Очкуренко Сергій Володимирович Місце фінансового права в системі права України

Короткий опис

Очкуренко Сергій Володимирович, тимчасово не працює: «Місце фінансового права в системі права України» (12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право). Спецрада Д
у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Кваліфікаційна наукова праця
на правах рукопису
ОЧКУРЕНКО СЕРГІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ
УДК 347.73
ДИСЕРТАЦІЯ
МІСЦЕ ФІНАНСОВОГО ПРАВА В СИСТЕМІ ПРАВА УКРАЇНИ
12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право
Подається на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
_________________ С.В. Очкуренко
Науковий консультант: Воронова Лідія Костянтинівна ,
доктор юридичних наук, професор,
Київ – 2018

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ.......................................................................... 19
ВСТУП............................................................................................................................ 20
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИЗНАЧЕННЯ МІСЦЯ ФІНАНСОВОГО
ПРАВА В СИСТЕМІ ПРАВА УКРАЇНИ ................................................................... 33
1.1. Критерії побудови системи права та виділення галузей права ..................... 33
1.1.1. Предмет і метод правового регулювання. ............................................... 34
1.1.2. Законодавство як критерій побудови системи права. Співвідношення
права та законодавства....................................................................................... 45
1.1.3. Співвідношення мети та інших критеріїв побудови системи права.... 57
1.2. Суспільні відносини, що утворюють предмет фінансового права України 68
1.3. Фінансове право як фундаментальна галузь в системі права України....... 103
1.3.1. Фінансове законодавство та доктрина фінансового права України . 103
1.3.2. Загальна характеристика зв’язків фінансового права з іншими галузями
права. .................................................................................................................... 119
1.3.3. Цілі фінансово-правового регулювання................................................... 143
Висновки до розділу 1 ............................................................................................ 156
РОЗДІЛ 2. ВЗАЄМОДІЯ ФІНАНСОВОГО ПРАВА З КОНСТИТУЦІЙНИМ ТА
АДМІНІСТРАТИВНИМ ПРАВОМ УКРАЇНИ........................................................ 163
2.1. Конституційно-правові аспекти інтеграції фінансового права в систему
права України .......................................................................................................... 163
2.2. Розмежування та взаємодія фінансового і адміністративного права України
................................................................................................................................... 197
Висновки до розділу 2 ............................................................................................ 235
РОЗДІЛ 3. ВЗАЄМОДІЯ ФІНАНСОВОГО ПРАВА З ЦИВІЛЬНИМ ПРАВОМ
УКРАЇНИ ..................................................................................................................... 241
3.1. Розмежування та зв'язок фінансового і цивільного права ........................... 241
3.2. Вплив фінансового права на цивільне право та сферу його дії................... 284
3.3. Вплив цивільного права на фінансове право та сферу його дії................... 316
Висновки до розділу 3 ............................................................................................ 340
РОЗДІЛ 4. ВЗАЄМОДІЯ ФІНАНСОВОГО ПРАВА З ІНШИМИ ГАЛУЗЯМИ
ПРАВА.......................................................................................................................... 345
4.1. Розмежування і взаємозв’язок фінансового і трудового права ................... 345
4.2. Фінансове право і галузі права, що виконують у відношенні до нього
охоронну функцію................................................................................................... 377
Висновки до розділу 4 ............................................................................................ 406
ВИСНОВКИ................................................................................................................. 413
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ................................................................... 423
ДОДАТКИ.................................................................................................................... 469
19
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
БК — Бюджетний Кодекс України
ВРУ — Верховна Рада України
ВСУ — Верховний Суд України
ГК — Господарський кодекс України
ГПК — Господарський процесуальний кодекс України
ЄС — Європейський Союз
ЗК – Земельний кодекс України
КАС — Кодекс адміністративного судочинства України
КК — Кримінальний кодекс України
КМУ — Кабінет Міністрів України
КСУ — Конституційний Суд України
КЗпП – Кодекс законів про працю України
КпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення
МК – Митний кодекс України
НБУ – Національний банк України
ПК — Податковий кодекс України
ЦК — Цивільний кодекс України
ЦПК – Цивільний процесуальний кодекс України
20
ВСТУП
Актуальність теми. Визначення місця фінансового права в системі права є
проблемою, що має важливе теоретичне значення, а її вирішення в науці сприяло
б удосконаленню фінансового законодавства і практики його застосування. Існує
ціла низка чинників, які обумовлюють актуальність дослідження вказаної
проблеми.
Таким чинником є, перш за все, інтенсивність зв’язків фінансового права з
іншими галузями права, яка детермінована соціальною роллю даної галузі права.
Ця роль полягає не тільки в регулюванні суспільних відносин, що утворюють
предмет фінансового права, а й у впливі через правове регулювання фінансових
відносин на інші суспільні відносини. До останніх належать відносини, які
утворюються на статистичному рівні, і проявом яких є цінова і фінансова
стабільність (стабільність грошового обігу), стійкість темпів економічного
зростання і макроекономічна стабільність у державі. Впливу з боку фінансового
права зазнають також і суспільні відносини, що є предметом регулювання інших
галузей права, правовідносини, які виникають у сфері дії даних галузей права, і
самі ці галузі права. У свою чергу, на фінансові відносини, фінансові
правовідносини і фінансове право впливають інші галузі права. Ці зв’язки
потребують системного дослідження, яке може дати істотні наукові результати.
Актуальність проблеми місця фінансового права в системі права
загострюється недостатньою визначеністю регулятивних меж цієї галузі права.
Така невизначеність мала місце і раніше. Але вона посилилась у процесі
реформування фінансової системи України, фінансових відносин і фінансового
права, коли відбулися зміни в предметі і методі фінансового права. Було
здійснено часткове роздержавлення фінансів: фонди грошових коштів, які і за
джерелами свого походження і виконуваною функцією повинні бути визнані і,
фактично, є публічними, опинилися у приватній власності суб’єктів, що надають
фінансові послуги. Це змістило межу між фінансовим і суміжними галузями права
і поставило вимогу їх розмежування за умов змін, що відбулися. При цьому
21
необхідно виключити як звуження сфери дії фінансового права, так і
невиправдану експансію фінансового права у сферу дії суміжних галузей права,
тому що система права, яка склалася в Україні, має самоцінність.
Ще однією умовою актуалізації проблеми місця фінансового права в системі
права України стали процеси, що пов’язані з інтеграцією України в Європейське
Співтовариство. Треба шукати шляхи узгодження європейського, з одного боку, і
українського національного – з іншого боку, розуміння соціальної ролі
фінансового права. А це означає, що фінансове право повинне знайти своє місце в
системі забезпечення збалансованості грошово-кредитних і бюджетно-фінансових
відносин.
Попри зазначену актуальність проблеми місця фінансового права в системі
права України вона до останнього часу досліджувалася тільки фрагментарно, а
результати таких досліджень викладалися в окремих статтях та в більш великих
наукових розробках, присвячених іншим проблемам.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію
виконано на юридичному факультеті Київського національного університету
імені Тараса Шевченка відповідно до бюджетних науково-дослідних робіт за
темами: «Доктрина права в правовій системі України: теоретичний та
практичний аспекти» (номер теми 11БФ042-01, номер державної реєстрації
0111U008337), яка досліджувалася на юридичному факультеті Київського
національного університету імені Тараса Шевченка з 1 січня 2011 р. до
31 грудня 2015 р., і «Теорія та практика адаптації законодавства України до
законодавства ЄС» (номер теми 16БФ042-01), що є предметом дослідження з
1 січня 2016 р. до 31 грудня 2018 р. Тему дисертаційного дослідження
затверджено рішенням вченої ради юридичного факультету Київського
національного університету імені Тараса Шевченка (протокол від
22 квітня 2013 р. № 7).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає
у визначенні місця фінансового права в системі права України, а також у
22
формулюванні на такому підґрунті нових наукових положень і пропозицій
щодо вдосконалення фінансового законодавства.
Для досягнення поставленої мети визначено такі основні завдання:
– з’ясувати зміст і значення предмета і методу правового регулювання як
критеріїв побудови системи права та виділення галузей права в сучасний період;
– розглянути значення законодавства як чинника побудови системи права,
встановити співвідношення категорій «законодавство» і «право», а також
співвідношення первинних базових елементів системи законодавства і системи
права;
– визначити співвідношення мети та інших критеріїв побудови та галузевого
поділу системи права в період докорінного реформування суспільних відносин;
– уточнити предмет фінансового права України;
– висвітлити й охарактеризувати сучасний стан розвитку законодавства і
доктрини фінансового права України як чинників визначення місця фінансового
права в системі права України;
– охарактеризувати зв’язки фінансового права з іншими галузями права і
з’ясувати зміст категорії правового впливу;
– встановити цілі фінансового-правового регулювання в сучасний період;
– обґрунтувати статус фінансового права як фундаментальної (профілюючої)
галузі в системі права України;
– виявити зв’язки фінансового права з конституційним правом та показати
напрямки реалізації у фінансовому праві вимог Конституції України;
– відмежувати фінансове право від адміністративного і виявити зв’язки цих
галузей права;
– розмежувати фінансове і цивільне право через послідовне використання
методу правового регулювання як засобу такого розмежування;
– розкрити зміст впливу фінансового права на цивільні правовідносини і
сферу дії цивільного права;
– розкрити зміст впливу цивільного права на фінансове право і фінансові
правовідносини;
23
– розмежувати фінансове й трудове право і з’ясувати їх взаємозв’язки;
– виявити особливості існуючої системи охорони фінансових правовідносин
нормами різних галузей права і шляхи її удосконалення.
Об’єктом дослідження є фінансові правовідносини, положення
фінансового законодавства і норми фінансового права, а також суспільні
відносини, що пов’язані з формуванням, функціонуванням та розвитком галузі
фінансового права як структурного елемента системи права України.
Предметом дослідження є місце фінансового права в системі права
України.
Методи дослідження. У ході дослідження були використані загальнонаукові
і спеціальні методи. Використання цих методів у комплексі уможливило
досягнення поставленої мети і забезпечення достовірності отриманих наукових
результатів. Загальнонауковими методами, що були використані при здійсненні
дослідження, були діалектичний метод, системно-структурний метод, метод
аналізу і синтезу, формально-логічний та історичний методи.
Діалектичний метод використовувався при дослідженні розвитку системи
права і виділення в ній фінансового права (підрозділи 1.1–1.3). Системноструктурний метод використовувався при визначенні місця фінансового права в
системі права (підрозділ 1.3), а також зв’язків фінансового права з окремими
галузями права (розділи 2–4). За допомогою методу аналізу і синтезу
досліджувались окремі прояви зв’язку фінансового права з іншими галузями
права, а потім шляхом синтезу формувалась концепція зв’язку фінансового права
з кожною іншою галуззю права (розділи 2–4).
Історичний метод використовувався при дослідженні змін у системі права
(підрозділ 1.1), змін у предметі і методі фінансового права (підрозділ 1.2).
У процесі дослідження використовувались також спеціальні методи
наукового дослідження. Логіко-семантичний метод використовувався для
дослідження положень фінансового законодавства (підрозділ 1.1, розділи 2–4).
Формально-логічний метод використовувався з метою розкриття змісту
відповідних положень фінансового законодавства, формулювання на базі цих
24
положень текстуально закріплених правових норм і встановлення галузевої
належності цих норм, а також виявлення правових норм, які логічно закріплені в
положеннях фінансового законодавства (розділи 3–4). Порівняльно-правовий
метод використовувався з метою пошуку можливості запозичення зарубіжного
досвіду правового регулювання фінансових відносин (підрозділи 1.2, 1.3, 3.1).
Теоретико-методологічну основу дослідження становлять наукові праці
українських і зарубіжних учених у галузі теорії права, фінансового права, інших
галузей права, серед яких М. Г. Александров, С. С. Алексєєв, Є. О. Алісов,
М. В. Баглай, К. С. Бельский, Ю. П. Битяк, Д. В. Вінницький, Л. К. Воронова,
Д. О. Гетманцев, О. П. Гетьманець, О. М. Горбунова, О. Ю. Грачова,
Н. Л. Губерська, Е. С. Дмитренко, О. О. Дмитрик, М. В. Жернаков, І. Б. Заверуха,
С. В. Запольський, А. Й. Іванський, Р. ф. Ієрінг, О. С. Іоффе,
М. В. Карасьова (Сєнцова), Л. М. Касьяненко, А. Т. Ковальчук, О. М. Козирін,
І. Є. Криницький, Н. С. Кузнєцова, О. Є. Кутафін, М. П. Кучерявенко,
Т. А. Латковська, О. Е. Лейст, О. А. Лукашев, Р. А. Майданик, О. В. Макух,
Р. С. Мельник, А. О. Монаєнко, О. А. Музика-Стефанчук, О. Г. Мурашин,
А. С. Нестеренко, А. А. Нечай, С. О. Ніщимна, Ю. В. Оніщик, О. П. Орлюк,
П. С. Пацурківський, З. І. Перощук, М. І. Піскотин, Н. Ю. Пришва,
М. П. Рабінович, Ю. А. Ровинський, В. Г. Ротань, І. В. Рукавишникова,
Ф. К. Савиньї, Л. А. Савченко, І. Л. Самсін, О.Ф. Скакун, О. В. Совгиря,
Е. Д. Соколова, О. В. Солдатенко, А. О. Селіванов, С. Б. Cтичинський,
Ю. О. Тихомиров, Ю. К. Толстой, Р. О. Халфіна, Н. І. Хімічева, В. В. Хохуляк,
О. І. Худяков, С. Д. Ципкін, Г. І. Чанишева, Ю. С. Шемшученко, Л. С. Явич,
Н. Я. Якимчук, Т. М. Ямненко тощо.
Нормативну базу дослідження становлять становлять Конституція України,
закони і підзаконні нормативно-правові акти України, міжнародні нормативноправові акти та міжнародні угоди, учасником яких є держава Україна.
Емпіричною базою дослідження є рішення Конституційного Суду України
та матеріали судової практики Верховного Суду України, звіти органів
25
державної влади та аналітичні огляди національних соціологічних установ,
офіційні статистичні дані з досліджуваної проблематики.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дисертації
вперше в науці фінансового права визначено місце фінансового права в системі
права України як фундаментальної (профілюючої) галузі права і розкриті зв’язки
фінансового права із суміжними галузями права.
Дисертаційне дослідження дало змогу розробити такі нові наукові
положення, що мають наукове і практичне значення:
уперше:
– обґрунтовано наукове положення, згідно з яким фінансове право
виділяється як окрема галузь у системі права України за критерієм його цілей. У
сучасних умовах фінансове право, як і раніше, має на меті забезпечення
фінансування публічних витрат, але ця мета переважно підпорядковується більш
віддаленим цілям забезпечення стабільності грошової одиниці, цінової
стабільності, фінансової стабільності, стійкого економічного зростання,
макроекономічної стабільності. Виділення фінансового права як окремої галузі
права детермінується також однорідністю фінансових відносин як предмета цієї
галузі, єдністю методу, який використовується для регулювання зазначених
відносин, а також іншими чинниками;
– доведено, що фінансове право здійснює позарегулятивний правовий вплив
на суспільні відносини, які регулюються іншими галузями права. Такий вплив
полягає в тому, що виконання відповідним суб’єктом своїх обов’язків та
реалізація ним своїх прав у фінансових правовідносинах істотно обумовлюють
зміст або динаміку суміжних правовідносин, які мають іншу галузеву належність,
і в яких бере участь той самий суб’єкт. Позарегулятивний правовий вплив дуже
подібний до правового регулювання, але виходить за межі останнього і широко
використовується правотворчими органами як один із виявів активної ролі права;
– аргументовано наукове положення про те, що виходячи із цілей
фінансового права, єдності його предмета та методу, а також враховуючи
здатність цієї галузі права істотно впливати на відносини, які регулюються
26
іншими галузями права, місце фінансового права в системі права відповідає
статусу фундаментальної (профілюючої) галузі права;
– встановлено, що сформульоване в теорії права уявлення, згідно з яким
фундаментальні (профілюючі) галузі права не допускають у сфері їх правового
регулювання регулюючої дії інших фундаментальних (профілюючих) галузей
права, відображає лише загальне правило і не враховує виняток, що стосується
конституційного права. Конституція України, а отже, конституційне право здатне
регулювати будь-які основні суспільні відносини, зокрема фінансові відносини,
які переважно є предметом фінансового права;
– встановлено, що розмежування сфер регулювання фінансового і
адміністративного права може бути здійснене за критеріями предмета та цілей
правового регулювання. Зокрема, за цими критеріями слід визнати належними до
предмета фінансового права публічні відносини, що виникають у галузі
організації грошового обігу та у зв’язку з наданням фінансових послуг банками;
– обґрунтовано, що розмежування фінансового та цивільного права має
здійснюватися за допомогою послідовного використання критерію методу
правового регулювання. Відносини, що побудовані на засадах юридичної рівності
та вільного волевиявлення сторін, не регулюються фінансовим правом навіть у
випадках, коли фінансове право істотно впливає на ці відносини. Проте у таких
випадках безумовно має місце і фінансове-правове регулювання, але не вказаних,
а суміжних відносин, що переважно відрізняються також за суб’єктним складом;
– обґрунтовано, що норми фінансового права здійснюють визначальний
позарегулятивний правовий вплив загального та всебічного характеру на такі
майнові відносини, які регулюються іншими галузями права та пов’язані з
мобілізацією або використанням публічних фондів грошових коштів та зі
здійсненням емісії грошей. Фінансово-правові норми, що регулюють інші
відносини у сфері грошового обігу та відносини оподатковування, справляють
більш вузький спеціальний вплив на будь-які грошові правовідносини. Отже,
незважаючи на те, що значна частина грошових відносин не регулюється
27
фінансовим правом, відносини щодо будь-яких фондів грошових коштів
перебувають під впливом фінансового права;
– доведено можливість та встановлено ознаки субсидіарного застосування
положень цивільного законодавства до фінансових правовідносин. Субсидіарне
правозастосування розглядається як додаткове (допоміжне) застосування до
фінансових правовідносин нормативних положень іншої галузі законодавства.
При цьому субсидіарне правозастосування не впливає на галузеву належність
фінансових правовідносин, оскільки в таких випадках права та обов’язки сторін
визначаються фінансовим законодавством, а субсидіарно (додатково)
застосовуються лише положення, а не норми цивільного права;
– аргументовано, що майнові трудові відносини щодо оплати праці
працівників установ і організацій, які фінансуються з бюджету, перебувають під
визначальним впливом фінансово-правових норм. Зокрема, норми бюджетного
права, які відносять до категорії захищених видатків загального фонду бюджету
видатки на оплату праці, забезпечують право на своєчасне отримання заробітної
плати не менш ефективно, ніж гарантії, які передбачені трудовим законодавством;
удосконалено:
– обґрунтування, що фінансове право регулює владно-майнові відносини
грошового характеру і владні немайнові відносини щодо функціонування
публічних фондів грошових коштів та організації грошового обігу. При цьому
межі фінансово-правового регулювання мають визначатися не лише виходячи з
кола суспільних відносин, які потребують фінансово-правового регулювання, а й
з урахуванням потреби відповідних суспільних відносин у впливі на них з боку
норм фінансового права;
– доведено, що досягнення цілей фінансового права виходить далеко за межі
фінансово-правового регулювання, а тому необхідно враховувати, що фінансове
право не тільки регулює фінансові відносини, а й здатне впливати на відносини,
що регулюються іншими галузями права, а також на відносини, які виникають на
масовому рівні та характеризуються загальними статистичними показниками
економічного стану країни (рівень інфляції, стан платіжного балансу тощо);
28
– виявлено використання в актах фінансового законодавства формулювань,
які одночасно містять і фінансово-правові приписи, і приписи іншої галузевої
належності. Проте навіть у випадках поєднання (збігу) нормативної основи та
фактичного змісту фінансових та інших правовідносин їх юридичний зміст буде
різним. Тому на відміну від нормативного положення норма фінансового права як
первинний базовий елемент системи права завжди має виключно фінансовоправову природу, а врегульоване нею суспільне відношення завжди є фінансовим
правовідношенням;
– висновок про те, що наявність програмної (декларативної) складової у
змісті конституційних положень, що стосуються фінансових відносин, не
виключає їх регулятивного значення. Це стосується, зокрема, ст. 95 Конституції
України, згідно з якою бюджетна система України базується на засадах
справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства;
– обґрунтовано положення про невиправданість збереження норм
фінансового права, які передбачають перерахування до бюджету частини коштів,
що стягуються з працівників в порядку притягнення їх до матеріальної
відповідальності у випадках розкрадання, нестачі або пошкодження (псування)
матеріальних цінностей;
– зроблено висновок про те, що порушення, за які встановлено
адміністративну та кримінальну відповідальність, мають ознаку довільного
добору, вони викладені в Кодексі України про адміністративні правопорушення і
в Кримінальному кодексі України безсистемно. Необхідно відібрати фінансові
відносини, що потребують захисту засобами кримінальної та адміністративної
відповідальності, і викласти відповідні законодавчі положення в спеціальній главі
Кодексу України про адміністративні правопорушення і в спеціальному розділі
Кримінального кодексу України;
дістали подальшого розвитку:
– обґрунтування самостійної цінності існування єдиної загальновизнаної
системи права і сутнісного характеру покладених в її основу критеріїв галузевого
29
поділу, що обумовлює еволюційний розвиток національної системи права в
напрямку її адаптації до права Європейського Співтовариства;
– положення про те, що на етапах реформування суспільних відносин цілі
правового регулювання стають провідним чинником виділення галузей права та
визначення їх регулятивних меж, що не виключає використання таких
об’єктивних критеріїв, як предмет правового регулювання, метод правового
регулювання, якого потребують відповідні відносини, а також інших критеріїв;
– обґрунтування необхідності більш широкого розуміння ознаки публічності
фондів грошових коштів. Зміст ознаки публічності грошового фонду пов’язується
як із залученням грошових коштів для здійснення публічних витрат, так і з
використанням окремих фондів коштів з метою підтримки стабільності грошового
обігу. Публічні доходи і видатки забезпечуються не тільки мобілізацією і
розподілом коштів бюджетів і позабюджетних фондів, а і стабільністю грошової
одиниці. Цей публічний інтерес отримав правове визнання державою на
конституційному рівні (ст. 99 Конституції України) і вимагає відповідного
відображення в доктрині фінансового права;
– пропозиції з нормативного закріплення цілей, принципів, системи, ознак
відносин, що підлягають регулюванню, та інших основних засад фінансового
законодавства, що обумовлює необхідність прийняття загального закону про
фінансово-кредитну систему України та визначення в Податковому і Бюджетному
кодексах України основних ознак відносин, що регулюються податковим та
бюджетним законодавством;
– зроблено висновок про те, що поширення на фінансові відносини загальних
положень Конституції України, зокрема положень статей 1, 3, 8, 19, вимагає
коригування доктринального узагальнення про пріоритет публічних фінансових
інтересів, маючи на увазі застосування його тільки в межах, що допускаються
Конституцією України. Також необхідним є більше підпорядкування
правотворчої і правозастосовної діяльності у сфері фінансового права вказаним
конституційним положенням;
30
– положення про те, що власний охоронний механізм фінансового права у
вигляді фінансово-правової відповідальності перебуває на стадії становлення.
Частково фінансово-правова відповідальність отримала законодавче закріплення.
Завершення формування інституту фінансово-правової відповідальності
передбачає як вирішення теоретичних проблем, так і прийняття закону, в якому
були б встановлені загальні положення про фінансово-правову відповідальність.
Практичне значення одержаних результатів. полягає в тому, що
сформульовані в дисертації положення, висновки, пропозиції та рекомендації
можуть бути використані у:
– науково-дослідній діяльності – при дослідженні проблем удосконалення
правового регулювання фінансових відносин і практики застосування норм
фінансового права, для подальших досліджень, спрямованих на вирішення
правових проблем у сфері фінансово-кредитної системи України
(Причорноморський науково-дослідний інститут економіки та інновацій, акт
впровадження від 24 квітня 2018 р.);
– нормопроектній та правотворчій діяльності – під час підготовки
законопроектів, проектів інших нормативно-правових актів, що регулюють
фінансові відносини, з метою вдосконалення чинного фінансового законодавства
України та його адаптації до європейських та міжнародних зразків;
– правозастосовній діяльності судів, органів виконавчої влади – в ході
вирішення питань, пов’язаних із тлумаченням і застосуванням норм фінансового
права (Верховний Суд України, акт впровадження результатів наукового
дослідження від 13 грудня 2017 р.);
– навчальному процесі – під час викладання навчальних дисциплін
«Фінансове право», «Бюджетне право», «Податкове право», «Теорія держави та
права», «Конституційне право», «Адміністративне право», «Муніципальне право»
та інших навчальних курсів, а також при написанні підручників, навчальних
посібників, методичних рекомендацій, у процесі професійної підготовки,
перепідготовки й підвищення кваліфікації суб’єктів публічної бюджетної
діяльності – службових осіб органів публічної влади (юридичний факультет
31
Київського національного університету імені Тараса Шевченка, акт впровадження
від 29 листопада 2017 р.).
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження, викладені в
ньому теоретичні висновки та практичні рекомендації були оприлюднені на
Міжнародній науково-практичній конференції «Фінансове право у ХХІ сторіччі:
здобутки та перспективи» (м. Ірпінь, 4–7 жовтня 2011 р.), Міжнародній науковопрактичній конференції «Принципи фінансового права» (м. Харків, 19–20 квітня
2012 р.), Міжнародному цивілістичному форумі «Цивільне законодавство:
система, міжгалузеві зв’язки, шляхи вдосконалення» (м. Київ, 25–26 квітня 2013
р.), Науково-практичному круглому столі «Проблеми теорії фінансового права в
сучасний період» (м. Київ, 13 листопада 2013 р.), Науково-практичному круглому
столі «Проблеми теорії фінансового права в сучасний період» (м. Київ, 4 грудня
2015 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Правове регулювання
суспільних відносин в умовах демократизації української держави» (м. Одеса, 8–9
квітня 2016 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні
питання публічного та приватного права у контексті сучасних процесів
реформування законодавства» (м. Херсон, 15–16 квітня 2016 р.), Міжнародній
науково-практичній конференції «Юридична наука в ХХІ столітті: перспективні
та пріоритетні напрями досліджень» (м. Запоріжжя, 13–14 травня 2016 р.),
Всеукраїнській науково-практичній конференції «Тенденції та пріоритети
реформування законодавства України» (м. Херсон, 9–10 грудня 2016 р.),
Всеукраїнській науково-практичній конференції «Інтеграція юридичної науки і
практики в сучасних умовах» (м. Запоріжжя, 25–26 серпня 2017 р.).
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладено в
індивідуальній монографії, 25-ти наукових статтях у періодичних наукових
фахових виданнях (у тому числі сім – у виданнях іноземних держав та п’ять – у
виданнях, які включені до міжнародних наукометричних баз), а також у десяти
тезах доповідей на національних і міжнародних науково-практичних
конференціях, круглих столах і форумах.
32
Структура роботи. Дисертація складається з анотації; вступу; чотирьох
розділів, що об’єднують десять підрозділів, шість пунктів, висновків до розділів,
загальних висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг
дисертації становить 477 сторінок, у тому числі основного тексту – 405 сторінок.
Список використаних джерел налічує 435 найменувань

Список літератури

ВИСНОВКИ
У дисертаційному дослідженні наведено теоретичні узагальнення, якими
вперше вирішується наукова проблема, що полягає у визначенні місця
фінансового права у системі права України і зв’язків цієї галузі права із
суміжними галузями права.
1. Система права, яка сформувалася в Україні в цей час, є результатом
історичного розвитку. Вона відображена значною мірою в системі законодавства і
має сприйматися як об'єктивна реальність.
Вдосконалення системи права та її використання з метою розмежування
галузевих відносин не виключає пошуку додаткових критеріїв галузевого поділу.
Але це не спростовує провідного значення предмета та методу правового
регулювання, які є об’єктивними критеріями побудови системи права та
відповідають на сутнісні питання про те, що саме і як (яким чином) регулює
право. Самостійна цінність існування визнаної системи права, яка є основою
впорядкування суспільних відносин і формування правосвідомості всіх фахівців у
галузі права, обумовлює необхідність збереження позитивної основи наукових
досліджень системи права, яка формувалася десятиріччями.
Аргументовано, що основні напрями подальших досліджень необхідно
орієнтувати на вдосконалення та еволюційний розвиток існуючої системи права,
на її узгодження з дуалістичним поділом права на публічне та приватне, а також
на збагачення національної системи права передовим світовим досвідом
правового регулювання, в тому числі на адаптацію до права Європейського
Співтовариства.
2. Існуюча система законодавства і тенденції його розвитку є важливим
критерієм структурування права і розмежування його галузей. Одним із завдань
юридичної науки та правотворчої практики є досягнення певної відповідності між
законодавством і правом, які співвідносяться як форма і зміст. Однак повна
дзеркальна відповідність форми та змісту на практиці є недосяжною, а в окремих
випадках навіть і недоцільною. Первинним базовим елементом системи права є
414
норма права, яка відрізняється від положення законодавства не лише логічною
структурою, а й за змістом.
Законодавець часто формулює нормативні положення, які одночасно в тому
самому тексті містять приписи правових норм різної галузевої належності. Однак
навіть у випадках поєднання (збігу) нормативної основи та фактичного змісту
юридичний зміст правовідносин, урегульованих такими нормами, є різним. Тому
на відміну від нормативного положення норма права як первинний базовий
елемент основної структури права не може бути комплексною. Зокрема, норма
фінансового права завжди має виключно фінансово-правову природу, а
врегульоване нею суспільне відношення завжди є фінансовим правовідношенням.
3. Структурування права і розмежування галузей права, в першу чергу,
обумовлюється таким об’єктивним чинником, як наявність певного кола
однорідних суспільних відносин, що потребують єдиного методу правового
регулювання, а тому здатні утворити предмет відповідної галузі. Але цей чинник
впливає на процес формування системи права опосередковано – через пізнання та
усвідомлення закономірностей розвитку суспільних відносин та їх правового
регулювання, формування цілей правового регулювання і подальшу правотворчу
діяльність. Тому на етапах реформування суспільних відносин цілі правового
регулювання як критерії виділення галузей права та визначення їх регулятивних
меж виступають на перший план.
4. Фінансове право регулює майнові (грошові) і немайнові відносини. У
межах майнових фінансових відносин гроші надходять в бюджети та в інші
публічні фонди коштів і розподіляються за цільовим призначенням для
фінансування публічних витрат. Упорядкування руху грошей до публічних
фондів грошових коштів, їх наступного розподілу та цільового використання
об'єктивно вимагає фінансово-правової регламентації супутніх немайнових
відносин, що мають організаційний характер, у новітніх фінансово-правових
наукових дослідженнях позначаються як процесуальні відносини та можуть бути
поділені на процедурні, організаційні, інформаційні та контрольні відносини.
415
Об'єктивний взаємозв'язок різних форм грошового обігу та способів
мобілізації і використання публічних фондів грошових коштів, а також цілі та
завдання фінансового права обумовлюють включення в його предмет також
немайнових публічних відносин, за допомогою яких держава імперативно
впливає на майнові відносини, що регулюються іншими галузями права та
виникають у процесі здійснення грошового обігу і функціонування публічних
фондів грошових коштів. До таких відносин належать немайнові фінансові
відносини, що впливають на приватно-правові форми залучення та на витрачання
коштів бюджетів, позабюджетних фондів, а також на функціонування публічних
фондів грошових коштів банків і інших фінансових установ. Зазначеним ознакам
відповідають також публічні відносини щодо грошової емісії та інші публічні
відносини у галузі організації грошового обігу, а саме відносини у галузі
валютного регулювання та валютного контролю, фінансового моніторингу,
публічні відносини у галузі переказу коштів, виконання правил ведення касових
операцій та інших умов і обмежень готівкових розрахунків. Фінансове право
регулює також охоронні відносини щодо застосування заходів фінансово-правової
відповідальності за порушення вимог фінансового законодавства.
Таким чином, фінансове право регулює владно-майнові відносини грошового
характеру і владні немайнові відносини щодо функціонування публічних фондів
грошових коштів та організації грошового обігу. Зазначене розуміння предмета
фінансового права відповідає характеру об'єктивних суспільних відносин,
враховує як теорію вітчизняного фінансового права, так і тенденції його розвитку
в напрямку гармонізації із системами права провідних європейських держав.
5. Істотними ознаками визначення місця фінансового права в національній
системі права є наявність в Україні розвиненого фінансового законодавства та
високій рівень розвитку доктрини фінансового права. Проте в чинному
законодавстві України відсутні не тільки нормативні акти, що визначають
предмет, цілі, принципи, систему та інші загальні положення фінансового
законодавства, але і положення щодо предмета кодифікованих підгалузей
фінансового права – податкового і бюджетного права. Це значно ускладнює
416
визначення місця фінансового права в системі права та встановлення його
регулятивних меж.
У зв’язку з цим пропонується визначити в загальних положеннях
Податкового та Бюджетного кодексів України основні ознаки відносин, що
регулюються, відповідно, податковим та бюджетним законодавством, а не лише
склад відносин, що регулюються вказаними кодексами. Завдання нормативного
закріплення основних засад фінансового законодавства обумовлює необхідність
розроблення та прийняття загального закону про фінансово-кредитну систему
України, оскільки лише в такому законі можуть бути нормативно закріплені цілі,
принципи, система та інші загальні положення фінансового законодавства.
6. Найбільш чітко весь потенціал фінансового права виявляється в його
здатності впливати на суспільні відносини, що регулюються іншими галузями
права, а також на відносини, які виникають на масовому рівні та
характеризуються загальними статистичними показниками економічного стану
країни (рівень інфляції, стан платіжного балансу тощо).
Поряд із правовим регулюванням, ідеологічним, виховним, ціннісноорієнтаційним та інформаційним впливом фінансове право здійснює також
позарегулятивний, але суто правовий вплив на суспільні відносини, які
регулюються іншими галузями права. Такий вплив полягає в тому, що обов’язки
та права суб’єкта у фінансових правовідносинах істотно обумовлюють
юридичний та фактичний зміст або динаміку суміжних правовідносин, які мають
іншу галузеву належність, і в яких бере участь той самий суб’єкт.
Норми фінансового права та фінансові правовідносини здійснюють
визначальний позарегулятивний правовий вплив загального та всебічного
характеру на майнові відносини, що регулюються іншими галузями права у сфері
мобілізації та використання публічних фондів грошових коштів, а також у зв’язку
зі здійсненням емісії грошей (наприклад, вплив фінансових правовідносин на
цивільні (господарські) зобов’язання, що виконуються за рахунок бюджетних
коштів, на банківські операції, зокрема на правочини за участю НБУ, що
опосередковують емісію грошей, вплив на відносини щодо виплати зарплати
417
працівникам бюджетної сфери, на відносини з виплати соціальних платежів
тощо). Фінансово-правові норми, що встановлюють загальні обмеження у сфері
грошового обігу і регулюють відносини щодо справляння податків та
обов’язкових платежів, здійснюють більш вузький спеціальний вплив на будь-які
грошові правовідносини. Отже, незважаючи на те, що значна частина грошових
відносин не регулюється фінансовим правом, відносини щодо будь-яких фондів
грошових коштів перебувають під впливом фінансового права.
7. Фундаментальні цілі та завдання фінансово-правового регулювання
можуть бути встановлені на підставі Конституції і законів України з урахуванням
функціональних повноважень органів, що діють від імені держави у фінансових
правовідносинах.
Враховуючи досвід визначення цілей системного збалансованого
регулювання грошово-кредитних та бюджетно-фінансових відносин в
європейських країнах, а також виходячи зі сприйняття цього досвіду
законодавством України (ст.ст. 99, 100, 116 Конституції України, ст.ст. 1, 6
Закону України «Про Національний банк України») встановлено, що поряд із
забезпеченням фінансування публічних витрат цілями фінансово-правового
регулювання є забезпечення стабільності грошової одиниці України, цінової та
фінансової стабільності (стабільності грошового обігу), додержання стійких
темпів економічного зростання, що в сукупності має на меті досягнення
макроекономічної стабільності в державі.
8. Результати дослідження місця фінансового права в системі права України
дозволяють констатувати самостійність та виключність предмета фінансового
права, юридичну чистоту владного методу правового регулювання, цільову
спрямованість фінансово-правового регулювання на виконання основних завдань
і функцій держави, наявність розвиненого фінансового законодавства, галузевої
доктрини та самостійного галузевого виду юридичної відповідальності.
Виходячи із цілей фінансового права, його предмета і методу, враховуючи
здатність цієї галузі права істотно впливати на відносини, які регулюються
іншими галузями права, і на відносини, які характеризують загальний
418
економічний стан країни, слід визнати, що його місце в системі права відповідає
рівню фундаментальної (профілюючої) галузі права.
9. Особливість взаємодії фінансового і конституційного права обумовлена
частковим збігом сфер дії цих галузей права. На фінансові відносини
поширюється дія як загальних положень Конституції України, зокрема
встановлених ст.ст. 1, 3, 8, 19, так і положень, що спеціально спрямовані на
регулювання фінансових відносин (ст.ст. 95 – 100 Конституції України).
Завдання інтеграції фінансового права в систему права України передбачає
досягнення відповідності фінансового права як спеціальним конституційним
нормам і принципам, так і нормам та принципам загального та універсального
характеру, що поширюються на всі (або на більшість) суспільних відносин,
включаючи фінансові відносини. Тому положення фінансового законодавства
мають бути приведені у сувору відповідність до положень Конституції України.
Принцип пріоритету публічних фінансових інтересів у фінансовій діяльності
може застосовуватися лише за умов його підпорядкування дії конституційного
принципу верховенства права.
10. Розмежування сфер регулювання фінансового та адміністративного права
слід проводити за предметом правового регулювання (в тому числі, за ознакою
владно-грошових відносин), а також із застосуванням критерію цілей правового
регулювання. Відмежування немайнових фінансових відносин може вимагати
також встановлення зв'язку з майновими відносинами щодо функціонування
публічних фондів грошових коштів та організації грошового обігу. За цими
критеріями слід визнати належними до предмета фінансового права відносини
щодо справляння плати за адміністративні послуги, немайнові публічні відносини
щодо грошової емісії, порядку ведення касових операцій та розрахунків готівкою,
валютного регулювання та валютного контролю, фінансового моніторингу,
формування та використання публічних фондів грошових коштів банків та інших
фінансових установ. З іншого боку, не можуть бути визнані належними до
предмета фінансового права відносини щодо надання адміністративних послуг і
навіть владно-грошові відносини щодо застосування штрафів за вчинення
419
адміністративних правопорушень, які передбачають поповнення бюджету, але
запроваджені з іншою метою.
11. Розмежування предметів фінансового та цивільного права має
здійснюватися за допомогою послідовного використання методу правового
регулювання. Фінансове право регулює лише владні відносини і не може
регулювати відносини, що побудовані на засадах юридичної рівності та вільного
волевиявлення сторін навіть у випадках, коли фінансове право істотно впливає на
такі відносини. Проте в таких випадках, безумовно, має місце і фінансове-правове
регулювання, але не вказаних, а суміжних відносин, що, переважно, відрізняються
за суб’єктним складом. Наприклад, обов'язок розпорядника бюджетних коштів
щодо їх цільового використання, безумовно, впливає на цивільні відносини цього
розпорядника з продавцем товару, але цей обов’язок входить до складу
фінансових правовідносин розпорядника бюджетних коштів із суб'єктом владних
повноважень (головним розпорядником або іншим уповноваженим суб'єктом), а
не до складу обов'язків цього розпорядника щодо продавця товару за умовами
договору купівлі-продажу. Фінансове право регулює відносні, а не абсолютні
майнові відносини, а тому відносини власності та інші речові відносини
регулюються цивільним правом.
12. Норми фінансового права здійснюють визначальний правовий вплив
загального та всебічного характеру на майнові відносини, що регулюються
цивільним правом і пов'язані з мобілізацією та використанням публічних фондів
грошових коштів та зі здійсненням емісії грошей. Такий вплив дуже подібний до
правового регулювання, але виходить за межі останнього і широко
використовується правотворчими органами як один із виявів активної ролі права.
У межах фінансово-правових розподільчих бюджетних відносин
визначаються передумови для цивільних відносин, які опосередковують
витрачання бюджетних коштів, тобто визначається, в які саме цивільні
зобов'язальні відносини можуть вступати розпорядники або одержувачі
бюджетних коштів, яка сума грошей може бути витрачена відповідно до
цільового призначення бюджетних коштів і який результат має бути досягнутий.
420
Норми фінансового права встановлюють, які види фінансових послуг можуть
надавати фінансові установи, яка сума коштів має бути спрямована на
формування або поповнення капіталу та резервів, і яка сума коштів може бути
залучена за цивільними правочинами від вкладників та інших контрагентів
(кредиторів) і спрямована на здійснення активних та розрахункових операцій.
Грошові суми визначаються не в абсолютному вираженні, як у бюджетних
відносинах, а пропорційно сформованому капіталу, резервам, а також залежно від
співвідношень грошових обсягів різних видів фінансових операцій. Зазначені
обов’язки встановлюються, переважно, у формі економічних нормативів,
резервних та ліцензійних вимог. Загальною особливістю, що характерна для
правочинів як за участю розпорядників бюджетних коштів, так і за участю
фінансових установ, є те, що повна та належна реалізація прав у цивільних
відносинах, пов’язаних із грошовими витратами цих суб’єктів, стає одночасно
публічним обов'язком розпорядника бюджетних коштів або фінансової установи у
фінансово-правових відносинах. Зокрема, за загальним правилом, в обох випадках
не допускається прощення боргу.
13. Тісна взаємодія фінансового і цивільного права обумовлює
різноманітність способів і засобів впливу цивільного права і законодавства на
регулювання фінансових відносин. Основними напрямками такого впливу є вплив
відносин власності на фінансове право та сферу його дії, вплив цивільних
зобов'язальних відносин на формування і використання публічних фондів коштів і
на здійснення емісії грошей, запозичення фінансовим правом окремих понять та
цивілістичних конструкцій, субсидіарне правозастосування. Субсидіарне
правозастосування розглядається як додаткове (допоміжне) застосування до
фінансових правовідносин нормативних положень іншої галузі законодавства.
При цьому субсидіарне правозастосування не впливає на галузеву належність
фінансових правовідносин, оскільки в таких випадках права та обов’язки сторін
визначаються фінансовим законодавством, а субсидіарно (додатково)
застосовуються лише положення, а не норми цивільного права.
421
14. Вплив фінансового права на сферу трудових відносин є багатоаспектним
та здійснюється завдяки низці способів, форм та напрямків. Трудове право також
має істотний потенціал впливу на фінансові відносини, оскільки встановлює
права і обов’язки посадових осіб органів, установ та організацій, які є суб’єктами
фінансових правовідносин.
Оплата праці працівників установ і організацій, які фінансуються з бюджету,
є одним з основних напрямів використання бюджетних коштів, а отже, однією з
основних сфер взаємодії фінансового і трудового права. Майнові відносини щодо
виплати заробітної плати регулюються нормами трудового права. Проте зазначені
відносини перебувають під визначальним впливом фінансово-правових норм і
відносин, у яких встановлюються джерела, межі та обсяги коштів, що призначені
для виплати заробітної плати (бюджетні асигнування та позабюджетні доходи).
Наприклад, видатки Державного бюджету України на оплату праці віднесені до
категорії захищених видатків загального фонду бюджету (ч.ч. 1, 2 ст. 55
Бюджетного кодексу України). Зазначена норма не може бути кваліфікована як
норма трудового права, але здатна захищати права працівників на оплату праці не
менш ефективно, ніж гарантії, передбачені трудовим законодавством.
15. Охоронну функцію стосовно фінансових правовідносин виконують поряд
з охоронними нормами фінансового права охоронні норми, що встановлені
кримінальним, адміністративним, трудовим і цивільним законодавством, а також
норми адміністративного процесу.
Положення Кримінального кодексу України і Кодексу України про
адміністративні правопорушення, що встановлюють відповідальність за фінансові
злочини та правопорушення, не структуровані належним чином, а в окремих
випадках – не узгоджені між собою та з відповідними положеннями фінансового
законодавства. Запропоновано систематизувати зазначені нормативні положення,
відібравши як об’єкт захисту ті фінансові відносини, які об’єктивно потребують
захисту заходами кримінальної або адміністративної відповідальності. Зауважено,
що злочини і правопорушення в галузі фінансів доцільно було б виділити в
422
спеціальний розділ Кримінального кодексу України та главу Кодексу України про
адміністративні правопорушення.
Власний охоронний механізм фінансового права у вигляді фінансовоправової відповідальності перебуває на стадії становлення. Частково фінансовоправова відповідальність отримала законодавче закріплення. Завершення
формування інституту фінансово-правової відповідальності передбачає як
вирішення теоретичних проблем, так і прийняття закону, в якому були б
визначені загальні засади фінансово-правової відповідальності. Проблема
закріплення основних засад фінансово-правової відповідальності може бути
вирішена також у загальному законі про фінансово-кредитну систему.