Морочковський Руслан Семенович. Клінічна характеристика кліщового енцефаліту на Волині та оптимізація лікування

Короткий опис

Морочковський Руслан Семенович. Клінічна характеристика кліщового енцефаліту на Волині та оптимізація лікування: дисертація канд. мед. наук: 14.01.13 / АМН України; Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В.Громашевського. - К., 2003

Морочковський Р.С. Клінічна характеристика кліщового енцефаліту на Волині та оптимізація лікування. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.13 інфекційні хвороби. Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського АМН України, Київ, 2003.
Проведено клініко-лабораторне, епідеміологічне та інструментальне (ЕЕГ, АКТ головного мозку) обстеження 150 хворих на КЕ.
Встановлено, що КЕ реєструвався на Волині у весняно-літній період з одним піком захворюваності у липні-серпні. Частіше зараження відбувалось трансмісивним шляхом. Виникали переважно гарячкова і менінгеальна форми захворювання. Рідкими були поліомієлітоподібна форма та розвиток прогредієнтного перебігу. Клінічна картина близька до західного варіанту інфекції, проте двохвильова гарячка, зміни гемограми виявлялись в 2 рази рідше.
Рівні ЛІІ та ГПІ у період реконвалесценції часто не досягають норми, відстають від строків клінічного одужання. Трансмісивне зараження, АВ(IV) група крові, низький рівень антитіл до вірусу КЕ у РЗК частіше супроводжується тяжкою формою захворювання. Відмічено кореляцію концентрації IgM, IgG, IgA з групою крові та шляхом інфікування.
Застосування лаферону у комплексній терапії хворих на КЕ дає кращі результати у порівнянні зі специфічним імуноглобуліном як за клінічними, так й лабораторними показниками.

У дисертаційній роботі узагальнено клінічні, епідеміологічні та імунологічні дослідження кліщового енцефаліту на Волині й обґрунтовано нове рішення наукової задачі, що може поліпшити діагностику та прогнозування перебігу цієї нейроінфекції в умовах Полісся, а також комплексну терапію хворих за допомогою вітчизняного препарату рекомбінантного -2b- інтерферону лаферону.
1. Захворювання людей на кліщовий енцефаліт на Волині викликаються західним варіантом вірусу кліщового енцефаліту. Виявлені природні осередки інфекції в області: найактивніше у Ратнівському районі, менш активні у Луцькому та трьох інших районах (Ковельському, Ківерцівському, Рожищенському).
2. Кліщовий енцефаліт реєструється на Волині у весняно-літній період з піком захворюваності в липні-серпні. Найчастіше (68 %) реалізується трансмісивний шлях передачі збудника, рідше (32 %) аліментарний внаслідок вживання сирого коров’ячого молока.

Найчастіше розвиваються гарячкова і менінгеальна форми кліщового енцефаліту (40,0 і 40,7 % відповідно), рідше менінгоенцефалітна (13,3 %) та енцефалітна (4,7 %) , в поодиноких випадках поліомієлітоподібна форма (1,3 %). Клінічні прояви близькі до західного варіанту цієї інфекції, але двохвильовий тип гарячки та зміни гемограми виявляються в два рази рідше.

4. Ступінь ендогенної інтоксикації на першому тижні захворювання відображається високими рівнями лейкоцитарного індексу та гематологічного показника інтоксикації, які дещо знижуються з наростанням неврологічної симптоматики. У період реконвалесценції нормалізація цих показників відстає від строків клінічного одужання.
5. У хворих з АВ(IV) групою крові та нульовим або низьким титром антитіл до вірусу кліщового енцефаліту у РЗК частіше виявляється тяжка форма інфекції з ушкодженням нервової системи. У них спостерігається швидке зниження підвищеного вмісту IgМ у крові на третьому тижні захворювання, низький рівень IgG протягом всього періоду хвороби.

Кліщовий енцефаліт, що виник після аліментарного зараження, супроводжується вищим, ніж при трансмісивному інфікуванні, вмістом IgA i IgG у сироватці крові протягом хвороби та в наступному повільнішою нормалізацією рівня IgM.
Застосування у комплексній терапії хворих на кліщовий енцефаліт лаферону сприяє швидшому регресу неврологічної симптоматики, частішому повному одужанню. За ефективністю таке лікування не поступається результатам лікування хворих специфічним імуноглобуліном, а за деякими показниками (нормалізація температури тіла, неврологічного статусу та зниження лейкоцитарного індексу і гематологічного показника інтоксикації) перевищує його.