Одержання хабара

Короткий опис

План
Вступ.3
Розділ 1. Загально-правова характеристика хабарництва як кримінального злочину.
1.1.Поняття, сутність та ознаки хабарництва. Хабарництво в Україні7
1.2.Співвідношення понять хабарництво” та корупція”....................19
1.3. Проблемні питання кваліфікації хабарництва.....24

Розділ 2. Юридичний аналіз скаду злочину «Одержання хабара».

2.1. Предмет, об’єкт та об’єкиввна сторона складу злочину30
2.2. Суб’єкт і суб’єктивна сторона складу злочину...38
.
Висновки....41
Список використаних джерел......45

Вступ
Актуальність теми дослідження. Правова держава і громадянське суспільство повинні гарантувати особі максимальну свободу і вільний розвиток її особистості. Досягнення цього потребує, щоб існуючий в державі і суспільстві правопорядок ґрунтувався на певних принципах, передбачених Конституцією і законами країни, зокрема на принципах демократизму, гуманізму, соціальної справедливості, конституційності, законності тощо.
Одним із пріоритетних має бути принцип, за яким ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Тобто держава мусить бути гарантом не лише належної реалізації передбачених Конституцією і законами прав і свобод людини і громадянина, а й неприпустимості не передбачених Конституцією і законами втручання в життя і діяльність особи та примусового впливу на неї, тобто гарантом від свавілля, беззаконня, самоуправства, зловживання та вольових рішень органів державної влади і місцевого самоврядування, їх посадових осіб. Разом з тим органи державної влади і місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти виключно в межах, визначених відповідними видами правових норм.
Їхня діяльність має бути максимально повно і точно визначена, врегульована, регламентована з тим, щоб упередити можливість з будь-яких причин завдати шкоди особі, суспільству чи державі.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, як зазначається, зобов'язані діяти тільки на підставі, в обсязі та у спосіб, які передбачені Конституцією та законами України, оскільки їх повноваження, функції, права і обов'язки підпорядковані, зрештою, служінню особі, суспільству і державі.
Отже, актуальність дослідження проблеми "Одержання хабара" визначається високою суспільною небезпекою відповідних посягань, нинішнімстаном законодавства, практичною значимістю питань відповідальності за злочини посадових осіб. Вивчення цієї теми сприятиме глибшому розумінню вже вивчених проблем як Загальної, так і Особливої частини кримінального права, зокрема, пов'язаних з поняттям і особливостями кримінальної відповідальності спеціального суб'єкта злочину, і питаннями застосування норм інших глав КК про злочини, суб'єктом яких є посадова особа.
Мета та завдання дослідження. Виходячи з цього метою даної роботи є комплексне вивчення, наукове осмислення та теоретичне обґрунтування особливостей одержання хабара та відповідальності за скоєння цього злочину. Відповідно до поставленої мети визначені наступні завдання:
· проаналізувати поняття даного злочину у кримінальному законодавстві України;
· визначити особливості одержання хабара ;
· дослідити особливі ознаки суб’єктів злочину;
Об'єкт дослідження складають кримінально-правові норми, які регулюють відносини, що виникають в зв’язку із скоєнням особою злочину,а саме «Одержання хабара».
Предметом дослідження є кримінальне законодавство України.
Методологічна основа роботи. Для досягнення зазначеної мети та поставлених завдань при проведенні даного наукового дослідження використовувалась сукупність методів, які призначено для отримання об'єктивних достовірних результатів з цієї проблематики.
Я умовно поділив їх на: а) загальнонаукові методи, які властиві всім природничим та гуманітарним наукам (системний, діалектичний, історичний та ретроспективний); б) спеціальні методи, котрі застосовуються для наукового пізнання різноманітних правових явищ (порівняльно-правовий, статистичний і формально-юридичний). У дослідженні я спирався на вимоги принципу об'єктивності та достовірності.
Застосування цих наукових принципів і методів дало можливість досліджувати тему і досягнути поставленої мети.
Ступінь дослідженості теми. Проблеми боротьби з хабарництвом широко обговорюються юристами, економістами, політиками, соціологами і переважно мають публіцистичний характер. Із зазначеної проблематики в Україні бракує монографічних досліджень, недостатньо емпіричних даних, які б дозволили отримати всебічну, ґрунтовну інформацію про це явище.
Проблеми хабарництва почали вивчатись досить недавно, оскільки радянська влада довгий час не визнавала, що цей вид злочину є досить поширеними серед представників державної влади. Тим самим заздалегідь були приречені на невдачу як спроби вивчення цього явища, так і боротьби з ним.
Нині вчені та фахівці-практики здебільшого акцентують увагу на питаннях кваліфікації хабарництва, вдосконалення законодавства, яким передбачено відповідальність за цей вид злочину. Прикметною у цьому плані є робота М. Мельника, яку можна назвати першим в Україні монографічним дослідженням комплексу проблем, пов'язаних із відповідальністю за посадові злочини, а саме за хабарництво. Значна увага питанням взаємозв'язку корупції та службової злочинності у сфері економіки приділена в роботах О. Кальмана, М. Камлика та Є. Невмержицького, А. Волобуєва, В.Кощия. Вплив корупції серед посадових осіб на національну безпеку України є предметом розгляду в праці Б. Кузьменко. Проблемам запобігання службовим злочинам серед суддів присвятив своє дослідження В. Євдокимов. Характерною рисою наведених праць є те, що в них наголошується на власне детальному юридичному аналізі проблем корупції в органах державної влади та хабарництва. Соціологічний аспект їх дослідження, який би дав змогу розібратись в природі цих явищ, залишився без належної уваги. Варто сказати, що досить ґрунтовно в юридико-соціологічному аспекті підійшов до вивчення проблем корупції та злочинів у сфері службової діяльності В. Глазирін. Проблематика посадових злочинівтакож досліджувалася в працях Коржанського М.Й. Бажанова М.І, Матишевського П.С., Дудорова О., в яких висвітлені особливості складу посадових злочинів, а також звертається особлива увага на матеріальну шкоду, яка є наслідком скоєння злочинів у сфері службової діяльності.
Структура роботи зумовлена метою і завданням дослідження, складається із вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел.

Список літератури

Список використаних джерел
1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - №30. - Ст.141.
2. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року. К., 2001.
3. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.2012 № 4651-VI
4. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 5 від 26.04.2002 Про судову практику у справах про хабарництво” // Юридичний вісник України вiд 13.07.2002 . - 2002 р., № 28, стор. 21.
5. Закон України від 18.02.1992 Про оперативно-розшукову діяльність”// Відомості Верховної Ради України. 1992.- № 22.- Ст.303; (Із змінами, внесеними Законом України від 18 січня 2001 року // Офіційний вісник України. -2001.- № 8. - Ст.311.
6. Закон України „Про державну службу” від 16 грудня 1993 року //ВВР. 1993. №52. Ст.490; 1995. №34. Ст.268.
7. Закон України „Про прокуратуру” від 5 листопада 1991 року //ВВР. 1991. №53.
8. Науковий коментар Кримінального кодексу України / Проф. Коржанський М. Й.- К.: Атіка, Академія, Ельга-Н, 2010.-656с.
9. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2008 року. За редакцією М.І. Мельника та М.І. Хавронюка, Київ 2009. 1104 с.
10. Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 6 травня 2003 р. // Вісник Верховного Суду України. №5(39). 2003. 21с.
11.Бантишев О.Ф. Злочини у сфері службової діяльності (питання кваліфікації): Навч. посіб. - К.: МАУП, 2008. - 128 с.
12. Гаврилюк М. Як запобігти захворюванню” чиновників на корупцію? //Прокуратура. Людина. Держава. №7(37). липень. 2007. 386с.
13. Зелінський А. Ф., Коржанський М. Й. Корислива злочинна діяльність. - К., 2009. 107с.
14. Коваленко В. Злочини у правоохоронній сфері // Прокуратура. Людина. Держава. №4 (22). квітень. 2009. 920с.
15. Кримінальне право і законодавство України. Частина Загальна. Курс лекцій / За ред. М.Й. Коржанського. - К.: Атіка, 2007. 544 с.
16. Лукомський В.С Кримінальна відповідальність за дачу хабара та посередництво в хабарництві. Автореф. дис. к. ю. н. - К ,2010. -435с.
17. Мельник М. Корупція: проблема визначення сутності і поняття // Вісник Академії правових наук. - 2006. - № 3. 762с.
18. Мельник М.І. Хабарництво: загальна характеристика, проблеми кваліфікації, удосконалення законодавства. -К.:Парламентське видавництво, 2010.- 256 c.
19. Навроцький В. Провокація хабара як можливий спосіб боротьби з корупцією // Вісник Академії правових наук. - 1998. - № 4.- 462с.
20. Навроцький В.О. Кримінальне право України. Особлива частина: Курс
лекцій. - К.: Т-во «Знання», КОО, 2000. - (Вища освіта XXI століття).
21. Бантишев О. Відповідальність за злочини у сфері службової діяльності // Юридичний журнал. 2009. №7. 786с.
22. Відповідальність за корупційні діяння та інші правопорушення пов’язані з корупцією //Юридичний вісник України. 2011. Квітень (№14). 441с.
23.Верстюк С. Корупція: визначення, причини прояви, вплив на економіку //Право України. 2005. №3. 743с.
24.Іванюк Р. Основні етапи соціально-правового дослідження проблеми корупції та хабарництва // Вісник прокуратури. 2003. №9. 315с.
25. Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник для студентів вищих закладів освіти /За ред. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. К.: Юрінком Інтер, 2009. 496 с.
26.Мельник М. І. Хабарництво: загальна характеристика, проблема кваліфікації, удосконалення законодавства. К., 2009. 256 с.
27.Мельник М. Корупційні злочини: сутність і поняття // Право України. 2008. №11. 426с .
28.Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / Проф. Коржанський М.Й. К.: Атака, Академія, 2011. 656 с.
29. Прохоренко О.Я. Організаційно-правові аспекти та стан протидії корупційним проявам у системі державної служби //Статистика України. 2006. №4. 420с.
30. Шумський П. Корупція та організована злочинність: деякі міркування щодо їх подолання //Право України. 2010. №6. 195с.