Наумов Олександр Борисович. Розвиток і ефективність агротекстильного виробництва в Україні: теорія, методологія, стратегія

Короткий опис

Наумов Олександр Борисович. Розвиток і ефективність агротекстильного виробництва в Україні: теорія, методологія, стратегія : Дис... д-ра наук: 08.07.02 - 2006.

Наумов О.Б. Розвиток і ефективність агротекстильного виробництва в Україні: теорія, методологія, стратегія. Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.07.02 економіка сільського господарства і АПК. Миколаївський державний аграрний університет, Миколаїв, 2006.
У дисертації розглядаються теоретико-методологічні і практичні засади формування і реалізації стратегії забезпечення ефективного розвитку виробництва та переробки текстильної сировини. Здійснено теоретичне узагальнення поняття розвитку, обгрунтовано теоретичну базу формування стратегії розвитку виробництва і переробки текстильної сировини, визначено чинники та передумови розвитку.
Розроблено методику узагальненої оцінки розвитку виробничих систем та ефективності стратегії. Запропонована модель оцінки стану виробництва на основі показника витрат.
Обгрунтовано значення та досліджено закономірності розвитку текстильної промисловості та виробництва сировини. Розроблено стратегію розвитку на основі інтеграції підприємств сировинної бази та текстильної промисловості, механізм реалізації стратегії розвитку і управління процесом розвитку.

1. У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і запропоноване нове вирішення наукової проблеми забезпечення прогресивного розвитку системи виробництва сировина база текстилю первинна обробка текстильна промисловість”. Отримані теоретичні і методичні результати відрізняються тим, що в основу стратегії ефективного розвитку виробництва та переробки текстильної сировини покладено ідею вертикальної міжгалузевої інтеграції в організаційній структурі нового типу, що дозволяє докорінно змінити систему управління виробництвом текстильних товарів і дає подальший розвиток теорії управління інтегрованими виробничими структурами в нових умовах.
2. Поняття економічного розвитку не має єдиної теоретичної бази. Дослідження робіт вчених-економістів показали, що жодна з теорій не є універсальною. Сучасні перетворення в економіці країни дають підгрунтя для розширення теоретичної бази розвитку і вимагають комплексного підходу для вивчення проблем розвитку виробництва. Саме тому, в роботі на основі систематизації трактувань розвитку і узагальнення досягнень фундаментальних та теоретично-прикладних наук розкрито сутність економічної категорії розвитку. Визначено, що розвиток є всезагальним явищем, це необоротний, циклічний, спіралевидно спрямований, закономірний процес змін, які відбуваються на всіх рівнях системи. Розвиток являє собою єдність процесів прогресу та регресу, що набуває форми еволюції та революції, які послідовно змінюють один одного на протязі тривалого періоду часу.
3. Розвиток господарства в Україні має суттєві відмінності від інших європейських країн. Головною з цих відмінностей є те що розвиток господарства на території України завжди відбувався відособлено від інших країн, переважно на засадах протекціонізму. Природно-кліматичні, історичні, економічні і соціальні умови України обумовлюють об’єктивний характер пріоритетного розвитку аграрного сектора економіки. В основі економічної політики держави, має бути зважений галузевий протекціонізм, який є засобом підняття країн, що відстали у розвитку, до рівня розвинутих країн, засобом підвищення конкурентоспроможності економіки країни. Стратегічним напрямком розвитку сировинної бази у ринкових умовах повинно стати досягнення необхідних обсягів виробництва і реалізації, які забезпечили б споживання кінцевого продукту на рівні науково визначених мінімальних норм.
4. Система виробництва і переробки текстильної сировини в Україні знаходиться у кризовому стані. Головними проблемами текстильної промисловості є: відсутність необхідних ринкових інститутів і інструментів та інформаційного забезпечення; занепад вітчизняної сировинної бази текстильної промисловості; розрив зв’язків технологічного та організаційного характеру між промисловими підприємствами та сировинною базою; низька ефективність первинної обробки сировини; нестача фінансових ресурсів; невизначеність стратегічних напрямів та відсутність цілеспрямованої державної політики, політичного, економічного і правового захисту вітчизняних виробників; неконтрольованість імпорту-експорту текстильної сировини та продукції; штучний диспаритет цін між промисловістю та сільським господарством, що підриває вітчизняну сировинну базу. Виходячи з інтересів економіки України і обраних стратегічних орієнтирів, найбільш важливим завданням є формування ефективної, адаптованої до сучасних умов стратегії розвитку агротекстильного виробництва.
5. Методика оцінки рівня розвитку виробництва потребує вдосконалення у напрямку пошуку узагальнюючих показників. Узагальнюючим критерієм оцінки ефективності стратегії розвитку виробничих систем запропоновано використовувати показник рівня витрат. Використання цього показника потребує створення картографії з еталонними даними про рівень витрат виробництва за галузями. При оптимальному інформаційному забезпеченні показник витрат можна використовувати як базовий в оцінці розвитку суб’єктів господарювання.
6. Для спостереження процесів розвитку економічних систем в дисертації запропоновано новий підхід до дослідження розвитку системних об’єктів. Визначено, що первинним і визначальним у розвитку є постійний, послідовний і безперервний процес перетворення, який представляє собою розпад-злиття об’єктів та виникнення нових об’єктів. Запропоновано визначати рівень розвитку систем за найнижчим досягнутим рівнем розвитку ключових елементів.
7. Для оцінки рівня розвитку виробничих системних об’єктів, порівняння його з окресленою перспективою та визначення ефективності стратегії розвитку можна використовувати графічні моделі. В роботі запропоновано використовувати об’ємну функцію оцінки розвитку виробничої системи текстильної промисловості та її сировинної бази, складовими критеріями якої є ступінь задоволення потреб населення та критерії другого порядку: рівень прибутку, рівень витрат, ступінь забезпечення робочими місцями.
8. Економічний стан текстильної промисловості України насамперед залежить від розвитку сировинної бази. Встановлено, що для забезпечення розширеного відтворення необхідно, щоб розвиток сировинної бази випереджав розвиток промисловості. Аналіз сучасного стану виробництва і переробки текстильної сировини в Україні показав, що посівні площі льону за п’ятнадцять років скоротилися у 4,5 рази, валовий збір волокна знизився на 88 %. Поголів’я овець та кіз за цей період зменшилось у 4,4 рази, виробництво вовни на 89 %. Льонарство та вівчарство, їх первинна обробка та переробка мають схожі проблеми, тому необхідно сформувати комплексний підхід до розробки стратегії розвитку текстильної промисловості та її сировинної бази, що враховував би інтереси вітчизняних виробників сировини та промислових підприємств. Забезпечення ефективності сировинної бази текстилю та текстильної промисловості можливе на основі інтеграції сільськогосподарських виробництв, підприємств первинної обробки та текстильної промисловості.
9. Особливості та умови діяльності сільськогосподарських виробників текстильної сировини та текстильних підприємств обумовили розробку концепції стратегії розвитку на основі міжгалузевої інтеграції. Новою формою організації виробництва, заснованою на інтеграції між текстильною промисловістю та її сировинною базою, може стати стратегічний агротекстильний альянс єдиний виробничо-господарчий мережний комплекс з централізованим управлінням, що охоплює повний цикл виробництва і реалізації текстильної продукції на основі стратегічної угоди і дозволяє створити особливий режим попередження регресу виробництва.
10. В дисертації визначено принципи, деталізовано механізм формування агротекстильного альянсу, структуру інтегрованого об’єднання, основні види діяльності складових альянсу на основі технології виготовлення текстильної продукції з урахуванням галузевих, міжгалузевих і територіальних зв’язків сукупності підприємств з виробництва і реалізації текстильної продукції. Особливістю запропонованої структури стратегічного об’єднання є довгостроковий зв’язок сільськогосподарських виробників сировини з реальним споживачем текстильними підприємствами, що дає можливість стимулювати розвиток слабкої ланки у технологічному ланцюгу виробництва сировинної бази текстилю. Визначено пріоритетні напрямки розвитку агротекстильного альянсу, запропоновано модель перспективного розвитку текстильної промисловості та її сировинної бази на принципах протекціонізму. Реалізація запропонованої стратегії дозволить протягом 10 років, навіть за песимістичним прогнозом, збільшити обсяги збору льону до 99,07 тис. т. (у 5 разів), виробництво лляних тканин до 53,25 млн. м2., вовни до 25,36 тис. т. (у 6,4 разів), вовняних тканин до 51,39 млн. м2.
11. Необхідність забезпечення прогресивного розвитку текстильної промисловості та її сировинної бази зумовила розробку організаційно-економічного механізму реалізації стратегії агротекстильного виробництва і управління процесом розвитку, який передбачає стимулювання інноваційної діяльності, забезпечення фінансового потенціалу, створення системи управління витратами, формування системи якості. В роботі детально розглянуто кожну зі складових механізму та основні управлінські елементи безперервного забезпечення якості в інтегрованому виробництві. Створювана самокерована і самофінансована система матиме здатність до саморозвитку і дозволить узгодити інтереси всіх партнерів.