НОРМАТИВНА ПРИРОДА ПОНЯТТЯ СУСПІЛЬНОГО ДОГОВОРУ

Короткий опис

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1 КОНТРАКТНА ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ ЯК ОБ’ЄКТ І НОРМАТИВНА ПРИРОДА СУСПІЛЬНОГО ДОГОВОРУ ЯК ПРЕДМЕТ НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ 13
1.1. Аналіз конструктивістської моделі суспільного договору (англо-американська традиція) 21
1.2. Аналіз критики поняття суспільного договору (континентально-європейська традиція) 35
Висновки до Розділу 1 53

РОЗДІЛ 2 ХАРАКТЕРИСТИКА НОРМАТИВНОЇ ПРИРОДИ ПОНЯТТЯ СУСПІЛЬНОГО ДОГОВОРУ 61
2.1. Історія розвитку нормативного поняття суспільного договору 61
2.2. Теоретико-правовий аспект контрактної теорії держави 93
2.3. Філософсько-правовий аспект контрактної теорії держави 126
Висновки до Розділу 2 152

РОЗДІЛ 3 СУСПІЛЬНИЙ ДОГОВІР ЯК МЕТАПРАВОВЕ ПОНЯТТЯ І МЕТОД КРИТИКИ ПОЗИТИВНОГО ЗАКОНУ 154
3.1. Нормативне поняття суспільного договору 154
3.2. Суспільний договір як метод критики позитивного закону 186
Висновки до Розділу 3 215

ВИСНОВКИ 216

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРА 219

ВСТУП

Актуальність теми дослідження
Напрям на розбудову правової держави в Україні, питання удосконалення державно-правового механізму влади, проведення конституційної реформи та реформи органів місцевого самоврядування потребують науково-обґрунтованої моделі організації публічної влади, що пояснює сутність та процедуру цих процесів у громадянському суспільстві. В основі такої моделі лежить нормативне поняття суспільного договору, як поняття, що визначає юридичні засади політичної самоорганізації суспільства. Однак нормативна природа поняття суспільного договору не є абсолютно визнаним у науці положенням. Під питанням знаходиться і договірна теорія держави в цілому як комплекс політико-правових, теоретико-правових, філософсько-правових поглядів на сутність і природу публічно-правового договору про створення держави громадянським суспільством.
Договірна (контрактна) теорія держави має древню історію в філософії права: виникла в період античності ще в школі софістів, зіграла одну із провідних ролей в становленні поняття метафізичної системи права та юридичного поняття держави в період Середніх віків та Нового часу, але у зв’язку з критикою всього природно-правового напрямку філософії права в ХІХ ст. була відкинута як ненаукова. Її не визнавали ні історична школа права, ні позитивно-юридична, ні соціологічна. Певні традиції дослідження природи суспільного договору зберігала філософсько-правова школа (школа відродженого природного права). Зокрема, в Росії у дореволюційний період ХІХ–ХХ ст. дослідженням проблем контрактної теорії держави в теорії та філософії права займались: М. М. Алексєєв, В. М. Гессен, І. О. Ільїн, М. Кареєв, Б. О. Кістяківський, М. Ковалевський, К. Кузнєцов, П. І. Новгородцев, Л. І. Петражицький, В. О. Савальський, Є. В. Спекторський, Г. Ф. Шершеневич, О. С. Ященко та ін.; в історії філософії права: С. А. Бершадський, А. М. Деборін, Ю. Жуковський, В. Ф. Залеський, М. М. Коркунов, О. М. Ладиженський, В. С. Покровський, М. О. Рейснер, Є. М. Трубєцкой, Б. М. Чичерін, П. Д. Юркевич, М. Д. Яворський, К. М. Ярош та ін.
У сучасних теорії та історії політичних і правових учень контрактна теорія держави є предметом розгляду як одна з юридичних теорій походження держави – вона розглядається лише в плані історії теорії права. Однак, науково-дослідницький інтерес розробкою проблем договірної теорії держави спостерігається в школі філософії та соціології права, що обумовлює сучасні телеологічні та деонтологічні напрями її досліджень. Практично-прикладний характер деонтологічного напряму досліджень поняття суспільного договору з виходом у соціологію права характерний для американських філософів та теоретиків права, зокрема, для Лона Л. Фуллера, Джона Ролза, Роналда Дворкіна та ін. В англо-американській традиції філософії права також зберігається конструктивістський підхід до опрацювання політичних теорій влади, де поняття соціального контракту відіграє важливу роль.
У континентальній традиції права питання договірної теорії держави вивчаються в рамках ціннісно-нормативного підходу філософії права, який пов’язаний більшою мірою з фундаментальним характером теоретичних досліджень у науці. Так, у німецькій школі права деякі питання договірної теорії з позицій аксіології та методології науки розглядалися Г. Радбрухом, Р. Циппеліусом, О. Хьоффе та ін. Слід відмітити представників ціннісно-нормативного напряму філософії права сучасної російської школи права, істориків та теоретиків права, що досліджували проблеми контрактної теорії: М. М. Азаркіна, П. С. Граціанського, В. Г. Графського, В. Д. Зорькіна, І. О. Ісаєва, І. Ю. Козліхіна, О. Е. Лейста, Л. С. Мамута, О. В. Мартишина, М. М. Марченка, В. С. Нерсесянца, А. В. Полякова, Е. Ю. Соловйова, В. А. Четверніна, та ін.
У вітчизняній науці на окремі питання договірної теорії держави звертали увагу: філософи та теоретики права – С. С. Алексєєв, О. О. Бандура, В. М. Баранов, В. А. Бачинін, М. Г. Братасюк, Є. В. Бурлай, Г. А. Вдовіна, А. В. Гулига, С. Д. Гусарєв, Г. Д. Гурвіч, М. А. Дамірлі, К. К. Жоль, А. Ф. Зотов, Д. А. Керімов, О. І. Ковлер, А. А. Козловський, М. І. Козюбра, М. В. Костицький, А. Ф. Крижанівський, В. В. Лемак, Л. А. Луць, С. І. Максимов, Ю. М. Оборотов, О. В. Петришин, П. М. Рабінович та С. П. Рабінович, С. С. Сливка, О. Д. Тихомиров, О. Ф. Черданцев, В. О. Чефранов, М. В. Цвік та ін.; історики політико-правових вчень – Т. Г. Андрусяк, Л. Н. Гармаш, В. В. Кондзьолка, О. Л. Копиленко, С. А. Крилова, Н. Г. Мозгова, І. В. Огородник та В. В. Огородник, О. Ф. Скакун, В. Г. Сокуренко, В. Татаркевич, Ю. О. Федів, Н. В. Хамітов, Ф. П. Шульженко, І. О. Шумак та ін.; теоретики та практики конституційного права – О. М. Мироненко, А. М. Колодій, В. М. Шаповал, В. М. Селіванов та ін.
Однак спеціальні фундаментальні теоретико-правові дослідження договірної (контрактної) теорії держави як юридично-деонтологічної на основі розгляду нормативної природи поняття суспільного договору в науці не проводились. Це й обумовлює актуальність теми дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі теорії та історії держави та права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка відповідно до бюджетної теми № 06БФ042-01: “Механізм адаптації законодавства в сфері прав громадян України до законодавства Європейського Союзу”; номер державної реєстрації – 0106U006631.
Мета дисертаційного дослідження – представити договірну (контрактну) теорію держави як юридичну деонтологічну за науково-пізнавальною природою на основі фундаментального дослідження нормативної природи поняття суспільного договору в процесі комплексного аналізу стану сучасної розробки контрактної теорії держави, її історичних, теоретичних та філософсько-правових засад.
Зазначена мета дослідження визначає постановку та розв’язання таких завдань:
– розглянути методологічні та пізнавальні засади конструктивістської моделі суспільного договору, прийнятої в англо-американській традиції права;
– проаналізувати критичні зауваження щодо науковості контрактної теорії держави та поняття суспільного договору, висловлені в школах континентальної традиції права;
– при визначенні об’єкта та предмета дослідження сформулювати робочу гіпотезу щодо формально-юридичного складу нормативного поняття суспільного договору;
– показати історію розвитку поняття суспільного договору як нормативного, у зв’язку зі становленням у ньому елементів складу договірного зобов’язання;
– дослідити теоретичні методологічні засади договірної теорії держави, зокрема характер моделювання в метафізиці права, а також поняття складу договірного зобов’язання як належної формально-юридичної основи при визначенні категоріального статусу суспільного договору в теорії права;
– при розгляді філософсько-правового аспекту контрактної теорії з’ясувати загальний нормативний зміст категорії договору (actio) та специфіку нормативного публічно-правового зобов’язання порівняно з приватноправовим, розкрити юридичний зміст нормативного публічно-правового зобов’язання;
– обґрунтувати нормативну природу поняття суспільного договору методом трансцендентальної критики; дати визначення нормативного поняття; вказати на гносеологічні, аксіологічні, методологічні та праксиологічні аспекти дослідження нормативного поняття суспільного договору;
– розкрити прикладний аспект використання нормативного поняття суспільного договору як методу критики позитивного закону, зокрема в дискусійних питаннях конституційної реформи в Україні.
Об’єкт дослідження – юридична деонтологічна договірна (контрактна) теорія держави.
Предмет дослідження – нормативна природа поняття суспільного договору.
Методологія дослідження має дескриптивний характер, що обумовлено деонтологічною природою досліджуваного поняття, ґрунтується на діалектичному поєднанні формально-логічних прийомів аналізу та синтезу, індуктивного та дедуктивного напрямів дослідження, застосуванні системного підходу до розгляду предмету дослідження та включає сукупність загальнонаукових та спеціально-наукових методів, а саме:
– системний аналіз, як загальнонауковий підхід дослідження, застосовано при характеристиці стану сучасної розробки контрактної теорії держави в науці (Розд. 1.1, 1.2); розгляді її історичних, теоретичних та філософсько-правових засад (Розд. 2.1, 2.2, 2.3).
Спеціально-наукову природу мають при цьому: прогностичний метод, застосований при виході на гіпотезу наукового дослідження (Розд. 1.2); метод історичного аналізу – при розгляді процесу розвитку нормативного поняття суспільного договору (Розд. 2.1); метод порівняльного аналізу – при з’ясуванні характеру моделювання та особливостей формально-догматичного та критичного підходів в теорії права при опрацюванні формально-логічних аспектів досліджуваного поняття (Розд. 2.2); метод моделювання – при виході на поняття метаправової системи права з використанням нормативного поняття суспільного договору (Розд. 3.1); критичний аналіз – при оцінці проблемних питань конституційної реформи (Розд. 3.2).
Основу дослідження складає використання загальнонаукового критичного трансцендентального методу, який розглядається і як теоретичний метод доведення нормативної природи поняття суспільного договору (Розд. 3.1), і як метод трансцендентальної дедукції в нормативній школі філософії права, що дає вихід на поняття правової держави (Розд. 2.3, 3.1), і як метод критики позитивного закону на основі нормативного поняття суспільного договору (Розд. 3.2).
Наукову новизну дисертаційного дослідження складають найважливіші теоретичні положення дисертації, що виносяться на захист. Зокрема, вперше:
1) договірну (контрактну) теорію держави визначено як юридично-деонтологічну за пізнавальною природою та за науковими підходами і методами її дослідження;
2) сформульовано наукову гіпотезу про формально-логічний склад нормативного поняття суспільного договору;
3) історію розвитку нормативного поняття суспільного договору подано з позиції становлення в ньому елементів формально-логічного складу договірного зобов’язання та розгляду закономірностей цього процесу;
4) визначено, що процедура моделювання в теорії права має носити системно-критичний характер і повинна здійснюватися при використанні поняття публічно-правового договору;
встановлено, що належною формально-юридичною основою цього процесу може виступати лише теоретичне, а не історичне (догматичне) поняття суспільного договору: воно містить загальну структуру договірного зобов’язання, на підставі цього визначається як формально-правова категорія actio;
5) з’ясовано філософсько-правовий зміст формально-правової категорії actio: вона є правилом (нормою) міжсуб’єктного спілкування осіб (personas) з приводу речей (res);
визначено, що категоріальний статус предмета нормативного договору, як елемента його складу, впливає на визначення його виду, як публічно-правового чи приватноправового зобов’язання: у приватному праві предмет договору – річ для осіб у міжсуб’єктному спілкуванні, у публічному праві – він для них особа;
встановлено юридичний зміст нормативного договору в публічному праві: він полягає в забезпеченні гарантій реалізації особистого права суб’єктів договору шляхом створення публічної речі за правилом особи;
6) обґрунтовано нормативну природу поняття суспільного договору методом трансцендентальної критики, що має характер теоретичного доведення, на підставі цього сформульовано визначення нормативного поняття суспільного договору;
7) вказано на гносеологічні, аксіологічні, методологічні та праксиологічні аспекти визначення нормативного поняття суспільного договору;
8) показано практичний аспект використання цього поняття як методу критики позитивного закону на прикладі актуальних питань конституційної реформи в Україні.
При цьому удосконалено: а) категоріально-понятійний апарат правової науки, зокрема, уточнюється філософський зміст загальних правових категорій речі (res), особи (personаs), дії (actionеs) у публічному праві; б) методологічні засади дослідження природи суспільного договору при створенні чистої моделі правової реальності, зокрема, характер та спосіб (науковий підхід) моделювання в метафізиці права, належна формальна основа та етико-телеологічна закономірність моделювання; в) поняття структури (складу) договірного зобов’язання, як формально-логічної підстави для визначення його нормативного філософсько-правового змісту.
На основі цього дістає подальший розвиток: а) положення про фундаментальний характер договірної теорії держави та її гіпотетичну, а не історичну природу в теорії права, де нормативне поняття суспільного договору виступає логічною (теоретичною), а не історичною (догматичною) категорією; б) загальна нормативна теорія договору в якості доктринального джерела права.
Практичне значення одержаних результатів стосується як загальнотеоретичного, так і прикладного аспектів вивчення теорії та філософії права. У загальнотеоретичному плані нормативне поняття суспільного договору можна розглядати:
а) у філософії права, в якості норми, яка пояснює принцип етико-телеологічної закономірності в публічному праві і задає створення суб’єкта публічно-правового спілкування в правовій реальності;
б) у загальній теорії права, в якості метаправового поняття та методу критики позитивного закону;
в) в історії політичних та правових вчень, як основоположення юридично-деонтологічної теорії суспільного договору.
г) у теорії конституційного права та міжнародного публічного права, як доктринальне джерело цих галузей права, що визначає процедуру конституційних процесів у суспільстві.
ґ) у політиці права, як юридичну форму, що пояснює процес політичної самоорганізації громадянського суспільства на засадах права.
Теоретичні положення та висновки дисертаційного дослідження можуть застосовуватись у процесі викладання навчальних загальних і спеціальних курсів з названих дисциплін, а також при розробці навчально-методичних програм для студентів та слухачів філософських, юридичних, політологічних факультетів вузів; при підготовці наукових доповідей, написанні курсових і дипломних робіт та ін.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані в процесі подальшого вдосконалення поняття правової системи загалом і правової системи України зокрема; в проведенні конституційної реформи, реформи органів місцевого самоврядування та створенні науково-обґрунтованої моделі організації публічної влади в громадянському суспільстві; при аналізі міжнародних інтеграційних процесів, що мають за мету створення публічно-правових союзів.
Особистий внесок здобувача
Дисертація є комплексним монографічним дослідженням сучасного стану та перспектив розвитку контрактної теорії держави в юридичній науці. Наукові результати отримані автором самостійно на основі вивчення та аналізу філософсько-правових, теоретико-правових та політико-правових джерел цієї теорії.
Апробація результатів дослідження проводилась шляхом виступів на наукових та науково-практичних конференціях, при читанні лекцій з курсу філософії права та проведенні семінарських занять з предметів: загальна теорія права, проблеми теорії права, історія держави та права та історія політичних і правових учень на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Результати дисертаційного дослідження обговорювались на засіданнях кафедри теорії та історії держави і права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Основні положення дисертації знайшли відображення в 5-ти наукових статтях, чотири з яких опубліковано у фахових виданнях, затверджених переліком ВАК України, а також тезах 4-х наукових конференцій.
Статті в наукових фахових виданнях:
1. Кабанець Н. І. Держава як гарант прав та свобод громадян у демократичному суспільстві / Н. І. Кабанець // Вісник Київського університету. – 2004. – № 56. – С. 15-18.
2. Кабанець Н. І. Поняття суспільного договору / Н. І. Кабанець // Вісник Київського університету. – 2004. – № 57. – С. 63-66.
3. Кабанець Н. І. Устрій чистої республіки в контексті ідеї суспільного договору / Н. І. Кабанець // Право України. – 2004. – № 9. – С. 64-67.
4. Кабанець Н. І. Теоретико-правові аспекти конституційної реформи / Н. І. Кабанець // Проблеми філософії права. – 2004. – Том ІІ . – С. 187-190.
В інших наукових виданнях:
1. Кабанець Н. Поняття суспільного договору в школі природного права (історичний екскурс, історія становлення нормативного поняття) / Н. Кабанець // Про українське право. – 2006. – Число І. – С. 179-215.
Тези наукових доповідей та повідомлень:
1. Кабанець Н. І. Суспільний договір як нормативне поняття / Н. І. Кабанець // Науково-практична конференція: “Державна політика розвитку авіації ХХІ століття: економічний патріотизм і стратегічні можливості”. – Національний авіаційний університет, Юридичний інститут “Інститут повітряного і космічного права”, 7-8 лютого 2008 р., м. Київ.
2. Кабанець Н. І. Судочинство як складова формально-юридичних гарантій правового статусу особи в громадянському суспільстві (природно-правовий підхід) / Н. І. Кабанець // Міжнародна науково-практична конференція: “Права і свободи людини і громадянина: проблеми судового захисту”. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, юридичний факультет, 23-24 листопада 2007 р., м. Київ.
3. Кабанець Н. І. Нормативна природа поняття суспільного договору / Н. І. Кабанець // Всеукраїнська наукова конференція молодих науковців, аспірантів і студентів: “Актуальні проблеми теорії та історії прав людини, права і держави”, присвячена пам’яті видатних вчених-юристів П. О. Недбайла, О. В. Сурілова, В. В. Копєйчикова. – Львівський національний університет імені Івана Франка, юридичний факультет, 8-9 листопада 2007 р., м. Львів.
4. Кабанець Н. І. Структура нормативного поняття суспільного договору / Н. І. Кабанець // Всеукраїнська науково-практична конференція: “Формування правової держави в Україні: проблеми і перспективи”. – Тернопільський національний економічний університет, юридичний факультет, 11 квітня 2008 р., м. Тернопіль.
Структура роботи обумовлена метою, завданнями, об’єктом і предметом дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, поділених на сім підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи 218 сторінок. Список використаних джерел включає 185 найменування і займає 15 сторінок.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Розгляд нормативної природи поняття суспільного договору дає можливість повернути науковий статус договірній (контрактній) теорії держави. Воно представляє її не як юридичну теорію походження держави, де поняття суспільного договору виступає історичною категорією, а як юридично-деонтологічну теорію, де це поняття виступає логічною (теоретичною) категорією. У процесі розв’язання завдань дослідження дисертант дійшов наступних висновків:
1) Обґрунтування нормативної природи поняття суспільного договору в рамках юридично-деонтологічної контрактної теорії держави здійснюється на основі критичного трансцендентального методу. Дослідження носить фундаментальний характер.
2) Наукова гіпотеза стосовно нормативної природи поняття суспільного договору полягає в тому, що це поняття містить формально-логічний склад публічно-правового зобов’язання, який включає елементи: суб’єкти, об’єкт, предмет та гарантії.
3) Історичний розвиток нормативного поняття суспільного договору пов'язаний зі становленням в ньому елементів складу договірного публічно-правового зобов’язання.
4) При теоретичному моделюванні, яке носить системно-критичний характер, має використовуватися поняття публічно-правового договору як теоретична категорія правової реальності. Належною формально-логічною основою для визначення категоріального статусу нормативного поняття суспільного договору в теоретичному, а не історичному (догматичному) розумінні може виступати лише загальний склад елементів договірного зобов’язання – він визначає структуру формально-правової категорії договірного зобов’язання (actio) в фундаментальному плані правової реальності.
5) Філософсько-правовий зміст теоретико-правової категорії actio, яка містить загальний формально-логічний склад договірного зобов’язання, полягає в тому, що вона є деонтологічним правилом (нормою) міжсуб’єктного спілкування осіб (personas) з приводу речей (res);
– категоріальний статус предмета нормативного договору, як елемента його складу, впливає на визначення його виду, як публічно-правового чи приватноправового зобов’язання: у приватному зобов’язанні предмет договору – річ для осіб у міжсуб’єктному спілкуванні, у публічному – він для них особа;
– юридичний зміст нормативного договору в публічному праві полягає в забезпеченні загальних формально-юридичних гарантій реалізації особистого права суб’єктів договору шляхом створення публічної речі (rei publicae) за правилом особи (ius personаe).
6) Висновок фундаментального плану, зроблений на основі доведення Теореми про нормативну природу поняття суспільного договору полягає в тому, що критичне поняття суспільного договору, як теоретичне на відміну від догматичного, містить загальну структуру (склад) договірного зобов’язання, на підставі цього визначається за своїм статусом як формально-логічна правова категорія actio і в філософії права трактується як правило відношення осіб з приводу речей – норма. Нормативна природа цього поняття розкривається завдяки поясненню специфіки прояву етико-телеологічної закономірності в публічному праві порівняно з приватним.
7) Наслідками Теореми про нормативну природу поняття суспільного договору є: 1) вихід на поняття чистої (трансцендентальної) системи права, де принцип розподільчої справедливості передбачає декілька рівнів укладення нормативного суспільного договору для його суб’єктів; 2) обґрунтування юридичного поняття держави в правовій реальності за особистим правом (ius personаe).
8) Нормативне поняття суспільного договору є деонтологічним правилом (нормою), якою у міжсуб’єктному спілкуванні осіб з приводу речей задається створення суб’єкта публічно-правового спілкування та вводяться загальні формально-юридичні гарантії особистого права в правовій реальності.
9) Гносеологічні, аксіологічні, методологічні та праксиологічні аспекти з’ясування нормативної природи поняття суспільного договору розкривають науково-пізнавальну природу контрактної теорії держави в цілому і полягають в тому, що вона є теорією визначення фундаментального плану правової реальності; обґрунтування правового статусу особи; теорією створення суб’єкта публічного права і теорією становлення системи суб’єктивно-особистого права, а також виконує методологічно критично-оціночну функцію відносно позитивної теорії.
10) Актуальні питання конституційної реформи в Україні: двопалатний парламент та федеративний державний устрій знаходять своє обґрунтування при використанні нормативного поняття суспільного договору в якості методу критики позитивного закону та доктринального джерела конституційного права.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРА

1. Аквінський Т. Коментарі до Арістотелевої “Політики”. – К.: Основи, 2000. – 793 с.
2. Алексеев А. С. Конспект лекций по русскому государственному праву. 1891-1892 уч. год. – М., 1892. – 232 с.
3. Алексеев А. С. Русское государственное право: Пособие к лекциям. – М., 1905. – 281 с.
4. Алексеев С. С. Философия права. – М.: Норма, 1998. – 336 с.
5. Аннерс Эрик. История европейского права. /Пер. со швед. Р. Л. Валинского и др.; Отв. ред. В. Н. Шенаев; Ред. кол.: В. М. Кудров, В. Г. Малышкин; Российская Академия наук. Институт Европы; Шведская королевская академия наук. – М.: Наука,1999. – 395 с.
6. Антология мировой правовой мысли: в 5-ти т., т.II. /Семигин Г. Ю. (рук. научного проекта). – М.: Мысль, 1999.
7. Аренс Г. Юридическая энциклопедия или органическое изложение науки о праве и государстве на основании принципов этической философии права. – М.: Тип. А. Семена, 1863. – 534 с.
8. Аристотель. Сочинения: В 4-х т., Т.4. /Пер. с древнегреч.; Общ. ред. Доватура А. И. – М.: Мысль, 1984. – 830 с.
9. Бандура О. О. Єдність цінностей та істини у праві. – К.: Нац. акад. внутр. справ України, 2000. – 200 с.
10. Баренбойм П. Д. 3000 лет доктрины разделения властей. Суд Сьютера. – 2-е изд., доп. и перераб. – М.: Российская политическая энциклопедия, 2003. – 288 с.
11. Бартошек Милан. Римское право: Понятия, термины, определения. – М.: Юр. лит-ра, 1989. – 448 с.
12. Бачинин В. А. Морально-правовая философия. – Харьков: Консум, 2000. – 208 с.
13. Бенедикт Спиноза. Этика, изложенная геометрическим методом и разделенная на пять частей, в коих рассуждается: I. О Боге. II. О природе и начале души. III. О начале и природе аффектов. IV. О рабстве человеческом или о силе аффектов. V.О власти разума или о человеческой свободе. (Перевод с латинского под ред. проф. В. И. Модестова. Изд. 4-е.) – С.-Пб.: Издание Л. Ф. Пантелеева, 1904. – 380 с.
14. Берман Гарольд Дж. Западная традиция права: эпоха формирования. – М.: Изд-во МГУ: Изд. группа Инфра М – Норма, 1998. – 624 с.
15. Бершадскій С. А. Очерки исторіи философіи права. Выпуск І. – С.- Пб.: Тип. М. М. Стасюлевича, 1892. – 267 с.
16. Боголепов Н. Учебник истории римского права. Пособие к лекциям. – М., 1907. – 640 с.
17. Борисов И. И.` Homo cognoscens. Человек познающий: Oчерки по истории гносеологии. – С.-Пб.: Петербургский госуниверситет, 1999 г. – 174 c.
18. Борисов Л. П. Очерки истории политических учений: Учеб. пособие. – М.: Белые альвы, 1997. – 128 с.
19. Брагинский М. И., Витрянский В. В. Договорное право. Кн.1. – М.: Статут, 2007. – 847 с.
20. Брандт Л. Лютеранство и его политическая роль. – Л.: ОГИЗ “Прибой”, 1931.
21. Ваттель Эммер де. Право народов или принципы естественного права, применяемые к поведению и делам наций и суверенов. – М.: Государственное изд-во юридической лит-ры, 1960. – 451 с.
22. Венгеров А. Б. Теория государства и права (в 2-х т.). – М.: Юристъ, 1996.
23. Введение в теорию государственно-правовой организации социальных систем. /Под общей ред. Кубка Е. Б. – К.: Юринком, 1997. – 192 с.
24. Вебер М. Избранные произведения. – М.: Прогресс, 1990. – 764 с.
25. Виллемсъ П. Римское государственное право. /Пер. с фр. под ред. Бодянскаго П. Н. Вып. II. – К.: Тип. Императ. Ун-та Св. Владимира, 1890. – 797 с.
26. Витюк В. В. Становление идеи гражданского общества и ее историческая эволюция. /РАН, Ин-т социологии. – М., 1998. – 256 с.
27. Гай. Институции. Книги 1-4. Перевод Ф. Дыдынского. /Под ред. Л. Л. Кофанова, В. А. Савельева. – М.: Юрист, 1997. – 368 с.
28. Гегель Георг Вильгельм Фридрих. Философия права. – М.: Мысль, 1990. – 524 с.
29. Гессен В. М. Возрождение естественного права. – СПб.: Типография общ. Е. Евдокимова, 1902. – 43с.
30. Гессен В. М. Проблема народного суверенитета в политической доктрине XVI века. – С.-Пб., 1913. – 330 с.
31. Головащенко С. І. Історія християнства: Курс лекцій: Навч. посібник. – К.: Либідь, 1999. – 352 с.
32. Грацианский П. С. Политическая наука во Франции. Критические очерки. – М.: Наука, 1975. – 182 с.
33. Гриммъ Д. Д. Лекціи по догмъ римского права. Пособіе для слушателей. Изд. 6-е испр. и доп. – СПб.: Тип. Ю. Н. Эрлих, 1914. // К.: Кооп. тов-во печ. и издат. дела авторов-издателей “Голосъ”, 1919. – 279 с.
34. Грицяк І. А. Європейське управління: теоретико-методологічні засади (Монографія). – К.: “К. І. С.”, 2006. – 398 с.
35. Гроций Г. О праве войны и мира. Три книги, в которых объясняется естественное право и право народов, а также принципы публичного права. /Пер. с лат. А. Л. Сакетти; Под ред. С. Б. Крылова. – М.: Гос. изд-во юридической литературы, 1957. – 868 с.
36. Давид Р., Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности. /Пер. с фр. В. А. Туманова. — М.: Междунар. отношения, 1999. – 316 с.
37. Данэм Бэрроуз. Герои и еретики. Политическая история западной мысли. /Сокр. пер. с англ. И. С. Тихомировой. – М.: Прогресс, 1967. – 504 с.
38. Дворкін Роналд. Серйозний погляд на права. /Пер. А. Фролкін. – К.: Основи, 2000. – 515 с.
39. Деборин А. М. Социально-политические учения Нового и Новейшего времени. В трех томах. Том І. Социально-политические учения Нового времени. – М.: Изд-во Академии наук СССР, 1958. – 628 с.
40. Дигесты Юстиниана. /Избранные фрагменты в пер. и с примеч. И. С. Перетерского; Отв. ред. Е. А. Скрипилёв; АН СССР. Ин-т государства и права. – М.: Наука, 1984. – 455 с.
41. Еллинекъ Георгъ. Право современнаго государства. Том первый. Общее ученіе о государстве. (Изд. второе, ред. С. І. Гессеномъ). – С.-Пб.: Изд. юридическаго книжнаго магазина Н. К. Мартынова, 1908. – 619 с.
42. Жанэ Поль. Исторія государственной науки въ связи съ нравственной философіей. Книга І. – С.- Пб.: Тип. П. П. Меркульева, 1876. – 348с.
43. Жорен Жан. Политические и социальные идеи Европы и великая революция. Том. 1. Пер. c франц. Вл. Ив. Исаева и Ив. Ю. Блоха. – С.-Пб., 1906г. – 494 с.
44. Жуковский Ю. Политические и общественные теории XVI-го века: Схоластика. Макиавелли и Томас Мор. Реформация: Лютер, Кальвин, анабаптисты. Жан Боден. – С.-Пб.: Тип. А. Головачева, 1866. – 167 с.
45. Теорія держави і права: Навч. посіб. /А. М. Колодій, В. В. Копєйчиков, С. Л. Лисенков та ін.; За заг. ред. С. Л. Лисенкова, В. В. Копєйчикова. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 368 с.
46. Залескій В. Ф. Лекціи исторіи философіи права. – Казань. Типо-литографія императорскаго университета, 1902. – 397 с.
47. Зомъ Рудольф. Институции римскаго права. /Перевод с нем. Нечаева. – М.: Тип. А. П. Мамонтова и К., 1888. – 411 с.
48. Исаев И. А. Политико-правовая утопия в России (конец XIX – начало XX в.) – М.: Наука, 1991. – 272 с.
49. История политической мысли и современность. /Ред. кол. Д. А. Керимов. – М.: Наука, 1988. – 276 с.
50. История политических и правовых учений XVII–XVIII в. в. /Авт. кол.: Н. М. Азаркин, В. Д. Зорькин, Н. М. Золотухина и др.; Отв. ред. В. С. Нерсесянц; ред. кол.: П. С. Грацианский и др.; Академия наук СССР. Институт государства и права. – М.: Наука,1989. – 448 с.
51. История политических учений. Выпуск 2-й. /Азаркин Н. М., Завьялов Ю. С. – М.: Юрист, 1996. – 368 с.
52. История политических и правовых учений. Учебник для вузов. Под общ. ред. В. С. Нерсесянца. – М.: НОРМА-ИНФРА-М, 1998. – 736с.
53. История политических и правовых учений: Учеб. пособие. /Е. А. Воротилин, О. Э. Лейст, И. Ф. Мачин и др.; О. Э. Лейст (ред.). – М.: Юридическая лит-ра, 1997. – 576 с.
54. История политических учений. Вып. 2. /Под ред. Мартышина О. В. – М.: Юристъ, 1996. – 368 с.
55. Історія розвитку політичної думки (курс лекцій). – Навчальний посібник. /Мадіссон В. В. (керівник авторського колективу), Марченко Л. І., Степіко В. П., Віденко Л. Я./. – К.: Либідь, 1996. – 176 с.
56. Кант Эммануил. Пролегомены ко всякой будущей метафизике, могущей появиться как наука. /Сочинения в 6-ти томах. [Под общ. ред. В. Ф. Асмуса, А. В. Гулыги, Т. И. Ойзермана], Т.4. Ч.1., с. 147-178. – М.: Мысль, 1965. – 544 с.
57. Кант Эммануил. Основы метафизики нравственности. /Сочинения в 6-ти томах. [Под общ. ред. В. Ф. Асмуса, А. В. Гулыги, Т. И. Ойзермана], Т.4. Ч.1., с. 260-270. – М.: Мысль, 1965. – 544 с.
58. Кант Эммануил. О поговорке “Может быть, это и верно в теории, но не годится для практики”. 1793. Сочинения в 6-ти томах. [Под общ. ред. В. Ф. Асмуса, А. В. Гулыги, Т. И. Ойзермана], Т.4. Ч.2., с. 59-106. – М.: Мысль, 1965. – 478 с.
59. Кант Эммануил. Метафизика нравов в двух частях. 1797. /Сочинения в 6-ти томах. [Под общ. ред. В. Ф. Асмуса, А. В. Гулыги, Т. И. Ойзермана], Т.4.Ч.2, с. 107-474. – М.: Мысль, 1965. – 478 с.
60. Кант Эммануил. О вопросе, предложенном на премию Королевской Берлинской Академией наук в 1791 году: Какие действительные успехи сделала метафизика в Германии со времени Лейбница и Вольфа? /Сочинения в 6-ти томах. [Под общ. ред. В. Ф. Асмуса, А. В. Гулыги, Т. И. Ойзермана], Т.6., с. 177-252. – М.: Мысль, 1966. – 743 с.
61. Кант Эммануил. К вечному миру. /Сочинения в 6-ти томах. [Под общ. ред. В. Ф. Асмуса, А. В. Гулыги, Т. И. Ойзермана], Т.6., с. 257-309. – М.: Мысль, 1966. – 743 с.
62. Кант Эммануил. Критика чистого разума. – М.: Мысль, 1994. – 574 с.
63. Кареев Н. Происхождение современного народно-правового государства. Исторический очерк конституционных учреждений и учений до середины XIX века. – С.-Пб., 1908. – 506 с.
64. Кельзен Ганс. Чистое учение о праве. Сб. пер. Вып. 1. – М.: АН СССР ИНИОН, 1987. – 195 c.
65. Кистяковский Б. А. Философия и социология права. /Сост., примеч., указ. В. В. Сапова. – СПб.: РХГИ, 1999. – 800 с.
66. Кленнер Герман. От права природы к природе права. – М.: Прогресс, 1988. – 320 с.
67. Клима Михал. Проблемы оптимальной организации государственного правления в европейских философско-политических концепциях XVI–XVIII веков: Автореферат канд. дис. полит. наук: 23.00.01 /Киев, ун-т им. Т. Г. Шевченко. – К., 1994. – 16 с.
68. Ковалевский Максим. От прямого народоправства к представительному и от патриархальной монархии к парламентаризму. Рост государства и его отражение в истории политических учений. Т. 1-3. – М.,1906.
69. Козловський А. А. Гносеологічна природа права (філософсько-правовий аналіз). /Дис. д-ра юридичних наук. Спеціальність 12.00.12. – Чернівці, 2000. – 464 с.
70. Козловський А. А. Право як пізнання: Вступ до гносеології права. – Чернівці: Рута, 1999. – 295 с.
71. Коркунов Н. М. История философии права. Пособие к лекциям. – С.-Пб.: Тип. М. М. Стасюлевича, 1915. – 508 с.
72. Коркунов Н. М. Русское государственное право. Т.І. – С.-Пб., 1899.
73. Коркунов Н. М. Указ и закон. – С.-Пб., 1894. – 416 с.
74. Косарев А. И. Римское право. /Отв. ред. Е. А. Скрипилёв. – М.: Юрид. лит.,1986. – 158 с.
75. Кохъ Готфридъ. Очерки по истории политических идей и государственного управления. Часть первая. Абсолютизм и парламентаризм. Часть вторая. Демократия и конституцiонализмъ. /Пер. с нем. О. Волькенштейн/. – С.-Пб.: Издание С. Скирмунта, б/г. – 403 с.
76. Краткій курсъ исторіи философіи права. Проф. Коркунова Н. М. съ доп. проф. Трубецкого Е. Н. и др. – К.: Работникъ, 1909. – 62 с.
77. Кузнецов К. Идея современного общества и государства от Реформации до Реставрации. – Одесса: Гносис, 1919.
78. Культенко В. П. Історико-філософська реконструкція концепції природного права в контексті аналізу перехідних суспільств. /Дис. канд. філософських наук. Спеціальність 09.00.05 (історія філософії). – Київ, 2004. – 17с.
79. Ладыженский А. М. Общественно-политические идеалы древнего мира, средних веков и нового времени. – Харьков, 1919.
80. Лодий Петр. Теория общих прав, содержащая в себе философское учение о естественном всеобщем государственном праве. – С.-Пб., 1828. – 450 с.
81. Локк Джон. Два трактата о правлении (книга вторая). Сочинения: В 3-х т. (Пер. с англ. и лат.), Т.3. / Ред. и сост., авт. примеч. А. Л. Субботин. – М.: Мысль, 1988. – 688 с.
82. Ляшенко В. М. Європейське право як феномен духовно-практичного освоєння дійсності (світу): Автореферат канд. дис. філософ. наук: 12.00.12 /Національна академія внутрішніх справ України. – Київ, 1999. – 16 с.
83. Максимов С. І. Правова реальність як предмет філософського осмислення: Автореферат дис. д-ра юридичних наук: 12.00.12. – Харків, 2002. – 40 с.
84. Максимов С. И. Правовая реальность как предмет философского осмысления. /Дис. д-ра юр. наук. Специальность 12.00.12. – Харьков, 2002. – 340 с.
85. Максимов С. И. Правовая реальность: опыт философского осмысления: Монография. – Харьков: Право, 2002. – 328 с.
86. Малинова И. П. Классическая философия права: Материалы лекций. /Урал. гос. юрид. академия. – Екатеринбург, 1997. – 66 с.
87. Малинова И. П. Философия права (рефлексивная традиция): Автореферат дис. д-ра филос. наук: 09.00.10. /РАН. Уральское отделение. Ин-т филос. и п-ва. – Екатеринбург, 1997. – 45 с.
88. Марченко М. Н. Теория государства и права: Курс лекций. – М.: Зерцало, 1996. – 476 с.
89. Методологические проблемы юридической науки: Сб. науч. тр. /Отв. ред. Н. И. Козюбра. – К.: Наук. думка, 1990. – 136 с.
90. Митер Генри Х. Основные идеи кальвинизма. – СПб.: Христианский мост, 1995. – 238 с.
91. Монтескье Шарль Луи. Размышления о причинах величия и падения римлян. О духе законов. /Пер. с фр. Избр. произв. – М.: Госполитиздат, 1955. – 800 с.
92. Недоцук Н. А. Философия права: Конспект лекций. /Составит. Н. А. Недоцук. – М.: Эксмо, 2006. – 128 с.
93. Нерсесянц В. С. Гражданская концепция общественного договора об основах постсоциалистического строя // Социологические исследования. 2001. № 2. С. 24-34.
94. Нерсесянц В. С. Право как необходимая форма равенства, свободы и справедливости // Социологические исследования. 2001. № 10. С. 3-15.
95. Нерсесянц В. С. Философия права: либертарно-юридическая концепция // Вопросы философии. 2002. № 10. С. 5-25.
96. Нерсесянц В. С. Юриспруденция. Введение в курс общей теории права и государства. Для юридических вузов и факультетов. – М.: Издательская группа НОРМА–ИНФРА, 1998. – 245 с.
97. Новая философская энциклопедия: В 4 т., Т.2. /Ин-т философии РАН, Нац. общ. науч. фонд; Науч.-ред. совет; Предс. В. С. Степин. – М.: Мысль, 2001. – 692 с.
98. Новгородцев П. И. Введение в философию права. Кризис современного православия. /РАН, Ин-т гос-ва и п-ва. – М.: Наука, 1996. – 296 с.
99. Новгородцев П. И. Историческая школа юристов, ее происхождение и судьба. Опыт характеристики основ школы Савиньи в их последовательном развитии. – М., 1896. – 226 с.
100. Новгородцев П. И. Лекции по истории философии права. Учения нового времени, XVI-XIX в.в., Изд. 4-е. – М.: Изд. книжного магазина “Высшая школа”, 1918. – 209 с.
101. Новгородцев П. И. Об общественном идеале. – М.: Изд-во “Пресса”, 1991. – 639 с.
102. Норбер Рулан. Юридическая антропология: Учебник для вузов. – М.: Норма, 1999. – 310 с.
103. Палиенко Н. И. Суверенитет. Историческое развитие идеи суверенитета и ее правовое значение. – Ярославль, 1903. – 591 с.
104. Петражицкий Л. И. Введение в изучение права и нравственности. Основы эмоциональной психологии. – 3-е изд. – С.-Пб.: Тип. Ю. Н. Эрлих, 1908. – 271 с.
105. Петражицкий Л. И. Теория права и государства. – СПб., 2000. – 608 с.
106. Платон. Держава. /Пер. з давньогрецької та коментарі Дзвінки Коваль. – К.: Основи, 2005. – 355 с.
107. Покровський В. С. История русской политической мысли (конспект лекцій). Выпуск третий. – М.: Государственное изд-во юридической литературы, 1952. – 77 с.
108. Покровский И. А. История римского права. – СПб.: Изд. “Право”, 1913//1915//1918. – (переиздано) Санкт-Петербург, 1999. – 535 с.
109. Поллок Ф. История политических учений. /Пер. с англ. – М.: Изд. магазин “Книжное дело”, 1898. – 109 с.
110. Поляков А. В. Общая теория права: Проблемы интерпретации в контексте коммуникативного подхода: Курс лекций. — СПб.: Издательский дом С.-Пб. гос. ун-та, 2004. — 864 с.
111. Поляков А. В. Общая теория права: феноменолого-коммуникативный подход. Курс лекций. 2-е изд. Доп. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2003.
112. Поппер К. Р. Открытое общество и его враги. В 2 т.: Пер с англ. – М.: Культурная инициатива, 1992. – Т. 2. – 528 с.
113. Правовые ценности: история и современность. /Графский В. Г., Дождев Д. В., Ефремова Н. Н., Козлова Н. Ю., и др.; Под ред.: Нерсесянца В. С.; Редкол.: Графский В. Г., Лаптева Л. Е., Мамут Л. С. – М.: Эдиториал УРСС, 2000. – 256 с.
114. Примуш Н. В. Современная западная политическая теория: основные парадигмы исследования. (На примере англо-американской и французской политических школ): Учебное пособие по курсу политологии. (Отв. ред. проф. А. П. Роскошный.). – Донецк, ДонГУ, 1994. – 36 с.
115. Проблемы теории государства и права. Учебное пособие. /Под ред. М. Н. Марченко. – М.: Проспект, 1999. – 642 с.
116. Проблемы ценностного подхода в праве: традиции и обновление. /Под ред. Нерсесянца В. С. – М.: ИГиП РАН, 1996. – 92 с.
117. Пухта Г. Ф. Курс римского гражданского права. (Перевод с нем. изд. Рудорффа.) – М.: Изд. Ф. Н. Плевако, 1874. – 562 с.
118. Рабінович С. П. Права людини у природно-правовій думці неотомізму. /Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Спеціальність 12.00.01. – Львів, 2002. – 19 с.
119. Радбрух Густав. Философия права. /Пер. с нем. – М.: Междунар. отношения, 2004. – 240 с.
120. Рассел Б. Історія західної філософії. – К.: Основи, 1995. – 756 с.
121. Резніченко С. В. Договір як джерело конституційного права України. /Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Спеціальність 12.00.12. – Одеса, 1999. – 19 с.
122. Рейснер М. А. История политических учений. Т.1. – М.-Л.: “Красный пролетарий”, 1929. – 456 с.
123. Ренненкампф Н. Очерки юридической энциклопедии. 2-е изд., испр. и доп. – К.: Изд-е Н. Я. Оглобина,1880. – 282 с.
124. Рикёр Поль. Герменевтика. Этика. Политика. (Московские лекции и интервью). – М.: АО “КАМІ”, изд. центр Аcademia, 1995. – 160 с.
125. Риккерт Генрих. Науки о природе и науки о культуре. – М.: Республика, 1998. – 413 с.
126. Рождение французской политико-правовой системы. /Отв. ред. Королев А. И., Ливанцев К. Е. – Л.: ЛГУ, 1990. – 184 с.
127. Ролз Джон. Політичний лібералізм. – К.: Вид-во Соломії Павличко “Основи”, 2000. – 351 с.
128. Ролз Джон. Теория справедливости. /В. В. Целищев (науч. ред.); Новосибирский ун-т. – Новосибирск, 1995. – 534 с.
129. Руссо Ж.-Ж. Об общественном договоре. Трактаты. – М.: КАНОН-пресс-ц, Кусково поле, 1998. – 416 с.
130. Савальскій В. А. Основы философіи права въ научномъ идеализмъ. Марбургская школа философіи: Когенъ, Наторпъ, Штаммлеръ и др. Том І. – М.: Типографія Императорскаго Московскаго Университета, 1909. – 361 с.
131. Світова класична думка про державу і право /Безродній Є. Ф., Ковальчук Г. К., Масний О. С.; За ред. В. С. Ковальського: Навч. посіб. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 400 с.
132. Себайн Джорж Г., Торсон Томас Л. Історія політичної думки. /Пер. з англ. – К.: Основи, 1997. – 838 с.
133. Селиванов В. М. Право і влада суверенної України: методологічні аспекти. – К.: Видавн. дім “Ін Юре”, 2002. – 724 с.
134. Сливка С. С. Природне та надприродне право: У 3-х частинах. – Ч.1: Природне право: історико-філософський погляд. – К.: Атіка, 2005. – 224 с.
135. Соловьев Э. Ю. Теория «общественного договора» и кантовское моральное обоснование права //Философия Канта и современность. /Под общей ред. Т. И. Ойзермана. – М.: Мысль, 1974. – С. 184-235. – 469 с.
136. Соловьев Э. Ю. Эпоха ранних буржуазных революций и моральная философия И. Канта. Автореферат дис. докт. философ. наук в форме научного доклада. – М.: Ин-т философии АН СССР, 1991. – 52 с.
137. Соловьев Э. Ю. Прошлое толкует нас: Очерки по истории философии и культуры. – М.: Политиздат, 1991. – 432 с.
138. Современные исследования римского права. /Реф. сб., ред. Смышляев А. Л. – М.: ИНИОН, 1987. – 337 с.
139. Сперанский В. Н. Общественная роль философии. Вып.1: Введ. в историю полит. учений: Из лекций, чит. в С.-Пб. Ун-те и на С.-Пб. высш. жен. курсах. – СПб.: Шиповник, 1913. – 144 с.
140. Теория государства и права. Курс лекций. /Под ред. Н. И. Матузова и А. В. Малько. – М., 1997. – 456 с.
141. Теория государства и права. Учебник. /Под ред. В. М. Корельского и В. Д. Перевалова. – М., 1997. – 570 с.
142. Тихомиров Ю. А. Публичное право. – М.: БЕК, 1995. – 496 с.
143. Тихомиров Л. А. Религиозно-философские основы истории. – М.: Москва, 2000. – 592 с.
144. Тихонравов Ю. В. Основы философии права. – М.: Вестник, 1997. – 604 с.
145. Трейман Р. Тираноборцы. /Пер. с нем. под ред. и с пред. проф. М. А. Рейснера. – С.-Пб.: Кн. изд-во “Дело”, 1906. – 112 с.
146. Трубецкой Е. Н. Исторія философіи права (древній и новой) (вместо рукописи). – Лекции читанные в 1893(94) акад. году приват-доцентом Университета св. Владимира. – К.: Типографія К. Н. Милевского, 1894. – 490 с.
147. Трубецкой Е. Н. Энциклопедия права. – С.Пб., 1998. – 224 с.
148. Федералист: Политические эссе Александра Гамильтона, Джеймса Мэдисона и Джона Джея: Пер.с англ. /Под общ. ред., с предисл. Н. Н. Яковлева, коммент. О. Л. Степановой. – М.: Издательская группа “Прогресс” – “Литера”, 1994. – 592 с.
149. Філософія права. /За ред. Джоела Фейнберга, Джулса Коулмена; Пер. з англійської П. Таращук. – К.: Вид-во Соломії Павличко “Основи”, 2007. – 1256с.
150. Философия эпохи ранних буржуазных революций. /Редкол. Э. Ю. Соловьев. – М.: «Наука», 1983. – 583 с.
151. Філософія права. Навчальний посібник. /За заг. ред. Костецького М. В., Чміля Б. Ф. – К.: Юрінком-Інтер, 2000. – 336 с.
152. Фуллер Лон Л. Анатомія права. /Пер. з англ. Н. Комарової. – К.: Сфера, 1999. – 144 с.
153. Фуллер Лон Л. Мораль права. /Пер. з англ. – К.: Сфера, 1999. – 232 с.
154. Хайєк Ф. А. Право, законодавство та свобода: Нове викладення широких принципів справедливості та політичної економії. В 3-х т. /Пер. з англ. – К.: Сфера, 1999. – Т.1. – Правила та порядок. – 196 с.
155. Хвостов В. Н. История римского права. Пособие к лекциям. – 6-е изд. – М.: Изд. В. А. Полторацкой, 1916. – 480 с.
156. Хвостов В. Н. Система римского права. Учебник. – М.: Изд-во “Спартак”, 1996. – 522 с.
157. Хёффе О. Политика. Право. Справедливость. Основоположения критической философии права и государства. – М.: Человек и Закон, 1994. – 145с.
158. Хутыз М. Х., Сергейко П. Н. Энциклопедия права: Учебное пособие. – М.: Былина, 1995. – 158 с.
159. Циппеліус Райнгольд. Філософія права: Підручник. /Пер. з нім. – К.: Тандем, 2000. – 300 с.
160. Цицерон Марк Тулій. Про державу. Про закони. Про природу богів. (Переклав з латини Володимир Литвинов). – К.: Основи, 1998. – 476 с.
161. Цофнас А. Ю. Теория систем и теория познания. – О.: АстроПринт, 1999. – 308 с.
162. Черданцев А. Ф. Толкование права и договора: Учеб. пособие для вузов. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2003. – 381 с.
163. Чернышов Ю. Г. Социально-утопические идеи и миф о “Золотом веке” в Древнем Риме: В 2-х ч. – Новосибирск: Изд-во Новосибирского университета, 1992. – 176 с.
164. Четвернин В. А. Современные концепции естественного права. – М.: Наука, 1988. – 144 с.
165. Четвернин В. А. Понятие права и государства. Введение в курс теории права и государства. – М.: Дело, 1997. – 120 с.
166. Чичерин Б. Н. История политических учений. В 5-ти частях. Часть 1. Древность и Средние века. – М.: Типография Грачева и комп., 1869. – 444 с.
167. Чичерин Б. Н. История политических учений. В 5-ти частях. Часть 2. Новое время. – М.: Тип. Грачева и комп., 1872. – 401 с.
168. Чичерин Б. Н. История политических учений. В 5-ти частях. Часть 3. Новое время. – М.: Тип. Грачева и комп., 1874. – 448 с.
169. Чичерин Б. Н. История политических учений. В 5-ти частях. Часть 4. XIX век. – М.: Тип. Грачева и комп., 1877. – 616 с.
170. Чичеринъ Б. Н. Политическіе мыслители Древнего и Новаго міра. (В 2-х ч.) Выпуск І. – М.: Типография высочайше утвержд. т-ва И. Д. Сытина, 1897. – 469 с.
171. Шершеневич Г. Ф. История философии права. – 2-е изд. – С.-Пб.: Бр. Башмаковы, 1907. – 593 с.
172. Шершеневич Г. Ф. Общая теория права. – М.: Изд. бр. Башмаковых, 1911. – Т.1. – 320 с.
173. Шкода В. В. Вступ до правової філософії. – Х.: Фоліо, 1997. – 224 с.
174. Штраус Лео. Введение в политическую философию. – М.: Праксис: Логос, 2000. – 364 с.
175. Шульженко Ф. П., Андрусяк Т. Г. Історія політичних і правових вчень. (Навчальний посібник, 3-є видання, стереотипне). – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 304 с.
176. Эльфонд И. Я. Тираноборцы. – Изд-во Саратовського университета, 1991. – 142 с.
177. Энгельман Август. Об ученой обработке греко-римского права, с обозрением новейшей его литературы. Опыт введения в изучение византийской юридической истории. – С.-Пб., 1857. – 200 с.
178. Энгельс Ф. Происхождение семьи, частной собственности и государства. // Маркс К., Энгельс Ф. Соч. 2-е изд., т. 21, – М.: Изд. политической литературы, 1960. – 823 с. – с. 28-178.
179. Юридична деонтологія (основи юридичної діяльності). /Навчальний посібник, 3-тє вид. (Гусарєв С. Д., Тихомиров О. Д.). – К.: Знання, 2008. – 495 с.
180. Юридическая энциклопедия. /Ред. М. Ю. Тихомиров. – М.: Юринформ-центр, 1995. – 365 с.
181. Юркевич Памфіл. Історія філософії права; Філософія права; Філософський щоденник. – Вид. друге. – К.: Ред. журн. “Український Світ”, 2000. – 733 с.
182. Яворский Н. Д. История философии права. Краткий курс. – Одесса: Издание кн. магазина Я. Б. Шинберга, 1910.
183. Ярош К. Н. Курс истории философии права. Конспективный курс применительно к унив. программе по лекциям. – Харьков, Центр. хромо-типо-лит., 1907. – 144 c.
184. Ященко А. Международный федерализм. Идея юридической организации человечества в политических учениях до конца XVIII века. – М.: Тип. Имп. ун-та, 1908. – 411 c.
185. Ященко А. Теория федерализма. Опыт синтетической теории права. – Юрьев: Тип. Маттисена, 1912. – 248 с.