НАУКОВЕ ОБҐРУНТУВАННЯ СИСТЕМИ ПРОФЕСІЙНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ЛІКАРІВ-ПЕДІАТРІВ ПОЛІКЛІНІЧНИХ ЗАКЛАДІВ

Короткий опис

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ
імені П. Л. ШУПИКА

На правах рукопису

ГОРАЧУК Вікторія Валентинівна

УДК 616-053

НАУКОВЕ ОБҐРУНТУВАННЯ
СИСТЕМИ ПРОФЕСІЙНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ
ЛІКАРІВ-ПЕДІАТРІВ ПОЛІКЛІНІЧНИХ ЗАКЛАДІВ

14.02.03 соціальна медицина

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Науковий керівник
Криштопа Борис Павлович,
доктор медичних наук, професор

Київ 2009

ЗМІСТ

ВСТУП...............................................................................................................4
РОЗДІЛ 1. Загальне та професійне здоров’я медичних працівників
як проблема (огляд літератури).12
1.1. Основні закономірності впливу трудової діяльності
на здоров’я працівника. Основні форми професійної дизадаптації.............12
1.2. Особливості медичної діяльності в сучасних суспільно-
історичних умовах. Потенційні чинники психоемоційної
напруги медичної праці..24
1.3. Сучасні управлінські підходи до збереження і відновлення
здоров’я працівника28
Висновки до розділу 1....31
РОЗДІЛ 2. Програма, матеріали, обсяг та методи дослідження.33
2.1. Системне обґрунтування основних структурних
компонентів програми.33
2.2. Методи обґрунтування чисельності вибіркової сукупності.................38
2.3 Визначення підходів до розробки анкет та вибору
тестових методик для психологічного дослідження41
Висновки до розділу 2.......44
РОЗДІЛ 3. Системне дослідження професійного «вигорання»
лікарів-педіатрів...46
3.1. Дослідження професійного «вигорання» лікарів-педіатрів
за даними соціологічного опитування...................46
3.2. Дослідження захворюваності з тимчасовою втратою
працездатності..51
3.3. Дослідження професійного «вигорання» методом
психологічного тестування.58
Висновки до розділу 3...71
РОЗДІЛ 4. Дослідження і оцінка впливу детермінант психоемоційної
напруги на формування професійного «вигорання» лікарів педіатрів...73
4.1. Характеристика демографічних показників та їх зв’язку з
складовими професійного «вигорання».................74
4.2. Соціально-економічні чинники психоемоційної напруги
та їх зв’язок з професійним «вигоранням»............88
4.3. Професійні чинники медичної праці та їх зв’язок
з феноменом «вигорання» лікарів-педіатрів.............93
4.4. Аналіз впливу соціально-психологічних чинників на розвиток
професійного «вигорання».111
Висновки до розділу 4 .................................................................................128
РОЗДІЛ 5. Наукове обґрунтування та розробка системи
професійної реабілітації лікарів-педіатрів поліклінічних закладів...131
5.1. Системний аналіз управлінської діяльності по збереженню
і відновленню здоров’я лікарів-педіатрів....131
5.2. Наукове обґрунтування системи професійної реабілітації
лікарів-педіатрів поліклінічних закладів..140
5.3. Експертна оцінка доцільності запропонованої системи
на місцевому рівні..153
5.4. Апробація системи професійної реабілітації лікарів-педіатрів
поліклінічних закладів та оцінка її ефективності ...156
Висновки до розділу 5......166
УЗАГАЛЬНЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ.169
ВИСНОВКИ180
ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ184
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...186
ДОДАТКИ.......206

ВСТУП

Забезпечення ефективного використання кадрового ресурсу організації шля-хом його захисту від ризиків, пов’язаних з несприятливими для здоров’я чинни-ками, задоволення потреб працівників, як внутрішніх «споживачів», у вироб-ничому середовищі, адаптованому до їх фізичних і психічних можливостей, є актуальною проблемою сучасного міжнародного, зокрема, медичного менед-жменту [29, 37, 60].
Медична професія здійснює численні шкідливі та небезпечні впливи на стан здоров’я медичного працівника, провідними з них законодавчо визнані психо­емоційна напруга та інтелектуальне навантаження, які відіграють роль профе­сійних стресорів [3, 8, 42, 70, 99, 117, 132].
Протягом останніх років реєструється зростання захворюваності з тимча­совою втратою працездатності спеціалістів медичної галузі, яка досягла 684,7 календарних днів на 100 працюючих, що наближує її до рівня у працівників промислових підприємств. Найвищі показники у 2006 р. зареєстровані в Луган­ській (854,1), Житомирській (842,1), Чернігівській (803,0), Запорізькій (766,8), Миколаївській (766,1), Київській (668,8) областях та в м. Києві (696,4). Провідні місця в її структурі займають хвороби органів дихання (199,8), травми та отру­єння в побуті (81,2), хвороби системи кровообігу (80,0), кістково-м’язової (57,1), сечостатевої систем (52,6), органів травлення (48,8) та нервової системи (35,2). Зокрема, по м. Києву рівень захворюваності медиків зростає щороку більш ніж на 5%, переважно за рахунок хвороб системи кровообігу, ендокрин-них захворювань, розладів психіки та поведінки [43].
Разом з тим серед медичних працівників з’являються нові форми патології, зумовлені впливом стресових, зокрема, професійних чинників, синдром «хро­нічної втоми», професійне «вигорання», які вже тривалий час вивчаються між­народною наукою, але недостатньо відомі в нашій країні [10, 59, 66, 138, 174, 178180].
Згідно визначенню ВООЗ (2001), «вигорання» розцінюється як стрес-реакція у відповідь на підвищені професійні вимоги і характеризується озна­ками фізичного та емоційного виснаження, погіршенням продуктивності робо­ти, втомою, безсонням, підвищеною схильністю до соматичних захворювань, розвитком залежності від алкоголю та психоактивних речовин, які вживаються з метою поліпшення самопочуття. В МКХ-10 вигорання шифрується Z73.0 «burnout».
Про необхідність дослідження проблеми професійного «вигорання», що призводить до негативних як фінансових, так і пов’язаних з ефективністю надання медичної допомоги наслідків, серед медичних працівників свідчать рекомендації ВООЗ та Європейського форуму медичних асоціацій (ЄФМА, Берлін, 79 лютого 2003 р.).
Ураження емоційної сфери, як складова феномену професійного «виго-рання», виявлені майже у 80% лікарів-психіатрів, психотерапевтів, психіатрів-наркологів, у 61,8% лікарів-стоматологів, серед 60,6% медичних сестер онко-логічних відділень пострадянських країн [21, 30, 61, 73, 81, 143]. Емоційне «виснаження» виявилось у 45,3% медиків Туреччини та 30,6% Іспанії [55].
Результати досліджень «вигорання» у медичних працівників наводяться в роботах Г. А. Робертс (1998), О. І. Богучарової (2004), Г. С. Нікіфорова (2003), П. І. Сидорова (2002), М. М. Скугаревської (2003), Л. М. Юр’євої (2004), De Mercato R. (1995), Pradham M., (1996), Felton J. S. (1998), однак вони залиша­ються поза увагою керівників різних управлінських рівнів медичної галузі, внаслідок чого відсутня обґрунтована стратегія управління професійними стре­совими ризиками для збереження і відновлення здоров’я медичного працівника, як складової якості кадрового ресурсу [65, 87, 121].
Практично кожний медичний працівник потерпає від професійного стресу, але серед представників численних лікарських спеціальностей особливе місце посідають лікарі-педіатри поліклінічних закладів. На первинному рівні медич-ної допомоги вони опікуються найменш захищеною соціальною групою насе-лення дітьми, стан здоров’я яких з року в рік погіршується, про що свідчить постійне зростання рівня їх захворюваності, нестабільний рівень дитячої інва-лідності, несталий показник малюкової смертності, погіршення показників фізичного розвитку [103-108]. Зростає соціальна складова професійної діяльності лікаря-педіатра: суспільство все більше звертає увагу на дитячу без-притульність, моральну і фізичну незахищеність дітей, що задекларовано в міжнародних («Конвенція ООН про права дитини», 1989) та вітчизняних (Закон України «Про охорону дитинства», 2001) правових актах. Разом з тим поси-люється напруженість кадрової ситуації в педіатричній мережі, зокрема, забезпеченість лікарями-педіатрами в дитячих поліклінічних закладах м. Києва знизилась з 17,90 у 2002 р. до 16,95 у 2006 р., Київської області відповідно з 13,7 до 10,2 на 10 тис. дитячого населення [див. 103, 108].
Отже, професійне навантаження лікаря-педіатра постійно збільшується, а зміст його діяльності ускладнюється, що стає сприятливим чинником для розвитку професійно зумовлених розладів здоров’я, зокрема, «вигорання».
Актуальність теми. Відсутність науково обґрунтованої управлінської сис­теми, спрямованої на збереження здоров’я медичних працівників та його від-новлення відповідно до характеру впливу професійного ризику напруженості праці, сучасні підходи до застосування профілактично-реабілітаційних техноло­гій, як найважливішого компоненту заходів по збереженню і відновленню здоров’я працюючого населення, обумовили актуальність даного дослідження, визначення його мети і завдань, проведення на прикладі професійної групи лікарів-педіатрів поліклінічних закладів м. Києва і Київської області.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисерта­ційна робота виконувалась відповідно плану виконання кандидатських дисерта­цій Національної медичної академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, а також у рамках науково-дослідної роботи «Вивчення соціальних детермінант популяційного здоров’я та управління ними» (державний реєстраційний номер 0105U000118).
Мета дослідження: наукове обґрунтування, розробка та впровадження системи професійної реабілітації лікарів-педіатрів поліклінічних закладів.
Завдання дослідження, зумовлені поставленою метою, передбачали:
- проведення системного аналізу сучасних вітчизняних і міжнародних наукових досліджень з проблеми загального та професійного здоров’я медич-них працівників;
- системне дослідження професійного «вигорання» у лікарів-педіатрів полі­клінічних закладів;
- визначення детермінант напруженості праці та їх зв’язку з формуванням професійного «вигорання» лікарів-педіатрів;
- здійснення системного аналізу управлінської діяльності по збереженню та відновленню здоров’я лікарів-педіатрів;
- визначення концептуальних підходів до розробки системи професійної реабілітації лікарів-педіатрів поліклінічних закладів;
- наукове обґрунтування, розробку та впровадження системи професійної реабілітації лікарів-педіатрів поліклінічних закладів, визначення її ефектив-ності.
Науковою базою дослідження стали п’ять дитячих поліклінік м. Києва Дарницького, Деснянського та Дніпровського районів, 25 дитячих консультацій Центральних районних лікарень Київської області.
Об’єкт дослідження: психоемоційне та соматичне здоров’я лікарів-педі-атрів, управлінська діяльність щодо його збереження та відновлення в умовах професійної діяльності.
Предмет дослідження: ознаки професійного «вигорання» (розлади сну, вегетативної та психоемоційної сфери, перевтома, хронічна захворюваність, за­хворюваність з тимчасовою втратою працездатності), детермінанти напруже-ності праці лікарів-педіатрів та їх вплив на розвиток «вигорання», управлінська діяльність по збереженню та відновленню здоров’я персоналу, зокрема, лікарів-педіатрів.
Методологічною основою дисертаційного дослідження стали інтегра-тивний та цільовий міждисциплінарний підхід, який спирався на соціально-гігієнічний аналіз, а також на методологічні фундаментальні положення філо-софських теорій цільової детермінації, основою якої для живих істот є мотиви; основні підходи до сучасного менеджменту, гігієни, фізіології, психології та соціології праці.
Методи дослідження. Системний підхід і системний аналіз на всіх етапах дослідження; статистичний метод для математичної обробки отриманих даних; соціологічний, як спосіб отримання інформації шляхом письмового опитування респондентів, зміст якого репрезентує проблему на певному емпіричному рівні; психологічного тестування, як стандартизованого методу самооцінки психо­емоційних і соматичних реакцій; моделювання, як прототип запропонованої системи професійної реабілітації у вигляді її схематичного зображення, а також окремих підсистем і елементів; експериментальний, як засіб перевірки ефектив­ності запропонованої системи шляхом створення «Кабінету охорони здоров’я співробітників»; експертних оцінок для підтвердження доцільності створення системи та оцінки її ефективності.
Наукова новизна отриманих результатів дослідження полягає в тому, що вперше в Україні:
- проведено соціолого-психологічне дослідження професійного «вигоран-ня», як специфічного соціально-психологічного та професійного феномену, а також його особливостей у лікарів-педіатрів поліклінічних закладів в катего-ріальному полі соціальної медицини;
- визначені детермінанти психоемоційної напруги, як шкідливого профе-сійного чинника, та особливості їх впливу на розвиток «вигорання» у лікарів-педіатрів поліклінічної мережі;
- запропоновані концептуальні підходи до наукового обґрунтування та розробки системи професійної реабілітації лікарів-педіатрів поліклінічних закладів.
Теоретичне значення роботи полягає в суттєвому доповненні теорії соціальної медицини в частині вчення про здоров’я працюючого населення, теорії цільової детермінації чинників ризику та управління ними для удо-сконалення охорони здоров’я відповідних професійних груп.
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що вони стали підставою для:
а) впровадження окремих елементів системи професійної реабілітації лікарів-педіатрів в амбулаторно-поліклінічних закладах Територіального ме-дичного об’єднання м. Києва «Лівобережне»;
б) розробки:
- профілактично-реабілітаційної інфраструктури оптимізації здоров’я ліка-рів-педіатрів на місцевому рівні;
- підходів керівника дитячої поліклініки до управління здоров’ям лікарів-педіатрів;
- програми та навчального плану післядипломної підготовки лікарів усіх фахів на циклах тематичного вдосконалення з оптимізації медичної праці шля­хом управління психоемоційною напругою;
в) внесення змін до програми та навчального плану циклу спеціалізації лікарів за спеціальністю «Організація і управління охороною здоров’я» і впро-вадження в навчальний процес курсу «Методи оптимізації праці персоналу шляхом управління психоемоційною напругою».
Результати дослідження:
- запропоновані Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я для використання при внесенні змін до законопроекту про зміни до Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» (2002 рік) (розділ «Со-ціальний та правовий захист медичних та фармацевтичних працівників»);
- запропоновані Міністерству охорони здоров’я України для використання при підготовці нової редакції Наказу «Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров’я» (2000) та «Кваліфікаційні характеристики професій працівників системи охорони здоров’я (2002);
- використані при підготовці наказу «Про оптимізацію системи медичного забезпечення співробітників закладів охорони здоров’я ТМО м. Києва «Ліво-бережне» (2008), яким започатковано організацію в амбулаторних закладах м.Києва «Кабінетів охорони здоров’я співробітників»;
- опубліковані в інформаційному віснику Київської міської профспілки працівників охорони здоров’я «Медик столиці»: «Синдром професійного «виго­рання» у медичних працівників» (№ 31(52), січень 2007 року), «Бережіться про­фесійних стресів» (№ 34 (55), квітень-травень 2007 року); «Про оптимізацію системи охорони здоров’я працівників медичної галузі» (№ 50 (71), січень, 2009);
- можуть бути використані: в навчальних програмах підготовки та удоско-налення управлінців охорони здоров’я усіх рівнів, лікарів, медичних психо-логів, спеціалістів із середньою медичною освітою; в практичній діяльності лі-карів закладів первинної медико-санітарної допомоги.
Особистий внесок здобувача. Дисертант особисто визначила мету та завдання дослідження, розробила його програму, обрала методи дослідження, виконала аналітичний огляд джерел наукової інформації по проблемі, власноруч сформувала базу даних, здійснила їх статистичну обробку та наукову інтер­претацію отриманих результатів, виявила комплекс чинників ризику психоемо-ційної напруги професійної діяльності лікарів-педіатрів поліклінік, науково об-ґрунтувала концептуальні підходи до формування системи професійної реабі­літації лікарів-педіатрів, експериментально підтвердила її доцільність та впрова­дила в діяльність амбулаторно-поліклінічних закладів Територіального медич-ного об’єднання м. Києва «Лівобережне», самостійно сформулювала всі розділи дисертації, висновки та практичні рекомендації.
Апробація результатів дисертації проходила на науково-практичній кон-ференції з міжнародною участю «Возрастная нейропсихология и нейропси-хиатрия» (19 лютого 2007 р., м. Київ) та на секційному засіданні IV з’їзду фахівців з соціальної медицини та організаторів охорони здоров’я (24 жовтня 2008 р., м. Житомир).
Публікації. За темою дослідження опубліковано 9 праць (6 одноосібних, 3 у співавторстві), з яких 6 у наукових фахових виданнях, зареєстрованих ВАК України, дві в інших виданнях, видано інформаційний лист.
Обсяг та структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, аналі­тичного огляду наукової літератури, програми, матеріалів, обсягу та методів до­слідження, трьох розділів власних досліджень та аналізу отриманих резуль­татів, їх узагальнення, висновків, практичних рекомендацій, списку викорис­таних джерел, додатків.
Основний текст дисертаційної роботи викладений на 150 сторінках маши­нописного тексту, містить 62 таблиці, 12 рисунків, 5 додатків.
Бібліографія включає 204 наукові праці, з них 173 вітчизняних авторів та авторів країн СНД, 31 зарубіжних авторів.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Комплексним соціально-гігієнічним дослідженням виявлені складові та особливості формування професійного «вигорання» лікарів-педіатрів поліклі­нічних закладів в залежності від впливу детермінант професійної психоемоційної напруги та встановлена недосконалість існуючих форм збереження та віднов-лення здоров’я лікарів, що потребувало наукового обґрунтування системи їх професійної реабілітації, впровадження якої довело свою медичну, соціальну та економічну ефективність, що й передбачалось метою і завданнями дослідження.
1. Встановлена наявність професійного «вигорання» у досліджених лікарів-педіатрів у вигляді складових розладів сну (кількісних у 43,7±2,4% лікарів, зокрема, у 45,7±2,9% міської та у 38,8±4,4% сільської вибірки, якісних відповідно у 80,1±2,0%, 78,0±2,4% та 85,1±3,2% педіатрів), порушень вегета-тивної сфери (у 89,6±1,5% лікарів, або у 88,7±1,9% педіатрів міста та 91,7±2,5% області), відчуття щотижневої перевтоми (відповідно у 35,7±2,4%, 40,3±2,9% та 30,2±4,3% опитаних), хронічних соматичних хвороб (у 80,0±2,4% педіатрів, або у 78,4±2,4% лікарів міської та 85,1±3,2% сільської вибірки), психоемоційних порушень (у 35,7±2,4% лікарів, або у 32,6±2,7% респондентів міста та 43,0±4,5% області), зростаючого рівня тимчасової непрацездатності.
2. Виявлено, що формування професійного «вигорання» у лікарів-педіатрів відбувалось через три фази: «напруги» внаслідок впливу професійних стресорів (властива 34,2±2,9% лікарів, зокрема, 32,1±3,6% лікарів міста та 37,9±5,0% області), «резистенції» до стресових подразників (відповідно у 65,4±3,0%, 63,0±3,8% та у 69,5±4,7% педіатрів), «виснаження» (у 24,6±2,7% респондентів, а саме, у 23,0% міських лікарів та у 27,4% їх сільських колег), що засвідчило активний розвиток «вигорання» та охоплення ним загалом 89,3±1,8% дослід-жених.
3. Показано, що в якості механізмів психологічного захисту у відповідь на дію професійних стресорів лікарі-педіатри застосовували різноманітні форми обмеження емоційного внеску у професійне спілкування: вибіркове обмеження емоцій (71,5±2,8% педіатрів, або 71,5±3,5% міських та 71,6±4,6% сільських лікарів), скорочення їх обсягу (відповідно 62,3±3,0%, 61,8±3,8% та 63,2±4,9% респондентів), особистісну відстороненість від пацієнтів (відповідно 33,1±2,9%, 31,5±3,6% та 35,8±4,9% досліджених) та дефіцит позитивних емоцій (29,6±2,8%, 25,5±3,4% та 36,8±4,9% лікарів), які стали причинами незадоволеності пацієнтів (їх батьків) медичною допомогою, висловленою у 45,6±1,6% звернень, зокрема, у 46,5±1,9% міських та 43,6±2,9% сільських заявників.
4. Встановлені провідні чинники розвитку складових «вигорання», якими виявились: низький рівень матеріальної мотивації (у 98,3±0,6% лікарів, а саме, у 97,9±0,8% респондентів міста та 99,2±0,8% області), стаж роботи понад 15 років (відповідно у 79,1±2,0%, 75,9±2,5% та 86,8±3,1% лікарів), стресовий характер професійного спілкування (відповідно у 91,0±1,4%, 89,7±1,8% та 94,2±2,1% респондентів), виробниче перевантаження (загалом у 75,7±2,1% лікарів, або у 74,2±2,6% міських педіатрів та 79,3±3,7% їх сільських колег), незадоволеність умовами праці на робочому місці (відповідно у 60,0±2,4%, 65,6±2,8% та 46,3±4,5% лікарів) та режимом праці і відпочинку (у 28,6±2,2% респондентів, або у 25,4±2,6% лікарів міської та 36,4±4,4% сільської вибірки), окремі індивіду-альні властивості емоційної сфери лікаря, зокрема, невротичність (у 62,5±3,6% лікарів міста та 61,4±5,8% області), депресивність (відповідно у 35,8±3,6% та у 31,4±5,5%), низький рівень комунікативних якостей (відповідно у 55,7±3,7% та у 45,7±6,0% лікарів), переважання рис фемінізму (у 68,2±3,5% лікарів міської та 55,7±5,9% сільської вибірки).
5. З’ясовано, що існуючий стан збереження і відновлення здоров’я лікарів-педіатрів поліклінічних закладів обмежував їх можливості уникнути негативного впливу чинників професійної діяльності. Найбільш недосконалими виявились законодавчі механізми компенсації психоемоційної напруги (низький рівень заробітної плати, соціальна нерівність матеріальної мотивації, відсутність сталої системи цільових виплат, системи пільг щодо пенсійного забезпечення), система організації профілактичних і попередніх медичних оглядів (обмеженість їх доступності, невідповідність обсягів етіопатогенетичним механізмам стресу), рі-вень інформаційного забезпечення керівників педіатричних поліклінічних закла-дів щодо стану здоров’я персоналу та форми їх кадрової роботи по його збере-женню й відновленню.
6. Виявлені психоемоційні, соматичні та поведінкові розлади у досліджених та чинники, які їх обумовлюють, а також недоліки в управлінні професійною психоемоційною напругою обумовили необхідність наукового обґрунтування та розробки якісно нової системи збереження і відновлення здоров’я лікарів-педіатрів на державному, галузевому і місцевому рівнях, в основу якої поклада-лись рекомендації ВООЗ та Європейського форуму медичних асоціацій (2003) щодо «вигорання» у медичних працівників та його наслідків для здоров’я медич-ного персоналу і ефективності медичної допомоги, а також результати власних досліджень та експертних оцінок.
7. Особливістю запропонованої системи стало поєднання раніше існуючих структурних елементів (державні, галузеві та місцеві органи охорони здоров’я), функціонально удосконалених складових (система профілактичних медичних оглядів лікарів-педіатрів поліклінічних закладів, кадрова робота керівників дитя-чих поліклінік в частині управління здоров’ям персоналу) та двох якісно нових підсистем «Кабінету охорони здоров’я співробітників» та підсистеми інформа-ційно-навчального забезпечення лікарів-педіатрів, які сумісно з потужностями дитячої поліклініки представили профілактично-реабілітаційну інфраструктуру, спроможну оптимізувати їх стан здоров’я в процесі трудової діяльності за рахунок профілактичних і реабілітаційних організаційних технологій.
8. Профілактично-реабілітаційними організаційними технологіями визна­чені: охоплення лікарів-педіатрів цільовими профілактичними медичними огля­дами, формування груп їх диспансерного спостереження, зокрема, «групи ризи-ку» по розвитку професійного «вигорання», організація превентивного і віднов-лювального лікування, яке співвідноситься з патогенезом впливу стресових чинників, а також управлінська діяльність керівника дитячої поліклініки в частині профілактики виробничого стресу у лікарів-педіатрів і забезпечення заходів з відновлення їх психофізичного стану безпосередньо в дитячій поліклініці.
9. Впровадження окремих елементів запропонованої системи в діяльність лікувально-профілактичних закладів Територіального медичного об’єднання м. Києва «Лівобережне» призвело до достовірного зменшення кількості лікарів у фазах «вигорання» «напруги» (з 24,3±5,0% до 10,8±3,6%) та «резистенції» (з 70,3±5,3% до 54,1±5,8%) (р<0,05), вперше виявлених у 2008 р. хронічних захво-рювань у 26,3±4,5% педіатрів за даними цільових профілактичних медичних оглядів, зменшення кількості випадків непрацездатності з 0,91±0,1 до 0,56±0,1 і робочих днів непрацездатності з 9,9±0,3 до 5,9±0,3 на одного працюючого (р<0,05).
10. Задоволеність роботою «Кабінету охорони здоров’я співробітників» висловили 96,8±1,8% лікарів-педіатрів, інформаційно-навчальними формами роботи 100,0%, управлінськими заходами керівників дитячих поліклінік 82,1±3,9% респондентів. Питома вага звернень громадян з приводу незадо-воленості медичною допомогою дітям зменшилась з 45,6±2,5% до 36,6±2,5% (р<0,05); сумарний економічний ефект по оплаті листів непрацездатності та за рахунок скорочення днів госпіталізації лікарів-педіатрів склав у 2008 р. 29950,6 грн.
11. Доцільність впровадження «Кабінету охорони здоров’я співробітників» в структуру діяльності поліклініки для дорослих схвалили 100,0% експертів, най-вищу оцінку за десятибальною шкалою отримала профілактична спрямованість системи професійної реабілітації лікарів-педіатрів (9,9±0,7 балів), а також її до-ступність (9,8±0,8 балів) і комплексність (9,7±1,1 балів), можливість охоплення не менш як 95,0% лікарів-педіатрів профілактичними і відновлювальними заходами (9,5±1,4 бали), підвищення їх освітнього рівня (9,0±2,0 балів).
12. Запропонована і апробована на практиці система професійної реабілітації лікарів-педіатрів поліклінічних закладів не потребує значних економічних затрат і може бути рекомендована до впровадження в закладах первинної медико-санітар-ної допомоги.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Результати дослідження дозволяють рекомендувати:
1. Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я:
1.1. Внести доповнення наступного змісту до законопроекту про зміни до Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» (2002) (розділ «Соціальний та правовий захист медичних та фармацевтичних праців-ників»):
- медичний, фармацевтичний працівник має право на гідне ставлення до се-бе з боку пацієнтів, їх родичів (представників), колег, керівників закладу, де від-бувається їх професійна діяльність, судовий захист професійної честі і гідності;
- медичний, фармацевтичний працівник має право отримувати медичний та психологічний супровід за місцем роботи для попередження розвитку емоцій-ного та фізичного виснаження внаслідок професійної діяльності;
- відновити дію статті 77, п. «ж» про встановлення в державних закладах охорони здоров’я посадових окладів, не нижчих від середньої заробітної плати працівників промисловості.
2. Міністерству охорони здоров’я України:
2.1. Внести зміни до Наказу МОЗ України «Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров’я» (2000) наступного змісту:
- передбачити в структурі багатопрофільних поліклінічних закладів для дорослого населення «Кабінети охорони здоров’я співробітників» відповідно до Положення;
- при визначенні їх штатних нормативів керуватись існуючими нормами навантаження на прийомі лікаря-терапевта поліклініки;
- при визначенні штатних нормативів лікарів-психологів медичних закладів врахувати рекомендований обсяг їх функціональних обов’язків стосовно психо-логічного супроводу медичного персоналу, який перебуває під наглядом «Кабінету охорони здоров’я співробітників».
2.2. Внести до Наказу МОЗ України «Кваліфікаційні характеристики про-фесій працівників системи охорони здоров’я» (2002) доповнення наступного змісту:
- лікар-психолог здійснює психологічний супровід медичного персоналу лі-кувально-профілактичного закладу у відповідності з покладеними функціональ-ними обов’язками.
3. Головним лікарям амбулаторно-поліклінічних закладів для доросло-го та дитячого населення:
3.1. Вишукати можливості для запровадження системи професійної реабілі­тації лікарів-педіатрів поліклінічних закладів, зміст якої викладено в інформа­ційному листі.
4. Вищим медичним навчальним закладам і закладам післядипломної медичної освіти:
4.1. Доповнити програми навчання студентів усіх спеціальностей розділами з питань психогігієни медичної праці.
4.2. Запровадити для лікарів усіх фахів навчання на циклах тематичного удосконалення з питань профілактики та методів відновлення розладів психо-фізичного здоров’я внаслідок шкідливого впливу професійних ризиків медичної професії.

CПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. АбабковВ. А. Адаптация к стрессу. Основы теории, диагностики, те-рапии / В. А. Абабков, М. Перре. СПб. : «Речь», 2004. 166с.
2. Аболин Л. М. Психологические механизмы эмоциональной устойчи-вости человека // Л. М. Аболин. Казань : КГУ, 1987. С. 70.
3. Авхименко М. М. Некоторые факторы риска труда медика / М. М. Авхименко // Медицинская помощь. 2003. № 2. С. 2529.
4. Андреева Г. М. Социальная психология : учебник. для вузов / Г. М. Андреева // М. : «Аспект Пресс», 2000. С. 71.
5. Анохин П. К. Внутреннее торможение как проблема физиологии / Анохин П. К. Москва : «Медгиз», 1958. 472 с.
6. Астахов А. Р. Кадровая проблема : правовые вопросы и пути реали-зации / А. Р. Астахов // Экономика здравоохранения. № 3. 2004. С. 3134.
7. Ахметшин Р. Л. УК в медицине : взгляд врача на составы престу-плений в медицинской сфере / Ахметшин Р. Л. Донецк : издатель Заславский А. Ю., 2007. 56 с.
8. Безносов С. П. Профессиональная деформация личности / Безносов С. П. СПб. : «Речь», 2004. 271 с.
9. Богомаз В. М. Вплив індивідуальних чинників на можливості профе-сійного розвитку за оцінкою практичних лікарів / В. М. Богомаз // Вісник соці-альної гігієни та організації охорони здоров’я України. 2007. № 2. С. 2024.
10. Богучарова О. І. Здоров’я особистості у психологічній перспективі : [монографія] / О. І. Богучарова // К. : Київський національний університет імені Тараса Шевченка, інститут післядипломної освіти, 2004. С. 203214.
11. Бойко В. В. Энергия эмоций в общении: взгляд на себя и других / В. В. Бойко // М. : «Филинъ», 1996. С. 133153.
12. Бондаренко А. Ф. Психологическая помощь: теория и практика / Бондаренко А. Ф. М : «Класс», 2001. 336 с.
13. Брайт Д. Стресс : теории, исследования, мифы / Д. Брайт, Ф.Джонс СПб. : ПРАЙМ ЕВРОЗНАК, 2003. 352с.
14. Бурлачук Л. Ф. Психодиагностика : учебник [для вузов] / Бурла­чукЛ. Ф. Питер, 2003. 352 с.
15. Весельський В. Л. Закономірності змін стану здоров’я населення України / В. Л. Весельський // Україна. Здоров’я нації. 2007. № 2. С. 1620.
16. Витяги з норм конвенцій Міжнародної організації праці щодо права на участь організацій працівників у вирішенні трудових і соціально-економічних питань / [упорядкув. Ірина Науменко]. К. : «Профінформ» ФПУ, 2008. 92 с. (Бібліотечка голови профспілкового комітету, №12 (9798). 2008).
17. Водопьянова Н. Е. Психическое «выгорание» и качество жизни / Н. Е. Водопьянова, Е. С. Старченкова // Психологические проблемы самореали-зации личности ; под ред. Л. А. Коростылевой. [Вып. 6]. СПб. : СПбГУ, 2002. С. 2839.
18. Водопьянова Н. Е., Старченкова Е. С. Синдром выгорания : диагнос-тика и профилактика / Н. Е. Водопьянова, Е. С. Старченкова. СПб. : Питер, 2005. 336 с.
19. Водяник А. О. Умови, показники та критерії стимулювання дотри-мання нормативних вимог охорони праці на підприємстві / А. О. Водяник // Про-блеми охорони праці в Україні : зб. наук. пр. Київ : [б. в.], 2000. С. 114115.
20. Войтович М. В. Особливості конструювання технологій психоло-гічної допомоги в організаціях / М. В. Войтович // Актуальні проблеми психо-логії. К. : Інститут психології ім. Г. С. Костюка АПН України, 2002 . .
Том. 1. : Соціальна психологія, психологія управління, організаційна психо-логія. Ч. 6. С. 259264.
21. Гавриленко М. А. К вопросу о развитии синдрома «выгорания» у врачей психиатровпсихотерапевтов / М. А. Гавриленко // Архів психіатрії. 2002. № 4. С. 192195.
22. Горго Ю. П. Психофізіологія (прикладні аспекти) : навч. посіб. / Гор-го Ю. П. ; [відп. ред. І. В. Хронюк] К., 1999. 128 с.
23. Грандо А. А. Врачебная этика / А. А. Грандо, С. А. Грандо. К. : РИА «Триумф», 1994. 256 с.
24. Гринберг Д. Управление стрессом / Гринберг Д. Спб. : «Питер», 2002. 495 с.
25. Гук А. Дотримування прав медиків в Україні міф чи замовчування проблеми? / А. Гук // Український медичний вісник. Therapia. 2007. № 11/11. С. 511.
26. Демьянов Ю. Г. Основы психопрофилактики и психотерапии: краткий курс / Демьянов Ю. Г. М. : «Сфера», 2004. 128 с. (Серия «Библиотека практического психолога»).
27. Децик О. Аналіз проблем здоров’я жінок в пери- та постменопаузі як доказове підґрунтя потреби в медико-соціальній допомозі / О. Децик // Соціаль-на політика, соціальна робота й охорона здоров’я : як Україні досягти Європей-ського рівня якості послуг? : зб. тез конф. [за заг. ред. Т. Семигіної]. К. : «Сфера», 2007. С. 192195.
28. Дмитриева Т. Б. Социальный стресс и психическое здоровье / Т. Б. Дмитриева, А. И. Воложин. Москва : ГОУ ВУНМЦ МЗ РФ, 2001. 248 с.
29. Доклад о состоянии здравоохранения в мире 2000 г. : «Системы здравоохранения : улучшение деятельности» / [ред. Angela Haden, Barbara Com-panini]. WHO, 2000. 232 c.
30. Дурягина Л. Х. Влияние эмоционального стресса на врачастомато-лога и методы его устранения / Л. Х. Дурягина // Таврический журнал психи-атрии. 2002. Т. 6. № 1 (18). С. 5758.
31. Дьяченко М. И. Психология : словарьсправочник / М. И. Дьяченко, Л. А. Кандыбович. Мн. : «Хэлтон», 1998. 399 с.
32. Європейська соціальна хартія (1996) / Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2007. № 51. 49 с.
33. Зайцев В. М. Прикладная медицинская статистика : учебное пособие / Зайцев В. М., Лифляндский В. Г., Маринкин В. И. [2е изд.]. СПб : «ФОЛИ-АНТ», 2006. 432 с.
34. Зайчик А. Ш. Патофизиология : в 2 т. : [учебник для студ. медВУЗов] / А. Ш. Зайчик, Л. П. Чурилов. СПб. : ЭЛБИ-СПб, 2005 . .
Т. 1. Общая патофизиология (с основами иммунопатологии) изд. 3-е, доп. и перераб. 2005. 656 с.
35. Зайчикова Т. В. Соціально-психологічні детермінанти синдрому «професійного вигорання» у вчителів : дис. кандидата психол. наук : 19.00.05 / Зайчикова Тетяна Вікторівна. Київ, 2005. 140 с.
36. Запорожан В. М. Біоетика / В. М. Запорожан, М. Л. Аряєв К. : «Здоров’я», 2005. 288 с.
37. Зюков О. Л. Сучасні підходи до визначення змісту поняття «Якість медичної допомоги» / О. Л. Зюков // Охорона здоров’я України. 2007. № 34. С. 5459.
38. Изард К. Е. Психология эмоций / Изард К. Е. ; пер. с англ. Спб. : Питер, 2002. 460 с.
39. Ильин Е. П. Мотивация и мотивы / Е. П. Ильин // СПб. : Питер, 2000. С. 426.
40. Ильин Е. П. Психофизиология состояний человека / Ильин Е. П. СПб. : Питер, 2005. 412 с.
41. Исследования синдрома «выгорания» у лиц диспетчерского состава по управлению воздушным движением / Г. Ю. Пышнов, К. А. Атыхтин, Я. В. Кудиевский [и др.] // Гигиена труда : сборник 34 в 2 т. Киев : [б. изд.], 2003 .
Т. 2. 2003. С. 476483.
42. Ільницький Р. І. Соціально-психологічні особливості праці лікаря-спеціаліста в сучасних умовах / Р. І. Ільницький // Охорона здоров’я України. 2007. № 1. С. 184.
43. Інформація про роботу міської Ради профспілки працівників охорони здоров’я за 2007 рік / Київська міська Рада профспілки працівників охорони здоров’я. Київ : [б. в.], 2008. 111 с.
44. Кемпински А. Екзистенциальная психиатрия : пер. с польск. / А. Кемпински // Москва Санкт-Петербург : «Совершенство, Университет-ская книга», 1998. С. 202219.
45. Климов Е. А. Психология профессионала / Климов Е. А. Москва Воронеж : [б. изд.], 1996. 400 с.
46. Клищевская М. В. Профессионально-важные качества как необхо-димые и достаточные условия прогнозирования успешности деятельности / М. В. Клищевская, Г. Н. Солнцева // Вестник Московского университета : серия 14 : психология. 1999. № 4. С. 6165.
47. Комплексная профилактика заболеваний и реабилитация больных и инвалидов : учебное пособие / В. А. Лисовский, С. П. Евсеев, В. Ю. Голофеев-ский, А. Н. Мироненко. М. : «Советский спорт», 2001. 320 с.
48. Конечный Р. Психология в медицине / Р. Конечный, М. Боухал // Прага : «Авиценум», 1983. C. 247.
49. Корнацький В. М. Проблеми здоров’я суспільства і продовження життя / Корнацький В. М. Київ : [б. в.], 2006. 136 с.
50. Коробкова С. Н. Этика делового общения : текст лекций / Коробкова С. Н. СПбГУАП. СПб., 2001. 45 с.
51. Корольчук М. С. Психодіагностика : навч. посіб. / М. С. Корольчук, В. І. Осьодло. К. : Єльга. НікаЦентр, 2004. 400 с.
52. Корольчук М. С. Психофізіологія діяльності : підручник [для студ. вищ. навч. закл.] / Корольчук М. С. К. : Ельга, НікаЦентр, 2004. 400 с.
53. Корольчук М. С. Соціально-психологічне забезпечення професійної діяльності : навч. посіб. / М. С. Корольчук // К. : Ельга. НікаЦентр, 2006. С. 457465.
54. Косарев В. В. Профессиональные заболевания медицинских работ-ников : [монография] / Косарев В. В. Самара, 1998. 200 с.
55. Кравчук В. В. Синдром «професійного вигорання» як індикатор порушення здоров’я працівників окремих спеціальностей / В. В. Кравчук, В. В. Кальниш, А. І. Єна // Охорона здоров’я України. 2005. № 12. С. 2832.
56. Криштопа Б. П. Медична допомога і ринок : проблеми менеджменту / Криштопа Б. П. Київ: [б. в.], 1996. 118 с.
57. Куликов Л. В. Психологическое исследование : практикум по психо-диагностике / Куликов Л. В. 6е изд. СПб. : «Речь», 2002. 184 с.
58. Кундиев Ю. И. Медицина труда пятидесятилетний опыт / Ю. И. Кундиев // К. : «Авиценна», 2002. С. 7684.
59. Кундієв Ю. І. Інститут медицини праці АМН України за роки незалежності / Ю. І. Кундієв, В. І. Чернюк // Гигиена труда : сборник 34 в 2 т. Киев : [б. изд.], 2003 . .
Т. 1. 2003. С. 2728.
60. Кучеренко В. З. Проблемы рисков в здравоохранении и безопасная медицинская практика / В. З. Кучеренко // Охорона здоров’я України. 2008. № 4 (32). С. 5556.
61. Ларенцова Л. И. Синдром «эмоционального выгорания» (burnout) у врачей-стоматологов / Л. И. Ларенцова, Ю. М. Максимовский, Е. Д. Соколова // Новая стоматология. 2002. № 2. С. 97−99.
62. Леонова А. Б. Психодиагностика функциональных состояний чело-века / Леонова А. Б. М. : Изд-во Московского ун-та, 1984. 200 с.
63. Лехан В. Системы здравоохранения в переходном периоде. Украина / В. Лехан, В. Рудой, Э. Нолт // Копенгаген : [б. изд.], 2004. С. 93103.
64. Лисенюк В. П. Сучасні стандарти та критерії у реабілітаційній медицині / В. П. Лисенюк, І. З. Самосюк, А. К. Кожанова // Медична реабілі-тація, курортологія, фізіотерапія. 2000. № 2. С. 4851.
65. Лисицын Ю. П. Общественное здоровье и здравоохранение : учеб-ник / Ю. П. Лисицын, Н. В. Полунина // М. : Медицина, 2002. С. 382388.
66. Лобода М. В. Хвороби дезадаптації в практиці відновлювальної медицини : синдром хронічної втоми, фіброміалгія, синдром менеджера / Лобода М. В., Бабов К. Д., Стеблюк В. В. К. : НАУ, 2004. 200 с.
67. Лукашевич Н. П. Психология труда / Лукашевич Н. П., Сингаевская И. В., Бондарчук Е. И. К. : «МАУП», 2004. 112 с.
68. Максименко С. Д. Експериментальна психологія (дидактичний теза-урус) : навч. посіб. / С. Д. Максименко, Е. Л. Носенко [2-ге вид., стереотип.]. К. : «МАУП», 2004. 128 с.
69. Максименко С. Д. Общая психология : [учебник] / Максименко С. Д. М. : «Рефл-бук», «Ваклер», 2000. 528 с.
70. Максимова Т. М. Современное состояние, тенденции и перспек-тивные оценки здоровья населения / Т. М. Максимова // М. : «ПЕРСЭ», 2002. С. 151163.
71. Марищук В. Л. Поведение и саморегуляция человека в условиях стресса / Марищук В. Л. Спб. : «Сентябрь», 2001. 260 с.
72. Маслоу А. Мотивация и личность / Маслоу А. Спб. : «Питер», 2003. 352 с.
73. Материалы VI Российской онкологической конференции 2628 ноября 2002 г., г. Москва [Электронный ресурс] / Режим доступа к докум. :
http: //www.rosoncoweb.ru /library/ 6th_conf /index.htm. Название с экрана.
74. Матюхин В.