ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ТА МОРАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ СУДОВО-ЕКСПЕРТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Короткий опис

ЗМІСТ

ВСТУП ...............................................................................................................4
РОЗДІЛ 1. РОЛЬ СУДОВОЇ ЕКСПЕРТИЗИ В СИСТЕМІ
ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ДІЙ .............................................................................13
1.1. Сутність судової експертизи та проблеми диференціації
спеціальних знань .................................................................................13
1.2. Організація підготовки та призначення судових експертиз ......36
Висновки до розділу 1 ..........................................................................60
РОЗДІЛ 2. ПІЗНАВАЛЬНА ФУНКЦІЯ СУДОВО-ЕКСПЕРТНОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ ................................................................................................ 63
2.1. Принципи судово-експертної діяльності .................................... 63
2.2. Версії судового експерта (експертні версії) ................................71
2.3. Формування внутрішнього переконання судового експерта .... 77
2.4. Засоби судово-експертного дослідження ....................................86
Висновки до розділу 2 ..........................................................................102
РОЗДІЛ 3. СУДОВО-ЕКСПЕРТНА ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК ПРОФЕСІЯ ..105
3.1. Проблеми правового статусу судового експерта ....................... 105
3.2. Професійні якості осіб, що здійснюють судово-експертну
діяльність. Професіограма судового експерта .................................. 115
3.3. Проблема підготовки кадрів – судових експертів ..................... 129
Висновки до розділу 3 ......................................................................... 149
ВИСНОВКИ .............................................................................................................151
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .................................................... 155
ДОДАТКИ ..................................................................................................180

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВНЗ – Вищий навчальний заклад
ГК – Господарський кодекс
ГПК – Господарський процесуальний кодекс
ДНДЕКЦ – Державний науково-дослідний експертно-криміналістичний центр
ДТП – Дорожньо-транспортна подія
ЕКК – Експертно-кваліфікаційна комісія
КК – Кримінальний кодекс
КУпАП – Кодекс про адміністративні правопорушення
КПК – Кримінально-процесуальний кодекс
МВС – Міністерство внутрішніх справ
Мін’юст – Міністерство юстиції
МК – Митний кодекс
НДЕКЦ – Науково-дослідний експертно-криміналістичний центр
НДІ – Науково-дослідний інститут
НДІСЕ – Науково-дослідний інститут судових експертиз
СБ – Служба безпеки
СЕУ – судово-експертна установа
ЦЕКК – Центральна експертно-кваліфікаційна комісія
ЦПК – Цивільний процесуальний кодекс

В С Т У П

Актуальність теми дослідження. Формування соціальної та правової держави, необхідність реалізації принципів державотворення, проголошених Конституцією України, демократичне спрямування суспільства вимагають змін в діяльності органів досудового слідства і суду, реального захисту прав і законних інтересів особистості. Процеси реформування судочинства, упорядкування законодавчої бази, модернізація кримінально-процесуальної системи мають бути заснованими на ролі та авторитеті наукового знання.
Підвищення якості слідчої і судової діяльності залежить від умілого використання новітніх науково-технічних засобів, інформаційних технологій, сучасних прийомів, способів та методів. Важливою умовою ефективного розслідування злочинів та судового розгляду справ є використання спеціальних знань, призначення і проведення судових експертиз. Причому, саме судова експертиза відіграє пріоритетну роль у впровадженні передових досягнень науки і техніки у практику боротьби зі злочинністю, сприяє надійності системи доказування по справі.
Висвітленню різних проблем призначення та проведення судових експертиз були присвячені праці відомих учених процесуалістів та криміналістів: Т.В. Авер’янової, Л.Ю. Ароцкера, Р.С. Бєлкіна, А.І. Вінберга, Т.С. Волчецької, Л.М. Головченко, В.Г. Гончаренка, Ю.М. Грошевого,
Н.І. Клименко, В.О. Коновалової, М.В. Костицького, В.К. Лисиченка,
В.Г. Лукашевича, Н.П. Майліс, О.Р. Росинської, М.Я. Сегая,
М.О. Селіванова, В.Ю. Шепітька, О.Р. Шляхова та ін. У роботах учених досліджувались питання судової експертології та практики судово-експертної діяльності. Разом з тим, залишаються недостатньо дослідженими проблеми організації судово-експертної діяльності та її морально-психологічні основи.
Актуальність теми дисертаційного дослідження визначається необхідністю формування загально-теоретичних засад судової експертизи, розробкою організаційно-правових та морально-психологічних основ діяльності судового експерта. Зазначені обставини дозволили віднести проблематику, що розглядається, до актуальної.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану наукових досліджень кафедри криміналістики Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за напрямком «Актуальні проблеми правосуддя, зміцнення законності і організації боротьби зі злочинністю в Україні» у межах цільової комплексної програми «Криміналістичні та науково-технічні проблеми удосконалення діяльності правоохоронних органів у сфері боротьби зі злочинністю» (номер держреєстрації 0106u002294). Тема дисертації затверджена рішенням вченої ради Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого від 08 вересня 2006 р., протокол № 1.
Мета і завдання дослідження. В дисертації поставлено за мету проведення комплексного дослідження організаційно-правових та морально-психологічних засад судово-експертної діяльності.
Відповідно до зазначеної мети були поставлені і вирішені такі завдання:
1. Визначити місце судової експертизи в системі спеціальних знань, сформулювати її суттєві ознаки.
2. Встановити тенденції розвитку судової експертизи та судової експертології.
3. Дослідити проблему диференціації спеціальних знань та запропонувати класифікацію судових експертиз.
4. Розкрити організаційні проблеми підготовки та призначення судових експертиз.
5. Провести аналіз принципів судово-експертної діяльності.
6. Дослідити пізнавальну сутність експертної діяльності та визначити роль експертних версій.
7. Визначити механізм формування внутрішнього переконання судового експерта.
8. Розглянути засоби судово-експертного дослідження (методи експертного дослідження, експертні методики, експертні технології).
9. Дослідити правовий статус судового експерта та визначити професійні вимоги щодо даної фігури.
10. Розробити структуру професіограми судового експерта та встановити соціально-психологічні властивості, які мають значення для виконання експертом професійних функцій.
11. Розглянути проблему підготовки кадрів – судових експертів.
12. Визначити можливості щодо удосконалення підготовки експертних кадрів.
Об’єктом наукового дослідження є судово-експертна діяльність та її теоретико-методологічні засади.
Предметом дослідження є організаційно-правові та морально-психологічні засади судово-експертної діяльності.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертації складають положення теорії пізнання, загальної теорії криміналістики та судової експертології. Під час дослідження було використано систему наукових методів: формально-логічний (для визначення понять «судова експертиза», «експертна версія», «експертна технологія»; при здійсненні класифікації судових експертиз тощо); системно-структурний (при характеристиці розгалуженої системи судово-експертних установ і відомчих служб, при визначенні системи типових експертних версій, при дослідженні системи засобів судово-експертної діяльності, при визначенні структури професіограми судового експерта); функціональний (для визначення внутрішнього змісту експертної методики та експертної технології, при визначенні концепцій підготовки судових експертів); історичний (для аналізу розвитку різних підходів до спеціальних знань та судової експертизи); статистичний та соціологічний методи (під час аналізу та узагальнення експертних проваджень та анкетування й інтерв’ювання судових експертів).
Нормативну базу дисертаційного дослідження становлять: Конституція України, Закони України, кримінальне та кримінально-процесуальне законодавство України та інших держав, інше матеріальне і процесуальне законодавство, постанови Кабінету Міністрів України, а також нормативно-правові акти та інструктивні документи Міністерства юстиції та МВС України.
Емпіричну базу дисертації складають: результати вивчення та узагальнення 300 експертних проваджень; результати анкетування та інтерв’ювання 100 судових експертів за спеціально розробленою методикою; статистичні дані та аналітичні матеріали Міністерства юстиції і МВС України. У роботі над дисертацією використовувався також власний багаторічний досвід експертної діяльності автора.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є першим в Україні комплексним монографічним дослідженням, в якому визначені організаційно-правові та морально-психологічні засади судово-експертної діяльності.
У дисертації пропонується низка нових концептуальних у теоретичному плані та важливих у практичному відношенні положень, у тому числі:
1) набуло подальшого розвитку визначення місця судової експертизи в системі спеціальних знань та її ролі в сучасних умовах;
2) сформульовано авторське визначення поняття судової експертизи та встановлено її суттєві ознаки;
3) виокремлено тенденції судово-експертної діяльності; піддано аналізу види судових експертиз та запропоновано їх класифікацію;
4) вперше розглянуто рівні взаємодії осіб (органів), що призначили судову експертизу, з судовим експертом (обізнаною особою);
5) обґрунтовано доцільність (у певних випадках) призначення судових експертиз до порушення кримінальної справи і внесення відповідних змін до чинного процесуального законодавства;
6) вперше диференційовані організаційні проблеми при призначенні судових експертиз; встановлено необхідність координації діяльності експертних установ та відомчих служб в Україні, уніфікації їх науково-методичного забезпечення;
7) проаналізовано принципи судово-експертної діяльності та визначено доцільність внесення змін до ст. 3 Закону України «Про судову експертизу»;
8) визначено сутність експертної версії та її роль у пізнавальній діяльності; надано визначення поняття експертної версії та виокремлено її види; вперше наголошено на ролі системи типових експертних версій як перспективного напрямку у судовій експертології;
9) досліджено механізми формування внутрішнього переконання судового експерта; вперше звернено увагу на особливості формування внутрішнього переконання у складі комісії експертів (колективне переконання);
10) визначено систему засобів судово-експертного дослідження (методи експертного дослідження, експертні методики, експертні технології); розкрито зміст реквізитів та структуру елементів експертної методики; запропоновано авторське визначення експертної технології;
11) проаналізовано правовий статус судового експерта та вимоги щодо експертної професії;
12) вперше запропоновано структуру професіограми судового експерта та обґрунтовано доцільність її окремих елементів;
13) вперше розроблено Кодекс етики професіональної діяльності судового експерта;
14) встановлено особливості підготовки (перепідготовки) кадрів – судових експертів; визначено концептуальні підходи та надано наукові рекомендації, спрямовані на створення єдиної, дієвої системи такої підготовки.
Практичне значення одержаних результатів. Дисертація містить теоретичні положення, висновки і пропозиції, спрямовані на вдосконалення судово-експертної діяльності, та можуть бути використані:
- у науково-дослідницькій роботі – як підґрунтя для подальшої розробки загальної теорії судової експертизи та її теоретико-методологічних засад;
- у законотворчій діяльності – з метою вдосконалення чинного процесуального законодавства та інших нормативно-правових актів, що регулюють судово-експертну діяльність;
- у практичній діяльності експертних установ та відомчих служб – як рекомендації, спрямовані на вдосконалення та оптимізацію судово-експертної діяльності;
- у навчальному процесі – при викладанні курсу «Криміналістика», підготовці відповідних розділів підручників та навчальних посібників, а також у навчальному процесі при підготовці (перепідготовці) судових експертів.
Особистий внесок здобувача. Дисертація являє собою самостійне комплексне дослідження і відбиває особистий здобуток автора. В опублікованій у співавторстві з Доброзір О.О. статті: “Взаємодія прокурорсько-слідчих працівників з обізнаними особами: процесуальний і організаційний аспекти” дисертантом обґрунтовано цілі взаємодії прокурорсько-слідчих працівників з державними спеціалізованими установами судових експертиз; виділено принципи та елементи такої взаємодії. В опублікованій у співавторстві з Федосенко О.С. та
Трошиною М.В. статті: «Деякі питання діяльності регіональних управлінь юстиції щодо удосконалення експертного забезпечення правосуддя» дисертантом внесені пропозиції щодо змін до Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання і передавання речових доказів по кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства, установами (особами), що здійснюють експертну діяльність, та судами; проаналізовано нормативно-правове регулювання питання діловодства у суб'єктів підприємницької діяльності в галузі судової експертизи; внесені пропозиції щодо врегулювання організації рецензування висновків експертів, які працюють на підприємницьких засадах. В опублікованих у співавторстві з Лук’яненко В.В. тезах: «Экспертные методики: понятие, структура и некоторые вопросы разработки и практического применения» дисертантом зазначені поняття реквізитів та структури експертних методик. В опублікованій у співавторстві з Лук'яненко В.В. статті: «Судово-експертне забезпечення протидії обігу продукції, яка негативно впливає на суспільну мораль» дисертантом розглянуто форми використання спеціальних знань, процесуальні і організаційні питання призначення і проведення судових експертиз. В опублікованій у співавторстві з Кутузовою А.В та
Любарським А.В. статті: «О различных экспертных подходах к критериям порнографии и эротики в свете закона Украины «О защите общественной морали» дисертантом проведено аналіз та узагальнення ситуації щодо різних експертних підходів до оцінки грані еротики, порнографії, продукції сексуального призначення.
У навчально-довідковому посібнику “Судова експертиза: нормативно-правове регулювання та наукові коментарі” / Грошевий Ю.М., Коновало¬ва В.О., Шепітько В.Ю., Цимбал М.Л., Сімакова-Єфремян Е.Б., Тертишні¬ков В.І., Тютюгін В.І., Шерстюк В.М. дисертантом запропоновано класифікацію судових експертиз. У науково-практичному посібнику «Судова експертиза при розгляді господарських справ» / Лук’яненко В.В., Такул З.М.,
Шерстюк В.М. та ін. сформульовано поняття судової експертизи, визначено особливості проведення експертиз у спеціалізованих установах та надано авторську їх класифікацію. У довідковому виданні «Нормативно-правовое регулирование, научно-методическое и судебно-экспертное обеспечение противодействия обороту продукции, негативно влияющей на общественную мораль» / Седнев В.В., Лукьяненко В.В., Шерстюк В.Н. и др. дисертантом визначено особливості використання спеціальних знань при здійсненні державного регулювання і контролю обігу продукції сексуального та еротичного характеру.
Апробація результатів дисертації. Дисертаційне дослідження виконано на кафедрі криміналістики Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, подано та обговорено на її засіданнях, схвалено нею і рекомендовано до захисту.
Основні положення роботи висвітлювалися на міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми сучасної криміналістики” (Сімферополь, 2002); IV звітній науково-практичній конференції Кримського юридичного інституту Національного університету внутрішніх справ (Сімферополь, 2002); міжнародній науково-практичній конференції “Роль и значение деятельности профессора Р.С. Белкина в становлении и развитии современной криминалистики” (Москва, 2002); міжнародній науково-практичній конференції “Теорія та практика судової експертизи і криміналістики” (Харків, 2002); міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми криміналістики” (Харків, 2003); V звітній науково-практичній конференції Кримського юридичного інституту Національного університету внутрішніх справ (Сімферополь, 2003); міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні судово-експертні технології в кримінальному і цивільному судочинстві” (Харків, 2003);
VII звітній науково-практичній конференції Кримського юридичного інституту Національного університету внутрішніх справ (Сімферополь, 2005); міжнародній науково-практичній конференції “Экспертное обеспечение правосудия: проблемы теории и практики” (Сімферополь, 2006); міжнародному науково-практичному семінарі “Шляхи удосконалення правосуддя у справах, пов'язаних з протиправними діями щодо культурних цінностей, і профілактична робота у цій категорії справ” (Сімферополь, 2006); міжнародній науково-практичній конференції “Современное состояние, проблемы и перспективы развития судебной экспертологии” (Сімферополь, 2007); міжнародній науково-практичній конференції “Теория и практика судебной экспертизы в современных условиях” (Москва, 2007).
Окремі пропозиції автора знайшли своє застосування у діяльності експертних установ Міністерства юстиції України, що підтверджується відповідними актами впровадження. Деякі матеріали дисертаційного дослідження використовуються у навчальному процесі Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого та в навчальному процесі судово-експертних установ Міністерства юстиції України під час навчання (стажування) судових експертів.
Публікації. Основні теоретичні положення та висновки, що сформульовані у дисертації, опубліковані дисертантом у 3 посібниках, 18 статтях та тезах наукових доповідей (з них 6 наукових статей, надрукованих у виданнях, перелік яких затверджений ВАК України).
Структура дисертації. Загальний обсяг дисертації 199 с. Робота складається із вступу, трьох розділів, що охоплюють 9 підрозділів, висновків, списку використаних джерел (266 найменувань) і 5 додатків (20 с.).

Список літератури

В И С Н О В К И

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявилося у розробці організаційно-правових та морально-психологічних засад судово-експертної діяльності на підставі комплексного підходу до даної проблеми. За результатами дослідження можна сформулювати такі основні висновки:
1. На підставі аналізу ознак судової експертизи та вивчення її ролі в системі спеціальних знань запропоновано авторське визначення її поняття: судова експертиза являє собою регламентоване нормами права дослідження яке має притаманні саме йому предмет, об’єкти і методику, та проводиться із застосуванням спеціальних знань визначеним суб’єктом (однією чи кількома обізнаними особами, які мають процесуальний статус експерта) за дорученням зазначених в галузевому процесуальному законодавстві органів та осіб, котрі здійснюють правосуддя (дізнання, досудове слідство, судовий розгляд справ і примусове виконання рішень судів та інших органів чи службових осіб).
2. Досліджено зміст спеціальних знань, що не є загальновідомими чи загальнодоступними і якими володіє обмежена кількість фахівців. Встановлено, що спеціальним знанням притаманні загальні та особливі ознаки, а також вони мають певні межі.
3. Запропоновано авторську класифікацію судових експертиз. Така класифікаційна система побудована із врахуванням предмета дослідження та використовуваних спеціальних знань (криміналістичні; матеріалів, речовин і виробів; біологічні; ґрунтознавчі; екологічні; інженерні; економічні; товарознавчі; охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності; мистецтвознавчі; психологічні; психіатричні; фармацевтичні; медичні). Визначено ознаки комплексної експертизи, проведення якої пов’язано із застосуванням знань із різних галузей науки, техніки, ремесла тощо. Аргументована необхідність відмежовування комплексних експертиз від комплексу судових експертиз.
4. Визначено доцільну систему підготовчих заходів до судової експертизи. Розкрито особливості взаємодії осіб (органів), які призначають судову експертизу, з експертом.
5. Встановлено, що організаційні проблеми призначення судових експертиз можуть бути об’єднанні в дві великі групи: 1) пов’язані з недосконалістю нормативно-правового регулювання судово-експертної діяльності; 2) обумовлені необхідністю покращання якості державного управління судово-експертною діяльністю та наукового опрацювання і практичної реалізації окремих положень теорії судової експертизи.
6. Сформульовано аргументи стосовно доцільності призначення судових експертиз до порушення кримінальної справи. Такий стан потребує внесення відповідних змін до чинного процесуального законодавства.
7. Розглянуто функціонування розгалуженої системи судово-експертних установ та відомчих служб в Україні. Підкреслено необхідність координації діяльності відповідних експертних установ та відомчих служб, та уніфікації їх науково-методичного забезпечення.
8. Здійснення судово-експертної діяльності має ґрунтуватися на певних принципах. Запропоновано доцільність внесення змін до Закону України “Про судову експертизу” щодо правової регламентації принципів судово-експертної діяльності. Стаття 3 цього Закону може бути подана у такій редакції: “судова-експертна діяльність ґрунтується на принципах законності, науковості, об’єктивності, всебічності та повноти дослідження, а також незалежності судового експерта”.
9. Встановлено роль експертних версій у вирішенні розумових завдань у процесі пізнавальної діяльності судового експерта. Сформульовано визначення поняття експертної версії як обґрунтованого припущення щодо окремого факту (або групи фактів), а також закономірностей, зв’язків і відношень, що зумовлюють такий факт і можуть бути встановлені засобами спеціальних експертних досліджень з метою вирішення завдання, яке має значення для справи. Виокремлено види експертних версій. На думку автора, розробка типових експертних версій є перспективним напрямком у судовій експертології. При цьому система типових версій являє собою інформаційну базу, яка дозволить обирати, висувати та перевіряти найбільш обґрунтовані робочі експертні версії.
10. Досліджено механізми формування внутрішнього переконання судового експерта. Встановлено, що внутрішнє переконання судового експерта – це почуття впевненості у відповідності до суб’єктивної оцінки даних експертом, яке ґрунтується на результатах експертного дослідження при вирішенні експертного завдання при провадженні судової експертизи та із врахуванням соціально-психологічних компонентів. Визначено особливості формування внутрішнього переконання у складі комісій (колективного переконання) при проведені комісійних та комплексних експертиз.
11. Запропоновано в системі засобів судово-експертного дослідження виокремлювати: а) методи експертного дослідження; б) експертні методики; в) експертні технології. Надано характеристику зазначених засобів експертного дослідження. Визначено реквізити та елементи експертної методики. Запропоновано визначення поняття експертної технології.
12. Проведено аналіз правового статусу судового експерта щодо різних законодавчих та інших нормативно-правових актів України. Розроблено структуру професіограми судового експерта та надано схематичне зображення її елементів.
13. Встановлено соціально-психологічні властивості та якості, які мають суттєве значення для виконання експертом професійних функцій: загальний і спеціальний інтелект, концентрація уваги, спостереження, прагнення до істини, принциповість, акуратність, самоорганізованість, чітка письмова мова, емоційна стійкість, зібраність, пунктуальність, наполегливість, цілеспрямованість, висока орієнтація, чуйність та ін.
14. Розроблено Кодекс етики професіональної діяльності судового експерта, який охоплює два розділи та 18 статей.
15. На підставі аналізу чинного законодавства України встановлено особливості підготовки (перепідготовки) кадрів – судових експертів. Визначено завдання та функції експертно-кваліфікаційних комісій науково-дослідних інститутів і Центральної експертно-кваліфікаційної комісії Міністерства юстиції України. Надано пропозиції щодо удосконалення підготовки експертних кадрів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аверьянова Т.В. Назначение экспертизы и стадии ее производства // Эксперт. Руководство для экспертов органов внутренних дел / Под ред. Т.В. Аверьяновой, В.Ф. Статкуса. – М.: КноРус, Право и закон, 2003. – 592 с.
2. Аверьянова Т.В. Природа общей теории судебной экспертизы и ее место в системе научного знания // 50 лет в криминалистике: Матер. международн. науч. конф. – Воронеж: Воронеж. гос. ун-т, 2002. – С. 4-14.
3. Аверьянова Т.В. Содержание и характеристика методов судебно-экспертных исследований. – Алма-Ата: КазНИИСЭ, 1991. – 78 с.
4. Аверьянова Т.В. Судебная экспертиза: Курс общей теории. – М.: Норма, 2007. – 479 с.
5. Аверьянова Т.В. Функции общей теории судебной экспертизы // Теорія та практика судової експертизи і криміналістики: Зб. матер. міжнарод. наук.-практ. конф. – Х.: Право, 2002. – Вип. 2. – С. 20-24.
6. Аверьянова Т.В., Белкин Р.С., Корухов Ю.Г., Россинская Е.Р. Криминалистика: Учебник для вузов / Под ред. Р.С. Белкина. – М.: Изд. группа НОРМА-ИНФРА-М, 2001. – 971 с.
7. Алиев А.И. Проблемы экспертной профилактики. – Баку, 1991. – С. 19-20.
8. Алиев А.И., Аверьянова Т.В. Концептуальные основы общей теории судебной экспертизы. – Баку, 1992. – 165 с.
9. Альперт С.А. Доказательства в советском уголовном процессе // Советский уголовный процесс: Учебник / Под общ. ред. М.И. Бажанова, Ю.М. Грошевого. - К.: Вища школа, 1983. - С. 127.
10. Ароцкер Л.Е. Использование данных криминалистики в судебном разбирательстве уголовных дел. – М.: Юрид. лит., 1964. – 223 с.
11. Ароцкер Л.Е. Некоторые вопросы психологии судебного эксперта // Вопросы судебной психологии: Тезисы докладов и сообщ. на Всесоюзной конф. по судебной психологии. – М., 1971. – С. 78.
12. Ароцкер Л.Е. Об этике судебного эксперта // Криминалистика и судебная экспертиза. — К., 1968. – Вып. 5. – С. 136-137.
13. Ароцкер Л.Е. Сущность криминалистической экспертизы // Труды ВНИИСЭ. – М.: ВНИИСЭ, 1971. – Вып. 3. – С. 53-54.
14. Арсеньев В.Д., Заболоцкий В.Г. Использование специальных знаний при установлении фактических обстоятельств уголовного дела // Сб. науч. тр. – Красноярск: Изд-во Красноярск. ун-та, 1986. – С. 16-26.
15. Арцишевский Г.В. Выдвижение и проверка следственных версий. – М.: Юрид. лит., 1978. – 104 с.
16. Баев О.Я. Тактика уголовного преследования и профессиональной защиты от него. Следственная тактика: Науч.-практ. пособ. – М.: Экзамен, 2003. – 432 с.
17. Баев О.Я. Уголовно-процессуальное исследование преступ
лений: система и ее качество. – М.: Юрлитинформ, 2007. – 200 с.
18. Бахін В.П., Калініченко О.Л. Шляхи формування професійної майстерності експерта // Криміналістичний вісник. – К., 2005. – Вип. 2(4). – С. 66-71.
19. Белкин Р.С. Винберг А.И. Криминалистика и доказывание (методологические проблемы). – М.: Юрид. лит., 1969. – 216 с.
20. Белкин Р.С. Винберг А.И. Криминалистика. Общетеоретические проблемы. – М.: Юрид. лит., 1973. – 264 с.
21. Белкин Р.С. Криминалистика. Краткая энциклопедия. – М.: Большая Российская энциклопедия, 1993. – 111 с.
22. Белкин Р.С. Криминалистика. Учебный словарь – справочник. – М.: Юность, 1999. – 268 с.
23. Белкин Р.С. Криминалистика: проблемы сегодняшнего дня. Злободневные вопросы российской криминалистики. – М.: Изд-во НОРМА (Изд. группа НОРМА-ИНФРА-М), 2001. – 240 с.
24. Белкин Р.С. Криминалистика: проблемы, тенденции, перспективы. Общая и частные теории. – М.: Юрид. лит., 1987. – 272 с.
25. Белкин Р.С. Криминалистика: проблемы, тенденции, перспективы. От теории – к практике. – М.: Юрид. лит., 1988. – 304 с.
26. Белкин Р.С. Криминалистическая энциклопедия. – М.: Мегатрон XXI, 2000. – 2-е изд. – 334 с.
27. Белкин Р.С. Курс криминалистики: В 3 т. – М.: Юрист, 1997. – Т.1: Общая теория криминалистики. – 408 с.
28. Белкин Р.С. Курс криминалистики: В 3 т. – М.: Юрист, 1997. – Т.2: Частные криминалистические теории. – 464 с.
29. Белкин Р.С. Курс криминалистики: В 3 т. – М.: Юристъ, 1997. – Т.3: Криминалистические средства, приемы и рекомендации. – 480 с.
30. Белкин Р.С. Курс криминалистики: Учеб. пособие для вузов. – М.: ЮНИТИ ДАНА, Закон и право, 2001. – 837 с.
31. Белкин Р.С. Проблемы использования расширяющихся возможностей судебной экспертизы // Роль судебной экспертизы в социалистическом правовом государстве: Тезисы науч.-практ. конф. – Минск, 1989. – С. 22.
32. Белов А.А., Белов А.Н. Судебно-бухгалтерская экспертиза. – М.: Книжный мир, 2003. – 643 с.
33. Беляков А.А. Взрывчатые вещества и взрывные устройства (Криминалистическая взрывотехника). – М.: ООО Издательство «Юрлитинформ», 2003. – 256 с.
34. Біленчук П.Д., Кофанов А.В., Сулява О.Ф. Балістика: криміналістичне вогнестрільне зброєзнавство. Підручник / За ред. проф. Біленчука П.Д. – К.: Міжнародна агенція, 2003. – 384 с.
35. Білуха М.Т. Основи наукових досліджень. – К.: Вища школа, 1997. – 271 с.
36. Білуха М.Т. Судово-бухгалтерська експертиза: Підручник. – К.: Вища школа, 1992. – 278 с.
37. Бокариус Н.Н. ХХV лет работы Харьковского Научно-Исследовательского Института Судебной экспертизы им. засл. проф.
Н.С. Бокариуса // Проблемы криминалистики и судебной экспертизы: Сб. научных работ. – Х.: ХНИИСЭ, 1948. – C.9-27.
38. Бондарь М.Е. О понятии «экспертная методика» // Криминалистика и судебная экспертиза: Cб. науч. тр. – К., 1990. – Вып. 40. – С. 17.
39. Бондарь М.Е. Роль методики исследования в теории и практике судебной экcпертизы // Теорія та практика судової експертизи і криміналістики. — Х., 2002. – Вип. 2. – С. 171-175.
40. Бондарь М.Е. Создание экспертных методик с учетом их многофункциональности // Роль и значение Р.С. Белкина в становлении современной криминалистики: Матер. междунар. науч.-практ. конф. (к 80-летию со дня рождения Р.С. Белкина). – М., 2002. – C. 265-267.
41. Бондарь М.Е. Функциональная роль методики экспертного исследования // Криминалистика XXI век: Матер. науч.-практ. конф. – М., 2001. – Т.2. – С. 134-138.
42. Бордюгов Л.Г., Моисеев А.М. Необходимость построения экспертной технологии исследования следов и обстоятельств на месте ДТП // Теорія та практика судової експертизи і криміналістики: Зб. матер. міжнарод. наук.-практ. конф. – Х.: Право, 2002. – Вип. 2. – С. 429-433.
43. Борисов А.Н. Комментарий к положениям Уголовно-процессуального кодекса Российской Федерации по проведению судебно-экономических экспертиз, ревизий и документальных проверок. – М.: ЗАО Юридический Дом «Юстинформ», 2003. – 128 с.
44. Бурков И.В., Мурзиков А.В. Заключение эксперта как вид доказательств. – Владимир: Транзит-Икс, 2001. – 151 с.
45. Бычкова С.Ф. Становление и тенденция развития науки о судебной экспертизе. – Алма-Ата: КазНИИСЭ, 1994. – 165 с.
46. Вандер М.Б. Криминалистическая экспертиза материалов, веществ, изделий. – СПб.: Изд-во «ПИТЕР», 2001. – 121 с.
47. Вандер М.Б. Тактика использования специальных познаний при расследовании преступлений // Курс криминалистики: В 3 т. / Под ред. О.Н. Коршуновой и А.А. Степанова. – СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2004. – Т.1: Общетеоретические вопросы. Криминалистическая техника. Криминалистическая тактика. -
48. Васильев В.Л. Юридическая психология: Учебник. – 3-е изд. – СПб: Изд-во «Питер», 2000. – 624 c.
49. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.: Ірпінь: ВТФ "Перун", 2003. – 1440 с.
50. Вещественные доказательства: Информационные технологии процессуального доказывания / Под общ. ред. д.ю.н., проф. В.Я. Колдина. – М.: Норма, 2002. – 768 с.
51. Винберг А.И. Криминалистическая экспертиза в советском уголовном процессе. – М., 1956. – 220 с.
52. Винберг А.И., Малаховская Н.Т. Судебная экспертология (общетеоретические и методологические проблемы судебных экспертиз): Учеб. пособие / Отв. ред. Б.А. Викторов. – Волгоград: НИиРИО ВСШ МВД СССР, 1979. – 181 с.
53. Винберг А.И., Шляхов А.Р. Общая характеристика методов экспертного исследования // Общее учение о методах судебной экспертизы: Сб. науч. тр. – М.: ВНИИСЭ, 1977. – Вып. 28. – С. 16.
54. Винберг Л.А. Принцип целесообразности в криминалистических научных и экспертных исследованиях // Вопросы теории судебной экспертизы: Сб. науч. тр. – М.: ВНИИСЭ, 1977. – Вып. 28. – С. 54-94.
55. Власов А.А., Лукьянова И.Н., Некрасов С.В. Особенности доказывания в судопроизводстве. Науч.-практ. пособие. – М.: Изд-во «Экзамен», 2004. – 317 с.
56. Возгрин И.А. Введение в криминалистику. – СПб.: «Юридический центр Пресс», 2003. – 473 с.
57. Волчецкая Т.С. Основы судебной экспертологии: Учеб. пособ. – Калининград: Изд-во КГУ, 2004. – 197 с.
58. Волынский В.А. Криминалистическая техника: наука – техника – общество – человек. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. – 311 с.
59. Воскресенский В., Кореневский Ю. Состязательность в уголовном процессе // Законность. – 1995. – № 7. – С. 4-10.
60. Головин А.Ю. Криминалистическая систематика. – Монография. – М.: ЗАО «ЛексЭст», 2002. – 305 с.
61. Головченко Л.Н. Реформирование системы экспертного обеспечения правосудия в Украине // Теорія та практика судової експертизи і криміналістики: Зб. матер. міжнар. наук.-практ. конф. – Х., 2002. – Вип. 2. – С. 5-9.
62. Гончаренко В.И. Единство и отличие криминалистики и криминалистической экспертизы // Теорія та практика судової експертизи і криміналістики. – Х., 2002. – Вип. 2. – С. 55-59.
63. Грановский Л.Г. Основы трасологии. М., 1974. – 239 с.
64. Грошевий Ю.М., Стахівський С.М. Докази і доказування у кримінальному процесі. Науково-практичний коментар. Київ: КНТ Видавець Фурса С.Я., 2006. – 267 с.
65. Грошевой Ю.М. Проблемы формирования судейского убеждения в уголовном судопроизводстве. – X., 1975. – 144 с.
66. Грошевой Ю.М., Зеленецкий В.С. Специально-психологи-
ческие вопросы формирования внутреннего судейского убеждения // Вопросы судебной психологии (Тезисы докл. и сообщ. на Всесоюзн. конф. по судебной психологии). – М., 1971. – С. 71.
67. Грузкова В.Г. О классификации судебных експертиз в судебной экспертологии // Теорія та практика судової експертизи і криміналістики: Зб. матер. міжнар. наук.-практ. конф. – Х.: Право. – Вип. 2. – С. 76-79.
68. Грязин В.І., Гіжевський В.К., Рощин О.І. Підготовка та призначення судових експертиз: Посібник. – К.: Школа, 2004. – 559 с.
69. Джавадов Ф.М. Судебно-экспертная методика сущность понятия // Теорія та практика судової експертизи і криміналістики: Зб. матер. міжнарод. наук.-практ. конф. – Х., 2002. — Вип. 2. — С. 59-62.
70. Доказывание в уголовном процессе: Традиции и современность. // Под ред. В.А. Власихина. – М.: Юность, 2000. – 271 с.
71. Дружинін Г.М., Моїсєєв О.М. Використання експертних технологій для встановлення ознак злочинів // Сучасні судово-експертні технології в кримінальному і цивільному судочинстві: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. – Х.: НУнВС, 2003. — С. 64-66.
72. Егоров Н.Н. Вещественные доказательства: уголовно-процессуальный и криминалистический аспекты. – М., 2007. – 304 с.
73. Експертизи в судовій практиці: Навч. посібник / В.Г. Гонча-
ренко, В.Є. Бергер, Л.П. Булига та ін. – К.: Либідь, 1993. – 197 с.
74. Експертизи у судовій практиці / За ред. В.Г. Гончаренка. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 386 с.
75. Жеребкін В.Є. Логіка: Підруч. для юрид. вузів і фак. – 2-е вид., стереотип. – Х.: Основа; К.: Знання, 1998. – 256 с.
76. Жижина М.В. Назначение криминалистической экспертизы документов в арбитражном процессе: Практ. пособ. – М.: Право и закон, 2002. – 63 с.
77. Жоль К.К. Методи наукового пізнання і логіка (для юристів). – К.: Атака, 2001. – 285 с.
78. Зайцева Е.А. Правовой институт судебной экспертизы в современных условиях. – Волгоград: Изд-во Волгоград. гос. ун-та, 2003. — 188 с.
79. Законодавство України, що регулює діяльність судів та визначає статус суддів України: (За станом на 1 вересня 1994 р.). – К.: Укр. Правн. Фундація, 1994. – 300 с.
80. Звягинцева Л.М., Плюхина М.А., Решетникова И.В. Доказывание в судебной практике по гражданским делам. Учеб.-практ. пособ. – М.: Издательская группа НОРМА – ИНФРА-М, 2000. – 288 с.
81. Зинин А.М. Криминалист в следственных действиях. – М.: Экзамен, Право и закон, 2004. – 141 с.
82. Зинин А.М., Майлис Н.П. Судебная экспертиза: Учебник. – М.: Право и закон, 2002. — 320 с.
83. Зорин Г.А. Криминалистическая методология. – Мн.: Алмафея, 2000. – 608 с.
84. Использование естественных знаний при расследовании насильственных преступлений: Методическое пособие для следователей, судей, адвокатов и экспертов / И.П. Ахрамович, Д.А. Винокуров, А.З. Милинникова и др.; Под ред. канд. биол. наук Л.А. Шукан, канд. хим. наук А.З. Малинниковой. – Мн.: Харвест, 2003. – 208 с.
85. Інструкція про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 24 грудня 2003 р. № 170/5.
86. Інструкція про призначення і проведення судових експертиз, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 р. № 53/5.
87. Клименко Н.І. Інтеграційна функція експертології // Теорія та практика судової експертизи і криміналістики: Зб. наук.-практ. матер. – Х.: Право, 2006. — Вип. 6. — С. 117-124.
88. Клименко Н.І. Судова експертологія: Курс лекцій: Навч. посіб. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2007. — 521 с.
89. Клименко Н.І., Біленчук П.Д. Судова експертиза в розслідуванні комп’ютерних злочинів як форма використання спеціальних знань // Теорія та практика судової експертизи і криміналістики: Зб. матер. міжнар. наук.-практ. конф. – Х.: Право, 2002. – Вип. 2. – С. 62-66.
90. Коваленко А.Г. Институт доказывания в гражданском и арбитражном судопроизводстве. – М.: ООО «Норма», 2004. – 250 с.
91. Колдин В.Я. Судебная идентификация. Учеб. пособ. – М.: ЗАО «ЛексЭст», 2002. – 524 с.
92. Колкутин В.В., Зосимов С.М., Пустовалов Л.В., Харламов С.Г., Аксенов С.А., Дмитриев Е.Г. Судебная экспертиза. – М.: «Юрлитинформ», 2006. – 270 с.
93. Комаринец Б.М. Участие экспертов-криминалистов в проведении следственных действий по особо опасным преступлениям против личности // Теория и практика судебной экспертизы. – М., 1964. – Вып. 1(11). – С. 3-5.
94. Комментарий к Федеральному закону „О государственной судебно-экспертной деятельности в Российской Федерации". – М.: ООО «ТК Велби», 2002. – 192 с.
95. Кондаков Н.И. Логический словарь-справочник. – М.: Наука, 1976. – 720 с.
96. Коновалова В.Е. Внутреннее убеждение: проблемы следственной и судебной деятельности // Теорія та практика судової експертизи і криміналістики: Зб. наук.-практ. матер. – X.: Право, 2005. – Вип. 5. – С. 12-16.
97. Коновалова В.Е., Шепитько В.Ю. Криминалистическая тактика: теории и тенденции: Учеб. пособ. – Х.: Гриф, 1997. – 256 с.
98. Коновалова В.О., Шепітько В.Ю. Юридична психологія: Акад. курс: Підручник. – К.: Концерн „Видавничий Дім „Ін Юре”, 2004. – 424 с.
99. Концепция современного естествознания. Учебник / Под ред. Е.Р. Россинской. – М.: Издательство НОРМА, 2007. – 447 с.
100. Кореневский Ю.В. Криминалистика для судебного следствия. – М.: АО «ЦентрЮРИНФОРМ», 2001. – 198 с.
101. Корецкий Д.А. О понятии криминалистической армологии и ее уголовно-правовых аспектах // Особенности развития уголовной политики в современных условиях. – М., 1996. – С. 166-170.
102. Короткий психологічний словник / За ред. В.І. Войтка. – К.: Вища школа, 1976. — 192 с.
103. Корухов Ю.Г. Формирование общей теории судебной экспертизы: Материалы для ученого совета ВНИИСЭ. – М.: ВНИИСЭ, 1989. – 26 с.
104. Криминалистика: Учебник: В 3 т. / Под ред. Р.С. Белкина,
В.Г. Коломацкого, И.М. Лузгина. – М.: Акад. МВД РФ, 1995. – Т.1: История, общая и частные теории. – 280 с.
105. Криміналістика: Підручник / За ред. В.Ю Шепітька. – 2-ге вид., переробл. і допов. – К.: „Видавничий Дім „Ін Юре”, 2004. – 728 с.
106. Криміналістика: Підручник. – Кол. авторів: В.М. Глібко,
А.Л. Дудніков, В.А. Журавель та ін.; За ред. В.Ю. Шепітька. – К.: Видавничий Дім "Ін Юре", 2001. – 684 с.
107. Криміналістична техніка. Навч. посіб. / Кол. авторів; За ред. А.В. Кофанова. – К.: “Кий”, 2006. – 456 с.
108. Кримінальний кодекс України: Наук.-практ. коментар /
Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, С.Б. Гавриш та ін.; За заг. ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – Вид. третє, переробл. та доповн. – Х.: ТОВ “Одіссей”, 2006. – 1184 с.
109. Кримінально-процесуальний кодекс України (неофіційне видання). – Х.: РВФ “АРСІС, ЛТД”, 2001. – 448 с.
110. Курс криминалистики / И.С. Андреев, Г.И. Грамович,
Н.И. Порубов; Под ред. Н.И. Порубова. – Мн.: Высш. шк., 2000. – 335 с.
111. Курс криминалистики. Общая часть / Отв. ред. В.Е. Корноухов. – М., 2000. – 784 с.
112. Курс криминалистики: В 3 т. / Под ред. О.Н. Коршу-
новой и А.А. Степанова. – СПб.: Изд-во “Юридический центр Пресс”, 2004. – Т.3: Криминалистическая методика: Методика расследования преступлений в сфере экономики, взяточничества и компьютерных преступлений. – 573 с.
113. Курс криминалистики: В 3 т. / Под ред. О.Н. Коршуновой и
А.А. Степанова – СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2004. –
Т.1: Общетеоретические вопросы. Криминалистическая техника. Криминалистическая тактика. – 683 с.
114. Лакин А.В. Криминалистическая экспертиза. Курс интенсивной подготовки. – Минск: «Тетра Система», 2006. – 157 с.
115. Ларин А.М. От следственной версии к истине. – М.: Юрид. лит., 1976. – 198 с.
116. Левков В.М. Криміналістичні версії: Текст лекцій. – Х.: Юрид. ін-т, 1991. – 24 с.
117. Майлис Н.П. Моя профессия – судебный эксперт. – М.: Изд-во «Щит-М», 2006. – 165 с.
118. Майлис Н.П. О соотношении и взаимодействии диагностики и идентификации в судебной экспертизе // Информационный бюллетень
№ 14 по материалам крим. чтений «Криминалистическая диагностика»: состояние и перспективы. – М., 2001. – С. 12.
119. Майлис Н.П. Судебная трасология. Учебник. – М.: Изд-во «Экзамен», 2003. – 271 с.
120. Макаркин А.И. Состязательность на предварительном следствии / Науч. ред. В.В. Вандышев. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2004. – 265 с.
121. Мамайчук И.И. Экспертиза личности в судебно-следственной практике. Учебное пособие. – СПб.: Речь, 2002. – 254 с.
122. Махов В.Н. Использование знаний сведующих лиц при расследовании преступлений: Монография. – М.: Изд-во РУДИ, 2000. – 296 с.
123. Махов В.Н. Теория и практика использования знаний сведущих лиц при расследовании преступлений: Автореф. дис. ...д-ра юрид. наук: 12.00.09. – М., 1993. – 54 с.
124. Машовец А.О. Принцип состязательности и его реализация на предварительном следствии: Автореф. дис. ...канд. юрид. наук: 12.00.09. – Екатеринбург, 1994. – 21 с.
125. Мерецкий Н.Е., Милованова М.М., Федотов И.С. Проведение судебных экспертиз: криминалистическое обеспечение. – Москва–Воронеж, 2004. – 230 с.
126. Мирский Д.Я. Понятие и структура методики экспертного исследования //Проблемы теории судебной экспертизы: Сб. науч. тр. – М.: МЮ СССР, 1980. – №44. – 137 с.
127. Митна справа в Україні: Митний кодекс. Нормативно-правові акти. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 448 с.
128. Митричев В.С, Хрусталев В.Н. Основы криминалистического исследования материалов, веществ и изделий из них. – СПб.: Питер, 2003. – 590 с.
129. Михалкин Н.В. Логика и аргументация в судебной практике: Учебник для вузов. – СПб.: Питер, 2004. – 336 с.
130. Моїсєєв О.М. Використання експертних технологій у подоланні злочинної діяльності: Навч. посіб. – Донецьк: ЕПФ ДонНУ, 2004. – 71 с.
131. Моїсєєв О.М. Висновок експерта в контексті взаємодії процесуальних осіб (монографія). – Донецьк, Норд-Прес-ДонНУ-ДонНДІСЕ МЮ України, 2007. – 186 с.
132. Моїсєєв О.М. Встановлення ознак злочину шляхом застосування експертних технологій // Зб. наук. праць Харківського Центру по вивченню організованої злочинності спільно з Американським Університетом у Вашингтоні. – Х., 2003. – Вип. 5. – С. 267-285.
133. Моїсєєв О.М. Експертна технологія та предмет, об'єкт, задачі судової експертизи // Право і безпека: Науковий журнал. – Х.: НУнВС МВС України, 2005. – №2. – С. 26-28.
134. Моїсєєв О.М. Експертна технологія та методика у судовій експертології // Динаміка наукових досліджень 2004: Матер. III Міжнар. наук.-практ. конф. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. – Т. 5. Право. – С. 63-66.
135. Моїсєєв О.М. Комплексний підхід до визначення та структури експертної технології // Право і безпека: Науковий журнал. – Х.: НУнВС МВС України, 2003. – № 2. – Т. 2. – С. 119-123.
136. Моїсєєв О.М. Предмет експертної технології: теоретичні та практичні аспекти проблеми // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. Зб. наук. статей. – Донецьк: ДІВС МВС України, 2003. – № 1. – С. 162-169.
137. Моїсєєв О.М. Уточнене визначення документів та експертна технологія їх дослідження // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – Х., 2002. – Вип. 17. – С. 24-29.
138. Моїсєєв О.М., Бордюгов Л.Г. Сліди злочинної діяльності як об'єкти експертної технології // Актуальні проблеми криміналістики: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. – Х.: Гриф, 2003. – С. 282-285.
139. Мумінова-Савіна Г.Г. Судово-бухгалтерська експертиза. – К.: КНЕУ, 2003. – 202 с.
140. Мухин Н.И. Важнейшие проблемы оценки судебных доказательств в уголовном и гражданском судопроизводстве. – Л.: Изд-во Ленинград. ун-та, 1974. – 108 с.
141. Надгорний Г.М. Гносеологические аспекты понятия «специальные знания» // Криминалистика и судебная экспертиза. – К.: Вища школа, 1980. – Вып. 21. – С. 37-42.
142. Надгорный Г.М. Объект автотехнической экспертизы // Криминалистика и судебная экспертиза. — К., 1972. – Вып. 9. – С. 391-395.
143. Настанова про діяльність експертно-криміналістичної служби МВС України, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30 серпня 1999 р. № 682.
144. Настільна книга слідчого: [Наук.-практ. видання для слідчих і дізнавачів] / М.І. Панов, В.Ю. Шепітько, В.О. Коновалова та ін. – К.: Видавничий Дім "Ін Юре", 2003. – 720 с.
145. Настільна книга слідчого: [Наук.-практ. видання для слідчих і дізнавачів] / М.І. Панов, В.Ю. Шепітько, В.О. Коновалова та ін. – К.: Видавничий Дім "Ін Юре", 2007. – 728 с.
146. Наукові дослідження в бухгалтерському обліку: Курс лекцій / Ф.Ф. Бутинець. – Житомир, 2003. – 339 с.
147. Національний класифікатор України «Класифікатор професій ДК 03:2005»: прийнятий та введений в дію наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005 р. № 375 (із змінами та доповненнями внесеними наказом Державного комітету з питань регулювання і споживчої політики від 15.08.2006 р. № 242) // Комп'ютерна правова система ЛІГА: ЗАКОН.
148. Орлов Ю.К. Объект экспертного исследования // Труды ВНИИСЭ. – М.: ВНИИСЭ, 1974. – Вып. 8. – С. 39-61.
149. Орлов Ю.К. Производство экспертизы в уголовном процессе. – М.: Юрид. лит., 1982. – 178 с.
150. Орлов Ю.К. Судебная экспертиза как средство доказывания в уголовном процессе. Научное издание. – М.: Институт повышения квалификации Российского федерального центра судебной экспертизы, 2005. – 261 с.
151. Основы естественно-научных знаний для юристов: Учебник / Под ред. Е.Р. Россинской. – М.: НОРМА-ИНФРА-М, 1999. – 600 с.
152. Основы научных исследований: Учеб. пособие / Под ред.
А.А. Лудченко. – К.: Знання, КОО, 2000. – 114 с.
153. Основы научных исследований: Учебник / В.И. Крутов,
И.М. Грушко, В.В. Попов и др.; Под ред. В.И. Крутова, В.В. Попова. – М.: Высшая школа, 1989. – 400 c.
154. Основы расследования преступлений против нарушения авторских и смежных прав / Под ред. В.Н. Исаенко. – М.: Экзамен, 2002. – 256 с.
155. Павлов Т. Избранные философские произведения. – М., 1962. – – Т.3. – 496 c.
156. Палиашвили А.Я. Экспертиза в суде по уголовным делам. – М.: Юридическая литература, 1973. – 144 с.
157. Панов Н.И., Коновалова В.Е. Познавательная функция экспертных версий // Теорія та практика судової експертизи і криміналістики: Зб. матер. міжнарод. наук.-практ. конф. – Х.: Право, 2002. – Вип. 2. – С. 25-30.
158. Перелік державних платних послуг, які надаються науково-дослідними інститутами судових експертиз, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 07.08.1998 № 1432.
159. Петрухин И.Л. Экспертиза как средство доказывания в советском уголовном процессе. – М.: Юриздат, 1964. – 267 с.
160. Пещак Я. Следственные версии. Криминалистическое исследование. – М.: Прогресс, 1976. – 230 с.
161. Плескачевский В.М. Проблемы формирования криминалистического оружиеведения в свете укрепления и законности в правовом государстве: Межвузовский сборник научных трудов / ВШ МВД СССР. – М., 1990. – С. 203-211.
162. Положення про бюро судово-медичної експертизи управлінь охорони здоров'я обласних виконавчих комітетів та республіканське бюро (Автономної Республіки Крим), які затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України "Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України" від 17 січня 1995 р. № 6.
163. Попова Л.В., Шибаева Н.А., Исакова Р.Е. Бухгалтерский учет и судебно-бухгалтерская экспертиза: Учеб. пособ. – М.: Дело и сервис, 2003. – 192 с.
164. Порубов А.Н. Взаимодействие как профессиональная и процессуальная функция следователя, эксперта и органа дознания // Вопросы криминологии, криминалистики и судебной экспертизы: Сб. науч. тр. – Мн.: НИИПКК и СЭ, 1998. – Вып. 13. – С. 37.
165. Потапов С.М. Введение в криминалистику // С.М. Потапов – основоположник теории криминалистической идентификации. — Х., 2002. – С. 14-40.
166. Пошюнас П.З. Судебная ревизия и судебно-экономические экспертизы. – Вильнюс: Мантисс, 1990. – 232 с.
167. Про виконавче провадження: Закон України від 21 квітня 1999 р. № 606-ХІV.
168. Про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів: Наказ Міністра юстиції України від 15 липня 1997 р. № 285/7-А. Із змінами і доповненнями, внесеними наказами Міністерства юстиції України від 18 квітня 2000 р. № 11/5а, від 12 листопада 2001 р. № 942/7, від 17 січня 2002 р. № 4/5, від 4 червня 2002 р. № 401/7, від 11 липня 2002 р. № 529/7, від 15 жовтня 2003 р. № 122/5 // Комп’ютерна правова система “ЛІГА: ЗАКОН”.
169. Про залучення судових експертів до оцінки майна боржника у виконавчому провадженні: Наказ Міністерства юстиції України від 22 березня 2004 року №313/7. Архів КримНДІСЕ.
170. Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз: Наказ Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року № 53/5 // Судово-експертна діяльність. Довідник для суддів. – К.: Видавничий дім «Ін Юре», 2003.
171. Про затвердження переліку державних платних послуг, які надаються науково-дослідними інститутами судових експертиз Міністерства юстиції України: Постанова Кабінету Міністрів Україні від 7 серпня 1999 року № 1432 // Судово-експертна діяльність. Довідник для суддів. К.: Видавничий дім «Ін Юре», 2003.
172. Про захист суспільної моралі: Закон України від 20 листопада 2003 року №1296-IV // Офіційний вісник України. – 2003. – №52. – С. 27-36
173. Про науково-технічну діяльність: Закон України від 13 грудня 1991 р. №1997-ХХI. Законом України від 1 грудня 1998 р. №284-ХIV цей Закон викладено в новій редакції // Комп’ютерна правова система ЛІГА: ЗАКОН.
174. Про наукову і науково-технічну експертизу: Закон України від 10 лютого 1992 року №51/95 ВР.
175. Про підприємництво: Закон України від 07.02.1991 № 698-ХII // Відомості Верховної Ради. – 1991. - №14. – Ст. 8.
176. Про судову експертизу: Закон України від 25.02.1994 р.
№ 4038-ХII // Судова експертиза: нормативно-правове регулювання та наукові коментарі: Навч.-довід. посібник. — Х.: ТОВ “Одіссей”, 2004. — С. 224-231.
177. Психология. Словарь / Под общ. ред. А.В. Петровского,
М.Г. Ярошевского. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Политиздат, 1990. – 494 с.
178. Радянська криміналістика. Криміналістична техніка та слідча тактика / За заг. ред. В.П. Колмакова. – К.: Вища школа, 1973. – 296 с.
179. Репешко П.И. Принципы уголовного процесса в стадии судебного разбирательства уголовного дела в суде первой инстанции Украины. – Николаев: Атолл, 2001. – 258 с.
180. Решетникова И.В. Курс доказательственного права в российском гражданском судопроизводстве. – М.: Издательство НОРМА. Издательская группа НОРМА-ИНФРА, 2002. – 288 с.
181. Россинская Е.Р. Комментарий к Федеральному закону «О государственной судебно-экспертной деятельности в Российской Федерации». – М.: Право и закон; Юрайт-Издат, 2002. – 384 с.
182. Россинская Е.Р. Общеэкспертные методы исследования вещественных доказательств и проблемы их систематизации / 50 лет НИИ криминалистики: Сб. науч. тр. ВНИИСЭ. - М.: ВНИИСЭ, 1977. – Вып. 28.
183. Россинская Е.Р. Специальные методы исследования вещественных доказательств. — М., 1993.
184. Россинская Е.Р. Судебная экспертиза в гражданском, арбитражном, административном и уголовном процессе. – М.: Норма, 2005. — 656 с.
185. Россинская Е.Р., Усов А.И. Судебная компьютерно-техническая экспертиза. – М.: Право и закон, 2001. — 416 с.
186. Рудницький С.В., Бруханський Р.Ф., Хомін П.Я. Судово-бухгалтерська експертиза економічних правопорушень (опорний конспект): Навч. посібник. – К.: ВД “Професіонал”, 2004. – 303 с.
187. Рузавин Г.И. Методология научного исследования. – М.: Юнити-Дана, 1999. – 317с.
188. Салтевський М.В. Криміналістика. Підручник: У 2 ч. – Х.: Консум, 2001. – Ч.2. – 528 с.
189. Сахнова Т.В. Судебная экспертиза. – М.: Городец, 1999. – 368 с.
190. Сегай М., Надгорний Г., Ісакович Б. Пропозиції з питань регламентації судової експертизи в проектах процесуальних кодексів України // Вісник Академії правових наук України. – 1999. – № 2. – С. 124-133.
191. Сегай М.Я. Судова експертологія: шляхи становлення і розвитку // Теорія та практика судової експертизи і криміналістики: Зб. наук.-практ. матер. – Х.: Право, 2001. – С. 10.
192. Сегай М.Я., Стринжа В.К. Институт судебной экспертизы в свете правовой реформы (Методологические, организационные и процессуальные аспекты) // Роль судебной экспертизы в социалистическом правовом государстве: Тезисы науч.-практ. конф. – Минск, 1989. – С. 26-27.
193. Сегай М.Я., Стринжа В.К. Судебная экспертиза материальных следов – отображений (проблемы методологии). – К.: Ин Юре, 1997. –
174 с.
194. Селиванов Н.А. Привлечение специалистов к расследованию (обзор практики по материалам следственных органов прокуратуры). – М., 1973. – 40 с.
195. Селина Е.В. Применение специальных познаний в уголовном процессе. – М.: «Юрлитинформ», 2002. – 144 с.
196. Селіванов А.О. Проблема запровадження в судовому процесі правової експертизи як умови досягнення об'єктивного і обґрунтованого судового рішення // Теорія та практика судової експертизи і криміна¬лістики: Зб. матер. міжнар. наук.-практ. конф. – Х.: Право, 2002. – Вип. 2. – С. 167-170.
197. Семенов В.В. О формировании личностных и профессиональных качеств судебного эксперта // Теорія та практика судової експертизи і криміналістики. Зб. наук.-практ. матер. – Х.: Право, 2005. – Вип. 5. – С. 144-151.
198. Сидоренко В.К., Хайруддінов М.А., Абдулгазис У.А. Основи наукових досліджень: Навч. посібник. – Сімферополь: СОНАТ, 2000. –
168 с.
199. Ситковецкая О.Д., Конышева Л.П., Коченов М.М. Новые направления судебно-психологической экспертизы. Справочное пособие. – М.: ООО Издательство «Юрлитинформ», 2000. – 160 с.
200. Словарь основных терминов по уголовному процессу / Под ред. канд. юрид. наук, доцента Боброва В.К. – М.: Московская академия МВД России, Щит-М, 2001. – 160 с.
201. Словарь терминов по теории государства и права: Учеб. пособ. / Рук. авт. кол. Н.И. Панов. – Х.: Основа, 1997. – 180 с.
202. Смирнова С.А. Судебная экспертиза на рубеже XXI века. Состояние, развитие, проблемы. – СПб.: Питер, 2004. – 875 с.
203. Смирнова С.А. Эксперт в правоприменительном процессе. – СПб.: Питер, 2001. – 245 с.
204. Советский уголовный процесс: Учебник / Под общ. ред.
М.И. Бажанова, Ю.М. Грошевого. – К.: Вища школа, 1983. – 438 с.
205. Соколовский З.М. Проблема использования в уголовном судопроизводстве специальных знаний при установлении причинной связи явлений (криминалистическое и процессуальное исследование): Автореф. дис. ...д-ра юрид. наук: 12.00.09 / ХЮрИ. – Х., 1968. – 38 с.
206. Соловьев А.Б. Доказывание в досудебных стадиях уголовного проц