Осадча Наталія Володимирівна. Інтеграція законодавства про соціальне партнерство у сфері праці до Європейського Союзу

Короткий опис

Осадча Наталія Володимирівна. Інтеграція законодавства про соціальне партнерство у сфері праці до Європейського Союзу.- Дисертація канд. юрид. наук: 12.00.05, Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. - Київ, 2014.- 193 с.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

ОСАДЧА НАТАЛІЯ ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 349.2:341.174(4)

ІНТЕГРАЦІЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО СОЦІАЛЬНЕ ПАРТНЕРСТВО У СФЕРІ ПРАЦІ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

Спеціальність 12.00.05 – трудове право;
право соціального забезпечення

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
Прилипко Сергій Миколайович
доктор юридичних наук, професор,
академік НАПрН України

Київ – 2014

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ……….……………………………..4
ВСТУП………………………………………………….………………………5

РОЗДІЛ 1 ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СОЦІАЛЬНОГО ПАРТНЕРСТВА У СФЕРІ ПРАЦІ…………..…....….13
1.1 Поняття та ознаки соціального партнерства у сфері праці…….………13
1.2 Історико-правовий аспект становлення й формування соціального партнерства у сфері праці……………………………………………...……..28
1.3 Суб’єкти та форми соціального партнерства у сфері праці….….……..43
Висновки до розділу 1……………………………………….………………65

РОЗДІЛ 2 ЗМІСТ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО СОЦІАЛЬНЕ ПАРТНЕРСТВО У СФЕРІ ПРАЦІ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ……69
2.1 Поняття та принципи соціального партнерства у сфері праці Європейського Союзу………………………………………………………...69
2.2 Класифікація правових актів соціального партнерства у сфері праці Європейського Союзу……………………….………………………………..83
2.3 Зміст та особливості правових актів соціального партнерства у сфері праці Європейського Союзу………………...……………………………….97
Висновки до розділу 2……………………….……………………………..111

РОЗДІЛ 3 ОСОБЛИВОСТІ ІНТЕГРАЦІЇ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО СОЦІАЛЬНЕ ПАРТНЕРСТВО У СФЕРІ ПРАЦІ УКРАЇНИ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ……………….…………………………….114
3.1 Зміст та значення процесу інтеграції законодавства про соціальне партнерство у сфері праці України до Європейського Союзу……...…….114
3.2 Основні напрямки інтеграції законодавства про соціальне партнерство у сфері праці України до Європейського Союзу……………….………….135
3.3 Шляхи вдосконалення інтеграції законодавства про соціальне партнерство у сфері праці України до Європейського Союзу…………....152
Висновки до розділу 3………………………………………..…………….166

ВИСНОВКИ……………………………………………………...………….169
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………..………….174

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ:
ЄС – Європейський Союз
КЗпП України – Кодекс законів про працю України
МОП – Міжнародна Організація Праці
РЄ – Рада Європи
СНД – Сполучені Штати Америки
СРСР – Союз Радянських Соціалістичних Республік
США – Сполучені Штати Америки
ТК РФ – Трудовий кодекс Російської Федерації

ВСТУП

Актуальність теми. Становлення і розвиток Європейського Союзу як економічного й політичного об’єднання європейських держав, до якого прагне приєднатися Україна, з кожним роком набирає обертів. Для якісного досягнення цілей і завдань на практиці проходить реалізація економічної та соціальної політики. Соціальна стабільність у суспільстві й високі показники європейських стандартів у трудових відносинах досягаються за допомогою соціального партнерства, яке включає в себе системно організований комплекс заходів юридичного характеру.
З кожним роком розгалуженість і диференціація правових актів соціального партнерства у сфері праці Європейського Союзу збільшується, а отже, збільшується й їх вплив на формування й регулювання відносин у даній сфері. Зважаючи на трансформаційні процеси в соціально-економічній сфері, соціальне партнерство у Європейському Союзі посідає головне місце і є головним орієнтиром розвитку трудових правовідносин. Кожна сторона соціального партнерства відіграє свою роль на ринку праці, маючи на меті спільне завдання – інтенсивне підвищення стандартів у соціально-трудовій галузі, задоволення інтересів один одного за допомогою один одного.
Виходячи з цього, Україні необхідно рівнятися на стандарти Європейського Союзу, прагнути й поступово запроваджувати умови для більш високого рівня життя, покращувати умови для працездатного й непрацездатного населення, сприяти гармонізації процесів у суспільстві.
Теоретичні та практичні проблеми правового регулювання соціального партнерства досліджували у своїх роботах такі відомі вітчизняні та зарубіжні вчені: М.Г. Акулов, А.В. Базилюк, Н.Б. Болотіна, І.С. Войтинський, К.М. Гусов, Р.С. Гринберг, Т.В. Джига, В.М. Догадов, Л.М. Ентін, В.В. Жернаков, М.М. Зелененький, М.І. Іншин, С.Ю. Кашкін, М.М. Кононенко, О.А. Корнієвський, А.І. Кудряченко, А.І. Куліков, В.В. Лазор, Л.І. Лазор, А.М. Лушніков, М.В. Лушнікова, Т.М. Ляшенко, О.В. Мірошниченко, П.Д. Пилипенко, Н.А. Плахотіна, С.М. Прилипко, А.І. Процевський, В.І. Прокопенко, В.Г. Ротань, А.М. Салмін, Л.С. Таль, Г.А. Трунова, Н.М. Хуторян, Г.І. Чанишева, В.І. Щербина, О.М. Ярошенко та ін. Проте, незважаючи на існування чималої кількості теоретичних і емпіричних напрацювань цих та інших правознавців у сфері соціального партнерства, не всі аспекти зазначеної проблеми розроблені достатньою мірою. Зокрема, й досі відсутні комплексні дослідження щодо перспектив розвитку вітчизняного соціального партнерства у сфері праці на основі досвіду Європейського Союзу. Наукова і практична значимість цієї проблеми, недостатня її розробленість наукою трудового права, а також її дискусійність і зумовили вибір теми даної дисертації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана на кафедрі трудового права та права соціального забезпечення юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка відповідно до теми «Доктрина права в правовій системі України: теоретичний і практичний аспекти» (№ 11БФ042-01), затвердженої на період з 1 січня 2011 р. по 31 грудня 2015 р.
Мета і задачі дослідження. Мета поданої на захист роботи полягає в тому, щоб на підставі дослідження національних і зарубіжних актів трудового законодавства, практики їх застосування, висновків і пропозицій вітчизняних і зарубіжних учених з’ясувати зміст і значення процесу інтеграції законодавства про соціальне партнерство у сфері праці України до Європейського Союзу і підготувати практичні рекомендації та пропозиції з удосконалення нормативно-правового забезпечення і правозастосовної практики в цій царині. Для її досягнення поставлені такі дослідницькі задачі:
– з’ясувати юридичну природу та сутність соціального партнерства у сфері праці;
– визначити періодизацію історико-правового аспекту становлення й формування соціального партнерства у сфері праці;
– дослідити суб’єктів та форми соціального партнерства у сфері праці;
– розглянути поняття та принципи соціального партнерства у сфері праці Європейського Союзу;
– проаналізувати зміст, особливості та класифікацію правових актів соціального партнерства у сфері праці ЄС;
– з’ясувати зміст і значення процесу інтеграції законодавства про соціальне партнерство у сфері праці України до Європейського Союзу;
– розробити основні напрямки інтеграції законодавства про соціальне партнерство у сфері праці України до Європейського Союзу.
Об’єктом дослідження послужили суспільні відносини, що формуються в процесі інтеграції національного законодавства про соціальне партнерство у сфері праці до Європейського Союзу.
Предметом дослідження є процес інтеграції законодавства про соціальне партнерство у сфері праці України до Європейського Союзу.
Методи дослідження. Загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання застосовувалися у процесі дисертаційного дослідження проблематики інтеграції законодавства про соціальне партнерство у сфері праці до законодавства Європейського Союзу, що сприяло всебічному та максимально обширному пізнанню поставлених задач.
Діалектичний метод наукового пізнання складає основу дисертаційного дослідження. За допомогою історико-правового досліджено періодизацію становлення та розвитку соціального партнерства у сфері праці (підрозділ 1.2). Логіко-семантичний став у нагоді під час дослідження понятійного апарату інтеграції національного законодавства про соціальне партнерство у сфері праці до Європейського Союзу (підрозділи 1.1; 2.1). За допомогою системно-структурного та порівняльно-правового проаналізовано наукову юридичну літературу та нормативно-правову базу щодо інтеграції законодавства про соціальне партнерство у сфері праці України до Європейського Союзу (підрозділи 1.3; 2.1-2.3; 3.1-3.3). Використання формально-юридичного надало змогу дослідити зміст правових норм, що регулюють питання інтеграції національного законодавства про соціальне партнерство у сфері праці до Європейського Союзу (підрозділи 3.1-3.3).
Нормативно-правовою базою дослідження є Конституція України, кодекси та закони України, підзаконні нормативні акти, що регулюють питання інтеграції законодавства про соціальне партнерство у сфері праці до Європейського Союзу.
Інформаційну та емпіричну основу дослідження становлять узагальнення практичного застосування норм закону та підзаконних актів, норми правових актів соціального партнерства у сфері праці Європейського Союзу, політико-правова публіцистика, довідкові видання, статистичні дані тощо.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дана дисертація є першим у вітчизняній науці трудового права самостійним, завершеним комплексним науковим дослідженням усіх аспектів інтеграції законодавства про соціальне партнерство у сфері праці до Європейського Союзу. Наукова її новизна визначається також своєчасною постановкою проблеми, поглибленим розглядом нових ідей і сучасних тенденцій розвитку правової регламентації досліджуваних питань.
Відповідно до поставленої мети й задач дисертаційного дослідження на захист виносяться нижченаведені нові наукові висновки й положення.
Уперше:
– з’ясовано особливості правових актів соціального партнерства у сфері праці Європейського Союзу, до яких віднесено: (а) реальність – втілення в акті позицій та вимог працівників і роботодавців у відповідності до реальних соціально-трудових відносин соціального партнерства; (б) рівність – дотримання у відносинах соціального партнерства рівності сторін; (в) наявність соціального діалогу як елемента механізму соціального партнерства, який сприяє становленню соціального миру у сфері праці; (г) диспозитивність –сторони можуть обрати найбільш підходящий варіант для врегулювання прав та обов’язків; (ґ) волевиявлення – уповноважені сторони соціального партнерства виражають свою волю; (д) офіційність – приймаються легітимно та є обов’язковими для виконання; (е) цілеспрямованість – спрямовані на вирішення соціально-трудових конфліктів та проблем, а також регулювання соціально-трудових відносин; (є) виступають у ролі юридичного факту, оскільки кожна правова норма акту соціального партнерства у сфері праці Європейського Союзу спрямована на виникнення, зміну чи припинення соціально-трудових відносин, тобто передбачає настання правових наслідків;
– запропоновано шляхи удосконалення інтеграції законодавства про соціальне партнерство у сфері праці України до Європейського Союзу, до яких віднесено наступні: (1) створити спеціальні групи на державному рівні для дослідження проблем у законодавствах про соціальне партнерство в Україні та країнах-членах ЄС; (2) офіційно визнати в окремому нормативно-правовому акті європейське законодавство як варіант найбільш вдалого регулювання, що обраний до запровадження на рівні національного, в якому буде надана чітка стратегія поступової інтеграції законодавства про соціальне партнерство у сфері праці України до Європейського Союзу; (3) сформувати спеціальний глосарій термінів і понять у сфері соціального партнерства для уніфікованого розуміння норм; (4) утворити єдиний інформаційний центр для всіх громадян, працівників, роботодавців, власників – суб’єктів соціального партнерства, який повідомлятиме їх про реальний хід запровадження змін в аспекті інтеграції законодавства про соціальне партнерство у сфері праці України до Європейського Союзу; (5) розробити законодавчо перелік вимог матеріально-технічного й фінансового забезпечення процесу інтеграції законодавства про соціальне партнерство у сфері праці України до Європейського Союзу.
Удосконалено:
– поняття соціального партнерства у сфері праці Європейського Союзу – це динамічний процес, наявний у європейському просторі, за допомогою якого забезпечується якісна взаємодія всіх сторін соціально-трудових відносин з метою задоволення інтересів, вирішення питань як спільно для всіх, так і окремо для кожного учасника таких відносин;
– напрямки інтеграції законодавства про соціальне партнерство у сфері праці України до Європейського Союзу, якими визнано такі: а) адаптація норм національного законодавства до існуючих нормативно-правових актів у сфері праці та соціальних відносин Європейського Союзу; (б) упровадження, ратифікація норм міжнародних та європейських договорів, конвенцій, хартій, рекомендацій у сфері соціального партнерства до чинного національного законодавства України; (в) застосування механізму контролю за реалізацією прав і свобод людей у відносинах соціального партнерства Європейського Союзу в українських реаліях; (г) визначення технічних і фінансових потужностей, необхідних для реалізації зазначеної інтеграції; (д) врахування досвіду інших країн, які пройшли етап інтеграції законодавства у сфері соціального партнерства при входженні до Європейського співтовариства.
Дістали подальшого розвитку:
– підхід до розуміння форм соціального партнерства, які є сукупністю організаційно-правових та соціально-економічних заходів у сфері соціально-трудових відносин, що здійснюються сторонами соціального партнерства. До форм соціального партнерства віднесено: (1) колективні договори, угоди, прийняття інших актів; (2) взаємне консультування у сфері соціально-трудових відносин; (3) представництво найманих працівників в процесі управління підприємством, установою, організацією; (4) представництво сторін соціального партнерства в процесі управління державним соціальним страхуванням, розробленні та реалізації заходів по забезпеченню охорони праці, здійсненні контролю за дотриманням національного законодавства про працю; (5) моніторинг соціально-трудової сфери; (6) представництво сторін соціального партнерства у правотворчості соціально-трудового законодавства; (7) представництво сторін соціального партнерства у досудовому вирішенні трудових спорів;
– дефініція «класифікація правових актів соціального партнерства у сфері праці» – це чітко побудована за конкретним критерієм система нормативно-правових актів, що регулює взаємозв’язки між сторонами соціального партнерства у сфері праці, які полягають у співробітництві, узгодженні інтересів під час прийняття рішень щодо регулювання трудових та соціально-економічних відносин з метою найбільш вигідної й ефективної реалізації як особистих, так і загальносуспільних цілей та завдань.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що одержані в результаті дослідження висновки і пропозиції можуть бути використані
а) у науково-дослідницькій роботі – положення та висновки дисертації можуть бути основою для розроблення та вдосконалення порядку інтеграції законодавства про соціальне партнерство у сфері праці України до Європейського Союзу;
б) у правотворчості – у процесі підготовки змін і доповнень до нормативних актів, які регулюють відносини в сфері вирішення трудових спорів про поновлення на роботі, зокрема, до Закону України «Про соціальний діалог», а також до чинного Кодексу законів про працю України;
в) у правозастосовчій діяльності – використання одержаних результатів дозволить удосконалити практичну діяльність щодо інтеграції законодавства про соціальне партнерство у сфері праці України до Європейського Союзу;
г) у навчальному процесі – у юридичних та інших навчальних закладах під час вивчення дисципліни «Трудове право», при написанні підручників, монографій, науково-практичних посібників, розробці методичних рекомендацій, а також під час викладення лекційного матеріалу та при проведенні семінарських занять.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення, висновки та пропозиції, що містяться в науковій роботі, були оприлюднені на науково-теоретичних і науково-практичних конференціях: «Проблеми та стан дотримання захисту прав людини в Україні» (м. Львів, 2013 р.), «Методологія публічного та приватного права: сучасний стан та перспективи розвитку» (м. Одеса, 2013 р.).
Публікації. Основні положення й результати дослідження відображені у 8-ми публікаціях, з яких 5 статей – у фахових наукових журналах і збірниках наукових праць, у тому числі 1– в іноземному, а також у 2-х тезах доповідей і повідомлень на вказаних наукових конференціях.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, яке полягало в тому, щоб на підставі вивчення національних і зарубіжних актів трудового законодавства, висновків і пропозицій учених вирішити наукове завдання – удосконалення інтеграції законодавства про соціальне партнерство у сфері праці України до Європейського Союзу і сформулювати практичні рекомендації з удосконалення нормативно-правового забезпечення і правозастосовної практики у цій сфері.
1. Соціальне партнерство у сфері праці – це система взаємозв’язків між державними органами, роботодавцями та найманими працівниками, яка полягає у співробітництві, узгодженні інтересів під час прийняття рішень щодо регулювання трудових та соціально-економічних відносин з метою найбільш вигідної й ефективної реалізації як особистих, так і загальносуспільних цілей та завдань.
2. Запропонована наступна періодизація становлення й формування соціального партнерства у сфері праці: (1) перший період припадає на початок ХІХ ст. та характеризується виникненням наукової концепції соціального партнерства; (2) другому періоду (середина ХІХ ст. – початок ХХ ст.) властива поява елементів механізму соціального партнерства, зародження та поступове формування відносин соціального партнерства. Відбувається активізація профспілкового руху, а згодом, як результат, виникає нормативне підґрунтя функціонування професійних організацій працівників, а також роботодавців; (3) третій період (початок ХХ ст. – 1940 р.) характеризується розвитком колективних договорів, інституту представництва сторін соціального партнерства, а також питань стосовно соціального страхування; (4) четвертий період (1940 р. – 1990 р.) обумовлюється тим, що обов’язковими елементами державної соціальної політики багатьох країн світу (особливо Західної Європи та США) були програми досягнення високого рівня життя населення. У законодавстві простежується закріплення права працівників на співучасть в управлінні виробництвом; (5) п’ятий період (з 1990 р. – і до сьогодні) пов’язаний із докорінним оновленням усього трудового законодавства країн світу, в тому числі й України.
3. Форми соціального партнерства – це сукупність організаційно-правових та соціально-економічних заходів у сфері соціально-трудових відносин, які здійснюються сторонами соціального партнерства. Формами соціального партнерства є: (а) колективні договори, угоди, прийняття інших актів. У даній формі соціального партнерства наявні дві стадії – колективні переговори та безпосереднє укладення колективних договорів, угод і прийняття інших актів; (б) взаємне консультування у сфері соціально-трудових відносин; (в) представництво найманих працівників під час управління підприємством, установою, організацією; (г) представництво сторін соціального партнерства під час управління державним соціальним страхуванням, розроблення та реалізації заходів по забезпеченню охорони праці, здійснення контролю за дотриманням національного законодавства про працю; (ґ) моніторинг соціально-трудової сфери; (д) представництво сторін соціального партнерства у правотворчості соціально-трудового законодавства; (е) представництво сторін соціального партнерства у досудовому вирішенні трудових спорів.
4. Соціальне партнерство у сфері праці Європейського Союзу – це динамічний процес, наявний у європейському просторі, за допомогою якого забезпечується якісна взаємодія всіх сторін соціально-трудових відносин з метою задоволення інтересів, вирішення питань як спільно для всіх, так і окремо для кожного учасника таких відносин.
5. Зроблено висновок, що значення соціального партнерства у сфері праці Європейського Союзу полягає у тому, що відносини соціального партнерства виступають основним механізмом втілення соціальної політики на практиці, способом досягнення стабільних показників у цій сфері, своєрідним регулятором між працівником, з одного боку, та роботодавцем, з іншого. Сторони соціального партнерства Європейського Союзу у сфері праці замість появи нового конфлікту прагнуть дійти консенсусу, бажають порозумітися, а не чинити опір один одному, здійснюють співробітництво на благо суспільства, на встановлення ідеології соціального миру.
6. Серед принципів соціального партнерства у сфері праці Європейського Союзу виокремлено такі: (а) свобода асоціації – доступність вільного створення організацій в європейських країнах без попереднього дозволу та заборона їх дискримінації; (б) трипартизм та біпартизм – полягає у втручанні держави в соціально-трудові відносини між профспілками працівників та організаціями роботодавців для досягнення соціального миру; (в) багаторівневе співробітництво – співпраця й переговори між сторонами (організаціями працівників, роботодавців, державною владою) відбуваються на різних рівнях та у різних масштабах; (г) обов’язкове й належне виконання колективних угод – повинно бути якісне виконання сторонами соціального партнерства умов, передбачених у колективних угодах; (ґ) примирно-третейський і арбітражний спосіб вирішення конфліктів – забезпечення максимально ефективного судового захисту порушень відносин соціального партнерства у сфері праці.
7. Класифікація правових актів соціального партнерства у сфері праці – це чітко побудована за конкретним критерієм система нормативно-правових актів, що регулюють взаємозв’язки між сторонами соціального партнерства у сфері праці та полягають у співробітництві, узгодженні інтересів під час прийняття рішень щодо регулювання трудових та соціально-економічних відносин з метою найбільш вигідної й ефективної реалізації як особистих, так і загальносуспільних цілей та завдань.
8. До особливостей правових актів соціального партнерства у сфері праці Європейського Союзу віднесено: (а) реальність; (б) рівність; (в) наявність соціального діалогу як елемента механізму соціального партнерства, який сприяє становлення соціального миру у сфері праці; (г) диспозитивність; (ґ) волевиявлення; (д) офіційність; (е) цілеспрямованість; (є) юридичний факт.
9. Зміст інтеграції законодавства України про соціальне партнерство у сфері праці до Європейського Союзу становлять урегульовані нормативно-правовими актами ЄС права та обов’язки учасників відносин соціального партнерства, способи та напрями процесу інтеграції, засоби та шляхи вдосконалення інтеграційних процесів даної соціально-економічної сфери.
10. Запропоновано шляхи вдосконалення інтеграції законодавства про соціальне партнерство у сфері праці України до Європейського Союзу: (1) створити спеціальні групи на державному рівні для дослідження проблем у законодавствах про соціальне партнерство в Україні та країнах-членах ЄС; (2) офіційно визнати в окремому нормативно-правовому акті європейське законодавство як варіант найбільш вдалого регулювання, що обраний до запровадження на рівні національного, в якому буде надана чітка стратегія поступової інтеграції законодавства України про соціальне партнерство у сфері праці до Європейського Союзу; (3) сформувати спеціальний глосарій термінів і понять у сфері соціального партнерства для уніфікованого розуміння норм; (4) утворити єдиний інформаційний центр для всіх громадян, працівників, роботодавців, власників – суб’єктів соціального партнерства, який повідомлятиме їх про реальний хід запровадження змін в аспекті інтеграції законодавства України про соціальне партнерство у сфері праці до Європейського Союзу; (5) розробити на законодавчому рівні перелік вимог матеріально-технічного й фінансового забезпечення процесу інтеграції законодавства України про соціальне партнерство у сфері праці до Європейського Союзу.
11. Виокремлено основні напрямки інтеграції законодавства України про соціальне партнерство у сфері праці до Європейського Союзу: (1) адаптація норм національного законодавства до існуючих нормативно-правових актів у сфері праці та соціальних відносин Європейського Союзу; (2) впровадження, ратифікація норм міжнародних та європейських договорів, конвенцій, хартій, рекомендацій у сфері соціального партнерства до діючого національного законодавства України; (3) застосування механізму контролю за реалізацією прав і свобод людей у відносинах соціального партнерства Європейського Союзу в українських реаліях; (4) визначення технічних і фінансових потужностей, необхідних для реалізації зазначеної інтеграції; (5) врахування досвіду інших країн, які пройшли етап інтеграції законодавства у сфері соціального партнерства при входженні до Європейського співтовариства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. Великий тлумачний словник сучасної української мови: [уклад. і гол. ред. В.Т. Бусел]. – Ірпінь: Перун, 2001. – 1440 с.
2. Мірошниченко О.В. Розвиток соціально-трудового партнерства в Україні: методологія, методика аналізу, напрямки вдосконалення / О.В. Мірошниченко; відп. ред. В.В.Онікієнко. – К., 2003. – 187 с.
3. Базилюк А. Соціальне партнерство як засіб вирішення соціально-економічних проблем / А. Базилюк // Україна: аспекти праці. – 1997. – № 1. – С. 22- 25.
4. Кудряченко А.І. Соціальне партнерство: європейський досвід і Україна / А.І. Кудряченко // Стратегічні пріоритети: наук.-аналіт. – 2008. – № 3 (8). – С. 132-141.
5. Киселев И.Я. Зарубежное трудовое право: Учебник для вузов / И.Я. Киселев. – Москва : НОРМА - ИНФРА-М, 2000. – 263 с.
6. Шенкаренко О. Соціальне партнерство як чинник удосконалення державного управління професійним навчанням безробітних / О. Шенкаренко // Державне управління та місцеве самоврядування. – 2009 // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Dums/2011_2/11sovpnb.pdf
7. Юридична енциклопедія: в 6-ти т. / [за ред. Ю.С. Шемшученка]. – К.: Укр. енцикл., 2003. – Т. 5: П-С. – 736 с.
8. Семенов П.Б. Особливості соціального партнерства в системі професійно-технічної освіти / П.Б. Семенов // Професійна освіта: проблеми і перспективи: зб. наук. праць. – 2010. – Вип. 1 – С. 57-61.
9. Бутко М. Регіональні складові соціального партнерства / М. Бутко, М. Мурашко // Економіка України. – 2001. – № 4. – С. 4-9.
10. Куликов Г.Т. Мотивация труда наемных работников: моногр. / Г.Т. Куликов; отв. ред. Д.П. Богиня. – К.: Институт экономики НАН Украины, 2002. – 339 с.
11. Снигирева И.О. О социальном партнерстве / И.О. Снигирева // Новое в законодательстве о коллективных договорах и соглашениях: практ. коммент. – М. 1992. – 49 с.
12. Головина С.Ю. Понятийный аппарат трудового права: моногр. / С.Ю. Головина. – Екатеринбург, 1997. – 180 с.
13. Чуча С.Ю. Становление и перспективы развития социального партнерства в Российской Федерации: моногр. / С.Ю. Чуча. – М.: Вердикт-1М. – 2001. – 310 с.
14. Про соціальне партнерство: проект Закону України // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=13032&pf35401=23688
15. Трудовой кодекс Российской Федерации. – М.: Норма, 2002. – 208 с.
16. Проект Трудового кодексу України (реєстр. № 2902, текст законопроекту від 27.08.2013 р.) // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=46746
17. Жуков В. Соціальне партнерство в Україні: навч. посіб. / В. Жуков, В. Скуратівський. – К.: Вид-во УАДУ, 2001. – 200 с.
18. Гуляєв В.В. Особливості соціального партнерства в Україні / В.В. Гуляєв // Соціальні пріоритети ринку праці в умовах структурної модернізації економіки: наукові доповіді Міжнар. наук.-практ. конф.: в 2-х т. – К.: Мінпраці та соц. політики України, РВПС України НАН України, Укр. інститут соц. досліджень. – 2000. – Т. 1. – С. 132-137.
19. Жуков В.І. Проблеми впровадження соціального партнерства на ринку праці / В.І. Жуков // Соціальні пріоритети ринку праці в умовах структурної модернізації економіки: наукові доповіді Міжнар. наук.-практ. конф.: в 2-х т. – К.: Мінпраці та соц. політики України, РВПС України НАН України, Укр. інститут соц. досліджень. – 2000. – Т. 1. – С. 155-161.
20. Экономическая энциклопедия. – М.: Экономика, 1999. – 1055 с.
21. Хананашвили Н.Л. Смутные времена социальной политики в России / Н.Л. Хананашвили, В.Н. Якимец; под общ. ред. Н.Л. Хананашвили. – М.: Фонд НАН, 1999. – 239 с.
22. Анисимов Л.Н. Трудовой кодекс для новой России (о социальном партнерстве и трудовом договоре) / Л.Н. Анисимов. – М.: Глобус, 2002. – 318 с.