Мельничук Леся Іванівна. Становлення і розвиток шкільної географічної освіти в Україні (перша половина XX століття)

Короткий опис

Мельничук Леся Іванівна. Становлення і розвиток шкільної географічної освіти в Україні (перша половина XX століття): дис... канд. пед. наук: 13.00.01 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. - К., 2004

Мельничук Л.І. Становлення і розвиток шкільної географічної освіти в Україні в першій половині ХХ століття. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01 загальна педагогіка та історія педагогіки. Інститут педагогіки АПН України. Київ. 2004.
В дисертації прослідковано особливості та тенденції становлення і розвитку шкільної географічної освіти в Україні впродовж першої половини ХХ століття.
Робота носить дослідницький характер і написана на основі вивчення писемних носіїв інформації.
Проаналізовано загальні тенденції позитивних зрушень та характерні особливості викладання географії в школах України з 1900 до 1950 рр.
Особливу увагу приділено системі і змісту географічної освіти. Обґрунтовано періодизацію становлення і розвитку її в школах України.
Показано значення історичних постанов вищих державних органів влади країни для становлення і розвитку шкільної географії як навчального предмета, які поклали початок нового етапу рішучих змін у викладанні географії, зміцнили її позиції серед предметів шкільного навчання.
У дисертації розглянуто питання удосконалення навчальних планів і програм з географії, їх значення для становлення і розвитку географічної освіти в Україні на підвищення її наукового і методичного рівня впродовж першої половини ХХ століття.
Виходячи з принципів системного аналізу, матеріал дисертації викладено в хронологічному порядку. Історичний підхід дав змогу глибше розібратися в закономірностях поступового розвитку шкільної географічної освіти.

Шкільна географічна освіта в Україні в першій половині ХХ ст. формувалась і розвивалась під дією матеріальних і духовних чинників, серед яких вирішальну роль відігравали економічні, політичні, ідеологічні чинники та розвиток географічної і психолого-педагогічної науки.
Економічні чинники детермінували розвиток шкільної географії у двох аспектах:

а) вони формували соціальне замовлення” школі на підготовку майбутніх працівників тих сфер діяльності, де важливим є володіння географічними знаннями, зокрема майбутніх фахівців, для яких географічні знання є необхідною складовою частиною їх фахової підготовки;
б) вони визначали матеріальну базу шкільної географії, зокрема матеріально-технічні засоби викладання та засвоєння географічних знань.
3. Політичні та ідеологічні чинники визначали соціальну та ідейно-політичну
орієнтацію курсу шкільної географії.
4. Водночас обумовлювали вдосконалення викладання шкільної географії і розвиток географічної освіти такі чинники :
- науково-методичний досвід створення шкільних навчальних планів і програм;
- видання підручників і посібників;
- вдосконалення навчального обладнання з географії;
- розширення джерел географічних знань;
- урахування досягнень географічної науки;
- розвиток методики викладання географії.
5. Розвиток географічної науки визначав науковий рівень викладання географії в
школі, рівень шкільних підручників, засобів унаочнення тощо.
6. Розвиток психолого-педагогічної науки визначав форми і методи викладання
та засвоєння географічних знань у школі.
7. Шкільна географічна освіта в Україні впродовж першої половини ХХ ст. у
своєму розвитку пройшла 4 основних етапи:
а) 1900 1917 рр. етап становлення географії як шкільного навчального
предмета;
б) 1917 1930 рр. етап складних і суперечливих пошуків шкільної геогра-
фічної освіти;
в) 1930 1940 рр. етап становлення сучасних підходів до викладання
географії в школі;
г) 1940 1950 рр. етап утвердження географії як самостійного шкільного загальноосвітнього предмета.
8. У розвитку шкільної географічної освіти в Україні впродовж першої половини ХХ століття прослідковується кілька тенденцій, зокрема:
а) від вивчення географії як допоміжного предмета до утвердження її як самостійної шкільної дисципліни і до формування розгалуженої системи географічних дисциплін;
б) тенденція до розширення соціальної мети шкільної географічної освіти :
якщо спочатку викладання географії мало суто просвітницькі цілі, то згодом до них долучаються політичні й ідеологічні цілі (обґрунтування політики держави, переваг соціалістичної системи господарювання тощо), а ще пізніше, окрім них, все більшого значення набирають суто економічні, господарські цілі ( підготовка майбутніх працівників, зокрема фахівців, для яких наявність географічних знань є необхідною умовою їх ефективної роботи).
Отже, в школах України протягом першої половини ХХ століття шлях становлення і розвитку шкільної географічної освіти був непростим. Йшла наполеглива робота вчителів, методистів, науковців над вдосконаленням викладання шкільної географії, що було першою умовою розвитку і реформування географічної освіти. Складність одержання шкільної географічної освіти вимагала залучення до цієї роботи уваги всієї географічної громадськості і навіть уряду. Адже можливості поліпшення викладання шкільної географії, а разом з тим і підвищення рівня географічної освіти, невичерпні.