Лебединська Ольга Іванівна. Економічна ефективність виробництва овочів відкритого грунту

Короткий опис

Лебединська Ольга Іванівна. Економічна ефективність виробництва овочів відкритого грунту: дис... канд. екон. наук: 08.07.02 / Харківський національний аграрний ун-т ім. В.В.Докучаєва. - Х., 2005

Лебединська О.І. Економічна ефективність виробництва овочів відкритого ґрунту. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 Економіка сільського господарства і АПК. Харківський національний аграрний університет ім. В.В.Докучаєва, Харків, 2005.
У дисертаційній роботі викладено результати досліджень сучасного стану, проблем і перспектив розвитку галузі овочівництва відкритого ґрунту в ринкових умовах, визначено найбільш дієві шляхи підвищення економічної ефективності виробництва та реалізації овочів відкритого ґрунту, розкрито теоретичні, методичні та практичні аспекти ефективного функціонування галузі.
Узагальнено досвід ведення овочівництва в розвинених країнах світу. Дано соціально-економічну оцінку переміщенню виробництва овочів із сільськогосподарських підприємств у господарства населення. Розглянуто питання спеціалізації та концентрації овочівництва, підвищення урожайності овочевих культур. Уточнено фактори підвищення ефективності зрошуваного овочівництва та підходи до удосконалення системи реалізації овочів.

Овочівництво відкритого ґрунту є специфічною галуззю рослинництва, яка включає в себе великий набір овочевих культур, вирощуюваних за різними технологіями, з різними термінами зберігання овочевої продукції, з різними собівартістю й ефективністю її виробництва. В умовах конкуренції в овочівництві важливо знати рентабельність продажу різних овочевих культур, яка дає уяву про ступінь їх цінової конкурентоспроможності, і на основі цього оцінювати галузеву структуру овочівництва й обґрунтовувати пропозиції щодо її удосконалення з метою підвищення економічної ефективності виробництва овочів.
В економічно розвинутих зарубіжних країнах овочева галузь розвивається на основі сучасної матеріально-технічної бази, поглиблення концентрації, галузевої та внутрігалузевої спеціалізації, горизонтальної інтеграції та спеціалізації за технологічними ознаками: виробництво збирання - переробка продаж. Особлива увага приділяється використанню таких факторів інтенсифікації галузі, як механізація виробничих процесів і зрошення. Важливими ланками ефективного розвитку овочівництва є попередня обробка, зберігання, переробка та транспортування овочевої продукції, відповідно до вимог ринку. Держави підтримують овочеву галузь, регулюючи процес ціноутворення та виплачуючи державні субсидії.
У Харківській області значними виробниками овочевої продукції в минулому були спеціалізовані овочівницькі господарства, які входили до асоціації "Харківовочпром". У 90-тіроки значення та роль асоціації в овочевому виробництві різко змінилися: зменшилися площі овочевих культур, знизилися урожайність, валове виробництво, ефективність галузі. Так, з 1994 по 2002 рр. валовий збір овочевих культур зменшився з 38,5 до 6,1 тис. т, трудомісткість і собівартість виробництва овочевої продукції не знизилися, що обумовлює збитковість галузі. Якщо в 1990 р. від реалізації 1 ц овочів господарства одержали 1,84 крб. прибутку при рівні рентабельності 10,8%, то в 2002 р.- 2,3 грн. збитку при рівні збитковості галузі 5,0%.
За останні роки розміри овочевої галузі в господарствах області зменшились. У 2000 2002 рр. овочівництвом займалися 212 сільськогосподарських підприємств різних форм господарювання, з них 5,7% господарств мали площу овочевих культур до 15 га, 83,3% - від 15 до 30 га і лише 1% - понад 30 га. Аналогічні тенденції в розвитку овочівництва були характерними і для господарств асоціації "Харківовочпром". Якщо в 1990 1991 рр. на одне господарство припадало 222 га овочевих культур, з урожайністю 128,6 ц/га при рівні рентабельності 78,6%, то в 2000 2002 рр. ці показники становили відповідно 15 га, 78,3 ц/га і мінус 28,9%. Істотно знизився в овочівницьких господарствах "Харківовочпром" також рівень спеціалізації. У 1990-1991 рр. питома вага овочів в їх товарній продукції становила 10,2%, а в 2000-2002 рр. 4,3% при рівні рентабельності відповідно 78,6 і 49,9%.

Дослідження показують, що в майбутньому основними виробниками овочевої продукції мають стати крупні спеціалізовані приватновласницькі сільськогосподарські підприємства. Уже сьогодні при наявній матеріально-технічній базі питому вагу овочівництва в товарній продукції господарств, які займаються виробництвом овочевих культур, можна довести до 15 20% при їх посівній площі 100-150 га і рентабельності галузі 43 46%.

Поряд із зміною галузевої структури виробництва в овочівницьких господарствах відбулися значні зміни у складі виробників овочів. Основними виробниками овочевої продукції в області стали господарства населення. У 2003 р. частка сільськогосподарських підприємств у валовому зборі становила 5,0%, а господарств населення 95,0%, а в 1989 р. ці показники складали відповідно 72,5 і 27,5%. Переміщення основного овочевого виробництва із крупнотоварних виробничих структур у дрібнотоварні має і позитивні і негативні наслідки. До позитивних слід віднести те, що в умовах руйнації системи спеціалізованих овочівницьких господарств, дефіциту та зменшення інвестицій у галузь овочівництва не відбулося обвального спаду обсягів виробництва овочевої продукції в країні, особисті господарства населення стали стабілізуючим фактором розвитку овочівництва та життєвого рівня сільського населення: розвиток овочівництва сприяв підвищенню зайнятості населення, самозабезпеченню продуктами харчування, одержанню певних грошових надходжень. Як негативний наслідок слід оцінювати перетворення спеціалізованого крупного овочівництва практично в городництво, тобто в дрібне виробництво, в якому значно обмежене використання досягнень науково-технічного прогресу, а галузь розвивається на основі інтенсифікації ручної праці.

У підвищенні економічної ефективності овочівництва велике значення мають сорт та якість насіння. Проведена нами економічна оцінка сортів огірка показала, що вони в значній мірі відрізняються за урожайністю та рентабельністю виробництва. Так, рівень рентабельності сортів і гібридів огірка одноразового збирання коливався в межах 58,6 і 107,3%, багаторазового 61,2 і 105,9%. На жаль, товарне овочівництво в Харківській області поки що недостатньо забезпечено насінням овочевих культур. Існуюча система насінницьких підприємств вимагає відродження й удосконалення. Розрахований нами обсяг мінімальної та максимальної потреби області в насінні овочевих культур показав, що за рахунок власного виробництва насіння поки що не можна повністю задовольнити потребу в ньому. Частину насіння треба купувати на вітчизняному державному ринку посівного матеріалу.
У збільшенні виробництва овочів і в підвищенні його ефективності в умовах недостатнього зволоження важливу роль відіграє зрошення, яке в Харківській області забезпечує приріст урожайності в залежності від культур на 54,0 282,0%. Для ефективного функціонування внутрігосподарських зрошуваних систем, які для поливу овочевих культур використовують води місцевого стоку, необхідно провести їх реконструкцію з орієнтацією на використання крапельного зрошення як найбільш ефективного способу поливу, що має надзвичайно важливе значення в умовах дефіциту води.
Ринок овочів у Харківській області поки що залишається неврегульованим, овочі мають невисоку якість, обмежений асортимент, відсутні розфасовка та упаковка овочевої продукції. В умовах ринку в овочівництві відбулася переорієнтація виробників овочів з реалізації продукції заготівельним організаціям на інші канали реалізації, зокрема на міські ринки, населенню, через власні торгові точки. Роль ринку постійно зростає.
Для удосконалення системи реалізації овочевої продукції необхідно відновити оптову ланку в ланцюгу виробник-споживач”. Одним із варіантів такого рішення може бути створення оптових овочевих ринків різного рівня та спеціалізації. Сільськогосподарським підприємствам різних форм власності це надасть можливість мати торгові місця без капітальних вкладень, достатню концентрацію потенційних покупців, налагодити широкі контакти для створення нових торгових зв'язків, вивчати пропозиції конкурентів і на цій основі виробляти власні тактику та стратегію.

В овочівництві області необхідно розвивати систему реалізації овочів за прямими зв‘язками, яка успішно функціонувала в 1972 1990 рр., і при якій приймання продукції й оформлення відповідної документації здійснювалися безпосередньо в овочівницьких господарствах на приймальних пунктах. Функція господарства обмежувалась доставкою продукції з поля на приймальний пункт. Така система реалізації овочів сприяла зменшенню втрат продукції, підвищенню її якості та прибутковості.