МОВНА МОДЕЛЬ ПОЕТИЧНОГО СВІТУ В. САМІЙЛЕНКА

Короткий опис

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ Г.С.СКОВОРОДИ

На правах рукопису

Малахова Олена Анатоліївна

УДК 811.161.2’42 Самійленко

МОВНА МОДЕЛЬ ПОЕТИЧНОГО СВІТУ В.САМІЙЛЕНКА

спеціальність 10.02.01. українська мова

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Лисиченко Лідія Андріївна
доктор філологічних наук,
професор

Харків 2007

ЗМІСТ

ВСТУП

3

РОЗДІЛ 1.

ПИТАННЯ МОВНОЇ КАРТИНИ СВІТУ В СУЧАСНОМУ МОВОЗНАВСТВІ........

11

1.1. Історія вивчення мовної картини світу..
1.2. Проблема мовної картини світу в сучасній українській лінгвістиці.....
1.3. Постать Володимира Самійленка у мовно-літературному процесі кінця ХІХ початку ХХ століття.

12

28

33

Висновки до розділу 1...................................................................

47

РОЗДІЛ 2.

ЛЮДИНА У МОВНІЙ МОДЕЛІ ПОЕТИЧНОГО СВІТУ В.І.САМІЙЛЕНКА......................................................................

49

2.1. Взаємозв’язок автора і ліричного героя в ліричних поезіях В.І..Самійленка...........................................................................
2.2. Народ та назви сукупностей людей ......................................
2.3. Апелятиви....................................................................................
2.4. Характеристики людини як мислячої істоти у мовній картині світу поета......................................................................
2.5. Особливості осмислення В.І.Самійленком взаємозв’язку людини з Богом............................................................................

52
55
65

70

115

Висновки до розділу 2...................................

118

РОЗДІЛ 3.

ВЕРБАЛІЗАЦІЯ ВСЕСВІТУ ЯК ЧАСОВО-ПРОСТОРОВОГО КОНТИНУУМУ В ІНДИВІДУАЛЬНІЙ МОВНІЙ КАРТИНІ СВІТУ В.І.САМІЙЛЕНКА........

121

3.1. Часова парадигма в індивідуальній мовній картині світу ..
3.2. Мовне вираження категорій буття/небуття як невід’ємної частини осмислення всесвіту..........................
3.3. Зображення просторових реалій у мовній моделі поетичного світу В.І.Самійленка ..............................
3.3.1. Простір верху” .............................................................
3.3.2. Горизонтальна частина всесвіту нижній” простір.
3.3.3. Колір як елемент мовної картини світу.......................

124

133

135
136
150
158

Висновки до розділу 3.......................

167

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ...

168

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..

170

ДОДАТОК А..

186

ВСТУП
Кінець ХХ початок ХХІ ст. в українському мовознавстві позначений посиленою увагою науковців до питань, пов’язаних з мовою і мисленням людини, з особливостями мовного вираження концептуальної картини світу з погляду антропоцентризму. Актуальними в такому світлі стають дослідження, що стосуються поетичного мовлення письменників, творчість яких тривалий час не була предметом вивчення як у літературознавстві, так і в мовознавстві (наукові розвідки Д.Баранника, С.Бибик, Л.Венєвцевої, С.Єрмоленко, А.Загнітка, Н.Лисенко, Л.Лисиченко, Л.Мацько, А.Поповського, Л.Савченко, Т.Скорбач, Н.Сологуб, Л.Ставицької).
До числа письменників, творчість яких мало ставала предметом досліджень, належить і Володимир Іванович Самійленко, ім’я якого незаслужено замовчувалося протягом тривалого часу, хоча серед українських літераторів кінця XIX початку XX століття він був помітною постаттю. Сучасники високо цінували його талант. Іван Франко писав про поета: Від першого свого виступу на літературнім полі він послуговується мовою чистою, ясною, наскрізь народною і при тім наскрізь інтелігентною. Він не украшує і не насилує її, вона ллється у нього як природне джерело. Він не афектує мужицького говору, не послуговується для декорації стилю мужицькими приказками, а говорить попросту як інтелігент до інтелігента, певний, що його рідної мови без ніяких натягань вистачить йому до висловлення всіх ідей і всіх поривів душі” [176,203]. За свідченнями сучасників і однодумців, Володимир Самійленко був людиною творчо самобутньою і широко ерудованою. Він і лірик філософського складу, і блискучий гуморист і сатирик, автор злободенних прозових фейлетонів, і талановитий драматург і перекладач. Його літературна спадщина увійшла до скарбниці національної культури і заслуговує належної уваги дослідників.
У середині ХХ століття творчості В.І.Самійленка свої роботи присвятили О.Бабишкін, М.Гончарук, Н.Каперлос, Л.Мороз, В.Таран, М.Чорнописький; в останні десятиліття ХХ ст. маємо розвідки оглядового характеру Н.Гаєвської, Т.Івасютина, В.Погребника, П.Ротача, М.Ходоровського, літературно-критичні статті і нариси Н.Горик, В.Дудко, В.Іванисенка, О.Кононенко, Н.Конотопець, М.Ласло-Куцюк, О.Ніколаєнко, П.Хропка; дисертаційні дослідження В.Таран, М.Чорнописького, М.Мартинюк.
Проте дослідники Самійленкового доробку зосереджували свою увагу переважно на ідейно-політичному, ідеологічному аналізі спадщини письменника. Мовностилістичним особливостям творів В.Самійленка присвячено небагато праць: статті та дисертаційне дослідження Г.Бикової, роботи Л.Лисиченко, розвідки Т.Наумової, С.Рябоконя, З.Сікорської.
Характерним був інтерес дослідників переважно до прозових, драматичних творів та сатирико-гумористичних поезій В.Самійленка. Тривалий час поза увагою залишалася поетична лірика автора, вивчення якої дозволяє не тільки виявити його світоглядні позиції та ідеали, з’ясувати місце поета в українській та світовій літературі й культурі, а й дає ключ до розуміння багатьох явищ суспільно-політичного життя українського народу на початку ХХ століття, дозволяє визначити національно-специфічні риси народного характеру.
У сучасному мовознавстві мовна система розглядається вже не тільки як внутрішня організація одиниць у зв’язку з їх відношеннями, а як мовна картина світу, що інтегрує індивідуальні й загальні явища й процеси.
Розробці проблеми концептуальної картини світу, мовної та індивідуальної мовної картин світу, образу світу присвячені роботи багатьох дослідників, серед яких Н.Арутюнова, Г.Брутян, К.Голобородько, А.Залевська, В.Калашник, Ю.Караулов, Г.Колшанський, Є.Кубрякова, О.Лазарович, Л.Лисиченко, О.Маленко, В.Манакін, М.Одинцов, Ж.Соколовська, Н.Сукаленко, Д.Шмельов та ін.
У світлі останніх досягнень мовознавчої науки постає питання про вивчення індивідуальної мовної картини світу В.Самійленка.
Мовно-естетична система поетичної мови складний і тонкий механізм лексичної сполучуваності, що діє в ідіостилі окремого письменника, при вивченні якого за словами В.Русанівського, слід зважати на перетин у ньому різних семантичних полів, що відповідають семантичній системі мови в цілому, але не завжди і не в усьому збігаються з нею. З’ясування таких відмінностей одне з завдань дослідника мови художньої літератури” [131,С.3-7].
Л.Ставицька суттєво відзначає, що про системний характер образного словника художньої мови в цілому і віршової зокрема, слід говорити не взагалі, а стосовно певного історичного періоду”. [156,23] і додамо, окремого автора.
Свідчення сучасників В.Самійленка, спогади його друзів, архівні матеріали підтверджують думку літературознавців, яка сформувалася наприкінці ХХ століття про те, що особливість суспільної позиції письменника пояснюється інтровертивним типом психіки митця, якому притаманні меланхолійність, споглядальність, висока вразливість.
Беручи до уваги нові підходи у вивченні історії української літературної мови, які полягають у прагненні визначити процес становлення мови художніх творів у всій повноті і різноманітності їх зв`язків з особистістю автора, на творчість і, зокрема, лірику В.Самійленка необхідно поглянути у новому світлі. Ми бачимо вже не слабкість”, не беземоційність”; перед нами постає новий В.Самійленко людина чутлива, вразлива, глибоко занурена у свій внутрішній світ [102,5]. Це, звичайно, не дає підстави говорити, нібито поет не живе суспільним життям, не переймається проблемами оточуючого світу. Навпаки, всі навколишні події він відображає крізь призму свого власного світосприйняття, яке зумовлене його меланхолійним темпераментом, інтровертивним типом психіки. Питання взаємозв’язку семантики мови і психології людини, психологічної структури значень, психології художньої творчості розробляються у працях дослідників психолінгвістичного напряму, до якого належать В.Бєлянін, А.Брудний, О.Василевич, І.Дубов, О.Леонтьєв, Ю.Сорокін, Т.Щебликіна, П.Якобсон та ін.
У зв’язку з цим постає необхідність осмислення, аналізу творчого доробку В. Самійленка під новим кутом зору, з урахуванням зв’язку особливостей мови творів не лише із суспільно-політичними, зовнішніми факторами, а й психічним типом, внутрішніми особливостями автора.
У цьому напряму зроблено небагато. У передмові до збірки творів В.Самійленка, виданої у 1990 році видавництвом Дніпро”, М.П. Бондар по-новому розглядає вже сам літературний контекст, у якому розпочинав свою творчу працю і формувався Самійленко-поет. Дослідник цікавиться особливостями художнього мислення поета, його творчої психології, змісту поетичних роздумів В. Самійленка, за якими стоїть, на думку Л. Новиченка, глибинна індивідуальність митця” [138, 53].
Привертає увагу робота Г.П.Бикової, яка вперше в україністиці здійснила дисертаційне дослідження мови творів В.І.Самійленка, зокрема сатирико-гумористичних. Вона доходить висновків, що мова творів В.Самійленка, поета, сатирика, фейлетоніста, драматурга, відбиває загальні тенденції розвитку української мови кінця ХІХ першої чверті ХХ століття і разом із тим є її творчим розвитком” [14,14].
З огляду на високу оцінку творчості В.І.Самійленка його сучасниками та, разом із тим, недостатню висвітленість особливостей стилю у мовознавстві постає необхідність дослідити мову творів не тільки з погляду її структурних особливостей, а й у зв’зку з психічною основою особистості автора.
Актуальність дисертаційної роботи зумовлена реалізованими в ній сучасними підходами до вивчення мови художніх текстів, пов’язаних з питанням про взаємодію людини, мови й культури, а також із визначенням мовної особистості як творця своєї картини світу - концептуальної та мовної.
Об’єктом дослідження є мова ліричної поезії Володимира Самійленка.
Предметом вивчення в дисертації є мовні засоби, що репрезентують мовну модель поетичного світу Володимира Самійленка.
Матеріалом дисертації є картотека, створена на основі суцільної вибірки відповідного матеріалу з 90 ліропоетичних творів В.І.Самійленка (усього понад 2000 карток), уміщених у найповнішому на сьогодні виданні його творів за редакцією М.Чорнописького, а також матеріали з архівів письменника, які зберігаються у відділі рукописних фондів і текстології Інституту літератури ім.Т.Г.Шевченка НАН України й Інституті рукопису НБУ ім.В.Вернадського.
Мета роботи сформувати уявлення про мовну картину світу Володимира Самійленка, представлену в його ліропоетичних творах, із урахуванням комплексу чинників (лінгвальних та екстралінгвальних), що вплинули на її формування.
Поставлена мета передбачає розв’язання таких завдань:
1. Розглянути джерела і передумови формування ідіостилю В.Самійленка.
2. Визначити структуру мовної моделі поетичного світу письменника.
3. Проаналізувати мовні одиниці, що передають внутрішній світ людини в ліропоетичних творах.
4. Виділити й схарактеризувати лексико-семантичні групи на позначення реалій всесвіту, які функціонують в поетичному мовленні В.Самійленка.
5. Дослідити взаємозв’язок між елементами індивідуальної мовної картини світу В.Самійленка та співвіднесеність її з психічним типом письменника, спираючись на спогади про нього та його мовлення.
Методологічною основою дисертаційної роботи є положення про діалектичний зв’язок мови й мислення; ідеї О.Потебні про мову як засіб дискретизації дійсності; постулати В.фонГумбольдта про мову як діяльність народного духу; теорія Л.Виготського щодо культурно-історичного функціонування й розвитку людської психіки у зв’язку з мовою; результати досліджень загальномовного та індивідуального у поетичній творчості, представлені в сучасному мовознавстві; аналіз ролі психічних факторів у формуванні ідіостилю та індивідуальної мовнопоетичної картини світу, висвітлений в працях В.Григор’єва, С.Єрмоленко, В.Калашника, Л.Лисиченко, Л.Ставицької, Ю.Степанова, В.Топорова.
Визначені методологічні засади й поставлені завдання передбачають використання в дослідженні таких методів, як: описовий метод лінгво-поетичного аналізу, метод контекстного аналізу, метод семантико-стилістичного аналізу, що дозволяє розкрити конструктивні можливості мовних одиниць у поетичних текстах В.Самійленка, метод семно-компонентного аналізу, за допомогою якого виявляються актуалізовані в контекстуальному значенні індивідуально-авторські смисли; використано також квантитативний, таксономічний методи.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше в українському мовознавстві досліджується мовний образ світу В.І.Самійленка, і предметом уваги стають саме його ліропоетичні твори.
До цього часу не було окремого дослідження, яке б характеризувало вплив і виявлення психологічних особливостей В.Самійленка в мовних засобах вираження власного світовідчуття в контексті суспільно-політичної, науково-світоглядної та художньо-естетичної ситуації кінця ХІХ початку ХХ століття.
Теоретичне значення дисертації полягає в подальшій розробці питання про взаємовідношення мови й культури, мови й людини, у встановленні тісного зв’язку екстра- та інтралінгвальних факторів, психічного типу автора з вираженням його уявлень про світ. Запропонована методика аналізу лексико-семантичних засобів вираження поетичного світу В.Самійленка може бути використана не тільки в комплексному дослідженні творчості цього митця, а й у вивченні індивідуальних мовних картин світу інших письменників.
Практична цінність роботи визначається тим, що ряд її положень можуть прислужитися для подальших лексикологічних, стилістичних, лінгвопоетичних досліджень, літературознавчих студій, присвячених творчості Володимира Самійленка та інших письменників кінця ХІХ початку ХХ століть, її результати можуть бути використані у викладанні курсів лексикології, стилістики української мови, культури мовлення, спецкурсів з проблем вивчення мовного світу поетів, зокрема В.Самійленка, у проведенні спецсемінарів із української мови на філологічних факультетах у вищій школі, а також у процесі вивчення творчості В.Самійленка в середній школі. Матеріал дисертації може бути залучений для укладання словника поетичної мови Володимира Самійленка.
Зв’язок роботи з науковими планами, програмами, темами. Напрям дисертаційного дослідження відповідає загальній науковій проблемі кафедри української мови Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди "Закономірності розвитку і функціонування української мови", що передбачає вивчення питань лексикології і стилістики української мови і координується Інститутом української мови НАН України. Тема кандидатської дисертації "Мовна модель поетичного світу В.Самійленка" затверджена науковою координаційною радою з проблем Закономірності розвитку мов і практика мовної діяльності” Інституту мовознавства ім.О.О.Потебні НАН України (протокол №5 від 16. 12. 2004 р.).
Апробація роботи. Основні положення і результати дисертації обговорювалися на ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції Освіта і доля нації” (Харків,2000), ІІІ Міжнародній науковій конференції Актуальні проблеми менталінгвістики” (Черкаси, 2003), Міжнародній науково-практичній конференції Проблеми прикладної лінгвістики” (Одеса,2003), ХІІ Міжнародній конференції ім. про173ора Сергія Бураго (Київ,2003), науковій конференції, присвяченій 225-й річниці від дня народження видатного діяча національної культури Г.Ф.Квітки-Основ’яненка Г.Ф.Квітка-Основ’яненко та українська культура ХІХ ХХІ століть” (Харків,2003), а також на семінарах аспірантів, засіданнях кафедри української мови Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди.
Публікації. Із теми дисертації опубліковано 9 статей, що відтворюють основні положення дослідження, із них 8 статей опубліковано в провідних наукових фахових виданнях загальним обсягом 2,5 друкованих аркуші.
Структура роботи зумовлена її метою й поставленими завданнями. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатка. Загальний обсяг роботи 202с., із них основного тексту 167с., список використаних джерел становить 194найменування, додаток Поетичний словник Володимира Самійленка” вміщений на 17 сторінках, схеми й таблиці уміщено на 7 сторінках.
Тему дисертації затверджено протоколом №5 на засіданні бюро Наукової ради Закономірності розвитку мов і практика мовної діяльності” від 16 грудня 2006 року.

Список літератури

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

1. Поетичний світ Володимира Cамійленка є подальшим кроком у розвитку української літератури, збагаченні її словами з абстрактним значенням. Мовна картина світу поета формувалася під впливом певних історичних, культурно-політичних, соціально-економічних чинників, а також залежала від умов народження і виховання, освіти, спілкування з сучасниками.
2. Мовна модель поетичного світу Володимира Самійленка складається з двох великих блоків. По-перше, це людина з багатим і своєрідним внутрішнім, духовним світом, по-друге людина і Всесвіт як поєднання часопростору і довкілля.
3. Лексика на позначення внутрішнього світу людини в ліричних поезіях Володимира Самійленка відзначається мінорними тонами, що зумовлюється соціально-економічними, психологічними особливостями його життєдіяльнос-ті. Це визначається перш за все лексико-семантичними групами людина”, народ”, душа”, серце”, емоції”. Ці групи виражаються різними частинами мови: переважають дієслова, друге місце за чисельністю посідають прикметники, за ними відповідно іменники й прислівники. Під час аналізу текстового матеріалу, який характеризує людину як суспільну істоту, виявляється антитетичність, контрастність образів одна з найяскравіших особливостей ідіостилю В.Самійленка, пов’язана з індивідуальними психічними якостями письменника.
4. Мовні одиниці, що описують реалії Всесвіту, свідчать про глибинне сприйняття й філософське осмислення автором дійсності. Із проведеного аналізу видно, що художній час у поезіях В.І. Самійленка багатовекторний, наділений різноманітними характеристиками, які визначають авторське світосприйняття. Поет широко використовує полісемію слів із часовою семантикою, наповнюючи їх в контексті новими відтінками лексичних значень, що свідчить не лише про його освіченість, а й про високий рівень розвитку української мови кінця ХІХ століття, здатність її передавати складні діалектичні відношення простору і часу.
5. Простежується взаємозв’язок між мовною картиною світу Володимира Самійленка і його індивідуальними психічними особливостями. Це підтверджується свідченнями сучасників і близьких знайомих письменника.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Апресян Ю.Д. Лексическая семантика: Синонимические средства языка. М.: Наука, 1974. 368 с.
2. Апресян Ю.Д. Отечественная теоретическая семантика в конце ХХ столетия // Известия АН. Серия литературы и языка. 1999. Т.58. №4. С. 39-53.
3. Ахманова О.С. Очерки по общей и русской лексикологии. М.: Учпедгиз,1957. 295 с.
4. Бабишкін ОК.. Лірика Володимира Самійленка//Жовтень. 1958.- №2.- С.135-140.
5. Бабишкін О.К. Сивенький. Сто років тому народився український поет Володимир Самійленко//Україна,1964.-№5.-С.6.
6. Бабишкін O.K. В.Самійленко: Літературно-критичний нарис К.: Державне видавництво художньої літератури, 1963 .-168с.
7. Бабій І.М. Семантика, структура та стилістичні функції назв кольорів у сучасній українській мові: (На матеріалі малої прози В.Стефаника, М.Коцюбинського, М.Хвильового). Автореферат дисертації канд. філол. наук: 10.02.01. НАНУ Інститут української мови. К., 1997. 21 с.
8. Багацький Павло. Листи Володимира Самійленка(1922-1923)//ЛНВ.-1928.-№12.-С.326-335.Папка №235.
9. Бахтин М.М. Литературно-критические статьи. - М.: Художественная литература, 1986. - 543с.
10. Беспалова Ю.В. Лінгвостилістичний потенціал лексики мовленнєвої дії у художньому тексті : (На матеріалі творів О.І.Купріна та В.В.Вересаєва): Автореферат дисертації канд. філол. наук: 10.02.02. Дніпропетровський національний університет. Дніпропетровськ, 2002. 20с.
11. Бернштейн С.Б. К вопросу о научных школах и направлениях в языкознании // Общее и романское языкознание/ Отв. ред. Ю.С.Степанов М.: МГУ, 1972. С. 137-143.
12. Бехта І.А. Концептосфера у динаміці (текст і дискурс у світлі когнітивно-дискурсної парадигми) // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. праць. К.: КНУ ім. Т.Г.Шевченка, 2001. №5. С. 22-26.
13. Бикова Г.П. До мовностилістичних джерел сатиричної майстерності В.Самійленка (фантастична сатира У Гайхан-бея”) // Наука і сучасність: Зб. наукових праць. К., 2001. Т. 24. С.171-178.
14. Бикова Г.П. Індивідуальний стиль Володимира Самійленка: Автореферат дисертації канд. філол. наук: 10.02.01. К., 1998.-15 с.
15. Білодід І.К. Курс історії української літературної мови. К.: Вид-во Академії Української РСР, 1958. Т 1. 595 с.
16. Білодід О.І. Граматична концепція О.О. Потебні. К.: Вища школа, 1977. 303 с.
17. Бодуэн де Куртенэ И.А. Избранные труды по общему языкознанию. М.: АН СССР, 1963. Т.1. 383 с.
18. Бодуэн де Куртенэ И.А. Избранные труды по общему языкознанию. М.: АН СССР, 1963. Т.2. 388 с.
19. Брутян Г.А. Очерк по анализу философского знания. Ереван, 1979.
20. Будагов Р.А. Слово и его значение. Научно-популярный очерк. Л.: Изд-во ЛГУ, 1947. 65 с.
21. Бутенко Н.П. Словник асоціативних означень іменників в українській мові /Наук. ред. А.Є.Супрун. Львів: Вища шк., 1989. 328 с.
22. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т.Бусел. К., Ірпінь: ВТФ Перун”, 2004. 1440 с.
23. Веселовский А.Н. Историческая поэтика. Л., 1940. 77 с.
24. Виноградов В.В. Общие проблемы и задачи изучения языка русской художественной литературы // Известия АН СССР. Отделение литературы и языка. М.: Изд-во АН СССР, 1957. Т.ХVІ. С. 407 429.
25. Войнов В.К. Колличественный анализ текста для описания индивидуального стиля. Автореферат диссертации канд. филол. наук: 10.02.02. К., 1972. 26 с.
26. Выготский Л.С. Мышление и речь. Психологические исследования. М.-Л.: Соцэкгиз, 1934. 323с.
27. Гаєвська Н. Живе слово. Нововведені імена в програму з української літератури: Навчально-методичний посібник.-К.: Біблиотека українця, 1997.-Кн.1.-348с.
28. Герман В.В. Індивідуально-авторські неологізми (оказіоналізми) в сучасній поезії (60-90-і роки): Автореферат дисертації канд. філол. наук: 10.02.01. Київський університет ім. Т.Шевченка. Київ, 1999. 22 с.
29. Голобородько К.Ю. Лінгвістичний статус концепту // Культура народов Причерноморья: Науч. журнал / Глав. ред. Ю.А. Катунин. Таврический нац. университет им. В.А.Вернадського.2002. № 32. С. 27-29.
30. Головин Б.Н. Язык и статистика. М.: Просвещение, 1970. 190 с.
31. ГоломбЛ.Г. Особа і суспільство в українській ліриці кінця ХІХ початку ХХ ст.-Львів: Вища школа, 1988.-146 с.
32. Голомб Л.Г.Творчість В.Самійленка//УМЛШ.-1990.- №1.- С.16-24.
33. Гольденберг Л.І. Мовознавство.Наукові записки інституту мовознавства АН УССР//Дослідження з мовознавства в УРСР за сорок років.-К.:Видавництво АН УРСР,1957.-С.293-309.
34. ГончарукМ.Л. В.Самійленко-фейлетоніст //Радянське літературознавство.-1965 .-№8.- С. 16-23.
35. Гончарук М.Л. Українська сатира періоду революціі 1905-1907 років.-К.: Наукова думка.-156с
36. Горик Н.С. Оригінальний талант В.Самійленка—лірика і сатирика// Дивослово.-l998.-№ 12.-С.28-29.
37. Горошко Е.И. Языковое сознание: гендерная парадигма: Монография. М. Харьков: Издательский Дом "ИНЖЭК", 2003. 440 с.
38. Горский Д.П. Краткий словарь по логике. М.: Просвещение, 1991. 207с.
39. Граур А. Слово и предметы (к вопросу о школах в семасиологии) // Общее и романское языкознание/ Отв. ред. Ю.ССтепанов. М.: МГУ, 1972. С. 158-160.
40. Грінченко Б.(Чайченко) Тяжким шляхом.-К., 1907.-С.1-50.
41. Грінченкова М. Сивенький (Володимир Іванович Самійленко), Спогади.-К.:Слово,1926.-68 с.
42. Гумбольдт Вильгельм фон. Язык и философия культуры /Пер. с нем. языка. Сост., общ. ред. и вступ. ст. А.В.Гулыги, Г.В.Рамишвили. М.: Прогресс, 1985. 452 с.
43. Данилюк Н. Національно-мовна картина світу в українській народній пісні // Мовознавство: Тези та повідомлення ІІІ Міжнародного конгресу україністів. Х.: Око, 1996. С. 219-224.
44. Деркач П.М. Короткий словник синонімів української мови /Передмова д. філ. н. Л.Полюги. Львів-Краків-Париж: Просвіта, 1993. 208 с.
45. Дмитренко Л.В. Концептуальна картина світу в поетичних творах (на матеріалі поетичних образів американської поезії ХХ ст.) //Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. праць. К.: КНУ ім.Т.Г.Шевченка, 1999. С. 37-44.
46. Доріченко О. Поет громадянської совісті//Вечірній Київ.-1989.-3 лютого (До 125-річчя з дня народження).
47. Дорошкевич О.К. В.І. Самійленко (1864-1925) / Реалізм і народність української літератури ХІХ ст. К.: Наукова думка, 1986. С.185-220.
48. Дудко В.І. Невідомі Фейлетони В.Самійленка у чернігівській газеті "Десна" ("Утренняя заря") // Радянське літературознавство.- 1989.-№2.-С.39-42.
49. Єрмоленко С.Я. Нариси з української словесності: (стилістика та культура мови). К.: Довіра, 1999. 431 с.
50. Єрмоленко С.Я. Фольклор і літературна мова.—К.: Наукова думка, 1987. 246 с.
51. Єрмоленко С.Я., Бибик С.П., Тодор О.Г. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів / За ред. С.Я.Єрмоленко. К.: Либідь, 2001 224 с.
52. Єфремов CO. Історія українського письменства.-К.:Ретіпа, 1995.—686с.
53. Жаботинская С.А. Концептуальный анализ языка: фреймовые сети //Всеукраинская научно-практическая конференция "Проблемы прикладной лингвистики" (Одесса, 30-31 мая).Одеса, 2003. С. 1-9.
54. Жайворонок В.В. Лексична підсистема мови і значення мовних одиниць //Мовознавство. 1999. №6. С. 32-46.
55. Жайворонок В.В. Проблема концептуальної картини світу та мовного її відображення // Культура народов Причерноморья: Науч. журнал /Глав. ред. Ю.А. Катунин. Таврический нац. университет им.В.А.Вернадского 2002. № 32. С. 51-53.
56. Жайворонок В.В. Українська етнолінгвістика: деякі аспекти дослідження //Мовознавство. 2001. № 5. С. 48 63.
57. З поезії Володимира Самійленка. Вірез із «Одесского Вестника».-1980, №331.-Компл. №21.
58. Залевская А.А. Слово в лексиконе человека: психолингвистическое исследование. Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1990.
59. Залевская А.А. Специфика единиц и механизмов индивидуального лексикона // Психолингвистические исследования значения слова и понимания текста / Межвуз. темат. сб. науч. тр. Калинин: Калининск. гос.ун-т, 1988. С.5-15.
60. Звегинцев В.А. История языкознания ХІХ-ХХ веков в очерках и извлечениях. М.: Просвещение, 1965. Т.2. 495 с.
61. Звегинцев В.А. Очерки по общему языкознанию. М.: МГУ, 1962. 382с.
62. Зеленько А.С. Загальне мовознавство. Історія лінгвістичних вчень. Аспекти, методи, прийоми та процедури вивчення мови: Посібник. Вид. 2-е, перероблене. Луганськ: Альма-матер, 2002. 283 с.
63. Зеров М.К. Володимир Самійленко і український гумор / Зеров Микола. Твори: У 2-х томах. Київ: Дніпро, 1990. - Т.1. 814 с.
64. Зеров М.К. Володимир Самійленко і український гумор / Зеров Микола. Твори: У 2-х томах. Київ: Дніпро, 1990. - Т.2. 594 с.
65. Зеров М.К. До джерел. Літературно-критичні статті.-К.:Слово,1926.-131 с.
66. Іванисенко В. Живий Володимир Самійленко//Володимир Самійленко. Україна: лірика, гумор, сатира, драма.-К.: Український письменник, 1992.-С.5-26.
67. Івченко М.П. Сучасна українська літературна мова. К.: Вид-во Київ. універ., 1962. 592 с.
68. Історія української літератури: У 2 т. / Редколегія І.О.Дзеверін та ін.К.: Наукова думка, 1987.-632с.
69. Караванський С. Практичний словник синонімів української мови. К.: Кобза, 1995. 471 с.
70. Караулов Ю.Н. Структура лексико-семантичного поля // Филологические науки. 1972. № 1. С. 57 68.
71. Каспрук А. Володимир Самійленко // Історія української літератури: У 8 т.-К.: Наукова думка, 1969.-Т.4.-Кн.2.—451с.
72. Каспрук А. Талант, відомий народові//Вітчизна.1964.-№2.- С.164-168.
73. Кацнельсон С.Д. Содержание слова, значение и обозначение. М.-Л.: Наука, 1965. 111 с.
74. Ковальова Т.В. Психологічна зумовленість кольорової гами у поетичному мовленні // Лінгвістичні дослідження. Науковий вісник.— Х., 1997.— Випуск 3.—С.81-86.
75. Козлова М.С. Философия и язык (Критический анализ некоторых тенденций эволюции позитивизма ХХ в.). М.: Мысль, 1972. 254 с.
76. Козловська Л.С. Концептуальне слово як компонент семантико-структурної організації поетичного тексту //Функциональная лингвистика. Итоги и перспективы: Мат-лы конференции (Ялта. 30 сент. 4 окт. 2002).Ялта С. 103-104.
77. Колодій В. Сивина його струн//Жовтень.1964.-№2.- С.124.
78. Коломієць В.В. Вивчення творчості В.Самійленка // Українська мова і література в школі.-1991.-№10.-С.30-36.
79. Коломієць В.В. Володимир Самійленко // Нові імена в програмі з української літератури: Посібник для вчителя /Упорядник В.Я.Неділько.-К.: Освіта, 1993.-С.78-89.
80. Колшанский Г.В. Логика и структура языка. М.: Высш. шк., 1965. 240 с.
81. Конотопець Н. Філософська ліра//Літературна Україна.-1989.-2лютого.- С.5.
82. Космеда Т.А. Аксіологічні аспекти прагмалінгвістики: формування і розвиток категорії оцінки. Львів: ЛНУ ім. Франка, 2000. 350 с.
83. Кочерган М.П. Зіставна лексична семантика: проблеми і методи дослідження // Мовознавство. 1996. №2-3. С.3-12.
84. Кочерган М.П. Мовознавство на сучасному етапі // Дивослово. 2003. №5. С. 24-29.
85. Кочерган М.П. Лексична сполучуваність і семна структура слова //Мовознавство. №1. 1984. С. 25-32.
86. Кочерган М.П. Лексична сполучуваність у теоретичному і практичному аспектах // Мовознавство. №2. 1972. С. 29-37.
87. Кочерган М.П. Слово і контекст. Львів, 1980. 183 с.
88. Крутецкий В.А. Психология М.: Просвещение, 1980. 352 с.
89. Кубрякова Е.С. Типы языковых значений. Семантика производного слова. М.: Наука, 1981. 200 с.
90. Кубрякова Е.С., Демьянков В.З., Панкрац Ю.Г., Лузина Н.Г. Краткий словарь когнитивных терминов /Под общ. ред. Е.С.Кубряковой. М.: Изд-во МГУ, 1997. 246 с.
91. Кулинич И.А. Метафорические инновации как способ формирования языковой картины мира (по неографическим источникам) //Филологический анализ: Теория, методика, практика: Межрегион. сб. науч. статей / Разраб. и сост. Я.Ю.Голобородька и А.А.Высоцкого. Киев Харьков Херсон: АПН Украины, ХГПУ им. Г.С. Сковороды, Херсон. ГПИ им. Н.К. Крупской, 1996. Вып. 8. С.51-56.
92. Курс сучасної української літературної мови: В 2-х т. /За ред. Л.А.Булаховського. К.: Радянська школа, 1951.
93. Леонтьев А.А. Психологическая структура значения //Семантическая структура слова: Психолингвистические исследования/Отв. ред. А.А.Леонтьев; Институт языкознания. М.: Наука, 1971. С. 7-19.
94. Леонтьев А.А. Язык, речь, речевая деятельность. М.: Просвещение, 1969. 214 с.
95. Лингвистический энциклопедический словарь /Гл. ред. В.Н.Ярцева. М.: Сов. Энциклопедия, 1990.
96. Лисиченко Л.А. Лексико-семантична система української мови. Харків: ХДПУ ім. Г.С.Сковороди, 1997. 129 с.
97. Лисиченко Л.А. Мовна картина світу й стан мови //Мировая культура: Традиции и перспективы: Международный сб. науч. исследований. Киев Москва Херсон: АПН Украины, Московская международная гуманитарная академия, Херсонский межрегиональный институт бизнеса, Херсонский гос. пед. институт им. Н.К. Крупской, 1995. Т.1. С. 13-18.
98. Лисиченко Л.А. Мовна картина світу та її рівні //Збірник Харківського історико-філол. товариства. Х.: Майдан, 1998. Т.6. С. 129-144.
99. Лисиченко Л.А. Художній простір у мовній картині світу поетичного твору// Лінгвістичні дослідження. Науковий вісник. Харків: ХДПУ, 1997. Випуск3.С.3-4.
100. Лисиченко Л.А. Общая и индивидуальная языковая картины мира //Русская филология. Украинский вестник: Республиканский научно-методический журнал. Харьков: Альманах, 1995. № 2-3. С. 3-6.
101. Лисиченко Л.А., Скорбач Т.В. Мовний образ простору і психологія поета: Наукова монографія. Харків: ХДПУ ім.Г.С.Сковороди, 2001. 160 с.
102. Лисиченко Л.А., Рябокінь С.І. Володимир Самійленко і мова його поезії // Лінгвістичні дослідження: Науковий вісник. Харків: ХДПУ ім.Г.С.Сковороди, 1997. Випуск 3.С. 3-7.
103. Лисянський Б. Володимир Самійленко (З нагоди 35-літнього ювілею літературної діяльності): Нарис.-Тарнов: Освіта,1921.-30 с.
104. Маленко О.О. Мовна картина світу як засіб експлікаціі художньо-естетичних концептів в українській літературі ХХ століття //Лінгвістичні дослідження: Зб. наук. праць / За заг. ред. проф. Л.А.Лисиченко. Харків: ХДПУ, 2000. Вип. 5. С. 37-42.
105. Маленко О.О. Лінгвопоетика Всесвіту в українському художньому тексті: Еволюція смислів: Наукова монографія. Харків: Видавнича група Основа”, 2004. 184 с.
106. Моронець В. Там, де нас чекають: Передмова до збірки В.Самійленка "Сповідь" // Слово і час.1992.№11.-С. 22-24.
107. Моршинський Ан. З життя В.Самійленка // Календар-альманах Дніпро”.-Львів,1929.-С.82.
108. Москович В.А. Семантическое поле цветообозначений. Автореферат диссертации канд. филол. наук: 10.02.02. М., 1965. 18 с.
109. Мышление и речь /Под ред. Д.П. Горского. М.: Гос. изд. полит. лит-ры, 1957. 406 с.
110. Назаревський О. Досі невідомі переклади В.Самійленка//Україна.-1945.-№9.-С.39.
111. Новиченко Л.Н. Нова зустріч з Самійленком// Слово і час. 1991. №10. С.51-55.
112. Обідний М. Спогади про Володимира Самійленка//ЛНОЗ.1926.-№2.-С.131-141.
113. Обідний М. Володимир Самійленко. На терезах поетичної думки.-Тарнів,1921.-30 с.
114. Обідний М. Спогади про Володимира Самійленка//Літературно-науковий вісник.-Львів,1926.-№3; 2.
115. Общее языкознание. Методы лингвистических исследований /Отв. ред. Б.А.Серебренников. М.: Наука, 1973. 318 с.
116. Огієнко І. Українська культура: Коротка історія культурного життя українського народу. К.: Фірма "Довіра", 1992. 141 с.
117. Павлов В. Поэт-гражданин (К100-летию со дня рождения)//Правда Украины.-1964.-2 февраля.
118. Пещак М.М. О.О.Потебня про психолінгвістичні проблеми засвоєння мови (До 150-річчя з дня народження вченого) // Українська мова і література в школі. 1985. № 9. С. 31-35.
119. Погребенник В.Ф. В.Самійленко: До 125-річчя від дня народження.-К.: Товариство "Знання" УРСР, 1988.— Серія 6."Література і мистецтво".-№12.48с.
120. Погребенник В.Ф. Українська література кінця ХІХ століття: творчість чільних репрезентантів // Українська мова та література. 2004.№21-24 (373-376). С. 1 95.
121. Погребник В. Лицар українського слова // Радянська освіта.-1989.-3 лютого.
122. Погребник В. Не вмре поезія, не загине творчість духа... //Літературна У країна.-1989.-2 лютого.
123. Потебня А.А. Мысль и язык. К.: Синто, 1993. 190 с.
124. Рахилина Е.В. О тенденциях в развитии когнитивной семантики //Известия АН. Серия литературы и языка. М., 2000. Т.59. №3. С. 3-15.
125. Рачков П.А. Мышление и язык. М.: МГУ, 1959. 40 с.
126. Резников Л.О. Понятие и слово. Л.: ЛГУ, 1958. 122 с.
127. Реп'ях С. ...Виріс із рідного ґрунту: До 120-річчя з дня народження В.Самійленка // Українська мова і література в школі.-1984.-№2.-С.69-72.
128. Рильский М. Володимир Самійленко // Рильский М. Зібрання творів: У 20т.-К.: Наукова думка, 1986.-Т.12.-535с.
129. Роль человеческого фактора в языке: Язык и картина мира /Б.А.Серебренников, Е.С. Кубрякова, В.И.Постовалова и др. М.: Наука, 1998. 216 с.
130. Ротач П. З епістолярії В.Самійленка // Слово і час.-1994.-№2.-С.29-31.
131. Русанівський В.М. Мовна картина світу в етнокультурній парадигмі // Мовознавство. 2004. № 4. С. 3 7.
132. Русанівський В..М. Структура лексичної і граматичної семантики /АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні; Відп. ред. О.С.Мельничук. К.: Наук. думка, 1988. 240 с.
133. Самійленко В.І. (1864-1925)//Історичний календар Чернігівщини.-К, 1997.-С.72-74.
134. Самійленко В.І. Листи В.Самійленка до М.Коцюбинського.Подав О.К.Бабишкін//Радянське літературознавство.-1959.-№6.-С.135-137.
135. Самійленко Володимир Іванович //Повернуті імена.Рекомендаційний бібліографічний показник/Автори-складачі Гамалій Г.І., Дро’язко М.Ф.,Кононенко В.О.-К, 1993.-Вип.1.-122 с.
136. Самійленко В. Поетичні твори. Прозові твори. Драматичні твори. Переспіви та переклади. Статті та спогади/Вступ. ст., упорядк. і приміт. М.Г.Чорнописького.-К.: Наукова думка, 1990.- 604 с.
137. Самійленко В. Твори. К.: Наукова думка,1990. 604 с.
138. Самійленко В.І. Твори: Поезія. Драматичні твори. Проза/ Упоряд., передм., приміт. М.П. Бондар. К.: Дніпро, 1990. 688 с. портр.
139. Самійленко В.І. Поетичні твори. Прозові твори. Драматичні твори Переспіви та переклади. Статті та спогади / Вступна стаття, упорядкування і примітки М.Г.Чорнописького.-К.: Наукова думка, 1990.-604с- / Б-ка української літератури. Дожовтнева українська література /.
140. Самійленко В.І. Вибрані твори/ За переднім словом Примітками і редакцією О.Дорошкевича.-К.: Книгоспілка, 1926.-257с.
141. Селиванова Е.А. Когнитивная ономасиология: Монография. К.: Изд-во Укр. фитосоциологического центра, 2000. 248 с.
142. Селіванова О.О. Актуальні напрями сучасної лінгвістики (аналітичний огляд). К.: Вид-во Укр. фітосоціологічного центру, 1999. 148 с.
143. Сімонок В.П. Мова це світ зовнішніх і внутрішніх вражень людини //Лінгвістичні дослідження: Зб. наук. праць /За заг. ред. проф. Л.А.Лисиченко. Харків: ХДПУ, 2000. Вип. 4. С. 43-48.
144. Сімонок В.П. Мовна картина світу. Взаємодія мов. Харків: Основа, 1998. 169 с.
145. Слабошпицький М. Три варіації на тему Павла Загребельного // Дивослово. 2002. №10. С. 7 12.
146. Словник епітетів української мови /С.П.Бибик, С.Я.Єрмоленко, Л.О.Пустовіт; За ред. Л.О.Пустовіт. К.: Довіра, 1998. 431 с.
147. С