КВАЛІФІКАЦІЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ У СФЕРІ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНИ ЗЕМЕЛЬ

Короткий опис

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ
І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

На правах рукопису

АНДРУЩЕНКО Аліна Анатоліївна

УДК 342.951:332.54

КВАЛІФІКАЦІЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ
У СФЕРІ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНИ ЗЕМЕЛЬ

Спеціальність: 12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
Майданник Олена Олексіївна,
доктор юридичних наук, професор

Київ – 2012

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ 4
ВСТУП
5
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КВАЛІФІКАЦІЇ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ У СФЕРІ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНИ ЗЕМЕЛЬ

13
1.1. Стан наукових досліджень проблем кваліфікації адміністративних правопорушень у сфері використання та охорони земель

13
1.2. Поняття кваліфікації адміністративних правопорушень у сфері використання та охорони земель
23
1.3. Види адміністративних правопорушень у сфері використання та охорони земель
43
Висновки до Розділу 1
61
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ КВАЛІФІКАЦІЇ АДМІНІСТРА-ТИВНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ У СФЕРІ ОХОРОНИ ТА ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬ

65
2.1. Кваліфікація за елементами складу адміністративного правопорушення у сфері охорони та використання земель
65
2.2. Кваліфікація адміністративних правопорушень у сфері використання та охорони земель, які потребують розмежування із злочинами

91
2.3. Механізм кваліфікації адміністративних правопорушень у сфері використання та охорони земель
106
Висновки до Розділу 2
124
РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ АДМІНІСТРАТИВНО-ЮРИСДИКЦІЙНИХ ОРГАНІВ ПРИ ЗДІЙСНЕННІ КВАЛІФІКАЦІЇ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПРОС-ТУПКІВ У СФЕРІ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНИ ЗЕМЕЛЬ

129
3.1. Функції та повноваження адміністративно-юрисдикційних органів при здійсненні кваліфікації адміністративних правопорушень у сфері використання та охорони земель

129
3.2. Удосконалення діяльності органів адміністративної юрисдикції у сфері використання та охорони земель
146
Висновки до Розділу 3
178
ВИСНОВКИ 183
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 188
ДОДАТКИ 221

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

КУпАП Кодекс України
про адміністративні правопорушення
ЗК України Земельний кодекс України
ЦК України Цивільний кодекс України
КК України Кримінальний кодекс України
КПК України Кримінально-процесуальний кодекс України
ПК України Податковий кодекс України
ГК України Господарський кодекс України
КЗпП України Кодекс законів про працю України
Держсільгоспінспекція
України Державна інспекція сільського господарства України

ВСТУП

Актуальність теми. Збереження основного багатства України – земельних ресурсів є одним з пріоритетних напрямів розвитку нашої держави. Збільшення кількості адміністративних правопорушень у сфері використання та охорони земель вказує на системні проблеми в правовому регулюванні земельних правовідносин. Кваліфікуючи правопорушення адміністративно-юрисдикційний орган дає державно-владну оцінку вчиненому діянню і тим самим здійснює покладені на нього державою повноваження. Тому від правильної кваліфікації адміністративних правопорушень у цій сфері залежить підвищення рівня довіри громадян до органів виконавчої влади та до самої держави в цілому.
Кваліфікація адміністративних проступків у сфері використання та охорони земель характеризується наявністю таких проблем: законодавчого регулювання складів адміністративних правопорушень; законодавчого регулювання процесуальних правил, пов’язаних із правозастосовною практикою. Особливе занепокоєння викликає правозастосовна практика у сфері використання та охорони земель (ефективність земельного контролю). Адміністративна реформа, яка на сьогодні проходить в Україні, реорганізовує систему органів виконавчої влади у сфері контролю за використанням та охороною земель. Така зміна безпосередньо впливає на кваліфікацію адміністративних правопорушень, оскільки від професійності та практичного досвіду суб’єкта кваліфікації залежить правильна кваліфікація проступку. Неправильне тлумачення норм матеріального права, порушення процедури притягнення до адміністративної відповідальності і недостатня. доказова база, а в кінцевому рахунку, непрофесіоналізм посадових осіб, які здійснюють земельний контроль, є негативними аспектами, які виявляються при кваліфікації та впливають на притягнення особи до адміністративної відповідальності. Тому дослідження особливостей кваліфікації цих правопорушень є основним аспектом вирішення вказаної проблеми. У зв’язку з цим актуальною є проблема напрацювання науково обґрунтованого підходу до кваліфікації адміністративних правопорушень у сфері використання та охорони земель, його законодавче закріплення та реалізація в правозастосовній практиці, що і зумовило вибір теми дисертаційного дослідження.
Науково-теоретичною основою дисертаційного дослідження стали праці таких українських учених у галузі адміністративного, кримінального, земельного, екологічного права: В. Б. Авер’янова, О. Ф. Андрійко,
І. В. Арістової, О. М. Бандурки, К. І. Бєлякова, А. І. Берлача, , Ю. П. Битяка, Н.П. Бортник, В. К. Гіжевського, Т. О. Гуржія, І. П. Голосніченка,
С. Т. Гончарука, В. К. Гуревського, Є. В. Додіна, В. М. Єрмоленка,
О. В. Зайчука, Р. О. Калюжного, М. І. Козиря, Т. О. Коломоєць,
Б. А. Кормича, В. К. Колпакова, А. Т. Комзюка, М. Й Коржанського,
В. В. Костицького, О. В. Кузьменко, С. О. Кузніченка, Ю. Д. Кунєва,
В. І. Курила, Н. В. Лебідь, О. О. Майданник, Л. В. Мілімко,
А. М. Мірошниченка, В. Л. Мунтяна, В. О. Навроцького, Н. Р. Нижник,
О. І. Остапенка, С. В. Пєткова, О. П. Світличного, В. І. Семчика, О. Ф. Скакун, О. М. Стороженко, В. О. Шамрая, В. К. Шкарупи, Ю. С. Шемшученка та інших.
Не дивлячись на активізацію наукових досліджень з питань кваліфікації, її загальної характеристики, кваліфікації окремих проступків, кваліфікація адміністративних правопорушень у сфері використання та охорони земель є проблемою, яка недостатньо досліджена в юридичній науці та викликає багато запитань при застосуванні на практиці. Монографічні роботи, присвячені питанням кваліфікації адміністративних правопорушень у сфері використання та охорони земель практично відсутні.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до Пріоритетних напрямів наукових досліджень Національного університету біоресурсів і природокористування України та в межах тематики науково-дослідних робіт кафедри адміністративного та фінансового права та НДР «Розробка концепції правового регулювання сталого розвитку сільських територій» (номер державної реєстрації 0109U003356).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у тому, щоб на основі аналізу теоретичних джерел, чинного законодавства України та узагальнень практики сформулювати нові науково обґрунтовані пропозицій щодо вдосконалення кваліфікації адміністративних правопорушень у сфері використання та охорони земель.
Досягнення поставленої мети зумовило вирішення таких завдань:
– проаналізувати стан наукових досліджень проблем кваліфікації адміністративних правопорушень у сфері використання та охорони земель;
– визначити поняття кваліфікації адміністративних правопорушень у сфері використання та охорони земель;
– розглянути види адміністративних правопорушень у сфері використання та охорони земель, охарактеризувати кваліфікацію за елементами складу адміністративного правопорушення у сфері використання та охорони земель;
– розглянути й проаналізувати кваліфікацію адміністративних правопорушень у сфері використання та охорони земель, які потребують розмежування зі злочинами;
– визначити механізм кваліфікації адміністративних правопорушень у сфері охорони та використання земель;
– проаналізувати функції та повноваження адміністративно-юрисдикційних органів при здійсненні кваліфікації адміністративних правопорушень у сфері використання та охорони земель;
– розробити науково обґрунтовані пропозиції та практичні рекомендації щодо удосконалення діяльності вказаних органів.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, пов’язані із адміністративними правопорушеннями у сфері використання та охорони земель.
Предметом дослідження є кваліфікація адміністративних правопорушень у сфері використання та охорони земель.
Методи дослідження. Методологічне підґрунтя роботи становлять сучасні методи пізнання, які включають в себе загальнонаукові прийоми дослідження, основним серед яких є діалектичний, та сукупність спеціальних методів пізнання, зокрема, порівняльно-правовий, формально-юридичний та інші. Діалектичний метод пізнання дав змогу розглянути проблему кваліфікації адміністративних правопорушень у сфері використання та охорони земель у взаємозв’язку з іншими явищами державно-правової дійсності (підрозділи 1.1, 1.2). Системний метод допоміг з’ясувати поняття, сутність та особливості кваліфікації адміністративних правопорушень у сфері використання та охорони земель (підрозділи 1.2, 2.3). Застосування структурного методу та методів аналізу і синтезу дало змогу розглянути питання видів адміністративних правопорушень у сфері використання та охорони земель і повноваження суб’єктів кваліфікації адміністративних правопорушень у сфері використання та охорони земель (підрозділи 1.3, 3.1). Використання методу тлумачення норм дало можливість з’ясувати та роз’яснити зміст норм законодавства про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель (підрозділи 2.1, 2.2). Формально-логічний метод і метод структурно-функціонального аналізу допоміг дослідити законодавче підґрунтя діяльності адміністративно-юрисдикційних органів та виокремити основні проблеми, які виникають при кваліфікації адміністративних правопорушень у сфері використання та охорони земель (підрозділи 2.3, 3.1, 3.2). Встановлення недоліків законодавства про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і визначення шляхів їх подолання було здійснено при застосуванні формально-юридичного методу (підрозділи 3.1, 3.2).
Правовою основою дослідження є Конституція України, закони України та міжнародні договори, ратифіковані Верховною Радою України, що містять норми, які регулюють відносини у сфері використання та охорони земель та кваліфікацію адміністративних правопорушень, підзаконні нормативно-правові акти. Інформаційну й емпіричну основу дослідження становлять правова публіцистика, довідкові видання у цій сфері та статистичні матеріали.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що запропонована дисертаційна робота є одним з перших в Україні комплексних досліджень теоретичних і практичних правових питань кваліфікації адміністративних правопорушень у сфері використання та охорони земель в умовах адміністративної реформи.
Наукова новизна дисертаційного дослідження конкретизується у теоретичних висновках, положеннях і практичних рекомендаціях, що виносяться на захист.
Уперше:
– запропоновано авторське формулювання поняття: «кваліфікація адміністративних правопорушень у сфері використання та охорони земель» як самостійного виду кваліфікації адміністративних правопорушень, під яким розуміють встановлення та оцінку компетентними суб’єктами правозастосування відповідності діяння (дії або бездіяльності) ознакам. правопорушення, передбаченого законодавством про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель, що здійснюється ними в межах повноважень та у спосіб, передбачених Конституцією та законами України;
– встановлено, що змістом кваліфікації адміністративних проступків у сфері використання та охорони земель є здійснення ідентифікації фактично вчиненого діяння з формулюванням в диспозиції та гіпотезі норми законодавства про адміністративні правопорушення;
– визначено, що до змісту кваліфікації адміністративних правопорушень у сфері використання та охорони земель входять такі елементи: 1) об’єкт з приводу якого здійснюється кваліфікація; 2) суб’єкт кваліфікації (органи державної влади та їх службові особи); 3) відповідні норми законодавства про адміністративні правопорушення на підставі яких здійснюється кваліфікація; 4) діяльність суб’єктів, які проводять кваліфікацію, а також результат їх діяльності.
Удосконалено:
– кваліфікаційні критерії, що можуть застосовуватися при розмежуванні адміністративних правопорушень у сфері використання й охорони земель із злочинами, серед яких виокремлено: ознаку додаткового безпосереднього об’єкта посягання, ознаку об’єктивної сторони (при вчиненні злочину наявність реальної загрози чи значної шкоди); спеціальний суб’єкт посягання;
– визначення передумов кваліфікації адміністративних правопорушень у сфері використання й охорони земель: 1) фактичну – наявність протиправного діяння, яке має формальні ознаки адміністративного проступку у сфері використання та охорони земель; 2) юридичну – формальна. визначеність норми у КУпАП, яка передбачає відповідальність у сфері використання та охорони земель; 3) професійно-юрисдикційну – відповідний рівень професійних знань і компетентність суб’єкта кваліфікації у сфері використання та охорони земель.
Дістало подальший розвиток:
– пропозиції щодо діяльності органів адміністративної юрисдикції у сфері використання й охорони земель шляхом внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Земельного кодексу України, Закону України «Про охорону земель», Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»;
– формулювання особливостей кваліфікації адміністративних правопорушень у сфері використання та охорони земель як діяльності адміністративно-юрисдикційних органів, до яких віднесено такі: наявність специфічних передумов, на підставі яких можливе здійснення кваліфікації; державно-правова оцінка вчиненого протиправного діяння; здійснення на всіх стадіях провадження у справах про адміністративні проступки у сфері використання та охорони земель оцінки протиправної поведінки правопорушника;
– дослідження стадій (етапів) механізму кваліфікації адміністративних правопорушень у сфері використання та охорони земель, серед яких виокремлено: 1) встановлення фактичних обставин адміністративного проступку у сфері використання та охорони земель; 2) підбір. та аналіз норм про адміністративні проступки у сфері охорони та використання земель; 3) вирішення справи й оформлення процесуального рішення про адміністративний проступок у сфері використання й охорони земель.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:
– у науково-дослідній сфері – положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшого розроблення наукових підходів до питання вирішення проблем кваліфікації адміністративних правопорушень у сфері охорони і використання земель‚ визначення системи та складу адміністративних земельних проступків;
– у правотворчості – в результаті дослідження сформульовано ряд пропозицій про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення діяльності інспекційних органів у сфері використання та охорони земель (довідка Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин Верховної Ради України від 31 січня 2012 року № 277);
– у правозастосовчій діяльності використання одержаних результатів дозволить покращити практичну діяльність інспекційних органів у сфері контролю за використанням та охороною земель (акт впровадження Держкомзему України від 06.02.2012 № 1422/17/12-12);
– у навчальному процесі – матеріали дисертації використовуються під час проведення занять з навчальних дисциплін «Адміністративне право», «Адміністративна відповідальність», «Земельне право» (акт впровадження Навчально-наукового інституту земельних відносин та правознавства Національного університету біоресурсів і природокористування України
від 15.02.2012 року).
Апробація результатів дисертації. Наукові положення, основні результати дослідження та їх практичне застосування обговорювалися на міжнародних науково-практичних конференціях: «Актуальні проблеми юридичної науки: Дев’яті осінні юридичні читання» (м. Хмельницький,
12–13 листопада 2010 р.); «Проблеми становлення і розвитку правової системи України» (м. Харків, 27–28 листопада 2010 р.); «Основні напрямки реформування законодавства України в умовах розбудови демократичної держави» (м. Харків, 24–25 грудня 2010 р.).
Публікації. Основні теоретичні положення та результати дисертації знайшли відображення у дев’яти наукових працях, п’ять з яких, опубліковано у фахових юридичних виданнях, тезах доповідей на чотирьох конференціях.
Структура та обсяг дисертації обумовлені змістом наукової проблеми та спрямовані на досягнення мети. Дисертація складається зі вступу, 3 розділів, що включають 8 підрозділів, висновку, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 243 сторінки, з них – 187 сторінок основного змісту. Список використаних джерел складає 303 найменування і займає 33 сторінки.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У результаті проведеного дослідження наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, яке полягає у комплексному дослідженні особливостей кваліфікації адміністративних правопорушень у сфері використання та охорони земель. Висновки дисертаційної роботи містять перелік науково-практичних результатів, узагальнень, пропозицій та рекомендацій, які, відповідно до поставлених завдань, спрямовані на удосконалення діяльності органів адміністративної юрисдикції у сфері використання та охорони земель.
До основних висновків та рекомендацій, одержаних внаслідок проведеного дисертаційного дослідження, можна віднести такі.
1. Правові дослідження питань кваліфікації адміністративних правопорушень у сфері використання та охорони земель запропоновано умовно поділити на три блоки. В першому блоці, який можна назвати «теорія кваліфікації адміністративного проступку», використовувалися праці провідних учених-адміністративістів та вчених з кримінального права. Другий блок – це висвітлення сутності явища адміністративного проступку у сфері використання та охорони земель, до його складу слід віднести праці дослідників адміністративного, земельного та екологічного права. Третій блок пов’язаний із встановленням особливостей діяльності адміністративно-юрисдикційних органів при здійсненні ними кваліфікації адміністративного проступку у сфері використання та охорони земель.
2. Кваліфікація адміністративних правопорушень (проступків) у сфері використання й охорони земель – це самостійний вид кваліфікації адміністративних правопорушень, під яким розуміють встановлення та оцінку. компетентними суб’єктами правозастосування відповідності діяння (дії або бездіяльності) ознакам правопорушення, передбаченого законодавством про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель, що здійснюється ними в межах повноважень та у спосіб, передбачених Конституцією та законами України. До змісту кваліфікації адміністративних правопорушень у сфері використання та охорони земель входять такі елементи: 1) об’єкт, з приводу якого здійснюється кваліфікація; 2) суб’єкт кваліфікації (органи державної влади та їх службові особи); 3) відповідні норми законодавства про адміністративні правопорушення на підставі яких здійснюється кваліфікація; 4) діяльність суб’єктів, які проводять кваліфікацію, а також результат їх діяльності.
3. Залежно від виду об’єктів, усі адміністративні проступки у сфері використання та охорони земель можна поділити на: проступки у сфері раціонального землекористування та охорони земель; проступки у сфері державного управління земельними ресурсами, державного контролю за використанням та охороною земель, проведення землеустрою; проступки щодо реалізації права власності на земельну ділянку. Видами адміністративних проступків у сфері використання та охорони земель, є такі: за формою вини ‒ умисні і ті, які вчиняються як у формі умислу, так і необережності; за об’єктивною стороною ‒ ті, які вчиняються за допомогою активних дій і ті, які можуть вчинятися як за допомогою дії, так і бездіяльності, і ті, які вчиняються у формі бездіяльності; за суб’єктом проступку ‒ ті, які вчиняються як громадянами, так і посадовими особами і ті, які вчиняються виключно посадовими особами, і ті, які вчиняються громадянами; за конструкцією правової норми адміністративного
проступку ‒ описові та бланкетні (відсильні).
4. Кваліфікація за об’єктом адміністративного правопорушення є однією з найбільш складних. Для правильної кваліфікації адміністративного правопорушення у сфері використання та охорони земель суттєву роль відіграє предмет протиправного посягання. Перевагу в послідовності кваліфікації мають ознаки об’єктивної сторони. При кваліфікації адміністративних правопорушень у сфері охорони та використання земель за ознакою об’єктивної сторони з’ясуванню підлягають, крім обов’язкових ознак суспільно шкідливого діяння, наслідку, причинного зв’язку, в окремих складах також знаряддя та спосіб, час вчинення проступку. Ознака бланкетності делікту в цій сфері відіграє пріоритетне значення.
5. Основними кваліфікаційними критеріями, що можуть застосовуватися при розмежуванні адміністративних правопорушень у сфері використання та охорони земель із злочинами є: ознака додаткового безпосереднього об’єкта посягання, ознака об’єктивної сторони (при вчиненні злочину наявність реальної загрози чи значної шкоди); спеціальний суб’єкт посягання.
6. Визначено, що основними стадіями (етапами) механізму кваліфікації адміністративних правопорушень у сфері використання та охорони земель, на нашу думку, є: встановлення фактичних обставин адміністративного проступку у сфері використання та охорони земель; підбір та аналіз норм про адміністративні проступки у сфері охорони і використання земель; вирішення справи й оформлення процесуального рішення про адміністративний проступок у сфері використання та охорони земель.
7. Особливостями кваліфікації, яка здійснюється адміністративно-юрисдикційними органами є: наявність специфічних передумов, на підставі яких можливе здійснення кваліфікації; така кваліфікація розцінюється як державно-правова оцінка вчиненого протиправного діяння; здійснюється практично на всіх стадіях провадження у справах про адміністративні проступки у сфері використання та охорони земель. До передумов кваліфікації адміністративних правопорушень у сфері використання та охорони земель віднесено: 1) фактичну – наявність протиправного діяння, яке має формальні ознаки. адміністративного проступку у сфері використання та охорони земель; 2) юридичну – формальна визначеність норми у КУпАП, яка передбачає відповідальність у сфері використання та охорони земель;
3) професійно-юрисдикційну – відповідний рівень професійних знань. і компетентність суб’єкта кваліфікації у сфері використання та охорони земель.
8. Обґрунтовано, що для належного виконання функцій контролю за використанням та охороною земель необхідним є: 1) виведення окремих державних інспекцій зі складу. міністерств чи інших центральних органів виконавчої влади; 2) підпорядкування їх безпосередньо Кабінету Міністрів України; 3) надання керівникам цих органів більш високого статусу. шляхом встановлення у законодавстві порядку, за яким призначення їх на посаду та звільнення з посади має здійснюватися Президентом України.
9. У зв’язку з тим, що повноваження Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель і її територіальних органів переходять до Держсільгоспінспекції України, а її робота спрямовується і координується через Міністра аграрної політики та продовольства України слід внести зміни і доповнення до деяких законів України:
- до статті 18827 КУпАП внести зміни такого змісту: «Невиконання законних вимог посадових осіб органів центрального органу виконавчої влади з питань нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, ненадання їм необхідної інформації або надання неправдивої інформації, а також вчинення перешкод для виконання покладених на них обов’язків – тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від 10 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб від 20 до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян»;
- Земельний кодекс України доповнити статтею 151, яка б законодавчо закріпила статус нового органу державної виконавчої влади Держсільгоспінспекції України;
- Закон України «Про охорону земель» доповнити статтею 181 «Повноваження центрального органу виконавчої влади з питань нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі у галузі охорони земель» тощо.
Отже, передумовою прогресивного розвитку українського суспільства і держави є істотне вдосконалення законодавчого.врегулювання тієї частини земельних відносин, що пов’язана із кваліфікацією земельних правопорушень та реалізацією адміністративно-юрисдикційних функцій органів, які виявляють такі порушення, вживають заходів до осіб, які їх вчинили та заходів щодо недопущення їх вчинення у майбутньому.
Тому, однією з визначальних проблем в науці адміністративного права та процесу є наукове дослідження питань щодо виявлення та кваліфікації земельних правопорушень.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України (ВВР).– 1996. – № 36. – Ст.16.
2. Кодекс України про адміністративні правопорушення
вiд 7 грудня 1984 року № 8073-X [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Верховної Ради України // Режим доступу: http://portal.rada.gov.ua.
3. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року № 435-IV // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2003. – № 40–44. – Ст. 356.
4. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року № 2341-III // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2001. – № 25–26. – Ст. 131.
5. Кримінально процесуальний кодекс України від 28 грудня 1960 року [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Верховної Ради України // Режим доступу: http://portal.rada.gov.ua.
6. Кодекс законів про працю України від 10 грудня 1971 року [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Верховної Ради України // Режим доступу: http://portal.rada.gov.ua.
7. Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2011. – № 13–14, № 15–16, № 17. – Ст. 112.
8. Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III // Відомості Верховної Ради України (ВВР).– 2002. – № 3–4. – Ст. 27.
9. Кодекс адміністративного судочинства від 6 липня 2005 року № 2747-IV // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2005. – № 35–36, № 37. – Ст. 446.
10. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року № 436-IV // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2003. – № 18, № 19–20, № 21–22. – Ст. 144.
11. Про охорону земель: Закон України від 19 червня 2003 р.
№ 962-IV // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2003. – № 39. –
Ст. 349.
12. Про оренду землі: Закон України від 6 жовтня 1998 р. № 161-XIV // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1998. – № 46–47. – Ст. 280.
13. Про державний контроль за використанням та охороною земель: Закон України від 19 червня 2003 р. № 963-IV // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2003. – № 39. – Ст. 350.
14. Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення: Закон України від 24 лютого 1994 р. № 4004-XII // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1994. – № 27. – Ст. 218.
15. Про відходи: Закон України від 5 березня 1998 р. № 187/98-ВР // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1998. – № 36–37. – Ст. 242.
16. Про звернення громадян від 2 жовтня 1996 р. № 393/96-ВР // [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Верховної Ради України // Режим доступу: http://portal.rada.gov.ua.
17. Про ліцензування певних видів господарської діяльності: Закон України від 1 червня 2000 р. № 1775-III // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2000. – № 36. – Ст. 299.
18. Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень: Закон України від 1 липня 2004 р. № 1952-IV [Електронний
ресурс] / Офіційний сайт Верховної Ради України // Режим доступу: http://portal.rada.gov.ua.
19. Про державну експертизу землевпорядної документації: Закон України від 17 червня 2004 р. № 1808-IV // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2004. – № 38. – Ст. 471.
20. Про землеустрій: Закон України від 22 травня 2003 р. № 858-IV // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2003. – № 36. – Ст. 282.
21. Про стандартизацію – Закон України від 17 травня 2001 р. № 2408-III // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2001. – № 31. – Ст. 145.
22. Про регулювання містобудівної діяльності: Закон України
від 17 лютого 2011 р. № 3038-VI // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2011. – № 34. – Ст. 343.
23. Про відповідальність підприємств, їх об’єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування: Закон України
від 14 жовтня 1994 р. № 208/94-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 46. – Ст. 411.
24. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України від 25 червня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 41. – Ст. 546.
25. Про інформацію: Закон України від 2 жовтня 1992 р. № 2657-12 // Відомості Верховної Ради. – 1992. – № 48. – Ст. 650.
26. Про екологічну експертизу: Закон України від 9 лютого 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 8. – Ст. 53.
27. Про Державний земельний кадастр: Закон України від 7 липня 2011 р. № 3613-VI [Набрання чинності] відбудеться 01.01.2013 ) // [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Верховної Ради України // Режим доступу: http://portal.rada.gov.ua.
28. Про державну службу: Закон України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1993. – № 52. – Ст. 490.
29. Про місцеве самоврядування: Закон України від 21 травня 1997 р. № 280/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – Ст. 170.
30. Про службу в органах місцевого самоврядування: Закон України від 7 червня 2001 р. № 2493-III // Відо¬мості Верховної Ради України (ВВР). – 2001. – № 33. – Ст. 175.
31. Про місцеві державні адміністрації: Закон України від 9 квітня 1999 р. № 586-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 20–21. – Ст. 190.
32. Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності: Закон України від 5 квітня 2007 р. № 788-V // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2007. – № 32. – Ст. 112.
33. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки: Закон України від 11 січня 2007 р. № 578-V // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2007. – № 13. – Ст. 131.
34. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за правопорушення у сфері довкілля: Закон України
від 5 листопада 2009 р. № 1708-VI // Відомості Верховної Ради України
(ВВР). – 2010. – № 5. – Ст. 44.
35. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за порушення вимог земельного законодавства: Закон України від 15 квітня 2008 р. № 271-VI // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2008. – № 24. – Ст. 237.
36. Про внесення змін і доповнень до Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення: Закон України
від 3 лютого 1993 р. № 2977-XII // Відомості Верховної Ради України (ВВР) – 1993. – № 15. – Ст. 131.
37. Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення адміністративної відповідальності у вигляді штрафу: Закон України від 7 лютого 1997 р. № 55/97-ВР // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1997. – № 14. – Ст. 114.
38. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про трубопровідний транспорт»: Закон України від 19 листопада 1997 р. № 650/97-ВР // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1998. – № 11–12. – Ст. 41.
39. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері поводження з відходами: Закон України від 21 січня 2010 р. № 1825-VI
(1825-17) // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2010. – № 10. – Ст. 107.
40. Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади: Указ Президента України від 9 грудня 2010 р. № 1085 [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Верховної Ради України // Режим доступу: http://portal.rada.gov.ua.
41. Про Державне агентство земельних ресурсів України: Указ Президента України від 8 квітня 2011 р. № 445/2011 [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Верховної Ради України // Режим доступу: http://portal.rada.gov.ua.
42. Положення про Державну інспекцію сільського господарства України: Затверджено Указом Президента України від 13 квітня 2011 р. № 459/2011 [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Верховної Ради України // Режим доступу: http://portal.rada.gov.ua.
43. Положення про Державне агентство земельних ресурсів України: Затверджено Указом Президента України від 8 квітня 2011 р. № 445 (із змінами) [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Верховної Ради України // Режим доступу: http://portal.rada.gov.ua.
44. Про утворення територіальних органів Державної інспекції сільського господарства: Постанова Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2011 р. № 1300 [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Верховної Ради України // Режим доступу: http://portal.rada.gov.ua.
45. Про утворення Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель: Постанова Кабінету Міністрів України від 21 червня 2010 р. № 477 (втратила чинність) [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Верховної Ради України // Режим доступу: http://portal.rada.gov.ua.
46. Типовий договір оренди землі: Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 р. № 220 [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Верховної Ради України // Режим доступу: http://portal.rada.gov.ua.
47. Положення про Державну інспекцію з контролю за використанням та охороною земель: Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України
від 21 червня 2010 р. № 477 (втратила чинність) [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Верховної Ради України // Режим доступу: http://portal.rada.gov.ua.
48. Про ліквідацію Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель: Постанова Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2010 р. № 1068 [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Верховної Ради України // Режим доступу: http://portal.rada.gov.ua.
49. Про затвердження Порядку здійснення природно-сільськогосподарського, еколого-економічного, протиерозійного та інших видів районування (зонування) земель: Постанова Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 р. № 681 [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Верховної Ради України // Режим доступу: http://portal.rada.gov.ua.
50. Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів: Постанова Кабінету Міністрів України від 19 березня 2008 р. № 224 (із змінами) [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Верховної Ради України // Режим доступу: http://portal.rada.gov.ua.
51. Про затвердження Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів: Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України
від 19 березня 2008 р. № 224 [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Верховної Ради України // Режим доступу: http://portal.rada.gov.ua.
52. Про стан виконання Указу Президента України від 21 листопада 2005 р. № 1643 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29 червня 2005 р. «Про стан додержання вимог законодавства та заходи щодо підвищення ефективності державної політики у сфері регулювання земельних відносин, використання та охорони земель»: Рішення Ради Національної безпеки і оборони від 18 січня 2008 р. [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Верховної Ради України // Режим доступу: http://portal.rada.gov.ua.
53. Про затвердження переліку населених пунктів, віднесених до курортних: Постанова Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1996 р. № 1576 [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Верховної Ради України // Режим доступу: http://portal.rada.gov.ua.
54. Про Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам: Постанова Кабінету Міністрів України
від 19 квітня 1993 р. № 284 [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Верховної Ради України // Режим доступу: http://portal.rada.gov.ua.
55. Рішення щодо офіційного тлумачення положень п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України, частин 1, 3 ст. 2, ч. 1 ст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про відповідальність юридичних осіб): рішення Конституційного Суду України, в справі № 1(22/2001 від 30 травня 2001 р.) [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Верховної Ради України // Режим доступу до сайту: http:// zakon.rada.gov.ua/cgi(bin/laws/main.cgi?nreg=v007p710.
56. Про затвердження Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель: Наказ Держкомзему України від 12 грудня 2003 р. № 312, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2003 р. за № 1223/8544 [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Верховної Ради України // Режим доступу: http://portal.rada.gov.ua.
57. Порядок планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель: Затверджено Наказом Держкомзему України від 12 грудня 2003 р. № 312, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2003 р. за № 1223/8544 [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Верховної Ради України // Режим доступу: http://portal.rada.gov.ua.
58. Положення про порядок оформлення, видачі і реєстрації приписів у разі виявлення порушень земельного законодавства: Затверджено Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 9 березня 2004 р. № 67, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 18 березня 2004 р. за № 340/8939 [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Верховної Ради України // Режим доступу: http://portal.rada.gov.ua.
59. Інструкція з оформлення державними інспекторами з контролю за використанням і охороною земель Держземінспекції та її територіальних органів матеріалів про адміністративні правопорушення: Затверджена Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 28 квітня 2009 р. № 205, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 25 травня 2009 р. за № 460/16476 [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Верховної Ради України // Режим доступу: http://portal.rada.gov.ua.
60. Порядок взаємодії Державного комітету України із земельних ресурсів і його територіальних органів та органів прокуратури з питань захисту інтересів держави у сфері регулювання земельних відносин: Затверджено Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів, Генеральної прокуратури України від 10 березня 2010 р. № 225/15; зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 травня 2010 р. за № 346/17641 [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Верховної Ради України // Режим доступу: http://portal.rada.gov.ua.
61. Методика визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу: Затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 р. № 963 [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Верховної Ради України // Режим доступу: http://portal.rada.gov.ua.
62. Параграф 50 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Озтюрк проти Німеччини» від 21 лютого 1984 р. (параграф 50 of Judgment of the European Court of Human Rights: Ozturk v. Germany, 21 February 1984, Published in A 73) // Европейский Суд по правам человека. Избранные решения. В 2 т. – Т. 1. – С. 443–446; [Електронний ресурс] / web: http://www.echr.ru/documents/doc/2461410/2461410.
63. Параграф 69–73 рішення європейського суду з прав людини у справі «Кембелл і Фелл проти Сполученого королівства» від 28 червня 1984 р. // Европейский Суд по правам человека. Избранные решения. В 2 т. – Т. 1. – С. 443–446; [Електронний ресурс] / web: http://www.echr.ru/documents/doc/2461410/2461410.
64. Параграф 81 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Енгель та інші проти Нідерландів» від 8 червня 1976 р. (параграф 82 of Judgment of the European Court of Human Rights: engel and others v. The Netherlands, 8 June 1976, Published in A 22); // Европейский Суд по правам человека. Избранные решения. В 2 т. – Т. 1. – С. 114; [Електронний ресурс] / web: http://www.echr.ru/documents/doc/2461444/2461444.
65. Про надання інформації стосовно показників роботи інспекційних підрозділів Держкомзему: Лист Держкомзему від 08 серпня 2011 р.
№ 12037/26/13-11.
66. Лист Державного комітету України із земельних ресурсів
від 31 березня 2010 р. № 6920/26/3-10 [Текст] // Поточний архів Державного комітету із земельних ресурсів за 2010 рік. – К., 2010.
67. Авдюков М. Г. Принцип законности в гражданском судопроизводстве. – М.: МГУ, 1970. – 203 с.
68. Авер’янов В. Б. Органи виконавчої влади в Україні. – К.: Ін Юре, 1997. – 48 с.
69. Адиханов Ф. Х. Государственный контроль за использованием земель // Доклады итоговой научной конференции юридических
факультетов. – Томск: Изд-во Томского ун-та, 1973.
70. Адміністративне деліктне законодавство: Зарубіжний досвід та пропозиції до реформування в Україні / Автор-упорядник О. А. Банчук. – К.: Книги для бізнесу, 2007. – 912 с.
71. Адміністративне право України. Академічний курс: Підруч.: У двох томах: Том 1. Загальна частина / Ред. колегія: В. Б. Авер’янов (голова) та ін. – К.: ТОВ «Юридична думка», 2004. – 584 с.
72. Адміністративне право України: конспект лекцій / [В. К. Шкарупа, М. В. Коваль, О. П. Савчук, Л. П. Самофалов, М. О. Мецелик]. – Ірпінь: Національна академія ДПС України, 2005. – 248 с.
73. Адміністративне право України: підруч. / Ю. П. Битяк, В. М. Паращук, О. В. Дяченко та ін. / за ред. Ю. П. Битяка. – К., 2005. – 544 с.
74. Адміністративне право України: підручник / За заг. ред. С. В. Ківалова. – О.: Юридична література, 2003. – 896 с.
75. Административное право зарубежных стран: учебник / Под ред. А. Н. Козырина и М. А. Штатиной. – М.: Спарк, 2003. – 464 с.
76. Алексеев Н. С. Доказывание и его предмет в советском уголовном процессе. – В кн.: Актуальные проблемы советского государства и права в период построения коммунизма. – Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1967. – 472 с.
77. Алексеев С. С. Проблемы теории права: Курс лекцій / С. С. Алексеев. – Свердловск, 1972. – Т. 1. – С. 58–59.
78. Алехин А. П., Кармолицкий А. А., Козлов Ю. М. Административное право Российской Федерации: учебник. – М.: БЕК, 1999.
79. Андрейцев В. П. Земельная реформа: Приватизация. Экология. Право. – К.: УЭАН, 1997. – 297 с.
80. Андрійко О. Ф. Контроль в демократичній державі: проблеми і тенденції. – К.: Наук. думка, 1994. – 116 с.
81. Андрійко О. Ф. Державний контроль в Україні: організаційно-правові засади. – К.: Наукова думка, 2004. – 304 с.
82. Андрущенко А. А. Деякі питання кваліфікації правопорушень, передбачених ст. 54 Кодексу України про адміністративні правопорушення / А. А. Андрущенко // Університетські наукові записки. – 2010. – 4 (36). – С. 174–178.
83. Андрущенко А. А. Поняття кваліфікації адміністративних правопорушень у сфері використання та охорони земель / А. А. Андрущенко // Науковий вісник національного університету біоресурсів і природокористування України: Серія «Право». Частина друга / Ред. кол.: Д. О. Мельничук (голова) та ін. – К., 2011. – Вип. 165. – Ч. 2. – С. 195–202.
84. Анохіна Л. С. Суб’єкти адміністративної юрисдикції в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 «Теорія управління, адміністративне право і процес; фінансове право» / Л. С. Анохіна. – Харків, 2001. – 15 [8] с.
85. Армаш Н. О. Адміністративно-правовий статус керівників органів виконавчої влади: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 «Теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / Н. О. Армаш. – К., 2004. – 17 с.
86. Бабаков В. А. О системе средств доказывания в гражданском процессе / В. А. Бабаков // Права человека: пути их реализации: материалы междунар. науч.-практ. конф. – Саратов, 1999.
87. Байтин М. И. Сущность и основные функции социалистического государства / М. И. Байтин. – Саратов: Изд-во СГУ, 1979.
88. Бакуменко В. Д. Формування державно-управлінських рішень: проблеми теорії, методології / В. Д. Бакуменко. – К.: Вид-во УАДУ, 2000. – 225 с.
89. Балюк Г. І. Екологічне право України: Конспект лекцій у схемах [навч. посіб.] / Балюк Г. І. – К.: Юрінком Інтер, 2006.
90. Бандурка О. М., Тищенко М. М. Адміністративний процес: підручник для вищих навч. закл. – Рос. мовою. – К.: Літера ЛТД, 2001. – 336 с.
91. Бахрах Д. Н., Россинский Б. В., Старилов Ю. Н. Административное право: учеб. для вузов. – 3-е изд., пересмотр. и доп. – М.: Норма, 2007. – 816 с.
92. Бахрах Д. Н. Административная ответственность: учеб. пособ. – М., 1999.
93. Бахрах Д. Н. Состав административного проступка. – Свердловск: Изд-во Свердловского гос. ун-та, 1985.
94. Белкин Р. С., Винберг А. И. Криминалистика и доказывание (методологические проблемы). – М.: Юрид. лит., 1969. – 216 с.
95. Бєлкин Р. С. Собирание, исследование и оценка доказательств. Суть и методы: учеб. пособие. – М.: Наука, 1966. – 295 с.
96. Берлач А. І. Кримінологічна характеристика зловживань на ринку землі в Україні / А. І. Берлач // Організаційно-правові засади розвитку аграрного і земельного ринків в Україні: монографія / кол. авт.; за ред. В. І. Семчика. – К.: Юридична думка, 2005. – С. 222–227.
97. Берлач А. І. Теоретичні проблеми кваліфікації адміністративного делікту / А. І. Берлач, О. Стороженко // Право України. – 2007. – № 10. –
С. 5–8.
98. Битяк Ю. П., Зуй В. В. Административное право Украины: (Общ. часть): Учеб. пособие. – Х.: ООО «Одиссей», 1999. – 224 c.
99. Битяк Ю. П., Зуй В. В., Комзюк А. Т. Переконання і примус у державному управлінні. Адміністративна відповідальність: Конспекти
лекцій. – Х.: Укр. Юрид. академія, 1994. – 44 с.
100. Бобкова А. Г. Правове забезпечення рекреаційної діяльності. – Донецьк: Юго-Восток, 2000. – 308 с.
101. Бондар В. Особливості визначення суб’єкта адміністративної відповідальності / В. Бондар // Право України. – 2001. – № 7. – С. 67–68.
102. Бондаренко Г. П. Адміністративна відповідальність в СРСР. – Л., 1975.
103. Бондаренко І. Правоохоронна діяльність і правоохоронні органи: поняття та ознаки / І. Бондаренко // Право України. – 2003. – № 4. – 18 с.
104. Василенко А. Формальна сторона податкових перевірок / А. Василенко // Юридичний журнал. – 2007. – № 9. – С. 13–29.
105. Вершинин А. П. Электронный документ: правовая форма и доказательство в суде. – М.: ООО «Городец-издат», 2000. – 248 с.
106. Вівчаренко О. А. Правова охорона земель України: монографія / О. А. Вівчаренко. – К.: Юрінком Інтер, 2010. – 336 с.
107. Виконавча влада і адміністративне право / За заг. ред. В. Б. Авер’янова. – К.: Видавничий Дім «Ін-Юре», 2002. – 668 с.
108. Войшвилло Е. Понятие как форма мышления: логико-гносеологический анализ / Е. Войшвилло. – М.: Изд-во МГУ, 1989. – 239 с.
109. Волинка К. Г. Теорія держави і права. – Київ, Алєрта, 2008. – 340 с.
110. Гагай П. С. Адміністративно-правова кваліфікація деліктів, пов’язаних із порушенням права на інформацію про стан довкілля: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / П. С. Гагай. – К., 2010. – 20 с.
111. Гагай П. С. Адміністративно-правова кваліфікація та її зв’язок з адміністративним процесом / П. С. Гагай // Форум права. – 2009. – № 1. – С. 99–104 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2009-1/09gpczap.pdf.
112. Галаган И. А. Административная ответственность в СССР (государственное и материально-правовое исследование). – Воронеж, 1970.
113. Герцензон А. А. Квалификация преступлений. – М., 1947. – 96 с.
114. Гетьман А. П. Процесуальний порядок здійснення екологічного контролю // Екологічний контроль: питання теорії і практики. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького, 1999.
115. Голосніченко І. П. Попередження корисливих проступків засобами адміністративного права. – К.: Вища школа, 1991. – 207 с.
116. Голубєва Г. К. Адміністративно-правова кваліфікація порушень водіями правил експлуатації автотранспортних засобів: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / Г. К. Голубева. – Ірпінь, 2008. – 20 с.

117. Голубєва Г. К. Адміністративно-правова кваліфікація порушень водіями правил експлуатації автотранспортних засобів: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Голубєва Галина Кирилівна. – К., 2008. – 233 с.
118. Голубинский С. А. Об оценке доказательств в советском уголовном процессе / С. А. Голубинский // Советское государство и право. – 1955. – № 7. – С. 70–72.
119. Гончаренко О. М. Фінансово-правова та адміністративно-правова відповідальність: різниця тільки в суб’єкті? / О. М. Гончаренко // Фінансове право у XXI сторіччі: здобутки та перспективи: зб. наук. праць за матеріалами Міжнар. наук.-практ. конф., 4–7 жовтня 2011 р. – Ч. 1. / НДІ фінансового права. – К.: АЛЄРТА, 2011. – 209 с.
120. Гончарук С. Т. Адміністративна відповідальність за законодавством України: навч. посіб. – К., 1995. – 78 с.
121. Городецька І. А. Адміністративно-юрисдикційна діяльність державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / І. А. Городецька. – К., 2010. – 19 с.
122. Горшенев В. М. Способы и организационные формы правового регулирования в социалистическом обществе. – М.: Юрид. лит., 1972. – 256 с.
123. Грошевий Ю. М. Докази і доказування у кримінальному процесі: [наук.-практ. посіб.] / Ю. М. Грошевий, С. М. Стахівський. – К.: КНТ, 2006. – 268 с.
124. Гудима Д. Деякі новели в інтерпретації поняття «суб’єкт права»: абсурдні чи перспективні? / Д. Гудима // Право України. – 2010. – № 2. – С. 82–88.
125. Гурвич М. А. Судебное решение. Теоретические проблемы. – М.: Юрид. лит., 1976. – 176 с.
126. Гуржій Т. О. Адміністративно-правова кваліфікація порушень водіями механічних транспортних засобів правил керування: дис. канд. юрид. наук: 12.00.07 / Гуржій Тарас Олександрович. – К., 2004. – 242 с.
127. Гуржій Т. О. Адміністративно-правова кваліфікація порушень водіями механічних транспортних засобів правил керування: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 «Теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / Т. О. Гуржій. – К., 2004. – 18 с.
128. Гуржій Т. О. Логіко-методологічні засади визначення поняття адміністративно-правової кваліфікації / Т. О. Гуржій // Вісник академії державного управління при Президентові України. – 2002. – № 4. – С. 218–223.
129. Гуржій Т. О. Діалектична єдність філософських категорій загального, особливого та одиничного як головна передумова з’ясування сутності поняття кваліфікації адміністративного правопорушення / Т. О. Гуржій // Держава і право: зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. Вип. 18. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. –
2002. – С. 179–183.
130. Демський Е. Ф. Адміністративне процесуальне право України: навч. посіб. / Демський Е. Ф. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 496 с.
131. Державне управління: теорія і практика / За заг. ред. докт. юрид. наук проф. В. Б. Авер’янова. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 432 с.
132. Дмитренко І. А. Правова охорона земель України / І. А. Дмитренко: монографія. – К.: Укр. акад. внутр. справ, 1994. – 172 с.
133. Додин Е. В. Административная деликтология: курс лекций. – Одесса: БАХВА, 1997. – 116 с.
134. Додин Е. В. Доказывание и доказательства в правоприменительной деятельности органов советского управления. – Киев; Одесса: Вища школа, 1976. – 128 с.
135. Джинджалия Рауль Сергеевич. Проблемы систематизации оценочных категорий при квалификации преступлений против личности и при назначении за них наказания: анализ теории и практики: дис. … доктора юрид. наук: 12.00.08 / Джинджалия Рауль Сергеевич. – Рязань, 2005. – 436 с.
136. Дружинина В. Ф. О разграничении преступления и административного проступка / В. Ф. Дружинина // Советское государство и право. – 1978. – № 4. – С. 132.
137. Дюрягин И. Я. Применение норм советского права. Теоретические вопросы. – Свердловск: Средне-Уральское книжн. изд-во, 1973. – 248 с.
138. Дугенец А. С., Малишев Д. Н., Поспелова Л. И., Шергин А. П., Якимов А. Ю. Основные институты административно-деликтного права. – М., 1999.
139. Екологічне право України. Академічний курс: підручник / За заг. ред. Ю. С. Шемшученка. – К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2008. – 720 с.
140. Ємельянов В. П. Кваліфікація злочинів проти власності: навч. посібник. – Х., 1996. – 112 с.
141. Жильцов О. Л. Адміністративна відповідальність юридичних осіб: процесуально-правовий аспект: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / О. Л. Жильцов. – Х., 2007. – 20 с.
142. Забарний Г., Менів Л. Адміністративно-правова характеристика суб’єкта адміністративних порушень законодавства про захист прав споживачів / Г. Забарний, Л. Менів // Право України. – № 10. – С. 150.
143. Завальний А. М. Юридичні факти у правоохоронній діяльності: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави та права; історія політичних і правових вчень» / А. М. Завальний. – К., 2007. – 20 с.
144. Залюбовська І. К. Організаційно-правові засади державного контролю в Україні: навч.-метод. посіб. – О.: Юрид. літ., 2003. – 104 с.
145. Здир Я. А. Государственные инспекции в СССР. – М.: Юрид. лит., 1960. – 134 с.
146. Зелинский А. Ф. Квалификация повторных преступлений. – Волгоград, 1976. – 56 с.
147. Зима О. Т. Адміністративна відповідальність юридичних осіб: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07 / Зима Олександр Тарасович. – Х., 2001. – 164 с.
148. Зуев Л. Б. Правоприменение: его механизм, понятие. – Тезиси докладов Межреспуб. научн.-практич. конф. «Проблемы обеспечения законности в механизме правоприменения». – Волгоград, 1990.
149. Кичилюк Т. С. Державний контроль за використанням та охороною земель сільськогосподарського призначення: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / Т. С. Кичилюк. – К., 2007. – 19 с.
150. Кичилюк Т. С. Державний контроль за використанням та охороною земель сільськогосподарського призначення: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Кичилюк Тетяна Станіславівна. – К., 2007. – 232 с.
151. Клименко К. О. Правозастосування в судовому адміністративному процесі України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / К. О. Клименко. – Ірпінь, 2008. – 20 с.
152. Клименко К. О. Правозастосування в судовому адміністративному процесі України: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Клименко Кирило Олегович. – Ірпінь, 2008. – 194 с.
153. Коваленко А. Г. Институт доказывания в гражданском и арбитражном судопроизводстве / А. Г. Коваленко. – М.: Норма, 2002. – 208 с.
154. Козлов А. С. О концептуальности теории доказате