Ніколаї Галина Юріївна. Розвиток музично-педагогічної освіти в Польщі (XX століття)

Короткий опис

Ніколаї Галина Юріївна. Розвиток музично-педагогічної освіти в Польщі (XX століття). : Дис... д-ра наук: 13.00.01 2008

Ніколаї Г.Ю. Розвиток музично-педагогічної освіти в Польщі (ХХ століття). Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01 загальна педагогіка та історія педагогіки. Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих Академії педагогічних наук України. Київ, 2008.
У дисертації досліджено теоретико-методологічний та історичний аспекти підготовки вчителів музики в контексті музично-педагогічної компаративістики; виявлено головну внутрішню суперечність музично-педагогічної освіти між її музичною та педагогічною складовими як основне джерело саморозвитку; обґрунтовано дефініцію МПО як самостійної галузі педагогічної освіти зі своєю структурою інституційним оформленням у вигляді організаційних підрозділів, змістом, оформленим у навчальні програми та стандарти, організацією засвоєння цього змісту у процесі підготовки майбутніх учителів музики загальноосвітніх шкіл з метою формування їх музичної культури та педагогічної компетентності, що становить персональну, соціальну й державну цінність.
Створено цілісну картину становлення і розвитку музично-педагогічної освіти в Польщі у ХХ столітті, передумовами якого визначено педагогічну діяльність музикантів у сфері загальної й академічної освіти та музичну підготовку вчителів, апогеєм відокремлення у самостійну галузь педагогічної освіти, перспективою перетворення на компонент мистецької освіти; встановлено історичні етапи цього розвитку, які збігаються з епохальними змінами державно-політичного устрою в країні.
Здійснено класифікацію польських музично-педагогічних досліджень; визначено тенденції розвитку музично-педагогічної освіти в Польщі у минулому столітті та виявлено новітні тенденції розвитку музично-педагогічної освіти в контексті євроінтеграції, мистецької освіти та освіти дорослих, полікультурної музичної педагогіки, інтернаціоналізації наукового простору та впровадження мультимедійних технологій у підготовку вчителів музики.

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано новий підхід до розв’язання проблеми розвитку музично-педагогічної освіти в контексті порівняльної педагогіки та з огляду на методологічний апарат діалектики; визначено сутність МПО, обґрунтовано етапи її становлення та сучасні тенденції розвитку в Польщі; окреслено можливості використання найбільш продуктивних ідей і польського досвіду модернізації галузі у вітчизняній педагогіці.
І.Визначення методологічних засад, висвітлення філософського контексту розвитку музично-педагогічної освіти в Польщі у ХХ ст. з опорою на теорію естетичного виховання дозволило сформулювати такі теоретичні положення.
Методологічними засадами цілісного порівняльно-педагогічного аналізу становлення і тенденцій розвитку музично-педагогічної освіти є основні закони діалектики та принцип історизму, що визначають особливості генези й функціонування цього феномена. У процесі впорядкування категоріального апарату дослідження запропоновано українські аналоги польських термінів, у т.ч. підготовка (ksztacenie), освіта як система структурних підрозділів (owiata)та освіта як процес(edukacja); обґрунтовано положення про музично-педагогічну освіту, що дозволяє визначити її як самостійну галузь педагогічної освіти зі своєю організаційною структурою інституційним оформленням у вигляді організаційних підрозділів, змістом, оформленим у навчальні програми й стандарти, та організацією його засвоєння у процесі підготовки майбутніх учителів музики загальноосвітніх шкіл із метою формування їх музичної культури та педагогічної компетентності, що становить персональну, соціальну й державну цінність.
У ході порівняльно-педагогічного дослідження наукової думки щодо філософських основ мистецької освіти встановлено наявність впливу ідей феноменології, екзистенціалізму, персоналізму та герменевтики на теорію й практику естетичного виховання в Польщі (І.Войнар Р.Інгарден, З.Лісса, Я.Тарновський, В.Татаркевич, С.Шуман). Сучасні українські філософи вбачають у процесах культурологізації та гуманізації глобальну мету модернізації освіти, в центрі якої перебуває людина культури з притаманною їй потребою і пристрастю до самореалізації (І.Зязюн); створюють концепцію формування духовного світу особистості у контексті філософії духу, спираючись на національні традиції кордоцентризму (Г.Васянович, В.Онищенко); активно розробляють філософію мистецької освіти, визначаючи її найважливіші функції (О.П.Рудницька); обґрунтовують дієвість музики як джерела унікальної інформації про принципи світобудови (Л.Тарапата-Більченко).
Теорія естетичного виховання інтегрує три підходи польських науковців до вирішення дослідницьких проблем:філософсько-культурологічний(відображення взаємодії людини і світу засобами мистецтва та його зворотний вплив);комунікативно-інформаційний(інформація про міжлюдські стосунки у творах мистецтва, які містять комунікати, що сприяють полілогу);психологічний(вплив мистецтва на особистість та можливість самореалізації в ньому). Науковці трактують естетичне виховання як своєрідну освітню орієнтацію, що посилається на універсум естетичних цінностей, передусім цінностей мистецтва. Провідними поняттями польської теорії естетичного виховання є виховання задля мистецтва”(wychowanie do sztuki)та виховання через мистецтво”(wychowanie przez sztuk). Доведено, що підготовка вчителів музики має охоплювати обидва процеси посвячення в таїни музичного мистецтва в межах спеціальних дисциплін слід доповнювати методикою розвитку особистості засобами мистецтва.
ІІ.Ретроспективний аналіз генезису музично-педагогічної освіти, який розгортався у просторі й часі з урахуванням соціокультурного контексту, дозволяє стверджувати, що витоки й процес становлення цієї галузі в Польщі та Україні має багато спільних рис, а етапи розвитку в цілому збігаються.
За результатами історико-генетичного аналізу передумовами виникнення музично-педагогічної освіти в Польщі визначено педагогічну діяльність музикантів у сфері загальної й академічної освіти та музичну підготовку вчителів. Наукова інтерпретація історичних фактів дає підстави стверджувати, що у процесі зародження, становлення та розвитку музично-педагогічної освіти в Польщі можна виділитип’ять історичних етапівконфесійно-музичний(9661772), який триває з моменту прийняття християнства і виникнення в його лоні шкільництва до першого поділу Речі Посполитої;деуніфікаційно-освітній(17731917), межі якого збігаються із періодом поступової ліквідації незалежної польської держави та її поділу між Пруссією, Австрією і Росією;об’єднувально-пошуковий(19181939), що охоплює період становлення національної системи підготовки вчительських кадрів між двома світовими війнами та її уніфікацію після об’єднання польських земель;змістово-організаційний(19451988), який збігається з періодом існування ПНР та створенням системи підготовки шкільних учителів музики;євроінтеграційний,що розпочинаєтьсяз 1989 року разом із трансформацією політично-економічного устрою та зміною культурно-освітньої парадигми. Визначення хронологічних меж етапів, які збігаються з епохальними змінами державно-політичного устрою в країні і, відповідно, з кардинальними перетвореннями у структурі й змісті освіти, відбувалось з огляду на принцип скорочення їх тривалості з наближенням до сьогодення.
У ході періодизації процесу саморозвитку МПО в Польщі та в Україні у ХХ ст. було визначено, що у його початковій фазі (перша чверть століття) переважала педагогізація” музичної складової, у другій (середина 20-х50-ті роки) відбувалося активне омузичування” педагогічної складової, у третій (6080-ті роки) діалектична єдність цих складових відобразилась у специфіці організаційних підрозділів, які було створено в системі педагогічної освіти виключно для підготовки вчителів музики; суттю четвертої фази (90-ті роки) стає граничне збільшення варіантів розвитку, зумовлене як внутрішніми, так і зовнішніми чинниками, особливо інтеграційними і полікультурними.
ІІІ.Аналіз та зіставлення законодавчих актів, урядових постанов, нормативно-методичної документації та емпіричних даних дозволили з’ясувати організаційні засади та визначити програмний зміст МПО, а також висвітлити методичні особливості підготовки польських учителів музики в навчальних закладах різних типів на межі ХХ-ХХІ століть.
З’ясовано, що основним правовим актом, що регулював діяльність ВНЗ у Польщі в останню декаду ХХ ст. бувЗакон про вище шкільництво(1990), зміни й доповнення до якого вносилися майже кожного наступного року. Проблеми підготовки вчителів у ВНЗ в 1998-2000 рр. вирішувалися двома департаментами Міністерства національної освіти: Департаментом удосконалення вчителів і Департаментом науки та вищого шкільництва. Умови створення і реалізації напрямів професійної та академічної підготовки, їх назви, мінімальні програмні вимоги, а пізніше й стандарти визначав представницький орган вищої школи Головна Рада Вищого Шкільництва.
Аналіз організаційної структури музично-педагогічної освіти в Республіці Польща показав, що наприкінці ХХ ст. підготовка вчителів музики здійснювалась у 27 державних навчальних закладах: університетах, вищих педагогічних школах (ВПШ), музичних та педагогічних академіях, а також у вчительських колегіях; крім того, у 15 ВНЗ до музично-виховної діяльності готували в межахпочаткового навчаннятадошкільного виховання, а для задоволення потреб загальноосвітньої школи, що реформується, у більшості ВПШ започатковується нова спеціальність мистецька освіта.
Аналіз динаміки змін у змісті музично-педагогічної освіти в Польщі в 90-х роках ХХ ст. засвідчив активність пошуків автентичності галузі. У навчальні програми, тривалий час орієнтовані на програми музичних академій, уводилися предмети, зміст яких сприяв формуванню компетенцій вчителя музики основної школи, гімназії та ліцею фахівця-методиста, аніматора музичної культури й інспіратора елементарного музикування, а не музиканта-віртуоза.
Проблемно-хронологічний аналіз, результати інтерв’ю та дискусій дозволили простежити позитивні якісні зміни в структурі та науковій діяльності підрозділів, що готували вчителів музики. Невеликі музично-естетичні секції й лабораторії перетворилися на потужні кафедри й музичні інститути, які, починаючи з другої половини 90-х років, стали систематично видавати власні наукові збірники; інтенсивно зросла чисельність професорсько-викладацького складу з мистецькою, дидактично-методичною та науковою кваліфікаціями.
Зіставний аналіз законодавчих актів, навчальних планів і програм з музичного виховання школярів і підготовки вчителів музики у другій половині ХХ століття дозволив зробити висновок про взаємозв’язок шкільних реформ і модернізації музично-педагогічної освіти, яка змінювала свою структуру й зміст у відповідь на запит загальноосвітньої школи.
IV.Класифікацію музично-педагогічних досліджень здійснено з урахуванням їх теоретичних основ, а висвітлення особливостей підготовки вчителів музики на магістерському рівні в сучасній Польщі спирається на аналіз науково-методичної думки польських педагогів та емпіричні дослідницькі методи.
За типологічними ознаками нами виділено теоретико-методологічні, історичні, музикологічні, компаративістські, педевтологічні, психолого-педагогічні, адаптаційні (адаптація іноземних методик музичного виховання) та музично-терапевтичні (корекційні та ресоціалізаційні) наукові дослідження. Серед дисертаційних досліджень вирізняємо два основні типи діагностичні, головною метою яких є опис існуючого стану об’єкта дослідження, та експериментальні (в основному пілотажні), в яких тільки певною мірою верифікуються нові розв’язання у двох сферах щодо музичного виховання в школі й щодо процесу підготовки вчителів музики. Значну кількість досліджень складно кваліфікувати однозначно, оскільки в них використовується міждисциплінарний підхід і різні дослідницькі техніки.
Узагальнення результатів педевтологічних розвідок польських науковців (саме вони становлять центральне ядро музично-педагогічних досліджень) засвідчило, що в них вивчаються компетенції вчителя музики, його особистісні якості та результати праці; доля випускників, ідентифікація з професією, педагогічна спрямованість, професійна придатність, старт і професійний розвиток, досягнення та поразки, типові труднощі в роботі, потреби й прагнення. Аналіз дисертаційних досліджень, навчальних планів і програм, а також інтерв’ю й бесіди з провідними польськими науковцями показали, що емпіричні педевтологічні розвідки, які вони проводять у сфері музично-педагогічної освіти, мають в основному констатувальний характер і найчастіше здійснюються у формі анкетування.
Результати аналізу тематики магістерських робіт та бесід з науковими керівниками свідчать про наявність таких проблемних блоків: теорія та історія музичного виховання, позашкільне музичне виховання, музичне шкільництво, аматорський рух, діяльність музичних інституцій, методика музичного виховання, адаптація зарубіжних систем музичного виховання, дослідження музичних здібностей учнів, музичний фольклор, музикологічний аналіз, музикотерапія, комп’ютер у музичному вихованні.
Обстеження навчального процесу на мистецьких відділах польських педагогічних ВНЗ та університетів і результати бесід та інтерв’ю з провідними фахівцями галузі показали, що, порівняно з українською практикою індивідуального керівництва магістерськими працями, основною аудиторною формою роботи польських магістрантів є групові семінарські заняття з промотором (науковим керівником), на яких обговорюються методологічні та технологічні проблеми певного напряму досліджень. Удосконалення процедури захисту магістерських робіт здійснюється в контексті її наближення до захисту кандидатських дисертацій.
V.Аналіз досліджень польських науковців у сфері музично-педагогічної освіти свідчить про підсилення європейського контексту наукових розвідок, а також дозволяє порівняти моделі підготовки вчителів музики в європейських країнах і визначити сталі залежності й тенденції розвитку галузі в другій половині минулого століття.
Під впливом євроінтеграційних процесів підготовка вчителів музики наближається до двох основних моделей: автономної та інтегративної.Автономнамодель передбачає здійснення цієї підготовки в окремій галузі вищої освіти педагогічній або професійній музичній, аінтегративна зв’язок між музичною консерваторською та університетською підготовкою.
У контексті Болонського процесу в більшості європейських країн дістає визнання модель двопредметної підготовки вчителя музики з високою методологічною культурою, який поряд з основним фахом набуває другої спеціальності(вчителя-філолога, історика, фізкультурника тощо) або музичної спеціалізації (церковний органіст, керівник інструментального ансамблю, фахівець з музичної терапії тощо). Порівняльний аналіз сучасних тенденцій розвитку вищої освіти, зумовлених глобалізаційними процесами, дозволяє стверджувати, що сфера музично-педагогічної освіти вирізняється індивідуалізацією навчального процесу з урахуванням попереднього профілю музичної підготовки студентів; це урівноважує негативні наслідки стандартизації та інтеграції європейського освітнього простору.
Компаративістський аналіз еволюції музично-педагогічної освіти в Польщі у другій половині ХХ ст., здійснений з урахуванням євроінтеграційного вектора, дозволив виявити такітенденції її розвитку: від напряму підготовки вчителів музики музичне виховання” до напряму художня освіта у сфері музичного мистецтва”; від спроб підігнати польську музично-педагогічну освіту під радянські стандарти до акумуляції кращого світового педагогічного досвіду і створення власної моделі МПО; від перших формальних нормативних вимог, що жорстко регламентували діяльність вчителя музики, до надання йому творчої свободи в реалізації програмного змісту;від дворічних вчительських курсів з додатковою музичною спеціалізацією до окремих інститутів музики та музичної освіти в межах університетів і педагогічних академій, в яких готують учителів-дослідників з високою методологічною культурою та науковим ступенем магістра, здатних розробляти авторські програми, модернізувати свої освітні стратегії та методику навчання музики.
VI.Дослідження концептуальних підходів до підготовки вчителів музики в Польщі наприкінці ХХ ст. й аналіз новітніх тенденцій і перспектив розвитку МПО з позицій порівняльної педагогіки дозволили окреслити можливості використання польського досвіду модернізації галузі в Україні.
Доведено, що новітні тенденції розвитку музично-педагогічної освіти як у Польщі, так і в Україні зумовлюються проникненням на всі її рівні інтеграційних процесів. Ідея загальноєвропейської інтеграції у сфері вищої освіти втілюється передусім встандартизаціїМПО,що базується накомпетентнісному підході. Інтеграція різних ступенів освіти в часових координатах породжує такі явища, якнеперервна освіта,навчання впродовж усього життя, освіта дорослих. Зміцнення міждисциплінарних зв’язків між предметами художньо-естетичного циклу спричиняє їх об’єднання в межах нової освітньої галузі мистецької освіти. Інтеграціямузичних культурзумовлює розвитокінтеркультурноїмузичної педагогіки, аінтернаціоналізація наукового просторуактивізує компаративістські розвідки, стимулює міжнародні освітні і дослідницькі проекти й приводить до значного збільшення кількості міжнародних конференцій, а також до поглиблення і розширеннянаукових дослідженьу сфері музично-педагогічної освіти. Важливою тенденцією розвитку МПО в Польщі стає формуваннямузично-терапевтичних і соціально-реабілітаційнихкомпетенцій майбутніх учителів музики, а найбільш суперечливою тенденцією виявляєтьсякомп’ютеризаціяпроцесу музичного виховання та впровадження мультимедійних технологій у підготовку вчителів музики.
Результати компаративістського аналізу та дискусій на міжнародних конференціях свідчать: у країнах Європи підсилюється тенденція щодо визнання мистецьких дисциплін важливим фактором залучення дітей та молоді до європейської культури, формуючи почуття європейськості з урахуванням національного підґрунтя; усвідомлення й осмислення зв’язків між мистецтвом та наукою дають підстави для виділення нової, науково-мистецькоїпарадигми освіти.
Компаративістський аналіз генезису і новітніх тенденцій розвитку музично-педагогічної освіти дозволяє окреслити можливості використання позитивів польського досвіду реформування підготовки вчителів музики в Україні й сформулювати такізагальні рекомендації:
розвивати теорію музично-педагогічної освіти, ґрунтуючись на досягненнях сучасної філософської та культурологічної думки, психолого-педагогічної науки, а також у контексті мистецької освіти як новітньої інтегрованої галузі в загальному та вищому шкільництві;
запроваджувати стандарти змісту музично-педагогічної освіти та якості знань студентів світового рівня з урахуванням національних традицій розвитку галузі в Україні;
модернізовувати процес підготовки вчителів музики шляхом застосування мультимедійних засобів та комп’ютерних технологій;
у контексті концепції двопредметної підготовки вчителів розробляти й розширювати перелік спеціальностей і спеціалізацій, впровадити додаткову спеціальністьвчитель-музикотерапевтта подвійну спеціальністьвчитель музики фахівець у сфері спеціальної педагогіки;
відроджувати й удосконалити традиції обов’язкової музичної підготовки майбутніх учителів різних фахів;
здійснювати комплексні дослідження у сфері музично-педагогічної компаративістики, адаптувати і впровадити у процес підготовки вчителів музики активні технології музичного виховання, у т.ч. елементарне музикування, релятивний спів, пластичну інтерпретацію музичних творів та технологію активного слухання музики;
сприяти обміну науково-педагогічним досвідом та студентами в контексті інтернаціоналізації освіти (участь у відповідних міжнародних програмах) та узгоджувати планування та реалізацію інтердисциплінарних досліджень у галузі музично-педагогічної освіти різних країн Європи, брати участь у міжнародних науково-дослідних проектах.
Розв’язання завдань дисертаційного дослідження зумовило досягнення його мети здійснення цілісного порівняльно-педагогічного аналізу становлення і тенденцій розвитку МПО в Польщі та визначення можливості використання позитивного польського досвіду у вітчизняній музично-педагогічній освіті.
Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми розвитку музично-педагогічної освіти в міжнародній педагогічній реальності й засвідчує необхідність її подальшого розроблення за такими перспективними напрямами, як вивчення досвіду підготовки майбутніх учителів музики в окремих країнах та виявлення особливостей функціонування МПО як складової мистецької освіти.