] / За ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – К. : Юридична думка, 2009. – 1236 с.
108. Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України / [А. П. Гель, О. Г. Колб, В.О.Корчинський та ін.] ; за заг. ред. А. Х. Степанюка. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 496 с.
109. Никифоров Б. С. Наказание и его цели / Б. С. Никифоров // Советское государство и право. – 1981. – № 9. – С. 63–71.
110. Николаева Л. М. Обязательные работы как новый вид наказания назначаемый несовершеннолетним / Л. М. Николаева // Сборник аспирантских научных работ юридического факультета КГУ. – Казань : Изд-во Казан. ун-та, 2008, Вып. 8. – С. 208–213.
111. Новое уголовное право России. Общая часть : [учебное пособие] / [Г. Н. Борзенков, С. В. Бородин, Н. Ф. Кузнецова и др.] ; под ред. Н. Ф. Кузнецова. – М. : Зерцало, ТЕИС, 1996. – 168 c.
112. Новый Уголовный кодекс Франции : [науч. ред.: Н.Ф. Кузнецова, Э. Ф. Побегайло / пер. : М. В. Гарф, Н. Е. Крылова, М. Ф. Щорс]. – М. : Юрид. колледж МГУ, 1993. – 212 c.
113. Ной И. С. Вопросы теории наказания в советском уголовном праве / И.С. Ной. – Саратов : Изд-во Сарат. ун-та, 1962. – 156 с.
114. Ной И. С. Сущность и функции уголовного наказания в советском государстве. Полит.-юрид. исследование / И. С. Ной. − Саратов : Изд-во Сарат. ун-та, 1973. − 193 с.
115. О лишении свободы и порядок условно-досрочного освобождения заключенных : Декрет СНК РСФСР // История законодательства СССР и РСФСР по уголовному процессу и организации суда и прокуратуры. 1917-1954 гг. / Под ред. С. А. Голунского. – М. : Госюриздат, 1955. – С. 165–170.
116. О суде : Декрет СНК РСФСР № 3 // История законодательства СССР и РСФСР по уголовному процессу и организации суда и прокуратуры. 1917-1954 гг. / Под ред. С. А. Голунского. – М. : Госюриздат, 1955. – С. 47–55.
117. Орлов В. Н. Вопросы исправительного воздействия на осужденных к обязательным работам / В. Н. Орлов // Труды юридич. ф-та Ставропольского госуд. ун-та. Вып. 4. – Ставрополь : СВШ, 2003. – С. 185–194.
118. Орлов В. Н. Уголовное наказание в виде обязательных работ в современном зарубежном уголовном законодательстве / В. Н. Орлов // Труды юридического факультета Северо-Кавказского государственного технического университета : сборник научных трудов. – Ставрополь : Изд-во СевКавГТУ, 2004, Вып. 1. – С. 144–161.
119. Осадчая Т. Г. Обязательные работы как новый вид наказания в российском уголовном законодательстве: дисс. ... кандидата юрид. наук: 12.00.08 / Осадчая Татьяна Геннадьевна. – Ростов-Н-Д., 1999. – 215 с.
120. Осужденные. Кто они? Общая характеристика осужденных [по материалам переписи 1994 г.] / А. С. Михлин ; под ред. : П. Г. Мищенкова. – М. : Изд-во ВНИИ МВД России, 1996. – 112 c.
121. Павленко В. Г. Громадські роботи в системі покарань, не пов’язаних з позбавленням волі: загальна характеристика та шляхи вдосконалення / В. Г. Павленко // Право України. – 2003. – № 11. – С. 115-117.
122. Павленко В. Г. Кримінальне покарання у вигляді громадських робіт: практика застосування судами України / В. Г. Павленко // Держава і право : зб. наук. праць. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2004. – С. 493–497. – (Юридичні і політичні науки. Вип. 25).
123. Павленко В. Г. Кримінальне покарання у виді громадських робіт: диференціація відповідальності та індивідуалізація покарання в процесі застосування / В. Г. Павленко // Держава і право : зб. наук. праць. – К. : Ін-т держави і права ім.В.М.Корецького НАН України, 2003. – С. 547–552. – (Юридичні і політичні науки. Вип. 22).
124. Павленко В. Г. Кримінально-правова та крим