Організація і діяльність органів прокуратури Республіки Польща на території Східної Галичини (1919 – 1939 рр.)

Короткий опис

З М І С Т

Вступ ................................................................................................................ 3

І. Історіографія проблеми, джерельна база та теоретичні основи дослідження ...................................................................................................10
1.1. Історіографія проблеми та характеристика джерельної бази дослідження...............................................................................................10
1.2. Основні засади теорії прокуратури і прокурорського нагляду...........16
1.3. Політико-правові чинники трансформації системи органів влади Республіки Польща у період 1919 – 1939 рр...............................................34
Висновки до розділу.......................................................................................48
2. Організація прокуратури Республіки Польща на території Східної Галичини. ......................................................................................................53
2.1. Організація і кадри органів прокуратури..............................................53
2.2. Нормативне регулювання організації прокуратури.............................88
2.3. Принципи прокурорської системи.................................................. 99
Висновки до розділу……………………………………………..………...116
3. Особливості діяльності органів прокуратури на Східній Галичині 1919 – 1939 рр. .............................................................................................122
3.1. Напрями діяльності та функції прокуратури......................................122
3.2. Компетенція органів прокуратури..................................................136
3.3. Сутність прокурорської влади та прокурорського нагляду на Східній Галичині в контексті національної політики тоталітарного режиму Ю. Пілсудського..........................................................................................159
Висновки до розділу....................................................................................169
Висновки ....................................................................................................173
Список використаної літератури ……………………………..............180

В С Т У П
Актуальність теми дисертаційного дослідження. Розвиток сучасної вітчизняної юридичної науки зумовлює підвищення інтересу вчених до проблематики генезису державницьких традицій на території України. Зокрема, останніми роками зріс інтерес до історії державно-правових інститутів Польщі – стратегічного партнера України. Протягом тривалих періодів історії західноукраїнські та польські землі перебували у складі однієї держави, що багато у чому зумовило спорідненість процесів становлення і розвитку системи органів державної влади і, зокрема, інституту прокуратури.
В історії української та польської державності роль та значення прокуратури як специфічної правоохоронної системи, покликаної забезпечити соціально необхідні результати діяльності певного державно-політичного режиму, дістали досить неоднозначну, а інколи і упереджену оцінку. Зокрема, завдяки суперечливій ролі, яку відіграли органи прокуратури в еволюції державного механізму у період зміцнення тоталітарних режимів у країнах Східної Європи у 30-ті роки ХХ століття, склалися негативні уявлення про органи прокуратури загалом як про наче б-то „атрибут” волюнтаристських та патерналістських держав. Тому об‘єктивна оцінка діяльності цієї державної інституції сприятиме виробленню концептуально правильних підходів до вирішення проблеми зміцнення правового статусу сучасної прокуратури та визначення її місця і ролі у правоохоронній системі демократичної правової держави.
Актуальність дослідження посилюється також наявністю прогалин у висвітленні специфіки становлення та еволюції органів прокуратури Республіки Польща в 1919–1939 рр. у науковій літературі. Сучасна і попередня радянська та польська історіографія розглядали лише фрагментарно деякі питання організації та діяльності органів прокуратури на Східній Галичині у зазначений період в контексті інших самостійних наукових проблем.
Хронологічно дослідження обмежено періодом перебування Східної Галичини у складі Республіки Польща, т. зв. Другої Речіпосполитої.
Автор свідомо відмовився від порівняння досвіду організації і діяльності Прокуратури Республіки Польща на території Східної Галичини і прокуратури Радянської України, який мав помітну специфіку, зумовлену впливом російської державницької традиції та радянської ідеології, і вже знайшов достатнє висвітлення у науковій літературі.
Дослідження характеризується широкою джерельною базою, побудованою на архівних документах та матеріалах, що зберігаються у фондах Центрального державного історичного архіву України у м. Львові, Державного архіву Львівської області, Державного архіву Івано-Франківської області, Державного архіву Тернопільської області, опублікованих у періодичних виданнях того часу. Проаналізовано відповідні наукові праці, нормативно-правові акти, які діяли у досліджуваний період, проекти нормативних актів та пояснювальні записки до них, протоколи конференцій за участю представників органів прокуратури та інших органів влади, листування органів прокуратури між собою і органами влади та інші історичні документи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження пов’язано з плановою тематикою відділу історико-правових досліджень Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, зокрема з темою: “Проблеми становлення і розвитку українського права: наукознавчий аспект” (номер державної реєстрації 0104U007593).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є наукова реконструкція і узагальнення теорії і практики організації та діяльності прокуратури Республіки Польща на території Східної Галичини (1919 – 1939 рр.). Відповідно до поставленої мети, дисертант зосередив свою увагу на вирішенні таких основних завдань:
проаналізувати та узагальнити результати наукових досліджень проблеми;
встановити особливості організації органів прокуратури Республіки Польща на території Східної Галичини, а також визначити наявність чи відсутність їх зв’язку (наступності) з системою прокурорських органів Австро-Угорської імперії;
охарактеризувати політико-правові умови, в яких функціонували органи прокуратури Республіки Польща на території Східної Галичини;
виявити та проаналізувати нормативно-правові акти, що регулювали організацію та діяльність органів прокуратури Республіки Польща на території Східної Галичини;
сформулювати основні принципи організації, функції та напрями діяльності органів прокуратури Республіки Польща на території Східної Галичини та охарактеризувати їх зміст і особливості;
визначити компетенцію органів прокуратури Республіки Польща на території Східної Галичини;
розкрити сутність прокурорської влади та прокурорського нагляду на українських землях в Республіці Польща у період 1919–1939 рр.
Об’єктом дисертаційного дослідження є прокуратура Республіки Польща як інститут держави.
Предметом дисертаційного дослідження є організація і діяльність органів прокуратури Республіки Польща на території Східної Галичини (1918 – 1939 рр.).
Методи дослідження. Методологію дисертаційного дослідження складає комплекс філософських, загальнонаукових і спеціально-наукових методів і принципів наукового пізнання, які застосовувалися на емпіричному та теоретичному рівнях. За допомогою діалектичного методу було визначено вплив конкретних історичних умов на процес становлення і розвитку органів прокуратури на Східній Галичині. Використання методу спостереження, системного методу, методу індукції дозволило автору реконструювати процес становлення та діяльності прокуратури на території Східної Галичини. Метод спостереження використовувався на емпіричному рівні при виявленні документів та матеріалів, що становлять джерельну базу дослідження. Системний метод використовувався на кожному етапі дослідження і дав можливість дійти науково обґрунтованих висновків щодо місця і ролі прокуратури в системі органів державної влади Республіки Польща та основних напрямів та змісту діяльності прокуратури. При аналізі законодавчих актів застосовувались структурний та формально-юридичний методи.
Принцип додержання об’єктивності є провідним принципом даного наукового дослідження та перебуває у тісному зв’язку з принципом історизму. Зокрема, автор на основі цього принципу намагався неупереджено, не підпадаючи під вплив жодної з ідеологій, дослідити особливості організації та діяльності органів прокуратури на Східній Галичині у 1919–1939 рр. При визначенні послідовності проведення дослідження та наступності викладення матеріалу застосовувався хронологічний метод.
У ході проведення дослідження використовувалися і інші методи, зокрема, юридичної герменевтики, які дали можливість більш точно визначити критерії оцінки предмета дослідження та сформулювати об’єктивні висновки.
Наукова новизна одержаних результатів визначається насамперед тим, що дана робота є першим в Україні самостійним дослідженням, виконаним на монографічному (дисертаційному) рівні, яке присвячено проблемам організації і діяльності органів прокуратури Республіки Польща на території Східної Галичини (1919–1939 рр.). У дисертації на основі аналізу архівних матеріалів, відомостей довідкових видань, законодавчих матеріалів комплексно досліджено особливості організації і діяльності, принципи і напрями діяльності, компетенцію та функції органів прокуратури Республіки Польща на території Східної Галичини (1919–1939 рр.).
Наукова новизна дисертації найповніше виражена у таких основних результатах дослідження:
доведено, що система органів прокуратури на Східній Галичині була залишена такою, якою вона існувала у Австро-Угорській імперії, в силу попереднього автономного статусу Галичини та історичних традицій;
визначено, що система органів прокуратури на території Східної Галичини складались з двох, фактично автономних, структур: прокуратури в складі Міністерства Справедливості та прокуратури у складі Міністерства Скарбу. Діяли також прокурори при Верховному військовому суді та при окружних і районних військових судах, підпорядковані Головному Прокурору;
обгрунтовано, що сутність та характер прокурорської влади в період тоталітарного режиму в Польщі визначались характером політичного режиму та місцем і роллю прокуратури у механізмі держави. Через інтегрування до системи органів виконавчої влади прокуратура не набула самостійного значення як суб’єкт контрольної (наглядової) влади, який здійснює вищий нагляд за законністю і правопорядком у державі. Прокуратура здійснювала нагляд як один з органів виконавчої влади і досить швидко, разом з судом та поліцією, перестала виконувати роль правоохоронного органу, перетворившись на слухняне знаряддя диктатури та орган національного гноблення;
визначено, що нормативне регулювання організації і діяльності органів прокуратури на Галичині мало свою специфіку у зв’язку з попереднім перебуванням цих земель у складі Австро-Угорщини. Зокрема, організацію і діяльність прокуратури на Східній Галичині з 1919 р. до початку політики „санації” продовжувало регулювати австрійське законодавство (з наступними змінами і доповненнями);
запропоновано наступну класифікацію функцій органів прокуратури Республіки Польща відповідно до завдань та мети їх діяльності: такі, що виконувалися прокуратурою незалежно від особливостей форми держави та рівня правосвідомості і правової культури суспільства (нагляд за виконанням, додержанням та застосуванням законодавства суб’єктами правовідносин у межах визначеної законодавством компетенції; захист та представництво інтересів держави та громадян у суді у випадках передбачених законом; кримінальне переслідування за вчинення злочинів; підтримання державного обвинувачення у суді; координація діяльності правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю; нормотворча та правоінтерпретаційна), а також, специфічні функції прокуратури, зумовлені антидемократичним державно-політичним режимом (поліцейська, політичного нагляду), які у період 1926–1939 рр. розглядались як найважливіші.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що викладені положення можна використати у подальших наукових дослідженнях; у процесі удосконалення організації та діяльності прокуратури в сучасній Україні; у викладанні курсів “історія держави і права України” та “прокуратура України”; для підготовки відповідних підручників і навчальних посібників.
Апробація результатів дослідження. Дисертація обговорювалась на засіданні відділу історико-правових досліджень Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. Окремі теоретичні висновки дисертації були апробовані у виступах на засіданнях відділу та у доповідях здобувача на ХІІ Міжнародній історико-правовій конференції “Етнонаціональні чинники в історії державно-правового будівництва” (м. Бахчисарай, 10-13 вересня 2004 р., тези опубліковано); ХІІІ Міжнародній історико-правовій конференції “Право в системі соціальних норм: історико-юридичні аспекти” (м.Чернівці, 20-22 травня 2005 р., тези опубліковано).
Основні теоретичні положення і висновки дисертаційного дослідження знайшли своє відображення у 3 наукових статтях, опублікованих у виданнях, що визнані ВАК як фахові з юридичних наук.
Структура дисертації визначена предметом, метою та завданнями дослідження. Вона містить вступ, три розділи, кожен з яких складається з трьох підрозділів, висновки до розділів, загальні висновки, список використаних джерел (214 посилань).
Загальний обсяг тексту дисертації 197 сторінок, список використаних джерел – 17 сторінок.

Список літератури

Висновки
У дисертації здійснено теоретичне узагальнення досвіду організації та діяльності прокуратури Республіки Польща на території Східної Галичини у 1919 – 1939 рр. Вирішення цієї важливої наукової проблеми надало можливість обґрунтувати авторське концептуальне баченні головної тенденції трансформування змісту та обсягу функцій і компетенції органів прокуратури у період тоталітарного режиму.
Вивчення історичних умов і нормативних засад організації і діяльності прокуратури Республіка Польща на Східній Галичині дозволило дійти висновку про те, що сутність прокурорської влади і прокурорського нагляду зумовлювалася завданнями і функціями тогочасної польської держави, а також формами та методами їх здійснення.
Отримані у процесі дослідження результати дозволяють зробити наступні висновки:
1. Доведено, що система органів прокуратури Республіки Польща на Східній Галичині була залишена такою, якою вона існувала у Австро-Угорській імперії.
Система органів прокуратури складались з двох, фактично автономних, структур: прокуратури у складі Міністерства Справедливості та прокуратури у складі Міністерства Скарбу.
Після судової реформи 1928 р. система органів прокуратури, що входили до складу Міністерства Справедливості, набула певної організаційної самостійності і централізованої структури. Органи прокуратури отримали назву “урядів прокурорських”. Прокуратура була виведена з підпорядкування судової адміністрації (Голів судів) але залишалась невід’ємною організаційною складовою в системі органів юстиції.
На думку автора, виведення прокуратури з підпорядкування судовим органам мало як позитивні, так і негативні наслідки. Позитивним наслідком було організаційне зміцнення прокуратури, яке проявилось у централізованості та єдності системи урядів прокурорських, що забезпечило єдність цілей всіх ланок прокуратури, чітке визначення її функцій, а також надало можливість більш ефективно виконувати її завдання, вирішувати кадрові питання у централізованому порядку, застосовувати принципи наукової організації праці.
Негативним наслідком стало остаточне перетворення органів прокуратури на ланку виконавчої влади. Хоча прокуратура продовжувала вважатись підрозділом Міністерства Справедливості, але у своїх діях мала підпорядковуватись не лише своєму безпосередньому начальству – Міністру Справедливості, а також Раді Міністрів та Президенту. Ці норми закону нівелювали принцип незалежності прокуратури. Залишившись одночасно у системі органів виконавчої і судової влади, вона була позбавлена права нагляду за діяльністю вищих органів державної влади, що дозволило трансформувати їх компетенцію та статус відповідно до політичних потреб правлячого тоталітарного режиму.
Як позитивний досвід, слід відмітити дотримання принципу колегіальності у питаннях призначення, звільнення, підвищення та притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурорів. Порядок притягнення прокурорів до дисциплінарної відповідальності був, на думку автора, більш прогресивним ніж аналогічний порядок в сучасній Україні, встановлений Дисциплінарним статутом. Практика свідчить, що одноособове вирішення питань притягнення до дисциплінарної відповідальності керівниками прокуратур далеко не завжди забезпечує об’єктивність прийнятих рішень. Отже наявність у системі юстиції Республіки Польща спеціальних дисциплінарних судів, які розглядали справи на засадах принципу змагальності, мала значення додаткової гарантії прокурорського імунітету.
Окрему ланку в системі органів прокуратури становила Генеральна Прокуратура Республіки Польща. Генеральна Прокуратура в справах особових і адміністративно-господарських підпорядковувалась безпосередньо Президентові Міністрів [прем’єр-міністру].
Органи Генеральної прокуратури складалась з наступних ланок: Генеральна Прокуратура Республіки Польща у Варшаві та Підрозділи Генеральної Прокуратури в судових територіальних округах (Окружні прокуратури).
Підрозділи (відділи) Генеральної Прокуратури створювались і діяли в межах існуючих територіальних судових округів. Окружні Прокуратури створювались за розпорядженням Ради Міністрів за поданням Голови Генеральної Прокуратури, про що оголошувалось у Dzienniky Urzedowym. Найбільшим відділом була Львівська окружна Прокуратура.
У зв’язку зі змінами структури державного апарату після прийняття Конституції 1921 р., структуру та організацію Генеральної Прокуратури Республіки Польща було уточнено Розпорядженням Президента Речіпосполитої про зміни устрою Генеральної Прокуратури Республіки Польща від 9 грудня 1924 р., яким Голова Генеральної Прокуратури, який був підпорядкований Міністрові Скарбу. Таким чином органи Генеральної Прокуратури складали окрему систему органів, організаційно підпорядковану Міністерству Скарбу.
Нормативне регулювання організації і діяльності органів прокуратури на Галичині мало свою специфіку у зв’язку з попереднім перебуванням цих земель в складі Австро-Угорщини. Зокрема, у досліджуваний період на території Галичини продовжувало діяти австрійське законодавство з наступними змінами і доповненнями (всього понад 40 нормативних актів).
Система органів прокуратури Республіки Польща на території Галичини базувалась на наступних принципах організації і діяльності: централізація і ієрархічність організації та діяльності прокуратури, поєднання єдиноначальності з колегіальністю, незалежність прокуратури, політичний характер діяльності, територіально-предметний принцип організації і діяльності прокуратури, законність, конфіденційність, взаємодія з іншими державними органами, невідворотність відповідальності та профілактика правопорушень, публічність призначення на посаду та звільнення з посади, незмінюваність прокурорів.
Дослідивши зміст і сутність зазначених принципів, автор дійшов висновку, що у правовій демократичній державі основи організації і діяльності державних структур визначають правові принципи. У державах з антидемократичним режимом правові принципи, як правило, підміняються волюнтаристськими ідеями, які виражають сутність тоталітарної держави. Або ж принципи діють формально, але їх зміст спотворюється. Слід також зазначити, що принципи організації і діяльності прокуратури Республіки Польща не могли не враховувати принципів державного ладу, які, зокрема, визначали сутність, зміст та напрямки діяльності прокурорських органів, організаційну структуру прокуратури, а також її роль і місце в системі державних органів.
Доведено, що перелік функцій прокуратури, не визначався довільно, а був зумовлений соціальною роллю і місцем в системі органів державної влади та завданнями, які покладались на прокуратуру. Обсяг функцій прокуратури був продиктований її метою – досягненням соціально необхідних результатів діяльності в умовах тоталітарного політичного режиму.
Серед функцій органів прокуратури Республіки Польща на території Галичини (1919–1939 рр.) умовно можна вирізнити дві групи. Перша – функції, що виконуються прокуратурою незалежно від особливостей форми держави та рівня правосвідомості і правової культури суспільства: 1) нагляд за виконанням, додержанням та застосуванням законодавства суб’єктами правовідносин в межах визначеної законодавством компетенції; 2) кримінальне переслідування за скоєння злочинів; 3) захист та представництво інтересів держави та громадян у суді у випадках передбачених законом; 4) підтримання державного обвинувачення у суді. 5) координація діяльності правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю; 6) нормотворча та правоінтерпретаційна.
Іншу групу функцій прокуратури становлять специфічні функції прокуратури, зумовлені антидемократичним державно-політичним режимом: поліцейська та політичного нагляду.
Обсяг і зміст прокурорських повноважень, визначався функціями прокуратури. Прокурори були наділені повноваженнями, конкретизованими щодо окремих напрямів їх діяльності. Повноваження включали як права, так і обов’язки. В законодавстві не було закріплено чіткого поділу на права і обов’язки, а лише передбачено перелік дій, які міг або не міг виконувати працівник прокуратури. Така невизначеність надавала можливість керівництву держави довільно трактувати принцип „дозволено лише те, що прямо передбачено законом”, що призвело до т.зв. „ручного” керування діяльністю прокуратури. Про це свідчать численні циркуляри, листи, розпорядження вищих та центральних органів влади, які визначали зміст функцій прокуратури.
Обсяг компетенції прокуратури визначався також її місцем та роллю в системі державних органів влади. Зокрема, обидві прокуратури розглядались як частина контрольно-наглядового механізму виконавчої влади.
Важливу роль було відведено прокуратурі у здійсненні карально-репресивних заходів тоталітарного режиму. Насамперед, це стосувалося широких повноважень наданих прокуратурі у здійсненні надзвичайного судочинства, кримінального переслідування та придушення політичних та національних рухів.
Зміст і обсяг повноважень Генеральної Прокуратури Республіки Польща свідчить про її статус контрольного і консультативного органу виконавчої влади. Зокрема, це підтверджує той факт, що у випадку спору між Генеральною Прокуратурою та уповноваженими інституцій, що користувались її допомогою, арбітром виступала Рада Міністрів.
Як свідчить обсяг і зміст розглянутих повноважень, в умовах тоталітарного режиму прокуратура не могла гарантувати законність та правопорядок. Як і всі інші правоохоронні органи, вона функціонувала у тих формах і межах, які були необхідні для підтримання існуючого порядку. Прокуратура в складі Міністерства Справедливості була перетворена в політичний орган кримінального переслідування. Прокуратура у складі Міністерства скарбу набула повноважень контрольного і консультативного органу виконавчої влади. Обидві прокуратури стояли на варті інтересів тоталітарної держави.
Доведено, що сутність та характер прокурорської влади у період тоталітарного режиму в Польщі визначались характером політичного режиму та місцем і роллю прокуратури у механізмі держави.
Органи прокуратури у Польщі були перетворені на частину політичного механізму тоталітарної держави і, на відміну від аналогічних органів Радянської України, не були виокремленні у спеціальну прокурорську гілку влади, а інтегровані до ланки виконавчої влади, хоча мали специфічні наглядові повноваження. Діяльність органів прокуратури беззаперечно мала владний характер і характеризувалася своїм специфічним режимом, який встановлювався та регулювався системою спеціальних нормативних актів.
Особливістю прокурорської влади у період тоталітарного режиму Ю. Пілсудського було те, що вона, хоча і засновувалась на конституції та законах, все ж за своєю сутністю мала неправовий характер. Це пояснювалось тим, що в Республіці Польща в період з 1926 по 1939 рр. відбулась досить швидка підміна права – неправом, тобто право було підмінене законодавством, а законність – квазізаконністю. Тому діяльність прокуратури грунтувалось не на праві, а на нормах, встановлених тоталітарним режимом, які суперечили принципам гуманізму, демократизму, справедливості, верховенства основних прав і свобод людини, а також на сваволі керівників держави, яка знаходила свій формальний вираз у законодавчих актах. З органу захисту законних прав і свобод громадян прокуратура перетворилась на ще один каральний меч в руках держави.
Проведений аналіз організації і діяльності органів прокуратури Республіки Польща на території Східної Галичини дав змогу більш глибоко розкрити характерні риси прокуратури як певної соціальної системи, визначити специфічні форми її взаємодії з всіма гілками влади, а також роль у державному механізмі. Висновки, зроблені автором, можуть бути враховані у процесі трансформації функцій та організаційно-правових засад діяльності прокуратури в сучасній Україні, чіткого визначення її місця у системі державних органів влади з урахування історичного досвіду Республіки Польща.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Нормативно-правові акти, періодичні офіційні видання

1. Dekret w przdmiocie utworzenia Prokuratorji Generalnej Rzeczypospolitej Polskiej z dnia 7 lutego 1919 r.//Dziennik Praw. – 1919. – № 14. – Poz. 181.
2. Dekret w predmiocie ustroju Sadu Najwyzszego z dnia 8 lutego 1919 r. //Dzennik Praw. – 1919. – № 15. – Poz.199. – S. 310-311.
3. Dekret w predmiocie zmian o urzadzeniach sprawiedliwosci w b. Zaborze austjackim z dnia 8 lutego 1919 r. //Dzennik Praw. – 1919. – № 15. – Poz.200. – S.311-312.
4. Dziennik Praw. P. P. – 1919. – № 15. – poz. 200. – S.311-312.
5. Dzennik Praw. – 1918. – № 17. – Poz. 40, 41, 46 – 47.
6. Dzennik Praw. – 1919. – № 19. – Poz. 226.
7. Dziennik Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej. – 1919. – № 14. – Poz. 170.
8. Dziennik Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej. – 1919. – № 15. – Poz. 199 і 200.
9. Dziennik Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej. – 1924. – № 32. – Poz. 321.
10. Dziennik Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej. – 1919. – № 87. – Poz. 473.
11. Dziennik Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej. – 1922. – № 89 – Poz. 820.
12. Dziennik Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej. – 1924. – № 106. – Poz. 960.
13. Instrukcje sluzbowa w przedmiocie ustroju i czynnosci Oddzialow Prokuratorji Generalnej Rzeczypospolitej Polskiej umacniac Uchwaloj Rady Ministrow w przedmiocie ustroju i czynnosci Oddzialow Prokuratorji Generalnej Rzeczypospolitej Polskiej z dnia 17 czerwca 1920 r. //Diennik Praw. – 1920. – № 73. – Poz. 502.
14. Dziennik Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej. – 1935. – № 12. – Poz. 455.
15. Kodeks postepowania karnego //Dziennik ustaw Rzeczypospolitej Polskiej. – 1928. – № 28. – Poz. 257.
16. Kodeks postepowania karnego z dnia 19 marca 1928 r. //Dziennik Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej. – № 33. – 20 marca Rok 1928. – Poz. 313.
17. Konstytucja Rzeczypospolitej Polskiej z dnia 17 marca 1921 //Dziennik Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej. – 1921. – № 44. – Poz. 264.
18. Rozporzadzenie Prezydenta Ministrov z dnia 8 lipca 1920 r. o rozgraniczeniu okregow terytorjalnych oddzialow Prokuratorji Generalnej Rzeczypospolitej Polskiej we Lwowie i Krakowie. //Dziennik Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej. – № 73. – Tresc: 504.
19. Rozporzadzenie Rady Ministrow z dnia 26 liatopada 1924 r. w sprawie zastosowania przepisow rozporzadzenia Rady Ministrow z dnia 26 marca 1924 r. (Dz. U. R. P.№ 32. – Poz. 321) do urzednikow zajmujacych stanowiska I kategorji w Prokuratorji Generalnej Rzeczypospolitej Polskiej. //Dziennik Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej. – № 106. – Poz. 960.
20. Rozporzadzenie Prezydenta Rzeczypospolitej z dnia 9 grudnia 1924 o ustroju Prokuratorji Generalnej Rzeczypospolitej Polskiej. //Dziennik Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej. – № 107. – 17 grudnia Rok 1924. – Tresc: 967.
21. Rozporzadzenie Prezydenta Rzeczypospolitej z dnia 6 lutego 1928 r. Prawo o ustroju sadow powszechnych //Dziennik Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej. – 1928. – № 12. – Poz. 93.
22. Rozporzadzenie Prezydenta Rzeczypospolitej z dnia 6 marca 1928 r. o Policij Panstwowej //Dziennik ustaw Rzeczypospolitej Polskiej.- 1928, № 28. – Poz. 257. – S. 513 – 529. Kodeks postepowania karnego //Dziennik ustaw Rzeczypospolitej Polskiej. – 1928. – № 28. – Poz. 257.
23. Rozporzadzenie Prezydenta Rzeczypospolitej z dnia 14 pazdziernika 1922 r. // Dziennik Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej. – Nr. 89 . – Poz. 820.
24. Uchwala Rady Ministrow z dnia 17 czerwca 1920 r. w predzmiocie ustroju i chynnosci Oddzialow Prokuratorji Generalnej Rzeczypospolitej Polskiej //Dziennik Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej. – 1920. – № 73. – Poz. 502.
25. Ustava z dnia 2 sierpnia 1926 r. zmieniejaca i uzupelniajaca Konstytucje Rzeczypospolitej z dnia 17 marca 1921 //Dziennik Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej. – 1926. – № 78. – Poz. 442.
26. Ustawa Konstytucyjna z dnia 23 kwietnia 1935 r. //Dziennik Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej. – № 30. – 24 kwietnia Rok 1935, Poz. 227. – S. 497.
27. Ustawa z dnia 14 kwietnia 1937 r. O zmianie prawa o ustroju sadow powszechnych //Dziennik Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej. – 1937, № 30. – Poz.220. – S. 528.

Архівні документи та матеріали

28. Державний архів Львівської області. – Ф. 1. , оп. 58, спр. 1547. – Арк. 14.
29. Державний архів Львівської області. – Ф. 139. Прокуратура окружного суду у м. Львові., оп. 11, спр. 343, 371; оп. 14, спр. 8, 376, 381, 384.
30. Державний архів Львівської області. – Ф. 139. Прокуратура окружного суду у м. Львові., оп. 11, спр. 366, 368, 370, 371, 376, 377; оп. 14, спр. 372, 376, 381, 384.
31. Державний архів Львівської області. – Ф. 139. Прокуратура окружного суду у м. Львові., оп. 11, спр. 340, 341, 345, 348, 350, 353, 364, 365, 366, 368 – 371, 376; оп. 14, спр. 1, 372, 376, 380, 381.
32. Державний архів Львівської області. – Ф. 139 Прокуратура окружного суду у м. Львові., оп. 11, спр. 348, 350, 353, 364, 365.
33. Державний архів Львівської області. – Ф. 139. Прокуратура окружного суду у м. Львові., оп. 11, спр. 340, 431, 366, 368 – 371, 376.
34. Державний архів Тернопільської області. – Ф. 287. Прокуратура Тернопільського окружного суду., оп. 1, спр. 60. – Арк. 4.
35. Державний архів Тернопільської області. – Ф. 287. Прокуратура Тернопільського окружного суду, оп. 1, спр. 322. – Арк. 1-1 зв., 2-2 зв.
36. Державний архів Тернопільської області. – Ф. 287. Прокуратура Тернопільського окружного суду, оп. 1, спр. 60. – Арк. 4.
37. Державний архів Тернопільської області. – Ф. 287. Прокуратура Тернопільського окружного суду, оп.1, спр. 90. – Арк. 20-23; спр. 88. – Арк. 24-25 зв.
38. Державний архів Тернопільської області. – Ф. 287. Прокуратура Тернопільського окружного суду, оп. 1, спр. 60. – Арк. 8-9.
39. Державний архів Львівської області. – Ф. 139. Прокуратура окружного суду у м. Львові., оп. 5, спр. 43, 72, 113, 164, 165, 207, 212, 661, 901, 949 та ін.
40. Державний архів Івано-Франківської області. – Ф. 230. Станіславська державна прокуратура (1919-1939 рр.)., оп.2, спр. 1315. – Арк.8.
41. Do Panow Prezesow i Prokuratorow Sadow Apelacyjnych /Державний архів Івано-Франківської області. – Ф. 226. Прокуратура Станіславського окружного суду м. Станіслав (1919-1939 рр.)., оп.2, спр. 211. – Арк. 37 - 41.
42. Державний архів Івано-Франківської області. – Ф. 226. Прокуратура Станіславського окружного суду м. Станіслав (1919-1939 рр.), оп. 1, спр. 252.
43. Державний архів Івано-Франківської області. – Ф. 230. Станіславська державна прокуратура (1919-1939 рр.), оп. 2, спр. 1315. – Арк. 9-9 зв., 10.
44. Державний архів Івано-Франківської області. – Ф. 226. Прокуратура Станіславського окружного суду м. Станіслав (1919-1939 рр.)., оп. 2, спр. 1256.
45. Державний архів Івано-Франківської області. – Ф. 226. Прокуратура Станіславського окружного суду м. Станіслав (1919-1939 рр.)., оп. 2, спр. 1, 2, 133, 848, 1056, 1250.
46. Державний архів Івано-Франківської області. – Ф. 226. Прокуратура Станіславського окружного суду м. Станіслав (1919-1939 рр.)., оп. 2, спр. 2. – Арк. 1-2 зв.
47. Державний архів Івано-Франківської області. – Ф. 226. Прокуратура Станіславського окружного суду м. Станіслав (1919-1939 рр.)., оп. 2, спр. 1062. – Арк. 1, 3, 4, 6.
48. Державний архів Івано-Франківської області. – Ф. 226 Прокуратура Станіславського окружного суду м. Станіслав (1919-1939 рр.).., оп. 2, спр. 848. – Арк. 65.
49. Державний архів Івано-Франківської області. – Ф. 226. Прокуратура Станіславського окружного суду м. Станіслав (1919-1939 рр.)., оп. 2, спр. 1, 3, 848, 852, 1056, 1250, 1315; Ф. 230, оп.2, спр.471, 1030, 1031, 1315, 1387.
50. Державний архів Івано-Франківської області. – Ф. 226. Прокуратура Станіславського окружного суду м. Станіслав (1919-1939 рр.)., оп. 2, спр. 211, 258, 325, 863, 864.
51. Державний архів Івано-Франківської області. – Ф. 226. Прокуратура Станіславського окружного суду м. Станіслав (1919-1939 рр.)., оп. 2, спр. 644, 1059; Ф. 230, оп. 2, спр. 1414, 1415.
52. Державний архів Івано-Франківської області. – Ф. 226. Прокуратура Станіславського окружного суду м. Станіслав (1919-1939 рр.), оп. 2, спр. 818, 947, 1354.
53. Державний архів Івано-Франківської області. – Ф. 226. Прокуратура Станіславського окружного суду м. Станіслав (1919-1939 рр.)., оп. 2, спр. 97.
54. Державний архів Івано-Франківської області. – Ф. 226. Прокуратура Станіславського окружного суду м. Станіслав (1919-1939 рр.)., оп. 2, спр. 1057; Ф. 2, оп. 1, спр. 1220, 1226, 1228, 1234, 1334.
55. Державний архів Івано-Франківської області. – Ф. 226. Прокуратура Станіславського окружного суду м. Станіслав (1919-1939 рр.)., оп. 2, спр. 211. – Арк. 54-57, 44-45, 46-46 зв.
56. Державний архів Тернопільської області. – Ф. 287. Прокуратура Тернопільського окружного суду., оп. 1, спр. 201. – Арк. 10-13 зв.
57. Державний архів Івано-Франківської області. – Ф. 226. Прокуратура Станіславського окружного суду м. Станіслав (1919-1939 рр.)., оп. 2, спр. 1056. – Арк. 1-3, 4-5 зв.
58. Державний архів Івано-Франківської області. – Ф. 226. Прокуратура Станіславського окружного суду м. Станіслав (1919-1939 рр.)., оп. 2, спр. 325. – Арк. 1-1 зв.
59. Державний архів Івано-Франківської області. – Ф. 226. Прокуратура Станіславського окружного суду м. Станіслав (1919-1939 рр.)., оп. 2, спр. 1. – Арк. 29-29 зв.
60. Державний архів Івано-Франківської області. – Ф. 226. Прокуратура Станіславського окружного суду м. Станіслав (1919-1939 рр.)., оп. 2, спр. 1250. – Арк. 27-27 зв.
61. Державний архів Івано-Франківської області. – Ф. 226. Прокуратура Станіславського окружного суду м. Станіслав (1919-1939 рр.)., оп. 2, спр. 211. – Арк. 47-47 зв.
62. Державний архів Івано-Франківської області. – Ф. 230. Станіславська державна прокуратура (1919-1939 рр.)., оп.2, спр. 1315. – Арк.8., оп.2, спр. 1315. – Арк. 7.
63. Державний архів Івано-Франківської області. – Ф. 230. Станіславська державна прокуратура (1919-1939 рр.)., оп.2, спр. 1315. – Арк.8., оп. 2, спр. 1315. – Арк. 8. Державний архів Івано-Франківської області. – Ф. 230 Станіславська державна прокуратура (1919-1939 рр.)., оп. 2, спр. 1315. – Арк. 9-9 зв., 10.
64. Державний архів Івано-Франківської області. – Ф. 226. Прокуратура Станіславського окружного суду м. Станіслав (1919-1939 рр.)., оп. 2, спр. 1. – Арк. 21.
65. Державний архів Львівської області. – Ф. 139. Прокуратура Окружного суду у м. Львові., оп. 11, спр. 340, 431, 366, 368, 369, 370, 371, 376. Центральний Державний історичний архів (надалі ЦДІА) України у м. Львові – Ф. 205. Прокуратура Апеляційного суду у м Львові., оп. 1, спр. 48.
66. Державний архів Івано-Франківської області. – Ф. 226 Прокуратура Станіславського окружного суду м. Станіслав (1919-1939 рр.).., оп. 1, спр. 479 – 495. Державний архів Львівської області. – Ф. 139. Прокуратура Окружного суду у м. Львові., оп. 9, спр. 26, 52, 85, 117, 118, 122- 233 та ін.
67. Державний архів Івано-Франківської області. – Ф. 226. Прокуратура Станіславського окружного суду м. Станіслав (1919-1939 рр.)., оп. 1, спр. 252. Державний архів Львівської області. – Ф. 139. Прокуратура Окружного суду у м. Львові., оп. 11, спр. 348, 350, 353, 364, 365.
68. Державний архів Львівської області. – Ф. 139 . Прокуратура Окружного суду у м. Львові., оп. 5, спр. 43, 72, 113, 164, 165, 207, 212, 661, 901, 949 та ін.
69. Центральний Державний історичний архів України у м. Львові. – Ф. 205. Прокуратура Апеляційного суду у м Львові., оп.1, спр. 6. – Арк. 60.
70. Do Prokuratury przy Sadzie apelacyjnym we Lwowie do wiadomosci. / Центральний Державний історичний архів України у м. Львові – Ф. 205. Прокуратура Апеляційного суду у м Львові., оп. 1, спр. 6. – Арк. 44-44 зв., 45.
71. Protokol z posiedzenia konfirensji prokuratorow apelacyjnych odbytej dnij 7 lipca 1926 r. w Ministerstwie Sprawiedliwosci. /ЦДІА України у м. Львові. – Ф. 205 Прокуратура Апеляційного суду у м Львові., оп. 1, спр. 47. – Арк. 2- 4 зв.
72. Protokol z posiedzenia konfirensji prokuratorow apelacyjnych odbytej dnij 7 lipca 1926 r. w Ministerstwie Sprawiedliwosci. – ЦДІА України у м. Львові. –Ф. 205. Прокуратура Апеляційного суду у м Львові. , оп.1, спр. 47. – Арк. 2- 4 зв.
73. Protokol z posiedzenia konfirensji prokuratorow apelacyjnych, odbytej w dniach 11 i 12 maja 1931 r. w Ministerstwie Sprawiedliwosci / ЦДІА України у м. Львові. – Ф. 205. Прокуратура Апеляційного суду у м Львові., оп. 1, спр. 47. – Арк. 14.
74. Porzadek dzienny konferecji Wiceprokuratorow do spraw politycznych okregu Apelacij Wilenskiej w dn.14 i 15 grudnia 1934 r. / ЦДІА України у м. Львові. – Ф. 205. Прокуратура Апеляційного суду у м Львові.., оп. 1, спр. 47. – Арк. 19-21.
75. Prokurator Sadu Apelacyjnego we Lwowe do Pana Prokuratora Sadu okregowego w Stanislawowe № 2635/31 dnia 5. Wrzesnia 1931 r. /Державний архів Івано-Франківської області. – Ф. 226 Прокуратура Станіславського окружного суду м. Станіслав (1919-1939 рр.).., оп. 2, спр. 1. – Арк. 28-28 зв.
76. Protokol z posiedzenia konfirensji prokuratorow apelacyjnych odbytej dnij 7 lipca 1926 r. w Ministerstwie Sprawiedliwosci. /ЦДІАУЛ. – Ф. 205. Прокуратура Апеляційного суду у м Львові., оп. 1, спр. 47. – Арк. 2- 4 зв.
77. ЦДІА України у м. Львові. – Ф. 205. Прокуратура Апеляційного суду у м Львові., оп. 1, спр. 6. – Арк. 61; ЦДІА України у м. Львові. – Ф. 205. Прокуратура Апеляційного суду у м Львові., оп. 1, спр. 6. – Арк. 78-78 зв.
78. ЦДІА України у м. Львові – Ф. 205 Прокуратура Апеляційного суду у м Львові., оп. 1, спр. 22. – Арк. 1 – 177.
79. ЦДІА України у м. Львові – Ф. 205 Прокуратура Апеляційного суду у м Львові., оп. 1, спр. 6. – Арк. 109, 130, 139-139 зв.
80. ЦДІА України у м. Львові – Ф. 205 Прокуратура Апеляційного суду у м Львові., оп. 1, спр. 150. – Арк. 5-8 зв., 12-13.
81. ЦДІА України у м. Львові – Ф. 205 Прокуратура Апеляційного суду у м Львові., оп. 1, спр. 48. – Арк. 11 – 15 зв.
82. ЦДІА України у м. Львові – Ф. 205 Прокуратура Апеляційного суду у м Львові., оп. 1, спр. 47. – Арк. 18.
83. ЦДІА України у м. Львові – Ф. 205 Прокуратура Апеляційного суду у м Львові., оп. 1, спр. 22. – Арк. 38-40 зв.
84. ЦДІА України у м. Львові – Ф. 205 Прокуратура Апеляційного суду у м Львові., оп. 1, спр. 22.
85. ЦДІА України у м. Львові – Ф. 205 Прокуратура Апеляційного суду у м Львові., оп. 1, спр. 47.
86. ЦДІА України у м. Львові. – Ф. 205 Прокуратура Апеляційного суду у м Львові., оп. 1, спр.22. – Арк. 30-37. Державний архів Івано-Франківської області. – Ф. 230. Станіславська державна прокуратура (1919-1939 рр.), оп. 2, спр. 818, 947, 1354.
87. ЦДІА України у м. Львові. – Ф. 205. Прокуратура Апеляційного суду у м Львові., оп. 1, спр. 43.
88. ЦДІА України у м. Львові. – Ф. 205. Прокуратура Апеляційного суду у м Львові., оп. 1, спр.47. – Арк.2-5.
89. ЦДІА України у м. Львові. – Ф. 205 Прокуратура Апеляційного суду у м Львові., оп. 1, спр. 47. – Арк. 4-16. Державний архів Тернопільської області. – Ф. 287. Прокуратура Тернопільського окружного суду., оп. 1, спр. 201. – Арк. 10-13 зв.
90. ЦДІА України у м. Львові. – Ф. 205 Прокуратура Апеляційного суду у м Львові., оп. 1, спр. 47. – Арк. 18-21.
91. ЦДІА України у м. Львові. – Ф. 205 Прокуратура Апеляційного суду у м Львові., оп. 1, спр. 48, 137. Protokol z posiedzenia konfirensji prokuratorow apelacyjnych, odbytej w dniach 11 i 12 maja 1931 r. w Ministerstwie Sprawiedliwosci /ЦДІА України у м. Львові. – Ф. 205 Прокуратура Апеляційного суду у м Львові., оп.1, спр. 47. – Арк. 14.
92. ЦДІА України у м. Львові. – Ф. 205 Прокуратура Апеляційного суду у м Львові., оп. 1, спр. 1140. - Арк . 6.
93. ЦДІА України у м. Львові. – Ф. 205 Прокуратура Апеляційного суду у м Львові., оп. 1, спр. 4, 6, 9, 10, 22-25, 42, 45, 46, 48, 54, 72, 129, 158, 205.
94. Державний архів Івано-Франківської області. – Ф. 2. Станіславське воєводське управління., оп. 1, спр. 1220. 1226, 1228, 1234, 1334.
95. ЦДІА України у м. Львові. – Ф. 205 Прокуратура Апеляційного суду у м Львові., оп. 1, спр. 7, 43, 129, 158.
96. ЦДІА України у м. Львові. – Ф. 205 Прокуратура Апеляційного суду у м Львові., оп.1, спр. 7, 48.
97. ЦДІА України у м. Львові. – Ф. 205 Прокуратура Апеляційного суду у м Львові., оп.1, спр. 47, 100, 168.
98. ЦДІА України у м. Львові. – Ф. 205 Прокуратура Апеляційного суду у м Львові., оп. 1, спр. 23. – Арк. 18.

Монографії, дисертації, статті, довідкові та інші видання.

99. Багинский Э.А. Политические концепции «санации» и польская конституция 1935 года //Советское славяноведение, 1978. – № 1. – С.76.
100. Бардах Ю., Леснодорський Б., Пиетрчак М. История государства и права Польши. – М.: Юрид літ., 1980. – С. 444 – 445.
101. Берензон А.Д., Гудкович Ю.Д. Прокурорский надзор за соблюдением законов органами вневедомственного контроля и взаимодействие прокуроров с ними при осуществлении общего надзора. – М. Юрид літ., 1976. – 231 с.
102. Березовская С.Г. Прокурорский надзор в советском государственном управлении. – М.: Госюриздат, 1954. – 106 с.
103. Березовская С.Г. Прокурорский надзор за законностью правовых актов органы управления в СССР. – М.: Госюриздат, 1959. – 136 с.
104. Березовская С.Г. Пути развития общего надзора. //На страже советских законов. – М., 1972. – С. 200-216.
105. Березовская С.Г. Нормы прокурорского надзора и их место в системе советского права. /Вопросы прокурорского надзора. Сб. научных трудов. – М.: Госюриздат, 1972.- С.22-34.
106. Березовская С.Г. Новое в общем надзоре. //Соц. законность. – 1980. – № 12. – с. 24-25.
107. Берензон А.Д., Мелкумов В.Г., Работа прокурора по общему надзору. Вопросы общей методики. – М. Юрид літ., 1974. – 144 с.
108. Бесарабов В.Г. Прокуратура и контрольные органы России. – М.: НИИ Прокуратуры, 2000. – 194 с.
109. Бесарабов В.Г. Прокуратура и контрольные органы зарубежных стран. - НИИ Прокуратуры, 2000. – 176 с.
110. Болдов А.В. Підготовка „санации” к созданию своей политической организации (май 1935 – февраль 1937 гг.) //Советское славяноведение. – 1981. – № 3. – С. 38, 39, 44-45.
111. Боровиковский М.В. В прокурорском надзоре: Листки из памятной книжки товарища прокурора *-ского окружного суда. – Полтава, 1899. – С. 70-93.
112. Бочаров С.В. Трансформация органов власти Второй Речи Посполитой (1921-1939 гг.) – Дис... канд.іст.наук. – Донецьк, 2004. – 206 с.
113. Бровин Г.И. Прокурорский надзор за соблюдением законности в исправительно-трудовых колониях и его роль в повышении эффективности деятельности колоний. – Автореферат дис... канд.юр.наук. – Свердловск, 1967. – 18 с.
114. Бровин Г.И., Михайлов В.Т. Прокурорский надзор за законностью исполнения приговоров. – М. Юрид літ., 1977. – 136 с.
115. Веретенников В.И. Очерки истории генерал-прокуратуры в России доекатериненского времени. – Харьков, 1915. – 342 с.
116. Вісник прокуратури. – 2002. – № 6(18). – С.123.
117. Вісник Державного секретаріату військових справ. – Ч.1 – Тернопіль, 14 грудня 1918 . – С. 2-3, 3-4.
118. Винокуров А.Ю., Виноградов А.П. Прокурорский надзор за исполнением законодательства об охране окружающей природной среды. – М.:Изд-во МНЭПУ, 1996. – 193 с.
119. Винокуров Ю.Е. Прокурорский надзор за исполнением законодательства об охране атмосферного воздуха. – М. Юрид літ., 1993. – 176 с.
120. В’язничний режим (Відгомін подій у Галичині) // Діло. – 1924. – 28 лютого.
121. Гаврилов В.В. Сущность прокурорского надзора в СССР. Предмет. Объект. Функция. Компетенция. – Саратов: Изд-во Сарат. Ун-та, 1984 – С. 25, 97, 123 – 127, 130.
122. Гловацький Іван. Політичний судовий процес Ольги Басараб-Левицької та „басарабівців” (історико–правове дослідження). Монографія. – Львів: ЛЮІ МВС України, 2004. – С. 208, 97-105 .
123. Градовский А. Высшая администрация России ХVIII ст. и генерал-прокуроры. Т.2. Спб., 1881. – С.81-87.
124. Гредингер Ф. Прокурорский надзор за 50 лет. – Пг., 1915. – 39 с.
125. Давыденко Л.М., Ястребов В.Б. Деятельность районной (городской) прокуратуры по предупреждению преступной бесхозяйственности в промышленности и строительстве. – Харьков: Филиал ИПК руков. Кадров прокуратуруры СССР, 1983. – 130 с.
126. Даев В.Г., Маршунов М.Н. Основы теории прокурорского надзора. – Л.:Изд.ЛГУ,1990. – С. 65 – 66, 70, 73.
127. Додонов В.Н., Крутских В.Е. Прокуратура в России и за рубежем. – М: Норма, 2001. – 182 с.
128. Долежан В.В., Марочкін І.Є. Прокурорський нагляд за додержаням і правильним застосуванням законів органами позавідомчого контролю. – Харків: Юридична академія, 1994. – 28 с.
129. Закон України “Про прокуратуру”. Наук.- практ. Коментар /Д.М. Бакаєв, Ю.М. Грошевий, В.В. Долежан та ін. – Харків: Рита, 1993 – 176 с.
130. Збори Українців Львова // Діло. – 1924. – 27 лютого.
131. Иванов П. Опыт биографий генерал-прокуроров и министров юстиции. – Спб., 1863. – 242 с.
132. Калинович В.І. Колоніальний режим управління західноукраїнськими землями в Панській Польщі (1918 – 1939 рр.) – Дис. ... к.ю.н. – Львів, 1954. – 444 с.
133. Калинович В.І. Органи юстиції панської Польщі в Західній Україні (1918 – 1939 рр.) – апарат соціального і національного поневолення трудящих. - //Питання теорії і практики радянського права. – Вип.4. – Вид-во Львівського університету. – Львів, 1958.
134. Ким И.К. Лагерь „санации” и парламентские выборы 1938 г. В Польше // Советское славяноведение. – 1986. – № 6. – С. 31- 32, 40 - 41.
135. Клочков М.В. Генерал-прокуроры при Павле I // Журнал Минисерства юстиции. – 1912. – Кн. 4. – С. 148.
136. Клочков В.Г. Історія прокуратури в Україні. – К.: НТВ Правник, 2002.
137. Кони А.Ф. За последние годы. – Спб., 1898.
138. Кобилецький М.М. Утворення ЗУНР, її державний механізм та діяльність (1918-1923 рр.): Автореф. дис… канд. юрид. наук. – Львів: Львівський державний університет ім. Івана Франка. – 1998. – 16 с.
139. Кожевников М.В. Органы, выполнявшие функции советской прокуратуры до её учреждения. //Ученые записки МГУ. – 1949. – Вып.144. – Кн.3. – С.37-84, Вып.145. – С. 6-12.
140. Копейчиков В.В. Механизм советского государства. – М. Юрид літ., 1968. – 215 с.
141. Косюта М.В. Додержання законів у сфері економіки України. Актуальні проблеми прокурорського нагляду. – Одеса: Юрид.літ., 2000. – 264 с.
142. Косюта М.В. Прокуроська система України в умовах демократичного суспільства. – Одеса, 2002. – 321 с.
143. Косюта М.В. Прокуратура України. – Одеса: Юридична література, 2003. – 303 с.
144. Красноокий О. Ще раз про співвідношення державного контролю і прокурорського нагляду //Право України. – 1998. - №3. – С.88-90.
145. Кульчицький В.С. Політичний апарат колоніального управління східною Галичиною (в др. пол. ХІХ – на початку ХХ ст.) – Дис. …докт.юр.н. – Львів, 1969. – Т1 – 2. – С. 998,1046, 1121.
146. Кульчицький В.С. Державний лад і право в Галичині (в другій половині ХІХ – на початку ХХ століття. – Львів, 1966. – 121 с.
147. Кульчицький В., Бойко І. Система судових органів Галичини у складі Австро – Угорщини /Право України, 2001, № 11. – С. 137 – 139.
148. Кульчицький В.С., Лісна І.С. Апарат управління Західною Україною в складі Польщі 1921 – 1939 рр. //Вісник Львівського університету. Серія юридична. – Львів, 1993. – С.13.
149. Лекаш Б. Польша без маски. Пер. с франц. – Москва, 1928. – 324 c.
150. Липитчук О.В. Система судових органів та судочинство Республіки Польща (1918 – 1939 рр). – Дис. ... канд.юр.н. за спеціальністю – 12.00.01.- ЛНУ ім. Івана Франка. – Львів, 2004 р. – 210 с.
151. Малицький О.Л. Государственный строй Польщи. Очерки. – М.-Л., 1930 – 123 c.
152. Малюга В.І. Система принципів організації та діяльності прокуратури: суть, класифікація //Вісник прокуратури. – 2001. - № 6. – С.31 – 36.
153. Мелкумов В.Г. Вопросы теории и практики общего надзора прокуратуры. – Душанбе: Узд. Ирфон, 1965. – 202 с.
154. Мелкумов В.Г. Советская прокуратура и проблемы общего надзора. - Душанбе, 1970.
155. Мироненко О.М., Усенко І.Б., Музика І.В. та ін. Правова ідеологія і право України на етапі становлення тоталітарного режиму (1929-1941). – К: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. – 175 с.
156. Михайленко А.Р. Предмет и объект прокурорского надзора требуют правовой регламентации. /Радянське право. – 1978, № 10. – С. 44-47.
157. Михайленко О.Р. Прокуратура України. – Київ : Юрінком Інтер, 2005. – 296 с.
158. Мичко М. Проблеми співвідношення прокуратури з органами державного контролю//Держава і право. – Вип.3. – Київ: Інститут держ. і пр. ім. В.М.Корецького НАН України, 1999. – С.77 – 93.
159. Муравйов Н.В. Прокурорский надзор в его устройстве и деятельности. Т.1. Прокуратура на Западе и в России. – М., 1889.
160. Мурза В.В. Прокуратура в державному механізмі УСРР (1922 – 1933): Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.01. – Харків, 2003.- 19 с.
161. Нараівський Р.Є. Правовий порадник. Популярний збірник карного, цивільного і адміністративного права. – Коломия: Накладом видавництва ”Рекорд”, 1932. – 386 с.
162. Нерсесянц В.С. Юриспруденция. Введение в курс общей теории права и государства. – М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА, 1999. – С. 3 – 4.
163. Новиков С.Г. Прокурорская система в СССР. – М., 1977. – С. 104
164. Новиков С.Г. Вопросы практики и теории прокурорского надзора в СССР. – М., 1966.
165. Новиков С.Г. К вопросу о законодательном регулировании прокурорского надзора в СССР. Сб.научных трудов. – М., 1977. – С.104-111.
166. Нор В.Т., Береський Я.О., Когутич І.І., Котик З.Д., Гузела М.В. Прокурорський нагляд в Україні: Курс лекцій для студ. юрид. вищ. навч. закл./ Львівський національний ун-т ім. Івана Франка. – Л.: Тріада плюс, 2002. – С.5, 11, 13.
167. Присташ Л.Т. Апарат управління Західною Україною в складі Польщі” – дис.канд.юр.н. – 12.00.01. – Львів, 1998. – 220 с.
168. Прокурорский надзор. Курс лекций и практикум /Под ред. Ю.Е. Винокурова. – М.: Изд.: «Экзамен». – 2004. – С. 10 – 12, 15, 23-25, 38, 106.
169. Рогожин А.Й. Організація нагляду за законністю в УСРР в період проведення Жовтневої соціалістичної революції і в період іноземної воєнної інтервенції та громадянської війни //Питання історії держави і права УРСР. – Т. 1. – К., 1952. – С.70-90.
170. Розин Н.Н. Уголовное судопроизводство - Пг., 1916. – 396 с.
171. Российский прокурорский надзор. /Под ред. док.юр.н., профессора А.Я. Сухарева. – М.: НОРМА – ИНФРА-М, 2002. – С. 54-58, 59, 62.
172. Руденко М. Співвідношення державного контролю і прокурорського нагляду (концептуальні зауваження на перехідний період)// Право України 1997. - № 5. – С.29-32.
173. Світло. – 1925. – 6 вересня.
174. Спиридонов Б.М. Значение понятия отрасли прокурорского надзора для теории и практики. /Проблемы прокурорского надзора. //Тезисы научной конференции 20-21 апреся 1972 г. – М., 1972.
175. Спиридонов Б.М. Прокурорский надзор за соблюдением законности в исправительно-трудовых учреждениях. – М., 1978.
176. Сухонос В.В. Організація і діяльність прокуратури в Україні: історія і сучасність. – Суми: Університетська книга, 2004. – 348 с.
177. Сухонос В.В., Звірко О.Є. Щодо концепції реформування прокуратури України //Право України. – 2004. - № 1. – С.86-90.
178. Тацій В. Що годиться для Лондона, передчасне для Киева // Голос України. – 1999. – № 66.
179. Український вісник. – 1921, 3 серпня.
180. Учреждения Западной Украины до воссоединения ее в едином украинском советском социалистическом государстве. Справочник. Изд. Львовского госуниверситета, 1955. – С. 86.
181. Фойницкий И.Я. Курс уголовного судопроизводства. – Т. 1. Спб., 1986.
182. Чеканов В.Я. Прокурорский надзор в уголовном судопроизводстве. – Саратов: Изд. Саратовского ун-та, 1972.
183. Чубатий М. Державний лад на Західній області Української Народної Республіки. – Львів, 1921. – С. 25.
184. Шемшученко Ю.С. Теоретичні засади прокурорського нагляду на сучасному етапі //Проблеми розвитку прокуратури України в умовах становлення демократичної правової держави /Генеральна прокуратура України: Матер. наук. – практ. конф. – К., 1996. – С. 4.-6.
185. Шумський П.В. Прокуратура України. – К.:Вентурі, 1998. – 336 с.
186. Юридична енциклопедія. – Т.5., К.:Вид. „Українська енциклопедія” ім.М.П. Бажана, 2003. – С. 162 – 163.
187. Якимчук М.К. Основні напрямки трансформації функцій прокуратури //Науковий вісник Чернівецького університету. – 1999. – Випуск 55. Правознавство. – С. 90-92.
188. Якимчук М.К. Проблеми управління в органах прокуратури: теорія і практика. – К.:НАН України. Інститут держави і права ім. В.М. Корецького, 2001. – С. 265, 440.
189. Яковенко Д.Т. Учреждение прокуратуры УССР, ее организация и деятельность в 1922-1925 гг.: Дис... канд. юрид. наук. – К., 1956.- 492 с.
190. Ярмиш О.Н.Місце та роль прокуратури в системі державної влади // Вісник національного університету внутрішніх справ. – 2003.