Механізми становлення та Розвитку cоціального партнерства органів публічної влади І неурядових некомерційних організацій

Короткий опис

Одеський регіональний інститут
державного управління

Національної академії державного управління
при Президентові України

На правах рукопису

ПІРОЖЕНКО Наталія Вікторівна

УДК 35.072:331.105.008.8

Механізми становлення та Розвитку cоціального партнерства органів публічної влади І неурядових некомерційних організацій

25.00.02 механізми державного управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник
Надолішній Петро Іванович
доктор наук з державного
управління, професор

ОДЕСА 2007

З М І С Т

ВСТУП.........................................................................................................................

3

Розділ 1.

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНОГО ПАРТНЕРСТВА В УМОВАХ СТАНОВЛЕННЯ ДЕМОКРАТИЧНОГО УРЯДУВАННЯ..............................................

13

1.1.

Феномен соціального партнерства у вітчизняній і зарубіжній теорії..........................................................................................................

14

1.2.

Категорійно-понятійний апарат та методологія дослідження ....

30

1.3.

Партнерство органів влади і неурядових некомерційних організацій як складова соціального механізму демократичного урядування ..

44

Висновки до першого розділу.

62

Розділ 2.

НЕУРЯДОВІ НЕКОМЕРЦІЙНІ ОРГАНІЗАЦІЇ ЯК СУБ’ЄКТИ МІЖСЕКТОРНОГО СОЦІАЛЬНОГО ПАРТНЕРСТВА......................

65

2.1.

Становлення неурядових некомерційних організацій як процес самоорганізації українського суспільства..............................................

66

2.2.

Законодавче регулювання процесу створення та діяльності неурядових некомерційних організацій.................................................

79

2.3.

Функції неурядових некомерційних організацій та їх ресурсне забезпечення..............................................................................................

100

Висновки до другого розділу.

112

Розділ 3.

ПОЛІТИКО-ПРАВОВЕ Й ОРГАНІЗАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗВИТКУ ПАРТНЕРСТВА ОРГАНІВ ПУБЛІЧНОЇ ВЛАДИ І НЕУРЯДОВИХ НЕКОМЕРЦІЙНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ.......................

115

3.1.

Основні напрями та принципи розвитку соціального партнерства на сучасному етапі.........................................................................................

116

3.2.

Взаємодія органів публічної влади і неурядових некомерційних організацій у процесі формування управлінських рішень та реалізації соціальних програм.................................................................

133

3.3.

Технології та організаційні форми соціального партнерства..............

154

Висновки до третього розділу.

168

ВИСНОВКИ........................................................................

172

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...................................................................

177

ДОДАТКИ...................................................................................................................

199

ВСТУП

В останні роки концепція соціального партнерства набуває широкої популярності. Державні діячі, окремі представники бізнесу, лідери політичних і громадських об’єднань у своїх виступах проголошують соціальне партнерство найкращим і, чи не єдиним, засобом урахування інтересів різних сегментів суспільства. Та рівень розуміння сутності феномену соціального партнерства далеко ще не відповідає ступеню популярності самого терміну.
Наукова привабливість як самої категорії "соціальне партнерство", так і концепцій та ідей, що з нею пов’язані, зростала по мірі поширення гуманістичної ідеології. Однак практична реалізація цих ідей стала можливою тільки тоді, коли сила потенційних суб'єктів соціального партнерства груп із різними і найчастіше конфронтуючими інтересами поступово наближалася до точки паритету. Справжня демократія це демократія "відкритих дверей", коли між "організованими громадянами" (неурядові громадські організації), "організованою владою" (урядові інститути) і "організованими грошима" (підприємницькі структури) виникає паритет. Окрім того, наприкінці ХІХ на початку ХХ століття все більшою мірою суспільство стало усвідомлювати, що одні соціальні групи об'єктивно не можуть диктувати свою волю іншим, що подальша конфронтація загрожує значними соціальними потрясіннями і "поглинає" значну частку валового національного продукту. Водночас технічний прогрес уможливив суттєве зростання реальних доходів населення протягом короткого часу, що значно розширило поле для укладання суспільного договору на принципах "соціального партнерства".
Таким чином, дослідження тенденцій становлення соціального партнерства як у розвинених країнах, так і в країнах, що вибрали шлях демократичного розвитку, і, насамперед з погляду науки державного управління, є необхідною умовою осягнення процесів еволюції суспільства в довгостроковій перспективі й формування адекватної сучасним умовам державної політики соціально-економічного розвитку.
Актуальність теми дисертаційного дослідження для вітчизняної соціальної практики обумовлена передусім тими глибинними змінами, що відбуваються у сфері взаємовідносин органів публічної влади і громадян та їх організацій в умовах становлення демократичного урядування. Президентські вибори 2004 року в Україні виявили один з принципових конфліктів між владою і суспільством, яке заявило про свою зрілість і готовність контролювати дії влади, сформулювало чітко визначений запит забезпечити незворотність демократичних перетворень, максимально наблизити функціонування основних політичних інститутів до європейських стандартів. Тому доцільність впровадження механізмів соціального партнерства для України беззаперечна: відмова соціальних партнерів від конфронтації на користь взаємної згоди, співробітництво на паритетних засадах суттєво сприяли б внутрішній стабілізації та соціальному миру. Дослідження ж цих механізмів, створення науково обґрунтованої бази для їх конструювання та коректного вплетення у тканину реальної публічної політики, а також розроблення концептуальної бази для формування моделей та методів міжсекторної взаємодії стали наразі гострою необхідністю соціально-економічних перетворень в країні.
Проблемам взаємодії держави та громадянського суспільства, теорії і практики соціального партнерства присвячена значна кількість наукових праць вітчизняних та зарубіжних вчених. Досліджені питання реалізації посередницьких функцій органів публічної влади, профспілкових організацій та об'єднань роботодавців у регулюванні відносин соціального партнерства у сфері бізнесу. Сутність цього посередництва, його раціональні форми розкриті в працях багатьох юристів, політологів, економістів і соціологів. Захищені дисертації, у яких досліджуються окремі державно-управлінські аспекти зв'язків і взаємодії органів влади і неурядових організацій (В. Надрага, В. Работа, А. Стойка).
Ці дослідження є значним внеском у теорію, методологію та практику соціального партнерства, відносин органів влади та громадськості.
Однак у науковій літературі поки що практично відсутня цілісна концепція соціального партнерства органів державної влади і органів місцевого самоврядування (органів публічної влади) з неурядовими некомерційними організаціями, зокрема механізмів його становлення і розвитку. Недостатньо розроблено теоретико-методологічний апарат дослідження соціального партнерства на етапі демократичних перетворень та становлення ринкової економіки. Відтак назріла необхідність проведення окремого аналізу реалізації державної політики щодо неурядових некомерційних організацій, обґрунтування шляхів приведення її складових у відповідність до реалій ринкової трансформації українського суспільства. Йдеться про соціальне партнерство, основна ознака якого створення умов для найкращого поєднання інтересів різних сегментів суспільства. Такі поєднання і взаємодія є фундаментом стабільності держави, гарантією послідовного розвитку демократії. Тобто дослідження феномену соціального партнерства органів публічної влади і неурядових некомерційних організацій, механізмів його формування, функціонування і розвитку має як наукове, так і практичне значення.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Виконане дисертаційне дослідження є складовою частиною науково-дослідних робіт, які проводилися в Одеському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, а саме: "Економіко правовий механізм розвитку державного управління і місцевого самоврядування" (№ держреєстрації 0104U004195) та науково-дослідної роботи на замовлення Кабінету Міністрів України "Розробка комплексу елементів фахової підготовки державних службовців з метою забезпечення системного розвитку їх професійних якостей" (№ держреєстрації 0104U004196), у межах яких автором проведено аналіз економічних і правових механізмів державного управління соціальним партнерством та проблем удосконалення програм професійної підготовки державних службовців.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у науково-теоретичному обґрунтуванні принципів, функцій та організаційних форм соціального партнерства між органами публічної влади і неурядовими некомерційними організаціями та визначенні на цій основі сукупності механізмів його становлення та розвитку в Україні на сучасному етапі.
Для досягнення мети були поставлені такі завдання:
· дослідити теоретико-методологічні підходи до аналізу феномену соціального партнерства в контексті державного управління;
· уточнити сутнісні характеристики і зміст основних понять "соціальне партнерство", "неурядові некомерційні організації", "демократичне урядування", "соціальний механізм демократичного урядування";
· визначити функції і роль соціального партнерства у системі соціального механізму демократичного урядування;
· проаналізувати сучасний стан розвитку неурядових некомерційних організацій в Україні, визначити їх особливості та форми партнерства з органами публічної влади;
· здійснити порівняльний аналіз моделей соціального партнерства в Україні і за кордоном;
· виявити об’єктивні чинники становлення і подальшого розвитку процесу міжсекторного соціального партнерства органів публічної влади та неурядових некомерційних організацій в Україні;
· обґрунтувати принципи, механізми становлення і розвитку та технологій соціального партнерства органів публічної влади з неурядовими некомерційними організаціями.
Об'єктом дослідження є система соціального партнерства в умовах розбудови демократичного урядування в Україні.
Предмет дослідження механізми становлення та розвитку соціального партнерства органів публічної влади і неурядових некомерційних організацій в державному управлінні.
Через значну відмінність у статусі, сферах і напрямках діяльності та ресурсному забезпеченні різних організаційно-правових форм неурядових некомерційних організацій в роботі досліджуються найбільш однорідні, за вказаними ознаками, організації, а саме: благодійні фонди і благодійні організації, створені у порядку, визначеному законом, та громадські організації, створені з метою провадження екологічної, оздоровчої, аматорської, спортивної, культурної, освітньої та наукової діяльності.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що становлення соціального партнерства між органами державної влади, органами місцевого самоврядування і неурядовими некомерційними організаціями є необхідною умовою розбудови демократичного урядування і забезпечується завдяки цілеспрямованому формуванню і впровадженню науково обґрунтованих організаційних, правових, економічних й інших механізмів державного управління.
Методи дослідження. Реалізація мети і завдань дослідження здійснювалася шляхом комплексного поєднання загальнонаукових і спеціальних методів, насамперед:
· історичного і логічного методу для теоретико-методологічного аналізу джерел при визначенні сутнісних характеристик ключових понять дослідження;
· системного підходу з використанням інструментально-методичного апарату синергетики, який в сукупності взаємопов’язаних аспектів забезпечив можливість аналізу особливостей функціонування механізмів державного управління у сфері соціального партнерства з урахуванням закономірностей самоорганізаційних процесів у суспільстві;
· системно-ситуаційного підходу, що дозволив дослідити характерні особливості взаємодії суб'єктів та об'єктів у системі управління;
· функціонально-структурного аналізу при дослідженні функціонування системи та її складових, при виявленні недоліків у структурній побудові та пошуку шляхів удосконалення механізмів соціального партнерства;
· порівняльного і статистичного аналізу даних з метою характеристики фактів і явищ, оцінки стану, тенденцій та шляхів подальшої розбудови системи соціального партнерства;
· мережевого методу, який дав змогу врахувати горизонтальні зв’язки та їх вплив на сучасні процеси прийняття управлінських рішень на всіх рівнях державного управління процесом соціального партнерства.
Теоретико-методологічною основою дослідження стало використання фундаментальних положень економічної теорії вибору, загальної теорії організацій, соціально-філософської й соціологічної концепції простору, концепції корпоративізму, наукових праць і публікацій вітчизняних і зарубіжних авторів щодо розвитку соціального партнерства в країнах Європи, США, в Росії і Україні. Зокрема автор використовував концептуальні колективні праці НАДУ при Президентові України, публікації провідних учених Академії із проблем регулювання соціально-економічного розвитку країни. При вирішенні визначених у дисертації завдань враховані відповідні нормативно-правові документи: Конституція України, закони України, укази Президента України і постанови Кабінету Міністрів України. Інформаційною базою дослідження слугували матеріали Держкомстату України, Департаменту комунікацій влади з громадськістю Секретаріату Кабінету Міністрів України, наукові звіти й публікації науково-дослідних організацій, а також розробки й аналітичні матеріали за темою дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні теоретичних засад і визначенні конкретних шляхів формування механізмів становлення та розвитку соціального партнерства органів публічної влади і неурядових некомерційних організацій за умов розбудови демократичної системи державного управління в Україні. Зокрема, у вітчизняній науці:
вперше
на основі дослідження феномену соціального партнерства з позиції теорії державного управління встановлено, що соціальне партнерство є складовою соціального механізму демократичного урядування;
доведено об'єктивну обумовленість і можливості соціального партнерства неурядових некомерційних організацій з органами публічної влади в контексті становлення громадянського суспільства в Україні. Обґрунтовано роль неурядових некомерційних організацій як суб’єктів міжсекторного соціального партнерства у вирішенні суспільно значимих проблем сьогодення;
визначено напрями розвитку і сукупність принципів соціального партнерства органів публічної влади та неурядових некомерційних організацій, сформульовані принципи управління ним. Розроблено теоретичну модель комплексного механізму державного управління процесом становлення і розвитку такого партнерства, що включає організаційні, правові, економічні, кадрові та інші механізми і передбачає використання сучасних управлінських технологій.
удосконалено
існуючі теоретико-методологічні підходи до визначення феномену соціального партнерства, завдяки чому виявлені не досліджені раніше аспекти його ключових чинників та умов упровадження;
понятійний апарат теорії державного управління. Введені у наукову лексику поняття "неурядові некомерційні організації", "соціальний механізм демократичного урядування" та уточнено сутність і представлено авторське визначення понять: "соціальне партнерство", "демократичне урядування";
методичні підходи до формування моделі професійної освіти лідерів та активістів неурядових некомерційних організацій, що передбачає їх спільне навчання з працівниками органів публічної влади.
набули подальшого розвитку
обґрунтування організаційної складової механізмів становлення та розвитку соціального партнерства, зокрема сформульовано конкретні пропозиції щодо організаційних форм консультативно-координаційних органів;
науково-теоретичні підходи до аналізу неурядових некомерційних організацій як суб'єктів відносин у системі соціального партнерства і до удосконалення механізмів їх соціального партнерства з органами публічної влади в умовах розбудови демократичного урядування.
Практичне значення одержаних результатів визначається системним характером дослідження і полягає в обґрунтуванні шляхів формування дієвих механізмів державного управління у сфері соціального партнерства органів публічної влади і неурядових некомерційних організацій.
Впровадження результатів дисертаційного дослідження в практику діяльності органів публічної влади підтверджено відповідними довідками: Одеської обласної ради (довідка № P-27-740 від 11.04.07); Управління у справах сім'ї та молоді Одеської міської ради (довідка № 01-12-750 від 18.12.06), (довідка № 01-12-751 від 18.12.06), (довідка № 01-43/1438 від 19.12.05); Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (довідка № 01-13/2813 від 19.03.07).
У дисертації сформульовані теоретичні положення і практичні рекомендації, які можуть бути використані: при розробці і впровадженні регіональної моделі демократичного урядування; для методичного та наукового забезпечення навчального процесу у вищих навчальних закладах, зокрема при підготовці фахівців за напрямом "Державне управління", а також у системі перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців, посадових осіб органів місцевого самоврядування, навчання керівників (активу) неурядових організацій і безпосередньо в діяльності цих організацій.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею, яка містить одержані автором результати, що забезпечують розв’язання важливого теоретико-прикладного завдання в межах здійснення нових розробок щодо наукового обґрунтування механізмів управління соціальним партнерством органів публічної влади і неурядових некомерційних організацій. У дисертації не використовувалися ідеї і розробки, що належать співавтору М. Оганісяну. У співавторстві опубліковано одну наукову працю, у якій здобувачем проаналізовано проблеми залучення неурядових некомерційних організацій до розробки управлінських рішень, що становить 50% від загального тексту.
Апробація результатів дослідження. Дисертація виконана на кафедрі державного управління і місцевого самоврядування Одеського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України та обговорена на розширеному засіданні кафедри (протокол № 18 від 19.04.07). Основні положення дослідження висвітлені в доповідях на науково-практичних конференціях і семінарах, проведених на базі Одеського регіонального інституту державного управління і Львівського регіонального інституту державного управління НАДУ при Президентові України, Міжрегіональної академії управління персоналом, Молдавської Академії державного управління при Президентові Молдови, а саме: "Інституційні перетворення як передумова ефективного використання ресурсного потенціалу регіону" (Одеса, 2003), "Державна стратегія управління місцевим та регіональним розвитком: форми, методи та актуальні проблеми реалізації" (Одеса, 2004), "Розвиток і зміцнення громадянського суспільства, забезпечення основних прав людини і громадянських свобод" (Київ, 2004), "Державна служба в Україні: сучасний стан та напрями адаптації до стандартів Європейського Союзу" (Одеса, 2005), "Актуальні проблеми державного управління і місцевого самоврядування: сучасний стан та перспективи регіонального розвитку" (Одеса, 2005), "Построение демократического общества: теория и практика" (Кишинев, 2005), "Регіональна політика на сучасному етапі державотворення: проблеми децентралізації, ризики та перспективи впровадження (Одеса, 2006), "Актуальні проблеми реалізації "Плану дій Україна ЄС" (Одеса, 2007), "Демократичні стандарти професійного навчання та діяльності публічних службовців: теорія, практика" (Львів, 2007).
Публікації. Основні положення дисертації викладено автором у дванадцяти одноосібних публікаціях, із них чотири у наукових фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Обсяг основного тексту становить 176 сторінок, cписок використаних джерел містить 246 найменувань, з яких 27 найменувань іноземними мовами. У роботі наведено 5 рисунків та 9 додатків.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження підтвердило покладену в його основу гіпотезу: становлення та розвиток соціального партнерства відбувається за умов цілеспрямованої розбудови і впровадження механізмів взаємодії органів публічної влади та неурядових некомерційних організацій при спільному формуванні поля такого партнерства і в контексті активних самоорганізаційних процесів, що розгортаються в суспільстві. Узагальнення результатів дослідження дозволяє сформулювати висновки, які мають теоретичне й практичне значення та містять певну новизну.
1. Аналіз досліджень за темою дисертації показав, що розроблення механізмів державного регулювання процесу соціального партнерства і їх коректне застосування нове й актуальне завдання сучасної науки і практики державного управління. Обґрунтована автором концепція базується на положенні, що соціальне партнерство є невід'ємною складовою соціального механізму демократичного урядування. Категоріальне насичення авторської концепції забезпечується завдяки введенню в наукову лексику термінів "неурядові некомерційні організації", "соціальний механізм демократичного урядування", а також уточненню змісту низки інших понять (демократичне урядування, соціальне партнерство та ін.), що розширило евристичні можливості дослідження і відкрило перспективи подальших наукових розвідок у цьому напрямі.
2. Встановлено, що соціальне партнерство забезпечує налагодження організованої взаємодії громадян, їхніх об’єднань, соціальних груп і органів публічної влади, а також сприяє усвідомленню пріоритету загальних інтересів і цілей з урахуванням часткових, необхідності дотримання взаємних зобов'язань і відповідальності. Неурядові некомерційні організації через механізми, процедури, інституції соціального партнерства доводять до органів публічної влади свої вимоги, реалізують юридичні права і врегульовують суперечності. Тобто забезпечується реалізація функції соціального механізму демократичного урядування, що передбачає виявлення суспільних інтересів і пошук оптимальних відповідей на суспільні виклики, об’єднання ресурсів і зусиль.
3. За результатами порівняльного аналізу визначено основні проблеми щодо запровадження дієвих форм співпраці неурядових некомерційних організацій і органів публічної влади в Україні. А саме: відсутність скоординованої і скоригованої політики соціального партнерства, недосконалість законодавчої бази таких відносин; формування і функціонування органів публічної влади на закритій основі, недооцінка ними людського капіталу; відсутність належної пропаганди позитивних прикладів діяльності неурядових некомерційних організацій та міжсекторної співпраці; низький рівень соціальної та політичної структуризації населення, політичної активності громадян, низька обізнаність громадян щодо діяльності неурядових некомерційних організацій, їх непопулярність серед населення; відсутність налагоджених зв'язків між самими об'єднаннями, що сприяли б обміну досвідом реалізації соціальних проектів; відсутність матеріальної бази, підготовлених кадрів і системи навчання лідерів та активістів об'єднань.
Водночас в Україні уже створено певні передумови (правові, організаційні, інші) для впровадження міжнародно-правових підходів, що забезпечують становлення і розвиток міжсекторного соціального партнерства. При цьому приведення українського законодавства у відповідність з міжнародним не повинно призводити до заниження або необґрунтованого руйнування прийнятих у суспільстві стандартів і має здійснюватися з урахуванням загальнонаціональних інтересів та місцевих традицій.
4. Доведено, що органи державної влади й органи місцевого самоврядування об’єктивно зацікавлені у взаємодії з неурядовими некомерційними організаціями. Подальший розвиток відносин "влада - громадськість" має бути пов'язаний з іншими (на відміну від сьогоднішніх) зрізами соціальної активності. Побудова відносин громадянського суспільства й держави за принципами відносин споживача та виробника послуг вимагатиме й відповідної комунікативної політики владних структур. Відтак у цей період чи не найголовнішими завданнями є встановлення атмосфери довіри між владою й громадськістю, роз'яснення стратегії змін та їх можливих наслідків, нових (відповідно до ролей) обов'язків, прав, вигод, обмежень для цих суб'єктів.
5. Визначено сукупність основних принципів соціального партнерства органів публічної влади та неурядових некомерційних організацій, а саме: розвитку комунікації і довіри; оцінки й розвитку партнерів; конструктивного урахування інтересів партнерів; диверсифікації механізмів партнерства; інституціоналізації механізмів партнерства; ресурсного синергізму; усвідомленої взаємозалежності; включення у процес потрібних учасників; чіткого визначення мети й ролей, забезпечення дієвої участі й правильного розподілу повноважень у рамках партнерства; підзвітності; максимізації стратегічного впливу.
6. Органи публічної влади мають ініціювальні можливості у формуванні й функціонуванні соціального партнерства. При цьому основним принципом управління даним процесом мають бути: відмова від заохочення утриманства; бюджетної ефективності; контролю за використанням бюджетних коштів; підтримки ініціатив; громадсько-державна експертиза; відкритість.
7. Дослідження організаційно-правових форм і принципів становлення та функціонування соціального партнерства органів публічної влади з неурядовими некомерційними організаціями, що вже використовуються у вітчизняній і зарубіжній практиці, його можливостей щодо вирішення суспільно значимих проблем сьогодення дозволило визначити механізми подальшого розвитку такої співпраці і розробити конкретні пропозиції.
7.1. Запропоновано перелік форм консультативно-координаційних органів партнерства публічної влади і неурядових некомерційних організацій в залежності від кількісного і якісного складу неурядових некомерційних організацій на конкретній території, сформульовані їх основні цілі і завдання, розроблені рекомендації щодо статусу та регулювання діяльності цих органів.
7.2. Рекомендовано.
- Прийняти закони:
Про неурядові некомерційні організації. Відповідно слід внести необхідні зміни до цілої низки інших законів, що регулюють порядок створення та діяльності окремих видів таких організацій (громадських, благодійних, дитячих та молодіжних, ін.), а також до податкового законодавства;
Про соціальне партнерство органів публічної влади з неурядовими некомерційними організаціями, який передбачав би конкретні механізми залучення останніх до розроблення і реалізації управлінських рішень, соціальних програм, а також створення сталої багаторівневої системи таких відносин;
Про соціальне замовлення що регулював би відносини партнерів як під час проведення конкурсів соціальних проектів, так і під час їх реалізації, а також передбачав би механізми виділення на такі цілі фінансових ресурсів у вигляді субсидій і грантів, створення кращих матеріально-технічних умов для діяльності неурядових некомерційних організацій (надання приміщень, інформації, ін.) та контролю за виконанням проектів.
- Організувати видання бюлетенів з вичерпною інформацією про діючі на всіх територіальних рівнях неурядові некомерційні організації з переліком послуг, що ними пропонуються.
- Розробити і запровадити програми професійної освіти лідерів та активістів неурядових некомерційних організацій спільно з працівниками органів публічної влади на базі запропонованої інноваційної моделі навчання. При цьому забезпечити обґрунтоване визначення конкретних цілей навчання, моніторинг його результатів, створення належної інформаційно-методичної бази і формування креативної команди викладачів.
8. За результатами дослідження встановлено необхідність подальших розвідок у цьому науковому напрямі. Зокрема, потребують поглибленого дослідження: інструменти аналізу й оцінки результативності та ефективності функціонування запропонованих механізмів співпраці органів публічної влади і неурядових некомерційних організацій; правовий механізм регламентування, регулювання та забезпечення прозорості взаємовідносин суб’єктів соціального партнерства; організаційні, правові й економічні механізми участі у відносинах соціального партнерства другого (підприємницького) сектору та умови їх впровадження.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Алексеева Л. "Третий сектор" и власть // Общественные науки и современность. 2002. №6. С. 5357.
2. Анхайер Х. В чем проявляется гражданское общество в Германии? Гражданское общество и "третий сектор // Знамя. 2002. №4. С. 28.
3. Анхайер Х. Как власть нашла себе партнера // Знамя. 2002. №4. С.27 34
4. Аузан А., Тамбовцев В. Экономическое значение гражданского общества // Вопросы экономики. 2005. №5. С. 2945.
5. Бабкіна О. Демократичні детермінанти трансформації українського суспільства // Персонал. 2007. №2. С.1824.
6. Бакуменко В.Д. Формування державно-управлінських рішень: проблеми теорії, методології, практики: Монографія. К.: УАДУ, 2000. 326 с.
7. Балабаєва З. "Новий регіоналізм" важливий елемент європейської інтеграції // Актуальні проблеми державного управління. Вип. 4(16). Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2003. 370 с. С.142154.
8. Балабаєва З. Глобалізація і регіональний розвиток // Державна стратегія управління місцевим та регіональним розвитком: форми, методи та актуальні проблеми реалізаії: Мат. Щорічн. загальноінститутської наук.-практ. конф. 24 листопада 2004 р. Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2004. С. 138141.
9. Барбер Б. Сильна демократія: політика учасницького типу // Демократія: Антологія / Упорядник О.Проценко.- К. Смолоскип, 2005, ХХVIII+1108 с. С. 254 262.
10. Барков В.Ю. Перспективи розвитку громадських організацій і проблеми політичної культури // Українська політична нація: генеза, стан, перспектива / За ред. В.С.Крисаченка. К., 2003. С. 379413.
11. Бурдье П. Социальное пространство: поля и практики. М.: Алетейя, 2007. - 288 с.
12. Бурдье П. Социология социального пространства. М.: Алетейя , 2007. - 576 с.
13. Бьюкенен Дж. Границы свободы. Между анархией и Левиафаном: Бьюкенен Дж. М. Сочинения. Серия "Нобелевские лауреаты по экономике": - М.: Таурус - Альфа, 1997. - 364 с.
14. Васина Л.Л. Социальное рыночное хозяйство: Слов. Терминов. М.: ИНФРА-М,1997. 192с.
15. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Р.Бусел. К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2001. - 1440 с.
16. Взаимодействие территориальных органов власти Москвы и негосударственных некоммерческих организаций / Пульс. - М.: Комитет по телекоммуникациям и средствам массовой информации Правительства Москвы, 2004. - С. 4-7.
17. Відкритість української влади: проблеми і перспективи / Стенограма обговорення на "круглому столі". К.: НІСД, 2002. 59 с.
18. Всеобщая декларация о геноме человека и правах человека // http://zakon1.rada.gov.ua
19. Габермас Ю. Структурні перетворення у сфері відкритості: дослідження категорії громадянське суспільство / Пер. з нім. А. Онишко. Львів: Літопис, 2000. 318 с.
20. Гаєва Н.П. Акти законодавства про об’єднання громадян як джерела конституційного права України // Держава і право: Зб. наук. праць: Юридичні і політичні науки.Випуск 33. К., 2006. С. 140146.
21. Гайнуллина Ф.И. Становление системы социального партнерства в Республике Татарстан: (Политол. анализ): Автореф. дис. ... д-ра филос. наук: 23.00.02 / Акад. труда и соц. отношений. М., 1999. - 56 с.
22. Гальчинський А. Відновити дієздатність держави // Економіка України. 2000. - №8. С. 8-14.
23. Гегель Г. Философия права. М.: Мир книги, 2007. 464 с.
24. Гіденс Е. Соціологія / Пер. з англ. В.Шовкун, А.Олійник. К.: Основи, 1999. 726 с.
25. Гілко В.І., Кормич Л.І., Гансова Е.А. Соціальні орієнтири державної політики. Діагностика соціального розвитку Одеського регіону: Монографія. Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2005. 375 с.
26. Головаха Е., Панина Н. Основные этапы и тенденции трансформации украинского общества: от перестройки до "оранжевой революции" // Вестник общественного мнения. 2006. №6. С.821.
27. Горбатенко І. Громадянське суспільство як об’єкт політологічних досліджень в Україні // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. праць ОРІДУ. Вип. 1(25). Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2006. С. 223228.
28. «Господарський кодекс України» від 16.01.2003 № 436-IV // http://zakon.rada.gov.ua
29. Государственное управление: Основы теории и организации: Учебник / Под ред. В.А. Козбаненко. - М.: Статут, 2000. - 912 с.
30. Гражданский Кодекс Российской Федерации. Часть первая. От 30 ноября 1994 г. N 51-ФЗ // http://www.garant.ru
31. Гриценко Н.Н. Место и роль социального партнерства в социальном государстве // Социальное партнерство: теория, практика, перспективы развития. Вып.2. М.:УИЦ МФП, 1999. С.29-36.
32. Громадські ради при виконавчих органах // http://www.kmu.gov.ua
33. Громадські ради: у діалозі влади і суспільства помилок припускаються обидві сторони // Вісник Центру. Інформаційний бюлетень Міжнародного центру перспективних досліджень. 2005. 19 грудня. Число 44 (303).
34. Громадянське суспільство в сучасній Україні: специфіка становлення, тенденції розвитку / Інститут політичних і етнонаціональних досліджень НАН України / Заг. ред. Ф.М.Рудич. К.: Парламентське видавництво, 2006. 412 с.
35. Громадянське суспільство в Україні. Аналітичний звіт за результатами загальнонаціонального опитування недержавних організацій України. Підготовлено фондом "Демократичні ініціативи" та СОЦІС на замовлення Світового банку / Бачинський Я., Кучерів І., Бекешкіна І., Стегній О., Полуйко В. К., 2003. 54 с.
36. Громадянське суспільство: досвід виборів та нова стратегія: Мат. конф. 19 20 березня 2005 р., Київ / Ред. О.Боронь К.: Агенство "Україна", 2005. 88 с.
37. Гуггенберг Б. Теорія демократії // Поліс. 1991. №4. С. 2128.
38. Ґутман Е., Томпсон Д. Устрій дорадчої демократії // Демократія: Антологія / Упоряд. О.Проценко. К.: Смолоскип, 2005. С. 327 363.
39. Департамент комунікацій влади з громадськістю Секрітаріату Кабінету Міністрів України // http://www.kmu.gov.ua
40. Дергачов О. Особливості розвитку й організації структур громадянського суспільства // Україна: плоди дванадцяти бурхливих років: Зб. ст. / Фонд ім. Фрідріха Еберта, регіональне представництво в Україні, Білорусі, Молдові. Упоряд. та редак.: В.І.Андрійко та Г.Курт. К.: Заповіт, 2003. С. 6 56.
41. Держава та громадськість: нові форми партнерства та співпраці. / Президентські слухання (проект резолюції) // http://www.maidan.org.ua/news/for-print.php3
42. Деякі актуальні питання забезпечення участі громадськості у формуванні і реалізації державної політики. Результати масового опитування // http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?artid=15352015&cat_id=15054520
43. Дніпровський центр соціальних досліджень "Результаты экспертного опроса на тему: "Роль общественного фактора при выработке и реализации решений органами местного самоуправления" // Інтернет-ресурс: http:\www.dcsi.dp.ua
44. Документ для консультацій: Зміцнення культури діалогу пропозиція щодо загальних принципів та мінімальних стандартів консультацій, які проводяться Європейською Комісією із зацікавленими сторонами // Громадські ради в Україні. Довідник / Упорядник М.Дациба. К.: УНЦПД, 2003. С. 214 227.
45. Дюркгейм Э. Социология. Ее предмет, метод, предназначение / Пер. с фр., составление, послесловие и примечания А.Б.Гофмана. М.: Канон, 1995. 352 с.
46. Економічне диво чи економічна загадка? Соціальне ринкове господарство та його застосування: Теорія Альфреда Мюллер-Армака, обґрунтована теологічно й політично, доповнена пропозиціями щодо застосування. К.: Світовід, 1992. 58 с.
47. Європейська Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4.XI.1950) // http://zakon1.rada.gov.ua
48. Єшкілев В., Кампо В., Ляпін Д., Панцир С., Підлуська І. Корені трави. Громадянське суспільство в Україні: стан та перспективи розвитку / Г.Усатенко (ред.), І. Підлуська (упоряд.). К. : Фонд "Європа XXI", 2003. 285 с.
49. Жуков В., Скуратівський В. Соціальне партнерство в Україні: Навч. посіб. К.: УАДУ, 2000. 200 с.
50. Загальна декларація прав людини (Проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року) // http://zakon1.rada.gov.ua/
51. Загородній Ю. Дослідження громадянського суспільства: модель нормативних досягнень // Політологічний менеджмент. 2004. №3. С.1019.
52. Задорожний Г.В., Коврига О.В., Смоловик В.В. Соціальне партнерство реальний шлях до відкритого суспільства. Х.:ХІБМ, 2000. 191 с.
53. Закон України "Про благодійництво та благодійні організації" вiд 07.03.2002 № 3091-III // http://zakon1.rada.gov.ua
54. Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" вiд 15.12.2005 № 3205-IV // http://zakon1.rada.gov.ua
55. Закон України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" вiд 19.12.2006 № 489-V // http://zakon1.rada.gov.ua
56. Закон України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" вiд 16.11.1992 № 2782-XII // http://www.kmu.gov.ua
57. Закон України "Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення" вiд 15.11.2001 №2776-III // http://zakon1.rada.gov.ua
58. Закон України "Про звернення громадян" вiд 02.10.1996 № 393/96-ВР // http://www.kmu.gov.ua
59. Закон України "Про інформацію" вiд 02.10.1992 № 2657-XII // http://www.kmu.gov.ua
60. Закон України "Про кредитні спілки" вiд 20.12.2001 № 2908-III // http://zakon1.rada.gov.ua
61. Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" вiд 21.05.1997 №280/97-ВР // http://zakon1.rada.gov.ua
62. Закон України "Про наукову і науково-технічну діяльність" вiд 13.12.1991 № 1977-XII // http://zakon1.rada.gov.ua
63. Закон України "Про національні меншини в Україні" вiд 25.06.1992 №2494-XII // http://zakon1.rada.gov.ua
64. Закон України "Про об'єднання громадян" вiд 16.06.1992 № 2460-XII // http://www.kmu.gov.ua
65. Закон України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" вiд 29.11.2001 № 2866-III // http://zakon1.rada.gov.ua
66. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" вiд 28.12.1994 № 334/94-ВР // http://zakon1.rada.gov.ua
67. Закон України "Про освіту" вiд 23.05.1991 № 1060-XII // http://zakon1.rada.gov.ua
68. Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" вiд 22.05.2003 №889-IV // http://zakon1.rada.gov.ua
69. Закон України "Про податок на додану вартість" вiд 03.04.1997 № 168/97-ВР // http://zakon1.rada.gov.ua
70. Закон України "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади, місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації" вiд 23.09.1997 № 539/97-ВР // http://www.kmu.gov.ua
71. Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" вiд 15.09.1999 № 1045-XIV // http://zakon1.rada.gov.ua
72. Закон України "Про систему оподаткування" вiд 25.06.1991 № 1251-XII // http://zakon1.rada.gov.ua
73. Закон України "Про соціальні послуги" вiд 19.06.2003 № 966-IV // http://zakon1.rada.gov.ua
74. Закон України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні" вiд 05.02.1993 № 2998-XII // http://zakon1.rada.gov.ua
75. Закон України "Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист" вiд 24.03.1998 № 203/98-ВР // http://zakon1.rada.gov.ua
76. Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" вiд 28.02.1991 № 796-XII // http://zakon1.rada.gov.ua
77. Закон України "Про телебачення і радіомовлення" вiд 21.12.1993 № 3759-XII // http://www.kmu.gov.ua
78. "Про свободу совісті та релігійні організації" вiд 23.04.1991 № 987-XII // http://zakon1.rada.gov.ua
79. «Земельний кодекс України» вiд 25.10.2001 № 2768-III // http://zakon1.rada.gov.ua
80. Златева Г. Благое правление: роль третьего сектора. Зарубежный опыт. М.: Российская академия государственной службы, 1999. С. 3942.
81. Иеринг Р. Борьба за право. М., 1991. 64 с.
82. Історія України / В.Ф.Верстюк, О.В.Гарань, О.І.Гуржій та ін.; Під ред. В.А.Смолія. К., Альтернативи, 1997 424 с.
83. Казакова М.С. Изучение истории предпринимательства как составляющая воспитания рыночной психологии специалистов: Сб. научн. тр. Дон ГАУ. Выпуск 1. Д.: Пламя, 2000. С.188196.
84. Каминник И. Социальный заказ в Одессе: нормативно-методическое обеспечение // www.nonprofit.org.ua
85. Каминник И.С., Брудный В.И., Крупник А.С. Информационная справка о деятельности в сфере социального инвестирования за период после V международной конференции // Мат.к VI международной конф. по новым социальным технологиям "Эффективность социального инвестирования" Одесса: Ассоциация поддержки гражданских инициатив "КОВЧЕГ", 2004.
86. Кількість суб'єктів ЄДРПОУ за галузями економіки та організаційно правовими формами господарювання станом на 1 січня 2007 р. // http://www.ukrstat.gov.ua
87. Князєв В. Держава й людина в умовах формування громадянського суспільства в Україні // Матеріали наук.-практ. конф. "Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Ураїні". Том 1. К.: Вид-во УАДУ, 2001. С. 8-11.
88. Козаков О. Что такое некоммерческий сектор? / Информационный бюллетень. Программа "Поддержка общественных инициатив". М: Сентябрь, 2006. Ст. 1116.
89. Кокорев В. Концепции конституционного выбора: между мечтаниями Платона и анархо-синдикализмом // Вопросы экономики. 1998. №4. С.6472.
90. Колодій А. Перешкоди на шляху інституціалізації громадянського суспільства в Україні // Матеріали наук.-практ. конф. "Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Ураїні". Том 1. К.: Вид-во УАДУ, 2001. С. 50 54.
91. Коммерческая и некоммерческая деятельность в социальной сфере / Под ред. И.М.Шеймана и Л.И.Якобсона. М.: Наука, 2005. 68 с.
92. Конвенція Міжнародної організації праці N 87 ( 993_125 ) про свободу асоціації та захист права на організацію" // http://zakon1.rada.gov.ua
93. Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля Копенгагенського акту ОБСЄ вiд 25.06.1998 // http://zakon1.rada.gov.ua
94. Конституція України // http://www.kmu.gov.ua
95. Концепція взаємодії держави з громадянським суспільством. Проект // Інтернетресурс: http://www.minjuust.gov.ua/?do=d&did=7544&sid=discuss.
96. Копиленко О., Копиленко М. Держава і право України 1917 1920 рр.: Посібник. К., 1996. 323с.
97. Костюк Г. На магістралях доби // Торонто- Балтимор, 1983. С.149-153.
98. Красин Ю.А. Долгий путь к демократии и гражданскому обществу // Полит. Исследования. 2004. №5-6. С. 2736.
99. Кривошеєв В., Юрченко Л. Новий підхід до вирішення питань соціального партнерства // Розвиток громад в Україні: досвід та перспективи: Мат. наук.-практ. конф. Львів, 2001. С.108 109.
100. Кудюкин П. Социальное партнерство или корпоративизм? (Социальная структура трудовых отношений современной России) // Вопр. экономики, 2004. №5. С. 7278.
101. Кузьменко Б. Правління права, політична демократія, громадянське суспільство: перспективи інтегративної ідеології // Право України. 1999. №11. С.20 23.
102. Лациба М., Ходько Н. Вступ // Структури громадської участі в Україні. Збірник аналітичних матеріалів / За ред. М.Лациби, Н.Ходько. К.: УНЦПД, 2003. С. 58.
103. Левада Ю. Феномен власти в общественном мнении: парадоксы и стереотипы восприятия. // Мониторинг общественного мнения: экономические и социальные перемены. М.: 1998, № 5 (37). Сентябрь-октябрь. С.1417.
104. Ляпіна К. Розвиток системи громадських дорадчих органів та їх вплив на прийняття державних рішень // Структури громадської участі в Україні: Зб. аналіт. матер. / За ред. М.Лациби, Н.Ходько. К.: УНЦПД, 2003. С. 4344.
105. Магомедов К.О., Смольков В.Г. Гражданское общество: условия и факторы его формирования в России. М., 2003. 269 с.
106. Макарова І. Співвідношення категорій "громадянське суспільство", "правова держава", "влада" в процесі демократизації владно-суспільних відносин // Актуальні проблеми державного управління: зб. наук. праць / Гол. Ред. С.М.Серьогін. Дніпропнтровськ, 2005. Вип. 2 (20). С. 7380.
107.