ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЗДІЙСНЕННЯ МИТНИХ ПРОЦЕДУР НА МОРСЬКОМУ ТРАНСПОРТІ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ

імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО

На правах рукопису

Трофімов Сергій Анатолійович

УДК 342.951 (477)

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЗДІЙСНЕННЯ МИТНИХ ПРОЦЕДУР НА МОРСЬКОМУ ТРАНСПОРТІ

Спеціальність: 12.00.07 адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Науковий керівник

Настюк Василь Якович,

доктор юридичних наук,

професор

Харків 2008

ЗМІСТ

Вступ...............................................................................................................................3

Розділ 1. Поняття й види митних процедур на морському транспорті

Поняття, структура й особливості змісту митних процедур на морському
транспорті............................................................................................................15
1.2. Види митних процедур на морському транспорті...........................................28
1.3. Законодавче регулювання митних процедур на морському транспорті............................................................................................................39
Висновки до першого розділу......................................................................................50

Розділ 2. Механізм організаційно-правового регулювання здійснення митних процедур на морському транспорті та його вдосконалення

2.1. Загальні положення організації митних процедур на морському транспорті.54

2.2. Організація і здійснення митних процедур на морському транспорті.............71

2.3. Особливості здійснення митних процедур стосовно окремих видів морського транспорту й питання його вдосконалення............................90

2.4. Проблеми забезпечення законності у сфері здійснення митних процедур

на морському транспорті..............................................................................125

Висновки до другого розділу.....................................................................................141

Висновки.....................................................................................................................146

Список використаних джерел.................................................................................159

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Проголошення в Україні незалежності, реалізація на практиці положень Конституції України щодо захисту прав, свобод, законних інтересів людини і громадянина, а також спрямованість її на вступ до Європейського Союзу поставили перед вітчизняною юридичною наукою принципово нові фундаментальні питання. Серед них особливе місце посідає розробка й вирішення проблеми належного здійснення митних процедур на морському транспорті, приведення цієї важливої галузі транспортного господарства у відповідність із завданням розбудови в Україні правової, демократичної держави, формування справжньої ринкової економіки. Без якісного вдосконалення чинного митного законодавства в розглядуваній царині неможливо вирішити жодного із цих завдань, вийти на новий етап модернізації суспільства на засадах поваги до таких загальнолюдських цінностей, як свобода, честь, гідність тощо, а також до міжнародних норм і стандартів.

Прийнятий Верховною Радою України новий Митний кодекс України від 11 липня 2002 р. вигідно відрізняється від попереднього Кодексу ґрунтовністю, чітким визначенням підвалин організації і здійснення митної справи в державі, всебічним регулюванням економічних, правових, кадрових і соціальних аспектів діяльності митних органів. Але, на жаль, доводиться констатувати, що не всі проблемні питання й прогалини вдалося упорядкувати за його допомогою. Зокрема, це стосується і здійснення митних процедур на морському транспорті. Лише дванадцять статей нового Митного кодексу присвячено специфіці провадження митних процедур на цьому виді транспорту.

Підкреслюючи значну цінність оновленого митного законодавства держави, ще раз зазначимо, що воно поки що далеко не повною мірою відповідає вимогам сьогодення, завданням побудови дійсно правової, демократичної держави, запровадженню принципів соціальної справедливості й гуманізму у сфері митних відносин на морському транспорті. Більшість проблем, виникаючих нині у відносинах митних органів з фізичними особами, а також суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності, що задіяні в цій галузі, спричиняються неоднозначністю, незрозумілістю, складністю, суперечливістю чинних нормативно-правових актів, що регламентують провадження митних процедур на морському транспорті в нашій країні. Їх можна уникнути, створивши в названій сфері прозорі, чіткі, однозначні, зрозумілі так звані правила гри” стосовно здійснення вищевказаних процедур.

Особливу увагу при цьому слід зосередити на з’ясуванні й удосконаленні теоретичних, а також організаційно-правових засад провадження митних процедур на морському транспорті, забезпеченню законності в цій царині. Для цього необхідно підвести належне організаційно-правове підґрунтя адаптації митного законодавства України до вимог європейської інтеграції, запровадити системний підхід до її створення й обслуговування, втілити передовий досвід зарубіжних країн щодо адміністративно-правового захисту громадян у відносинах з органами Державної митної служби України. Зазначені заходи мають ґрунтуватися на сучасних наукових розробках, глибокому аналізі минулого вітчизняного й сучасного міжнародного досвіду. Для видання кожного нового нормативно-правового акта щодо здійснення вищевказаних процедур повинні бути достатні підстави, оскільки законодавчі акти, прийняті без потреби, а тим паче всупереч тенденціям суспільного розвитку й установленому курсу на ЄС, можуть завдати відчутної шкоди й дискредитувати Україну.

Окремі питання щодо визначення місця митних процедур на морському транспорті у системі права України, їх взаємозв’язку з іншими інститутами митної системи, організаційно-правових аспектів функціонування митних органів у галузі морського транспорту розглядалися в роботах О.М.Ганжина, В.Г.Деркача, Є.В.Додіна, Ю.М.Дьоміна, Ф.Л.Жоріна, М.М.Каленського, С.В.Ківалова, Б.А.Кормича, А.В.Мазура, В.Я.Настюка, А.П.Павлова, П.В.Пашко, Д.В.Приймаченко, К.К.Сандровського, С.С.Терещенка, О.В.Тодощука, М.Г.Шульги. Наукові праці цих та інших правознавців, безумовно, мають важливе наукове і практичне значення, оскільки в них містяться конкретні висновки й рекомендації, спрямовані на забезпечення економічних інтересів суспільства, й вони можуть бути використані за умови їх опрацювання з урахуванням спеціалізації у створенні ефективного регулювання й функціонування державного механізму провадження митних процедур на морському транспорті.

Значною мірою ідеї вчених-юристів можуть бути враховані у процесі подальшого поліпшення чинного митного законодавства України з указаної проблематики. Однак більшість робіт, пов’язаних з удосконаленням організаційно-правового регулювання вищезазначених процедур втрачають свою актуальність, вимагають доповнення й перероблення з огляду на зміни в митній діяльності в цій сфері. І якщо на початковому етапі досліджень з даної тематики подібний стан є закономірним і якоюсь мірою виправданим, то зараз стає все очевидніше, що при опрацюванні пропозицій і рекомендацій щодо підготовки, структури та змісту проектів нормативно-правових актів різного рівня стосовно здійснення митних процедур на морському транспорті треба виходити із загальних концептуальних засад, що ґрунтуються на ідеях формування в Україні демократичної, правової, соціальної держави і взятого нею курсу на приєднання вітчизняної економіки до світової ринкової системи, на входження до Європейського Союзу (далі ЄС), на вступ до Світової організації торгівлі (далі СОТ) тощо.

Для з’ясування стратегії подальшого розвитку митного законодавства в розглядуваній нами царині потрібно чітко сформулювати поняття митні процедури на морському транспорті”, визначити їх зміст, структуру, методи та джерела правового регламентування, розкрити основні принципи, проаналізувати організаційні положення їх здійснення, а також особливості забезпечення законності у процесі їх провадження, пріоритетні напрямки адаптації цих процедур до відповідних міжнародних норм і стандартів. Окрім цього, вбачається нагальна необхідність теоретико-практичного визначення основного категоріального апарату в досліджуваній сфері. Без вирішення цих фундаментальних проблем неможливо здійснити кардинальні перетворення в митній системі, ефективно реалізувати положення Митного кодексу України, створити уніфіковане митне законодавство країни у провадженні митних процедур на морському транспорті, яке відповідало б указаним вимогам і напрямкам руху нашої держави (СОТ, ЄС тощо).

Логіка попередніх наукових досліджень та інтереси практики викликають нагальну потребу у створенні цілісного теоретичного підґрунтя вдосконалення митного законодавства України у зазначеній царині. Побудова такої фундаментальної основи має за мету не тільки усунути проблеми, існуючі в юридичній науці, яка в даний час перебуває на етапі свого активного розвитку, а й забезпечити надійну базу для практичної діяльності у сфері здійснення розглядуваних нами митних процедур. Цілком очевидно, що втілення в життя ідеї формування правової, демократичної, соціальної держави в Україні, всебічне забезпечення прав, свобод і законних інтересів громадян, становлення парламентсько-президентської форми правління і, звичайно, суттєві зміни у структурі виконавчої влади, включаючи й органи митної служби країни, вимагатимуть підготовки і прийняття найближчим часом нових нормативно-правових актів щодо провадження митних процедур на морському транспорті. А це, у свою чергу, ставить на порядок денний наукове осмислення всього комплексу питань, пов’язаних з подальшим поглибленим реформуванням митного законодавства України стосовно митних процедур на морському транспорті.

Важливого значення набуває використання не тільки існуючих досягнень юридичної науки України з цих проблем, а й узагальнення досвіду інших країн, вивчення й застосування всього позитивного, що є в їх митному законодавстві, а також аналіз відповідних міжнародних нормативно-правових актів щодо розглядуваної нами сфери. Необхідність такого підходу випливає з положень ст.34 Митного кодексу України, згідно з якою наша держава бере участь у міжнародному співробітництві з питань митної справи, додержується загальновизнаних у міжнародній практиці систем класифікації й кодування товарів, митних режимів, митної статистики, інших загальноприйнятих у світових митних відносинах норм і стандартів, а також забезпечує виконання міжнародних договорів України з питань митної справи, укладених в установленому законом порядку.

Актуальність дослідження цієї проблематики зумовлена також необхідністю підвищення рівня правової культури українського населення, значна частина якого вбачає в нормах митного законодавства тільки бюрократичні, жорсткі обмежувальні заходи й не враховує їх справжнього позитивного потенціалу. Докорінних змін вимагає і правосвідомість працівників митниць, яка повинна орієнтуватися насамперед на забезпечення прав, свобод, законних інтересів людини і громадянина, а також прав і законних інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності в митній сфері на морському транспорті, чому певною мірою покликано сприяти поглиблене вивчення процедурних питань взаємовідносин названих суб’єктів з митними органами, задіяними на цьому транспорті.

Перелічені аргументи, безумовно, свідчать про своєчасність і необхідність якомога ширших узагальнень накопиченого теоретичного й емпіричного матеріалу, оцінки тенденцій, що намітилися в побудові сучасного митного законодавства України в царині провадження митних процедур на морському транспорті, у тому числі адаптації законодавства до вимог Світової організації торгівлі та Європейського Союзу. Усе вищевикладене, а також недостатня розробленість теоретичних положень, низка невирішених проблем організаційно-правового регулювання й наявність суперечливих питань у реалізації чинного митного законодавства в розглядуваній нами сфері і стали підставами для обрання автором означеної теми дисертаційного дослідження.

Організаційно-правові питання здійснення митних процедур на морському транспорті характеризуються тим, що вони недостатньо науково опрацьовані й висвітлені в юридичній літературі.

Найбільш суттєвий науково-практичний внесок в порушену нами проблему зробив Є.В.Додін. Його навчально-методичний посібник Таможенные операции на морском транспорте”, по суті, є фундаментальним спеціалізованим дослідженням цієї доволі складної теми. Проте в ньому майже зовсім не висвітлені теоретичні аспекти цієї проблематики, а основні нормативно-правові акти, що використовувалися під час його написання, вже втратили силу. Окремі аспекти цих проблем викладені в навчальному посібнику 2003 р. Таможенное оформление морских грузов”, авторами якого є О.М.Ганжин, В.Г.Деркач і П.В.Пашко. Окрім цього, в юридичній літературі зустрічаються поодинокі випадки розгляду цих процедур, однак їх дослідження майже не виходило за межі статей 121-132 Митного кодексу України. Отже, існує нагальна потреба на якісно новому рівні і з використанням чинного законодавства комплексно дослідити митні процедури на морському транспорті.

Запропонована до захисту робота є одним з перших спеціалізованих дисертаційних досліджень, у якому автор намагається комплексно розглянути весь спектр питань організаційно-правового регулювання здійснення митних процедур на морському транспорті.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження пов’язано з розробками проблем і запровадженням організаційно-правових заходів, що здійснюються в Україні і мають за мету підвищення ефективності митної справи в нашій державі, посилення режиму законності в митній сфері, створення дійового митного контролю за процесами міжнародної торгівлі й зовнішньоекономічної діяльності.

Напрямки дослідження також виступають складовою частиною наукових планів Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, зокрема, кафедри адміністративного права, й відповідають цільовій комплексній програмі Права людини та проблеми організації і функціонування органів державної влади і місцевого самоврядування в умовах становлення громадського суспільства” №0106и002285. Тема дисертації затверджена на засіданні вченої ради Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого протоколом №5 від 17 грудня 2004 року.

Мета й завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в тому, щоб на підґрунті досягнень юридичної науки, узагальнення правозастосовчої практики митних органів на морському транспорті, аналізу вітчизняного й зарубіжного законодавства розробити й надати науково обґрунтоване визначення основного категоріального апарату в провадженні митних процедур на морському транспорті, визначити їх зміст, структуру, методи і джерела їх правового регулювання, розкрити основні принципи, проаналізувати організаційні положення їх здійснення, а також питання удосконалення забезпечення законності в цій сфері, усунення прогалин у законодавстві з вищевказаних проблем і приведення його до вимог міжнародних норм і стандартів.

Відповідно до поставленої мети даного дисертаційного дослідження основна увага автора спрямована на вирішення наступних завдань, як-то:

сформулювання поняття митні процедури на морському транспорті”;

дослідження структури вищезазначених процедур, їх змісту;

аналіз дефініцій таких основних складових елементів цих процедур, як митний контроль, митне оформлення, справляння передбачених законом податків і зборів;

характеристика організаційно-правового забезпечення діяльності митних органів на морському транспорті, визначення форм, методів і способів провадження митних процедур на морському транспорті;

поглиблене вивчення системи митного законодавства з цього питання, його специфіки;

аналіз організаційно-правового регулювання (механізму) митних процедур по окремих видах морського транспорту, визначення їх змісту і специфіки;

розкриття значення розглядуваних процедур в умовах демократизації суспільства;

надання пропозицій щодо вдосконалення режиму забезпечення законності у процесі провадження вищезазначених процедур;

розробка рекомендацій для усунення прогалин у законодавстві з указаних питань і приведення його у відповідність до вимог міжнародних норм і стандартів.

Об’єктом дисертаційного дослідження послужили суспільні правовідносини у сфері здійснення митних процедур на морському транспорті.

Предметом дослідження виступають: поняття митні процедури на морському транспорті”, його зміст, структура, методи та джерела правової регламентації, а також безпосередній механізм здійснення цих процедур на окремих видах морського транспорту й особливості забезпечення законності в цій галузі, адаптація й удосконалення національного митного законодавства в цій сфері, й узгодження його з нормами і стандартами Європейського Союзу.

Методи дослідження. Методологічну базу дисертаційної роботи становлять загальновизнані наукові критерії об’єктивності й дослідницькі методи, зокрема, діалектичний, історичний, статистичний, порівняльно-правовий, формально-логічний, соціологічний та інші, а також спеціальні юридичні методи граматичного розгляду й тлумачення правових норм. За допомогою діалектичного й історичного методів досліджено процеси становлення й розвитку митного законодавства щодо провадження митних процедур на морському транспорті, змісту їх основних категорій. Формально-логічний і соціологічний методи дозволили окреслити роль і місце вищевказаних процедур у державному управлінні, їх особливості й призначення. Статистичний і порівняльно-правовий методи використовувалися для визначення напрямків удосконалення правових засад, практики діяльності митних органів на морському транспорті та пріоритетності в адаптації вітчизняного законодавства до відповідних вимог міжнародного митного простору. Методи граматичного розгляду й тлумачення правових норм сприяли виявленню прогалин та інших недоліків митного законодавства, виробленню пропозицій щодо його вдосконалення. Шляхом застосування логіко-семантичного методу й методу сходження від абстрактного до конкретного поглиблено понятійний апарат митних процедур на морському транспорті.

Положення й висновки дисертації ґрунтуються також на наукових доробках загальної теорії держави і права, теорії державного управління, конституційного, адміністративного, фінансового та інших галузей правових наук, на працях зарубіжних учених, нормах статей Конституції України, чинних законодавчих та інших нормативно-правових актах (у тому числі проектах), які визначають правові засади діяльності митних органів та їх посадових осіб на морському транспорті.

Дана наукова робота підготовлена з урахуванням міжнародних митних актів, зокрема, конвенцій ООН з питань митної справи та інших правових документів.

Емпіричну й інформаційну базу дослідження становлять узагальнення практичної діяльності органів митної служби України, статистичні матеріали, довідкові видання тощо.

Наукова новизна одержаних результатів дисертаційної роботи полягає в тому, що в ній фактично вперше комплексно вивчаються проблеми організаційно-правових засад здійснення митних процедур на морському транспорті з використанням сучасних методів пізнання, урахуванням новітніх досягнень юридичної науки, на якісно новому рівні досліджується основний понятійний апарат категорії митні процедури на морському транспорті”, її співвідношення з адміністративним правом, здійснено системно-порівняльний аналіз митного законодавства з цієї проблематики як соціально-правового явища, визначено їх місце й роль у сучасній правовій системі.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення й нове розв’язання наукового завдання, що виявляється у наданні науково обґрунтованого визначення основного категоріального апарату в провадженні митних процедур на морському транспорті, визначенні їх змісту, структури, методів і джерел правового регулювання, розкритті основних принципів, аналізі організаційних положень їх здійснення, а також наданні рекомендацій щодо удосконалення забезпечення законності в цій сфері, усунення прогалин у законодавстві з вищевказаних проблем і приведення його до вимог міжнародних норм і стандартів.

На сучасному етапі розвитку перед митною системою України постала низка проблем, пов’язаних, з одного боку, з процесом інтеграції до Європейського Союзу, що вимагає проведення процедури адаптування вітчизняного митного законодавства до загальновизнаних міжнародних норм і стандартів митної діяльності, в тому числі й на морському транспорті (адже він діє переважно в міжнародній сфері), а з другого з неможливістю ефективно виконувати поставлені завдання за умов нестабільного й належним чином не розвиненого національного законодавства у вказаній царині. Саме тому в даній дисертаційній роботі головну увагу зосереджено на дослідженні організаційно-правових засад проведення митних процедур на морському транспорті, яких мають дотримуватися, виконувати й використовувати всі суб’єкти митних правовідносин, а також досліджено застосування повноважень наданих працівниками Держмитслужби України.

Отримані результати дисертації можуть бути сформульовані у вигляді наступних положень теоретичного характеру:

Питання організаційно-правових засад здійснення митних процедур на морському транспорті, окреслені автором, набули розвитку в напрямку теоретичного дослідження категорії митні процедури на морському транспорті”, формулювання поняття її основних елементів, удосконалення організації і провадження вказаних процедур з урахуванням історичного досвіду їх правової регламентації й застосовуваних у міжнародній митній практиці норм і стандартів.

Морський транспорт досліджується у 2-х аспектах як товар і як транспортний засіб. Аргументується розгляд морського транспортного засобу ширше, ніж у Митному кодексі України 2002 р.

Митні процедури складаються з 3-х основних елементів. Це процедури (а)митного контролю, (б) процедура митного оформлення і (в) справляння передбачених законом податків і зборів.

З урахуванням головних ознак митного контролю автор визначає процедуру митного контролю як виконання митних операцій у відповідних формах, необхідних і достатніх для забезпечення додержання національного законодавства з питань митної справи й міжнародних договорів України, які здійснюються посадовими особами митних органів цілодобово в межах зон митного контролю відповідно до типових технологічних схем пропуску через державний кордон транспортних засобів.

Спираючись на ознаки митного оформлення, дисертант тлумачить процедуру митного оформлення як проведення операцій, які полягають у документальному закріпленні відомостей, одержаних під час митного контролю, оформлення його результатів у пунктах пропуску через митний кордон України цілодобово та які мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів відповідно до заявленого митного режиму.

Під процедурою справляння передбачених законом податків і зборів можна розуміти операції по справлянню передбачених законодавством податків і зборів з товарів і транспортних засобів на базі їх митної вартості з урахуванням тарифних пільг, принципів взаємності, захисту національних товаровиробників та обґрунтованості розмірів податків і зборів для іноземних товаровиробників, контроль за своєчасністю, достовірністю й повнотою справляння яких покладено на митні органи.

Беручи до уваги вищезазначене, можемо зробити висновок, що митні процедури це операції з митного контролю, які здійснюються у відповідних формах, необхідних і достатніх для забезпечення додержання вітчизняного законодавства з питань митної справи й міжнародних договорів України, відповідно до типової технологічної схеми пропуску через її державний кордон транспортних засобів. Документальне закріплення відомостей та оформлення результатів, одержаних під час митного контролю, мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів за заявленим митним режимом, виконується посадовими особами митних органів на певних територіях цілодобово, одночасно зі справлянням передбачених законодавством податків і зборів з товарів і транспортних засобів.

Структура митних процедур на будь-яких видах транспорту однакова: вона складаються з 3-х основних елементів а) митний контроль; б) митне оформлення; в) справляння передбачених законом податків і зборів. Ці елементи (процедури), у свою чергу, складаються з величезної кількості операцій.
Особливості митних процедур стосовно кожного з видів транспорту (автомобільного, залізничного, морського тощо) виявляються саме в митних операціях, які є специфічними стосовно кожного із цих видів. Окрім цього, що стосується морського транспорту, то митні операції мають свої особливості прояву щодо таких видів морського транспорту, як пасажирський, воєнний, нафтотранспортний, риболовецький та ін. Митні операції є найважливішим складником кожної з митних процедур, оскільки останні здійснюються через систему саме таких митних операцій.
6. Митний контроль можна класифікувати за певними підставами, як-от: предмет, напрямок руху, кількість разів переміщення протягом певного часу, характер участі у здійсненні контролю митних органів різних держав, вид транспорту, ступінь доступу до об’єкта контролю, форма здійснення контролю тощо. Митний контроль не закінчується в момент поміщення під митний режим, оскільки й потім щодо цих товарів чи транспортних засобів провадиться митний контроль, наприклад, у таких митних режимах, як митний склад, спеціальна митна зона, магазин безмитної торгівлі, переробка продукції на митній території тощо.

Зони митного контролю створюються з метою виконання митними органами митних процедур стосовно товарів і транспортних засобів, переміщуваних через митний кордон України, вжиття заходів, пов’язаних з виявленням, запобіганням і припиненням контрабанди й порушень митних правил. Вищезазначені зони діють у залах митного огляду, на суднах під час здійснення митних процедур, у контейнерних терміналах та інших місцях, визначених у портах. Режим зони митного контролю на морському транспорті це система норм, які визначають доступ і перебування в ній посадових осіб, які беруть участь у проведенні митного та інших видів контролю, пасажирів, уповноважених (представників) осіб, які безпосередньо проходять контроль або представляють саме судно, а також товарів, транспортних засобів та інші предметів, що знаходяться на ньому під час митного контролю й оформлення.

У процедурі митного оформлення можна виокремити 2 стадії: (а)попереднє митне оформлення операції, покликані полегшити і прискорити проведення основного оформлення і (б) основне митне оформлення, що виражається в поміщенні товарів і транспортних засобів під відповідний митний режим у процесі їх декларування.

Існують 2 основні критерії класифікації митних процедур на морському транспорті, які є спеціальними стосовно цього виду транспорту: (а) за типом морського транспорту процедури на пасажирських, вантажних, воєнних та інших суднах і (б) за водотоннажністю суден і їх пасажиромісткістю. У вітчизняній і зарубіжній правовій літературі не згадується про наявність спеціальних видів митних процедур на морському транспорті. Однак ці процедури можна віднести до специфічних. Тому існують усі підстави виокремити в самостійну групу процедури, які не вписуються” в загальні нормативи (стандарти) митних процедур на морському транспорті. Зокрема, до них слід віднести митні процедури, що здійснюються щодо пасажирських, воєнних, риболовецьких та інших суден.

Не тільки чітка, зрозуміла класифікація впливає на якісний стан застосування митних процедур і як наслідок на повноту врахування прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина. Усе це в сукупності повинно підкріплюватися правовими підставами на рівні законотворення з обов’язковим урахуванням міжнародних стандартів у цій царині. Міжнародні договори, будучи основним джерелом сучасного міжнародного митного права, з одного боку, покликані брати до уваги потреби митної практики, а з другого визначати шляхи подальшого розвитку митної справи, встановлюючи прийнятні для держав міжнародні стандарти в цій сфері.
Міжнародне і внутрішньодержавне морське право хоча й самостійні, але ж взаємопов’язані підсистеми єдиної системи морського права, які постійно впливають одна на одну. Так, з одного боку, на формування норм у міжнародному морському праві чинять вплив внутрішньодержавні правові системи, які враховуються в зовнішній політиці держав і хоча доволі опосередковано, але все ж таки впливають на формування міжнародних правил і норм. З другого боку, міжнародне морське право справляє вплив на внутрішньодержавне і цей вплив є досить вагомим, бо саме міжнародні стандарти вміщують у себе позицію більшої частини суб’єктів міжнародного права.

Законодавче регулювання митних процедур на морському транспорті має певні особливості. По-перше, у цій царині широко використовуються міжнародні договори, оскільки специфіка даного виду транспорту, його діяльність у просторі Світового океану вимагають цього. По-друге, у цій сфері частіше використовуються звичаєві норми, що не властиво іншим підгалузям митної справи. По-третє, діяльність морського транспорту пов’язана з переміщенням одразу великої маси вантажів, що потрібно враховувати при розробці й застосуванні відповідних нормативних актів (приміром, визначення маси вантажу по осадці судна тощо). Констатуємо той факт, що правова регламентація митних процедур належить виключно до компетенції держави. У той же час через специфіку морського транспорту необхідно враховувати норми і правила, які є однаковими для всіх учасників міжнародного торговельного обороту, бо, на відміну від інших видів транспорту, які обслуговують в основному внутрішні перевезення, морський діє переважно в міжнародній царині.

Згідно з чинним законодавством практично всі митні процедури по контролю й оформленню морського транспорту й товарів, переміщуваних ним, здійснюються в портах України. Указане положення є застарілим, адже міжнародні правила передбачають можливість виконання таких процедур й у прилеглій зоні держави.

Митні органи здійснюють митні процедури в зонах митного контролю на території морських і річкових портів, а також в акваторії портів, відкритих для міжнародних перевезень. Місце стоянки судна під час виконання процедур з митного контролю й митного оформлення, вивантаження або навантаження, посадки й висадки пасажирів визначається адміністрацією порту за погодженням з митним органом та органом охорони державного кордону. Зміна такого місця стоянки судна, за винятком випадків аварії чи стихійного лиха, провадиться теж за погодженням з указаними органами. Під час провадження митних процедур на морському судні забороняється причалювання до судна, що перебуває під митним контролем, інших плавучих засобів без дозволу митного органу.

Виконання митних процедур на морському транспорті може бути умовно поділено на 6 загальних для всього морського транспорту стадій: а)підготовча; б) безпосереднє ознайомлення з відповідними документами; в)установлення плану огляду судна й надання вказівок щодо його реалізації; г)безпосередній огляд судна; д) завершення митного огляду й установлення підсумків його проведення; е) документальне закріплення результатів митного контролю й оформлення, а також стягнення відповідних платежів. Усі стадії взаємопов’язані і взаємозумовлені, а відсутність хоча б однієї з них негативно впливає на кінцеву результативність цієї правозастосовчої діяльності митних органів у царині морського транспорту.

Пасажирські судна мають перевагу перед іншими видами морського транспорту. Їх митний контроль і митне оформлення здійснюються позачергово відповідно до графіку їх руху, завчасно погодженого з митним органом та органом охорони державного кордону. Ця норма відповідає демократичним засадам, визнаним у світі, адже митні процедури навіть щодо військових кораблів провадяться в першочерговому порядку, а не позачергово. Митні процедури стосовно пасажирського морського транспорту здійснюються переважно біля пасажирських причалів морського пасажирського вокзалу. При прибутті суден великої пасажиромісткості в порти, у яких недостатня глибина для підходу судна до причалу, такі процедури можуть провадитися на рейді. Такі судна через тривалість плавання на міжнародних морських пасажирських лініях підлягають митному оформленню з відкритим кордоном”, тобто в першу чергу здійснюються митні процедури стосовно пасажирів та екіпажу, а тільки потім на суднах провадиться обов’язковий огляд відповідними нарядами, що складаються із працівників митниці, представників прикордонної служби, інших контрольних служб і представників від адміністрації судна. Утім морські судна невеликої пасажиромісткості, що слідують за міжнародним розкладом, а також судна круїзні, що заходять у порт за маршрутом круїзу, оформлюються із закритим кордоном”, тобто на час їх перебування вони знаходяться під наглядом митних нарядів, що створюються із працівників митниці та представників прикордонної служби. Як правило, огляд таких суден не провадиться.
Фундаментальне зростання обсягу міжнародних пасажирських перевезень істотно позначилося на роботі митних органів всього світу, у зв’язку з чим виникла необхідність у подальшому спрощенні й гармонізації митних процедур. Проте така діяльність не може зашкодити економічним і фінансовим інтересам, а також сприятиме запобіганню ввезення/вивезення заборонених предметів.

Процедура оформлення товарів і транспортних засобів портовими, митними, прикордонними та іншими органами відбувається на основі взаємоузгоджених технологічних схем оформлення, контролю й обробки суден, а також пасажирів і вантажів, переміщуваних ними. Технологічні схеми митного й інших видів контролю становлять собою письмово-графічні документи, що фіксують процедуру митно-прикордонного оформлення всіма службами, які взаємодіють за місцем, ціллю, часом, завданнями, рубежами. Необхідність розробки окремих, специфічних технологічних схем, спрямованих на регулювання окремих правовідносин, покликана особливостями оформлення документів у процесі здійснення митних процедур у конкретному морському порту, які взагалі або певною своєю частиною є переважно спеціалізованими (торговельними, рибними тощо).

Особливої уваги потребує порядок здійснення митних процедур стосовно військових кораблів і суден забезпечення військово-морських сил, які перетинають митний кордон України, оскільки вони є фактичними представниками влади держав і вимагають відповідного ставлення. Такі судна проходять митні процедури в першочерговому порядку. Цей порядок додатково регулюється окремими нормативними актами спеціального характеру. Умови надання дозволу на перетин митного кордону щодо зазначених суден чітко встановлені в законодавстві, а стосовно відповідних категорій військових суден існує заборона. Усі процедури по здійсненню митного оформлення військової техніки, яка перетинає митний кордон нашої держави, визначаються Державною митною службою України за погодженням з Держекспортконтролем України.

З поглибленням енергетичної кризи на міжнародній арені сьогодні все більшу увагу привертає тематика реалізації митного контролю й митного оформлення нафтопродуктів, що надходять на митну територію України морським транспортом. Правове регламентування морських перевезень цієї сировини в Україні потребує серйозного вивчення з огляду на постійне зростання об’ємів нафтоперевезень, що зумовлено необхідністю забезпечення української економіки енергоресурсами.

Порядок провадження митних процедур стосовно рибопромислових морських суден відіграє важливу роль у національній та економічній безпеці України. Вони мають специфіку і врегульовані додатково за портами, що спеціалізуються на рибному промислі, а також за місцем і часом проведення такої діяльності. Однак положення окремих нормативних актів з питань митного оформлення продукції морського промислу не повністю відповідають один одному, а тому потребують урегулювання на законодавчому рівні.

Що стосується морських пасажирських, військових, нафтотранспортних, риболовецьких, поромних та маломірних суден, то митні процедури щодо них здійснюються, як правило, в повному обсязі. Щодо каботажних, а також суден лоцманської та інших служб порту, як правило, в повному обсязі здійснюється лише процедура митного контролю. Для них митні процедури або скасовані, або вони провадяться в окремих випадках.

Окремого детального вивчення потребують особливості забезпечення законності при провадженні митних процедур на морському транспорті й питання її вдосконалення. Проблеми забезпечення законності в діяльності митних органів вивчалися правознавцями, але питання, що стосуються митних процедур на морському транспорті залишилися поза увагою науковців. Морський транспорт діє, як правило, в міжнародній царині, а митні процедури переважно стосуються зовнішньоекономічної діяльності. У своєму комплексі вони (морський транспорт і митні процедури) утворюють вкрай важливу сферу для національної й міжнародної безпеки, забезпеченню законності функціонування якої необхідно приділяти пильну увагу.

Прокурорський нагляд за діяльністю митних органів виражається: 1) в контролюванні законності рішень і роботи митних органів, задіяних на морському транспорті, їх посадових осіб, недопущенні порушення прав і законних інтересів громадян та інших учасників митних правовідносин; 2) у вжитті заходів до (а)усунення порушень митних законів та обставин, які цьому сприяють, і (б)поновлення порушених прав і притягнення винних осіб до відповідальності.

Умовно можна вирізнити об’єкт і предмет прокурорського нагляду за провадженням митних процедур на морському транспорті. Об’єктом є законність у діяльності митних органів, які мають повноваження запроваджувати митно-контрольні функції та процедури. Предметом же є (а) додержання прав, свобод, законних інтересів фізичних і юридичних осіб; (б) дотримання встановленого законом порядку застосування заходів державного примусу; (в) законність прийнятих митними органами рішень.

Доручення працівникам транспортної прокуратури, які здатні всебічно й у взаємозв’язку наглядати за правомірністю й законністю здійснення митних процедур на такому вельми складному виді транспорту, як морський, може стати важливим кроком на шляху до дійсно належного контролю. Насамперед такі зміни в повноваженнях прокуратури дозволять знизити рівень корумпованості в самих митних органах, розкрити порушення митних правил за їх участю, адже, на жаль, доводиться констатувати, що неправомірні дії все ще мають місце в діяльності працівників митниць. Розкриття таких фактів працівниками неспеціалізованих прокуратур не під силу, оскільки вони не знають характеру, порядку, механізмів функціонування морського транспорту, а на вивчення цього піде не один рік. Отже, ми пропонуємо надати повноваження щодо нагляду за митними органами при провадженні митних процедур на морському транспорті саме транспортним прокуратурам. Це стане ще одним чинником посилення забезпечення законності в діяльності митних органів, що, у свою чергу, відіб’ється на поліпшенні стану економічної безпеки України.

Внесення усного протесту працівниками прокуратури під час виконання митниками митних процедур на морському транспорті може бути надзвичайно ефективним, оскільки за допомогою цієї форми прокурорського реагування встановлюється безпосередній контакт з посадовою особою, яка порушує вимоги закону, а також створюється можливість своєчасного реагування на такі порушення й забезпечується поновлення порушених прав і свобод громадян.

23. За допомогою звернень громадян здійснюється контроль не тільки за діяльністю органів, що провадять митні процедури на морському транспорті, а й за тих із них, які виконують контрольні повноваження щодо функціонування митних органів, а саме за діяльністю (а) вищих і центральних органів виконавчої влади, (б) судової влади, (в) органів прокуратури тощо. Думка щодо можливості розглядати звернення громадян як контроль досить поширена серед науковців, які розглядають його як індивідуальний, скорочений контроль, оскільки громадяни не наділені адміністративно-владними повноваженнями, вони не здійснюють перевірок чи інших контрольних дій, а лише сигналізують щодо виявлених ними порушень законності й дисципліни, надаючи змогу уповноваженим на це державним органам розібратися в суті справи, притягнути винних до відповідальності. Звернення громадян тісно взаємопов’язані з іншими засобами забезпечення законності, адже всі вони переплітаються, а інколи служать підтримкою одне одному. Вони мають важливе превентивне значення, виступаючи підґрунтям у попередженні, профілактиці вчинення правопорушень у сфері провадження митних процедур на морському транспорті, а також служать стримуючим чинником для поширення корупції серед працівників митних органів, задіяних на цьому виді транспорту. Отже, необхідно приділяти зверненням громадян більш пильну й зосереджену увагу.

Слід широко використовувати в діяльності митних органів звернення й самих працівників митниці, адже за допомогою пропозицій і заяв вони зможуть висловлювати свої думки щодо поліпшення роботи митного органу, викривати її недоліки, а також надавати конкретні пропозиції, спрямовані на зміцнення законності. Таким чином, з боку керівництва митних органів необхідно сприяти поданню таких звернень, а корисні рекомендації заохочувати.

Усі засоби забезпечення законності в діяльності митних органів при провадженні митних процедур на морському транспорті знаходяться в тісному взаємозв’язку й доповнюють один одного. Проте лише використання їх у комплексі дозволяє найбільш ефективно захистити права, свободи й законні інтереси фізичних і юридичних осіб, що діють у вищезгаданій царині, а також запобігти порушенням законодавства України і притягнути винних осіб до відповідальності.

Важливим чинником посилення забезпечення законності в діяльності митних органів на морському транспорті є усунення певних протиріч у митному законодавстві, які були розглянуті в даному дисертаційному дослідженні.

На сьогодні все більшого поширення набуває дискусія стосовно проблеми наділення митних органів повноваженнями провадити оперативно-розшукову діяльність і надання їм статусу правоохоронного органу. Автором наводиться низка аргументів щодо необхідності отримання митницею таких повноважень і статусу правоохоронного органу.

Абсолютно виправданою вбачається пропозиція закріплення в МК України відповідальності митного органу у формі нарахування відповідної пені за затримання митного оформлення з його вини. Це викликано констатацією чисельних затримок у митному оформленні вантажів на морському транспорті, що негативно впливає на розвиток економічних відносин нашої держави, результатом чого є послаблення економічної безпеки України.

Необхідно пильну увагу приділяти фінансовому постаудит-контролю, оскільки він є надзвичайно ефективним і полягає в тому, що митний контроль, аналіз зовнішньоекономічної діяльності і правильності нарахування митних платежів здійснюється в процесі постаудитних перевірок, які провадять висококваліфіковані фахівці спеціальних підрозділів митні аудитори. Іншими словами, діє ступенева система організації митного контролю, що здійснюється за 2-ма напрямками формальним і фундаментальним. Під час перетину митного кордону працівниками митних органів фундаментально перевіряється 5% імпортних і 1% експортних товарів. Усі інші контролюються формально, а протягом 3-х років фундаментально шляхом проведення постаудитних перевірок. Такий порядок роботи митних органів ефективно впливає на поліпшенні розвитку міжнародної торгівлі, а як наслідок на зміцнення економічної безпеки України.

Практика створення так званого білого списку”, як вбачається, не є правильною. Відповідно до неї митники мають право виявляти добросовісні, сумлінні в дотриманні митного законодавства підприємства і встановлювати до належних їм товарів спрощений порядок контролю й оформлення. Більш вдалим, з нашої точки зору, було б формування чорного списку”, тобто списку недобросовісних підприємств, які не дотримуються митного законодавства. Саме до них слід визнати обґрунтованим застосування найбільш пильної й суворої уваги з бо