Михайлова Ілона Миколаївна. Ювенальна юстиція в системі запобігання злочинам неповнолітніх

Короткий опис

Михайлова Ілона Миколаївна. Ювенальна юстиція в системі запобігання злочинам неповнолітніх.- Дисертація канд. юрид. наук: 12.00.08, Нац. акад. внутр. справ. - Київ, 2015.- 200 с.

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

МИХАЙЛОВА ІЛОНА МИКОЛАЇВНА

УДК 343.915 + 343.137.5

ЮВЕНАЛЬНА ЮСТИЦІЯ
В СИСТЕМІ ЗАПОБІГАННЯ ЗЛОЧИНАМ НЕПОВНОЛІТНІХ

12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук

Науковий керівник
Василевич Віталій Вацлович,
кандидат юридичних наук, доцент

Київ – 2015

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ 4
ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ
ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАПРОВАДЖЕННЯ ЮВЕНАЛЬНОЇ
ЮСТИЦІЇ В УКРАЇНІ 14
1.1. Стан дослідження та передумови запровадження
ювенальної юстиції в Україні 14
1.2. Кримінологічна концепція визначення ювенальної
юстиції в системі запобігання злочинам неповнолітніх 27
1.3. Зарубіжний досвід діяльності ювенальної юстиції в системі запобігання злочинам неповнолітніх в Україні 43
Висновки до розділу 1 57
РОЗДІЛ 2 КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА
ЗЛОЧИННОСТІ НЕПОВНОЛІТНІХ ЯК ІНФОРМАЦІЙНА ОСНОВА ДІЯЛЬНОСТІ ЮВЕНАЛЬНОЇ ЮСТИЦІЇ В УКРАЇНІ 60
2.1. Кримінологічний аналіз кількісно-якісних показників
злочинності неповнолітніх в Україні 60
2.2. Кримінологічна характеристика особи неповнолітнього
злочинця в Україні 74
2.3. Детермінація злочинів неповнолітніх в Україні 84
Висновки до розділу 2 93
РОЗДІЛ 3 НАПРЯМИ ЗАПРОВАДЖЕННЯ ЮВЕНАЛЬНОЇ
ЮСТИЦІЇ В СИСТЕМІ ЗАПОБІГАННЯ ЗЛОЧИНАМ
НЕПОВНОЛІТНІХ В УКРАЇНІ 95
3.1. Організаційно-правові заходи забезпечення розвитку органів ювенальної юстиції в системі запобігання злочинам неповнолітніх
в Україні 95
3.2. Взаємодія суду та правоохоронних органів у реалізації завдань ювенальної юстиції щодо запобігання злочинам неповнолітніх в Україні 115
3.3. Шляхи запровадження та реалізації відновного правосуддя
й пробації як складових ювенальної юстиції в Україні 136
Висновки до розділу 3 158
ВИСНОВКИ 162
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 168
ДОДАТКИ 202

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

КВК Кримінально-виконавчий кодекс
КК Кримінальний кодекс
КМСД Кримінальна міліція у справах дітей
КПК Кримінальний процесуальний кодекс
КУпАП Кодекс України про адміністративні правопорушення
МВС Міністерство внутрішніх справ
ООН Організація Об’єднаних Націй
СК Сімейний кодекс
ЦК Цивільний кодекс

ВСТУП

Актуальність теми. Захист прав та інтересів дитини є одним із найважливіших завдань української держави, адже ставлення до дітей, їхніх прав і свобод, повага до їхньої людської гідності якнайточніше відображають рівень гуманності й цивілізованості суспільства. Вікова не адаптованість неповнолітніх до умов життя, передусім тих, які вчинили протиправні діяння, вимагає компенсації шляхом їх підвищеного правового захисту, у тому числі в межах функціонування правового інституту ювенальної юстиції, проблема становлення якого в Україні помітно актуалізується, про що свідчить зростання до нього державного й суспільного інтересу.
Сучасна міжнародна і європейська концепція захисту прав людини, що відображена в низці міжнародних документів, свідчить про тенденції відмови світової спільноти від виключно каральної реакції на злочини неповнолітніх, що не може належним чином забезпечити як права осіб, які вчинили їх, так і потерпілих. Це зумовлює необхідність закріплення нового підходу до розроблення елементів превентивного механізму щодо злочинів неповнолітніх і нормативних положень кримінального, кримінального процесуального й кримінально-виконавчого права, що можуть реалізовуватися в межах концепції відновного правосуддя та інституту пробації.
Нестабільність соціально-економічних та політичних процесів на сучасному етапі розвитку демократичного суспільства призводить до поширення негативних тенденцій злочинних проявів неповнолітніх. За даними офіційної статистики , характерною особливістю злочинів неповнолітніх за останні 11 років (2002–2013 рр.) є тенденція до суттєвого зменшення їх кількості з деяким динамічним коливанням. Зокрема, якщо протягом 2002–2003 рр. спостерігалося збільшення кількості злочинів з 32335 до 33305 у 2003 р. (на 3 % більше), то з 2004 р. і до 2009 р. включно абсолютний показник рівня цього виду злочинів знизився, відповідно, з 30709 до 15445 злочинів (на 49,7 % менше). Протягом наступних років динамічні коливання були пов’язані з незначним збільшенням абсолютної кількості злочинів цієї категорії з 17342 у 2010 р. до 17846 у 2011 р., що на 2,9 % більше, та поступовим зменшенням зазначених показників до 8781 злочину у 2013 р., що на 38,3 % менше ніж попереднього року.
Незважаючи на значне зменшення рівня злочинів неповнолітніх, вкрай негативною залишається їх структура, у якій злочини проти власності становлять 70,5 % від їх загальної кількості; хуліганство – 6,2 %; злочини, пов’язані з наркотиками – 2,8 %; злочини проти життя та здоров’я – 2,1 %. Характерними особливостями злочинності неповнолітніх є рівень рецидиву, що постійно зростає та у 2013 р., порівняно з попередніми роками, становив близько 27,0 %, а коефіцієнт кримінальної активності вікової групи 16–18 років майже втричі вищий, ніж у неповнолітніх віком 14–16 років.
Суспільно небезпечні наслідки злочинів неповнолітніх потребують не тільки застосування соціально-економічних, медичних, правових та інших заходів впливу, а й проведення науково-теоретичного дослідження стану, поширення детермінант та пошуку інших ефективних методів запобігання цьому небезпечному соціально-правовому явищу.
Як наукова проблема злочинність неповнолітніх стала об’єктом дослідження багатьох учених, зокрема Ю.В. Александрова, В.С. Батиргареєвої, Ю.В. Бауліна, І.Г. Богатирьова, О.І. Богатирьової, В.І. Борисова, П.А. Вороб’я, В.В. Голіни, Б.М. Головкіна, І.М. Даньшина, О.М. Джужі, С.Ф. Денисова, В.М. Дрьоміна, А.П. Закалюка, О.О. Кваши, О.Г. Колба, О.М. Костенка, І.П. Лановенка, О.М. Литвинова, М.І. Мельника, О.Є. Михайлова, П.П. Михайленка, А.В. Савченка, Д.А. Тузова, В.О. Тулякова, І.К. Туркевич, П.Л. Фріса, В.І. Шакуна, Н.М. Ярмиш та ін.
Окремі аспекти створення і функціонування системи запобігання злочинам неповнолітніх досліджено в наукових розробках Н.В. Яницької («Групова корисливо-насильницька злочинність молоді та її попередження», 2000 р.), Т.Л. Кальченко («Запобігання злочинності неповнолітніх в Україні спеціальними органами та установами», 2004 р.), С.Ф. Денисова («Злочинність кримінально активної частини молоді та її запобігання в Україні», 2011 р.), Н.М. Крестовської («Ювенальне право України: генезис та сучасний стан», 2008 р.), О.С. Стеблинської («Запобігання злочинам, які вчиняються неповнолітніми в стані сп’яніння», 2009 р.), О.І. Богатирьової («Теоретико-прикладні засади впровадження пробації в Україні», 2013 р.), А.Б. Благої («Насильство в сім’ї (кримінологічний аналіз і запобігання», 2014 р.) та ін.
Віддаючи належне результатам наукових розробок цих та інших учених, необхідно зазначити, що в даних працях недостатньо було приділено уваги питанням місця та ролі ювенальної юстиції в системі запобігання злочинам неповнолітніх; взаємодії суду та правоохоронних органів у реалізації завдань ювенальної юстиції, а також питанням запровадження інститутів відновного правосуддя та пробації в системі заходів запобігання злочинам неповнолітніх. Зазначені вище фактори визначають актуальність теми дисертаційної роботи та зумовили її вибір.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження ґрунтується на положеннях Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Концепції реалізації державної політики у сфері профілактики правопорушень на період до 2015 року» від 30 листопада 2011 р. № 1209-р, Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, що затверджена Указом Президента України від 10 травня 2006 р. № 361/206, Концепції реформування кримінальної юстиції України, що затверджена Указом Президента України від 8 квітня 2008 р. № 311/2008, а також Концепції розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні, схваленої Указом Президента України 24 травня 2011 р. № 597/2011. Тему дисертації затверджено Вченою радою Київського національного університету внутрішніх справ (нині – Національна академія внутрішніх справ), протокол від 27 травня 2008 р. № 7, і схвалено Національною академією правових наук України за № 598.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розроблення науково обґрунтованих практичних рекомендацій щодо запровадження в Україні ювенальної юстиції в системі запобігання злочинам неповнолітніх.
Відповідно до поставленої мети, необхідно було вирішити такі взаємопов’язані задачі:
– з’ясувати стан дослідження в юридичній науці феномена ювенальної юстиції в системі запобігання злочинам неповнолітніх і передумов її запровадження в Україні;
– розкрити зміст системоутворювальних елементів поняття ювенальної юстиції та конкретизувати її місце й роль у системі запобігання злочинам неповнолітніх;
– проаналізувати зарубіжний досвід становлення й розвитку ювенальної юстиції та можливості його імплементації в національне законодавство;
– здійснити кримінологічний аналіз сучасних кількісно-якісних характеристик злочинів неповнолітніх та виділити їх негативні тенденції;
– визначити основні криміногенні детермінанти злочинів неповнолітніх;
– охарактеризувати кримінологічно значущі властивості неповнолітніх, які вчиняють злочини;
– з’ясувати основні положення взаємодії суду та правоохоронних органів у реалізації завдань ювенальної юстиції щодо запобігання злочинам неповнолітніх;
– визначити перспективи запровадження відновного правосуддя й пробації в системі заходів запобігання злочинам неповнолітніх;
– розробити пропозиції щодо вдосконалення організаційно-правового забезпечення запровадження та функціонування системи ювенальної юстиції в Україні.
Об’єкт дослідження – суспільні відносини, що виникають унаслідок функціонування системи запобігання злочинам неповнолітніх.
Предмет дослідження – ювенальна юстиція в системі запобігання злочинам неповнолітніх.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є діалектичний метод як загальнонауковий метод пізнання, що використано в усіх розділах роботи.
Крім того, під час проведення дослідження було використано такі методи: формально-логічний – для вивчення теоретичних напрацювань представників вітчизняної та зарубіжної науки й визначення стану наукових досліджень з означеної проблематики (підрозділ 1.1); логіко-семантичний – у процесі визначення понятійного апарату досліджуваної проблеми (підрозділ 1.2); порівняльно-правовий (компаративістський) – для вивчення та порівняння норм чинного законодавства зарубіжних держав з правовими положеннями України щодо впровадження та функціонування ювенальної юстиції (підрозділ 1.3); статистичні методи – під час аналізу кількісних та якісних показників злочинів неповнолітніх (підрозділ 2.1); документальний метод – для здійснення аналізу архівних кримінальних справ про злочини неповнолітніх, що розглядали апеляційні суди м. Києва, Запорізької та Сумської областей, Дарницький районний суд м. Києва (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3, 3.1, 3.2, 3.3); метод опитування – для з’ясування думок професійних суддів місцевих та апеляційних загальних судів щодо проблем і можливості запровадження ювенальної юстиції; неповнолітніх осіб, до яких було застосовано примусові заходи виховного характеру у виді направлення до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків, зокрема серед неповнолітніх, які перебували в Комишуваській загальноосвітній школі соціальної реабілітації (Запорізька область) та Охтирському професійному училищі соціальної реабілітації (Сумська область), а також неповнолітніх осіб, які відбували покарання у виді позбавлення волі в Мелітопольській виховній колонії (спеціальній виховній установі в Запорізькій області) (підрозділи 1.2, 2.1, 2.2, 2.3, 3.1, 3.2, 3.3); метод групування (класифікації) – під час визначення класифікації неповнолітніх осіб, які вчиняють злочини, та кримінологічної детермінації зазначених злочинів (підрозділи 2.1, 2.2); метод аналізу та синтезу – для визначення напрямів та заходів забезпечення розвитку органів ювенальної юстиції в системі запобігання злочинам неповнолітніх в Україні (підрозділи 3.1, 3.2, 3.3).
Емпіричну базу дослідження становлять результати соціологічного опитування: 450 професійних суддів місцевих та апеляційних загальних судів; 200 неповнолітніх осіб, до яких було застосовано примусові заходи виховного характеру у виді направлення до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків, зокрема серед неповнолітніх, які перебували в Комишуваській загальноосвітній школі соціальної реабілітації (Запорізька область) та Охтирському професійному училищі соціальної реабілітації (Сумська область), а також неповнолітніх осіб, які відбували покарання у виді позбавлення волі в Мелітопольській виховній колонії (спеціальній виховній установі в Запорізькій області); вивчено матеріали 227 кримінальних справ про злочини неповнолітніх, що розглядали місцеві та апеляційні суди м. Києва, Запорізької та Сумської областей, Дарницький районний суд м. Києва.
Нaукoвa новизна одержаних результатів пoлягaє в тoму, що дисертація є одним із перших в Україні комплексних досліджень проблеми ювенальної юстиції в системі запобігання злочинам неповнолітніх. До найбільш важливих результатів, які відображають новизну дисертації, належать такі положення:
вперше:
– запропоновано авторське визначення ювенальної юстиції, головними ознаками якої є: а) системність, як спеціальних органів, так і їх діяльності; б) спеціальна мета, правовий та соціальний захист дитини, а також запобігання вчиненню протиправних діянь неповнолітніми та їх соціальна реабілітація;
– обґрунтовано низку змін і доповнень до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» щодо можливості утворення в системі судів загальної юрисдикції спеціалізованих судів окремих судових юрисдикцій; до Кримінального процесуального кодексу України стосовно залучення педагога (психолога), а за необхідності лікаря, батьків чи інших законних представників неповнолітнього до участі у слідчих діях; стосовно впровадження правової норми, згідно з якою суд набуває права звернути увагу державних органів, громадських організацій або посадових осіб на встановлені у кримінальному провадженні щодо неповнолітнього підозрюваного або обвинуваченого факти порушення закону, причини й умови, що сприяли вчиненню злочину, і вимагати вжиття відповідних заходів реагування; до Концепції розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні стосовно удосконалення визначення ювенальної юстиції, її завдань та напрямів розвитку в Україні;
– обґрунтовано доцільність внесення змін і доповнень до проекту Закону України «Про пробацію» щодо: а) визначення переліку обов’язків, які може бути покладено на дитину, якій встановлено пробацію; б) визначення переліку заходів виховного характеру, що може бути застосовано в межах пробації відносно неповнолітніх, не пов’язаних з позбавленням волі; в) доповнення таким видом пробації, як судова пробація, що формуватиме соціальну характеристику неповнолітнього з метою надання допомоги суду при індивідуалізації покарання;
удосконалено:
– систему органів ювенальної юстиції, складовими елементами якої є не лише суд у справах про злочини, вчинені неповнолітніми, а й низка соціальних, психологічних, реабілітаційних служб для осіб, які не досягли повноліття;
– критерії класифікації форм взаємодії правоохоронних органів і суду у реалізації завдань ювенальної юстиції щодо запобігання злочинам неповнолітніх;
– елементи кримінологічної характеристики неповнолітніх, які вчинили злочини та до яких застосовано примусові заходи виховного характеру у виді направлення до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків та неповнолітніх осіб, які відбували покарання у виді позбавлення волі у спеціальній виховній установі;
дістало подальший розвиток:
– положення щодо соціальних, правових та організаційних передумов запровадження ювенальної юстиції в Україні, основою для яких є вимоги Національного плану дій щодо реалізації Конвенції ООН з прав дитини;
– обґрунтування можливої імплементації в національне законодавство зарубіжного досвіду становлення та розвитку ювенальної юстиції в системі запобігання злочинам неповнолітніх, зокрема в рамках континентальної моделі ювенальної юстиції, центральною ланкою якої має бути спеціалізований ювенальний суд;
– положення про доцільність запровадження відновного правосуддя у виді застосування процедур примирення між потерпілим і неповнолітнім злочинцем, а також пробації, зміст якої полягає у встановленні певних обмежень й обов’язків, що покладає суд на правопорушника з метою його соціальної реабілітації.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертації наукові положення, висновки і пропозиції використано та мають перспективу впровадження у:
– законодавчій діяльності – для законодавчого забезпечення ефективного функціонування ювенальної юстиції в Україні (акт впровадження в законотворчу діяльність Верховної Ради України від 21 червня 2010 р., акт впровадження Міністерства юстиції України від 30 липня 2010 р., акт впровадження у законотворчу діяльність Верховної Ради України від 10 вересня 2014 р.);
– практичній діяльності – для підвищення ефективності профілактичної діяльності суду (акт впровадження Дарницького районного суду м. Києва від 27 жовтня 2010 р.);
– навчальному процесі – у процесі викладання дисциплін «Кримінологія», «Профілактика злочинів» та «Кримінальне право» (акт впровадження в навчальний процес Інституту кримінально-виконавчої служби НАВС від 11 березня 2013 р.) та навчальний процес Національної школи суддів України (акт впровадження від 21 травня 2013 р.).
Особистий внесок здобувача. Викладені в дисертації положення, що становлять новизну роботи, розроблено автором особисто. Наукові ідеї та розробки, що належать співавторам опублікованих праць, у дисертації не використовувалися. У статті «Кримінологічне обґрунтування запровадження інститутів відновного правосуддя та пробації в Україні» особистий внесок дисертанта становить 50,0 %, зокрема, стосовно доцільності впровадження нових складових розвитку ювенальної юстиції, до яких слід віднести відновне правосуддя та пробацію, що підтверджено проведеним соціологічним опитуванням професійних суддів місцевих й апеляційних судів загальної юрисдикції.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження оприлюднено на восьми науково-практичних конференціях: «Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні» (м. Івано-Франківськ,
23–24 квітня 2009 р.); «Незалежний суд – гарантія захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина» (м. Чернівці, 30 травня 2009 р.); «Філософські, методологічні, соціологічні та психологічні проблеми права» (м. Чернівці, 28–29 травня 2011 р.); «Актуальні проблеми кримінального права (пам’яті професора П.П. Михайленка)» (м. Київ, 16 листопада 2011 р.); «Актуальні проблеми кримінологічної політики в Україні (з нагоди 35-річчя створення кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права Національної академії внутрішніх справ)» (м. Київ, 25 квітня 2012 р.); «Особливості нормотворчих процесів в умовах адаптації законодавства України до вимог Європейського Союзу» (м. Херсон, 14–15 червня 2013 р.); «Ľudske a obČianske práva a slobody: mechanizmus ich implementácie a ochrany v rôznych oblastiach práva» (Bratislava, Slovenská republika, 19–20 septembra 2014 r.); «Правовые реформы в Молдове, Украине и Грузии в контексте евроинтеграционных процессов» (г. Кишинев, Республика Молдова, 7–8 ноября 2014 г.).
Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження викладено в 17 наукових публікаціях, з них шість статей – у виданнях, включених МОН України до переліку наукових фахових видань з юридичних наук, дві статті – у періодичних міжнародних виданнях, вісім тез доповідей, оприлюднених на науково-практичних конференціях.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання щодо впровадження ювенальної юстиції в систему запобігання злочинам неповнолітніх в Україні. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку положень та висновків, спрямованих на досягнення поставленої мети і задач.
1. Огляд наукових праць дав змогу дійти висновку, що результати наукових розробок кримінологів у межах дослідження злочинів неповнолітніх стали підґрунтям для формування системи запобігання делінквентної поведінки неповнолітніх та вчиненню ними злочинів – ювенальної юстиції як системи державних і недержавних інститутів, функціонування яких спрямовано на захист прав дитини, яка вчинила протиправне діяння, правовий і соціальний вплив на дитину та її оточення.
Головними принципами створення системи органів ювенальної юстиції є: індивідуальний підхід; аналіз соціального статусу; пріоритет відновного підходу перед каральним; конфіденційність (закритість) судового процесу у справах цієї категорії; фаховість та професійність працівників; підвищення значимості сім’ї, громади, освіти та оточуючих; пріоритет ранньої профілактики правопорушень; забезпечення соціального патронажу на усіх стадіях кримінального провадження; посилення охоронної функції суду; спрощений (неформальний) порядок судочинства; цілеспрямоване здійснення запобігання злочинам неповнолітніх; вибір характеру та засобів впливу залежно від стану суб’єкта запобіжного впливу.
2. На основі аналізу теоретичних розробок і практичних рекомендацій запропоновано авторське визначення ювенальної юстиції як системи суспільних інститутів, діяльність яких спрямована на захист прав дитини, правовий і соціальний вплив на дитину та її оточення з використанням можливостей державних (судів, правоохоронних органів, служб у справах дітей, соціальних служб для дітей і молоді) структур і громадських організацій (адвокатури, дитячих фондів), а також волонтерських рухів, з метою запобігання вчиненню ними протиправних діянь та соціальну реабілітацію неповнолітніх правопорушників.
Встановлено, що специфіка системи ювенальної юстиції виявляється також в її функціях, що поділяються на загальні (характерні для запобігання злочинам загалом) та спеціальні (пов’язані з особливим об’єктом запобіжного впливу органів та служб у системі ювенальної юстиції), до яких слід віднести охоронну, запобіжну, виховну, відновну, реабілітаційну, ресоціалізаційну функції.
3. Розвиток системи правосуддя щодо неповнолітніх в Україні необхідно розглядати в контексті важливих міжнародних та регіональних ініціатив, закріплених у ключових правових актах і програмних політичних заявах з урахуванням позитивного досвіду зарубіжних країн, у тому числі Англії, Канади, Франції, Швеції, Німеччини.
Найбільш прийнятною для національної системи запобігання злочинам неповнолітніх є французька модель ювенальної юстиції, що існує сьогодні у виді системи державних органів, у яких центральною ланкою є спеціалізований ювенальний суд. Ювенальні суди мають широку предметну, але строго персональну підсудність – усі види правопорушень неповнолітніх розглядаються саме там і, водночас, суд розглядає справи дітей, які потребують допомоги з боку держави. За загальним правилом вони діють на підставі окремих законодавчих актів про судоустрій і процедуру в органах ювенальної юстиції. До такої роботи залучаються спеціальні органи, зокрема прокуратура або структури Генеральної Ради, які надають соціальну допомогу дітям, різноманітні соціальні служби й навчальні заклади.
4. За результатами вивчення статистичних даних МВС України та судової статистики, емпіричних даних виокремлено головні тенденції злочинності неповнолітніх: рівень злочинності неповнолітніх в Україні в період з 2002 р. по 2013 р. суттєво знизився з 32335 злочинів до 8781, або на 72,8 %; прослідковується і значне зменшення питомої ваги зазначених злочинів від загальної кількості: з 11,8 % у 2002 р. до 1,6 % у 2013 р., із середнім показником 6,9 % від загальної кількості злочинів; кількість злочинів неповнолітніх, учинених у стані алкогольного сп’яніння, протягом 2002–2013 рр. зменшилася на 46,0 %; вкрай негативною залишається їх структура, у якій злочини проти власності становлять 70,5 % від їх загальної кількості; хуліганство – 6,2 %; злочини, пов’язані з наркотиками – 2,8 %; злочини проти життя та здоров’я – 2,1 %. Характерним є рівень рецидиву, що постійно зростає та у 2013 р., порівняно з попередніми роками, становив близько 27,0 %. Коефіцієнт кримінальної активності у віковій групі 16–18 років майже втричі вищий, ніж у неповнолітніх віком 14–16 років.
5. Результати вивчення кримінальних справ, що розглядали місцеві й апеляційні суди в період 2005–2012 рр., підтвердили, що найбільша питома вага злочинів, які вчиняють неповнолітні у віці від 16 до 18 років, становить 71,1 %. Серед осіб у віці від 14 до 16 років цей показник дорівнює 28,9 % від загальної кількості засуджених неповнолітніх. Серед них абсолютну більшість становлять чоловіки (у середньому 91,8 %). Частка неповнолітніх жіночої статі, засуджених за вчинення злочинів, дорівнює 8,2 %. Питома вага засуджених неповнолітніх за тяжкі й особливо тяжкі злочини становить 58,1 %, за вчинення злочинів у групі – 51,9 % від загальної кількості засуджених неповнолітніх. Серед засуджених неповнолітніх 31,6 % на момент вчинення злочину не навчалися і не працювали, у тому числі неповнолітніх до 16 років, які не працювали й не навчалися – 18,2 %. Кількість засуджених неповнолітніх, які виховувалися в неповних сім’ях, становить 45,0 % від загальної кількості засуджених неповнолітніх осіб.
6. Детермінантами об’єктивного характеру визначаються: соціально-економічна криза, безробіття, незадовільне матеріальне становище в сім’ї, інші соціальні деструкції суспільства. За результатами соціологічного опитування більшість респондентів – 179 осіб (89,5 %) повідомили, що в них є родина, 21 особа (10,5 %) з опитаних не має родини; 32,0 % респондентів зазначили, що вчинення злочину спричинено відсутністю грошей. Майже 74 % зауважили, що на волі вони не мали певних матеріальних благ. Водночас 136 осіб (68,0 %) констатували, що їм не вистачає родинного затишку та батьківського піклування, а 64 особам (32,0 %) – свободи.
До детермінант суб’єктивного характеру належать: негативний вплив у сім’ї, психоемоційна незадоволеність дитини стилем виховання в сім’ї, недоліки шкільного виховання, особливо небезпечним є стихійний «вуличний» вплив на неповнолітніх, при цьому в них формується схильність до протиправної поведінки, що виявляється у відчуженні неповнолітніх від офіційних інститутів соціалізації, таких як сім’я, школа тощо. 15,0 % неповнолітніх вчинили злочини через сімейні сварки, негаразди, а 7,0 % – під примусом старших приятелів; 29,0 % – у стані алкогольного сп’яніння; 25,0 % – порушили закон з метою доведення своєї сили та сміливості; 34,0 % респондентів уперше вчинили правопорушення чи злочини в 14 років, тобто через незрілість психіки, недостатню освіченість та поінформованість про наслідки порушення закону як для суспільства, так і для суб’єктів злочинів.
7. Систему ювенальної юстиції в Україні мають становити: ювенальний суд як базовий орган у системі ювенальної юстиції; прокурори у справах неповнолітніх; адвокати у справах неповнолітніх; працівники кримінальної міліції у справах дітей МВС України; слідчі, які здійснюють провадження у справах неповнолітніх; соціальні працівники; служба пробації у складі кримінально-виконавчої інспекції Державної пенітенціарної служби України; органи та установи для дітей Державної пенітенціарної служби України; координатори та ведучі програм з відновного правосуддя; психологи й фахівці-медики, які працюють з неповнолітніми правопорушниками; вчителі, вихователі, соціальні педагоги, які працюють з дітьми та дітьми-правопорушниками.
У підсистемі спеціалізованих ювенальних судів слід утворити місцеві та міжрайонні ювенальні суди з розгляду кримінальних, цивільних, адміністративних справ щодо захисту прав і свобод дітей, їх законних інтересів. Необхідно поступово переходити до створення спеціалізованих ювенальних місцевих судів, а в судах вищого рівня (апеляційних та касаційних) – створювати спеціальні колегії по юрисдикціям із розгляду таких категорій справ.
Судові рішення у кримінальних справах щодо неповнолітніх в апеляційному та касаційному порядку мають переглядати спеціалізовані склади суддів, визначених, відповідно, головами апеляційних та касаційного судів. У зв’язку з цим, необхідно внести зміни до ч. 1 статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», доповнивши її словами «У системі судів загальної юрисдикції може бути утворено спеціалізовані суди окремих судових юрисдикцій».
8. Найбільш загальним видом взаємодії правоохоронних органів у реалізації завдань ювенальної юстиції щодо запобігання злочинам неповнолітніх має бути координація діяльності правоохоронних органів. Цей вид спрямовано на узгодження у вирішенні загальних питань запобігання злочинності неповнолітніх, у тому числі розроблення стратегії, тактики й практичних рекомендацій із запобігання злочинності неповнолітніх. Форми взаємодії мають переважно організаційний характер (міжвідомчі оперативні наради, обмін інформацією, розроблення спільних доповідей про стан злочинності неповнолітніх, основні напрями та результати боротьби з нею).
З метою надання суду повноважень щодо реагування на факти порушення закону, причини й умови, що сприяли вчиненню злочину і вимагають вжиття відповідних заходів, необхідно доповнити КПК України статтею 4951 такого змісту:
Стаття 4951. Окрема ухвала суду в кримінальному провадженні щодо неповнолітніх.
Суд за наявності на те підстав виносить окрему ухвалу, якою звертає увагу державних органів, громадських організацій або посадових осіб на встановлені у кримінальному провадженні щодо неповнолітнього підозрюваного або обвинуваченого факти порушення закону, причини й умови, що сприяли вчиненню злочину і вимагають вжиття відповідних заходів реагування.
Окрему ухвалу може бути також винесено в разі виявлення судом порушень прав неповнолітніх, які не досягли віку кримінальної відповідальності, інших порушень закону, допущених при здійсненні кримінального провадження щодо них.
Суд за матеріалами кримінального провадження має право винести окрему ухвалу і в інших випадках, якщо визнає це за необхідне.
Не пізніш як у місячний строк за окремою ухвалою має бути вжито необхідних заходів і про результати повідомлено суд, що виніс окрему ухвалу.
У разі залишення посадовою особою окремої ухвали суду без розгляду має бути вжито заходів, передбачених статтями 254–257 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
9. Упровадження положень відновного правосуддя у кримінальне законодавство України має здійснюватися в межах: визначення суті відновного правосуддя та ролі медіаторів у кримінальному судочинстві; необхідності в певних випадках залучати посередників (медіаторів) для згладжування конфліктів, що виникли у сфері кримінальних правовідносин; введення правових норм про заохочення до примирення; законодавчого закріплення юридичного впливу позитивних наслідків медіації на вирішення справ.
Особливістю складової системи ювенальної юстиції має стати і пробація, тобто комплекс заходів, що за рішенням суду може бути застосований до особи, яка вчинила злочин, у разі призначення їй покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, або іншого виду відповідальності, спрямованого на ресоціалізацію цієї особи. Суть пробації полягає у встановленні певних обмежень й обов’язків, що покладаються судом на правопорушника з метою його соціальної реабілітації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абросімова Ю. А. Злочинність неповнолітніх та запобігання їй на регіональному рівні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Ю. А. Абросімова. – Д., 2009. – 22 с.
2. Автономова О. С. Проект Федерального Закона «Об основах системы ювенальной юстиции» / О. С. Автономова, Н. Л. Хананашвили // Вопросы ювенальной юстиции : альманах. – М., 2002. – № 3. – С. 80-84
3. Алфьоров С. М. Злочини неформальних радикально налаштованих молодіжних угрупувань: постановка проблеми / С. М. Алфьоров // Боротьба з правопорушеннями у молодіжному середовищі: вітчизняний та міжнародний досвід : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (Донецьк, 2 черв. 2010 р.). – Донецьк, 2010. – С. 90–92.
4. Амджадін Л. Суспільні практики та законодавство у сфері правопорушень неповнолітніх / Л. Амджадін, О. Гончарук. – К. : К.І.С., 2010. – 184 с.
5. Антонян Ю. М. Личность преступника / Антонян Ю. М., Кудрявцев В. Н., Эминов В. Е. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2004. – 366 с.
6. Антонян Ю. М. Преступность и психические аномалии /
Ю. М. Антонян, С. В. Бородин. – М. : Наука, 1987. – 208 с.
7. Архів Верховного Суду України // Справа № 5-302к10 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/8508117.
8. Архів Верховного Суду України // Справа № 5-2583к08 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/2260994.
9. Аршава І. Ф. Деякі психологічні аспекти злочинності неповнолітніх /
І. Ф. Аршава, Т. В. Єрошкіна, О. Г. Рєпіна, І. О. Аршава // Медична психологія. – 2011. – № 1. – С. 8–14.
10. Бандурка А. М. Преступность в Украине: причины и противодействие : моногр. / А. М. Бандурка, Л. М. Давиденко : Основа, 2003. –367 с.
11. Бандурка І. О. Вдосконалення системи кримінально-правового захисту прав дітей в Україні / І. О. Бандурка // Актуальні проблеми вдосконалення кримінального, кримінально-виконавчого та адміністративного законодавства у сфері захисту прав дітей : матеріали наук.-практ. конф. (Кіровоград, 21–22 черв. 2007 р.). – Кіровоград, 2007. – С. 52–59.
12. Басай В. Короткий словник кримінально-правових термінів : навч. посіб. / Басай В., Фріс П., Фріс І. – Івано-Франківськ : Плай, 1999. – 112 с.
13. Бахрах Д. Н. Юридический процесс и административное судопроизводство / Д. Н. Бахрах // Журнал российского права. – 2000. – № 9. –
С. 10.
14. Беккариа Ч. О преступлениях и наказаних / Беккариа Ч. – М. : Стелс, 1995. – 230 с.
15. Беца О. Зарубіжний досвід застосування пробації в ювенальній юстиції / О. Беца // Відновне правосуддя в Україні. – 2005. – Верес. – № 1–2. –
С. 134–146.
16. Блага А. Б. Насильство в сім’ї (кримінологічний аналіз і запобігання) : моногр. / Блага А. Б. – Х. : Макаренко, 2014. – 360 с.
17. Богатирьова О. І. Кримінально-виконавча інспекція як суб’єкт виконання покарань : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» /
О. І. Богатирьова. – К., 2009. – 22 с.
18. Богатирьова О. І. Пробація в Україні: гуманізація державної політики у сфері виконання кримінальних покарань : автореф. дис. на здобуття наук ступеня доктора юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / О. І. Богатирьова – К., 2014. – 42 с.
19. Богатирьова О. І. Теоретико-прикладні засади впровадження пробації в Україні : моногр. / Богатирьова О. І. – К. : Дакор, 2013. – 368 с.
20. Бойко А. Недоліки діяльності правоохоронних та судових органів щодо запобігання та протидії економічній злочинності / А. Бойко // Вісник Львівського університету. Серія юрид. – Львів, 2009. – Вип. 48. – С. 216–224.
21. Бойко А. Точних даних немає … Неповнолітні безпритульні як деталь інтер’єру столиці / А. Бойко // Голос України. – 2010. – № 179. –
27 верес. – С. 6.
22. Больша советская энциклопедия: / под общ. ред. Б. А. Введенского. – М. : Большая Сов. энцикл., 1953. – . –
Т. 1. – 1953. – 719 с.
23. Боровский М. В. Суды общей юрисдикции в Российской Федерации (Проблемы и перспективы) : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.11 / Боровский Михаил Владимирович. – М., 2000. – 201 c.
24. Бринцев В. Д. Законодавчі та організаційно-правові засади розбудови системи ювенальної юстиції в Україні / В. Д. Бринцев // Ювенальна юстиція України: проблеми створення, законодавча база, коментарі, судова практика / за заг. ред. В. Д. Бринцева. – Х., 2004. – С. 11–17.
25. Бугера О. І. Проблеми використання засобів масової інформації для запобігання злочинів серед неповнолітніх : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / О. І. Бугера. – К., 2006. – 20 с.
26. Бурдін В. М. Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх в Україні : моногр. / Бурдін В. М. – К. : Атіка, 2004. –240 с.
27. Бозров В. М. Ювенальный суд в современной России /
В. М. Бозров // Российская юстиция. – 2011. – № 3. – С. 54–56.
28. Василевич В. В., Михайлова І.М. Кримінологічне обґрунтування запровадження інститутів відновного правосуддя та пробації в Україні /
В. В. Василевич, І. М. Михайлова // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. – К., 2014. – № 3. – С. 41–53.
29. Васильківська І. П. Кримінологічні аспекти сімейного виховання : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» /
І. П. Васильківська. – К., 2001. – 19 с.
30. Ведерникова О. Н. Современные тенденции развития ювенальной юстиции за рубежом / О. Н. Ведерникова // Российская юстиция. – 2005. – № 3. – С. 43 – 47.
31. Вечерова Є. М. Некаральний кримінально-правовий вплив на неповнолітніх в Україні (кримінологічні засади) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Є. М. Вечерова. – Одеса, 2010. – 21 с.
32. Виступ Міністра України у справах сім’ї, молоді та спорту Равіля Сафіулліна на парламентських слуханнях «Молодь за здоровий спосіб життя» [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.kmu.gov.ua.
33. Вишинський В. Роль прокурора щодо захисту прав дітей [Електронний ресурс] / В. Вишинський – Режим доступу :
http://www.gp.gov.ua/ua/actual.html?_m=publications&_t=rec&id=121154.
34. Відбулася координаційна нарада з питань розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://sc.gov.ua/ua/podiji_za_2013_rik/vidbulasja_koordinacijna_narada_z_pitan_rozvitku_kriminalnoji_justiciji_cshodo_nepovnolitnih.html.
35. Віктимологічні засади боротьби зі злочинами, що вчиняються в установах виконання покарань України : навч. посіб. для студ. юрид. навч. закл. / [О. М. Джужа, В. В. Ковленко, О. Г. Колб та ін.] ; за заг. ред.
О. М. Джужи та В. В. Коваленка. – Хмельницький : ХмЦНП, 2012. – 172 с.
36. Вопросы методики изучения и предупреждения преступлений / под ред. проф. А. А. Герцензона. – М. : Госюиздат, 1962. – 146 с.
37. Воробей П. А. Теорія і практика кримінально-правового ставлення в вину : дис. ... доктора юрид. наук : 12.00.08 / Воробей Петро Адамович. – К., 1999. – 379 с.
38. Впровадження альтернативних видів кримінальних покарань в Україні : посіб. / за ред. О. В. Беци. – К. : Леся, 2003. – 115 с.
39. Гайдар Є. О. Безпритульність та бездоглядність – історико-порівняльний аналіз / Є. О. Гайдар // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – Х., 2005. – Вип. 30. – С. 313 – 318.
40. Глузман С. Нужна ли Украине ювенальная юстиция? [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://life.pravda.com.ua/columns/2011/06/20/80615/.
41. Голина В. В. Криминологическая профилактика, предотвращение и пресечение пре ступлений : учеб. пособие / Голина В. В. – К. : УЖ ВО при Минвузе УССР, 1989. – 72 с.
42. Голина В. В. Работа органов внутренних дел, суда и прокуратуры по предупреждению преступности : учеб. пособие / Голина В. В. – Харьков : Юрид. ин-т, 1981. – 77 с.
43. Голіна В. В. Спеціально-кримінологічні попередження злочинів: теорія і практика : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / В. В. Голіна. – Х., 1994. – 44 с.
44. Головко Л. В. Альтернативы уголовному преследованию в современном праве : моногр. / Головко Л. В. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2002. – 544 с.
45. Головко Л. В. Альтернативы уголовному преследованию как форма процессуальной дифференциации (современные тенденции развития) : автореф. дис. на соискание ученой степени доктора юрид. наук : спец. 12.00.09 «Уголовный процесс, криминалистика; оперативно-розыскная деятельность» /
Л. В. Головко. – М., 2003. – 40 с.
46. Горбань В. С. Понятие, теория и проблемы формирования общей концепции эффективности законодательства / Горбань В. С. – М. : Юриспунденция, 2009. – 160 с.
47. Гошовський М. І. Потерпілий у кримінальному процесі України /
М. І. Гошовський, О. П. Кучинська. – К. : Юрінком, 1998. – 189 с.
48. Градецька Н. М. Сім’я як суб’єкт запобігання злочинності неповнолітніх : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» /
Н. М. Градецька. – К., 2010. – 23 с.
49. Гультай М. М. Історичні віхи розвитку ювенальної юстиції /
М. М. Гультай // Ювенальна юстиція України: проблеми створення, законодавча база, коментарі, судова практика / за заг. ред. В. Д. Бринцева. – Х., 2004. – С. 17–30.
50. Гуськова А. П. Проблемы ювенальной юстиции в России /
А. П. Гуськова, Е. Ф. Ширшов // Уголовный процесс. – 2006. – № 2. –
С. 124–132.
51. Давыденко А. В. К вопросу о ювенальной юстиции в Российской Федерации / А. В. Давыденко // Российская юстиция. – 2014. – № 5. – С. 30–33.
52. Даньшин И. Н. Детерминация преступности несовершеннолетних /
И. Н. Даньшин // Питання боротьби зі злочинністю : зб. наук. пр. – Х., 2004. – Вип. 8. – С. 75–80.
53. Денисов С. Ф. Злочинність кримінально активної частини молоді та її запобігання в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / С. Ф. Денисов. – Запоріжжя, 2011. – 36 с.
54. Денисов С. Ф. Детермінанти злочинності і моделі кримінологічної превенції злочинів молоді : моногр. / Денисов С. Ф. – Запоріжжя : КПУ, 2010. – 396 с.
55. Денисов С. Ф. Комплекс антиціннісних детермінант формування поведінки молоді / С. Ф. Денисов // Кримський юридичний вісник. – Сімферополь, 2010. – Вип. 1 (8), ч. 1. – С. 247–253.
56. Денисов С. Ф. Наркозлочинність молоді в Україні та Німеччині: порівняльно-правовий аналіз / С. Ф. Денисов // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. – Х., 2010. – № 3 (50). –
С. 63–69.
57. Дідікін А. Рішення Європейського суду з прав людини у національній правовій системі / А. Дідікін // Юстиніан. Юридичний журнал. – 2009. – № 1. – С. 65–68.
58. Дремин В. Н. Социальные функции криминологии: история и современность / В. Н. Дремин // Юридический вестник. – 2007. – № 4. –
С. 119–130.
59. Дубчак Л. С. Удосконалення діяльності навчальних закладів щодо запобігання злочинності неповнолітніх : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук. : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Л. С. Дубчак. – К., 2007. – 22 с.
60. Європейська конвенція про здійснення прав дітей, прийнята
25 січ. 1996 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.rada.gov.ua.
61. Європейський суд з прав людини. Судова практика / за заг. ред.
В. Г. Буткевича. – Вип. 1, ч. 3: Стаття ЄКПЛ «Заборона катувань» : у 3 ч. – 2011. – С. 5–28.
62. Ємельянов В. П. Злочинність неповнолітніх з психічними аномаліями : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» /
В. П. Ємельянов. – Саратов, 1980. – 20 с.
63. Ємельянова І. І. Роль відновного правосуддя в концепції ювенальної юстиції / І. І. Ємельянова // Вісник Верховного Суду України – 2005. – № 4. – С. 40–44.
64. Жетписбаев Б. Е. Организационно-правовые проблемы создания ювенальных судов и их роль в профилактике правонарушений среди несовершеннолетних : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 «Конституционное право; муниципальное право» /
Б. Е. Жетписбаев. – Алмата, 1998. – 29 с.
65. Жукова Т. С. Соціальні засади запобігання злочинності молоді в Україні та Італії (порівняльне дослідження) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Т. С. Жукова. – Запоріжжя, 2011. – 20 с.
66. Загальна декларація прав людини, прийнята 10 груд. 1948 р. ООН [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.rada.gov.ua.
67. Загальнодержавна програма «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини» на період до 2016 року, затв. Законом України від 5 берез. 2009 р. № 1065-VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.rada.gov.ua.
68. Закалюк А. П. Курс сучасної української кримінології : теорія і практика : у 3 кн. : Кн. 2 : Кримінологічна характеристика та запобігання окремих видів злочинів / Закалюк А. П. – К. : Ін Юре, 2007. – 712 с.
69. Закалюк А. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика : у 3 кн. Кн. 1 : Теоретичні засади та історія української кримінологічної науки / Закалюк А. П. – К. : Видавничий Дім «Ін Юре», 2007. – 423 с.
70. Захаров В. Під упереджувальним контролем кримінальні розслідування, до яких причетні неповнолітні / В. Захаров // Іменем закону. –2002. – № 18; 19. (5303). – 11 трав. – С. 3.
71. Звернення до членів Церкви адвентистів сьомого дня в Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.adventist.org.ua/php/departaments/departaments.php?dep_id=4&anounce_id=83.
72. Зеленський С. М. Перспективи створення системи ювенальної юстиції в подоланні проблемних питань у провадженнях по кримінальних справах дітей / С. М. Зеленський, Н. О. Чередніченко // Південноукраїнський правничий часопис. – Одеса, 2008. – № 4. – С. 19–21.
73. Зеленський С. М. Провадження у справах дітей, які не досягли віку кримінальної відповідальності : навч. посіб. / Зеленський С. М., Назаренко С. П., Письменний Д. П. – К. : КНТ, 2012. – 160 с.
74. Землянська В. В. Відновне правосуддя в кримінальному процесі України : посіб. / Землянська В. В. – К. : Захаренко В. О., 2008. – 200 с.
75. Игошев К. Е. Личность преступника и мотивация преступного поведения (на материалах криминологических исследований несовершеннолетних и молодежи в возрасте 18–25 лет) : автореф. дис. на соискание ученой степени доктора юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / К. Е. Игошев. – Свердловск, 1975. – 44 с.
76. Ильковец Л. Б. Применение восстановительных процедур в стадии возбуждения уголовного дела / Л. Б. Ильковец // Відновне правосуддя в Україні. – К., 2007. – № 4. – С. 27–29.
77. Інструкція з організації роботи підрозділів кримінальної міліції у справах дітей, затв. наказом Міністерства внутрішніх справ України від 19 груд. 2012 р. № 1176 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.rada.gov.ua.
78. Інформація про стан злочинності [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.mvs.gov.ua.
79. Каган М. С. Человеческая деятельность / Каган М. С. – М. : Наука, 1974. – 317 с.
80. Калига В. Устав з горшка – й до чарки? Ще одна медико-соціальна проблема – дитячий алкоголізм / В. Калига [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.vz.kiev.ua/med/755/7.shtml.
81. Кальман А. Г. Понятийный аппарат современной криминологии. Терминологический аппарат современной криминологии : терминологический словар / [А. Г. Кальман, И. А. Христич ; под общ. ред. члена-корреспондента АПрН Украины, доктора юрид. наук, проф. В. Х. Голины] / Кальман А. Г. – М. : Гимназия, 2005. – 242 с.
82. Кальченко Т. Л. Запобігання злочинності неповнолітніх в Україні спеціальними органами та установами : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Т. Л. Кальченко. – К., 2004. – 18 с.
83. Каневский Л. Л. Расследование и профилактика преступлений несовершеннолетних / Каневский Л. Л. – М. : Юрид. лит., 1982. – 112 с.
84. Карнозава Л. Восстановительное правосудие: идеи перспективы для России / Л. Карнозава, Р. Максудов, М. Флямер // Российская юстиция. – 2000. – № 11. – С. 42–44.
85. Карпец И. И. Проблема преступности / Карпец И. И. – М. : Юрид. лит., 1969. – 168 с.
86. Кей Прайніс. Кола примирення. Від злочину до повернення в громаду ; пер. з англ./ Кей Прайніс, Баррі Стюарт, Марк Уедж. ; [пер. з англ.]. – К. : Захаренко В. О., 2008. – 272 с.
87. Керівні принципи запобігання злочинності серед неповнолітніх
(Ер-Ріядські керівні принципи: прийняті та проголошені відповідно до резолюції 45/112 Генеральної Асамблеї ООН від 14 груд. 1990 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.rada.gov.ua.
88. Кирюхина М. А. Особенности формирования модели восстановительного правосудия в Автономной Республике Крым /
М. А. Кирюхина // Відновне правосуддя в Україні : щоквартальний бюл. – 2005. – № 1–2. – С. 126–127.
89. Коваленко І. Актуальні кримінологічні аспекти деліктної поведінки неповнолітніх / І. Коваленко // Юридична Україна. – 2004. – № 6. – С. 46–50.
90. Ковлер А. И. Сцилла и Хабрида Европейского Суда: субсидиарность или правовой активизм / А. И. Ковлер // Сравнительное конституционное обозрение. – 2010. – № 6 (79). – С. 2.
91. Ковна У. Ювенальна юстиція : історичний досвід / У. Ковна // Вісник Львівського університету. Серія Юридична. – Львів, 2004. – Вип. 40. – С. 157–162.
92. Ковтун Н. Я. Поняття, система та види додаткових покарань для неповнолітніх за КК України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Н. Я. Ковтун. – К., 2010. – 16 с.
93. Кодекс України про адміністративні правопорушення [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.rada.gov.ua.
94. Колб О. Г. Організація індивідуального запобігання злочинам у кримінально-виконавчій установі : моногр. / Колб О. Г. – Луцьк : РВВ «Вежа» Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2007. – 513 с.
95. Колб О. Г. Профілактика правопорушень серед неповнолітніх у слідчих ізоляторах МВС України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / О. Г. Колб. – К., 1997. – 23 с.
96. Коляда В. П. Проблеми досудового слідства у кримінальному процесі / Коляда В. П. – К. : Юрінком інтер, 2001. – 208 с.
97. Конвенція ООН про права дитини, прийнята 20 листоп. 1989 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.rada.gov.ua.
98. Коновалова И. А. Опыт борьбы с преступностью несовершеннолетних в Европе и США / И. А. Коновалова // Адвокат. – 2007. – № 12. – С. 23–28.
99. Конституція України, прийнята 28 черв. 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.rada.gov.ua.
100. Концепція вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, затв. Указом Президента України від 10 трав. 2006 р. № 361/2006 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.rada.gov.ua.
101. Концепція державної політики у сфері реформування Державної кримінально-виконавчої служби України, затв. Указом Президента України від
8 листоп. 2012 р. № 631/2012[Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.rada.gov.ua.
102. Концепція реалізації державної політики у сфері протидії поширенню наркоманії, боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів на 2011–2015 роки, схв. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13 верес. 2010 р. № 1808-р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.rada.gov.ua.
103. Концепція реалізації державної політики у сфері профілактики правопорушень на період до 2015 року, схв. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 листоп. 2011 р. № 1209-р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.rada.gov.ua.
104. Концепція реформування кримінальної юстиції України, затв. Указом Президента України від 8 квіт. 2008 р. № 311/2008 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.rada.gov.ua.
105. Концепція розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні, затв. Указом Президента України від 24 трав. 2011 р. № 597/2011 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.rada.gov.ua.
106. Координаційна нарада з питань розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://sc.gov.ua/ua/podiji_za_2013_rik/vidbulasja_koordinacijna_narada_z_pitan_rozvitku_kriminalnoji_justiciji_cshodo_nepovnolitnih.html.
107. Корецький С. М. Кримінологічна характеристика девіантної поведінки неповнолітніх : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня. канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / С. М. Корецький. – К., 2003. – 20 с.
108. Користін О. Є. Економічна безпека : навч. посіб. / [Користін О. Є., Барановський О. І., Герасименко Л. В.]. – К. : КНТ, 2009. – 400 с.
109. Косевич Н. Р. Роль суда в профилактике преступности несовершеннолетних / Н. Р. Косевич // Российский судья. – 2005. – № 12. –
С. 5.
110. Косович В. Удосконалення доктринальних підходів до концепції нормативно-правового акта / В. Косович // Науковий вісник Чернівецького університету. – Чернівці, 2012. – Вип. 618 : Правознавство. – С. 36–42.
111. Костенко О. М. Культура і закон у протидії злу : моногр. / Костенко О. М. – К. : Атіка, 2008. – 352 с.
112. Косянчук І. Дитина у полоні екрана / І. Косянчук // Урядовий кур’єр. – 2008. – 15 жовт. – № 192. – С. 17.
113. Косянчук І. Створюється система дитячого правосуддя / І. Косянчук // Урядовий кур’єр. – 2007. – 2 лют. – № 20. – С. 20.
114. Котляр А. Ювенальна юстиція: нечіткі визначення призводять до міфів / А. Котляр // Дзеркало тижня. – 2012. – № 19 (67). – 26 трав.
115. Крестовська Н. М. Ювенальне право України: генезис та сучасний стан : автореф. дис. на здобуття наук ступеня доктора юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / Н. М. Крестовська. – Одеса, 2008. – 42 с.
116. Крестовська Н. М. ЗА – Кримінальна чи ювенальна юстиція? (до дискусії про запровадження в Україні ювенальної юстиції) /
Н. М. Крестовська [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.legalaid.com.ua.
117. Крестовська Н. М. Інститут кримінальної відповідальності неповнолітніх як правова передумова створення ювенальної юстиції в пострадянських країнах / Н. М. Крестовська // Південноукраїнський правничий часопис. – 2006. – № 2. – С. 14–16.
118. Крестовська Н. М. Ювенальна юстиція: чи варто її боятися /
Н. М. Крестовська [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.luka-notaras.narod.ru/statya-krestovskaya.doc.
119. Криминология / под ред. Н. А. Стручкова ; [пер. с чешск.]. – М. : Прогресс, 1982. – 239 с.
120. Криминология : учеб. / под. ред. Б. В. Коробейникова,
Н. Ф. Кузнецовой, Г. М. Миньковского. – М. : Юрид. лит, 1988. – 384 с.
121. Криминология. Словарь-справочник / [сост. Х. Ю. Кернер ; пер. с нем. ; отв. ред. пер. проф., доктор юрид. наук А. И. Долгова]. – М. : НОРМА, 1998. – 400 с.
122. Кримінальний кодекс України від 5 квіт. 2001 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.rada.gov.ua.
123. Кримінальний кодекс України : постатейні матеріали та навч.-практ. завдання / [І. П. Баглай, І. Г. Богатирьов, О. І. Богатирьова та ін.] ; за заг. ред. доктора юрид. наук, проф. І. Г. Богатирьова. – К. : Атіка, 2011. – 640 с.
124. Кримінальний процесуальний кодекс України, прийнятий 13 квіт. 2012 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.rada.gov.ua.
125. Кримінально-виконавчий кодекс України, прийнятий 11 лип. 2003 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.rada.gov.ua.
126. Кримінально-процесуальний кодекс України, прийнятий 28 груд. 1960 р. № 1001-05 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.rada.gov.ua.
127. Кримінально-процесуальний кодекс України : наук.-практ. коментар / за заг. ред. В. Т. Маляренка, Ю. П. Аленіна. – [2-ге вид., допов. та перероб.]. – Х. : Одіссей, 2010. – с. 944.
128. Кримінально-процесуальні та криміналістичні прийоми і засоби протидії злочинній діяльності : моногр. / [С. В. Євдокименко,
Я. В. Кузьмичов, В. В. Семенов, С. В. Хільченко]. – К. : ПАЛИВОДА А. В., 2006. – 300 с.
129. Кримінологічі проблеми попередження злочинності неповнолітніх у великому місті: досвід конкретно-соціологічного дослідження : моногр. /
[В. В. Голіна, В. П. Ємельянов, В. Д. Воднік та ін.] ; за заг. ред. проф.
В. В. Голіни та В. П. Ємельянова. – Х. : Право, 2006. – 292 с.
130. Кримінологічна характеристика осіб, які засуджені до покарань, що не пов’язані з позбавленням волі : моногр. / [В. В. Коваленко, О. М. Джужа,
О. Г. Колб, В. Є. Ткачук]. – К. : Нац. акад. внутр. справ, 2012. – 263 с.
131. Кримінологія: Загальна та Особлива частини : підруч. / за ред.
І. М. Даньшина. – Х. : Право, 2003. – 352 с.
132. Кримінологія : навч. посіб. / [О. М. Джужа, В. В. Василевич,
Ю. Ф. Іванов та ін.] ; за заг. ред. О. М. Джужі. – К. : Прецедент, 2006. – 198 с.
133. Кримінологія : навч.-практ. посіб. / П. М. Бузало, С. Ф. Денисов,
О. В. Кириченко. – Запоріжжя : Юрид. ін-т Дніпропетров. держ. ун-ту внутр. справ, 2007. – 194 с.
134. Кримінологія : підруч. для студ. вищ. навч. закл. / [О. М. Джужа,
Я. Ю. Кондратьєв, О. Г. Кулик П та ін.] ; за заг. ред. О. М. Джужи. – К. : Юрінком Інтер, 2002. – 416 с.
135. Криминология : учеб. / под ред. В. В. Орехова. – СПб. : Санкт.-Петербург. ун-т, 1992. – 216 с.
136. Кудрявцев В. Н. Причины правонарушений / Кудрявцев В.Н. – М. : Наука,1970. – 286 с.
137. Кузнецова Н. Ф. Проблемы криминологической детерминации / Кузнецова Н. Ф. под ред. В. Н. Кудрявцева. – М. : МГУ, 1984. – 204 с.
138. Курс кримінології. Особлива частина : підруч. : у 2 кн. /
[М. В. Корнієнко, Б. В. Романюк, І. М. Мельник та ін.] ; за заг. ред.
О. М. Джужі. – К. : Юрінком Інтер, 2001. – 480 с.
139. Куц В. М. Звільнення від кримінальної відповідальності в контексті реалізації ідеї відновного правосуддя: теоретичний аспект /
В. М. Куц // Відновне правосуддя в Україні : щокварт. бюлетень. – К., 2007. –
№