Мосейко Анжела Геннадіївна Публічне адміністрування в сфері національної безпеки України

Короткий опис

Мосейко Анжела Геннадіївна, викладач кафедри загально-правових дисциплін, Дніпровський гуманітарний університет. Назва дисертації: «Публічне адміністрування в сфері національної безпеки України». Шифр та назва спеціальності 12.00.07 адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. Спецрада Д 17.051.07. Запорізького національного університету

ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису

МОСЕЙКО АНЖЕЛА ГЕННАДІЇВНА

УДК 342.922:351.746

ДИСЕРТАЦІЯ

ПУБЛІЧНЕ АДМІНІСТРУВАННЯ У СФЕРІ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНІ

Подається на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело

А.Г. Мосейко

Науковий керівник ‒ Негодченко Вадим Олександрович,
доктор юридичних наук, доцент

Запоріжжя –2019

ЗМІСТ
ВСТУП 10
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ
ПУБЛІЧНОГО АДМІНІСТРУВАННЯ У СФЕРІ НАЦІОНАЛЬНОЇ
БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ 20
1.1 Поняття та сутність публічного адміністрування
у сфері національної безпеки України 20
1.2. Сфера національної безпеки України як об’єкт
публічного адміністрування 44
1.3 Суб’єкти публічного адміністрування у сфері національної
безпеки України 56
Висновки до розділу 1 80
РОЗДІЛ 2. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ МЕХАНІЗМ ПУБЛІЧНОГО АДМІНІСТРУВАННЯ У СФЕРІ НАЦІОНАЛЬНОЇ
БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ 83
2.1 Правова природа адміністративно-правових засобів публічного адміністрування у сфері національної безпеки України 83
2.2 Адміністративна відповідальність у сфері національної
безпеки України 102
Висновки до розділу 2 125
РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПУБЛІЧНОГО АДМІНІСТРУВАННЯ У СФЕРІ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ
УКРАЇНИ 128
3.1 Використання зарубіжного досвіду публічного адміністрування у сфері національної безпеки 128
3.2. Шляхи активізації участі громадянського суспільства в публічному адмініструванні у сфері національної безпеки України 151
3.3 Перспективи розвитку нормативної, інституційної та інфраструктурної бази публічного адміністрування у сфері національної безпеки України 167
Висновки до розділу 3 180
ВИСНОВКИ 183
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 187
ДОДАТКИ 211

ВСТУП

Актуальність теми. Процес успішного становлення України як суверенної держави вирішальною мірою залежить від забезпечення її національної безпеки. З урахуванням зростаючих загроз і нестабільності в світі постають нові виклики міжнародній безпеці у сировинній, енергетичній, фінансовій, інформаційній, екологічній, продовольчій та інших сферах. Загрози через поширення зброї масового ураження, міжнародний тероризм, транснаціональна організована злочинність, піратство, нелегальна міграція, міждержавні та громадянські конфлікти стають все більш інтенсивними, зачіпають все нові геополітичні регіони і держави. Водночас усе більш актуальними стають внутрішні виклики національній безпеці України. Насамперед це стосується наявності не ефективної системи публічного адміністрування у сфері національної безпеки через недосконалість системи державного управління, внаслідок наявності витратної економічної моделі та економічної кризи, що поглиблюється, виснаження фінансових ресурсів держави і, як наслідок, зниження рівня життя населення, а також тотальної корупції, спотворення демократичних процедур, що стримують процеси кадрового оновлення суб’єктів публічного адміністрування, ведуть до неспроможності держави виконувати власні функції, насамперед щодо захисту прав і свобод людини та громадянина, викликають зростаючу недовіру до державних органів з боку суспільства.
У таких умовах проблема національної безпеки постає як надзвичайно актуальна, першочергова, що потребує свого суспільного і державного вирішення. Це, своєю чергою, зумовлює нагальну потребу напрацювання єдиної системи знань про національну безпеку на основі наукової методологічної бази, в тому числі визначення ефективних засобів державного управління сферою національної безпеки України. Насамперед, це стосується визначення та практичної реалізації адміністративно-правових засад публічного адміністрування у сфері національної безпеки України.

На наше переконання, дослідження проблем публічного адміністрування у сфері національної безпеки України має не тільки теоретичне, а й безпосередньо практичне значення, оскільки спрямоване на вдосконалення законодавства про національну безпеку України, розробку стратегії такої безпеки і воєнної доктрини України, є основою для напрацювання керівних принципів і напрямів діяльності суб’єктів публічного адміністрування з метою своєчасного виявлення, відвернення та нейтралізації реальних і потенційних загроз національним інтересам України. Теоретичною базою дисертаційного дослідження стали чисельні праці відомих фахівців у галузі адміністративного права та процесу, а саме: В. Б. Авер’янова, Н. О. Армаша, О. М. Бандурки, Д. М. Бахраха, В. М. Бевзенка, Ю. П. Битяка, М. Ю. Віхляєва, В. М. Гаращука, І. П. Голосніченка, Є. В. Доніна, В. В. Доненка, І. В. Зозулі, Р. А. Калюжного,С. В. Ківалова, Л. В. Коваля, Т. О. Коломоєць, В. К. Колпакова, А. Т. Комзюка, Є. В. Курінного, В. А. Ліпкана, Д. В. Лученка, Р. С. Мельник, О. І. Миколенко, С. В. Пєткова, Д.
В. Приймаченка, С. Г. Стеценка, Ю. В. Стеценко та ін.
Дисертація базується також на наукових працях фахівців, які досліджували різні аспекти функціонування сфери національної безпеки (І. В. Алєксєєнко, В. О. Антонов, О. С. Власюк, О. С. Вонсович, А. Ю. Ковальчук, С. І. Крук, А. І. Курас, С. В. Ларін, С. В. Левенець, М. М. Медвідь, О. В. Мітенко, В. М. Пасічник, О. О. Пучков, О. О. Резнікова, Н. О. Рибалка, О. І. Романюк, А. В. Рубан, Г. П. Ситник, В. Ф. Смолянюк, В. В. Строяновський, І. В. Яковюк, С. С. Шестопал). Водночас, в умовах глобальних викликів стає актуальним комплексне дослідження питань публічного адміністрування у сфері національної безпеки України, що і зумовило вибір теми дисертації та предмета даного дослідження.
Таким чином, необхідність підвищення ефективності публічного адміністрування у сфері національної безпеки Україні, недостатність теоретичних розробок з цієї проблематики, а також недосконалість

нормативних засад цієї діяльності у зазначеній сфері обумовили актуальність теми даного дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано відповідно до основних положень Стратегії сталого розвитку «Україна - 2020», схваленої Указом Президента України від 12 січня 2015 р. № 5/2015, Стратегії реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015-2020 рр., затвердженої Указом Президента України від 20 травня 2015 р. № 276/2015, Стратегії розвитку наукових досліджень Національної академії правових наук України на 2016- 2020 рр., затвердженої Постановою загальних зборів Національної академії правових наук України від 03 березня 2016 р., планів наукових досліджень Запорізького національного університету, комплексних наукових проектів
«Основні напрямки удосконалення законодавства України в умовах євроінтеграційних процесів» (номер державної реєстрації 0115U00710) і
«Дослідження основних напрямків реформування законодавства України в контексті глобалізаційних процесів» (номер державної реєстрації 0111U008532).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у визначенні на основі аналізу чинного законодавства України та узагальнень практики його реалізації сутності, змісту та особливостей публічного адміністрування у сфері національної безпеки України і на цій основі виробленні пропозицій та рекомендацій щодо вдосконалення зазначеної сфери і підвищення ефективності практичної реалізації завдань публічного адміністрування у цій сфері. Досягнення зазначеної мети забезпечується в результаті вирішення певних дослідницьких задач, які можуть бути сформульовані та вирішені у наступній послідовності:
- з’ясувати природу, розкрити зміст та особливості публічного адміністрування у сфері національної безпеки України;
- охарактеризувати сферу національної безпеки України як об’єкт публічного адміністрування та виокремити її складові елементи;

- виокремити коло суб’єктів публічного адміністрування у сфері національної безпеки України та здійснити їх класифікацію;
- визначити форми і методи публічного адміністрування у сфері національної безпеки України;
- розкрити особливості адміністративної відповідальності за порушення законодавства у сфері національної безпеки України;
- визначити шляхи використання зарубіжного досвіду щодо публічного адміністрування у сфері національної безпеки;
- визначити шляхи активізації участі громадянського суспільства в публічному адмініструванні у сфері національної безпеки України;
- сформулювати конкретні пропозиції та рекомендації щодо удосконалення нормативної, інституційної та інфраструктурної бази публічного адміністрування у сфері національної безпеки України.
Об’єктом дисертаційного дослідження є суспільні відносини у сфері національної безпеки України, що виникають в процесі забезпечення захисту національних інтересів і гарантування в Україні безпеки особи, суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз.
Предметом дослідження є публічне адміністрування у сфері національної безпеки України.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційної роботи стала сукупність методів і прийомів наукового пізнання соціально-правових явищ, вибір яких був зумовлений специфікою теми, метою та завданнями дослідження з урахуванням його об’єкта і предмета. Для досягнення поставленої мети і розв’язання задач дисертації були використані філософські, загальнонаукові та спеціальні методи і прийоми, які застосовувалися у тісному взаємозв’язку між собою. Діалектичний метод був використаний при написанні всіх без винятку розділів дисертаційного дослідження, а його застосування зробило можливим всебічний аналіз публічного адміністрування у сфері національної безпеки України як об’єктивно існуючого явища та виявлення його специфіки та особливостей.

Методологічну базу дослідження становить також ряд загальнонаукових та спеціально-наукових методів: аналізу, синтезу, дедукції, індукції, абстрагування, узагальнення, класифікації, системний та структурно- функціональний, статистичний, історико-правовий, порівняльно-правовий, формально-юридичний. Використання методів аналізу, синтезу, системного та структурно-функціонального методів дозволило дослідити основні складові системи публічного адміністрування у сфері національної безпеки України, їх зв’язки і, водночас, здійснити аналіз адміністративно-правової категорії «система національної безпеки» як єдиного цілого, сформулювати поняття «публічне адміністрування у сфері національної безпеки України», проаналізувати його природу та сутність (підрозділи 1.2, 1.3). Застосування структурно-функціонального методу сприяло всебічному дослідженню адміністративно-правових відносин, які виникають і здійснюються в процесі захисту національних інтересів і гарантування в Україні безпеки особи, суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз в усіх сферах життєдіяльності (підрозділи 1.1, 3.2, 3.3). Історико-правовий метод використано при аналізі розвитку загальної теорії публічного адміністрування у сфері національної безпеки України (підрозділ 1.1.). За допомогою методу класифікації здійснено розмежування викликів і загроз національній безпеці Української держави в сучасних умовах (підрозділ 2.1). Порівняльно-правовий метод використано при вивченні і теоретичному обґрунтуванні різних моделей публічного адміністрування (підрозділ 2.2). Статистичний метод сприяв визначенню основних тенденцій розвитку публічного адміністрування у сфері національної безпеки України в різних умовах (підрозділ 1.3). Використання формально-юридичного методу мало місце при аналізі практики публічного адміністрування у сфері національної безпеки України (підрозділи 1.3, 3.1) тощо. Комплексний підхід сприяв всебічному розглядові національної безпеки як категорії адміністративного права, дослідженню її сутності і змісту.

Нормативну основу дисертації складають Конституція України, міжнародно-правові акти, ратифіковані Україною, закони України, нормативні акти Президента України та Кабінету Міністрів України, акти центральних та місцевих органів виконавчої влади, що визначають засади, зміст та особливості публічного адміністрування у сфері національної безпеки України.
Емпіричну базу дослідження становлять узагальнення практичної діяльності суб’єктів публічного адміністрування у сфері національної безпеки України, а також політико-правова публіцистика, довідкові видання та статистичні матеріали.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим у вітчизняній адміністративно-правовій науці комплексним дослідженням публічного адміністрування у сфері інтелектуальної власності, результатом якого стало формулювання і обґрунтування автором низки концептуальних теоретичних та практичних положень, висновків і пропозицій, які відповідають змістовним ознакам новизни роботи та виносяться на захист, а саме:
вперше:
- запропоновано авторське визначення поняття «публічне адміністрування у сфері національної безпеки України», під яким пропонується розуміти регламентовану законами та іншими нормативно- правовими актами діяльність відповідних суб'єктів публічного адміністрування, спрямована на здійснення реалізації законодавства у сфері національної безпеки України шляхом прийняття адміністративних рішень та надання встановлених законами адміністративних послуг, а також визначені його об’єкт і особливості;
- визначено особливості сфери національної безпеки України як предмету публічного адміністрування, що являє собою сукупність взаємопов’язаних суспільно-правових інститутів, які забезпечують функціонування цієї сфери, а також розроблено архітектоніку сфери

національної безпеки України, яку пропонується розуміти як сукупність кількох базових компонентів: об’єкти в національної безпеки України; система законодавства про національну безпеку України; суб’єкти публічного адміністрування у сфері національної безпеки України; інститут юридичної відповідальності за порушення законодавства у сфері національної безпеки України;
- визначено коло суб’єктів публічного адміністрування у сфері національної безпеки України, здійснено їх класифікацію з урахуванням характеру компетенції цих суб’єктів;
- обґрунтована доцільність посилення демократичного контролю як комплексу необхідних правових, організаційних, інформаційних та інших заходів, спрямованих на посилення ефективності діяльності органів безпеки;
удосконалено:
- наукові підходи до розуміння понять «адміністративна відповідальність за правопорушення у сфері національної безпеки України»,
«адміністративне правопорушення у сфері національної безпеки України»,
«суб’єкт публічного адміністрування у сфері національної безпеки України»;
- поняття адміністративно-правового механізму забезпечення національної безпеки, як системи гарантованої захищеності державного суверенітету, територіальної цілісності, конституційного ладу, прав і свобод людини та громадянина;
- теоретичні положення про форми і методи публічного адміністрування у сфері національної безпеки України, а також встановлені невирішені завдання щодо них;
набули подальшого розвитку:
- теоретичні положення щодо необхідності у процесі еволюції доктринальних концепцій про порядок формування та функціонування інституту публічного адміністрування у сфері національної безпеки України якісного оновлення розуміння організаційної структури системи суб’єктів цієї діяльності, наділених відповідним адміністративно-правовим статусом;

- наукові підходи до окреслення перспектив розвитку організаційно- правових засад публічного адміністрування у сфері національної безпеки України, конкретних рекомендацій стосовно вдосконалення адміністративно- правових засад державної політики щодо публічного адміністрування у сфері національної безпеки України, а також основних напрямків міжнародного співробітництва у цій сфері;
- наукові розробки щодо узагальнення зарубіжного досвіду публічного адміністрування у сфері національної безпеки України та визначення основних напрямків його запозичення в Україні, у зв’язку з чим встановлено, що відповідний досвід зарубіжних країн слід використовувати з урахуванням існуючих вітчизняних традицій нормотворення та організаційних засад адміністративно-правової охорони в національної безпеки України;
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації висновки та пропозиції становлять як науково- теоретичний, так і практичний інтерес та можуть бути використані у:
- науково-дослідній сфері – як підґрунтя для подальшої розробки теоретичних і прикладних проблем публічного адміністрування у сфері національної безпеки України а також для підготовки відповідних наукових видань та організації науково-дослідної роботи студентів, курсантів і слухачів вищих юридичних навчальних закладів України (акт впровадження Запорізького національного університету від 11.09.2019);
- правозастосовній діяльності - як рекомендації щодо підвищення ефективності практичної діяльності суб’єктів публічного адміністрування у сфері національної безпеки України (акт впровадження Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.04.2019);
- навчальному процесі – як матеріали для підготовки відповідних розділів навчальних видань (підручників та навчальних посібників) і науково-методичних розробок з навчальних дисциплін «Адміністративне право», «Адміністративний процес», відповідних спецкурсів («Адміністративна відповідальність», «Адміністративне судочинство»,

«Теоретичні проблеми адміністративного судочинства»), а також для проведення різних форм навчальних занять (лекційних, семінарських, практичних) зі студентами, курсантами і слухачами вищих юридичних навчальних закладів України (акт впровадження Дніпровського гуманітарного університету від 14.09.2018.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконано здобувачем самостійно (автором був проведений аналіз нормативних джерел і літератури, визначена тема і завдання дослідження, зібраний матеріал і здійснена його обробка, самостійно написані і оформлені усі розділи дисертації) з використанням новітніх здобутків вітчизняної науки адміністративного права, всі викладені в дисертації положення та висновки, які виносяться на захист, розроблені автором особисто. У співавторстві з В. О. Негодченком опублікована одна стаття («Досвід Сполучених Штатів Америки щодо публічного адміністрування у сфері національної безпеки»). Наукові ідеї та розробки співавтора опублікованої праці в дисертації не використовувались.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Дисертація обговорювалася на засіданнях кафедри адміністративного та господарського права Запорізького національного університету. Основні теоретичні положення, узагальнення та висновки дослідження оприлюднені автором на
4 міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях: Інтеграція юридичної науки і практики як основа сталого розвитку правової системи (м. Дніпро, 2018 р.); Сучасний стан, проблеми та перспективи розвитку економіки, обліку, фінансів і права (м. Полтава, 2019 р.); Development of modern technologies and scientific potential of the world (London, 2019); Die Relevanz und die Neuheit der modernen wissenschaftlichen Studien (Wien, 2019).
Публікації. Основні теоретичні положення та практичні результати дисертаційного дослідження викладено в 9 наукових працях, у тому числі у 5 наукових статтях, з яких 4 опубліковані у вітчизняних виданнях, що визнані

як фахові з юридичних наук, 1 стаття - у зарубіжному науковому виданні, а також у 4 тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які містять вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації становить 220 сторінок, у тому числі основного тексту – 177 сторінок. Список використаних джерел налічує 231 найменування і займає 24 сторінки.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукової проблеми щодо розкриття природи феномену публічного адміністрування у сфері національної безпеки України, аналізу його специфічних особливостей, з’ясування організаційно-правових засад даної діяльності, розроблення науково обґрунтованої системи заходів, спрямованих на її вдосконалення. Здобувачем сформульовано низку теоретичних і практичних висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на вирішення цього завдання. Основні з них можна узагальнити в наступних положеннях:
1. Піл публічним адмініструванням у сфері національної безпеки України слід розуміти регламентовану нормативно-правовими актами діяльність відповідних суб'єктів, спрямовану на здійснення реалізації норм правових актів, що регламентують сферу національної безпеки України шляхом прийняття адміністративних рішень та надання встановлених законодавством адміністративних послуг. Визначено, що об’єктом публічного адміністрування у даній сфері виступають суспільні відносини з приводу: створення відповідних правових норм; визначення адміністративно- правового статусу учасників адміністративно-охоронних відносин; попередження та припинення правопорушень у сфері національної безпеки України; притягнення до юридичної відповідальності за їх порушення. Наголошено на тому, що особливістю цих відносин є їх неоднорідність за суб’єктним складом, змістом, характером, сферами прояву, а управлінський вплив на зазначені об’єкти публічного адміністрування здійснюється з використанням адміністративно-правових методів, які неодмінно обволікаються в певну форму публічного адміністрування.
2. Під національною безпекою України як об’єкта публічного адміністрування необхідно розуміти систему суспільно-правових відносин, які виникають, розвиваються або припиняються у зв’язку з необхідністю

досягнення і забезпечення стану захищеності держави, суспільства, людини та громадянина, а саме: їх інтересів та цінностей, гарантованих їм прав і свобод, у тому числі державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного, оборонного потенціалу держави тощо, від внутрішніх і зовнішніх загроз і небезпек, попередження та нейтралізації їх негативного впливу з метою реалізації національних інтересів, цілей і досягнення сталого розвитку суспільства і які, відповідно, потребують адміністративно-правової охорони та захисту та регулюються нормами адміністративного права.
3. Суб’єктами публічного адміністрування у сфері національної безпеки України є система взаємодоповнюючих і взаємопов’язаних органів державної влади та місцевого самоврядування, а також громадських об’єднань, цілеспрямована діяльність яких в єдиному напрямку орієнтована та сприяє ефективному забезпеченню національної безпеки, чого неможливо досягти при одноосібній діяльності окремо взятих уповноважених державою органів або представників недержавного сектору. Основні види суб’єктів публічного адміністрування у сфері національної безпеки України доцільно класифікувати за наступними критеріями: наданих відповідно до законодавства повноважень і компетенції у сфері національної безпеки; характеру повноважень у сфері національної безпеки; рівня управлінського забезпечення національної безпеки; ролі та ступеня важливості діяльності суб’єктів публічного адміністрування у сфері національної безпеки України; спеціалізації діяльності суб’єктів публічного адміністрування у сфері національної безпеки України та об’єкта публічного адміністрування у сфері національної безпеки України; місця знаходження та географії поширення повноважень суб’єкта публічного адміністрування у сфері національної безпеки України.
4. Доведено, що під формами публічного адміністрування у сфері національної безпеки України необхідно розуміти зовнішньо виражену діяльність відповідних суб’єктів публічного адміністрування, яка

здійснюється останніми в межах їх компетенції і спрямована на виконання покладених на них завдань у сфері національної безпеки України. Виявлено, що вся сукупність форм публічного адміністрування у сфері національної безпеки України поділяється на дві основні групи – правові та організаційні. Наголошено, що специфіку діяльності суб’єктів публічного адміністрування у сфері національної безпеки України відображає сукупність методів, що застосовуються для її здійснення - методи переконання та примусу.
5. Виявлено, що адміністративній відповідальності за порушення законодавства у сфері національної безпеки України притаманні специфічні особливості, які дозволяють відокремити її від інших видів відповідальності. Аргументовано, що підставою застосування адміністративної відповідальності є адміністративне правопорушення у сфері національної безпеки України, яке слід визначити як передбачене законодавством про адміністративну відповідальність суспільно шкідливе, протиправне, винне діяння, вчинене суб’єктом таких протиправних діянь, що посягає на встановлений режим національної безпеки України. Визначено, що всім складам адміністративних правопорушень у сфері національної безпеки України (ст. ст. 195-5, 202, 203, 204, 204-1, 205, 206, 206-1, 210, 210-1, 211, 211-1, 211-2, 211-3, 211-4, 211-5, 211-6, 212-2, 212-4, 212-5 КУпАП) притаманні такі елементи, як об’єктивні ознаки і суб’єктивні ознаки (сукупність відповідних суб’єктів та суб’єктивної сторони), які у своїй єдності утворюють склади адміністративних правопорушень цієї групи.
6. З’ясовано, що з огляду на американський досвід, слід розрізняти: по- перше, «національну стратегію держави» як систему державних стратегічних цілей держави у внутрішньо- і зовнішньополітичних сферах і шляхи досягнення на основі раціонального розподілу ресурсів; по-друге, «стратегію національної безпеки», що характеризує частину політики держави і охоплює питання безпеки країни в усіх сферах життєдіяльності.
7. До правових можливостей громадських об’єднань щодо публічного адміністрування у сфері національної безпеки України віднесено такі:

здійснення громадського контролю за діяльністю суб’єктів публічного адміністрування у сфері національної безпеки України - як державним, так і недержавним секторами; налагодження та реалізація взаємодії з органами державної влади - суб’єктами публічного адміністрування у сфері національної безпеки України; моніторинг, виявлення і попередження небезпек і загроз національній безпеці, аналіз стратегій і шляхів вирішення наявних проблем, розроблення рекомендацій; залучення широких верств населення до обговорення проблеми та безпосереднього процесу забезпечення національної безпеки; здійснення пропаганди патріотизму; здійснення та захист прав і свобод громадських об’єднань та їх членів; проведення мирних зібрань
8. Сформульовані конкретні пропозиції щодо стратегічних напрямів подальшого розвитку публічного адміністрування у сфері національної безпеки України, які повинні бути зосереджені на вирішенні трьох наступних комплексах базових проблем публічного адміністрування у сфері, що досліджується: проблем нормативної, інституційної та інфраструктурної бази, зокрема: наголошено на необхідності систематизації вітчизняного законодавства про адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері національної безпеки України; аргументовано наявність потреби удосконалення інституційної бази публічного адміністрування у сфері національної безпеки України в напрямку реалізації концепції налагодження взаємодії між державними та приватними установами, поглиблення співробітництва з міжнародними організаціями у цій сфері, налагодження співробітництва з відповідними державними органами інших країн, підтримки діяльності громадських організацій у сфері національної безпеки України; обґрунтовано пріоритетність завдання удосконалення інфраструктурної бази публічного адміністрування у сфері національної безпеки України.