Неділько Роксолана Володимирівна Удоскона­лення механізмів державного управління системою освіти середнього медичного персоналу в Україні

Короткий опис

Неділько Роксолана Володимирівна, викладач ВНКЗ ЛОР «Львівський інститут медсестринства та лаборатор­ної медицини імені Андрея Крупинського»: «Удоскона­лення механізмів державного управління системою освіти середнього медичного персоналу в Україні» (25.00.02 - механізми державного управління). Спецрада Д 17.127.03 у Класичному приватному університеті

ЛЬВІВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ
КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису

НЕДІЛЬКО РОКСОЛАНА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 351.074:614.02

ДИСЕРТАЦІЯ

УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ СИСТЕМОЮ ОСВІТИ СЕРЕДНЬОГО МЕДИЧНОГО ПЕРСОНАЛУ В УКРАЇНІ

Спеціальність 25.00.02 – механізми державного управління Галузь знань – управління та адміністрування

Подається на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління

Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
Неділько Р.В.

Науковий керівник – Надюк Зіновій Олександрович, доктор наук з державного управління, доцент

Львів – 2018
Запоріжжя – 2018

ЗМІСТ

ВСТУП 11
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ У
СФЕРІ ОСВІТИ В СИСТЕМІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я 20
1.1. Сфера освіти в системі охорони здоров’я як об’єкт науки державного управління 20
1.2. Сучасні моделі державного управління системою освіти середнього медичного персоналу в зарубіжних країнах 55
1.3. Генезис державного управління системою освіти середнього
медичного персоналу в Україні 63
Висновки до першого розділу 80
Список використаних джерел до першого розділу 83
РОЗДІЛ ІІ. ХАРАКТЕРИСТИКА ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ СИСТЕМОЮ ОСВІТИ СЕРЕДНЬОГО МЕДИЧНОГО ПЕРСОНАЛУ В УКРАЇНІ 92
2.1. Аналіз сучасного стану медичної освіти в Україні 92
2.2. Характеристика наукових підходів до аналізу механізмів державного управління системою освіти середнього медичного персоналу 112
2.3. Оцінка підготовки середнього медичного персоналу у спеціалізованих навчальних закладах 139
Висновки до другого розділу 145
Список використаних джерел до другого розділу 149
РОЗДІЛ ІІІ. НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ СИСТЕМОЮ ОСВІТИ СЕРЕДНЬОГО МЕДИЧНОГО ПЕРСОНАЛУ В УКРАЇНІ 158
3.1. Індикатори якості освіти середнього медичного персоналу 158
3.2. Фактор розвитку матеріально-технічної бази лікувально-профілактичних закладів у системі освіти середнього медичного персоналу 166
3.3. Удосконалення нормативно-правового забезпечення державного управління системою освіти середнього медичного персоналу в Україні 183
Висновки до третього розділу 190
Список використаних джерел до третього розділу 192
ВИСНОВКИ 198
ДОДАТКИ 202

ВСТУП

Актуальність теми. Збереження здоров'я нації потребує високопрофесійного медичного персоналу. Сучасні глобальні виклики ставлять перед національною системою охорони здоров’я вимоги, які ще донедавна важко було передбачити. Процес інтеграції України в європейську спільноту, надшвидкий розвиток інноваційних медичних технологій, позитивні зміни в ментальності суспільства – усе це зумовлює потребу в реформуванні національної системи охорони здоров’я. Зрозуміло, для отримання позитивного ефекту від реформування необхідно його ресурсне забезпечення. Одним з основних ресурсів є медичні кадри. Отже, підготовка нових і перепідготовка (підвищення кваліфікації) уже працюючих медичних працівників є важливим завданням держави.
Всесвітня організація охорони здоров’я покладає на середній медичний персонал функцію забезпечення населення зростаючою потребою у доступній і якісній медичній допомозі. Сучасний процес реформування національної системи охорони здоров’я передбачає перерозподіл функціональних обов’язків між лікарями і середнім медичним персоналом. Це спричинює потребу зміни існуючих підходів до державного регулювання освіти середнього медичного персоналу.
Зміни нормативно-правового забезпечення національної системи охорони здоров’я (прийняття нових законів України: «Про екстрену медичну допомогу», «Про трансплантацію органів і біологічних матеріалів» тощо) спричинюють потребу якнайшвидшого введення змін до освітніх стандартів середнього медичного персоналу. Є потреба розширити обсяги підготовки середнього медичного персоналу для кадрового забезпечення закладів охорони здоров’я, котрі є в системі надання екстреної медичної допомоги, а також відповідно збільшити обсяги підвищення післядипломної кваліфікації та перепідготовки фахівців у сфері медицини невідкладних станів. Крім

навчально-методичної складової потребує коригування й організаційна – створення нових кафедр, відділень тощо.
У багатьох нормативно-правових документах (Національній стратегії розвитку освіти в Україні на 2013-2021 рр., Білій книзі національної освіти, Наказі МОЗ України «Про затвердження Положення про особливості ступеневої освіти медичного спрямування», Наказі МОЗ України «Про введення в дію складових галузевих стандартів вищої освіти зі спеціальностей освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста галузей знань «Медицина» та «Фармація»» (2011), Концепції розвитку вищої медичної освіти, Концепції розвитку неперервної педагогічної освіти (2013), Законі України «Про вищу освіту» (2014), Законі України «Про освіту» (2017), галузевих стандартах вищої освіти України тощо) закладено основи реформування освіти середнього медичного персоналу, окреслено основні тенденції вдосконалення професійної підготовки майбутніх фахівців.
Вони є основою впровадження триступеневої системи підготовки середнього медичного персоналу на рівнях: медична сестра – молодший спеціаліст; медична сестра – бакалавр і медична сестра – магістр. У табл.1 відображено основні напрями наукових досліджень вітчизняних фахівців за окресленою темою й дотичних до неї.
В Україні досьогодні функціональні обов’язки середнього медичного персоналу полягають у неухильному виконанні призначень лікаря. Неузгодженість змісту ступеневої підготовки середнього медичного персоналу зі змістом їх професійної діяльності не дають змоги медичним сестрам стати повноправним учасником лікувального процесу. Іншими негативними чинниками є недостатня включеність наукових досліджень в учбовий процес з медсестринства.
Соціальна значущість проблеми професійної підготовки середнього медичного персоналу в умовах реформування національної системи охорони здоров’я, її актуальність і недостатня дослідженість, зумовили вибір теми

дисертації, її мету та завдання.

Таблиця 1.
Напрями наукових досліджень за темою дисертаційної роботи

№ Досліджувана тематика Фахівці
1 Державне управління у сфері охорони здоров’я Н.В. Авраменко, Я.П. Базилевич, М.М. Білинська, Р.В. Богатирьова, Ю.В. Вороненко, І.Д, Герич, З.С. Гладун, Р.Ю. Грицко, Є.Х. Заремба,
В.В. Загородній, В.М. Князевич, Б.Б. Лемішко, В.М. Лєхан, Л.Ф. Матюха, В.Ф. Москаленко,
З.О. Надюк, Я.Ф. Радиш, В.В. Рудень, О.І. Сердюк, І.М. Солоненко, М.К. Хобзей, І.І. Хожило,
О.І. Черниш, Н.П. Ярош та ін.
2 Забезпечення якості освіти в державному управлінні В.Б.Авер’янов, А.М.Алексюк, В.Д.Бакуменко, В.Ю. Бикова, Л.М. Карамушка, В.М. Князєв, С.В. Крисюк, В.І. Луговий, О.І. Ляшенко,
В.К. Майборода, С.В.Майборода, В.М. Огаренко, Н.Р.Нижник, Н.Г.Протасова, В.А.Ребкало,
І.В.Розпутенко, В.В. Сиченко, В.А.Скуратівський, В.П.Тронь, В.О.Шамрай та ін.
3 Державне управління медичною освітою М.М. Білинська, К.М. Амосова, І.Є.Булах, Ю.В. Вороненко, В.Н. Казаков, К.В. Корсак, В.Г. Кремень, В.Ф.Москаленко, Л.А.Пиріг,
Я.Ф. Радиш, І.М.Солоненко, Чернишенко Т.І. та ін.
4 Розвиток медсестрин-ської освіти в умовах євроінтеграційного
процесу О.М.Біловол, І.Я.Губенко, Н.Є.Дуб, Б.А.Локай, Р.О.Сабадишин, О.М.Семеног, В.З.Свиридюк, М.Б.Шегедин, П.В.Яворський та ін.
5 Функціонування й розвиток системи вищої медичної освіти в зарубіжних
країнах О.В. Авдєєв, Н.І. Багній, І.Є. Булах, А.Р. Вайда,
Г.Й. Гусар, Г.Б. Паласюк, В.Ф. Москаленко, Г.І. Кліщ, Ю.Є. Лавриш, Н.О. Ліщенко, В.Г. Передерій,
Ю.В. Поляченко, Н.М. Ярема та ін.
6 Генезис медсестринської справи в Україні та у
світі С.М.Андрейчин, Н.А.Бількевич, А. Бражніков, О.В.Горай, Ю.Є.Лавриш, І.М.Мельничук, Н.А.Хабарова С.О. Ястремська та ін.
7 Професійна підготовка медичних
працівників Н.О. Венгрин, О.Ф. Возіанов, Ю.В. Вороненко, Є.Г. Гончарук, О.П. Кравченко, Н.Ф. Новосьолова, Р.О. Сабадишин, О.М. Семеног, В.Й. Шатило,
М.Б. Шегедин та ін.
8 Наукові дослідження у медсестринській
справі І.Д.Бойчук, Л.П.Бразалій, І.В.Радзієвська,
В.О. Рижковський, Т.І.Чернишенко, В.Й.Шатило, О.Т.Шевченко та ін.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в межах наукових тем Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України «Розвиток демократичних якостей й управлінської культури органів публічної влади» (номер державної реєстрації №0113U000737), де здобувачем розроблено та обґрунтовано пропозиції щодо оптимізації процесу навчання середнього медичного персоналу; «Публічна політика, публічне врядування й адміністрування: питання теорії, методології, практики» (номер державної реєстрації №0114U000781), де автором розроблено практичні пропозиції щодо вдосконалення чинної нормативно-правової бази у сфері освіти середнього медичного персоналу.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є науково- теоретичне обґрунтування механізмів і розробка практичних рекомендацій щодо державного управління системою освіти середнього медичного персоналу в Україні.
Для досягнення цієї мети поставлено такі завдання:

- визначити основні теоретичні засади державного управління системою освіти середнього медичного персоналу;
- узагальнити зарубіжний досвід організації медичної освіти середнього медичного персоналу та участі держави в забезпеченні цього процесу;
- охарактеризувати місце середнього медичного персоналу в системі державного управління медичною освітою та виокремити його особливості;
- проаналізувати сучасний стан підготовки середнього медичного персоналу в Україні, його нормативно-правове забезпечення;
- розробити концепцію підвищення якості медичної освіти середнього медичного персоналу в Україні;
- обґрунтувати практичні рекомендації щодо вдосконалення механізмів державного управління системою освіти середнього медичного персоналу в Україні.

Об’єкт дослідження – процес державного управління системою освіти у сфері охорони здоров’я в Україні.
Предмет дослідження – механізми державного управління системою освіти середнього медичного персоналу в Україні.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети й вирішення зазначених завдань застосовано системний підхід та комплекс загальнонаукових і спеціальних методів дослідження.
Історичний і логічний методи надали змогу встановити рівень розробленості проблеми у вітчизняній та зарубіжній науці, простежити генезис політики держави у сфері медичної освіти і її державного регулювання, охарактеризувати нормативно-правові документи та літературні джерела.
Для визначення напрямів державної політики України з регулювання системи медичної освіти середнього медичного персоналу, формулювання висновків, рекомендацій щодо шляхів удосконалення механізмів державного регулювання в цій сфері застосовано методи наукової абстракції, експертних оцінок, описового моделювання й узагальнення.
Методи аналізу та синтезу використано для розробки Концепції забезпечення якості медичної освіти середнього медичного персоналу в Україні.
Медико-статистичний метод надав змогу охарактеризувати суб’єктів системи медичної освіти України.
Інформаційну базу дослідження становлять законодавчі та нормативні акти публічних органів влади, наукова література, зокрема монографії, статті зарубіжних і вітчизняних учених у періодичних виданнях, результати досліджень вітчизняних та зарубіжних центрів, офіційні публікації органів законодавчої влади Європейського Союзу, комісій та органів ООН, ВООЗ та інші джерела.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в науково-теоретичному обґрунтуванні механізмів державного управління системою освіти середнього медичного персоналу в Україні. Результати, що визначають наукову новизну та є

предметом захисту:

уперше:

- запропоновано для здійснення підсумкової атестації середнього медичного персоналу використовувати єдиний державний кваліфікаційний іспит (ЄДКІ СМП), побудований за прикладом NCLEX-PN (National Council Licensure Examination for Practical Nurses), що надасть змогу підвищити якість навчання середнього медичного персоналу в Україні;
- розроблено концепцію забезпечення якості медичної освіти середнього медичного персоналу України, що передбачає функціональну деталізацію процесу навчання; базується на поєднанні принципів та механізмів державного управління у сфері освіти України; обґрунтовує необхідність приведення національної системи медичної освіти до стандартів ЄС;
удосконалено:

- науково-практичний підхід до оптимізації правового механізму державного управління системою освіти середнього медичного персоналу шляхом внесення пропозицій щодо покращення її нормативно-правового забезпечення, зокрема щодо регулювання процесу контролю якості медичної освіти;
- фінансовий механізм державного управління системою освіти середнього медичного персоналу шляхом теоретичних рекомендацій щодо економії бюджетних коштів на здійснення процесу організації й проведення єдиного державного кваліфікаційного іспиту;
набули подальшого розвитку:

- теоретичний підхід до періодизації історії розвитку медичної освіти шляхом доповнення сучасних класифікацій періодом «медична освіта в умовах євроінтеграційних і глобалізаційних процесів», що зумовлено впливом цих чинників на освіту середнього медичного персоналу;

- науково-практичний підхід до оптимізації наукової компоненти в системі освіти середнього медичного персоналу шляхом виокремлення самостійної наукової спеціальності «Медсестринство» з формуванням відповідних інституційних механізмів (аспірантура, докторантура, фахові наукові видання, спеціалізовані ради для захисту дисертацій).
Практичне значення одержаних результатів. Загальним результатом дослідження є розроблення концептуальних засад формування механізмів державного управління системою освіти середнього медичного персоналу в Україні.
Запропоновані наукові положення, висновки й рекомендації можуть бути використані в діяльності:
- Президента України, Верховної Ради України й Кабінету Міністрів України при підготовці та прийнятті нормативно-правових актів щодо вдосконалення системи освіти середнього медичного персоналу;
- органів місцевого самоврядування при підготовці перспективних планів розвитку системи освіти середнього медичного персоналу на регіональному рівні;
- у навчальному процесі як дидактичний матеріал при викладанні дисциплін з підготовки фахівців у галузі державного управління, державної служби, менеджменту організацій, організації охорони здоров`я.
Теоретичні розробки дисертації застосовують у навчальному процесі Вищого навчального комунального закладу Львівської обласної ради
«Львівський медичний коледж післядипломної освіти» при викладанні дисциплін «Управління системою охорони здоров`я» та «Лідерство і менеджмент в медсестринстві», а також використовувалися під час обговорення проектів наказів Департаменту охорони здоров`я від 11.07.2017 р. №490 «Про підвищення кваліфікації молодших медичних і фармацевтичних спеціалістів області у 2018 році» і наказу №4-к від 02.01.2018 р. «Про проведення атестації молодших медичних і фармацевтичних спеціалістів з медичною освітою у

2018 році» (акт про впровадження від 22 травня 2018 р.); у навчальному процесі Вищого навчального комунального закладу Львівської обласної ради
«Львівський інститут медсестринства та лабораторної медицини ім. Андрея Крупинського» при викладанні курсу дисципліни «Хвороби цивілізації»,
«Паліативна та хоспісна допомога» (акт про впровадження №01-35/346) від 20.06.2018 р.
Зміст і діапазон основних теоретичних положень дослідження, висновків і рекомендацій, їх фактографія сприятимуть удосконаленню процесу навчання середнього медичного персоналу в Україні.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою роботою. Висновки та результати, у тому числі ті, що характеризують наукову новизну, отримані й сформульовані автором самостійно. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертації використано лише ті ідеї та положення, які одержані автором самостійно.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дослідження доповідалися та обговорювалися на Всеукраїнській науково-практичній конференції за міжнародною участю «Державне управління людськими ресурсами у сфері охорони здоров’я в Україні» (м. Київ, 2015 р.); Міжнародній науково-практичній конференції за міжнародною участю «Перспективні напрями розвитку сучасних медичних та фармацевтичних наук» (м. Дніпро, 2016 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Нове та традиційне у дослідженнях сучасних представників медичної науки» (м. Львів, 2016 р.); Науково-практичній конференції з міжнародною участю «Проблеми розвитку публічного управління в Україні» (м. Львів, 2016 р.).
Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладено у 9 друкованих працях загальним обсягом 4,75 д. а., з них – 6 статті у наукових фахових виданнях з державного управління (з яких 2 – статті, у виданнях, що входять до міжнародних наукометричних баз даних), 3 – матеріали конференцій.
Структура й обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і двох додатків. Загальний

обсяг дисертації – 205 сторінок. Робота містить 4 рисунки, 10 таблиць. Список використаних джерел включає: до першого розділу – 85 найменувань, до другого розділу – 71 найменування, до третього розділу – 45 найменувань.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації узагальнено та вирішено актуальне наукове завдання, що полягає в розробці теоретико-методичних засад удосконалення механізмів державного управління системою освіти середнього медичного персоналу в Україні; сформульовано наукові підходи, що забезпечують теоретичне й практичне використання отриманих результатів і дають підстави зробити такі висновки та пропозиції.
1. На основі дослідження системи освіти середнього медичного персоналу як об’єкта державного управління визначено, що вона потребує модернізації під впливом таких новітніх чинників впливу на освітній процес, як реформування національної системи охорони здоров’я; глобалізація, що зумовлює зростання потреби в середньому медичному персоналі у країнах Європейського Союзу з одночасним пом’якшенням вимог щодо нострифікації професійних компетентностей і привабливим (порівняно з вітчизняним) матеріальним забезпеченням праці тощо.
Також виявлено особливості механізмів державного управління системою освіти середнього медичного персоналу, які спричинені специфічними характеристиками національної системи охорони здоров’я. Встановлено, що основними завданнями державного управління системою медичної освіти є підвищення якості знань випускників закладів освіти та забезпечення їх відповідності міжнародним стандартам.
2. На основі здійснення історико-географічного аналізу розвитку сестринської справи й медсестринської освіти в Україні та за кордоном визначено умовні періоди її розвитку та охарактеризовано їх. Запропоновано виокремити період «медична освіта в умовах євроінтеграційних і глобалізаційних процесів», що зумовлено впливом цих чинників на освіту середнього медичного персоналу сьогодення.
Досліджено й виокремлено кращі практики державного управління освітою середнього медичного персоналу в Україні та за кордоном. Визначено, що національна система освіти середнього медичного персоналу, порівняно з

міжнародними аналогами, потребує суттєвої модернізації, зокрема щодо наукової компоненти, а саме сприяння науковим дослідженням (формування й розвиток інституційних механізмів (аспірантура, докторантура) з можливістю подальшого відокремлення самостійної наукової спеціальності).
3. Охарактеризовано місце середнього медичного персоналу в системі державного управління медичною освітою як основної категорії працівників у медичній сфері України. Процес реформування національної системи охорони здоров’я передбачає перерозподіл функціональних обов’язків між лікарями та середнім медичним персоналом, що спричиняє потребу в змінах існуючих підходів до його освіти. Наголошено на потребі збільшення обсягів підготовки середнього медичного персоналу для кадрового забезпечення закладів охорони здоров’я, котрі є в системі надання екстреної медичної допомоги, і, відповідно, збільшення обсягів підвищення післядипломної кваліфікації та перепідготовки фахівців у сфері медицини невідкладних станів. Демографічні процеси постаріння населення спричиняють потребу в зміні моделі надання медичної допомоги та послуг людям похилого віку, що, відповідно, потребує й коригування процесу навчання середнього медичного персоналу, кількісних і якісних показників його підготовки.
4. На підставі аналізу чинної нормативно-правової бази державного управління системою освіти середнього медичного персоналу розроблено пропозиції щодо її покращення, зокрема щодо регулювання процесу контролю якості медичної освіти. Для цього запропоновано ввести Єдиний державний кваліфікаційний іспит, побудований за прикладом NCLEX-PN, що дасть змогу підвищити якість навчання середнього медичного персоналу в Україні.
5. Здійснений аналіз стану підготовки середнього медичного персоналу в Україні засвідчив потребу в його вдосконаленні. На підставі результатів дослідження кращих практик оцінювання якості вищої освіти констатовано неоднорідність підходів до цього процесу, різноманітність індикаторів якості освіти, відсутність наукової доказовості (валідності) використання того чи іншого показника. Відзначено потребу у формуванні національної моделі якості вищої медичної освіти загалом і вищої медсестринської освіти зокрема. Іншою

проблемою, яка потребує вирішення, є наявність і функціювання внутрішньовузівської системи забезпечення якості освіти.
6. Встановлено, що державне управління якістю освіти середнього медичного персоналу є невід’ємним компонентом національної моделі медичної освіти. Для підвищення ефективності навчання середнього медичного персоналу і якості його підготовки розроблено Концепцію забезпечення якості медичної освіти середнього медичного персоналу в Україні й обґрунтовано потребу її впровадження. Ця Концепція передбачає функціональну деталізацію процесу навчання; базується на поєднанні принципів і механізмів державного управління у сфері освіти України; обґрунтовує необхідність приведення національної системи медичної освіти у відповідність до стандартів ЄС.
7. Аналіз нормативно-правового регулювання фінансових питань організації та проведення атестаційних заходів у цій галузі знань вказує на певні дискусійні моменти в цьому процесі. Виходячи з того, що за організацію та проведення міжнародного іспиту всім студентам (у тому числі тим, що навчаються на бюджетній формі навчання) потрібно здійснити оплату, запропоновано провести розрахунки щодо доцільності залучення сертифікованої іноземної організації до цього процесу чи отримання міжнародного сертифіката на здійснення такої діяльності ДО «Центр тестування професійної компетентності фахівців з вищою освітою напрямів підготовки «Медицина» і «Фармація» при Міністерстві охорони здоров’я України».
Виходячи з того факту, що запропоновано використовувати єдиний державний кваліфікаційний іспит і для підсумкової атестації середнього медичного персоналу, враховуючи великі обсяги підготовки фахівців цих напрямів, доцільно запланувати та вжити заходів щодо міжнародної сертифікації Центру тестувань при МОЗ України.
8. Урахування основних наукових результатів дослідження, вітчизняного та зарубіжного досвіду, потреб розвитку сучасної системи освіти й охорони здоров’я надають змогу запропонувати з метою покращення державного управління системою освіти середнього медичного персоналу та для втілення в

практичну роботу органів державної влади й закладів сфери освіти та охорони здоров’я України практичні рекомендації щодо:
– удосконалення нормативно-правової бази державного управління наданням освітніх послуг в Україні та її узгодження з міжнародними нормативно-правовими актами в цій сфері;
– оптимізації фінансового механізму державного управління системою освіти середнього медичного персоналу шляхом теоретичних рекомендацій щодо економії бюджетних коштів на здійснення процесу організації й проведення єдиного державного кваліфікаційного іспиту;
– інституціонального забезпечення наукової освітньої компоненти у сфері медсестринства з подальшою інтеграцією наукових досліджень у навчальний процес;
– тощо.