КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ЗАПОБІГАННЯ ЗЛОЧИНАМ ПРОТИ ДОВКІЛЛЯ (ЗА МАТЕРІАЛАМИ ПРИЧОРНОМОРСЬКОГО РЕГІОНУ УКРАЇНИ)

Короткий опис

КИЇВСЬКИЙ Національний УНІВЕРСИТЕТ
внутрішніх справ

На правах рукопису

Поліщук Геннадій Сергійович
УДК 343.97:343.77:349.6

КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ЗАПОБІГАННЯ ЗЛОЧИНАМ ПРОТИ ДОВКІЛЛЯ
(ЗА МАТЕРІАЛАМИ ПРИЧОРНОМОРСЬКОГО РЕГІОНУ УКРАЇНИ)

12.00.08 кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Дисертація на здобуття
наукового ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Гринчак Володимир Миколайович
кандидат юридичних наук, доцент

Київ - 2006

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ. 3
ВСТУП.. 4
Розділ1 Загальна характеристика злочинів проти ДОВКІЛЛЯ.. 12
1.1. Сучасний стан природних складових довкілля Причорноморського регіону України та його екологічних проблем. 12
1.2. Кримінально-правова охорона довкілля. 30
1.2.1. Злочини, що посягають на навколишнє природне середовище в цілому та конституційні права громадян на безпечне довкілля. 46
1.2.2. Злочини, що посягають на окремі елементи та об’єкти довкілля 58
Розділ2 Стан злочинності у сфері охорони довкілля 75
2.1.Кримінологічна характеристика злочинів проти навколишнього природного середовища та осіб, що їх вчиняють. 75
2.1.1Кримінологічна характеристика екологічної злочинності в Україні 75
2.1.2 Кримінологічна характеристика злочинів проти навколишнього природного середовища у Причорноморському регіоні України 89
2.2. Проблема латентності екологічної злочинності 101
2.3. Детермінанти злочинів проти навколишнього природного середовища 110
РОЗДІЛ3 ЗАПОБІГАННЯ ЗЛОЧИНАМ ПРОТИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА.. 139
3.1. Загальносоціальні заходи запобігання злочинам проти довкілля. 139
3.2. Спеціально-кримінологічні заходи запобігання злочинам проти довкілля 162
ВИСНОВКИ.. 199
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.. 206
ДОДАТКИ..232

ВСТУП

Актуальність теми. Розвиток науково-технічного прогресу та, як наслідок, посилення антропогенного навантаження на навколишнє природне середовище призвели до зміни спрямовання та якісного прояву злочинів проти довкілля.
Наявна екологічна ситуація в Україні суттєвим чином обумовлена існуванням масштабної екологічної злочинності, яка не знаходить свого адекватного відображення в офіційній статистиці. Так, аналіз статистичних даних про стан екологічної злочинності в Україні свідчить, що її доля в загальній структурі злочинності є стабільно незначною та становить близько 0,3%. Основне місце в структурі злочинів проти довкілля, вчинених у 2004 році, займає незаконна порубка лісу 54,4% (1022), незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом 24,8% (465), незаконне полювання 1,7% (32), порушення правил охорони надр 12,5% (234). Разом з тим злочини, що пов’язані з забрудненням природного середовища і тому являють надзвичайну небезпеку екосистемам та здоров’ю людей, виявляються вкрай рідко (6,6 %), ще меншу долю становить кількість осіб засуджених за вчинення злочинів цієї категорії (0,8 %). Особливості правозастосовчої практики у сфері охорони природного середовища значною мірою обумовлені оцінкою злочинів проти довкілля як таких, що не становлять великої суспільної небезпеки, а тому не приділяється належної уваги протидії екологічній злочинності на державному рівні. Так, у Комплексній програмі профілактики злочинності на 2001-2005 роки не заплановано жодного заходу, спрямованого на запобігання злочинам проти довкілля.
Зазначена проблема привернула увагу багатьох дослідників. В юридичній літературі різним аспектам, які стосуються проблем екологічної злочинності, приділялась увага у роботах відомих вітчизняних та зарубіжних вчених в галузі кримінології, кримінального та екологічного права, зокрема, В.І.Андрейцева, Г.І.Балюк, С.Б.Гавриша, В.О.Глушкова, А.П.Гетьмана, О.М.Джужи, О.Л.Дубовик, Е.М.Жевлакова, М.Й.Коржанського, В.В.Костицького, Н.Р.Малишевої, В.К.Матвійчука, М.І.Мельника, В.О.Навроцького, В.В.Петрова, В.М.Раднаєва, В.В.Сташиса, В.Я.Тація, В.П.Тихого, М.І.Хавронюка, В.І.Шакуна, Ю.С.Шемшушенка та ін.
Проте, незважаючи на безумовну теоретичну та практичну значимість наукових досліджень проблеми, питання комплексного дослідження стану екологічної злочинності в Україні, зокрема й на регіональному рівні, та її запобігання не розглядались або розглядались фрагментарно.
Вказані обставини і визначили вибір теми дисертаційного дослідження, її теоретичну та практичну значимість.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до п. 1.11 Пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2002-2005р.р., затверджених наказом МВС України №635 від 30 червня 2002р.
Тема дисертації обговорена та схвалена на засіданні Вченої ради Київського національного університету внутрішніх справ і передбачена планами наукових досліджень університету та кафедри кримінології та юридичної соціології.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на підставі аналізу джерел кримінологічної інформації та чинного законодавства про охорону довкілля, а також з використанням теоретичних здобутків юридичних наук визначити стан екологічної злочинності у Причорноморському регіоні України (Одеська, Миколаївська та Херсонські області), найбільш суттєві фактори, що її зумовлюють, і на цій основі розробити науково обґрунтовані заходи запобігання злочинам проти довкілля.
Для досягнення цієї мети були поставлені наступні завдання:
- визначити спільні для областей українського Причорномор’я найбільш суттєві екологічні проблеми;
- обґрунтувати особливості кримінально-правової охорони довкілля в Україні;
- здійснити кримінологічний аналіз злочинів проти довкілля, дати порівняльну характеристику стану екологічної злочинності в Україні та у Причорноморському регіоні зокрема;
- виявити і систематизувати фактори, що зумовлюють вчинення злочинів проти довкілля у Причорноморському регіоні України;
- дослідити та оцінити ефективність правозастосовчої практики у сфері охорони довкілля;
- розробити проект Комплексної цільової регіональної програми профілактики екологічних правопорушень та злочинів на період 2006-2010 років.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини‚ які виникають у зв’язку із вчиненням злочинів проти довкілля в Україні та у Причорноморському регіоні зокрема.
Предмет дослідження становлять поняття екологічної злочинності та її характерні ознаки; сучасний стан злочинності у сфері охорони довкілля та її детермінанти; система заходів запобігання злочинам проти довкілля у Причорноморському регіоні України.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є основні положення теорії пізнання. За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат (підрозділи 1.2, 2.1, 3.1), порівняльно-правовий метод застосовано для вивчення зарубіжного досвіду протидії екологічній злочинності (підрозділи 1.2, 3.2). Історико-правовий метод слугував засобом дослідження процесів еволюції кримінального законодавства України у сфері охорони довкілля (підрозділ 1.2). Документальний метод та статистичний аналіз застосовувався для оцінки основних показників Одеської, Миколаївської та Херсонської областей (підрозділи 1.1, 2.2, 2.3), дослідження стану та тенденцій екологічної злочинності та природоохоронної діяльності (підрозділи 1.2, 2.1, 3.2). Метод соціологічного опитування використано для з’ясування ефективності природоохоронної діяльності судових і правоохоронних органів, екологічних громадських рухів, визначення детермінант екологічної злочинності (підрозділи 2.2, 2.3, 3.1, 3.2). За допомогою методу аналізу та синтезу визначено систему суб’єктів спеціально-кримінологічного запобігання злочинам проти довкілля (підрозділ 3.2). Методи класифікації, групування використовувались у характеристиці видів злочинних посягань на довкілля (підрозділ 1.2) та заходів запобігання злочинам проти довкілля (підрозділи 3.1, 3.2).
Нормативною основою роботи є Конституція і закони України, акти Президента, Кабінету Міністрів України та інших органів виконавчої влади‚ які регулюють природоохоронні відносини в Україні. Дисертантом вивчались також окремі положення законодавства деяких зарубіжних країн, позитивні надбання яких можуть бути використані для удосконалення запобіжної діяльності у цій сфері в Україні.
Емпіричну основу дослідження становлять статистичні відомості та матеріали практичної діяльності правоохоронних органів з 1989 по 2004 роки, а також вивчення й узагальнення матеріалів судової та слідчої практики у справах даної категорії, довідково-публіцистичних і періодичних видань.
У процесі збору та узагальнення матеріалів проводилося анкетування 450 респондентів, зокрема 228 працівників органів внутрішніх справ, 57 прокуратури, 3 суду, 60 органів екологічного контролю, 21 представника екологічних громадських рухів, 81 представника Українського товариства мисливців і рибалок. Вивчено та проаналізовано матеріали 320 кримінальних справ, за якими проходило 512 осіб.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що за характером і змістом розглянутих питань дисертація є одним із перших у вітчизняній кримінологічній науці комплексним монографічним дослідженням проблем запобігання злочинам проти довкілля в Україні. У дисертації вперше досліджені кримінологічні засади протидії екологічній злочинності на рівні Причорноморського регіону України. В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд нових наукових положень та висновків, основними з яких є такі:
вперше:
визначено та систематизовано детермінанти злочинів проти довкілля в Причорноморському регіоні України та проведено поглиблений аналіз їх впливу на поширення окремих видів злочинів;
з’ясовано особливості правозастосовчої природоохоронної практики в Причорноморському регіоні України та чинники, що впливають на її ефективність;
оцінено рівень латентності найбільш поширеного у регіоні злочину проти довкілля незаконного зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом;
запропоновано створення та впровадження спеціалізованої системи органів щодо запобігання злочинам та іншим правопорушенням у сфері охорони довкілля екологічної юстиції;
розроблено проект Комплексної цільової регіональної програми профілактики екологічних правопорушень та злочинів на період 2006-2010 років у Причорноморському регіоні України;
внесено пропозицію декриміналізувати діяння передбачене статтею, що встановлює відповідальність за проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів, створивши аналогічну адміністративно-правову норму та доповнити нею главу 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) Адміністративні правопорушення в галузі охорони природи, використання природних ресурсів, охорони пам’яток історії та культури”;
запропоновано доповнити розділ Кримінального кодексу України (далі КК) Злочини проти довкілля” статтею, що мала б загальний характер і встановлювала відповідальність за забруднення відходами довкілля, а також статтями, що встановлюють відповідальність за порушення правил ядерної та радіаційної безпеки та правил поводження з біологічними агентами чи токсинами;
запропоновано доповнити ст.ст.246, 248, 249 КК примітками, що містили б чіткі кількісні критерії поняття істотна шкода”;
запропоновано авторську редакцію ст.246 КК Незаконна порубка лісу” та ст.249 КК Незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом”;
удосконалено:
кримінологічну характеристику екологічної злочинності в Україні та на рівні Причорноморського регіону України;
кримінологічну класифікацію осіб, які вчиняють злочини проти довкілля;
отримали подальшого розвитку:
теоретичні положення щодо поняття екологічної злочинності та її ідентифікуючих ознак;
положення про доцільність створення в системі органів внутрішніх справ підрозділів екологічної міліції.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:
- у правотворчості в результаті дослідження сформульовано ряд пропозицій щодо внесення змін і доповнень до КК України та КУпАП (довідка Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи №06-15/12-13 від 04.01.2006р.);
- у правозастосовчій сфері використання одержаних результатів дозволить удосконалити практичну діяльність судових, правоохоронних органів та органів екологічного контролю щодо запобігання злочинам проти довкілля, підвищити ефективність природоохоронної діяльності (акт про впровадження в діяльність підрозділів УМВС України в Херсонській області результатів дисертаційного дослідження №3/3-1794 від 12.04.2004р.; акт про впровадження в діяльність органів рибоохорони Південного басейнового управління відтворення, охорони водних живих ресурсів та регулювання рибальства Мінагрополітики України результатів дисертаційного дослідження №147-с від 17.06.2005р.; довідка Херсонської міжрайонної природоохоронної прокуратури №15/1072-05 від 19.12.2005р.);
- у навчальному процесі матеріали дисертації використовуються при викладанні курсів і спецкурсів з кримінології, кримінального права та споріднених спеціальних курсів. Матеріали дослідження використовувались у навчально-методичних розробках підготовлених автором із зазначених дисциплін в Херсонському юридичному інституті Національного університету внутрішніх справ та Київському національному університеті внутрішніх справ (акти про впровадження результатів дисертаційного дослідження в навчальний процес ХЮІ НУВС від 21.04.2003р. та 01.09.2005р.; у навчальний процес КНУВС від 18.11.2005р.);
- у науково-дослідній сфері висновки дисертаційного дослідження слугуватимуть теоретичною основою для подальшого вдосконалення механізму протидії екологічній злочинності.
Особистий внесок здобувача. В опублікованій у співавторстві з М.А.Магдою статті Деякі проблеми вдосконалення структури ОВС з метою підвищення ефективності боротьби з екологічними правопорушеннями” здобувачеві належить розробка основних підходів до формування в системі органів внутрішніх справ підрозділів екологічної міліції.
Ідеї та розробки співавтора у дисертації не використовувались.
Апробація результатів дисертації. Основні ідеї, положення і висновки дисертаційного дослідження було оприлюднені дисертантом на науково-практичних конференціях: Екологія. Л

Список літератури

ВИСНОВКИ

Необхідність ефективної протидії злочинам проти довкілля вимагає проведення наукових досліджень, які ґрунтуються на об’єктивній емпіричній та аналітичній основі, вивченні чинного законодавства України і практики його реалізації.
З урахуванням зазначених вимог у дисертації було досліджено стан екологічної злочинності в України та її Причорноморського регіоні, визначено її найбільш суттєві детермінанти, досліджено та оцінено ефективність запобіжної діяльності державних і громадських органів.
На цій основі автором сформульовано теоретичні висновки, розроблені пропозиції та практичні рекомендації, визначено на майбутнє основні напрямки роботи над проблемою та шляхи її вирішення. Основні з них такі:
1. На основі аналізу сучасного стану природних складових довкілля регіону визначені найбільш суттєві екологічні проблеми Причорноморського регіону: забруднення водних ресурсів басейнів річок Інгулець, Дніпро, Південний Буг, Дністер і Дунай та прилеглих територій, якому сприяє технічний стан систем каналізації та водопостачання; надмірна розораність земель регіону, що призводить до зменшення продуктивності сільськогосподарських угідь, деградації земель внаслідок водної та вітрової ерозії, вторинного засолення та осолонцювання; прогресуюче підтоплення земель; утворення, зберігання, утилізація та знешкодження токсичних відходів, перезатарення непридатних отрутохімікатів; скорочення площі зелених насаджень, руйнація системи полезахисних лісосмуг внаслідок їх незаконного вирубування й недостатнього поновлення; неналежний рівень відтворення та раціонального використання тваринного світу; невідповідність рекреаційного потенціалу регіону типу його функціонального використання; невирішеність проблеми переробки побутових відходів; об’єктивна залежність між незадовільною якістю елементів довкілля (вода, повітря) та здоров’ям населення, що проявляється у постійній тенденції щодо погіршення здоров’я серед усіх вікових категорій населення регіону, низькій народжуваності, зростання смертності, зниженні загальної чисельності населення в усіх областях регіону.
2. Зважаючи на те, що структура та порядок розташування розділів Особливої частини Кримінального кодексу є певним відображенням ієрархії соціальних цінностей, пропонується розмістити в Особливій частині розділ Злочини проти довкілля” четвертим.
3. Виходячи з критеріїв декриміналізації та практики застосування кримінально-правової норми, що встановлює відповідальність за проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів (ст.250 КК України), пропонується декриміналізувати це діяння та створити аналогічну, без змін у диспозиції, адміністративно-правову норму й доповнити нею главу 7 КУпАП Адміністративні правопорушення в галузі охорони природи, використання природних ресурсів, охорони пам’яток історії та культури”.
4. Залежно від безпосереднього об’єкту злочинного посягання пропонується така класифікація злочинів проти довкілля:
1) злочини, що посягають на навколишнє природне середовище в цілому та конституційні права громадян на безпечне довкілля (статі 236-238 та 253);
2) злочини, що посягають на окремі елементи чи об’єкти довкілля.
Залежно від виду природного об’єкта, на який спрямоване злочинне посягання, доцільно поділити всі злочини, що належать до другої групи, на сім підгруп:
- злочини проти довкілля у сфері охорони земель (ст.ст.239, 254 КК);
- злочини проти довкілля у сфері охорони надр (ст.240 КК);
- злочини проти довкілля у сфері охорони вод (ст.ст.242, 243 КК);
- злочини проти довкілля у сфері охорони атмосферного повітря (ст.241 КК);
- злочини проти довкілля у сфері охорони тваринного світу (ст.ст.248, 249, 250, 251 КК);
- злочини проти довкілля у сфері охорони рослинного світу (ст.ст.245, 246, 247 КК, а також ст.249 КК в частині незаконного добування промислових водних рослин і водоростей);
- злочини проти довкілля у сфері охорони природних територій та об’єктів особливої охорони (ст.ст.244, 252 КК).
5. Запропоновано доповнити розділ КК «Злочини проти довкілля» статтею, що мала б загальний характер і встановлювала відповідальність за забруднення відходами довкілля, а також статтями, що встановлюють відповідальність за порушення правил ядерної та радіаційної безпеки та правил поводження з біологічними агентами чи токсинами.
6. З метою конкретизації понять екологічне забруднення”, істотне погіршення екологічної обстановки”, небезпека для людини, довкілля” та інших пропонується зафіксувати в примітці до статті КК України або загальних положеннях розділу роз’яснення Верховного суду України, яке саме з перевищень критеріїв забруднення в об’єктах довкілля повинно тягти за собою кримінальну відповідальність.
7. Зважаючи на невідповідність тексту диспозиції ст.246 КК лісовому законодавству, до якого ця стаття відсилає, доповнити диспозицію ст.246 КК словами а також пошкодження до ступеня припинення росту”.
8. З метою єдності у підходах до розуміння об’єктивної сторони злочину, передбаченого статтею 249 КК Незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом”, доцільно змінити назву та диспозицію ст.249 КК на Незаконне добування водних тварин та рослин”.
9. З метою вирішення проблеми невизначеності, що стосується оцінки шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочинів проти довкілля, доповнити статті 246, 248, 249 примітками, які б встановлювали чіткі кількісні критерії поняття істотна шкода”.
10. З метою більш ефективної боротьби з груповими проявами вчинення злочинів, передбачених статтями 246 та 249 КК, пропонується доповнити диспозиції цих статей такою кваліфікуючою ознакою, як вчинення злочину групою осіб”.
11. Запропоновано визначення екологічної злочинності як соціально-правового явища, яке створює небезпеку біологічним основам існування людства та складається із сукупності передбачених кримінальним законом діянь, що вчинені за певний час на визначеній території, у визначеному регіоні або країні в цілому, та посягають на навколишнє природне середовище чи його окремі об’єкти (землі, надра, атмосферне повітря, води, континентальний шельф, ліси, об’єкти природно-заповідного фонду, флори і фауни тощо), а також конституційні екологічні права громадян.
12. В Україні загалом та у Причорноморському регіоні зокрема найчастіше виявляються злочини, пов’язані із незаконним заволодінням природними ресурсами (93,4% в Україні, 94% в регіоні), що пояснюється недостатнім професіоналізмом слідчих, складнощами у проведенні дорогих експертиз, закріпленні доказів і, як наслідок, слабкою судовою перспективою кримінальних справ про злочинне забруднення довкілля.
13. Відмінності у структурі злочинності України та Причорноморського регіону пояснюється природно-географічними особливостями лісодефіцитного, але багатого на водні об’єкти регіону, а також просторовим розселенням і концентрацією населення, близько 70% якого мешкає у приморській зоні.
14. Характерними соціально-демографічними ознаками осіб, які вчиняють злочини проти довкілля, є такі: це особи чоловічої статі віком від 18 до 39 років, які мають загальну середню, професійно-технічну, початкову загальну або взагалі не мають освіти, більшість з них є працездатними, які не працюють і не навчаються, та безробітними
15. Залежно від мотивації, соціального статусу та стійкості злочинної поведінки подано типологію осіб, які займаються незаконним зайняттям рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом.
16. Враховуючи значну поширеність та латентність злочинів проти довкілля, практику притягнення виявлених осіб до кримінальної відповідальності та призначення їм покарання, ймовірність понести реальне покарання за вчинення злочинів проти довкілля є мізерною, принцип невідворотності відповідальності не забезпечується, наявна безкарність провокує на вчинення нових злочинів.
17. Проведена автором оцінка розмірів латентності незаконного рибного промислу на території Херсонської області дала можливість визначити, що лише один раз рибалка перевіряється рибінспекцією в середньому за 200 виходів, а отже відсоток виявлення порушень правил рибальства не може бути більшим за 0,5%.
18. Автором висловлено думку, що, виходячи з характеру та змісту детермінуючих чинників, вони можуть бути згруповані в такі блоки: соціально-економічного, природно-географічного, нормативно-правового, організаційно-управлінського характеру, фактори, які обумовлюють низький рівень екологічної правосвідомості громадян і пов’язані з недоліками правозастосовчої діяльності контролюючих та правоохоронних органів. Найбільш суттєвими з них є: спрацювання обладнання та машин у вітчизняній промисловості; структурна деформація господарства з домінуванням сировинновидобувного та ресурсоємкого виробництва; відсутність реальних важелів економічного стимулювання екологічно безпечної діяльності; негативні традиції природокористування; зниження рівня життя громадян, яке супроводжується безробіттям, невиплатою зарплати, позбавленням соціальних пільг; недоліки існуючого механізму державного контролю в галузі охорони довкілля; корумпованість окремих працівників органів екологічного контролю.
19. Сформульовано специфічні ознаки запобіжної діяльності у сфері охорони довкілля, а саме комплексність, яка знаходить свій вираз у множинності суб’єктів запобігання та різноманітності запобіжних заходів; тісний взаємозв’язок регіонального та загальнодержавного аспекту цієї діяльності; значні можливості успішного застосування заходів загально соціального характеру для запобігання злочинам проти довкілля.
20. Залежно від характеру та спрямованості класифіковано загальносоціальні заходи у сфері охорони довкілля морально-виховні; інформаційні; економічні; технічні; соціальні; правові.
21. З урахуванням специфіки регіональних соціально-економічних, еколого-географічних, організаційно-управлінських та інших факторів найбільш перспективними запобіжними заходами в Причорноморському регіоні України є: розробка та створення ефективної системи безперервної екологічної освіти шляхом прийняття та реалізації регіональної цільової програми Екологічна освіта та виховання населення на 20062010 роки”; створення для інформування населення про стан довкілля автоматизованої інформаційно-аналітичної системи забезпечення доступу до екологічної інформації; підвищення ефективності функціонування державної системи моніторингу довкілля в регіоні; стимулювання переходу підприємств на більш сучасні технологічні процеси, що забезпечують зменшення відходів та їх максимальну утилізацію, налагодження системи по здійсненню сортування відходів та залучення підприємствпереробників, створення та експлуатацію високоефективних очисних споруд; стимулювання розвитку визначених на підставі проведеної науково обґрунтованої комплексної оцінки регіону депресивних територій шляхом запровадження особливих механізмів соціальної, бюджетної, податкової, цінової, грошово-кредитної, інноваційної та інвестиційної політики щодо таких територій.
22. Окреслено систему суб’єктів спеціально-кримінологічного запобігання злочинам проти довкілля; залежно від змісту функцій здійснено їх класифікацію на судові, правоохоронні, контролюючі та громадські органи.
23. Виходячи з того, що вплив на криміногенні фактори, що зумовлюють існування екологічної злочинності, має бути системним, а діяльність всіх суб’єктів запобігання скоординованою, запропоновано створення та впровадження системи екологічної юстиції, яка б включала екологічні (спеціалізовані) суди, природоохоронні прокуратури, підрозділи екологічної міліції (у тому числі місцевої та відомчої) та органи екологічного контролю.
24. Особливий статус прокуратури, специфіка її наглядових функцій у сфері охорони навколишнього середовища та наявність у її структурі спеціалізованих природоохоронних підрозділів дає підстави для визначення природоохоронних прокуратур як базового органу у системі екологічної юстиції, до завдань якого, крім нагляду за додержанням законодавства про охорону довкілля та розслідування кримінальних справ, входили б взаємодія з судовими органами та координація дій інших органів цієї системи.
25. З метою упорядкування запобіжної діяльності в Причорноморському регіоні, надання їй цілеспрямованості та забезпечення комплексного підходу до вирішення завдань виявлення та нейтралізації факторів, що зумовлюють існування екологічної злочинності, автором пропонується проведення запобіжних заходів відповідно до проекту Комплексної цільової регіональної програми профілактики екологічних правопорушень та злочинів на період 2006-2010 років.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - №30. - Ст. 141.
2. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України від 25 червня 1991р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. - 1991. - № 41. - Ст. 546.
3. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення: Закон України від 6 квітня 2000 року // Відомості Верховної Ради України. - 2000.- № 27. Ст. 213.
4. Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку: Закон України від 8 лютого 1995 року // Відомості Верховної Ради України. - 1995.-№ 12. Ст. 5.
5. Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру: Закон України від 8 червня 2000 року // Відомості Верховної Ради України.-2000.-№ 40. Ст.337.
6. Про зону надзвичайної екологічної ситуації: Закон України від 13 липня 2000 року // Відомості Верховної Ради України. - 2000.-№ 42. Ст.348.
7. Про відходи: Закон України від 5 березня 1998 року // Відомості Верховної Ради України. 1998.- № 36-37.- Ст. 242.
8. Про внесення змін до Закону України „Про прокуратуру”: Закон від 12 липня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. - 2001.- №28.-Ст. 312.
9. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо місцевої міліції: Закон України від 4 березня 2004 року, № 1577-ІV // Відомості Верховної Ради України. - 2004.-№ 23. Ст. 323.
10. Про прокуратуру: Закон України від 05.11.19991 року // Відомості Верховної Ради України. - 1991.- № 53.- Ст. 793.
11. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 року // Відомості Верховної Ради України. - 1991.- № 4. Ст. 20.
12. Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів Закон України // Відомості Верховної Ради України. 1994.- № 11.- Ст.50.
13. Про інформацію: Закон України від 2 жовтня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. 1992.- № 48.- Ст. 650.
14. Про тваринний світ: Закон України від 13 березня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. - 2002.-№ 14.- Ст. 97.
15. Про затвердження Загальнодержавної програми охорони та відтворення довкілля Азовського і Чорного морів: Закон України від 22 березня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. 2001.-№ 28.- Ст.135.
16. Кримінальний кодекс України: офіційний текст. К.: Юрінком Інтер, 2001. 240 с.
17. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради УРСР.-1961.- № 2.- Ст.14.
18. Уголовный кодекс Российской Федерации от 13 июня 1996 г. № 63-ФЗ // СЗ РФ. - 1996.- № 25.- Ст. 2954.
19. Уголовный кодекс республики Польша / Науч. ред. канд. юрид. наук, доц. А.И.Лукашов, докт. юрид. наук, проф. Н.Ф.Кузнецова; вступ. статья канд. юрид. наук, доц. А.И.Лукашова, канд. юрид. наук, проф. Э.А.Саркисовой; перевод с польского Д.А.Барилович СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс».- 2001.
20. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1984. - Додаток до № 51. - Ст. 1122.
21. Земельний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 3- 4. - Ст. 27.
22. Кодекс України про надра // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 36. - Ст. 340.
23. Лісовий кодекс України // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 17. - Ст. 99.
24. Про природно-заповідний фонд України: Закон України від 16 червня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 34. - Ст.502.
25. Основи законодавства про охорону здоров’я: Закон України від 19 листопада 1992 року // Відомості Верховної Ради України. - 1993.- № 3. Ст. 6.
26. Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки: Затверджено Постановою Верховної Ради України від 5 березня 1998 року // Відомості Верховної Ради України. - 1998. - № 38 - 39. - Ст. 248.
27. Про інформування громадськості з питань, що стосуються довкілля: Постанова Верховної Ради України від 04.11.2004 № 2169-IV // Відомості Верховної Ради України. 2005. - № 2.- Ст. 72.
28. Рекомендації парламентських слухань щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства в Україні: Постанова Верховної Ради України № 565 від 20 лютого 2003 року // Відомості Верховної Ради України. - 2003.- № 25.- Ст. 182.
29. Про Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України: Указ Президента України від 10 лютого 2004 року // Офіційний вісник України. - 2004. - № 6. - Ст.308.
30. Про утворенням місцевої міліції: Указ Президента України від 22 січня 2001 року, № 29/2001 // Офіційний вісник України. - 2001. - №4. - Ст.112.
31. Про Положення про Державний комітет природних ресурсів України: Указ Президента України від 10 лютого 2004 року // Урядовий кур’єр. - 2004. - № 31.
32. Про заходи щодо підвищення ефективності державного управління у сфері охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів: Указ Президента України від 15 вересня 2003 року // Офіційний вісник України. - 2003. - № 38. - Ст. 2023.
33. Положення про Міністерство внутрішніх справ України: Указ Президента України від 17 жовтня 2000 року // Офіційний вісник України. 2000.- № 42.- Ст. 1774.
34. Концепція державної регіональної політики: затверджена Указом Президента України від 25 травня 2001 року№ 341/2001.
35. Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля: Постанова Пленуму Верховного Суду України № 17 від 10 грудня 2004 р.
36. Про практику розгляду судами справ про відповідальність за порушення законодавства про охорону природи: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26.01.1990 р. № 1 // Кримінальний кодекс України. Кримінально-процесуальний кодекс України. Постанови Пленуму Верховного Суду України із загальних питань судової діяльності та в кримінальних справах. Відп. ред. В.Т.Маляренко. К.: Юрінком Інтер, 1999.- 720 с.
37. Положення про Державну екологічну інспекцію: Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2001р. // Офіційний вісник України. - 2001. - № 47. - Ст. 2084.
38. Про службу державної охорони природно-заповідного фонду України: Постанова Кабінету Міністрів України від 14 липня 2000 року // Офіційний вісник України. - 2000. - № 29. - Ст. 1221.
39. Про затвердження Концепції охорони та відтворення навколишнього природного середовища Азовського і Чорного морів: Постанова Кабінету Міністрів України від 10 липня 1998 року // Офіційний вісник України. - 1998. - № 28. - Ст. 1055.
40. Порядок поділу лісів на групи, віднесення їх до категорій захисності та виділення особливо захисних земельних ділянок лісового фонду: Постанова Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 р. № 557 // Зібрання постанов Уряду України. -1995.- № 10. - Ст. 254.
41. Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісовому господарству: Постанова Кабінету Міністрів Ук­раїни від 5 грудня 1996 р. № 1464 // Зібрання постанов Уряду України.-1996.-№ 20.- Ст.577.
42. Про порядок і умови використання рибних та інших водних живих ресурсів виключної (морської) економічної зони України іноземними юридичними і фізичними особами: Постанова Кабінету Міністрів Ук­раїни від 13 серпня 1999 р. № 1490 // Офіційний вісник України.-1999.- № 33.- Ст. 1730.
43. Про затвердження такс для обчислення розміру стягнення шкоди, внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення цінних видів риб та інших об’єктів водного промислу: Постанова Кабінету Міністрів Ук­раїни від 19 січня 1998 р. № 32 // Офіційний вісник України. - 1998. - № 3.
44. Про затвердження Положення про державну систему моніторингу довкілля: Постанова Кабінету Міністрів України від 30 березня 1998 р. № 391 // Офіційний вісник України.-1998.- № 13.- Ст.495.
45. Про затвердження Положення про підрозділи ветеринарної міліції з проведення карантинних ветеринарних заходів: Постанова Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 р. № 395 // Офіційний вісник України.-2002.- № 14.- Ст. 724.
46. Про Положення про державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ: Постанова Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. № 341 // Офіційний вісник України.-1997, число 16 с.52.
47. Про схвалення Концепції Державної програми проведення моніторингу навколишнього природного середовища: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.12.2004 № 992-р //Офіційний вісник України. 2005. - № 1.- Ст. 40.
48. Положення про громадських інспекторів з охорони довкілля: Затверджено Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 27 лютого 2002 року // Офіційний вісник України. - 2002. - № 12. - Ст. 631.
49. Положення про державне управління екології та природних ресурсів в областях, містах Києві та Севастополі: Затверджено Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 11 серпня 2000р. // Офіційний вісник України. - 2000. - № 38. - Ст. 1635.
50. Положення про Державну екологічну інспекцію з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря Міністерства охорони навколишнього природного середовища України: Затверджено наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27 липня 2004 року // Офіційний вісник України. - 2004. - № 32. - Ст. 2196.
51. Положення про Державну екологічну інспекцію Азовського моря Міністерства охорони навколишнього природного середовища України: Затверджено Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 23 лютого 2004 року // Офіційний вісник України. - 2004. - № 9. - Ст. 538.
52. Положення про Державну Азово-Чорноморську екологічну інспекцію Міністерства охорони навколишнього природного середовища України: Затверджено Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 23 лютого 2004 року // Офіційний вісник України. - 2004. - № 9. - Ст. 539.
53. Положення про Державну інспекцію охорони Чорного моря Міністерства екології та природних ресурсів України: Затверджено Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 29 вересня 2000 р. // Офіційний вісник України. - 2000. - № 43. - Ст.1858.
54. Правила промислового рибальства в рибогосподарських водних об’єктах України: Наказ Державного комітету рибного господарства України від 18 березня 1999 р. № 33 // Офіційний вісник України. - 1999. - № 21.- Ст. 982.
55. Правила промислового рибальства в басейні Чорного моря: Наказ Державного комітету рибного господарства України від 8 грудня 1998 р. № 164 // Офіційний вісник України. - 1999. - № 10.- Ст.403.
56. Тимчасові правила промислового рибальства в басейні Азовського моря: Наказ Державного комітету рибного господарства України від 31 грудня 1999 р. № 172 // Офіційний вісник України. - 1999. - № 4.- Ст.139.
57. Про затвердження Правил любительського і спортивного рибальства та Інструкції про порядок обчислення та внесення платежів за спеціальне використання водних живих ресурсів при здійсненні любительського і спортивного рибальства: Наказ Державного комітету рибного господарства України від 15 лютого 1999 р. № 19 // Офіційний вісник України. - 1999. - № 19.- Ст.847.
58. Кримінальний кодекс. Проект // Іменем закону. Спеціальний випуск. № 20 (4946).-К.,1996. С.1-16.
59. Екологічний кодекс України: Проект Закону України від 20.02.2004р. №5170.
60. Аванесов Г.А. Криминология: 2-е изд. М., 1984.
61. Акимов В.В., Самойлов Н.Г., Перелыгина Л.А. Биотерроризм и его оружие: прошлое, настоящее и будущее: Учеб. Пособие. - Х.: Изд-во Национ. ун-та внутр. дел, 2002.- 88 с.
62. Акутаев Р.М. Криминологический анализ латентной преступности: Автореф. дис д-ра юрид. наук.- С.Пб.,1999. 41 с.
63. Аналіз роботи судів загальної юрисдикції в 2004 р. (за даними судової статистики) // Вісник Верховного Суду України. - 5(57)2005.-С. 23-34
64. Андрейцев В.І. Екологічне право: Курс лекцій: Навч. посібник для юрид. фак. вузів. - К.: Вентурі, 1996.- 208 с.
65. Андрейцев В.І. Право екологічної безпеки: Навч. та наук.-практ. посіб. - К.: Знання-Прес, 2002. - 332 с.
66. Бабенко В. Нагляд прокуратури за дотриманням законодавства органами екологічного контролю // Вісник прокуратури. - № 2(14), квітень 2002 року. С. 63-68.
67. Бабенко В. Правові та організаційні питання прокурорського нагляду за додержанням природоохоронного законодавства // Вісник прокуратури № 5(17) жовтень 2002.-С.14-19
68. Бакунина Т.С. О некоторых проблемах борьбы с экологическими правонарушениями (по материалам Всероссийского совещания) // Государство и право.- 1997.-№ 1.- С.100-119.
69. Балюк Г.І. Правові аспекти забезпечення ядерної та радіаційної (радіоекологічної) безпеки в Україні / МО України. Ін-т змісту і методів навчання. Київ. нац. ун-т. ім. Т.Шевченка. К., 1997. 194 с.
70. Бандурка А.Н. Судебные и правоохранительные органы Украины. Харьков, 1999.
71. Бантишев О. Відмовитись від бланкетних диспозицій кримінально-правових норм. // Радянське право.-1990.- № 6. С.57-58.
72. Бахин В.П., Карпов Н.С. Некоторые аспекты изучения практики борьбы с преступностью (данные исследований за 1980 - 2002 г.).- К., 2002.- 458 с.
73. Бевзенко В.М. Управління природно-заповідним фондом в Україні: організаційно-правові питання): Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Національний університет внутрішніх справ. - Х., 2005.- 20с.
74. Білик П. Поняття та правова сутність управлінської категорії „регіон” // Право України. 2001. - № 11. С.32-35.