ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕЖИМУ СЕКРЕТНОСТІ В ОРГАНАХ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

КОСТЕНКО ІРИНА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 351.741 (477): 35.077

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
РЕЖИМУ СЕКРЕТНОСТІ В ОРГАНАХ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Спеціальність 12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук

Науковий керівник:
КОНСТАНТІНОВ Сергій Федорович
доктор юридичних наук, професор

Київ – 2012

ЗМІСТ

Перелік умовних скорочень....................................................................................... 3
Вступ............................................................................................................................ 4
РОЗДІЛ І Розвиток та існування правових режимів в органах внутрішніх справ
1.1. Історичний розвиток та становлення режиму секретності в органах внутрішніх справ…………………………….……………………………..…..…. 11
1.2. Поняття та характеристика правового режиму……………………….......... 23
1.3. Правовий режим державної таємниці в органах внутрішніх справ…......... 36
РОЗДІЛ ІІ Адміністративно-правове забезпечення режиму секретності в органах внутрішніх справ
2.1. Адміністративно-правове забезпечення режиму секретності в органах внутрішніх справ…………………………………………….................................. 54
2.2. Організаційне забезпечення режиму секретності в органах внутрішніх справ………………………………………………………………………….…..... 78
2.3. Взаємодія органів внутрішніх справ з іншими державними органами у забезпеченні режиму секретності в органах внутрішніх справ………............. 105
РОЗДІЛ ІІІ Напрями удосконалення режиму секретності в органах внутрішніх справ
3.1. Контроль за режимом секретності в органах внутрішніх справ…...…...... 125
3.2. Відповідальність працівників органів внутрішніх справ за порушення режиму секретності…………………………………………….......….….....…... 142
3.3 Міжнародний досвід забезпечення режиму секретності………………….. 163
Висновки……………………………………………………….….………........... 174
Список використаних джерел……………………………….….…………......... 183
Додатки.................................................................................................................... 200

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ДСТСЗI – Департамент спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації
ЗВДТ – Звід відомостей, що становлять державну таємницю України
ЗМІ – засоби масової інформації
ITC – інформаційно-телекомунікаційна система
КУпАП – Кодекс України про адміністративні правопорушення
КК України – Кримінальний кодекс України
КПК України – Кримінально-процесуальний кодекс України
МВС – Міністерство внутрішніх справ
ОВС – органи внутрішніх справ
ОРС – оперативно-розшукова справ
ПЕОМ – персональна електронно-обчислювальна машина
РНБО – Рада національної безпеки та оборони
РСО – режимно-секретний орган
СБ України– Служба безпеки України
ТЗІ – технічний захист інформації
ЦКК – Центральна контрольна комісія
ЦПК України – Цивільний процесуальний кодекс України
ЦРУ – Центральне розвідувальне управління Сполучених Штатів Америки
ФСБ – Федеральна служба безпеки Російської Федерації

Вступ

Актуальність теми. Забезпечення режиму секретності у діяльності правоохоронних органів в умовах сьогодення відіграє важливу роль, оскільки діяльність будь-якої держави містить напрями роботи, пов’язані з віднесенням інформації до державної таємниці, її засекречуванням та охороною з метою захисту життєво важливих інтересів України у сфері оборони, економіки, зовнішніх відносин, державної безпеки і охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці країни.
Дотримання режиму секретності в органах внутрішніх справ забезпечується через систему організаційних заходів. Стан діловодства в органах внутрішніх справ характеризується дотриманням законності і дисципліни, рівнем професійної підготовки працівників та наукової організації управлінської праці. Керівники органів внутрішніх справ, окремі працівники, які володіють інформацією професійного, оперативного, ділового, службового та іншого характеру, самостійно визначають режим доступу до обмеженої інформації, але не встановлюють для неї системи захисту та не забезпечують її належну конфіденційність. З огляду на це, виникає необхідність вжити заходів щодо вдосконалення нормативної бази у сфері забезпечення режиму секретності в системі МВС. Про це, зокрема, свідчать не лише численні публікації в засобах масової інформації, але й результати проведеного нами опитування оперативних працівників органів внутрішніх справ та громадян. Так, більш ніж 65 % респондентів вважає, необхідно удосконалити законодавство про державну таємницю; 54 % заявили, що варто прийняти нові державні стандарти у сфері захисту інформації з обмеженим доступом; 67 % переконані, що систему технічного захисту секретної інформації слід покращити.
Таким чином, актуальність дослідження проблем організаційно-правового забезпечення режиму секретності в органах внутрішніх справ України та пов’язаних із цим питань зумовлена, з одного боку, практичними проблемами: неналежний захист обмеженої в обігу інформації та інформаційних систем, а з іншого, – теоретичними проблемами, пов’язаними з удосконаленням методологічного забезпечення охорони державної таємниці.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до Концепції адміністративної реформи в Україні, затвердженої Указом Президента України від 22 липня 1998 р. №810/98, Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004-2009 рр., затверджених наказом МВС України від 5 липня 2004 р. №755 (п. 1.1 №20), Пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 рр., затверджених наказом МВС України від 29 липня 2010 р. № 347, Концепції державної програми профілактики правопорушень на період до 2015 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. №1911-р, Плану проведення науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ.
Теоретичною основою дисертації є праці вітчизняних та зарубіжних учених, присвячені досліджуваній проблемі. Загальнотеоретичним підґрунтям для дослідження організаційно-правового забезпечення режиму секретності в органах внутрішніх справ слугували праці таких учених-юристів, як: В. Авер’янов, О. Андрійко, В. Гриценко, В. Рушайло, Д. Бахрах, О. Бандурка, Ю. Битяк, І. Розанов, Р. Калюжний, С. Ківалов, Л. Коваль, С. Константінов, О. Копан С. Маклян, В. Малков, В. Плішкін, Ю. Тихомиров, С. Хазанов, О. Юнін, В. Шестак, Є. Шорін, М. Якимчук, О. Ярмиш.
Аналізу проблем у сфері охорони державної таємниці присвячені праці таких науковців, як: В. Макаренко, А. Марущак, Ю. Мірошник, І. Розанов, Ф. Попов, М. Павліченко, М. Благодатний.
Однак, не зменшуючи значення й актуальності робіт цих науковців, необхідно визнати, що на сьогодні практично відсутні комплексні дослідження проблем, пов’язаних з організаційно-правовим забезпеченням режиму секретності в органах внутрішніх справ України.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в аналізі проблем організаційно-правового забезпечення режиму секретності в органах внутрішніх справ та розробці на основі чинного законодавства України і практики пропозицій щодо його вдосконалення із зазначених питань.
Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:
 дослідити історичний розвиток та становлення режиму секретності в органах внутрішніх справ;
 визначити мету, сутність та особливості правого режиму в Україні;
 сформулювати поняття «правовий режим державної таємниці» та визначити його особливості;
 проаналізувати сутність адміністративно-правового забезпечення режиму секретності в органах внутрішніх справ;
 охарактеризувати організаційне забезпечення режиму секретності в органах внутрішніх справ;
 дослідити основні напрями взаємодії органів внутрішніх справ з іншими державними органами;
 сформулювати поняття «контроль за додержанням режиму таємності» та з’ясувати коло суб’єктів, які його здійснюють;
 визначити особливості відповідальності за порушення режиму секретності працівниками органів внутрішніх справ;
 проаналізувати міжнародний досвід у забезпеченні режиму секретності;
 окреслити проблеми, визначити напрями та перспективи удосконалення режиму секретності органів внутрішніх справ.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері забезпечення режиму секретності в органах внутрішніх справ.
Предмет дослідження складає організаційно-правове забезпечення режиму секретності в органах внутрішніх справ.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність загальнонаукових і спеціальних методів, зумовлених метою й особливостями досліджуваної проблематики.

Вихідним підґрунтям дослідження є діалектичний метод пізнання, відповідно до проблеми, що розглядається у дисертації. У дисертації використовувалися формально-логічний, історичний, порівняльно-правовий, структурно-функціональний, компаративний методи, логіко-семантичний, системний підхід та метод системного аналізу. Завдяки методу історичного аналізу розглянуто досліджувані правові явища в їх історичній динаміці. Порівняльно-правовий метод застосовувався під час дослідження співвідношення понять «правовий режим» та «правовий режим державної таємниці» (1.1, 1.2, 1.3).
За допомогою формально-логічного методу проаналізовано та поглиблено понятійно-термінологічний апарат, виявлено окремі складові механізму адміністративно-правового забезпечення режиму секретності в органах внутрішніх справ. Застосування елементу системного підходу та методу порівняння, абстрагування, аналізу і синтезу сприяло здійсненню організаційного забезпечення режиму секретності в системі МВС України, логіко-семантичного методу – розкриттю сутності взаємодії ОВС з іншими державними органами у забезпеченні режиму секретності в органах внутрішніх справ (2.1, 2.2, 2.3).
Використання методу системного аналізу дозволило визначити проблемні питання щодо стану захищеності режиму таємниці в системі МВС України та притягнення до відповідальності працівників ОВС за порушення режиму секретності. Структурно-функціональний метод було застосовано з метою внесення упорядкованості у розгляд управлінської діяльності органів, які забезпечують контроль за режимом секретності. Аналіз зарубіжного й міжнародного законодавства та досвіду галузевого управління зумовлює широке застосування компаративних методів (3.1, 3.2, 3.3).
Нормативною базою дослідження є Конституція, закони та інші нормативно-правові акти України щодо режиму доступу до інформації з певним адміністративно-правовим режимом; конвенції, угоди, державні програми, укази Президента України стосовно інформації; ухвали Уряду України з цих питань. У процесі підготовки дисертації, поряд з роботами з адміністративного права, автор використав праці вітчизняних і зарубіжних науковців з кримінального права, державного управління, філософії, соціології, а також спеціальну літературу, що стосується теми дисертаційного дослідження.
Емпіричною базою дослідження є публікації в періодичних виданнях, довідкова література та статистичні матеріали, а також матеріали анкетування 286 співробітників міліції та 200 громадян.
Наукова новизна одержаних результатів зумовлена тим, що у дисертація є комплексним новим дослідженням, в якому з урахуванням новітніх досягнень правової науки, досліджено проблемні питання організаційно-правового забезпечення режиму секретності в органах внутрішніх справ у різних сферах її використання та сформулювало авторське бачення шляхів їх вирішення.
У результаті проведеного дослідження сформульовано і обґрунтовано низку концептуальних положень, які відрізняються науковою новизною і мають важливе теоретичне та практичне значення:
уперше:
1. сформульовано авторське поняття «правовий режим державної таємниці», під яким пропонується розуміти особливий порядок правового регулювання діяльності суб’єктів правових відносин, врегульованих відповідно до вимог закону, з приводу обігу таємної інформації, реєстрації інформаційних ресурсів, що її містять, обмеження доступу до них, а також їх правового захисту;
2. визначено розуміння сутності адміністративно-правового забезпечення режиму секретності в органах внутрішніх справ, яка полягає у виконанні завдань і функцій для захисту та збереження таємної інформації;
3. запропоновано авторське визначення поняття «контроль за додержанням режиму таємності», яке розуміється як перевірка уповноваженими органами України забезпечення режиму таємності в системі МВС України для запобігання витоку секретної інформації, вживання заходів, спрямованих на попередження та припинення правопорушень у цій сфері.
дістало подальшого розвитку:
4. зміст, сутність та особливості правого режиму в Україні;
5. періодизація історичного розвитку та становлення режиму секретності в органах внутрішніх справ;
6. заходи відповідальності за порушення режиму секретності працівниками органів внутрішніх справ;
7. використання зарубіжного досвіду у сфері забезпеченні режиму секретності;
8. нормативно-правове регулювання суспільних відносин у сфері державної таємниці;
удосконалено:
9. організаційне забезпечення режиму секретності в органах внутрішніх справ;
10. розмежування кола суб’єктів, які здійснюють контроль за додержанням режиму секретності в органах внутрішніх справ, а саме: Служби безпеки України та режимно-секретні органи в системі МВС;
11. основні напрями взаємодії органів внутрішніх справ з іншими державними органами, зокрема зі СБ України та органами прокуратури.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що сформульовані у дисертації висновки можуть бути використані для подальших досліджень загальнотеоретичних питань щодо вдосконалення організаційно-правового забезпечення режиму секретності в органах внутрішніх справ (акт впровадження Національної академії внутрішніх справ). Окрім того, вони можуть бути враховані у законопроектній роботі, при розробці нових та вдосконаленні чинних нормативних актів, що регулюють відносини у сфері державної таємниці, зокрема Закону України «Про державну таємницю», «Про інформацію» та Кодексу України про адміністративні правопорушення (акт впровадження Національної академії внутрішніх справ). Результати дослідження можуть сприяти удосконалення навчального процесу при викладанні дисциплін «Адміністративне право», «Адміністративна діяльність» та «Режим секретності» (акт впровадження Національної академії внутрішніх справ). Також результати дослідження дослідження використовуються у практичній роботі (акт впровадження УМВС України в Кіровоградській області та Національної академії внутрішніх справ).
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри адміністративної діяльності Національної академії внутрішніх справ. Основні положення дослідження були оприлюднені на науково-практичних конференціях: «Взаємодія органів державної влади та місцевого самоврядування під час проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу» (Тернопіль, 25-26 листопада 2010 року), «Актуальні проблеми забезпечення громадської безпеки» (Кіровоград 2011), «Безпека дорожнього руху: правові та організаційні аспекти» (Донецьк, 15 жовтня 2010 р.).
Публікації. Основні теоретичні висновки, пропозиції і положення, сформульовані у дисертаційному дослідженні, відображені у п‘ятьох статтях, опублікованих у фахових виданнях, і тезах трьох виступів на науково-практичних конференціях.

Список літератури

ВИСНОВКИ
Результатом дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України, теоретичного осмислення низки наукових праць в різних галузях знань, є сформульовані автором висновки, пропозиції та рекомендації, які вирішують наукове завдання, спрямоване на удосконалення правового режиму у сфері забезпечення режиму секретності в системі МВС:
До основних висновків відносяться:
1. Система охорони державної таємниці в органах внутрішніх справ України формувалась на основі системи охорони державної таємниці колишнього СРСР. Після набуття незалежності перед Україною як суверенною державою постало питання вдосконалення норм законодавства, порядку та забезпечення охорони державної таємниці в Україні у правоохоронних органах, що зумовило розвиток нормативно-правової бази забезпечення державної таємниці в Україні.
2. Визначено правовий режим державної таємниці як особливий порядок правового регулювання у сфері діяльності суб'єктів правових відносин, який виражається, відповідно до вимог законодавства про таємну інформацію, в процесі її документуванні, реєстрації інформаційних ресурсів, що її містять, обмеженні доступу до них та їх правового захисту.
3. Особливістю правового режиму державної таємниці є запобігання витоку секретної інформації, створення умов для попередження злочинної та іншої протиправної діяльності у сфері охорони державної таємниці.
4. Визначено мету, сутність правого режиму в Україні. Правовий режим має визначену мету правового регулювання, яка визначає напрям регулювання, характер і побудову правового режиму. Окрім того, важливу роль у встановленні конкретного правового режиму відіграють принципи доцільності та справедливості, відповідно до яких встановлено режим. Охарактеризовано елементи, класифікацію, структуру та ознаки правових режимів.
5. Наведено класифікацію та досліджено основні заходи режиму таємності, які розроблені з урахуванням характеру носіїв секретної інформації та дій осіб. Метою заходів державної таємниці є усунення протиправних дій, причин і умов, які призводять до витоку і поширення обмеженої інформації, а також, ліквідація проявів протиправного доступу до таємної інформації.
6. Проаналізовано призначення правового режиму секретності в системі МВС. Схарактеризовано основні елементи, принципи, методи, ознаки правового режиму державної таємниці та визначено цілі правового режиму таємності.
7. Відзначимо, що ці відносини характеризуються наявністю публічних владних засад. Диференційною ознакою є те, що однією зі сторін завжди виступає уповноважений орган державної влади, який може застосувати примус стосовно іншої особи, оскільки наділений державно-владними повноваженнями.
8. Встановлено сутність адміністративно-правового забезпечення режиму секретності в ОВС, що регулює питання забезпечення режиму таємності в органах внутрішніх справ. Правову основу у сфері охорони державної таємниці становить система правових норм, за допомогою яких держава організовує забезпечення охорони секретної інформації, визначає її суб’єктів, параметри і компетенцію їхньої діяльності. Проаналізовано основні заходи, які забезпечують функціонування адміністративно-правового режиму державної таємниці і створюють належні умови для функціонування режиму секретності. Відзначено, що діяльність ОВС України у сфері державної таємниці полягає у виконанні завдань і функцій для захисту та збереження таємної інформації. Детально розглянуто процедуру надання дозволу та допуску до державної таємниці в системі МВС України. Визначено загальні і спеціальні обов'язки різних категорій співробітників органів внутрішніх справ, що допускаються до таємних робіт і документів стосовно режиму таємності, тверде знання і неухильне дотримання яких є основою належного забезпечення режиму таємності і конспірації в діяльності органів внутрішніх справ, що, у свою чергу, значною мірою сприяє успішному вирішенню покладених на них завдань.
9. Організаційно-правове забезпечення режиму таємності в органах внутрішніх справ передбачає встановлення єдиних вимогів до виготовлення, користування, збереження, передавання та транспортування таємної кореспонденції. Діловодство в органах внутрішніх справ України поділяється на нетаємне і таємне залежно від характеру інформації. Проаналізовано процес реєстрації вхідних та вихідних секретних документів, що циркулюють в органах внутрішніх справ, та основні вимоги, які висуваються до режимних приміщень. Схарактеризовано основні елементи знищення таємних документів і зауважено, що одним із практичних способів забезпечення охорони державної таємниці є організація на режимних об'єктах пропускного режиму. Визначено основні організаційні заходи, що здійснюються в органах внутрішніх справ з метою забезпечення охорони державної таємниці. Досліджено питання про проведення службових розслідувань за фактами втрати секретних документів.
10. Досліджено функціональні обов’язки режимно-секретних органів у системі МВС України. Визначено, що основним завданням режимно-секретної частини органів внутрішніх справ України є виявлення та усунення каналів витоку секретної інформації у процесі діяльності органів внутрішніх справ України.
11. Досліджено основні напрями взаємодії органів внутрішніх справ з іншими державним органами. Взаємодія МВС України з державними органами полягає в координації дій щодо усунення недоліків у сфері охорони державної таємниці та вжиття відповідних заходів реагування. Взаємодія органів внутрішніх справ з органами служби безпеки та іншими учасниками правоохоронної, у тому числі контрольної діяльності,має такі особливості:
по-перше, вона має суспільно корисний характер, оскільки спрямована на досягнення позитивних результатів у захисті режиму секретності;
по-друге, вона спрямована вирішення проблем, що становлять спільний інтерес для учасників взаємодії, а не на задоволення вузько корпоративних інтересів;
по-третє, така взаємодія може мати як двосторонній, так і багатосторонній характер. Відповідно, між її учасниками виникають як двосторонні, так і багатосторонні правовідносини;
по-четверте, ці правовідносини можуть мати як процесуальний, так і управлінський характер.
Органи прокуратури взаємодіють з ОВС з метою забезпечення режиму секретності під час здійснення оперативно-розшукової діяльності. Відповідно до правової основи режиму таємності та головною метою являється законність здійснення оперативно-розшукової діяльності з моменту на заведення оперативно-розшукової справи, законність її заведення та продовження строків ведення справи, на проведення оперативно-технічних заходів, які тимчасово обмежують права й свободи людини. Визначає можливість і необхідність встановлення істини для забезпечення законності, законодавець зобов'язує органи дізнання, слідства, суду й прокуратури встановлювати істину під час розслідування правопорушень і розгляду справ. Нагляд прокуратури за виконанням законів органами внутрішніх справ являє собою одну з істотних гарантій швидкого розкриття правопорушення.
Контроль за додержання державної таємниці – це перевірка уповноваженими органами України, за станом охорони режиму таємності в системі МВС України для запобігання витоку секретної інформації, вживання заходів, спрямованих на попередження та припинення правопорушень у цій сфері.
Визначено періодичність контрольних заходів коло суб’єктів, які здійснюють контроль за додержанням режиму секретності в органах внутрішніх справ, наділених правом здійснювати контроль, і чітка організація їх діяльності. Різноманітність форм і методів, які використовуються для контролю за станом режиму таємності, дозволятимуть належним чином забезпечити збереження державної і службової таємниці в системі МВС України. Контроль в органах внутрішніх справ у сфері охорони державної таємниці реалізується органами СБ України та режимно-секретними органами за допомогою сукупності методів, обумовлених характером державно-правових відносин між суб’єктами і об’єктами контролю.
12. Порушення режиму секретності працівниками, ОВС наступає у разі порушення законодавства про державну таємницю. Суспільна шкідливість такого порушення полягає в тому, що створюється можливість витоку інформації, яка може становить загрозу громадській безпеці, державі, суспільству чи окремим громадянам. Визначено суб’єкти, об’єкти та сторони зміст правопорушень.
13. Проаналізовано міжнародний досвід у забезпеченні режиму секретності, що регламентується Угодою, розробленою Економічною радою СНД, яка передбачає формування систем електронного повідомлення на основі міжнародних стандартів ООН ЕДІФАКТ, захист інформаційних ресурсів по узгоджених сферах діяльності, здійснення взаємодії по вдосконаленню системи інформаційної безпеки держав – учасників Угоди, розробка спільних принципів і механізмів доступу до інформаційних ресурсів. Міжнародним законодавством регламентується порядок обміну конфіденційною інформацією в управлінській сфері. Основні принципи такого обміну були сформульовані в 1978 році Радою Європи в Конвенції № 100 “Про отримання за кордоном інформації і свідоцтв з адміністративних питань”. Конвенція координує діяльність з міжнародного інформаційного обміну з адміністративних питань, що має статус відділу міністерства або іншої офіційної установи. Відповідно до конвенції забезпечується конфіденційність відомостей, одержаних стороною, якщо вони мають таку властивість, і відмова в наданні інформації, якщо її розкриття є небажаним. Основною метою цього документа, визначено в його преамбулі,є спрощення системи отримання інформації з управлінських питань. Конвенція не регулює відносини з отримання інформації в кримінальній і фінансовій сфері, проте не перешкоджає поширенню її положень і на ці правовідносини, якщо він ініціюється учасником Конвенції відносно інформації, якщо він володіє. Визначено, що в Україні захист державної таємниці потребує удосконалення з метою забезпечення відповідних умов її функціонування щодо охорони державної таємниці, захисту інформації з обмеженим доступом, а також сприяння закриттю можливих каналів витоку секретних відомостей, запобіганню втрати матеріальних носіїв секретної інформації. Аналіз законодавства, яке регламентує технічний захист відомостей, що становлять державну таємницю, свідчить, що неузгодженими залишаються деякі норми, що регламентують порядок створення підрозділів і служб технічного захисту інформації.
14. З метою посилення охорони режиму секретності необхідно:
- внести зміни і доповнення до ст. 212-2 КупАП за порушення законодавства про державну таємницю посадовими особами, органам виконавчої влади України щодо документування та процесуального оформлення порушень законодавства про державну таємницю;
- покращити систему технічного захисту секретної інформації, яка б відповідала сучасній інформаційній безпеці, а також спеціальні умови роботи працівників режимно-секретної частини для забезпечення державної таємниці;
- розробити Положення “Про охорони і захисту інформації в комп’ютерних системах”, в якому передбачити:
1) чітке нормативне закріплення порядку проведення робіт і надання послуг заінтересованим особам у сфері інформаційної безпеки;
2) нормативно-правову базу інформаційних відносин у суспільстві, чітка регламентація механізмів забезпечення прав громадян, що пов’язані з державною таємницею;
3) забезпечення захисту інформації від неправомірного доступу до інформації з обмеженим доступом;
4) засоби протидії у разі доступу до цієї системи;
5) забезпечення захисту від знищення, модифікування, блокування, копіювання, надання, поширення, а також від інших неправомірних дій щодо такої інформації;
6) реалізацію прав на доступ до інформації з урахуванням правового режиму доступу;
7) відповідальність за збереження інформації, її засекречування, персоніфікацію;
- розробити Інструкцію “Про порядок доставки секретної інформації, в якій доцільно було б передбачити порядок щодо супроводження працівниками ДАІ транспортування таємної документації”.
- внести зміни і доповнення до Закону України „Про державну таємницю”, а саме: необхідно охорону державної таємниці представити у сферах діяльності, яка спрямовувалась на захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного та оборони України, законних інтересів держави і прав громадян під час оперативно-розшукової діяльності, запобігання, виявлення, припинення та розкриття злочинів проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління й економіки, інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу національній безпеці України.
- внести зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 02.10.2003 №1561-12, якою закріплено „Порядок організації забезпечення режиму секретності в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах, організаціях”, які б передбачали визначення конкретних завдань, заходів, методів та засобів для подолання й усунення загрози для державної безпеки.
- розробити Інструкцію про порядок забезпечення режиму секретності в усіх сферах управління, в якій чітко визначити дії, способи, методи забезпечення державної таємниці в України. Інструкція повинна містить:
1) порядок засекречування інформації, що становить державну таємницю;
2) порядок забезпечення строків засекречування інформації;
3) порядок встановлення ступеня секретності відомостей, що містяться в роботах, документах і виробах;
4) порядок чіткої нормативної регламентації діяльності, пов'язаної з державною таємницею;
5) порядок допуску співробітників ОВС до державної таємниці та іншої інформації обмеженого поширення;
6) порядок обмеження доступу до державних секретів осіб, які не мають відповідної форми допуску;
7) порядок доступу співробітників до робіт та документів, які містять закриту інформацію;
8) порядок виконання посадовими особами своїх функціональних обов'язків щодо збереження державних і службових таємниць з дотримання режиму секретності;
9) порядок забезпечення секретності при проведенні оперативно-розшукової діяльності;
10) порядок забезпечення прихованості і раптовості, внаслідок чого зростає ефективність проведених оперативно-розшукових та інших заходів, які здійснюються органами внутрішніх справ під час виконання покладених на них завдань;
11) порядок зберігання таємних документів у приміщеннях, які належать до категорії таємних;
12) порядок основних правил складання та оформлення таємних документів;
13) порядок забезпечення секретності під час веденні секретного діловодства;
14) порядок знищення таємних документів;
15) порядок зберігання секретних документів у сейфах та металевих шафах;
16) порядок забезпечення режиму таємності в навчальних закладах системи МВС України;
17) порядок забезпечення секретності за умов використання технічних засобів, передачі, обробці та зберіганні інформації закритого характеру;
18) порядок попередження витоку або втрати таємної інформації;
19) порядок здійснення державного і відомчого контролю за дотриманням встановленого порядку збереження і використання державних таємниць;
20) порядок притягнення до відповідальності за порушення режиму таємності.
- прийняти нові державні стандарти у сфері захисту інформації з обмеженим доступом, які регламентували б такі явища, як життєвий цикл інформаційних систем, ефективність системи охорони і захисту інформації, а також містили чіткий перелік критерій оцінки рівня безпеки інформації в інформаційній системі. З огляду на досвід країн із розвиненою демократією, в яких охорона державної таємниці відповідає інтересам не лише держави, суспільства, а й конкретної особи, нагальною є потреба у закріпленні у вітчизняному законодавстві норм щодо забезпечення досягнення балансу інтересів громадян.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Постанова Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року № 1545-12 “Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР”.
2. Протокольне рішення Кабінету Міністрів України від 13 квітня 1992 року №5 “Про захист таємної та службової інформації”.
3. Постанова Кабінету Міністрів України від 22 травня 1996 року №558 “Про затвердження Інструкції про порядок охорони державної таємниці, а також іншої інформації з обмеженим доступом, що є власністю держави, під час прийому іноземних делегацій, груп та окремих іноземців і проведення роботи з ними”.
4. Указ Президента України від 1 грудня 1992 року №593 “Про створення Державної служби з технічного захисту інформації”.
5. Постанова Кабінету Міністрів України від 4 травня 1993 року №327 "Про утворення Державного комітету України з питань державних секретів”.
6. Постанова Кабінету Міністрів України від 16 червня 1993 року №458 “Питання Державного комітету з питань державних секретів”.
7. Указ Президента України від 26 липня 1996 року №596/96 “Про зміни в системі центральних органів виконавчої влади України”.
8. Закон України “Про захист інформації в автоматизованих системах”// Відомості Верховної Ради. – К., 1994. – №31. – Ст. 386.
9. Затверджено наказом Державного комітету України з питань державних секретів від 31 липня 1995 року №47 і зареєстрований в Міністерстві юстиції України 3 серпня 1995 року за №278/814 “Звід відомостей, що становлять державну таємницю”.
10. Указ Президента України від 13 березня 1999 року №250/99 “Про зміни в системі центральних органів виконавчої влади України” // Офіц. вісн. України. – К., 1999. – №11. – Ст. 13.
11. Закон України “Про Службу безпеки України” // Відомості Верховної Ради. – К., 1992. – №27. – Ст. 382.
12. Закон України “Про прокуратуру” // Відомості Верховної Ради. – К., 1991. – №53. – Ст. 793.
13. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року із змінами, внесеними згідно із Законом від 8 грудня 2004 року №2222-IV // Відомості Верховної Ради. – К., 2005. – № 2. – Ст. 44.
14. Закон України “Про державну таємницю” // Відомості Верховної Ради – К., – 1994. – №16. – Ст. 14.
15. Андрійко О. Ф. Контроль, як функція державного управління: зміст, види та правове регулювання // Державне управління: теорія і практика. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – С. 221-231.
16. Закон України “Про судоустрій України” // Відомості Верховної Ради. – К., 2002. – № 27-28. – Ст. 180.
17. Закон України “Про Раду національної безпеки і оборони України” // Відомості Верховної Ради. – К., 1998. – №35. – Ст. 237
18. Большой энциклопедический словарь - М.; СПб., 1998.- С. 1005. Словарь иностранных слов. – М., 1983.- С. 423.
19. Словник української мови: В ІІ т. – К. : Наукова думка, 1979.-т.10.-658 с.
20. Бахрах Д.Н. Административное право. – М., 2000. – С. 13.
21. Рушайло В.Б. Административно-правовые режимы : – М. : Щит-М, 2000. – 264 с.
22. Маклян С.С. Административно-правовые режимы в теории административного права и практике государственного управления правоохоронной деятельностью / С.С. Маклян. – М.: Юнита-Дана, 2002. – 214 с.
23. Спаський А.С. Правовідносини за участю ОВС у надзвичайних ситуаціях: Теоретико-правовий аспект: дис. кандидата юрид. наук: 12.00.01// А.С. Спаський. – Х. ХНУВС, 2007. – 287 с.
24. Бляхман Б.Я. Правовой режим в системе регулирования социальных отношений / Б.Я. Бляхман. – Кемерово: Кузбассвузизд, 1999. – 172 с.
25. Алексеев С.С. Общее дозволения и общие запреты в советском праве / С.С. Алексеев. – М.: Юрид.лит., 1989. – 288 с.
26. Шамсумова Э.Ф. Правовые режимы (теоретический аспект): дис. кандидата юрид. Наук: 12.00.01 / Украинский юридический институт МВД России. – Екатеренбург, 2001. – 213 с.
27. Рушайло В.Б. Административно-правовые режимы / В.Б. Рушайло. – М.: Щит-М, 2000. – 264 с.
28. Исаков В.В. Механизм правового регулирования и правовые режимы / Проблемы теории государства и права. – с. 11
29. Долгопалов А.А. Теоретические основы административно правовых режимов оборота оружия и взрывчатых веществ в РФ / А.А. Долгопалов. – М.: ВНИИМВД РФ, 2006. – 64 с.
30. Бахрах Д.Н. Административное право России 6 Учебник для вузов / Д.Н. Бахрах. – М.: Издательство НОРМА, 2002. – 640 с.
31. Жилинкова И.В. Правовой режим имущества членов семьи / И.В. Жилинкова. – Х.: «Ксилон», 2000. – 398 с.
32. Ківалов С.В. Спеціальні адміністративні режими: сутність та правове регулювання / Наукові праці ОНЮА. – Т.1. – Одеса: Юридична література, 2002. – 328 с., с. 159-170
33. Хазанов С.Д. Інститут адміністративно-правових режимів в системі адміністративного права // Інститути адміністративного права Росії / С.Д. Хазанов. – М., ИГПРАН, 1999. – 264 с. – с. 80-84.
34. Советсткон исправительно-трудовое право / Беляев Н.А., Бойцов А.Н., Водяников Д.П. и др.; Под ред. Н.А. Беляева, В.С. Прохорова. – Л.: Изд-во Ленинградского университета, 1989. – 296 с.
35. Янгол Н.Г. Чрезвычайное законодательство и исключительные правовые режимы: Курс лекций / ГУАП. СПб., 2006. – 208 с.
36. Щерба С.П. Чрезвычайный правовой режим в России и за рубежом / Под ред. С.П. Щербы. – М.: «Юрлитинформ», 2006. – 192 с.
37. Матузов Н.И., Малько А.В. Теория государства и права: Курс лекций // Под ред. Н.И. Матузова, А.В. Малько. – 2-ое изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2001. – 776 с.
38. Тихомиров Ю.А. Курс адміністративного права и процесса – Ю. Юринфорицентр.-1998-792 с.
39. Адміністративне право України – Харків, 2000. - С. 245.
40. Матузов Н.И., Малько А.В. Правовые режимы: вопросы теории и практики // Правоведение. - 1996. - № 1. – С. 17, 18.
41. Административно-правовые режимы в теории административного права и практике государственного управления правоохранительной деятельностью // С.С. Маилян. – М.: Юнита Дана, 2002. – 214 с.
42. Ожегов С.И. Словарь русского языка: Ок.57000 слов // Под ред. Чл.-корр. АН СССР Н.Ю.Шведовой. – 18-е. изд. стереотипное. – М.:Рус.яз., 1987 – 797с. с.586
43. Скакун О.Ф. Теория государства и права: Ученик / О.Ф. Скакун. – Х.: Консум, 2000. – 704 с.
44. Кубко Є.Б. Теоретико-методологічні проблеми визначення предмета адміністративного права // Адміністративне право: сучасний стан і напрями реформування: Матер. другої наук.-теор. конф. 26-27 трав. 2000р. - Суми, 2000.- С. 14-16.
45. Алехин А.П., Кармолицкий А.А., Козлов Ю.М. Административное право Российской Федерации - М., 1996. - С. 406.
46. Бандурка А.М., Тищенко Н.М. Административный процесс. Учебник – Х.: НУВД, 2001. – 353 с.
47. Костенко І.В. Адміністративно-правовий режим секретності та шляхи його удосконалення / Костенко І.В. // Митна справа науково-аналітичний журнал – 2010 – 6’2010 частина 2 – С. 259-261.
48. Закон України “Про інформацію” від 06.04.2000 року № 1642-ІІІ
49. Розанов И.С. Административно - правовые режимы по законодательству РФ, их назначение и структура // Государство и право. 1996. № 9. С.80.
50. Фатьянов А.А. Тайна как социальное и правовое явление. Ее виды // Государство и право – 1998 -№6. – с. 5-14.
51. Л. Марченко Інформаційна безпека України. – К., 2004.
52. В. Ліпкан Національна і міжнародна безпека. – К., 2006.
53. Костенко І.В. Правові аспекти охорони державної таємниці в Україні / Костенко І.В. // Південноукраїнський правничий часопис. – 2012. – № 2. – С. 59–64.
54. Затверджено Постановою КМУ від 29 листопада 2001 р. N1601 Положення “Про порядок надання, переоформлення та скасування громадянам допуску до державної таємниці”– К., 2001.
55. Мірошник Ю. державна таємниця як складова забезпечення національної безпеки // Право України. – Київ, 2004. - № 9.
56. Благодатний А.М. Деякі проблеми адміністративної відповідальності за порушення законодавства про державну таємницю / Збірник наукових праць. – Київ, 2002. – №16.
57. Благодатний А.М. Адміністративна відповідальності за порушення законодавства про державну таємницю. Дис. канд. юрид. наук. – М., 2006. – С. 14.
58. Наказ Служби безпеки України 12.08.2005 N440 “Про затвердження Зводу відомостей, що становлять державну таємницю” – К., 2005 N53 Ст.11.
59. Советское административное право // Бахрах Д.Н., Бодян Е.В., Здир Я.Н., Манохин В.М., Новоселов В.И. и др./ Под. ред. В.М. Манохина/- М.: Юридическая література, 1977- с. 544.
60. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 4 серпня 1995 р. N609 Положення “Про режимно-секретні органи в міністерствах, відомствах, Уряді Автономної Республіки Крим, місцевих органах державної виконавчої влади, виконкомах Рад, на підприємствах, в установах і організаціях” – К., 1995. –Ст. 13
61. Костенко І.В. Порядок організації забезпечення державної таємниці в органах внутрішніх справ під час проведення в Україні фінальної частини чемпіонату ЄВРО-2012 / Костенко І.В. // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції – Київ НАВС 2010 – 122с.
62. Новий тлумачний словник української мови: У 3–х т. – 2 вид. – Т. 1. – К.: Аконіт, 2003. – 926 с.
63. Ермаков К.К. Взаимодействие и координация в органах внутренних дел. Лекция. – М.: Академия МВД СССР 1971. С.24
64. Аксенов А.А. Организация взаимодействие в органах внутренних дел как функция управления: автореф. дис. к.ю.н.: 12.00.02 / М.: Академия МВД СССР 1971. С.24
65. Керженцев П.М. Принципы организации. Избранные произведения. – М.: Экономика, 1968. – 339 с.
66. Мангутов И.С., Уманский Л.И. Организатор и организаторская деятельность. – Л.: ЛГУ, 1975. – 185 с.
67. Научная организация управления в аппаратах милиции /Под ред. Ю.М. Козлова. – М.: Юрид. лит., 1975. – 243 с.
68. Юридична енциклопедія: У 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (відп. ред.) та ін К.: Вид-во “Українська енциклопедія” імені М. П. Бажана, 1998. – Т. 1: А-Г. − 672 с.
69. Словник іншомовних слів / За ред. акад. АН УРСР О.С. Мельничука. – 2-е вид. вип р. і допов. – К.: Укр. Рад. енцикл., 1985. – 966 с.
70. Новий тлумачний словник української мови: У 4 т. / Укл. В. Яременко, О. Сліпушко. – К.: Вид-во “Аконіт”, 1999. – Т. 2. – 912 с.
71. Горшенёв В.М., Шахов И.Б. Контроль как правовая форма деятельности. – М.: Юрид. лит., 1987. – 176 с.
72. Плішкін В.М. Теорія управління органами внутрішніх справ: Підручник / За ред. канд. юрид. наук Ю.Ф. Кравченка – К.: Нац. акад. внутр. справ України, 1999. – 978 с. (внести в 3 розділ до внось)
73. Адміністративне право України: Підручник для юрид. вузів і фак. / Ю.П. Битяк, В.В. Богуцький, В.М. Гаращук та ін. / За ред. Ю.П. Битяка– Х.: Право, 2000. – 520 с.
74. Шорина Е.В. Контроль за деятельностью органов государственного управления в СССР. – М.: Юрид. лит., 1981. – С. 43.
75. Костенко І.В. Режим таємності в органах внутрішніх справ України при здійсненні оперативно – розшукової діяльності / Костенко І.В. // Луганський державний університет внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренко – Луганськ 2011 частина 4.
76. Философский словарь / Под ред. И. Т. Фролова. – 5-е. изд. – М.: Политиздат, 1987. – С. 497.
77. Адміністративне право (Загальна частина) / Ю.П. Битяк, В.В. Зуй. – Х.: Нац. ю р. акад. України, 1996. – 158 с.
78. Якимчук М. К. Проблеми управління в органах прокуратури України: теорія і практика. – К.: Ін-т держ. і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. – 440 с.
79. Теория управления у сфере правоохранительной деятельности / Под ред. В.Д. Малкова.- М.: Академия МВД СССР, 1990. – 321 с.
80. Кобзаренко В.А. Основные вопросы государственного управления. – М.: Юрист, 1997. – 619 с.
81. Андрійко О. Ф. Організаційно-правові проблеми державного контролю у сфері виконавчої влади: Дис. д-ра юрид. наук.: 12.00.07. – К., 1999. – 390 с.
82. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: Курс лекций. – М.: Юрист, 1997. – 458 с.
83. Потеря секретов в Казахстане и на гавайском пляже // Независимое военное обозрение. – 2002. – № 24. – С. 7.
84. В ФБР подворовывают // Независимое военное обозрение. – 2001. – № 36. – С. 7.
85. Закон від 21 вересня 1999 p. № 1080/XIV “Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо встановлення відповідальності за порушення законодавства про державну таємницю” // Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 49. — Ст. 429.
86. Адміністративне право України. Академічний курс: Підручник: У двох томах: Том. 1. Загальна частина // Ред. колегія: В.Б. Авер’янов (голова). – К.: Видавництво “Юридична думка”, 2004. – 584 с.
87. Коваль Л. Адміністративне право України: Курс лекцій (Загальна частина). – К.: Основи, 1994. – 154 с.
88. Правознавство: Підручник / Демський С.Е., Ковальський В.С., Колодій А.М. (керівник авт. кол.) та інші / За ред. В.В. Копейчикова. – К.: Юрінком Інтер, 2002, – 736 с.
89. Адміністративне право України: Підручник / Ю.П. Битяк, В.М. Паращук, О.В. Дьяченко та ін. / За ред. Ю.П. Битяка. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 544 с.
90. Колпаков В.К. Адміністративно-деліктний правовий феномен. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 528 с
91. Административное право Украины: Учебник / Под общей ред. С.В. Кивалова. – Харьков: Одиссей, 2004. – 880 с.
92. Административное право: Учебник / Под. ред. Ю.М. Козлова, Л.Л. Попова. – М.: Юристъ, 1999. – 728 с.
93. Гончарук С.Т. Адміністративна відповідальність за законодавством України. Адміністративно-юрисдикційні повноваження органів внутрішніх справ: Навчальний посібник / Українська академія внутрішніх справ. – К.: Київська нотна фабрика, 1995. – 78
94. Битяк Ю.П., Зуй В.В. Адміністративне право України: Конспект лекцій. – Харків: НЮАУ ім. Я. Мудрого, 1996. – 160 с.
95. Костенко І.В. Проблеми притягнення до відповідальності за порушення режиму секретності працівників ОВС України / Костенко І.В.// Матеріали науково-практичної конференції – Кіровоград ХНУВС 2011. – 28 с.
96. Забарний Г.Г., Калюжний Р.А., Шкарупа В.К. Адміністративне право України: Навчальний посібник. – К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2003. – 212 с.
97. Гончарук С.Т. Адміністративна відповідальність за законодавством України. — К., 1995; Колпаков В.К. Вказ. праця. — С. 283
98. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 752 с.
99. Кримінальний кодекс України // www.liga.kiev.ua. 2.
100. Кримінальне право. Особлива части-на: Підручник / Александров Ю. В., Антипов В. І., Володько М. В. та ін. К., 1999.
101. Ответственность за государственные преступления. Часть вторая: Иные государственные преступления / Богатиков Д.И., Бушуев И.А., Иванов Н.М. и др. / Общ. ред. В.И. Курляндского, М.П. Карпушина. – М.: Юрид. лит., 1965. – 292 с.
102. Кормич Б.А. Організаційно-правові засади політики інформаційної безпеки України: Монографія. – Одеса: Юридична література, 2003. – 472 с.
103. Тихомиров Ю.А. Курс сравнительного правоведения. – М.: НОРМА, 1996. – 432 с.
104. Бантишев О.Ф. Як довести, що ти не шпигун ? // Політика і час. – 1994. – №8. – С. 24–28.
105. Жеплинский А., Сенев Т., Дзенвульский Р. Доступ к информации в странах центральной и восточной Европы // Ежеквартальный бюллетень. Специальные службы в условиях конституционной демократии и общественные интересы. – 1999. – № 2/3. – С. 1–25.
106. Артемов В. Правові проблеми захисту інформації з обмеженим доступом на шляху до НАТО / Підприємство, господарство і право. - Київ, 2006. - № 10.
107. Костенко І.В. Організаційне забезпечення безпеки транспортування таємної кореспонденції / Костенко І.В. // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції – Донецьк 2010 – 350 с.
108. Костенко І.В. Оскарження рішень та дій в адміністративному процесі / Костенко І.В. // Держава і право: зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2012. – Випуск 57. – С. 171–177.
109. Владимиров Л. Е. Учение об уголовных доказательствах. Части общая и особенная / Л. Е. Владимиров. – СПб. : Изд-е книж. магазина «Законоведение», 1910. – 400 с.
110. Смолькова И. В. Проблемы охраняемой законом тайны в уголовном процессе / И. В. Смолькова. – М. : [б. и.], 1999. – 404 с.
111. Даль В. И. Толковый словарь живого великорусского языка: в 4 т. / В. И. Даль. – М. : ГИС, 1956. – Т. 4. – 1956. – 683 с.
112. Красавчикова Л. О. Личная жизнь под охраной закона /Л. О. Красавчикова. – М. : [б. и.], 1983. – 160 с.
113. Мазуров В. А. Тайна: государственная, коммерческая, банковская, частной жизни. Уголовно-правовая защита : учебное пособие / В. А. Мазуров; под. науч. рук. С. В. Землюкова. – М. : Дашков и К, 2003. – 156 с.
114. Словарь иностранных слов. – М. : ЮНВЕС, 1995. – 832 с.
115. Новий тлумачний словник української мови : у 4 т. – К. : Аконіт, 1998. – Т. 2. – 1998. – 910 с.
116. Александрова З. Е. Словарь синонимов русского языка / З. Е. Александрова ; под ред. Л. Е. Чешко. – М. : Рус. яз., 1975 – 600 с.
117. Словарь русского языка : в 4 т. / АН СССР ; Ин-т рус. яз. – М. : Рус. яз., 1981. – Т. 2. – 1981. – 736 с.
118. Шиверский А.А. Защита информации: проблемы теории и практики / А.А. Шиверский. – М. : Юристъ, 1996. – 112 с.
119. Гражданское право: Учебник / Отв. ред. проф. Е.А.Суханов: В 2-х т. - 2-е изд., перераб.и доп. - Том I. - М.: БЕК, 1998. – 488 с.
120. О государственной тайне: закон Российской Федерации от 21 июля 1993 года № 54851.
121. Про захист державних секретів: закон Республіки Туркменістан від 24 листопада 1995 року № 84I.
122. Про державні секрети: закон Республіки Казахстан від 15 березня 1999 року № 3491.
123. Про захист державних секретів Киргизької Республіки: закон Киргизької Республіки від 14 квітня 1994 року № 1476XII.
124. Редкоус В.М. К вопросу о понятии государственной тайны по законодательству государствучастников СНГ / В.М. Редкоус // Право и государство: теория и практика. – 2007. – № 11 (35). – С. 95–99.
125. Перечень сведений, отнесенных к государственной тайне / утв. Указом Президента РФ : от 30.11.1995 г., № 1203 // Российская газета. – 27.12.1995. – № 246.
126. Большая советская энциклопедия : в 30 т. / [гл. ред. А. М. Прохоров]. – 30е изд. – М.: Совет. энцикл. 1971. – Т. 5 : Вешин – Газли, 1971. – 640 с.
127. Социальная философия: Словарь / [сост. и ред. В. Е. Кемеров, Т.Х. Керимов]. – 2-е изд. испр. и доп. – М.: Академический Проект; Екатеринбург: Деловая Книга, 2006. – 656 с.
128. Философский словарь / [В.Н. Мирошниченко, Л.В. Остапенко, Э.В. Шахова ; под. ред. Ярещенко А.П.]. – Ростов н/Д : Феникс, 2004. – 560 с.
129. Свенцицкий А. Л. Краткий психологический словарь / [сост. А. Л. Свенцицкий]. – М.: ТК Велби, Проспект, 2008. – 512 с.
130. Энциклопедия кибернетики : в 20х т. / [Амосов Н. М., Артеменко И. А., Бакаев А. А. и др. ; отв. ред. В. М. Глушков]. – К. : ГРУСЭ, 1975. – Т. 1 : Абс – Мир. – 608 с.
131. Дубинский А. Я. Взаимодействие следствия и органа дознания / А.Я. Дубинский // КВШ МВД СССР : тезисы. – К., 1970. – С. 99–106.
132. Лисенко В. В. Криміналістичне забезпечення діяльності податкової міліції (теорія і практика) : монографія / Лисенко В. В. – К. : Логос, 2004. – 499 с.
133. Ковальов В. В. Взаємодія слідчого з працівниками експертної служби МВС України : автореферат дис. на здоб. н. ст. канд. ю. н. – К., 2008. – 20 с.
134. Криминалистика. Информационная технология доказывания / [под ред. В. Я. Колдина]. – М. : Зерцало, 2007. – 250 с.
135. Великий енциклопедичний юридичний словник / за ред. Ю.С. Шемшученка. – К.: Юридична думка, 2007. – 992 с. – ISBN 978-966-8602-43-6.
136. Административное право Украины: учебник [для студентов высш. уч. заведений юрид. Спец.] / Ю.П. Битяк, В. В. Богуцкий, В. Н. Гаращук [и др.]; под ред. проф. Ю. П. Битяка. – Х. : Право, 2003. – 576 с. – ISBN 966-7146-32-4.
137. Адміністративне право України. Академічний курс: підручник : у 2 т. / за ред. В.Б. Авер’янова. – К.: Юридична думка, 2004. – Т. 1. Загальна частина. – 2004. –584 с. – ISBN 966-8602-00-5.
138. Колпаков В. К. Адміністративне право України: підручник / В. К. Колпаков, О.В. Кузьменко. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 544 с. – ISBN 966-677-083-6.
139. Андрійко О. Ф. Організаційно-правові проблеми державного контролю у сфері виконавчої влади України: дис. …доктора юрид. наук: 12.00.07 / Андрійко Олена Федорівна. – К., 1999. – 358 с.
140. Маскон Майкл Х., Альберт Майкл, Хедоури Франклин. Основы менеджмента / Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф.; [пер. с англ.]. – [3-е изд.]. – М.: ООО “И.Д. Вільямс”, 2008. – 672 с.
141. Шегда А.В. Менеджмент : підручн. / А.В. Шегда. – К.: Знання, 2004. – 687 с.
142. Кузьмін О.Є. Основи менеджменту: підручн. / О.Є. Кузьмін, О.Г. Мельник. – К.: “Академвидав”, 2003. – 416 с.
143. Тарасюк Г.М. Концептуальні підходи до формування системи управління плануванням діяльності підприємств / Г.М. Тарасюк // Збірник наукових праць Луцького національного технічного університету. – Луцьк, 2008. – Випуск 5 (18). – Луцьк, 2008. – Випуск 5 (18). – Ч. 2. – С. 230-238.
144. Тарасюк Г.М. Планова діяльність як системний процес управління підприємством : монографія / Г.М. Тарасюк. – Житомир : ЖДТУ, 2006. – 469 с.
145. Тищенко Є.Ф. Методика розслідування розголошення державної та втрати документів, що містять державну таємницю: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.09.  К., 2004.  326 с.
146. Пупко С. Г. Деятельность контрразведывательных подразделений СБ України по охране государственной тайны: Дис… канд. юрид. наук: 21.07.01.  К., 2003. – 245 с.
147. Макаренко В. В. Адміністративно-правовий режим охорони державної таємниці: Дис… канд. юрид. наук: 21.07.01. – К., 2003. – 255 с.
148. Шорина Е. В. Контроль за деятельностью органов государственного управления в СССР. – М.: Юрид. лит., 1981. – С. 43.
149. Адміністративне право України: Підручник для юрид. вузів і фак. / Ю. П. Битяк, В. В. Богуцький, В. М. Гаращук та ін./ За ред. Ю. П. Битяка– Х.: Право, 2000. – 520 с.
150. Гаращук В. М. Теоретико-правові проблеми контролю та нагляду у державному управліні: Дис… д-ра юрид. наук: – Х., 2003. – 375 с.
151. Лунев А. Е. Обеспечение законности в советском государственном управлении. – М.: Госюриздат, 1963. – 205 с.
152. Бахрах Д. Н. Важные вопросы науки а