ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНІ ТА СЛОВОТВІРНІ ОСОБЛИВОСТІ НАЗВ ГОРОДНІХ КУЛЬТУР УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Короткий опис

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені М.П. ДРАГОМАНОВА

На правах рукопису

МАРЧЕНКО ТЕТЯНА АНАТОЛІЇВНА

УДК 811.161.2: 81’37

ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНІ ТА СЛОВОТВІРНІ ОСОБЛИВОСТІ НАЗВ ГОРОДНІХ КУЛЬТУР УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Спеціальність: 10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник Ї
кандидат філологічних наук, професор ЛеутаО.І., Національнийпедагогічний університет імені М.П. Драгоманова, професор кафедри української мови

КИЇВ Ї 2008

СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ .......................................................
ВСТУП ............................................................................................................
РОЗДІЛ 1. ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ НАЗВ ТЕМАТИЧНОЇ ГРУПИ ГОРОДНІХ КУЛЬТУР ....................................
1.1. Теоретичні засади системного опису лексики у мовознавстві...........................................................................................
1.2. Назви городніх культур у системі ботанічних назв сучасної української літературної мови .............................................................
1.3. Проблема визначення понять город”, городина”, городництво”, овочівництво”, баштан”....................................................................
1.3.1. Історія дослідження термінологічної лексики городніх культур в українському мовознавстві ............................................
1.4. Структурні особливості термінів-назв городніх культур та специфіка їх функціонування у мові....................................................
1.5. Запозичення термінів як шлях збагачення термінологічної системи назв городніх культур.............................................................
1.6. Питомі українські та запозичені назви, історія їх розвитку..............
1.7. Утворення та походження власнеукраїнських назв городніх культур і шляхи їх розвитку в сучасній терміносистемі української мови.........................................................................................................
1.7.1. Уніфікація діалектних назв у терміносистемі назв городніх культур....................................................................................................
1.8. Процеси освоєння запозичених одиниць в українській мові................
1.8.1. Основні зміни, що відбулися в запозичених терміноелементах...................................................................................
Висновки до розділу 1......................................................................................
РОЗДІЛ 2. ДЕРИВАЦІЙНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ НАЗВ ГОРОДНІХ КУЛЬТУР........................................................................................................
2.1. Способи творення та словотворчі процеси у назвах городніх культур............................................................................................
2.2. Вплив іноземних мов на словотвірні процеси у термінологічній системі назв гордніх культур.....................................................
2.3. Афіксальний словотвір у назвах городніх культур.......................
2.3.1. Морфемна структура термінів-назв городніх культур.....
2.4. Складносуфіксальний тип словотворення..................................
2.5. Терміносполучення у системі назв городніх культур................
2.6. Дериваційні ознаки семантично споріднених лексичних одиниць..............................................................................................
Висновки до розділу 2......................................................................................
РОЗДІЛ 3. ГРАМАТИЧНІ ОЗНАКИ ЗАПОЗИЧЕНИХ ОДИНИЦЬ НА ПОЗНАЧЕННЯ НАЗВ ГОРОДНІХ КУЛЬТУР.............................. 3.1. Граматичні особливості запозичених одиниць.........................
3.1.1. Граматична категорія роду у системі запозичень..................
3.1.2. Форми роду у французьких запозиченнях ........................
3.1.3. Форми роду в італійських запозиченнях ...........................
3.1.4. Форми роду в латинських запозиченнях ...........................
3.1.5. Категорія відмінка назв городніх культур .............................
3.1.6. Категорія числа у терміносистемі назв городніх культур....
3.2. Системні перебудови запозичень на ґрунті української мови
3.2.1. Фонетичні зміни .......................................................................
3.2.2. Лексико-семантичні трансформації .......................................

Висновки до розділу 3 .....................................................................................
ВИСНОВКИ....................................................................................................
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ....................................................
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ............................................
ДОДАТКИ .......................................................................................................

ВСТУП

Одним із основних положень сучасної лінгвістики є розуміння мови не просто як сукупності форм та категорій, а справді системи, в якій нерозривно поєднані всі елементи (ланки), хоч і з певною мірою свободи їх взаємовідношень, а кожна мовна одиниця має своє місце в цій системі.
Термінологічні системи української мови, що обслуговують різні галузі наукових знань, постають наразі як найнеобхідніші елементи функціонування мови загалом, оскільки саме мова науки є показовою на шляху розвитку будь-якої мови. Характерною особливістю сучасного стану української наукової мови є ще недостатній рівень дослідження вузькоспеціальних термінологічних систем, що зумовлює неточності у правильному виборі певного терміна і, як наслідок, ускладнює розвиток наукових галузей.
Українська терміносистема назв городніх культур виступає як підсистема загальноботанічної терміносистеми, основою якої є давні класичні мови (латинська, грецька), що, на відміну від інших систем, зумовлює обмеженість російськомовного впливу в цій терміносистемі. Іншою рисою, що відрізняє аналізований матеріал з-поміж інших терміносистем, є історично сформована діалектна база, що характеризується широкою різноманітністю фонетичних, граматичних, лексичних форм, вживання яких суперечить вимогам до функціонування терміна в мові. Це зумовлює необхідність уніфікації діалектних форм цієї групи термінів при збереженні необхідної кількості мотивованих термінів-синонімів.
Початок виокремлення термінів на позначення назв городніх культур як окремої лексико-семантичної групи припадає на середину ХІХ початок ХХ століття, коли формувалися засади наукового стилю української мови, хоча багато сільськогосподарських, будівельних, юридичних термінів з’явилися значно раніше” [49, с.172]. Результатом перших системних досліджень термінології стало видання галузевих словників, які містили лексичні одиниці єдиної на той час природознавчої науки: Иванъ Верхратський Початки до уложення номенклятури и терминологиі природописноі, народнёі и замітка о волоськім павуку” (вип. І- V) 1864 - 1872рр.; А. Рогович Опытъ словаря народныхъ названій ЮГО-ЗАПАДНОЙ РОССІИ (съ нъкоторыми повъріями и разсказами о нихъ)” (Київ, університетська типографія), 1874 р.; І. Верхратський Списъ важнъйшихъ выразфвъ зъ рускои ботанічнои термінольогіъ и номенклятуры (зъ оглядомъ на шкфльну науку въ высшихъ клясахъ гымназіъ) (зладивъ Иванъ Верхратскій у Львовъ)”, 1892 р.; Словник ботанічної номенклатури (проєкт)” (О.Яната, Н. Осадча), 1928 р.; Х. Полонський Словник природничої термінології (проєкт)” Державне видавництво України, 1928 р.; П. Сабалдир Практичний словник сільськогосподарської термінології”, випуск 2, Харків, 1931 р. Характерною рисою цих розвідок була недостатня розгалуженість наукових понять, яка призводила до аналізу як загальноприродничих, так і вузькоспеціальних термінів: автономний, аглютинація, коренеплід - азооспора, сочевичка [27, с.3, с.72, с.134].
Сучасний етап дослідження цієї групи термінів-назв городніх культур характерний активізацією вирішення багатьох проблем: історії розвитку природничої термінології (Ю. Кобів, О.Кочерга); лексико-семантичних груп (ЛСГ) у ботанічній термінології (Я. Закревська, В. Коломієць, Л. Москаленко, Л. Шамота); уніфікації діалектної лексики у назвах городніх культур (Н. Дейниченко, І. Матвіяс); словотвору, нормативності (В. Карпова, Г. Козачук, Ф. Нікітіна, Л.Симоненко, М.Фещенко); мотивації назв рослин (А. Сердюк, Л. Шамота); використанні термінолексики (О. Барабаш, Е.Каратаев, В.Совєткина).
Теоретичні проблеми українського термінознавства, походження та розвиток окремих терміносистем, особливості функціонування термінів у своїй системі та поза нею, вплив діалектної лексики на формування терміносистеми, - всі ці питання розглядаються у працях О. Реформатського, Д. Лотте, О. Ахманової, Й.Дзендзелівського, Т. Кияка, А, Д’якова, В. Даниленка, Л. Симоненко, М. Кочергана, О. Суперанської, Д. Шмельова, Т. Канделакі, В. Горпинича та ін.
На сучасному етапі розвитку багатьох терміносистем української мови проблемами їх функціонування займаються Комітет наукової термінології НАНУ, відділ термінології Інституту української мови НАНУ, лексикологи, галузеві фахівці, викладачі вишів, вивчення дисциплін яких потребує удосконаленої термінологічної бази.
Необхідність дослідження термінологічної системи назв городніх культур зумовлена потребою чіткого виокремлення цієї групи серед інших термінів ботанічної класифікації, а також відсутністю багатоаспектного дослідження функціонування цих елементів, зростаючою потребою у створенні галузевих словників.
Активізація термінологічної роботи на початку ХХ століття дала змогу створити достатню кількість галузевих словників, більшість з яких впродовж 30-х років було вилучено з бібліотек з двох основних причин: 1) українські буржуазні елементи, які ніби розгорнули шкідницьку контрреволюційну роботу в українському мовознавстві, зокрема на термінологічній ділянці”; 2) петлюрівські елементи хотіли відірвати українську термінологію від трудящих мас, ізолювати її від процесу соціалістичного будівництва” [50, с.175].
Критично аналізують словники, видані упродовж 50-70-х років, Л. Симоненко, А. Д’яков: Проте з практики редагування та рецензування галузевих словників, першорядним завданням яких є уніфікація терміносистем, випливає ряд питань, пов’язаних в основному з добором українських відповідників до російських термінів. У рецензованих працях зустрічаються численні застарілі терміни, які на сучасному рівні розвитку української літературної мови перебувають в пасивному складі, а також різнобій у подаванні морфологічних варіантів” [165, с.39].
Результатом такого розвитку термінологічної бази української мови стали словники, що фактично, суперечать один одному. І, взагалі, зараз спостерігається принаймні три тенденції термінотворчої роботи. В одних словниках іде просте перелицювання відповідних російських термінів на ніби український лад. В інших випадках спостерігається така ж однобічна орієнтація на англійську мову. У словниках третьої групи реанімуються традиції 20-х років, спрямовані на крайній пуризм” [50, с.176].
Сучасний стан термінологічної бази української мови і розвиток наук вимагає унормування галузевих терміносистем, враховуючи національну специфіку утворення термінів, укладання термінологічних словників з урахуванням нових норм та традицій термінотворення, стимулювання розвитку загальнотермінологічної методології.
Виходячи із зазначених проблем, актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена:
· нагальною потребою українського галузевого термінознавства у мовному забезпеченні термінотворчих процесів та системного опису назв городніх культур як окремої галузі у сфері функціонування ботанічної термінології;
· необхідністю продовжити процес уніфікації діалектних форм термінологічних одиниць для подальшої стандартизації та уніфікації цієї системи;
· потребою докладного вивчення дериваційних складових лексичної парадигми назв городніх культур для моделювання аналогічних у нових запозиченнях до цієї терміносистеми;
· вимогою розвитку термінологічної системи української мови до повного аналізу будь-якої окремої галузі наукових знань, виявлення словотвірного потенціалу кожної окремої терміноодиниці та системи в цілому;
· відсутністю галузевих словників, що є необхідною умовою наукового використання термінів назв городніх культур у різних сферах життєдіяльності людини.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації затверджена Вченою радою Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова 24 квітня 2003 року, протокол № 11.
Тема дисертації пов’язана з науковим напрямком НПУ імені М.П. Драгоманова Дослідження проблем гуманітарних наук”, входить до плану науково-дослідної роботи кафедри української мови і є складовою частиною комплексної теми Лінгводидактичний опис функціонування української мови”.
Мета роботи виділити корпус назв городніх культур визначити їх як окрему підсистему у ботанічній номенклатурі, створити внутрішньосистемну типологію, з’ясувати основні дериваційні процеси та окреслити методи їх трансформації при подальшому запозиченні або утворенні нового терміна цієї групи на ґрунті сучасної української літературної мови.
Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:
1. Визначити терміносистему городніх культур як окрему серед систем природничих наук, основні поняття цієї тематичної групи, зробити короткий аналіз словників, що містять назви городніх культур для системного опису лексичних одиниць.
2. Описати структурні особливості термінів - назв городніх культур, визначити систему семантичних ознак цієї категорії термінів, проаналізувати функціонування діалектної та літературної форм термінів, дослідити фахове терміновживання, визначити шляхи проникнення запозичених термінів до української мови, а також особливості функціонування власнеукраїнських терміноодиниць.
3. З’ясувати основні типи термінотворення та їх подальше використання для активного продукування нових лексичних одиниць. Дослідити явище метафоризації у системі термінів - назв городніх культур та вплив цього процесу на міжстильову трансформацію.
4. Визначити дериваційні особливості термінів для моделювання нових при запозиченні з інших мов. Умотивувати вживання термінів-словосполучень та окреслити межі лексичного поля для одиниць цієї групи.
5. Проаналізувати дериваційні особливості споріднених лексичних одиниць, визначити синтаксичні функції терміносполучень та їх елементів.
6. Визначити основні зміни у системі граматичних категорій запозичених одиниць на ґрунті української мови, з’ясувати доцільність використання термінів - синонімів та їх вплив на стилістичне забарвлення фахових текстів.
7. Здійснити аналіз фонетичних процесів запозичених терміноодиниць у процесі їх адаптації до звукової системи української мови.
8. Укласти словник термінів назв городніх культур, які вживаються у фахових текстах, літературних творах, живому мовленні.
Об’єктом дослідження є терміносистема назв городніх культур сучасної української літературної мови.
Предметом дослідження стала структура назв городніх культур як окремої терміносистеми, шляхи запозичення іншомовних термінів, головні дериваційні процеси, пов’язані із запозиченням термінів та власне українські словотвірні елементи, процес уніфікації діалектних форм термінів, аналіз детермінантної функції термінів-словосполучень.
Методи дослідження. Специфіка аналізу лексичного матеріалу та завдань дисертаційного дослідження зумовила вибір таких методів і прийомів, які забезпечують найповніший опис системи назв городніх культур. Для вирішення поставлених завдань використовувався описовий метод для планомірної інвентаризації та наукової інтерпретації мовних фактів, а також метод компонентного аналізу, зіставлення словникових дефініцій тлумачних словників та термінологічних словників природничих наук. Як додаткові використовувалась методика порівняльно-історичних та зіставних досліджень.
Матеріалом дисертаційної роботи стали одиниці української терміносистеми ботанічних назв, які становлять окрему групу назв городніх культур, що функціонують як терміни у галузі сільського господарства (агрономія, овочівництво, тваринництво та ін.), а також є матеріалом міжстильового вживання, що використовуються в періодичних фахових виданнях, словниках, класичних та сучасних літературних творах, живому мовленні.
Джерельну базу фактичного матеріалу складає лексикон 20 словників та близько 1000 наукових статей, зокрема: Словника ботанічної номенклатури (проєкт) (О.Яната, Н. Осадча), 1928р.; Опыта словаря народныхъ названій Юго-Западной Россіи, съ нѣкоторыми повѣріями и разсказами о нихъ) (А.Роговича), 1874р.; Словника природничої термінології (проєкт) (Х. Полонського), 1928р.; Початків до уложення номенклятури и терминологиі природописноі, народнёі и замітка о волоськім-павуку (вип. І- V) (І. Верхратського), 1864 - 1872рр.; Списа важнѣйшихъ выразфвъ зъ рускои ботанічнои термінольогіъ и номенклятуры зъ оглядомъ на шкфльну науку въ высшихъ клясахъ гымназіъ (І. Верхратського), 1892 р.
Наукова новизна дослідження полягає у тому, що вперше в українському мовознавстві терміносистема назв городніх культур виділена як окрема підсистема у ботанічній номенклатурній термінології, з’ясовано основні етапи її розвитку, досліджено головні дериваційні процеси цієї групи лексики, визначено найважливіші методологічні засади для подальшого розвитку назв городніх культур в термінологічній системі сучасної української мови.
У дисертації уточнено ряд теоретичних понять, зокрема таких, як овочева культура”, овоч”, город

Список літератури

ВИСНОВКИ

На сучасному етапі розвитку термінологічної бази української мови якісно нового рівня набуває вивчення окремих термінологічних підсистем, що зумовлено розвитком науки, збагаченням понятійного апарату наукових галузей, а, значить, і утворення нових лексичних одиниць для їх номінації. Українська терміносистема назв городніх культур є підсистемою ботанічної термінологічної системи, однієї з найбільших складових української наукової термінології.
Терміни на позначення назв городніх культур на сучасному етапі функціонують у розвиненій, усталеній системі, що забезпечує всі комунікативні потреби українського суспільства, відповідає нормам української літературної мови.
Створення та функціонування окремих галузевих терміносистем української наукової мови удосконалює загальномовні методологічні засади, що ґрунтуються на семантичних, дериваційних особливостях кожної окремої лексико-семантичної групи. Комунікативна відповідність, чіткість та однозначність, словотворча гнучкість головні засади існування терміна в системі назв городніх культур.
Здійснене дослідження дало змогу зробити такі висновки:
1. Дослідження історії українського термінотворення, розвитку наукових термінів природничої галузі та окремих лексичних одиниць ботанічної номенклатурної термінології стали підставою для виділення самостійної лексико-семантичної групи на позначення назв городніх культур, що продуктивно реалізується в сучасній українській мові, забезпечуючи високий рівень термінотворчого потенціалу, розвиток та збагачення термінологічної лексики.
2. У процесі аналізу було визначено основні структурні типи термінів назв городніх культур: утворення похідних та складноскорочених слів, словосполучень, абревіатур, складених з початкових літер словосполучення тощо. У ході етимологічного аналізу визначено шляхи проникнення іншомовних термінів до лексичної системи української мови, процес уніфікації діалектних назв цієї групи, функціонування власнеукраїнської лексики.
Системний опис назв городніх культур окреслив напрямки семантичного аналізу, що проходять паралельно у полях наукового, розмовного, художнього стилів. Семантичне поле лексичної одиниці звужується у напрямку наукового стилю, що відповідає вимогам до терміна.
У термінах-назвах городніх культур при запозиченні іншомовного елемента на початковому етапі відсутня категорія багатозначності, що має особливе значення для унеможливлення її виникнення в українській мові, тому відсоток запозичених терміноодиниць більший за власне українські терміни. Однак при глибокому проникненні терміна відбувається метафоризація термінів-назв городніх культур, яка є наслідком розвитку семантики і спричиняє виникнення полісемії лексичних одиниць у міжстильовому використанні.
У значеннях слів зафіксовані лише диференційні ознаки понять, об'єктів у як абстрагованих ознак — самостійних понять”, які утворюють лексико-семантичну систему мови.
3. Дослідження дало змогу з’ясувати основні типи термінотворення та мотивацію семантики кожного терміноелемента системи шляхом здійснення етимологічного аналізу, синхронного та діахронного дослідження дериваційних змін. Будову всієї лексико-семантичної групи назв городніх культур зумовлено словотвірними моделями української мови, до яких пристосувалися моделі мов-репрезентантів, мов-посередників, що спричинило активне використання афіксального типу словотворення, основоскладання, мотивоване вживання іменникових терміносполучень.
Термінологічна система назв городніх культур характерна використанням продуктивних морфологічних способів словотвору.
Найпродуктивнішими суфіксам в термінах-назвах городніх культур є суфікси, які реалізуються в двох схемах словотворення, де радіальна значно переважає лінійну, бо терміни цієї групи не тяжіють до нанизування суфіксів, а утворюють парадигматичні ряди з використанням твірної основи та одного або двох суфіксів: гарбуз гарбузик - гарбузище гарбузовий гарбузеня гарбузенятко.
Суфікси є носіями дериваційного значення, що створює умови для подальшого моделювання нових утворень за аналогією до усталених (мангольд мангольдовий; фенхель - фенхельний).
Найпродуктивнішими суфіксами системи назв городніх культур є: - ов- (-ев-), - ин-, -н-, -ик-, -к-, -ок-, -ищ-, -ів-. Характерним явищем прикметникових форм є використання паралельних синонімічних пар: шпинатний шпинатовий; салатний салатовий тощо.
Для групи супутніх термінів, що характеризують назви стебел, листя, коренеплодів, характерними дериваційними формантами є такі суфікси: - инн- , -ищ-, - ник- , -ин-, -к-, -в- тощо: картопленик, картоплина, гудиння, бадилина, картоплище, ботва. Суфікс ин - набуває особливого значення для розвитку граматичної категорії числа (картоплина картоплини, цибулина цибулини, перчина - перчини).
Літерна абревіація як один із видів словотворення не характерний для назв городини, проте елементи назв можуть бути складовими комбінованих, складово-словесних утворень, де сам термін зберігає свою форму. Терміни-назви городніх культур можуть утворювати комбіновані, складово-словесні абревіатури, де власне термін усіченню, скороченню не підлягає (бурякорадгосп, Укрсортнасіннєовоч).
Збагаченню словотвірного потенціалу в системі назв городніх культур сприяли різні мови запозичення, що призвело до розширення системи таких словотвірних прийомів, як складання основ, термінословосполучень в українській термінологічній лексиці: картоплезбирання, горохолущення, бурякорізка, картоплекопач тощо.
Характерними є назви городніх культур - складні іменники, що утворилися за допомогою інтерфікса о, - е: буряковод, горохосушарка, картоплекопач; а також прикметникові похідні: гарбузоподібний, картоплезбиральний.
Для групи назв городніх культур нехарактерним є використання префіксів іншомовного походження: агро- , авто-, аеро-, гідро-, гіпер- тощо.
Використання термінів-словосполучень у словотворі назв городніх культур мають визначальне значення, оскільки єдність такої структури забезпечує повне збереження видового значення терміна, контекстуально такі терміносполучення складаються з нерозкладних терміносполучень: буряк столовий, цукровий буряк, капуста пекінська, салат листковий тощо.
Семантично назви городніх культур належать до розряду збірних іменників, що характеризуються такими суфіксами: -ств(о)/-цтв(о) (городництво, буряківництво), -инн(я) (квасолиння, гпрбузиння, огудиння) тощо.
Усі вказані засоби словотвору активно застосовуються в сучасній українській мові, є продуктивними для творення нових термінологічних одиниць цієї підсистеми.
Широка метафоризація у терміносистемі назв городніх культур спричинена багатьма факторами: асоціативна передача дійсності за допомогою художньої метафори, стильова диференціація, трансформація терміна до різних стилів мови, розширення семантичних меж метафор, тенденція до спрощеного обмеженого часом спілкування, утворення терміна за асоціативною аналогією або свідомий вибір лексичної одиниці для номінації поняття (в термінології назв городніх культур як одній з підсистем ботанічної термінології такий метод широко застосовувався І.Верхратським при відсутності наукової назви), вплив стилю перекладу на кінцевий результат.
4. Дериваційні особливості запозичених термінів найширше представлені запозиченими з німецької мови термінами, де найпродуктивнішими формами є: складне слово терміносполучення (Salzkartoffeln - варена картопля); словосполучення терміносполучення (Pariser Kartoffel - картопля кругла, картопля паризька); прикладка терміносполучення (складний прикметник + іменник: Kartoffel-Spinat-Auflauf - картопляно-шпинатна запіканка); прикладка - прийменникове терміносполучення (Zwiebel-Kartoffel-Brei - картопляне пюре з цибулею); прийменникове терміносполучення прикладка (Kartoffelcremesuppe - картопляний суп-пюре (крем-суп)).
Найпродуктивнішими афіксами в термінах-назвах городніх культур є суфікси, що можуть використовуватися у двох основних напрямках, будуючи лінійну або радіальну схему словотворення, де друга кількісно значно переважає першу: гарбуз гарбузик - гарбузище гарбузовий гарбузеня гарбузенятко.
Суфікси є носіями дериваційного значення, що створює умови для подальшого моделювання нових утворень за аналогією до усталених (мангольд мангольдовий; фенхель - фенхельний).
Найпродуктивнішими суфіксами системи назв городніх культур є: - ов- (-ев-), - ин-, -н-, -ик-, -к-, -ок-, -ищ-, -ів-. Для утворення прикметникових похідних використовуються паралельні синонімічні пари: шпинатний шпинатовий; салатний салатовий тощо.
5. Для групи споріднених термінів, що характеризують назви стебел, листя, коренеплодів, характерними дериваційними формантами є такі суфікси: - инн- , -ищ-, - ник- , -ин-, -к-, -в- тощо: картопленик, картоплина, гудиння, бадилина, картоплище, ботва. Синтаксичними функціями терміносполучень, де визначальним компонентом є іменник, виступають підмет, додаток, означення (у порівняльних зворотах).
6. Запозичені терміноодиниці складають 75% всіх назв городніх культур, тому їх граматичні модифікації майже повністю характеризують зміни всієї системи. Категорія роду найповніше розкриває зміни у граматичній будові запозиченого терміна, а також легко виявляється у мовах, що запозичували термін; завдяки порівняльному аналізу з’ясовано, що вона змінюється непослідовно, найчастіше спираючись на дію аналогії. Відмінювання терміноодиниць відбувається за правилами української мови, зафіксовані невідмінювані елементи серед видових назв (броколі, цукіні, маі, адзукі).
Для термінів цієї групи характерним є використання синонімів, яке відбуваються у двох площинах: по-перше, це використання у якості синоніма народної назви (баклажан синенький, картопля-бульба, кукурудза пшеничка, спаржа холодок, топінамбур земляна груша тощо), а, по-друге, подвійне запозичення, яке мотивовано існує в мові (кріп фенхель, томат помідор, шампіньйон - печериця).
Важливим явищем у системі назв городніх культур є залучення термінів на позначення одного поняття за допомогою використання запозичень з різних мов: терміни томат та помідор потрапили до української мови через посередництво французької мови (фр. tomate ← ісп. tomate ← мексик. tomatl (нахуатль)) та італійської мови (іт. pomidori (мн.), pomodoro (одн.)), в результаті чого термін помідор отримав ширше застосування, ніж термін томат, хоча для утворення таких словосполучень як томатний сік, томатна паста використовується тільки прикметники, утворені від іменника томат, тобто полісемія розширює межі використання терміна, не порушуючи баланс між поняттям і його мовним вираженням.
До синонімічних пар у системі назв городніх культур також можна віднести такі назви: баклажан синенький помідор; бурячник огірочник; кабачок цукіні (зелений кабачок); картопля бульба, ріпа; кукурудза - маїс; латук салат салата; земляна груша топінамбур; естрагон тургун.
7. Вплив мов-продуцентів виявляється також на фонетичному рівні, що спричинило ряд звукових змін: До характерних змін при запозиченні термінів іншомовного походження на фонетичному рівні української мови належать: спрощення у групах звуків: патисон, артишок, буряк, гарбуз, огірок, петрушка, помідор; перерозклад: артишок, буряк, гарбуз; ускладнення: цибуля. Ряд випадків дисиміляції характерний для усно запозиченої термінології, що згодом переходять до літературної мови; явище метатези характерне для терміна слов’янського походження кріп, випадіння голосних часто спостерігається також у ненаголошеному складі при швидкому темпі мовленні, що потім іноді закріплюється на письмі (буряк - ар. abы’araq).

8. Проблема розвитку будь-якої термінології виникає в першу чергу на рівні практичного застосування окремого терміна, його здатності забезпечити процес розвитку конкретної наукової галузі. Тому наприкінці ХІХ початку ХХ століття нагально постала проблема створення спеціальних галузевих словників, що мали на меті систематизацію лексичних одиниць на позначення понять природничого циклу наук, складовою якого є назви городніх культур.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Багрій Т.В. Відновлення матеріально-технічної бази цукробурякового виробництва // Економіка АПК. - № 12.- 2002. С. 63-65.
2. Багрій Т.В. Формування матеріально-ресурсного потенціалу інтегрованого цукробурякового виробництва // Економіка АПК. - № 1. 2002. С. 108 110.
3. Баранчук Ю.В. економічна ефективність вирощування картоплі // Економіка АПК. - № 7. 2003. С. 62 - 68.
4. Беспалов В.В. Зимові помідори // Дім, сад, город. № 12.- 2002.- С.6.
5. Білан Ю.Б. Ефективність виробництва картоплі // Економіка АПК. - № 2. 2001. С. 106 109.
6. Болотських О.С. Лобо китайська редька// ДСГ. 2003. - № 6. С 10-11.
7. Болотських О.С., Костанецький П.П. Схеми розміщення дині в степу // Вісник аграрної науки. 2003. - №5. С.15-17.
8. Варченко О.М. Затрати ручної праці при вирощуванні цукрових буряків // Економіка АПК. - № 10. 2001. С. 27 - 30.
9. Варченко О.М. Сучасний стан та перспективи вирощування цукрових буряків в Україні // Економіка АПК. - № 4. 2001. С. 62 66.
10. Верменко Ю.А. Прискорення розмноження картоплі// ДСГ. 2006. - №4. С. 8.
11. Гальчинська В.А. Розвивати зовнішній ринок насіння овочевих культур // Економіка АПК. - № 12.- 2001. С. 115-116.
12. Гопчак В.Л., Здольник Н.М. Фузаріоз зернівок кукурудзи // Дім, сад, город. - № 9.- 2006. С.7.
13. Гореленко В.І. Ефективність інтенсифікації у цукробуряковому виробництві // Економіка АПК. - № 5. 2003. С. 85 - 88.
14. Гриненко С.П. Розвиток інтеграційних відносин у цукробуряковому підкомплексі // Економіка АПК. - № 10. 2001. С. 51 -56.
15. Зуза В.С. Вплив забур’яненості посіву на врожай кукурудзи // Вісник аграрної науки. 2004. - №6. С.15.
16. Іллющенко О.О. Сорти, що користуються попитом // ДСГ. 2006. - №2. С. 8.
17. Імас Є.В. Теоретико-методичні основи сучасних досліджень розвитку цукробурякового підкомплексу в Україні // Економіка АПК. - № 10. 2002. С. 11 19.
18. Капуста Л.П. Сортооновлення і сортозаміна запорука врожаю // Дім, сад, город. - № 9.- 2006. С.5.
19. Ківер В.Х., Семеняка І.М. Виробництво харчової кукурудзи в Україні // Вісник аграрної науки. 2004.- № 7. С. 26-27.
20. Костенко П.І. Методичні підходи щодо реструктуризації бурякоцукрового підкомплексу в Україні // Економіка АПК. - № 10.- 2002. С. 30.
21. Кріпак О.В. Фіголистий гарбуз // Дім, сад, город. - № 2, 2001, С. 9.
22. Кривець Д.О. Салат // Дім, сад, город. № 12.- 2002.- С.7-8.
23. Кубровська І.О. Ринок цукру в Україні // Економіка АПК. - № 8. 2002. С. 132 133.
24. Курінний М.П. Делікатес на грядці // ДСГ. 2006. - № 4. С.10
25. Лосіцька Т.І. Нарощувати виробництво кукурудзи в Україні // Економіка АПК. - № 2. 2001. С. 109 111.
26. Лука О.Ф. Україна на світовому ринку агропродовольчої продукції // Економіка АПК. - № 11. 2003. С. 116-121.
27. Міненко М.А. Аналіз стану ринку тютюнових виробів в Україні // Економіка АПК. - № 11. 2003. С. 111-112.
28. Мотрук І.Н. Вплив агрометеорологічних умов західного лісостепу України на біологічні ознаки насіння кормових буряків // Вісник аграрної науки. 2004. - №7. С.31.
29. Писанкіна О.М. Збереження якості овочів при транспортуванні і заготівлі // Економіка АПК. - № 8. 2002. С. 73 75.
30. Приліпко О.В. Ефективність виробництва плодоовочевої продукції у приміській зоні м. Києва // Економіка АПК. - № 12.- 2001. С. 48 - 53.
31. Ручкін О.В., Рудь А.М., Стовбір О.П. та ін. Розміщення виробництва насіння овоче-баштанних культур // Економіка АПК. - № 7. 2002. С. 57 61.
32. Ручкін О.В., Рудь А.М., Стовбір О.П. та ін. Рівень споживання та сегменти ринків овочів// Економіка АПК. - № 11. 2002. С. 98 - 101.
33. Савченко Г.І., Квасніцька Л.С. Місце типових ланок гороху та сої в короткоротаційних сівозмінах Поділля // Вісник аграрної науки. 2004. - №4. С.31-32.
34. Сігарьова Д.Д., Жиліна Т.М. Дитиленхоз бульб картоплі у період зберігання // Вісник аграрної науки. 2004. - №7. С.21.
35. Скляревський О.Я., Ящук А.О., Коняєва В.О. Доробки науковцям споживачам // Дім, сад, город. № 6.- 2003.- С.5.
36. Скоряк Г.А. Зимова редька - у післяжнивних посівах //ДСГ. 2003. - № 6. С. 9.
37. Слєпцов Ю.В. Особливості росту нових сортів плодів баклажана // Вісник аграрної науки. 2003. - №2. С.26.
38. Стасіневич С.А. Виробництво вітчизняної цукрової сировини потребує державної підтримки // Економіка АПК. - № 12. 2003. С. 27-30.
39. Удод В.І. Фізаліс не тільки прикраса// ДСГ. № 3, 2006. С. 6 -7.
40. Улянич О.С., Кецкало В.Д. Салат посівний рятує від авітамінозу //Дім, сад, город. 2006. - № 3. С. 8-10.
41. Фурса А.В., Войтюк П.О. До методики визначення економічної ефективності машин у буряківництві // Економіка АПК. - № 5. 2001. С. 82 85.
42. Фурса А.В., Комарова І.Л. Інвестиційна діяльність у цукробуряковому підкомплексі України // Економіка АПК. - № 12. 2003. С. 63 69.
43. Шлапак В.О., Чопенко В.М. Про вирощування екологічно чистої овочевої продукції в Україні // Економіка АПК. - № 7. 2003. С. 59 - 62.
44. Ярчук М.М. Перспективи розвитку цукробурякового виробництва в Україні // Економіка АПК. - № 3. 2002. С. 19 23.

ЛІТЕРАТУРА

1.

Адамчук Н.В. Лексико-семантический анализ названий хищных животных в русском языке донационального периода (в сопоставлении с украинским языком): Дис. ... канд. филол. наук: 10.02.01; - Захищена 04.05.1993; Затв. 12.09.1993. - Педагогический университет имени М. Драгоманова. - К., 1993. 224с.: Бібліогр.: с. 200-224.

2.

Азарова Л.Є., П’яст Н.Й. Складання як один із способів словотвору. Вінниця: Навч. книга. 2005. 122с.

3.

Акуленко В.В. Німецький вплив на розвиток української мови: проблеми методології// Мовознавство. 1997. - №.- С. 12-18.

4.

Апресян Ю.Д. Лексическая семантика. Избранные труды. Т. 1. М.: Русский язык, 1974. 234с.

5.

Барабаш О.І. Овочівництво. К.: ВШ, 1994. 356с.

6.

Бевз Г. Про походження деяких наукових термінів// Українська мова та література. 2002. - № 48 (грудень).

7.

Бевзенко С. П. Українська діалектологія. К.: Радянська школа, 1980. 246с.

8.

Білецький О.О. Про мову і мовознавство. Київ, АтрЕк”, 1996. С.222.

9.

Білих О.П. Іменниковий словотвір в українській літературній мові кінця XVIII - середини XIX ст. (на матеріалі мови творів І.П. Котляревського, Г.Ф. Квітки-Основ’яненка, Є.П. Гребінки й Т.Г. Шевченка): Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01. Кіровоград, 1997. 206с.: Бібліогр.: с. 186-206.

10.

Білодід І.К. Контакти української мови з іншими слов’янськими і уніфікація її усної літературної форми. К.: Наук. дум., 1968. 345с.

11.

Білоножко М.А., Шевченко В.А. Рослинництво. К.: Наук. дум., 1990. 356с.

12.

Богуцька М.П. Структурно-словотвірні особливості української термінології // Склад і структура термінологічної лексики української мови. К., 1984. 190с.

13.

Болгарсько-український словник (за ред. І.А. Стоянова, О.Р. Чмиря). К.: Наук. дум., 1988. 780с.

14.

Большой словарь молодежного сленга. М.: Русский язык, 2003. 925с.

15.

Борисова З.У. Лексико-семантическая характеристика наименований грибов в русском языке: Автореф. дис. ... канд. филол. наук. К., 1989.- 18с.

16.

Ботанічний термінологічний бюлетень. К.: Держвидав, 1935. - № 3.- 36с.

17.

Булаховський Л.А. Сов’янська акцентологія / Вибрані праці в п’яти томах. Т.4. К.: Наук.дум., 1980. 575с.

18.

Бурячок А.А. Спільні словотворчі процеси в іменниковій термінології східнослов’янських мов / Науково-технічний прогрес і мова. К.: Нак.дум., 1976. 75с.

19.

Вакарюк Л.О., Панцьо С.Э. Українська мова (морфеміка і словотвір).- Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2004. 183с.

20.

Вердиева Н.А. Семантика слова: Учебное пособие.- Махачкала: Книга, 1987. 254с.

21.

Верхратський И.Г. Початки до уложення номенклятури и терминологиі природописноі, народнёі и замітка о волоськім- павуку.- Львів.: Въ печатні М.Ф. Поремби. 1864 - 1872 (вип. І- V).

22.

Верхратський І.Г. Списъ важнѣйшихъ выразфвъ зъ рускои ботанічнои термінольогіѣ и номенклятуры (зъ оглядомъ на шкфльну науку въ высшихъ клясахъ гымназіѣ) (зладивъ Иванъ Верхратскій у Львовѣ).- Львів. 1892.- С. 48.

23.

Виноградов В.В. Русский язык: Грамматическое учение о слове. М.; Л.; 1974. С.12-13.

24.

Виноградов В.В. Тези Празького лін­гвістичного гуртка. - 1960. - 83с.

25.

Віняр Г.М. Словотворчі тенденції в сучасній українській мові (на матеріалі усного і писемного мовлення 80-х поч. 90-х років): Автореф. дис. ... канд. філол. наук. Дніпропетровськ. 1992. 16с.

26.

ВойналовичО., МоргунюкВ. Російсько-український словник наукової і технічної мови. Термінологія процесових понять. К.: Вирій, 1997. 254с.

27.

Вовчанецький В.С., Лепченко Я.Х. Словник ботанічної термінології. (Проєкт). ВУАН, НДІМ, Сектор термінології та номенклятури. МАТЕРІЯЛИ ДО УКРАЇНСЬКОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ ТА НОМЕНКЛЯТУРИ, т. VII. Харків-Київ: УРЕ. 1932.- 310с.

28.

Гак В.Г. К диалектике семантических отношений в языке // Принципы и методы семантических исследований. М.: Наука, 1976. 234с.

29.

Гаврило Л.М. Latinam discere. Суми.: Мрія, 2003.- 68с.

30.

Головащук С.І. Орфографічний словник української мови. К.: Наук.дум., 1975. 856с.

31.

Головін В. Н. Основы культуры речи. М.: Наука, 1980.- 235с.

32.

Головкин Б.Н. О чём говорят названия растений. М.: Просвещение, 1992. 167с.