Ніколенко Роксана Вікторівна Стильові механізми виконавської та композиторської творчості М.- А. Амлена

Короткий опис

Ніколенко Роксана Вікторівна, аспірантка Харківського національного
університету мистецтв імені І.П.Котляревського, тема дисертації:
«Стильові механізми виконавської та композиторської творчості М.-
А. Амлена», (025 Музичне мистецтво. Спеціалізована вчена рада ДФ
64.871.001 в Харківському національному університеті мистецтв імені
І. П. Котляревського

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ МИСТЕЦТВ
ІМЕНІ І. П. КОТЛЯРЕВСЬКОГО
МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ ТА ІНФОРМАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ
УКРАЇНИ
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису
НІКОЛЕНКО РОКСАНА ВІКТОРІВНА
УДК : 78.071.1(71)(092): 780.616.432.072]: 78.03 ДИСЕРТАЦІЯ СТИЛЬОВІ МЕХАНІЗМИ
ВИКОНАВСЬКОЇ ТА КОМПОЗИТОРСЬКОЇ ТВОРЧОСТІ
М.-А. АМЛЕНА
Спеціальність 025 - «Музичне мистецтво»
Г алузь знань 02 - «Культура і мистецтво»
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
Р. В. Ніколенко
Науковий керівник - Александрова Оксана Олександрівна, доктор мистецтвознавства, доцент
Харків - 2021

ЗМІСТ
Зміст 9
Вступ 11
Розділ 1 Методологічні засади вивчення виконавської та композиторської творчості М.-А. Амлена 19
1.1. Втілення сучасних мистецьких тенденцій у творчості
М.-А. Амлена 19
1.2. Осмислення творчості М.-А. Амлена у контексті сучасних
естетико-філософських парадигм 30
1.3. Музикознавчі засади дослідження творчої діяльності
М.-А. Амлена 47
Висновки до Розділу 1 81
Розділ 2 Аналіз виконавської діяльності М.-А. Амлена як засіб осягнення специфіки індивідуального стилю 84
2.1. Періодизація концертної діяльності М. -А. Амлена 84
2.2. Відображення стильових орієнтирів М.-А. Амлена у дискографії
та концертних програмах 106
2.3. Аналіз інтерпретаційних версій творів інших композиторів та власної музики як засіб визначення індивідуального виконавського стилю
М.-А. Амлена 114
Висновки до Розділу 2 142
Розділ 3 Жанрово-стильовий аспект композиторської творчості М.-А. Амлена 147
3.1. Композиторська інтерпретація варіаційної форми 147
3.2. Стильова спадкоємність в транскрипціях М.-А. Амлена (на матеріалі творів зі збірки On The Short Side)
3.3. Трактовка композитором циклу фортепіанних мініатюр на
прикладі Con intimissimo sentimento 184
3.4. Barcarolle (2013), як приклад композиторської інтерпретації
сонатно-симфонічного циклу 194
Висновки до Розділу 3 202
Висновки 209
Список використаних джерел 218
Додаток 236
ВСТУП
Обґрунтування вибору теми дослідження. Сучасне фортепіанне мистецтво продовжує невпинно розвиватися слідуючи основним вимогам, що висувають перед ним загальнокультурні орієнтири ХХІ ст. Деякі з них безпосередньо пов’язані із запитами нинішньої аудиторії слухачів, увагу яких зазвичай привертає віртуозність, а також відкриття забутих сторінок фортепіанної літератури. Інші тенденції вбачаються у тому, що піаністи- віртуози, бажаючи справити враження на публіку, самостійно пишуть яскраві обробки, основою яких є технічне ускладнення матеріалу, що допомагає продемонструвати найвищу майстерність гри. Однак, деякі виконавці не лише створюють ефектні композиції, але являються авторами цілком оригінальних, як у композиційному рішенні, так і в відношенні стилю, опусів, в котрих знаходять відображення провідні естетико-філософські парадигми.
Яскравим втіленням сучасних мистецьких тенденцій є творчість канадського митця, всесвітньо визнаного піаніста-віртуоза та композитора Марка-Андре Амлена (Marc-Andre Hamelin) (1961 р.н.). Досконала гра музиканта та довершені інтерпретації творів, що входять у золотий фонд фортепіанної літератури, відмічаються у світовій пресі багатьма музичними критиками. Виконавська та композиторська діяльність М.-А. Амлена привертає увагу і музикознавців. Прикладом такого наукового інтересу може слугувати монографія Р. Рімма [179], в якій музикознавцем розглянуті певні аспекти творчості канадського майстра. Прагнення піаніста до просвітницької діяльності змушує вбачати в ньому продовжувача традиції, що бере свій початок від Ф. Ліста та в різні часи знаходила своє втілення у творчості видатних піаністів: А. Рубінштейна, С. Рахманінова, С. Ріхтера, Д. Благого. Це проявляється у включенні до репертуару технічно складних творів маловідомих широкому загалу композиторів, таких як Ш.-В. Алькан,
К. Сорабджі, Л. Г одовський, та відкритті досі «закритих» сторінок фортепіанного репертуару (М. Рославець, М. Метнер, Г. Катуар ).
Окрім інтенсивної виконавської діяльності та вражаючої дискографії М.-А. Амлен є автором багатьох творів, в яких задіяний його улюблений інструмент. Переважна більшість із них - це опуси для фортепіано соло, однак є також декілька камерних творів та п’єси для механічного фортепіано, зокрема, відомий «Цирковий галоп» (Circus Galop). У мистецьких пошуках композитора можна прослідкувати вплив деяких сучасних художніх естетико-філософських напрямків, зокрема діалогу культур та постмодерну. Однак, на даний момент специфіка його композиторського та виконавського стилю ще не знайшла належне їй повноцінне обґрунтування у вітчизняному музикознавстві, та потребує детального наукового осмислення, що й обумовлює актуальність обраної теми.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано на кафедрі інтерпретології та аналізу музики згідно науково-дослідницького плану Харківського національного університету мистецтв імені І. П. Котляревського. Проблематика дисертації відповідає комплексній темі «Інтерпретологія як інтегративна наука» на 2017-2021 рр. перспективного тематичного плану науково-дослідницької діяльності ХНУМ імені І. П. Котляревського (протокол № 3 від 30.11.2017 р.).
Мета дослідження - виявити стильові механізми композиторської та виконавської творчості М.-А. Амлена.
Завдання дослідження обумовлені визначенням його мети:
— розглянути виконавську та композиторську творчість М.-А. Амлена у контексті провідних мистецьких орієнтирів сучасності;
— шляхом аналізу дискографії та відомостей про концертні програми визначити репертуарні вподобання М.-А. Амлена;
— виявити основні риси виконавського стилю М.-А. Амлена, спираючись на аналіз інтерпретацій творів інших композиторів та власних творів канадського піаніста;
— визначити основні жанри композиторської творчості М.-А. Амлена;
— дослідити основні принципи роботи композитора із запозиченим тематичним матеріалом;
— визначити стильові механізми творчості М.-А. Амлена у взаємодії її виконавської та композиторської складових.
Об’єктом дослідження є фортепіанне мистецтво другої третини ХХ - початку ХХІ ст.; предметом - стильові механізми виконавського та композиторського стилю М.-А. Амлена.
Матеріал дослідження:
1. Збірка-цикл фортепіанних мініатюр Con intimissimo sentimento (1986— 2000), різноманітні твори і транскрипцій зі збірки фортепіанних мініатюр On the short side, варіаційні цикли Theme and Variations (Cathy’s Variations) (2007), Variations on a Theme of Paganini (2011) Chaconne (2013), Pavane Variee (2014), твір крупної форми Barcarolle (2013), транскрипція Tico-Tico No Fuba (1995), Toccata on «L’homme arme»(2017).
2. Аудіо- та відеозаписи концертних виступів М.-А. Амлена (10 березня 2003 року в Стокгольмі; 2013 року в Москві; концерт 25 вересня 2016 року, що відбувся в Гетеборгу (Швеція); студійний відеозапис [139] зроблений нью-йоркською радіостанцією класичної музики WQXR, перед прем’єрою Pavane Variee у Carnegie Hall; концертний відеозапис виступу М.-А. Амлена у Chan centre for the performing art при Університеті Британської Колумбії (University of British Columbia) в Ванкувері (Канада), зроблений канадською FM-радіо мережею CBC - music. [137]; сольний концерт у форматі Livestream 14 квітня 2020 року за підтримки Chamber Music Society of Detroit, 92nd Street Y, University of Chicago Presents; відеовиступ канадського віртуоза під час карантину навесні 2020 року, в рамках мистецької акції Notes of Hope: Music for the frontline під девізом One performance once a day one reason: to give thanks.
3. Дискографія загалом та окремі, цікаві у контексті дослідження твори, представлені на студійних альбомах Leopold Godowsky: Original Works and
r
Transcriptions (1988), Marc-Andre Hamelin: Etudes (2010).
4. Інтерв’ю музиканта та запис радіопередачі Mind over finger. Podcast. Episode 060 Marc-Andre Hamelin: musical offering in order.
Методи дослідження. Визначення специфіки виконавського та композиторського стилів М.-А. Амлена зумовило звернення до загальних та спеціальних наукових методів:
— історичний використовується при розгляді творчості М.-А. Амлена в контексті розвитку музичної культури другої половини ХХ - початку ХХІ століть;
— феноменологічний сприяє усвідомленню особистості піаніста- композитора у контексті сучасних тенденцій фортепіанного мистецтва та естетики постмодерну;
— герменевтичний (інтерпретаційний) надає можливість осягнути специфіку виконавської та композиторської інтерпретації митцем як власних творів, так і творів інших композиторів.
— метод жанрово-стильового аналізу дозволяє виявити індивідуальні риси фортепіанної творчості М.-А. Амлена;
— метод функціонально-структурного аналізу спрямований на осмислення особливостей організації музичних творів М.-А. Амлена;
— метод компаративного (порівняльного) аналізу сприяє осмисленню творчих методів роботи М.-А. Амлена і визначенню механізмів індивідуального виконавського та композиторського стилю М.-А. Амлена через співставлення з творчістю піаністів-композиторів, спадкоємцем яких себе вважає сам музикант.
Теоретична база дослідження. Проблематика дисертації зумовила звернення до фундаментальних досліджень музичної науки, серед яких роботи, присвячені питанням:
1. естетики та філософії постмодерну та діалогу культур (Р. Барт [9], З. Бауман [10; 11; 156; 157; 158], М. Бахтін [12], Л. Березовчук [13], В. Біблер [14], О. Бурмістрова [19], Т. Гуменюк [25], Ф. Джеймісон [27], Д. Дувірак [28], У Еко [117], О. Зінькевич [32], О. Козаренко [37], А. Кусаінов [41], Ж.-Ф. Ліотар [44], Н. Маньковська [47], Б. Марков [49], О. Пилипенко [70], О. Протопопова [74], В. Ратніков [78], Д. Ружинська [80], О. Самойленко [83; 84], Б. Сюта [94; 95; 96], М. Фуко [107]);
2) принципам роботи із чужим тематичним матеріалом (С. Анюхіна [3], М. Борисенко [17], Б. Бородін [18], А. Денисов [26], С. Лаврова [42], О, Рощенко [79].);
3) жанру варіацій, варіаційності та варіантності (О. Верба [20], Вл. Протопопов [73], В. Цуккерман [113].);
4) питанням принципів побудови музичних форм та специфіки музичного тематизму (М. Арановский [4], Б. Асафьєв [5], В. Бобровський [15; 16], Н. Горюхіна [23], В. Задерацький [31], Ц. Когоутек [36], Л. Мазель [45; 46], Є. Назайкінський [59; 60], І. Способін [92], Ю. Тюлін [100; 101], В. Холопова [108; 109; 110; 111], В. Цуккерман [113; 114; 115], С. Шип [116].);
4) індивідуального стилю та інтерпретації (О. Кандинський- Рибніков [33], О. Катрич [35], Н. Корихалова [40], А. Мартінсен [50], В. Медушевський [51], М. Михайлов [54], Я. Мільштейн [52; 53],
B. Москаленко [55; 56; 57], Є. Назайкінський [61], Д. Рабінович [76],
C. Раппорт [77], І. Рябов [82], В. Сирятський [86], Т. Сирятська [87], С. Скребков [89; 90; 91], І. Сухленко [93], К. Тимофеєва [98], О. Фекете [104].);
5) проблемам фортепіанного мистецтва (Н. Бажанов [7; 8],
А. Карабанова [34], А. Корто [39], Є. Ліберман [43], Г. Мурадян [58], А. Пруцька [75], І. Рябов [81], С. Фейнберг [102; 103].)
Окремо варто назвати праці присвячені творчості М.-А. Амлена, а саме статті (К. Підпорінова [71], K. Cochran [161], L. Forman [163], A. Kaptainis [175].), монографію (R Rimm [179]), а також відгуки на виступи митця у світових музично-критичних виданнях ([159; 162; 164; 177; 178; 180; 181; 183; 184.]). Іншу підгрупу становлять довідкові матеріали, у яких відображені певні аспекти діяльності канадського піаніста ([153; 174; 182; 185]).
Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що вперше в українському музикознавстві:
— прослідковується зв’язок виконавської та композиторської творчості М.-А. Амлена із естетичними настановами філософії постмодерну та виявляється можливість тлумачити важливі риси його стилю за допомогою концепції діалогу культур;
— в музикознавчий обіг введено поняття «гіперпосилання» в контексті музикознавчої науки, що розглядається у контексті композиторського стилю М.-А. Амлена та виявляється найбільш доречним для опису способу композиторської роботи із запозиченим музичним матеріалом.
— виявляються механізми взаємовпливу виконавського та композиторського стилів М.-А. Амлена;
— представлений комплексний аналіз композиторського доробку канадського митця;
— пропонується періодизація виконавської творчості М.-А. Амлена на основі репертуарних пріоритетів, властивих тому чи іншому часовому відрізку діяльності митця та втілених як у його концертних програмах, так і студійних альбомах;
Подальший розвиток одержали:
— музикознавчі теорії виконавського та композиторського стилю (К. Мартінсен, Є. Назайкінський, М. Михайлов, Я. Мільштейн),
— виконавської інтерпретації (В. Москаленко),
— ідеї філософії постмодерну і спорідненого із ним явища діалогу культур та їх втілення у музичному мистецтві (О. Протопопова, Д. Ружинська, О. Самойленко).
Практичне значення полягає в тому, що матеріали дослідження можуть бути використані у навчальних курсах «Історія світової музики», «Історія фортепіанного виконавського мистецтва» «Аналіз музичних творів», «Музична інтерпретація» для бакалаврів та магістрів вищих навчальних музичних закладів України, курсу «Аспекти теоретичного музикознавства» для аспірантів, а також у класі спеціального фортепіано для студентів, асистентів-стажистів.
Апробація результатів дослідження. Дисертація обговорювалась на засіданні кафедри інтерпретології та аналізу музики Харківського національного університету імені І. П. Котляревського. Основні положення були публічно оприлюднені в наукових доповідях на 9 конференціях: Звітня науково-практична конференція «Музика і театр у сучасному науковому дискурсі» (Харків, 22 лютого 2019 р.); ІІІ Всеукраїнська науково-практична конференція «Герменевтика в науках про дух» (Харків, 21-22 березня 2019 р.); Дев’ятнадцята науково-практична конференція Українського товариства аналізу музики «Динаміка становлення індивідуального музичного стилю: особистість, школа, напрямок, епоха» (Київ, 5-6 квітня 2019 р.); Міжнародна науково-практична конференція «Сучасні парадигми музики, театру та мистецької освіти» (Харків, 21-22 лютого 2020 р.); І відкрита звітна конференція Ради молодих вчених Харківського національного університету мистецтв ім. І. П. Котляревського (онлайн) «Мистецтво та наука в сучасному глобалізованому просторі» (Харків, 16 травня 2020 р.); Двадцята науково-практична конференція Українського товариства аналізу музики (онлайн) «Інтерпретаційний потенціал музичного твору» (Київ, 30 жовтня - 1 листопада 2020, платформа Zoom); Міжнародна наукова конференція «Культурологія та соціальні комунікації: інноваційні стратегії розвитку» (Харків, 26-27 листопада 2020); Міжнародна науково- практична конференція «Сучасне слово про мистецтво: наука та критика» (Харків, 4-6 березня 2021), ІІ Міжнародна наукова конференція «Мистецтво та наука в сучасному глобалізованому просторі» (до Дня науки в Україні) (Харків, 17-18 травня 2021). За основними матеріалами дослідження опубліковано 6 статей («Специфіка іронічного у творчості М.-А. Амлена на прикладі «Варіацій на тему Паганіні»; «Композиторський та виконавський стиль М.-А. Амлена у контексті естетики постмодернізму»; «Інтерпретація чужого тематичного матеріалу в композиторській творчості М.-А. Амлена»; «Жанровая основа транскрипций М.-А. Амлена (на примере Etude No.1: Triple Etude (after Chopin) и Tico-tico no fuba)»; «Історична ретроспектива у композиторській творчості М.-А. Амлена»; «Варіаційні цикли Марка-Андре Амлена: композиторська інтерпретація жанру»).
Публікації. Основні результати дослідження опубліковано в 6 наукових працях: з яких - 5 у спеціалізованих фахових виданнях, затверджених МОН України, 1 - у зарубіжному фаховому періодичниому виданні (Відень-Чехія).
Структура роботи. Дисертація складається зі Вступу, трьох Розділів (10 підрозділів), Висновків, Списку використаних джерел (185 позицій, з них -29 іноземними мовами) та Додатку Загальний обсяг роботи - 277 сторінок, із них основного тексту - 207 сторінок.

Список літератури

ВИСНОВКИ
Всебічний розгляд індивідуального стилю М.-А. Амлена у контексті взаємодії його виконавської та композиторської складових дозволив дійти наступних висновків.
1. М.-А. Амлен не висловлює свої естетичні орієнтири, однак, спираючись на його коментарі та нотатки до власних опусів, можна зауважити, що творчість митця втілює певні сучасні культурно-естетичні феномени. Окремі аспекти його мистецької діяльності є відображенням постмодерних творчих принципів. У виконавському мистецтві М.-А. Амлена вони проявляються у виборі репертуару, значну частину якого складають твори маловиконуваних композиторів. Для композиторської творчості М.-А. Амлена притаманне активне звернення до музичних взірців минулого, що представлені у якості цитат, та їх іронічне переосмислення, інтертекстуальність. Іншим інструментом осмислення діяльності митця може виступати концепція діалогу культур. Вона яскраво проявляється у прагненні піаніста об’єднати на наблизити між собою твори композиторів, що належать до різних стилів та епох, представлених в рамках однієї концертної програми. Уособлюючи об’єктивний тип виконавця, М.-А. Амлен уникає підкреслення відмінностей між творами, обираючи при інтерпретації кожного окремого твору подібний, дещо об’єктивно-відсторонений спосіб репрезентації. Таким чином музикант наближує між собою виконувані опуси та створює умови для їх культурно-діалогічної взаємодії. Іншим проявом діалогічності може виступати прагнення музиканта поєднати у своєму репертуарі творчість композиторів, які були представниками протилежнх філософсько-естетичних поглядів на музичне мистецтво: М. Метнера та Ф. Бузоні, чий доробок привертає значну увагу канадського музиканта.
2. Довершена майстерність володіння інструментом дозволяє М.-А. Амлену обирати репертуар, виходячи із власних мистецьких інтересів. В його репертуарі, що включає твори композиторів різних стилів та епох, можна виокремити певні стильові механізми, які вирізняють його виконавське амплуа. До них відносяться превалювання транскрипцій та обробок, монографічність, що характерна здебільшого для студійних альбомів та пов’язана із масштабним охопленням творчості як одного композитора, так і декількох митців, котрі відносяться до однієї епохи. Суттєвою особливість індивідуального виконавського стилю М.-А. Амлена є інтерес до музики видатних піаністів-композиторів - К. Сорабджі, Ш.-В. Алькана, Ф. Бузоні, С. Фейнберга, Л. Годовського, М. Метнера. С. Рахманінова, О. Скрябіна, твори більшості із яких не входять до загальновиконуваного репертуару.
У виконавській діяльності М.-А. Амлена ми виокремлюємо два творчих періоди. Перший період (1985-2006 рр.) відзначається перевагою віртуозних опусів. Піаніст також популяризує та актуалізує музику рідковиконуваних авторів Ш.-В. Алькана, Л. Годовського, М. Метнера. У другий період акцент в репертуарі переміщується на інтерпретацію доробку маловиконуваних митців, а також на творчість Віденських класиків: Й. Гайдна, В. Моцарта, в меншій мірі Л. Бетховена.
Суттєвим моментом для визначення специфіки виконавського стилю канадського піаніста є включення до репертуару власних опусів. В перший період творчості перевага надавалася транскрипціям та мініатюрам, а в другий період - варіаційним циклам. Жанрова палітра репертуару М.-А. Амлена включає як мініатюри так і твори крупної форми.
3. Поєднання виконавського та композиторського аспектів надало можливість вбачати у творчій діяльності М.-А. Амлена продовження мистецької традиції піаністів-композиторів. Він синтезує два її напрямки, оскільки в репертуарному відношенні тяжіє до лістівсько-бузонієвської традиції, що пов’язана із превалюванням у програмах виступів творів інших композиторів, а в композиторському відношенні він виявляється найближче всього до Л. Годовського, який продовжив започатковану Ф. Шопеном традицію композитора-виконавця. Особливо помітними художні паралелі між творчістю Л. Годовського та М.-А. Амлена виявляються у композиторському підході до жанру транскрипції.
4. Концертно-виконавська діяльність М.-А. Амлена включає
найрізноманітніші види взаємодії зі слухацькою аудиторією, як традиційні так і сучасні. Одним із них є концертні виступи. Вивчення представлених на інтернет ресурсах відео- аудіоматеріалів надало можливість виявити принципи за якими митець вибудовує програми власних виступів. Серед них включення до однієї концертної програми творів, що репрезентують різні стилі та епохи, переважання музики маловиконуваних композиторів, інтерес піаніста до яскраво-віртуозних п’єс та до музики композиторів-класиків, у другому періоді виконавської творчості. Тут варто відзначити творчість Й. Г айдна, оскільки в результаті активного включення піаністом у концертні програми окремих його сонат, згодом виникло три студійних альбоми, цілковито присвячених доробку віденського майстра. Таке своєрідне перенесення результатів концертної практики на студійні альбоми є однією із відмінних рис індивідуального стилю М.-А. Амлена, а означений метод роботи застосовується ним при створенні більшості CD-дисків, та підкреслює тісний взаємозв’язок звукозаписувальної та концертної практик.
Іншим аспектом, який відображає сучасні мистецькі тенденції у виконавській творчості М.-А. Амлена, виявляється включення творів гумористично-іронічного змісту. Канадський піаніст виконує як власні, так і створені іншими авторами опуси. При їх репрезентації музикант увиразнює гумористичний контекст за допомогою манери триматися за інструментом, котра тут відзначається або підкресленою стриманістю і серйозністю, або надмірною демонстрацією образно-змістовної сторони мініатюри за допомогою перебільшених ігрових жестів та міміки.
5. Традиційним способом спілкування виконавця із слухацькою аудиторією є також запис студійних альбомів. Дискографія М.-А. Амлена відзначена масштабністю та на сьогоднішній момент налічує близько 100 CD-дисків. Суттєвим компонентом індивідуального стилю М.-А. Амлена, який яскраво втілюються саме в його звукозаписувальній діяльності є регулярність виходу релізів. Канадський митець створює від одного до трьох альбомів щороку. Однак в 2001 й 2005 роках ним було записано чотири, а в 1999 та 2006 роках рекордні сім альбомів протягом року. Така активна студійна практика в значній мірі вирізняє М.-А. Амлена серед інших піаністів-сучасників та музикантів більш старшого покоління. Для студійних альбомів, на відміну від концертних програм, притаманна монографічність, прагнення найбільш повно охопити творчість конкретного композитора, або презентувати творчість композиторів, що належать до однієї епохи. Певною спільною рисою для концертних програм та студійних альбомів виявляється актуалізація творчості маловиконуваних композиторів: Ш.-В. Алькана, М. Метнера, Л. Г одовського, С. Фейнберга.
До новітніх способів взаємодії М.-А. Амлена-виконавця із слухачами відносяться різноманітні відеоматеріали, що переміщують діаду «виконавець-слухач» у віртуальну площину. М.-А. Амлен приймає участь у мистецьких проектах, радіопередачах та створенні документальних фільмів, які проливають світло на певні аспекти його творчого життя, погляди на фортепіанне мистецтво, допомагають зазирнути до творчої лабораторії митця, спробувати осягнути деякі секрети його виконавської майстерності.
6. Визначальними рисами виконавського стилю М.-А. Амлена є філігранність виконання, технічна бездоганність та детальна продуманість усіх найменших деталей твору. Музикант віднаходить найрізноманітніші тембральні барви та найтонші динамічні нюанси, що дозволяє в повній мірі розкрити весь спектр звукових можливостей фортепіано. Така багата темброво-динамічна палітра створюється піаністом за допомогою застосування різних видів туше та задіянням усього потенціалу педальної звучності інструменту. Всі означені художні засоби завжди є доцільно підібраними та призваними найбільш повно увиразнити художньо-змістовну сторону виконуваного твору. Також відмінною рисою виконавського стилю канадського віртуоза є точне дотримання усіх нюансів авторського нотного тексту, прагнення якомога точніше донести композиторський задум. Тільки інколи інтерпретатор робить невеликі відхилення від авторських ремарок, що, в тім, сприймаються як прагнення точніше донести певні, важливі нюанси нотного тексту, не порушуючи передбаченої композитором драматургії та зберігаючи незмінною образно-змістовну сторону виконуваного твору. Все це дає підстави віднести М.-А. Амлена до об’єктивного типу виконавця, який втілює одну із ключових складових класичної звукотворчої волі (за К. Мартінсеном), а саме прагнення до довершеної продуманості найтонших нюансів виконуваного твору. Однак на відміну від виконавця статичної звукотворчої волі, він не обмежується лише класичним репертуаром а реалізує цю основну звукотворчу установку на іншому, більш широкому репертуарному рівні.
7. У композиторському доробку М.-А. Амлена превалюють твори для фортепіано соло, що представлені переважно жанрами варіацій, транскрипцій, мініатюрами та циклам мініатюр та однією п’єсою, що є оригінальною трактовкою сонатно-симфонічного циклу - Barcarolle. При зверненні до означених жанрів М.-А. Амлен демонструє індивідуальний підхід до їх інтерпретації, що можна вважати відмінною рисою стилю композитора.
У варіаційному жанрі представлені концертно-віртуозні та камерні зразки. Їх композиторська інтерпретація відзначена прагненням задіяти в рамках одного варіаційного циклу декілька тем: головної, на основі якої й базується власне цикл, та кількох побічних, що вводяться як у якості відсилок до стилів інших композиторів різних епох, так і цитат, котрі завдяки певному переосмисленню гармонічних та мелодичних елементів оригіналу набувають нових смислових значень. Такі цитати починають виконувати функцію гіперпосилання у нотному тексті, оскільки кореспондують і до стилю свого автора, і до специфіки сучасної музичної мови. Побідний творчий метод переосмислення вихідного тематизму відсилає й до старовинної техніки письма на cantus firmus. Поміж інших, більш загальних моментів інтерпретації М.-А. Амленом варіаційного циклу можна виокремити тяжіння до наскрізності побудови драматургії, часте утворення мікроциклів у середині циклу за допомогою об’єднання між собою декількох варіацій, які часом можуть навіть становити окремий розділ форми варіаційного циклу. При цьому кожен розділ у варіаційних циклах є чітко розграниченим, а форма цілого ясно окресленою. Загальний розвиток драматургічної лінії зазвичай спрямовується до фіналу.
8. У жанрі фортепіанної транскрипції, що також займає значне місце в композиторській творчості М.-А. Амлена, виявляється прагнення до поєднання в рамках одного твору декількох жанрових ознак та способів опрацювання тематичного матеріалу, що відсилає до стилю письма відомих піаністів-композиторів Л. Г одовського та Ф. Бузоні. Найбільш показовими в цьому сенсі є твори Godowsky Etude no. 44А after Chopin, Triple etude (after Chopin), Tico-Tico No Fuba. У двох перших із них митець комбінує ознаки жанрів та способів роботи із тематизмом, притаманні стилю письма Л. Годовського та Ф. Бузоні. Від манери транскрибування Л. Годовського М.-А. Амлен бере композиторську винахідливість репрезентації музичного матеріалу, завдяки чому п’єса набуває рис концертно-віртуозної обробки. Від транскрипторського стилю письма Ф. Бузоні йде прагення до технічного збагачення вихідного матеріалу, в результаті чого п’єса може розглядатися як інструктивна, що своєю складністю допомагає освоїти оригінал. У Tico-Tico No Fuba об’єднуються ознаки концертної транскрипції на популярну мелодію й класичних зразків, що представлені в якості творчо переосмислених цитат (гіперпосилань у нотному тексті). Окрім цього у двох
г
із цих транскрипцій (Triple Etude (after Chopin), Tico-tico no fuba М.-А. Амлен застосовує принципи роботи із музичним матеріалом, котрі є подібними до техніки письма на cantus firmus, а також задіює в них контрапункт.
Інший аспект інтерпретації цього жанру в композиторській творчості канадського митця пов’язаний із певними творчими паралелями між його манерою написання транскрипцій та способами роботи із обраним для
транскрибування матеріалом у Л. Годовського. Обидва музиканти прагнуть до ускладнення технічно-виконавської сторони оригіналу, його
винахідливому композиторському осмисленні із збереженням при цьому характерних загальних рис, властивих вихідному музичному матеріалу. Означена подібність творчих методів М.-А. Амлена та Л. Годовського особливо підкреслюється тим фактом, що канадський композитор завершив незакінчену Л. Годовським транскрипцію Етюду № 1 f-moll ор. post Ф. Шопена, досягнувши при цьому органічного поєднання двох стилів. Також М.-А. Амлен втілив творчий задум Л. Годовського, котрий полягав у бажанні контрапунктично поєднати між собою три Етюди a-moll Ф. Шопена.
Наступним прикладом поєднання двох стилів у одному творі є The Minute Waltz, in seconds де творчо переосмислюється реприза шопенівського Вальсу ор. 64 № 1 Des-dur. М.-А. Амлен викладає мелодію додаючи до неї секундові співзвуччя, й задіює цитату із вальсу Й. Штрауса «На прекрасному блакитному Дунаї». Таке поміщення двох вальсів у контекст сучасної, насиченої дисонансами музичної мови, створює умови для культурного діалогу стилів різних епох, а дещо іронічна репрезентація музичного матеріалу є проявом постмодерної естетики.
Окремий інтерес для розуміння композиторського стилю М.-А. Амлена представляє збірка-асортимент фортепіанних мініатюр On the short side (An assortment of miniatures). В ній, окрім Godowsky Etude no. 44А after Chopin, The Minute Waltz, in seconds поміщені ще деякі п’єси, котрі можна віднести до декількох умовних груп: мініатюри написані як музична подяки або натхненні певною урочистою нагодою як дарунок; дві мініатюри, що являються прикладом проби пера канадського майстра (Two short studies); твори, що композитор написав на замовлення своїх колег-виконавців. Інші декілька мініатюр, що також наявні у On the short side не можна поєднати у якусь окрему групу. Перша із них - перекладення для фортепіано партитури Маленького адажіо із балету О. Глазунова «Пори року», друга - Suggestion diabellique, - являє гумористичний біс, створений на основі переосмислення
г
теми відомого Вальсу А. Діабеллі, третя - Etude fantastique on Rimsky- Korsakov’s Flight of the bumblebee - яскраво-віртуозна транскрипція «Польоту джмеля» М. Римського-Корсакова, четверта - каденція до «Угорської рапсодії № 2» Ф. Ліста, що за способом композиторської роботи із тематичним матеріалом та співставленням двох стилів, якщо сприймати її у контексті твору Ф. Ліста, близька до того, що спостерігалось у транскрипціях.
9. Оригінальна інтерпретація циклічності демонструється М.-А. Амленом в збірці фортепіанних мініатюр Con intimissimo sentimento, яка за задумом автора не є непорушним циклом із єдиною, чітко означеною драматургічною лінією розвитку. Композитор надає можливість музикантам самостійно обрати у довільному порядку декілька п’єс, і створити таким чином власний мікроцикл, або ж виконувати цю збірку цілком. При цьому всі мініатюри із Con intimissimo sentimento об’єднуються загальним лірико- камерним, інтимним тоном музичного висловлювання. Камерність, ліричність, котрими відзначена тут образна сфера, підкреслюються відсутністю посвят, які зазвичай присутні у багатьох опусах канадського майстра, та є характерною рисою його стилю. Уникаючи їх в циклі-збірці митець ніби прагне говорити в цій музиці підкреслено від свого імені, передати якість потаємні спогади та особистісні переживання.
10. Єдиним прикладом втілення сонатно-симфонічного циклу у творчому доробку М.-А. Амлена є Barcarolle (2013). В п’єсі композитор поєднує ознаки жанру баркароли із принципами побудови загальної драматургії твору, що властиві для чотиричастинного сонатного циклу. Трактуючи його у досить вільній пізньоромантичній, імпресіоністичній манері, М.-А. Амлен зберігає ідейно-змістовне наповнення кожної із чотирьох частин, не створюючи однак між ними звичного темпового контрасту. Також він лишає фінал твору відкритим, завершуючи четверту частину, яка відзначена граничним лаконізмом, на нестійкій гармонії, що не отримує подальшого розв’язання та питальній музичній інтонації. У
Barcarolle автор обирає суто імпресіоністичні виражальні музичні засоби до яких відносяться розширена тональність, застосування колористичних можливостей фортепіано.
11. Аналітичний розгляд композиторського доробку М.-А. Амлена надав можливість розглядати канадського митця як композитора- коментатора, що пов’язане із прагненням музиканта об’єднати в рамках одного твору декілька творчих методів або стильових ознак, які відсилають до манери письма окремих композиторів, та переосмислити їх у контексті власного стилю письма. Таке коментування проявляє себе на декількох умовних стильових рівнях. На рівні фактурної організації, для якої притаманне застосування різноманітних видів фортепіанної техніки та поліфонічна насиченіть, виникає паралель зі стилями Ф. Шопена, Ф. Ліста, Ш.-В. Алькана, Ф. Бузоні, М. Метнера. На рівні гармонії найбільш помітним є вплив композиторів імпресіоністів (К. Дебюссі, М. Равель) та джазових композиторів (М. Капустін, Дж. Г ершвін). Наступний рівень стилю М.-А. Амлена пов’язаний із творчим переосмисленням тематизму інших композиторів. Митець цитує як відомі шедеври, що належать перу Л. Бетховена, Ф. Шопена, Ф. Ліста, та інших авторів, так і звертається до тематизму епох Середньовіччя та Ренесансу. Також М.-А. Амлен часто комбінує в рамках одного опусу цитати, які репрезентують різні стилі та епохи, що є втіленням у його творчості сучасних художніх тенденцій, таких як діалог культур та постмодерна естетика, яскравим проявом якої у художньому мистецтві є інтертекстуальність.
Перспективи подальших досліджень вбачаються у розгляді специфіки прояву постмодерної естетики та філософії у творчості інших сучасних піаністів, що поєднують виконавський та композиторський аспекти творчої діяльності. Доповненні та уточненні специфіки композиторського стилю М.-А. Амлена на основі розгляду його камерно-інструментальних творів.