Національне законодавство і його роль у демократичних перетвореннях в Україні

Короткий опис

З М І С Т

Вступ - 3

Розділ 1. Демократія і законодавство в перехідному суспільстві
1.1. Особливості політичного устрою країни в умовах переходу
від тоталітаризму до демократії - 9
1.2. Національне законодавство як основа демократизації
суспільства - 53

Розділ 2. Національне законодавство і демократія в Україні:
взаємодія і розвиток
2.1. Основні етапи, тенденції, напрями розвитку і сучасний стан
українського законодавства - 85
2.2. Національне законодавство як передумова ствердження громадянського
суспільства в Україні, інтеграції у європейське і світове співтовариства - 128

Висновки - 168
Список використаних джерел - 173

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Останнє десятиріччя української історії характеризується кардинальними змінами суспільно-політичного і державного устрою. Країна з великими труднощами здійснює перехід від централізованої до децентралізованої системи організації суспільства. Зрозуміло, цих змін не вдалося б досягти без використання такої правової форми, як законодавство, яке у якості національного феномену почало розвиватися, по суті, з отриманням державної незалежності.
Закономірності переходу від тоталітаризму до демократії, проголошення незалежності України, необхідність законодавчого забезпечення суспільних перетворень започаткували кардинальне реформування існуючої правової системи, в плані запровадження конституційних принципів демократії, гуманізму, свободи і справедливості, політичного, економічного й ідеологічного плюралізму. Цілком природно, що зроблено це було (і здійснюється зараз) через законотворчий процес і новостворене національне законодавство. Але, як це не дивно, роль українського законодавства у здійсненні трансформаційних процесів, побудові демократичного суспільства, досвід його становлення і функціонування залишаються дослідженими очевидно недостатньо.
Визначальною метою розвитку законодавства України є розбудова громадянського суспільства і правової держави, де вищою цінністю виступала б людина, реально забезпечені, гарантовані та захищені її права і свободи. З одного боку - це загальносоціальна і політична проблема, оскільки розвиток правової системи України залежить від взаємодії економічної, політичної та ін. складових суспільства, спрямованості і перспектив перехідного періоду, політичної волі і відповідних політичних рішень, процесу їх реалізації. З другого боку, це спеціально-правова проблема, яка передбачає удосконалення діяльності законодавчого органу, підвищення якості законів, узгодження вітчизняного законодавства, його послідовну гармонізацію з нормами європейського і міжнародного права.
На даний момент українське законодавство є очевидно недосконалим, розвивається доволі хаотично, залежно від політичної кон’юнктури, є значною мірою невпорядкованим, суперечливим, складним і подекуди неможливим для реалізації. Спостерігається ігнорування правил законодавчої техніки, порушення принципу розподілу влад, інших демократичних принципів. Внаслідок цього суттєво знижується ефективність регулювання суспільних відносин, послаблюється стан законності і рівень правопорядку, задекларовані права і свободи людини залишаються в Україні слабозахищеними. Це змушує проаналізувати теоретичні та історичні аспекти національного законодавства як явища сучасної правової дійсності, показати його роль як чинника демократичних перетворень в Україні, спробувати осягнути суперечливу історію розвитку законодавства, а також його природу як результату демократизації суспільства.
Актуальність теми пояснюється також і тим, що всебічний аналіз взаємозалежності процесів становлення національного законодавства і демократичних перетворень дозволяє виробити науково обгрунтовані пропозиції і рекомендації з удосконалення законотворчості, систематизації законодавства, підвищення його ефективності, визначення пріоритетів законодавчої діяльності.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію підготовлено в рамках виконання теми наукового дослідження Інституту міжнародних відносин «Міжнародні правові, політичні та економічні засади розвитку України» №01БФО48-01 («Інтеграція України у світовий та європейський правовий простір»), комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Наукові проблеми державотворення України».
Мета і завдання дослідження. Автором було поставлено за мету здійснити комплексний теоретико-історичний аналіз національного законодавства періоду демократичних перетворень. Досягнення цієї мети зумовило постановку наступних завдань:
• з’ясувати теоретичне підгрунтя процесів розвитку політичної демократії і розвитку законодавства у період переходу від тоталітаризму до демократії;
• проаналізувати особливості перехідного періоду в Україні, по-перше, з точки зору демократизації політичного і державного життя, по-друге, з точки зору передумов та реального формування національного законодавства, його ролі у забезпеченні процесу демократизації, здійсненні суспільних перетворень;
• визначити й обгрунтувати основні риси, етапи, тенденції і фактори, які впливають на становлення законодавства України; динаміку розвитку його окремих галузей та інститутів; відповідність європейським і міжнародним стандартам;
• проаналізувати передумови і перспективи удосконалення чинного національного законодавства, підвищення його узгодженості й ефективності в умовах формування громадянського суспільства в Україні.
Об’єктом дисертаційного дослідження є національне законодавство в умовах еволюції від тоталітарного до демократичного політичного режиму.
Предметом дослідження є особливості становлення демократії, формування і функціонування національного законодавства України, його роль в умовах перехідного періоду.
Методологічна основа дисертації. Автор виходив з вимог загально-філософського діалектичного методу, а також пов’язаного з ним ряду загально-наукових і спеціально-наукових методів. Так, досліджувати явище законодавства неможливо без системного методу, використання формально-юридичного і порівняльно-правового методів дало змогу проаналізувати закони та практику суспільних перетворень в Україні й інших країнах, встановити основні тенденції, напрями і закономірності становлення національного законодавства. Використання загальнонаукових (структурно-функціонального, прогнозування, багатофакторності) і спеціально-правових методів (історико-правового, формально-юридичного та ін.) було корисним при з’ясуванні сутності і реального змісту політичних, правових явищ сучасної української дійсності. Метод прогнозування дав підстави для деяких рекомендацій з удосконалення законодавства, а конкретно-соціологічний (документальний, спостереження, вивчення документів) метод дав можливість доказово ілюструвати теоретичні висновки і положення дисертації.
Наукова новизна одержаних результатів роботи полягає у тому, що вона є першою спробою комплексного теоретико-історичного дослідження становлення національного законодавства України в умовах демократичних перетворень. Основні наукові положення, у яких найбільшою мірою відображено новизну дослідження, зводяться до наступного:
1. Проаналізовано особливості перехідного періоду від тоталітаризму до демократії в Україні (одночасна розбудова держави і трансформація суспільства тощо), політико-правові передумови утвердження і функціонування демократичного політичного режиму.
2. Обгрунтовано висновок про взаємозалежність демократії і законодавства на інституційному рівні, процесів демократизації суспільства і становлення національного законодавства. Змішаний політичний режим, змішана форма правління як результати перехідного періоду впливають на формування і характер українського законодавства. У свою чергу, національне законодавство є основою, передумовою, інструментом здійснення демократичних перетворень; у певних випадках законодавство є перешкодою для позитивних змін у суспільстві.
3. Сформульовано висновок щодо специфіки національної демократії, встановленої в Україні на даний момент часу. Характерною її рисою є, значною мірою, формальний характер: демократичні інститути зафіксовані нормативно, однак реалізуються неузгоджено і непослідовно, їй притаманні суттєві суперечності між законодавчо задекларованою формою і реальним змістом.
4. Окреслено основні етапи становлення національного законодавства: попередній (1985-1991 рр.), перший (1991-1996 рр.), другий чи сучасний (1996-2003 рр.), кожному з яких характерні функціональні особливості. Етапним моментом розвитку законодавства є прийняття Конституції України 1996 р., яка визначила засади демократичного розвитку суспільства і національної правової системи; разом з тим, необхідною мірою вона ще не перетворилася на основний структуроутворюючий принцип українського суспільства.
5. Запропоновано комплексне бачення становлення системи законодавства України, проаналізовано його основні риси, тенденції і закономірності розвитку (наступність законодавства СРСР і УРСР, інтеграція і диференціація, спеціалізація та уніфікація законодавчого регулювання, кількісні та якісні зміни тощо). Характерними для розвитку національного законодавства були моменти передачі законодавчих повноважень органам виконавчої влади України, що спричинило як позитивні, так і негативні наслідки.
6. Особливістю національного законодавства України у перехідний період є зумовлена інтеграційними процесами потреба його гармонізації з міжнародними стандартами і європейським законодавством. Це чинник, що ускладнює процес його розвитку, зовнішнє забезпечення нормативного матеріалу Європи і світу інколи відбувається без належного врахування реальної соціальної та психологічної готовності, що має існувати в Україні для реалізації процесу гармонізації.
7. Аргументується висновок, що сучасне законодавство України перебуває на перехідному етапі еволюції від переважно адміністративних методів регулювання до методів фіксації економічного і політичного плюралізму, як і сама правова система еволюціонує від соціалістичної до романо-германської. Відповідно воно є компілятивним і суперечливим за функціональними характеристиками, розвиток суспільних відносин інколи випереджає можливості чинних законів, які не завжди відповідають принципам соціальної справедливості.
Теоретичне і практичне значення наукового дослідження пояснюється специфічним напрямом дослідження, у якому теоретичний аналіз здійснюється на грунті історичних і фактологічних спостережень. Сформульовані у дисертації узагальнення та висновки можуть бути використані у практичній діяльності органів державної влади, причетних до організаційного забезпечення законотворчого процесу (Секретаріату Верховної Ради, Міністерства юстиції України, ін. центральних органів державної влади), у діяльності політичних партій, громадських об’єднань тощо.
Аналітичний матеріал дослідження може виявитися корисним у наукових дослідженнях проблем трансформації суспільства і становлення системи законодавства України в рамках юридичної, політичної та історичної науки; при розробці навчальних посібників та методичних рекомендацій і викладанні курсів «Теорія держави і права», «Історія української державності і права» тощо. До певної міри результати дослідження можуть сприяти правовиховній діяльності, стверджуючи конструктивно-критичний погляд на сучасне законодавство, його суперечливу роль при формуванні громадянського суспільства в Україні.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації оприлюднені у доповідях на міжнародних науково-практичних конференціях в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, 13.04.2000р., 18.10.2001р.), науково-практичній конференції «Правові проблеми сучасності очима молодих дослідників» (Київ, 29.11.2001р.), VIII науково-практичній конференції «Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні» (Львів, 13.02.2002р.), IX Міжнародній науковій конференції «Ломоносов» (Москва, 9.04.2002р.). Результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри порівняльного і європейського права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Публікації. Основні положення дисертації відображені автором у 9 наукових статтях у фахових виданнях і 3-х тезах виступів на науково-практичних конференціях.
Структура та обсяг дисертації обумовлені метою і характером завдань дослідження. Відповідно дисертація складається із вступу, двох розділів, чотирьох підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації 201 сторінка, у т. ч. 30 сторінок - список використаних джерел (380 найменувань).

Список літератури

ВИСНОВКИ
1. Як і в інших посттоталітарних країнах, в Україні відбувається еволюційний процес переходу до демократії, особливостями якого є одночасна розбудова держави та посттоталітарна трансформація суспільства Україна належить до типу перехідних суспільств і держав соціально-демократичної орієнтації зі змішаною формою правління і змішаним політичним режимом, поєднуючи ознаки усіх його різновидів, що, зокрема, впливає на формування національного законодавства і характер законодавчої діяльності.
На відміну від східноєвропейських країн, Україна не мала реальних передумов для швидких темпів демократизації, можливо тому на даному історичному етапі існує специфічна національна демократія, яка характеризується відмінністю між правовою формою і змістом. Так, важливі демократичні принципи (розподілу влад, верховенства права, верховенства закону тощо) й інститути (парламент, президент, Конституційний, господарський, апеляційний суди, суд присяжних, місцеве самоврядування Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Вища рада юстиції) зафіксовані в Конституції і в законодавстві, але реалізуються вкрай суперечливо.
2. Демократія і законодавство є взаємопов’язаними явищами: якість законодавства і законодавчої діяльності є умовою (основою, засобом) здійснення трансформаційних процесів. Ефективне національне законодавство покликане визначати зміст і розвиток демократії, формальні засади громадянського суспільства, функціонування держави, порядок її взаємодії із соціальними групами і суспільством. З ін. боку, одним з основних завдань суспільних перетворень в Україні є створення сучасної, відповідної міжнародним стандартам системи законодавства як результату демократизації.
3. Умовно процес становлення національного законодавства можна поділити на такі етапи: попередній (1985-1991 рр.), перший - 1991-1996 рр. (закони І покоління, яким характерні кількісні зміни, спрямовані на формування інститутів державної влади, нових економічних відносин в основному в межах законодавчого поля часів тоталітаризму) і сучасний або другий - 1996-2003 рр. (цілеспрямована розбудова законодавства згідно з Конституцією України, поступово закони ІІ покоління характеризуються концептуальністю, прямою дією, відсутністю надмірної ідеологізації, професійністю, конструктивністю, імплементацією норм міжнародного права).
Конституція України 1996р. є етапним моментом розвитку національного законодавства, визначивши засади створення демократичної системи суспільства і держави. Тобто це формально-юридична база демократії. Як основа розвитку національного законодавства Конституція визначає основні його напрями (прийняття нових законів, приведення законів у відповідність з конституційними нормами, ін.).
4. Загальними тенденціями становлення законодавства України є наступність, інтеграція і диференціація, уніфікація і спеціалізація, кількісні і якісні зміни (формування нових галузей та інститутів - етнополітичне, міграційне, релігійне, інформаційне, підприємницьке, ін. законодавство), зміна сфер і методів, розширення правового регулювання тощо. До типологічних тенденцій відносять гуманізацію, соціалізацію, етнізацію законодавства, сприяння утвердженню засад громадянського суспільства і правової держави, наближення до загальнолюдських стандартів.
Характерним стало делегування законодавчих повноважень органам виконавчої влади у частині врегулювання відносин власності, підприємницької діяльності, соціального і культурного розвитку, митної політики, кредитно-фінансової системи, оподаткування, оплати праці, ціноутворення. Таким чином упорядковувалися неврегульовані сфери суспільного життя, інколи порушуючи один з основних принципів демократії - розподілу влад, знижуючи авторитету парламенту в механізмі державної влади, суспільстві. Реалізація делегованих повноважень не обумовлювалася вимогою на основі та на виконання законів, не передбачалося парламентського контролю, тому цим актам властива невисока якість і низька результативність, спричинивши неузгодженість правової системи.
5. У сучасних умовах українське законодавство включає закони і підзаконні нормативні акти України, часів СРСР і УРСР, які не втратили силу. Тобто, як інструмент формування нових соціальних відносин, ринкової економіки та політичних структур, гарантій прав людини, народу, національне законодавство України має компілятивний (змішаний) характер, знаходиться на перехідному етапі його перетворення від командно-адміністративних методів регулювання у засіб досягнення політичної та економічної свободи особистості, від соціалістичної правової системи до романо-германської. Зростання обсягів законодавчої діяльності потребує підвищення соціальної ролі закону, його частки у нормативному масиві на основі використання терміну «законодавство» у вузькому значенні, визначення у Законі «Про закони і законодавчу діяльність в Україні» чіткої процедури підготовки та прийняття законів, наслідків їх порушення.
6. Основним критерієм оцінки політичного режиму є визнання, дотримання прав людини і можна зробити висновок про теоретичну відповідність Конституції і чинного законодавства України загальнолюдським стандартам, але щодо реалізації прав і свобод людини - існують проблеми, пов’язані, насамперед, з умовами перехідного періоду. Зближення правових систем європейських держав є найважливішою традицією формування галузей національного законодавства і для інтеграції у європейське та світове співтовариства, входження у їх правовий простір, для відповідності демократичним принципам Україна потребує зміни політичної системи, одночасного реформування на основі науково обгрунтованих концепцій у взаємопов’язаних блоках правової системи України: законодавства, правоохоронних органів, юридичної науки; врахування державотворчих, політичних, соціально-економічних, культурних, зовнішніх чинників.
7. Основним завданням законодавства є створення визначеної, стабільної правової основи перехідного періоду для здійснення демократичних перетворень, забезпечуючи регулятивно-організуючі, стимулюючі завдання в суспільстві. І загалом в Україні існує розвинена законодавча база для здійснення суспільних перетворень, високим є рівень демократизації законотворчого процесу, використання міжнародного досвіду і громадської думки. Не дивлячись на активне запозичення досягнень інших правових систем, зберігаються національні правові традиції, впроваджуються демократичні принципи у суспільну практику. Однак система національного законодавства не є остаточно сформованою, її подальший розвиток спрямований на прийняття випереджувальних реалістичних, ефективно діючих законів і заповнення правових «білих плям», наприклад, щодо тіньової економіки та організованої злочинності, удосконалення Конституції України, виборчого, інформаційного, бюджетного, податкового, цивільного, земельного, процесуального, ін. законодавства, систематизацію законодавства, підвищенням ролі закону, використання досягнень науки і практики.
Безсистемне законодавче забезпечення, нечіткий предмет правового регулювання, що зумовили тимчасовий характер і недоліки законів - прогалини, необгрунтовані і несвоєчасні зміни і доповнення, диспропорцію співвідношення законів і підзаконних актів, їх декларативність (права людини, судова система), термінологічні неточності, механічне запозичення норм міжнародного й іноземного законодавства, протиріччя між окремими нормами і законами, що деформують і дестабілізують процес їх реалізації і демократизації, можна пояснити відсутністю всестороннього аналізу, досліджень щодо відповідності національного законодавства новим умовам та інституціям.
8. Демократичність законодавства може бути засвідчена шляхом практичної реалізації, створення дієвої системи державних гарантій і захисту прав людини на рівні міжнародних стандартів, сприяння переходу від одержавленого до відкритого громадянського суспільства. Це дасть змогу закріпити інститути народовладдя, створити конституційні інституції і процедури, гарантії від тоталітаризму, незаконного обмеження прав і свобод людини, інтересів юридичних осіб, прискорити здійснення реформ та гарантувати Україні повноправний статус у світовому співтоваристві. Тобто законодавство само по собі не реалізує автоматично цілі, які закладені законодавцем, у т. ч. здійснення перетворень у суспільстві. Ліберальні демократичні цінності і принципи можуть бути сприйняті суспільством з високим рівнем правової культури, розвиненою економічною і правовою системою, науково обгрунтованою, законодавчо визначеною і реалізованою державною політикою, ефективними механізмами виконання законів.
9. У дисертації розглянуті особливості розвитку законодавства в умовах президентсько-парламентської республіки, і наступні наукові дослідження зумовлює реформа політичної системи, з’ясування насамперед того, наскільки парламентсько-президентська республіка підвищить ефективність системи законодавства, належне регулювання суспільних відносин, утверджуючи принципи демократії.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. Авинери Ш. Проблемы демократической трансформации и консолидации - Южная Америка, посткоммунистическая Европа // Конституционное право: восточноевропейское обозрение. - 1997. - №2. - С.152-157.
2. Авраменко Л.В. Наступність (сприйняття та запозичення) в праві України: теоретичні аспекти // Вісник Унів. внутр. справ. - 2000. - №10. - С.125-130.
3. Агранофф Р., Браун Т., Ткачук А. Розбудова місцевих рад в Україні. Матеріали навч. програми - К., 2000.-122 с.
4. Адміністративна реформа в Україні. Документи і матеріали // Український правовий часопис. Вип.4. - К., 1999. - 108 с.
5. Азнар М., Моргос П. Референдум як засіб внесення змін до Конституції України: погляд з Європи // Українсько-європейський журнал міжнародного та порівняльного права. - Т.1, вип.1. - К., 2000.- С.13-30.
6. Айзенштат Я. От тоталитарного государства к правовому. - М., 1990. - 30 с.
7. Актуальні проблеми законодавчої діяльності. Бібліогр. посібник / Упор. Е.А. Афонін. - К., 1998. - 422 с.
8. Аланока С. Шлях до СОТ - коли далеке так близько // Інформаційний бюлетень UEPLAC. - 2001. - Вип..№15. - С.1.
9. Алексеев С.С. Общая теория права: В 2-х т. Т.2. - М.: Юрид. лит., 1982.-360 с.
10. Алімов Р. Роль процедурних механізмів у забезпеченні законності, порядку, демократії та захисті прав громадян // Концептуальні засади реформування політичної системи в Україні: Матер. «круглого столу». - К., 2001. - С.250-254.
11. Андрусяк Т. Українська правова думка і процес творення національного законодавства // Державність. - 1994. - №1-2. - С.77.
12. Арістова І.В. Правове регулювання суспільних інформаційних відносин: стратегія розвитку інформаційного законодавства України // Вісник Нац. унів. внутр. справ. - 2001. - №14. - С.122-127.
13. Базів В.А. Партії в політичній системі перехідного періоду: українська практика і світовий досвід. Автореф. дис. к.п.н.: 23.00.02. - Л., 1999. - 18 с.
14. Баранова С.Г. Особливості становлення демократичного політичного режиму в Україні (історико-методологічний аспект). Дисер. к.п.н.: 23.00.01. - Л., 1997. - 190 с.
15. Бжезинський З. Великая шахматная доска. Господство Америки и его геостратегические императивы. - М.: Межд. отнош., 1999. - 256 с.
16. Білас І. Право, суспільство, держава: від тоталітаризму до демократії // Розбудова держави. - 1994. - №3. - С.35-42.
17. Біленчук П.Д., Кравченко В.В., Підмогильний М.В. Місцеве самоврядування в Україні. - К, 2000.- 304 с.
18. Блажей В.В. Правові засади організації дипломатичної служби України (за національним законодавством) // Наук. вісник Дипломат. акад. України. Вип.1. - К., 1998. - С. 182.
19. Бобровник С.В. Подолання колізій як умова системності законодавства // Законодавство України: проблеми і перспективи розвитку. Матер. міжвуз. наук. конф. / Ред. Ю.С. Шемшученко та ін. - К., 2000. - С.16-19.
20. Бойко В. Справедливий, незалежний і неупереджений. Європейські стандарти демократичного судочинства та судово-правова реформа в Україні // Політика і час. - 2001. - №1. - С.21-27.
21. Бойко Ю.О. Загальні проблеми теорії та практики вітчизняної законотворчості // Проблеми законності. Вип.41. - Х., 2000. - С.8-12.
22. Бойко Ю.О. Деякі питання щодо уточнення понять «закон» і «законодавство» в контексті Конституції України // Проблеми законності. Вип.46. - Х., 2001. - С.9-13.
23. Бокало Н., Трохимчук С. Проблеми і перспективи демократизації в країнах Центрально-Східної Європи (на прикладі Вишеградської четвірки). - Л., 2000. - 68 с.
24. Большой юридический словарь. Под ред. А.Я.Сухарева, В.Д.Зорькина, В.Е.Крутских. - М.: ИНФРА-М, 1997. - 790 с.
25. Борденюк В. Муніципальна реформа: що, як і задля чого // Віче. - 1998. - №7. - С.63.
26. Бориславський Л.В. Чи прийшов час вносити зміни в нову Конституцію України? // Конституційне будівництво в Україні: теорія та практика: Матер. наук.-практ. конф., 1-3.06.2000, Закарпаття (Упор. Ю.Бисага). - Ужг., 2000. - С.94-97.
27. Бурчак Ф.Г. Кодифікація законодавства і становлення правової системи України // Правова система України: теорія і практика. Тези наук.-практ. конф. - К., 1993. - С.21-23.
28. Васильєв Г. Конституційний аспект політичної реформи // Віче. - 2003. - №4. - С.4-11.
29. Введение в теорию государственно-правовой организации социальных систем / Под ред. Е.Б. Кубко. - К.: Юринком, 1997. - 192 с.
30. Вдосконалення законодавства України в сучасних умовах. Зб. наук. статей. - К., 1996. - 188 с.
31. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Укл. і гол. ред. В.Т. Бусел. - К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2002. - 1440 с.
32. Вінник О.М. Проблеми кодифікації законодавства у сфері ринкової економіки // Вісн. Київ. унів.. Сер. Юрид. науки. - Вип.36. - К., 1998. - С.10-15.
33. Волянська Г.М. Народний суверенітет та форми його реалізації в Україні: конституційно-правові аспекти. Дисертація к.ю.н.: 12.00.02. - К., 1995. - 229 с.
34. Воронова И.В. О некоторых правовых, социальных и политических аспектах гражданского общества // Проблеми законності. Вип.47. - Х., 2001. - С.231-235.
35. Гавриш С.Б. Демократический транзит в Украине: проблемы и перспективы // Вестник Междунар. славянского универ. - 1999. Т.2. - №3. - С.15-17.
36. Гайворонський В. Конституційний принцип верховенства права // Право України. - 2003. - №5. - С.26-30.
37. Гайєк Ф. Право, законодавство і свобода. Пер. з англ. - К., 2000. - 448 с.
38. Гаращук В.М. Про взаємозв’язок права, законодавства й законності // Проблеми законності. - Вип.48. - Х., 2001. - С.72-81.
39. Гегель Г.В. Философия права. Пер. с нем. / Ред. и сост. Д.А.Керимов, В.С.Нерсесянц. - М.: Мысль, 1990. - 524 с.
40. Гендерна експертиза українського законодавства (концептуальні засади) / Відп. ред. Т..М. .Мельник. - К.: Логос, 2001. - 120 с.
41. Георгіца А.З. Конституція України 1996 року: здобутки і проблеми реформування // Конституційне будівництво в Україні: теорія та практика: Матер. наук.-практ. конф., 1-3.06.2000, Закарпаття. - Ужг., 2000. - С. 124-131.
42. Гергелійник В.О. Правові проблеми становлення та функціонування конституційної юстиції України. Дисертація к.ю.н.: 12.00.02. - К., 1999. - 203 с.
43. Гетьман В.П., Килимник Ю.В. Що таке свобода і право у демократичній державі? Бесіди про Конституцію. - К., 1996. - 36 с.
44. Гіда Є.О. Загальнолюдські стандарти прав людини і забезпечення їх реалізації в діяльності міліції. Дисертація к.ю.н.: 12.00.01. - К., 2000. - 220 с.
45. Гнатовський М.М. Становлення та тенденції розвитку європейського правового простору. Автореф. дис. к.ю.н.: 12.00.11. - К., 2002. - 23 с.
46. Головатий С. Демократія в Україні ще тільки зароджується // Український часопис прав людини. - 1995. - №1. - С.10-13.
47. Головатий С. Конституційний процес: Україна на переході до демократії // Конституції нових держав Європи та Азії. - К., 1996. - С.523-529.
48. Головко А.А. Демократия - универсальное социальное явление в функционировании общества и государства // Європа, Японія, Україна: шляхи демократизації державно-правових систем. Матер. наук. конф. - К., 2000. - С.70-73.
49. Гончаренко О.В. Деякі питання взаємодії Конвенції про захист прав людини та національного законодавства // Адвокат. - 1997. - №4. - С.74-76.
50. Горбатенко В., Цвєтков В. Демократія, управління, бюрократія. - К.: Інст. держ. і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2001. - 344 с.
51. Граб В. Нашу всебічну допомогу радам визначено як методологічну // Віче. - 2002. -№6 (123). - С.30-33.
52. Громадська експертна рада. - Вісник №2 (8). - К., 2000. - С.8.
53. Громадські організації України: правові засади діяльності // Держава та суспільство: співпраця у законотворчості. - 1999. - №3. - 38 с.
54. Данілов С.О. Деякі особливості національного правового регулювання // Держава і право. Зб. наук. праць. - Вип.9. - К., 2001. - С.11-18.
55. Дашутін Г., Михальченко М. Український експеримент на теренах гуманізму. - К.: Парлам. вид-во, 2001. - 335 с.
56. Демиденко К.Є. Проблеми прийняття нового Цивільного кодексу України на сучасному етапі // Становлення правової держави в Україні: проблеми та шляхи вдосконалення правового регулювання. - Дніпропетр., 2001. - С.51-54.
57. Демократизация - основа революционных преобразований общества. - М.: ВЮЗИ, 1990. - 175 с.
58. Демократия и право в развитом социалистическом обществе. - М., 1979. - С.34.
59. Державотворення і правотворення в Україні: досвід, проблеми, перспективи / За ред. Ю.С.Шемшученка. - К., 2001. - 656 с.
60. Десять лет системной трансформации в странах ЦВЕ и России // Мир. экон. и межд. отнош. - 2000. - №5. - С.3-14.
61. Дещиця А.Б. Трансформація тоталітарного режиму в Україні: теорія та практика. Автореф. ... к.п.н. (23.00.01). - Л., 1995. - 23 с.
62. Дзодзиев В. Проблемы становления демократического государства в России. - М., 1996. - С.199-220.
63. Дімітров Ю.Д. Правова держава в контексті законотворення, судової і адміністративної реформ. Автореф. дис. к.ю.н.: 12.00.01. - Одеса, 1997. - 16 с.
64. Древаль Ю.Д. Парламентаризм і форма правління: світові стандарти, українські варіанти // Українська державність: становлення, досвід, проблеми: Зб. наук. статей. - Х.: Право, 2001. - С.55-57.
65. Євграфов П. Вплив Конституційного Суду на формування громадянського суспільства і правової держави // Юрид. вісник Укр.- 26.5-1.6.2001. - С.1-4.
66. Евграфов П.Б. Соотношение структуры советского права и структуры советского законодательства. Автореф. дис. к.ю.н.: 12.00.01. - Х., 1981. - 18 с.
67. Євграфов П.Б., Євграфова Є.П. Роль кодифікаційних актів у формуванні системи законодавства України // Систематизація законодавства в Україні: проблеми теорії і практики. - К., 1999. - С. 95.
68. Євдокимов В. Розвиток ідей правової держави в умовах тоталітаризму та переходу суспільства до демократії // Право України. - 1997. - №7. - С.3-4.
69. Євдокимов В., Селіванов А.С. Яка правова система має бути в державі? // Будуємо нову державу. - К., 1997. - С.47.
70. Журавський В.С. Політичний процес в сучасній Україні: політологічний аналіз. Автореф. дис. д.п.н.: 23.00.02. - К., 1996. - 37 с.
71. Журавський В. Суспільство перехідного типу: загальні характеристики системи// ООН і майбутні покоління / Матер. міжн. симпозіуму, присвяченому 50-річчю ООН. - К.: Логос, 1996. - С.41-44.
72. Журавський В. Щодо концептуальних засад майбутнього Закону «Про регламент Верховної Ради України» // Право України. - 2002. - №7. - С.56-59.
73. Забигайло В. Европейское право: мифический постулат или объективный ориентир развития законодательства Украины // Укр. часопис міжн. права. - 2001.- №1. - С.61-64.
74. Забігайло В.К. Право України в контексті його апроксимації до права Європейського Союзу // Укр.-європ. журнал міжн. та порівн. права. - Т.1. Вип.1. - К., 2000 - С.7-12.
75. Загальна теорія держави і права: Навч. посіб. / за ред. В.В.Копєйчикова. - К: Юрінком Інтер, 2000. - 320 с.
76. Задорецький В. Проблеми трансформації тоталітарного суспільства в демократичне в умовах незалежної України // Державність. - 1994. - №1-2. - С.8-9.
77. Задорожний О. Кожен має право... На його сторожі - справедливий суд // Президентський вісник. - 24.03.2001. - С.6.
78. Задорожня Л. Деякі проблеми відповідності бюджетного законодавства Конституції України // Укр. правовий часопис. - Вип.5. - К., 1999. - С.35-37.
79. Заєць А. Законодавча діяльність: деякі питання методології, теорії і практики // Укр. право. - 1995. - №1(2). - С.38.
80. Заєць А. Правовий характер Конституції та закону в контексті праворозуміння // Укр. часопис прав людини. - 1997. - №2. - С.7-18.
81. Заєць А. Територіальна організація влади в Україні: пошук оптимальної моделі продовжується // Укр.-європ. журнал міжн. та порівн. права. - Т.1. Вип.2. - К., 2001. - С.63-69.
82. Зайчук О.В. Деякі аспекти імплементації // Реферативний огляд чинного законодавства України. - К., 1996. - С.33-45.
83. Законодавство: проблеми ефективності / За ред. В.Б.Авер’янова, В.Н.Денисова, В.Ф. Сіренка, Я.М.Шевченко. - К.: Наук. думка, 1995. - 231 с.
84. Законодавство України. Каталог - 2001. - К.: Вид. ФОРУМ, 2001. У 3 томах. Т.1. - 861 с.; Т.2 - 687 с.
85. Запорожец А.М. Проблемы структуры права Украины // Правова система України: теорія і практика. Тези наук.-практ. конф. - К., 1993. - С.41-43.
86. Здіорук С..І., Бичек В.В. Проблеми функціонування політичних партій України в системі владних відносин: Монографія. - К.: НІСД, 2001. - 144 с.
87. Знаменский Г.Л. Законодательство, общество, государство // Правова система України: теорія і практика. Тези наук.-практ. конф. - К., 1993. - С.39-41.
88. Знаменський Г. Співвідношення загального і спеціального законодавства: методологічний аспект // Вісник Акад. прав. наук Укр. - 2003. - №1. - С.22-25.
89. Иванов А.В., Копыльцов В.Г. Формирование демократических институтов открытого общества и развитие рыночных реформ. - Апатиты, 2001. - 60 с.
90. Иванов О.Б. Право законодательной инициативы Президента в зарубежных постсоциалистических государствах // Право и политика. - 2002. - №7.-C.27-32.
91. Історія держави і права України. Підручник. Ч.2. / За ред. акад. А.Й.Рогожина. - Х.: Основа, 1996. - 480 с.
92. Камінський А. Україна на перехідному етапі. - Мюнхен, 1990. - 624 с.
93. Камлик М.І., Невмержицький Є.В. Корупція в Україні. - К., 1998. - 187с.
94. Кампо В. Актуальні проблеми впровадження адміністративної реформи // Укр. правовий часопис. Вип.5. - К., 1999. - С.9-14.
95. Кампо В. Європейська модель місцевого самоврядування: проблеми і перспективи її реалізації в Україні // Укр.-європ. журнал міжн. та порівн. права. - Т.1. Вип.2. - К., 2001. - С.71-82.
96. Кампо В. Реформи: принцип сполучених посудин // Віче. - 1995. - №6. С.13-15.
97. Капіца Ю. Проблемні питання гармонізації законодавства України з міжнародно-правовими нормами // Укр. прав. часопис. - Вип.5.- К., 1999. - С.53.
98. Карась А. Розвиток демократії як здійснення громадянського суспільства // Монологи в універсумі. Актуальні проблеми сучасної України. - Л.: Універсум, 2000. - С.7-15.
99. Керимов А.Д. Изъяны демократии и возможные пути их преодоления // Право и политика. - 2002. - №4. - C. 37-45.
100. Керимов Д.А. Законодательная техника. - М.: НОРМА, 1998.- 127 с.
101. Кириченко Л. Народовладдя у системі найважливіших соціальних зв’язків українського суспільства // Юридический вестник. - 2001. - №3. - С.91-99.
102. Кириченко С.О. Шляхи формування громадянського суспільства і правової держави. - К.: Логос, 1999. - 84 с.
103. Кисельов Ю.Ю. Вдосконалення законотворчості як необхідна умова функціонування та розвитку сучасної державності (теоретико-правові проблеми) // Часопис Київ. університету права. - 2002. - №4. - С.21-27.
104. Ковальчук Т.І. Правова система в громадянському суспільстві // Правова система України: теорія і практика. Тези наук.-практ. конф. - К., 1993. - С.43-44.
105. Ковлер А.И. Кризис демократии? (Демократия на рубеже ХХІ века). - М., 1997. - С.22.
106. Козюбра М.І. Права і свободи людини і громадянина у новій Конституції України // Адвокат. - 1996. - №2. - С.3-6.
107. Козюбра М.І., Бурлай Є.В., Бобровник С.В. Теорія держави і права: деякі актуальні завдання // Правова держава. - Вип.1. - 1992. - С.12-17.
108. Козюбра М.І., Бурлай Є.В., Заєць А.П. Демократія і перебудова. - К.: Політвидав Укр., 1988. - 171 с.
109. Колодій А. До питання про політичний режим в Україні // Сучасність. - 1999. - №7-8. - С.84-96.
110. Колодій А.М. Конституція і розвиток принципів права України (методологічні питання). Автореф. дис. д.ю.н. - К., 1999. - 36 с.
111. Колодій А.М. Концепція розвитку законодавства України в умовах формування нової структури права // Концепція розвитку законодавства України. Матер. наук.-практ. конф. - К., 1996. - С.61-63.
112. Колодій А.М., Шакун В.І. Правова система - основа державно-правової реформи в Україні // Проблеми державно-правової реформи в Україні: Збірн. наук. праць. Вип.3. - К., 1997.- С.97.
113. Колодій А.М., Олійник А.Ю. Державне будівництво і місцеве самоврядування: Навч. посіб. - К.: Юрінком Інтер, 2000. - 304 с.
114. Коментар до Конституції України. - К., 1996. - 376 с.
115. Комісарчук Ю. Нерозв’язані проблеми законодавства України // Право України. - 2000. - №12. - С. 64-65.
116. Конончук С.Г., Ярош О.А. Розвиток демократії в Україні: 1999 рік. (Сер. «Демократія в Україні») - К.: УНДПД, 2000. - 256 с.
117. Конституція незалежної України: У 3 кн. / Під ред. С.Головатого. - К.: Право, 1995. - Кн. 1.: Документи, коментарі, статті. - С.42-43.
118. Концепція розвитку законодавства України на 1997-2005 роки. - К., 1997. - 122 с.
119. Копєйчиков В.В. Гуманизм советской демократии. - К., 1989. - 156 с.
120. Коростей В. Господарсько-правовий механізм трансформації України // Право України. - 2002. - №10. - С.93-96.
121. Коростей В. Правові проблеми національної демократії // Право України. - 2003. - №1. - С.123-126.
122. Коростей В. Якою бути національній теорії держави і права? // Право України. - 2001. - №7. - С.23-26.
123. Костицький В. Конституція України 1996 року - модель Української держави // Право України. - 2001. - №8. - С.16-20.
124. Коташевський О. Окремі недоліки нового Кримінального кодексу України // Право України. - 2002. - №11. - С.97-100.
125. Котелевская И.В. Закон и подзаконный акт // Журнал российского права. - 2000. - №2. - С.34.
126. Коцюба О.П. Проблеми формування правової системи і законодавства України // Правова система України: теорія і практика. Тези наук.-практ. конф. - К., 1993. - С.10-14.
127. Кремень В., Табачник Д., Ткаченко В. Україна: альтернативи поступу (критика історичного досвіду). - К., 1996. - 793 с.
128. Кремень В., Ткаченко В. Україна: шлях до себе. Проблеми суспільної трансформації. - К., 1999. - С.243.
129. Кресіна І., Перегуда Є. Політична реформа: проблеми і перспективи // Віче. - 2003. - №4. - С.12-15.
130. Крестовська Н. Становлення ювенального права України // Юридичний вісник. - 2001. - №3. - С.100-104.
131. Кривенко Л. Делеговане законодавство. Дзеркало і задзеркалля // Віче. - 2002. - №6(123). - С.9-16.
132. Кузнецова Е.Н. Пути демократизации советского политического режима // Демократия и законность: проблемы развития и соотношения. Межвуз. сборник - Самара, 1991. - С.36-42.
133. Курас І. Між авторитарним минулим і демократичним майбутнім // Уряд. кур’єр. - №146. - 15.08.2001 р. - С.4.
134. Курас І. Політичні трансформації сучасного суспільства // Концептуальні засади реформування політичної системи в Україні: Матер. «круглого столу». - К, 2001. - С.6-13.
135. Лавринович О.В. Виборче законодавство України та проблеми його вдосконалення. Автореф. дис. к.ю.н.: 12.00.02. - К., 2001. - 16 с.
136. Левакин И.В. Современная российская государственность: проблемы переходного периода // Государство и право. - 2003. - №1. - С. 5-12.
137. Левченков А.И. Криминализация общественных отношений в пост-социалистический период и проблемы законотворчества в Украине // Проблеми вдосконалення законодавства та практики його застосування з урахуванням прогнозу злочинності / Вісн. Луган. інст. внутр. справ. - Луг., 2000. - С.194-199.
138. Лейпхарт А. Демократия в многосоставных обществах. Сравнительное исследование. - М., 1997. - С.20.
139. Лившиц Р.З. О легитимности закона // Теория права: новые идеи. Вып. четвертый. - М., 1995. - С.18-19.
140. Лисенков С.Л. Концепіця природного права і нормативізм: співвідношення і значення для законотворчої діяльності // Концепція розвитку законодавства України. Матер. наук.-практ. конф. - К., 1996. - С.70-71.
141. Лисенкова О.С. Вдосконалення системи законодавства України як складова державно-правової реформи // Державно-правова реформа в Україні. Матеріали наук.-практ. конф. - К., 1997 - С.73-76.
142. Лисенкова О.С. Система законодавства України: структурно-функціональна характеристика. Автореф. дис. к.ю.н.: 12.00.01. - К., 2001. -17 с.
143. Литвиненко С. Господарський кодекс: друг, товариш і брат підприємця // Галицькі контракти. - №28. - 9-15.07.2001. - С.10-11.
144. Ліщина І.Ю. Міжнародні договори як частина національного законодавства України: проблеми і перспективи // Проблеми законності: Респ. міжвід. наук. зб. - Вип.47. - Х., 2001. - С.3-7.
145. Личко Б.Т., Назаренко С.І. Демократія в контексті еволюції суспільства. - Х., 2000. - 100 с.
146. Лукьянова Е.А. Закон как источник советского государственного права. - М., 1988. - С.25.
147. Магазинер Я.М. Общая теория права на основе советского законодательства // Правоведение. - 1998. - №2. - С.72-79.
148. Макаренко Л.О. Демократизація громадянського суспільства // Європа, Японія, Україна: шляхи демократизації державно-правових систем. Матер. наук.-практ. конф. - К., 2000. - С.138-140.
149. Малеин Н.С. О законности в условиях переходного периода // Теория права: новые идеи. - Вып.4. - М., 1995. - С.26-32.
150. Малишева Н.Р. Законодавча реформа в галузі охорони навколишнього середовища: модель і стадії здійснення // Правова система України: теорія і практика. Тези наук.-практ. конф. - К., 1993. - С.332-335.
151. Мамутов В.К. Формировать законодательство, соответствующее собственным реалиям Украины // Правова система України: теорія і практика. Тези наук.-практ. конф. - К., 1993. - С.15-17.
152. Мартиненко П.Ф. Узагальнення практики взаємодії Конституції України і міжнародного права // Укр.-європ. журнал міжн. та порівн. права. - Т.1, вип.1. - К., 2000. - С.41-65.
153. Марцеляк О.В. Інститут місцевого омбудсмана: світові моделі // Часопис Київського університету права. - 2002. - №4. - С.84-87.
154. Марчук В.К. Україна: нова парадигма поступу. - К.: Аваллон, 2001. - 216 с.
155. Мацюк А. Громадянське суспільство - соціальна основа держави, влади і демократії // Українське право. - 1995. - №1(2). - С.24-34.
156. Медведчук В.В. Держава в умовах перехідного суспільства // Право України. - 1998. - №3. - С.9-13.
157. Медведчук В. Новий вимір демократії. - К.: Основні цінності, 2001. - 144 с.
158. Медведчук В. Питання ефективності чинного законодавства // Право України. - 1998. - №6. - С. 70.
159. Медведчук В.В. Про методологічні основи правової системи України та шляхи її вдосконалення // Вісн. Акад. прав. наук Укр. - №7. - Х.,1996. - С.36-42.
160. Мельник А.Я. Правонаступництво України стосовно двосторонніх міжнародних договорів СРСР // Держава і право. Збір. наук. праць. - Вип.9. - К., 2001. - С.450-459.
161. Мельник О.В. Конституційна відповідальність органів державної влади в Україні: питання систематизації законодавства // Актуальні проблеми вдосконалення національного законодавства України. - Вип.7. - К., 2001.- С.120-126.
162. Меркель А. Юридическая энциклопедия / перев. Ф.К.Зейделя. - С-Пб, 1902. - 256 с.
163. Миколенко О.М. Становлення інституту присяжних в Україні // Становлення правової держави в Україні: проблеми та шляхи вдосконалення правового регулювання / В.Жук, Е.Ільченко та ін.. - Дніпр., 2001. - С.109-114.
164. Мірошниченко М. Ідентичність - легітимність - правопорядок: до проблеми реформування правової системи України // Право України. - 2003. - №5. - С.31-35.
165. Музиченко П. Історія держави і права України: Навч. посіб. - К., 2001. - 430 с.
166. Мурашин О.Г. Аспекти прямого правотворчого процесу: особливості стадій // Держава і право. - Вип.8. - К., 2000. - С.112-117.
167. Муцький П.П. Проблеми і перспективи розвитку вітчизняного та міжнародного етнополітичного законодавства // Наук. вісник Диплом. акад. України. - 2000. - Вип.3. - С.154-162.
168. Нагребельний В.П., Оніщук М.В. Причини та шляхи подолання колізій у законодавстві України // Адвокат. - 1997. - №4. - С.47-48.
169. Назаренко Є.В. Запровадження в життя Конституції - головна мета сучасного етапу правової реформи державної влади // Конституція України - основа подальшого розвитку законодавства. Зб. наук. праць. - Вип.2. - К.,1997. -32-43 с.
170. Невичерпність демократії. - К.: Укр. письменник, 1994. - 174 с.
171. Неволин К. Энциклопедия законоведения. Сочин. в 2 т. - К., 1839. - 633 с.
172. Нерсесянц В.С. Наш путь к праву: от социализма к цивилизму. - М.: Рос. право, 1992. - 352 с.
173. Новаковський Л., Будзілович І. Земельна реформа в Україні продовжується // Право України. - 2001. - №1. - С.37-42.
174. Нор В., Грищук В. Права людини і правові проблеми роздержавлення правоохоронної діяльності // Вісн. Львів. унів. Сер. юридична. Вип.34.-1999. - С.56-67.
175. Оборотов Ю.Н. Традиции и новации в правовом развитии: Монография. - Од., 2001. - 160 с.
176. Общая теория государства и права. Академич. курс в 2-х т. Т.2. Теория права. - М., 1998. - С.232.
177. Общая теория права: Учеб. для юрид. вузов / Под ред. А.С. Пиголкина. - М., 1995. - 384 с.
178. Овчаренко І.М. Шляхи розвитку кодифікаційного законодавства в Україні // Систематизація законодавства в Україні: проблеми теорії і практики. - К., 1999. - С.182-183.
179. Окушева Р.Т. Особенности процедуры внесения изменений и дополнений в Конституцию Республики Казахстан: опыт и проблемы // Право и политика. - 2000. - №8. - C. 14-21.
180. Ольховський Б., Ольховський Є. Конституційні засади судової влади в умовах формування правової держави // Вісн. Акад. прав. наук Укр. - 2003. - №1. - С.45-51.
181. Онищук М.В. Система законодавства в сфері регулювання економічних відносин: проблеми типології // Правова система України: теорія і практика. Тези наук.-практ. конф. - К., 1993. - С.79-81.
182. Оніщенко Н.М. Загальна характеристика правової системи як інтегруючої категорії юридичної науки // Правова держава. - Вип.11. - К., 2000. - С.62-75.
183. Оніщенко Н.М. Правова система: проблеми теорії. Монографія. - К., 2002. - 352 с.
184. Опришко В. Актуальні проблеми парламентської реформи // Право України. - 2001. - №8. - С.21-25.
185. Опришко В.Ф. Державно-правова реформа: основи загальної концепції // Державно-правова реформа в Україні. Матер. наук.-практ. конф. - К., 1997 - С.8.
186. Опришко В.Ф. Конституційні основи розвитку законодавства України. - К., 2001.- 212 с.
187. Опришко В.Ф. Конституція України - основа системи національного законодавства // Правова держава. Вип.11. - К., 2000. - С.118.
188. Опришко В. Питання трансформації Європейського права в законодавство України // Право України. - 2001. - №2. - С.27-30.
189. Орзих М. Современный конституционализм: цель и средства конституционной реформы в Украине // Юрид. вестник. - 2001. - №3. - С.109-116.
190. От тоталитаризма к демократическому обществу: Научно-информационные сообщения / Сост. Ф.Раевская, М. Родин. - Рига, 1991. - 76 с.
191. Пацурківський П.С. Особливості розвитку сучасної української держави // Наук. вісник Чернів. унів. - 2001. Вип.105. Правознавство. - С.5-11.
192. Петров Р.А. Сближение хозяйственного законодательства Украины с законодательством Европейского Сообщества // Проблеми вдосконалення законодавства та практики його застосування з урахуванням прогнозу злочинності / Вісн. Луган. інст. внутр. справ. Ч.2. - Луг., 2000. - С.59-62.
193. Підопригора О., Харитонов Е. Римське право і майбутнє правової системи України // Вісн. Акад. прав. наук України. - №1 (16). - Х., 1999. - С.95-103.
194. Плавич В.П. Дослідження проблем діючого законодавства України в ринкових умовах // Проблеми і перспективи розвитку та реалізації законодавства України: Тези допов. наук.-практ. конф. - К., 2001. - С.74-76.
195. Платон. Законы. - М.: Мысль, 1999. - 831 с.
196. Плющ І.С. До проблеми удосконалення законодавства України: здобутки і борги парламентського року (соціально-економічний аспект) // Право України. - 2002. - №4. - С.3-11.
197. Погорєлов Є.В. Конституція України і структура національного законодавства України // Вісник Унів. внутр. справ. - 2000. - №10. - С.137-139.
198. Погорілко В.Ф. Основні фактори і закономірності становлення та розвитку правової системи України // Правова система України: теорія і практика. Тези наук.-практ. конф. - К., 1993. - С.23-27.
199. Погорілко В., Федоренко В. Хто п’є із джерела влади // Віче. - 2002, №6(123). - С.4-9.
200. Погребняк С.П. Колізії у законодавстві України та шляхи їх переборення. Дис. к.ю.н.:12.00.01. - Х.., 2001. - 201 с.
201. Погребняк С. Про колізії в законодавстві // Вісник Академії правових наук України. - 2003. - №1(32). - С.26-33.
202. Поленина С.В. Законотворчество в Российской Федерации. - М., 1996. - 145 с.
203. Политическая социология. - Ростов-на-Дону: Феникс, 1997. - 640 с.
204. Політичні режими сучасності та перехід до демократії / С.А. Давимука, А.Ф. Колодій, Ю.А. Кужелюк, В.І. Харченко. - Львів, 1999. - 168 с.
205. Полякова О.М. Політичні та державно-правові режими: теоретико-правові проблеми співвідношення // Держава і право. Зб. наук. праць. - №15. - К., 2002. - С. 35-41.
206. Популярна юридична енциклопедія / В.К.Гіжевський, В.В.Головченнко та ін. - К.: Юрінком Інтер, 2002. - 528 с.
207. Правова реформа в Україні (концепція). - К.: УПФ, 1996. - 32 с.
208. Правова основа нової політичної системи України / В.Журавський, А.Мацюк та ін. - К., 1996. - 136 с.
209. Правовая система социализма: В 2 кн. Кн.2: Функционирование и развитие. - М., 1987. - С.28-31.
210. Прилипко С.М. Шляхи вдосконалення соціального законодавства // Проблеми законності. Респ. міжвід. наук. зб. - Вип.42. - Х, 2000. - С.101- 106.
211. Прієшкіна О.В. Місцеве самоврядування в Україні та проблеми розвитку його правової бази // Держава і право. - Вип.9. - К., 2001. - С.167-172.
212. Проблемы общей теории права и государства: Учебник для вузов / Под ред. В.С.Нерсесянца. - М.: Изд. НОРМА, 2002. - 832 с.
213. Проскуріна О.О. Політична культура демократичного консенсусу: теорія, реалії й перспективи становлення в Україні // Держава і право. Зб. наук. праць. Вип.9. - К., 2001. - С.496-500.
214. Процюк І.В. Закон і його місце у правовій системі України // Нова Констиутція і проблеми вдос