Лень Валентин Валентинович. Кримінально-правові проблеми визначення осудності злочинця

Короткий опис

Лень Валентин Валентинович. Кримінально-правові проблеми визначення осудності злочинця: дисертація канд. юрид. наук: 12.00.08 / Національний ун-т внутрішніх справ. - Х., 2003

Лень В.В. Кримінально-правові проблеми визначення осудності злочинця. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. - Національний університет внутрішніх справ, Харків, 2003.
Дисертація містить комплекс питань теоретичного і практичного характеру кримінально-правових проблем: осудності й неосудності злочинця; застосування примусового медичного лікування, його підстав й мети. Підкреслюється, що в сучасних умовах розбудови правової держави людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека - одна з головних проблем українського суспільства, розв’язання якої є однією із складових діяльності правоохоронних і судових органів держави, зокрема органів внутрішніх справ.
Значну увагу приділено удосконаленню відомих та пошуку нових стратегічних дослідницьких підходів для вивчення: особистості неосудної особи, її мотивів й соціально-психологічної мотивації суспільно небезпечної поведінки й суспільно небезпечних діянь; спеціального питання вчинення злочину у стані сп’яніння. У роботі характеризуються критерії неосудності: медико-біологічний, психологічний й юридичний, розкриваються їх сутність й зміст. Комплексно досліджуються з історичних витоків примусові заходи медичного лікування. Вироблені пропозиції щодо вдосконалення інституту осудності й неосудності та примусового медичного лікування.

У результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного національного законодавства України, КК України 1960р., проектів КК та кримінального законодавства Азербайджану, Болгарії, Голландії, Грузії, Данії, Ізраїлю, Іспанії, Казахстану, Китаю, Латвії, Німеччини, Польщі, Росії, Узбекистану, Франції і Швеції та практики його реалізації, теоретичного осмислення низки наукових праць різних галузей знань, автором сформульовані висновки, пропозиції та рекомендації, спрямовані на удосконалення законодавства стосовно інституту осудності й неосудності, а також примусових заходів медичного лікування їх підстав і мети застосування. У концентрованому вигляді основні з них такі:

комплексний аналіз кримінально-правової характеристики осудності дозволив з’ясувати місце осудності в складі злочину, визначити поняття осудності не як антигіпотезу неосудності, а пов’язуючи її з виною через склад злочину, тобто суб’єкт і суб’єктивну сторону злочину, зроблено висновок про доцільність її законодавчого закріплення. За відсутністю єдиних критеріїв, доводиться недоцільність законодавчого закріплення так званої обмеженої осудності;
з метою вдосконалення боротьби зі злочинністю, зокрема вчинення злочинів у стані сп’яніння щодо питання усвідомлення своїх дій і керування ними, проводиться розмежування фізіологічного сп’яніння, хронічного алкоголізму з патологічною симптоматикою. Доводиться необхідність примусового лікування алкоголіків і наркоманів, в процесі відбування покарання наприкінці строку ув’язнення, а також необхідність законодавчого закріплення терміна токсикоманія”;
доводиться необхідність комплексного аналізу особистості особи на міжгалузевому рівні при вирішенні питання про її неосудність. Розмежовується за юридичним змістом поняття - психічнохворий, психічна діяльність, психічний недолік та неосудність. Аналізується медико-біологічний критерій неосудності;
досліджені й визначені мотив і соціально-психологічна мотивація суспільно небезпечної поведінки й суспільно небезпечних діянь неосудної особи;.
встановлюються три критерії неосудності - медико-біологічний, психологічний та юридичний (кримінально-правовий), обґрунтовується їх розмежування та характеризуються їх ознаки. Визначається поняття неосудності;
пропонується внести правові норми у новій редакції до Загальної частини Кримінального кодексу щодо визначення підстав, мети, видів примусового медичного лікування, їх продовження, зміни, припинення й закриття; а також до Особливої частини Кримінального кодексу щодо відповідальності осіб у разі примусового лікування завідомо здорової людини або людини яка вилікувалась, так й незаконне поміщення до психіатричного стаціонару або іншого спеціального лікувального закладу;
визначаються з урахуванням сьогодення підстави, правові й медичні цілі примусового медичного лікування. Визначаються й систематизуються загальні ознаки, що притаманні примусовому лікуванню;
пропонується привести Закон України Про психіатричну допомогу” в реальну відповідність до міжнародних норм і Конституції України щодо забезпечення прав і свобод, честі й гідності, недоторканості й безпеки людини й громадянина;
пропонується внести доповнення до ст. 6 чинного Кримінально-процесуального кодексу України щодо підстави закриття кримінальної справи про відпадіння суспільної небезпеки особистості неосудної особи, внести відповідні зміни і до кримінального закону.;
з метою недопущення зловживань пропонується створити незалежні спеціальні експертні комісії для освідування неосудних осіб у психіатричних установах не рідше одного разу на шість місяців щодо вирішення питань продовження, зміни і припинення примусових заходів медичного лікування;
враховуючи обраний шлях гуманізації й демократизації українського суспільства, а також й економічний аспект проблеми, пропонуються і розглядаються питання про зменшення не лише типів примусового медичного лікування, а й відповідного доведення їх кількості по країні до розумової достатності;
питання, що розглядаються в дисертації, потребують подальшого міжгалузевого вивчення, узагальнення та запровадження позитивного вітчизняного та зарубіжного досвіду щодо гуманного відношення і забезпечення прав і свобод, честі й гідності, недоторканості й безпеки людини й громадянина з психічними розладами.