Левицька Олена Юріївна. Романтичний період творчості Морі Оґая: проблематика, поетика

Короткий опис

Левицька Олена Юріївна. Назва дисертаційної роботи: "Романтичний період творчості Морі Оґая: проблематика, поетика"

Міністерство освіти і науки України
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
На правах рукопису
Левицька Олена Юріївна
УДК 821.521–3.09 Морі Оґай
РОМАНТИЧНИЙ ПЕРІОД ТВОРЧОСТІ МОРІ ОҐАЯ:
ПРОБЛЕМАТИКА, ПОЕТИКА
10.01.04 – література зарубіжних країн
ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук
Науковий керівник –
Бондаренко Іван Петрович
доктор філологічних наук
професор
Київ 2016
2
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………….…..4
РОЗДІЛ І. ГОЛОВНІ ФОРМАНТИ СВІТОГЛЯДУ
МОРІ ОҐАЯ……………………………………………………………………......17
1.1. Культурно-історична ситуація та літературний процес в Японії кінця
ХІХ – початку ХХ ст.…..…………………………………………………………..18
1.2. Морі Оґай та західноєвропейська література: підґрунтя романтичної
рецепції……………………………………………………………………………...40
1.3. Японський натуралізм і романтизм в епоху Мейджі (1868 – 1912):
художнє бачення Морі Оґая…………………………………………………….…47
Висновки до розділу І…………………………………..………..................62
РОЗДІЛ ІІ. ХУДОЖНЬО-ЕСТЕТИЧНА КОНЦЕПЦІЯ
РОМАНТИЗМУ МОРІ ОҐАЯ…………………………………………………...66
2.1. Іронія, гротеск, ідеї свободи та індивідуалізму у творах сецесійного
періоду творчості Морі Оґая…………………………………………...……….....67
2.2. Традиційна японська естетика у творах пізнього періоду творчості
Морі Оґая……………………………………………………………………………83
Висновки до розділу ІІ………………………..………..…………………....91
РОЗДІЛ ІІІ. КОНСТАНТИ ЯПОНСЬКОГО РОМАНТИЗМУ І
ПОЕТИКА МОРІ ОҐАЯ…………………………………………………..……...95
3.1. Романтична парадигма «німецьких» повістей Морі Оґая.…………...96
3.2. Особливості художнього зображення дійсності у повісті Морі Оґая
«Дикий гусак»……………………………………………………………………..121
3.3. Ґенеза, проблематика та поетика повісті Морі Оґая
«Віта сексуаліс»………………………………………………………………..….126
Висновки до розділу ІІІ…………………………………………..………...160
ВИСНОВКИ……………………………………………………………......167
3
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………...…………….179
ДОДАТКИ
Додаток А. Повість Морі Оґая «Віта сексуаліс» (переклад Левицької
Олени)……………….……………………………………………………………..208
4
ВСТУП
Останнім часом однією з головних проблем сучасного літературознавства
постає питання про міжкультурні зв'язки, які впливають на розвиток світового
літературного процесу. Дослідники намагаються визначити, як при взаємодії
часто полярних літературних явищ зароджуються самобутні, оригінальні
напрямки в літературах різних країн. У нашому випадку дисертаційна робота
базується на матеріалі, що характеризує вплив західноєвропейської літератури
XIX ст. і літератури епохи Мейджі (明治時代 1868 – 1912) на формування одного
з напрямів сучасної японської літератури – романтизму і творчості його
представника – Морі Оґая ( 森鴎外 1862 – 1922). Оригінальна і самобутня
творчість японських письменників-романтиків, у якій поєднано традиції східної і
західної культур, викликає особливий інтерес. Творчість Морі Оґая – яскравий
приклад синтезу японської класичної та західноєвропейської літератур, властивий
новітній японській літературі кінця XІХ – початку XX ст.
Актуальність дослідження. Початок епохи Мейджі (明治時代 1868 – 1912)
в історії японської літератури посідає особливе місце, адже наприкінці XІХ ст.
розпочався докорінний перелом її розвитку. У цей період набули актуальності
питання про онтологічні та екзистенційні перспективи нації, її світоглядну
систему, подальший розвиток національної літератури. Головним лозунгом у
культурі країни став «японський дух – західна техніка» (和魂洋才, вакон йосай),
перефраз давнього вислову «японський дух – китайська техніка» (和魂漢才, вакон
кансай), що означав уміння переймати чуже і адаптувати його до власних умов.
Активне і часом нерозбірливе запозичення, характерне для початку епохи Мейджі
згодом змінилося на послідовне вивчення і аналіз культурно-естетичних здобутків
Заходу. Японці зуміли за декілька десятиліть наздогнати європейську культу,
розвиток якої тривав сторіччями. З’явилися нові літературні рухи – романтиків
( ロ マ ン 主 義 運 動 , романшюґі ундо), письменників-реалістів та натуралістів
(自然主義運動, шідзеншюґі ундо), які наполягали на аксіологічній переоцінці всіх
5
сфер життя, власне японської культурної (вужче, літературної) спадщини
відповідно до вимог часу.
У цей час Морі Оґай повернувся до Японії після завершення свого
тривалого навчання у Німеччині. Важливим досвідом, що письменник отримав на
Заході, було його ознайомлення з усілякими концепціями свободи, краси та
мистецтва. Філософське підґрунтя творчості Морі Оґая романтичного періоду
пов’язують із впливом європейських романтиків та філософів, зокрема
Ф. Шиллера, братів А. і Ф. Шлеґелів, Ф. Шеллінга, Е. Ґартмана та інших, у центрі
уваги котрих концепція особистості розглядається не лише через людське «Я», а
крізь призму протиставлення себе-індивідуальності навколишньому світові.
Початком періоду романтичної творчості письменника вважається 1881 р,
який припадає на повернення митця до Японії. Кінцем етапу є написання твору
«Дикий гусак», чітка дата створення якого ще й досі не встановлена, проте
традиційно прийнято датувати його періодом 1911 – 1913 рр. Починаючи з 1912
року, письменник перейшов до написання переважно історичних творів, на
традиційну для середньовічної японської літератури тематику, а саме про життя
самураїв, їх відданість даймьо та імператору.
Загострена увага до людської особистості, до психологічних проблем її
внутрішнього «Я», синтез західної та східної культур, новаторства й традиції
складають сутність романтизму і поетики у художньо-естетичному світогляді
Морі Оґая. Герої його творів страждають від внутрішньоособистісних конфліктів,
які розривають людину навпіл; від боротьби між почуттями та обов’язком,
розуміння того, що неможливо об’єднати особисту свободу зі служінням
надособистісним цінностям.
Японська критика високо цінує вплив Морі Оґая на наступні покоління.
Відомий критик Сато Харуо (佐藤春夫 1892 – 1964) писав: «Його твори, особливо
ті, що були створені у другу половину життя, виховували літературну молодь
кінця епохи Мейджі (1868 – 1912) – початку Тайшьо (1912 – 1925). Під його
впливом формувалися Наґаї Кафу (永井荷風 1879 – 1959), Сайто Мокічі (斎藤茂
6
吉 1882 – 1953), Кіношіта Мокутаро (木下杢太郎 1885 – 1945), Акутаґава Рюноске
(芥川龍之介 1892 – 1927) тощо» [цит. за 53, c.55].
Дисертаційна робота заснована на широкому колі джерел. Основне місце
серед них займають художні твори Морі Оґая як мовою оригіналу, так і в
перекладах європейськими мовами.
Аналізу творчості Морі Оґая присвячено чимало ґрунтовних досліджень,
зокрема Коборі Кейїчіро, Оойї Юкіо, Морі Марі, Сато Харуо, Морі Ото,
Йошіди Сейїчі, Кунітомо Тадао, Сакураї Еміко, Накаї Йошіюкі, Очіаї Кінґо та ін.
Слід відмітити також відповідні зарубіжні дослідження Раймера Д. Томаса,
Ділворта Девіда, Вашборна Деніса, Джонсона В. Еріка, Хоппер М. Хелен,
Ґолдстейна Сенфорда та ін. Вагомий внесок у вивчення творчості Морі Оґая
зробили російські фахівці, передусім Іванова Г.Д., Долін О.А., та українські –
Осадча Ю.В., Букрієнко А.О., Гаєвська О.В., Кузьменко Ю.С. Однак ці праці
мають переважно оглядовий характер і майже не стосуються проблематики
дисертації, яка пов’язана як з творчістю одного конкретного автора, так і з
важливим внеском письменника у розвиток нової японської літератури кінця ХІХ
– початку ХХ ст.
У японській літературознавчій науці творчість Морі Оґая, а також і вся
література початку XX ст., завжди привертала пильну увагу. Ще в 1938 р.
з’явилася книга Кунітомо Тадао, видана в Токіо англійською мовою, яка містить
вибіркову характеристику стану японської літератури з 1868 р. до початку 30-х
років XX ст. І хоча ця робота мала явно описовий, констатуючий характер, вона
зіграла важливу роль для вивчення японської літератури періоду Мейджі [189].
Свого роду «пік» дослідження припадає в Японії на 50-60-ті роки ХХ ст. Це був
час підвищеного інтересу японської громадськості до проблем літератури, коли
після війни особливо вираженим було бажання систематизувати накопичені
досягнення, в тому числі і в гуманітарній сфері.
Розвитку сучасної літератури були присвячені роботи, опубліковані в
середині 50-х рр. ХХ ст. У 1959 р. з’явилася фундаментальна праця відомого
7
літературознавця Накамури Міцуо «Сучасний японський роман» (現代日本小説,
Ґендай ніхон шьосецу), в якій детально проаналізовано основні тенденції
літературного процесу XX століття. Особливу увагу дослідник звертав на
вивчення реалістичного напряму в новій японської літературі в праці «Нариси
теорії сучасної літератури» (現代文学, Ґендай бунґаку, 1959) [295].
Інший відомий японський літературознавець Йошіда Сейїчі (吉田精一 1908
– 1984) в 1966 р. опублікував книгу, присвячену історії розвитку
натуралістичного напряму в японській літературі XX ст. Однак, хоча автор і
назвав свою роботу «Дослідження натуралізму» (自然主義研究, Шідзеншюґі
кенкю), вживши при цьому термін «шідзеншюґі», яким позначають найчастіше
саме «натуралізм», його дослідження виходило далеко за рамки вивчення лише
цього літературного напряму і розглядало японську літературу цього періоду
більше з реалістичних позицій [328]. Він же у 1970 році опублікував книгу,
присвячену дослідженню японського романтизму [331]. Також необхідно
відзначити велике методологічне значення роботи Йошіди Сейічі «Світ японської
літератури» ( 日本文学の世界性 , Ніхон бунґакуно секайсей). Дослідження
присвячено вивченню кардинальної для японського романтизму проблеми
міжкультурних зв’язків [330].
У фундаментальних працях М. Й. Конрада «Нариси японської літератури»
[69] і «Японська література в зразках і нарисах» [70] міститься стисла, але ємна
характеристика соціальних, ідеологічних і літературних процесів, які визначили
своєрідність літератури епохи Мейджі в цілому і японського романтизму зокрема.
Про творчість Морі Оґая японцями написано багато, починаючи зі спогадів
його рідних та учнів і закінчуючи фундаментальними дослідженнями
університетських вчених [226, 247, 248, 249, 269, 270, 271, 272, 273, 274, 275, 280,
297, 301, 302, 303, 304, 305, 306, 307, 308, 309, 310, 311, 312, 322, 325, 326, 327,
332]. Твори письменника постійно перевидаються, коментуються, їх екранізують.
Багатотомний спадок Морі Оґая (остання збірка його творів, що вийшла друком у
8
видавництві «Іванамі бунко» налічує тридцять вісім томів) увійшов у золотий
фонд японської літератури нового часу [305].
Головним центром вивчення творчості Морі Оґая є Токійський університет,
і, насамперед, кафедра порівняльного літературознавства.
Ряд серйозних досліджень творчості письменника належить професору
Коборі Кейїчіро. Серед них монографії: «Юність Морі Оґая» (若き日の森鷗外,
Вакакі хі-но Морі Оґай, 1969) [270], «Трактати Морі Оґая про японську
цивілізацію, написані під час навчання закордоном» (森鷗外留学時代の日本文明
論, Морі Оґай рюґаку джідай-но ніхон буммейрон, 1969) [272], «Світ Морі Оґая»
(森鷗外の世界, Морі Оґай-но секай, 1971) [273] тощо.
Ретельно досліджуються контакти письменника зі світовою літературою в
останній фундаментальній роботі Коборі Кейічіро «Морі Оґай: Японія все ще у
процесі реконструкції» (森鷗外: 日本はまだ普請中だ, Морі Оґай: ніхонва мада
фушінчюда, 2013) [271].
Осягнення багатогранної творчості Морі Оґая є нелегким завданням для
японських дослідників. Перед європейськими ж постають ще більші складнощі.
Можливо, цим і можна пояснити той факт, що за територією Японії до його
вивчення звернулися нещодавно. Поки що найбільша на Заході монографія
«Морі Оґай» (1975) належить американському вченому Т. Раймеру (J. Thomas
Rimer). Монографія охоплює в основному біографічні дані, творчість
письменника характеризується досить побіжно [221].
Не можна не відзначити переклади Морі Оґая та коментарі до них,
опубліковані англійською мовою в журналі «Monumenta Nipponica» –
щоквартальному виданні християнського університету св. Софії (Токіо) [171, 174,
197, 199, 200, 201, 202, 203, 204, 205, 208, 209, 210, 218, 227, 229, 233, 239, 244,
250].
Завдяки російській дослідниці та перекладачці творів Морі Оґая
Г.Д. Івановій, читачі мають змогу ознайомитись з біографією та деякими творами
письменника в перекладі російською мовою у книзі «Морі Оґай» (1982) [53]. Як
9
зазначає авторка книги, відомий ще один факт перекладу автора російською
мовою, який здійснив Хасеґава Тацуноске (長谷川辰之助 1864 – 1909), відомий
під псевдонімом Фтабатей Шімей (二葉亭四迷) – русист, знавець І.С. Тургенєва,
І.О. Гончарова, Л. М. Тостого, який співпрацював з журналом «Схід», що
видавався в Йокоґамі у 1908 – 1909 рр. «Схід» (1908, №1) опублікував початок
дебютної повісті Морі Оґая «Танцівниця» (Маїхіме, 1890) під назвою «Моя
танцівниця. З життя д-ра Морі» [53, с. 227].
Важливим джерелом для дослідження естетичних поглядів письменника та
його критичних робіт слугують публікації статей, нарисів, циклів лекцій та
інтерв'ю письменника в Повному зібранні творів 1971 – 1972 рр. (Томи 1 – 38)
[305].
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційна робота виконана на кафедрі китайської, корейської та
японської філології Інституту філології Київського національного університету
імені Тараса Шевченка МОН України в межах теми «Мови та літератури народів
світу: взаємодія та самобутність» (номер державної реєстрації 11 БФ 044-01).
Тема дисертації затверджена на засіданні Вченої ради Інституту філології
КНУ імені Тараса Шевченка (протокол №2 від 21.09.2009.) і уточнена на засіданні
Вченої ради Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка(протокол № 8 від
28.04.2015.).
Мета роботи полягає в осмисленні новаторського характеру романтичної
творчості Морі Оґая та її літературознавчої рецепції.
Визначена мета зумовила наступні завдання:
- визначити і уточнити основні періоди творчості Морі Оґая на основі
нового прочитання його творів;
- охарактеризувати романтичний період творчості письменника;
- розкрити художньо-естетичний феномен творчості Морі Оґая;
10
- простежити синтез західної та східної культур у його прозі, зокрема у
вирішенні проблеми сприйняття японцями фундаментальних естетичних західних
концепцій, таких як свобода, індивідуальність, краса;
- проаналізувати тематику та проблематику романтичних повістей
Морі Оґая;
- визначити особливості образної системи, принципи творення
сюжетних ліній, мотивів та символів у творах письменника;
- узагальнити роль і місце Морі Оґая у японській літературі кінця ХІХ
– початку ХХ сторіччя.
Такий підхід до вивчення матеріалу дозволить ґрунтовно осмислити та
оцінити романтичний період творчості Морі Оґая. Робота з творчою спадщиною
письменника реалізована також у перекладі його повісті «Віта сексуаліс», який
наводиться у додатку, а також перекладається українською мовою вперше.
Об’єктом дослідження є повісті «Танцівниця» ( 舞 姫 Маіхіме, 1890),
«Бульбашки на воді» (うたかたの記 Утаката но кі, 1890), «Кур’єр» (文づかひ
Фумідзукаї, 1891), «Віта сексуаліс» (ヰタ・セクスアリス Віта секусуарісу, 1909),
«Гра» (あそび Асобі, 1910), «Фасції» (ファスチエス Фасучіесу, 1910), «Юнак» (青
年 Сейнен, 1910), оповідання «Чаша» (杯 Хаї, 1910), «У процесі реконструкції»
(普請中, Фушінчю, 1910), памфлет «Вежа мовчання» (沈黙の塔 Чіммоку-но чо,
1910), повість «Дикий гусак» (雁 Ґан, 1911-1913), оповідання «Нехай так» (かのよ
うに Канойооні, 1912), «Альтанка з гліциній» (藤棚 Фуджідана, 1912), повісті
«Посмертний лист Окіцу Яґоемона» (興津弥五右衛門の遺書 Окітсу яґоемон-но
ішшю, 1912), «Родина Абе» (阿部一族 Абеічідзоку, 1913), «Пані Ясуї» (安井夫人,
Ясуї Фуджін, 1914), «Ошіо Хейхачіро» (大塩平八郎, Ошіо Хейхачіро, 1914),
«Цуґе Шіродзаемон» (津下四郎左衛門 Цуґе Шіродзаемон, 1915), «Шібуе Чюсаї» (
渋江抽斎 Шібуе Чюсаї, 1916), «Суґінохара Шіна» (椙原品 Суґінохара Шіна, 1916).
Предмет вивчення – проблематика та поетика романтичної творчості
Морі Оґая.
11
Теоретико-методологічною основою дисертації стали дослідження
зарубіжних та українських літературознавців (Коборі Кейїчіро, Морі Ото,
Йошіди Сейїчі, Накаї Йошіюкі, Очіаї Кінґо, Д.Т. Рімера, Х.М. Хоппер,
С. Ґолдстейна, Г.Д. Іванової, О.А. Доліна, Ю.В. Осадчої, А.О. Букрієнка та ін.).
Мета, завдання та чинники написання роботи зумовили комплексне
використання певних методів дослідження: культурно-історичного, істориколітературного, біографічного, психологічного, феноменологічного.
Культурно-історичний метод використано для висвітлення та осмислення
шляхів розвитку японської літератури крізь призму культурно-історичної ситуації
у країні кінця ХІХ – початку ХХ ст.
Історико-літературний метод слугує для висвітлення та аналізу художньоестетичної концепції творів письменника. У творчості прозаїка взаємодіють між
собою історичні та літературні процеси, а особливості індивідуального стилю
визначаються специфікою його світогляду.
Біографічний метод сприяє ідейно-змістовому аналізу творів та висвітленню
світоглядних переконань письменника, які позначилися на його романтичному
доробку.
Психологічний метод увиразнює аналіз образотворчості в аспекті проекції
авторської психології на художні образи творів та впливу соціо-культурологічних
факторів на світогляд Морі Оґая.
Феноменологічний метод сприяє аналізові особистісних смислів та
духовних інтенцій прозаїка, які відіграють вагому роль у творенні образів.
Наукова новизна роботи. Уперше в українському сходознавстві системно
досліджено романтичний період творчості Морі Оґая, його світоглядну
проблематику і поетику.
На основі широкого фактичного матеріалу розкрито оригінальний характер
літератури японського романтизму в цілому та творчості Морі Оґая зокрема,
окреслено естетичну домінанту творчості письменника, специфіку його
художнього мислення, сюжетно-композиційну організацію творів, проаналізовано
способи моделювання художніх образів.
12
У роботі подальшого розвитку набуло дослідження самобутніх рис
світогляду письменника, його схильність до синтезу японської та європейської
культур.
Досягнуто цілісного тлумачення художньо-естетичного феномену
письменника у контексті японської літератури. Представлено нові риси творчої
концепції Морі Оґая.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійним дослідженням.
Отримані результати, теоретичні положення і висновки випливають із логіки
викладеного матеріалу: 1) розкрито своєрідність світогляду письменника крізь
призму його романтичної творчості; 2) простежено синтез західної та східної
традицій у романтичних творах Морі Оґая; 3) проаналізовано проблематику,
поетику та принципи творення образів творів «Танцівниця», «Бульбашки на воді»,
«Кур’єр», «Віта сексуаліс», «Гра», «Фасції», «Юнак», «Чаша», «У процесі
реконструкції», «Вежа мовчання», «Дикий гусак», «Нехай так», «Альтанка з
гліциній», «Посмертний лист Окіцу Яґоемона», «Родина Абе», «Пані Ясуї»,
«Ошіо Хейхачіро», «Цуґе Шіродзаемон», «Шібуе Чюсаї», «Суґінохара Шіна».
Теоретичне значення дисертації полягає в тому, що в процесі вирішення
наукової проблеми апробовано авторську концепцію осмислення японського
літературного процесу кінця ХІХ – початку ХХ ст. у взаємодії з чинниками різних
релігій – синтоїзму, буддизму, конфуціанства, даосизму та досвіду і концепцій
європейських романтиків; доведено необхідність вивчення низки романтичних
творів Морі Оґая у зв’язку з іншими сферами гуманістичного досвіду: живописом,
музикою, скульптурою.
Практична цінність дисертації полягає у тому, що теоретичні й
інтерпретаційні напрацювання можуть бути використані в процесі викладання
курсу «Історія японської літератури», «Історія зарубіжної літератури»,
порівняльного літературознавства, перекладознавства, зокрема при висвітленні
проблем українського художнього перекладу з віддалених (японської) мов.
Частина з них знайшла своє практичне вирішення в українському перекладі
повісті Морі Оґая «Віта сексуаліс».
13
Апробація результатів дисертаційної роботи. Основні положення та
результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри китайської,
корейської та японської філології Інституту філології Київського національного
університету імені Тараса Шевченка в 2009 – 2015 рр., а також висвітлені у
відповідних доповідях на наукових конференціях: Шоста українська науковопрактична конференція студентів та молодих спеціалістів «Проблеми
японознавства в Україні» (Харків, 2009); Сьома українська науково-практична
конференція студентів та молодих спеціалістів «Проблеми японознавства в
Україні» (Харків, 2010); Міжнародна наукова конференція з нагоди 75-річного
ювілею Яреми Євгеновича Полотнюка «Орієнталістика в Україні: традиції та
актуальні проблеми» (Львів, 2010); ІХ Міжнародна міждисциплінарна науковопрактична конференція студентів, аспірантів та молодих вчених «Шевченківська
весна» (Київ, 2011); Друга міжнародна науково-практична конференція
«Японська мова та література на пострадянському просторі: проблеми та
перспективи» (Київ, 2010); Четверта міжнародна науково-практична конференція
«Системність і спадкоємність у процесі викладання японської мови та літератури
в початкових, середніх та вищих навчальних закладах» (Київ, 2012); П’ята
міжнародна науково-практична конференція «Мова, література і міжкультурна
комунікація» (Київ, 2013); Шоста міжнародна науково-практична конференція
«Передові технології у галузі навчання японської мови» (Київ, 2014); Друга
міжнародна наукова конференція «Китай, Корея, Японія: методологія та практика
інтерпретації культур» (Київ, 2011); Третя міжнародна наукова конференція
«Китай, Корея, Японія: методологія і практика інтерпретації культур» (Київ, 2013);
Перша міжнародна конференція країн Східної Азії та Євразії, присвячена
питанням японістики (м. Цукуба, Японія, 2012); Міжнародна наукова конференція
«Японська культура в контексті глобалізації: сучасний стан та перспективи» (Київ,
2012); III Міжнародна науково-практична конференція «Пізнання країн світу:
історія, культура, досягнення» (м. Новосибірськ, РФ, 2013).
14
Публікації. Положення дисертації висвітлені в 12 одноосібних публікаціях,
що вийшли друком у 2010-2015 рр. Із них 4 розміщено у фахових виданнях
України, 2 статті видано за кордоном, зокрема в Росії.
Основні положення дисертаційної роботи викладено в статтях:
1. Левицька О. Проблематика творів «німецького періоду» Морі Оґай» / О.
Левицька // Вісник Львівського університету. – Л. : Львівський національний
університет імені Івана Франка, 2011. – Вип. 54. – С. 330-337.
2. Левицька О.Ю. Становлення сексуальності головного героя роману Морі
Оґай «Віта сексуаліс» / О. Левицька // Вісник КНУ імені Тараса Шевченка (Східні
мови та літератури). – К. : ВПЦ «Київський університет», 2012. – Вип. 1(18). –
С.63-65.
3. Левицька О.Ю. Ґенеза та прототипи героїв повісті Морі Оґай «Бульбашки
на воді» / О. Левицька // Вісник КНУ імені Тараса Шевченка (Східні мови та
літератури). – К. : ВПЦ «Київський університет», 2014. – Вип. 1(20). – С. 49-53.
4. Левицька О. Ю. Константи японського романтизму і поетика Морі Оґая у
повісті «Танцівниця» / О. Левицька // Науковий вісник Міжнародного
гуманітарного університету. – О. : Видавничий дім «Гельветика», 2015. – Вип.
№17. (Серія «Філологія»). – С. 94-97.
5. Левицкая Е.Ю. «Предпосылки создания повести Мори Огай «Вита
сексуалис»» / Е. Левицкая // Новый университет: научный журнал. – ЙошкарОла : Коллоквиум, 2014. – № 02(35) (Серия «Актуальные проблемы гуманитарных
и общественных наук»). – С. 96-101.
Додаткові публікації:
1. Левицька О.Ю. Творчий шлях Морі Оґай у контексті літератури та
літературознавства кінця ХІХ – початку ХХ сторіччя / О. Левицька // Проблеми
сходознавства в Україні: збірка матеріалів VI науково-практичної конференції. –
Х. : ХНПУ, 2010. – С. 95-99.
2. Левицька О.Ю. Загальна характеристика літературного процесу в Японії
кінця ХІХ – початку ХХ сторіччя / О. Левицька // Проблеми сходознавства в
15
Україні: збірка матеріалів VII науково-практичної конференції. –Х. : ХНПУ, 2010.
– С. 58-64.
3. Левицька О.Ю. Художньо-естетична концепція Морі Оґай / О. Левицька
// Мовні і концептуальні картини світу. – К. : ВПЦ «Київський університет», 2010.
– Вип. 28. – С. 229-233.
4. Левицька О.Ю. Морі Оґай та інтелектуальна свобода в Японії на поч. XX
ст. / О. Левицька // Мовні і концептуальні картини світу. – К. : ВПЦ «Київський
університет», 2012. – Вип. 40. – С. 248-254.
5. Левицька О.Ю. Літературно-критична діяльність Морі Оґай / О. Левицька
// Мовні і концептуальні картини світу. – К. : ВПЦ «Київський університет», 2013.
– Вип. 45. – С. 242-248.
6. Левицька О.Ю. Філософія примирення: етичні та естетичні погляди Морі
Оґай в період написання історичних повістей / О. Левицька // Мовні і
концептуальні картини світу. – К. : ВПЦ «Київський університет», 2014. – Вип. 49.
– С. 193-198.
7. Левицкая Е.Ю. Понятие индивидуализма в повести Мори Огай «Юноша»
/ Е. Левицкая // Познание стран мира: история, культура, достижения: сборник
материалов III Международной научно-практической конференции (ГЕО-3) / [под
общ. Ред. С.С. Чернова]. – Новосибирск: Издательство ЦРНС, 2013. – С. 87-95
8. Морі Оґай. Віта сексуаліс / Морі Оґай / [пер. з яп. Левицької О.Ю.] //
Японська література: хрестоматія / [упоряд. І.П. Бондаренко, Ю.В. Осадча]. – К. :
Видавничий дім Дмитра Бураго, 2012. – Том 3 : (XIX – XX ст.). – С. 178 – 187.
Структура і зміст роботи зумовлені метою і завданнями дисертації. Вона
складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури і
додатків. Загальний обсяг дослідження – 249 сторінок, основний текст – 178
сторінок. Список літератури налічує 332 джерела, враховуючи ресурси мережі
Інтернет. До роботи поданий додаток обсягом 41 сторінка.
16
Основний зміст дисертації
У вступі обґрунтовано вибір теми, зазначено основні положення дисертації,
актуальність і наукова новизна роботи, сформульовані мета, завдання,
методологія, теоретичне і науково-практичне значення дослідження.
У першому розділі «Головні форманти світогляду Морі Оґая»
простежено процес становлення Морі Оґая – письменника, літературного критика.
Осмислено теорію японського романтизму та натуралізму на зламі ХІХ – ХХ ст.
Перший розділ складається з трьох підрозділів, а також висновків до нього.
У другому розділі «Художньо-естетична концепція романтизму
Морі Оґая» проаналізовано естетичну концепцію вільної людини у романтичних
доробках Морі Оґая. У розділі окреслено основні періоди творчості письменника
– романтичний, сецесійний та традиційний. Розділ складається з двох підрозділів і
висновків до нього.
Третій розділ має назву «Константи японського романтизму і поетика
Морі Оґая». У ньому охарактеризовано та проаналізовано структуру, образну
систему, художні засоби та авторські прийоми, притаманні творам «Танцівниця»,
«Бульбашки на воді», «Кур’єр», «Дикий гусак», «Віта сексуаліс». Розділ
складається з трьох підрозділів та висновків до нього.
У загальних висновках подається стислий виклад результатів роботи та
визначені подальші напрями наукового опрацювання проблематики.
Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані при
написанні робіт з сучасної японської літератури, так само як і узагальнюючих
робіт, присвячених проблемам розвитку літературного процесу в XX ст. у країнах
Азії, питань сучасної японської культури, а також при читанні курсів японської
літератури Нового і Новітнього часу в сходознавчих вузах

Список літератури

ВИСНОВКИ
Отже, в процесі роботи над дисертаційним дослідженням було описано та
проаналізовано особливості проблематики та поетики романтичного періоду
творчості Морі Оґая крізь призму культурно-історичної та літературно-критичної
ситуації в Японії на зламі ХІХ – ХХ ст.
Період кінця ХІХ – початку XX ст. у розвитку літературної і
загальнокультурної ситуації в Японії зіграв принципово нову і надзвичайно
важливу роль. Активна зовнішня політика країн Європи та США підштовхнули
Японію до відмови від ізоляції. Прилучення країни до західної культури
спричинило кризу національної традиції, зумовило пошуки її подолання. Цей
процес позначився на різних сферах духовного життя японців – літературі,
мистецтві, архітектурі, на складній взаємодії різних релігій – синтоїзму, буддизму,
конфуціанства, даосизму, християнства. У літературному плані час після реформ
Мейджі ознаменувався бурхливим просвітницьким рухом; широкого поширення
набула перекладна література; розпочала свою історію японська журналістика;
зародився, але згодом втратив популярність «політичний роман».
Для літератури раннього періоду доби Мейджі характерна амбівалентна
структура. З одного боку виступали письменники ґесаку – прихильники
старовини, традиційних жанрів, призначених тішити читача. З другого –
спостерігалася діаметрально протилежна тенденція: захоплення європейською
культурою, схильність до публіцистики, політичних трактатів і скепсис до
розважальної літератури.
З’явилися нові суспільно-політичні товариства: одні підтримували повну
європеїзацію країни; інші виступали за збереження національних традицій. Надто
критичне ставлення до традиційних засад у літературі спричинило появу
суспільно-політичного та літературного «Товариства друзів народу» (Мін'йюшя)
на чолі з публіцистом Токутомі Сохо (1863 – 1957). До нього приєдналися
письменники та вчені, серед яких були Токутомі Рока (1868 – 1927), Ямаджі
Айдзан (1865 – 1917), Кунікіда Доппо (1871 – 1908) та ін. На сторінках журналу
168
«Друг народу» (Кокумін-но томо) члени «Товариства друзів народу» пропагували
відмову від національної традиції та підтримували повну європеїзацію країни.
Токутомі Сохо описував традиційну соціальну організацію Японії як
класичний приклад суспільства військового типу, він намагався оцінити історичне
місце Японії та визначити перспективи прийдешніх соціальних змін. Письменник
був упевнений, що для просування вперед Японії необхідно зробитися більш
схожою на європейські країни, запозичуючи у Європи не лише технічний прогрес,
але й духовні цінності.
До представників інших можна віднести «Товариство державного вчення»
(Сейкьошя), яке утворили прихильники визнання унікальності національної
культури та звільнення її від зовнішніх впливів (Шіґа Шіґетака (1863 – 1927),
Міяке Сецурей (1860 – 1945) та ін.). Для того, щоб пояснити конкретні цілі
товариства, редактор журналу «Японці» (Ніхонджін) Міяке Сецурей
використовував поняття «збереження національної сутності» (кокусуй ходзон),
тобто відстоювання самобутності культурних традицій, історичної спадщини
японської нації. Вибір гасла був обґрунтований і спрямований проти бездумного
запозичення західних традицій і звичаїв.
Принципово ідейні позиції західників і прихильників національної традиції
не так суперечили, як взаємодоповнювали одне одного. Питання рівноправності,
прогресу, самоповаги, цивілізації, національного престижу бентежили японську
інтелігенцію. Згодом через політичну ситуацію у країні ці суспільно-політичні
товариства об’єднала ідея націоналізму.
У цей час змін Морі Оґай повернувся до Японії після стажування у
Німеччині і заснував літературну спілку «Співдружність веселих голосів»
(Шінсейшя), у яку увійшли поети, літературознавці та історики – Очіай Наобумі
(1861 – 1903), Ічімура Санджіро (1864 – 1947), Іноуе Мічіясу (1867 – 1941), Мікі
Такеджі (1867 – 1908), Коґанеї Кіміко (1871 – 1956). Спілка у 1889 році
оприлюднила першу після «Поезії нового стилю» (Шінтайші, 1882) збірку
перекладів європейської поезії «Образи минулого» (Омокаґе) в упорядкуванні
Морі Оґая. На відміну від «Поезії нового стилю» переклади «Образів минулого»
169
виконували не вчені, а письменники. Поява збірки сприяла ознайомленню
японських читачів з новою за змістом європейською поезією та кращими
іноземними літературними творами.
Успіх видання «Образів минулого» надихнув Морі Оґая на випуск журналу
«Гребля» (Шіґарамі соші). На сторінках часопису розгорнулася «суперечка про
прихований ідеал» (боцурісо ронсо) між Морі Оґаєм та Цубоучі Шьойо (1859 –
1935) з приводу подальшого розвитку японської літератури. Морі Оґай вважав,
що література зберігає право на фантазію, а Цубоучі Шьойо стверджував, що
нереальне має залишатися у середньовічній літературі, у новому часі немає місця
вигадкам.У «Греблі» друкувалися рецензії на книжкові новинки, полемічні статті
з теорії віршування і драматургії, літературні дискусії, матеріали, в яких
відстоювалися естетичні критерії романтизму.
Зазвичай історики японської літератури виділяють два етапи розвитку
натуралізму: ранній (дзенко шідзеншюґі) і пізній натуралізм (кокі шідзеншюґі).
Прийнято вважати, що ранній натуралізм сформувався у 1900 р. під прямим, але
непослідовним впливом Еміля Золя, а пізній натуралізм породив твори, що
характеризувалися докладним описом особистого життя їх авторів, без виділення
більш широкого соціального спектру.
У концепції японських натуралістів людина насамперед виступала
біологічною особою, її розглядали поза соціальними стосунками. Хоча Морі Оґай
і засуджував натуралістів за підміну літератури фактографією, вимагав від них не
лише копіювання натури, а поглибленого зображення духовної сутності людини,
він визнавав заслуги натуралістичної школи в наближенні літератури до життя.
Японські натуралісти часто обирали за сюжетну основу своїх творів власні
переживання, досвід, особисте життя. Ці твори згодом переросли в жанр
«автобіографічної прози», або «еґо-роману» (ватакуші шьосецу) в японській
літературі. Автори цього сповідального жанру прагнули максимально чесно і
реалістично висвітлити внутрішнє життя героя і події його біографії. Для цього
жанру характерний детальний опис внутрішніх переживань протагоніста, сюжет
оповідання розгортається навколо спогадів і роздумів оповідача.
170
Морі Оґая вважають одним з засновників японського романтизму.
Творчості письменника притаманна характерна для романтиків увага до
внутрішнього світу людини, концепція особистості розглядається крізь призму
протиставлення власного «Я» оточуючому світові. Прозаїк розглядав внутрішню
конфліктність і суперечність людського «Я» у контексті почуттів. Він був
переконаним у тому, що романтизм з його ідеалом вільної особистості є тією
новою формою мистецтва, що найбільше відповідає духу й потребам часу.
Японські романтики відкидали багатовікові феодальні забобони, оспівували
повноту життя, її страждання та радощі. Вони висували на перший план людину
як суб'єкт, непідвласний диктатурі природи. Романтики органічно вплітали в
поетичну тканину сучасні європейські та традиційні японські прийоми й засоби
художньої виразності.
Герой японських романтиків втілював риси, характерні для молоді Японії
90-х років ХІХ ст. Розрив мрії з дійсністю, любов і природа, праця та мандри –
теми, які домінували у ліриці японських романтиків.
Отже, історія Японії періоду Мейджі свідчить про те, що проблема синтезу
культур стає однієї з найважливіших у японській літературі кінця ХІХ – початку
ХХ ст. У цей час розпочався процес формування нових типів і форм художнього
бачення світу, що, безумовно, сталося під впливом змін у суспільстві і швидкого
проникнення в країну європейського мистецтва та літератури. Саме проблема
співіснування культур, синтез традиції та сучасності займав чільне місце в
творчості Морі Оґая – одного з найвидатніших діячів в японській літературі кінця
ХІХ – початку ХХ сторіччя. Європейська культура є незмінною учасницею
творчого світовідчуття Морі Оґая.
У творчості Морі Оґая визначено три періоди: ранній – романтичний,
сповнений враженнями та згадками про Європу, сецесійний період творчості і
пізній – традиційний, що характеризується поверненням автора до традиційної
класики.
171
Аналіз фактичного матеріалу показує, що упродовж усієї творчості
Морі Оґай активно використовував та синтезував художньо-естетичні концепції
західної та східної традицій.
Особливостями стильової манери письменника вважають заглиблення у
внутрішній світ людини, показ діалектики душі героя, його характеру в процесі
руху і змін; тяжіння до екзотики; конфігурація та типізація персонажів; гра
контрастами та колористикою; пристрасть до іронії та гротеску; увага до
внутрішнього світу людини тощо. Все це супроводжувалось пошуком нових
естетичних принципів, прагненням творити в дусі нових віянь європейської
літератури кінця ХІХ – початку XX ст.
Система поетики Морі Оґая унікальна – письменник зображував дійсність
крізь призму внутрішніх переживань персонажів. Морі Оґай змальовував не
стільки вчинки, поведінку героя, навколишній світ, скільки його враження про
самого себе та цей світ.
Сутність романтизму Морі Оґая спирається на культ індивідуалізму, на
підкреслену увагу до людської особистості, до проблем її внутрішнього «Я».
Філософське підґрунтя романтичного періоду творчості Морі Оґая прийнято
пов’язувати із впливом європейських романтиків та філософів, зокрема,
Ф. Шиллера (1759 – 1805), Ф. Шеллінга (1775 – 1854), Дж. Байрона (1788 – 1824),
Ед. Ґартмана (1842 – 1906) та інших, у центрі уваги котрих концепція особистості
розглядається не лише через людське «Я», а крізь призму протиставлення себеіндивідуальності навколишньому світові.
Важливим досвідом, який Морі Оґай отримав на Заході, було його
ознайомлення з різними концепціями свободи, краси та мистецтва. Письменник
підтримував ідеї братів Шлеґелів, які вважали, що універсальна природа краси
має бути цілісною; ця цілісність повинна стати фундаментом естетичної насолоди
мистецтвом та свободою; водночас вона не може бути досягнута емпіричним
шляхом, як це довела романтична спроба всебічної естетизації життя. Мистецтво
за своєю природою ґрунтується на автономних законах краси, а справжня свобода
172
як естетичний феномен полягає у «звільненні» від сумних реалій життя,
запереченні їх.
Письменник спирався на концепції вільного мистецтва Ф. Шиллера та
Ф. Шеллінга. Висловити те, що відчуває художник як носій геніального духу, в
момент об’єднання його із Всесвітом, можна лише через мистецтво (Ф. Шеллінг).
Ф. Шиллер розглядав мистецтво через синтез античної та сучасної культур.
Морі Оґай дійшов висновку, що сприйняття фундаментальних концепцій,
таких як свобода, індивідуальність, краса – найважливіша істина, яку Японія
повинна запозичити у західної культури. Торкаючись питання взаємодії синтезу
традицій, письменник не зміг оминути поняття «свій»-«чужий»-«інший», тобто
літературну імагологію, яка розглядає взаємопов’язані й взаємопроникні світи.
Морі Оґай вважав, що Японія має засвоювати чужу культуру на всіх етапах свого
розвитку, зберігаючи при цьому власні традиції та культуру з міркувань естетики.
Повернувшись до Японії, Морі Оґай переконався, що його західне «визнання
свободи» у філософській інтерпретації «індивідуалізму» не завжди відповідає
японським реаліям.
Основний акцент в повісті «Юнак» (Сейнен, 1910) Морі Оґай ставив на
суперечливому розумінні японського суспільства питань свободи та
індивідуалізму. Осмислюючи основні літературні та філософські принципи,
обговорювані в інтелектуальних колах Японії з 1907 року, в тому числі спірні
питання натуралізму, письменник спирався на «вільну закономірність» (І Кант)
естетичної діяльності, яка є новим виміром романтичного розуміння свободи.
Тобто, творчість необхідно сприймати не як наслідування сталим канонам і
встановленим нормам, а як самовираз художника, який є осередком
універсальності і цілісності розвитку.
Таке розуміння свободи письменник проілюстрував за допомогою
колористики, яка органічно входить в ідейно-емоційний контекст романтичного
доробку Морі Оґая. Алегорична повість «Чаша» (Хаї, 1910) побудована на
колірних відповідностях і протиставленнях. Сім юних дів уособлюють натуралізм
– однаковий одяг, зовнішній вигляд. Восьма діва відрізняється колористичною
173
семіотикою, екзотичністю. Вона є символом індивідуалізму і романтизму. Автор
протиставляє загальній поетиці норм і правил натуралізму індивідуальну поетику
романтизму, закони якої встановлювали не загальноприйняті норми і смаки, а сам
митець – його особисті уподобання і смаки.
Колірні контрасти, які уособлюють суперечливе розуміння питань свободи,
відіграють істотну роль в оповіданні «Альтанка з гліциній» (Фуджідана, 1912).
Гостра алегорична проблематика, прагнення до психологічної насиченості
образів – усе це свідчить про безперечні новаторські здобутки, сміливість
творчого пошуку, багатство художньої уяви Морі Оґая. Філософія автора
присутня в усіх структурних елементах, у поетиці твору, деталях стилю та в
описах персонажів.
Особливістю поетики творів періоду сецесії та повернення до традиційних
тем є прозора іронія на політичні реалії країни. Стрижневою темою виступає
питання: де межа придушення владою свободи слова і переконань? Морі Оґай
посилається на заклики Ібсена до інтелектуальної незалежності та до спроб Ніцше
струснути застарілу культуру, збудити в особистості зухвалість самоствердження.
Етичні та естетичні погляди Морі Оґая засновані на національній традиції.
Значне місце в світогляді і творчості письменника посідає історія власної
батьківщини. Схильність до історичної ретроспекції, звернення до національної
духовної спадщини є характерною рисою творчості Морі Оґая.
Прозаїк представив у своїх творах цілу галерею середньовічних персонажів
– князів, самураїв, ченців, гейш. Морі Оґай, що зжився з ідеєю самоцінності
людської особистості, не міг не зіставити нове світорозуміння з кодексом
самурайської честі (бушідо). Письменник зі знанням описував чайні церемонії,
посилався на дзенських поетів (Іккю) і художників (Сешшю), вводив в свої твори
різні буддійські постулати, наприклад формулу «не два» (фуджі), яка означає
недуальне уявлення про світ.
До японської літератури він підходив з погляду світової культури.
Письменник синтезував східну та західну традиції, знаходячи в них спільні та
відмінні риси. Будучи глибоким знавцем японської культури, Морі Оґай
174
співвідносив її з художніми концепціями літературних течій західноєвропейської
літератури. Структуру творчості Оґая складає діалектичний синтез традиції і
сучасності. Завдяки подібному синтезу з'явився феномен японського романтизму,
літературного напряму, що збагатив сучасну японську літературу.
Екзотичність образів і сюжетів є характерною рисою романтизму.
Романтики шукали «дивне» у легендарних фабулах, у фольклорі, який вважається
визначальним для національної свідомості. Так, поширеним для романтиків усіх
європейських країн стало звернення до східних тем і сюжетів. Типовий сюжет,
коли європеєць потрапляє у екзотичне оточення, наприклад до циган, на Кавказ
або у країни Близького Сходу, Морі Оґай переписав навпаки – японці їдуть у
далеку, не менш екзотичну Європу.
У центрі художнього зображення Морі Оґая романтичного періоду
творчості пребуває унікальний збірний образ – це молодий освічений японець,
який потрапляє у екзотичну, невідому Європу. Герой письменника – нетипова,
непересічна особистість, не схожа на інших. Зазвичай цей образ має хворобливу
уяву, непередбачувану і фатальну поведінку, трагічне світовідчуття.
Духовна драма героя пов’язана з особливостями політичної та культурної
ситуації Японії періоду Мейджі. Вперше опинившись за кордоном, він стикається
з проблемою імагології – взаємопроникненні та взаємопов’язанні двох традицій.
Спочатку герой насолоджується новизною, а згодом розуміє, що оточення не
сприймає його, протистоїть йому, намагається пригнітити волю та обмежити
свободу.
«Німецькі» романтичні твори письменника характеризуються так званою
вільною композицією. Морі Оґай досягав місткості та глибини зображення
оповіді за допомогою зміщення часових планів та обігрування контрастів. У
творах письменник виступає одночасно оповідачем та спостерігачем, що сприяє
об'єктивуванню подій.
Інтерпретуючи романтичні події «німецьких» повістей, Морі Оґай порушує
проблему буття людини, її щастя. Першорядне значення у творах відведено
душевному багатству людини, її емоціям, світогляду, почуттям власної гідності.
175
Три «німецькі» повісті схожі сюжетами, проблематикою та жіночими
персонажами. Героїні трьох творів пов’язані з різними видами мистецтва: Еліза –
танцівниця, Марі – натурниця, Іда – піаністка. Це пояснюється щирим
захопленням письменника образотворчим мистецтвом.
Для романтичного періоду творчості письменника характерна увага до
внутрішнього світу людини. Твори письменника рясніють збігами символів, які
доповнюють картину дійсності таємницею, поєднанням реального світу з
ірреальним. Все це увиразнює особливий, емоційно наповнений стиль
письменника.
Сюжет у романтичних повістях Морі Оґая відходить на другий план.
Портретні описи майже відсутні, змінюється функція обставин, усе
підпорядковується одній меті — тонкому проникненню в психологічний світ
людини, нюанси душевних поривів і глибокі переживання, якої й становлять
справжню драматургічну колізію творів.
У художній інтерпретації подій письменник окреслив та дослідив
внутрішній світ людини. Текст повістей – багатоплановий, образи – символічно
навантажені. Через характери героїв письменник розгорнув драматичну колізію
людського щастя і горя, освіченості й невігластва, слави і сорому, вірності і зради,
гідності й безчестя, тиранії й волелюбства.
Морі Оґай досягав місткості та глибини оповіді за допомогою зміщення
часових планів. Письменник не використовував послідовно-хронологічного
викладу подій, навпаки, він повертався до попереднього, передбачав подальше
(«Танцівниця», «Дикий гусак», «Віта сексуаліс»).
У романтичних творах Морі Оґай виступає одночасно оповідачем та
спостерігачем, який допомагає об'єктивувати події («Кур'єр», «Ханако», «Дикий
гусак»).
Галерея жіночих образів у творчості Морі Оґая багатолика. Всі вони
належать до різних соціальних верств, мають різні долі, але кожна з них
нещаслива по-своєму. У його творчості відчуваються туга за нездійсненним
щастям, комплекс провини перед жінкою. Всі його героїні – мучениці, які
176
заслуговують щирого співчуття. Еліза позбавляється розуму, Марі гине в хвилях,
почуття Отами розтоптане («Танцівниця», «Бульбашки на воді», «Кур'єр»,
«Дикий гусак», «Дикий гусак»).
Особливий слід в поетиці Морі Оґая залишило захоплення письменника
образотворчим мистецтвом. Враження від прославлених музеїв Дрездена і
Мюнхена, відомі та напівзабуті художники, музика («Юнак», «Вежа мовчання»,
«Кур'єр», «Бульбашки на воді», «Ханако» тощо).
Потрібно звернути увагу на особливу семантизацію кольорів у романтичних
творах Морі Оґая: яскравими й веселими фарбами написано все, що морально і
красиво, а темними, чорними, сірими – зимовий вечір, похмурі вулички тощо –
все те, що пов'язано із злом та потворним. Брудно-сірим виглядає Берлін, по
якому в розпачі тиняється Ота Тойтоаро, змушений покинути Елізу
(«Танцівниця»). Мокрий сніг, тьмяне світло ліхтарів підкреслює похмурий стан
душі Оти. Нещасна Отама («Дикий гусак») вперше постає перед читачем в чорнокоричневому кімоно. І навпаки, у моменти радощів Оґай використовує яскраві
кольори. Отама здобула внутрішню перемогу над собою, утрималася від скарг,
вона повертається від батька з просвітленим обличчям. Іда («Кур'єр») на
новорічному балу вбрана у яскраву сукню. Маленький хлопчик Канаї («Віта
сексуаліс») насолоджується сонцем, світлом у найяскравіший час доби – опівдні.
Колористика органічно входить в ідейно-емоційний контекст романтичного
доробку Морі Оґая. На колірних відповідностях і протиставленнях побудовано
більшість його романтичних творів («Танцівниця», «Бульбашки на воді»,
«Кур'єр», «Дикий гусак», «Віта сексуаліс», «Чаша», «Альтанка з гліциній»).
Повість «Віта сексуаліс» написано з полемічною метою: він спрямований
проти натуралістів, які приділяли багато уваги сексу і вважали людину рабом
інстинктів. Морі Оґай створив власну концепцію «сексуального життя» молодої
людини у контексті еґо-роману.
Ключ до глибшого розуміння тексту лежить у символіці назви повісті: «Віта
сексуаліс» – термін, який використовував Ріхард фон Крафт-Ебінґ (1840 – 1902)
для опису вивчення різних видів сексуальних аномалій, які він досліджував у
177
роботі «Сексуальна психопатія» (1886). Морі Оґай використовував ідеї КрафтЕбінґа про відображене у підсвідомості сексуальне бажання, про мрії та сни, які,
на перший погляд, не мають раціонального сенсу, але можуть виявити проблему
на більш глибокому рівні психологічного життя людини. Вибір професії
головного героя Канаї Шідзуки не випадковий – професор західної і східної
філософії уособлює епоху синтезу традицій.
Морі Оґай, однак, не мав наміру змальовувати vita sexualis свого героя лише
як історію хвороби, хоча він і використав свої медичні знання про сексуальну
психологію, становлення сексуальності персонажа. Письменник мав схильність до
імпресіоністської презентації пов'язаних між собою образів і виражальних засобів,
серед яких – мова символів, алегорій, натяків, метафор, евфемізмів.
У повісті «Віта сексуаліс» письменник використав іронічну семіотику, яка
поєднує банальну shishosetsu на поверхні і класичну тему любові людини до
матері на більш глибокому рівні.
Структура повісті «Віта сексуаліс» засвідчує можливості автора працювати
з текстом на різних рівнях: поверхневому – коли Морі Оґай пародіював
натуралістичний еґо-роман, і глибинному – коли досліджував людську сексуальну
психологію «голої правди життя», чого не наважувалися робити автори
шідзеншюґі. Цей аналіз психології головного героя здійснюється за допомогою
імпресіоністської презентації пов'язаних між собою образів і зображень, що
робить «Віта сексуаліс» визначним твором японської літератури початку ХХ
сторіччя.
Долі персонажів нерідко переплітаються з особистим життям письменника.
Морі Оґай використовує власний досвід як матеріал для творчості. Проте автор
намагається оминати прямий автобіографізм, він пише про себе і в той же час не
про себе. Не варто проводити повне ототожнення автора з його персонажами,
адже такий підхід здатний викривити розуміння творчості письменника.
Філософсько-естетичні переконання Морі Оґая неоднозначні та своєрідні. Їх
аналіз дає можливість краще осягнути специфіку світоглядних ідей письменника,
178
його життєвих та художніх пріоритетів та окреслити нові риси творчої концепції
митця.