МОГІЛЕВСЬКИЙ Леонід Володимирович. СИСТЕМА ТРУДОВОГО ПРАВА УКРАЇНИ

Короткий опис

МОГІЛЕВСЬКИЙ Леонід Володимирович. Назва дисертаційної роботи: "СИСТЕМА ТРУДОВОГО ПРАВА УКРАЇНИ "

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ВНУТРІШНІХ СПРАВ
На правах рукопису
МОГІЛЕВСЬКИЙ ЛЕОНІД ВОЛОДИМИРОВИЧ
УДК 349.2 (477)
СИСТЕМА ТРУДОВОГО ПРАВА УКРАЇНИ
Спеціальність 12.00.05 – трудове право;
право соціального забезпечення
Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора юридичних наук
Науковий консультант
Іншин Микола Іванович,
доктор юридичних наук, професор,
член-кореспондент НАПрН України,
заслужений юрист України
Харків – 2016
2
ЗМІСТ
ВСТУП........................................................................................................... 4
РОЗДІЛ 1 ЗАГАЛЬНОПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА
СИСТЕМИ ТРУДОВОГО ПРАВА УКРАЇНИ .............................................. 14
1.1 Історичні передумови та об'єктивна обумовленість формування
системи трудового права України ....................................................................... 14
1.2 Теоретико-методологічні підходи до визначення поняття «система
трудового права»................................................................................................... 35
1.3 Місце та особливості трудового права у системі національного
права ....................................................................................................................... 48
1.4 Система трудового права та її основні характеристики ................... 69
Висновки до розділу 1 ................................................................................ 81
РОЗДІЛ 2 СТРУКТУРА СИСТЕМИ ТРУДОВОГО ПРАВА
УКРАЇНИ.............................................................................................................. 88
2.1 Сутність та елементи структури системи трудового права.............. 88
2.2 Системність — основна якість системи трудового права .............. 104
2.3 Характеристика окремих інститутів трудового права .................... 116
2.4 Поняття та особливості норм трудового права................................ 136
Висновки до розділу 2 .............................................................................. 157
РОЗДІЛ 3 СИСТЕМА ДЖЕРЕЛ ТРУДОВОГО ПРАВА УКРАЇНИ ЯК
ЗОВНІШНЯ ФОРМА ПРОЯВУ СИСТЕМИ ТРУДОВОГО ПРАВА......... 168
3.1 Характеристика системи джерел трудового права України та її
структури.............................................................................................................. 168
3.2 Нормативно-правовий акт як структурний елемент системи джерел
трудового права України.................................................................................... 193
3.3 Міжнародно-правовий акт як структурний елемент системи джерел
трудового права України.................................................................................... 210
3
3.4 Місце й особливості законів про працю в системі джерел трудового
права України ...................................................................................................... 228
3.5 Поняття й особливості підзаконних нормативно-правових актів про
працю в системі джерел трудового права України.......................................... 245
3.6 Роль соціально-партнерських нормативно-правових актів у системі
джерел трудового права України....................................................................... 271
Висновки до розділу 3 .............................................................................. 292
РОЗДІЛ 4 ШЛЯХИ РОЗВИТКУ СИСТЕМИ ТРУДОВОГО ПРАВА
УКРАЇНИ............................................................................................................ 300
4.1 Проблеми співвідношення системи трудового права та системи
трудового законодавства України ..................................................................... 300
4.2 Заходи щодо підвищення ефективності дії трудового законодавства
України................................................................................................................. 311
4.3 Сутність та значення систематизації нормативно-правових актів у
сфері правового регулювання трудових відносин........................................... 328
Висновки до розділу 4 .............................................................................. 342
ВИСНОВКИ ............................................................................................. 348
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ............................................ 356
4
ВСТУП
Актуальність теми. Із зародженням суспільства, та коли поведінка
людини набула суспільного значення, виникла необхідність її впорядкування
для забезпечення співвідношення діяльності індивіда з інтересами інших
членів суспільства, певної соціальної спільноти чи групи. Так, історично вона
регламентувалася звичаєвими нормами (традиціями) та нормами моралі, що
забезпечувалися силою суспільного впливу всіх членів спільноти або її
окремих представників, які користуються найбільшим авторитетом та
повагою в ній. Як наслідок появи суспільства, та з появою держави та норм
права, основний обсяг регулятивних функції по відношенню до соціальної
поведінки суб’єктів почало виконувати саме право, яке і нині залишається
основним, найбільш універсальним і майже досконалим засобом
впорядкування життєдіяльності суспільства, його незмінним і постійним
правовим регулятором.
Особливе місце в структурі соціальних пріоритетів займає праця. Це
пояснюється тим, що, по-перше, вона є найбільш важливою
життєзабезпечуючою функцією людини; по-друге, людських ресурс є
складовою частиною виробничих сил країни, її головним багатством; потретє, тільки продуктивна праця може стати підґрунтям економічного росту
держави. В умовах, коли праця є вирішальним чинником формування
індивіда, закономірно, що Конституція України у ст. 43 проголосила: «Кожен
має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя
працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується». У свою
чергу, держава створює умови для повного здійснення громадянами права на
працю. Усяка трудова діяльність потребує певного погодження, для неї
необхідні належна організація й управління. Без правового підпорядкування
всіх учасників трудового процесу, координації діяльності і злагодженості в
роботі неможливо досягти тієї цілі, для якої зорганізується їх спільна трудова
діяльність.
5
Трудове право України пройшло тривалий шлях свого становлення і
розвитку, динаміка якого в умовах сьогодення набуває нового прискорення, у
зв’язку з потужними євроінтеграційними процесами, які стрімко проходять у
нашій державі. Окремі питання становлення та розвитку трудового права
були свого часу предметом наукових пошуків таких видатних учених, як
М. Г. Александров, В. М. Андріїв, Н. Б. Болотіна, Л. Ю. Бугров,
С. Я. Вавженчук, В. С. Венедіктов, С. В. Венедіктов, С. В. Вишновецька,
Л. Я. Гінзбург, Ю. М. Гришина, Д. В. Журавльов, Т. А. Занфірова,
М. І. Іншин, Ю. Ю. Івчук, Р. І. Кондратьєв, М. М. Клемпарський,
Р. З. Лівшиць, М. В. Лушнікова, С. С. Лукаш, А. Р. Мацюк, Н. О. Мельничук,
К.Ю. Мельник, В. І. Нікітинський, О. М. Обушенко, А. Ю. Пашерстник,
П. Д. Пилипенко, С. М. Прилипко, О. І. Процевський, В. Г. Ротань,
В. М. Скобєлкін, А. М. Слюсар, О. В. Смирнов, А. І. Ставцева,
О. В. Тищенко, В. М. Толкунова, К. П. Уржинський, Н. М. Хуторян,
Г. І. Чанишева, С. М. Черноус, В. І. Щербина, О. М. Ярошенко та ін.
Водночас, не зважаючи на значний вклад науковців у розвиток науки
трудового права, за сучасних умов так й не сформовано єдиного
концептуального підходу до визначення сутності й особливостей системи
трудового права. Проведення дослідження останньої є своєчасним з огляду
на два моменти. По-перше, у вітчизняній трудо-правовій науці дотепер
відсутні спеціальні монографічні дослідження, присвячені комплексному
вивченню системно-структурних проблем відповідної галузі права. По-друге,
у сучасний період сформувався принципово новий тип правового
регулювання трудових і пов’язаних із ними відносин, трудове право як
соціальна галузь права зазнало кардинальних змін, які стали віддзеркаленням
соціально-економічних трансформацій суспільства.
Таким чином, необхідність удосконалення системи трудового права
України, приведення її у відповідність до міжнародної практики та
європейських стандартів, з одного боку, та відсутність предметних наукових
6
досліджень з цієї проблематики в умовах сьогодення, з іншого, обумовлюють
актуальність критичного осмислення означеної проблеми.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне
дослідження виконане відповідно до Пріоритетних напрямів розвитку
правової науки на 2011–2015 pp., затверджених постановою загальних зборів
Національної академії правових наук України від 24.09.2010 р. № 14-10,
пп. 19.7 Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського
національного університету внутрішніх справ на 2011–2014 рр.,
затверджених Вченою радою Харківського національного університету
внутрішніх справ 27 грудня 2010 р. (протокол № 10), а також у межах теми
науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Харківського
національного університету внутрішніх справ на 2014–2018 рр.
«Законотворча та законодавча діяльність в Україні» (номер державної
реєстрації 0113U008189).
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає
в тому, щоб на підставі аналізу існуючих наукових підходів, а також
визначення концептуальних засад формування і становлення системи
трудового права України та головних напрямків її подальшого розвитку,
встановити сутність і особливості системи трудового права України,
розробити конкретні практичні пропозиції, а також надати наукові
рекомендації щодо подальшого розвитку та удосконалення національної
системи трудового права.
Для досягнення поставленої в дисертації мети необхідно вирішити такі
основні задач:
 з’ясувати історичні передумови й об’єктивну обумовленість
формування системи трудового права України;
 охарактеризувати теоретико-методологічні підходи до визначення
поняття «система трудового права»;
 встановити місце трудового права у системі національного права;
7
 окреслити систему трудового права та визначити її основні
характеристики;
 розкрити сутність та елементи структури системи трудового права;
 сформулювати поняття й встановити особливості норм трудового
права;
 окреслити систему джерел трудового права України та її структури;
 з’ясувати особливості нормативно-правових актів як структурних
елементів системи джерел трудового права України;
 охарактеризувати міжнародно-правові акти як структурний елемент
системи джерел трудового права України;
 вказати місце й особливості законів про працю в системі джерел
трудового права України;
 визначити поняття й особливості підзаконних нормативно-правових
актів про працю в системі джерел трудового права України;
 встановити роль соціально-партнерських та локальних нормативноправових актів у системі джерел трудового права України;
 співвіднести категорії «система трудового права» та «система
трудового законодавства»;
 розробити правові заходи, направлені на підвищення ефективності
дії норм трудового законодавства України;
 розкрити сутність і значення систематизації нормативних актів у
сфері правового регулювання трудових відносин.
Об’єктом дослідження є трудове право як галузь національного права і
його окремі структурні елементи.
Предметом дослідження послужили теоретичні і практичні проблеми
системи трудового права України.
Методи дослідження. Відповідно до мети і задач дослідження в роботі
використано комплекс загальних і спеціальних наукових методів наукового
пізнання. У підґрунтя методології дослідження покладено діалектичний
8
метод, за допомогою якого система трудового права розглянута в її розвитку
і взаємозв’язку з іншими категоріями трудового права. Використання
структурно-функціонального методу надало змогу окреслити особливості
трудового права у системі національного права України, дослідити елементи
структури системи трудового права України, окреслити систему джерел
трудового права України, запропонувати шлях розвитку системи трудового
права (підрозділи 1.3, 2.1, 3.1-3.5, 4.1). Системно-структурний метод був
покладений в основу вивчення окремих інститутів трудового права,
характеристики системи джерел трудового права України (підрозділи 2.3,
3.1), дослідження проблем систематизації трудового права України
(підрозділ 2.2). Використання логіко-семантичного методу дозволило
вдосконалити понятійний апарат (розділи 2-4). На підставі застосування
методу аналізу були визначені проблеми співвідношення системи трудового
права та системи трудового законодавства (підрозділ 4.1). Порівняльноправовий метод став у нагоді при визначенні заходів щодо підвищення
ефективності дії трудового законодавства України (підрозділ 4.1), а також
особливостей систематизації норм трудового права (підрозділ 4.3). Метод
прогнозування склав основу дослідження пріоритетних напрямків розвитку
системи трудового права України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що
дисертація є першою у вітчизняній науці трудового права комплексною
теоретико-прикладною роботою, в якій на підставі вивчення напрацювань
учених різних галузей юридичної науки, критичного осмислення
міжнародних стандартів, національного й зарубіжного законодавства,
розкрито сутність системи трудового права України, з’ясовано її змістовне
наповнення, встановлено співвідношення із іншими засадничими трудоправовими категоріями. В результаті проведеного дослідження вироблено
сучасну концепцію реформування системи трудового права України,
9
сформульовано низку нових наукових положень та висновків,
запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:
вперше:
 сформульовано визначення «трудо-правовий симбіоз», під яким
запропоновано розуміти взаємодію відносно самостійних (взаємозалежних)
юридичних норм окремих інститутів трудового права з метою правового
регулювання трудових та інших пов’язаних з ними відносин;
 визначено дефініцію «трудо-правова дифузія», під якою розуміється
взаємопроникнення юридичних норм одного чи декількох інститутів
трудового права в інші інститути з метою комплексного та
диференційованого правового регулювання трудових та інших пов’язаних з
ними відносин;
 доведено, що у елементах структури системі трудового права
можливо прослідкувати прояв таких правових явищ як «трудо-правовий
симбіоз» (інститути «робочий час», «час відпочинку» тощо) та «трудоправова дифузія» (інститути «охорона праці», «праця жінок», «праця
неповнолітніх» тощо);
 розкрито методологічне значення поділу системи трудового права
на інститути, яке полягає у тому, що: а) згруповуються однорідні за
предметною спрямованістю та методами регулювання трудо-правові норми,
що сприяє більш чіткому та конкретному визначенню основних напрямків
реалізації регулятивного впливу трудового права; б) забезпечується більш
змістовне та оперативне регулюванню трудових відносин; в) забезпечується
внутрішня цілісність та автономність системи трудового права;
 доведено, що інститути трудового права займають основне місце у
структурній ланці системи трудового права, оскільки вони, по-перше, більш
чіткі, конкретизовані та однорідні в частині свого предмету трудо-правового
регулювання, а по-друге, вони є логічно завершеними і відносно
самостійними підсистемами у структурі системи трудового права, що
10
дозволяє вносити у них певні структурні та змістовні зміни, не зачіпаючи при
цьому інших складових ланок системи;
удосконалено:
 визначення норми трудового права як фундаментального елементу
побудови системи трудового права, під яким слід розуміти
загальнообов’язкове, формалізоване, прийняте у централізованому або
локальному порядку, правило поведінки у сфері трудових і тісно пов’язаних
з ними відносин, що наділяє їх учасників відповідними суб’єктивними
правами та юридичними обов’язками, належне виконання яких гарантується
чинним законодавством;
 наукову позицію про ознаки норм трудового права, у результаті чого
підкреслено, що норми трудового права являють собою різновид соціальних
норм, тому вони й володіють усіма основними властивостями останніх, а
саме: а) обумовленість рівнем соціально-економічного та культурного
розвитку; б) носять свідомо-вольовий характер; в) їх головне призначення
регулювання суспільних відносин у сфері трудової діяльності; г) розраховані
на багаторазове, неперсоніфіковане та постійне використання, д) є типовими
правилами поведінки (зразком), відповідно до якого повинні діяти суб’єкти
трудових та інших пов’язаних з ними суспільних відносин; е) їх виконання
забезпечується певними засобами впливу;
 обґрунтування висновку про те, що трудове право є однією із
основних галузей у системі національного права України, як і будь-якої іншої
демократичної країни, оскільки воно встановлює юридичні правила та
гарантії реалізації людиною свого природного права на працю;
дістали подальшого розвитку:
 положення, що сутність системності трудового права, полягає у
тому, що: по-перше, трудове право складається із певної множини
(комплексу) трудо-правових норм, тобто є багатоелементним комплексним
утворенням; по-друге, його елементи мають між собою відповідні предметні
11
взаємозв’язки, через які вони взаємодіють, розвивають, доповнюють та
продовжують один одного; по-третє, структурні елементи системи трудового
права розміщені не хаотично, а у певному порядку, формуючи, таким чином
внутрішню структуру даної правової галузі національного законодавства
(інститути, підінститути, норми); по-четверте, структура системи трудового
права характеризується ієрархічністю – в її складі знаходяться системи більш
низького порядку (системою найнижчого порядку є норма права); по-п’яте,
трудова галузь права являє собою цілісне, динамічне, відносно завершене
нормативне утворення;
 визначення системи права, під якою запропоновано розуміти
обумовлену умовами та закономірностями об’єктивного розвитку
суспільного життя, форму організації нормативного змісту, що ґрунтується
на засадах його єдності та диференціації на галузі, інститути, підінститути і
виражається, відповідно, у наявності в неї складної ієрархічної внутрішньої
структури;
 характеристика передумов становлення та розвитку системи
трудового права, якими були пануючі суспільно-політичні та економічні
відносини і настрої на певному історичному етапі розвитку суспільства, що
обумовлювали форми використання одними суб’єктами праці інших;
 наукове положення, що цілісність, єдність та автономність, як
невід’ємні аспекти системності трудового права, виражаються у тому, що
система: а) функціонує як єдиний правовий механізм; б) може самостійно
змінювати свою структуру; в) володіє власними специфічними якостями та
властивостями, відмінними від якостей та властивостей її складових
елементів;
 наукова позиція стосовно того, що основною відмінністю структури
системи трудового права від структури системи трудового законодавства є
більш дрібна побудова першої, оскільки підґрунтям для побудови структури
системи трудового права виступає норма права, що регулює трудові та
12
пов’язані із ними правовідносини. У своєї сукупності норми трудового права,
які регулюють однотипні суспільні відносини утворюють інститути
трудового права, які у процесі подальшого розвитку можуть представляти
більш складні його елементи. Водночас, первинним та основним
структурним елементом системи трудового законодавства виступає
нормативно-правовий акт. Разом із тим, конкретні правові приписи, що
входять у систему трудового права, знаходять своє відображення у
положеннях трудового законодавства, що у своєї сукупності, й створює його
систему.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що
одержані в результаті дослідження висновки і пропозиції можуть бути
використані:
– у науково-дослідній сфері – як основа для подальшого розроблення
проблемних питань системи трудового права;
– у правотворчості – в ході уточнення та доповнення чинних
законодавчих і підзаконних нормативно-правових актів з питань
регулювання відносин у царині праці, а також при доопрацюванні проекту
Трудового кодексу України;
– у навчальному процесі – під час підготовки підручників та
навчальних посібників з дисциплін «Трудове право», «Право соціального
забезпечення»;
– у право-виховній сфері – для підвищення рівня правової культури
учасників трудових та тісно пов’язаних з ними відносин.
Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки досліджуваної
у дисертації проблематики, отримані узагальнення і висновки було
оприлюднено на міжнародних та національних науково-практичних
конференціях: «Правова держава: напрямки та тенденції її розбудови в
Україні» (Одеса, 2014); «Право, суспільство і держава: форми взаємодії»
(Київ, 2014); «Актуальні проблеми реформування системи законодавства
13
України» (Запоріжжя, 2014); «Вітчизняна юридична наука в умовах
сучасності» (Харків, 2015); «Чинники розвитку юридичних наук у ХХІ
столітті» (Дніпропетровськ, 2015); «Сучасний стан і перспективи розвитку
держави і права» (Львів, 2015); «Теоретичні та практичні проблеми
правового регулювання суспільних відносин» (Харків, 2016); «Реформування
національного та міжнародного права: перспективи та пріоритети» (Одеса,
2016); «Роль права та закону в громадянському суспільстві» (Київ, 2016).
Публікації. Основні положення та результати дисертації викладено в
одноосібній монографії, двадцяти чотирьох статтях, опублікованих у
наукових фахових виданнях України та іноземних держав, а також десяти
тезах наукових повідомлень на науково-практичних конференціях

Список літератури

ВИСНОВКИ
У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення
наукової проблеми, що полягає у визначенні сутності та особливостей
системи трудового права України, а також надані наукові рекомендації щодо
подальшого розвитку та удосконалення системи трудового права України. В
результаті проведеного дослідження сформульовано ряд концептуальних
висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на досягнення
поставленої мети. Основні з них такі.
1. Виокремлено наступні етапи становлення та розвитку системи
трудового права України:
1-й період є найбільш тривалий у часі і пов’язаний з виникнення перших
форм найманої праці (охоплює весь історичний час аж до кінця XІІ ст.);
2-й період (XIII-ХVII ст.) характеризується поширенням популярності
найманої праці, що обумовило появу відповідного нормативно-правового
базису, втім врегулювання умов та порядку її використання здійснювалося
суто у межах цивільного права;
3-й період (XVIII – середина XIX ст.) пов’язаний із буржуазними
революціями в країнах Західної Європи, в результаті яких наймана праця
стала основною формою використання трудових ресурсів;
4-й період (1861-1917 рр.) – відміна кріпосного права, призвела до
вивільнення значної кількості робочої сили, яка була цілком доречною в
умовах зростання промислового виробництва, у цей час з’являються перші
нормативно-правові акти, що були спрямовані на регулювання трудових
відносин, зокрема, на поліпшення умов праці найманих працівників;
5-й період (1918-1921 рр.) характеризується прийняттям першого
Кодексу законів про працю, в якому були здійснені спроби законодавчо
врегулювати трудові відносини, проте даний нормативно-правовий акт мав
349
низку недоліків, а норми трудового права носили в значній мірі формальний,
декларативний характер;
6-й період (1922-1939 рр.) – прийняття другого Кодексу законів про
працю, який на той період часу був досить прогресивним, та більш змістовно
врегульовував трудові відносини, аніж його попередник від 1918 року;
зокрема у ньому були зроблені важливі кроки у напрямку оформлення такого
основоположного інституту трудового права, як трудовий договір;
7-й період (1940-1945 рр.) характеризується погіршенням положення
найманих працівників, оскільки було значно посилено вимоги до дисципліни
праці та відповідальності за її порушення;
8-й період (1945-1970 рр.) відбувається поступове відновлення
трудових прав працівників, а законодавство про працю, хоча й повільно, втім
вдосконалюється;
9-й період (1971-1990 рр.) – прийняття третього Кодексу законів про
працю, який сформував систему трудового права України у її сучасному
вигляді;
10-й період (1991-2016 рр.) розвиток трудового права пов’язаний із
набуттям нашої держави незалежності та розвитком ринкових відносин.
Очевидним є той факт, що наступний період розвитку трудового права
України почнеться з прийняттям довгоочікуваного Трудового кодексу
України, оскільки основне джерело трудового права в Україні, його головний
системоутворюючий кодифікований нормативно-правовий акт – Кодекс
законів про працю, вже є концептуально застарілим і не відповідає наявним
соціально-економічним потребам та умовам життя ні за змістом, ні за
формою.
2. Система трудового права – це обумовлене об’єктивними факторами
об’єднання сукупності, предметно пов’язаних та внутрішньо узгоджених між
собою, норм трудового права, які розподіляються (згруповуються) на
відповідні інститути, в залежності від специфіки тих аспектів трудових і
350
тісно пов’язаних з ними відносин, що регулюються цими правовими
нормами.
3. Система трудового права має цілий ряд особливостей, які
відрізняють його від систем інших галузей права. До таких особливостей
віднесено такі, як-от:
а) предметне спрямування;
б) трудове право включає велику кількість міжнародних актів, що
визначають відповідні стандарти і принципи у сфері права, яким мають
відповідати трудо-правові норми прийняті на національному рівні;
в) поєднання централізованого та локального регулювання, при цьому
сфера застосування останнього є доволі широкою;
г) ступінь та зміст регулювання відносин, що належать до предмету
трудового права, може залежати від певних об’єктивних та суб’єктних умов
праці, в залежності від підстав диференціація правового регулювання
трудових відносин;
д) єдність трудового права;
е) поєднання різних методів регулювання (договірного, імперативного
способів регулювання тощо).
4. Визначено структуру системи трудового права, як внутрішню
побудову даної системи, що визначається порядком розміщення та
характером зв’язків між її структурними елементами, ланками. Система
трудового права складається з великої кількості елементів, які є як
специфічними (властивими лише для галузі трудового права), так і
загальними (характерні майже для всіх галузей системи національного права
України). Головною метою структури системи трудового права є
забезпечення ефективного та дієвого функціонування регулятивно-виховного
й охоронного спрямування даної правової галузі.
5. Розкрито сутність системності трудового права в двох площинах.
351
З одного боку як спосіб або форму існування матерії, що виникає в
наслідок появи певних зв’язків між елементами об’єктивної дійсності. Саме
ці зв’язки і обумовлюють порядок розташування, розміщення зазначених
елементів. Тобто системність – це, перш за все, порядок, впорядкованість, що
протистоїть хаосу і безладу. Відповідно системне існування певного
матеріального змісту – це таке існування, що має у своїй основі певний,
заснований на відповідних зв’язках, порядок.
З другого боку системність охарактеризована як спосіб наукового
пізнання та (або) соціальної практики. Головною тезою даного підходу є те,
що об’єкт, який пізнається чи перебуває у центрі соціальної практичної
діяльності, представляється як система з притаманними їй зв’язками і
закономірностями, що забезпечують цілісність, єдність та функціональність
даної системи.
6. Доведено, що існування в системі трудового права окремих
інститутів має дуже важливе як теоретичне, так й практичне значення.
Об’єднання спорідненого нормативного матеріальну трудового права в
окремі інститути, по-перше, полегшує вивчення сутнісного змісту,
регулятивних властивостей та характеру зв’язків цілих груп норм права, а подруге, забезпечує більш ефективну реалізацію нормами права своїх
регулятивних та охоронних функцій. Аналіз системи трудового права,
свідчить про те, що більшість інститутів трудового права хоча й орієнтовано
на забезпечення трудових прав та законних інтересів слабшої сторони
трудових правовідносин – найманих працівників, втім в цілому мають на
меті підтримку балансу взаємних прав та обов’язків працівників і
роботодавців.
7. Запропоновано визначення норми трудового права як
фундаментального елементу побудови системи трудового права, під яким
слід розуміти загальнообов’язкове, формалізоване, прийняте у
централізованому або локальному порядку, правило поведінки у сфері
352
трудових і тісно пов’язаних з ними відносин, що наділяє їх учасників
відповідними суб’єктивними правами та юридичними обов’язками, належне
виконання яких гарантується чинним законодавством.
8. Під джерелами трудового права розуміються офіційно визнані й такі,
що пройшли процедуру легалізації та закріплення в системі трудового права,
вихідні положення, на основі яких дана галузь права ґрунтується та здійснює
свій регулюючий вплив. В свою чергу, система джерел трудового права являє
собою сукупність окремо взятих чинних джерел права, які виступають її
структурними елементами та розташовані в ній з урахуванням їх
взаємозв’язків (взаємозалежності) задля впливу й урегулювання суспільних
відносин у межах трудового права.
9. Структура системи джерел трудового права України представляє
собою спосіб взаєморозміщення структурних елементів (окремих джерел)
системи джерел трудового права; вказує на те, яким чином побудована
система джерел трудового права.
Як окремі елементи структури системи джерел трудового права
визначено:
1) правові акти, які являють собою комплексне багатоаспектне явище й
включають: закони та підзаконні правові акти, міжнародні договори України,
соціально-партнерські та локальні нормативно-правові акти;
2) судовий прецедент, місце якого в системі джерел трудового права як
окремого структурного елементу формально не обумовлено: (а)
обов’язковістю рішень Європейського суду з прав людині в законодавчій та
правозастосовній практиці; б) повноваженнями Конституційного Суду
України щодо прийняття рішень з питань неконституційності актів
нормативно-правового характеру; (в) повноваженнями Верховного Суду
України в частині прийняття обов’язкового для всіх суб’єктів
правозастосовної діяльності рішення, в якому міститься висновок щодо
353
однакового застосування норм матеріального права в подібних
правовідносинах; 3
3) релігійно-правову норму, місце якої в якості структурного елементу
системи джерел трудового права обумовлено тим, що в чинному
національному трудовому законодавстві України є вказівка на релігійні події
як на неробочі дні.
Наведений перелік структурних елементів системи джерел трудового
права не претендує на абсолютність і може бути змінений, зокрема, шляхом
його доповнення, внаслідок проведення інших наукових досліджень по даній
тематиці.
10. Під нормативно-правовим актом як структурним елементом
системи джерел трудового права запропоновано розуміти прийнятий
суб’єктами правотворчості й такий, що пройшов законодавчо встановлені
процедури державної реєстрації й оприлюднення, правовий акт, який з
урахуванням компетенції зазначених суб’єктів має відповідну юридичну
силу, містить у своєму складі норми трудового права, за допомогою яких
здійснюється правове регулювання трудових і пов’язаних з ними суспільних
відносин.
11. Міжнародно-правовий акт як структурний елемент системи джерел
трудового права являє собою укладений відповідно до законодавчо
встановлених процедур офіційний акт між Україною й іншою стороною
(сторонами) міжнародного права, форма якого встановлена міжнародними
стандартами та правилами, що набув статус частини чинного національного
законодавства й на основі положень якого здійснюється правове
регулювання трудових та інших, пов’язаних з ними суспільних
правовідносин.
Міжнародно-правові акти, що приймаються в рамках діяльності такої
міжнародної організації як ООН, посідають особливе місце в системі джерел
354
трудового права, так як на їх рівні визначені основоположні аспекти,
пов’язані із реалізацією та захистом особами права на працю.
12. Під законами про працю запропоновано розуміти нормативноправові акти вищої юридичної сили, які містять у своєму складі норми
трудового права, прийняті в установленому законодавством порядку
Верховною Радою України задля врегулювання найважливіших питань
суспільного життя, пов’язаних із реалізацією громадянами права на працю та
інших суміжних питань.
13. Обстоюється позиція, що найчисельнішими структурними
елементами в системі джерел трудового права України виступають
підзаконні нормативно-правові акти, які можуть бути визначені як правові
акти, що містить загальнообов’язкові приписи (норми права), на основі яких
здійснюється правове регулювання трудових і близько пов’язаних із ними
правовідносин, що видані компетентним органом влади на основі та на
виконання закону. У залежності від суб’єкта видання, підзаконні
нормативно-правові акти можуть бути різної юридичної сили й унаслідок
чого посідати різне місце в ієрархії структурних елементів системи джерел
трудового права.
14. Під нормативно-правовими соціально-партнерськими актами як
структурними елементами системи джерел трудового права запропоновано
розуміти укладені між представниками держави, роботодавцем і
працівником, правові акти, які містять у своєму складі загальнообов’язкові
формально визначені правила поведінки, у відповідності й на основі яких
здійснюється правове регулювання трудових та тісно пов’язаних з ними
правовідносин. Наведені акти є тим правовим засобом, за допомогою якого
досягається кінцева мета соціального діалогу зокрема та соціального
партнерства взагалі.
Окрема група структурних елементів системи джерел трудового права
представлена локальними нормативно-правовими актами, головна
355
особливість яких полягає в тому, що вони розташовані «найближче» до своїх
адресатів – працівників, а їх дія обмежена компетенцією роботодавця та
територіальністю підприємства на якому працює працівник.
15. Система трудового права знаходить свій зовнішній прояв у системі
трудового законодавства, внутрішня побудова й організація якого, в свою
чергу обумовлена наявністю системи трудового права. У такому разі
вищенаведені поняття співвідносяться як форма та зміст. При цьому, навіть у
разі сприйняття законодавства у найширшому значенні її не можна
прирівнювати до категорії «право», так як воно є найбільш широким
поняттям, визначає основи формування законодавства. Основною
відмінністю структури системи трудового права від структури системи
трудового законодавства є більш дрібна побудова першої. Первинним
елементом системи трудового права буде його норма, тоді як первинним
елементом системи трудового законодавства буде нормативно-правовий акт,
що входить до його складу.
16. Запропоновано провести «правову ревізію» всіх нормативноправових актів трудового законодавства, які були прийнятті за часів
існування СРСР та УРСР, внаслідок чого визначити акти національного
законодавства, які повинні бути прийняті як найскоріше, щоб їх положення
регулювали відповідні суспільні відносини, в тому числі й трудові та тісно
пов’язані з ними, з урахуванням сучасних потреб суспільного життя
17. Систематизація трудового законодавства являє собою комплекс дій,
пов’язаних із визначенням і подальшим аналізом масиву нормативноправових актів, на основі й у відповідності до яких здійснюється правове
регулювання трудових і близьких до них відносин, впорядкуванням цього
масиву заздалегідь визначеними критеріями, внаслідок чого відбувається
усунення протиріч, застарілих та повторюваних норм у такому законодавстві.