ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ВПРОВАДЖЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В АГРАРНИЙ СЕКТОР В УМОВАХ РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ

Короткий опис

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ
І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

На правах рукопису

Калугін Олег Юрійович

УДК: [351/823:004] (477)

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ВПРОВАДЖЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ
В АГРАРНИЙ СЕКТОР В УМОВАХ РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ

Спеціальність 12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
АРІСТОВА Ірина Василівна
доктор юридичних наук, професор

Київ – 2012

ЗМІСТ
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ВПРОВАДЖЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В АГРАРНИЙ СЕКТОР В УМОВАХ РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ. 14
1.1. Роль науково-технічного та інноваційного розвитку у розбудові інформаційного суспільства в Україні 14
1.2. Державна політика науково-технічного розвитку та інновацій:
поняття, мета, завдання, ґенеза правових засад …………………..…35
1.3. Суб’єкти формування та забезпечення реалізації державної політики науково-технічного розвитку та інновацій: загально-правова характеристика ……………...56
1.4. Впровадження ІКТ в аграрний сектор України як напрям реалізації державної політики науково-технічного розвитку та інновацій: концептуальні засади 81
Висновки до розділу 1 100
РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВИЙ МЕХАНІЗМ ВПРОВАДЖЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В АГРАРНИЙ СЕКТОР В УМОВАХ РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ… …….104
2.1.Організаційно-правовий механізм впровадження ІКТ в аграрний сектор України: сутність, модель, структура та загальна характеристика………………104
2.2.Правове забезпечення як складова організаційно-правового механізму впровадження ІКТ в аграрний сектор України 119
2.3.Інституційне та організаційне забезпечення як складові організаційно-правового механізму впровадження ІКТ в аграрний сектор України 152
2.4. Інформаційне забезпечення як складова організаційно-правового механізму впровадження ІКТ в аграрний сектор України 171
Висновки до розділу 2 185
ВИСНОВКИ 188
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 195
ДОДАТКИ…………………………………………………………………………….216

ВСТУП
Актуальність теми. Визначення державного курсу на розвиток економіки за інноваційною моделлю означає, що головним джерелом економічного зростання країни мають стати нові наукові знання та процеси їх розширеного продукування і комерційного використання. Водночас усвідомлення державою необхідності активізації зусиль задля вирішення зазначеної проблеми зумовило законодавче визнання науково-технологічної та інноваційної діяльності, затвердження інноваційної моделі розвитку економіки одними із провідних пріоритетів забезпечення національної безпеки країни. В умовах розбудови інформаційного суспільства в Україні перехід до пріоритетного науково-технічного та інноваційного розвитку потребує передусім впровадження інформаційно-комунікаційних технологій (далі – ІКТ) в усі сфери життєдіяльності суспільства та держави, спрямування зусиль органів державної влади на формування сприятливих умов для впровадження та використання ІКТ, визначення їх у програмах розвитку України, залучення до вирішення проблеми розвитку інформаційного суспільства широкого кола фахівців із відповідних сфер, а також громадськості.
Одним із актуальних напрямів інноваційного розвитку національної економіки постає інноваційна діяльність в аграрному секторі економіки, яка має бути націлена насамперед на забезпечення продовольчої безпеки, критичний стан якої законодавчо віднесений до основних загроз національним інтересам і національній безпеці України в економічній сфері. Реалії сьогодення свідчать, з одного боку, про існування певних зрушень у напрямі забезпечення активізації інноваційної діяльності в аграрному секторі, а з другого, – про низьку ефективність використання фінансових, матеріальних, кадрових ресурсів, спрямованих на впровадження ІКТ в аграрний сектор економіки, зокрема в сільське господарство; про нерівномірність забезпечення можливості доступу населення сільської місцевості до послуг, що надаються за допомогою ІКТ. Слід визнати, що Законом України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 роки» закріплено прискорене впровадження ІКТ в аграрний сектор економіки та передбачено надання широкої номенклатури електронних послуг населенню сільської місцевості. Але це лише перший крок, який потребує передусім реального організаційно-правового забезпечення, на розробку окремих аспектів якого і спрямоване дане дисертаційне дослідження, що й обумовлює його актуальність.
Розуміючи значення проведення фундаментальних та прикладних досліджень з питань інноваційного розвитку аграрного сектора в умовах розбудови інформаційного суспільства в Україні, юридична наукова спільнота активно здійснює наукові пошуки у зазначеному напрямі. Насамперед це стосується фахівців у галузі аграрного та земельного права. Водночас у вітчизняній юридичній науці не отримали належного наукового аналізу адміністративно-правові та інформаційно-правові аспекти впровадження ІКТ як основної ознаки формування й розвитку інформаційного суспільства в Україні у різноманітні сфери суспільного життя, у тому числі і в аграрний сектор. Поза увагою залишаються комплексні напрацювання щодо вирішення проблеми впровадження ІКТ в аграрний сектор, зважаючи на її організаційно-правовий аспект, у тому числі відсутня належна інтеграція наукових знань із конституційного, адміністративного, інформаційного, аграрного, земельного права, загальної теорії управління, теорії держави і права, економіки, філософії. Дискусійними залишаються питання щодо визначення системи органів, які забезпечують та здійснюють впровадження ІКТ в аграрний сектор, їх функцій, завдань та повноважень; критеріїв формування нормативно-правового підґрунтя зазначеної інноваційної діяльності в умовах розвитку інформаційного суспільства та ін. Таким чином, усвідомлення важливості розгляду ІКТ сучасним універсальним інструментом розвитку держави, суспільства і людини в глобалізованому світі, а також необхідності реалізації нової парадигми адміністративного права та врахування ролі інформаційного права як правового фундаменту інформаційного суспільства під час удосконалення державного управління в аграрному секторі, надання послуг за допомогою ІКТ мешканцям сільських територій, з одного боку, а також відсутність комплексних наукових досліджень з цієї проблематики, з другого, обумовлюють актуальність теми роботи, її важливе теоретичне та практичне значення.
Науково-теоретичним підґрунтям дослідження стали наукові праці українських та російських вчених, зокрема: В.Б. Авер’янова, В.І. Андрейцева, І.В. Арістової, Н.О. Багай, О.А. Баранова, І.Л. Бачило, К.І. Бєлякова, Ю.П. Битяка, В.М. Брижка, О.А. Бутенко, В.Д. Гавловського, О.В. Гафурової, В.М. Єрмоленка, Р.А. Калюжного, С.В. Ківалова, В.В. Конопльова, Т.О. Коломоєць, В.О. Копилова, Б.А. Кормича, Ю.М. Крупка, В.І. Курила, О.В. Логінова, А.І. Марущака, В.І. Семчика, О.П. Світличного, О.Ф. Скакун, В.М. Скалацького, С.Г. Стеценка, Д.В. Сулацького, В.Д. Хахановського, В.С. Цимбалюка, М.Я. Швеця, В.З. Янчука, О.М.Ярмака та ін.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в межах тематики науково-дослідних робіт кафедри адміністративного та фінансового права Національного університету біоресурсів і природокористування України, відповідно до Закону України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 роки», Закону України «Про Основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року» та Концепції адміністративної реформи в Україні.
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у тому, щоб на основі вивчення наукових праць у галузі юриспруденції, міжнародного досвіду та законодавства, чинного законодавства України й відповідних підзаконних нормативно-правових актів, узагальнення практики їх реалізації розробити організаційно-правові засади впровадження інформаційно-комунікаційних технологій в аграрний сектор як невід’ємної складової інноваційної моделі економіки в умовах розвитку інформаційного суспільства в Україні, надати науково обґрунтовані пропозиції і рекомендації щодо удосконалення адміністративно-правового та інформаційно-правового забезпечення державного механізму гарантування прав і свобод населення сільської місцевості, а також державного управління в аграрному секторі України.
Для досягнення поставленої мети визначено наступні задачі дослідження:
- з’ясувати роль науково-технічного та інноваційного розвитку у розбудові інформаційного суспільства в Україні;
- проаналізувати поняття, мету, завдання державної політики науково-технічного розвитку та інновацій і ґенезу її правового формування;
- надати загально-правову характеристику суб’єктів формування і забезпечення реалізації державної політики науково-технічного розвитку та інновацій;
- визначити концептуальні засади впровадження ІКТ в аграрний сектор України як напряму реалізації державної політики науково-технічного розвитку та інновацій;
- висвітлити сутність, модель, структуру та загальну характеристику організаційно-правового механізму впровадження ІКТ в аграрний сектор України;
- дослідити правове забезпечення впровадження ІКТ в аграрний сектор України;
- розкрити інституційне та організаційне забезпечення впровадження ІКТ в аграрний сектор України;
- визначити та проаналізувати інформаційне забезпечення впровадження ІКТ в аграрний сектор України;
- сформулювати конкретні пропозиції та рекомендації з досліджуваних питань.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають під час впровадження інформаційно-комунікаційних технологій в аграрний сектор в умовах розвитку інформаційного суспільства в Україні.
Предмет дослідження становлять адміністративно-правові, інформаційно-правові, організаційні та теоретико-методологічні засади впровадження інформаційно-комунікаційних технологій в аграрний сектор в умовах розвитку інформаційного суспільства в Україні, а також шляхи їх удосконалення.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження постає сукупність методів та прийомів наукового пізнання, як загальнонаукових, так і спеціальних: діалектичний, історичний, логічний, системний аналіз, системно-структурний, порівняльно-правовий, логіко-семантичний, формально-юридичний та ін. Провідним виступає загальнонауковий діалектичний метод пізнання організаційно-правових засад впровадження ІКТ в аграрний сектор в умовах розвитку інформаційного суспільства в Україні, який дає змогу розглянути у взаємозв’язку правові засоби та складові відповідного організаційного-правового механізму, виявити усталені напрями і закономірності в цілому. Застосування методів і прийомів наукового пізнання спрямовується системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми.
За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1). За допомогою історично-правового методу досліджено ґенезу правового формування державної політики науково-технічного розвитку та інновацій (підрозділ 1.2). Формально-логічний та соціологічний методи допомогли визнати пріоритетну роль науково-технічного розвитку та інновацій у розбудові інформаційного суспільства в Україні (підрозділ 1.1). Порівняльно-правовий метод використовувався для визначення правового забезпечення впровадження ІКТ в аграрний сектор України (підрозділ 2.2). За допомогою формально-юридичного методу досліджувалися норми адміністративного, інформаційного, аграрного та земельного законодавства України, що регулюють суспільні відносини, пов’язані із впровадженням ІКТ в аграрний сектор, обґрунтувалися висновки і пропозиції щодо їх зміни та доповнення (підрозділи 1.3, 2.2–2.4). Системно-структурний метод сприяв аналізу органів державної влади України, які формують та забезпечують реалізацію державної політики науково-технічного розвитку й інновацій (підрозділ 1.3), дослідженню органів державної влади України, що впроваджують ІКТ в аграрний сектор (підрозділ 2.3), визначенню моделі організаційно-правового механізму впровадження ІКТ в аграрний сектор (підрозділ 2.1) та формуванню концептуальних засад впровадження ІКТ в аграрний сектор як напряму реалізації державної політики науково-технічного розвитку та інновацій (підрозділ 1.4).
Положення та висновки дисертації ґрунтуються на нормах Конституції України, міжнародних, законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів, які постають правовою базою упорядкування суспільних відносин під час впровадження ІКТ в аграрний сектор України. Інформаційну і емпіричну основу дослідження становлять узагальнення практичної діяльності органів державної влади, що формують та забезпечують реалізацію державної політики науково-технічного розвитку й інновацій, довідкові видання та статистичні матеріали.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці та застосуванні авторського підходу до визначення й удосконалення адміністративно-правових, інформаційно-правових, організаційних та теоретико-методологічних засад впровадження інформаційно-комунікаційних технологій в аграрний сектор в умовах розвитку інформаційного суспільства в Україні і визначається тим, що дисертація є першим у вітчизняній науці адміністративого права, інформаційного права комплексним дослідженням у форматі монографічної роботи.
Наукова новизна одержаних результатів конкретизується у таких основних положеннях та висновках, які виносяться на захист:
вперше:
- запропоновано та обґрунтовано доцільність розробки і реалізації якісно нової моделі впровадження ІКТ в аграрний сектор України, яка виходить із необхідності врахування основних засад державної політики науково-технічного розвитку та інновацій в умовах розбудови інформаційного суспільства в Україні, державної політики в аграрному секторі економіки, що спрямована на забезпечення продовольчої безпеки країни та соціальне розвинення українського села, у тому числі шляхом надання адміністративних послуг селянам, заснованих на використанні ІКТ;
- запропоновано та обґрунтовано конструктивність авторського підходу щодо розробки й удосконалення адміністративно-правових, інформаційно-правових та організаційних засад впровадження ІКТ в аграрний сектор в умовах розбудови інформаційного суспільства в Україні, який базується на розробленій концепції формування теоретико-методологічних засад впровадження ІКТ в аграрний сектор України та ефективному функціонуванні організаційно-правового механізму впровадження ІКТ в аграрний сектор економіки України, який введений дисертантом у науковий обіг;
- запропоновано та обґрунтовано модель організаційно-правового механізму впровадження ІКТ в аграрний сектор в умовах розвитку інформаційного суспільства в Україні, яка базується на Концепції розвитку національної інноваційної системи, враховує особливості правового, інституційного, організаційного та ресурсного забезпечення як складових цього механізму, а також виходить із необхідності системного уявлення про механізм;
- обґрунтовано конструктивність формування правового забезпечення впровадження ІКТ в аграрний сектор України, виходячи із запропонованих основних критеріїв – впровадження ІКТ в усі сфери суспільного життя як пріоритетний напрям розвитку інформаційного суспільства; вдосконалення сільськогосподарської, переробної та забезпечувальної діяльності в аграрному секторі України; оптимізація державного управління вітчизняним аграрним сектором; соціальний розвиток сільських територій, забезпечення електронного урядування;
удосконалено:
- концепцію щодо визначення суб’єктів формування і забезпечення реалізації державної політики науково-технічного розвитку та інновацій (далі – НТРІ) в умовах розбудови інформаційного суспільства в Україні, що проявилося у формуванні системи, яка складається із підсистем, які знаходяться на трьох ієрархічних рівнях. Перший рівень – державні органи «загального керівництва» щодо формування та забезпечення реалізації державної політики НТРІ; другий рівень – державні органи «загальної компетенції» щодо формування та забезпечення реалізації державної політики НТРІ; третій рівень – державні органи «спеціальної компетенції» щодо забезпечення реалізації державної політики НТРІ;
- адміністративно-правову характеристику Міністерства аграрної політики та продовольства України, яке не лише постає провідним суб’єктом формування державної політики в аграрному секторі економіки та основним суб’єктом державного управління аграрним сектором України, але й є суб’єктом державного управління у сфері науково-технічного розвитку та інновацій (а саме тієї її частини, яка перетинається з аграрним сектором); здійснено класифікацію адміністративно-правових повноважень Міністерства, враховуючи його місце у системі державного управління, що сприяло його включенню до інституційного забезпечення організаційно-правового механізму впровадження ІКТ в аграрний сектор;
- систему державного управління в аграрному секторі України, а також відповідну підсистему суб’єктів держаного управління за допомогою використання системної моделі конструктивної взаємодії, що була адаптована до особливостей аграрного сектора України. У свою чергу це дало змогу підвищити ефективність інституційного та організаційного забезпечення впровадження ІКТ в аграрний сектор економіки України;
дістало подальшого розвитку:
- концепція взаємодії та взаємовпливу галузей національної системи права, що знайшло відображення у запропонованій моделі правового забезпечення ІКТ в аграрний сектор в умовах розбудови інформаційного суспільства в Україні;
- сучасна концепція адміністративного права, що має гарантувати створення належних організаційно-правових механізмів задля подолання інформаційної та когнітивної нерівності громадян України, які мешкають на сільській території, передусім для надання адміністративних послуг, що використовують ІКТ;
- доктринальний підхід щодо ролі ІКТ в умовах розбудови інформаційного суспільства в Україні: це не лише технічна інфраструктура, але й передусім інструмент глобального перерозподілу ідей, капіталу, праці та ін. Це дало змогу запропонувати окремі концептуальні засади впровадження ІКТ в аграрний сектор України, що враховують як технологічний, так і соціальний аспекти;
- пропозиції та рекомендації, спрямовані на удосконалення адміністративно-правового та інформаційно-правового регулювання суспільних відносин, що виникають під час впровадження ІКТ в аграрний сектор.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що висновки та пропозиції, які містяться у дисертації, можуть бути використані:
- у науково-дослідній сфері – для подальшої розробки організаційно-правових засад впровадження ІКТ у різні сфери суспільного життя;
- у сфері правотворчості – для підготовки та уточнення низки законодавчих і підзаконних актів з питань формування та реалізації державної політики НТРІ, що впроваджується в різних сферах суспільного життя, в процесі уточнення структури і повноважень Міністерства аграрної політики та продовольства України в умовах розвитку інформаційного суспільства;
- у правозастосовній діяльності – для підвищення ефективності практичної діяльності суб’єктів управління в аграрному секторі України та сприяння наближенню надання адміністративних послуг до населення сільської місцевості;
- у навчальному процесі – для підготовки підручників та навчальних посібників з навчальних дисциплін «Адміністративне право», «Інформаційне право» та ін.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійним науковим дослідженням, усі сформульовані в ній положення і висновки обґрунтовано на основі особистих досліджень автора.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації обговорено та схвалено на засіданні кафедри адміністративного та фінансового права, міжкафедральному семінарі Навчально-наукового інституту земельних ресурсів та правознавства Національного університету біоресурсів і природокористування України, а також оприлюднено на Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання реалізації чинних національних та міжнародних нормативно-правових актів» (м. Одеса, 16–17 квітня 2011 р.); Міжнародній науково-практичної конференції «Правова система: вітчизняні та світові виміри» (м. Київ, 19–20 квітня 2011 р.).
Публікації. Основні наукові положення та висновки дисертаційного дослідження викладено у трьох наукових статтях, опублікованих у фахових наукових виданнях з юридичних наук, та двох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура та обсяг дисертації. Структура дисертації обумовлена метою, завданнями та обраним предметом дослідження. Робота складається зі вступу, двох розділів, які об’єднують вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації становить 217 сторінок. Список використаних джерел складається із 200 найменувань і займає 21 сторінку, додатки займають 2 сторінки.

Список літератури

ВИСНОВКИ
У результаті дисертаційного дослідження сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на розв’язання нового наукового завдання щодо розробки та удосконалення адміністративно-правових, інформаційно-правових та організаційних засад впровадження інформаційно-комунікаційних технологій в аграрний сектор в умовах розвитку інформаційного суспільства в Україні. Вважаємо за необхідне сформулювати такі найбільш важливі та практично значущі, науково обґрунтовані висновки.
Розроблено модель впровадження ІКТ в аграрний сектор в умовах розвитку інформаційного суспільства в Україні, яка ґрунтується на: а) авторській концепції формування теоретико-методологічних засад впровадження ІКТ в аграрний сектор України; б) авторському підході щодо розробки організаційно-правових засад впровадження ІКТ в аграрний сектор в умовах розвитку інформаційного суспільства в Україні; в) комплексному врахуванні технологічного та соціального аспектів впровадження ІКТ в аграрний сектор з огляду на основні засади державної політики науково-технічного розвитку та інновацій і державної аграрної політики.
Наукове значення вирішення зазначеного вище завдання полягає у: а) поглибленні досліджень щодо розробки ефективних організаційно-правових механізмів реалізації Основних засад розвитку інформаційного суспільства в Україні, у тому числі правових механізмів впровадження ІКТ в усі сфери життєдіяльності суспільства та держави; б) подальшому розвитку сучасної концепції адміністративного права, що має гарантувати створення належних організаційно-правових механізмів подолання інформаційної та когнітивної нерівності громадян України, які мешкають на сільській території, передусім для надання адміністративних послуг, що використовують ІКТ; в) поглибленні досліджень з удосконалення адміністративно-правових та організаційних засад державного управління в аграрному секторі.
Узагальнення доктринальних розробок та положень відповідних нормативно-правових актів дали змогу визначитися з поняттям «державна політика науково-технічного розвитку та інновацій» (далі – державна політика НТРІ). Це – синтезуюче поняття, що поєднує у собі різні елементи, які входять до її складу: по-перше, державна науково-технічна політика; по-друге, державна інноваційна політика; по-третє, державна промислова політика. Державна науково-технічна політика – це система різноманітних заходів, спрямованих на підтримку розвитку освіти, науки і прогресу техніки. Державна інноваційна політика – це система економічних, організаційно-правових та інших заходів, спрямованих на впровадження ідей, проектів як основи наукового чи технічного прогресу; її доцільно розглядати як особливу складову науково-технічної політики, вона також відіграє єднальну роль між науково-технічною політикою і промисловою політикою. Вважалося за можливе досліджувати державну політику НТРІ у вузькому тлумаченні, яке не включає промислову політику.
З метою вироблення ефективних заходів щодо формування та забезпечення реалізації державної політики НТРІ запропоновано концепцію визначення суб’єктів, які, відповідно до своїх адміністративно-правових повноважень, призначені здійснювати зазначені процеси. Виходячи із переваг системної форми організації суб’єктів, надано пропозицію щодо використання моделі конструктивної взаємодії задля створення системи суб’єктів формування та реалізації державної політики НТРІ. Під стратегічною взаємодією відповідних державних органів у сфері науково-технічного розвитку та інновацій розуміється: а) конструктивний діалог цих органів у ході формування основних засад державної політики НТРІ, а саме: формулювання узгоджених цілей і завдань діяльності відповідних органів у зазначеній сфері задля розбудови інформаційного суспільства в Україні, забезпечення конкурентоспроможності національної економіки на світовому рівні та ліквідування цифрової й когнітивної нерівності громадян України; б) конструктивний діалог цих органів у ході реалізації узгодженої й обґрунтованої державної політики (тобто державного управління) у зазначеній сфері, що передбачає свідоме визначення суб’єкта та об’єкта управління, чітке розмежування функцій та компетенцій задля формування кожним державним органом (відповідно до своїх повноважень) своєрідного внеску у досягнення стратегічної мети державної політики НТРІ – збереження науково-технічного потенціалу та забезпечення ефективного його використання. Тактична взаємодія розглядається як конструктивний діалог відповідних державних органів у процесі державного управління у сфері науково-технічного розвитку та інновацій, зокрема об’єднання можливостей (компетенцій, людських та матеріальних ресурсів) будь-якого державного органу з іншими органами задля якісного досягнення цим органом тієї мети, яка була визначена для нього у положеннях державної політики НТРІ.
Обґрунтуванню структури системи суб’єктів, що формують та забезпечують реалізацію державної політики НТРІ, сприяли наступні чинники: положення Конституції України, які визначають повноваження Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України та положення інших нормативно-правових актів, що розвивають та конкретизують ці повноваження; концепція державного управління у широкому та вузькому тлумаченні; об’єктивне існування впливу сфери науково-технічного розвитку та інновацій на усі сфери життєдіяльності суспільства й держави в умовах розбудови інформаційного суспільства в Україні.
Визначено й проаналізовано чинники та умови, які обумовили і сприяли розумінню необхідності впровадження ІКТ в аграрний сектор. Концептуальні засади впровадження ІКТ в аграрний сектор виходять із необхідності: забезпечення реалізації державної політики НТРІ у аграрному секторі; удосконалення системи державного управління в аграрному секторі, передусім у адміністративно-правовому та організаційному аспектах; забезпечення прав громадян України, які мешкають у сільській місцевості, на отримання адміністративних послуг за допомогою ІКТ; формування системи суб’єктів впровадження ІКТ в аграрний сектор, взаємодіючими складовими якої постають суб’єкти забезпечення реалізації державної політики НТРІ «загальної компетенції» та суб’єкти державного управління в аграрному секторі (передусім Мінагрополітики), які одночасно постають суб’єктами забезпечення реалізації державної політики НТРІ «спеціальної компетенції»; розробки моделі організаційно-правового механізму впровадження ІКТ в аграрний сектор в умовах розбудови інформаційного суспільства; систематизації нормативно-правових актів України із різних галузевих законодавств (у формі інкорпорації, за науково обґрунтованими критеріями), які постають правовим підґрунтям (передусім адміністративно-правовим та інформаційно-правовим) впровадження ІКТ в аграрний сектор в умовах розвитку інформаційного суспільства.
Запропоновано для введення у науковий обіг та практичної реалізації концепцію формування якісно нової моделі організаційно-правового механізму впровадження ІКТ в аграрний сектор (далі – ОПМВ) в умовах розвитку інформаційного суспільства в Україні, яка: а) спирається на сучасну методологію державного управління, нову парадигму адміністративного права й останні теоретичні напрацювання в галузі інформаційного права, як правового фундаменту інформаційного суспільства, в якому пріоритетного значення набуває збалансоване в інтересах держави, суспільства та людини вирішення проблеми впровадження ІКТ у різноманітні сфери суспільного життя; б) враховує доктринальні тлумачення сутності поняття «механізм», а також пов’язані із ними нормативно-правові дефініції, що закріплені у адміністративному й інформаційному законодавстві України; ґрунтується на конструктивному використанні нормативно-правових положень щодо національної інноваційної системи; в) сприяє забезпеченню реалізації положень державної політики НТРІ в аграрному секторі, що спрямована на нейтралізацію певних негативних тенденцій розвитку інформаційного суспільства та формування інноваційної моделі економіки в аграрному секторі; г) дає змогу не лише визначити організаційні, адміністративно-правові, інформаційно-правові засади впровадження ІКТ в аграрний сектор, але й передбачити їх динамічну взаємодію задля ефективного функціонування зазначеного механізму.
Зважаючи на структуру національної інноваційної системи та засновуючись на синтезі підходів, відображених у вітчизняному адміністративному й інформаційному законодавстві, з одного боку, а також дослідницьких здобутках провідних учених у галузі теорії держави та права, адміністративно-правової та інформаційно-правової науки, з другого, – розроблено й аргументовано визначення поняття організаційно-правового механізму впровадження ІКТ в аграрний сектор в умовах розвитку інформаційного суспільства в Україні як єдності (системи) чотирьох взаємопов’язаних 1) інституційного забезпечення – різнорівневої системи державних і громадських і невід’ємних складових: інституцій, задіяних у процесі впровадження ІКТ в аграрний сектор, що може розглядатися як у вузькому, так і в широкому змісті; 2) правового забезпечення – системи нормативно-правових актів, які, з одного боку, закріплюють порядок утворення та правовий статус вищевказаних інституцій, а з другого, – містять програми розвитку аграрного сектора, розбудови інформаційного суспільства та розвинення інноваційної інфраструктури, або ж інші нормативно-правові акти, в яких визначаються шляхи удосконалення державного управління в аграрному секторі; 3) організаційного забезпечення, яке охоплює механізми та процеси, принципи, цілі, завдання, функції й методи державного управління (в аспекті його вузького тлумачення) у аграрному секторі; 4) ресурсного забезпечення (зокрема інформаційного).
Виходячи із визначення правового забезпечення ОПМВ, яке було надано на основі критерію класифікації – «за змістом правових норм», з’ясовано особливу роль правового забезпечення у структурі ОПМВ: воно постає тією правовою сферою, в якій, умовно кажучи, «знаходяться» інституційне, організаційне та ресурсне забезпечення. Це зумовило проведення досліджень щодо формування такої моделі правового забезпечення ОПРВ, яка б адекватно враховувала потребу у правовому регулюванні суспільних відносин в аграрному секторі, що перетинається зі сферою науково-технічного розвитку та інновацій.
Обґрунтовано перспективність реалізації моделі правового забезпечення ОПМВ, яка базується на широкому трактуванні поняття «законодавство»; галузевій (горизонтальній) та ієрархічній структурі системи законодавства, тобто на об’єднанні правових норм різної юридичної сили, що закріплені в актах різних галузей національного законодавства (адміністративного, інформаційного, аграрного, земельного), а також враховує критерії вибору норм, що були запропоновані у роботі.
Запропоновано доцільність ґрунтовного дослідження інституційного забезпечення ОПМВ у вузькому тлумаченні. Доведено справедливість висунутої гіпотези, що суб’єктами впровадження ІКТ в аграрний сектор (складовими інституційного забезпечення) постають суб’єкти державного управління в аграрному секторі, з огляду на їх адміністративно-правові повноваження, завдання та функції. До переліку цих суб’єктів входять: 1) центральні органи виконавчої влади – Мінагрополітики, Державне агентство земельних ресурсів України, Державна ветеринарна та фітосанітарна служба України, Державна інспекція сільського господарства України та ін.; 2) головні управління агропромислового розвитку обласних державних адміністрацій; 3) управління агропромислового розвитку районних державних адміністрацій та ін.
Визначено, що удосконаленню організаційного та інституційного забезпечення ОПМВ сприятиме використання моделі конструктивної взаємодії, а також «вбудування» ІКТ у сферу діяльності суб’єктів державного управління в аграрному секторі, тобто інформаційне забезпечення їх діяльності.
Дістало подальшого розвитку розуміння сутності феномена електронного урядування, яке було закладено в основу інформаційного забезпечення як складової ОПМВ, що сприятиме перетворенню Мінагрополітики, як складової центральних органів виконавчої влади, на підсистему масового обслуговування сільського населення, суб’єктів господарювання та ін.
Результати розв’язання поставлених завдань знайшли своє відображення у розробці пропозицій та рекомендацій, спрямованих на удосконалення адміністративно-правового й інформаційно-правового регулювання суспільних відносин, що виникають під час впровадження ІКТ в аграрний сектор, зокрема щодо уточнення та коригування положень законодавчих актів: 1) Законів України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 роки», «Про інформацію», «Про основи національної безпеки»; 2) підзаконних нормативних актів, а саме: Плану заходів розвитку інформаційного суспільства в агропромисловому комплексі України на 2007–2015 роки, Плану заходів щодо реалізації Концепції розвитку електронного урядування в Україні; пропозицій щодо систематизації (у формі інкорпорації) відповідних нормативно-правових актів із адміністративного, інформаційного, аграрного та земельного законодавств задля удосконалення процесу правозастосування під час впровадження ІКТ в аграрний сектор України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки: Закон України від 9 січня 2007 року // Відомості Верховної Ради України. – 2007. – № 12. – Ст. 102.
2. Тоффлер Е. Футурошок / Е. Тоффлер. – М.: Мысль, 1998. – 513 с.
3. Щербина В. Информационное общество в контексте коммунитарно-либертальной альтернативы: понятийный аспект / В.Щербина // Социология: теорія, методы, маркетинг. – 2004. – № 4. – С. 158-171.
4. Махлуп Ф. Производство и распространение знаний в США / Ф. Махлуп. – М.: Прогресс, 1966. – 274 с.
5. Porat M., Rubin M. Development and Measurement / M. Porat, M. Rubin. – Wash., 1987. – 432 р.
6. Masuda Y. The Information Society as Post-Industrial Society. – Wash., 1981. – 103 р.
7. Литвак Н.В. Информационное общество. Перманентная эволюция. – М., 2008. – 416 с.
8. Мелюхин И.С. Информационное общество: истоки, проблемы, тенденции развития. М., 1999. С. 8-11.
9. Уэбстер Ф. Теории информационного общества / Ф.Уэбстер. – М.: Аспект Пресс, 2004.– 400 с.
10. Окинавская хартия глобального информационного общества: рекомендации стран «восьмерки» о принципах и направлениях развития информационного общества (Окинава, 22 июля 2000 г.) [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=998_163&p=1247747516744013
11. Побудова інформаційного суспільства – глобальне завдання нового тисячоліття: Декларація принципів //Документ WSIS-03/GENEVA/ Doc. / 4-R. Прийнято на Всесвітньому саміті з питань інформаційного суспільства. – Женева, 12 грудня 2003 року [Електронний ресурс] / Верховна Рада. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_c57&p=1304062659712480
12. Національна стратегія розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2006-2015р.р.: Проект [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://search.ligazakon. ua/l_doc2.nsf/link1/JD6ND00I.html
13. Колодюк А.В. Проект «Національної Стратегії Розвитку Інформаційного Суспільства України»: пріоритет для соціально-економічного розвитку України / А.В.Колодюк [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.isu.org.ua/catalog- 26/c_ id-157/i_id-4/level-2/library.html
14. Всеукраїнський фонд «інформаційне суспільство в Україні» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.isu.org.ua/.
15. Гнатюк С.Л., Здіорук С.І. Проблеми становлення інформаційного суспільства в Україні / С.Л. Гнатюк, С.І. Здіорук // Стратегічні пріоритети. – № 1 (2). – 2007. – С. 95-101.
16. Про затвердження плану заходів з виконання завдань, передбачених Законом України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки»: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 15 серпня 2007 року № 653-р [Електронний ресурс] / Верховна Рада. – Режим доступу: http://zakon1.rada. gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=653-2007-%F0
17. Про утворення Державного комітету України з питань науки, інновацій та інформатизації: Постанова Кабінету Міністрів України від 5 липня 2010 року № 548 // Офіційний вісник України. – 2010 р. – № 51. – Ст. 1689.
18. Скалацький В.М. Інформаційне суспільство: сучасні теорії та моделі (соціально-філософський аналіз): автореф. дис... канд. філософ. наук: спец. 09.00.03 / В.М. Скалацький; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. – К., 2006. – 17 с. – укp.
19. Про заходи щодо забезпечення пріоритетного розвитку освіти в Україні: Указ Президента України від 30 вересня 2010 року № 926 // Офіційний вісник України. – 2010 р. – № 75. – Ст. 2659.
20. Про інноваційну діяльність: Закон України від 4 липня 2002 року // Відомості Верховної Ради України. – 2002р. – № 36. – Ст. 266.
21. Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні: Закон України від 8 вересня 2011 року // Голос України від 01.10.2011.– № 183.
22. Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки: Закон України від 11 липня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2001р. – № 48. – Ст. 253.
23. Про Загальнодержавну комплексну програму розвитку високих наукоємних технологій: Закон України від 4 квітня 2004 року // Відомості Верховної Ради України. – 2004 р. – № 32. – Ст. 384.
24. Про наукову і науково-технічну діяльність: Закон України від 13 грудня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991р. – № 12. – Ст. 165.
25. Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків: Закон України від 14 липня 1999 року // Відомості Верховної Ради України. – 1999р. – № 40. – Ст. 363.
26. Передумови становлення інформаційного суспільства в Україні: із доповіді Кабінету Міністрів України про стан та розвиток інформатизації в Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uaitp.org.ua/?q=node/112
27. Програма діяльності Кабінету Міністрів України «Подолання впливу фінансово-економічної кризи та поступальний розвиток»: Постанова Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2008 року № 1107 [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi ?nreg=n000 5120
28. Україна 2020: Стратегія національної модернізації. Проект [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://polit.ua/documents/2010/02/26/stra 2020. html
29. Про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України: Указ Президента України від 31 травня 2011 року № 634 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://me.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=167021&cat_id=32819
30. Державна програма «Інформаційні та комунікаційні технології в освіті і науці» на 2006-2010 роки: Постанова Кабінету Міністрів України від 7 грудня 2005 року № 1153 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?code=1153-2005-
31. Про затвердження Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу: Указ Президента України від 11 червня 1998 року № 615 // Офіційний вісник України. – 1998 р. – № 24. – стор. 3.
32. Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки: Послання Президента України до Верхов¬ної Ради України 2002 року // Урядовий кур'єр. – 2002. – № 100.
33. Про основи національної безпеки України: Закон України від 19 червня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003р. – № 39. – Ст. 351.
34. Шумпетер Й. Теория экономического развития / Й. Шумпетер. – М.: Прогресс, 1982. – 454 с.
35. Твисс Б. Управление научно-техническими нововведениями /Б.Твисс. – М.: Экономика, 1989. – 271 с.
36. Бутенко О.А. Формування державної інноваційної політики / О.А. Бутенко [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.investplan.com.ua/index.php ?iid=2&operation=9
37. Дідківська Л.І., Головко Л.С. Державне регулювання економіки: Учбовий посібник / Л.І Дідківська, Л.С Головко. – К., 2000 р. – 209 с.
38. Rothwell R., Zegveld W. Industrial innovation and public polic. – Connecticut, 1981. – 173 p.
39. Про Концепцію науково-технологічного та інноваційного розвитку України: Постанова Верховної Ради України від 13 липня 1999 року № 916 // Відомості Верховної Ради України. – 1999 р. – № 37. – Ст. 336.
40. Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій: Закон України від 14 вересня 2006 року // Відомості Верховної Ради України. – 2006 р. – № 45. – Ст. 434.
41. Про науковий парк «Київська політехніка: Закон України від 22 грудня 2006 року // Відомості Верховної Ради України. – 2007 р. – № 10. – Ст. 86.
42. Стратегія економічного та соціального розвитку України «Шляхом європейської інтеграції» на 2004-2015 роки: Указ Президента України від 28 квітня 2004 року № 493 // Офіційний вісник України. – 2004 р. – № 18. – Ст. 1278.
43. Про інвестиційну діяльність: Закон України від 18 вересня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991 р. – № 47. – Ст. 646.
44. Про наукову і науково-технічну експертизу: Закон України від 10 лютого 1995 року // Відомості Верховної Ради України. – 1995 р. – № 9. – Ст. 56.
45. Про спеціальну економічну зону «Яворів»: Закон України від 15 січня 1999 року // Відомості Верховної Ради України. – 1999 р. – № 15. – Ст. 82.
46. Про Міністерство аграрної політики та продовольства України: Указ Президента України від 23 квітня 2011 року № 500 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1196.1456.2&nobreak=1
47. Про забезпечення активізації інноваційної діяльності в аграрному секторі економіки та регіонах України: Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 15 червня 2004 року № 227 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?doc_id=184737
48. Про схвалення Державної програми розвитку промисловості на 2003-2011 роки: Постанова Кабінету Міністрів України від 28 липня 2003 року № 1174 // Офіційний вісник України. – 2003 р. – № 31. – Ст. 1628.
49. Про затвердження Комплексної програми розвитку аграрного ринку на 2003 - 2004 роки: Постанова Кабінету Міністрів України від 1 березня 2003 року № 271 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ KP030271.html
50. Про схвалення Концепції розвитку національної інноваційної системи: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 червня 2009 року № 680 // Офіційний вісник України. – 2009 р. – № 47. – Ст. 1593.
51. Стратегія інноваційного розвитку України на 2010-2020 роки в умовах глобалізаційних викликів: Проект [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://kno.rada.gov.ua/komosviti/control/uk/publish/article?art_id=47920&cat_id=46017
52. Стратегія розвитку України у період до 2020 року: Проект [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://dsaua.org/index.php?option=com_content&view= article&id=90%3A-2020-&catid=36%3A2010-09-13-13-04-9&Itemid=
53. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / за заг. ред. д-ра юрид. наук, проф. В. Б. Авер’янова.– Київ: Факт, 2003. – 384 с.
54. Ярмак О.М. Адміністративно-правові засади взаємодії органів державної влади України у правоохоронній сфері: дис. ... кандидата юрид. наук: 12.00.07 / Ярмак Олександр Михайлович. – К., 2009. – 238 арк.
55. Арістова І.В. Державна інформаційна політика та її реалізація в діяльності органів внутрішніх справ України: організаційно-правові засади: дис... д-ра юрид. наук: 12.00.07 / Арістова Ірина Василівна. – Національний ун-т внутрішніх справ. – Х., 2002. – 476 арк. – Бібліогр.: арк. 409-444.
56. Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади: Указ Президента України від 9 грудня 2010 року № 1085 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.president.gov.ua/documents/12584.html
57. Про Раду з питань науки та науково-технічної політики: Указ Президента України від 25 березня 1996 року № 211 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/211/96
58. Про Національну Раду з інноваційного розвитку України: Указ Президента України від 18 серпня 2006 року № 691 // Офіційний вісник України. – 2006 р. – № 34. – Ст. 2427.
59. Про Національну раду з питань науки, інновацій та сталого розвитку України: Указ Президента України від 21 серпня 2009 року № 664 // Офіційний вісник України. – 2009 р. – № 65. – Ст. 2262.
60. Про ліквідацію Національної ради з питань науки, інновацій та сталого розвитку України та її секретаріату: Указ Президента України від 2 квітня 2010 року № 492 // Офіційний вісник України. – 2010 р. – № 13. – Ст. 456.
61. Про Положення про міністерство України у справах науки і технологій: Указ Президента України від 23 листопада 1996 року № 1121 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1121/96
62. Про Положення про Державний комітет України з питань науки та інтелектуальної власності: Указ Президента України від 13 серпня 1999 року № 987 // Офіційний вісник України. – 1999 р. – № 33. – Ст. 9806.
63. Про Міністерство освіти і науки України: Указ Президента України від 7 червня 2000 року № 773 // Офіційний вісник України. – 2000 р. – № 23. – Ст. 934.
64. Про затвердження Положення про Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України: Указ Президента України від 8 квітня 2011 року № 410 // Офіційний вісник України. – 2011 р. – № 29. – Ст. 1243.
65. Про утворення Державного комітету України з питань науково-технічного та інноваційного розвитку: Постанова Кабінету Міністрів України від 7 квітня 2010 р. № 290 // Офіційний вісник України. – 2010 р. – № 25. – Ст. 980.
66. Про утворення Державного комітету України з питань науки, інновацій та інформатизації: Постанова Кабінету Міністрів України від 5 липня 2010 року № 548 // Офіційний вісник України. – 2010 р. – № 51. – Ст. 1689.
67. Про утворення Державного комітету інформатизації України: Постанова Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 272 // Офіційний вісник України. – 2008 р. – № 25. – Ст. 791.
68. Про затвердження Положення про Державне агентство з питань науки, інновацій та інформатизації України: Указ Президента України від 8 квітня 2011 року № 437 [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=437%2F2011
69. Про утворення Державного агентства України з інвестицій та інновацій: Указ Президента України від 30 грудня 2005 року № 1873 [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. – Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?code=1873/2005
70. Про Державне агентство з інвестицій та розвитку: Постанова Кабінету Міністрів України від 17 травня 2010 року № 356 // Офіційний вісник України. – 2010р. – № 38. – Ст. 1280.
71. Про утворення Державного агентства України з управління національними проектами: Постанова Кабінету Міністрів України від 30 червня 2010 року № 570 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?code=570-2010-%EF
72. Про утворення Українського центру сприяння іноземному інвестуванню: Постанова Кабінету Міністрів України від 2 серпня 2005 року № 666 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?code=666-2005-%EF
73. Про утворення ВАТ «Агентство з питань іноземних інвестицій»: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2004 року № 259 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?code=259-2004-%F0
74. Про Державне агентство з інвестицій та управління національними проектами України: Указ Президента України від 12 травня 2011 року № 583 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?code=583/2011
75. Про Державний фонд фундаментальних досліджень: Постанова Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2001 року № 1717 // Офіційний вісник України. – 2001 р. – № 52. – Ст. 2344.
76. Про утворення Міжвідомчої ради з координації фундаментальних досліджень: Постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 164 // Офіційний вісник України. – 2001 р. – № 8. – Ст. 326.
77. Питання Державного інноваційного фонду: Постанова Кабінету Міністрів України від 2 березня 1998 року № 243 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?code=243-98-%EF
78. Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади: Указ Президента України від 15 грудня 1999 року № 1573 // Офіційний вісник України. – 1999 р. – № 50. – Код акту 13197.
79. Про утворення Української державної інноваційної компанії: Постанова Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2000 року № 654 // Офіційний вісник України. – 2000 р. – № 16. – Ст. 674.
80. Про віднесення Української державної інноваційної компанії до сфери управління Державного агентства з інвестицій та інновацій: Постанова Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2006 р. № 1335 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?doc_id=358015
81. Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України: Постанова Кабінету Міністрів України від 8 серпня 2007 року № 1007 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/? uid=1136.1005.0
82. Про утворення державної наукової установи «Державний інститут науково-технічної та інноваційної експертизи»: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2011 року № 1042 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1042-2011-%D1%80
83. Про Міністерство аграрної політики та продовольства України: Указ Президента України від 23 квітня 2011 року № 500 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1196.1456.2&nobreak=1
84. Курило В.І. Адміністративні правовідносини у сільському господарстві України: дис... д-ра юрид. наук: 12.00.07 / Курило Володимир Іванович. – К., 2007. – 418 арк.
85. Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року: Закон України від 18 жовтня 2005 року // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 1. – Ст. 17.
86. Про затвердження Плану заходів розвитку інформаційного суспільства в агропромисловому комплексі України на 2007-2015 роки: Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства від 10 вересня 2007 року № 653 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1021.4129.0
87. Про затвердження Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року: Постанова Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2007 р. № 1158 // Офіційний вісник України. – 2007 р. – № 73. – Ст. 2715.
88. Про затвердження Державної цільової програми розвитку системи інформаційно-аналітичного забезпечення реалізації державної інноваційної політики та моніторингу стану інноваційного розвитку економіки: Постанова Кабінету Міністрів України від 7 травня 2008 року № 439 // Офіційний вісник України. – 2008 р. – № 34. – Ст. 1150.
89. Бачило И. Л. Информационное право: основы практической информатики: Учебное пособие / И. Л. Бачило. – М., 2001. – 352 с.
90. Сулацький Д. В. Організаційно-правові засади забезпечення інформаційної безпеки людини як споживача телекомунікаційних послуг: дис.… канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 / Денис Володимирович Сулацький. – Херсон: Міжнародний університет бізнесу і права, 2011. – 290 с.
91. Адміністративне право України: Підручник /Державний вищий навчальний заклад «Запорізький національний ун-т» МОН України / Т. О. Коломоєць, Ю. В. Пирожкова, Н. О. Армаш та ін.; за заг. ред. Т. О. Коломоєць. – Київ: Істина, 2009. – 475 с.
92. Адміністративне право України. Академічний курс: Підручник у 2 томах: Том 1. Загальна частина / Ред. колегія: В. Б. Авер’янов (голова). – Київ: Юридична думка, 2004. – 584 с.
93. Битяк Ю. П. Адміністративне право України: Підручник / [Ю. П. Битяк, В. М. Гаращук, О. В. Дьяченко та ін.; за ред. Ю. П. Битяка. – Київ: Юрінком Інтер, 2007. – 544 с.
94. Голосніченко І. П. Адміністративне право України: основні поняття: Навчальний посібник / І. П. Голосніченко, М. Ф. Стахурський, Н. І. Золотарьова; За заг. ред. І. П. Голосніченка. – Київ: ГАН, 2005. – 232 с.
95. Дубенко О. І. Адміністративно-правовий механізм забезпечення безпеки особи: автореф. дис. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 / Олександр Іванович Дубенко. – Ірпінь: Національний університет ДПС України, 2009. – 21 с.
96. Кельман М. С. Загальна теорія держави і права: Підручник / М. С. Кельман, О. Г. Мурашин. – Київ: Кондор, 2006. – 477 с.
97. Ківалов С. В. Адміністративне право України: Навчально-методичний посібник / С. В. Ківалов, Л. Р. Біла. – вид. друге, перероб. і доп. – Одеса: Юридична література, 2002. – 312 с.
98. Конопльов В. В. Організаційно-правовий механізм підготовки та прийняття управлінських рішень в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ: автореф. дис.… доктора юрид. наук: спец. 12.00.07 / В’ячеслав В’ячеславович Конопльов. – Харків: ХНУВС, 2006. – 34 с.
99. Кормич Б. А. Інформаційна безпека: організаційно-правові основи: Навч. посібник / Б. А. Кормич. – Київ: Кондор, 2008. – 384 с.
100. Кормич Б. А. Організаційно-правові основи політики інформаційної безпеки України: дис.… доктора юрид. наук: спец. 12.00.07 / Борис Анатолійович Кормич. – Харків: НУВС, 2004. – 427 с.
101. Логінов О. В. Адміністративно-правове забезпечення інформаційної безпеки органів виконавчої влади: дис. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 / Олександр Володимирович Логінов. – Київ: Національна академія внутрішніх справ України, 2005. – 236 с.
102. Марущак А. І. Інформаційне право: Доступ до інформації: Навчальний посібник / А. І. Марущак. – Київ: КНТ, 2007. – 532 с.
103. Новікова В. С. Формування та функціонування організаційно-правового механізму протидії економічній злочинності в промисловому комплексі Донбасу в період НЕПУ / В. С. Новікова // Митна справа. – 2011. – № 1 (73). Ч. 2. – С. 517-522.
104. Скакун О. Ф. Теорія держави і права: Підручник / О. Ф. Скакун; пер. з рос. – Харків: Консум, 2001. – 656 с.
105. Стеценко С. Г. Адміністративне право України: Навч. посібник / С. Г. Стеценко. – Киев: Атіка, 2007. – 624 с.
106. Копылов В. А. Информационное право: Учебник / В. А. Копылов. – 2-е изд., перераб. и доп. – Москва: Юристъ, 2002. – 512 с.
107. Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні: Указ Президента України від 22 липня 1998 року № 810 [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=810%2F98&p=1309939303869451
108. Кадрове забезпечення науково-технологічного розвитку // Національний інститут стратегічних досліджень при Президентові України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://old.niss.gov.ua/book/2004_html/010.htm#a1
109. Дубов Д.В. Сучасні тренди кібербезпекової політики: висновки для України. Д. В. Дубов // Національний інститут стратегічних досліджень при Президентові України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://niss.gov.ua/articles/294/
110. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

111. Розвиток аграрного виробництва як передумова забезпечення продовольчої безпеки України /О. В. Собкевич, В. М. Русан, А. Д. Юрченко, В. О. Скороход; за ред. Я. А. Жаліла. – Київ: НІСД, 2011. – 39 с.
112. Спільна аграрна політика Європейського Союзу: можливості та виклики для України / І. В. Клименко, М. Г. Бугрій, І. В. Ус. – Київ: НІСД, 2011. – 19 с.
113. Про державну підтримку сільського господарства України: Закон України від 24 червня 2004 року [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. – 2011. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1877-15&p=
114. Земельний кодекс України: прийнятий Верховною Радою України від 25 жовтня 2001 року [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. – 2011. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2768-14&p= 13
115. Про Державний земельний кадастр: Закон України від 7 липня 2011 року [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. – Режим доступу: http://zakon1.rada. gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3613-17&p=1315989046165612
116. Про землеустрій: Закон України від 22 травня 2003 року [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=858-15&p=1316417224902066
117. Про ринок земель: проект Закону України від 18 липня 2011 року № 9001 [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. – Режим доступу: http://w1.c1.rada. gov.ua/pls/zweb_n/webproc34?id=&pf3511=40938&pf35401=197848
118. Про ринок земель: проект Закону України від 19 липня 2011 року № 9001-1 [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. – Режим доступу: http://w1.c1.rada. gov.ua/pls/zweb_n/webproc34?id=&pf3511=40958&pf35401=197912
119. Про ринок земель: проект Закону України від 6 вересня 2011 року № 9001-2 [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov. ua/pls/zweb_n/webproc34?id=&pf3511=41066&pf35401=198844
120. Антоненко П. Іван Томич: «Продати землю… і Україну?» / П. Антоненко // Слово Просвіти. – 2011. – ч. 26 (611). – С. 23-25.
121. Дуда А. Fata morgana. Без урахування державних інтересів аграрна реформа може спровокувати масове безробіття, деградацію села й виснаження чорноземів / А. Дуда // Український тиждень. – 2011. – № 12 (177). – С. 11-14.
122. Присяжнюк М. Земельна політика України: стан, законодавче забезпечення, стратегічне планування / М. В. Присяжнюк // Національна безпека і оборона. – Центр Разумкова, 2009. – № 3 (107). – С. 54-57.
123. Шеремет А. П. Земельне право України: навч. пос. [для студ. вищ. навч. закл.] / А. П. Шеремет. – [2-ге вид.]. – Київ : Центр учбової літератури, 2009. – 632 с.
124. Брижко В. Електронний банкінг у контексті захисту персональних даних: Наукове видання / В. Брижко, Ю. Базанов, М. Швець; за ред. М. Швеця. – Київ: НДЦПІ АПрН України, 2008. – 141 с.
125. Електронна комерція: правові засади та заходи удосконалення: монографія / В. Брижко, А. Новицький, В. Цимбалюк, М. Швець; за ред. А. Москаленко, О. Гладківської. – Київ: НДЦПІ АПрН України, 2008. – 149 с.
126. е-майбутнє та інформаційне право / В. М. Брижко, М. Я. Швець, В. С. Цимбалюк та ін.; за ред. М. Я. Швеця. – (2-е вид., доп.). – Київ: НДЦПІ АПрН України, 2006. – 302 с.
127. Чугунов Г. К. Развитие рынка телекоммуникационных услуг в России как условие повышения качества жизни населения: автореф. дис.… канд. эконом. наук: спец. 08.00.05 «Экономика и управление народным хозяйством (экономика, организация и управлени