методика геоінформаційного математично-картографічного моделювання проектної регіональної екомережі в басейні росі

Короткий опис

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

Корогода Наталія Петрівна

УДК 911.9 [502.35 : 502.6 + 502.7]

методика геоінформаційного математично-картографічного моделювання проектної
регіональної екомережі в басейні росі

Спеціальність 11.00.11 конструктивна географія і раціональне
використання природних ресурсів
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук

Науковий керівник:
Самойленко Віктор Миколайович
доктор географічних наук, професор

Київ - 2005

Зміст

Вступ

4

розділ 1. аналіз теоретичних і прикладних основ створення екомереж

11

1.1. Чинні уявлення про екомережі та їх проектування

11

1.2. Передумови математичного і геоінформаційного моделювання екомереж

22

1.3. Методологічні аспекти і задачі досліджень

31

розділ 2. комплексна характеристика території басейну росі як тестового об’єкту досліджень

40

2.1. Фізико-географічні і ландшафтні особливості території

41

2.2. Біогеографічна і созологічна характеристика території

50

2.3. Антропогенні чинники і геоекологічні умови території

61

2.4. Басейн Росі у схемах міжрегіональної екомережі

81

розділ 3. розробка загальних положень методики моделювання проектної регіональної екомережі і концептуальної схеми його першого підпроцесу

87

3.1. Вихідні положення методики моделювання та типологічна класифікація елементів регіональної екомережі

87

3.2. Критерії ідентифікації і рівня природно-каркасної значущості та стану об’єктів моделювання

102

3.3. Концептуальна схема підпроцесу математично-картографічного моделювання екомережі

148

розділ 4. розробка методики підпроцесу геоінформаційного моделювання проектної регіональної екомережі

159

4.1. Основні принципи і особливості підпроцесу геоінформаційного моделювання

159

4.2. Підходи і етапи підпроцесу геоінформаційного моделювання

166

розділ 5. тестування методики моделювання для басейну росі

177

5.1. Оптимізація просторового вимірювання загального поля розрахункових показників біоландшафтного різноманіття

177

5.2. Тестування і першочергова реалізація складників методики моделювання шляхом створення електронних баз даних "Регіональна екомережа басейну Росі"

192

висновки

237

список використаних джерел

241

додатки

254

Додаток А. Легенда до карти ландшафтних комплексів басейну р. Рось

255

Додаток Б. Созологічна, популяційна та ценотична характеристика території

262

Додаток В. Об’єкти, що становлять небезпеку для навколишнього середовища

275

Додаток Г. Тестування існуючих розрахункових показників ландшафтного різноманіття

279

Додаток Д. Атрибути елементів варіанту змодельованої проектної регіональної екомережі в басейні р. Рось

288

Додаток Е. Акт впровадження

312

ВСТУП

Актуальність теми. Серед складників сучасних міжнародних і вітчизняних стратегій збереження та реабілітації стану довкілля помітне місце посідає концепція створення екомережі як своєрідної комплексної технології доцільної консервації та відновлення природних властивостей навколишнього середовища. Ця концепція наразі знаходиться у стадії становлення, як стосовно основних теоретичних понять, так і щодо методично-прикладних її застосувань, вагомих для безпечного співіснування суспільства і природи. Позаяк останні являють собою вельми складні поліфункціональні системи, що відзначаються суперпозиційною взаємодією великої кількості чинників їх динаміки і стійкості, назрілими для вирішення є задачі адекватного понятійного, модельного та геоінформаційного відображення і оцінки стану та корисних властивостей природно-технічних геосистем довкілля з метою перетворення їх у екологічно стійкі і безпечні об’єкти. Саме тому змістовне та аналітичне обґрунтування найбільш ефективних підходів до моделювання оптимальної екомережі територій є актуальним напрямком розвитку геоекології та конструктивної географії.
До того ж, безпосереднє створення Всеєвропейської екомережі на основі поєднання національних екомереж визнано на сьогодні міжнародною спільнотою одним з найбільш перспективних шляхів транскордонної природоохоронної взаємодії та співробітництва. При цьому загальна проблема збалансованого проектування та функціонування екомережі у цілому, як комплексного природоохоронного просторового об’єкта високого рівня, потребує специфічного математично-картографічного подавання його складників та модельного їх аналізу на основі сучасних геоінформаційних технологій. Зазначені аспекти проблеми є наразі недостатньо обґрунтованими з методично-прикладних позицій, особливо у регіональному аспекті, тому розвиток принципів і способів геоінформаційного математично-картографічного моделювання регіональної екомережі, чому і присвячена дана робота, є вельми актуальним.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження за змістом дисертації були виконані згідно з планами науково-дослідних робіт кафедри фізичної географії та геоекології за участі автора як виконавця держбюджетної теми "Регіональні геоекологічні проблеми України" (2001-2005 рр., № д.р.0198U007826) і в рамках міжнародної Програми ПРООН-ГЕФ екологічного оздоровлення міжнародного басейну Дніпра за участі автора як виконавця пілотних науково-дослідних проектів "Розробка екологічної бази даних по басейну Дніпра" та "Розробка концепції екологічних коридорів у транскордонних ділянках басейну річки Дніпро" (2002-2003 рр.).
Мета і задачі дослідження. Метою роботи є обґрунтування і розробка методики геоінформаційного математично-картографічного моделювання проектної регіональної екомережі та тестування і першочергова реалізація цієї методики на прикладі території басейну Росі. Згідно з метою слід було вирішити низку завдань, а саме:
проаналізувати і узагальнити теоретичні і прикладні основи створення екомереж, включаючи їх моделювання;
комплексно дослідити тестовий об’єкт досліджень територію басейну Росі за його фізико-географічними, ландшафтними, геоекологічними, біогеографічними, созологічними і іншими атрибутами та антропогенним навантаженням;
обґрунтувати загальні положення методики моделювання проектної регіональної екомережі;
розробити концептуальну схему підпроцесу математичного моделювання екомережі;
розробити методику підпроцесу геоінформаційного моделювання екомережі;
провести тестування і здійснити першочергову реалізацію запропонованої методики на прикладі басейну Росі.
Об’єкт і предмет дослідження. Загальним об’єктом дослідження є екомережа регіонального рівня та її елементи, частковим (тестовим) об’єктом територія басейну Росі. Загальним предметом дослідження є зміст, принципи, критерії, підходи і особливості математично-картографічного моделювання головного об’єкта досліджень із застосуванням ГІС-технологій, частковим предметом способи реалізації загальних методичних рішень з моделювання на тестовому об’єкті.
Методи досліджень. У роботі знайшли застосування сучасні методи ландшафтного, конструктивно-географічного, геоекологічного та біогеографічного аналізу територій; методи природоохоронного проектування і еколого-економічної оптимізації природокористування; методи математичного моделювання в геоекології та методи ідентифікації, подавання, перекласифікації, комплексного просторового аналізу і картографування географічно координованих даних та просторових розподілів об’єктів довкілля на основі ГІС-технологій, у т.ч. із створенням спеціальних програм нестандартних запитів до обраного для досліджень інструментарію ГІС MapInfo Version 7.0. Додатково залучались положення і підходи теорій випадкових функцій і систем (еко- та геосистем), геоінформатики та інформаційних технологій, математичного планування експерименту і емпіричних оцінювань, а також методи поєднання ієрархічних та типологічних ознак класифікації, факторіального і функціонального аналізу об’єктів моделювання, аналогії і порівняння подібних систем та аналізу гіпотези про їх однорідність, ітерації оптимізаційних підходів.
Вихідними матеріалами для узагальнень і тестування результатів роботи були: 1) наявні електронні та цифрові джерела інформації: регіональний фрагмент цифрової топографічної карти місцевості М 1:200000 (НДІГК), цифрова тематична карта природно-заповідного фонду України М 1:500000 (НДІГК), електронна версія Червоної та Зеленої книг України (А.П.Грачов і ін.), матеріали веб-сайтів Програми ПРООН-ГЕФ екологічного оздоровлення міжнародного басейну Дніпра і веб-сайту Мінприроди України, електронний Атлас України (ІГ НАНУ/ІС ГЕО, 1999-2000 р.) і інші відкриті джерела; 2) переведені автором у цифрову форму паперові варіанти: карти генетико-морфологічної ландшафтної територіальної структури (ЛТС) басейну Росі (ІГ НАНУ, Давидчук В.С., 1986, Ющенко Я.І., 1999 р.), топографічних карт території басейну Росі М 1:100000 (КНУ імені Тараса Шевченка) і деяких інших тематичних карт за об’єктом досліджень; 3) інформація паспортів ризику виникнення надзвичайних ситуацій адмінобластей досліджуваного регіону (МНС України) тощо.
Наукова новизна одержаних результатів полягає загалом у тому, що вперше обґрунтовано, розроблено і протестовано методику геоінформаційного математично-картографічного моделювання проектної регіональної екомережі. При цьому:
узагальнено, систематизовано і удосконалено уявлення про функціонально ефективне створення екомереж за допомогою сучасних модельно-геоінформаційних засобів;
узагальнено, систематизовано і створено інформаційний базис про умови формування екомережі для тестового об’єкта досліджень території басейну Росі;
вперше обґрунтовано і розроблено загальну алгоритмічну схему геоінформаційного математично-картографічного моделювання проектної регіональної екомережі з двома підпроцесами моделювання;
вперше розроблено комплексну типологічну класифікацію елементів регіональної екомережі та класифікацію їх природно-соціально-економічних функцій (ПСЕФ);
розроблено класифікаційну схему критеріїв ідентифікації і рівня природно-каркасної значущості та стану модельних об’єктів проектної регіональної екомережі на основі систематизації і удосконалення наявних критеріїв;
запропоновані нові за змістом оцінювальні критерії, зокрема у типах і підтипах критеріїв ландшафтного різноманіття, фазової і параметричної стійкості та надійності об’єктів моделювання, ефективності функціонування екомережі та її елементів тощо;
вперше обґрунтовано концептуальну схему підпроцесу математичного моделювання екомережі, яка оперує з ситуаційними комбінаціями тематичних випадкових і детермінованих полів та субполів об’єктів території проектування екомережі;
вперше розроблено методику підпроцесу геоінформаційного моделювання екомережі, яка регламентує зміст, принципи, підходи і етапність комплексного просторового аналізу об’єктів моделювання засобами ГІС-технологій зі створенням електронних баз даних (БД);
удосконалено методику оптимізації просторового вимірювання загального поля розрахункових показників біоландшафтного різноманіття.
Практичне значення одержаних результатів полягає, по-перше, у створенні для державних органів охорони довкілля, органів місцевого самоврядування та наукових і проектних організацій можливостей обґрунтування, планування і реалізації заходів із збереження та відновлення біоландшафтного різноманіття, насамперед у регіональних програмах, схемах і проектах природокористування та формування екомережі, шляхом використання таких результатів роботи, як:
способи створення та використання за допомогою інструментарію ГІС поліфункціональних електронних баз даних для моделювання проектної регіональної екомережі;
комплексні критерії визначення елементів можливого каркасу екомережі;
математично-картографічні моделі структурно-функціональних характеристик екомережі;
математичні і математично-картографічні моделі поліваріантної оцінки рівня стану об’єктів території проектування екомережі за їх стійкістю та надійністю в залежності від впливу антропогенних та природних еконегативних чинників;
способи застосування геоінформаційних операцій із складного просторового аналізу, картографування та візуалізації модельних об’єктів регіональної екомережі;
підходи до орієнтовного оцінювання розміру буферних зон на регіональному рівні моделювання проектної екомережі;
способи оцінки ефективності оптимізаційних рішень з поліпшення рівня стану екомережі;
сформовані електронні БД "Регіональна екомережа басейну Росі" та змодельований варіант такої екомережі.
По-друге, окремі положення розробленої у роботі методики вже були використані при обґрунтуванні схеми формування екомережі у місті Києві з отриманням акта впровадження.
По-третє, певні результати дисертації були впроваджені в навчальний процес на географічному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка для спецкурсів "Основи ГІС", "Основи созології" та "Математичне моделювання в геоекології".
По-четверте, основні результати дисертації були отримані і реалізовані в процесі виконання держбюджетної теми географічного факультету "Регіональні геоекологічні проблеми України" (2001-2005 рр.) та науково-дослідних проектів "Розробка екологічної бази даних по басейну Дніпра" і "Розробка концепції екологічних коридорів у транскордонних ділянках басейну річки Дніпро" (2002-2003 рр.) міжнародної Програми ПРООН-ГЕФ.
Особистий внесок автора у роботу полягає у обґрунтуванні, розробці та тестуванні на прикладі території басейну Росі всіх складників методики геоінформаційного математично-картографічного моделювання проектної регіональної екомережі. Створення інформаційного цифрового базису та узагальнення і аналіз результатів дисертації та розробка нових підходів, критеріїв та схем моделювання виконані автором самостійно під керівництвом доктора географічних наук, професора В.М.Самойленка. Крім того, автор користувався консультаціями з боку доктора географічних наук, професора М.Д.Гродзинського. У цілому всі здобутки дисертації, що характеризуються науковою новизною, мають практичне значення і становлять предмет захисту, належать виключно авторові і є її особистим науковим доробком.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації та результати проведених досліджень були оприлюднені на ІІ Міжнародній науково-практичній конференції "Географічна освіта і наука в Україні" (Київ, 2003 р.), II Всеукраїнській науковій конференції "Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія" (Київ, 2003 р.); Міжнародній конференції з інформаційного менеджменту (Київ, 2003); VII Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених Екологія. Людина. Суспільство” (Київ, 2004 р.); IX з’їзді Українського географічного товариства (Чернівці, 2004 р.); Науковій конференції Декада ландшафтознавчих, регіональних і краєзнавчих досліджень на зламі тисячоліть”(Канів, 2005); міжнародних науково-практичних нарадах за Програмою ПРООН-ГЕФ екологічного оздоровлення міжнародного басейну Дніпра (Київ, 2002-2004 рр.), науково-практичних семінарах, що організовувалися кафедрою фізичної географії та геоекології КНУ імені Тараса Шевченка (2002-2005 рр.).

Публікації. Матеріали дисертації опубліковані у 8 наукових працях: 5 статтях (у т.ч. 2 одноосібних) у фахових виданнях, що рекомендовані ВАК України, та 3 тезах доповідей.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації обґрунтовано і розроблено методику геоінформаційного математично-картографічного моделювання проектної регіональної екомережі із тестуванням і частковою реалізацією методики на прикладі території басейну Росі. Головними висновками роботи є:
1. Дотримуючись сучасних поглядів на зміст природоохоронної стратегії проектування і створення екомереж на регіональному рівні доцільно оперувати з поняттям мережної біоландшафтної територіальної структури (БЛТС) певного регіону. За елементи останньої правлять природні ядра та екокоридори біоландшафтного різноманіття (як квазігеосистеми БЛТС), що являють собою актуальний за структурою природний каркас регіону. Регіональну ж екомережу слід розглядати як певну за складом мережну сукупність квазігеосистем БЛТС, початково ідентифікованих і остаточно обраних за заданим набором критеріїв біоландшафтного різноманіття і стану цих квазігеосистем з метою їх поточного або перспективного збереження, охорони і відновлення зі створенням оптимізованого регіонального природного каркаса. Елементами екомережі є вже її природні ядра і екокоридори з їх буферними зонами та зони потенційної ренатуралізації у вигляді потенційних ядер, екокоридорів або буферних зон. Об’єктивно обумовлена суперпозиційним поєднанням природних і антропогенних чинників складність проектування екомережі як комплексного природоохоронного просторового об’єкта високого рівня, потребує специфічного застосування сучасних геоінформаційних математично-модельних технологій підтримки і супроводу цього проектування.
2. Розроблена алгоритмічна схема моделювання проектної екомережі містить чотири, послідовні за втіленням, складники, а саме: 1) створення базової основи моделювання; 2) ідентифікація ядер і інших ареалів біоландшафтного різноманіття; 3) цільове категорування регіону з вирізненням і поетапним уточненням елементів можливого каркасу екомережі за умовами їх формування та станом.; 4) моделювання варіанта власне проектної екомережі за її основними елементами. При цьому весь процес моделювання екомережі поділяється на два взаємопоєднаних підпроцеси: 1) математично-картографічного моделювання, що базується на застосуванні власне математичних, математично-картографічних та супутніх до них моделей; 2) геоінформаційного моделювання, що визначає і реалізує принципи і підходи до просторового аналізу і моделювання засобами ГІС.
3. У підпроцесі математично-картографічного моделювання екомережа формалізується як системний територіальний мегаоб’єкт спеціального природоохоронного статусу і режиму природокористування у вигляді мережі. Остання являє собою певну сукупність квазігеосистем БЛТС, функціонально диференційованих та координатно заданих вже як взаємопоєднані елементи власне екомережі відповідно до розроблених біоекосистемних, геосистемних та комплексних критеріїв ідентифікації і вимогового рівня природно-каркасної значущості та критеріїв бажаного рівня стану зазначених квазігеосистем за їх стійкістю, надійністю і ефективністю та запропонованих визначень, класифікаційних ознак і доцільних природно-соціально-економічних функцій екомережних елементів. При цьому територія регіону задається як набір випадкових та детермінованих полів об’єктів моделювання, а запропонована концептуальна схема підпроцесу, віддзеркалюючи загальну алгоритмічну схему, передбачає покрокове відтворення 4 модельних структур регіону базової, початкової, проміжної і кінцевої, на основі чого елементи екомережі, початково ідентифіковані як можливі, послідовно полікритеріально трансформуються у остаточний змодельований варіант проектної регіональної екомережі.
4. Обґрунтована методика підпроцесу геоінформаційного моделювання містить сукупність принципів і підходів до певного картографічного подавання, формування і організації як просторових об’єктів, комплексного просторового аналізу та візуалізації обраними засобами ГІС елементів модельних структур регіону, заданих концептуальною схемою першого підпроцесу моделювання. Поетапна реалізація методики має зводитися до створення і послідовного застосування електронних баз даних (БД) "Регіональна екомережа" з їх взаємопоєднаними 3 окремими блоками ("Ландшафтна територіальна структура", "Антропогенна і природно-антропогенна підсистема території" та класифікаційно-критеріальним) і 1 гіперблоком "Модельні структури і параметри", набір з власних 3 блоків якого віддзеркалює найбільш істотні результати моделювання (запитів), що відповідають певній модельній структурі території, включаючи елементи екомережі.
5. Для створення можливості ефективного застосування модельних ГІС-технологій вирішена полікритеріальна задача вибору оптимального розміру ковзних неперетнутих шестикутних вікон ("стільників") для збалансованого, інформаційно-значущого, достатньо точного та зіставного (через ізолінії) визначення у їх центрах параметрів біоландшафтного різноманіття. Спосіб вирішення базується на доцільному поєднанні критеріальних умов максимально можливої некорельованості унормованих параметрів різноманіття у всіх сусідніх "стільниках", а отже їх найбільшої інформативності, та умов мінімально можливої відносної помилки визначення таких параметрів при обмеженнях на число їх вимірів.
6. Комплексна характеристика регіону за фізико-географічними, ландшафтними, геоекологічними, біогеографічними та созологічними особливостями його території та інтенсивністю антропогенного впливу на неї довела репрезентативність вибору басейну Росі для відпрацювання методики моделювання. Це обумовлюється насамперед відчутним різноманіттям регіональної, досить часто геотонної за змістом БЛТС, типовістю, подекуди унікальністю, цінністю генофонду та високою мірою натуральності певних елементів цієї структури, зважаючи і на переважання аграрного сектора у регіональному природокористуванні, а також вичерпання у наявних схемах можливостей розширення у регіоні складу елементів міжрегіональної екомережі за її ознаками.
7. У результаті тестування і часткової реалізації розробленої методики створені електронні БД "Регіональна екомережа басейну Росі" та отриманий змодельований варіант такої проектної екомережі, який містить 3 її підсистеми. Структуру екомережі складають типізовані за класифікаційними ознаками 65 природних ядер, у т.ч. 14 регіональних та 9 підсистемних "ключових", 86 екокоридорів, у т.ч. 6 підсистемосполучних і, додатково, 18 екокоридорів, що є ймовірними як сполучні з сусідніми регіонами, а також 19 зон потенційної ренатуралізації та 24 орієнтовно визначені спільноконтурні буферні зони.
8. Урахування метасистемної сполучності і комплексності диференційованих у роботі, необхідних для створення екомережі типів природоохоронних заходів сприятиме практичному втіленню методичних розробок, обґрунтованих і перевірених у роботі, у конкретні рішення із стабілізації стану та відновлення довкілля у регіональних програмах, схемах і проектах природокористування та формування екомережі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бабешко О.О. Географія Черкаської області. Книга 1: У 2 кн./ Уманський держ. педагог. ун-т ім. Павла Тичини. К.: Науковий Світ, 2000. 62с.
2. Базилевич Н.И., Панкова Е.И. Опыт классификации почв по засолению // Почвоведение. 1968. № 11. С.3-15.
3. Байдіков І.А., Пащенко В.М. Ландшафтний каркас як просторова й структурна основа екомережі // Укр. геогр. журн. 2004.- №4.- С.11-18.
4. Барановський В.А., Бардов В.Г., Омельчук Г.О. Україна. Екологічні проблеми природних вод (забрудненість поверхневих вод). М 1:2 000 000. К.: Центр екологічної освіти та інформації, 2000.
5. Барановський В.А. Екологічний атлас України. К.: Географіка, 2000. 40 с.
6. Барановський В.А. Україна. Екологічні проблеми атмосферного повітря (забрудненість атмосферного повітря). М 1:2 000 000. - К.: Центр екологічної освіти та інформації, 2000.
7. Барановський В.А. Україна. Забруднення природного середовища. М 1:2 000 000.- К.: Укргеодезкартографія, 1996.
8. Барановський В.А., Шищенко П.Г. Концептуальні аспекти еколого-географічного аналізу та оцінювання території України на основі картографічного моделювання // Вісник геодез. та картограф. 2003. №2 (29). С.27-31.
9. Вальков В. Ф. Почвенная экология сельскохозяйственных растений. М.: Агропромиздат, 1986. 208 с.
10.Вацет Е.Е. Геоинформационное обеспечение проектирования региональной экологической сети на примере Крыма // Україна: географічні проблеми сталого розвитку. К.: ВГЛ Обрії, 2004. Т. 4. С.211-213.
11.Вернадский В.И. Биосфера. - Л.: Госхимиздат, 1926. 146 с.
12.Вінницька область: Географічний атлас: Моя мала Батьківщина / Під ред. Погурельської Т.В. К.: ТОВ "Видавництво "Мапа", 2001. 20 с.
13.Виноградов Б.В. Аэрокосмический мониторинг геосистем с использованием морфометрических методов // География и природные ресурсы. 1998. №4. С.97-103.
14.Волобуев В.Р. Система почв мира. Баку: ЭЛМ, 1973. 308 с.
15.Гавриленко О.П. Геоекологічне обґрунтування проектів природокористування. К.: Ніка-Центр, 2003. 332с.
16.Гавриленко О.П. Створення ландшафтно-природоохоронних систем для збереження біотичного та ландшафтного різноманіття в регіональному проектуванні // Фізична географія та геоморфологія. 2005. Вип.47. С.177-182.
17.Геоботанічне районування Української РСР. К.: Наук. думка, 1977. 303 с.
18.Геоінформаційні технології у ландшафтному картографуванні / Давидчук В.С., Сорокіна Л.Ю., Родіна В.В. та ін. // Фізична географія та геоморфологія. 2005. Вип.47. С.24-30.
19.Гетьман В.І. Бажане і реальне про національну екомережу України // Мат. Наук. конф. "Роль природно-заповідних територій у підтриманні біорізноманіття". Канів, 2003. С.10-11.
20.Грачов А.П. та ін. Електронна база даних "Зелена книга України", 2001.
21.Грачов А.П. та ін. Електронна база даних "Червона книга України", 2002.
22.Гриб І.В., Клименко М.О., Сондак В.В. Відновна гідроекологія порушених річкових та озерних систем (гідрохімія, гідрологія, управління). Навч. посібн. Т. 1. Рівне: Волинські обереги, 1999. - 347 с.
23.Гродзинський М.Д. Основи ландшафтної екології. К.: Либідь, 1993. 224с.
24.Гродзинський М.Д. Стійкість геосистем до антропогенних навантажень. -К.: Лікей, 1995. 233 с.
25.Давидчук С. В., Давидчук В.С., Сорокіна Л.Ю. Оцінка радіонуклідного забруднення лісів засобами ГІС на ландшафтній основі // Укр. географ. журн. 1998. №3. С.54-59.
26. Давыдчук В.С. Природно-териториальные комплексы Киевской области // Зб. науч. тр. "Использование и охрана природной среды Среднего Приднепровья". К.: Наук. думка, 1986. C.167- 183.
27.Давыдчук В.С., Линник В.Г., Чепурной Н.Д. Геоинформационная система регионального уровня инструмент для принятия решений в управлении природними процесами // Тр. ІІІ региональной школы-семинара "Вопросы организации региональной географической информации". Владивосток, 1987. С.17-18.
28.Давыдчук В.С. Создание геоинформационных систем для решения ландшафтных задач // Современные проблемы физической географии. М.: Изд-во МГУ, 1989. С.73-83.
29.ДеМерс Майкл Н. Географические Информационные Системы. Основы: Пер. с англ. - М.: Дата+, 1999. 491с.
30.Денисик Г.І. Антропогенні ландшафти Правобережної України. Вінниця: Арбат, 1998. 292 с.
31.Денисик Г. І. Лісополе України. Вінниця: ПП "Видавництво "Тезис", 2001. 284 с.
32.Денисик Г.І. Природнича географія Поділля. Вінниця: ЕкоБізнесЦентр, 1998. 184с.
33.Дідух Я.П., Плюта П.Г. Фітоіндикація екологічних факторів. К.: Наук. думка, 1994. 280 с.
34.Довганич Я.О. Наукові принципи, методи та проблеми проектування екологічних мереж в Україні // Мат. Всеукр. конф. "Заповідна справа в Україні на межі тисячоліть". Канів, 1999. С.9-14.
35.Екологічне оздоровлення Дніпра / В.Шевчук, О.Мазуркевич, В.Навроцький та ін. - К.: Міжнародний фонд Дніпра, 2001. 267 с.
36.Житомирська область: Географічний атлас: Моя мала Батьківщина / Під ред. Костриці М.Ю. К.: ТОВ "Видавництво "Мапа", 2001. 20 с.
37.Збереження і моніторинг біологічного та ландшафтного різноманіття в Україні. К.: Національний екологічний центр України, 2000. 244 с.
38.Збереження і невиснажливе використання біорізноманіття України: стан та перспективи / Шеляг-Сосонко Ю.Р., Дубина Д.В., Макаренко Л.П. та ін. К.: Хімджест, 2003. 248 с.
39.Зеленая книга Украинской ССР: Редкие, исчезающие и типичные, нуждающиеся в охране растительные сообщества / Под ред. Ю.Р. Шеляга-Сосонко. К.: Наук. думка, 1987. 216 с.
40.Зорін С.В., Картавцев О.М., Сенченко А.Д. Приклад створення інформаційно-аналітичної системи підтримки прийняття управлінських рішень у галузі охорони атмосферного повітря на базі ГІС-технологій. К.: Еколого-медичне науково-виробниче підприємство "Екомедсервіс", 1998. 92 с.
41.Іщук С.І. Географія промислових комплексів: Навч. посіб. - К.: Ун-т ім. Тараса Шевченка, 1993. 136 с.
42.Іщук С.І. Розміщення продуктивних сил (теорія, методи, практика): Навч. посібн. 5-е вид., доп. К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2002. 216 с.
43.Инструментарий геоинформационных систем / Бусыгин Б.С., Гаркуша И.Н., Середини Е.С. и др. К.: ИРГ "ВБ", 2000. 172с.
44.Исаченко А.Г. Ландшафтоведение и физико-географическое районирование. М.: Высш. шк., 1991. 366 с.
45.Каваляускас П. Концепция краеустройства в Литве: развитие и проблемы // Науч. тр. высш. учеб. заведений ЛитССР. География. 1987. Т. 23. С.122-141.
46.Капица СП. Общая теория роста человечества, сколько людей жило, живет и будет жить на земле. М.: Наука, 1999. 189 с.
47.Київщина: Географічний атлас: Моя мала Батьківщина / Під ред. Погурельської Т.В. К.: ТОВ "Видавництво "Мапа", 2001. 20 с.
48.Коломієць Г.В., Коломієць О.В. Приклад розробки географічної інформаційної системи для узагальнення досліджень заповідних територій та проектування екологічної мережі Миколаївської області // Мат. Наук. конф. "Роль природно-заповідних територій у підтриманні біорізноманіття". Канів, 2003. С.339-340.
49.Концепція Національної програми екологічного оздоровлення басейну ріки Дніпро (проект для надзвичайної комісії з проблем екологічного стану ріки Дніпро) / За ред. В. Самойленка. К.: Екоцентр "НІЦ ВЕМОВ", 1993. 33 с.
50.Корогода Н.П. Використання ГІС для вирішення проблем збереження біорізноманіття (на прикладі транскордонного басейну Дніпра) // Наук. праці УкрНДГМІ. 2003. Вип. 252. С. 144-149.
51.Корогода Н.П. Використання ГІС при проектуванні екомереж // Вісник Київського Національного університету імені Тараса Шевченка. Географія. 2005. Вип. 51. С.47-48.
52.Корогода Н.П., Самойленко В.М. Методика геоінформаційного моделювання проектної регіональної екомережі // Вісник геодез. та картограф. 2005. №2 (37). С.46-52.
53.Королев Ю.К. Общая геоинформатика. Теоретическая геоинформатика. Второе издание. М.: Дата +, 2001. 84 с.
54.Крисаченко В.С. Людина і біосфера. К.: Заповіт, 1998. 687 с.
55.Куземко А.А. Рослинність долини річки Рось: синтаксономія, антропогенна динаміка, охорона: Дис. канд. біол. наук: 03.00.05. К., 2003. 270с.
56.Лаврик В.І. Методи математичного моделювання в екології: Навч. посіб. - К.: Вид. дім "КМ Академія", 2002. 203с.
57.Линник В.Г. Построение геоинформационных систем в физической географии. М.: Изд-во Московского университета, 1990. 80 с.
58.Ляшенко Д.О. Основні напрями картографування глобальних проблем збереження біологічного і ландшафтного різноманіття та їх прояву в Україні// Укр. географ. журн. 2004. №1. С.44-52.
59.Макарова М.А. Изучение биоразнообразия на основе крупномасштабного ландшафтного и фитоценотического картографирования // Зб. наук. пр. "Проблеми ландшафтного різноманіття України". К.: Либідь, 2000. C.157-162.
60.Маринич О.М., Шищенко П.Г. Фізична географія України: Підручник. К.: Т-во "Знання", КОО, 2003. 479 с.
61.Межжерин В. А. Цивилизация и ноосфера. Причины взаимного отторжения. К., 1996. 144 с.
62.Мильков Ф.Н. Физическая география: учение о ландшафте и географическая зональность. Воронеж: Изд-во ВГУ, 1986. 328 с.
63.Митчелл Э. Руководство по ГИС анализу. Пространственные модели и взаимосвязи: Пер.с англ. К.: ЗАО ЕСОММ Со; Стилос, 2000. 198 с.
64.Національна доповідь України про гармонізацію життєдіяльності суспільства у навколишньому природному середовищі / Відп. керівник Шевчук В.Я. К.: Новий друк, 2003. 125с.
65.Національна доповідь України про збереження біологічного різноманіття/ М-во охорони навкол. прир. середовища та ядерної безпеки України. 2-ге вид. К.: Хімджест, 2003. 68с.
66.Національна доповідь України про стан навколишнього природного середовища в Україні у 2000 році / М-во екології та прир. ресурсів України. К.: Видавництво Раєвського, 2001. 184 с.
67.Національна доповідь України про стан навколишнього природного середовища в Україні у 2001 році/ М-во екології та прир. ресурсів України. К.: Видавництво Раєвського, 2003. 184 с.
68.Неблагоприятные природне процессы и явления // Карта института геофизики АН УССР. К., 1986.
69.Некос В.Е. Основы общей экологии и неоэкологии: Уч. пособ. в 2-х ч. Ч.2 Основы общей и глобальной неоэкологии.- 2-е изд., доп. и перераб.-Х.: Прапор, 2001. 287 с.
70.Никифоров В.В. Экологическая сеть Среднего Приднепровья: современное состояние и пути оптимизации. Д.: Вид-во Дніпропетр. ун-ту, 2003. 188 с.
71.Новикова В.І. Географія Черкаської області: Підручник. 2-е вид., допов. і виправ. К.: Видавництво "Мапа", 2004. 128 с.
72.Олійник Я. Б. Економіко-екологічні проблеми територіальної організації виробництва і природокористуванняня. К.: Лібра, 1996. 208 с.
73.Осадчий В.И., Самойленко В.Н., Набиванец Ю.Б. Информационный менеджмент экологического оздоровления международного басейна Дніпра. К.: Ника-Центр, 2004. 152 с.
74.Пархісенко Я.В. Аналітичний огляд досвіду західних країн та України у сфері впровадження ГІС для управління заповідними територіями // Екологія і ресурси: Зб. праць Укр. ін-ту дослідж. навколиш. середовища і ресурсів. К.: АВС, 2001. С.201-207.
75.Парчук Г.В. Мотиви та принципи створення Європейської екомережі // Мат. Всеукр. конф. "Заповідна справа в Україні на межі тисячоліть". Канів, 1999. С.20-25.
76.Паспорт ризику виникнення надзвичайних ситуацій. Вінницька область, Україна МНС, 2002.
77.Паспорт ризику виникнення надзвичайних ситуацій. Житомирська область, Україна МНС, 2002.
78.Паспорт ризику виникнення надзвичайних ситуацій. Київська область, Україна МНС, 2002.
79.Паспорт ризику виникнення надзвичайних ситуацій. Черкаська область, Україна МНС, 2002.
80.Пащенко В.М. Гуманістичність екомережі: географічний аспект //Укр. географ. журн. 2004. №3. С.29-35.
81.Плотницький С.В. ГІС в системі моніторингу агроландшафтів: проблеми та перспективи // Ландшафт як інтегруюча концепція ХХІ сторіччя . К., 1999. С. 336-339.
82.Природа Киевской области / Под ред. Маринича А.М. К.: Изд-во Киевского ун-та, 1972. 235 с.
83.Природа Украинской ССР. Растительный мир / Андриенко Т.Л., Блюм О.Б., Вассер С.П. и др. К.: Наук. думка , 1985. 208 с.
84.Природно-заповідний фонд України. М 1 : 500 000 К.: НДІГК, 2000.
85.Про екологічну мережу України (Закон України № 1864-IV від 24. 06.04).
86.Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000 -2015 роки (Закон України № 1989 ІІІ від 21.09.00).
87.Разработка концепции экологических коридоров в трансграничных участках бассейна реки Днепр. Финальный отчет./ Под руководством М.Д. Гродзинского. КНУ им. Тараса Шевченко. К.: 2002. 110 с.
88.Растительный мир Украины и его охрана: Сб. науч. тр. К.: КГПИ, 1990. 204 с.
89.Розбудова екомережі України / Під ред. Ю.Р. Шеляга-Сосонка. - К.: Програма розвитку ООН. Проект "Екомережі", 1999. 127 с.
90.Романенко В.Д. Основи гідроекології. К.: Обереги, 2001. 730 с.
91.Романенко В.Д. Стратегічні напрями водно-екологічної політики в Україні // Наук. зап. Тернопіл. держ. пед. ун-ту ім. Володимира Гнатюка. Біологія Спец. вип. Гідроекологія. 2001. С.3-6.
92.Самойленко В.М. Ймовірнісні математичні методи в геоекології. К.: Ніка-Центр, 2002. 404с.
93.Самойленко В.М. Кадастр радіоактивного забруднення водних об’єктів України місцевого водокористування. Том 1. Радіогідроекологічний стан і використання водойм та загальнометодологічні проблеми. К.: Ніка-Центр, 1998. 192с.
94.Самойленко В.М. Комплексне районування радіоактивно забруднених територій Полісся і півночі Лісостепу за гідрологічно-ландшафтними умовами та можливими радіоекологічними наслідками місцевого водо- і ресурсокористування. К.: Ніка-Центр, 1999. 280с.
95.Самойленко В.М., Корогода Н.П. Концептуальна схема математично-картографічного моделювання екомережі // Фізична географія та геоморфологія. 2005. № 47. С.145-154.
96.Самойленко В.М., Корогода Н.П. Особливості геоінформаційного математично-картографічного моделювання екомережі в містах // Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія. 2005. Том 7. К.: ВГЛ "Обрії". С.234-243.
97.Самойленко В.М. Математичне моделювання в геоекології. К.: Вид.-полігр. центр "Київський університет", 2003. 199 с.
98.Самойленко В.М. Основи геоінформаційних систем. Методологія. К.: Ніка-Центр, 2003. 276 с.
99.Самойленко В.М., Тавров Ю.С., Буянов М.І., Кадастр радіоактивного забруднення водних об’єктів України місцевого водокористування. Том 2. Стохастично-рейтингові оцінки доз опромінення населення за рахунок місцевого водокористування. К.: Ніка-Центр, 1998. 160 с.
100. Самойленко В.М., Тавров Ю.С., Буянов М.І., Комплексний радіоекологічний моніторинг водойм місцевого водокористування та методологічно-оптимізувальні рішення стохастичної екологічної гідрології. К.: Ніка-Центр, 2000. 136 с.
101. Самойленко В.М., Тавров Ю.С., і ін. Розробка програмного комплексу "Протиповенева безпека". К.: Екоцентр "НІЦ ВЕМОВ"/ДВГ України, 1997. 34с.
102. Свідзінська Д.В. ГІС та ДЗЗ в сучасних ландшафтознавчих дослідженнях (на прикладі НПП "Гуцульщина") // Фізична географія та геоморфологія. 2005. Вип.47. С.182-188.
103. Сводный отчет по первому этапу проекта ПРООН-ГЭФ "Разработка экологической базы даных басейна Днепра". К.: РТЦИМ, 1992 (электр. ресурс).
104. Соколов Л.В. Филопатрия и дисперсия птиц. - М.: Наука, 1991. 211с.
105. Сочава В.Б. Введение в учение о геосистемах. Новосибирск: Наука, 1978. 319 с.
106. Тикунов В.С. Моделирование в социально-экономической картографии. М.: Изд-во МГУ, 1985. 280с.
107. Удосконалена схема фізико-географічного районування України Маринич О.М., Пархоменко Г.О., Петренко О.М., Шищенко П.Г. // Укр. географ. журн. 2003. №1. С.16-21.
108. Україна. Екологічна ситуація. М 1:2 000000 / Барановський В.А., Руденко Л.Г., Горленко І.О. та ін. К.: Укргеодезкартографія, 1996.
109. Умови та чинники розвитку промисловості та інвестиційної діяльності: Географічний атлас / Під ред. Руденко Л. К.: ДНВП "Картографія", 2003. 80 с.
110. Формування регіональних схем екомережі (методичні рекомендації) / За ред. Ю.Р. Шеляга-Сосонко. Київ: Фітосоціоцентр, 2004. 71с.
111. Цифрова топографічна карта місцевості. М 1:200 000. К.: НДІГК, 2000.
112. Цыганов Д.Н. Фитоиндикация экологических режимов в подзоне хвойно-широколиственных лесов. М.: Наука, 1983. 198 с.
113. Черкаська область: Географічний атлас: Моя мала Батьківщина. / Під ред. Погурельської Т.В. К.: ТОВ "Видавництво "Мапа", 2002. 20с.
114. Чорней І.І., Буджак В.В., Васильєв Д.В., Скільський І.В. Про деякі аспекти геоінформаційного картографування регіональної екомережі // Мат. наук. конф. "Роль природно-заповідних територій у підтриманні біорізноманіття