МІСЦЕ ТА РОЛЬ ЗОВНІШНЬОЇ ВЗАЄМОДІЇ У СЛІДЧІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Короткий опис

ЗМІСТПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ.3-4ВСТУП5-13РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ВЗАЄМОДІЇ141.1. Історичний розвиток зовнішньої взаємодії слідчого органів внутрішніх справ..14-321.2. Поняття, зміст, принципи та форми взаємодії слідчого....33-571.3. Зовнішня взаємодія слідчого як одна з форм боротьби зі злочинністю в сучасних умовах...58-82ВИСНОВКИ ДО ПЕРШОГО РОЗДІЛУ.............................................................83-84РОЗДІЛ 2. ВЗАЄМОДІЯ СЛІДЧОГО З ДЕРЖАВНИМИ ОРГАНАМИ У ПРОЦЕСІ РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ.852.1. Взаємодія слідчого з правоохоронними органами...85-1192.2. Взаємодія слідчого ОВС з іншими державними органами та об’єднаннями громадян120-1472.3. Міжнародне співробітництво у розслідуванні злочинів...148-175ВИСНОВКИ ДО ДРУГОГО РОЗДІЛУ..........................................................176-178ВИСНОВКИ..179-181СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ182-214ДОДАТКИ.215-222

Список літератури

ВИСНОВКИЗдійснене дисертаційне дослідження дозволило нам дійти таких висновків та внести низку пропозицій:1. Зовнішня взаємодія слідчого органів внутрішніх справ є особливою формою взаємодії, що виходить за межі системи кримінального судочинства та перебуває поза компетенцією системи правоохоронних органів МВС України; до суб’єктів такої взаємодії слідчого, слід віднести правоохоронні та інші державні органи, що не входять до системи МВС. Крім того, такими суб’єктами є органи місцевого самоврядування, громадські об’єднання, комерційні та банківські структури, засоби масової інформації, інші структури, що водночас не є суб’єктами кримінально-процесуальних відносин та їх посадові особи.2. Зовнішня взаємодія слідчого не може бути вичерпно врегульована нормами кримінально-процесуального законодавства; це обумовлюється непроцесуальним статусом іншої сторони такої взаємодії. Саме тому вкрай необхідним є систематизація правових джерел такого врегулювання, які містяться в нормативних актах муніципально-правової, адміністративно-правової, фінансово-правової спрямованості, та приведення їх до відповідності нормам кримінально процесуального закону.3. Фізичні особи, які не мають спеціального статусу посадової або службової особи тощо, не можуть бути окремими суб’єктами зовнішньої взаємодії слідчого, оскільки у відносинах слідчого з фізичними особами останні виступають в ролі учасників процесу (свідки, поняті, фахівці тощо). Сутність зовнішньої взаємодії полягає в тому, що її стороною є суб’єкти, які не можуть бути учасником процесу, а це властиво, насамперед для юридичних осіб.4. Під час зовнішньої взаємодії слідчого з територіальними громадами, незалежними засобами масової інформації, громадськими об’єднаннями, досить важко визначити природу актів, які регулюватимуть відповідні процеси та будуть обов’язковими для обох сторін. Обмеженість застосування в цих випадках адміністративного примусу та обмеженість процесуальних можливостей слідчого під час такої взаємодії обумовлюють необхідність пошуку механізмів стимулювання відповідних суб’єктів до надання слідчому допомоги в реалізації його процесуальних інтересів; таке заохочення може носити як матеріальний, так і процесуальний характер.5. Процесам зовнішньої взаємодії слідчого заважають як суб’єктивні так і об’єктивні чинники. До останніх слід віднести відсутність нормативного та організаційного забезпечення, перманентна реформа та нестабільність системи правоохоронних органів, відсутність нового процесуального законодавства, яке відповідало б стандартам демократичної правової держави та вимогам європейської спільноти. Крім того, об’єктивні труднощі полягають у різній сутності та завданнях тих соціальних систем, які перетинаються під час зовнішньої взаємодії слідчого (наприклад, структур банківській галузі, органів місцевого самоврядування, громадських організацій).6. Міжнародну взаємодію слідчого слід визначати, як особливу форму його зовнішньої взаємодії, яка відбувається насамперед при розслідуванні кримінальних справ з іноземним елементом, носить двосторонній характер та відбувається у формах екстрадиції, передачі кримінального переслідування, наданні доказів та інших матеріальних об’єктів і документів, забезпеченні можливості спілкування слідчого з учасниками процесу (свідками, потерпілими тощо). Водночас слід відрізняти міжнародну процесуальну взаємодію слідчого і так звану поліцейську (оперативну) взаємодію, яка відбувається здебільшого в рамках обміну інформацією, надання та виконання оперативних доручень.7. Зовнішня взаємодія слідчого з комерційними та банківськими структурами й контрольно-ревізійними органами є ускладненою різними факторами, зокрема, недосконалістю та навіть суперечливістю відповідних правових актів, що регулюють аспекти комерційної та банківської таємниці, відсутністю в Україні єдиної цілісної незалежної системи контрольно-ревізійних органів тощо.8. Взаємодія слідчого органів внутрішніх справ з органами дізнання та досудового слідства, які не входять до системи МВС, ускладнюється невирішеністю проблеми альтернативної підслідності у вітчизняному кримінальному процесі та відсутністю відповідного нормативного забезпечення. Особливий характер носить взаємодія слідчого ОВС із слідчими підрозділами прокуратури, що обумовлено одночасним виконанням цим правоохоронним органом функцій нагляду за досудовим слідством у системі МВС та провадженням досудового слідства слідчими прокуратури.