МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ЗЕМЕЛЬНИМИ РЕСУРСАМИ (НА ПРИКЛАДІ ДЕГРАДОВАНИХ І МАЛОПРОДУКТИВНИХ ЗЕМЕЛЬ)

Короткий опис

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ

На правах рукопису

ШАПОРЕНКО ОЛЬГА ІВАНІВНА

УДК 351. 823. 1 : 332. 33

МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ЗЕМЕЛЬНИМИ РЕСУРСАМИ (НА ПРИКЛАДІ ДЕГРАДОВАНИХ І МАЛОПРОДУКТИВНИХ ЗЕМЕЛЬ)

Спеціальність 25.00.02 Механізми державного управління

Дисертація
на здобуття наукового ступеня доктора
наук з державного управління

Науковий консультант Поважний Станіслав Федорович,
доктор економічних наук, професор

Донецьк 2005

ЗМІСТ
Перелік умовних позначень ............................................................................ 2
ВСТУП ............................................................................................................... 3
РОЗДІЛ 1. НАУКОВІ ОСНОВИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ЗЕМЕЛЬНИМИ РЕСУРСАМИ ............................................... 16
1.1. Історичний розвиток земельних відноси .......................................... 16
1.2. Теоретико-методологічні основи державного управління
земельними ресурсами..................................................................... 33
1.3. Вплив антропогенних чинників на стан ґрунтового покриву ......... 50
1.4. Соціально-економічні наслідки розвитку процесів деградації
земель ............................................................................................... 67
1.5. Роль держави у раціональному використанні і охороні
земельних ресурсів ........................................................................... 83
Висновки до розділу 1..................................................................... 107

РОЗДІЛ 2. ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ПРОЦЕСУ ДЕРЖАВНОГО
УПРАВЛІННЯ ЗЕМЕЛЬНИМИ РЕСУРСАМИ ................. 112
2.1.Характеристика природних умов і особливості
сільськогосподарського виробництва ........................................... 112
2.2. Розвиток процесу управління земельними ресурсами .................. 126
2.3. Особливості стану і використання ґрунтів і земльного фонду
регіону .............................................................................................. 142
Висновки до розділу 2 .................................................................... 160

РОЗДІЛ 3. ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНА ОЦІНКА ЗЕМЕЛЬНИХ
РЕСУРСІВ ЯК ІНФОРМАЦІЙНА СКЛАДОВА
ВИЗНАЧЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ЗЕМЕЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ ...163
3.1.Процеси деградації земель сільськогосподарського призначення ..................................................................................... 163
3.2. Консервація деградованих земель і її еколого-економічна
ефективність ..................................................................................... 178
3.3. Основні підходи до виявлення деградованих і забруднених земель 199
3.4. Вплив господарської діяльності на процеси забруднення земель ..... 223
3.5. Державні механізми удосконалення земельних відносин
з метою охорони земельних ресурсів ............................................ 235
Висновки до розділу 3 .................................................................... 261

РОЗДІЛ 4. ЗЕМЕЛЬНІ ВІДНОСИНИ І ҐРУНТООХОРОННА
ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ.......................................................... 263
4.1. Розвиток земельних відносин в ході земельної реформи .............. 263
4.2. Землеустрій в умовах техногенного забруднення території ......... 283
4.3. Адаптація організації використання земельних ресурсів
до їх екологічного стану ................................................................. 306
Висновки до розділу 4 ................................................................... 327
РОЗДІЛ 5. УДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНИХ МЕХАНІЗМІВ
РЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ РАЦІОНАЛЬНИМ
ВИКОРИСТАННЯМ ЗЕМЕЛЬ ТА ЗАХИСТУ ЇХ ВІД
ДЕГРАДАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ .............................................................. 330
5.1. Об ґрунтування функцій механізмів державного управління
земельними ресурсами ............................................................................330
5.2. Міждисциплінарний підхід до розв’язання проблем управління
деградованими землями .................................................................. 359
5.3. Основні напрямки удосконалення управління деградованими і малопродуктивними землями ........................................................ 370
Висновки до розділу 5 ................................................................... 382
ВИСНОВКИ ................................................................................... 386
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .................................................... 394
ДОДАТКИ ...................................................................................... 417

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

АПК - агропромисловий комплекс
АСВДЗК - автоматизована система ведення державного земеьного кадасру
ВРХ - велика рогата худоба
ВОГ - власне очищення грунту
ГПК - гранично припустима концентрація
ГПВ - гранично прпустимий викид
ГТК - гідротермічний коефіцієнт
ГПС - гранично припустимі скиди
ГПН - гранично припустима норма
ДДТ - назва пестициду
ДПДС - Донецька протиерозійна дослідна станція
ІЗГ - індекс збереження грунтів
ІРЦ - інформаційно-ресурсний центр
НЕР - нова економічна політика
ОПК - ориєнтовно припустиі концентрації
ОПГ - особисте підсобне господарство
ПМК - пересувна механізована колона
ППЕГ - показник прояву ерозії грунтів
РГВ - рівень грунтових вод
САПР - система автоматизованого проектування
СПАР - синтетичні поверхнево-активні речовини
СМЗ - синтетичні мийні засоби
УААН - Українська академія аграрних наук
УЗР - управліня земельними ресурсами
УНДІЗГЕ - Український науково-дослідний інститут захисту грунтів від
ерозії
ФАР - фотосинтетично активна радіація
ЦСУ - центральне статистичне управління
ЕОМ - електронно обчислювальні машини
ЕТГ - еколого-технологічні грунти
PH - реакція середовища
GIS - комп’ютерні інформаційні системи

ВСТУП

Актуальність теми. В умовах переходу до ринкової економіки з особливою гостротою постає питання збереження, раціонального використання і розширеного відтворення земельних ресурсів як базису сталого розвитку України.
В теперішній час розвиток і удосконалення земельних відносин потребують відповідної системи управління з боку державних земельних органів.
Роль управління земельними ресурсами особливо зростає, виходячи із завдань нинішньої земельної реформи, яка передбачає перерозподіл земель з одночасною передачею їх у власність (переважно приватну), наданням у тимчасове користування, оренду та створення умов для рівноправного розвитку різних форм господарювання, а також забезпечення раціонального використання і всебічної охорони земельних ресурсів найважливішого національного багатства.
За умови функціонування нових земельних відносин в Україні вкрай потрібні теоретичні та прикладні дослідження з питань управління земельними ресурсами, зокрема деградованими і малопродуктивними землями. Це особливо важливо з огляду на те, що нині окремим функціям механізмів управління земельними ресурсами надається пріоритетне значення (державний земельний кадастр), тоді як іншим (землевпорядкування, державний контроль за раціональним використанням та охороною земель, моніторинг земель, проведення заходів з раціонального використання земель та їх охороні, економічні) не приділяється належної уваги з боку не лише практиків, а й вчених.
Теоретичні питання управління земельними відносинами одержали розвиток у роботах зарубіжних вчених: Т.М. Бургесс і Р. Вебстер, Д. Беккер, Н.Берг, Д. Хелмс, Р. Паркс, Т.А. Вебер і Д.А. Маргхим. Значний вклад в удосконалення методів як державного управління взагалі, так і раціонального використання та розширеного відтворення земельних ресурсів країни внесли вчені вітчизняні та країн СНД: Ю.Д. Білик, С.М. Волков, В.Г. В’юн, Д.С.Добряк, В.В. Дорофієнко, В.Г. Горлачук, Г.І. Горохов, О.Г. Мордвінов, Л.Я. Новаковський, І.В. Петенко, С.Ф. Поважний, А.Я.Сохнич, В.М. Трегобчук. Ними обґрунтовані принципи і методи управління земельними ресурсами. Проте проблеми управління саме раціональним використанням та охороною сільськогосподарських угідь в умовах проведення земельної реформи і у світлі прийнятих останнім часом Законів України майже не вирішуються, залишаються недостатньо опрацьованими питання саме еколого-економічних і соціальних механізмів державного управління земельними ресурсами, зокрема деградованими і малопродуктивними землями, функції механізмів управління земельними ресурсами.
Багато теоретичних і практичних питань державного регулювання в період перехідної економіки потребують ретельного дослідження.
Досі не створена інфраструктура цивілізованого земельного ринку, гальмуються процеси інвестування аграрної сфери шляхом застосування механізмів іпотечного кредитування під заставу землі, повільно впроваджуються сучасні методи ведення державного земельного кадастру, який зводиться до щорічного оновлення великої кількості цифрової інформації, яка базується, як правило, на недостовірних даних про кількість і якість земель, не проводиться моніторинг земель та землекористування, без якого неможливе обґрунтоване здійснення державної земельної політики, недотримання умов договорів оренди, нецільове використання коштів земельного податку, який повинен бути направлено на виконання меліоративних заходів, захист ґрунтів від водної та вітрової ерозії.
Якісно нові задачі ставляться перед сільськогосподарським виробництвом, коли порушена природна рівновага. Так, розораність багатьох територій України перевищує 70-80%. Понад 5 млн. га деградованих і малопродуктивних орних земель завдають величезних збитків.
У цьому зв’язку необхідний екологічний підхід, що припускає у виробничому процесі посилення уваги працівників сільського господарства до природного чинника, узгодженню екологічних і економічних інтересів.
Особливу увагу треба приділити питанням вивчення, оцінки і розробки прийомів запобігання негативного впливу деградованих і малопродуктивних земель, а також порушених і забруднених земель на навколишнє середовище. У зв’зку з тим, що вищезазначені землі при їх інтенсивному використанні представляють велику загрозу для функціонування всього агроландшафту, а також різко знижують продуктивність земель і можуть негативно впливати на здоров’я населення, необхідно розробити підхід до виконання робіт по виявленню цих земель на території України, та розглянути питання консервації деградованих земель та її еколого-економічну ефективність, що край необхідно для чіткого представлення ареалів розповсюдження на території земель з негативними екологічними параметрами для землекористування і проживання, а також визначення екологічних і соціально-економічних наслідків цих порушень та визначення збитків.
Таким чином, для задовольнення потреб суспільства та збереження природних якостей землі необхідно створити спеціальну систему організації її використання, яка була адекватна зароджуваним ринковим відношенням. Державне регулювання цього процесу повинно мінімізувати негативні наслідки, прийняти до уваги особливості різних форм хозяйнування, не допустити поспішності.
Отже, стратегічною метою земельної реформи має бути забезпечення високоефективного використання земель сільськогосподарського призначення, всебічної охорони та відтворення родючості ґрунтів, розв’язання продовольчої проблеми у країні. Ця стратегічна мета може бути досягнута тільки за умови переходу на модель екологічно сталого землекористування.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до тематики науково-дослідних робіт Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки України, яку затверджено на засіданні вченої ради ДонДАУ 28.01.99 р., протокол № 5, п.1, зокрема за темою № 99-07 (номер держреєстрації 0100U004248, 1999 2004 рр.). «Теоретичні та методологічні основи в сфері управління природокористуванням, охорони оточуючого середовища та екологічної освіти в Донбасі», у рамках якої автором досліджені теоретичні та методологічні основи в сфері державного управління деградовними і малопрдуктиними землями.
Мета і задачі дослідження. Мета дослідження обґрунтування теоретико-методологічних основ та розробка практичних рекомендацій щодо формування та підвищення результативності механізмів державного управління земельними ресурсами, зокрема деградованими і малопродуктивними землями, спрямованих на досягнення умов екологічно сталого розвитку землекористування.
Досягнення зазначеної мети обумовило необхідність вирішення наступних задач:
аналіз стану і проблем розвитку державного управління земельними ресурсами, зокрема деградованими і малопродуктивними землями;
дослідження сучасного стану земельних ресурсів та впливу процесів деградації земель на загальний стан землекористування та екологічну ситуацію;
визначення основних напрямків стратегічного управління земельними ресурсами, зокрема деградованими і малопродуктивними землями;
формування механізмів державного управління земельними ресурсами, зокрема деградованими і малопродуктивними землями, виявлення їх особливостей;
обґрунтування системи наукової класифікації деградованих земель;
визначення й удосконалення системи землевпорядних дій у процесі державного управління земельними ресурсами;
обґрунтування методики розрахунку збитків від деградації і забруднення земель;
удосконалення основних принципів побудови нової системи державного управління земельними ресурсами;
побудова регресивної моделі багаточинного аналізу водної ерозії земель, як важливого чинника деградації земель;
обґрунтування методики міждисциплінарного підходу до вирішення проблем управління деградованими землями;
розкриття можливостей вдосконалення механізмів державного управління земельними ресурсами в умовах формування і розвитку ринку землі;
виявлення особливостей функціонування системи державного управління земельними ресурсами на регіональному рівні.
Об’єктом дослідження є процес розвитку державного управління земельними ресурсами.
Предметом досліджень є теоретико-методологічні основи і практичні рекомендації державного управління земельними ресурсами, зокрема деградованими і малопродуктивними землями, взаємозв’язки та взаємодії його механізмів.
Методи дослідження. Методологічну і теоретичну основу дисертаційного дослідження склали фундаментальні положення науки управління і економічної теорії, системний підхід до вивчення досліджуваних організаційно-економічних процесів в українській і закордонній економіці та праці провідних вітчизняних і закордонних вчених, що розкривають закономірність розвитку ринкової економіки, державного регулювання земельних відносин.
У процесі визначення особливостей розвитку земельних відносин в Україні використовувалися методи системного анлізу державного управління використанням земельних ресурсів, їхньої охорони.
При розгляді теоретичних і методичних положень широко застосовувалися загальноприйнятиі методи: абстрактно-логічний (при формуванні умовисновків структури управління деградованими і малопродуктивними землями), що виходить від часткового до загального; аналіз і синтез (наукові основи системи управління деградованими і малопродуктивними землями); монографічне вивчення окремих соціально-економічних ситуацій (для детального вивчення і опису чинників впливу на ефективність використання деградованих і малопродуктивних земель). За допомогою економіко-статистичних методів у роботі подається інформація, яка ілюструє динаміку основних показників соціально-економічного розвитку, виявояє їх найважливіші тенденції і закономірності. Це дає змогу обгрунтувати рекомендації щодо управлінських заходів держави, регіоу стосовно проведення земельної реформи в Україні. З використанням методів кореляційного та регресійного анлізу побудована модель взаємозв’язку впливу природних чинників на стан ерозійно небезпечних земель, що дозволить визначити стратегію захисту земель від ерозії.
У процесі роботи над дисертацією використовувалися законодавчі і нормативно-правові акти з питань охорони земель, спеціальна література, матеріали проектних робіт з ведення систем землеробства на забруднених і підданих деградації територіях, рекультивації порушених земель і землевпорядженню, річні звіти господарств, матеріали земельного обліку, ґрунтових, геоботанічних і токсикологічних обстежень, нормативно-методичні документи і рекомендації, розробки науково-дослідних і проектних інститутів.
Наукова новизна одержаних результатів. Основний науковий результат дисертаційної роботи полягає в обґрунтуванні необхідності і можливості формування механізмів державного управління земельними ресурсами, зокрема деградованими і малопродуктивними землями, що вирішує важливу проблему задовільнення потреб еколого-економічного розвитку суспільства.
Наукова новизна результатів дослідження розкривається в наступних положеннях:
вперше:
обґрунтовано класифікацію державних механізмів управління системою земельних відносин з виділенням їх рівнів в залежності від суспільного значення;
встановлено закономірності впливу водної та вітрової ерозії на стан земельних ресурсів та запропоновано регресивну модель багатофакторного аналізу водної ерозії земель, що дозволить розробити стратегію захисту земель від ерозії;
запропоновано основні положення щодо виконання робіт з виявлення деградованих і забруднених земель, які набувають статусу нормативно-методичних документів;
розроблено міждисциплінарний підхід до рішення проблем управління деградованими землями, який містить класифікацію чинників, що впливають на збереження якості земель, та класифікацію фермерів і землекористувачів з метою застосування до них інструментів державної політики збереження земельних ресурсів;
удосконалено:
основні державні механізми створення нової системи державного управління земельними ресурсами, зокрема деградованими і малопродуктивними землями з урахуванням нинішньої економічної ситуації та особливостей проведення земельної реформи в країні;
методи формування заходів по запобіганню процесів деградації земель, відновленню і збереженню їх родючості;
методику розрахунку збитку від деградації земель, що дозволить раціонально використовувати ці землі і надати їм еколого-економічну оцінку;
методику розрахунку збитку від забруднення земель за допомогою введення коефіцієнтів екологічної ситуації й екологічної значимості території;
основні положення концепції сучасного землеустрою, який є реальним механізмом регулювання земельних відносин у процесі управління земельними ресурсами;
розширену класифікацію деградаційних процесів на основі показників, що їх характеризують;
дістали подальшого розвитку:
методи урахування соціально-економічних наслідків розвитку процесів деградації земельних ресурсів, які обумовлюють погіршення комфортності проживання людей, їх здоров’я, зниження чисельності і народження сільського населення, трудозабезпечення, що приводить до депопуляції жителів села, а також до зниження господарчих функцій земель;
теоретико-методологічні засади державного управління земельними ресурсами, зокрема деградованими і малопродуктивними землями в умовах реформування земельних відносин;
визначення ролі і місця держави у забезпеченні раціонального використання і охорони земельних ресурсів;
методи урахування впливу господарської діяльності на процес забруднення земель;
обґрунтування принципів державного регулювання земельних відносин;
методичний підхід до обґрунтування напрямів розвитку земельних відносин в ході земельної реформи;
закономірності відновлення (реабілітації) деградованих земель, показано їх місце в організації території землекористування і технологіях оброблення культур;
методи комплексної оцінки стану земельних ресурсів з урахуванням природно-антропогенних і техногенних чинників, ефективності використання основного засобу виробництва та перспективи розвитку сільського господарства.
Представлена робота із суті є однієї з перших робіт з дослідження державних механізмів управління земельними ресурсами, зокрема деградованими і малопродуктивними землями на основі системного аналізу.
Показано, що проблеми екологічного стану земельних ресурсів не можна розглядати та вирішувати поза сферою сільськогосподарського виробництва, перспектив його розвитку, а також економічного розвитку суспільства.
Практичне значення одержаних результатів виконаних у дисертації досліджень полягає в тому, що в сукупності вони створюють теоретичну, методологічну і методичну основу для практичного удосконалення (перебудови) системи державного управління земельними ресурсами в країні, що набуває в зв’язку з земельною реформою важливого значення. У даній роботі запропоновано шляхи формування механізмів державного управління земельними ресурсами на прикладі деградованих і малопродуктивних земель, а також розроблено заходи щодо запобігання негативного впливу цих земель на регіональному рівні на рівень сільськогосподарського виробництва конкретно на прикладі Донецького регіону.
Основні результати досліджень увійшли складовою частиною в розроблену в 1995 р. «Регіональну програму захисту земель від водної і вітрової ерозії, інших видів деградації земель Донецької області до 2010 року» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.93 р. № 334 «Про першочергові заходи для підготовки і проведення земельної реформи» і «Плану економічного і соціального розвитку України на 1994 р.» (розділ 1, Ч.1, Т.6) за завданням Донецького обласного управління земельних ресурсів Держкомзема України (довідка № 94 від 27.01.2005 р.), «Концепцію розвитку земельних відносин Донецької області до 2020 року» (довідка № 01-9-129-1 від 27.01.2005 р.), при розробці проекту Закону України «Загальнодержавна програма використання та охорони земель» (Державний Комітет України по земельних ресурсах, довідка № 55.1-16 від 12.01.2005 р.), при розробці проекту Закону України «Про Національну програму охорони родючості ґрунтів» (Міністерство аграрної політики України, довідка № 24-2- 09/197 від 20.12.2004 р.), у діяльності Інформаційно-ресурсного центру (ІРЦ) «Реформування земельних відносин в Україні», а саме при реалізації проектів «Підвищення правової та екологічної свідомості громадян України з метою реалізації права приватної власності на землю, екологічну безпеку та збалансоване землекористування в контексті положень нового Земельного Кодексу України», «Надання інформаційної та консультаційної підтримки громадянам України у роз’ясненні положень нового земельного Кодексу України», «Видання звіту ІРЦ «Реформування земельних відносин в Україні за 2001-2002 роки» (довідка №02/05 від 12.01.2005 р.). Документи, що підтверджують практичне значення одержаних результатів наведені у додатку А.
Особистий внесок здобувача. Положення, результати, висновки і рекомендації дослідження є особистим досягненням автора. Дисертант є відповідальним виконавцем науково-дослідних робіт із проблем удосконалення державного управління земельними ресурсами, зокрема деградованими і малопродуктивними землями. Конкретний особистий внесок автора і спільні наукові роботи показано у переліку основних опублікованих робіт за темою дисертації.
Апробація результатів дисертації. Результати досліджень повідомлені й обговорені на численних наукових і практичних конференціях, симпозіумах, семінарах, у тому числі на Міжрегіональній практичній конференції «Екологічні проблеми аграрного виробництва» (м. Дніпропетровськ, 1992 р.), Міжнародній науковій конференції «Власнісний статус і проблеми раціонального використання земель» (м. Київ, 2000 р.), Регіональній науково-практичній конференції «Екологія і безпека життєдіяльності: інноваційні процеси в науці, технологіях і освіті» (м. Макіївка, 2001 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Бізнес, екологія, здоров’я» (м. Донецьк, 2001 р.), II Міжнародній конференції. (м. Донецьк, 2002 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Динаміка наукових досліджень» (м. Дніпропетровськ, 2002 р.), Першій міжнародній науково-практичній конференції «Молодь і держава» (м. Авдєєвка, 2002 р.), Міжнародній конференції «Проблеми екології і безпеки життєдіяльності в умовах техногенного навантаження в Донбасі» (м.Донецьк, 2003 р.), IV міжнарод

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації на основі теорії державного управління земельними ресурсами у період реформування земельних відносин представлено результати рішення проблем формування механізмів державного управління земельними ресурсами, зокрема деградованими і малопродуктивними землями.
1. Обґрунтовано положення, що об’єктивна необхідність державного управління земельними ресурсами визначається особливою багатофункціональною роллю землі в житті суспільства, її природною обмеженістю і незамінимістю у будь-якій сфері підприємницької та іншої діяльності. Управління земельними ресурсами є об’єктивним процесом та системою заходів (правових, адміністративних, економічних тощо) щодо виконання землею суспільно-виробничих функцій. У данному випадку земельні ресурси виступають у якості предмету управління, а система земельних відносин є основним механізмом цього управління. Важливішими складовими у системі управління земельними ресурсами є: здійснення землеустрою, контроль за використанням та охороною земель, моніторинг земель, ведення державного земельного кадастру і обліку земель, проведення заходів з раціонального використання земель та їх охорони, економічне регулювання раціонального землекористування, вирішення земельних спорів, ринок землі, маркетингу, інноваційно-інвестиційна політика, забезпечення науково-технічною інформацією та ін.
Державне управління земельними ресурсами здійснюється за допомогою слідуючих заходів: розробки і реалізації законодавчих і нормативних правових актів, регіональних програм і планів, а також окремих заходів і рішень органів державної влади України і суб’єктів України; проведення державної планової, фінансової і інвестиційної політики; забезпечення вимог законодавства і нормативно-методичних документів; забезпечення механізму економічного стимулювання охорони і раціонального використання земельних ресурсів; контроль за станом земель, раціональним їх використанням і охороною, притягнення до відповідальності винних у порушенні законодавства; державного ліцензування, сертифікації і страхування; забезпечення державної освіти і пропаганди.
Станом земельних ресурсів необхідно управляти виходячи із загальнодержавного підходу, який забезпечує життєдіяльність населення держави.
2. Проведений аналіз стану земельних ресурсів в Україні показав, що їх якісний стан має сталу тенденцію до їх погіршення. За розрахунками, площа деградованих і малопродуктивних земель перевищує 6, 5 млн га, або 20 відсотків площі ріллі, а прямі щорічні втрати досягають у середньому 66,5 гривень на гектар, або в цілому по Україні близько 400 млн гривень. Збільшення антропогенного навантаження на земельні ресурси через інтенсифікацію виробництва сприяє розвитку ерозійних процесів, зниженню родючості ґрунтів. В Україні від водної і вітрової ерозії потерпають понад 13,4 млн. га сільськогосподарських угідь, у тому числі 10,6 млн. га орних земель , причому щорічний приріст еродованих земель становить 6080 тис. га. Це підтверджується також комплексним показником негативного наслідку антропогенного впливу на агроландшафти падінням вмісту гумусу в ґрунтах, який більш ніж на 20% не відповідає оптимальному природному параметру.
Розвиваються процеси засолення і заболочування, хімічного забруднення їх промисловістю й у результаті порушень технологій застосування засобів хімізації в сільському господарстві, безгосподарності. Існують значні вогнища забруднення сільськогосподарських угідь важкими металами, пестицидами, хімічними засобами захисту рослин. Відзначаються різні види радіоактивного забруднення.
3. Системний комплексний аналіз розвитку сільського господарства в регіоні на прикладі Донецької області за останні сто років свідчить про нерівномірність його розвитку, спади і підйоми виробництва продукції, витратну економіку виробничої діяльності сільськогосподарських виробників. Ретроспективний аналіз економіки сільського господарства за період його інтенсифікації показав, що цей спосіб виробництва, особливо в перші десять років його застосування, дав позитивні результати, що проявилося в значному зростанні валового продукту сільського господарства, підвищенні ефективності розвитку його галузей, збільшенні виходу продукції з кожного гектара землі, продуктивності тваринництва. Однак цей процес йшов неоднозначно, незважаючи на послідовне збільшення інвестицій у розвиток сільського господарства, зміцнення галузей його обслуговування. В останній період збільшилася його ресурсоємність, а зростання витрат на його виробництво не було адекватним темпам збільшення валового виробництва сільськогосподарської продукції, а головне, він не сприяв зменшенню площ деградованих і малопродуктивних земель, а навпаки, підвищились площі забруднених земель хімікатами.
Як показують дослідження розвитку сільського господарства, такий однобічний підхід до інтенсифікації приводить до експонентного зростання витрат енергії на одержання додаткової калорії, до поглиблення диспропорцій між використаними енергетичними ресурсами і приростом сільськогосподарської продукції, погіршенням екологічного стану та системи землекориствування. Застосування ресурсозберігаючих технологій сприяє зростанню виробничих можливостей.
Необхідно впроваджувати перехід від інтенсифікації до закритих циклів виробництва, безвідхідних екологічних технологій, покликаних вирішити й екологічні проблеми, тобто те, чого повинні прагнути всі системи. Іншими словами, системи повинні розвиватися за законами біосфери, у цьому випадку інтенсифікація повинна усе більше використовувати сили природи, природні чинники для підвищення ефективності виробництва.
4. Дослідження процесів деградації земель сільськогосподарського призначення показали, що у зв’язку з відсутністю чіткого поділу в Земельному кодексі деградованих земель на порушені, забруднені і деградовані землі і спільним розглядом деградованих і малопродуктивних земель, необхідно розглядати всі три категорії зазначених земель.
З урахуванням існуючих показників деградації розроблено оцінюванні показники для визначення ступеня деградації земель, запропоновано методику розрахунку розмірів збитку від деградації земель. Розрахунок збитку від деградації земель, забруднених промисловими відходами, виконано на прикладі Донецької протиерозійної дослідної станції. Отримані результати показують, що промислові підприємства і шахти, які забруднюють ґрунти, повинні щорічно відраховувати державі розмір збитку в сумі близько 11,9 млн. дол. Крім того, ці підприємства повинні вносити в державний бюджет 144,2 млн дол. фіксованого сільськогосподарського податку. Загальне відшкодування збитку складе 156,1млн. дол. Розв’язання питань визначення збитку від деградації земель, забруднених відходами промислових підприємств, дозволить раціонально використовувати ці землі і дати їм еколого-економічну оцінку.
При визначенні розмірів збитку від забруднення земель запропоновано введення коефіцієнтів екологічної ситуації й екологічної значущості території, з метою обліку сумарного впливу, який справляється забрудненням земель на екологічну обстановку і цінність земель, що допоможе точніше визначити розмір збитку від забруднення земель хімічними сполуками і дозволить раціонально використовувати забруднені землі та надати їм еколого-економічну оцінку.
5. На основі результатів проведеного аналізу земельних відносин в умовах переходу від суспільного володіння землею, а точніше державного, до різного роду власності сформовано механізми державного управління земельними ресурсами, зокрема деградованими і малопродуктивними землями з урахуванням нинішньої екологічної ситуації та особливостей проведення земельної реформи в країні, а саме:
доведення до логічного кінця формування відносин власності і господарювання на землі;
створення ринку землі;
заборона на зміну цільового призначення земельної ділянки;
здійснення державного контролю;
перехід від фіскальних методів використання землі до організаційно-господарських, екологічних, правових та ін.;
економічне регулювання раціонального використання і охорони земель;
удосконалення грошової та грошово-експертної оцінки земель;
нормативно-правове забезпечення;
розвиток ринкового землевпорядкування;
екологічні збори і введення екологічного налогу;
розвиток моніторингу земель.
6. Встановлено, що формування державних механізмів земельних відносин повинно передбачати розробку різних шляхів і способів стимулювання ґрунтоохоронної діяльності. Розв’язання даної проблеми вимагає застосування економічних важелів впливу на землекористувачів замість малоефективних адміністративних методів і ухилу за фіскальні методи охорони земель. За показник, що відбиває взаємозв’язок господарств зі станом охорони ґрунтів, пропонується використовувати відвернений і залишковий збиток від деградації, екологічні показники стану і використання земельних ресурсів найважливіші складові комплексного еколого-економічного ефекту Тим самим екологічний підхід до землекористування стане невід’ємною частиною економічно ефективного і раціонального використання земель у сільському господарстві.
7. Аналіз стану ерозійно-небезпечних земель дозволив установити вплив сукупності чинників на стан земельних ресурсів та побудувати регресійну модель, що відбиває залежність еродованості ґрунтів від кліматичних, геоморфологічних, ґрунтових і біорослинних умов. Аналіз парних коефіцієнтів кореляції дозволив виявити випадки, коли зв’язок між чинниками є функціональним або таким, що наближається до нього. Так, відзначено позитивний зв’язок між крутістю схилів і сумарною кінетичною енергією ерозійної частини злив. Слабка тіснота зв’язку спостерігається між вмістом гумусу в ґрунті й іншими чинниками, тому при покроковій побудові моделі цей чинники може бути виключений (відсіяний). Вивчення впливу природних чинників на еродованість ґрунтового покриву дозволяє виробити стратегію захисту ґрунтів від ерозії, здійснити її прогноз і розробити нормативи для формування культурних агроландшафтів, науково обґрунтовано вирішувати питання розміщення посівів і раціонального землекористування. Таким чином, для надійного захисту ґрунтів від ерозії необхідно збільшити обсяги протиерозійного обробітку, здійснити перехід на контурно-меліоративну організацію території. Особлива увага повинна бути приділена створенню капітальних об’єктів постійної захисної дії (садіння полезахисних, стокорегулювальних і прияружно-балочних лісосмуг, закріплення ярів зі живорослими вершинами, будівництво гідротехнічних споруд водозатримувальних, водовідвідних і водозбірних).
8. Встановлено, що деградація земельних ресурсів може бути нівельована за допомогою ефективних технологій і практики збереження земельних ресурсів, застосовуваних до фермерів і землевласників. Слід використовувати матрицю технічних, соціальних, економічних і організаційних чинників, що впливають на процес прийняття рішень. Це припускає необхідність міждисциплінарного підходу до розв’язання проблем управління земельними ресурсами. Спеціалісти повинні будуть оперувати комп’ютерними інформаційними системами, моніторингом і системою заходів і використовувати технічні і біологічні дані про застосування до соціально-економічної відповідальності для досягнення соціального благополуччя. Усі вчені й інженери повинні будуть чітко координувати зусилля з політиками і чиновниками, відповідальними за формування і впровадження практики ліквідації деградації. Ці положення повинні бути включені до програми сталого розвитку землекористування.
9. З метою оптимізації і підвищення ефективності державного управління земельними ресурсами в умовах формування багатоукладної економіки і ринку пропонується:
для підвищення еколого-економічної ефективності використання земель слід розвивати кооперацію як у формах господарювання, так і в проведенні природоохоронних заходів;
підсилити значення економічного регулювання і стимулювання використання земельних ресурсів, упровадження нових агротехнологій. Для цього потрібна розробка правових регулюючих актів, упровадження механізмів контролю, штрафів, податків;
переглянути структуру капіталовкладень у сільське господарство, передбачивши виділення до 25% інвестицій на охорону і раціональне використання землі, впровадження екологічно чистих технологій. У цьому зв’язку потрібна розробка нормативів у розподілі госпрозрахункового доходу, збільшення плати за землю й інші природні ресурси, створення спеціальних фондів, надання пільгових кредитів на проведення природоохоронних заходів, цільове фінансування екологічних програм з держбюджету.
10. На засадах наукових досліджень встановлено, що необхідна розробка якісно нової програми раціонального використання земельних ресурсів, їхнього захисту від процесів деградації. Для цього необхідно поетапне скорочення площ земель сільськогосподарського користування (насамперед, еродованої ріллі) або значні зміни структури сільгоспугідь в окремих її зонах. Одночасно необхідно розширити площі природоохоронних територій (лісу, лісосмуг, зон рекреації і т.д.), вивести з ріллі низькопродуктивні ділянки і залужити їх, що збільшить стійкість агроландшафтів.
Раціональна структура сільськогосподарських угідь як чинник екологічно збалансованого землеробства визначає необхідність оптимізації структури посівних площ. З екологічних позицій ця структура повинна мати науково обґрунтоване (оптимальне) співвідношення набору й обсягів культур, чергованих у визначеному порядку і в часі, що дозволить створити екологічне середовище, буде сприяти взаємному поповненню виношуваних елементів, забезпечить сприятливий стан посівів, відверне від руйнування фізичних властивостей ґрунту і забезпечить стійкість до ерозійних процесів.
Формування державних механізмів управління використанням земель та захисту їх від деградаційних процесів дасть змогу забезпечити раціональне використання і охорону всього земельного фонду України.
11. Наукові положення та практичні рекомендації використані при розробці проекту Закону України «Про Загальнодержавну програму використання та охорони земель». Охорона земель сільськогосподарського призначення забезпечується на основі реалізації комплексу заходів щодо збереження продуктивності сільськогосподарських угідь, підвищення їх екологічної стійкості та родючості ґрунтів, впровадження екологічно та економічно обґрунтованих систем ведення сільського господарства з контурно-меліоративною організацією території, адаптованих до місцевих умов технологій (довідка № 55.1-16 від 12.01.2005р.).

Основні результати досліджень увійшли складовою частиною в розроблену у 1995 році «Регіональну програму захисту земель від водяної і вітрової ерозії, інших видів деградації земель Донецької області до 2010 року» (довідка № 94 від 27.01.2005 р.), «Концепцію розвитку земельних відносин Донецької області до 2020 року» (довідка № 01-9-129-1 від 27.01.2005 р.), при розробці проекту Закону України «Про Національну Програму охорони родючості ґрунтів» (Міністерство аграрної політики України, довідка № 24-2-09/197 від 20.12.2004р.), у діяльності Інформаційно-ресурсного центру «Реформування земельних відносин в Україні», а саме при реалізації проектів «Підвищення правової та екологічної свідомості громадян України з метою реалізації права приватної власності на землю, екологічну безпеку та збалансоване землекористування в контексті положень нового Земельного кодексу України», «Надання інформаційної та консультаційної підтримки громадянам України у роз’ясненні положень нового Земельного кодексу України», «Видання звіту ІРЦ «Реформування земельних відносин в Україні за 2001-2002 роки» (довідка № 02/05 від 12.01.2005 р.).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Агропромисловий комплекс України: стан та перспективи розвитку (19902000 рр.) // Информ.-аналiт. зб. УААН. Iн-т аграр. економiки / За ред. Саблука П.Т. К.: Сiчень, 1999. 335 с.
2. Азова Т.И. Влияние многолетних трав на физико-химические свойства обыкновенных черноземов Саратовского правобережья // Сб. научн. тр. СГСХА им. Н.И. Вавилова. Саратов, 1997. С. 217219.
3. Актуальні питання аграрної політики // Збірник робіт 20022003 рр. Проект «Аграрна політика для людського розвитку». К., 2003. 499 с.
4. Актуальні питання аграрної політики // Збірник робіт 20032004 рр. Проект «Аграрна політика для людського розвитку». К., 2004. 452 с.
5. Алексеев Ю.В. Тяжелые металлы в почвах и растениях. Л.: Агропромиздат, 1987. 142 с.
6. Андриишин М.В., Магазинщиков Т.П. Эффективность организации использования земельных ресурсов. Львов: Вища школа, 1981. 162 с.
7. Антоненко Л.А. Историко-экономический аспект организации землепользоания на юге Украины // Аграрная наука. 1996. № 2. С. 4142.
8. Байтала В.Д., Дубік В.Г. Лісові екосистеми як один із основних природних факторів ренатуралізації антропогенних ландшафтів // Современные проблемы охраны земель: Сб. тр. Межгосуд. научн. конф. (Киев, 1012 сент. 1997г.) / НАН Украины, СОПС. К., 1997. Ч.1. С. 256-258.
9. Беззубко Л.В. Экологические проблемы закладки породы в шахты. Современные проблемы охраны земель // Современные проблемы охраны земель: Сб. тр. Межгосуд. научн. конф. (Киев, 1012 сент. 1997г.) / НАН Украины, СОПС. К., 1997. Ч.З. С. 220222.
10. Берг Л.С. География и ее положение среди других наук // Вопросы страноведения. 1985. № 1. С. 7.
11. Березин П.Н., Гудима И.И. Физическая деградация почвы: параметры состояния // Почвоведение. 1994. № 11. С. 6770.
12. Березин П.Н. Диагностика потенциальной и актуальной слитости почв по физическим критериям // Почвоведение. 1990. № 5. С. 6575.
13. Берендеева Л.Л. Выявление токсичных концентраций СПАВ в поливных водах и биохимическая деятельность почвенных микроорганизмов азотного цикла на фоне этих концентраций // Тр. IY Всесоюзного совещания по исследованию миграции загрязняющих веществ в почвах и сопредельных средах. Л.: Гидрометеоиздат, 1985. С. 192.
14. Білик Ю.Д., Леонець В.О. Соціально-економічна спрямованість земельної реформи // Землевпорядний вісник. 2001. № 1. С. 1014.
15. Бобылёв С.Н. Экологизация экономического развития: Учебн. пособие. М.: ТЕИС, 1993. 80 с.
16. Бобылёв С.Н., Ходжаев А.Ш. Экономика природопользования: Учебн. пособие. М.: ТЕИС, 1997. 272 с.
17. Боговин А.В. Проблемы использования кормовых угодий (сенокосы и пастбища // Тез. докл. Проблемы использования земли в условиях реформирования сельскохозяйственного производства и проведения земельной реформы. Киев-Чабаны, 1995. С. 2324.
18. Бондарев А.Г. Микроэлементы благо или вред. М.: Знание, 1984. 144 с.
19. Бондарь Г.В. Защитить человека : [Интервью с доктором мед. наук, зав. кафедрой онкологии Донецкого медицинского института Г.В. Бондарем / Записала Л. Дунаева] // Донбасс. 1992. 31 янв.
20. Борисенко А. Денежная оценка земли в условиях рыночной экономики // АПК: Экономика, управление. 1991. № 12. С. 63-69.
21. Бородавка Е.Б. Мониторинг лесных экосистем Донецкой области // Межд. науч. конф.: Тез. докл. М., 1996. Т.2. С. 99100.
22. Бримблкумб П. Состав и химия атмосферы. М.: Мир, 1988. 351 с.
23. Будённый Ю.В. Основные аспекты восстановления почвенного плодородия // Вісник ХДАУ. Харків, 1999. № 5. С. 348351.
24. Булыгин С.Ю. Стратегия борьбы с эрозией почв // Земледелие. 1991. № 3. С. 2730.
25. Булыгин С.Ю., Кривов В.Н. Эрозия почв в Украине: опасность, проявление, охрана // Современные проблемы охраны земель: Труды Межгосуд. научн. конференции. Киев, 1012 сент. 1997 г. К.: СОПС, 1997. Т. 3. С. 25.
26. Бурцева Л.В. Фоновое содержание свинца, ртути, мышьяка и кадмия в природных средах (по мировым данным) // Мониторинг фонового загрязнения природных сред / Л.В. Бурцева, Л.А. Лапенко, Э.Я. Кононов, Е.И. Юшкан, Т.Б. Чичева, М.Е. Балашова. Л., 1991. Вып. 7. С. 2356.
27. Бучинский И.Е. Засухи. Суховеи, пыльные бури на Украине и борьба с ними. К.: Урожай, 1970. 236 с.
28. Вальков В.Ф. Почвенная экология сельскохозяйственных растений. М.: Агропромиздат, 1986. 208 с.
29. Варламов А.А. Внутрихозяйственная организация использования земель на ландшафтной основе: теория, методы, практика. М.: МИИЗ, 1990. 327 с.
30. Варламов А.А. Основной принцип государственного регулирования земельных отношений в России // Сб. научн. трудов гос. ун-та по землеустройству. М., 1998. С. 7176.
31. Варламов А.А., Волков С.Н. Повышение эффективности использования земли. М.: Агропромиздат, 1991. 280 с.
32. Веденичев П.Ф. Земельные ресурсы Украинской ССР и их хозяйственное использование. К.: Наук. думка, 1972. 176 с.
33. Веклич О.О. Економічний механізм екологічного регулювання в Україні. К.: Український інститут дослідження навколишнього середовища і ресурсів, 2003. 88 с.
34. Виноградов Б.В. Дистанционные индикаторы опустынивания и деградации почв // Почвоведение. 1993. № 2. С. 98103.
35. Волощук М.Д. Еродовані землі: проблеми та шляхи їх оздоровлення // Стан земельних ресурсів в Україні: проблеми та шляхи вирішення. Зб. доповідей Всеукр. наук.-практ. конф. К.: Центр екологічної освіти та інформації, 2001. С. 7578.
36. Волков С.Н., Вершинин В.В. Основные принципы природоохранного землеустройства в условиях техногенеза // Вестник РАСХН. 1998. № 6. С.1617.
37. Вилучення з інтенсивного обробітку малопродуктивних земель та їх раціональне використання / За ред. В.Ф. Сайка. К.: Аграрна наука, 2000. 37 с.
38. Галушко В.П. Формування ринку земель в Україні / В.П.Галушко, Ю.Д.Білик, А.С.Даниленко та ін. К.: Урожай, 2002. 280 с.
39. Гацуляк Г.Д., Микула О.Я. Окремі питання теорії управління земельними ресурсами // Вісник Львівського державного аграрного університету / Проблеми реформування земельних відносин в умовах західного регіону України. Львів, 1997. № 1. С. 111114.
40. Геннадиев А.Н. Почвоохранная политика и фермерское землепользование в США // Почвоведение. 1997. № 4. С. 522528.
41. Геннадиев А.Н. Почвоохранные положения в законах о фермерстве США // Почвоведение. 1999. № 9. С. 4449.
42. Генов А.П. Изменение физико-химических свойств чернозёмов Донецкого Приазовья при различных способах использования // Современные проблемы охраны земель: Сб. тр. Межгосуд.научн. конф. (Киев, 1012 сент. 1997г.) / НАН Украины, СОПС. К., 1997. Ч.2. С. 207209.
43. Гладкий А.С., Яровенко А.Ф. Грунти Донбасу. Харків: Донбас, 1958. 135с.
44. Глубовских Н.И. Влияние орошения минерализованными шахтными водами на урожай сельскохозяйственных культур и свойства почвы // Земледелие: специализация, концентрация. Донецк: Донецкая областная с.-х. опытная станция, 1976. С. 9698.
45. Гончар М.Г. Экологические проблемы сельскохозяйственного производства. Львов: Львовский ГАУ, 1986. 142 с.
46. Гончарук Н.Б. Земельная реформа основа изменения форм хозяйствования в аграрном секторе Украины // Тез. докл.: Проблемы использования земли в условиях реформирования сельскохозяйственного производства и проведения земельной реформы. Киев-Чабаны, 1995. С. 118119.
47. Гордій М.М. Стале землеробство проблеми і шляхи вирішення // Стан земельних ресурсів в Україні: проблеми та шляхи вирішення: Зб. доп. Всеукраїнської наук.-практич. конф.. К.: Центр екологічної освіти та інформації, 2001. С. 3237.
48. Горлачук В.Г. Управління земельними ресурсами / В.В.Горлачук, В.Г.В’юн, А.Я.Сохнич; За ред. В.Г.В’юна. Миколаїв: Вид-во МФ НаУКМА, 2002. 316 с.
49. Горлов В.Д. Рекультивация земель на карьерах. М.: Недра, 1984. 264 с.
50. Горохов Г.И. Внутрихозяйственное землеустройство колхозов. М.: Сельхозиздат, 1956. 312 с.
51. Грунти Донецької області. Донецьк: Донбас, 1969. 32 с.
52. Гудериан Р. Загрязнение воздушной среды. М.: Мир, 1979. 200 с.
53. Давыдов В.Д., Кавеза Г.И. Предупреждение засоления орошаемых земель // Резервы земледелия в Донбассе. - Донецк: Донецкая областная с.-х. опытная станция, 1972. С. 111115.
54. Даниленко А.С. Про підсумки роботи за 2000 рік і завдання землевпорядної служби на 2001 рік та перспективу // Землевпорядний вісник. 2001. № 1. С. 47.
55. Даниленко А.С. Моя Україно, вірю в твоє майбутнє. Кн. 2. К.: Урожай, 2003. 408 с.
56. Дебаты о земле в Государственной думе 19061917 год. М.: Риц Гос НИТИ, 1995. 395 с.
57. Девитт А.В. Сжигание ископаемого топлива // Защита атмосферы от промышленных загрязнений. В 2-х т. Т.1 М.: Металлургия, 1988. С. 500538.
58. Державна програма захисту земель від водної і вітрової ерозії, інших видів деградації земель. К.: Державний комітет по земельних ресурсах, 1996. 66 с.
59. Дмитренко В.Л. Экономика противоэрозионных мероприятий: Монография. Донецк: Регион, 1992. 176 с.
60. Дмитренко В.Л. Оптимизация элементов агроландшафта // Земледелие. 1995. № 2. С. 45.
61. Дмитренко В.Л., Сириченко Д.П. Эколого-экономическая оценка комплекса противоэрозионных мероприятий. Донецкий центр научно-технической и экономической информации. Донецк: Укрземпрект, 1992. 142 с.
62. Дмитренко В., Махортов Ю. Опыт денежной оценки пахотных земель // Экономика Украины. 1997. № 22. С. 4855.
63. Добровольский Г.В., Гришина Л.А. Охрана почв. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1985. 224 с.
64. Добряк Д.С. Класифікація та екологобезпечне використання сільськогосподарських земель: Наукова монографія. К.: Інститут землеустрою УААН, 2001. 309 с.
65. Добряк Д.С. Концептуальні засади розвитку землеустрою // Землевпорядкування. 2001.- №1. С. 2732.
66. Добряк Д.С. Економічний оборот землі в Україні: теорія, методологія і практика / Д.С. Добряк, А.Г. Тихонов, Л.В. Паламарчук. К.: Урожай, 2004. 136 с.
67. Добряк Д.С. Теоретичні засади сталого розвитку землекористування у сільському господарстві / Д.С. Добряк, А.Г. Тихонов, Н.В. Гребенюк. К.: Урожай, 2004. 136 с.
68. Добряк Д.С. Пріоритети наукових досліджень з проблем земельних відносин, землеустрою, земельного кадастру // Землеустрій і кадастр. 2004. № 12. С. 11.
69. Довідник з агролісомеліорації / За ред. П.С.Пастернака. К.: Урожай, 1973. 288 с.
70. Довкілля Донеччини у 2003 році // Статистичний збірник № 41. Донецьк: Головне управління статистики у Донецькій області, 2004. С. 12.
71. Долгилевич М.И. Пыльные бури и агролесомелиоративные мероприятия. М.: Колос, 1978. 159 с.
72. Донецкая область за 50 лет. Статистический сборник. Донецк: Статистика, 1967. 232 с.
73. Дорофієнко В.В. Теорія і практика місцевого економічного розвитку в контексті закону України «Про місцеве самоврядування» // Менеджер: Вісник ДонДАУ. Донецк: ДонГАУ, 2002. - № 4(20). С. 79.
74. Дубровский С.М. Столыпинская земельная реформа. М.: АН СССР, 1963. 599 с.
75. Дугова Е.П., Анисимова А.Б. Изменения деградации почвенного покрова геоморфологических регионов Донбасса и применение безопасных приемов защиты земель в условиях интенсификации сельскохозяйственного производства // Тез. докл. Основы построения контурно-мелиоративного земледелия на ландшафтной основе в степной зоне. Т.1. Луганск, 1991. С. 7880.
76. Егоров В.И. Фоновое содержание озона, окислов серы и азота в приземном слое атмосферы (по мировым данным) // Мониторинг фонового загрязнения природных сред. Выпуск 2. Л.: Гидрометеоиздат, 1984. С. 1017.
77. Заболоцкий В.Р. Возвращение отчуждённых земель в сельскохозяйственный оборот // Земледелие. 1997. № 1. С. 39.
78. Загальнодержавна програма використання та охорони земель. Проект. К.: Державний Комітет України по земельних ресурсах, 2004 49 с.
79. Загрязнение тяжёлыми металлами Донецкой области, их судьба в почве, растениях, животных. Механизмы дейстия в биологических объектах. Аналитическая информация / М.М. Тимофеев, С.Н. Александров, В.А. Черепов, А.И. Жиряков, Л.Г. Назарова. Донецк: УААН, 1996. 72 с.
80.