ОРГАНІЗАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПІДВИЩЕННЯ ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ РЕГІОНУ

Короткий опис

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ДВНЗ «ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

На правах рукопису

ЮРЧЕНКО ЄВГЕН ЮРІЙОВИЧ

УДК 332.146.2 (477.62)

ОРГАНІЗАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПІДВИЩЕННЯ ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ РЕГІОНУ

Спеціальність 08.00.05 – розвиток продуктивних сил
і регіональна економіка

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук

Науковий керівник –
Павлиш Едуард Володимирович,
кандидат економічних наук,
доцент

Донецьк – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП …………………………………………………………………………. 3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПІДВИЩЕННЯ
ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ РЕГІОНУ …………….. 11
1.1. Роль інноваційного потенціалу для розвитку регіону ………….... 11
1.2. Особливості інноваційного розвитку регіону ……………………. 26
1.3. Світовий досвід підвищення інноваційного
потенціалу регіону ………………………………………………...... 46
Висновки до розділу 1 …………………………………………………… 64

РОЗДІЛ 2. ПРАКТИКА ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНОГО
ПОТЕНЦІАЛУ РЕГІОНУ (НА ПРИКЛАДІ
ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ) ……………………………………….. 68
2.1. Рейтингова оцінка інноваційних потенціалів регіонів України ….. 68
2.2. Оцінка тенденцій використання інноваційного
потенціалу Донецької області ………………………………………. 87
2.3. Аналіз результативності інноваційної діяльності
в Донецькій області ............................................................................. 105
Висновки до розділу 2 …………………………………………………….125

РОЗДІЛ 3. ОБҐРУНТУВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНОГО
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПІДВИЩЕННЯ ІННОВАЦІЙНОГО
ПОТЕНЦІАЛУ РЕГІОНУ …………………………………….. 128
3.1. Визначення пріоритетів нарощування інноваційного
потенціалу регіону на прикладі Донецької області ……………… 128
3.2. Детермінанти формування стратегії підвищення
інноваційного потенціалу регіону ………………………………….. 145
3.3. Організаційна складова підвищення інноваційного
потенціалу регіону …………………………………………………... 163
Висновки до розділу 3 …………………………………………………… 180

ВИСНОВКИ ……………………………………………………………………. 182
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………………… 189
ДОДАТКИ …………………………………………………………………….. 206

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Нерівномірність та нестійкість економічного зростання в Україні останніми роками свідчать про те, що її розвиток визначався насамперед сприятливим напрямком зміни зовнішніх інституційних та економічних умов, а не формуванням стійких внутрішніх засад розвитку. Незважаючи на високі темпи економічного зростання, які економіка України та економіки її регіонів демонстрували в період 2000-2004 рр. та 2006-2008 рр., стабільність економічного стану не було досягнуто. Ресурси, накопичені економікою України та її регіонів у 2006 р. – першій половині 2008 р. завдяки швидкому зростанню цін та попиту на товари галузей міжнародної спеціалізації економіки, не стали підґрунтям протидії дестабілізуючим факторам зовнішнього походження.
Проявлена нездатність використати наявні ресурси для досягнення економікою стійкої рівноваги, тенденція до їх використання на поточне споживання замість спрямування на інвестиційні потреби, дозволяють зробити припущення, що підґрунтям економічної дестабілізації в Україні стали не тільки зовнішні чинники, а й довгострокові системні суперечності, відбиті в стані та структурі її потенціалу. При цьому економічна криза в Україні має чітко означену специфіку прояву на регіональному рівні. Відбулось значне погіршення соціально-економічних показників у промислових регіонах, які традиційно розглядались як локомотиви економічного зростання держави – Донецькій, Дніпропетровській, Харківській областях тощо.
Названі міркування призводять до висновку, що стан системної кризи національної економіки вимагає прийняття стратегічних рішень в першу чергу в управлінні регіональним розвитком. При цьому мова йде не про розвиток на основі збільшення споживання базових ресурсів та експлуатації наявних застарілих виробничих потужностей, а про розвиток, заснований на системній трансформації продуктивних сил, спрямованій на підвищення ефективності використання базових та створенні розвинутих ресурсів регіонів, тобто про розвиток інноваційний.
Результативність інноваційної діяльності, відбита у параметрах розвитку соціально-економічних систем країни та її регіонів, дозволяє констатувати необхідність подальшої розробки методів та заходів щодо її активізації. Інакше кажучи, актуальною проблемою управління територіальними складовими української економіки постає формування нових механізмів створення, підвищення та використання наявних в регіонів можливостей до інноваційного розвитку на стійкій, ефективній та довгостроковій основі, тобто підвищення інноваційного потенціалу регіонів України.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до планів науково-дослідних робіт ДВНЗ «Донецький національний технічний університет» МОНмолодьспорту України на 2008-2012 рр. у рамках тем: «Парадигма відтворення соціально-економічного потенціалу у контексті глобалізації та регіоналізації» (№ реєстрації Н 1-08), де дисертантом було узагальнено світовий досвід підвищення інноваційного потенціалу регіону та оцінено результативність інноваційної діяльності в Донецькій області; «Науково-практичне забезпечення міжнародної конкурентоспроможності національної економіки та суб’єктів господарювання» (ДР № 0111U002117), де дисертантом було обґрунтовано роль і місце інноваційного потенціалу регіону в забезпеченні ендогенного розвитку, виконано рейтингову оцінку інноваційних потенціалів регіонів України, розроблено теоретичні засади та практичні пропозиції щодо удосконалення стратегії використання та підвищення інноваційного потенціалу Донецької області.
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є узагальнення теоретичних, аналіз практичних і розробка науково-методичних положень та пропозицій щодо організаційних засад підвищення інноваційного потенціалу регіону на основі удосконалення змісту та механізмів реалізації регіональної інноваційної стратегії.
Для досягнення поставленої мети необхідно визначити і розв’язати наступні взаємообумовлені завдання:
з’ясувати роль інноваційного потенціалу для розвитку регіону;
визначити особливості інноваційного розвитку регіону;
узагальнити світовий досвід підвищення інноваційного потенціалу регіону;
визначити рейтингову оцінку інноваційних потенціалів регіонів України;
виявити тенденції використання інноваційного потенціалу Донецької області;
оцінити результативність інноваційної діяльності в Донецькій області;
визначити пріоритети підвищення інноваційного потенціалу регіону;
окреслити детермінанти формування стратегії підвищення інноваційного потенціалу регіону;
сформулювати загальні пропозиції щодо організаційної складової підвищення інноваційного потенціалу регіону.
Об’єктом дослідження є формування, використання та підвищення інноваційного потенціалу регіону в сучасних умовах.
Предметом дослідження є теоретичні положення, базові принципи та організаційні методи підвищення інноваційного потенціалу регіону.
Методи дослідження. Методологічні та теоретичні дослідження базуються на принципах діалектики як загальнонаукового способу пізнання. У ході виконання роботи використано такі методи наукового пізнання: методи логічного узагальнення – для забезпечення послідовності виконання поставлених задач; методи наукової абстракції та системного аналізу – для дослідження інноваційного потенціалу регіону як цілісного, системного утворення; методи рейтингової оцінки – для побудови рейтингу інноваційного потенціалу регіонів України; методи статистичного та порівняльного аналізу – для аналізу фактологічного матеріалу, який характеризує сучасний стан, практику використання та структуру інноваційного потенціалу регіону; діалектичний метод – для виявлення діалектичних розбіжностей у формуванні та використанні сегментів інноваційного потенціалу регіону і визначення шляхів їх вирішення; аналіз і синтез – для удосконалення підходів до типізації країн та регіонів відносно міжнародного інноваційного простору; SWOТ-аналіз – для розробки рекомендацій щодо удосконалення стратегії використання та підвищення інноваційного потенціалу регіону; структурно-функціональний підхід – для вдосконалення підходу до формування механізму управління використанням та підвищенням інноваційного потенціалу регіону.
На розробку наукового підходу до вирішення поставленої задачі вплинули роботи вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів та практиків, які займаються дослідженням й розв’язанням проблем інноваційного розвитку економіки регіону. Зокрема, загальним питанням соціально-економічного розвитку приділяли увагу такі відомі вчені, як Я. Жаліло, Ю. Філіпов, М. Торадо, Т. Піхняк, І. Вінідіктова, С. Мочерний, О. Черевко, Л. Мельник, Д. Лук’яненко; регіональні аспекти розвитку були об’єктом дослідження В. Василенка, Б. Адамова, П. Гудзя, М. Долішнього, З. Варналія, Ю. Денисова, А. Тимарцева, М. Чумаченка, В. Реутова, А. Ягодки, І. Ваховича; питання інноватики та інноваційного розвитку економічних систем розглядали: Н. Афанасьєв, Л. Федулова, Р. Солоу, Е. Павлиш, В. Онищенко, В. Третяк, В. Будкін, А. Дагаєв, В. Амітан, І. Шовкун, С. Ілляшенко, К. Микульський; інноваційний потенціал досліджували: Л. Возна, Г. Жиц, Л. Мартюшева, В. Калишенко, А. Попович, Т. Червинська, В. Матвейкін, Л. Міляєва, Д. Бєлоусов, В. Гончаров, С. Кравченко, С. Колодинський, Л. Матвієнко; питання регіональної інноваційної системи розглядали: С. Гриценко, Л. Яремко, В. Демченко, Д. Арчібуджи, Дж. Мітчі, М. Шарко, О. Мараховський, В. Побірченко, Х. Вііг, Н. Чистякова, С. Лапаєв, А. Нікіфоров; стратегії підвищення інноваційного потенціалу розробляли: І. Карпунь, В. Мау, Т. Перссон, Дж. Арон, Д. Фрідман, Ю. Кіндзерський, Н. Армстронг, Л. Лебедєва, М. Гаман, І. Яненкова, І. Іголкін та ін.
Нормативну основу дослідження склали Закони України, нормативні документи місцевих органів влади щодо регулювання інноваційної діяльності, розвитку науково-технічної сфери, інвестиційного потенціалу та освітнього середовища Донецької області. Емпіричну базу дослідження склали матеріали Державної служби статистики України та Головного управління статистики у Донецькій області. Для обробки інформації і виконання розрахунків використовувався програмний комплекс Microsoft Excel 2003.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у зміні стратегії та механізмів поступального розвитку регіону на основі узагальнення теоретичних положень, результатів аналізу практики та розробки методичних рекомендацій відносно організаційного забезпечення підвищення його інноваційного потенціалу. При цьому отримано такі основні результати, які слід вважати новими або відносно новими:
удосконалено:
територіальні підходи до рейтингового оцінювання інноваційних потенціалів на основі використання кількісних показників стану їх сегментів при побудові дворівневого інтегрального індексу, що дозволяє уточнити місце регіону у просторовому інноваційному середовищі країни;
прийоми дослідження структури інноваційного потенціалу регіону на основі динаміки взаємної пропорційності науково-технічного та освітнього сегментів, що дозволило виявити її диспропорції;
методи оцінювання результативності інноваційної діяльності у регіоні на основі динаміки відносних показників використання інвестиційного сегменту інноваційного потенціалу, що дозволило виявити системні протиріччя у стимулюванні інноваційного розвитку регіону;
методи формування економічних стратегій регіону на основі використання SWOT-аналізу окремих елементів складних макроекономічних об’єктів, що дозволило визначити стратегічні пріоритети підвищення інноваційного потенціалу Донецької області;
структуру механізму організаційного забезпечення інноваційного розвитку регіону на основі взаємодії макро- та мікроекономічних суб’єктів у формуванні та реалізації відповідної стратегії, завдяки чому досягається узгодження їх інтересів;
дістало подальшого розвитку:
розуміння необхідності використання інноваційного потенціалу регіону для забезпечення інтенсивного типу зростання його економіки, що створює передумови до соціально-економічного розвитку територіальних систем;
структуризація інноваційного потенціалу регіону через виділення в ньому двох компонентів (ресурсного та інституційного) та трьох сегментів (інвестиційного, науково-технічного та освітнього), що дає можливість визначати резерви його підвищення;
теоретичні положення щодо взаємодії держави, суспільства та бізнесу при формуванні інноваційних стратегій на основі систематизації світового досвіду та визначення інтересів суб’єктів у регіональних інноваційних процесах, що дозволяє забезпечувати підвищення інноваційного потенціалу регіону;
визначення та зміст етапів зміни типів розвитку економічної системи регіону від екстенсивного (під впливом зовнішнього середовища) до інтенсивного (з раціональним використанням внутрішніх факторів) на основі структуризації середовища дифузії інновацій та типізації регіонів країни за їх функціями, що дозволяє окреслити детермінанти стратегії підвищення інноваційного потенціалу регіону.
Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні положення, які захищаються у дисертаційній роботі, доведено до рівня конкретних практичних пропозицій та рекомендацій. Вони створюють передумови для подальшого дослідження проблем активізації інноваційних процесів у територіальних соціально-економічних системах шляхом підвищення інноваційного потенціалу регіону.
До результатів, які мають найбільше практичне значення, належать:
методи підвищення інноваційного потенціалу регіону шляхом: включення до структури координаційного центру представників промислових підприємств та фінансових установ регіону; удосконалення структури координаційного центру, що може бути використано у регіоні при реформуванні структур управління науково-технічним та інноваційним розвитком регіону;
рекомендації щодо напрямків підвищення інноваційного потенціалу Донецької області через удосконалення структури його науково-технічного та освітнього сегментів та механізмів їх взаємодії із середовищем впровадження інновацій, які можуть бути використані органами державної влади при розробці стратегічних програм інноваційного розвитку регіону;
пропозиції щодо змісту інноваційних стратегій на основі типізації регіонів у світовому інноваційному просторі, які можуть бути використані органами державної влади та органами місцевого самоврядування у процесі розробки планів науково-технічного та інноваційного розвитку регіону.
Підтверджують практичне впровадження результатів дисертаційної роботи відповідні довідки: Головного управління економіки Донецької обласної державної адміністрації про використання пропозицій щодо формулювання макроекономічних стратегій на основі результатів SWOT-аналізу при розробці базових положень стратегії підвищення інноваційного потенціалу Донецької області (довідка №131/2 від 30.05.2012 р.), Управління економіки Макіївської міської ради Донецької області про використання науково-методичних розробок щодо підвищення інноваційного потенціалу міста під час обґрунтування відповідних заходів державної політики (довідка №15/3 від 15.05.2012 р.), ТОВ «Технопарк ДонДТУ “УНІТЕХ”» про прийняття до використання науково-методичних розробок щодо забезпечення взаємодії держави та бізнесу в формуванні інноваційних стратегій (№418/12 від 24.05.2012 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до розробки практичних, теоретичних та методичних положень та рекомендацій, спрямованих на організаційне забезпечення підвищення інноваційного потенціалу регіону. Із наукових праць, що опубліковані у співавторстві, використані лише ті ідеї, положення та рекомендації, які є результатом особистої роботи дисертанта. Особистий внесок дисертанта у ці праці вказано у переліку публікацій за темою дисертації.
Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення та практичні результати дисертації доповідалися автором і одержали схвалення на: Всеукраїнській науково-практичній конференції «Формування конкурентоспроможного середовища для досягнення світових параметрів факторіальних і результативних показників виробництва» (м. Тернопіль, 2010 р.); VIII Міжнародній науково-практичній конференції «Місто, регіон, держава: економіко-правові проблеми господарювання» (м. Донецьк, 2010 р.); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми формування нової економіки ХХІ століття» (м. Дніпропетровськ, 2010 р.); ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми і прогресивні напрямки управління економічним розвитком вітчизняних підприємств» (м. Кривий Ріг, 2011 р.); IV Міжнародній науково-практичній конференції «Ефективність бізнесу в умовах трансформаційної економіки» (м. Судак, 2011 р.); XVIII Міжнародній науково-технічній конференції «Машинобудування і техносфера XXI століття» (м. Севастополь, 2011 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Фінансова безпека та економічне зростання: домогосподарство, підприємство, регіон, держава» (м. Полтава, 2011 р.); VII Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми економіки, менеджменту, маркетингу» (м. Львів, 2012 р.).
Публікації. За результатами виконаного дослідження опубліковано 13 наукових робіт, з них, 5 – у наукових фахових виданнях, 8 – за матеріалами конференцій, загальним обсягом 5,08 друк. арк., з яких особисто авторові належить 3, 74 друк. арк.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У відповідності до сформульованої мети та задач даної дисертаційної роботи, проведені дослідження дозволяють відзначити наступні основні результати:
1. Регіон можна визначити як певну соціально-економічну систему, що включає у себе юридично визначену частину території країни із населенням, що постійно проживає на даній території, сукупність взаємообумовлених і взаємопов'язаних компонентів суспільного виробництва, що склалася в її межах, та систему управління даною територією, яка є елементом загальнодержавної системи управління і підпорядковується центральній владі країни. Регіон, як система, не тільки поєднує виробничі й соціальні комплекси, а й відображає відповідні процеси відтворення, які окреслені рамками соціально-економічного середовища на умовно відокремленій території країни. Соціально-економічна система регіону повинна являти собою певний територіальний оптимум, тобто сукупність найсприятливіших соціально-економічних та природних умов на певній території, які б при правильній організації дали б змогу найбільш ефективно використати природні, трудові ресурси, а також виробничу та соціальну інфраструктуру. Перманентні зміни внутрішнього та зовнішнього середовища змінюють детермінанти оптимуму і вимагають від регіону постійної адаптації. Процес адаптаційних змін реалізується через механізми соціально-економічного розвитку. Залежно від наявності чи відсутності якісних змін відтворення у регіоні як соціально-економічній системі розрізняють зростання екстенсивне та інтенсивне. У роботі визначено, що соціально-економічний розвиток регіону слід розглядати саме як інтенсивне економічне зростання не тільки й не стільки через екзогенний імпульс, а через раціональне використання ендогенних чинників. Важливою передумовою ендогенного розвитку національних економік та їх структурних елементів (секторальних і територіальних) є інноваційна діяльність. Комплексною характеристикою спроможності до інноваційної діяльності є інноваційний потенціал, від стану якого напряму залежить спроможність підвищувати кількісні та якісні параметри інноваційної діяльності. Таким чином, інноваційний потенціал регіону виступає в якості основного джерела інтенсивного ендогенно-орієнтованого розвитку регіону.
2. Існує три основних підходи, що трактують інноваційний потенціал як: а) наявність ресурсів для інноваційної діяльності; б) придатність (здатність) ресурсів до інноваційної діяльності; в) готовність ресурсів до інноваційної діяльності. Ресурси розподіляються між трьома основними секторами (сегментами, напрямками) макросистеми: науково-технічним, освітнім, інвестиційним. Структура регіонального інноваційного потенціалу включає ресурсні елементи (науково-технічні, освітні, інвестиційні ресурси), що характеризують можливості використання в економічній системі регіону окремих наявних ресурсів території для здійснення інноваційної діяльності, й інституційні елементи (освітні, науково-технічні та інвестиційні інститути), що відображають можливість практичного застосування ресурсів, тобто характеризують спроможність регіону до трансформації інноваційних ресурсів в інноваційну діяльність. Виходячи із структурно-функціонального підходу, інноваційну діяльність можна визначити як процес цілеспрямованого використання економічними суб’єктами інноваційного потенціалу регіону. Середовищем використання інноваційного потенціалу регіону слугує інноваційна система регіону – сукупність розташованих в межах певної субнаціональної території об’єктів, що відповідають за створення, комерціалізацію та практичне впровадження результатів науково-дослідної та дослідно-конструкторської діяльності та зв’язків між цими об’єктами. Можливості використання та підвищення інноваційного потенціалу регіону визначаються раціональністю структури регіональної інноваційної системи та ефективністю зв’язків між її елементами у розрізі їх функціонального спрямування.
3. На формування інституціональних рамок іннова¬ційної системи, що визначають спосіб організації використання та підвищення інноваційного потенціалу, впливає державна політика. Існують принаймні три концептуальні підходи щодо ролі держави в інноваційній системі. Згідно з першою концепцією, роль держави обмежена встановленням загальних правових норм і контролем над їх дотриманням. Друга концепція виходить із існування «провалів» ринку, тому державі відводиться ключова роль в ініціюванні, розробленні, інвестиційному й організаційному забезпеченні виконання інноваційної стратегії свого розвитку. Третя, інтегративна концепція припускає поділ сфер впливу й відповідальності між державним і приватним секторами. У загальному вигляді досвід використання цих концепцій підвищення інноваційного потенціалу регіонів можна поділити на 3 принципові моделі – американську, європейську та азійську. Складність проблеми комплексної оцінки інноваційного потенціалу регіону полягає в тому, що необхідно враховувати такі аспекти, як можливість одночасного і послідовного здійснення нововведень у галузях господарства регіону і зумовлені ними проблеми динаміки зміни структури виробництв, галузей і господарств регіону в цілому; поширення впливу нововведень на галузь безпосереднього застосування і на суміжні галузі; нерівномірність науково-технічного прогресу в галузях господарства регіону. Найпоширенішим у світовій практиці в оцінці різних аспектів діяльності економічних систем за фіксованої шкали є метод рейтингової оцінки.
4. Незважаючи на значну частку Донецької області в ВВП та обсягах експорту України, за інноваційним потенціалом вона займає лише четверте місце, значно поступаючись Київській області та м. Києву, Дніпропетровській та Харківський областям і не маючи визначальної переваги над Запорізькою та Миколаївською. При цьому таке високе місце в першу чергу було здобуте завдяки інвестиційному сегменту, тоді як за освітнім та науково-технічним сегментами Донецька область значно відстає не тільки від лідерів інтегрального рейтингу, але й від таких областей, як Одеська та Львівська. В управлінні розвитком інноваційного потенціалу Донецької області в першу чергу слід зосередитись на науково-технічному сегменті, внесок якого до інтегрального показника є занадто малим. При цьому слід зазначити, що по-перше, значне зниження абсолютних показників відбулось через значне переважання Донецької області за чисельністю наявного населення, по-друге, даний рейтинг не відбиває спроможності регіональних економічних систем використовувати ресурси інноваційного потенціалу і, по-третє, дає кількісні показники сегментів інноваційного потенціалу, не розкриваючи їх якісного змісту. Тому окреслення напрямків розвитку інноваційної сфери у регіоні потребує більш детального структурного аналізу як результатів інноваційної діяльності в Донецькій області, так і елементів інноваційного потенціалу.
5. Органічний взаємозв’язок між освітнім та науково-технічним сегментами інноваційного потенціалу в Донецькій області відсутній. Зростання кількості осіб, що навчаються в аспірантурі та докторантурі, не впливає на кількість осіб, що виконують науково-технічні роботи в економіці регіону. У той же час відносно стабільним залишається співвідношення впровадження науково-технічних розробок до кількості дослідників, тобто результативність науково-технічних робіт не підвищується, а отже не підвищується якість науково-технічного сегменту інноваційного потенціалу. Проведений аналіз обґрунтовує припущення, що активізація інноваційної діяльності потребує на даному етапі не стільки кількісного збільшення основних параметрів інноваційного потенціалу (наявності ресурсів для інноваційної діяльності), скільки реформування його структури та механізмів його реалізації (здатності та готовності до інноваційної діяльності). Це дозволяє окреслити ключові напрямки усунення протиріч в трансформації інноваційного потенціалу регіону в інноваційні процеси: по-перше, це реформування системи підготовки наукових кадрів з метою досягнення відповідності її фахової структури до інноваційного поля регіону; по-друге, це удосконалення механізмів взаємодії науково-дослідних організацій із кінцевими споживачами науково-технічних робіт на основі економічного прогнозування комерційної перспективності кінцевих результатів НДДКР; по-третє, це формування на регіональному та загальнодержавному рівні економічної політики стимулювання взаємодії комерційних, науково-дослідних структур та органів державного управління в питаннях формування стратегій інноваційного розвитку на основі детального аналізу ринкової кон’юнктури та створення відповідного організаційно-економічного й правового забезпечення інноваційної діяльності.
6. Економіка Донецької області є одним з трьох локомотивів національної економіки разом з економіками Дніпропетровської та Харківської областей. При цьому галузева структура економіки області демонструє, що регіон є старопромисловим, з переважанням важкої індустрії – металургійного виробництва, добувної промисловості та машинобудування, що орієнтовано на обслуговування перших двох галузей. В області реалізується державна інноваційна політика на основі регіонального програмування на період 2004-2020 рр. Інноваційна активність у промисловості є незадовільною – демонструє негативну динаміку щодо кількості впроваджених нових технологічних процесів та нових видів продукції протягом 2000-2011 рр. Серед джерел фінансування інноваційної діяльності переважають власні кошти підприємств. Незадовільним є залучення іноземних інвестицій, малі обсяги використання коштів державного бюджету. Ефективність інноваційної діяльності в промисловості в розрізі економіки регіону в цілому знижується, що підтверджується зниженням кількості нових технологічних процесів та впроваджених нових видів продукції на 1 грн. витрат на інноваційну діяльність. Загальний висновок щодо використання інноваційного потенціалу регіону невтішний: використання інноваційного потенціалу незадовільне.
7. SWOT-аналіз інноваційного потенціалу Донецької області дозволив виявити сильні, слабкі сторони, можливості та загрози використання та підвищення інноваційного потенціалу області, на основі чого було запропоновано загальну стратегію підвищення інноваційного потенціалу регіону, побудовану на принципі посегментного визначення пріоритетів підвищення інноваційного потенціалу та ідентифікації проблем та напрямків удосконалення механізму управління використанням та підвищенням інноваційного потенціалу регіону. Зміст стратегії: 1 етап – наздоганяючий розвиток із залученням в промисловість та науково-технічний сегмент інноваційного потенціалу зовнішніх технологій; 2 етап – поєднання зовнішніх технологій із розробками внутрішнього середовища. Стосовно інвестиційного сегменту: формування гнучких міжгалузевих об’єднань підприємств; диверсифікація галузевої структури промисловості та джерел фінансування інноваційної діяльності; формування механізмів ефективної оцінки та відбору ключових інвестиційних проектів. Стосовно науково-технічного сегменту: розробка узгодженої з бізнес-середовищем регіональної стратегії науково-технічного розвитку з чітким розподілом завдань по науко-во-дослідним організаціям та відповідністю напрямів НДДКР потребам потенційних замовників робіт. Стосовно освітнього сегменту: розробка та впровадження стратегії розвитку освітньої системи регіону у розрізі обсягів, напрямів підготовки та змісту навчальних програм відповідно до стратегії інноваційного розвитку регіону.
8. Визначення інноваційної стратегії регіону знаходиться під опосередкованим загальнодержавним рівнем впливом міжнародного середовища і неможливе без урахування інноваційної стратегії розвитку країни в глобальному економічному середовищі. Існує три основні типи інноваційного розвитку – наздоганяючий, випереджаючий та змішаний. По відношенню до середовища дифузії інновацій у відповідності до переважання того чи іншого типу розвитку можна виділити чотири типи країн – від країн-експортерів інновацій до країн-експортерів ресурсів. Україну можна віднести до третього типу – країна-імпортер інновацій з середнім рівнем розвитку. При цьому перехід до вищих типів вимагає від регіонів країни поетапної еволюції, яка супроводжується посегментним підвищенням інноваційного потенціалу та способів його використання. Оминути наздоганяючий тип розвитку в цій еволюції не уявляється можливим. Структура економічного простору країни дозволяє виділити по відношенню до міжнародного інноваційного простору три типи регіонів – регіон-медіатор інновацій, регіон-адаптор інновацій та регіон інноваційної периферії. Відмінність регіона-медіатора від регіона-адаптора полягає у більшому ступені розвитку інвестиційного сегменту інноваційного потенціалу. Рейтингова оцінка інноваційного потенціалу регіонів України дозволяє стверджувати, що Донецька область потенційно відноситься до регіонів-медіаторів інновацій і повинна бути елементом стратегії наздоганяючого розвитку.
9. Концептуально активізація інноваційної моделі розвитку регіону потребує налагодження взаємодії бізнесу те держави у сфері формування стратегічних орієнтирів розвитку в площині підтримки галузей – генераторів інвестиційних ресурсів, визначенні пріоритетних галузей та технологій в коротко-, середньо- та довгостроковій перспективах, а також узгодження критеріїв досягнення та механізмів реалізації інноваційної стратегії. В роботі запропоновано удосконалення механізму управління використанням та підвищенням інноваційного потенціалу регіону через підключення ділових кіл – промислових підприємств та фінансових установ – до процесу формування стратегій інноваційного розвитку, організаційно відбите у зміні напрямків формування складу та удосконаленні структури Ради з науково-технічної та інноваційної політики Донецької області, яка є ведучим тілом інноваційного механізму регіональної інноваційної системи Донецької області.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Україна в 2005-2009 рр.: стратегічні оцінки суспільно-політичного та соціально-економічного розвитку: монографія / за заг. ред. Ю.Г. Рубана. – К.: НІСД, 2009. – 655 с.
2. Економічна криза в Україні: виміри, ризики, перспективи / Я.А. Жаліло, О.С. Бабанін, Я.В. Белінська та ін.: за заг. ред. Я.А. Жаліла. – К.: НІСД, 2009. – 142 с.
3. Державна регіональна політика України: особливості та стратегічні пріоритети: монографія / за ред. З.С. Варналія. – К.: НІСД. – 2007. – 768 с.
4. Долішній М.І. Регіональна політика на рубежі ХХ-ХХІ століть: нові пріоритети / М.І. Долішній; НАН України. Ін-т регіональних досліджень. – К.: Наук. думка, 2006. – 512 с.
5. Черевко О.В. Стратегія соціально-економічного розвитку регіонів України: монографія / О.В. Черевко. – Черкаси: Брама-Україна, 2006. – 424 с.
6. Адамов Б.И. Реструктуризация хозяйственного комплекса региона и её влияние на развитие городов Донецкой области / Б.И. Адамов, В.А. Кавыршина // Менеджер. – 2002. – №6 (22). – С. 4-10.
7. Денисов Ю. Регіональний дискурс: сутність, еволюція, сучасні уявлення, перспективи розвитку / Ю. Денисов, Л. Савельєв, Л. Шевчук // Регіональна економіка. – 2003. – №1. – С. 179-185.
8. Тимарцев А.Ю. Старопромышленный регион как объект социально-экономического исследования / А.Ю. Тимарцев // Економічний вісник Донбасу. – 2008. – №4. – С. 81-87.
9. Чумаченко М. Нариси з економіки регіону / М. Чумаченко. – К.: Наук. думка, 1995. – 226 с.
10. Герасимчук З.В. Регіональна політика сталого розвитку: методологія формування, механізми реалізації: монографія / З.В. Герасимчук. – Луцьк: Надстр’я, 2001. – 528 с.
11. Реутов В.Е. Генезис теоретичних поглядів на регіон та регіональний розвиток / В.Е. Реутов, Н.З. Головченко // Економіка та держава. – 2010. – №3. – С. 17-22.
12. Семенов В.Ф. Регіональна економіка: навч. посіб. / В.Ф. Семенов. – К.: МП Леся, 2008. – 596 с.
13. Онищенко В.О. Створення моделі стану соціо-еколого-економічної системи регіону: теоретичні та методологічні аспекти / В.О. Онищенко // Актуальні проблеми економіки. – 2007. – №9. – С. 133-144.
14. Василенко В.Н. Архитектура регионального экономического прос¬транства / В.Н. Василенко. – Донецк: ООО «Юго-Восток, ЛТД», 2006. – 311 с.
15. Максимов В. Стимулирование эффективного использования экономического потенциала региона / В. Максимов // Академічний огляд. – 2001. – №2. – С. 37-40.
16. Панько М.В. Теоретичний зміст та характеристика структури економіки регіону / М.В. Панько // Економічний простір. – 2011. – №2 (48). – С. 53-60.
17. Швайка Л.А. Державне регулювання економіки / Л.А. Швайка. – К.: Знання, 2006. – 435 с.
18. Мельник Л.Г. Методология развития / Л.Г. Мельник. – Сумы: ИТД “Университетская книга”, 2005. – 602 с.
19. Богатирьов І.О. Ефективність розвитку підприємств / І.О. Богатирьов // Формування ринкових відносин в Україні: зб. наук. праць. – К.: НДЕІ, 2003. – Вип. 7-8(26-27). – С. 73-79.
20. Философский энциклопедический словарь / гл. редакция: Л.Ф. Ильичёв, П.Н. Федосеев, С.М. Ковалёв, В.Г. Панов. – М.: Сов. Энциклопедия, 1983. – 840 с.
21. Коротков Э.М. Концепция менеджмента / Э.М. Коротков. – М.: ДЕКА, 1997. – 304 с.
22. Чебанова О.П. Модель розвитку соціально-економічного потенціалу залізничного комплексу / О.П. Чебанова // Вісник економіки транспорту і промисловості. – 2011. – № 34. – С. 234-241.
23. Филиппов Ю.В. Основы развития местного хозяйства / Ю.В. Филиппов, Т.Г. Авдеева. – М.: Дело, 2000. – 346 с.
24. Торадо М.П. Экономическое развитие / М.П. Торадо; пер. с англ. – М.: ЮНИТИ, 1997. – 671 с.
25. Гальчинський А. Методологія складних систем / А. Гальчинський // Економіка України. – 2007. – № 8. – С. 4–18.
26. Піхняк Т.А. Сутність та типи економічного зростання / Т.А. Піхняк, І.С. Вінідіктова, Б.І. Кабаці // Науковий вісник НЛТУ України. – 2010. − Вип. 20.10. – С. 130-136.
27. Большой экономический словарь / под ред. А.Н. Азрилияна. – 2-е изд., доп. и перераб. – М.: Ин-т новой экономики, 1997. – 864 с.
28. Економічна енциклопедія / редкол.: С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Академія, 2000. – Т. 1. – 864 с.
29. Ягодка А. Перекосы региональной экономической политики государства / А. Ягодка, М. Дыба, С. Кондратюк // Экономика Украины. – 2004. – №8. – С. 28-35.
30. Будкін В. Інноваційна модель розвитку національних економік / В. Будкін // Економіка України. – 2010. – № 6. – С. 67-78.
31. Вахович І.М. Теоретичні засади ендогенно орієнтованого розвитку регіону / І.М. Вахович, М.С. Забедюк // Економічний простір. – 2010. – №40. – С. 63-69.
32. Федулова Л.І. Концептуальні засади державної регіональної промислової політики в умовах інноваційного розвитку / Л.І. Федулова // Стратегічні пріоритети. – 2008. – №1. – С. 112-119.
33. Возна Л.Ю. Основні суперечності та перспективи використання соціально-економічного потенціалу регіонів України / Л.Ю. Возна // Стратегічні пріоритети. – 2009. – №4. – С. 167-174.
34. Балабанов И.Т. Инновационный менеджмент / И.Т. Балабанов. – Спб.: Питер, 2001. – 304 с.

35. Про інноваційну діяльність: Закон України від 4.07.2002 р. №40-IV // Відомості Верховної Ради. – 2002. – №36. – Ст. 266.
36. Афанасьев Н.В. Анализ существующего понятийного аппарата теории инноватики / Н.В. Афанасьев, Р.А. Чемчикаленко // Економічний вісник НТУУ “КПІ”. – 2004. – №1. – С. 365-370.
37. Новокшонова Л.В. Мировое хозяйство / Л.В. Новокшонова, Ю.В. Трифонов. – М.: Юристъ, 2000. – 311 с.
38. Федулова Л. Інноваційний менеджмент в Україні: проблеми та шляхи формування / Л. Федулова // Економіст. – 2003. – №2. – С. 52-54.
39. Solow Robert M. Technical Change and Aggregate Production Function / Robert M. Solow // Review of Economics and Statistics. – 1957. – Vol. 39, №3. – P. 312-320.
40. Дагаев А. Новые модели экономического роста с эндогенным технологическим прогрессом / А. Дагаев // Мировая экономика и международные экономические отношения. – 2001. – №6. – С. 40-51.
41. Perez C. Technological change and opportunities for development as a moving target / C. Perez // UNCTAD Х. TD(X)/RT/1/9 20 December 1999 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.unctad.org/ en/docs/ux_tdxrt1d9.en.pdf.
42. Афанасьева Ю. Инновационное развитие: новая концепция монополии и конкуренции / Ю. Афанасьева // Мировая экономика и международные отношения. – 2005. – №2. – С. 31-34.
43. Амитан В.Н. Инновационное развитие Донецкого региона: состояние и перспективы / В.Н. Амитан, Ю.Н. Киклевич, Д.Е. Филатов. – Донецк: ООО «Юго-Восток, ЛТД», 2002. – 182 с.
44. Управління інноваціями в сучасній організації / під ред. В.А. Євтушевського. – К.: Нічлага, 2006. – 359 с.
45. Шовкун І.А. Моделі інноваційного розвитку: міжнародний досвід та уроки для України / І.А. Шовкун // Проблеми науки. – 2002. – №8. – С. 26-34.

46. Мартюшева Л. Інноваційний потенціал підприємства як об’єкт економічного дослідження / Л. Мартюшева, В. Калишенко // Фінанси України. – 2002. – №10. – С. 61-66.
47. Советский энциклопедический словарь / науч.-ред. совет: А.М. Прохоров (пред.). – М.: Сов. Энциклопедия, 1981. – 1600 с.
48. Економічна енциклопедія / редкол. ... С.В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Академія, 2002. – Т. 3. – 952 с.
49. Попович А.С. К вопросу о сущности и структуре инновационного потенциала / А.С. Попович, Т.М. Червинская // Международное инновационное развитие и инновационное сотрудничество: состояние, проблемы и перспективы: материалы І инновационного форума СНГ; Проблемы и перспективы инновационного развития экономики: материалы ІІ Междунар. науч.-практ. конф. – Москва-Киев-Симферополь-Алушта: ЦИПИН им. Г.М. Доброва НАН Украины, 2006. – С. 391-396.
50. Жиц Г.И. Инновационный потенциал / Г.И. Жиц. – Саратов: Саратовский гос. тех. ун-т, 1999. – 129 с.
51. Кокурин Д.И. Инновационная деятельность / Д.И. Кокурин. – М.: Экзамен, 2001. – 576 с.
52. Рынок: Бизнес. Коммерция. Экономика: толковый терминоло-гический словарь / сост. В.А. Калашников; под общ. ред. А.П. Дашкова. – 4-е изд., испр. и доп. – М.: Маркетинг, 1998. – 404 c.
53. Инновационный потенциал: современное состояние и перспективы развития: монография / В.Г. Матвейкин, С.И. Дворецкий, Л.В. Минько и др. – М.: Машиностроение-1, 2007. – 284 с.
54. Ілляшенко С.М. Управління інноваційним розвитком: проблеми, концепції, методи: навч. посіб. / С.М. Ілляшенко. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2003. – 581 с.
55. Захарченко В.И. Экономический механизм процесса нововведений: учеб. пособие / под ред. И.П. Продиуса. – Одесса: АОЗТ «ИРЗНиТ», 2005. – 449 с.
56. Миляева Л. Уточнение понятия инновационный потенциал, базирующееся на методике структурированных процедур / Л. Миляева, Д. Белоусов // Инновации. – 2008. – №12. – С. 100-102.
57. Гончаров В.Н. Характеристика инновационного потенциала предприятия в контексте стратегического управления / В.Н. Гончаров, Е.В. Иванова // Наукові праці Донецького національного технічного університету. Серія: економічна. – Донецьк: ДонНТУ, 2004. – Вип. 76. – С. 112-119.
58. Кравченко С.И. Исследование сущности инновационного потенциала / С.И. Кравченко, И.С. Кладченко // Наукові праці Донецького національного технічного університету. Серія: економічна. – Донецьк: ДонНТУ, 2007. – Вип. 68. – С. 88-96.
59. Тихонова С.А. Основные тенденции развития инновационной деятельности в субъектах Российской Федерации / С.А. Тихонова // От науки к бизнесу. Бизнес в развитии инновационной деятельности и инфраструктуры: материалы ІІ Междунар. форума (Санкт-Петербург, 14-16 мая, 2008 г.). – СПб.: Роза Мира, 2008. – С. 150-153.
60. Юрченко Є.Ю. Елементи регіонального інноваційного потенціалу / Є.Ю. Юрченко // Город, регион, государство: экономико-правовые проблемы хозяйствования: материалы VIII Междунар. науч.-практ. конф. (м. Донецьк, 18-19 листоп. 2010 р.). – Донецьк: Ноулідж, 2011. – С. 191-193.
61. Колодинський С. Інноваційний потенціал економічного розвитку / С. Колодинський // Економіст. – 2008. – №11. – С. 30-33.
62. Пожуєва Т.О. Інноваційна діяльність – основа ефективного підприємництва / Т.О. Пожуєва, О.М. Лебедєва // Вісник економічної науки України. – 2011. – №1. – С. 117-119.
63. Инновации и экономический рост / отв. ред. К. Микульский. – М.: Наука, 2002. – 377 с.
64. Дунаєва В.В. Інноваційний розвиток держави на основі використання досвіду провідних країн світу / В.В. Дунаєва [Електронний ресурс] // Управління інноваційними проектами та об’єктами інтелектуальної власності: зб. наук. праць. Серія: державне управління. – Донецьк: ДонДУУ, 2010. – Вип. 148, т. 11. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/znpdduu/du/2010_148/ 011.pdf.
65. Побірченко В.В. Національні інноваційні системи в глобальній економіці / В.В. Побірченко // Ученые записки Таврического национального университета имени В.И. Вернадского. Серия: экономика и управление. – 2011. – Т. 24 (63), № 1. – С. 155-163.
66. Яремко Л.А. «Нова економіка» та інноваційний розвиток / Л.А. Яремко // Маркетинг і менеджмент інновацій. – 2011. – № 3, т. 1. – С. 25-30.
67. Яремко Л.А. Регіональна інноваційна система / Л.А. Яремко // Регіональна економіка. – 2006. – №3. – С. 103-112.
68. Демченко В.В. Проблеми формування інституційного середовища інноваційного розвитку регіонів / В.В. Демченко // Регіональна економіка. – 2007. – №2. – С. 59-70.
69. Чуб Д.В. Регіональний рівень в побудові національної інноваційної системи / Д.В. Чуб // Вісник Хмельницького національного університету. – 2010. – № 3, т. 2. – С. 151-154.
70. Wiig H. An empirical study of the innovation system in Finnmark / H. Wiig. – Oslo: STEP Report, Studies in Technology, Innovation and Economic Policy, 1999. – 43 p.
71. Archibugi D. Innovation policy in a global economy / D. Archibugi, J. Howells, J. Mitchie. – Cambridge: Cambridge University Press, 1997. – 272 p.
72. Юрченко Є.Ю. Особливості використання інноваційного потенціалу території / Є.Ю. Юрченко // Проблеми формування нової економіки XXI століття: матеріали III Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Дніпропетровськ, 23-24 груд. 2010 р.). – Дніпропетровськ: Біла К.О., 2010. – Т. 3. – С. 83-88.
73. Шарко М. Модель формирования национальной инновационной системы Украины / М. Шарко // Экономика Украины. – 2005. – №8. – С. 25-30.
74. Мараховский А.А. Некоторые особенности взаимосвязей инновационных систем в Украине / А. А. Мараховский // БизнесИнформ. – 2009. – № 4 (1). – С. 76-80.
75. Чистякова Н.О. Региональная инновационная система: модель, структура, специфика / Н.О. Чистякова // Инновации. – 2007. – № 4 (102). – С. 55-58.
76. Павлиш Е.В. Інноваційна складова регіональної конкурентоспро-можності: монографія / Е.В. Павлиш; МОН України. ДВНЗ ДонНТУ. – Донецьк: МПП "ВІК", 2008 – 185 с.
77. Лапаев С.П. Стратегия формирования региональной инновационной системы / С.П. Лапаев // Вестник Оренбургского государственного университета. – 2010. – № 10 (116). – С. 83-90.
78. Чернова О.А. Содержание инновационных процессов в контексте регионального развития / О.А. Чернова // Вестник Томского государственного университета. – 2008. – № 316. – С. 155-160.
79. Проблемы регионального развития: 2007-2010 гг. / [В.А. Ильин, К.А. Гулин, М.Ф. Сычев и др.]; под ред. В.А. Ильина. – Вологда: ВНКЦ ЦЭМИ РАН, 2007. – 184 с.
80. Хайдуков Н.А. Итоги и перспективы развития инновационной деятельности в Вологодской области / Н.А. Хайдуков, Д.В. Гарматюк // Управление и экономика: опыт, традиции, инновации: материалы
науч.-практ. конф. (Вологда, 9-10 апр. 2010 г.). – Вологда: Легия. – 2010. – С. 47-53.
81. Карпунь І.Н. Структура і середовище національної інноваційної системи України / І.Н. Карпунь // Науковий вісник НЛТУ України. – 2010. − Вип. 20.14. – С. 193-200.
82. Никифоров А. Національна інноваційна система: вибір України / А. Никифоров // Економіст. – 2005. – №12. – С. 35-41.
83. Мау В. Политические и правовые факторы экономического роста в российских регионах / В. Мау, К. Янковский // Вопросы экономики. – 2001. – №11. – С. 17-33.
84. Persson T. Political Economics / T. Persson, G. Tabellini. // Explaining Economic Policy. – Cambridge Massachusetts: The MIT Press, 2000. – 533 p.
85. Аrоn J. Growth and Institutions: A Review of the Evidence / J. Аrоn // The World Bank Research Observer. – 2000. – V. 15, № 1. – P. 99-135.
86. Friedman D. Urbanization, Planning and national Development / D. Friedman. – Beverly Hills: Sage Publications, 1973. – 351 p.
87. Федулова Л.І. Напрями і механізми державної підтримки розвитку регіонів на інноваційній основі / Л.І. Федулова [Електронний ресурс] // Актуальні проблеми розвитку економіки регіону. – Івано-Франківськ: ВДВ ЦІТ Прикарпатського нац. ун-ту ім. Василя Стефаника, 2008. – Вип. ІV, т. 1. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_gum/aprer/ 2008_4_1/18.pdf.
88. Потенціал національної промисловості: цілі та механізми ефектив¬ного розвитку / [Ю.В. Кіндзерський, М.М. Якубовський, І.О. Галиця та ін.]; за ред. Ю.В. Кіндзерського; НАН України. Ін-т економіки та прогнозування. – К., 2009. – 928 с.
89. Третяк В.В. Світова практика забезпечення сталого розвитку регіонів як головна умова їх економічної безпеки / В.В. Третяк, Т.М. Гордієнко // Збірник наукових праць Луцького національного технічного ун-ту. Економічні науки. Серія: регіональна економіка. – 2010. – Вип. 7, ч. 5. Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/en_re/ 2010_7_5/16.pdf.
90. Костак З.Р. Вплив регіональної інноваційної політики на розвиток економіки регіону / З.Р. Костак // Науковий вісник НЛТУ України. – 2009. – Вип. 19.4. – С. 171-176.
91. Armstrong H. Regional Economics and Policy / H. Armstrong, J. Taylor. – Oxford: Wiley-Blackwell, 2000. – 437 p.
92. Кулічевський В.В. Формування умов здійснення інноваційних реформ в Україні / В.В. Кулічевський [Електронний ресурс] // Економічний вісник ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди». – 2001. – Вип. 17/1. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Evu/2011_17_1/Kulichevskii.pdf.
93. Шотік Т.М. Інноваційні інфраструктури країн світу / Т.М. Шотік // Вісник національного університету «Львівська політехніка». – 2010. – №669. – C. 327-334.
94. Головінов О.М. Базові функції венчурного капіталу в контексті розвитку інноваційної економіки / О.М. Головінов // Торгівля і ринок України: темат. зб. наук. пр.; голов. ред. О.О. Шубін. – Донецьк: ДонНУЕТ, 2011. – Вип. 31, т. 1. – С. 90-97.
95. Лебедева Л.В. Інноваційна політика США як приклад ефективного партнерства державного та корпоративного секторів економіки / Л.В. Лебедева [Електронний ресурс] // Економічні науки: зб. наук. праць – Чернівці: ПВНЗ «Буковинський університет», 2010. – Вип. 6. – Режим доступу: http://bukuniver.cv.ua/Applications/zbirnik/n6/34_InP.pdf.
96. Гринев Б.В. Инноватика / Б.В. Гринев, В.А. Гусев. – Харьков: Ин-т монокристаллов, 2004. – 452 с.
97. Гаман М.В. Державне управління інноваціями: Україна та зарубіжний досвід: монографія / М.В. Гаман. – К.: Вікторія, 2004. – 312 с.
98. Андрощук Г.О. Інноваційна політика Європейського Союзу / Г.О. Андрощук, Р.Є. Еннан // Наука та інновації. – 2009. – № 5, т. 5. – С. 85-97.
99. Яненкова І.Г. Організаційний ресурс інноваційної політики у контексті інституціонального розвитку / І.Г. Яненкова // Наукові праці
Донецького національного технічного університету. Серія: економічна. – Донецьк: ДонНТУ, 2009. – Вип. 37-3. – С. 77-81.
100. Національна інноваційна система України: проблеми і принципи побудови / І.П. Макаренко, П.М. Капка, О.Г. Рогожин, В.П. Кузьменко; за ред. І.П. Макаренка. – К.: Інститут проблем національної безпеки, 2007. – 520 с.
101. Цивилизационная структура современного мира. монография / под ред. Ю.Н. Пахомова, Ю.В. Павленко. – К.: Наук. думка, 2007. – Т.2: Макрохристианский мир в эпоху глобализации. – 692с.
102. Фірстова Є.О. Досвід Південної Кореї: економічне диво та світова економічна криза / Є.О. Фірстова // Управління розвитком. – 2010. – №13(89). – С. 36-38
103. Федулова Л.І. Тенденції розвитку інноваційної політики та її вплив на економічне зростання / Л.І. Федулова // Економіка і прогнозування. – 2001. – №2. – С. 63-81.
104. Васильєва Н.В. Китай: формування інноваційної системи розвитку держави / Н.В. Васильєва // Науковий вісник Академії муніципального управління. Серія: управління. – 2011. – К.: АМУ, 2011. – Вип. 2. – С. 82-87.
105. Андрианов В. Азиатские НИС: Как “седлают” НТР / В. Андрианов // Азия и Африка сегодня. – 1994. – № 5. – С. 30-34.
106. Іголкін І.В. Особливості формування національних інноваційних систем на засадах державно-приватного партнерства у країнах, що розвиваються / І.В. Іголкін // Науковий вісник: Фінанси, банки, інвестиції. – 2011. – №1. – С. 76-79.
107. Science and Engineering Indicators 2010 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nsf.gov/statistics/seind10/.
108. Матвієнко Л.М. Напрями підвищення ефективності використання інноваційного потенціалу регіону / Л.М. Матвієнко Р.О. Матвієнко // Науково-технічна інформація. – 2006. – №4. – С. 25-29.
109. Лапаев С.П. Система показателей инновационной конкуренто-способности региона / С.П. Лапаев // Вестник Оренбургского государственного университета. – 2009. – №8 (102) . – С. 63-67.
110. Москвина О.С. Инновационный потенциал как фактор устойчивого развития региона [Електронний ресурс] / О.С. Москвина // Экономические и социальные перемены в регионе: факты, тенденции, прогноз. – 2005. – Вып. 30. – Режим доступу : http://journal.vscc.ac.ru/php/jou/30/art30_02.php.
111. Амосенок Э.П. Интегральная оценка инновационного потенциала регионов России / Э.П. Амосенок, В.А. Баженов // Регион: экономика и социология. – 2006. – №2. – С. 134-136.

112. Макаренко В.О. Рейтингове управління економічною системою та його моделювання / В.О. Макаренко, Т.В. Кожемякіна // Економіка Криму. – 2010. – №1(30). – С. 107-113.
113. Стратегія економічного і соціального розвитку України (2004-
2015 роки) «Шляхом Європейської інтеграції» / авт. кол.: А.С. Гальчинський, В.М. Геєць та ін.; Нац. ін-т стратег. дослід., Ін-т екон. прогнозування НАН України, М-во економіки та з питань Європ. інтегр. України. – К.: ІВЦ Держкомстату України, 2004. – 416 с.
114. Любіч О.О. Теоретичні основи прийняття фінансових рішень на макрорівні: наук. вид. / О.О. Любіч. – К.: НДФІ, 2004. – 348 с.
115. Рейтинговое управление экономическими системами / О.И. Богатов, Ю.Г. Лысенко, В.Л. Петренко, В.Г. Скобелев. – Донецк: ООО «Юго-Восток, Лтд», 1999. – 110 с.
116. Вітлінський В.В. Аналіз, моделювання та управління економічним ризиком / В.В. Вітлінський, П.І. Верченко. – К.: КНЕУ, 2000. – 292 с.
117. Організаційно-методичні підходи до запровадження в НБУ системи оцінки стійкості фінансової системи: інф.-анал. матеріали / за ред. В.І. Міщенка, О.І. Кірєєва, М.М. Шаповалової. – К.: Центр наукових досліджень НБУ, 2005. – 97 с.
118. Прохорова В.В. Методичні основи побудови інтегральних та рейтингових оцінок економічних систем / В.В. Прохорова // Вісник економіки транспорту і промисловості. – 2009. – № 28. – С. 54-59.
119. Павлиш Е.В. Порівняльний аналіз інноваційного потенціалу регіонів України в статиці / Е.В. Павлиш, Є.Ю. Юрченко // Збірник наукових праць Донецького державного університету управління. Серія. економіка. – Донецьк: ДонДУУ, 2011. – Т. ХІІ, вип. 196. – С. 100-115.
120. Регіони України. 2010: стат. зб. / ред. О.Г. Осауленко; Держкомстат України. – К.: Держкомстат України, 2010. – Ч. 1. – 2010. – 368 с.
121. Регіони України. 2010: стат. зб. / ред. О.Г. Осауленко; Держкомстат України. – К.: Держкомстат України, 2010. – Ч. 2. – 2010. – 805 с.
122. Підготовка наукових кадрів у 2010 р.: стат. бюлетень. – К.: Держкомстат України, 2011. – 33 с.
123. Депозити інших фінансових корпорацій у розрізі регіонів, видів валют і строків погашення: статистична інформація Національного Банку України [Електронний ресурс]. – 2011. – Режим доступу: http://bank.gov.ua/Statist/Electronic%20bulletin/elbul_2009_xls_archiv.zip.
124. Кучко-Бадина В.А. Оценка эффективности использования основных ресурсов региона / В.А. Кучко-Бадина // Вісник Донецького національного університету. Серія В. Економіка і право. – 2010. – №1. – С. 140-143.
125. Хромов М.І. Сучасний стан та проблеми розвитку людського капіталу Донецької області / М.І. Хромов // Вісник Донецького університету, Сер. В: Економіка і право. – 2011. – Спецвип., т. 1. – С. 156-161.
126. Валовий регіональний продукт: оперативні дані Донецького обласного управління статистики [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.donetskstat.gov.ua/statinform/VRP.php.
127. Інноваційний розвиток Донецької області // Інвестиції та інноваційний розвиток. – 2008. – №2. – С. 41-42.
128. Жемчужна Л.А. Інституційні елементи інноваційної інфраструк-тури Донецького регіону / Л.А. Жемчужна // Економіка. Управління. Інновації [Електронне наукове фахове видання]. – 2010. – № 2(4). – С. 11-17. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/eui/2010_2/10zhlaidr.pdf.
129. Упровадження інновацій на промислових підприємствах: оперативні дані Донецького обласного управління статистики. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.donetskstat.gov.ua/ statinform/nauka_i_in2.php.
130. Плішка Т.П. Державне сприяння інноваційній активності підприємств України / Т.П. Плішка // Актуальні проблеми державного управління: зб. наук. праць; Одеський регіональний ін-т держ. управління НАДУ. – Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2010. – № 4. – С. 130-134.
131. Інноваційна діяльність промислових підприємств Донецької області у 2008 році. – Донецьк: Доноблстат, 2009. – 8 с.
132. Джерела фінансування інноваційної діяльності в Донецькій області: оперативні дані Донецького обласного управління статистики. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.donetskstat.gov.ua/ statinform/nauka_i_in8.php.
133. Статистичний щорічник України за 2009 рік / Держкомстат України; за ред. О.Г. Осауленка. – К.: ДП «Інформаційно-аналітичне агентство», 2010. – 567 с.
134. Статистичний збірник «Регіони України». 2009 / ред. О.Г. Осауленко; Держкомстат України. – К.: Держкомстат України, 2009. – 2009. – Ч. 2. – 758 с.
135. Статистичний збірник «Регіони України». 2009 / ред. О.Г. Осауленко; Держкомстат України. – К.: Держкомстат України, 2009. – 2009. – Ч. 1. – 369 с.
136. Полтерович В. Стратегии модернизации, институты и коалиции / В. Полтерович // Вопросы экономики. – 2008. – №4. – С. 4-24.
137. Лук’яненко Д.Г. Суперечності та асиметрії глоб