МОЙСЕЙ ЛЮБОМИР ОЛЕКСІЙОВИЧ Адміністративно-правові аспекти реалізації конституційного права військовослужбовців на житло




  • скачать файл:
  • Назва:
  • МОЙСЕЙ ЛЮБОМИР ОЛЕКСІЙОВИЧ Адміністративно-правові аспекти реалізації конституційного права військовослужбовців на житло
  • Альтернативное название:
  • МОИСЕЙ ЛЮБОМИР АЛЕКСЕЕВИЧ Административно-правовые аспекты реализации конституционного права военнослужащих на жилье MOSEY LUBOMYR OLEKSIYOVYCH Administrative and legal aspects of the implementation of the constitutional right of servicemen to housing
  • Кількість сторінок:
  • 206
  • ВНЗ:
  • КИЇВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
  • Рік захисту:
  • 2016
  • Короткий опис:
  • ВІЙСЬКОВИЙ ІНСТИТУТ
    КИЇВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ
    ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА


    На правах рукопису

    МОЙСЕЙ Любомир Олексійович

    УДК 342.95 (351)

    АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ РЕАЛІЗАЦІЇ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ НА ЖИТЛО

    Спеціальність 12.00.07 адміністративне право і процес;
    фінансове право; інформаційне право



    Дисертація
    на здобуття наукового ступеня
    кандидата юридичних наук




    Науковий керівник
    Коропатнік І.М.
    кандидат юридичних наук, доцент




    Київ 2016

    ЗМІСТ
    ВСТУП.4
    РОЗДІЛ1. СТАНОВЛЕННЯ ТА ЗАКОНОДАВЧІ ОСНОВИ ПРАВА НА ЖИТЛО ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ В УКРАЇНІ
    1.1. Теоретико-правова сутність права людини і громадянина на житло...........................................................................................................................15
    1.2. Роль та місце адміністративно-правових норм у правовому регулюванні реалізації конституційного права військовослужбовців на житло ...................40
    Висновки до розділу 1 ..............................................................................................74

    РОЗДІЛ2. МЕХАНІЗМ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ НА ЖИТЛО В УКРАЇНІ
    2.1.Поняття конституційного права військовослужбовців на житло.......79
    2.2. Сутність та структура механізму адміністративно-правового регулювання реалізації конституційного права військовослужбовців на житло..112
    2.3.Особливості механізму адміністративно-правового регулювання реалізації конституційного права військовослужбовців на житло...128
    Висновки до розділу2............................................................................................ 137

    РОЗДІЛ3. НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ НА ЖИТЛО: АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ
    3.1.Зарубіжний досвід правового регулювання забезпечення військовослужбовців житлом...........141
    3.2. Основні напрями вдосконалення механізму адміністративно-правового
    регулювання реалізації конституційного права військовослужбовців на житло............ 156
    Висновки до розділу3.............................................................................................172

    ВИСНОВКИ............................................................................................................175
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .......................................................181

    ВСТУП
    Актуальність теми. Одним з основних напрямів державної політики на сучасному етапі розвитку українського суспільства стала реалізація прав громадян на житло, що знайшло своє закріплення у Конституції України та інших нормативно-правових актах. Статтею 17 Основного Закону проголошено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України (надалі ЗСУ) та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. Статтею 47 Конституції України визначено: громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою або органами місцевого самоврядування безоплатно чи за доступну для них плату відповідно до закону.
    Така позиція законодавця відповідає міжнародним стандартам у сфері соціального захисту, дотримуватись яких Україна зобов’язана як правова держава, вищою цінністю для котрої є людина, а основним завданням захист її прав і свобод. У Загальній декларації прав людини зазначено: кожна людина має право на такий життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд і необхідне соціальне обслуговування, який необхідний для підтримання здоров’я і добробуту її самої та її родини. У Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права також вказується: держави, які до нього приєдналися, визнають право кожного на гідний життєвий рівень для нього самого і його родини, що включає достатнє харчування, одяг та житло, і на неухильне поліпшення умов життя. При цьому у Пакті наголошується, що держави-учасниці повинні вживати належних заходів щодо забезпечення здійснення цього права, визнаючи важливе значення у цьому плані міжнародного співробітництва, заснованого на вільній згоді.
    Державне управління у сфері соціального захисту як один із видів державного управління має своєю метою забезпечення за допомогою адміністративно-правових засобів та методів реалізації визначених Конституцією та законами України прав окремих категорій населення, які через свій вік, стан здоров’я або виконання професійних обов’язків в особливих умовах потребують додаткових пільг, гарантій та компенсацій з боку держави. Міністерство оборони України (надалі МОУ) як центральний орган виконавчої влади здійснює державне управління системою соціального захисту військовослужбовців, виконуючи функції зі встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Забезпечення житлом військовослужбовців ЗСУ як одна зі складових вказаного виду державної політики у сфері соціального захисту є надзвичайно важливим елементом створення стабільності та сприятливого морально-психологічного клімату у військових колективах, що, у свою чергу, активно позначається на зміцненні обороноздатності держави. Важливість цієї проблеми підтверджується тим, що сьогодні, за умов фінансово-економічної кризи, велика кількість військовослужбовців знаходиться у чергах для поліпшення житлових умов, проживаючи у гуртожитках, комунальних квартирах, аварійних будинках, не маючи змоги придбати житло у власність навіть за умов підвищення грошового забезпечення на початку 2016 р. Нагальна потреба у житлі у ЗСУ сьогодні складає 41867 квартир (2,62 млн м2), а їх приблизна вартість дорівнює 15,7 млрд грн. З них потреба у постійному житлі є в більше ніж 26000 осіб, у службовому житлі більше 15000 осіб. При цьому житло отримали у 2013 р. 365 сімей, у 2014 р. 701 сім’я, у 2015 р. 1300 сімей. Незважаючи на збільшення чисельності Збройних Сил України, розмір видатків державного бюджету на придбання житла для військовослужбовців знижується: якщо Законом України про Державний бюджет України на 2015 р. було передбачено загалом 940,5 млн грн, то у 2016 р. майже на третину менше 687 млн грн.
    Причини низької ефективності державної політики у вказаній сфері пов’язані з комплексом економічних та правових проблем, однією з яких є недосконалість адміністративно-правового механізму забезпечення прав військовослужбовців на житло, що потребує здійснення теоретико-методологічного аналізу в межах науки адміністративного права. Слід визнати, що практика застосування законодавства потребує глибшого аналізу і узагальнення. Низка питань з удосконалення адміністративно-правового регулювання реалізації права на житло військовослужбовцями залишилась без уваги у вітчизняній правовій літературі. Опубліковані раніше дослідження щодо проблем забезпечення житлом охоплюють досить широке коло питань в умовах, коли домінував інститут державного забезпечення житлом всіх категорій громадян.
    Проблеми державного управління та його адміністративно-правового забезпечення були предметом досліджень В.Авер’янова, І.Арістової, Ю.Битяка, В.Білоуса, В.Галунька, Т.Коломоєць В.Колпакова, О.Кузьменко, А.Куліша, Н.Нижник, О.Музичука, С.Пєткова, О.Рябченко, С.Стеценка, М.Тищенка, О.Харитонової, О.Ярмиша та ін. науковців. Питання житлового забезпечення окремих категорій населення розглядали у своїх роботах Л.Воронова, М.Голодний, Н.Горобець, В.Грибанов, О.Кваша, І.Лічман, О.Лотоцький, С.Ненько, П.Седугін, В.Чигир, В.Яковлєв та інші автори. Проблеми соціально-правового захисту військослужбовців висвітлювалися у роботах І.Коропатніка, С.Пасіки, В.Пашинського, І.Шопіної, В.Шульгіна та інших науковців. При цьому адміністративно-правові аспекти реалізації права військовослужбовців досі не були предметом наукового аналізу на рівні монографічного дослідження. Вказане свідчить про актуальність і важливість обраної теми дисертаційного дослідження.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до п.1 Розділу 3 Стратегії сталого розвитку Україна 2020”, схваленої Указом Президента України від 12 січня 2015р. № 5/2015, п.17 Воєнної доктрини, затвердженої Указом Президента України від 24 вересня 2015 р. №555/2015, п.3 Розділу 1 Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 20112015 рр., затверджених постановою загальних зборів Національної академії правових наук України від 24 вересня 2010р. №1410. Дисертацію підготовлено відповідно до Комплексної програми забезпечення житлом військовослужбовців та членів їх сімей, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 1999 р. №2166 (зі змінами), а також відповідно до пріоритетних напрямів наукових досліджень Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка (науково-дослідна робота №05БФ050-01), Плану науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Державного науково-дослідного інституту МВС України під час проведення науково-дослідної роботи «Сучасні тенденції реформування юридичної освіти та науки в Україні» (державний реєстраційний номер 0115U003318).
    Тему дисертаційного дослідження затверджено вченою радою Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка (протокол №7 від 13 січня 2014 р.).
    Мета і завдання дисертаційного дослідження. Мета роботи полягала в тому, щоб на підставі аналізу теоретико-методологічних джерел, адміністративно-правових актів і практики їх реалізації визначити сутність реалізації конституційного права військовослужбовців на житло в Україні в контексті адміністративного права та сформулювати пропозиції щодо вдосконалення законодавчих та підзаконних актів у досліджуваній сфері.
    Для досягнення поставленої мети у дисертаційному дослідженні поставлені такі основні завдання:
    розкрити теоретико-правову сутність права людини і громадянина на житло;
    охарактеризувати роль та місце адміністративно-правових норм у правовому регулюванні реалізації конституційного права військовослужбовців на житло;
    сформулювати поняття конституційного права військовослужбовців на житло;
    визначити сутність та структуру механізму адміністративно-правового регулювання реалізації конституційного права військовослужбовців на житло;
    з’ясувати особливості механізму адміністративно-правового регулювання реалізації конституційного права військовослужбовців на житло;
    дослідити зарубіжний досвід правового регулювання забезпечення військовослужбовців житлом та визначити основні передумови і пріоритети його запозичення для України;
    розробити основні напрями вдосконалення механізму адміністративно-правового регулювання реалізації конституційного права військовослужбовців на житло.
    Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у зв’язку з реалізацією права військовослужбовців на житло.
    Предмет дослідження адміністративно-правові аспекти реалізації конституційного права військовослужбовців на житло.
    Методи дослідження. Вибір методів зумовлено поставленою метою, специфікою об’єкта, предмета та завданнями дослідження. Методологічну основу дослідження становлять сучасні загальні та спеціальні методи пізнання державно-правових процесів та явищ. Базовим методом став діалектичний метод, що обґрунтовує взаємозв’язок і взаємообумовленість соціальних процесів та суспільних явищ у сфері забезпечення конституційного права військовослужбовців на житло (застосовується у всіх розділах). При написанні роботи також були використані такі методи дослідження як історико-правовий, системно-структурний, формально-логічний, порівняльно-правовий, соціологічний, статистичний та метод моделювання. Зокрема, застосування історико-правового методу дозволило вивчити процеси становлення та розвитку системи забезпечення житлом громадян, які потребують соціального захисту та основні етапи становлення житлового фонду в нашій державі (розділ 1). Системно-структурний метод надав можливість комплексно відобразити особливості системи правового забезпечення житлом військовослужбовців (підрозділ 2.3). Аналіз норм чинного законодавства було проведено за допомогою формально-логічного методу (підрозділ 2.3), а порівняльно-правовий дозволив розкрити основні способи вирішення житлової проблеми військовослужбовців у зарубіжних країнах (підрозділ 3.2). Соціологічний метод застосовувався при характеристиці механізмів формування та шляхів реалізації забезпечення житлом військовослужбовців (підрозділи 1.2, 2.3). За допомогою статистичного методу й методу документального аналізу визначено недоліки та прогалини адміністративно-правового регулювання у сфері забезпечення військовослужбовців житлом (підрозділи 2.1, 2.2). Метод моделювання застосовувався під час розробки пропозицій щодо вдосконалення нормативно-правових актів, які стосуються житлового забезпечення військовослужбовців (підрозділи 1.2, 2.3, 3.2).
    Нормативно-правову базу дослідження склали Конституція та закони України, підзаконні нормативні акти, що регламентують адміністративно-правове забезпечення реалізації права військовослужбовців на житло, зокрема, Закони України «Про центральні органи виконавчої влади», «Про Збройні Сили України», «Про військовий обов’язок і військову службу», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв’язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їх сімей», Кодекс адміністративного судочинства України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Житловий кодекс України та ін.
    Інформаційну та емпіричну основу дослідження становлять наукові праці в галузі теорії держави та права, конституційного, адміністративного, цивільного права та його підгалузі житлового права; міжнародного права; аналітичні матеріали та статистичні дані щодо забезпечення громадян, які потребують поліпшення житлових умов, листування центральних органів виконавчої влади з цих питань, матеріали періодичних видань.
    Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є одним із перших у вітчизняній адміністративно-правовій науці комплексним дослідженням адміністративно-правових аспектів реалізації конституційного права військовослужбовців на житло, у якому визначені та обґрунтовані основні напрями вдосконалення адміністративно-правового механізму реалізації зазначеного права, надані пропозиції щодо вдосконалення як законодавства в цілому, так і окремих правових норм. У результаті дослідження автором сформульовано висновки, рекомендації та пропозиції, які відповідають вимогам наукової новизни. Основні з них такі:
    вперше:
    обґрунтовано, що роль адміністративного права у сфері реалізації права військовослужбовців на житло полягає у створенні за допомогою адміністративно-правових норм, що визначають правовий статус органів виконавчої влади і їх посадових осіб, а також військовослужбовців в аспекті їх правовідносин зі спеціальним органом виконавчої влади МОУ, умов для забезпечення визначеного Конституцією та законами України права на отримання житлових приміщень у формі будівництва, надання у власність, оренди та безкоштовного отримання;
    розроблено нові підходи та напрями розв’язання житлової проблеми військовослужбовців за допомогою застосування механізмів адміністративного впливу на органи державної влади, до повноважень яких належить вирішення житлових питань військовослужбовців;
    запропоновано як засіб адміністративно-правового захисту професійного особового складу закріплення права на отримання службових житлових приміщень відповідно до штатних посад;
    удосконалено:
    пропозиції щодо удосконалення адміністративної процедури надання житла військовослужбовцям не за місцем проходження військової служби в аспекті застосування у Збройних Силах України положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2011 №238 «Про Єдиний державний реєстр громадян, які потребують поліпшення житлових умов»;
    розуміння теоретико-правової сутності права людини і громадянина на житло і обґрунтовано, що об’єктивне право на житло являє собою систему правових норм, встановлених та санкціонованих державою, метою яких є забезпечення визначеної законом категорії осіб житловими приміщеннями; а суб’єктивне право на житло це передбачена правовою нормою міра можливої поведінки особи, яка на основі індивідуальних актів-рішень отримує у власність або користування житлове приміщення;
    обґрунтування міжгалузевого характеру житлового права, яке містить у собі норми цивільного, господарського, фінансового та адміністративного права, при цьому роль останніх полягає в регулюванні правовідносин, які виникають у сфері управління системою житлового забезпечення, адміністративних процедур, пов’язаних із набуттям права на житлове приміщення, застосування адміністративної відповідальності до осіб, які порушують приписи житлового законодавства, а також захисту права на житло засобами адміністративного судочинства;
    класифікацію адміністративно-правових актів у сфері реалізації конституційного права військовослужбовців на житло на таких підставах: а) за юридичною силою (Конституція України, закони України, підзаконні правові акти); б)залежно від адміністративно-правового статусу органів державної влади та інших суб’єктів, які мають повноваження приймати рішення, спрямовані на реалізацію права військовослужбовців на житло; в) за сферою дії (загальні та спеціальні); г) за змістом (ті, що містять норми матеріального або процесуального права);
    поняття конституційного права військовослужбовців на житло як гарантованої Основним Законом можливості за наявності правових підстав задовольнити свої житлові потреби у формі будівництва житла; придбання житла у власність; оренди житла чи його безкоштовного отримання;
    розуміння сутності механізму адміністративно-правового регулювання реалізації конституційного права військовослужбовців на житло та обґрунтування його структури;
    підходи до розуміння особливостей механізму адміністративно-правового регулювання реалізації конституційного права військовослужбовців на житло, які пов’язані з: а)адміністративними повноваженнями суб’єктів, яким надано право приймати рішення, спрямованими на забезпечення військовослужбовців житловими приміщеннями; б) адміністративними процедурами, за результатами яких приймаються індивідуальні акти-рішення щодо набуття права на житлові приміщення; в)адміністративною відповідальністю суб’єктів правовідносин, що виникають під час реалізації права військовослужбовців на житло; г)адміністративним оскарженням рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, у межах адміністративного судочинства;
    дістали подальшого розвитку:
    пропозиції щодо застосування зарубіжного досвіду правового регулювання права військовослужбовців на житло;
    розуміння шляхів удосконалення механізму адміністративно-правового регулювання реалізації конституційного права військовослужбовців на житло шляхом внесення змін до адміністративно-правових актів у досліджуваній сфері.
    Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес та можуть бути використані у:
    науково-дослідній сфері результати роботи поглиблюють та узагальнюють існуючі уявлення про житло в різних галузях права України, напрями забезпечення, проблемні питання, що пов’язані з його реалізацією, у першу чергу, особами, які потребують соціального захисту, можуть стати основою для подальших наукових досліджень відповідної проблематики (акт впровадження від 5 листопада 2015 р.);
    правотворчій сфері запропоновані в дисертації рекомендації можуть бути використані при здійсненні розробки проектів законів України та інших нормативно-правових актів з метою формування та вдосконалення законодавства України в адміністративно-правовій науці (довідка про впровадження від 10 листопада 2015 р. №303/3/652, довідка від 27 січня 2016 р. №298/9);
    навчальному процесі матеріали дослідження можуть бути використані при викладанні студентам (курсантам) вищих навчальних закладів дисциплін «Правова робота в Збройних Силах України», «Основи військового законодавства», а також враховані при підготовці навчальної та наукової літератури з цієї тематики (акт впровадження від 21 серпня 2015 р. №18/2197).
    Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертації було оприлюднено на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Університет у науковому полі країни» (м. Льві
  • Список літератури:
  • ВИСНОВКИ
    У результаті проведеного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України та зарубіжних країн, практики його застосування, теоретичного осмислення низки наукових праць у різних галузях юриспруденції, запропоновано вирішення наукового завдання формування комплексу теоретичних положень і практичних рекомендацій, спрямованих на вдосконалення адміністративно-правового забезпечення реалізації конституційного права військовослужбовців на житло, а також розроблення пропозицій щодо вдосконалення норм чинного законодавства України, з урахуванням сучасних реалій та міжнародних стандартів у цій сфері. Сформульовано висновки, пропозиції і рекомендації, спрямовані на вирішення зазначеного завдання.
    1. Право людини і громадянина на житло за своєю теоретико-правовою сутністю може бути розглянуто в об’єктивному та суб’єктивному аспектах. Об’єктивне право на житло являє собою систему правових норм, встановлених та санкціонованих державою, метою яких є забезпечення визначеної законом категорії осіб житловими приміщеннями; а суб’єктивне право на житло це передбачена правовою нормою міра можливої поведінки особи, яка на основі індивідуальних актів-рішень отримує у власність або користування житлове приміщення.
    2. Сучасний стан формування нормативної бази у сфері реалізації конституційного права військовослужбовців на житло характеризується наявністю у правових актах різних галузей права окремих адміністративно-правових норм, якими регулюється механізм реалізації права військовослужбовців на житло. Саме істотна відмінність адміністративно-правових норм реалізації права на житло у різних галузях права ускладнює застосування їх положень під час врегулювання питань, що виникають у процесі надання житлових приміщень військовослужбовцям.
    3. Реалізація конституційного права військовослужбовців на житло як гарантованої Основним Законом можливості за наявності правових підстав задовольнити свої житлові потреби у формі будівництва житла, придбання житла у власність, оренди житла чи його безкоштовного отримання здійснюється за допомогою сукупності адміністративно-правових засобів, застосування яких дає змогу втілити конституційні гарантії у площині адміністративно-правових відносин, встановити права, обов’язки та відповідальність їх суб’єктів, визначити адміністративні процедури, результатом яких є прийняття індивідуального акту-рішення, яким встановлюються, змінюються або припиняються права та обов’язки військовослужбовців у житловій сфері.
    4. Механізм адміністративно-правового регулювання реалізації конституційного права військовослужбовців на житло є сукупністю організованих послідовним чином адміністративно-правових засобів, за допомогою яких упорядковуються суспільні відносини, що виникають у процесі виконання зобов’язань органів державної влади щодо реалізації права військовослужбовців на житло як соціальної гарантії, задекларованої Конституцією України. Структура вказаного механізму включає: а)адміністративно-правові норми, у яких закріплено підстави та адміністративні процедури реалізації конституційного права військовослужбовців на житло, адміністративно-правовий статус органів державної влади та їх посадових осіб, які створюють умови для реалізації означеного права та забезпечують його захист у досудовому та судовому порядку; підстави та порядок притягнення до адміністративної відповідальності осіб, що вчинили адміністративні правопорушення в галузі житлових прав військовослужбовців, та ін.; б) адміністративно-правові відносини, суб’єктами яких виступають органи державної влади або їх посадові особи, наділені повноваженнями створювати умови, забезпечувати реалізацію та захист конституційного права військовослужбовців на житло, а також військовослужбовці; в) акти реалізації норм права (процес фактичного втілення в життя приписів правових норм шляхом активної поведінки суб’єктів адміністративно-правових відносин в означеній сфері); г) юридичні факти (конкретні обставини, які детермінують виникнення, зміну та припинення адміністративно-правових відносин, пов’язаних з реалізацією права військовослужбовців на житло); ґ)правова свідомість та правова культура суб’єктів адміністративно-правових відносин у сфері реалізації конституційного права військовослужбовців на житло; д)режим законності (неухильне дотримання приписів правових норм всіма суб’єктами адміністративних правовідносин, які виникають у сфері реалізації конституційного права військовослужбовців на житло); е) акти тлумачення норм права (визначення сутності норми права, яка містить у собі приписи щодо виникнення, зміни чи припинення суб’єктивних юридичних прав та обов’язків суб’єктів правовідносин в означеній сфері, для забезпечення їх правильної реалізації); є) акти застосування норм права (індивідуальні правові акти-волевиявлення (рішення) уповноважених компетентних державних органів, їх посадових осіб, якими встановлюються, змінюються або припиняються права та обов’язки суб’єктів правовідносин, пов’язаних з реалізацією конституційного права військовослужбовців на житло, або визначаються заходи адміністративної відповідальності за скоєні вказаними суб’єктами адміністративні правопорушення).
    5. Механізму адміністративно-правового регулювання реалізації конституційного права військовослужбовців на житло притаманні наступні особливості: а) ключову роль у прийнятті рішень, спрямованих на забезпечення військовослужбовців житловими приміщеннями, відіграють органи зі спеціальним статусом житлові комісії, які формуються на виборній основі, набувають правоздатності з моменту видання наказу керівником військового органу (підрозділу) і діють на основі делегованих їм повноважень; б) індивідуальні правові акти-волевиявлення, якими встановлюються, змінюються або припиняються права та обов’язки суб’єктів правовідносин, пов’язаних з реалізацією конституційного права військовослужбовців на житло, є результатом адміністративних процедур, до яких належать такі: формування житлового фонду, постановка на квартирний облік, розподіл житла, зняття з квартирного обліку та ін.; в) за порушення приписів правових норм, якими регулюється реалізація права військовослужбовців на житло (пов’язаних з порушенням порядку взяття на облік та строків заселення жилих будинків і жилих приміщень, порядку ведення єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов, правил користування жилими будинками і жилими приміщеннями, а також самоправним зайняттям жилого приміщення), встановлено адміністративну відповідальність, спеціальними суб’єктами якої є військовослужбовці, які несуть її за дисциплінарними статутами; г)індивідуальні правові акти-волевиявлення, якими встановлюються, змінюються або припиняються права та обов’язки суб’єктів правовідносин, пов’язаних з реалізацією конституційного права військовослужбовців на житло, можуть бути оскаржені у рамках адміністративного судочинства.
    6. Аналіз зарубіжного досвіду дозволив визначити додаткові методи, які доцільно запровадити для вдосконалення адміністративно-правового механізму забезпечення військовослужбовців житлом. Зокрема, доцільно розглянути можливість запровадження часткової компенсації витрат, пов’язаних з будівництвом або придбанням житла у власність, надання пільг у разі придбання житла у власність та вдосконалення порядку компенсації витрат, пов’язаних з його орендою. Запровадження цих механізмів забезпечить підвищення ефективності використання державних коштів та можливі альтернативи реалізації права на житло військовослужбовцями.
    7. Основні напрями вдосконалення механізму адміністративно-правового регулювання реалізації конституційного права військовослужбовців на житло мають включати: а) конкретизацію адміністративно-правового статусу суб’єктів владних повноважень, які створюють умови та здійснюють адміністративно-правовий захист конституційного права військовослужбовців на житло; б)оптимізацію адміністративних процедур у сфері реалізації права військовослужбовців на житло; в) посилення адміністративної відповідальності за порушення приписів правових норм, якими регулюється реалізація права військовослужбовців на житло.
    У зв’язку з тим, що порушення порядку взяття на облік та строків заселення жилих будинків і жилих приміщень є порушенням прав і свобод людини та громадянина, а адміністративні комісії при виконавчому комітеті міських, сільських, селищних рад багатьох регіонів України недостатньо ефективно здійснюють свою діяльність, вбачається доцільним виключити розгляд справ, передбачених ст.149 КУпАП, із компетенції адміністративних комісій при виконавчих органах вказаних рад та включити до компетенції районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів (суддів).
    Значним кроком щодо забезпечення права військовослужбовців на житло стане запровадження інституту штатного відповідального за організацію житлового забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, зокрема створення спеціальної служби квартирмейстерів, що також надало б можливість притягнення до адміністративної відповідальності за ст.149 Кодексу України про адміністративні правопорушення посадових осіб у разі порушення порядку взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, зняття з обліку та надання громадянам жилих приміщень, недодержання строків заселення жилих будинків і жилих приміщень.
    Удосконалення адміністративних процедур, пов’язаних із реалізацією конституційного права військовослужбовців на житло, потребує уточнення підстав зняття з квартирного обліку та визначення органів, уповноважених порушувати питання законності перебування у списках осіб, що потребують поліпшення житлових умов, що обумовлює необхідність внесення змін до пунктів 2.18 та 2.19 наказу МОУ від 30.11.2011 №737 «Про затвердження Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень».
    Пропонується оптимізувати чисельність державних органів, до адміністративних повноважень яких належить розподіл житла, зокрема, наділити такими повноваженнями командира (начальника) військової частини, у зв’язку з чим вдасться мінімізувати зловживання у процесі реалізації житлових прав військовослужбовців.
    Видається доцільним визначення на рівні наказу Міністра оборони України Переліку найменування посад, що передбачають забезпечення службовим житлом військовослужбовців ЗСУ, у положеннях якого має бути встановлена обов’язковість надання службового житлового приміщення для осіб, які займають деякі штатні військові посади.
  • Стоимость доставки:
  • 200.00 грн


ПОШУК ГОТОВОЇ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ АБО СТАТТІ


Доставка любой диссертации из России и Украины


ОСТАННІ СТАТТІ ТА АВТОРЕФЕРАТИ

ГБУР ЛЮСЯ ВОЛОДИМИРІВНА АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПРАВОПОРУШЕННЯ У СФЕРІ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНИ ВОДНИХ РЕСУРСІВ УКРАЇНИ
МИШУНЕНКОВА ОЛЬГА ВЛАДИМИРОВНА Взаимосвязь теоретической и практической подготовки бакалавров по направлению «Туризм и рекреация» в Республике Польша»
Ржевский Валентин Сергеевич Комплексное применение низкочастотного переменного электростатического поля и широкополосной электромагнитной терапии в реабилитации больных с гнойно-воспалительными заболеваниями челюстно-лицевой области
Орехов Генрих Васильевич НАУЧНОЕ ОБОСНОВАНИЕ И ТЕХНИЧЕСКОЕ ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ЭФФЕКТА ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ КОАКСИАЛЬНЫХ ЦИРКУЛЯЦИОННЫХ ТЕЧЕНИЙ
СОЛЯНИК Анатолий Иванович МЕТОДОЛОГИЯ И ПРИНЦИПЫ УПРАВЛЕНИЯ ПРОЦЕССАМИ САНАТОРНО-КУРОРТНОЙ РЕАБИЛИТАЦИИ НА ОСНОВЕ СИСТЕМЫ МЕНЕДЖМЕНТА КАЧЕСТВА