Оперативний облік і контроль міжнародних фінансово-господарських операцій

Короткий опис

Київський національний економічний університет

На правах рукопису

Кузьмінський Юрій Анатолійович

УДК 657

Оперативний облік і контроль
міжнародних фінансово-господарських операцій

08.06.04 бухгалтерський облік, аналіз та аудит

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
доктора економічних наук

Науковий консультант
Сопко Василь Васильович,
доктор екон. наук, професор

Київ 2002

Зміст

Вступ..

5

Розділ 1

Концептуальні засади оперативного обліку і контролю міжнародної економічної діяльності..

23

1.1.

Міжнародна економічна діяльність як предмет оперативного обліку та контролю..

23

1.2.

Характеристика розвитку міжнародної економічної діяльності за останніх 10 років

42

1.3.

Сутність оперативного обліку та контролю міжнародних фінансово-господарських операцій.

64

1.4.

Загальна система обліку та місце оперативного обліку міжнародних фінансово-господарської діяльності в ній..

79

Висновки до розділу 1..

90

Розділ 2

Забезпечення оперативного обліку та контролю міжнародної фінансово-господарської діяльності.

94

2.1.

Історичний огляд правового забезпечення розвитку оперативного обліку та контролю..

94

2.2.

Міжнародна практика регламентації та документування договірних господарських відносин та її еволюція..

102

2.3.

Склад та структура міжнародних економічних договорів

118

2.4.

Визначення та формування синтетичних показників з міжнародних економічних договорів і похідних документів для організації та здійснення оперативного обліку і контролю..

140

Висновки до розділу 2..

157

Розділ 3

Методика оперативного обліку міжнародних фінансово-господарських операцій на мікрорівні, застосування економічного моделювання та організація процесів автоматизації

163

3.1.

Завдання оперативного обліку міжнародних фінансово-господарських операцій

163

3.2.

Методика оперативного обліку міжнародних фінансово-господарських операцій за процесами їх здійснення

174

3.3.

Застосування економічного моделювання міжнародних фінансово-господарських операцій в оперативному обліку

207

3.4.

Організація автоматизації вирішення оперативних завдань обліку.

233

Висновки до розділу 3....

254

Розділ 4

Методика оперативного контролю міжнародних фінансово-господарських операцій мікрорівня, оперативна звітність і аналіз, організація процесів автоматизації..

260

4.1.

Завдання оперативного контролю міжнародних фінансово-господарських операцій

260

4.2.

Методика оперативного контролю міжнародних фінансово-господарських операцій за процесами їх здійснення та об’єктами, організація процесів автоматизації.

273

4.3.

Формування оперативної звітності за результатами міжнародних фінансово-господарських операцій та оперативний аналіз звітних даних..

285

Висновки до розділу 4..

305

Розділ 5

Організація автоматизованого опрацювання оперативних облікових і контрольних даних та удосконалення процесу прийняття оперативно-управлінських рішень на макрорівні.

308

5.1.

Організація роботи автоматизованої інформаційної системи центральних органів виконавчої влади та джерела формування баз даних для прийняття управлінських рішень на макрорівні

308

5.2.

Застосування оперативнооблікової, оперативно-контрольної та аналітичної інформації в оперативному державному управлінні міжнародною фінансово-господарською діяльністю..

319

5.3.

Державне регулювання міжнародної фінансово-господарською діяльності та шляхи його удосконалення

334

Висновки до розділу 5..

355

Висновки.

358

Список використаних жерел.

368

Додатки.......

387

Вступ

На всіх історичних та економічних етапах розвитку будь-якої держави, не є винятком і Україна, міжнародна фінансово-господарська діяльність впливала на вирішення мікро- та макроекономічних проблем на різних рівнях:
-в цілому на державному рівні;
-на рівні окремих регіонів, особливо областей, що межують з іншими країнами;
-на рівні корпорацій, об’єднань, підприємств, фірм.
Міжнародна фінансово-господарська діяльність, як частина загальної структури економічного життя держави, має значний вплив на внутрішні господарські відносини суб’єктів, розміщення та розвиток продуктивних сил, формування державного бюджету.
Якщо будь-яка країна добровільно замкнена або обмежена в міжнародному економічному відношенні і не підтримує міжнародні фінансово-господарські відносини з іншими країнами, то можна сказати, що її економічне життя не розвивається, більше того, деградує. Це певним чином негативно позначається і на соціально-економічному житті населення такої країни.
Отже, така країна самостійно та добровільно позбавляє себе від експорту власної продукції, а це отримання доходів для закупівлі імпорту (перш за все критичного) тієї продукції, що вона сама не виробляє, але яка є необхідною для її споживачів і має попит на внутрішньому ринку. Тобто штучно створюється дефіцит.
Наша країна пройшла цей етап за радянських часів. Достатньо буде пригадати структуру експорту та імпорту СРСР. На той час міжнародна торговельна діяльність була незбалансованою. Імпорт розглядався як засіб латання дірок у власній економіці, експорт— як необхідність сплачувати валютні кошти за імпорт.
Актуальність теми. З метою підвищення ефективності управління міжнародною фінансово-господарською діяльністю в цілому та сприяння всебічному розвитку українських міжнародних економічних відносин необхідно:
- затвердження Президентом України концепції міжнародної економічної діяльності, визначення пріоритетів;
- узаконення Верховною Радою України видів та форм міжнародної економічної співпраці, ратифікація міжнародних угод;
- створення умов та визначення основних правил гри” центральними органами виконавчої влади.
Все інше повинно віддаватись суб’єктам господарської діяльності. Саме вони визначатимуться щодо вигідності та необхідності здійснення тих чи інших видів міжнародної економічної діяльності, форми, способу, товару .
Це той випадок, коли найкраще регулює та держава, яка регулює найменше, особливо де це зовсім непотрібно.
Регулювання у сфері міжнародної фінансово-господарської діяльності підприємств України повинно ґрунтуватись на достовірній оперативній інформації та на принципах відкритості національної економіки, подальшій перебудові структури експорту-імпорту з поступовим наближенням її до структурних співвідношень, характерних для розвинених країн.
Значну увагу слід приділяти вирішенню завдань, пов’язаних з географічною та товарною диференціацією експорту, на основі впровадження змін у структурі виробництва.
Одним з актуальних питань для подальшого розвитку міжнародної торгівлі має завершення процесу вступу України до Світової організації торгівлі (СОТ). На частку країн, що входять до Світової організації торгівлі у 2001 році припадає понад 60% загального експорту товарів з України. Впродовж останніх років питома вага цих країн збільшилася в 1,4-1,5 раза, що свідчить про вагомість цього сектора торгівлі для України. Головне, щоб сальдо міжнародної торгівлі було позитивним. Це стане передумовою досягнення збалансованого платіжного балансу України та можливості здійснення проплат по зовнішній заборгованості, підвищення платоспроможності держави.
Основними проблемами у цій сфері є: затягування процесу приєднання до СОТ; декларативність дій з наближення до ЄС в різних аспектах співробітництва; збереження неефективної структури експорту; відсутність реального прогресу у створенні зони вільної торгівлі країн СНД; невиважена маркетингова політика українських виробників і експортерів та закриття для вітчизняних виробників найбільш привабливих ринків збуту в результаті застосування антидемпінгових компенсаційних та спеціальних заходів щодо імпорту товарів походженням з України.
Отже, головною метою державної міжнародної економічної політики є збереження та поглиблення курсу на розбудову міжнародної торгівлі на засадах відкритості, що відповідатиме міжнародним нормам.
Основними цілями, що висловлені у щорічних доповідях Президента України, для досягнення розвитку міжнародних економічних відносин України повинні стати:
-інтеграція України у світову торговельну систему, насамперед забезпеченням вступу до СОТ;
-повномасштабна імплементація Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС;
-нарощування експортного потенціалу та поліпшення структури міжнародної торгівлі;
-створення та забезпечення у повному обсязі умов функціонування зони вільної торгівлі країн СНД;
-створення умов для ефективного та взаємовигідного розвитку двостороннього торговельно-економічного співробітництва з Російською Федерацією з використанням загальновизнаних методів регулювання цього процесу;
-захист внутрішнього ринку.
Для набуття повноправного членства у СОТ необхідно:
-забезпечити гармонізацію національного законодавства у сфері правил митної оцінки прийняттям нової редакції Митного кодексу України;
-забезпечити гармонізацію національного законодавства в сфері оподаткування (стягнення податку на додану вартість, акцизного та інших зборів) прийняттям Податкового кодексу України;
-додержуватися вимог системи СОТ при створенні сприятливого інвестиційного режиму;
-усунути проблемні питання у сфері нормативно-правового забезпечення міжнародних економічних відносин;
-забезпечити гармонізацію національного законодавства у сфері захисту прав інтелектуальної власності відповідно до положень СОТ внесенням змін і доповнень до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за правопорушення у сфері інтелектуальної власності;
-прийняти Верховною Радою України пакет пріоритетних законопроектів, спрямованих на гармонізацію національного законодавства з нормами та вимогами угод системи ГАТТ/СОТ;
-узгодити перелік тарифних запитів країн-членів Робочої групи щодо сільськогосподарської продукції, окремих видів промислових товарів та лібералізувати доступ до ринку послуг з метою укладання двосторонніх протоколів з країнами-членами, які надали конкретні запити по доступу до ринку товарів і послуг.
Додержання цих вимог дасть можливість Україні забезпечити:
-одночасне отримання Україною торговельного режиму найбільшого сприяння у відносинах із 140 провідними країнами світу - членами СОТ, які охоплюють понад 93% світової торгівлі;
-зменшення тарифних і нетарифних обмежень доступу українських товарів на всі найважливіші товарні ринки світу;
-значне збільшення обсягів іноземних інвестицій в економіку України внаслідок створення необхідних умов для інтеграції національної економіки в світову господарську систему;
-створення зони вільної торгівлі з країнами ЄС та визнання України країною з ринковою економікою;
-виведення з під загрози проведення антидемпінгових та спеціальних розслідувань української експортної продукції;
-доступ до механізмів СОТ у вирішенні торговельних суперечок.
Нарощування експортного потенціалу та поліпшення структури міжнародної торгівлі потребують стимулювання експорту, яке можна втілювати реалізацією програми стимулювання експорту, в тому числі продукції високотехнологічних виробництв.
Крім того, слід впроваджувати системи електронного документообігу при здійсненні міжнародних торговельних операцій. Систему електронного документообігу запроваджено в більшості краї світу, в тому числі в Російській Федерації.
З цією метою мають бути спрямовані державні заходи на: створення фонду надання експортних кредитів; запровадження механізму страхування експортних та кредитних ризиків (факторинг); розробку механізму повернення ПДВ у вигляді державних облігацій або сертифікатів, які матимуть роль гарантій для подальшого отримання кредитів; надання права підприємствам-виробникам використовувати певну частину валютної виручки на просування власного експорту; визначення переліку товарів, за якими доцільно запровадити спрощену процедуру пролонгації міжнародних торговельних контрактів з подовженням термінів розрахунків до 180 діб; розробку системи підтримки державних підприємств, які беруть участь у тендерах, що проводяться за кордоном; розробка методичних рекомендацій щодо процедури відбору конкурентноспроможних проектів з розвитку експортного потенціалу України.
Створення зони вільної торгівлі країн СНД у повному обсязі сприятиме зростанню експорту України до країн СНД та відновленню традиційних ринків збуту нашої продукції.
Важливою проблемою, проголошеною урядом, залишається здійснення заходів щодо захисту інтересів національних товаровиробників, збереження їх позицій на традиційних та найбільш привабливих ринках збуту української продукції, визнання повного ринкового статусу економіки України в США та ЄС, усунення дискримінаційної торговельної практики у міжнародних економічних відносинах України.
Для захисту інтересів національних виробників на світових товарних ринках необхідно:
-надавати методичну та консультативну допомогу підприємствам-виробникам та експортерам, проти продукції яких порушуються антидемпінгові, спеціальні та антисубсидиційні розслідування;
-підготувати матеріали (за критеріями, які висуваються компетентними органами ЄС, США та інших країн) для визнання повного ринкового статусу економіки України;
-забезпечити на постійній основі моніторинг та добір фактичних матеріалів, які свідчать про прогрес у таких сферах, як приватизація, дерегуляція, демонополізація, податкова та адміністративні реформи, банківський нагляд;
-зменшити обсяги бартерних операцій та операцій, що не сприяють розвитку міжнародної економічної діяльності;
-запровадити прозорість державних закупівель за кордоном .
Тільки таким чином вбачається можливим досягнення таких стратегічних завдань макрорівня:
-створення зони вільної торгівлі з країнами ЄС;
-максимальне використання переваг у здійсненні торгівлі з країнами СНД;
-поглиблення двосторонніх торгових відносин з країнами-стратегічними партнерами;
-стимулювання експорту збільшенням частини товарів з високим ступенем переробки (обробки);
-опанування нових та відновлення традиційних ринків збуту української продукції, насамперед ринків Східної та Центральної Європи, Азії, Африки та Латинської Америки;
-підвищення ефективності захисту інтересів національних товаровиробників як на внутрішньому, так і на міжнародному ринках.
За умови ж самостійного виходу підприємств України на зовнішні ринки керівництво саме вирішує велике коло питань, що безпосередньо пов’язані з:
-вивченням світового ринку в цілому;
-вивченням ринку певних товарів, робіт, послуг;
-вибором контрагента;
-аналізом результатів діяльності закордонних фірм;
-вивченням та дослідженням сучасних форм здійснення фінансово-господарських операцій;
-дослідженням та аналізом факторів ціноутворення на товар .
Щодо останнього, то слід згадати стародавній, від руки написаний неопублікований манускрипт, який нині зберігається монахами Китаю Мате мархат сода тибат хар уа авит дел мут”. Що означає: Все, про що вже домовились з контрагентом, про те, що входить до ціни на товар, і є ціною товару. І низька вам ціна, як купцю, якщо ви домовились про погану ціну” (переклад авторський, довільний).
А враховуючи, що Україна територіально знаходилась на перетині двох найбільших торгових шляхів: із варяг у греки” та великого шовкового шляху” досвід у здійсненні торговельних міжнародних операцій в українців повинен вже бути у генах.
Зазначені вище питання, що є по суті державною програмою розвитку міжнародних фінансово-господарських відносин, та їх вирішення в науково обґрунтований спосіб практичного застосування і визначають актуальність обраної теми дисертаційного дослідження.
На нинішньому етапі розвитку економічної науки вагоме значення приділяється удосконаленню методів та механізмів управління господарством, в тому числі в умовах застосування ЕОМ та нових програмних продуктів. У вирішенні цих завдань важливу роль відіграє оперативний облік та контроль як частина загальної системи управління, причому частина первинна.
За умови застосування автоматизованої системи оперативного обліку та контролю керівництво підприємства матиме можливість оперативно отримувати інформацію про фінансово-господарську діяльність у різних зрізах і на її основі швидко реагувати на економічні процеси — виконувати управлінську функцію.
В останнє десятиліття у спеціальній літературі широко висвітлювалися теоретичні та практичні питання організації бухгалтерського обліку на базі ЕОМ. Але питання автоматизації оперативного обліку та оперативного контролю не знаходило відображення ні в літературі, ні в програмних продуктах. Це певним чином вплинуло на науковий розгляд та вивчення функцій і методів оперативного обліку та контролю.
Дані статистики свідчать, що з часу здобуття Україною незалежності, а відповідно самостійного права її підприємств та організацій вільно виходити на зовнішній ринок товарів та послуг (займатись зовнішньоекономічною діяльністю), близько 80 відсотків промислових та торговельних підприємств є учасниками зовнішньоекономічних операцій.
Деякі науковці та практики вважають, що міжнародна економічна діяльність це лише експорт, імпорт, бартер. Такі твердження є хибними.
По-перше, наявність так званої зовнішньоекономічної діяльності передбачає наявність внутрішньоекономічної діяльності, а такі поняття навіть у спеціалізованій літературі не досліджуються, оскільки безперервний облік (бухгалтерський) ведеться за будь-якими фінансово-господарськими операціями: чи то зовнішньоекономічними, чи то внутрішньоекономічними. Тому краще застосовувати термін — міжнародна економічна діяльність (операція).
По-друге, до міжнародних економічних операцій слід відносити всі операції, що здійснюються між резидентами та нерезидентами, незалежно від території діяльності.
У дисертаційній роботі значну увагу приділено міжнародним економічним операціям, що відбуваються не лише на території підприємства, а й в дорозі на території України, в інших країнах, нейтральних та територіальних водах, проливах, вільних економічних зонах .
А враховуючи те, що підприємство може одночасно здійснювати велику кількість різноманітних міжнародних економічних операцій, у роботі представлено значний масив оперативно-облікової інформації. Тому питанням організації автоматизації оперативного обліку, оперативного контролю, оперативної звітності, що є центральними у становленні інформаційних зв’язків та головними у інформаційному забезпеченні усіх рівнів управління приділено особливу увагу.
Отже, все зазначене зумовлює потребу у створенні як на підприємствах, так і на макрорівні автоматизованих систем оперативного обліку та оперативного контролю за міжнародними фінансово-господарськими операціями, враховуючи специфіку їх виконання, об’єкти оперативного обліку, технічне оснащення, організаційну структуру, підпорядкованість .
З метою вивчення історичного розвитку автоматизації оперативного обліку та оперативного контролю за торговельними операціями міжнародний контракт розглядається з двох точок зору. З юридичної сторони, оскільки він є юридичним документом, що засвідчує досягнення певного роду домовленостей між сторонами (контрагентами). З економічної — це документ, який передбачає певний набір фінансово-господарських показників, які в подальшому використовуються з метою проведення оперативного обліку та контролю за виконанням міжнародної угоди.
Ці дві точки зору не є подібними і тотожними, а тому слід звернутись до історії обліку та знайти історичне підтвердження про необхідність поєднання розгляду цих двох напрямів у цьому дисертаційному дослідженні.
Представлене дослідження теж торкається деяких юридичних аспектів. Багато хто з видатних представників теорії бухгалтерського обліку та юридичного напряму в обліку працювали в різний час над цим: Н.д’Анастасіо, Ф.Бесту, Г.Л.Бикова, О.С.Бородкін, Д.Борначіні, Ф.Ф.Бутинець, Б.І.Валуєв, Ф.Виле, О.М.Галаган, А.М.Герасимович, А.Гільбо, Л.І.Гомберг, Ф.Ескобар, І.І.Каракоз, С.Г.Кардінель, Г.Г.Кірейцев, М.В.Кужельний, А.М.Кузьмінський, П.Кул, Д.Кріпу, В.Г.Лінник, Ю.Я.Литвин, Є.Леоте, В.Г.Макаров, Д.Манчіні, Є.В.Мних, П.П.Німчинов, Ю.І.Осадчий, В.Ф.Палій, Л.Пачолі, Є.Є.Сіверс, Я.В.Соколов, Б.Солозано, В.В.Сопко, В.І.Стражев, Г.Тексада, Д.Чербоні, М.Г.Чумаченко, І.Ф.Шер, С.І.Шкарабан, Е.Шмаленбах, Я.Шуєр.
Їх праці, за винятком О.Ф.Мухіна та Ю.А.Григорьєва, в основному були присвячені вивченню наявності, руху, прав на товари (інші товаро-матеріальні й нематеріальні цінності) у контексті виконання внутрішніх (внутрішніх по підприємству або внутрішньодержавних) зобов’язань та їх відображенню у системі обліку. Фундаментальних наукових праць, що присвячені саме оперативному обліку та контролю міжнародних фінансово-господарських операцій, не має, що негативно позначається на ефективності інформаційного забезпечення управлінського персоналу всіх рівнів оперативними даними обліку та контролю за вказаними операціями.
Проте в науковій літературі відсутні будь-які дослідження, що торкались би відображення прав та зобов’язань за міжнародними угодами в оперативному обліку, саме це й визначило вибір предмета дисертаційного дослідження.
Вирішення цього завдання потребує посилення теоретичних досліджень, впровадження в практику нових підходів організації оперативного обліку та контролю в умовах роботи автоматизованої підсистеми обліку за міжнародними економічними операціями.
Водночас автор не замикається над вирішенням цього питання в рамках оперативного обліку та контролю міжнародної діяльності господарюючих суб’єктів України. Досліджується питання вирішення організації оперативного макроекономічного управління фінансово-господарськими процесами міжнародного масштабу.
Отже, у дисертації основну увагу приділено вирішенню питань інформаційного забезпечення оперативного обліку та контролю, застосуванню методів, особливо економічного моделювання, та автоматизації опрацювання оперативнооблікових та контрольних даних з метою удосконалення процесів прийняття оперативноуправлінських рішень на мікро та макрорівнях.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконане відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри обліку в промисловості Київського національного економічного університету за темою Облік, аналіз, контроль в галузях народного господарства”, номер державної реєстрації 0198U000785. Роль автора у виконанні цієї теми полягає у розробці пропозицій щодо проведення оперативного обліку та контролю за міжнародними фінансово-господарськими операціями у суб’єктів господарювання України.
Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є комплексне дослідження закономірностей та особливостей процесів здійснення оперативного обліку та контролю міжнародних фінансово-господарських операцій і їх вдосконалення для можливості прийняття оперативних рішень та оперативного управління.
Для реалізації мети дослідження були поставлені такі основні завдання, що мають наукове та практичне значення:
· визначення ролі та місця оперативного обліку і контролю в системі управління міжнародними фінансово-господарськими операціями;
· поглиблення теорії оперативного обліку і контролю уточненням предмета, методу, завдань і показників здійснення міжнародних фінансово-господарських операцій;
· визначення завдань оперативного обліку і контролю за конкретними міжнародними фінансово-господарськими процесами залежн

Список літератури

Висновки

Дослідження містить постановку завдань та теоретичні засади розв’язання наукової проблеми щодо застосування інформації оперативного обліку та контролю за міжнародними фінансово-господарськими операціями з метою подальшого оперативного управління на основі поглиблення змісту та збагачення за рахунок поєднання знань з кібернетики, обліку, контролю, інформатики, фінансів, оподаткування, міжнародного комерційного законодавства .
Це дало можливість сформулювати ряд висновків теоретичного, методологічного та науково-практичного змісту, що відображають вирішення основних завдань дисертаційного дослідження.
Одним з актуальних питань подальшого розвитку міжнародної торгівлі України є приєднання до Світової організації торгівлі, прийняття історично визнаних світових правил гри. Це зумовлює необхідність вирішення оперативних управлінських завдань на основі достовірної оперативної інформації про стан та хід виконання міжнародних фінансово-господарських операцій суб’єктів господарювання України.
Головним макроекономічним завданням є збереження позитивного сальдо міжнародної торгівлі та міжнародної фінансово-господарської діяльності в цілому. Це стане лише передумовою досягнення збалансованого платіжного балансу України та можливості здійснення виплат із зовнішньої заборгованості, підвищення платоспроможності держави.
Вирішення зазначених завдань та досягнення стратегічних економічних цілей можливе за умови переосмислення важелів оперативного управління міжнародною фінансово-господарською діяльністю та виваженої політики держави до регулювання або невтручання у конкретні процеси діяльності суб’єктів України та їх іноземних контрагентів.
Оперативний облік та оперативний контроль є первинними складовими управління, його безпосередніми функціями. У зв’язку з цим визначальним у їх формуванні та здійсненні є цілісна система оперативного регулювання та управління міжнародною фінансово-господарською діяльністю.
З позиції господарського обліку більш правильним буде вживати поняття не зовнішньоекономічна діяльність”, а міжнародна економічна діяльність”; не зовнішньоекономічна операція”, а міжнародна економічна операція”.
У дисертації вперше запропоновано класифікацію міжнародної економічної діяльності та операцій:
- за ознакою території діяльності;
- за ознакою об’єкта міжнародної економічної діяльності;
- за економічною сутністю.
В результаті переосмислення поняття об’єктів оперативного обліку, їх класичне та законодавче визначення не завжди збігається з точкою зору обліку на ці самі об’єкти. Під об’єктом оперативного обліку слід також вважати не лише матеріальні та нематеріальні об’єкти, а й явища та процеси, що відбуваються з ними.
Лише оперативний облік (як на мікрорівні, так і на макрорівні), у складі загальнонаціонального, може надавати оперативну інформацію державним контрольним органам щодо здійснення міжнародних економічних операцій у натуральному, кількісному вираженні по товарах, які контингентуються та ліцензуються, а бухгалтерський облік і статистична звітність (в тому числі митна статистика) — у грошовому вираженні. У зв’язку з цим запропоновано поєднання та застосування оперативного обліку і оперативного контролю як на мікрорівні, так і на макрорівні.
Враховуючи, що оперативний облік здійснюється передусім для контрольних (оперативно-контрольних) функцій керівництва підприємства та держави, слугує інформаційною базою для фінансового та управлінського обліку на підприємствах, застосовується у міжнародних економічних відносинах суб’єктів господарювання України, то він є невід’ємною складовою загальної системи обліку України.
Виходячи з класифікації за ознакою об’єктів міжнародної економічної діяльності, які переміщуються через митний кордон України або надаються, передаються від або до іноземних контрагентів, вперше запропоновано застосовувати методи (прийоми) оперативного обліку щодо його об’єктів у міжнародній економічній діяльності, з урахуванням економічної сутності та специфіки операції за окремими її стадіями. Логічно розподіляти не лише процеси (етапи) на конкретні стадії, а й окремі процеси за місцем знаходження об’єктів оперативного обліку.
Застосування певних методів оперативного обліку на конкретних стадіях виконання контрактів контрагентів України мають свою специфіку в галузі міжнародної фінансово-господарської діяльності і повинні розглядатись не в цілому або разом із застосуванням методів бухгалтерського обліку, а як окрема перша частина господарського обліку, тобто лише оперативного обліку, враховуючи конкретні умови виконання угод.
Міжнародний контракт є базовим документом і способом оформлення домовленостей. Він регулює правові відносини між контрагентами, що розташовані в різних країнах світу. Зміст текстів контрактів різноманітний, а тому їх уніфікація (стандартизація) значно збіднює вираження волі сторін, що домовляються. Міжнародний економічний контракт необхідно розглядать з двох точок зору. З юридичної точки зору, оскільки він є юридичним документом, що засвідчує досягнення певного роду домовленостей між сторонами (контрагентами), що уклали його. І з другої — як документ, що містить певний набір фінансово-господарських показників.
У розвиток обліку внесли свій вклад (причому, як позитивний, так і негативний) фахівці різних спеціальностей та професій: математики, фізики, монахи, юристи, комерсанти, фінансисти, державні контролери, священнослужителі, торговці та ін. Кожний знайшов свій відбиток у сформованому обліку.
Виходячи з історичних досліджень вчених обліковців юридичного напряму дослідження розвитку обліку можна зробити висновок, що на початку зародження феодального устрою в Європі виникали судові спори між торговцями різних країн. Спори могли розглядатись за умови наявності у торговців письмових свідчень про їх права на здійснення торгівлі на певній території, права власності на товари . Це означає, що на той час вже існували письмові правила та звичаї, що регламентували правила та порядок торговельних відносин між національними та іноземними торговцями, між торговцями і місцевою владою, покупцями .
Оскільки рішення судів виражались у письмовій формі, вони і ґрунтувались на певних письмових доказах торговців. А це означає, що на той час торговці, як іноземні, так і місцеві мали письмові свідчення про свою торговельну діяльність, тобто можна стверджувати, що на той час вже існував письмовий” облік торговельної діяльності, а порядок та регламенти ведення практичного обліку торговельної діяльності були вже викладені у письмовому вигляді (манускрипти, глиняні таблички, папірус ) у період переходу до феодалізму народів Стародавнього Риму.
Історично складені регламенти, що мають статус міжнародних, приймаються кожною окремою країною для упорядкування діяльності суб’єктів господарської діяльності, з іншого боку — залежно від економічної ситуації в країні, приймаються нормативні акти, що теж регулюють міжнародну торговельну діяльність суб’єктів господарювання і ніяким чином не суперечать міжнародному комерційному праву щодо міжнародної економічної співпраці, більш того спираються та посилаються на міжнародні, історично складені правила та звичаї.
Міжнародні регламенти, які приймає Міжнародна торговельна палата, та підзаконні і нормативні акти, що приймає Україна на їх додержання, безпосередньо пов’язані з оперативним обліком та застосовуються для ведення бухгалтерського обліку і складання статистичної звітності.
Дослідження базової структури міжнародних економічних контрактів, довело можливість та необхідність побудови основ організації оперативного обліку та контролю за міжнародними фінансово-господарськими операціями, в роботі наведено масиви інформації з даних контракту.
Структурний розподіл інформації контракту на ту, що підлягає лише оперативному обліку і є незмінною (довідковою), та ту, що підлягає поточному оперативному обліку та оперативному контролю і може змінюватись у процесі виконання (або невиконання, або неналежного виконання) конкретних умов контракту (обліково-контрольна інформація) дає можливість контролювати хід виконання процесів та загальне виконання.
Але не вся інформація, яку ми маємо можливість отримати з текстів самих міжнародних контрактів, підлягає оперативному обліку та контролю, а застосовується для проведення оперативного аналізу та формує оперативну звітність. Проте її теж необхідно враховувати та документувати з метою оперативного регулювання. Інформація, яка не міститься у самих текстах контрактів, але необхідна в подальшому бухгалтерам (з метою здійснення нарахувань, сплати та віднесення сум витрат ) та іншому обліковому персоналу, підлягає також оперативному обліку та контролю.
Тому запропоновано ввести єдиний документ: Реєстраційну картку оперативного обліку та контролю”, в якому відображати усі дані та здійснювати оперативний облік і контроль міжнародних фінансово-господарських операцій за кожним контрактом окремо.
Запропоновано науково обґрунтований варіант кодування інформації для оперативної роботи з міжнародними контрактами для заповнення реєстраційної картки оперативного обліку та контролю не є вичерпним, а лише максимально наближеним до реальних інформаційних потоків сьогодення.
Робота за запропонованою структурою кодування інформації дасть можливість в повній мірі виконувати основні завдання оперативного обліку та оперативного контролю за міжнародними фінансово-господарськими операціями: облік та контроль наявності й руху об’єктів, подій, процесів, що відбуваються з цими об’єктами на конкретних етапах та стадіях виконання міжнародних контрактів, визначати результати здійснених процесів і процедур.
Завдання оперативного обліку та контролю визначаються залежно від виду міжнародної операції, форми здійснення фінансово-розрахункових операцій, особливості переміщення (транспортування) матеріальних об’єктів, способів зберігання, страхування . В роботі розроблені основні завдання різних видів міжнародних фінансово-господарських операцій.
Розглядаючи сутність і застосування методів оперативного обліку на конкретних стадіях виконання міжнародних контрактів, можна дійти висновку, що вони мають специфіку застосування в галузі міжнародної фінансово-господарської діяльності.
Методи оперативного обліку згруповані у такі сукупності:
-Спостереження (ідентифікація): нагляд, інвентаризація, реєстрація, виявлення.
-Вимір (квантифікація): оцінка, порівняння.
-Узагальнення (документація): звітність, групування, документування.
-Моделювання.
Як бачимо, такий метод, як моделювання, логічно не входить до жодної із сукупностей, тому виділений окремо.
Дослідження застосування методів оперативного обліку та контролю за конкретними зобов’язаннями запропоновано провадити за структурою та послідовністю відповідно до міжнародних правил Інкотермс.
Застосування методів забезпечує взаємопов’язане фактичне відображення та економічне узагальнення порівнянних даних. Вирішення значеного можна досягти при застосуванні специфічних моделей оперативного обліку та контролю, що забезпечували б чітке і швидке (оперативне) реагування на ситуації, події та процеси, які відбуваються під час виконання міжнародних фінансово-господарських операцій між резидентами та нерезидентами України на будь-якій митній території або навіть у нейтральній.
Одним з перспективних методів є саме метод моделювання. Перспективність його застосування полягає в тому, що завдяки штучному створенню ситуацій (моделей ситуацій) можна удосконалити саму методику і техніку оперативного обліку та оперативного контролю за міжнародними фінансово-господарськими операціями. Тобто моделювання як окремо взятий метод оперативного обліку дає можливість удосконалити й інші методи пізнання усіх сторін реального явища, процесу, ситуації, об’єкта.
Якогось специфічного універсального методу, притаманного тільки оперативному обліку, немає. Але якщо проаналізувати специфічність, структурну будову, послідовність виконання (хронологію), закономірності, об’єкти, суб’єкти, форми та умови здійснення міжнародних фінансово-господарських операцій, то можна дійти висновку про реальну можливість та необхідність побудови моделі, яка б забезпечувала здійснення оперативного обліку та контролю усіх конкретних об’єктів, подій, процесів завдяки застосуванню інших методів.
Запропоновано, застосовуючи метод моделювання, штучно визначати та створювати (моделювати) такі мікрорівневі ситуації (звичайно з-поміж тих, які можуть реально відбуватись у економічному середовищі), які допоможуть знаходити оптимальні рішення для управління процесами і на макрорівні, прораховувати події на перспективу та визначати міжнародну державну економічну політику.
У ході дослідження доведено, що структурна модель повинна мати й сукупність підмоделей, взаємопов’язаних між собою інформаційними потоками. Це означає, що модель повинна бути інтегральною, тобто об’єднувати взаємозв’язки між підмоделями та явищами, які відбуваються з об’єктами оперативного обліку та контролю. Крім того, для такої моделі необхідна гармонізація економічних явищ, процесів, відносин, тобто їх взаємне узгодження, зведення у систему чи підсистеми, координація, упорядкування, забезпечення взаємної відповідності різних дій та заходів економічного характеру.
У дисертаційному дослідженні вперше пропонується застосовувати інтегральне гармонізоване моделювання міжнародних фінансово-господарських операцій на підсистемному рівні та імітацію проведення оперативного обліку і контролю за цими операціями в єдиному інформаційному просторі, але не в єдиній системі.
Доведено, що фінансові витрати суб’єктів господарювання України, які є безпосередніми учасниками міжнародних фінансово-господарських операцій, можливо завчасно визначати і відносити на валові витрати у відповідності до статей Закону України Про оподаткування прибутку підприємств” від 22 травня 1997р. №283/97.
За даними оперативного обліку та оперативного контролю можливо і необхідно формувати оперативну звітність з виконання (проміжного або поетапного) міжнародних фінансово-господарських операцій.
Якоїсь єдиної методології формування оперативної звітності не існує. Але виходячи із завдань оперативного обліку та контролю за здійсненням окремих міжнародних фінансово-господарських операцій та з метою дослідження виконання (невиконання) таких операцій пропонується застосувати документацію та відповідні джерела даних, які б забезпечували формування оперативної звітності.
У роботі досліджені джерела (не всі, оскільки усі передбачити неможливо у зв’язку із специфікою діяльності та регламентами різних країн щодо оформлення документації) надходження контрольних та звітних даних та даних, що формуватимуть звітність у реєстраційних картках. А маючи в реєстраційних картках оперативного обліку та контролю необхідні звітні дані навіть за тими міжнародними фінансово-господарськими операціями, що перебувають у процесі виконання, тобто є незавершеними, та за умови автоматизованого опрацювання цих даних можна одержати оперативні звітні дані за зазначеними (попередньо визначеними) параметрами та показниками.
Застосування автоматизованої системи оперативного обліку та контролю дасть змогу керівництву підприємства оперативно отримувати інформацію про стан фінансово-господарської діяльності у різних зрізах і на її основі швидко реагувати на хід економічних процесів, отже, безпосередньо виконувати управлінську функцію.
Організація роботи запропонованої автоматизованої інформаційної системи центральних органів виконавчої влади спрямована на забезпечення санкціонованих користувачів інтегрованою інформацією: соціальною, політичною, економічною, екологічною, науковою, технічною, юридичною .
Основною метою роботи в автоматизованій інформаційній мережі центральних органів виконавчої влади повинна бути їх функціональна діяльність, що безпосередньо пов’язана з регулюванням, контролем та управлінням міжнародною фінансово-господарською діяльністю.
Якщо вірно організувати процеси збирання, передачі до центрального органу та взаємообміну, акумуляції, зберігання, обробки оперативної інформації, то можна володіти даними, завдяки яким приймати стратегічні управлінські рішення на державному рівні.
Центральні органи виконавчої влади матимуть можливість отримати фактичну інформацію про стан та динаміку міжнародного фінансово-господарського життя країни та реакцію світового ринку на управлінську діяльність України.
Аналітичні дані дадуть змогу скрупульозніше вивчати недоліки раніше прийнятих оперативних управліньких рішень будь-якого рівня.
Застосування отриманої оперативнооблікової, контрольної, звітної та аналітичної інформації дасть можливість швидко володіти необхідними даними для прийняття оперативних управлінських рішень на будь-якому рівні управління — як мікроекономічному, так і макроекономічному

Список використаних джерел

1.

Абалкин Л.И. Конечные народнохозяйственные результаты (сущность, показатели, пути повышения). —М.: Экономика, 1982. —183 с.

2.

Авдокушин Е.Ф. Международные экономические отношения: Учебник. —М.: Юрист, 1999. —368 с.

3.

Автоматизированные системы обработки экономической информации / Под ред. В.С.Рожнова. — М.: Финансы и статистика, 1986. —272с.

4.

АлексееваМ.М. Планирование деятельности фирмы: Учеб.-метод. пособие. — М.: Финансы и статистика, 2000. — 248с.

5.

Астахов В.П. Бухгалтерский учет и валютный контроль во внешнеэкономической деятельности. — М.: ПРИОР, 1999. — 272с.

6.

Астахов В.П. Теория бухгалтерского учета. — М.: Экспертное бюро-М”, 1997. — 351 с.

7.

Аудит, ревизия и контроль / Ежеквартальный сборник нормативных документов и методических рекомендаций.— Киев: Учет информ, -1994. — № 2. — 72 с.

8.

Бабаев Ю.А. Теория бухгалтерского учета: Учебник для вузов. — М.:Аудит, ЮНИТИ, 1999. — 391 с.

9.

Бабенко И.П. Курс Двойной бухгалтерии. Изд. В.И. Губинского. — С.-Петербург, 1911. — 1106 с.

10.

Балабанов И.Т. Валютные операции. — М.: Финансы и статистика, 1993. — 144 с.

11.

Банківська енциклопедія / Під ред. д-ра екон. наук, проф. А.М.Мороза. — К.: Випол, 1993. — 336 с.

12.

Бауэр О.О. Мемуары к истории бухгалтерии и памятники священной старины. — М.: 1911. — 138 с.

13.

Безруких П.С., Кашаев А.Н., Рогулин Д.А. Бухгалтерский учет: Учебник. — 2-е изд., перераб.и доп. — М.: Финансы и статистика, 1983. — 375 с.

14.

Белобжецкай И. А. Финансово-хозяйственный контроль в управлений экономикой. — М.: Финансы, 1979. — 252 с.

15.

Белов Н.Г. Контроль и ревизия в сельскохозяйственных предприятиях. — М.: Статистика, 1976. — 360 c.

16.

Беляев Ю.А. Хозрасчет и ЭВМ. —М.: УДН, 1990. — 176с.

17.

Бир С. Кибернетика и управление производством. —М.: Наука, 1965. — 391 с.

18.

Білуха М.Т. Теорія фінансово-господарського контролю і аудиту. Підручник. —К.: Вища школа, 1994. — 364 с.

19.

Большой бухгалтерский словарь / Под. Ред. А.Н.Азрилияна. — М.:Институт новой экономики, 1999. — 574 с.

20.

Брябрин В.М. Програмное обеспечение персональных ЭВМ. — М.: Наука, 1986. — 272 с.

21.

Булатова З.Г., Булатов М.А. Теория бухгалтерского учета: Учеб. пособие. —М.: Российская академия предпринимательства, 1997. — 148 с.

22.

Бураковський І. Теорія міжнародної торгівлі. — К.: Основи, 1996. — 241 с.

23.

Бутинець Ф.Ф. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник для вузів. — 2-е вид., доп. і перероб. — Житомир.: ЖІТІ, 2000. — 640 с.

24.

Бутинець Ф.Ф., Івахненков С.В. Інформаіійні системи обліку. Курс лекцій. — Житомир: ЖІТІ, 1997. — 304 с.

25.

Бутинець Ф.Ф., Малюга Н.М. Бухгалтерський облік: господарські операції, кореспонденція рахунків, первинні документи: Навч. посібник. — Житомир: ЖІТІ, 1997. —816 с.

26.

Бухгалтерский учет и экономический анализ: опыт СССР и зарубежная практика / Под ред. В.И.Рыбина. —М.: Финансы и статистика, 1983. — 280 с.

27.

Бухгалтерский учет / Е.Д.Чацкис, А.Н.Лисюк, И.А.Лукашова, Т.П.Михайлова. — Д.: Сталкер, 1997. — 352 с.

28.

Валуев Б. И. Проблемы развития учета в промышленности.—М.: Финансы и статистика, 1984. —215с.

29.

Ванагс И.Я. Методы расчета экономической эффективности машинной обработки данных. — М.: Финансы и статистика, 1984. — 216 с.

30.

Вейцман Р.Я. Курс счетоводства. Двойная бухгалтерия в ее применении к различным видам хозяйств. — 17-е изд.—М.—Л.: ОГИЗ, 1931. — 232 с.

31.

Внешнеэкономическая деятельность предприятия. Основы: Учебник для вузов / Г.Д.Гордеев, Л.Я.Иванова, С.К.Казанцев и др./ Под ред. проф. Л.Е.Стровского. — М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1996. — 408 с.

32.

Внешнеэкономическая деятельность предприятия: Учебник для вузов / Л.Е,Стровский, С.К.Казанцев, Е.А.Паршина и др.; Под ред. проф. Л.Е.Стровского. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: ЮНИТИ, 1999. — 823 с.

33.

Волков С.И., Краева Т.А., Савин В. П. Методологические основы автоматизированного учета на предприятиях. — М.: Финансы, 1977. — 269 с.

34.

Волков С.И., Романов А. Н., Григоренко Г.П. Построение и функционирование сложных экономических систем. — М.: Финансы и статистика, 1982. — 215 с.

35.

Врублевский Н.Д., Крылов М.Ф. Совершенствование нормативного метода учета. — М.: Финансы и статистика, 1987. — 312 с.

36.

Галаган А.М. Основы бухгалтерского учета /Под.ред.проф. С.К.Татура и А.Ш.Маргулиса. — М.—Л.: Госпланиздат, 1939. — 304 с.

37.

Ґалаґан А.М. Счетоводство в его историческом развитии. -М.—Л.: Госиздат, 1927. — 123 с.

38.

Гальперин Я.М., Кипарисов Н.А., Леонтьев Н.А. Курс теории бухгалтерского учета. — М.—Л.: Ггоспланиздат, 1945. — 228 с.

39.

Гоголев А.К. Бухгалтерский учет на компьютере. Практическое пособие по организации учета с использованием компьютера. — М.: ИНФРА-М, 1997. —208с.

40.

Григорьев Ю.А. Учет, анализ и контроль внешнеэкономической деятельности и валютных операций / Под ред. Ю.Г.Ермолова. —М.: ПЛИМС, 1993. —208 с.

41.

Громова Н.М. Внешнеторговый контракт: Учеб. пособие.—М.:Юрист, 2000. —141с.

42.

Гуцайлюк 3.В. Учет и контроль показателей эффективности производства в пищевой промышленности.— М.: Агропромиздат, 1985. — 156 с.

43.

Давыдов В.Н. Компьютеризация бухгалтерского учета: Опыт, поиски, решения. —М.: Финансы и статистика, 1989. — 144 с.

44.

Дембинский Н.В. Теория советского бухгалтерского учета. Учеб. пособие. —Минск: Государственное изд-во БССР, 1957. — 312 с.

45.

Джон Блейк, Ориол Амат. Европейский бухгалтерский учет Справочник / Пер. с англ. — М.: Филин, 1997. —400с.

46.

Дитмар Н.Ф. О необходимости организации при Харьковском отделении Императорского Русского Технического Общества счетоводного отдела. Его задачи и цели //Счетоводство и хозяйство. —1912. — №1.

47.

Економічний словник / За ред. П.І.Багрія, С.І.Дорогунцова. — К.: ГР УРЕ АН УРСР, 1973. — 624 с.

48.

Економічний аналіз: Навч. посібник / М.А.Болюх, В.З.Бурчевський, М.І.Горбаток; За ред. Акад. НАНУ, проф. М.Г.Чумаченка. — К.: КНЕУ, 2001. — 540 с.

49.

Журко В.Ф., Ястребов В.Б. Внутриведомственный контроль и социалистическая собственность. — М.: Финансы, 1980. — 192 с.

50.

Зверенчук Л. Ф., Зернов Л. С., Фитерман Й. Й. Система оперативного контроля рентабельности швейного производства. — М.: Легкая индустрия, 1976. — 144 с.

51.

Закон України Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16 квітня 1991р. №959-ХІІ // Відомості Верховної Ради.—1991. —№29. — с.377.

52.

Закон України Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності” від 23 грудня 1998р. №351-ХІV // Відомості Верховної Ради. — 1999. — №56. — с.44.

53.

Закон України Про внесення змін до Закону України Про оподаткування прибутку підприємств” від 22 травня 1997р. №283/97-ВР // Відомості Верховної Ради. — 1997.— №27.— с.181.

54.

Закон Української РСР Про затвердження Цивільного кодексу Української РСР” від 18 липня 1963р. №1540-06 // Відомості ВР N46 (1966). — с. 284.

55.

Закон України Про внесення змін до закону Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах”” від 4 жовтня 2001р. №2761-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. — 1995. — №32. — с.255; -1997.— №21.— с.156; №51. — С.307; -1999.— №38. — с.344.

56.

Інкотермс-90, Публікація МТП №460 від 1 вересня 1990р. // Урядовий кур’єр. — 1994. 17 листопада

57.

ИНКОТЕРМС Правила 1990/2000. Составитель А.П.Виниаминова. К.:Юстиниан, 2002. 608с. //Кузьминский Ю.А. Определение финансовых затрат при выполнении международных торговых операций в соответствии с Инкотермс-90. С 474-509.

58.

Івахненков С.В. Інформаційні технології в організації бухгалтерського обліку: Історія, теорія, перспективи. Наукове видання. — Житомир: АСА, 2001. — 416 с.

59.

Ивашкевич В.Б. Бухгалтерский учет в условиях совершенствования хозяйственного механизма. —М.:Финансы и статистика, 1982. —175с.

60.

Исаков В.И., Дроздов Б.М. Организация механизированного учета. — М.: Государственное статистическое изд-во, 1955. — 328 с.

61.

Исаков В.И., Рожнов В.С. Машинная обработка экономической информации в промышленности. —М.: Статистика, 1977. —358с.

62.

Исаков В.И., Рожнов В.С. Механизация учета и вычислительных работ. — М.: Статистика, 1968. — 416 с.

63.

Калькутин В.А., Митрофанов В.М. Ревизия торговых предприятий. —М.: Госиздат, 1952. — 288 с.

64.

Каракоз И.И. Вопросы теории оперативного учет. — К.: КИНХ, 1965. — 72 с.

65.

Каракоз И.И. Оперативный экономический анализ работы промышленного предприятия. — К.: Изд-во Киевского ун-та, 1965. — 339 с.

66.

Каракоз И.И., Савичев П.И. Вопросы теории и практики оперативного учета. — М.: Финансы, 1972. — 208 с.

67.

Карпова Т.П. Управленческий учет: Учеб. для студентов вузов обучающихся по экономических специальностях. — М.: Аудит, ЮНИТИ ,1998. — 346 с.

68.

Кипарисов Н.А. Курс теории бухгалтерского учета. —М.: Госпланиздат, 1950. — 216 с.

69.

КозловН.В., БочаровЕ.П. Перспективный экономический анализ. — М.: Финансы и статистика, 1987. — 256с.

70.

Контроль в системе внутрипроизводственного хозрасчета / Б.И.Валуев, Л. П. Горлова, В.В. Муравская и др. — М.: Финансы и статистика, 1987. — 239 с.

71.

Королев М.А., Мишенин А.И., Хотяшов Э.Н. Теория экономических информационных систем. — М.: Финансы и статистика, 1984. — 223 с.

72.

Костюк П.А. Бухгалтерский словарь. — Минск: Вышейшая шк., 1971. — 158 с.

73.

Кочерин Е.А. Контроль в системе управления социалистическим производством. Вопросы теории и практики. — М.: Экономика, 1982. —216 с.

74.

Краева Т.А. Методология и организация учета в условиях автоматизаци