Курищук Костянтин Костянтинович Внутрішні державні запозичення у забезпеченні стабільності фінансової системи України

Короткий опис

Курищук Костянтин Костянтинович, директор ТОВ «Велтрейдінг». Назва дисертації: «Внутрішні державні запозичення у забезпеченні стабільності фінансової системи України». Шифр та назва спеціальності 08.00.08 гроші, фінанси і кредит. Спецрада Д26.001.12 Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Кваліфікаційна наукова праця
на правах рукопису
КУРИЩУК КОСТЯНТИН КОСТЯНТИНОВИЧ
УДК 336.27:336.02](477)(043.3)
ДИСЕРТАЦІЯ
ВНУТРІШНІ ДЕРЖАВНІ ЗАПОЗИЧЕННЯ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ
СТАБІЛЬНОСТІ ФІНАНСОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ
08.00.08 – гроші, фінанси і кредит
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
___________ К.К. Курищук
Науковий керівник: Лютий Ігор Олексійович
доктор економічних наук, професор,
заслужений економіст України
Київ  2020

ЗМІСТ
ВСТУП.................................................................................................................... 15
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВНУТРІШНІХ ЗАПОЗИЧЕНЬ У
ФІНАНСОВІЙ СИСТЕМІ ДЕРЖАВИ............................................................. 25
1.1. Внутрішній державний борг у макроекономічному регулюванні….... 25
1.2. Внутрішні боргові індикатори стабільності фінансової системи......... 46
1.3. Концепція внутрішньої боргової політики держави………………….. 66
Висновки до розділу 1........................................................................................... 89
РОЗДІЛ 2. МЕХАНІЗМ ВНУТРІШНІХ ДЕРЖАВНИХ ЗАПОЗИЧЕНЬ
УКРАЇНИ............................................................................................................... 91
2.1. Фінансові інструменти внутрішньої боргової політики…………........ 91
2.2. Методи управління внутрішнім державним боргом………………….. 111
2.3. Суперечності формування портфелю внутрішніх державних
боргових зобов’язань України…………………………………………. 131
Висновки до розділу 2........................................................................................... 151
РОЗДІЛ 3. ЕФЕКТИВНІСТЬ УПРАВЛІННЯ ВНУТРІШНІМ
ДЕРЖАВНИМ БОРГОМ УКРАЇНИ…………………………………………. 153
3.1. Управління внутрішнім державним боргом у контексті пріоритетів
боргової політики………………………………………………………. 153
3.2. Моніторинг ризик-факторів зміни обсягів внутрішнього державного
боргу…………………………………………………………………….. 169
3.3. Оптимізація структури внутрішніх державних запозичень………….. 191
Висновки до розділу 3........................................................................................... 206
ВИСНОВКИ........................................................................................................... 208
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.......................................................... 213
ДОДАТКИ.............................................................................................................. 242
14
УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ
АПК – агропромисловий комплекс;
ВВП – валовий внутрішній продукт;
ВОВДП – ОВДП з валютною прив’язкою;
ІГК – індекс глобальної конкурентоспроможності;
ІСІ – інститути спільного інвестування;
КМУ – Кабінет Міністрів України;
МВФ – Міжнародний валютний фонд;
НБУ – Національного банку України;
НПФ – недержавні пенсійні фонди;
ОВДП – облігації внутрішньої державної позики;
ПАТ – публічне акціонерне товариство;
ПАТ НДУ – ПАТ «Національний депозитарій України»;
ПДВ – податок на додану вартість;
РДЕ – рейтинг дефолту емітента;
CPB – преміальні облігації Канади (Canada Premium Bond);
CSB – ощадні облігації Канади (Canada Savings Bond);
INTOSAI – Міжнародної організації вищих органів фінансового контролю
(International Organization of Supreme Audit Institutions);
NS&I – Департамент національних заощаджень та інвестицій (National Savings
and Investments);
R&I – Міжнародне кредитне рейтингове агентство Rating and Investment
Information;
RRIF – фонд пенсійного доходу (Registered Retirement Income Fund);
RRSP – пенсійний ощадний план (Registered Retirement Savings Plan);
S&P – Міжнародне рейтингове агентство Standard & Poorʼs.
15
ВСТУП
Актуальність теми. В сучасних умовах внутрішній державний борг є
органічною складовою фінансових систем переважної більшості країн світу. В
Україні за роки її незалежності формування внутрішнього державного боргу
відбувалося під впливом низки факторів, найважливіші з яких: значні бюджетні
дефіцити; залежність від імпорту енергоносіїв; необхідність збільшення
валютних резервів для забезпечення стабільності національної грошової
одиниці; потреби технічного переозброєння галузей національної економіки.
Стабільність фінансової системи держави, можливість економічного та
соціального розвитку визначаються станом державного бюджету, розміром і
динамікою його дефіциту, величиною внутрішнього державного боргу.
Наразі в Україні не існує єдиної системної політики управління
внутрішнім державним боргом. Запозичення відбуваються під впливом потреб
оперативного покриття поточних бюджетних зобов’язань. Деструктивні
тенденції управління внутрішнім державним боргом України посилилися в
умовах фінансово-економічних криз 2008-2009 та 2013-2015 років, під час яких
суттєво зріс дисбаланс між доходами та видатками державного бюджету,
внаслідок чого виникла потреба у мобілізації додаткового обсягу коштів для
фінансування дефіциту. Оскільки ефект дії фіскальних інструментів наповнення
бюджету було вичерпано, основним джерелом його покриття стали запозичення,
що призвело до різкого зростання державного боргу. Залученіборгові ресурси
спрямовуються на фінансування дефіциту бюджету, стабілізацію національної
валюти та підтримку платіжного балансу.
Кон’юнктурна концепція боргової політики стала генератором ризиків
порушення стабільності фінансової системи України, що мало прояв у зростанні
боргового тиску на державний бюджет у вигляді суттєвого збільшення обсягів
витрат на погашення та обслуговування державного боргу; в обмеженні обсягів
фінансових ресурсів наступних поколінь внаслідок катастрофічної переваги
фінансування видатків споживання при майже абсолютній відсутності
фінансування видатків розвитку.
16
Необхідність ефективного управління внутрішнім державним боргом
потребує розроблення стратегічно виваженої системної боргової політики,
спрямованої на оптимізацію обсягів внутрішнього державного боргу та
мінімізацію вартості внутрішніх державних запозичень, у зв’язку з чим
актуальності набуває визначення функціональних аспектів механізму
внутрішніх державних запозичень у контексті забезпечення ефективного
макроекономічного регулювання та стабільності фінансової системи України.
Проблемам управління внутрішнім державним боргом, визначенню
впливу обсягів і структури внутрішнього державного боргу на ефективність
макроекономічного регулювання, рівню стабільності фінансової системи,
економічному і соціальному розвитку держави присвячено наукові праці
провідних зарубіжних вчених економістів, зокрема: Ашера К., Брунера К., Брю
С., Бунге М., Бʼюкенена Д., Долана А., Домара Е., Кейнса Дж., Кемпбелла К.,
Кене Ф., Лернера А., Ліндаля Є., Ліста Ф., Ло Дж., Макконнелла К., Маркса К.,
Мелцера А., Міда Д., Мюллера-Армака А., Мюрдаля Г., Нєбєніуса К., Райта Р.,
Ретчфорда Б., Рікардо Д., Сміта А., Стігліца Дж., Тобіна Дж., Тюрго А.,
Фішера І., Флемінга Дж., Фрідмана М., Хансена Е., Харріса С., Шиллера Р.,
Шмоллера Г., Штейна Л. та інших.
Серед українських науковців економічна природа внутрішнього
державного боргу та особливості функціонування механізму внутрішніх
державних запозичень розглянуті в роботах Базилевича В., Богдан Т.,
Василика О., Гапонюка М., Длугопольского О., Єфименко Т., Жаліла Я.,
Карліна М., Кизима М., Кудряшова В., Кучер Г., Лазебник Л., Луніної І.,
Лютого І., Опаріна В., Прутської О., Рожка О., Федосова В., Чухна А. та інших.
Ця проблема дослідження постійно збагачується новими науковими
доробками, проте теоретична цілісність та практична результативність її
розробки недостатня. Незважаючи на значну кількість наукових робіт щодо
управління внутрішнім державним боргом, його впливу на ефективність
макроекономічного регулювання та забезпечення стабільності фінансової
системи держави, проблематика залишається актуальною у розрізі їх адаптації
17
до умов розвитку економіки України; а саме визначення імперативів управління
внутрішнім державним боргом; обґрунтування концепції внутрішньої боргової
політики, що базується на системному підході до управління внутрішнім
державним боргом.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційна робота є складовою науково-дослідної теми економічного
факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка
«Модернізація економіки України на засадах сталого соціально-економічного
розвитку: закономірності, протиріччя, ризики» (номер державної реєстрації
0111U006456), підрозділ «Інструменти та заходи фінансової політики
стимулювання економічного оновлення в рекомендаціях міждержавних та
наднаціональних об’єднань» (шифр №11БФ040-01), у межах якої автором
визначено вплив внутрішнього державного боргу на ефективність
макроекономічного регулювання та стабільність фінансової системи держави;
підходи до концепції внутрішньої боргової політики України; обґрунтовано
напрями використання, залучених через механізм внутрішніх державних
запозичень, грошових ресурсів для нівелювання деструктивних
макроекономічних тенденцій.
Актуальність проблем підвищення ефективності управління внутрішнім
державним боргом через реалізацію стратегічно виваженої системної боргової
політики України для забезпечення стабільності фінансової системи та
недостатня теоретична розробка низки проблем оптимізації обсягів
внутрішнього державного боргу та мінімізації вартості внутрішніх державних
запозичень зумовили постановку мети і завдань дослідження.
Мета і завдання дослідження. Метою роботи є визначення
функціональних аспектів механізму внутрішніх державних запозичень України
в контексті забезпечення ефективного макроекономічного регулювання і
стабільності фінансової системи держави, цільовим призначенням яких є
нівелювання протиріч між економічними та соціальними потребами суспільства.
Зазначена мета окреслила коло таких завдань дослідження:
18
– узагальнити наукові підходи до функціонування механізму внутрішніх
запозичень у фінансовій системі держави й визначити вплив внутрішнього
державного боргу на ефективність макроекономічного регулювання та
стабільність фінансової системи держави;
– визначити внутрішні боргові індикатори стабільності фінансової
системи;
– розробити концепцію внутрішньої боргової політики України;
– розглянути сучасний фінансовий інструментарій внутрішньої боргової
політики України;
– класифікувати методи управління внутрішнім державним боргом;
– визначити існуючі суперечності при формуванні портфелю внутрішніх
державних боргових зобов’язань України;
– обґрунтувати напрями використання, залучених через механізм
внутрішніх державних запозичень, грошових ресурсів для нівелювання
деструктивних макроекономічних тенденцій;
– розробити систему моніторингу ризик-факторів зміни обсягів
внутрішнього державного боргу;
– визначити шляхи та інструменти оптимізації структури внутрішніх
державних запозичень.
Об’єктом дослідження є процес функціонування системи внутрішніх
державних запозичень в Україні.
Предметом дослідження є теоретичні засади й практика реалізації
механізму внутрішніх державних запозичень та їх вплив на стабільність
фінансової системи України.
Методи дослідження базуються на загальнонаукових та спеціальних
методах пізнання, дедуктивному підході до вивчення умов і можливостей
розвитку системи внутрішніх державних запозичень. У роботі використано
індуктивний метод – для визначення впливу внутрішнього державного боргу
України на ефективність макроекономічного регулювання; методи наукової
абстракції та системного аналізу – при обґрунтуванні концепції внутрішньої
19
боргової політики та визначенні внутрішніх боргових індикаторів стабільності
фінансової системи України; діалектичний метод – для визначення
суперечностей формування портфелю внутрішніх державних боргових
зобов’язань України; метод функціонально-структурної аналогії – в ході
дослідження функціональної адекватності внутрішнього боргового механізму як
джерела фінансування державного бюджету; методи функціонального аналізу –
при дослідженні фінансових інструментів внутрішньої боргової політики
України; методи аналізу і синтезу – для класифікації методів управління
внутрішнім державним боргом України; методи економіко-математичного
моделювання – в ході розробки системи моніторингу ризик-факторів зміни
обсягів внутрішнього державного боргу та оптимізації структури внутрішніх
державних запозичень; графічне моделювання ‒ при дослідженні динаміки
державного боргу України та структури видатків державного бюджету України;
методи (визначення, опис, інтерпретація) – при визначенні дієвості заходів
управління внутрішнім державним боргом України.
Широко використано теоретичні дослідження вітчизняної та зарубіжної
економічної думки з питань ефективного управління внутрішнім державним
боргом, визначення пріоритетів боргової політики, впливу внутрішнього
державного боргу на забезпечення стабільності фінансової системи держави.
Такий підхід надав можливість, на основі логічної аргументації, порівняння,
моделювання та узагальнення, зробити комплексний системний аналіз
механізму внутрішніх державних запозичень України.
Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативно-правові
акти з питань управління внутрішнім державним боргом і розвитку системи
внутрішніх державних запозичень України; офіційні дані Міністерства фінансів
України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку,
Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сфері ринків
фінансових послуг, Державної казначейської служби України, Національного
банку України, Рахункової палати України, Державної служби статистики
України, ПАТ «Національний депозитарій України», Інституту бюджету та
20
соціально-економічних досліджень України, Національного рейтингового
агентства «Рюрік», ПАТ «Фондова біржа ПФТС»», ПАТ «Фондова біржа
«Перспектива»», Міжнародного валютного фонду, Світового економічного
форуму, Агентства з управління державним боргом Угорщини, Міністерства
фінансів Польщі, Міністерства фінансів Канади, Казначейства Великобританії,
Департаменту Казначейства Великобританії з управління державним боргом,
Департаменту національних заощаджень та інвестицій (NS&I) Великобританії,
Казначейства США; періодичні видання, монографії, наукові праці вітчизняних
і зарубіжних вчених, інформаційні інтернет-ресурси.
Наукова новизна одержаних результатів. У роботі здійснено
комплексне дослідження функціональних аспектів механізму внутрішніх
державних запозичень, визначено його сутність і вплив на стабільність
фінансової системи України. Найбільш вагомі теоретичні та практичні
результати, які характеризують новизну дослідження та особистий внесок автора
такі:
удосконалено:
– визначення сутності поняття «внутрішній державний борг» як
заборгованості державних органів влади, що виникла в результаті формування
фінансових ресурсів країни через запозичення коштів на внутрішньому ринку в
приватних осіб і інститутів недержавного сектору, резидентів і нерезидентів,
цільовим призначенням якої є фінансування дефіциту державного бюджету, та
нівелювання фінансових протиріч між економічними й соціальними потребами
суспільства, забезпечення стабільності фінансової системи держави та
реалізація механізму макроекономічного регулювання;
– наукові підходи до визначення імперативів управління внутрішнім
державним боргом, зокрема: вплив на обсяг сукупних витрат через
запровадження ефективних інструментів бюджетної та податкової політик
держави; адекватність режиму валютного курсоутворення; дієвість інструментів
грошово-кредитної політики щодо забезпечення цінової стабільності, –
наявність яких дозволить оптимізувати структуру внутрішнього державного
21
боргу та мінімізувати уразливість фінансової системи України до впливу
ендогенних та екзогенних чинників, які пов’язані з політичною та економічною
нестабільністю та залежністю від міжнародних фінансових інститутів;
– модель визначення граничних значень внутрішнього державного боргу
України для динамічної макроекономічної ситуації, що формується під впливом
темпів зміни обсягів податкових надходжень до державного бюджету, обсягами
доходів державного бюджету, обсягами видатків державного бюджету, обсягами
грошової маси, обсягами продуктивних видатків у структурі видатків
державного бюджету, обсягами ВВП і сукупних витрат для здійснення
моніторингу ризик-факторів зміни обсягів внутрішнього державного боргу та
визначення його прогнозних значень, які забезпечать ефективне
макроекономічне регулювання у розрізі перерозподілу фінансових ресурсів та
стабільність фінансової системи держави;
– підходи до практики оптимізації структури внутрішніх державних
запозичень шляхом визначення інструментів, доцільних для запровадження в
умовах соціально-економічної ситуації України, зокрема, індексованих до
інфляції ОВДП та індексованих до ВВП ОВДП, для зміни структури власників
внутрішніх державних боргових зобов’язань через залучення державою
грошових заощаджень громадян та розширення портфелю внутрішніх
державних боргових зобов’язань, що дозволить посилити інвестиційну
спрямованість грошових доходів всіх суб’єктів економічної системи України;
дістали подальшого розвитку:
– теоретико-методологічні підходи щодо обґрунтування концепції
внутрішньої боргової політики України шляхом визначення пріоритетів
внутрішньої боргової політики, елементів механізму внутрішніх державних
запозичень, які через державний бюджет впливають на ефективність
макроекономічного регулювання, методів та інструментів управління
внутрішнім державним боргом, що здатні забезпечити ефективний перерозподіл
фінансових ресурсів через механізм внутрішніх державних запозичень для
ефективного макроекономічного регулювання, що сприятиме соціально-
22
економічному розвитку та забезпечить стабільність фінансової системи держави,
мінімізуючи ризики економічної безпеки та посилення залежності від
міжнародних фінансових інструментів;
– теоретичні підходи до визначення системи внутрішніх боргових
індикаторів стабільності фінансової системи, якими запропоновано вважати
обсяг видатків бюджету на погашення та обслуговування внутрішнього
державного боргу, обсяг податкових надходжень до державного бюджету, обсяг
видатків державного бюджету, обсяг продуктивних видатків у структурі
видатків державного бюджету, обсяг видатків розвитку в структурі видатків
державного бюджету, що сприятиме своєчасній ідентифікації викривлень у
перерозподілі фінансових ресурсів через механізм внутрішніх державних
запозичень та мінімізації ризиків порушення стабільності фінансової системи
держави;
– методи управління внутрішнім державним боргом України, серед яких
визначено п’ять класифікаційних груп: системні методи управління внутрішнім
державним боргом; структурні методи управління внутрішнім державним
боргом; методи обліку внутрішнього державного боргу; методи ціноутворення
на ринку внутрішніх державних запозичень; методи прогнозування вартості
внутрішніх державних запозичень, що дозволить деталізувати напрями
внутрішньої боргової політики та забезпечити системність її реалізації.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що
теоретичні положення, методичні підходи та висновки, викладені в
дисертаційній роботі, доведено до рівня прикладних рекомендацій і методичного
забезпечення, які створюють системну обґрунтовану основу для запровадження
цілісної концепції внутрішньої боргової політики держави, реалізація якої
сприятиме ефективному макроекономічному регулюванню через механізм
внутрішніх державних запозичень для забезпечення стабільності фінансової
системи України.
Наукові положення, висновки та рекомендації щодо методики оцінки
фінансової стабільності на основі показників боргової безпеки, фінансової
23
стійкості та платоспроможності, впливу зовнішніх запозичень на монетарну та
фіскальну політику уряду, взаємозв’язку коливань внутрішнього валютного
ринку та здійснення зовнішніх запозичень були впровадженні в освітньому
процесі Київського національного університету імені Тараса Шевченка при
викладанні дисципліни «Актуальні проблеми теорії та практики фінансів»
(довідка №013/383 від 26.08.2020).
Рекомендації та висновки щодо визначення актуальних методів управління
внутрішнім державним боргом України, зокрема, системних і структурних
методів управління внутрішнім державним боргом, методів обліку внутрішнього
державного боргу, методів ціноутворення на ринку внутрішніх державних
запозичень, методів прогнозування вартості внутрішніх державних запозичень
були використані в роботі Міністерства фінансів України (довідка №01020-
03/168 від 06.08.2020).
Рекомендації щодо оптимізації кількісних параметрів сфери обігу цінних
паперів в Україні з врахування тенденцій, що притаманні ринку облігацій
внутрішньої державної позики знайшли практичне впровадження у роботі
Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (довідка №01/02 від
26.01.2021).
Окремі пропозиції щодо здійснення операцій з облігаціями внутрішньої
державної позики (ОВДП) та формування політики банку були використані в
АКБ «Індустріалбанк» (довідка №03-09-1040 від 04.12.2020).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є завершеним науковим
дослідженням, у якому удосконалено теоретичні положення, розроблено нові
методичні підходи та практичні рекомендації щодо визначення впливу
внутрішніх державних запозичень на стабільність фінансової системи та
обґрунтуванні концепції внутрішньої боргової політики України. Наукові
положення, висновки і рекомендації, що виносяться на захист, одержані автором
самостійно. Внесок автора в наукові праці, опубліковані у співавторстві,
конкретизовано у списку публікацій.
24
Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати
дисертаційної роботи пройшли апробацію на міжнародних і всеукраїнських
науково-практичних конференціях, зокрема: Міжнародній науково-практичній
конференції «Світові тенденції та перспективи розвитку фінансової системи
України» (м. Київ, 2015); Міжнародній науково-практичній конференції
«Національні особливості та світові тенденції управління та адміністрування на
макро, мезо- і мікрорівнях економіки» (м. Дніпропетровськ, 2016); III
Всеукраїнській науково-практичній інтернет-конференції студентів, аспірантів і
молодих вчених «Сучасні гроші, банківські послуги та фінансові інновації в
цифровій економіці» (м. Київ, 2020); XXI Всеукраїнській щорічній студентській
науково-практичній конференції «Сучасний менеджмент: моделі, стратегії,
технології» (м. Одеса, 2020).
Публікації. Основні наукові положення та результати дослідження за
темою дисертації опубліковано в 12 наукових працях, серед яких: 8 статей у
наукових періодичних виданнях, з яких 6 статей опубліковано у фахових
виданнях (3,44 друк. арк.), з них 5 статей індексуються у міжнародних
наукометричних базах і 2 статті у наукових періодичних виданнях інших держав
(1,03 друк. арк.); 4 публікації апробаційного характеру (0,88 друк. арк.).
Загальний обсяг публікацій складає 6,02 друк. арк., з яких 5,35 друк. арк.
належить особисто автору.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох
розділів, висновків, списку використаних джерел та 12 додатків. Основний обсяг
дисертації становить 199 сторінок комп’ютерного тексту, що містить 57 рисунків
та 14 таблиць, з яких цілком площу сторінки займають 1 рисунок і 1 таблиця.
Список використаних джерел містить 337 найменувань.

Список літератури

ВИСНОВКИ
У дисертаційній роботі здійснено теоретичне та методичне обґрунтування,
а також розв’язання наукового завдання щодо впливу внутрішніх державних
запозичень на забезпечення стабільності фінансової системи держави та
ефективність макроекономічного регулювання, що дозволило сформулювати
висновки теоретичного, методичного та науково-практичного спрямування
відповідно до мети і завдань дисертації.
1. Враховуючи сучасний стан і перспективи розвитку економіки України,
уточнено визначення категорії «внутрішній державний борг» у розрізі
макроекономічного регулювання таким чином: внутрішній державний борг
представляє заборгованість державних органів влади, створену в результаті
формування фінансових ресурсів країни через запозичення коштів у приватних
осіб і інститутів недержавного сектору, цільовим призначенням використання
яких є нівелювання протиріч між економічними та соціальними потребами
суспільства. Доведено, що внутрішній державний борг України практично не
впливає на процеси макроекономічного регулювання, що суперечить його
економічній сутності. Одночасно, наявним є стале збільшення сукупних витрат
за умови, що обсяги витрат державного бюджету є більшими за обсяги
податкових надходжень, що генерує необхідність подальшого збільшення
обсягів внутрішніх державних запозичень. Обґрунтовано неефективність і
нестабільність фінансової системи України при одночасній наявності
виробничого потенціалу економічного розвитку. Імперативами управління
внутрішнім державним боргом, у розрізі ефективного макроекономічного
регулювання, є вплив на обсяг сукупних витрат через запровадження ефективних
інструментів бюджетної та податкової політик держави. При цьому,
ефективність управління внутрішнім державним боргом суттєво залежить від
адекватності режиму валютного курсоутворення, дієвості інструментів грошовокредитної політики щодо забезпечення цінової стабільності.
2. Вдосконалення механізму внутрішніх державних запозичень України
потребує визначення внутрішніх боргових індикаторів стабільності фінансової
219
системи України, якими запропоновано вважати: обсяг видатків бюджету на
погашення та обслуговування внутрішнього державного боргу; обсяг
податкових надходжень до державного бюджету; обсяг видатків державного
бюджету; обсяг продуктивних видатків в структурі видатків державного
бюджету; обсяг видатків розвитку в структурі видатків державного бюджету.
3. Обґрунтовано, що внутрішня боргова політика України має враховувати
вплив внутрішнього державного боргу на рівень відхилення обсягів сукупних
витрат від обсягів ВВП. Одночасно слід враховувати співвідношення обсягів
видатків державного бюджету та обсягів податкових надходжень до державного
бюджету. Згідно нашої наукової позиції, фінансовим інструментом збільшення
обсягів ВВП в Україні є збільшення частки продуктивних видатків і видатків
розвитку в структурі видатків державного бюджету.
4. Запропоновано класифікацію методів управління внутрішнім
державним боргом України, в межах якої виокремлено п’ять класифікаційних
груп: системні методи управління внутрішнім державним боргом; структурні
методи управління внутрішнім державним боргом; методи обліку внутрішнього
державного боргу; методи ціноутворення на ринку внутрішніх державних
запозичень; методи прогнозування вартості внутрішніх державних запозичень.
Для кожної класифікаційної групи визначено методи управління внутрішнім
державним боргом та концепції їх застосування. Класифікаційні групи методів
управління внутрішнім державним боргом деталізують напрями внутрішньої
боргової політики держави, що забезпечує системність її реалізації. Системність
реалізації внутрішньої боргової політики держави забезпечить раціональну та
ефективну мобілізацію, розподіл, використання та повернення запозичених
фінансових ресурсів, що сприятиме сталому соціально-економічному розвитку
та стабільності фінансової системи держави.
5. Механізм внутрішніх державних запозичень характеризується низкою
суперечностей формування портфелю внутрішніх державних боргових
зобов’язань України, серед яких визначено: відсутність окремих нормативноправових документів щодо розробки внутрішньої боргової політики,
220
функціонування системи управління внутрішнім державним боргом, визначення
параметрів макроекономічного регулювання через механізм внутрішніх
державних запозичень; переважно нецільовий характер емісії внутрішніх
державних зобов’язань; суб’єктивність оцінки ефективності управління
внутрішнім державним боргом через відсутність затверджених критеріїв
ефективності операцій з внутрішніми державними цінними паперами;
відсутність інвестиційної активності домогосподарств на ринку внутрішніх
державних запозичень; наднизька інвестиційна активність інституційних
інвесторів на ринку внутрішніх державних запозичень; надмірне домінування
фіскальних інтересів держави у поєднанні з витісненням інших суб’єктів ринку
боргового капіталу.
6. Доведено, що в умовах гострої потреби економіки України у додатковій
державній інвестиційній підтримці, надмірна соціальна зорієнтованість
державного бюджету, катастрофічне зростання непродуктивних видатків і
видатків споживання є деструктивними макроекономічними тенденціями у
розрізі ефективного управління внутрішнім державним боргом. Обґрунтовано,
що існуюча боргова політика України зумовлює деструктивні макроекономічні
тенденції через посилення тиску на видаткову частину державного бюджету. У
зв’язку з цим, визначено групу ризик-факторів зміни обсягів внутрішнього
державного боргу України, до якої входять такі показники: обсяг податкових
надходжень до державного бюджету (X1); обсяг доходів державного бюджету
(X2); обсяг видатків державного бюджету (X3); обсяг грошової маси (X4); обсяг
продуктивних видатків в структурі видатків державного бюджету (X5); обсяг
ВВП (X6); обсяг сукупних витрат (X7). Доведено, що 99,11% значень обсягу
внутрішнього державного боргу України обумовлено впливом визначених
ризик-факторів, який є стійким в межах і поза межами періоду 1997-2019 років.
7. Встановлено, що розподіл, залучених через механізм внутрішніх
державних запозичень, фінансових ресурсів не сприяє економічному розвитку
країни, що унеможливлює ефективне макроекономічне регулювання та
забезпечення стабільності фінансової системи. Побудовано стохастичну
221
факторну модель впливу визначених ризик-факторів на зміну обсягів
внутрішнього державного боргу України виду: Ŷ = 3,2875×X1 – 5,2404×X2 +
2,0907×X3 + 0,7322×X4 – 0,9954×X5 + 0,7645×X6 – 0,5016×X7 + 21071,2272, де
Ŷ – обсяг внутрішнього державного боргу України, сформований під впливом
ризик-факторів X1, X2, X3, X4, X5, X6, X7. Визначено, що найсуттєвіший вплив на
обсяги внутрішнього державного боргу України чинять обсяг доходів
державного бюджету, основне джерело формування таких доходів, тобто обсяг
податкових надходжень до державного бюджету, а також обсяг видатків
державного бюджету. Таким чином, доведено, що ефективність реалізації
боргової політики України визначається ефективністю бюджетної та податкової
політик, з урахуванням чого, розраховано прогнозні значення обсягу
внутрішнього державного боргу на період до 2030 року.
8. Для здійснення моніторингу ризик-факторів зміни обсягів внутрішнього
державного боргу запропоновано модель визначення граничних значень
внутрішнього державного боргу України виду: Ŷlim = 3,2875×X1 –5,2404×X2 +
2,0907×X3 + 0,7322×X4 – 0,9954×X5 + 0,2629×X6 + 21071,2272, дет Ŷlim –
граничне значення внутрішнього державного боргу України, для ситуації, що
визначається впливом ризик-факторів X1, X2, X3, X4, X5, X6, X7 за умови X7 =
X6. Визначено, що граничні значення внутрішнього державного боргу України
протягом 1996-2019 років суттєво перевищують реальні обсяги внутрішніх
державних запозичень, що свідчить про невикористаний потенціал механізму
внутрішніх державних запозичень для ефективного перерозподілу фінансових
ресурсів. Наближення обсягів внутрішнього державного боргу України до
визначених граничних значень у кожному періоді сприятиме забезпеченню
стабільності фінансової системи держави та ефективності макроекономічного
регулювання.
9. Обґрунтована доцільність розширення портфелю внутрішніх державних
боргових зобов’язань України через запровадження в обіг індексованих до
інфляції ОВДП та індексованих до ВВП ОВДП. Використання індексованих
ОВДП дозволить зменшити вартість обслуговування внутрішнього державного
222
боргу з одночасним відновленням довіри до заходів антиінфляційної політики
уряду України; диверсифікувати джерела внутрішніх державних запозичень
через залучення заощаджень домогосподарств та активізацію систем
колективного інвестування, зокрема діяльності інститутів спільного
інвестування та недержавних пенсійних фондів.