Онищенко Юрій Миколайович. Державні механізми запобігання і протидії кіберзлочинності в умовах глобалізації

Короткий опис

Онищенко Юрій Миколайович. Державні механізми запобігання і протидії кіберзлочинності в умовах глобалізації.- Дисертація канд. наук з держ. упр.: 25.00.02, Нац. акад. держ. упр. при Президентові України, Харків. регіон. ін-т держ. упр. - Харків, 2015.- 222 с.

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ
ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

На правах рукопису

ОНИЩЕНКО ЮРІЙ МИКОЛАЙОВИЧ

УДК 342.5(477)-057.34

ДЕРЖАВНІ МЕХАНІЗМИ ЗАПОБІГАННЯ І ПРОТИДІЇ КІБЕРЗЛОЧИННОСТІ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Спеціальність 25.00.02 – механізми державного управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник
Орлов Олександр Валентинович,
доктор державного управління, професор

Харків – 2015

ЗМІСТ

ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ЗАПОБІГАННЯ ТА ПРОТИДІЇ ПРОЯВАМ КІБЕРЗЛОЧИННОСТІ 13
1.1. Понятійно-категоріальний апарат: співвідношення основних понять 13
1.2. Запобігання та протидія кіберзлочинності як об’єкт державного управління в умовах глобалізації 36
1.3. Узагальнення зарубіжного досвіду щодо реалізації державних механізмів у галузі запобігання та боротьби з кіберзлочинністю 56
Висновки до першого розділу 88
РОЗДІЛ 2. СУЧАСНИЙ СТАН ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ЗАПОБІГАННЯ ТА ПРОТИДІЇ КІБЕРЗЛОЧИННОСТІ В УКРАЇНІ 92
2.1. Особливості організаційних та нормативно-правових засад боротьби з кіберзлочинністю 92
2.2. Проблеми державного управління у сфері запобігання проявам кіберзлочинності 108
2.3. Обґрунтування напрямів розв'язання проблеми проявів кіберзлочинності 128
Висновки до другого розділу 143
РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНИХ МЕХАНІЗМІВ ЗАПОБІГАННЯ ТА ПРОТИДІЇ КІБЕРЗЛОЧИННОСТІ 147
3.1. Реформування державних механізмів боротьби з кіберзлочинністю: наукові підходи, моделі 147
3.2. Напрями впорядкування правового підґрунтя діяльності та взаємовідносин в організаційно-функціональній структурі суб’єктів протидії кіберзлочинності 164
3.3. Розвиток системи запобігання кіберзлочинності в Україні 164
Висновки до третього розділу 177
ВИСНОВКИ 182
ДОДАТКИ 189
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 199

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

ВВР – Відомості Верховної Ради
ВНЗ – вищий навчальний заклад
ГУР – Головне управління розвідки
ДКІ – Державна критична інфраструктура
ДССЗЗІ – Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації
ЄС – Європейський Cоюз
ЗКІ – захист критичної інфраструктури
ЗКІІ – захист критичної інформаційної інфраструктури
ЗКТ – засоби комп’ютерної техніки
ІКТ – інформаційно-комунікаційні технології
ІТС – інформаційно-телекомунікаційні системи
КІІ – критична інформаційна інфраструктура
КМУ – Кабінет Міністрів України
ККУ – Кримінальний кодекс України
МВС – міністерство внутрішніх справ
МО – Міністерство оборони [України]
НАТО – Північноатлантичний альянс
ОВС – органи внутрішніх справ
ОЕСР – Організація економічного співробітництва і розвитку
ООН – Організація Об’єднаних Націй
ПБК – підрозділи боротьби з кіберзлочинністю
РНБО – Рада національної безпеки і оборони [України]
СБУ – Служба безпеки України
ФСБ – Федеральна служба безпеки
CERT – Computer Emergency Response Team (команда реагування на комп’ютерні надзвичайні події)
USCYBERCOM – United States Cyber Command

ВСТУП

Сучасні глобалізаційні процеси в поєднанні з інтенсивною інформатизацією зумовлюють низку динамічних явищ, що визначають пріоритетність напрямів державної політики у сфері забезпечення як національної безпеки загалом, так і кожної з її складових. Сьогодні інформаційна сфера становить інтеграційну основу життєдіяльності суспільства, а забезпечення інформаційної безпеки визнається одним із фундаментальних чинників його подальшого розвитку. За таких умов особливого значення набуває нейтралізація негативного впливу та подолання суспільно небезпечних явищ, що мають прояви в інформаційній сфері, одним з яких є кіберзлочинність [105].
Кіберзлочинність є однією з найактуальніших проблем сучасності, оскільки здатна вражати різні види органів державної влади та напрямки їх діяльності, а завдана нею шкода стосується різних сфер життєдіяльності сучасної держави, зменшує рівень довіри до державного апарату та її міжнародний авторитет. Ефективність запобігання та протидії кіберзлочинності безпосередньо залежить від узгодженості дій та заходів усіх суб’єктів, система яких, їх функціональна та організаційно-штатна структура є сьогодні недосконалими.
Актуальність теми. Кіберзлочинність є однією з найактуальніших проблем сучасності, оскільки негативно впливає на діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а завдана нею шкода стосується різних сфер суспільної життєдіяльності, зменшує рівень довіри до державного апарату в цілому. Ефективність запобігання і протидії кіберзлочинності засобами державного управління безпосередньо залежить від узгодженості дій та заходів усіх суб’єктів, наявна система яких, їх функціональна та організаційно-штатна структура є недосконалими. З урахуванням цього можна стверджувати, що серед актуальних проблем сучасної науки державного управління чільне місце належить дослідженню механізмів запобігання і протидії кіберзлочинності. Сьогодні економічна, соціальна та військова безпека України значною мірою залежить від гарантування безпеки в інформаційній сфері. Державна політика захисту інформації та кібернетичної безпеки, її повнота та ефективність забезпечують стабільність у суспільстві, дотримання прав і свобод громадян.
Проведений аналіз свідчить, що науковцями опрацьований значний комплекс проблем стосовно механізмів запобігання та протидії кіберзлочинності, зокрема і як важливої складової державної політики. Передусім варто вказати роботи закордонних вчених: А. Бейліса [135], С. Бреннера [138,139], М. Глена [186], П. Грабовського [191], М. Даррела [165], Д. Деннінга [166], К. Істома [169], І. Естради [175], І. Курносова [203], С. Макквейда [208, 209], Д. Мана [251], Р. Мура [212], Е. Накашіми [171], Д. Ролона [231], Д. Халдера [194, 250], Л. Шеллі [233], Д. Уолла [245], Д. Уолдена [244], Ж. Уонга [252], С. Фафінські [180], Т. Фуентес-Камачо [182], П. Цонкі [156], К. Яшанкара [202], що присвячені боротьбі з кіберзлочинністю і дають достатньо фундаментальну картину цього явища, хоча в цих дослідженнях, на жаль, замало уваги приділено проблемі взаємодії державних інституцій.
Проблематику забезпечення державного управління у сфері запобігання і протидії кіберзлочинності в Україні в умовах світової глобалізації не систематизовано, щобільше, подекуди не визначено й найбільш суттєвих загроз. А це, у свою чергу, призводить до нехтування досвідом передових країн світу. На таке вказують більшість дослідників у своїх публікаціях як у друкованих виданнях, так і в мережі Інтернет: П. Андрушко [2], С. Бабанін [5], В. Бутузов [13], А. Волеводз [20], В. Голубєв [27], М. Дашян [29], В. Дзюндзюк [32], Д. Дубова [34, 35], В. Марков [54, 55], М. Литвинов [50], А. Семенченко [95], Ю. Сиротюк [97], О. Стеблинська [102], Т. Тропіна [106–107], В. Хахановський [117, 118], В. Цимбалюк [119], Б. Цюпін [120] та ін.
Різноманітні питання теорії та практики запобігання кіберзлочинності, боротьби з її проявами та протидії злочинам у сфері високих технологій розглянуто в роботах Н. Ахтирської [3], О. Баранова [7], П. Біленчука [9], В. Гавловського [24], М. Карчевського [40], О. Манжая [52, 53], В. Номоконова [67–69], О. Осипенко [70], Н. Савчука [93], І. Хараберюша [19, 115] та ін.
Аналіз наукової літератури засвідчив, що, за всієї значущості, проблему розвитку державного управління у сфері запобігання і протидії кіберзлочинності в Україні опрацьовано ще не в повному обсязі. Сьогодні вітчизняними вченими недостатньо висвітлена проблематика використання державних механізмів та взаємодії державних структур у сфері боротьби з кіберзлочинністю. Це пояснюється тим, що державне управління в цій сфері як складова науки державного управління перетинається з проблемами національної безпеки, інформаційних технологій, соціології тощо. У вітчизняних дослідженнях державних механізмів забезпечення запобігання і протидії кіберзлочинності в Україні, здебільшого, переважає фрагментарний підхід, який не дає змоги охопити всю багатоаспектність цих питань. У наукових працях відсутні єдині погляди щодо пріоритетів розвитку державних механізмів запобігання і протидії кіберзлочинності. У зв’язку з цим, украй актуальним є узагальнення та системний розвиток державних механізмів запобігання і протидії кіберзлочинності в умовах глобалізації, що зумовило актуальність та вибір даної теми дисертаційного дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами темами. Дисертацію виконано в межах науково-дослідної роботи кафедри інформаційних технологій і систем управління Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України в межах теми наукового дослідження «Концепція впровадження електронного урядування в Україні» (державний реєстраційний номер 0109U004872). Особистий внесок здобувача у виконання цієї науково-дослідної роботи полягає в узагальненні зарубіжного досвіду забезпечення інформаційної безпеки держави, з’ясуванні основних принципів державного управління цим процесом.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є теоретичне обґрунтування впливу та визначення шляхів удосконалення державних механізмів запобігання і протидії кіберзлочинності в Україні в умовах глобалізації світового інформаційного простору.
Для досягнення цієї мети необхідно вирішити такі основні завдання:
− уточнити понятійно-категорійний апарат, зокрема визначення таких понять, як «кіберзлочинність» та «кіберзлочин», у контексті галузі науки «Державне управління»;
− окреслити сучасні підходи до забезпечення ефективного державного управління у сфері боротьби з кіберзлочинністю;
− визначити причини виникнення проблем у взаємовідносинах між органами державної влади у сфері запобігання та протидії кіберзлочинності в Україні;
− обґрунтувати напрями подальшого розвитку державних механізмів запобігання і протидії кіберзлочинності в Україні;
− розробити структуру державного механізму взаємодії у сфері боротьби з кіберзлочинністю в Україні.
Об’єктом дослідження є державне управління у сфері боротьби з кіберзлочинністю.
Предметом дослідження є державні механізми запобігання і протидії кіберзлочинності в умовах глобалізації.
Методи дослідження. Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації склали наукові праці фахівців у галузі державного управління, філософії, загальної теорії держави і права, теорії управління, інших галузевих наук, у тому числі зарубіжних дослідників. Положення та висновки дисертації ґрунтуються на нормах міжнародно-правових актів, Конституції України, законодавчих та інших нормативно-правових актів, що визначають правові засади протидії кіберзлочинності в Україні. Інформаційну та емпіричну основу дослідження становлять узагальнення діяльності державних суб’єктів протидії кіберзлочинності, форм та методів узаємодії між ними, довідкові видання, статистичні матеріали.
У роботі використано значний масив статистичного матеріалу, результатів новітніх досліджень, наведено дані про апробацію результатів на науково-практичних конференціях та упровадження методичних розробок автора у практичній діяльності державних органів у сфері запобігання та протидії кіберзлочинності.
Достовірність результатів дослідження забезпечується застосуванням сукупності різноманітних теоретичних та емпіричних методів, а саме: діалектичний метод пізнання державно-управлінських явищ дозволив проаналізувати сутнісні характеристики у сфері запобігання та протидії кіберзлочинності в Україні; метод наукової ідентифікації та порівняльного аналізу використано у процесі дослідження наукових праць українських та зарубіжних вчених; за допомогою системно-аналітичного та абстрактно-логічного методів проведено відповідний аналіз і визначено пріоритети у сфері боротьби з кіберзлочинністю в Україні, сформульовано висновки.
Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційній роботі вирішено актуальне наукове завдання, що полягає в теоретичному обґрунтуванні впливу та визначення шляхів удосконалення державних механізмів запобігання та протидії кіберзлочинності в Україні в умовах глобалізації світового інформаційного простору.
Найсуттєвіші результати дисертаційного дослідження, що містять наукову новизну, полягають у такому:
вперше:
− розроблено структуру державного механізму взаємодії у сфері запобігання та протидії кіберзлочинності, яка взаємоузгоджує засоби прямого і опосередкованого впливу щодо запобігання, протидії та ліквідації наслідків з метою недопущення, нейтралізації або усунення кіберзлочинів заради захисту інтересів держави, забезпечується суб’єктами державного управління в межах своїх повноважень у взаємозв’язку та синхронізації в часі;
удосконалено:
− обґрунтування напрямів подальшого розвитку державних механізмів запобігання, протидії та боротьби з проявами кіберзлочинності в Україні: правового механізму забезпечення взаємодії між органами державної влади в частині впорядкування нормативно-правових актів за схемою: концепція → стратегія → пакет нормативно-правових актів; інституціонального механізму шляхом проведення відповідних структурних змін – створення центру боротьби з кіберзлочинністю та використання мережевих засобів для моніторингу і контролю в межах національного кіберпростору;
− підходи до забезпечення ефективного державного управління у сфері запобігання та протидії кіберзлочинності, що ґрунтуються на вдосконаленні чинного законодавства в галузі використання суспільних інформаційних відносин, упровадженні правового механізму організації взаємодії органів державної влади щодо боротьби з кіберзлочинністю;
дістали подальшого розвитку:
− визначення причин виникнення проблем у взаємовідносинах між органами державної влади у сфері запобігання та протидії кіберзлочинності в Україні, що, зокрема, пов’язано з таким: недостатнім рівнем спеціальних знань у галузі нових комп'ютерних технологій, чим зумовлено помилки у кваліфікації та розслідуванні злочинів; відсутністю систематизованих процедур розслідування злочинів у сфері інформаційних технологій та узагальненої судової практики з кіберзлочинності, відсутністю у правоохоронних органах необхідної чисельності фахівців, обізнаних із сучасною технікою та здатних оперативно виявляти й розслідувати комп'ютерні злочини; неопрацьованістю чіткої стратегії створення й розвитку спеціалізованих підрозділів із боротьби з кіберзлочинністю; розрізненістю зусиль практичних і навчальних підрозділів у питаннях підготовки відповідних кадрів та ін.;
− понятійний апарат у галузі науки «Державне управління» шляхом визначення змісту таких понять: «кіберзлочинність» – сукупність злочинів, скоєних у кіберпросторі за допомогою комп'ютерних систем та/або мереж, а також інших засобів доступу до кіберпростору, проти комп'ютерних систем, мереж і даних; «кіберзлочин» – суспільно небезпечне, протиправне, винне, карне, передбачене кримінальним законодавством діяння, скоєне в кіберпросторі за допомогою комп'ютерних систем та/або мереж, а також інших засобів доступу до кіберпростору, проти комп'ютерних систем, мереж і даних, що, насамперед, сприяє більш чіткому розумінню сутності боротьби з кіберзлочинністю в Україні.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні наукові висновки та теоретичні положення дисертаційного дослідження доведено до рівня конкретних пропозицій, що робить їх придатними для застосування у практиці при формуванні ефективних механізмів державного управління у сфері боротьби з кіберзлочинністю в Україні.
Основні результати та практичні положення дисертаційного дослідження було використано в діяльності:
− Управління боротьби з кіберзлочинністю ГУМВС України в Харківській області при складанні плану заходів, щодо організації ефективної співпраці з суб’єктами підприємницької діяльності, а також комерційними фінансовими установами для своєчасного запобігання, протидії, розкриття та розслідування злочинів, скоєних у кіберпросторі та з використанням комп’ютерних технологій (довідка про впровадження № 432 від 21.11.2014 р.);
− Харківського національного університету радіоелектроніки на кафедрі «Штучного інтелекту» в навчальному процесі при проведенні лекційних, практичних і лабораторних занять (довідка про впровадження № 217 від 30.10.2014 р.);
− Харківського національного університету внутрішніх справ при розробленні навчально-методичного забезпечення кафедри захисту інформації факультету боротьби з кіберзлочинністю та торгівлею людьми (довідка про впровадження № 402 від 19.11.2014 р.);
− Харківському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України при підготовці та викладанні навчальних дисциплін (довідка про впровадження № 203 від 24.11.2014 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота Ю. М. Онищенка є самостійною науковою працею, що містить нові результати в галузі науки державного управління, котрі сприяють подальшому розвитку теорії та практики державного управління, розкривають нові можливості з удосконалення державних механізмів запобігання та протидії кіберзлочинності в Україні в умовах глобалізації.
Усі сформульовані в роботі положення й висновки обґрунтовано на підставі особистих досліджень автора.
Апробація результатів дисертації. Теоретичні та практичні висновки і положення, що містяться в дисертаційному дослідженні, розглядалися на засіданнях кафедри інформаційних технологій і систем управління Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України.
Основні наукові результати, положення й висновки дисертаційного дослідження було апробовано на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях, зокрема таких: «Теоретические и прикладные проблемы информационной безопасности» (м. Мінськ, 2012 р.), «Новітні інформаційно-комунікаційні технології в модернізації публічного управління: зарубіжний і вітчизняний досвід» (м. Дніпропетровськ, 2013 р.), «Протидія кіберзлочинності в фінансово-банківській сфері» (м. Харків, 2013 р.), «Інформаційні технології у державному управлінні: тенденції розвитку» (м. Феодосія, 2013 р.), «Сучасні проблеми правового, економічного та соціального розвитку держави» (м. Харків, 2013 р.), «Актуальні проблеми розслідування кіберзлочинів» (м. Харків, 2013 р.), «Современная наука. Новые перспективы» (м. Варшава, 2014 р.), «Проблеми інформатизації» (м. Київ, 2014 р.), «Актуальні питання діяльності правоохоронних органів у сфері протидії кіберзлочинності» (м. Харків, 2014 р.), «Сучасні проблеми правового, економічного та соціального розвитку держави» (м. Харків, 2014 р.).
Публікації. За темою дисертації опубліковано 21 наукова праця. Основні положення дисертаційного дослідження викладено в 8 статтях у наукових фахових виданнях, а також 13 інших публікаціях у наукових виданнях та збірниках матеріалів наукових конференцій.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Кіберпростір, як принципово нове середовище, що визначається розвитком телекомунікаційних та інформаційних технологій, потребує переваги в усіх його складових: соціальній, технічній, телекомунікаційній, інформаційній, мережевій, комп’ютерній.
Питання паритету в кіберпросторі склалось тільки на користь провідних країн світу, які його використовують для досягнення своїх політичних, економічних та військових цілей.
Кібервійна дає можливість атакувати тим, хто має з’єднання з глобальною мережею Інтернет та належну підготовку. Вона не передбачає великих зусиль і витрат. Кібервійна не замінює собою війну звичайну. Вона є іншою галуззю ведення більш масштабної війни. Ті країни, які першими опанують мистецтво кібервійни, зможуть отримати значну перевагу вже на її начальних стадіях.
Забезпечення кібернетичної безпеки країни та ефективне державне управління нею у розвинутих країнах світу реалізовується з позицій системного підходу шляхом упровадження комплексу організаційних, нормативно-правових, фінансових, функціональних, навчально-тренувальних, технічних заходів та дій і цей досвід Україні доречно перейняти. Нашій країні конче необхідно створити ключові механізми державного регулювання та управління інформаційною безпекою в умовах кіберзагроз у вигляді спеціалізованих інститутів, центрів та експериментувати з операціями щодо ведення кібернетичної та інформаційної війни, фінансувати експертні та наукові дослідження у сфері інформаційних технологій і операцій та створювати належні структури для наукових досліджень і конструкторських розробок.
На даний час перед спеціалістами стоїть завдання поетапно сформувати індустрію програмного забезпечення; прискорити роботи зі створення національної української мережі суперкомп’ютерних комплексів, які мають бути об’єднані оптоволоконними високошвидкісними каналами передачі даних; сформувати належну інформаційну політику з просування вітчизняних ІТ-компаній за кордоном; об’єднати інтереси науки, освіти та ІТ-бізнесу; визначити базові ВНЗ, на основі яких сформувати кластери, що дадуть змогу вирішувати питання кадрової підготовки фахівців в галузі ІТ-технологій.
За прикладом США, слід оголосити кіберпростір (поряд із суходолом, морем, повітрям і космосом) тим п’ятим простором, у якому можливі напади з боку ворога і бойові дії з супротивником, і терміново сформувати систему механізмів державного і військового управління та протидії кіберзагрозам: кібервійська, Національний інформаційний антикризовий центр, команди реагування на комп’ютерні інциденти органів державної влади.
Необхідно врахувати і те, що залежність української аудиторії від соціальних мереж стрімко зростає, але держава не робить відповідних управлінських кроків щодо впорядкування, правового унормування та захисту від ризиків посилення широкого інформаційно-психологічного впливу.
За оцінками фахівців, від кібернетичних злочинів Українська держава не може захиститися самотужки, тому необхідно реалізувати цілу низку узгоджених кроків: сформувати чітку політику в сфері кібербезпеки; змінити ставлення громадян до сфери інформаційної безпеки держави; налагодити тісну співпрацю з приватним сектором, громадянським суспільством та звичайними громадянами.
У висновках наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявляється в дослідженні теоретичних основ запобігання та протидії кіберзлочинності в Україні.
На підставі проведеного дослідження сформульовано такі основні висновки і рекомендації:
1. Визначення сучасних теоретико-методологічних підходів до розроблення державних механізмів управління у сфері запобігання і протидії кіберзлочинності та їх теоретичне опрацювання дозволили уточнити понятійно-категорійний апарат у цьому напрямі досліджень, зокрема, набули подальшого розвитку такі ключові поняття, як «кіберзлочинність», «кіберзлочин», у контексті науки «Державне управління». Встановлено, що кіберзлочинність – це сукупність злочинів, скоєних у кіберпросторі за допомогою комп'ютерних систем та/або мереж, а також інших засобів доступу до кіберпростору, проти комп'ютерних систем, мереж і даних.
Кіберзлочин – це суспільно небезпечне, протиправне, винне, карне, передбачене кримінальним законодавством діяння, скоєне в кіберпросторі за допомогою комп'ютерних систем та/або мереж, а також інших засобів доступу до кіберпростору, проти комп'ютерних систем, мереж і даних.
Таким чином, уживання в термінологічному полі конкретизованого змісту поняття «кіберзлочинність» дозволить уникнути певних труднощів при класифікації «комп'ютерних» злочинів. Оскільки термін «комп'ютерний злочин» перестав охоплювати усі протиправні діяння в цій сфері, пропонується класифікувати «комп'ютерні злочини» на «власне комп'ютерні злочини» і «суміжні злочини».
3. Доведено, що боротьба з кіберзлочинністю в Україні є необхідною умовою реформування як системи державної служби, так і сфери державного управління в цілому. Для ефективної протидії кіберзлочинності відомчих ініціатив вже недостатньо. Потрібна чітка централізована координація зусиль для забезпечення злагодженої взаємодії усіх зацікавлених суб'єктів.
Для поліпшення ситуації необхідно проводити відповідні заходи: сформувати реєстр фахівців з боротьби з кіберзлочинністю з числа управлінського апарату, науково-педагогічного складу, практичних працівників, випускників, що пройшли відповідну підготовку; створити робочу групу по вдосконаленню державної стратегії боротьби з кіберзлочинністю; застосовувати системний розподіл підготовки фахівців з цього напряму в конкретних вишів по конкретних спеціалізаціях для слідчих, оперативних і експертних підрозділів; усунути дублювання в роботі оперативних підрозділів по боротьбі з кіберзлочинністю, або чітко встановити їх спеціалізацію; створити самостійне Центральне Управління по боротьбі з кіберзлочинністю та ін.
Встановлено, що діяльність осіб, які займаються розслідуванням злочинів з використанням комп'ютерних технологій, і працівників судової системи у більшості своїй є неефективною, оскільки вони переважно не мають спеціалізованих знань в сфері нових комп'ютерних технологій, що обумовлює помилки в кваліфікації і розслідуванні злочинів. Також причинами помилок є відсутність систематизованих процедур розслідування злочинів у сфері інформаційних технологій, відсутність узагальненої судової практики по кіберзлочинності і відсутність в правоохоронних органах необхідного числа фахівців, які знають сучасну техніку і здатні оперативно виявляти і розслідувати комп'ютерні злочини. У зв'язку з цим виникає завдання введення нових спеціалізацій і внесенні змін до навчальних планів підготовки студентів юридичних вишів, курсантів і слухачів спеціальних навчальних закладів.
Дослідження проблем запобігання та протидії кіберзлочинності показало, що орієнтація тільки на технічні і технологічні засоби забезпечення інформаційної безпеки (технічного захисту інформації) в умовах інформатизації сусппілства, у тому числі профілактики кіберзлочинів, не має серйозного успіху.
Особливо це відчувається з часу приєднання до міжнародних систем телекомунікаційних систем нових країн і підвищення інтелектуального та технічного рівня користувачів комп'ютерної техніки. Відтак, чим складніше стає комп'ютерне математичне та програмне забезпечення (software), тим більше уразливими виявляються звичайні організаційні заходи і засоби технічного і інженерного захисту інформації в комп'ютерних автоматизованих системах, зокрема відносно несанкціонованого доступу до них.
Проблемою подальшого порядку також є і те, що з розвитком сучасних електронних засобів інформації розвиваються технічні засоби перехоплення і доступу до інформації, яка передається і обробляється в електронних системах зв'язку. Доступ до цих засобів не створює проблеми для злочинних об’єднань і формувань. Максимальну небезпеку для держави і суспільства складає міжнародна організована кіберзлочинність: комп'ютерний тероризм; диверсії, інші прояви інформаційної боротьби злочинних формувань з державою, правоохоронними органами; крадіжки інформації з комп'ютеризованих та розподілених баз даних і порушення права інтелектуальної власності на комп'ютерні програми; шахрайства з використанням інформаційних та комп'ютерних технологій, особливо у сфері міжнародних економічних відносин (банківська, кредитно-фінансова) і т.д.
У ході дослідження встановлено, що основними проблемними питаннями формування відомчої кіберінфраструктури в Україні є: відсутність чіткої стратегії створення і розвитку спеціалізованих підрозділів по боротьбі з кіберзлочинністю; розрізненість зусиль практичних і навчальних підрозділів в питаннях підготовки відповідних кадрів; відсутність резерву кандидатів для комплектування відповідних підрозділів і посад; відсутність належного представництва провідних фахівців практичних підрозділів на спеціалізованих наукових та практичних заходах; досить популістський підхід в питаннях організації співпраці основних суб'єктів боротьби з кіберзлочинністю; відсутність єдиного центру підготовки і перепідготовки кадрів для боротьби з кіберзлочинністю (слідчі, оперативний склад, експерти).
4. У роботі обґрунтовуються напрями подальшого розвитку державних механізмів запобігання і протидії кіберзлочинності в Україні, до яких можна віднести удосконалення: правового механізму забезпечення взаємодії між органами державної влади в частині впорядкування нормативно-правових актів за схемою: концепція → стратегія → пакет нормативно-правових актів; інституціонального механізму шляхом проведення відповідних структурних змін – створення Центру боротьби з кіберзлочинністю та використання мережевих засобів для моніторингу і контролю в межах національного кіберпростору.
У складі повноцінного Центру боротьби з кіберзлочинністю, із наданням йому статусу міжвідомчої координаційної установи у сфері запобігання загальнокримінальним кіберзлочинам, пропонується створення таких структур:
 відділ боротьби зі злочинами у сфері інформаційної безпеки (займатиметься виявленням і документуванням випадків виготовлення й поширення спеціальних технічних засобів);
 відділ боротьби зі злочинами у сфері платіжних систем;
 відділ боротьби зі злочинами у сфері інтелектуальної власності;
 відділ боротьби зі злочинами у сфері інформаційно-телекомунікаційних технологій;
 відділ боротьби зі злочинами у сфері господарської діяльності;
 відділ міжнародної співпраці.
5. Розроблено структуру державного механізму взаємодії у сфері запобігання та протидії кіберзлочинності в Україні. Така структура є відповіддю на відповідні зміни у середовищі, де постійно з'являються і еволюціонують кіберзагрози, при зустрічі з новими, глобальними загрозами отримають велику вигоду від гнучких, оперативних стратегій кібербезпеки. Трансграничний характер загроз змушує країни вступати в тісну міжнародну взаємодію.
Співпраця на міжнародному рівні потрібна не лише для ефективної підготовки до захисту від кібератак, але і для своєчасної реакції на них. Запровадження державного механізму взаємодії у сфері боротьби з кіберзлочинністю – перший крок на цьому шляху.
Задля цього рекомендується: спроектувати, переоцінити і підтримувати державну стратегію кібербезпеки, а також заходи, що проводяться у рамках стратегії; чітко визначити межі дії, цілі стратегії і саме тлумачення терміну «кібербезпека»; врахувати в стратегії інтереси промисловості, наукового співтовариства і цивільних представників; співпрацювати з іншими країнами, що входять в Євросоюз, а також з комісією Євросоюзу, щоб гарантувати погоджений характер кібербезпеки; визнати, що безперервний розвиток кіберпростору і кібербезпеки відіб'ється в постійному редагуванні і перегляді стратегії; усвідомити, що попередній пункт має на увазі не лише появу нових загроз і ризиків, але і появу нових можливостей поліпшення інформаційних систем для уряду, промисловості і суспільства та ін.
Проблема кіберзлочинності є відносно новою для міжнародного співтовариства. Саме тому досить складно на цьому етапі дійти якихось серйозних висновків про її стан і подальші перспективи. Та вже зрозуміло, що це явище, виникле лише декілька десятиліть тому, охоплює нові й нові сфери діяльності людини, зростає швидкими темпами і вимагає вжиття адекватних і своєчасних заходів реагування як на національному, так і на міжнародному рівні.
Необхідно, щоб реалізація на практиці викладених результатів дослідження сприяла підвищенню ефективності протидії державних організацій, силових структур і спецслужб злочинам, що здійснюються у сфері комп'ютерних технологій. Адже проблеми дослідження комп'ютерних інцидентів можна вирішити й вирішувати надалі тільки за умов тісної взаємодії всіх зацікавлених представників держави і суспільства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Агентство национальной безопасности США защитит Google от кибератак // Леnта.ru. Интернет и СМИ. – Режим доступу : http://lenta.ru/news/2010/02/04/wardoff .
2. Андрушко П. Використання модельних норм Конвенції Ради Європи “Про кіберзлочинність” та Додаткового протоколу до неї в нормотворчому процесі в Україні : теорет. пробл. реалізації / П. Андрушко, Н. Розенфельд // Право України. – 2007. – № 12. – С. 64–69.
3. Атаки на державні сайти України в 2001–2013 рр. // Веб-безпека. – Режим доступу : http://websecurity.com.ua/6986/.
4. Ахтирська Н. Форми протидії розслідуванню злочинів, вчинених у сфері комп'ютерних технологій / Наталя Ахтирська // Юрид. журн. – 2003. – № 3. – С. 26–34.
5. Бабанін С. В. Комп'ютерні злочини за кримінальним законодавством України, США та Польщі / С. В. Бабанін // Співпраця поліції/міліції зі службами безпеки інтернет-сайтів (аукціонів, соціальних мереж тощо) у боротьбі з інтернет-злочинністю на підставі національного законодавства та законодавства, яке діє у Європейському Союзі : тези доп. міжнар. наук.-практ. конф. (Хмельницький, 16–17 листоп. 2010 р.) / МВС України ; УМВС України в Хмельницькій області. – Хмельницький : УМВС, 2010. – 100 с.
6. Балашов Д. Н. Криминалистика : учебник / Д. Н. Балашов, Н. М. Балашов, С. В. Маликов. – М. : ИНФРА-М, 2005. – 503 с.
7. Баранов О. А. Про тлумачення та визначення поняття «кібербезпека» / О. А. Баранов // Правова інформатика. –2014. –№ 2. – С. 54-62.
8. Беляков А. В. Борьба с коррупцией и организованной преступностью в КНР в период реформ и открытости 1978–2005 гг. : дис. … канд. ист. наук / А. В. Беляков. – М., 2006.
9. Біленчук П. Д. Портрет комп'ютерного злочинця : навч. посіб. / П. Д. Біленчук, О. І. Котляревський. – К. : В & В, 1997. – 48 с.
10. Борьба с преступным использованием информационных технологий : Резолюция, принятая на 56-й сессии Генеральной ассамблеей ООН : [по докл. Третьего комитета (А/56/574)] / Генассамблея ООН // A/RES/56/121. – Режим доступу : https://www.unodc.org/pdf/crime/a_res_55/res5563r.pdf .
11. Бурячок В. Л. Завдання, форми та способи ведення війн у кібернетичному просторі / В. Л. Бурячок, Г. М. Гулак, В. О. Хорошко // Наука і оборона. – 2011. – № 3. – С. 40.
12. Буткевич С. А. Узагальнені матеріали Держфінмоніторингу України як підстава для проведення оперативно-розшукової діяльності / С. А. Буткевич // Оперативно-розшукова діяльність органів внутрішніх справ: проблеми теорії та практики : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. (Дніпропетровськ, 27 верес. 2013 р.) / МВС України ; Дніпропетр. держ. ун-т внутр. справ, [редкол. : С. М. Алфьоров, О. М. Обушенко, О. В. Кириченко та ін.] – Дніпропетровськ, 2013. – С. 31–34.
13. Бутузов В. М. Злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку : наук.-практ. коментар / В. М. Бутузов, С. Л. Остапець, В. П. Шеломенцев ; МВС України. Департамент ДСБ з економічною злочинністю. – К., 2005. – 86 с.
14. В 2013 році кількість інтернет-користувачів в Україні склала половину населення / Інформ. агентство УНІАН. – Режим доступу : http://www.unian.ua/society/846299-v-2013-rotsi-kilkist-internet-koristuvachiv-v-ukrajini-sklala-polovinu-naselennya.html .
15. В Гааге открыт центр по борьбе с киберпреступностью ЕС3 // SecurityLab. – Режим доступу : http://www.securitylab.ru/news/436435.php .
16. В Германии открылся Национальный центр киберзащиты // SecurityLab. – Режим доступу : http://www.cybersecurity.ru/crypto/125612.html .
17. В СНГ разработают программу по совместной борьбе с киберпреступностью / Минск-Новости // Частные объявления. – Режим доступу : http://ria.ru/technology/20140905/1022849750.html .
18. Васенин В. А. Информационная безопасность и компьютерный терроризм / В. А. Васенин // Научные и методологические проблемы информационной безопасности / под ред. В. П. Шерстюка. – М. : МЦНОМО. – Режим доступу : // ict.edu.ru/ft/002459/vasenin.pdf .
19. Використання оперативно-технічних засобів у протидії злочинам, що вчиняються у сфері нових інформаційних технологій : [моногр.] / МВС України, Донецький юрид. ін-т / І. Ф. Хараберюш, В. Я. Мацюк, В. А. Некрасов, О. І. Хараберюш. – К. : КНТ, 2007. – 195 с.
20. Волеводз А. Г. Конвенция о киберпреступности. Новации правового регулирования / А. Г. Волеводз // Правовые вопр. связи. – 2007. – № 2. – С. 17–25.
21. Воровать мы умеем. Украина становится эпицентром киберпреступности / Cripo. – Режим доступу : http://cripo.com.ua/?sect_id=6&aid= 128098 .
22. Вылков Р. И. Киберпространство как социокультурный феномен, продукт технологического творчества и проективная идея : дис. ... канд. филос. наук : 09.00.01 / Ростислав Ильич Вылков. – Екатеринбург, 2009. – 151 с. : ил. РГБ ОД, 61 09-9/457.
23. Гавловський В. Д. Кіберзлочинність як чинник державної інформаційної політики України / В. Д. Гавловський, В. С. Цимбалюк // Кримінальне право і процес. Зразки документів. – К. : Право-Інформ, 2012. – 1 электрон. опт. диск (DVD-ROM).
24. Гавловський В. Д. Виявлення та рослідування злочинів, що вчиняються у сфері інформаційних технологій : наук.-практ. посіб. / В. Д. Гавловський, В. М. Бутузов, М. В. Гуцалюк. – Одеса : Видавець Паливода А. В., 2004. – 144 c.
25. Гвоздецький В. Проблеми міжнародного співробітництва в протидії злочинності у сфері високих технологій / Віктор Гвоздецький // Вісн. Академії управління МВС. – 2007. – № 2/3. – С. 6–12.
26. Глобальная программа кибербезопасности (ГПК) МСЭ. Основа для международного сотрудничества в области кибербезопасности / Междунар. союз электросвязи. – Режим доступу : http://www.ifap.ru/pr/2008/080908aa.pdf .
27. Голубєв В. О. Інформаційна безпека: проблеми боротьби з кіберзлочинами : монографія / В. О. Голубєв // Запоріжжя : Гуманіт. ун-т “ЗІДМУ”, 2003. – 250 с.
28. Грюлих К. В. “Киберпространство”: специфическое регламентирование и конкурентные нормы в европейских телекоммуникациях / К. В. Грюлих // Право и предпринимательство (зарубежный опыт) : сб. обзоров и рефератов. – М. : ИНИОН РАН, 2003. – С. 179–182.
29. Дашян М. Обзор Конвенции Совета Европы о киберпреступности / М. Дашян // Совр. право. – М. : Интел-сервис. – 2002. – № 11. – С. 20–24.
30. Департамент Державної служби боротьби з економічною злочинністю / МВС України. – Режим доступу : http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/article/545295 .
31. Держспецзв’язку внесла на розгляд Уряду України законопроект «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України» / Прес-служба Держспецзв’язку. – Режим доступу : http://www.dstszi.gov.ua/dstszi/control/uk/publish/article?art_id=116076&cat_id=
112509 .
32. Дзюндзюк Б. В. Поява і розвиток кіберзлочинності / Б. В. Дзюндзюк, В. Б. Дзюндзюк // Державне будівництво. – 2013. – № 1 (43). – Режим доступу : http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/db/2013-1/doc/1/01.pdf .
33. Додонов В. В. Сравнительное уголовное право. Общая часть : монография / В. В. Додонов ; под общ. ред. и науч. ред. С. П. Щербы. – М. : Юрлитинформ, 2009. – 448 с.
34. Дубов Д. В. Стратегічні аспекти кібербезпеки України / Д. В. Дубов // Стратегічні пріоритети. – 2013. – № 4 (29). – С. 119–126.
35. Дубов Д. Від кібернетичних злочинів українська держава не може захиститися самотужки / Д. Дубов // Уряд. кур’єр. – 2012. – № 24. – С. 5. – (8 лют.).
36. Европа объявила войну интернет-гангстерам. Интернет-гангстеры все чаще берут Европу под прицел / Bynthytn-ufyucnths dcr // AdsMarket. – Режим доступу : http://poslezavtra.com.ua/evropa-obyavila-vojnu-internet-gangsteram/ .
37. Зибер У. Размывание категорий уголовного права и закона войны – усилия и эффекты в достижении внутренней и внешней безопасности / Ульрих Зибер ; [пер. с англ. О. И. Серегиной] // Уголовное право и современность : сб. ст. / [отв. ред. А. Э. Жалинский]. – М. : Юрист, 2011. – Вып. 3. – C. 354–384.
38. Інтернет в Україні. – Режим доступу : http://uk.wikipedia.org/wiki/Інтернет_в_Україні#cite_note-11 .
39. Каланча С. Г. Кіберзлочинність: шляхи попередження та протидії / С.Г. Каланча // Наше право : спеціаліз. вид. – 2012 – № 3, ч. 2. – С. 213 –217.
40. Карчевський М. В. Кримінально-правова охорона інформаційної безпеки України : монографія / М. В. Карчевский. – Луганськ, 2011. – 538 с.
41. Кібератака! – Режим доступу : http://wol.jw.org/uk/wol/d/r15/lp-k/102012171 .
42. Кіберзлочинність в Україні // Scientific Social Community. – Режим доступу : http://www.science-community.org/ru/node/16132 .
43. Кіберпростір. – Режим доступу : uk.wikipedia.org/wiki/ Кіберпростір .
44. Классификация компьютерных преступлений. – Режим доступу : makcim.yaroslavl.ru/crime.htm .
45. Конгрес США вимагає від Обами активно залучити Україну до сфери боротьби з кіберзлочинністю // ZAXID-NET. – Режим доступу : http://strichka.com/item/18747863 .
46. Конституція України : [Закон від 28 черв. 1996 р.]. – Режим доступу : zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254к /96-вр/ed1 .
47. Кримінальний кодекс України : [від 5 квіт. 2001 р. № 2341-ІІІ] // Офіц. вісн. України. – 2001. – № 21. – Ст. 920. – Режим доступу : http://moepravo.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T012341.html .
48. Кримінальний процесуальний кодекс України // Голос України. – 2012. – № 90/91. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 .
49. Купченко А. В Украине могут срочно появиться кибертеррористы / Александра Купченко // internet ua. – Режим доступу : http://internetua.com/v-ukraine-mogut-srochno-poyavitsya-kiberterroristi .
50. Літвінов М. Ю. Світова та українська практика боротьби з кіберзлочинністю / М. Ю. Літвінов. // Право і безпека : наук. журн. – 2014. – № 1 (52). – С. 85–89.
51. Мазуров В. А. Кибертерроризм: понятие, проблемы противодействия / В. А. Мазуров // Докл. ТУСУРа. – 2010. – № 1 (21), ч. 1. – Режим доступу : http://www.tusur.ru/filearchive/reports-magazine/2010-1/41-45.pdf .
52. Манжай О. В. Використання кіберпростору в оперативно-розшуковій діяльності / О. В. Манжай // Право і безпека. – Харків : Вид-во ХНУВС, 2009. – № 4 (31). – С. 215–219.
53. Манжай О. В. Проблеми нормативно-правового забезпечення боротьби з кіберзлочинністю в Україні / О. В. Манжай // Форум права. – 2013. – № 1. – С. 646–650. – Режим доступу : http://archive.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2013-1/13movkvu.pdf .
54. Марков В. В. Про механізми скоєння злочинів у кіберпросторі та особливості їх кваліфікації / В. В. Марков // Південноукраїнський правничий часопис. – 2013. – № 1. – С. 112–115.
55. Марков В. В. Статистичне дослідження показників кіберзлочинності: методол. аспект / В. В. Марков // Право і безпека. – 2013. – № 2 (49). – С. 136–139.
56. МВД создаст новые IT-подразделения // SecurityLab. – Режим доступу : http://www.securitylab.ru/news/420008.php .
57. Міністерство оборони Франції розбудовує нову систему кібербезпеки. – Режим доступу : http://seabreeze.org.ua/ministerstvo-oboroni-frantsiyi-rozbudovuye-novu-sistemu-kiberbezpeki/ .
58. Мобильная революция свершилась! // Комсом. правда. – Режим доступу : http://www.kp.ru/daily/26087/2989269 .
59. Можаровський В. Збройні Сили України повинні відповідати сучасним вимогам/ Володимир Можаровський // Військо України. – 2012. – № 1/2. – С. 6–11.
60. Мурашев В. Інформаційний простір та безпека / В. Мурашев // Камуфляж. – 2011. – № 10. – С. 14–15.
61. Найзаможніша людина світу візьметься за захист України // Online Експрес. – Режим доступу : http://expres.ua/news/2014/12/26/122574-nayzamozhnisha-lyudyna-svitu-vizmetsya-zahyst-ukrayiny .
62. На Україні кількість абонентів стільникового зв'язку за III квартал 2013 р. збільшилася на 3,1 % – до 60,676 млн. – Режим доступу : http://www.rbc.ua/ukr/news/economic/v-ukraine-kolichestvo-abonentov-sotovoy-svyazi-za-iii-kvartal-19112013105000 .
63. Про затвердження Типового положення про підрозділи ДСБЕЗ по боротьбі з правопорушеннями у сфері інтелектуальної власності та високих технологій : наказ Міністерства внутрішніх справ України від 19 серп. 2001 р. № 737. – Режим доступу : http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/article/674586;jsessionid=A086D8FA1B02ED9BF3B245F0DAB8DD .
64. Про створення у структурі ДСБЕЗ підрозділів по боротьбі з правопорушенням у сфері інтелектуальної власності та високих технологій : наказ Міністерства внутрішніх справ України від 31 трав. 2001 р. № 429. – Режим доступу: http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/article/830674;jsessionid=A086D8FA1B02ED9BF3B2456DF0DAB8DD .
65. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України: за станом законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України на 1 грудня 2001 р. / за ред. С.С. Яценка. – К. : А.С.К., 2002. – 936 с.
66. Національна система кібербезпеки інформаційних систем Румунії. – Режим доступу : http://seabreeze.org.ua/sistema-kiberbezpeki-romania/ .
67. Номоконов В. А. Интернет и преступность: криминологические и правовые аспекты взаимосвязи / В. А. Номоконов // Организованный терроризм и организованная преступность. – М., 2002. – С. 187.
68. Номоконов В. А. Киберпреступность: прогнозы и проблемы борьбы / В. А. Номоконов, Т. Л. Тропина // Библиотека криминалиста. – 2013. – № 5 – С. 148–160.
69. Номоконов В. А. Актуальные проблемы борьбы с киберпреступностью / В. А. Номоконов // Информационные технологии и безопасность : сб. науч. тр. междунар. конф. – К. : НАНУ, 2003. – Вып. 3. – С. 104–110.
70. Осипенко А. Л. Борьба с преступностью в глобальных компьютерных сетях. Международный опыт : монографія / А. Л. Осипенко. – М. : Норма, 2004.
71. Основи інформаційного права України : навч. посіб. / B. C. Цимбалюк, В. Д. Гавловський, В. В. Гриценко [та ін.] ; за ред. М. Я. Швеця, Р. А. Калюжного, П. В. Мельника. – К. : Знання, 2004. – 274 с.
72. Основний принцип формування класифікації кібератак / О. Г. Корченко, Є. В. Паціра, С. О. Гнатюк [та ін.] // Вісн. Східноукраїнського нац. ун-ту ім. Володимира Даля. – 2010. – № 4 (146), ч. 1. – С. 184–193.
73. Панченко В. М. Сучасний стан та проблеми боротьби з інтернет-злочинністю / В. М. Панченко // Боротьба з інтернет-злочинністю : [матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (м. Донецьк, 12–13 черв. 2013 р.). – Донецьк : ДЮІ МВС України, 2013. – 266 с.
74. Полиция Французской Республики. Национальная полиция / Моск. гос. юрид. академия // Евраз. юрид. журн. : общерос. науч. и науч.-практ. юрид. журн. ; Евраз. юрид. портал. – Режим доступу : http://www.eurasialaw.ru/index.php?option=com_content&view=article&id=897:2010-07-26-12-46-16&catid=121:2010-07-26-07-50-29 .
75. Проблеми чинної вітчизняної нормативно-правової бази в сфері боротьби із кіберзлочинністю: основні напрями реформування // Національний інститут стратегічних досліджень. – Режим доступу : http://www.niss.gov.ua/articles/454 .
76. Про боротьбу з тероризмом : Закон України : [станом на 22 серп. 2014 р.]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/638-15 .
77. Про виклики та загрози національній безпеці України у 2011 році : рішення РНБО від 17 листоп. 2010 р. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/n0008525-10 .
78. Про внесення змін до Закону України “Про основи національної безпеки України” щодо кібернетичної безпеки України. – Режим доступу : http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/JG1WZ00I.html .
79. Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України : Закон України : [станом на 5 черв. 2014 р.] // ВВР України. – 2014. – № 25. – Ст. 890. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3475-15 .
80. Про державну таємницю : Закон України від 21 січ. 1994 р. № 3855-ХІІ : [станом на 19 квіт. 2014 р.] // ВВР України. – 1994. – № 16. – Ст. 93. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3855-12 .
81. Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах : Закон України від 5 лип. 1994 р. № 80/94-ВР : [станом на 19 квіт. 2014 р.] // ВВР України. – 1994. – № 31. – Ст. 286. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/80/94-вр .
82. Про інформацію : Закон України : [станом на 2 берез. 2014 р.]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2657-12 .
83. Про організацію взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами внутрішніх справ у попередженні, виявленні та розслідуванні кримінальних правопорушень : наказ МВС України від 14 серп. 2012 р. № 700 // document.ua : проф. нормат-прав. бібліотека “Норматив PRO”. – Режим доступу : http://document.ua/pro-organizaciyu-vzaemodiyi-organiv-dosudovogo-rozsliduvannj-doc119907.html .
84. Про організацію діяльності підрозділів державної служби боротьби з економічною злочинністю Міністерства внутрішніх справ України МВС України; Наказ, Положення від 03.09.2012 № 769. – http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z1588-12 .
85. Про організацію діяльності Управління боротьби з кіберзлочинністю МВС України та підрозділів боротьби з кіберзлочинністю ГУМВС, УМВС НАКАЗ МВС УКРАЇНИ від 30 жовтня 2012 року N 988 http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/MVS416.html .
86. Про основи національної безпеки України : Закон України : [зі змінами і допов.]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/964-15 .
87. Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 роки : Закон України від 9 січня 2007 р. № 537-V // ВВР України. – 2007. – № 12. – С. 102.
88. Про Стратегію національної безпеки України : Указ Президента України від 12 лют. 2007 р. № 105/2007: [станом на 22 черв. 2012 р.]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/105/2007 .
89. Про телекомунікації : Закон України від 18 листоп. 2003 р. : [зі змінами і допов., станом на 20 верес. 2011 р.] // Офіц. вісн. України. – 2003. – № 51, ч. 1. – Ст. 2644.
90. Прядко И. Новая вера. Социальные сети накрывают мир и Украину, ломая привычные схемы общения между людьми. Бесследно эта болезнь не пройдет, убеждены специалисты / И. Прядко // Корреспондент. – 2012. – № 10 (498). – С. 32–34. – (16 марта).
91. Рубан К. П. Взаємодія оперативних підрозділів з органами досудового розслідування у кримінальному провадженні / К. П. Рубан // Оперативно-розшукова діяльність органів внутрішніх справ: проблеми теорії та практики : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. (Дніпропетровськ, 27 верес. 2013 р.) / МВС України ; Дніпропетр. держ. ун-т внутр. справ ; [редкол. : С. М. Алфьоров, О. М. Обушенко, О. В. Кириченко та ін.]. – С. 141–144.
92. Сisco: к 2015 году объем интернет-трафика может вырасти в четыре раза / Сisco. – Режим доступу : http://www.cisco.com/web/RU/news/releases/txt/2011/060111b.html .
93. Савчук Н. В. Кіберзлочинність: зміст та методи боротьби / Н. В. Савчук // Теоретичні та прикладні питання економіки : зб. наук. пр. – К. : Видав.-поліграф. центр «Київ. ун-т», 2009. – Вип. 19. – С. 338–342.
94. СБУ разыскивает интернет-рекетиров // Подробности. – Режим доступу : http: //podrobno sti.ua/podrobnosti/2012/02/13/820044.html .
95. Семенченко А. Організаційно-правові механізми державного управління розвитком електронного врядування в Україні в контексті інформаційної безпеки та інтеграції в ЄС / А. Семенченко // Наука і оборона . - 2013. - № 3. - С. 14-20.
96. Семиноженко назначили управляющим нацпрограммы нформатизации / The Telecom Blog // ProIt. – Режим доступу : tp://www.proit.com.ua/news/telecom/2011/08/01/163453.html .
97. Сиротюк Ю. В Україні має діяти орган державної влади, відповідальний за інформаційну та кібербезпеку / Юрій Сиротюк // Всеукраїнське радіо “Голос Свободи”. – Режим доступу : http://holos.fm/page/v-ukrayini-maye-dijati-organ-derzhavnoyi-vladi-vidpovidalnij-za-informacijnu-ta-kiberbezpeku .
98. Служба безпеки України : матеріал з Вікіпедії – вільної енциклопедії. – Режим доступу : https://uk.wikipedia.org/wiki/Служба_безпеки_України .
99. Создание глобальной культуры кибербезопасности и защита важнейших информационных інфраструктур : Резолюция, принятая на 58-й сессии Генеральной ассамблеи ООН : [по докл. Второго комитета (А/58/481/Add.2)] / Генассамблея ООН // A/RES/58/199. – Режим доступу : http://daccess-dds-ny.un.org/doc/UNDOC/GEN/N03/506/54/PDF/N0350654.pdf?OpenElement .
100. Соколова Е. Великий китайский фаервол усовершенствовали / Е. Соколова // IT Expert. – Режим доступу : http://itexpert.org.ua/rubrikator/item/40897-velikij-kitajskij-faervol-usovershenstvovali.html .
101. Стан та структура злочинності в Україні (2010–2011 рр.). – Режим доступу : http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/ publish/article/717134 .
102. Стеблинська О. С. Актуальні проблеми комп'ютерної злочинності в Україні / О. С. Стеблинська // Співпраця поліції/міліції зі службами безпеки інтернет-сайтів (аукціонів, соціальних мереж тощо) у боротьбі з інтернет-злочинністю на підставі національного законодавства та законодавства, яке діє у Європейському Союзі : тези доп. міжнар. наук.-практ. конф. (Хмельницький, 16–17 листоп. 2010 р.) / МВС України ; УМВС України в Хмельниц. обл. – Хмельницький : УМВС, 2010. – 100 с.
103. Терроризм в Интернете // Центр безопасного Интернета в России. – Режим доступу : http://saferunet.org/adult/news/982/ .
104. Террористы активно используют Интернет в своих целях // NEWS.ru.com. – Режим доступу : http://newsru.com/world/27apr2004/terrorasts.html .
105. Тихомиров О. О. Протидія кіберзлочинності як складова державного забезпечення інформаційної безпеки / О. О. Тихомиров // Актуальні проблеми управління інформаційною безпекою держави : зб. матеріалів наук.-практ. конф., (Київ, 22 берез. 2011 р.).- Ч2. – К. : Вид-во НА СБ України, 2011. - С. 78-82.
106. Тропина Т. Л. Киберпреступность. Понятие, состояние, уголовно-правовые меры борьбы : монографія / Т. Л. Тропина. – Владивосток, 2009. – 237 с.
107. Тропина Т. Л. Киберпреступность. Понятие, состояние, уголовно-правовые меры борьбы : автореф. дис. … канд. юрид. наук ; спец. 12.00.08 – уголовное право и криминология, уголовно-исполнительное право / Т. Л. Тропина ; [науч. рук. В. А. Номоконов]. – Владивосток, 2005. – 26 с.
108. Україні потрібна ІТ-академія // Уряд. кур’єр. – 2012.– № 30. – С. 3. – (16 лют.).
109. Українська аудиторія Facebook з початку року зросла на 500 тис. користувачів // iPress.ua. – Режим доступу : http://ipress.ua/news/ukrainska_audytoriya_facebook_z_pochatku_roku_zrosla_na_500_tys_korystuvachiv_23946.html .
110. Управление по раскрытию преступлений в сфере высоких технологий : [управление_“К”; история] / Министерство внутренних дел Республики Беларусь. – Режим доступу : http://mvd.gov.by/ru/main.aspx?guid=3291 .
111. Управление «К» : материал из Википедии – свободной энциклопедии. – Режим доступу : http://ru.wikipedia.org/wiki/Управление_«К» .
112. Управління боротьби з кіберзлочинністю // МВС України. – http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/article/544754
113. Уряд погодив проект національної Стратегії забезпечення кібернетичної безпеки, розроблений Держспецзв’язку / Держ. служба спец. зв’язку та захисту інформації України. – Режим доступу : http://www.dstszi.gov.ua/dstszi/control/uk/publish/article?art_id=114674&cat_id =112509.
114. Устенко А. Из Украины со взломом / А. Устенко // Фокус. – 2011. – 9 груд. – С. 38–39.
115. Фріс П. Л. Ефективність та перспективи розвитку / П. Л. Фріс, Н. А. Савінова // Боротьба з інтернет-злочинністю : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (м. Донецьк, 12–13 червня 2013 р.). – Донецьк : ДЮІ МВС України, 2013. – 266 с.
116. Хараберюш І. Ф. Спеціальна техніка в органах внутрішніх справ. Загальна частина : навч. посіб. / І. Ф. Хараберюш. – Донецьк : ДІВС МВС України, 2002. – 204 с.
117. Хахановський В. Г. Науково-педагогічні аспекти забезпечення боротьби з організованою злочинністю в інформаційній та комунікаційній сферах / В. Г. Хахановський // Правова інформатика. –– К. : НДЦПІ АПН України. – 2003. – № 1 – С. 59–62.
118. Хахановський В. Г. Організація підготовки фахівців по боротьбі зі злочинністю у сфері високих технологій / В. Г. Хахановський // Наук.-практ. журн. МНДЦ. – 2001. – № 3. – С. 201–204.
119. Цимбалюк В. Організація та координація боротьби з організованою транскордонною кіберзлочинністю / В. Цимбалюк // Право України. – 2003. – № 2. – С. 26–30.
120. Цюпин Б. Кому страшні українські хакери? / Б. Цюпин // Український тиждень. – 2011. – № 38. – С. 32–33. – (16–22 верес.).
121. Чепуренко С. Украина практически не защищена от киберугроз – Ольшанский / Светлана Чепуренко // ЛІГАБізнесІнформ. – Режим доступу : http://biz.liga.net/all/it/novosti/2920765-ukraina-prakticheski-ne-zashchishchena-ot-kiberugroz-olshanskiy.htm .
122. Черкасов В. / Информационные технологии и организованная преступность / В. Черкасов. – Режим доступу : http://www.crime-research.ru/library/Cherkas03.html .
123. Экономическая преступность. – Режим доступу : http://newasp.omskreg.ru/bekryash/ch2p5.htm .
124. Элементы для создания глобальной культуры кибербезопасности. –http://www.un.org/ru/documents/decl_conv/conventions/elements.shtml .
125. Яблонский С. Эксперт: Государство не станет “пересчитывать” блогеров : [Украинское государство не будет фиксировать всех блогеров и пользователей Интернета] / Станислав Яблонский // delo.ua. – Режим доступу: http://delo.ua/tech/ekspert-gosudarstvo-ne-stanet-pereschityvat-blogerov-162029 .
126. 173 DSCFC 09 E bis - NATO and Cyber Defence // NATO Parliamentary Assembly. – http://www.nato-pa.int/default.asp?SHORTCUT=1782 .
127. A proposal for a United Nations cyber crime. –www.cybercrimelaw.net/documents/UN_12th_Crime_Congress.pdf .
128. About DSD. – http://www.asd.gov.au/aboutdsd/index.htm .
129. Act 1991 and the Criminal Justice. –www.tjmcintyre.com/computer_crime.pdf .
130. Action Plan 2010-2015 for Canada's Cyber Security Strategy. – http://www.publicsafety.gc.ca/cnt/rsrcs/pblctns/ctn-pln-cbr-scrt/index-eng.aspx .
131. Advanced research projects agency. - http://worrydream.com/refs/Licklider-IntergalacticNetwork.pdf .
132. Alyson Bailes, «Public Security» in Private Actors and Security Governance, ed. Alan Bryden and Marina Caparini (Berlin: Lit Verlag 2006), 42. – http://www.sectsco.org/EN123/show.asp?id=294 .
133. Annex 1 – European Commission – Europa –http://ec.europa.eu/justice/tenders/2008/215933/annex_1_en.pdf .
134. Astana Declaration of the 10th Anniversary of the Shanghai Cooperation Organisation. – http://www.sectsco.org/EN123/show.asp?id=294 .
135. Bailes, Alyson. “Private Sector, Public Security”. In Private Actors and Security Governance, edited by Alan Bryden and Marina Caparini, 41–64. – Berlin : Lit Verlag, 2006.
136. Balkin, J., Grimmelmann, J., Katz, E., Kozlovski, N., Wagman, S. & Zarsky, T. (2006) (eds) Cybercrime: Digital Cops in a Networked Environment. – New-York : University Press.
137. Brazil. – ftp://budgie3.ethz.ch/crn/publications/crn_team/ciip_by_chapter/partI/brazil.pdf .
138. Brenner, S. (2007) Law in an Era of Smart Technology. – Oxford : Oxford University Press.
139. Brenner, Suzan W. The emerging consensus on criminal conduct in cyberspace / Suzan W. Brenner, Mark D. Goodman. // UCLA Journal of Law and Technology. – 2002. – № 3. – http://www.lawtechjournal.com/articles/2002/03_020625_goodmanbrenner.php .
140. Cambridge Dictionaries Online. – http://dictionary.cambridge.org/dictionary/british/cyber?q=cyber .
141. Canada's Cyber Security Strategy. – http://publications.gc.ca/site/eng/379746/publication.html .
142. Canada's Cyber Security Strategy. –http://www.publicsafety.gc.ca/cnt/rsrcs/pblctns/cbr-scrt-strtgy/cbr-scrt-strtgy-eng.pdf .
143. Canadian Cyber Incident Response Centre (CCIRC). – http://www.publicsafety.gc.ca/cnt/ntn