МІСЦЕ СКОЄННЯ ЗЛОЧИНІВ МІЖНАРОДНОГО ХАРАКТЕРУ

Короткий опис

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

Юртаєва Ксенія Володимирівна

УДК 341.411

МІСЦЕ СКОЄННЯ ЗЛОЧИНІВ МІЖНАРОДНОГО ХАРАКТЕРУ

12.00.08 — кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Орлов Павло Іванович,
кандидат юридичних наук,
професор

Харків — 2010

ЗМІСТ

Список використаних скорочень 4
Вступ 5
Розділ 1. Поняття та загальна характеристика злочинів міжнародного характеру в кримінальному праві України 13
1.1. Визначення поняття злочинів міжнародного характеру в сучасному кримінальному праві України. 13
1.2. Історія виникнення і розвиток кримінальної відповідальності за вчинення злочинів міжнародного характеру. 46
1.3. Теоретичні основи міжнародної та національної криміналізації суспільно-небезпечних діянь міжнародного характеру. 59
1.4. Співвідношення кримінальної відповідальності за злочини міжнародного характеру в міжнародному кримінальному праві та в законодавтсві України про кримінальну відповідальність. 76
Висновки до розділу 1 102
Розділ 2. Визначення місця скоєння злочинів міжнародного характеру 106
2.1. Кримінально-правове значення місця скоєння злочинів міжнародного характеру. 106
2.2. Загальні правила визначення місця скоєння злочинів. 113
2.3. Особливості визначення місця вчинення злочинів міжнародного характеру. 128
2.3.1. Визначення місця вчинення злочинів міжнародного характеру на території України та застосування до них законодавства України про кримінальну відповідальність. 128
2.3.2. Визначення місця вчинення злочинів міжнародного характеру поза територією України та застосування до них законодавтсва України про кримінальну відповідальність. 142
2.3.3. Особливості визначення місця вчинення злочинів міжнародного характеру з використанням комп’ютерних технологій. 161
Висновки до розділу 2. 173
Висновки 178
Додатки 183
Список використаних джерел 199

Список використаних скорочень
Білорусь – Республіка Білорусь
Болгарія – Республіка Болгарія
Великобританія Сполучене Королівство Великобританії і Північної Ірландії
Данія – Королівство Данія
Естонія – Естонська Республіка
Іспанія – Королівство Іспанія
Італія – Італійська Республіка
КК – Кримінальний кодекс
КНР – Китайська Народна Республіка
Латвія – Латвійська Республіка
Литва – Литовська Республіка
Мальта – Республіка Мальта
Молдова – Республіка Молдова
Норвегія – Норвезьке Королівство
ПАР Південноафриканська Республіка
Польща – Республіка Польща
ООН – Організація Об’єднаних Націй
Росія – Російська Федерація
СНД – Співдружність Незалежних Держав
СРСР – Союз Радянських Соціалістичних Республік
США – Сполучені Штати Америки
Угорщина – Угорська Республіка
УРСР Українська Радянська Соціалістична Республіка
Франція – Французька Республіка
ФРН – Федеративна Республіка Німеччина
Хорватія – Республіка Хорватія
Швейцарія – Швейцарська Конфедерація
Швеція – Королівство Швеція

Вступ
Актуальність теми. Після здобуття незалежності Україна підтримала курс на інтеграцію до європейської правової системи та сприйняття світових цінностей в галузі захисту прав людини і громадянина. Законодавство України про кримінальну відповідальність цілком сприйняло цю тенденцію, взявши курс на гуманізацію та підвищення ефективності боротьби зі злочинністю. Важливим напрямком державної політики України в сфері боротьби зі злочинністю стало виконання обов’язків за міжнародними договорами, які передбачають відповідальність за злочини, що зачіпають інтереси декількох країн, зокрема, за злочини міжнародного характеру. Останні не є новим явищем для вітчизняного кримінального права, але стрімкий розвиток міжнародних комунікацій та комп’ютерних технологій спонукають до переосмислення цієї правової категорії. Так, з метою виконання своїх міжнародних зобов’язань у Кримінальному кодексі України знайшли подальший розвиток норми про дію закону про кримінальну відповідальність у просторі (ст.ст. 6–8), були включені нові положення про визнання вироків судів іноземних держав (ст. 9), екстрадицію (ст. 10), криміналізацію діянь, визнаних злочинами відповідно до міжнародних договорів (ст.ст. 147, 149, 199, 209, 258, 305, 307 тощо). Однак, незважаючи на низку прогресивних змін, внесених у КК України 2001 р., визначення місця вчинення злочинів міжнародного характеру представляє собою значну складність у зв’язку з відкритістю питань про порядок закріплення в нормах національного законодавства кримінальної відповідальності за ці злочини.
У науці окремі аспекти кримінальної відповідальності за злочини міжнародного характеру та застосування до них законодавства України про кримінальну відповідальність висвітлювалися в працях таких сучасних вітчизняних дослідників як Д.С. Азаров, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, М.В. Буроменський, В.О. Іващенко, О.І. Моісеєв, А.А. Музика, В.О. Навроцький, Ю.А. Пономаренко, Л.Д. Тимченко, С.С. Яценко тощо. У радянський період розробці вказаних питань сприяли роботи К.Л. Акоєва, М.І. Блум, Я.М. Брайніна, Л.Н. Галенської, М.Д. Дурманова, І.І. Карпеця, М.І. Ковальова, М.Д. Шаргородського тощо. На рубежі ХХ–ХХІ століть значний доробок у дослідження кримінальної відповідальності за злочини міжнародного характеру зробили такі зарубіжні вчені як Р.А. Адельханян, М.Ш. Бассіоні, К.Л. Блекслі, І.П. Бліщенко, Е.М. Вайз, Г.В. Ігнатенко, Л.В. Іногамова-Хегай, А. Касейсе, Н.Ф. Кузнєцова, І.І. Лукашук, О.М. Медвєдєв, М.Г. Мельніков, А.В. Наумов, В.П. Панов, Е.С. Подгор, Ю.С. Ромашев, О.І. Тіунов, І.В. Фісенко та інші дослідники. Однак, незважаючи на висвітлення окремих питань реалізації кримінальної відповідальності за злочини міжнародного характеру, ні в Україні, ні в інших державах СНД не проводилися комплексні дослідження злочинів міжнародного характеру як окремої категорії національного кримінального права та їх місця у кримінальному кодексі країни зокрема. Висвітлення цих питань є необхідною передумовою визначення випадків, коли територію країни слід вважати місцем скоєння злочинів міжнародного характеру, та встановлення особливостей застосування до них законодавства про кримінальну відповідальність, що відобразилося в структурі цього дисертаційного дослідження.
Вирішення вищенаведених теоретичних та практичних питань є необхідним етапом на шляху вироблення ефективної системи протидії злочинам міжнародного характеру, які вчиняються чи можуть бути вчинені на території України. Той факт, що майбутня стабільність української політичної й економічної системи, виконання Україною своїх міжнародних зобов’язань та рівноправна участь в міжнародних відносинах у тому числі залежать від спроможності протидіяти злочинам міжнародного характеру, обумовили вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконане згідно з Пріоритетними напрями наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004–2009 рр. (п. 226), Пріоритетними напрямками наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006–2010 рр. (пп. 5.3–5.4), а також пов’язане з реалізацією заходів щодо виконання п.п. 6.4.4, 15.3–15.5 Програми інтеграції України до Європейського Союзу, схваленої Указом Президента України № 1072/2000 від 14.09.2000. Тема дисертації затверджена рішенням Вченої ради Національного університету внутрішніх справ від 13 грудня 2003 року (протокол №11), узгоджується із паспортом спеціальності 12.00.08 — «кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право», затвердженого постановою ВАК України від 21 травня 2008 р., увійшла до переліку тем дисертацій з проблем держави і права Національної академії правових наук України 2003 р. (реєстраційний номер № 684).
Мета та завдання дослідження. Метою роботи є встановлення загальних теоретичних правил та практики визначення місця вчинення злочинів міжнародного характеру та застосування до них законодавства України про кримінальну відповідальність на підставі аналізу та узагальнення наукових здобутків, практичного досвіду та міжнародно-правової бази щодо боротьби з різними видами злочинів міжнародного характеру.
Відповідно до поставленої мети вирішуються наступні завдання:
 сформулювати загальні правила визначення місця вчинення злочинів;
 охарактеризувати особливості вирішення питання про місце вчинення злочинів міжнародного характеру;
 визначити кримінально-правове значення місця вчинення злочинів міжнародного характеру в системі кримінального права України;
 охарактеризувати історію виникнення і розвиток кримінальної відповідальності за вчинення злочинів міжнародного характеру;
 визначити поняття злочинів міжнародного характеру в сучасному кримінальному праві України;
 охарактеризувати теоретичні основи міжнародної та національної криміналізації суспільно-небезпечних діянь міжнародного характеру;
 визначити співвідношення кримінальної відповідальності за злочини міжнародного характеру в міжнародному кримінальному праві та в законодавстві України про кримінальну відповідальність.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, якими визначається місце скоєння злочинів міжнародного характеру та особливості застосування законодавства України про кримінальну відповідальність до злочинів міжнародного характеру.
Предметом дослідження є місце скоєння злочинів міжнародного характеру.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження стали положення теорії пізнання як загальнонаукового фундаментального засобу пізнання дійсності. З числа спеціальних методів пізнання використано наступні: історично-правовий, порівняльно-правовий, логіко-нормативний та системно-структурний.
За допомогою історично-правового методу та методу порівняльно-правового аналізу простежено еволюцію правових норм щодо протидії злочинам міжнародного характеру та формування визначення цього явища правової дійсності (підрозділ 1.2). Метод порівняльно-правового аналізу використано під час кримінально-правового аналізу поняття злочинів міжнародного характеру, криміналізації суспільно-небезпечних діянь міжнародного характеру, встановлення кримінальної відповідальності за вчинення зазначених злочинів та правил визначення місця їх вчинення (підрозділи 1.1, 1.3, 1.4, 2.3). За допомогою системно-структурного методу визначено місце злочинів міжнародного характеру серед інших злочинів за міжнародним кримінальним правом та їх місце у сучасному кримінальному праві України (підрозділи 1.1, 1.4). Логіко-нормативний метод використано під час розробки проектів відповідних статей КК (підрозділи 2.2, 2.3).
Теоретичну базу дослідження становлять наукові праці з теорії держави та права, кримінального права, кримінології, міжнародного права, міжнародного кримінального права.
Нормативно-правовою та інформаційною базою дослідження є Конституція України, міжнародно-правові договори, законодавство України про кримінальну відповідальність та практика його застосування, постанови Кабінету Міністрів України, укази Президента України, постанови Пленуму Верховного Суду України, відомчі нормативно-правові акти Міністерства внутрішніх справ України, інших міністерств та відомств, а також законодавство зарубіжних країн та практика його застосування.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим у вітчизняній теорії кримінального права спеціальним дослідженням питань визначення місця скоєння злочинів міжнародного характеру. У роботі висунута низка положень і розкрито зміст окремих понять, що в сукупності становлять новизну дисертаційної роботи і мають істотне значення для науки кримінального права та вдосконалення чинного законодавства про кримінальну відповідальність, а саме:
вперше:
 визначено, що встановлення та реалізація кримінальної відповідальності за злочини міжнародного характеру здійснюється в рамках єдиного комплексу правових норм міжнародного кримінального права та кримінального права України. До виключного регулювання кримінального права України відносяться встановлення елементів та ознак складів злочинів міжнародного характеру, вид і міра покарання за їх вчинення, інші кримінально-правові заходи, пов’язані з притягненням винної особи до кримінальної відповідальності, правила визначення місця вчинення цих злочинів та застосування до них законодавства України про кримінальну відповідальність. Нормами міжнародного кримінального права встановлюються визначення злочинів міжнародного характеру, додаткові підстави застосування законодавства України про кримінальну відповідальність щодо цих діянь та питання, пов’язані з екстрадицією осіб, які вчинили вказані злочини;
 визначено підстави криміналізації суспільно-небезпечних діянь міжнародного характеру в Україні, основними з яких є високий ступінь їх суспільної небезпечності, наявність міжнародно-правових зобов’язань України щодо протидії злочинам міжнародного характеру, стабільна негативна динаміка більшості злочинів міжнародного характеру в Україні, необхідність своєчасного введення кримінальної відповідальності в КК України за діяння, що визнані злочинами міжнародного характеру в інших країнах та на міжнародному рівні, з метою недопущення їх розповсюдження в Україні та попередження їх некараності;
удосконалено:
 поняття злочинів міжнародного характеру в кримінальному праві України як суспільно небезпечних, міжнародно-протиправних, винних діянь, що посягають на різні сфери міжнародного правопорядку, крім злочинних посягань на мир, безпеку людства та найвищі моральні цінності світової співдружності, вчиняються фізичними особами, які можуть бути суб’єктом злочину за законодавством України про кримінальну відповідальність, та є кримінально караними відповідно до зобов’язань України за її міжнародними договорами;
 поняття транснаціональних злочинів як злочинів, ознаки складу яких відбуваються на територіях двох або більше країн, а також злочинів з іноземним елементом як діянь, які через обставини їх вчинення зачіпають юрисдикцію декількох держав. Визначено співвідношення цих понять з поняттям злочинів міжнародного характеру;
 процедуру імплементації злочинів міжнародного характеру до законодавства України про кримінальну відповідальність. Визначено основні недоліки встановлення кримінальної відповідальності за злочини міжнародного характеру в кримінальному праві України;
 визначення місця вчинення злочину в кримінальному праві України. Доведено, якщо будь-яка ознака об’єктивної сторони складу злочину відбувалася на території України, це є підставою застосування кримінальної юрисдикції України до всіх ознак складу злочину, а не тільки до тих, які мали місце на її території. Обґрунтовано, що злочин повинен визнаватися вчиненим на території України, не лише якщо його виконавець або хоча б один із співучасників діяв на території України, а й коли зазначені особи повинні були і могли діяти на території нашої держави;
 визначення піратства за кримінальним правом України. Запропонований авторський варіант викладення ст. 446 КК України;
дістало подальшого розвитку:
 положення про застосування законодавства України про кримінальну відповідальність до злочинів міжнародного характеру. Обґрунтована думка про необхідність безпосереднього закріплення універсального принципу дії закону про кримінальну відповідальність у просторі в законодавстві України про кримінальну відповідальність. Обґрунтована недоцільність закріплення принципу «подвійної кримінальності» щодо злочинів міжнародного характеру в законодавстві України про кримінальну відповідальність;
 порядок здійснення екстрадиції осіб, які вчинили злочини міжнародного характеру на території України та поза її межами. Доведена доцільність введення положення про можливість видачі іноземців та осіб без громадянства, що постійно не проживають в Україні, які повністю або частково вчинили злочини міжнародного характеру на території України, для притягнення їх до кримінальної відповідальності в іншій країні;
 положення про застосування законодавства України про кримінальну відповідальність до злочинів міжнародного характеру з використанням комп’ютерних технологій. Розроблені підстави доцільності застосування кримінальної юрисдикції України до цих злочинів, вчинених на території та поза територією України.
Практичне значення отриманих результатів полягає у тому, що висновки і пропозиції дисертації можуть бути використані під час подальшого дослідження кримінально-правових та кримінологічних проблем протидії злочинам міжнародного характеру; у правотворчій діяльності під час розробки змін та доповнень до норм законодавства України про кримінальну відповідальність, що передбачають відповідальність за злочини міжнародного характеру; у правозастосовчій діяльності правоохоронних та інших державних органів з попередження та протидії злочинам міжнародного характеру; в міжнародній співпраці в боротьбі зі злочинами міжнародного характеру; в навчальному процесі для підготовки навчальних програм, методичних рекомендацій з кримінального права України, порівняльного кримінального права, міжнародного кримінального права.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації було заслухано та обговорено на засіданнях кафедри кримінального права та кримінології Харківського національного університету внутрішніх справ, у виступах на другій науково-практичній конференції «Проблеми розвитку малого бізнесу: Тіньовий бізнес» (листопад 2002 р., Харків–Львів), на науково-практичній конференції «Права граждан, правоохранительная деятельность в России и Украине: состояние и перспективы развития» (червень 2003 р., Бєлгород), на науково-практичній конференції «Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених» (червень 2003 р., м. Харків), на міжнародній науково-практичній конференції «Современные проблемы уголовно-правовой науки (сравнительно-правовые аспекты)» (жовтень–листопад 2003 р., Бєлгород–Харків), на науково-практичній конференції «Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених» (квітень 2006 р., Харків), на міжнародній науковій конференції «Проблеми імплементації міжнародних норм кримінально-правого напрямку в національні законодавства. Перші юридичні читання» (лютий 2006 р., м. Одеса). Результати дослідження використовуються при проведенні практичних та семінарських занять з кримінального права та порівняльного кримінального права.
Публікації. За темою дисертації автором опубліковано 6 наукових статей, в тому числі 4 у фахових наукових виданнях, 5 тез доповідей на науково-практичних конференціях.

Список літератури

Висновки

Отримані в цьому дисертаційному дослідженні теоретичні та практичні результати дозволяють вирішити поставлені наукові завдання і можуть бути сформульовані наступним чином:
1. Злочини міжнародного характеру в кримінальному праві України є суспільно небезпечними, міжнародно-протиправними, винними діяннями, що посягають на різні сфери міжнародного правопорядку, крім злочинних посягань на мир, безпеку людства та найвищі моральні цінності світової співдружності, вчиняються фізичними особами, які можуть бути суб’єктом злочину за законодавством України про кримінальну відповідальність, та є кримінально караними відповідно до зобов’язань України за її міжнародними договорами. Реалізація кримінальної відповідальності за злочини міжнародного характеру здійснюється в рамках єдиного комплексу правових норм міжнародного кримінального права та кримінального права України. До виключного регулювання кримінального права України відносяться встановлення елементів складів злочинів міжнародного характеру, вид та міра покарання за їх вчинення інші кримінально-правові заходи, пов’язані з притягненням винної особи до кримінальної відповідальності, та правила визначення місця скоєння цих злочинів. Нормами міжнародного кримінального права встановлюються визначення злочинів міжнародного характеру, додаткові підстави застосування закону України про кримінальну відповідальність щодо цих діянь та питання, пов’язані з екстрадицією осіб, які вчинили вказані злочини.
2. Злочини міжнародного характеру слід відрізняти від транснаціональних злочинів та від злочинів з іноземним елементом. Під транснаціональним злочином слід розуміти злочин, елементи складу якого відбуваються на територіях двох або більше країн. Злочинами з іноземним елементом є діяння, які через обставини їх вчинення зачіпають юрисдикцію декількох держав. Визначальною ознакою злочинів міжнародного характеру, яка відрізняє їх від загальнокримінальних злочинів та злочинів з іноземним елементом, є їх міжнародна протиправність, яка є врахованою країнами-учасницями міжнародних угод підвищеною суспільною небезпечністю вказаних діянь для світової співдружності та нормальних міжнародних відносин.
3. Доведено, що криміналізація суспільно-небезпечних діянь міжнародного характеру здійснюється шляхом встановлення кримінальної відповідальності за їх вчинення в міжнародному кримінальному праві та в національному кримінальному праві. Визначається поняття міжнародної криміналізації, яка є процесом і результатом визнання певних видів діянь злочинними та кримінально караними на міжнародному рівні в конвенціях чи інших міжнародно-правових угодах, а також наступна імплементація положень відповідних міжнародно-правових угод у національне кримінальне право країн-учасниць цих угод. Встановлено підстави міжнародної криміналізації суспільно-небезпечних діянь міжнародного характеру та підстави криміналізації цих діянь у кримінальному праві України.
4. Аналіз конвенцій про боротьбу зі злочинами міжнародного характеру, учасницею яких є Україна, та національного законодавства України про кримінальну відповідальність засвідчує, що імплементація норм цих конвенцій не завжди проходить своєчасно разом з ратифікацією вказаних міжнародних договорів, а також те, що законодавство України про кримінальну відповідальність не завжди повно відображає елементи складів злочинів міжнародного характеру. Після імплементації злочини міжнародного характеру можуть бути закріплені в КК України наступним чином: 1) в одній статті КК України та відповідати одному складу злочину; 2) у двох або більше складах злочинів за КК України, які повністю відображують елементи складу злочину міжнародного характеру за міжнародним кримінальним правом; 3) у складі злочину за КК України, який є більш широким, ніж відповідна міжнародно-правова норма; 4) у двох або більше складах злочинів за КК України, кожен з яких частково відображує елементи складу злочину міжнародного характеру за міжнародним кримінальним правом.
5. Доведено, що встановлення та реалізація кримінальної відповідальності за злочини міжнародного характеру здійснюється в рамках єдиного комплексу правових норм міжнародного кримінального права та кримінального права України.. До виключного регулювання кримінального права України відносяться встановлення елементів складів злочинів міжнародного характеру, вид і міра покарання за їх вчинення, інші кримінально-правові заходи, пов’язані з притягненням винної особи до кримінальної відповідальності, правила визначення місця скоєння цих злочинів та застосування до них закону України про кримінальну відповідальність. Нормами міжнародного кримінального права встановлюються визначення злочинів міжнародного характеру, додаткові підстави застосування закону України про кримінальну відповідальність щодо цих діянь та питання, пов’язані з екстрадицією осіб, які вчинили вказані злочини.
6. З’ясовано, що місце вчинення злочину можна розглядати в двох аспектах: 1) як просторову характеристику злочину, що визначає закон про кримінальну відповідальність якої країни має бути застосований до злочинного діяння та є передумовою кримінально-правової кваліфікації за законом певної держави — позадержавне значення; 2) як факультативну ознаку об’єктивної сторони складу злочину, яка стає обов’язковою криміноутворюючою ознакою, коли диспозиція статті КК прямо її передбачає — внутрішньодержавне значення. Як ознака злочину місце вчинення злочину співвідноситься з дією законів про кримінальну відповідальність однієї чи декількох країн та входить до правового простору тієї країни, яка застосовує закон про кримінальну відповідальність щодо вказаного діяння.
7. Обґрунтовано, якщо будь-який елемент об’єктивної сторони складу злочину відбувався на території України, це є підставою застосування кримінальної юрисдикції України до всіх елементів складу злочину, а не тільки до тих, які мали місце на її території.
8. Доведено, що у випадку вчинення злочину міжнародного характеру або його окремого елементу на території України та затримання винної особи вона завжди притягається до кримінальної відповідальності в Україні, крім випадків засудження цієї особи іншою країною за вчинення цього злочину. Іноземці не можуть бути видані іншій державі для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочину міжнародного характеру на території України і можуть бути передані в країну свого громадянства тільки після засудження, якщо така передача передбачена міжнародними договорами України. Обґрунтовується доцільність введення норми про можливість видачі іноземців, які повністю або частково вчинили злочини міжнародного характеру на території України, для притягнення до кримінальної відповідальності в іншій країні.
9. Доведена необхідність закріплення універсального принципу в КК України щодо злочинів міжнародного характеру. Чинна редакція ст. 8 КК України не формулює універсального принципу дії закону про кримінальну відповідальність, а тільки відсилає до міжнародних договорів України, в яких може бути закріплений вказаний принцип, рівно як й інші додаткові підстави застосування закону України про кримінальну відповідальність відповідно до її міжнародних договорів. Встановлення універсального принципу в КК України дозволить більш ефективно застосовувати кримінальну юрисдикцію України щодо міжнародних злочинів та злочинів міжнародного характеру, вчинених поза межами України, в тому числі — на територіях спільного користування.
10. Обґрунтовано недоцільність закріплення принципу «подвійної кримінальності» щодо злочинів міжнародного характеру, тому що його застосування може привести до безкарності винних осіб, які вчиняють ці злочини, що суперечить принципам, покладеним в основу конвенцій про боротьбу зі злочинами міжнародного характеру.
11. Доводиться, що до визначення місця вчинення злочинів міжнародного характеру з використанням комп’ютерних технологій в кримінальному праві Україні застосовуються загальні правила визначення місця вчинення злочинів. Провівши аналіз зарубіжної практики, з метою вдосконалення регулювання цього питання в Україні пропонується дотримуватися правил доцільності під час застосування кримінальної юрисдикції України до злочинів міжнародного характеру з використанням комп’ютерних технологій.
12. Пропонується внести наступні зміни до КК України:
a. змінити назву Розділу ХХ Особливої частини КК України «Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку» на «Злочини проти миру, безпеки людства та інших сфер міжнародного правопорядку», оскільки поняття мир та безпека людства охоплюються поняттям міжнародний правопорядок.
b. Частину 3 ст. 6 КК України пропонується викласти у наступній редакції: «3. Злочин визнається вчиненим на території України, якщо його виконавець або хоча б один із співучасників діяв на території України, а у випадку бездіяльності — якщо він повинен був і міг діяти на території України».
c. З метою встановлення універсальної юрисдикції щодо злочинів міжнародного характеру в КК України пропонується викласти ст. 8 КК України в наступній редакції: «Іноземці або особи без громадянства, що не проживають постійно в Україні, які вчинили злочини за її межами, підлягають в Україні відповідальності за цим Кодексом, якщо кримінальна відповідальність за ці злочини передбачена міжнародними договорами України або якщо вони вчинили передбачені цим Кодексом тяжкі або особливо тяжкі злочини проти прав і свобод громадян України або інтересів України».
d. Статтю 446 КК України пропонується викласти в наступній редакції: «Піратство, тобто напад на морське, річкове або повітряне судно або його захоплення із застосуванням насильства чи погрозою його застосування з метою одержання матеріальної винагороди або іншої особистої вигоди, вчинене з використанням приватновласницького морського, річкового або повітряного судна у відкритому морі або у місці поза юрисдикцією будь-якої держави».
e. З метою додержання принципу системності побудови КК України пропонуємо в ч. 1 ст. 7 КК України словосполучення «міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України» і в ст. 8 КК України словосполучення «міжнародними договорами» замінити на словосполучення «міжнародними договорами України».

Список використаних джерел
1. Абдулаев М.И. Проблемы теории государства и права: Учебник / М.И. Абдулаев, С.А. Комаров. — СПб.: Петер, 2003. — 576 с.
2. Адельханян Р.А. Преступность деяния по международному уголовному праву. Учебное пособие / Р.А. Адельханян. — М.: Академический правовой ун-т. МЗ Пресс, 2002. — 37 с.
3. Александров Ю.В. Кримінальне право України: Заг. частина: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Ю.В. Александров, В.А. Клименко. — К., 2004. — 328 с.
4. Алексеев С.С. Общая теория права [в 2 т], Т. I. / С.С. Алексеев — М.: Юридическая литература, 1981. — 361 с.
5. Алексеев С.С. Право. Азбука. Теория. Философия. Опыт комплексного исследования / С.С. Алексеев. — М.: ИНФРА, 1998. — 708 с.
6. Алексеев С.С. Структура советского права / С.С. Алексеев. — М.: Юрид. лит., 1975. — 264 с.
7. Алексеев С.С. Теория права / С.С. Алексеев. — М.: Издательство БЕК, 1994. — 224 с.
8. Ансельмо Э. Киберпространство в международном законодательстве: опровергает ли развитие Интернета принцип территориальности в международном праве? / Э. Ансельмо // Экономические стратегии, 2006, №2. — С. 24–31.
9. Анцилотти Д. Курс международного права. Т. I. / Д. Анцилотти: М., 1961. — 448 с.
10. Базельська конвенція про контроль за транскордонним перевезенням небезпечних відходів та їх видаленням 1989 р. // Охрана окружающей среды. Международные правовые акты: Справочник — Санкт-Петербург, 1994 г. — 384 с.
11. Баулін Ю.В Деякі принципові новели загальної частини Кримінального кодексу України та проблеми їх застосування / Ю.В. Баулін // Правова держава. Щорічник наукових праць. Вип. 13. — К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. — С. 310–316.
12. Баулін Ю.В. Виклики «нової» злочинності і проблеми кримінального права / Ю.В. Баулін // Кримінальне право України, 2006, №1. — С. 5–9.
13. Бахтигареева А.Р. История возникновения и развития международного уголовного права / А.Р. Бахтигареева // Московский журнал международного права, 1995, № 2. — С. 99–111.
14. Беляев Н.А. Уголовно-правовая политика и пути ее реализации / Н.А. Беляев. — Л., 1986. — 176 с.
15. Блищенко И.П. Международное и внутригосуднрственное право / И.П. Блищенко. — М.: Государственное издательство юридической литературы, 1960. — 240 с.
16. Блищенко И.П. Международный уголовный суд / И.П. Блищенко, И.В. Фисенко. — М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1998. — 239 с.
17. Блум М.И. Действие советского уголовного закона в пространстве / М.И. Блум. — Рига, 1974. — 264 с.
18. Богуславский М.М. Международное частное право: [Учебник]. — [3-е изд., перераб и доп] / М.М. Богуславский. — М.: Юристъ, 1999. — 408 с.
19. Бойцов А.И. Выдача преступников / А.И. Бойцов. — СПб.: Издательство Р. Асланова — Юридический центр Пресс, 2004. — 795 с.
20. Бородин С.В. Международное сотрудничество в борьбе с уголовной преступностью / С.В. Бородин, Е.Г. Ляхов. — М.: Международные отношения. — 1983. — 200 с.
21. Брайнин Я.М. Уголовный закон и его применение / Я.М. Брайнин. — М.: Юридическая литература, 1967. — 240 с.
22. Буроменский М.В. Значение международной уголовно-правовой юрисдикции в борьбе с организованной преступностью / М.В. Буроменский // Збірник наукових праць Харківського Центру по вивченню організованої злочинності спільно з Американським Університетом у Вашингтоні. [Випуск другий]. — Харків: Харківський Центр по вивченню організованої злочинності спільно Американським Університетом у Вашингтоні 2001. — С. 48–67.
23. Василькова Л. З історії становлення терміна «кримінальний» / Л. Василькова. // Підприємництво, господарство і право, 2001, № 12. — С. 75–77.
24. Венская конвенция о праве международных договоров 1969 г. Действующее международное право. [В трёх томах]. — М.: Издат. Моск. независ. Ин-та междунар. права, 1996, Т. 1. — С. 343–372.
25. Виктор Ющенко призвал ООН активизировать борьбу с пиратством // Центр новостей ООН [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.un.org/russian/news/fullstorynews.asp?NewsID=12317
26. Вирок Тульчинського районного суду Вінницької області у справі
№ 1-27/09 [Електронний ресурс] // Єдиний державний реєстр судових
рішень. — Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/2924961
27. Висновок Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України про надання висновку щодо відповідності Конституції України Римського Статуту Міжнародного кримінального суду (справа про Римський Статут) від 11 липня 2001 року. // Офіційний вісник України. — 2001. — № 28 (27.07.2001). — Ст. 1267.
28. Волеводз А.Г. Противодействие компьютерным преступлениям: правовые основы международного сотрудничестве / А.Г. Волеводз. — М.: Юрлитинформ, 2002. — 496 с.
29. Волженкин Б.В. Уголовная ответственность юридических лиц: [Серия «Современные стандарты в уголовном праве и уголовном процессе»] / Б.В. Волженкин. — СПб., 1998. — 40 с.
30. Волинка К.Г. Теорія держави і права: [Навч. посіб.] / К.Г. Волинка — К.: МАУП, 2003. — 240 с.
31. Галенская Л.Н. Международная борьба с преступностью / Л.Н. Галенская. — М., 1972. — 168 с.
32. Генеральная Ассамблея. Официальные отчеты. Шестая сессия. Док. № 9/А/1858/ 1951.
33. Глистин В.К. Проблема уголовно-правовой охраны общественных отношений (объект и квалификация преступлений) / В.К. Глистин. — Л.: Изд-во Ленинградского университета, 1979. — 127 с.
34. Глушкова О.В. До питання визначення поняття злочину в міжнародному кримінальному праві / О.В. Глушкова // Вісник Запорізького юридичного інституту, 1999, № 4. — С. 158–165.
35. Горяинов К.К. Транснациональная преступность: проблемы и пути их решения: [Монография] / К.К. Горяинов, А.П. Исиченко, Л.В. Кондратюк. — М.: ВНИИ МВД России, 1997. — 260 с.
36. Грабарь В.Э. Материалы к истории литературы международного права в России (1647–1917) / В.Э. Грабарь — М.: Издат-во Академии наук СССР, 1958. — 491 с.
37. Грабарь В.Э. Первоначальное значение римского термина jus gentium / В.Э. Грабарь. — Тарту, 1964. — 55 с.
38. Гришаев П.И. Международная преступность и ее причины. [Лекция] / П.И. Гришаев. — М.: Всесоюзный юр. заочн. интитут, 1987. — 61 с.
39. Гуторова Н.А. Соучастие в преступлении по уголовному праву Украины: [Учеб. пособие] / Н.А. Гуторова. — Х., 1997. — 102 с.
40. Давид Р. Основные правовые системы современности / Р. Давид, К. Жоффре-Спинози, пер. с фр. В.А. Туманова. — М.: Междунар. отношения, 1999. — 400 с.
41. Дагель П.С. Субъективная сторона преступления и ее установление / П.С. Дагель, Д.П. Котов. — Воронеж: Издат. Воронежского Ун-та, 1974. —
243 с.
42. Даниленко Г.М. Применение международного права во внутренней правовой системе России: практика Конституционного суда / Г.М. Даниленко // Государство и право. 1995, № 11. — С. 115–125.
43. Декларація про державний суверенітет. — К.: Політ. видав. літ. Україна, 1990. — 8 с.
44. Договор о сотрудничестве государств-участников Содружества Независимых Государств в борьбе с терроризмом (Минск, 4 июня 1999 года) // Содружество. Информационный вестник Совета глав государств и Совета глав правительств СНГ. N 2(32). — С. 120–129.
45. Додатковий протокол до Конвенції ООН про кіберзлочинність, який стосується криміналізації дій расистського та ксенофобного характеру, вчинених через комп'ютерні системи вiд 28.01.2003 // Офіційний вісник України вiд 16.08.2006 - 2006 р., № 31, стор. 29, стаття 2202
46. Дурманов Н.Д. Cоветский уголовный закон / Н.Д. Дурманов. — М., 1967. — 320 с.
47. Емельянов В.П. Понятие объекта преступлени в уголовно-правовой науке / В.П. Емельянов // Право і безпека, 2002. — № 4. — С. 7–11.
48. Емельянов В.П. Проблемы ответственности за международный тероризм / В.П. Емельянов // Государство и право, 2000. — № 1. — С. 70–77.
49. Європейська конвенція про боротьбу з тероризмом вiд 27.01.1977
№ ETSN90 // Офіційний вісник України вiд 19.04.2006 — 2006 р., № 14,
стор. 337, стаття 1055, код акту 35830/2006
50. Європейська конвенція про видачу правопорушників вiд 13.12.1957 // Офіційний вісник України вiд 16.07.2004 — 2004 р., № 26, стор. 223,
стаття 1734, код акту 29268/2004
51. Європейська конвенція про передачу провадження у кримінальних справах, 1972 // Закон і бізнес. — 2002. — № 17 (8.06.02).
52. Європейська конвенція про покарання за дорожньо-транспортні злочини вiд 30.11.1964 [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=994_484
53. Європейська конвенція про транскордонне телебачення вiд 05.05.1989 № ETS(132) // Офіційний вісник України вiд 12.01.2009 — 2008 р., № 100,
стор. 81, стаття 3297
54. Європейські пенітенціарні правила вiд 12.02.1987 р. [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=994_032
55. Єдина конвенція про наркотичні засоби вiд 30.03.1961 [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_177
56. Єдиний державний реєстр судових рішень [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua
57. Загальна декларація прав людини вiд 10.12.1948 // Офіційний вісник України вiд 15.12.2008 — 2008 р., № 93, стор. 89, стаття 3103, код
акту 45085/2008
58. Загальна теорія держави і права: [Навч. посіб.] / Колодій А.М., Копєйчиков В.В., Лисенков С.Л. та інші / За ред. Копєйчикова В.В. — стер.
вид. — К.: Юринком Інтер, 1999. — 320 с.
59. Зборовский Г.Е. Пространство и время как формы социального бытия / Г.Е. Зборовский. — Свердловск, 1974. — 223 с.
60. Злобин Г.А. Основания и принципы уголовно-правового запрета / Г.А. Злобин // Советское государство и право, 1980. — № 1. — С. 70–76.
61. Иногамова-Хегай Л. Понятие преступления и субъекта преступления по международному уголовному праву / Л. Иногамова-Хегай // Уголовное право, 2004. — №1. — С. 23–25.
62. Иногамова-Хегай Л.В. Действие уголовного закона в пространстве / Л. Иногамова-Хегай // Материалы Международной научной конференции «Уголовное право в ХХІ веке», 31 мая — 1 июня 2001 г. — М.: ЛексЭст,
2002. — С. 145–149.
63. Исиченко А.П. Противодействие транснациональным преступным формированиям: [Методические рекомендации] / А.П. Исиченко. — М.: ВНИИ МВД России, 2003. — 40 с.
64. История дипломатии: Т. 1. — М.: Государственное Издательство политической литературы, 1959. — 896 с.
65. Іващенко В. Проблеми відповідальності за міжнародні злочини та злочини міжнародного характеру / В. Іващенко // Юридичний журнал, 2005. — №6(36). — С. 44–48.
66. Кант И. Метафизика нравов. [Собрание соч. в 8 томах] / И. Кант. — М.: Чоро, 1994. — Т. 6. — 607 с.
67. Карпец И.И. Преступления международного характера / И.И. Карпец. — М., 1979 г. — 264 с.
68. Кауфман М.А. Время совершения преступления и его уголовно-правовое значение: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 / М.А. Кауфман. — М., 1992. — 23 с.
69. Ковалев М.И. Советское уголовное право. [Курс лекцій] / М.И. Ковалев. — Свердловск, 1974. — 227 с.
70. Козлов А.П. Понятие преступления / А.П. Козлов. — СПб.: Юридический центр Пресс, 2004. — 819 с.
71. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации /Под общ. ред. Ю.И. Скуратова и В.М. Лебедева. — [3-е изд., изм. и доп.]. — М.: НОРМА, 2001. — 896 с.
72. Конвенция о борьбе с незаконными актами, направленными против безопасности морского судоходства 1988 р. // Сборник важнейших документов по международному праву [ч. II особенная], М., 1996 г.
73. Конвенция о борьбе с торговлей людьми и эксплуатацией проституции третьими лицами от 21 марта 1949 г. // Україна в міжнародно-правових відносинах. Боротьба із злочинністю та взаємна правова допомога: Зб. докум. (українською і російською мовами). — К.: Юрінком., 1996. — Кн 1. — С. 144–154.
74. Конвенция о трансграничном загрязнении воздуха на большие расстояния 1979 г. // Ведомости Верховного Совета СССР, 1983, № 23.
75. Конвенция ООН по морскому праву 1982 г. // Действующее международное право. [В трех томах]. — М.: Издат. Моск. независ. Ин-та междунар. права, 1996. — Т. 3. — С. 322–475.
76. Конвенция ООН против транснациональной организованной преступности 2000 г. // Овчинский В.С. ХХI век против мафии: Криминальная глобализация и Конвенция ООН против транснациональной организованной преступности. — М.: ИНФРА-М, 2001. — С. 51–106.
77. Конвенция Организации Объеденных Наций о борьбе против незаконного оборота наркотических средств и психотропных веществ от
19 декабря 1988 г. // Україна в міжнародно-правових відносинах. Боротьба із злочинністю та взаємна правова допомога: Зб. документів / Упоряд.: В.Л. Чубарев, А.С. Мацько. — К.: Юрінком, 1996. — Кн. 1. — С. 244.
78. Конвенція МАГАТЕ про фізичний захист ядерного матеріалу та ядерних установок вiд 26.10.1979 // Офіційний вісник України вiд 05.08.2005 - 2005 р., № 29, стор. 520, стаття 1762, код акту 33096/2005
79. Конвенція ООН про боротьбу з незаконним захопленням повітряних суден вiд 16.12.1970 [Електронний ресурс] // Режим доступу – http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_167
80. Конвенція ООН про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки морського судноплавства вiд 10.03.1988 // Офіційний вісник України вiд 26.01.2007 - 2007 р., № 3, стор. 297, стаття 139, код акту 38454/2007
81. Конвенція ООН про відкрите море вiд 29.04.1958 [Електронний ресурс] // Режим доступу – http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_180
82. Конвенція ООН про правопорушення та деякі інші дії, вчинені на борту повітряного судна (Токіо, 14 вересня 1963 р.) [Електронний ресурс] // Режим доступу – http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_244&c=1#Public
83. Конвенція ООН про психотропні речовини вiд 21.02.1971// Офіційний вісник України вiд 11.02.2005 - 2005 р., № 4, стор. 386, стаття 265, код акту 31516/2005
84. Конвенція Організації Об'єднаних Націй проти корупції вiд 31.10.2003 // Офіційний вісник України вiд 15.11.2006 - 2006 р., № 44, стор. 10, стаття 2938.
85. Конвенція про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки цивільної авіації, 1971 // Україна в міжнародно-правових відносинах. — К.: Юрінком, 1996р.
86. Конвенція про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, 1990 // Офіційний вісник України. — 1998. — №13. — С. 305–321.
87. Конвенція про запобігання та покарання злочинів проти осіб, які користуються міжнародним захистом, у тому числі дипломатичних агентів, 1973 р. // Действующее международное право. В трех томах. — М.: Издат. Моск. независ. Ин-та междунар. права, 1996, Т. 3. — С. 18–23.
88. Конвенція про кіберзлочинність вiд 23.11.2001 // Офіційний вісник України вiд 10.09.2007 — 2007 р., № 65, стор. 107, стаття 2535, код
акту 40846/2007
89. Конвенція про охорону персоналу ООН та зв’язаного з нею персоналу, вiд 09.12.1994 [Електронний ресур] // Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_025
90. Конвенція про правову допомогу та правові відношення у цивільних, сімейних та кримінальних справах, 1993. // Офіційний вісник України зі змінами. — 2005. — № 44. — Ст. 2824.
91. Конвенція Ради Європи про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, та про фінансування тероризму вiд 16.05.2005 // Офіційний вісник України вiд 10.09.2007 — 2007 р., № 65,
стор. 124, стаття 2536, код акту 40855/2007.
92. Конвенція Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального розбещення вiд 25.10.2007 [Електронний ресурс] // Режим доступу – http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=994_927
93. Конвенція Ради Європи про захист довкілля засобами кримінального законодавства (ETS N 172) вiд 04.11.1998 № ETS N 172 [Електронний ресурс] // Режим доступу – http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=994_560
94. Конвенція Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми вiд 16.05.2005 [Електронний ресурс] // Режим доступу –http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=994_858
95. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28.06.1996р.// ВВР, 1996, N 30, ст. 141.
96. Концепція розвитку законодавства України на 1997–2005 роки. — Київ, 1997. — 124 с.
97. Коржанский Н.И. Объект преступления и предмет уголовно-правовой охраны / Н.И. Коржанский. — М., 1980. — 248 с.
98. Коробеев А.И. Советская уголовно-правовая политика: проблемы криминализации и пенализации: [монографія] / А.И. Коробеев. — Владивосток: Изд-во Дальневост. Ун-та, 1987. — 267 с, [1].
99. Костенко Н.И. Международное уголовное право: современные теоретические проблемы / Н.И. Костенко. — М.: Юрлитинформ, 2004. — 448 с.
100. Костенко Н.И. Развитие концепции международного уголовного права в отечественной литературе / Н.И. Костенко // Государство и право, 2001, № 12. — С. 81-88.
101. Криминология: [Учебник] / Под ред. акад. В.Н. Кудрявцева, проф. В.Е. Эминова. — М.: Юристъ, 1997. — 512 с.
102. Криминология: [Учебник]. / Под ред. д.ю.н. В.Н. Бурлакова, д.ю.н. Н.М. Кропачева. — СПб.: Санкт-Петербургский государственный университет, Питер, 2002. — 432 с.
103. Кримінальна конвенція про боротьбу з корупцією (ETS 173) вiд 27.01.1999 № ETS173 // Офіційний вісник України вiд 15.11.2006 - 2006 р., № 44, стор. 41, стаття 2939.
104. Кримінальне право України. Загальна частина: [Підручник] / Ю.В. Александров, В.І. Антипов, М.В. Володько та ін.. [Вид. 3-тє, переробл. та допов.] / За ред. М.І. Мельника, В.А. Клименка. — К.: Юридична думка, 2004. — 352 с.
105. Кримінальне право України: Загальна частина: [Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. закл. освіти] /М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін.; За ред. професорів М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. — К.: Юрінком Інтер; Х.: Право, 2002. — 416 с.
106. Кримінальний кодекс України вiд 05.04.2001 № 2341-III // Відомості Верховної Ради України вiд 29.06.2001 — 2001 р., № 25, стаття 131.
107. Кримінальний кодекс України. Науково-практичний коментар / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, С.Б. Гавриш та ін.; За заг. ред. В.Т. Маляренка, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. Видання друге, перероблене та доповнене. – Х.: ТОВ "Одіссей", 2004. – 1152 с.
108. Крылова Н.Е. Уголовная ответственность юридических лиц во Франции: предпосылки возникновения и основные черты / Н.Е. Крылова // Вестник Московского университета, 1998. — № 3. — С. 69–80.
109. Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации пре ступлений / В.Н. Кудрявцев. — М.: Юридическая литература, 1972. — 352 с.
110. Кудрявцев В.Н. Объективная сторона преступления / В.Н. Кудрявцев. — М., 1960. — 244 с.
111. Кудрявцев В.Н. Основания уголовного запрета: криминализация и декриминализация / В.Н. Кудрявцев. — М.: Наука. 1982. — 304 с.
112. Кузнецова Н.Ф. Преступление и преступность / Н.Ф. Кузнецова. — М., 1969. — 232 с.
113. Курс советского уголовного права в шести томах. Часть общая.
Т. 1. Уголовный закон. / Под ред. А.А. Пионтковского, П.С. Ромашкина, В.М. Чхиквадзе. — М.: Наука, 1970. — 312 с.
114. Курс советского уголовного права в шести томах. Часть общая.
Т. 2. Преступление. / Под ред. А.А.Пионтковского, П.С. Ромашкина,
В.М. Чхиквадзе. — М.: Наука, 1970. — 516 с.
115. Курс советского уголовного права. Часть общая. Т. 1. — Ленинград: Изд-во Ленинградского ун-та, 1968. — 647 с.
116. Курс уголовного права. Общая часть. Том 1: Учение о преступлении. [Учебник для вузов] / Под ред. Н.Ф. Кузнецовой, И.М. Тяжковой. — М.: ИКД Зерцало-М, 2002. — 624 с.
117. Лихолая В.А. Уголовная ответственность за коррупционные преступные деяния: действующая нормативная база и предполагаемые изменения / В.А. Лихолая // Уголовное право в XXI веке: Материалы Международной научной конференции на юридическом факультете МГУ им. М. В.Ломоносова 31 мая — 1 июня 2001 г. — М.: ЛексЭст, 2002. — С. 173–177.
118. Лопатина Т.М. Место латентности в структуре компьютерной преступности / Т.М. Лопатина. // «Черные дыры» в российском законодательстве, 2005. — № 3. — С. 272–274.
119. Лукашук И.И. Международное право. Общая часть. [Учебник] / И.И. Лукашук. — М.: Издательство БЕК, 1996. — 371 с.
120. Лукашук И.И. Международное уголовное право: [Учеб.] / И.И. Лукашук, А.В. Наумов. — М.: Спарк, 1999. — 287 с.
121. Луць Л. Конституційно-правовий механізм взаємодії норм міжнародного та національного права: деякі теоретичні аспекти / Л. Луць // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні. Матеріали ІХ регіональної науково-практичної конференції (13–14 лютого 2003 р.). –Львів, 2003. — С. 28–29.
122. Люблинскій П.И. Международные съѣзд по вопросамъ уголовнаго права за десять лѣтъ (1905–1915). — Петроградъ: Сенатская Типографія,
1915. — 379 с.
123. Магарин Н.С. Субъект преступления по новому уголовному законодательству Украины: [Монография] / Н.С. Магарин, Д.В. Бараненко, под ред. д-ра юрид. наук, профессора Е.Л. Стрельцова. — Одесса: Астропринт, 2001. — 104 с.
124. Малинин В.Б. Объективная сторона преступления / В.Б. Малинин, А.Ф. Парфенов. — СПб.: Издательство Юридического института, 2004. —
301 с.
125. Малиновский А.А. Сравнительное правоведение в сфере уголовного права / А.А. Малиновский. — М.: Междунар. отношения, 2002. — 376 с.
126. Мартенс Ф.Ф. Современное международное право цивилизованных народов / Ф.Ф. Мартенс. — СПб., 1896. — 609 с.
127. Медведев А.М. Пределы действия Уголовного кодекса Российской Федерации / А.М. Медведев, под ред. В.П. Кашепова. — М.: Юрид. лит.,
1998. — 144 с.
128. Международная конвенция о борьбе с бомбовым терроризмом 1997 р. // Офіційний вісник України. — 2001. — № 51. — Ст. 2261.
129. Международная конвенция о борьбе с финансированием терроризма 1999 г. // Документ ООН А/54/615.
130. Международная конвенция о пресечении обращения порнографических изданий и торговли ими (Женева, 12 сентября 1923 года) [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ws/MU23002.html
131. Международная конвенция по борьбе с подделкой денежных знаков от 20 апреля 1929 г [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://zakon.kuban.ru/private/mkbpdz.htm
132. Международная конвенция по охранению подводных телеграфных кабелей (Париж, 14 марта 1884 года) // Собрание законов и распоряжений Рабоче-Крестьянского Правительства СССР. Отдел второй. 1 ноября 1926 г.,
№ 31., Ст. 190.
133. Международное право. [Учебник для вузов]. / Ответственные редакторы проф. Г.В. Игнатенко и проф. О.И. Тиунов. — М.: Издательская группа НОРМА—ИНФРА — М, 1999. — 584 с.
134. Международное право: [Учебник] / Отв. ред. Ю.М. Колосов, В.И. Кузнецов. — М.: Междунар. отношения, 1999. — 624 с.
135. Международное уголовное право. [Учебное пособие] / Под общей ред. В.Н. Кудрявцева. [2-е изд. перераб. и доп]. — М.: Наука, 1999. — 264 с.
136. Мельник М.І. Сучасні підходи до змін кримінального закону (на прикладі КК України) / М.І. Мельник // Наукові записки Харківського економіко-правого університету, 2004. — № 1. — С. 94–100.
137. Мельников М.Г. и др. Действие уголовного закона в пространстве / М.Г. Мельников. — Рязань, 2003. — 80 c.
138. Меркушин В.В. Борьба с транснациональной организованной преступностью / В.В. Меркушин. — Мн.: Амалфея, 2003. — 208 с.
139. Митрофанов А.А. Основні напрямки кримінально-правової політики в Україні: формування та реалізація / А.А. Митрофанов. — Одеса: Вид-во Одеського юридичного інституту НУВС, 2004. — 132 с.
140. Міжнародна конвенція про боротьбу з актами ядерного тероризму вiд 14.09.2005 // Офіційний вісник України вiд 30.11.2007 - 2007 р., № 88, стор. 127, стаття 3247, код акту 41506/2007
141. Міжнародна конвенція про боротьбу з бомбовим тероризмом вiд 15.12.1997 [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_374.
142. Міжнародна конвенція про боротьбу із захопленням заручників 1979 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. — 1987. — N 20. —
Ст. 365.
143. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права вiд 16.12.1966 [Електронний ресур] // Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_043.
144. Мінімальні стандартні правила Організації Об'єднаних Націй у відношенні заходів, не пов'язаних з тюремним ув'язненням (Токійські правила) вiд 14.12.1990 [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_907.
145. Мовчан А.П. Международный правопорядок / А.П. Мовчан. — М., 1996. — 103 с.
146. Мозолина О.В. Вопросы международно-правового регулирования Интернета / О.В. Мозолина // Московский журнал международного права.
2004. — №4. — С. 152–163.
147. Моісеєв О.І. Кримінально-правова юрисдикція України щодо злочинів, вчинених за її межами: дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / О.І. Моісеєв. — Х., 2007. — 217 с.
148. Музика А.А. Відповідальність за злочини у сфері обігу наркотичних засобів / А.А. Музика. — К.: Логос, 1998. — 324 с.
149. Музика А.А. Законодавство України про кримінальну відповідальність за «комп’ютерні» злочини: науково-практичний коментар і шляхи вдосконалення. / А.А. Музика, Д.С. Азаров. — К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2005. — 120 с.
150. Навроцький В.О. Основи кримінально-правової кваліфікації: [Навч. посібник] / В.О. Навроцький. — К.: Юрінком Інтер, 2006. — 704 с.
151. Навроцький В.О. Принцип «подвійної кримінальності» і його застовування у справах транскордонних злочинів / В.О. Навроцький // Наукові записки Харківського економіко-правого університету, 2004. — №1. — С. 101–109.
152. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України: За станом законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України на 1 грудня 2001 р. / За ред. С.С. Яценка. — К.: А.С.К., 2002. — 936 с.
153. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. 3-тє вид., переробл. та доповн. / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. — К.: Атіка, 2005. — 1064 с.
154. Наумов А. Место совершения преступления и его уголовно-правовое значение / А. Наумов, К. Акоев // Советская юстиция. — 1988. —
№ 7. — С. 11–14.
155. Наумов А.В. Влияние норм и принципов международного права на сближение уголовного права различных систем / А.В. Наумов // Материалы Международной научной конференции «Уголовное право в ХХІ веке»,
31 мая — 1 июня 2001 г. — М.: ЛексЭст, 2002 — С. 18–23.
156. Наумов А.В. О соотношении норм международного и уголовного права (правотворческие и правоприменительные аспекты) / А.В. Наумов // Советская юстиция, 1993, №19. — С. 2–3.
157. Наумов А.В. Преступления против мира и безопасности человечества и преступления международного характера / А.В. Наумов // Государство и право. 1995, № 6. — С. 48–57.
158. Никифоров Б.С. Объект преступления по советскому уголовному праву / Б.С. Никифоров. — М., 1960. — 232 с.
159. Новоселов Г.П. Учение об объекте преступления. Методические аспекты / Г.П. Новоселов. — М.: Издательство НОРМА, 2001. — 208 с.
160. Общая теория права и государства: [Учебник] / Под ред. В.В. Лазарева. — [3-е изд., перераб. и доп]. — М.: Юристъ, 2001. — 520 с.
161. Ожегов С.И. Словарь русского языка: 70 000 слов / С.И. Ожегов, под ред. Н.Ю. Шведовой. — [23 изд., испр.] . — М.: Русский язык, 1991. — 917 с.
162. Орлеан А.М. Соціальна обумовленість криміналізації та кримінально-правова характеристика торгівлі людьми: дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / А.М. Орлеан. — Х., 2003. — 226 с.
163. Панов В.П. Международное уголовное право: [Учеб. Пособие] / В.П. Панов.– М.: ИНФРА — М, 1997. — 320 с.
164. Поддубный А.А. Определение места совершения преступления при квалификации преступлений / А.А. Поддубный // Российский следователь. 2001. — № 3. — С. 18–21.
165. Пономаренко Ю.А. Зворотна дія кримінального закону в часі: автореф. дис... канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 / Ю.А. Пономаренко. — Харків, 2002. — 19 с.
166. Попов Б.Б. Фальшивомонетництво як глобальна міжнародна проблема / Б.Б. Попов // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених: Зб. наук. праць. Вип. 3 і 4 — Харків: Університет внутрішніх справ; «Основа», 1997. — С. 43–47.
167. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення: Закон України вiд 11.06.2009 № 1508-VI // Офіційний вісник України вiд 24.07.2009 — 2009 р., № 53,
стор. 31, стаття 1824
168. Про затвердження Інструкції про порядок виконання європейських конвенцій з питань кримінального судочинства: Наказ Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Верховного Суду України, Державної податкової адміністрації України, Державного д