ЛЕГАЛІЗАЦІЯ (ВІДМИВАННЯ) ГРОШОВИХ КОШТІВ ТА ІНШОГО МАЙНА, ЗДОБУТИХ ЗЛОЧИННИМ ШЛЯХОМ (ПРОБЛЕМИ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОЇ КВАЛІФІКАЦІЇ)

Короткий опис

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 3
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. Поняття лег¬алізації (відмивання) грошових коштів та ін-шого майна, здобутих злочинним шляхом 12
РОЗДІЛ 2. Юридичний аналіз лег¬алізації (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом, і про¬блеми кримі-нально-пра¬вової кваліфікації
2.1. Об’¬¬єкт і предмет лег¬алізації (відмивання) грошових коштів та ін-шого майна, здобутих злочинним шляхом 35
2.2. Об’єктивна сторона лег¬алізації (відмивання) грошових коштів та ін¬шого майна, здобутих злочинним шляхом 73
2.3. Суб’єкт легалізації (відмивання) грошових коштів та іншого май-на, здо¬бутих злочинним шляхом 102
2.4. Суб’єктивна сторона легалізації (відмивання) грошових коштів та ін¬шого майна, здобутих злочинним шляхом ……………….. 117
РОЗДІЛ 3. Відмежування легалізації (відмивання) грошових коштів та ін¬шого майна, здобутих злочинним шляхом, від суміжних складів зло-чи¬нів і пи¬тання сукупності легалізації (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здо¬бутих злочинним шляхом, з іншими злочинами 144 145
ВИСНОВКИ 175
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 182

ВСТУП

Актуальність теми. Соціально-економічна криза су¬час¬ного українсь-кого суспільства зумовила загострення морально-право¬вих проблем, по-яву помил¬кових уявлень про економічну, політичну й мо¬ральну вседоз-воле¬ність. За цих умов розв’язання конкретних кримінально-правових суперечнос¬тей усе більше ускладнюється і виникає необхідність удоскона-лення нормотво¬рчості у сферах кримінальної, господарської, ци¬вільної та інших га¬лузей зако¬нодавства.
Істотного значення набуває поглиблене дослідження норм, поклика-них протидіяти організованій злочинності, котра становить небезпеку для соціа¬льно-економічного розвитку держав, які переживають перехідний пе¬ріод. Слід відзначити особливу важливість створення правових основ по¬передження, ви¬явлення й припинення діяльності кримінальних форму-вань з метою забезпечення становлення нормальних ринкових відносин і функціо¬нування легальних форм господарювання. Ця проблема незмінно актуальна, і невипад¬ково у країнах з ринковою економікою в інтересах бо¬ротьби з ор¬ганізованою зло¬чинністю підвищена увага приділяється за-хо¬дам, спрямова¬ним на протидію ви¬користанню кримінальних доходів.
Відмивання майна, отриманого злочинним шляхом, уже має глобаль-ний характер і викликає стурбованість міжнародного співтова¬риства. В Україні, де на тлі реформування економічної, політичної, право¬вої систе-ми від¬бувається збільшення масштабів кримінальної діяльності, про¬блема вжиття не¬відкладних заходів щодо запобігання використанню в кре¬дитно-фінансовій сфері протиправних доходів є надзвичайно актуаль¬ною. Ная-вна в Україні ті¬ньова економіка, що складає 40-60 % від частки ВВП, сприяє роз¬виткові орга¬нізованої злочинності, легалізації незаконно здо-бутого майна тощо. Доводиться ви¬знати, що політична й економічна кри-за, яка охопила республіки пострадянсь¬кого прос¬тору, спричинила акти-віза¬цію злочинних угруповань, котрі, маючи від неза¬кон¬ного бізнесу ве-личез¬ний прибуток, прагнуть одержати доступ до банківських та інших фінан¬сових установ, щоб використовувати економічний сектор у своїх ін-тересах.
Визнаючи пріоритет міжнародного права, Україна йде шляхом гармо-ні¬за¬ції національного законодавства з нормами міжнародного права. Ра-тифікація Верхо¬вною Радою Віденської конвенції 1988 р. "Про боротьбу проти неза¬кон¬ного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин" і Страсбурзь¬кої кон¬венції 1990 р. "Про відмивання, виявлення, вилучення та конфіска¬цію доходів від зло¬чинної діяльності" створила передумови для подаль¬шого розвитку фі¬нан¬сового, адміністративного, податкового й криміналь¬ного права. Важливим кроком на зазначеному напрямку було прийняття 5 кві¬тня 2001 р. Верховною Ра¬дою Кримінального кодексу України, який мі¬стить кримінально-пра¬вову норму, що перед¬бачає відпо-відальність за лега¬лізацію (відмивання) грошових коштів та іншого май-на, здобутих злочинним шляхом. У Верховній Раді про¬ходить обгово-рення про¬ект За¬кону України "Про запобігання та про¬тидію легалізації ("відмиванню") доходів, отриманих зло¬чинним шляхом".
Видається, що перешкоджання проникненню "брудних" грошей у ле-га¬льну економіку є значним фактором зниження активності злочинних фо¬р¬му¬вань. Установлюючи кримінальну відповідальність за відмивання гро¬шей, за¬конода¬вець тим самим створює необхідні умови для того, щоб заняття неза¬конним біз¬не¬сом було невигідним, оскі¬льки для криміналітету обмежується можливість вільного вико¬рис¬тання здо¬бутого майна.
У юридичній літературі питанням протидії легалізації злочинних до-хо¬дів приділялась увага в роботах П.П. Андрушка, В.І. Борисова, М.В. Бондарєвої, Б.С. Болотсь¬кого, О.О. Дудорова, Е.А. Іва¬нова, Ю.В. Короткова, В.В. Лаврова, А.А. Музики, В.О. Навроцького, І.Б. Осмаєва, В.М. По¬повича, Б.Г. Розовського, Є.Л. Стрельцова, О.О. Ча-ричанського, А.А. Шебунова й ін¬ших віт¬чизняних і за¬рубіжних авторів. Однак комплекс¬ного теоретичного до¬слі¬дження складу легалізації (відми-вання) гро¬шових ко¬штів та іншого майна, здобутих зло¬чинним шляхом, кваліфікації да¬ного зло¬чину та його відмежування від су¬міжних складів не проводилося. Ана¬ліз су¬дово-слідчої практики застосу¬вання норми, яка передбачає відповідаль¬ність за відми¬вання злочинних до¬ходів, а також опитування фахівців показали, що пра¬возастосовчі ор¬га¬ни зазнають тру-днощів у розумінні ознак легаліза¬ції, що не сприяє успішному вирішенню завдань криміна¬льно-правової кваліфіка¬ції, унаслідок чого ускладнюєть-ся притягнення винного до кримінальної відпові¬дальності.
Зазначені обставини зумовили актуальність обраної теми дисертації та ви¬значили необхідність її детального дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисе¬р-та¬ційна робота виконувалася відповідно до плану науково-дослідної дія-льності кафе¬дри кри¬міна¬льного права та кримінології Луганської академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України та є складо-вою частиною загальної науково-дослідницької програми академії "Нау-кове забезпечення боротьби з тіньовою економікою та легалізацією (від-миванням) злочинних доходів" на 2000-2005 рр. (п. 4.1). Дослідження здійснене згі¬дно з основ¬ними напрямками, визначеними Указом Президе-нта України № 143 від 18 лютого 2002 р. "Про заходи щодо дальшого зміцнення правопо¬рядку, охорони прав і свобод громадян" (п. 1), Наказом МВС України № 356 від 11 травня 2001 р. "Про затвердження Програми розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки на період 2001-2005 років" (п. 7), та ґрунтується на основних положен-нях Ком¬плек¬сної програми про¬філак¬тики злочинно¬сті на 2001-2005 рр., затвердже¬ної Указом Президента України № 1376 від 25 грудня 2000 р.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розроб-лення ефективної системи кримінально-правових заходів протидії легалі-за¬ції грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом, і формулювання на цій основі пропозицій щодо вдосконалення криміналь-ного законодавства і право¬застосовчої практики; визначення стану нау-кових розробок кримінально-пра¬вових проблем, пов’язаних з відмиван-ням злочинних доходів, а також місця ст. 209 КК України в сучасній сис-темі норм та інститутів кри¬мінального зако¬нодавства.
Відповідно до поставленої мети ставляться такі завдання:
- провести порівняльно-правовий аналіз розвитку національного, за-рубіжного й міжнародного законодавства про відмивання "брудних" до-ходів;
- визначити відповідність норм вітчизняного кримінального законо-дав¬ства, яке встановлює відповідальність за легалізацію, до положень мі-ж¬наро¬д¬ного права у сфері боротьби з розглядуваним злочином;
- дослідити поняття, об’єкт і предмет, об’єктивну сторону, суб’єкт і суб’єктивну сторону легалізації злочинних доходів, а також її кваліфіку-ючі ознаки;
- установити й проаналізувати юридично значущі ознаки легалізації зло¬чинних доходів, які дозволяють відмежувати цей злочин від суміж¬них скла¬дів;
- виявити особливості кримінально-правової кваліфікації відмивання зло¬чинних доходів;
- вивчити стан судової та слідчої практики застосування криміналь-ного за¬кону, спрямованого на протидію легалізації майна, придбаного зло¬чинним шляхом, виявити недоліки, а також здійснити аналіз статис-тичних да¬них про поширеність цього виду злочинів;
- підготувати теоретичні та практичні рекомендації щодо вдоскона-лення змісту норм кримінального закону, спрямованих на підвищення ефе¬ктивності боротьби з відмиванням злочинних доходів і практики його за¬сто¬сування.
Об’єктом дослідження є кримінально-правове реґу¬лю¬вання відносин, що виникають у зв’язку з протиправними діяннями у сфері за¬конної гос-подарсь¬кої діяльності підприємств, установ і організацій неза¬лежно від форм власно¬сті, а так само інших суб’єктів господарювання.
Предметом дослідження є кримінально-правові норми вітчизняного та за¬рубіжного законодавства, що встановлюють відповідальність за від-ми¬вання, практика їх застосування, норми міжнародного права, які стали ос¬но¬вою ство¬рення національної системи заходів протидії вищеназваному зло¬чину.
Методи дослідження. У ході дослідження використовувалися загаль-но¬на¬укові та спеціальні методи пізнання. Завдяки порівняльно-правовому методу встано¬влено схожість і відмінність вітчизняних і зарубіжних норм, що пе¬ред¬бачають відповідальність за відмивання "брудних" грошей. За-стосування істо¬ричного методу дало можливість проаналізувати розви¬ток антилегаліза¬ційного законо¬давства України. За допомогою логіко-правового методу й методу сис¬тем¬ного ана¬лізу вдалося провести дослі-дження об’єктивних та суб’єктивних ознак легалізації злочинних до¬хо¬дів, виявити недоліки в конс¬трукції складу злочину.
З метою опрацювання статистичних матеріалів, котрі свідчать про поши¬реність легалізації злочинних доходів, використовувався криміна-льно-ста¬тис¬тичний метод, а в рамках конкретно-соціоло-гічного методу було проведено ін¬терв’ювання фахівців з протидії відмиванню, що спри-яло встановленню пози¬ції правозастосовчих органів відносно розу¬міння ознак легалізації.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що впе¬рше в Україні з урахуванням положень нового кримінального законодав¬ства було здійснено спробу визначення поняття легалізації (відми¬вання) май-на, здобутого злочин¬ним шля¬хом, проведення ком¬плексного наукового аналізу ознак відми¬вання, порушено питання кваліфікації цього злочину, а також його відмежу¬вання від суміжних складів злочинів.
Унаслідок проведеного дослідження на захист виносяться такі поло-ження:
1. Визначено поняття легалізації (відмивання) майна, здобутого зло-чинним шляхом, як умисне, суспільно небезпечне діяння, спрямо¬ва¬не на здійснення цивільно-правової угоди з майном, здобутим завідомо зло-чинним шля¬хом, а так само на використання його в легальній господар-ській ді¬яльно¬сті, уна¬слідок чого майну надається вигляд легального ха-рактеру похо¬дження.
2. Внесено пропозицію родовим об’єктом відмивання майна, здобу-того кримінальним шляхом, уважати суспільні відносини, що забезпечу-ють за¬конну господарську діяльність юридичних осіб та інших суб’єктів господарю¬вання, а основним безпосереднім об’єктом розглядуваного злочину - сус¬пільні відно¬сини, що забезпечують легальний господарський обіг майна у сферах ви¬робни¬цтва (виготовлення) продукції, торгівлі, на-дання послуг, ви¬конання ро¬біт. Додатковими безпосередніми об’єктами можуть виступати відносини з при¬воду нор¬маль¬ного функ¬ціонування сис-теми правосуддя, а також громадсь¬кої безпеки.
3. Арґументовано, що відповідальність за легалізацію злочинних до-хо¬дів може наставати у випадку, якщо укладена особою цивільно-правова угода з майном, придбаним кримінальним шляхом, формально відпові-дає цивільному законодавству або таке майно було використане суб’єктом у легальній (тобто законній) господарській діяльності.
4. Доведено, що суб’єктом відмивання злочинних доходів є особа, яка досягла шістнадцяти років і може укладати цивільно-правові угоди або брати участь у господарській діяльності.
5. Визначено, що видами суб’єктів легалізації злочинних доходів є: 1) особи, які безпосередньо вчинили осно¬вний злочин, а потім легалі-зували криміна¬льно нажиті доходи; 2) особи, які заздалегідь обіцяли ле-галізу¬вати до¬ходи від злочинної діяльності; 3) особи, які заздалегідь не обіцяли лега¬лізу¬вати злочинні до¬ходи.
6. Зроблено висновок, що наявність спеціальної мети – надати вигляд лега¬льного походження майну – не є обов’язковою ознакою злочину. Ці-лі скоєння злочину можуть бути різними й на кваліфікацію не впливають.
7. Обґрунтовано, що для притягнення особи до кримінальної від¬по¬ві-да¬льності за легалізацію майна, здобутого злочинним шляхом, необ¬хідно встано¬вити її поінформованість про злочин, у результаті якого утворили-ся доходи.
8. Обґрунтовано доцільність доповнення ст. 209 КК України ч. 3, у якій слід передбачити особливо квалі¬фі¬куючі ознаки: "створення органі-зованої групи в Україні чи за її ме¬жами для легалі¬зації (відмивання) май-на, здобутого завідомо злочин¬ним шляхом, або керівництво такою гру-пою, а так само участь у складі такої групи або у вчинюваних нею злочи-нах".
9. Визначено, що ст. 209 та ст. 306 КК України співвідносяться між собою як загальна та спеціальна норми.
10. Арґументовано позицію про те, що лега¬лізація зло¬чинних доходів, а також придбання або збут майна, завідомо здобу¬того зло¬чинним шля-хом, не утворюють ідеальної сукупності з приховуванням злочину.
11. Зроблено висновок, що заздалегідь не обіцяне сприяння чле¬нам зло¬чинних організа¬цій шляхом відмивання здо¬бутих ними доходів слід кваліфі¬кувати за сукуп¬ністю зло¬чинів, передбачених ст. 209 та ст. 256 КК України.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що ав-тор сформулював рекомендації та пропозиції щодо вдоскона¬лення кримі-нального законодавства про відповідальність за легалізацію зло¬чинних доходів. Ство¬рено передумови для подальшого наукового до¬слі¬дження про¬блем протидії цьому злочину. Вирішено питання криміна¬льно-правового ана¬лізу складу зло¬чину, кваліфікації та відмежування від су-міжних злочинів. Ре¬комен¬дації спря¬мовані на підвищення ефективності застосування ст. 209 КК України слідчими й судовими органами. Резуль-тати дослідження можуть бути викори¬стані:
- у законотворчій діяльності щодо вдосконалення криміналь-ного за-ко¬но¬давства, а також у ході доопрацювання проекту Закону України "Про за¬по¬бі¬гання та протидію легалізації ("відмиванню") доходів, отри-маних зло¬чин¬ним шляхом";
- для розроблення комплексних міжнародних і державних програм, спрямованих на припинення діяльності транснаціональних злочинних співтовариств, організацію боротьби з корупцією, наркобізне¬сом, прос-титуцією та іншими суспільно небезпечними явищами;
- у вищих навчальних закладах у процесі підготування навчальних посі¬б¬ників і викладання спеціального курсу "Злочини у сфері господарсь-кої діяльно¬сті".
Апробація результатів дисертації. Дисертацію обговорено на засі-данні кафедри кримінального права та кримінології Луганської академії внутрі¬шніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України. Окремі тео¬ре¬ти¬чні положення та практичні рекомендації доповідалися під час ви-ступів на між¬на¬родних наукових конференціях: "Проблеми права на пе-рехре¬сті ти¬сячоліть" (Дніпропет¬ровськ, 2001 р.); "Теорія та практика криміналісти¬чного забезпечення роз¬криття та розслідування злочинів у су¬часних умовах" (Київ, 2001 р.); "Кримінальна полі¬тика та реформи кримінально-виконавчої системи" (Ростов-на-Дону, 2001 р.).
Публікації. Основні висновки й пропозиції дисертанта відображено в ін¬дивідуальній мо¬нографії, в одинадцяти науко¬вих стат¬тях, вісім з яких опублі¬ковано в збірни¬ках, що вхо¬дять до переліку наукових фахових ви-дань, у трьох тезах допові¬дей на науково-практичних конференціях.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження дозволяє зробити кілька загальних висновків і вне¬сти рекомендації щодо вдосконалення кримінального законодавства, яке перед¬бачає відповідальність за відмивання майна, здобутого в ре-зультаті вчинення злочину.
Аналіз істотних ознак легалізації дохо¬дів, які мають кримі¬наль¬не дже-рело по¬ходження, дає можливість сформу¬лювати визначення цього кримі¬нально-пра¬во¬вого явища.
1. Так, легалізація (відмивання) майна, здо¬бутого злочинним шляхом, – це умисне, суспільно небезпечне ді¬яння, спрямо¬ване на здійснення цивільно-правової угоди з майном, здобу¬тим за¬відомо зло¬чинним шляхом, а так само на використання його в легаль¬ній господарсь¬кій діяльно¬сті, унаслідок чого майну надається вигляд легального характеру по¬ходження.
2. Суспільна небезпечність відмивання полягає в тому, що неконтрольо¬ва¬ний приплив у легальну економіку тіньових капіталів посилює ін¬фляційні про¬цеси. Крім того, обіг протиправних коштів в еко-номічній сфері вносить дис¬пропорції у використання законних механізмів здійснення господарської діяль¬ності, посяга¬ючи на нормальне функціонування еконо¬міки. У резуль¬таті пере¬ходу злочинних доходів із тіньового до легального сек¬тору еконо¬міки порушу¬ється законний по-рядок підприємницької та іншої економічної діяльності, а та¬кож принцип рів¬но¬правності учас¬ників господарських відно¬син, що приводить до обмеження добро¬совісної кон¬курен¬ції. Тому вважа¬ємо, що основним безпо¬середнім об’єктом лега¬лізації майна, здобу¬того зло¬чинним шляхом, є суспільні відносини, які забезпе¬чують легальний господарський оборот майна у сферах виробництва (виготовлення) продук¬ції, торгівлі, надання по¬слуг, виконання робіт. Разом з тим, небезпеч¬ність діянь, спрямованих на відмивання, полягає в тому, що присутність кри¬мі¬на¬ль¬них до¬ходів у легаль¬ній економіці створює сприятливі умови для зрос¬тання ор-ганізова¬ної зло¬чинності. Унаслідок легалізації майна, здобу¬того не-законним шляхом, зло¬чинці здійснюють приховання своїх дохо¬дів, маску¬ють джерела їх похо¬дження, ускладнюючи тим самим процес розкриття злочину та викриття винних. Таким чином, фа¬культати¬вними об’єктами розглядуваного злочину ви¬ступають відносини у сфері громадської безпеки, а також відносини які пору¬шують інте¬реси нормального функціону¬вання системи пра¬восуддя.
3. Виходячи зі змісту диспозиції ст. 209 КК України, предметом відми-вання є грошові кошти та інше майно, здобуті злочинним шляхом. Сам тер¬мін "майно" необхідно розглядати в широкому значе¬нні. У кон¬тексті ст. 209 КК України в дане поняття входять фінансові кошти, рухоме та нерухоме майно, право на майно, а також інформація, ре¬зуль¬тати інте-лектуальної дія¬льності, у тому числі виключні права на них.
4. Вважаємо, що з метою недопущення двозначного тлумачення пред-мета злочину правильним буде виключення з диспозиції ст. 209 КК України тер¬міна "грошові кошти". Це зумовлене тим, що поня¬ттям "майно" охоплю¬ються фі¬нан¬со¬ві кошти, включаючи грошові кошти як у національ¬ній, так і іно¬земній ва¬люті. Оскільки предметом легалі¬зації є майно, отримане від злочинної діяльно¬сті, то ці¬лком допустимо, харак-теризуючи розглядуваний склад злочину, ужи¬вати термін "доходи", який семантично відповідає тер¬мінові "майно".
5. Здійснення фінансової операції або іншої угоди з грошовими коштами чи іншим майном, здобутими завідомо злочинним шляхом, а так само вико¬рис¬тання цього майна в підприємницькій або іншій господарській діяльно¬сті явля¬ють со¬бою альтернативні діяння, які утворюють складний склад злочину. Особ¬ливість же даних злочинів полягає в тому, що для признання злочину закінче¬ним досить вчинення од¬ного з указаних у диспозиції статті діянь. Легалізацію у формі фінан-сової операції або іншої угоди з майном, придбаним злочинним шляхом, слід вважати закінченою лише пі¬сля виконання всіх дій, необхідних для визнання ци¬вільно-право¬вої угоди дійс¬ною. При використанні злочинних доходів у підприєм¬ницькій або іншій го¬сподарській діяльно¬сті злочин є закін¬ченим з моменту вчи¬нення будь-якого діяння з майном, отриманим проти¬прав¬ним способом, з метою здійснення та¬кої діяльності.
6. Зазначимо, що в контексті ст. 209 КК України фінансова операція є рі¬зно¬ви¬дом угоди. Текст за¬кону повинен викладатися стисло, тому доціль¬ність вклю¬чення терміна "фінансові операції" в диспози¬цію ст. 209 КК України викликає сум¬нів. Ду¬маємо, що даний термін треба виключити з криміна¬льно-правової норми. З тих же самих міркувань слід виклю¬чити термін "підприємницька дія¬ль¬ність" з її диспо¬зиції, оскільки по¬няття "господарська діяльність" охоплює і підприєм¬ництво. Ра¬зом з тим, мінімальний розмір угоди з майном, придбаним злочинним шляхом, а так само використання такого майна в господарській дія¬ль¬ності у вар-тісному ви¬раже¬нні повинен дорівнювати 400 та більше неоподатковуваним мі¬німумам дохо¬дів грома¬дян.
7. Слід не погодитися з дослідниками, які вважають, що діяння, спрямо¬вані на використання грошових коштів чи іншого майна, здобутих злочин¬ним шля¬хом, у незаконній підприємницькій або іншій незакон¬ній господар¬ській (еконо¬мічній) діяльності, повинні бути кваліфіковані як відмивання. Такий підхід до розуміння "підприємницької або іншої господарської (еко¬номічної) діяльності" не відпові¬дає змістові кримінально-правової норми, яка встановлює відповідальність за легалізацію. Незважаючи на те, що за змістом діяння, що утворюють об’єктивну сторону відмивання злочинних доходів, є протиправ¬ними, бо до¬ходи отримано на порушення закону, вони з формального боку по-винні мати за¬конний характер. Тому стосовно до зло¬чину, передбаченому ст. 209 КК України, господарську (економічну) діяль¬ність слі¬д розуміти як за¬конну, оскільки формально вона пови¬нна відпові¬дати вимогам норм права.
8. Створення в Україні чи за її межами організованих груп для легалі-зації зло¬чинних доходів характеризується високим сту¬пенем суспільної небезпе¬чно¬сті, тому надання рівного значення переліченим у ст. 209 КК України формам діянь не відповідає принципові індивідуалізації кримінальної від¬повідальності та пока¬рання. Як видається, покарання за створення організо¬ваної групи повинна бути більш суворим, ніж за діяння, перелічені у ч. 1 та 2 ст. 209 КК. Крім того, слід установити відповідальність не тільки за ство¬рення ор¬ганізо¬ваної групи для відмивання кримінальних доходів, а й також за кері¬вництво гру¬пою та участь у складі такої групи або у вчинюваних нею злочинах. Дані склади злочинів доцільно сфор¬мулювати в третій частині ст. 209 КК України.
9. Суб’єктом легалізації може бути як особа, яка безпосередньо здобула гро¬шові кошти чи інше майно в результаті вчинення основного злочину, так і особа, котра виступає в ролі співучасника злочину або котра заздалегідь не обі¬цяла здій¬снити цивільно-правові угоди зі злочинними доходами чи вико¬ристати їх у госпо¬дарській діяльності. Разом з тим, дані особи повинні дося¬гти віку, з якого вони мають право са¬мостійно укладати цивільно-правові угоди, а також використову¬вати майно в підприємницькій або іншій господарській діяльності, тобто мати діє¬здатність.
10. Слід зазначити, що для притягнення до кримінальної відповідально¬сті за відмивання злочинних доходів не є обов’язковим винесення судом об¬винуваль¬ного вироку за первісний злочин. Буде цілком доста¬тньо, якщо винний реально має можливість припустити, що вчиняє угоду з майном, яке було предметом зло¬чинного посягання. Необхідною умовою для притяг¬нення до кримінальної відпо¬відальності за ст. 209 КК України є поінформо¬ваність відмивача про кон¬к¬ретні обставини протиправного отримання майна. Для кваліфікації діянь вин-ного за ознаками складу злочину, передба¬ченого ст. 209 КК України, не має значення та об¬ставина, що доходи мо¬жуть бути одержані в результаті викра¬дення, неза¬кон¬ної тор¬гівлі зброєю чи іншого виду злочину. Закон не передбачає обов’язок для суб’єкта мати ін¬формацію про первісний злочин, яка б давала мо¬жливість охарак¬теризувати основні о¬знаки складу. Відомості про злочин мо¬жуть бути обмежені загальними даними про його здійснення.
11. На кримінально-правову кваліфікацію розглядуваного злочину не впли¬ває встановлення спонукань, якими керується особа для досягнення на¬міченої мети. Фактори, які були рушійною силою вчинку людини, можуть мати зна¬чення тільки для визначення ступеня суспільної небезпечності лега¬лі¬зації зло¬чинних доходів, а також для правильного встанов¬лення міри покарання. Разом з тим, не¬обхідно зазначити, що угода з майном, здобутим за¬відомо злочинним шляхом, а так само використання цього майна в госпо¬дарській діяльності мо¬жуть вчинятися з різними цілями. Надання вигляду за¬конного джерела похо¬дження доходів не є обов’язковою суб’єктив¬ною ознакою вищеназваних форм діянь об’єктивної сто¬рони злочину, оскільки це не випливає зі змісту диспозиції розглядуваної кримі¬нально-правової но¬рми. Ви¬нний, учиняючи дані діяння, може мати різні цілі: отримання ви¬годи в ре-зультаті використання злочинних доходів у легальній гос¬подарсь¬кій діяльності; приховання первісного злочину тощо.
12. Легалізація майна, здобутого злочинним шляхом, за своїми об’єктив¬ними та суб’єктивними ознаками має багато спільного з інститутом причетності. Це зумовлене тим, що відмивання злочинних доходів, як і за¬здале¬гідь не обіцяне приховування злочину (ст. 396 КК України), заздале¬гідь не обі¬цяне придбання або збут майна, здобутого злочинним шляхом (ст. 198 КК України), а також за¬здалегідь не обіцяне сприяння учасникам злочинних орга¬нізацій та укриття їх злочинної діяльності (ст. 256 КК Укра¬їни), учиняється за наявності "предикат¬ного" злочину. Відмежування ст. 396 від ст. 209 України здійснюється за прави-лами конкуренції загальної та спе¬ці¬альної кримінально-пра¬вових норм. Ст. 209 і ст. 198 КК України є спеці¬а¬льними відносно криміна¬льно-правової норми, яка встановлює відповідаль¬ність за приховування. Якщо при здійсненні угоди з май¬ном, здобутим зло¬чинним шляхом, вимоги цивіль¬ного законодавства зовні дотри¬муються, то застосовується ст. 209 КК України. Якщо ж особа, звертаючи майно, отри¬мане злочинним шляхом, на свою ко¬ристь або збуваючи таке майно, форма¬льно не дотримується встановленого ци¬вільним законодавством порядку укла-дення угоди, то відповідальність настає за ст. 198 КК України. У тому випадку, коли легалізація злочинних доходів поєд¬нана з заздалегідь не обі¬цяним сприян¬ням учасникам злочинної організації, скоєне необхідно квалі¬фікувати за сукуп¬ні¬стю.
13. Водночас форми діянь злочину, передбаченого ст. 306 КК України, схожі з ознаками легалізації злочинних доходів. Ст. 209 КК України є зага¬льною відносно ст. 306 КК України. Спеціаль¬ний характер злочину, уста¬но¬вленого ст. 306 КК України, проявляється в осо¬бливостях джерела похо¬дження "брудних" грошей. Вважаємо, що перші дві форми дія¬нь об’єктивної сторони викорис¬тання коштів, здобутих від незакон-ного обігу наркотичних засобів, психотроп¬них речовин, їх ана¬логів або прекур¬сорів, не¬обхідно ви¬клю¬чити зі ст. 306 КК, оскільки злочин, передбачений ст. 209 КК, охоплює їх. Як видається, доцільно залишити відповіда¬льність за використання нар¬кодоходів з метою про¬довження незакон¬ного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх ана-логів або прекур¬сорів.
14. Підбиваючи підсумок аналізу складу злочину, передбаченого ст. 209 КК України, зазначимо, що зміст кримінально-правової норми доцільно змінити, по¬давши її в такій ре¬дакції:
"Стаття 209. Легалізація (відмивання) майна,
здобутого завідомо злочинним шляхом
1. Вчинення угоди з майном, здобутим завідомо злочинним шляхом, або використання такого майна для здійснення господарської діяльності, якщо дані діяння вчинені у великому розмірі, –
караються штрафом від п’ятисот до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років, з конфіс-кацією грошових коштів та іншого майна, здобутих за¬відомо зло¬чинним шляхом.
2. Ті самі діяння, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, –
караються позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років з кон¬фіс¬ка¬цією грошових коштів та іншого майна, здобутих за¬відомо злочинним шля¬хом, та з конфіскацією майна.
3. Створення організованої групи в Україні чи за її межами для лега-лі¬за¬ції (відмивання) майна, здобутого завідомо злочинним шляхом, або керівництво та¬кою групою, а так само участь у складі такої групи або у вчи¬нючаних нею злочинах –
караються …
П р и м і т к а. Під великим розміром слід розуміти майно, сума якого стано¬вить чотириста і більше неоподатковуваних мі¬ні¬мумів дохо¬дів гро-ма¬дян".
Вважаємо, що такі зміни можуть мати важливе практичне значення, о-скі¬льки створять умови для коректного застосування кримінального закону, який перед¬бачає відповідальність за відмивання злочинних доходів. Це тим більш необхідне, якщо врахувати, що ефективність здійснення заходів, спрямованих на протидію розглядуваному явищу, залежить у першу чергу від ясного, пов¬ного й точного формулювання тексту кримінально-правової норми, а також правильної її реалі¬зації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алиев В.М. К вопросу о некоторых понятиях отмывания доходов // Российское право. – 1999. – № 7/8. – С. 46-50.
2. Алиев В.М., Болотский Б.С. Разработка Российского законодательства о про¬тиводей¬ст¬вии легализации (отмыванию) доходов, полученных незаконным путем: некоторые дис¬кусси¬онные во¬просы // Государство и право. – 1999. – № 6. – С. 44-50.
3. Аминов Д.И. Полный курс уголовного права России в таблицах и схе¬мах: Учебное по¬со¬бие / Под ред. В.П. Ревина. – М.: Ин¬формационно-изда¬те¬льский дом "Филинъ", 1999. – 432 с.
4. Архів Краснодонського міського суду Луган¬ській області. Справа № 1-298 за 2001 р.
5. Архів Ленінського районного суду м. Курськ. Справа № 22-279 за 1998 р.
6. Архів Лісозаводського районного суду Приморського краю. Справа № 1-3 за 1999 р.
7. Архів Луганського обласного суду. Справа № 1-19 за 2000 р.
8. Архів Северодвинського міського суду Архангельської області. Справа № 1-298 за 1999 р.
9. Архів СУ УМВС України в Луганській області. Справа № 13-8026 за 2001 р.
10. Архів СУ УМВС України в Луганській області. Справа № 11-0911 за 1999 р.
11. Архів СУ УМВС України в Луганській області. Справа № 11-1342 за 1999 р.
12. Архів СУ УМВС України в Луганській області. Справа № 11-0311 за 2001 р.
13. Архів СУ УМВС України в Луганській області. Справа № 11-0563 за 2000 р.
14. Архів СУ УМВС України в Луганській області. Справа № 11-0078 за 2001 р.
15. Архів СУ УМВС України в Луганській області. Справа № 17-1249 за 2001 р.
16. Бабич Н. Законодательный вакуум – лучшее средство для "отмыва-ния" де¬нег // Финансовая Украина. – 1995. – 20 октября. – С. 11.
17. Бабичев Н.Т., Боровский Я.М. Словарь латинских крылатых слов: 2500 единиц / Под ред. Я.М. Боровского – М.: Русский язык, 1982. – 959 с.
18. Бажанов М.І. Структура диспозиції статей Кримінального кодексу України як протидія фінансовим злочинам // Злочини у сфері кредитно-фі¬нансо¬вої та бан¬ківської діяльності. – Х.: Хар¬ківський Центр вивчення орга¬нізованої злочинності при Національній юридичній академії України імені Ярослава Му¬дрого. – 2000. – С. 32-34.
19. Беницкий А.С. Легализация доходов, добытых заведомо незаконным путем, как сложное пре¬ступление // Вісник Луганського інституту внутрі¬шніх справ МВС України. – 2000. – № 3. – С. 116-124.
20. Беницкий А.С. О некоторых особенностях объективной стороны лега¬лизации (отмывания) денежных средств или иного имущества, приобре¬тен¬ных заведомо преступным путем // Проблеми права на зламі тисячоліть: Матеріали міжнародної наукової конференції. Наукове видання. – Дніпро¬пет¬ровськ: IMA–прес. – 2001. – С. 463-466.
21. Беницкий А.С. Особенности интеллектуального и волевого момента прямого умысла при легализации денежных средств или иного имущества, приобретенных за¬ве¬домо незаконным путем // Науковий вісник Дніпропет¬ров¬ського юридичного інституту МВС України. – 2001. – № 1 (4). – С. 197-204.
22. Беницкий А.С. Отграничение легализации денежных средств или иного имуще¬ства, приобретенных преступным путем, от смежных составов преступ¬лений // Вісник Луганського ін¬ституту внутрішніх справ МВС України. – 2000. – № 4. – С. 62-74.
23. Беницкий А.С. Предмет и субъект легализации имущества, добытого в резуль¬тате со¬вершения преступления // Вісник Луганського інституту внутрі¬шніх справ МВС України. – 2000. – № 1. – С. 119-133.
24. Беницкий А.С. Сравнительный анализ объекта и предмета преступле¬ний в сфере экономической деятельности, совершаемых с использованием не¬законно при¬об¬ретенного имущества // Вісник Луганського інституту вну¬трішніх справ МВС України. – 1999. – № 3. – С. 108-119.
25. Беницкий А.С. Субъективные признаки состава преступления, преду¬с¬матри¬ваю¬щего ответственность за легализацию денежных средств или иного имущества, приобретенных заведомо незаконным путем // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – Одеса: НДРВ ОІВС. – 2000. – № 4. – С. 81-84.
26. Беницкий А.С. Уголовная ответственность за легализацию (отмыва-ние) де¬нежных средств и иного имущества, приобретенных преступным пу¬тем: про¬блемы квалификации и со¬вершенст¬вования законодательства: Моногра¬фия. – Лу¬ганск: РИО ЛИВД, 2001. – 352 с.
27. Беницкий А.С. Уголовно-правовые аспекты международной борьбы с легализа¬цией преступных доходов // Вісник Луганського інституту внутрі¬шніх справ МВС України. Спеціальний випуск. – 1999. – № 3. – С. 92-96.
28. Беніцький А.С. Деякі питання удосконалення кримінального законо-давства, що передбачає відповідальність за легалізацію (відмивання) зло-чин¬них доходів // Теорія та практика криміналістичного забезпечення роз¬криття та розслідування злочинів у су¬часних умовах: Тези доповідей Між¬народної нау¬ково-практичної конференції. – Ч. II. – К.: Національна академія внутрішніх справ України. – 2001. – С. 125-127.
29. Беніцький А.С. Легалізація прибутків, здобутих злочинним шляхом: порівня¬льно-пра¬вовий аналіз // Проблеми боротьби з корупцією, організова¬ною злочинністю та контрабандою. Аналітичні розробки, пропозиції науко¬вих та практичних працівників. – К.: Науково-дослідний інститут "Про¬блеми людини". – 1999. – Т. 18. – С. 245-250.
30. Беніцький А.С. Співвідношення складу злочинів, передбачених ст.ст. 214 і 315 проекту КК України та конкуренція кримінально-правових норм // Вісник Універси¬тету внутрішніх справ. – Харків: Університет внут¬рішніх справ. – 2001. – № 13. – С. 152-156.
31. Білецький В. Відмивання грошей і діри в законі // Юридичний вісник України. – 1995. – № 13. – С. 3.
32. Болотский Б.С. Проблемы противодействия легализации (отмыванию) до¬ходов от неле¬гальной экономической деятельности // Теневая экономика (эконо¬мические, социальные и пра¬во¬вые аспекты): Материалы на¬учной конферен¬ции (9 июля 1996 г.). – М., 1996. – С. 40-54.
33. Бон¬дарєва М.В. Кримінально-правові аспекти відповідальності за ле¬галі¬зацію грошових коштів та іншого майна, здобутого незаконним шляхом: Авто¬реф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 /Київський університет імені Тараса Шевченка. – К., 2000. – 17 с.
34. Бондарєва М.В. Кримінально-пра¬вові аспекти відповідальності за легалі¬за¬цію грошових коштів та іншого майна, здобутого незаконним шля¬хом: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.08. – К., 2000. – 210 с.
35. Боротьба зі злочинністю у сфері підприємницької діяльності (криміна¬льно-пра¬вові, кри¬мінологічні, кримінально-процесуальні та криміналістичні про¬блеми). – Х.: Право, 2001. – 264 с.
36. Борьба с отмыванием доходов от ин¬дустрии наркобизнеса в странах Сод¬ружества /Б.С. Болотский, А.Г. Воле¬водз, Е.В. Воронова, Б.Ф. Калачев. – М.: Юрлитинформ, 2001. – 248 с.
37. Бушуев И.А. Ответственность за укрывательство преступлений и не-до¬но¬сительс¬тво. – М.: Юридическая литература, 1965. – 138 с.
38. Венская декларация от 10 апреля 2000 г. "О преступности и правосу¬дии: ответы на вы¬зовы XXI века" // Юридичний вісник України. – 2000. – № 33. – 17 серпня. – С. 3-5.
39. Вершинин А. Легализация средств или иного имущества, приобретен¬ных незаконным путем // Уголовное право. – 1999. – № 2. – С. 30-33.
40. Вершинин А. Легализация средств или иного имущества, приобре-тен¬ных незаконным пу¬тем // Уголовное право. – 1998. – № 3. – С. 3-10.
41. Виноградова Л.К., Гаража Н.А. Проблема борьбы с легализацией не¬за¬кон¬ных до¬ходов в Рос¬сии // Проблемы уголовного права в связи с рефор¬мами уголо¬вного законодательства: Сб. на¬уч. трудов. – М., 1997. – С. 79-86.
42. Волженкин Б.В. Экономические преступ¬ления. – СПБ.: Юридический центр Пресс, 1999. – 312 с.
43. Гаухман Л.Д., Максимов С.В. Преступления в сфере экономической дея¬те¬льности. – М.: Учебно-консуль¬тационный центр "ЮрИнфоР", 1998. – 296 с.
44. Гаухман Л.Д., Максимов С.В. Уголовно-правовая охрана финансовой сферы: – М.: Уче¬бно-консульта¬ци¬онный центр "ЮрИнфоР", 1995. – 96 с.
45. Глистин В.К. Проблема уголовно-правовой охраны общественных от¬ноше¬ний (объект и ква¬лификация преступлений). – Л.: Ленинградский уни¬вер¬ситет, 1979. – 128 с.
46. Годовой отчет о деятельности Группы создания финансовых мер борьбы с отмыванием денег (FATF) за 1993-1994 гг. // Правовые основы бо¬рьбы с лега¬лиза¬цией преступных доходов. Ме¬тоди¬ческие ма¬териалы. – Лу¬ганск: РИО ЛИВД, 1997. – С. 167-175.
47. Горелик А.С., Шишко И.В., Хлупина Г.Н. Преступления в сфере эконо¬ми¬ческой дея¬те¬льности и против инте¬ресов службы в коммерческих и иных ор¬га¬низациях. – Красно¬ярск: Изд-во КГУ, 1998. – 183 с.
48. Гражданский кодекс РФ, часть вторая, от 26 января 1996 г. // Собра¬ние зако¬нодательства Российской Федерации. 1996. – № 5. – Ст. 410.
49. Гражданский кодекс РФ, часть первая, от 30 ноября 1994 г. // Собра¬ние за¬конодательства Российской Федерации. – 1994. – № 32. – Ст. 3301.
50. Гражданский кодекс Украины (с изменениями и дополнениями по со¬с¬тоя¬нию на 1 ап¬реля 1998 года). – Х.: Одиссей, 1998. – 160 с.
51. Група розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей = Groupe d’action financiere sur ie bianchiment de capiteaux: Річний звіт 2000-2001. – Сек¬ретариат FATF, OECD, 2 rue Andre Pascal 75775 Paris Cedex 16, France. – 67 с.
52. "Грязные" деньги и закон. Правовые основы борьбы с легализацией пре¬ступных дохо¬дов: Сборник материалов / Под ред. Е.А. Абрамова. Сост. В.С. Ов¬чинский. – М.: Инфра, 1994. – 292 с.
53. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка. Т. 2. – М.: Рус¬с¬кий язык, 1981. – 780 с.
54. Деркач А.Г. Совершенствование мер международного противодейст¬вия по отмыванию "грязных" денег // Вестник Московского государственного университета. Серия "Эко¬номика". – 1999. – № 2. – С. 89-101.
55. Директива Європейського Економічного Співтовариства № 911/308 від 10 червня 1991 г. "Про протидію використанню фі¬нансової системи для відми¬вання грошей" // Міжнародні пра¬вові акти та зако¬нодавство окремих країн про кору¬п¬цію. – К.: Школяр, 1999. – С. 188-199.
56. Дремин В. "Отмывание" доходов: законодательное определение // Юридичний вісник України. – 2000. – № 2. – С. 80-81.
57. Дудоров О. Відповідальність за "відмивання нелегальних прибутків" як кон¬венційний злочин: шляхи вдо¬сконалення кримінального та фінансо¬вого за¬конодавства // Юридичний віс¬ник України. – 1998. – Вкладиш № 36. – С. 25-32.
58. Дудоров О.О., Мельник М.І., Хавронюк М.І. Зло¬чини у сфері підпри¬єм¬ництва. – К.: Атіка, 2001. – 608 с.
59. Жук М.Г. Криминалистические аспекты борьбы с легализацией (от-мыванием) не¬закон¬ных до¬ходов: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Гродненский государственный уни¬верситет имени Янки Купалы. – Гродно, 1999. – 17 с.
60. Закон РФ № 121 от 7 августа 2001 г. "О внесении изменений и допол¬не¬ний в за¬конода¬те¬льные акты Российской Федерации в связи с принятием Феде¬раль¬ного закона "О противодей¬ст¬вии легализации (отмыванию) дохо¬дов, полу¬чен¬ных преступным путем" // Соб¬рание законода¬тельства Российс¬кой Федера¬ции. – 2001. – № 33. – Ч. 1. – Ст. 3424.
61. Закон РФ № 7 от 12 января 1996 г. "О некоммерческих организациях" // Собрание зако¬нодательства Российской Федерации. – 1999. – № 28. – Ст. 3473.
62. Закон України № 14 від 7 лютого 1991 р. "Про підприємництво" // Фінансове право: Хрестоматія. Посібник для студентів юридичних вузів та фа¬культетів. – К: Вілбор, 1998. – С. 297-312.
63. Закон Украины № 1775 от 1 июня 2000 г. "О лицензировании опреде¬лен¬ных видов хозяй¬с¬твенной деятельности" // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 36. – Ст. 299.
64. Закон України № 2121 від 7 грудня 2000 р. "Про банки та банківську діяльність" // Голос України. – 2001. – № 12. – С. 4-10.
65. Звіт перед українським народом про оперативно-службову діяльність орга¬нів вну¬трі¬шніх справ України у 2000 році // Іменем закону. – 2001. – № 4. – С. 1, 3-6.
66. Иванов Э.А. Отмывание денег и правовое регулирование борьбы с ним. – М.: Россий¬с¬кий Юридический издательский дом, 1999. – 177 с.
67. ИЦ ГУВД Московской области МВД РФ. Письмо № 6/1 – 3220 от 27 июля 2000 г.
68. ИЦ МВД Республики Дагестан. Письмо № 2/15 – 1059 от 26 июня 2000 г.
69. ИЦ МВД Республики Калмыкия МВД РФ. Письмо № 12/598 от 6 июня 2000 г.
70. ИЦ МВД Республики Карелии МВД РФ. Письмо № 3/450 от 23 мая 2000 г.
71. ИЦ МВД Республики Северная Осетия – Алания МВД РФ. Письмо № 6/3 – 530 от 28 апреля 2000 г.
72. ИЦ УВД Алтайского края МВД РФ. Письмо № 10/799 от 9 июня 2000 г.
73. ИЦ УВД Архангельской области МВД РФ. Письмо № 18/708 от 16 августа 2000 г.
74. ИЦ УВД Астраханской области МВД РФ. Письмо № 3/480 от 10 апреля 2000 г.
75. ИЦ УВД Владимирской области МВД РФ. Письмо № 13/211 от 20 марта 2000 г.
76. ИЦ УВД Еврейской автономной области МВД РФ. Письмо 4/2864 от 17 мая 2000 г.
77. ИЦ УВД Иркутской области МВД РФ. Письмо № 9/6 – 1207 от 4 мая 2000 г.
78. ИЦ УВД Калининградской области МВД РФ. Письмо № 6/904 от 21 апреля 2000 г.
79. ИЦ УВД Коми-Пермяцкого автономного округа МВД РФ. Письмо № 5/560 от 25 апреля 2000 г.
80. ИЦ УВД Краснодарского края МВД РФ. Письмо № 23/18 – 398 от 21 марта 2000 г.
81. ИЦ УВД Курганской области МВД РФ. Письмо № 10/538 от 14 июня 2000 г.
82. ИЦ УВД Курской области МВД РФ. Письмо № 10/129 от 10 фев-раля 2000 г.
83. ИЦ УВД Магаданской области МВД РФ. Письмо № 3/581 от 26 апреля 2000 г.
84. ИЦ УВД Ненецкого автономного округа МВД РФ. Письмо № 3/6267 от 8 июня 2000 г.
85. ИЦ УВД Омской области МВД РФ. Письмо № 9/1 – 708 от 30 марта 2000 г.
86. ИЦ УВД Приморского края МВД РФ. Письмо № 3/2 – 2166 от 7 июня 2000 г.
87. ИЦ УВД Псковской области МВД РФ. Письмо № 4/555 от 12 ап-реля 2000 г.
88. ИЦ УВД Ростовской области МВД РФ. Письмо № 12/5 – 157 от 1 февраля 2000 г.
89. ИЦ УВД Саратовской области МВД РФ. Письмо № 18-4/96 от 20 января 2000 г.
90. ИЦ УВД Сахалинской области МВД РФ. Письмо № 15/239 от 31 марта 2000 г.
91. ИЦ УВД Ставропольского края МВД РФ. Письмо № 3/2 – 391 от 11 февраля 2000 г.
92. ИЦ УВД Таймырского (Долгано-Ненецкого) ав¬то¬но¬много округа МВД РФ. Письмо № 4861 от 22 июня 2000 г.
93. ИЦ УВД Тамбовской области МВД РФ. Письмо № 6/3 – 148 от 25 января 2000 г.
94. ИЦ УВД Ханты-Мансийского автономного округа МВД РФ. Письмо № 55/11 – 793 от 5 июля 2000 г.
95. ИЦ УВД Читинской области МВД РФ. Письмо № 9/5 от 25 апреля 2000 г.
96. ИЦ УВД Эвенкийского автономного округа МВД РФ. Письмо № 1901 от 19 июня 2000 г.
97. Інформаційна довідка: Відмивання грошей: сферу дії Директиви № 911/308 ЄЕС буде розши¬рено // Матеріали для конференції "Запобігання та про¬тидія легалі¬зації ("відмиванню") дохо¬дів, отриманих злочинним шля¬хом". Київ, 22-23 січня 2001 р. – К., 2001. – С. 4-7.
98. Інформаційна довідка: Друга доповідь комісії Европейському парламе¬нту та Раді щодо впро¬вадження Ди¬рективи, яка стосується відмивання гро¬шей // Матеріали для конферен¬ції "Запобі¬гання та протидія легалізації ("від¬миванню") доходів, отриманих злочинним шля-хом". Київ, 22-23 січня 2001 р. – К., 2001. – С. 1-10.
99. Камынин И. Новое законодательство о борьбе с легализацией (отмы¬ва¬нием) пре¬ступ¬ных доходов // Законность. – 2001. – № 11. – С. 3.
100. Керимов Д.А. Законодательная техника: Научно-методическое и учеб¬ное пособие. – М.: НОРМА, 2000. – 127 с.
101. Кернер Х.-Х., Дах Э. Отмывание денег. – М.: Международные отно¬ше¬ния, 1996. – 240 с.
102. Кирилов В.И., Старченко А.А. Логика: Учебник для юридичес¬ких факу¬ль¬тетов и ин¬сти¬тутов. – М.: Юрист, 1996. – 256 с.
103. Кучер Ю.А. Правовые формы определения ответственности за преступную дея¬тель¬ность: Дис… канд. юрид. наук. 12.00.08. – М., 1996. – 207 c.
104. Комментарий к статьям Уго¬ловного кодекса Российской Федера-ции по пре¬ступле¬ниям, от¬несенными к подследственности на¬лого¬вой поли¬ции / Под ред. А.А. Маркова. – СПб.: ЛЕК СТАР, 2000. – 800 с.
105. Комментарий к Уголовному кодексу Россий¬ской Федерации / Отв. ред. д-р юрид. наук, проф. А.В. Наумов. – М.: Юристъ, 1996. – 824 с.
106. Комментарий к Уголов¬ному кодексу Рос¬сийской Федерации / Под общ. ред. Гене¬раль¬ного проку¬рора РФ Ю.И. Ску¬ратова и Предсе¬дателя Вер¬ховного Суда РФ В.М. Лебе¬дева. – М.: ИНФРА-М-НОРМА, 1996. – 832 с.
107. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации. – М.: Про¬спект, 1997. – 760 с.
108. Ком¬ментарий к Уголовному кодексу Россий¬ской Федерации. – Ростов-на-Дону: Фе¬никс, 1996. – 412 с.
109. Конвенция ООН "О борьбе против неза¬конного обо¬рота нар¬ко-тичес¬ких средств и пси¬хо¬тропных веществ" (Вена, 1988 г.) // Україна в між¬наро¬дно-пра¬во¬вих відносинах. – К.: Юрі¬нком, 1996. – Т. 1. – С. 244-284.
110. Конвенция Совета Европы "Об отмывании, выявлении, изъятии и кон¬фи¬скации дохо¬дов от преступной деятельности" (Страсбург, 1990 г.) // Волеводз А.Г. Международный розыск, арест и кон¬фискация полученных престу¬пным пу¬тем денежных средств и имущества. – М.: Юрлитин¬форм, 2000. – С. 287-305.
111. Коржанский Н.И. Объект и предмет уголовно-правовой охраны. – М.: Ака¬демия МВД СССР, 1980. – 284 с.
112. Коржанский Н.И. Ответственность за приобретение, хранение и сбыт иму¬щества, до¬бы¬того преступным пу¬тем. – Волгоград: Научно-исследова¬тельс¬кий и редакционно-изда¬тельский отдел, 1971. – 88 с.
113. Коротков Ю.В. Уголовно-правовые и криминоло¬гические ас¬пе¬кты бо¬рьбы с лега¬ли¬за¬цией (отмыванием) незаконных доходов: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.08. – М., 1998. – 182 с.
114. Корчагин А.Г., Кушниренко А.В. Правовые основы борьбы с "отмы¬ва¬нием" пре¬ступ¬ных до¬ходов // Журнал Российского права. – 1999. – № 5/6. – С.105.
115. Коттке К. "Грязные деньги – что это такое?: Справочник по нало-говому зако¬нода¬тельс¬тву в об¬ласти "грязных" денег. – М.: Дело и Сервис, 1998. – 704 с.
116. Кримінологі¬чна ситуація в Україні: оцінка, тенденції, про¬блеми / Головний штаб Управ¬ління оператив¬ної інформації. – К., 2001. – 187 с.
117. Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений. – М.: Юристъ, 1999. – 304 с.
118. Кудрявцев В.Н. Объективная сторона преступления. – М.: Государст¬венное изда¬те¬ль¬ство юридической литературы, 1960. – 244 с.
119. Кузнецов В.А. Борьба с преступным приобретением и сбытом иму-щес¬тва. – К.: Нау¬кова думка, 1970. – 160 с.
120. Кузнецова Н.Ф., Багаудинова С.К. Контроль над легализацией пре¬ступных дохо¬дов в США // Вестник Московского государственного университета. Серия "Право". – 1997. – № 6. – С. 39-51.
121. Курс советского уголовного права. Т. 2. – М.: Наука, 1970. – 516 с.
122. Курс советского уголовного права. Особенная часть. Т. 4. – М.: Наука, 1971. – 352 с.
123. Курс уголовного права. Общая часть. Т. 1: Учение о преступле-нии: Уче¬б¬ник для вузов. / Под ред. д–ра юрид. наук, проф. Н.Ф. Кузнецовой и канд. юрид. наук, доц. И.М. Тяжковой. – М.: Зерцало, 1999. – 592 с.
124. Лопашенко Н.А. Преступления в сфере эконо¬мической деятель¬но-сти (Ко¬мментарий к главе 22 УК РФ). – Серия "Закон и общество". – Рос-тов-на-Дону: Фе¬никс, 1999. – 384 с.
125. Лавров В.В. Уголовная ответственность за легализацию (отмы-вание) де¬не¬жных средств и иного имуще¬ства, приобретенных незаконным путем: Авто¬реф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Нижегородский юридический ин-т. – Нижний Новгород, 2000. – 25 с.
126. Ларичев В.Д. Совершенствование законодательства о борьбе с "от-мыва¬нием" де¬нег, по¬лученных пре¬ступным путем // Государство и право. – 1992. – № 4. – С. 99-107.
127. Латинская юридическая фразеология / Сост. проф. Б.С. Ни-кифоров. – М.: Юрид. лит., 1979. – 264 с.
128. Лесниевски-Костарева Т.А. Дифференциация уголовной ответс-твенно¬сти. Теория и за¬конодательная прак¬тика. – М.: НОРМА, 1998. – 296 с.
129. Лопашенко Н.А. Вопросы квали¬фикации преступлений в сфере экономи¬ческой дея¬тель¬ности. – Сара¬тов: Саратовский университет, 1997. –184 с.
130. Мойсик В.Р., Музика А.А. Чи завжди коментар Кримінального кодексу України є нау¬ково-практичним? // Вісник Верховного Суду України. – 1997. – № 2. – С. 60.
131. Міністерство юстиції України. Лист № 31-49-13 від 21 лютого 2002 р.
132. Матеріали Міжнародної учбової програми з міжнародної бан-ківської справи та відми¬вання грошей. 1999. – Серпень. – 475 с.
133. Модельний Закон для государств – участников СНГ от 1998 г. "О про¬тиво¬дей¬ствии ле¬га¬лизации ("отмыванию") доходов, по¬лученных не¬за-конным пу¬тем" // Информационный бюлле¬тень Межпарламентской Асса-м¬блеи госу¬дарств – участников Содружества Независимых Госу¬дарств. – 1999. – № 20. – С. 111-129.
134. Модельний Уголовный кодекс для государств – участников СНГ от 1996 г. // Правоведение. – 1996. – № 1. – С. 88-150.
135. Музика А.А. Незаконний обіг наркотичних засобів в Україні (кримі¬на¬льно-правове та кримінологічне дослідження): Автореф. дис... д-ра юрид. наук: 12.00.08 / Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН Укра¬їни. – К., 1998. – 44 с.
136. Музика А.А. Відповідальність за злочини у сфері обігу нарко-тичних за¬со¬бів. – К.: Ло¬гос, 1998. – 324 с.
137. Науковий коментар Криміналь¬ного кодексу України / Проф. Кор-жанський М.Й. – К.: Атіка, 2001. – 659 с.
138. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 кві¬тня 2001 року / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Каннон, 2001. – 1104 с.
139. Национальное Центральное бюро Интерпола МВД Украины. Письмо № 19813 от 3 сентября 2001 г.
140. Неапольська політична декларація і Глобальний план дій проти ор¬гані¬зо¬ваної транс¬націо¬нальної злочинності // Міжнародні правові акти та за¬ко¬нодав¬ство окремих країн про ко¬рупцію. – К.: Школяр, 1999. – С. 87-99.
141. Никифоров Б.С. Объект преступления. – М.: Юрид. лит., 1960. – 229 с.
142. Никулина В.А. Отмывание "грязных" денег. Уголовно-правовая характерис¬тика и про¬блемы соучастия. – М.: Юрлитинформ, 2001. – 160 с.
143. Обвинувальний висновок у справі П. Лазаренка // Іменем закону. – 2000. – № 26. – С. 8-9.
144. Овчинский В.С., Эминов В. Е., Яблоков Н.П. Основы борьбы с организо¬ванной престу¬п¬ностью. – М.: Инфра, 1996. – 400 с.
145. Ожегов С.И. Словарь русского языка: Ок. 57000 слов / Под ред. д-ра фи¬лол. наук, проф. Н.Ю. Шведо¬вой. – 16-е изд., испр. – М.: Рус. яз., 1984. – 797 с.
146. Осмаев И.Б. Международные и на¬циональные правовые средс¬тва бо¬рьбы с отмыванием преступных доходов. – М.: Российский уни¬верси¬тет Дру¬жбы наро¬дов, 1999. – 296 с.
147. Панов В.Г. Международное уго¬ловное право: Учебное пособие. – М.: ИН¬ФРА - М, 1997. – 320 с.
148. Потапов А. Уголовная ответственность за легализацию (отмывание) денежных средств или иного имущества, приобретенных незаконным путем // Юридическая газета. – 2001. – № 41. – С.5-12.
149. Поволоцкая Л. Валюту за рубеж наши предприниматели обычно пе¬рего¬няют через фик¬тивные фирмы // Факты. – 1999. – 24 апреля. – С. 7.
150. Пономарев П.Г. Проблемы противодействия лега¬лизации пре¬ступ-ных до¬хо¬дов. // Изучение организо¬ванной преступности: российско-американский диа¬лог. – М.: Олимп, 1997. – С. 284-290.
151. Попович В.М. Міжнародні економічні відносини: кримінологіч¬ний ас¬пект / Під ред. В.І. Шакуна, П.В. Мельника, В.М. Поповича. – К.: Правові дже¬рела, 1997. – 168 с.
152. Попович В.М. Тіньова економіка як предмет еко¬номічної кримі-нології. – К.: Правові дже¬рела, 1998. – 448 с.
153. Постановление Пленума Верховного Суда СССР № 11 от 31 июля 1962 г. "О су¬деб¬ной прак¬тике по делам о заранее не обещанном укры-вате¬льстве пре¬ступлений, приобре¬тении и сбыте заведомо похи¬щенного имущества" // Бюллетень Верховного Суда СССР. – 1962. – № 5. – С. 17-19.
154. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 1 від 1 квітня 1994 р. "Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров’я людини" // Постанови Пленуму Верхов¬ного Суду України (1963-2000): Офі¬ційне ви¬дання.: У 2 т. / За ред. В.Ф. Бойка. – К.: А.С.К., 2000. – С. 115-129.
155. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 12 від 25 грудня 1992 р. "Про судову практику в справах про корисливі злочини проти при¬ватної вла¬сно¬сті" // Постанови Пленуму Верховного Суду України (1963-2000): Офіційне ви¬дання.: У 2 т. / За ред. В.Ф. Бойка. – К.: А.С.К., 2000. – С. 136-149.
156. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 12 від 7 жов¬тня 1994 р. "Про судову практику в справах про хабарництво" // Постанови Пленуму Вер¬хов¬ного Суду України (1963-2000): Офіційне видання.: У 2 т. / За ред. В.Ф. Бойка. – К.: А.С.К., 2000. – С. 199-208.
157. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 3 від 7 липня 1995 р. "Про судову практику в справах про бандитизм" // Постанови Пле¬нуму Верхов¬ного Суду України (1963-2000): Офіційне видання.: У 2 т. / За ред. В.Ф. Бойка. – К.: А.С.К., 2000. – С. 73-75.
158. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 4 від 2